Главная Коллекция "Revolution" Медицина Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку

Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку

Анатомія та фізіологія репродуктивної системи жінок. Шкідливі звички і репродуктивне здоров'я. Тренування для підвищення та збереження фізичних можливостей. Фізичні вправи і загартовування. Масаж та нетрадиційна медицина. Методи проведення дослідження.

Рубрика Медицина
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 27.09.2014
Размер файла 173,2 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вищий навчальний заклад

Горлівський регіональний інститут

Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна"

Кафедра фізичної реабілітації

Кваліфікаційна робота

за темою "Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку"

Студентки 4-го курсу форми навчання

Напряму підготовки 0102 - фізичне виховання і спорт

Спеціальності 6.010200 - фізична реабілітація

Освітньо-кваліфікаційного рівня - бакалавр

2010

Зміст

  • Вступ
  • Глава І. Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку
  • Розділ 1. Анатомія та фізіологія репродуктивної системи жінок
  • 1.1 Анатомія і фізіологія статевих органів жінок
  • 1.2 М'язово-фасціальний апарат статевої системи
  • Розділ 2. Репродуктивне здоров'я жінки
  • 2.1 Поняття "репродуктивне здоров'я", планування сім'ї
  • 2.1.1 Державна Програма "Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015 гг. "
  • 2.2 Шкідливі звички і репродуктивне здоров'я
  • Розділ 3. Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку
  • 3.1 ЛФК. Фізіологічні основи фізичних вправ
  • 3.1.1 Тренування для підвищення та збереження фізичних можливостей
  • 3.1.2 Поняття про стомлення, перевтома, перенапруження, перетренування
  • 3.1.3 Засоби, методи та форми фізичної культури
  • 3.1.4 Фізичні вправи і загартовування
  • 3.2 Масаж
  • 3.3 Нетрадиційна медицина
  • Глава ІІ. Власна дослідницька робота
  • Розділ 1. Загальна характеристика досліджуємих
  • Розділ 2. Методи проведення дослідження
  • 2.1 Функціональними методами дослідження
  • 2.2 Математіко-статічній метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом
  • Розділ 3. Хід проведення дослідження
  • 3.1 Програма реабілітації
  • Розділ 4. Оцінка проведеного дослідження
  • 4.1 Статистичний аналіз результатів дослідження
  • Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. К початку ХХІ століття народжуваність в Україні досягла рекордно низької межі.

Кожне покоління батьків репродукує себе в дітях трохи більше ніж на половину. Саме в період з початку 1990-х років в Україні різке зниження народжування стало головною причиною депопуляції.

Провідними факторами зниження народження більшість вітчизняних і закордонних дослідників вважають фактори погіршення рівня життя населення і в цілому загострення соціально-економічного стану в Україні. В той час всі ці процеси проходили і проходять на фоні дуже помітного погіршення репродуктивного здоров'я жінок, про що свідчать численні публікації. Не дивлячись на помітну кількість досліджень окремих компонентів репродуктивного здоров'я жінок, ця проблема буде аналізуватися з позиції впливу методів фізичної реабілітації. Саме ці аспекти визначають мету і задачі кваліфікаційної роботи.

Мета дослідження. Виявити потенціал і можливі методи фізичної реабілітації, за рахунок яких можливо, комплексно, найбільш ефективно впливати на репродуктивне здоров'я жінок і на організм в цілому, а також підготувати жінок до вагітності та пологів.

Завдання. У зв'язку з встановленою метою можливо встановити наступні завдання:

укріпити м'язовий апарат репродуктивної системи жінок за рахунок комплексу ЛФК;

збільшити фізичну активність та профілактику застійних явищ в малому тазу жінок репродуктивного віку за рахунок фізкультурних. пауз між заняттями;

збільшити можливості дихальної системи жінок;

провести профорієнтаційну роботу з жінками про шкідливість тютюну, алкоголю;

впровадити раціональне використання часу;

впровадити загартовування, як профілактику захворювань;

використати для психоемоційного розвантаження засоби ароматерапії, фітотерапії;

Об'єкт дослідження. Генеральна група складає 30 жінок, вікової групи від 17 до 25 років. Які, в свою чергу розбираються на контрольну та експериментальну групу. Розподіл в групи проводився без врахування індивідуальних особливостей членів групи.

фізична реабілітація репродуктивний жінка

Глава І. Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку

Розділ 1. Анатомія та фізіологія репродуктивної системи жінок

1.1 Анатомія і фізіологія статевих органів жінок

Жіночі статеві органи поділяють на зовнішні та внутрішні. Межею між ними є дівоча перетинка (hymen) [2].

До зовнішніх статевих органів (genitalia externa, vulva) належать: лобкове підвищення, великі та малі соромітні губи, клітор.

Лобкове підвищення (mons pubis) - багате на підшкірну жирову клітковину підвищення, розташоване спереду і вище від лобкового зчленування. У жінок волосистість на лобковому підвищенні обмежена вгорі горизонтальною лінією. До досягнення дівчинкою статевої зрілості волосся в ділянці лобкового підвищення немає; у клімактеричний період та під час менопаузи волосся починає рідшати. Ріст волосся за чоловічим типом, коли волосистість поширюється по середній лінії пупка, вкриває внутрішні поверхні стегон, свідчить про порушення діяльності яєчників та надниркових залоз.

