Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування)

У дисертаційній роботі представлено дані щодо розробки доцільних схем надання допомоги пацієнтам з НМСХ і МСХ, а також результати застосування комплексної корекції. На основі запропонованої автором альтернативної теоретичної моделі системи МСХ було зроблено перехід від несистемного використання різних терапевтичних методів до управління системою МСХ з кінцевою метою отримання вищої якості життя пацієнтів: стратегія лікування базувалась на зміні актуальної життєвої стратегії пацієнтів з МСХ та поєднувала різні методи терапії в комплексну програму “Сана”.

Автором виважено оцінено можливості різних засобів лікування на різних етапах становлення НМСХ та МСХ. У функціональній, початковій стадії захворювання НМСХ психотерапія і психофармакотерапія виконували функцію основних - патогенетичних, а нерідко - і єдиних методів лікування. Формування органічного соматичного дефекту (ожиріння, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету 2 типу, ішемічної хвороби серця, атеросклерозу в межах МСХ) створювало умови для аутокінезу патологічного процесу й обмежувало ефективність психотропної терапії, покладаючи на неї стримування подальшого розвитку захворювання. Психотерапевтичні методи в цьому випадку відігравали здебільшого симптоматичну роль. Це означало, що вони в більшому ступені були спрямовані безпосередньо на функціональні “нашарування”, динамічні симптоми й у меншому - на патогенетичні механізми розвитку МСХ, враховуючи його інституалізацію як сталої системи.

При вирішенні питання про доцільність і ефективність застосування щодо пацієнтів з НМСХ та МСХ психофармакологічних засобів для корекції особистісних реакцій, зменшення питомої ваги емоційних розладів і профілактики дезадаптаційних порушень психічної діяльності в умовах психоемоційного напруження, автором ретельно вибирались психотропні препарати і чітко визначались їхні оптимальні дози. Характер та обсяг психофармакотерапії визначався видом психічного розладу або типом психопатологічного синдрому психосоматичного розладу, але її метою було зниження виразності афективних порушень та вегетативної дисфункції. Дослідженням доведено ефективність застосування у пацієнтів з НМСХ та МСХ натуропатичних психотропних засобів: гіперіцина, гліцина та мелатоніна. При лікуванні гіперицином відстежено зменшення проявів депресії та тривоги за НАD до 37,5% та 5,90% відповідно. Дія гліцина сприяла зменшенню астенічних проявів на 54,2% (rs=0,4969, rs>rs кр, р?0,05), тривожних - на 67,3%.(rs=0,5264, rs>rs кр, р?0,05). Регуляція циклу сон-бадьорість за допомогою мелатоніна визначена в покращенні сумарної оцінки якості сна (Д=8,23; р<0,01) та редукції факторів 6 - 8 HAM-D17 (Д=2,8; р<0,01) (ц*=2,55, р=0,004). Препарати мали сприятливий профіль переносимості, що забезпечувало високу комплаєнтність і значно підвищувало ефективність психотерапевтичної роботи з пацієнтами.

При формуванні психотерапевтичної частини лікувальної програми було враховано, що в психосоматичній медицині зазвичай застосовуються дві групи психотерапевтичних методів: глибинно-орієнтовані та орієнтовані на симптом і модифікацію поведінки. Глибинно-орієнтовані методи ставлять за мету опрацювання внутрішнього конфлікту, що ховається за соматичною патологією (психодинамічна терапія, екзистенційно-гуманістичні методи - гештальт, психодрама). До орієнтованих на симптом і модифікацію поведінки методів віднесено когнітивно-біхевіоральну терапію, сугестивні та ауто-сугестивні методи.

В сучасній психотерапії в межах інтегруючого підходу все більше поширення мають “транстеоретичні” конструкти, тобто підходи, в яких була зроблена спроба розробити такі психотерапевтичні механізми і процедури, що не вписувалися б у жодну з існуючих моделей. Найбільш яскравими прикладами транстеоретичного підходу в створенні нових концептуальних моделей психотерапії були модель “умілого помічника”, що здійснював “менеджмент проблем” за G. Egan (1994), модель “самоствердження” J. Andrews (1991) і когнітивно-аналітична терапія A. Ryle (1990, 1992). Серед них найбільш уживаною є модель “менеджменту проблем” (управління проблемами, а не їх вирішення, оскільки не всі проблеми могли бути остаточно вирішені), яка використана як прототип прихотерапевтичної програми.

