Поверхневе дихання і дозована ходьба у фізичній реабілітації жінок репродуктивного віку з екстрагенітальною патологією, які перенесли оваріектомію

У жінок обох груп 18-29 і 30-45 років спостерігався приблизно однаковий стан вегетативної іннервації (перевага симпатикотонії чи парасимпатикотонії). Ознаки ейтонії у КГ спостерігалися у 5% жінок, в ОГ - у 4% жінок 18-29 років. У жінок 30-45 років ознаки ейтонії в КГ спостерігалися у 3% хворих, в ОГ - у 4%. Аналіз проведеного анкетування за методикою “САН” ясно показав, що практично у всіх жінок у періоді спостерігалося значне погіршення психоемоційного стану, що хворі пояснювали або страхом перед майбутньою операцією, або впливом її наслідків на їх подальше життя, працездатність, або страхом припинення чи порушення репродуктивної функції тощо.

У ранній післяопераційний період в обстежених хворих спостерігалися в організмі зміни, подібні описаним при аналізі літературних джерел: явища вегетативної дисфункції, погіршення параметрів функції кардіореспіраторної системи, розвиток ознак астенічного синдрому, анемії, початкових ступенів постоваріектомічного синдрому.

Так, у жінок обох груп незалежно від віку спостерігалося значне порушення функціонального стану обстежених систем організму. Спостерігалося значне погіршення діяльності серцево-судинної системи у вигляді появи тахікардії (ОГ: 18-29 років - до 91,69±1,48 пошт. за хв. (р<0,00001), 30-45 років - до 95,00±1,40 пошт. за хв. (р<0,00001); КГ: 18-29 років - до 89,78±0,98 пошт. за хв., р<0,00001); 30-45 років - 91,63±1,26 пошт. за хв. (р<0,00001)), підвищення величини діастолічного АТ (КГ: 30-45 років - з 72,82±1,77 мм рт.ст. до 78,48±2,05 мм рт.ст. (р<0,05)), рідше зниження пульсового АТ (ОГ: 18-29 років - з 41,92±1,37 до 37,50±1,08 мм рт.ст (р<0,05); КГ: 18-29 років - з 42,93±0,82 мм рт. ст. до 40,04±0,87 мм рт.ст. (р<0,05)), що свідчило про порушення економізації діяльності серця у спокої, недовідновлюванні його під час діастоли, недостатню кількість крові, що надходить в аорту під час систоли лівого шлуночка, що ми зв'язували з порушенням процесів гемодинаміки після оваріектомії, зі зменшенням обсягу циркулюючої крові, про що побічно можна було судити з явищ розвиненої в жінок післяопераційної анемії, що підтверджується показниками клінічного аналізу крові (зменшилася кількість еритроцитів (р<0,00001) і гемоглобіну - в ОГ: 18-29 років - з 127,27±1,29 м*л-1 до 111,40±0,65 г*л-1 , р<0,00001), 30-45 років - з 126,83±1,21 м*л-1 до 111,54±0,75 м*л-1 (р<0,00001); у КГ: 18-29 років - з 126,84±1,08 м*л-1 до 111,70±0,64 м*л-1 (р<0,00001), 30-45 років - з 126,35±1,29 м*л-1 до 111,78±0,94 м*л-1 (р<0,00001)).

З боку дихальної системи у хворих обох груп незалежно від віку в період також виявлені негативні зміни у вигляді наявності задишки (частішання дихання) в ОГ: 18-29 років - з 20,42±0,49 до 25,50±0,49 дих. рухів за хв. (р<0,00001), 30-45 років - з 20,83±0,35 дих. рухів за хв. до 25,28±0,58 (р<0,00001); КГ: 18-29 років - з 20,92±0,42 дих. рухів за хв. до 26,03±0,36 (р<0,00001), 30-45 років - з 20,17±0,43 дих. рухів за хв. до 25,09±0,53 (р<0,00001)), явищ гіпоксії, порушення бронхіальної прохідності, зменшення обсягу дихання за рахунок зниження ЕГК в ОГ у зв'язку з болючим синдромом в області оперативного втручання. Це було небезпечним для хворих з екстрагенітальними захворюваннями (переважно дихальної і серцево-судинної систем) і загрожувало загостренням бронхо-легеневої патології чи погіршенням загального стану хворих. Це побічно підтверджується і даними клінічного аналізу крові, у якому в усіх хворих спостерігалися лейкоцитоз і прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). Слід зазначити, що у період спостерігалося зменшення кількості хворих з надлишковою масою тіла у всіх групах, що ми зв'язували з психотравмою, отриманою в результаті перенесеної оваріектомії, і значною крововтратою.

При вивченні стану вегетативної нервової системи практично у всіх жінок після операції спостерігалася перевага симпатикотонії, рідше парасимпатикотонії, і в дуже незначній кількості випадків - ейтонії. Психоемоційний стан у хворих у період трохи відрізнявся з урахуванням віку хворих, хоча і носив, в основному, негативний характер. У жінок 18-29 років переважало зниження показників, що характеризують стан хворих, їхню активність і настрій. У пацієнток 30-45 років спостерігалося погіршення стану при незначному підвищенні активності і настрою. Однак практично у всіх жінок зберігався стан зневіри, суму, підвищеної втоми, млявості, поганий настрій, знесиленість, слабкість, виснаженість, порушення уваги тощо.