Великі соромітні губи (labia majora pudenda) - дві повздовжні складки шкіри, що оточують з боків статеву щілину. Спереду переходять у шкіру лобкового підвищення, ззаду з'єднуються, утворюючи задню спайку губ (comissura labiorum posterior). Простір між задньою спайкою губ та відхідником називається акушерською промежиною (perineum). Висота її у більшості жінок становить 3-4 см. Якщо висота промежини більша за 4 см, її називають високою, а якщо менша за 3 см, - низькою. Промежина часто травмується під час пологів, на місці розриву утворюються рубці, порушується структура тазового дна. У разі повторних травм під час наступних пологів тонус м'язів тазового дна, котрі є підтримувальним апаратом матки, знижується, тому може настати опущення, а згодом і випадіння матки.

У товщі задньої третини великих соромітних губ розташовані великі присінкові (вестибулярні), або бартолінові, залози (glandulae vestibularis majores). Їхні розміри досягають 10-15 см завдовжки та до 6-8 мм завширшки. Це альвеолярно-трубчасті залози, під час статевого збудження вони виділяють секрет, що зволожує вхід у піхву. Вивідні протоки пристінкових залоз відкриваються в борозенці між малими соромітними губами та дівочою перетинкою. У разі запальних захворювань пристінкових залоз, зокрема за наявності гонореї, навколо зовнішніх отворів вивідних проток з'являється гіперемія.

Малі соромітні губи (labia minora pudendi) - пара шкірних складок, розміщених паралельно до великих соромітних губ. Спереду вони з'єднуються в ділянці клітора, утворюючи його вуздечку та передню шкірочку клітора, ззаду зливаються з великими соромітними губами.

Клітор (clitoris) - невелике конусоподібне утворення, що складається з двох печеристих тіл. Завдяки великій кількості нервових закінчень, які містять клітор та соромітні губи, вони є органом статевого чуття.

Присінок піхви (vestibulum vaginae) - обмежений з боків малими соромітними губами, спереду клітором, ззаду - задньою спайкою, зсередини - дівочою перетинкою. Сюди відкриваються вивідні протоки пристінкових залоз та зовнішнє вічко сечівника.

Сечівник (urethra) - у жінки має довжину 3-4 см, межує з передньою стінкою піхви, має два сфінктери - зовнішній та внутрішній. Зовнішнє вічко його розташоване на 2-3 см позаду клітора.

Дівоча перетинка (hymen) - це сполучнотканинна перетинка, що закриває вхід у піхву в незайманих дівчат. Отвір дівочої перетинки може мати різну форму, іноді таких отворів є два. Якщо дівоча перетинка не має отвору, це може стати на заваді відтоку менструальної крові і є патологічним явищем. Під час першого статевого акту дівоча перетинка розривається, при цьому іноді виникає невелика кровотеча. На місці дівочої перетинки залишаються сосочки дівочої перетинки (caruncula hymenales), а після перших пологів - миртоподібні сосочки (caruncula myrtiformis).

До внутрішніх статевих органів належать: піхва, матка, маткові труби та яєчники.

Піхва (vagina, colpos) - трубчастий м'язово-еластичний орган завдовжки 8-10 см, що починається від дівочої перетинки та закінчується навколо місця прикріплення шийки матки. Біля шийки матки піхва утворює заглиблення - склепіння піхви: передня, задня і бічні частини склепіння. Задня частина склепіння межує з прямокишково-матковим простором; пунктувавши його, можна отримати вміст черевної порожнини, що має важливе діагностичне значення.

Передня стінка піхви у верхньому відділі межує із сечовим міхуром, у нижньому - з сечівником. Задня стінка піхви прилягає до прямої кишки.

Шари піхви

Адвентиція.

М'язовий шар, що складається з внутрішнього циркулярного та зовнішнього поздовжнього.

Слизова оболонка, утворена багатошаровим плоским епітелієм.

Слизова оболонка піхви не містить залоз, уміст піхви утворюється внаслідок пропотівання рідини з лімфатичних та кровоносних судин, а також слизу залоз шийки матки. У здорової жінки в піхві є невелика кількість умісту білуватого кольору. Цей уміст має кислу реакцію завдяки молочній кислоті, котра утворюється внаслідок життєдіяльності піхвових бактерій (паличок Дедерлейна), що створюють нормальний мікробіоценоз піхви. Молочна кислота, концентрація якої у піхві здорової жінки досягає 0,4 %, знищує патогенні мікроорганізми, що потрапляють у піхву ззовні. Цей процес називається самоочищенням піхви.

Самоочищення піхви можливе лише за умови нормального функціонування яєчників, бо під впливом естрогених гормонів, що виділяються яєчниками, відбувається дозрівання епітеліальних клітин слизової оболонки та накопичення в них глікогену, яким живляться палички Дедерлейна.

Якщо функція яєчників порушується, кількість глікогену зменшується, піхвові бактерії виділяють недостатню кількість молочної кислоти, то реакція піхви може стати лужною, що сприяє розвиткові патогенних бактерій та грибів. У такому випадку виникає запалення піхви - кольпіт.

Для характеристики стану піхвової мікрофлори існує поняття чистоти піхвового вмісту. Розрізняють чотири ступеня чистоти піхвового вмісту.

I ступінь - у вмісті піхви виявляють лише палички Дедерлейна та епітеліальні клітини, реакція вмісту кисла;

II ступінь - піхвових бактерій менше, з'являються поодинокі лейкоцити, реакція кисла;

ступінь - піхвових бактерій мало, переважає кокова флора, багато лейкоцитів, реакція слабо лужна;

ступінь - піхвових бактерій немає, багато патогенних мікроорганізмів (коки, трихомонади, гриби), реакція лужна.

Функції піхви

Починаючи з періоду статевого дозрівання, через піхву на зовні виводиться менструальна кров.

Участь у здійсненні статевої функції жінки та в процесі запліднення.

Під час пологів піхва утворює родовий канал.

4. Бар'єрна функція: процес самоочищення піхви запобігає потраплянню в матку патогенних мікроорганізмів.