На підставі необхідності одночасного сполучення різних моделей лікування психосоматичних захворювань в дослідженні використовувались засади екзистенціальної та когнітивно-біхевіоральної терапії. Патогенетичною терапією, спрямованою на “мішені” (страх, тривога, агресія, алекситимія), була екзистенціальна психотерапія, яка дозволила опрацювати внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти, що стояли за психосоматичними симптомами; зробити аналіз біопсихосоціальної ресурсної бази та частково змінити ієрархію мотивів життя пацієнтів з МСХ. Вдале опрацювання внутрішньо-особистісного конфлікту ставало підґрунтям перебудови відносин особистості з навколишнім світом, вирішення міжособистісних конфліктів - зміни актуальної життєвої стратегії. Когнітивно-біхевіоральна терапія, як симптоматична терапія, застосовувалася при формуванні окремих стратегій - харчування, лікування, руху, комунікації.

Психотерапевтичне лікування було націлене на формування партнерських відносин лікар-пацієнт та позитивну динаміку ресурсної бази пацієнта під впливом макро- та мікро- чинників його оточення. В процесі проведення психотерапії використовувався прийом мотиваційної співбесіди як інструмент підвищення прихильності до терапії.

Психотерапевтична програма складалася з 10 послідовних кроків; кількість часу, що присвячувався опануванню пацієнтом кожного з них, визначалася індивідуально в залежності від виразності психопатологічної симптоматики та ступеню опрацювання конфліктів і вирішення проблем пацієнтів з НМСХ та МСХ. Окремі кроки патогенетичної частини психотерапевтичної програми були присвячені: ревізії проблем пацієнтів з НМСХ та МСХ на основі заповнених “Мультимодальних карт обстеження психосоматичного пацієнта”; трансформації цих проблем у цілі; побудові адекватної ієрархії цілей; визначенню прийнятних засобів досягнення цілей; ревізії ресурсної біопсихосоціальної бази, як опори в досягненні цілей. Наступні кроки формували індивідуальні психотерапевтичні програми з усвідомленим вільним вибором пацієнтами окремих особистих стратегій - лікування, харчування, активності, спілкування - сприяли адекватній трансформа-ції їх життєвих стратегій та приводили актуальні ресурси у відповідність з новими життєвими цілями. Корекція за принципом вільного вибору, розширення можливостей сприяла відновленню актуальних ресурсів у ланцюжку “біо-психо-соціо-”: психотерапія, психогігієна, адекватна медикаментозна терапія, низькокалорійна дієта, фізичні навантаження, активний спосіб життя. В процесі групової психотерапії були додатково опрацьовані внутрішньоособистісні та групові конфлікти. Підсумковий крок (аналіз трансформації актуальної життєвої стратегії) був присвячений фіксації змін емоцій та поведінки, обговоренню можливих рецидивів та заохоченню пацієнтів з НМСХ та МСХ до довготривалого виконання планів, розширення своїх можливостей, підвищення якості життя.

За даними, підтвердженими результатами однофакторного дисперсійного аналізу для зв'язаних і незв'язаних вибірок, у групах НМСХ та МСХ після застосування програми “Сана” відмічено динаміку показників психометричного шкалування в вигляді суттєвого зниження показників реактивної (на 57,2% і 42,9%; p?0,001) та особистісної (на 23,8% і 23,3%; p?0,01) тривоги, депресії (на 47,1% і 36,8%; p?0,001), непрямої агресії (на 52,4% і 49,6%; p?0,001). Найменшу динаміку було зафіксовано за показником алекситимії (12,9% і 8,1%). Динаміка соматичних показників підтвердила ефективність комплексної програми лікування в обох групах: редукція ІМТ склала відповідно 8,9% і 3,6% (p?0,05); ОТ - 2,9% і 2,0% (p?0,05); САТ - 11,0% і 18,0% (p?0,05); ДАТ - 4,4% і 14,9% (p?0,05).