Усе це визначило необхідність цілеспрямованого впливу на функції відповідних систем організму, знижених чи змінених після перенесеної оваріектомії, засобами ЛФК, масажу, дозованої ходьби, дихальної гімнастики, міорелаксації, аутотренінгу, що і стало підґрунтям розробленої нами програми фізичної реабілітації для хворих основної групи.

У четвертому розділі “Програми фізичної реабілітації для хворих обох груп” описані програми фізичної реабілітації, що були використані в ОГ і КГ хворих після оваріектомії протягом двох періодів фізичної реабілітації в умовах гінекологічного відділення стаціонару. Відмінними рисами запропонованої програми фізичної реабілітації є те, що:

1. При розробці програми фізичної реабілітації для жінок ОГ були враховані зміни у стані здоров'я - наявність супутньої патології з боку дихальної і серцево-судинної систем, що могла в післяопераційному періоді викликати погіршення стану хворих, призвести до загострення цих захворювань, здатних також ускладнити протікання раннього і пізнього післяопераційного періодів, а також зміни, що виникли після оперативного втручання. Нами також була врахована наявність надлишкової маси тіла у більшості обстежених жінок ОГ.

2. У лікувальну гімнастику увійшли загальрозвиваючі, статичні і динамічні дихальні вправи, поверхневе дихання, елементи міорелаксації й аутотренінгу, дозована ходьба у палаті, відділенні і піднімання сходами, а також дозована ходьба з використанням бігової доріжки, вправи для зміцнення м'язів тазового дна. Вище наведені вправи застосовувались послідовно з урахуванням перебігу післяопераційного періоду, дня, що пройшов після операції, рухового режиму. У день зняття швів з післяопераційної рани вплив засобами фізичної реабілітації не здійснювався. Фізична реабілітація проводилася у три періоди (передопераційний, ранній і пізній післяопераційний) і за чотирма руховими режимами (суворим постільним, постільним, палатним і вільним) (табл. 1.).

3. Основними формами ЛФК, застосованими нами в обох групах жінок, були лікувальна гімнастика (ЛГ), ранкова гігієнічна гімнастика (РГГ), самостійні заняття (СЗ), дозована ходьба. Методи проведення занять: індивідуальний, малогруповий і груповий. Комплекси лікувальної гімнастики в скороченому варіанті застосовувалися в I період з метою попереднього навчання вправам, що потім виконувалися після операції в повному обсязі.

4. Було застосовано поєднання лікувальної гімнастики з лікувальним масажем для профілактики післяопераційних ускладнень з боку кардіореспіраторної системи і шлунково-кишкового тракту. Загальний лікувальний масаж за методикою П.Б. Єфіменка (2001) хворим ОГ призначався з перших днів після операції. Масаж живота починали робити тільки з 15 дня після операції, тобто в пізній післяопераційний період, коли вже малися результати гістологічних досліджень, і був підтверджений доброякісний характер кісти яєчника.

Таблиця 1 Характеристика періодів реабілітації і рухових режимів для хворих основної групи

Контрольна група хворих займалася за загальноприйнятою програмою, що протягом останніх років використовується в гінекологічних відділеннях міста. Вона також вміщувала дихальні і загальрозвиваючі вправи, дозовану ходьбу у палаті і відділенні. Масаж проводився з першого-другого дня після операції (масаж живота - з 6-8 дня) за методикою Л.А. Кунічева (1985). Тривалість і кількість занять ЛГ і обсяг навантаження протягом дня були однаковими в обох групах жінок.

У ході заняття, на початку і наприкінці його, здійснювався поточний контроль за загальним станом хворих за даними опитування, пульсометрії, артеріальної тонометрії, частоти дихання, зовнішніми ознаками стомлення.

У п'ятому розділі “Динаміка показників функціонального стану обстежених систем організму жінок, які перенесли оваріектомію” наводяться результати досліджень, що свідчать про те, що в пізній післяопераційний період ми спостерігали у хворих значне поліпшення параметрів, знижених чи змінених у результаті оваріектомії, викликаних регулярним і поступовим включенням у процес відновного лікування засобів ЛФК, масажу тощо.

У хворих ОГ обох вікових підгруп спостерігалося збільшення відсотку жінок з нормальною величиною ІМТ (18-29 років - у 50,0% хворих, 30-45 років - кількість жінок з надлишковою масою тіла знизилася на 8,3%), а в КГ спостерігалося повернення чи наближення до показників I періоду.