Матка (uterus, hystera) - м'язовий порожнистий орган, що за формою нагадує грушу, дещо сплющену в передньозадньому напрямку. Довжина невагітної матки становить 7-8 см, з яких у дорослої жінки 2/3 припадає на тіло, а 1/3 - на шийку (у дівчаток - навпаки, що має значення для діагностики генітального інфантилізму), маса - 50-100 г, товщина стінок - 1-2 см.

Розрізняють тіло (corpus), перешийок (isthmus) і шийку (cervix) матки.

Наймасивнішою частиною матки є тіло. Частина матки над лінією прикріплення маткових труб - дно матки (fundus uteri).

Матка складається з трьох шарів: слизової оболонки, м'язової оболонки та серозної оболонки.

Слизова оболонка матки (endometrium) складається з двох шарів: функціонального, в якому відбуваються циклічні зміни, пов'язані з менструальним циклом, і базального, який прилягає безпосередньо до м'язової оболонки. Слизова оболонка містить залози, що виділяють секрет.

М'язова оболонка (myometrium) складається з трьох шарів м'язів, які розташовані в різних напрямках: зовнішній (поздовжній), середній (циркулярний), внутрішній (поздовжній) шари. У тілі матки переважають циркулярні пучки, а в шийці - поздовжні.

Тіло матки має порожнину (cavum uteri). На повздовжньому розрізі по фронтальній площині порожнина матки має форму трикутника, основою якого є дно матки, а вершиною - внутрішнє вічко. Кутами трикутника біля основи є внутрішні отвори маткових труб, біля вершини - внутрішнє вічко матки. Передня та задня стінки матки торкаються одна одної, тому порожнина матки практично є вузькою щілиною.

Серозна оболонка (perimetrium) утворюється очеревиною, яка з передньої черевної стінки переходить на сечовий міхур, відтак на матку, утворюючи міхурово-маткову заглибину (excavatio vesicouterina). Переходячи з матки на пряму кишку, очеревина утворює прямокишково-матковий простір (ехсаvatio rectouterina). Бічні поверхні матки не покриті очеревиною.

Перешийок - частина матки між тілом і шийкою завдовжки близько 1 см. Верхньою межею перешийка є місце щільного прикріплення очеревини до матки спереду (це відповідає анатомічному внутрішньому вічку матки), нижньою - гістологічне вічко матки (межа переходу слизової оболонки матки в слизову оболонку каналу шийки матки. У процесі пологів перешийок разом із шийкою матки утворює нижній сегмент матки, саме у цій ділянці проводять розріз матки під час операції кесаревого розтину, саме тут найчастіше виникають розриви матки.

Шийка матки має дві частини - піхвову та над піхвову. Піхвова частина шийки матки виступає у просвіт піхви і є доступною для огляду піхвовими дзеркалами. Надпіхвова частина лежить вище від місця прикріплення стінок піхви до шийки. Посередині шийки матки проходить канал шийки матки, який має два сфінктери: внутрішнє та зовнішнє вічка. Зовнішнє вічко у жінок, які не народжували, має круглу форму, після пологів зовнішнє вічко набуває форми поперечної щілини. Шийка матки у жінок, які не народжували, має конічну форму, у тих, які народжували, - циліндричну.

Матка розміщується в центрі таза. Повздовжня вісь матки нахилена до переду (anteversio). Між тілом та шийкою матки існує тупий кут близько 120°, в нормі він відкритий до переду (anteflexio).

Функції матки

Протягом періоду статевої зрілості матка виконує менструальну функцію.

Упродовж вагітності матка виконує плодовмісну функцію і створює оптимальні умови для розвитку феноплацентарного комплексу.

У пологах матка виконує функцію зганяння.

Маткові труби (tubae uterinae) відходять від матки в ділянці її кутів і йдуть у верхніх відділах широкої зв'язки матки бічних стінок таза. Довжина маткових труб 10-12 см. Виділяють 3 частини труби:

інтерстиціальну (pars interstitialis, pars intramuralis), що проходить товщу м'яза матки, її діаметр досягає 0,5-1 мм;

перешийкову (pars isthmica) - одразу після виходу труби з матки;

ампулярну (pars ampullaris) - найширшу частину, що закінчується лійкою, діаметр труби в цьому відділі до 5-8 мм.

Лійка має численні тонкі вирости, що називають фімбріями (fimbriae tubae).

Стінка маткової труби складається з трьох шарів: слизової оболонки, утвореної циліндричним війчастим епітелієм, м'язового шару та серозної оболонки, що являє собою очеревину.

У дитячому віці труби довгі та звивисті. У період статевого дозрівання вони стають дещо коротшими, ширшими та менш звивистими внаслідок посиленого розвитку м'язового шару.

Скорочення маткової труби залежать від фази менструального циклу. Найбільш інтенсивно труба скорочується в період овуляції, що має сприяти прискоренню транспортування сперматозоїдів в ампулярну частину труби. У лютеїнову фазу циклу під впливом прогестерону розпочинається функціонування секреторних клітин слизової оболонки, труба заповнюється секретом, Ії перистальтика сповільнюється. Ці чинники разом з рухами війок миготливого епітелію сприяють просуванню заплідненої яйцеклітини матковою трубою.

Функції маткових труб

В ампулярній частині маткової труби відбувається запліднення.

По маткових трубах запліднена яйцеклітина потрапляє в матку.

Яєчники (ovaria) - парні жіночі статеві залози. Яєчник є органом подвійної функції: внутрішньої секреції (виробляє естрогені гормони, прогестерон) та зовнішньої (продукує яйцеклітини).