Однакові тенденції динаміки клінічного стану пацієнтів з НМСХ та МСХ, спільні “мішені” інтервенції свідчили на користь інституалізації психічної складової МСХ. В усіх групах терапії різниця оцінки CGI-S була на користь НМСХ у порівнянні з МСХ (Д=1,4 бала).

В варіанті лише психофармакотерапії спостерігався значний, але короткотривалий ефект. При психотерапії отримання помітного ефекту відбувалося не раніше місячного терміну, що в порівнянні з іншими видами терапії було оцінене як запізніле. Групи комплексного лікування НМСХ та МСХ після отримання швидкого виразного клінічного ефекту зберегли його до кінця дослідження (р<0,05).

Отже, розроблена й впроваджена програма комплексної біопсихосоціальної корекції приводила у відповідність з новими життєвими цілями актуальні ресурси за рахунок адекватної трансформації життєвої стратегії, сприяла редукції психопатологічної симптоматики. Отримання довготривалого стійкого ефекту від застосування програми “Сана”, який значно перевищував ефективність її окремих компонентів, підтвердила доцільність застосування принципів інтегративної медицини для діагностики та лікування психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ.

Висновки

1. У дисертаційній роботі на основі біопсихосоціальної парадигми сучасної медицини вирішено актуальну наукову проблему дослідження етіопатогенетичних закономірностей формування психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ, клініко-феноменологічних особливостей цих розладів, а також розроблено та впроваджено комплексну програму їх біопсихосоціальної корекції з відповідною трансформацією актуальних життєвих стратегій пацієнтів з МСХ.

Виконано теоретичне обґрунтування та підтверджено дослідницьку гіпотезу альтернативної теоретичної моделі формування та подальшого розвитку МСХ, як складної динамічної відкритої системи. Доведено, що системоутворюючим чинником МСХ виступала психічна складова, а комплексування компонентів було обумовлене соматичними та психосоціальними взаємозв'язками. Системні ефекти МСХ (емерджентності, цілісності, інтегративний та синергетичний) обумовлювали резистентність пацієнтів до традиційної терапії, яка передбачала вплив на окремі компоненти синдрому.

2. Встановлено, що психічні розлади сягали 21,32% в групі НМСХ та 34,37% в групі МСХ, решту клініко-феноменологічних проявів було кваліфіковано в межах психосоматичних розладів різної синдромальної структури. Тяжкість психічних та психосоматичних розладів позитивно корелювала з тяжкістю МСХ (rs=0,643), а їх патоморфоз полягав у збільшенні тривоги, алекситимії, ворожості, а також депресії, маскованої цими феноменами.

Психічні розлади були представлені розладами адаптації, легким депресивним епізодом, неврастенією, дистимією, гострою реакцією на стрес та органічним астенічним розладом. За синдромальною структурою при НМСХ переважали астенічний, тривожно-фобічний і тривожно-дисфорічний синдроми, а при МСХ - астено-депресивний, тривожно-іпохондричний та депресивно-фобічний синдроми.

3. Доведено, що для пацієнтів з НМСХ та МСХ була притаманна низка психопатологічних феноменів, а саме: високий рівень реактивної та особистісної тривоги з поєднанням феноменів тривоги та страху, причому при НМСХ страхи в основному відносились до сфери інтерперсональних відносин, а при МСХ - безпосередньо до стану здоров'я. Прояви депресії сягали ситуативного (легкого) рівня в групі НМСХ та рівня маскованої депресії в групі МСХ тому, що алекситимія, як облігатний симптом МСХ, маскувала її прояви.

Блокування емоційних проявів супроводжувалось перерозподілом агресії з підвищенням рівня непрямої агресії та конфліктності. Негативне відношення пацієнтів до свого тіла вказувало на МСХ, як один з різновидів саморуйнуючої поведінки. Отже, тривога, страх, агресія, як явні так і неусвідомлені, та алекситимія були оцінені як базисні психопатологічні феномени для МСХ, тому вони використовувалися як “мішені” терапії.

4. Особливостями емоційно-раціонального співвідношення в сприйнятті пацієнтами з МСХ просторово-часової об'єктивної реальності були: очікування достовірно меншої тривалості життя пацієнтами з НМСХ та МСХ; акцент на негативних подіях дошкільного та молодшого шкільного віку для НМСХ; накопичення кількості негативних подій рік від року для МСХ; зворотний кореляційний зв'язок (rs=?0,754) між задоволенням життям і ступенем його напруги, що свідчило про спрямованість пацієнтів з МСХ у минуле та заперечення існування майбутнього.