Спостерігалася позитивна динаміка з боку функції кардіореспіраторної системи: у жінок обох вікових підгруп і обох груп відбувалося відновлення нормальної реакції пульсу на дозоване навантаження, у спокої спостерігалася деяка економізація роботи серця. Такі ж позитивні зрушення були і з боку функції дихальної системи. Однак у хворих ОГ обох вікових підгруп спостерігалося не тільки поліпшення функціонального стану дихальної системи порівняно з II періодом, але і з I періодом. У хворих обох груп незалежно від віку були ліквідовані явища післяопераційної анемії і зникли маркери запальних процесів (лейкоцитоз, прискорення ШОЕ).

У ході лікарсько-педагогічних спостережень (ЛПС) вивчалася реакція пульсу на дозоване фізичне навантаження. У хворих обох вікових підгруп ОГ і КГ у період спостерігалося достовірне зменшення відсотку приросту пульсу на одне заняття ЛГ (р<0,00001) порівняно з періодом, що свідчило про те, що поступово розвивається адаптація серцево-судинної системи хворих до фізичного навантаження (табл. 2). Відновлення пульсу після фізичного навантаження у період також вірогідно прискорилося (р<0,00001).

Покращився стан вегетативної нервової системи убік переваги ейтонії у значної частини хворих. Так, у хворих молодшого віку ОГ значно збільшився відсоток жінок з ейтонією (46%), у 1,7 рази зменшилася кількість жінок із симпатикотонією, у 1,9 рази - з парасимпатикотонією. У хворих 30-45 років ОГ кількість хворих з ейтонією збільшилася до 48% у період. Кількість жінок із симпатикотонією зменшилася у 1,6 рази, з парасимпатикотонією - у 2,3 рази. У хворих 18-29 років КГ спостерігалося збільшення кількості жінок з ейтонією тільки до 29% у період, з перевагою симпатикотонії кількість зменшилася на 9%, з перевагою парасимпатикотонії - на 16%. У жінок 30-45 років КГ спостерігалося збільшення кількості хворих з ейтонією на 26% порівняно з періодом, кількість жінок із симпатикотонією зменшилася на 16%, з парасимпатикотонією - на 10%.

Таблиця 2 Динаміка показників пульсометрії при проведенні ЛПС у хворих ОГ і КГ (реакція на одне заняття ЛГ)

Покращився психоемоційний стан хворих: підвищився настрій, покращився загальний стан, виросла активність (р<0,00001). Однак ці позитивні зрушення були більш значними у віковій групі хворих 18-29 років, ніж у групі 30-45 років.

Вище сказане дозволило зробити висновок, що незалежно від того, що застосовувалися різні програми фізичної реабілітації, у хворих ОГ і КГ у період спостерігалася подібна позитивна динаміка порушених чи знижених функцій організму. Це свідчить про те, що методика лікувальної гімнастики, розроблена нами та включена в програму фізичної реабілітації, не викликала негативних зрушень в організмі жінок після оваріектомії, а була більш ефективною, не тільки нормалізуючи порушення в організмі хворих, але значно поліпшуючи їхній стан порівняно з передопераційним періодом.

Порівняльний аналіз вивчених нами показників обстежених систем організму у хворих основної і контрольної групи показав, що незалежно від віку у період було виявлено приблизно однакову кількість жінок з надлишковою масою тіла. У період половина жінок ОГ молодшого віку і більше третини жінок старшого віку мали нормальну масу тіла, чого не спостерігалося в КГ, де практично всі показники ІМТ повернулися до передопераційного рівня.

Порівняльний аналіз динаміки показників серцево-судинної системи показав, що у хворих ОГ, на відміну від КГ, не залежно від віку у період було виявлено вірогідне зменшення пульсу (у межах вікових норм). Реакція даного показника на фізичне навантаження була більш адекватною також у хворих ОГ при більш швидкому відновленні пульсу після заняття лікувальною гімнастикою.

При порівнянні показників функції дихальної системи у хворих ОГ обох вікових груп у період спостерігалася більш ощадлива й ефективна робота дихальної системи, ніж у хворих КГ, що підтверджується більш низькими показниками частоти дихання (у КГ вони не відповідали фізіологічній нормі), більш високими величинами ЖЄЛ, екскурсії грудної клітки і черевної стінки, значно більшою стійкістю до умов гіпоксії, вираженим поліпшенням бронхіальної прохідності.

Зіставлення динаміки вивчених величин показників клінічного аналізу крові показало, що у хворих ОГ обох вікових груп у період вірогідно вище були показники кількості еритроцитів і гемоглобіну, значно нижче величини кількості лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів, ніж у КГ. При цьому величини названих показників клінічного аналізу крові у хворих обох груп перед випискою знаходилися в межах фізіологічних норм для жінок.

При порівнянні динаміки стану вегетативної нервової системи у хворих обох груп не залежно від віку були отримані дані, що свідчать про те, що перед випискою в ОГ переважальним у жінок було явище ейтонії, у хворих КГ у більшому відсотку випадків зберігалася симпатикотонія.

Результати анкетування за методикою “САН” дозволили зробити висновок про більш високий відсоток жінок з позитивними характеристиками параметрів “Самопочуття”, “Активність”, “Настрій” і загальної величини показника “САН” в ОГ хворих у період порівняно з КГ, причому більш значною вона була у віковій групі 18-29 років.