Розміри яєчників - 4x2x1 см. Ці залози розміщені на задньому листку широкої зв'язки матки так, що його ворота (hylus ovarii), через які проходять судини і нерви, бути вкриті широкою зв'язкою, а більша частина поверхні - не вкрита очеревиною. Яєчник підтримується в черевній порожнині широкою матковою зв'язкою, власною зв'язкою яєчника та лійково-тазовою зв'язкою.

Між яєчником та трубою розташований над'яєчник (tpoophoron), нижче прикріплення брижі яєчника - прияєчник (paroophoron). Ці утворення мають вигляд тонких канальців, вони є рудиментарними утвореннями, фізіологічного значення не мають, проте з них інколи розвиваються прияєчникові кісти.

Шари яєчника: корковий шар, в якому власне відбувається розвиток фолікулів та жовтого тіла, і мозковий шар, що складається зі сполучної тканини, у якій проходять судини та нерви. Зовні він вкритий кубічним епітелієм, під яким міститься білкова оболонка, що складається з колагенових волокон.

Функції яєчника

Ендокринна - виробляє жіночі статеві гормони.

Генеративна - в яєчниках відбувається процес дозрівання фолікулів та продукування яйцеклітини.

Упродовж перших місяців гестації в яєчнику функціонує жовте тіло, що забезпечує нормальний перебіг І триместру вагітності.

У яєчниках здійснюється біосинтез трьох груп стероїдних гормонів - естрогенів, гестагенів і андрогенів. Естрогени виділяються клітинами внутрішньої оболонки фолікула. У невеликій кількості вони утворюються також у жовтому тілі та кірковій речовині надниркових залоз. Основними естрогенами яєчників є естрадіол, естрон і естріол, причому синтезується переважно перші два гормони.

Естрогени специфічно впливають на жіночі статеві органи: стимулюють розвиток вторинних статевих ознак, спричинюють гіпертрофію і гіперплазію слизової та м'язової оболонок матки, покращують кровообіг матки, сприяють розвитку вивідної системи молочних залоз та росту секреторного епітелію в молочних ходах. Дія екзогенних естрогенів на яєчники залежить від дози: високі дози гальмують продукцію гормонів, впливаючи на тканину яєчника безпосередньо або через гіпофіз-гіпоталамус, надмірні дози естрогенів спричинюють атрофію яєчників.

Гестагени є секретом лютеїнових клітин жовтого тіла, а також лютеїнізуючих клітин зернистого шару та оболонок фолікулів. Крім того, вони синтезуються кірковою речовиною надниркових залоз. Основний гестаген яєчників - прогестерон. На статеві органи гестагени впливають переважно після естрогеної стимуляції: пригнічують проліферацію слизової оболонки матки, спричинену естрогенами, сприяють переходу слизової оболонки матки у фазу секреції. У разі запліднення яйцеклітини гестагени пригнічують овуляцію та протидіють скороченням матки.

Андрогени утворюються в інтерстиціальних клітинах внутрішньої оболонки фолікулів (у невеликій кількості) і в сітчастій зоні кіркової речовини надниркових залоз (основне джерело андрогенів у жінок). Вони стимулюють ріст клітора, призводять до атрофії малих соромітних губ і гіпертрофії великих. У жінок з функціонуючими яєчниками андрогени впливають на матку: за умови достатньої естрогеної насиченості невисокі дози їх спричинюють зміни слизової оболонки матки перед вагітністю; високі - його атрофію. Андрогени пригнічують утворення молока в жінок, які годують груддю.

Механізм менструального циклу досить складний: гормональна взаємозалежність забезпечується шляхом рецепторних зворотних зв'язків, які надають йому характер системи саморегуляції. На менструальний цикл впливає діяльність центральної нервової системи, причому багато структур мозку контролюють репродуктивну функцію. Система гіпоталамус-гіпофіз зазнає дії імпульсів, що надходять від вегетативної нервової системи, а також від матки, біогенних амінів: катехоламінів, серотоніну, простагландинів, біологічно активних речовин шишкоподібної залози, гормонів периферійних ендокринних залоз (щитоподібної, надниркових, підшлункової).

Яєчниковий цикл складається з двох фаз:

1-ша фаза - фолікулярна;

2-га фаза - лютеїнова.

Протягом 1-ї фази відбувається ріст і розвиток фолікула, його дозрівання. Цей процес триває зазвичай 14 діб (у разі 28-денного циклу). Якщо менструальний цикл у жінки триває 21 день, то фолікулярна фаза становить 10-11 днів, у разі 35-денного циклу - 17-18 днів. На початку фази фолікул складається з яйцеклітини, оточеної зернистою та сполучнотканинною оболонками. У процесі дозрівання фолікул росте, у скупченні зернистих клітин з'являється порожнина, заповнена рідиною. На кінець 1-ї фази клітини зернистої оболонки утворюють навколо яйцеклітини променистий вінець (corona rabiata). Яйцеклітина, яка після двох поділів стає зрілою і придатною до запліднення, розташована на яйценосному горбку, а в момент дозрівання відділяється від нього і потрапляє у фолікулярну рідину, яка містить фолікулярні, або естрогені, гормони.

Діаметр дозрілого фолікула становить 10-12 мм. Його полюс, обернений до поверхні яєчника, випинається, оболонка в цьому місці стоншується, фолікул розривається. Настає завершальний етап фолікулярної фази - овуляція.

Овуляцією називають розрив дозрілого фолікула та вихід з його порожнини яйцеклітини. Яйцеклітина потрапляє в черевну порожнину, відтак захоплюється фімбріями ампулярної частини маткової труби. У трубі відбувається процес запліднення.