5. Проблемні міжособистісні стосунки та деформація комунікативних зв'язків у вигляді порушень міжпоколінних, статево-ролевих та соціально-статусних емоційних і біхевіоральних взаємовідносин були поширеними і значущими для пацієнтів з неповним та повним МСХ. Родинна дезадаптація проявлялося в мікрокліматі з домінуванням конфліктів і байдужості в родинах; у мовчазності, прискіпливості та суворості батьків. Рівень довіри батькам переважав рівень відчуття батьківської любові, що відображало не тільки байдужість, а й неспроможність проявити почуття (алекситимія). Виробнича дезадаптація провокувалася деформацією комунікативних зв'язків у вигляді вимушеного надмірного (інтенсивного) спілкування протягом робочого дня. Ці особливості родинного (батьківського і актуального) та виробничого мікросоціуму пацієнтів формували стиль звичної комунікації та способу життя, що сприяли негативній динаміці МСХ.

6. Проблемне сприйняття життя пацієнтами прямо корелювало з наявністю МСХ: модальний аналіз проблем, що були неусвідомленими та витісненими, виявив сенсибілізацію пацієнтів з МСХ до низки психотравмуючих чинників, причому рівень соціально-психологічної травматизації в осіб із НМСХ був найвищим. Значущими психосоціальними факторами для формування МСХ були проблеми адаптації при переході від одного етапу життєвого циклу до іншого, неадекватна сімейна підтримка, незадоволення соціальною роллю, неадекватне харчування, відчуття недостатності розслаблення та відпочинку, недостатня фізична активність, виснаження, а також змінений паттерн сімейних взаємин у дитинстві, неадекватне батьківське втручання, переживання сильного страху в дитинстві. Для групи НМСХ був притаманний низький рівень адаптивності в усіх сферах міжособистісних контактів, а для групи МСХ - фіксація на проблемах фізичного здоров'я, яка супроводжувалася проблемами в міжособистісних стосунках. Епізоди перебування в ролі “агресор-жертва” в групах НМСХ та МСХ відзначалися відповідно в 1,46 та 1,28 разів частіше, ніж у контрольній групі, що підтвердило важливу роль агресивності та реакцій на фрустрацію в етіопатогенезі МСХ.

7. Науково обґрунтовано та доведено необхідність застосування комплексної програми біопсихосоціальної корекції психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ, яка базується на транстеоретичному підході до її формування, поєднуючи принципи екзистенціальної та когнітивно-біхевіоральної психотерапії.

8. Оптимальні тактики терапії (психофармакотерапія, індивідуальна та групова психотерапія) були визначені на основі моніторингу динаміки цільових психопатологічних феноменів - “мішеней” терапії. Характер та обсяг психофармакотерапії був зумовлений видом психічного розладу або типом психопатологічного синдрому; була доведена ефективність застосування для пацієнтів із МСХ натуропатичних психотропних засобів: гіперіцина, гліцина та мелатоніна (р<0,01). Поєднання в програмі патогенетичної та симптоматичної, індивідуальної та групової психотерапії забезпечило опрацювання внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів, що стало підґрунтям перебудови відносин особистості з навколишнім світом - трансформації актуальної життєвої стратегії пацієнтів з МСХ.

9. На підставі проведеного експериментального дослідження було отримано клінічно обґрунтовані та доказові дані щодо ефективності лікування пацієнтів з НМСХ та МСХ. Однакові тенденції динаміки клінічного стану, даних психологічного тестування пацієнтів з НМСХ та МСХ, спільні “мішені” інтервенції свідчили на користь інституалізації психічної складової МСХ у вигляді психічних та психосоматичних розладів. Доведено, що більша ефективність терапії групи НМСХ обумовлена більшою пластичністю сипмтоматики. Групи комплексної корекції НМСХ та МСХ після отримання швидкого чіткого клінічного ефекту зберегли його до кінця дослідження, що було підтверджено динамікою біологічних показників. Отже, на прикладі створеної альтернативної моделі патогенезу, діагностики та лікування МСХ вдалося здійснити перехід від несистемного використання різних методів терапії до управління системою з кінцевою метою отримання вищої якості життя пацієнтів.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Хаустова Е.А. Психические расстройства при сахарном диабете (литературный обзор) // Арх. психіатрії. - 2003. - №3 (34). - C. 42-46.