На місці фолікула, що розірвався, утворюється жовте тіло (corpus luteum). Розпочинається 2-га фаза менструального циклу - лютеїнова. Жовте тіло функціонує 14 днів, з 15-го до 28-го дня циклу, у ньому послідовно відбуваються процеси:

васкуляризації;

розквіту;

зворотного розвитку - за умови, що запліднення не відбувалось і не настала вагітність (тоді ця залоза називається жовтим тілом менструації).

Якщо вагітність настала, то утворюється жовте тіло вагітності, яке функціонує 10-12 тиж. і забезпечує нормальний перебіг перших місяців гестації.

Матковий цикл. Паралельно до яєчникового циклу відбуваються циклічні зміни в матці. Найбільш виражені вони у функціональному шарі слизової оболонки матки (ендометрії), де послідовно проходять десквамація, регенерація, проліферація та секреція.

Фаза десквамації (власне менструація) триває з 1-го по 2-5-й день циклу. Відбувається відшарування функціонального шару ендометрія, слизова оболонка разом із вмістом маткових залоз і кров'ю виходить назовні.

В яєчнику в цей час завершується зворотний розвиток жовтого тіла.

Фаза регенерації перебігає водночас із десквамацією і завершується до 6-7-го дня циклу. Товщина ендометрія на цей момент досягає 2-5 мм. В яєчнику в цей час триває дозрівання фолікула.

Фаза проліферації триває з 7-го до 14-го дня циклу. Під впливом естрогенних гормонів розпочинається проліферація строми та ріст залоз слизової оболонки, яка досягає товщини 2 мм, проте залози ще не функціонують. В яєчнику завершується дозрівання фолікула, вміст естрогенів досягає максимуму до 14-го дня, тобто до закінчення фази проліферації в матці.

Фаза секреції. Розпочинається синтез секрету маткових залоз - створюються умови для імплантації та розвитку зародка. Фаза триває з 14-го по 28-й день циклу. В яєчнику в цей час розвивається та досягає свого розквіту жовте тіло, виділяється прогестерон, під впливом якого і відбуваються секреторні зміни у слизовій оболонці матки. Якщо вагітність не настає, жовте тіло менструації гине, функціональний шар ендометрія зазнає десквамації - розпочинається менструація і новий цикл фізіологічних змін в яєчниках, матці, нейроендокринній системі та в усьому організмі жінки.

1.2 М'язово-фасціальний апарат статевої системи

Промежина - це комплекс тканин, що закриває вихід з порожнини малого таза. Вона є нижньою стінкою порожнини живота. Промежина утворена шкірою, підшкірною клітковиною, м'язами і фасціями. Тобто, промежина займає промежинну ділянку [2, стор.261-267].

Промежина обмежена попереду нижнім краєм лобкового симфізу, позаду - верхівкою куприка, з боків - нижніми гілками лобкових і гілками сідничних кісток, сідничними горбами. При розгляді знизу промежина має форму ромба. Поперечна лінія, що з'єднує сідничні горби, розділяє промежину на дві трикутні ділянки, площини яких розміщені у жінок під кутом більше 900. Передньоверхній трикутник відповідає сечостатевій ділянці, задньонижній - відхідниковій ділянці. М'язи відхідникової ділянки прийнято називати тазовою діафрагмою.

В гінекології промежиною вважають ділянку, що розміщена між заднім краєм соромітної щілини попереду і переднім краєм відхідника.

М'язову основу промежини утворюють два шари м'язів, що покриті фасціями. Виділяють поверхневі і глибокі м'язи промежини. М'язи сечостатевої ділянки і відхідникової ділянки з боку порожнини малого таза покриті пристінковою фасцією таза, зовні - поверхнево обгортальною фасцією промежини. Крім цих двох фасцій, тазова діафрагма має ще дві власні фасції - верхню і нижню фасції тазової діафрагми, між якими міститься глибокий шар її м'язів.

Поверхневі м'язи сечостатевої ділянки:

Поверхневий поперечний м'яз промежини - натягує промежинне тіло і зміцнює його;

Сідничо-печеристий м'яз - слабо розвинутий;

Цибулинно-губчастий м'яз - звужує отвір піхви; стискує великі залози присінка піхви, сприяючи виділенню з них секрету, і стискає вени цибулини присінка, що викликає наповнення кров'ю її венозних сплетень; сприяє ерекції клітора.

Глибокі м'язи сечостатевої ділянки:

Глибокий поперечний м'яз промежини - зміцнює сечостатеву ділянку, стискає цибулинно-сечівникові залози, сприяючи виділенню з них секрету; обидва м'язи стискають сечівник та піхву;

Зовнішній м'яз - замикач сечівника - м'яз є довільним замикачем сечівника і піхви. При розслаблені м'яза відбувається виділення сечі.

Поверхневі м'язи тазової діафрагми:

Зовнішній м'яз-замикач відхідника - цей вольовий м'яз перебуває у скороченому стані і замикає відхідник, він розслаблюється під час акту дефекації.

Глибокі м'язи тазової діафрагми:

М'яз-піднімач відхідника - зміцнює і піднімає дно таза, підтягуючи догори і вперед відхідникову частину прямої кишки; притискає задню стінку прямої кишки до передньої; звужує вхід у піхву;

Сідничо-куприковий м'яз - зміцнює тазову діафрагму.

Розділ 2. Репродуктивне здоров'я жінки

2.1 Поняття "репродуктивне здоров'я", планування сім'ї

Виникла в 90-і роки кризова демографічна ситуація в Росії багато в чому визначається низькими показниками репродуктивного здоров'я молоді, вступаючої у фертильний вік. З хворого сім'я не виросте здорове дерево, природно, важко чекати, що і від хворих батьків народиться здорова дитина. І саме тут виникає замкнутий круг: хворі діти - хвора молодь - хворі батьки - хворі діти.