2. Khaustova O.O. Psychosomatic approach to Syndrome X problem // Таврич. журн. психиатрии. - 2003. - Т. 7, №4 (25). - C. 14-17.

3. Чабан О.С., Хаустова О.О. Сучасні підходи до лікування порушень сну // Сімейна медицина. - 2004. - №1. - C. 8-11.

4. Хаустова О.О. Психосоціальні детермінанти в діагностиці психосоматичних розладів ендокринного генезу // Арх. психіатрії. - 2004. - №2 (37). - C. 38-40.

5. Чабан О.С., Хаустова Е.А. Терапия депрессивных и тревожно-депрессивных расстройств легкой и умеренной степени // Арх. психіатрії. - 2004. - Т. 10. - №4 (39). - C. 146-153.

6. Хаустова О.О. Діагностичні маркери розвитку метаболічного синдрому Х (психосоматичний підхід) // Журн. психиатрии и мед. психологии. - 2004. - №3 (13). - C. 157-161.

7. Хаустова О.О. Meтаболічний синдром Х як варіант психосоматичної адаптації людини в сучасному суспільстві // Укр. мед. альманах. - 2004. - Т. 7. - №4 (додаток). - C. 156-160.

8. Хаустова О.О. Психосоціальні характеристики розвитку метаболічного синдрому Х (психосоматичний підхід) // Укр. мед. альманах - 2005. - Т. 8. - №4 (додаток). - C. 255-258.

9. Хаустова О.О. Індивідуальна психотерапевтична програма в лікуванні пацієнтів з метаболічним синдромом Х (МСХ) // Арх. психіатрії. - 2005. - Т. 11. - №2 (41). - C. 175-182.

10. Хаустова О.О. Метаболічний синдром: стан проблеми та стратегія лікування // Сімейна медицина. - 2005. - №3. - C. 48-50.

11. Хаустова О.О. Психосоматичні розлади в практиці сімейного лікаря // Ліки України. - 2005. - №9 (98). - C. 15-18.

12. Хаустова О.О. Принципи системності в діагностиці та лікуванні метаболічного синдрому Х // Таврич. журн. психиатрии. - 2005. - Т. 9, №3 (32). - C. 55-57.

13. Khaustova O.O. Treatment of mеtabolic syndrome Х by comprehensive programme “Sana” (psychosomatic approach) // Вісн. психіатрії та психофармакотерапії. - 2005. - №2 (8). - C. 79-85.

14. Хаустова О.О. До питання про комплексну терапію метаболічного синдрому Х // Арх. психіатрії. - 2005. - Т. 11. - №3 (42). - C. 187-191.

15. Хаустова О.О. Сучасний підхід до курації метаболічного синдрому Х // Архів психіатрії. - 2005. - т.11. - №4 (43).- С. 184-187.

16. Хаустова О.О. Стратегія лікування метаболічного синдрому Х // Ліки України (додаток): Зб. Наук. пр. І нац. конгр. лікарів внутрішньої медицини. - 2005. - С. 93-94.

17. Хаустова Е.А., Жабенко Е.Ю. Роль психотерапии в лечении метаболического синдрома Х // Укр. мед. альманах. - 2006. - Т. 9, №1. - C. 170-173.

18. Хаустова О.О., Хмелевська О.В. Психотерапія в комплексному лікуванні пацієнтів з надлишковою вагою (на прикладі метаболічного синдрому Х) // Вісн. психіатрії та психофармакотерапії. - 2006. - № 2 (10). - C. 90-93.

19. Хаустова О.О. Комплексна программа “Сана” в лікуванні метаболічного синдрому Х (психосоматичний підхід) // Укр. вісн. психоневрології. - 2006. - Т. 14., Вип. 1 (46). - C. 122-127.