Здоров'я жінок фертильного віку закладається з перших днів життя. У дитинстві відбувається становлення загально соматичного здоров'я, беруть початок багато органічних, а тим більше функціональні захворювання жіночих статевих органів, закладається фундамент сексуальної поведінки, формуються репродуктивні установки. Тільки вирішивши проблему здоров'я молоді, вступаючої в репродуктивний вік, можна чекати народження здорового покоління.

Перш за все, декілька слів про термінологію. Узагальнюючи результати багаторічної роботи, а також дані літератури, ми прийшли до висновку, що при існуючих вельми несприятливих показниках використовувати термін "репродуктивне здоров'я" не завжди коректно. Крім того, здоров'я - це категорія вже реалізованих можливостей, а свою репродуктивну функцію дівчини, як правило, ще не реалізували, тому ми вважаємо більш за правильне відносно дітей і підлітків обмежитися терміном "репродуктивний потенціал". Під репродуктивним потенціалом, на нашу думку, слід мати на увазі рівень фізичного і психічного стану, який, досягши соціальної зрілості, визначить якість здоров'я народженого покоління. При оцінці репродуктивного потенціалу доцільно враховувати:

поширеність загально соматичних захворювань, що впливають на репродуктивну функцію;

рівень фізичного і статевого розвитку; поширеність захворювань репродуктивної системи;

стан статевого виховання, сексуальної освіти і поведінки;

психологічну готовність до материнства.

Об'єктивна оцінка репродуктивного потенціалу дівчаток дозволяє своєчасно розробити заходи медико-соціального характеру, направлені на його корекцію, прогнозувати демографічну ситуацію в даному регіоні, стан здоров'я майбутніх вагітних, роділь і породіль, а також народжених ними дітей. Вивчення репродуктивного потенціалу повинне бути покладене в основу перспективного планування акушерсько-гінекологічної і педіатричної служб.

Репродуктивне здоров'я - це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя за відсутності захворювань репродуктивної системи на всіх етапах життя.

Репродуктивна система - це сукупність органів і систем організму, що забезпечують функцію відтворення (дітородіння).

Стан репродуктивного здоров'я багато в чому визначається способом життя людини, а також відповідальним відношенням до статевого життя. У свою чергу, все це впливає на стабільність сімейних відносин, загальне самопочуття людини.

Репродуктивне здоров'я, як здоров'я в цілому, залежить, в першу чергу, від способу життя, від живлення, генетичного спадкоємства, екології, а також від наявності і використання служб охорони репродуктивного здоров'я (медичні організації і організації, що надають послуги з консультування, інформування населення).

Чинники, що впливають на репродуктивне здоров'я:

- спосіб життя (хронічний стрес, низька фізична активність, безладні статеві зв'язки, харчування, режим праці і відпочинку і так далі);

- вживання шкідливих речовин (тютюн, алкоголь, наркотики);

- екологічне середовище (забруднення навколишнього середовища, радіація і так далі);

- соціальне середовище (низький прожитковий мінімум, безробіття і так далі);

- спадковість;

- доступність медичних послуг;

- доступність послуг з консультування і інформування.

Охорона репродуктивного здоров'я передбачає:

1. консультації, інформацію, освіту і послуги (в області планування сім'ї), жіночі консультації, служби планування сім'ї, пологові будинки і інше;

2. освіта і послуги в медичному обслуговуванні вагітних;

3. забезпечення нормального перебігу пологів і післяродового періоду грудного вигодовування;

4. попередження і лікування безпліддя;

5. попередження і лікування захворювань статевих шляхів, венеричних захворювань і інших станів репродуктивного здоров'я;

6. інформацію, освіту і комунікації в області людської сексуальності, репродуктивного здоров'я і батьківської відповідальності.

Охорона репродуктивного здоров'я визначається як поєднання методів, способів і послуг, які сприяють репродуктивному здоров'ю і благополуччю за рахунок попередження і усунення проблем, пов'язаних з репродуктивним здоров'ям.

- Оптимальний вік для народження дітей - 20-35 років. Доведено, що якщо вагітність виникає раніше або пізніше, то протікає з великим числом ускладнень і вірогідність порушень здоров'я у матери і дитини вища.

- Інтервали між пологами повинні бути не менше 2-2,5 років; це дозволяє жінці відновити сили для майбутніх пологів, зберегти своє здоров'я і здоров'я майбутніх дітей.

- Аборт не є кращим методом регулювання народжуваності, його можна уникнути, застосовуючи сучасні методи контрацепції (попередження небажаної вагітності).

- Контрацепція робить інтимне життя гармонічнішим, усуває непотрібні хвилювання і очікування.

- Рішення про використання того або іншого методу краще ухвалити після того, як Ви дізнаєтеся про всі контрацептивні засоби і проконсультуєтеся з фахівцем.

- Якщо небажана вагітність все-таки наступила і Ви вирішили зробити аборт, необхідно звернутися до лікаря якомога раніше - це понизить ризик можливих ускладнень.

- Після пологів і аборту можна завагітніти до приходу першої менструації, тому необхідно підібрати надійний метод контрацепції до відновлення статевого життя.

- Інфекції, що передаються статевим шляхом, часто є причиною безпліддя у чоловіків і жінок. Тільки презерватив допоможе Вам уникнути зараження і одночасно обереже Вас від небажаної вагітності.

- Статеве виховання і сексуальна освіта дітей і підлітків допоможе зберегти їх здоров'я, підготувати до майбутнього сімейного життя і виховати відчуття відповідального батьківства.

У всьому світі останнім часом вся більша увага приділяється проблемі здоров'я, здорового способу життя і відповідального батьківства.

Планування сім'ї - поняття, яке активно входить в наше життя. Що це таке і чому планування сім'ї так важливо для кожного з нас, для кожної сім'ї? Багато років планування сім'ї помилково розумілося як обмеження народжуваності. Але планування сім'ї - це забезпечення здоров'я жінки для народження бажаних і здорових дітей. Іншими словами, планування сім'ї - це діти за бажанням, а не випадково. Право на планування сім'ї, на вільне і відповідальне батьківство є міжнародно визнаним правом кожної людини.

Планування сім'ї допомагає людям свідомо вибирати кількість дітей в сім'ї і терміни їх народження, планувати своє життя, уникнути непотрібних тривог і хвилювань.

Для чого потрібне планування сім'ї:

для народження бажаних здорових дітей;

для збереження здоров'я жінки;

для досягнення гармонії в психосексуальних відносинах в сім'ї;

для здійснення життєвих планів.

Для того, щоб батьківство було відповідальним, щоб на світло з'являлися бажані і здорові діти, кожна сучасна людина повинен знати, як зберегти своє репродуктивне здоров'я.

2.1.1 Державна Програма "Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015 гг. "

На збереження репродуктивного здоров'я націлена державна Програма "Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015 гг.", основними проблемними питаннями якої є:

- материнська і дитяча смертність;

- високий рівень абортів;

- не виношування вагітності;

- високий рівень ускладнень вагітності і пологів;

- поширеність жіночого і чоловічого безпліддя;

- висока поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД;

- онкологічна захворюваність репродуктивної сфери, зокрема серед жінок дітородного віку і ін.

Основними пріоритетними напрямами реалізації цієї програми визначені:

- удосконалення нормативно-правової бази системи охорони репродуктивного здоров'я;.

- забезпечення рівних для чоловіків і жінок репродуктивних прав, включаючи право інформованого вибору, забезпечення умов рівного доступу чоловіків і жінок до служб охорони репродуктивного здоров'я;

- розробка і реалізація міжгалузевих стратегій, направлених на пропаганду, формування і заохочення здорового способу життя;

- пропаганда цінності сім'ї, забезпечення медико-соціальної підтримки молодих сімей;

- широке залучення ЗМІ, недержавних організацій для інформування населення по питаннях відповідального відношення до охорони здоров'я;

- проведення кампаній, що пропагують здоровий спосіб життя, зміцнення репродуктивного здоров'я жінок, охорону материнства, профілактику і ранню діагностику ракових захворювань;

- подальший розвиток комплексного медико-санітарного обслуговування у сфері охорони репродуктивного і сексуального здоров'я;

- забезпечення доступності медичних послуг для підлітків, сільського населення;

- забезпечення заходів щодо посилення профілактичної роботи серед різних верств населення;

- впровадження стратегії надання послуг з охорони репродуктивного здоров'я лікарями загальної практики і сімейними лікарями;

- удосконалення системи підготовки медичних фахівців для поліпшення якості надання медичної допомоги у сфері охорони репродуктивного здоров'я;

- продовження розробки і впровадження технологій і практик у сфері охорони репродуктивного здоров'я на основі науково-доказової медицини;.

- поліпшення матеріально-технічного забезпечення установ охорони репродуктивного здоров'я;

- проведення наукових досліджень по найбільш актуальних питаннях і проблемах репродуктивного здоров'я;

- удосконалення системи планування сім'ї в Україні;

- розробка стратегії по питаннях забезпечення населення засобами попередження небажаної вагітності;

- розробка механізмів охорони здоров'я соціально незахищених верств населення;

- розробка стратегії зменшення шкідливого впливу інформаційних технологій на спосіб життя дітей і підлітків.

Репродуктивне здоров'я, як здоров'я в цілому, залежить, в першу чергу, від способу життя, від живлення, генетичного спадкоємства, екології, а також від наявності і використання служб охорони репродуктивного здоров'я (медичні організації і організації, що надають послуги з консультування, інформування населення).

2.2 Шкідливі звички і репродуктивне здоров'я

В період дорослішання підлітки часто опиняються в ситуаціях, зв'язаних з ризиком для здоров'я. Вони можуть помилково рахувати свою поведінку, особливо якщо воно схоже на поведінку дорослих людей, правильним і недооцінювати ступінь риски для себе. Іноді підлітки вважають, що найпростішим способом досягнення статусу дорослих для них є сексуальні відносини, куріння, вживання алкоголю і наркотиків. Проте з раннім початком статевого життя пов'язаний ризик небажаної вагітності і зараження статевими інфекціями, ВІЛ/СНІДОМ. Куріння, споживання алкоголю і наркотиків крім шкоди для здоров'я знижують здатність людей ухвалювати обґрунтовані рішення, внаслідок чого їх поведінка стає ще ризикованішою.

Куріння приводить до дуже серйозних (а іноді і смертельним) наслідків для здоров'я людини. Найбільш отруйним для організму є нікотин - алкалоїд листя тютюну, що є маслянистою безбарвною або ясно-жовтою рідиною пекучого смаку, з неприємним запахом. У зв'язку з швидким звиканням організму до нікотину гострі отруєння цією отрутою при курінні зустрічаються відносно рідко. Отруєння нікотином, як правило, спостерігаються при перших спробах куріння.

Куріння є одним з варіантів наркоманії, оскільки викликає звикання або навіть хворобливу пристрасть.

Виділяють три стадії звикання до нікотину:

I стадія - несистематичне куріння (близько 5 сигарет в день), нікотинової абстиненції (залежності) немає, зміни фізичного стану здоров'я відсутні або слабо виражені, вони повністю обратимі після припинення куріння.

II стадія - звичне куріння, постійне (від 5 до 15 сигарет в день), помірна абстиненція, поразки внутрішніх органів незначні, певною мірою обратимі після припинення куріння.