20. Хаустова О.О. Психотерапевтичні мішені психосоматичного пацієнта на прикладі метаболічного синдрому Х (психосоматичний підхід) // Укр. вісн. психоневрології. - 2006. - Т. 14, Вип.2 (47). - С. 80-84.

21. Хаустова О.О. Психосоціальні фактори в формуванні метаболічного синдрому Х (психосоматичний підхід) // Таврич. журн. психиатрии. - 2006. - Т. 10, №2 (35). - C. 9-15.

22. Чабан О.С., Хаустова О.О. Спосіб корекції метаболічного синдрому Х: Пат. 24084 Україна. Заявл. 07.08.2006; Опубл. 25.06.2007. Бюл. №9.

23. Хаустова О.О. Метаболічний синдром Х: психосоматичний підхід до діагностики // Арх. психіатрії. - 2006. - Т. 12, №1. - 4 (44 - 47). - C. 250-258.

24. Хаустова О.О. Об'єктивізація психопатологічних розладів у пацієнтів з метаболічним синдромом Х // Журн. психиатрии и мед. психологии. - 2006. - №1 (16). - С. 105-112.

25. Хаустова О.О., Хмелевська О.В. Застосування інтегративної психотерапії в лікуванні пацієнтів з метаболічним синдромом Х // Наук. Вісн. НМУ ім. О.О. Богомольця. - 2006. - №4. - С. 195-199.

26. Чабан О.С., Хаустова Е.А. Ципралекс: терапия депрессии у психосоматических пациентов // Психічне здоров'я. - 2006. - №4 (13). - С. 83-88.

27. Хаустова О.О. Деякі аспекти психотерапії та психофармакотерапії метаболічного синдрому Х // Укр. вісн. психоневрології. - 2006. - Т. 14, Вип. 4 (49). - С. 109-112.

28. Хаустова О.О., Жабенко О.Ю Елементи комплаєнс-терапії при метаболічному синдромі Х // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика. - 2006. - Вип. 15, Кн. 1. - С. 389-393.

29. Чабан О.С., Хаустова О.О. Виробничі фактори в етіопатогенезі психосоматичних розладів // Медицина залізничного транспорту України. - 2002. - № 3. - C. 84-86.

30. Хаустова О.О. Психосоматичний підхід до проблем адаптації // Соц. психологія. - 2003. - №2- С. 53-63.

31. Чабан О.С., Хаустова О.О. Психосоматичні розлади: нові аспекти розуміння, діагностики та лікування // Нова медицина. - 2004. - №5 (16). - С. 26-30.

32. Chaban O.S., Khaustova O.O. Determination of psycho-social aspects of psychosomatic endocrine disorders // Fifth national conference with international participation of College Private Psychiatric Practice. - Bulgaria, Plovdiv, 2004.- Р .53.

33. Хаустова Е.А. Психосоциальные факторы в векторной диагностике метаболического синдрома Х // Психическое здоровье и безопасность в обществе: Науч. материалы. I нац. конгр. по соц. психиатрии. - Москва: ГЕОС, 2004. - С. 126-127.

34. Хаустова Е.А. Клинические проявления психосоматических расстройств как следствие стрессогенных производственных факторов // Материалы. III науч.-практ. конф. “Реабилитация и абилитация человека. Интегративно-информационные технологии”. - Киев: КВІЦ, 2004. - С. 428-431.

35. Чабан О.С, Хаустова О.О. Психосоматична медицина (аспекти діагностики та лікування): Посібник . - Київ: ТОВ “ДСГ Лтд”, 2004.- 96 с.

36. Khaustova O.O. Psychosocial factors in diagnostics and therapy of metabolic syndrome Х// Психофармакология и биологическая наркология: Proceedings of the 9-th Conference “Stress and behavior”. - St-Peterburg. - 2005 - Т. 5, №2.- С. 921.

37. Чабан О.С., Хаустова Е.А., Венгер Е.П. Эсциталопрам (Ципралекс) в монотерапии при депрессивных расстройствах различного генеза // Арх. психіатрії. - 2005. - Т. 11, №2 (41). - С. 240-245.

38. Хаустова Е.А. Психотерапевтический компонент в лечении метаболического синдрома Х // Материалы Х1V съезда психиатров России “Психиатрия в развитии: проблемы и перспективы”. - Москва, 2005. - С. 429.

39. Хаустова О.О. Психосоматичний підхід до “хвороб цивілізації” // Мистецтво лікування. - 2005. - №9 (025). - С. 40-41.

40. Хаустова О.О. Проблеми психосоматичної дезадаптації людини в сучасному суспільстві // Матеріали наук.-практ. конф. “Сучасні технології збереження і зміцнення здоров'я здорових”. - Київ, 2005. - С. 56-58.

41. Хаустова О.О., Безпалько Ю.М. Метаболічний синдром Х: сучасний підхід до проблеми комплексного лікування // Медицина залізничного транспорту України. - 2006. - №1 (17). - С. 76-80.

42. Хаустова О.О, Жабенко О.Ю. Зміна способу життя - терапія першої лінії “хвороб цивілізації” // Матеріали. ІУ Міжнар. симпозіуму з біоетики “Розвиток ідей етики в європейському контексті”. - Київ: Сфера. - 2006. - С. 139.

43. Khaustova O.O. Comprehensive programme “Sana” in mеtabolic syndrome' Х treatment (psychosomatic approach) // Программа и резюмета: XXII Конгрес на Дунавската психиатрична асоциация. - Албена, България, 2006. - P. 12-13.

44. Чабан О.С., Хаустова Е.А Лечение расстройств сна у пациентов с метаболическим синдромом Х // Міжнар. невролог. журн. - 2006. - №4 (8). - С. 128-133.

45. Чабан О.С., Хаустова Е.А. Проблемы психосоматической дезадаптации человека в перид социальных преобразований // Науч. материалы II нац. конгр. по соц. психиатрии “Социальные преобразования и психические здоровье” (с междунар. участием). - М. - 2006. - С. 73.

46. Чабан О.С., Хаустова Е.А. Применение когнитивно-бихевиоральной терапии в лечении метаболического синдрома // Матеріали Міжобл. конф. “Психосоматика і психотерапія у хворих в практиці лікаря загальної практики”. - Донецьк. - 2006. - С.90-92.

47. Чабан О.С, Хаустова О.О. Терапія пацієнтів з непсихотичними психічними розладами на тлі цукрового діабету // Новости медицины и фармации. - 2007. - №5 (209). - С. 25-26.

Анотація

Хаустова О.О. Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, терапія). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. - Київ, 2007.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ, систематизації етіопатогенетичних закономірностей їх формування, визначенню клініко-феноменологічних особливості цих розладів, розробленню та впровадженню ефективних комплексних методів діагностики та терапії психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ.

Було досліджено 136 пацієнтів з неповним метаболічним синдромом Х, 128 пацієнтів з повним синдромом Х та 52 особи без ознак МСХ (контрольна група). В ходу дослідження на тлі клінічного експерименту було запропоновано альтернативну теоретичну модель патогенезу МСХ та доведено необхідність визначення психосоціальних чинників його формування.

Проведено комплексний клініко-феноменологічний аналіз психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ та системний аналіз виробничої та родинної дезадаптації та особистісних девіацій. Науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено комплексну програму біопсихосоціальної корекції психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ, яка базується на зміні актуальних життєвих стратегій пацієнтів з підвищенням якості життя.

Ключові слова: метаболічний синдром Х, психічні розлади, психосоматичні розлади, комплексна діагностика, терапія, біопсихосоціальна корекція.

Аннотация

Хаустова О.О. Психические и психосоматические расстройства у пациентов с метаболическим синдромом Х (диагностика, клиника, профилактика, терапия). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена комплексному исследованию психических и психосоматических расстройств у пациентов с метаболическим синдромом Х (МСХ), систематизации этиопатогенетических закономерностей их формирования, определению клинико-феноменологических особенностей этих расстройств, разработке и внедрению эффективных комплексных методов диагностики и терапии психических и психосоматических расстройств у пациентов с МСХ.

Было исследовано 136 пациентов с неполным метаболическим синдромом Х, 128 пациентов с полным метаболическим синдромом Х и 52 лица без признаков МСХ (контрольная группа). В ходе исследования на основании клинического эксперимента была предложена альтернативная теоретическая модель патогенеза МСХ и доказана необходимость определения психосоциальных факторов его формирования. Проведен комплексный клинико-феноменологический анализ психических и психосоматических расстройств у пациентов с МСХ и системный анализ дезадаптации в семье и на производстве и личностных девиаций.

Психические расстройства в виде расстройств адаптации, легких депрессивных эпизодов, неврастении, дистимии, острой реакции на стресс и органического астенического расстройства составили 21,32% в группе НМСХ и 34,37% в группе МСХ. Остальные клинико-феноменологические психопатологические проявления квалифицированы как психосоматические расстройства разной синдромальной структуры: при НМСХ преобладали астенический, тревожно-фобический и тревожно-дисфорический; при МСХ - астено-депрессивный, тревожно-ипохондрический и депрессивно-фобический синдромы. Тяжесть психических и психосоматических расстройств позитивно коррелировала с тяжестью МСХ, их патоморфоз проявлялся в увеличении тревоги, алекситимии, враждебности и депрессии, маскированной этими феноменами.

Пациентам с НМСХ и МСХ был свойственен высокий уровень реактивной и личностной тревоги с объединением феноменов тревоги и страха, причем при НМСХ страхи в основном относились к сфере интерперсональных отношений, а при МСХ - непосредственно к состоянию здоровья. Депрессия была ситуативной (легкой) в группе НМСХ и маскированной в группе МСХ из-за наличия алекситимии, облигатного сипмптома МСХ. Блокирование эмоциональных проявлений сопровождалось перераспределением агрессии с повышением уровня косвенной агрессии и конфликтности. Негативное отношение пациентов с МСХ к своему телу подтвердило, что синдром Х является разновидностью саморазрушающего поведения. Таким образом, тревога, страх, агрессия, как явные так и неосознанные, и алекситимия - были оценены как базисные психопатологические феноменамы для МСХ, поэтому они использовались как “мишени” терапии.

Особенностями восприятия пациентами с МСХ пространственно-временной объективной реальности были: ожидание меньшей продолжительности жизни; акцент на отрицательных событиях дошкольного и младшего школьного возраста для НМСХ; накопление отрицательных событий год от года для МСХ; обратная корреляция между удовлетворенностью жизнью и степенью ее напряжения, что свидетельствовало о направленности пациентов с МСХ в прошлое и отрицание будущего.

Пациентам с НМСХ и МСХ были присущи проблемные межличностные отношения и деформация коммуникативных связей в виде нарушений межпоколенных, поло-ролевых, социально-статусных эмоциональных и бихевиоральных взаимоотношений Семейная дезадаптация проявлялась в микроклимате в семьях с преобладанием конфликтнов и равнодушия; в молчаливости, придирчивости и суровости родителей. Уровень доверия родителям превышал уровень ощущения родительской любви, что отражало равнодушие и алекситимию. Производственная дезадаптация провоцировалась деформацией коммуникативных связей в виде вынужденного чрезмерного общения на протяжении рабочего дня. Эти особенности семейного (родительского и актуального) и производственного микросоциума пациентов формировали стиль обыденной коммуникации и образа жизни, которые способствовали институализации МСХ. Проблемное восприятие жизни коррелировало с наличием МСХ: модальный анализ ранее неосознанных и вытесненных проблем указал на сенсибилизацию пациентов с МСХ к ряду психотравмирующих факторов, причем самым высоким был уровень социально-психологической травматизации в группе НМСХ. В формирования МСХ значимы проблемы адаптации при переходе от одного этапа жизненного цикла к другому, неадекватная семейная поддержка, неудовлетворенность социальной ролью, неадекватное питание, ощущение нехватки расслабления и отдыха, недостаточная физическая активность, истощение, а также измененный паттерн семейных взаимоотношений в детстве, неадекватное родительское вмешательство, переживание сильного страха в детстве. Для группы НМСХ был отмечен низкий уровень адаптивности во всех сферах межличностных контактов, а для группы МСХ - фиксация на проблемах физического здоровья, которая сопровождалась сложностями в межличностных отношениях. Эпизоды пребывания в роли “агрессор-жертва” в группах НМСХ и МСХ отмечались соответственно в 1,46 и 1,28 раз чаще, чем в контрольной группе, что подтвердило важную роль агрессивности и реакций на фрустрацию в этиопатогенезе МСХ.