III стадія - упереджене куріння (людина палить не менше 1-1,5 пачки сигарет в день), абстиненція важка, потяг непереборний, звичка палити натщесерце і відразу після їжі, а також серед ночі. Визначаються значні поразки внутрішніх органів і нервової системи.

При курінні перший удар приймають на себе дихальні шляхи. Компоненти тютюнового диму подразнюють слизисту оболонку гортані, трахеї, бронхів, найдрібніших бронхіол і легеневих бульбашок - альвеол. Відбувається зміна кліток слизистих оболонок, порушується їх будова, розвиваються хронічні захворювання дихальних шляхів.

Компоненти тютюнового диму, розчинені в слині, потрапляють в шлунок, подразнюють його слизисту оболонку. В результаті тривалого куріння може розвинутися хронічне запалення слизистої оболонки шлунку (гастрит), утворитися виразка.

Численними дослідженнями доведений зв'язок між курінням і серцево-судинними захворюваннями. У медицині з'явилися такі поняття, як "тютюновий склероз", "тютюнова гіпертонія", "тютюнове серце". Про роботу серця в значній мірі можна судити по частоті пульсу. У курців в порівнянні з некурящими частота пульсу частішає. Особливо це помітно навіть після невеликого фізичного навантаження, наприклад, після присідань. Це означає, що серце, перекачуючи кров по кровоносних судинах, працює з підвищеним навантаженням. Статистика показує, що курці в 13 разів частіші, ніж некурящі, захворюють стенокардією і інфарктом міокарду.

Пристрасть до тютюну знижує імунітет (захисну систему організму до захворювань).

Негативна дія нікотину на репродуктивну систему жінки.

Куріння руйнує здоров'я людей, негативно впливає на всі органи і системи, зокрема завдає непоправної шкоди репродуктивній системі жінки. Доведено, що нікотин знижує статевий потяг, негативно впливає на процес дозрівання статевих кліток і на внутрішньоутробний розвиток плоду. Якщо вагітна жінка палить, то отрута поступає через плаценту в плід, насищаючи його органи і тканини. Оскільки печінка у плоду ще не сформована і не може справитися з отрутами, що поступають, організм дитини їх "акумулює". Куріння знижує рівень гемоглобіну в крові, тому мати і дитя випробовують "кисневе голодування". Терплячи біля себе курців, жінка дозволяє отруювати і себе, і своєї майбутньої дитини. Найчастіше піддається руйнівній дії нервова система плоду. Крім того, доведено, що викидні і природжена потворність у дітей зустрічаються в 2 рази частіше, якщо їх матери палили.

Вживання алкоголю - явище, пов'язане з такими соціальними категоріями, як традиції і звичаї, з одного боку, і громадська думка і мода - з іншою. Споживання алкоголю в певні історичні часи приймало різні форми: релігійний обряд, метод лікування, елемент людської "культури". Тисячолітня алкогольна практика перетворилася на звичай. На відміну від моди звичай діє більш довготривало. Ставши звичаєм і модою, алкоголізація традиційно передається з покоління в покоління.

Найтривожніше полягає в тому, що поблажливе відношення, що зміцнилося, до помірного споживання спиртного привело до значного збільшення споживання алкоголю жінками і молоддю, чий організм особливо чутливий до дії алкоголю.

Необхідно пам'ятати про те, що чим раніше підліток починає вживати алкогольні напої, тим більше вірогідність того, що він стане хронічним алкоголіком.

Етиловий спирт діє переважно на центральну нервову систему, викликаючи характерне алкогольне збудження. Навіть при легкому ступені сп'яніння знижується здібність до активного гальмування, унаслідок чого втрачається відчуття такту, дистанції, самоконтролю, що часто приводить до здійснення необачних вчинків. Хай не спокушається той, хто в стані легкого сп'яніння випробовує прилив сил, відчуття бадьорості або відчуття власної значущості. Це всього лише ілюзія. Для стану сп'яніння характерні цинічна лайка, неприкрита сексуальність, втрата сором'язливості. Нерідко особи, що знаходилися в алкогольному сп'янінні, не можуть пригадати події, що відбувалися з ним в цей період.

З медичної точки зору алкоголізм - це хвороба, що характеризується потягом до алкоголю, вживання якого приводить до серйозних психічних і фізичних розладів.

На організм жінки алкоголь надає ще більш виражена негативна дія. Вже в 30 років п'ючи жінка виглядає як стара: шкіра в'яла, землистого кольору; очі тьмяні. У неї знижується статевий потяг, порушується функція гормональних залоз, включаючи яєчники.

Людство задовго до появи науки про спадковість - генетики - звернуло увагу на неповноцінність потомства у людей, що зловживають алкоголем. От чому стародавні закони і звичаї різних народів забороняли вживати спиртне під час весілля, застерігали від зачаття нового життя в хмелю. Відоме народження розумово відсталих дітей, почастішання викиднів і мертвонароджень, коли зачаття відбувалося в періоди народних святкувань з ритуальними застіллями.

Сумні наслідки п'яного зачаття можуть наступити і при вживанні спиртного тільки одним з батьків. Алкоголь легко проникає через плаценту і потрапляє в кровоносну систему плоду, тому кожен прийом майбутньою матір'ю алкогольних напоїв на будь-якому етапі вагітності - це отруєння життя, що розвивається, можливий викидень або передчасні пологи, недостатня вага плоду, подальше уповільнення і пороки розвитку новонародженого.

Розділ 3. Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку

3.1 ЛФК. Фізіологічні основи фізичних вправ

Фізичними вправами називаються природні та спеціально підібрані рухи і комплекси рухів, які використовуються в лікувальній фізкультурі та в фізичному вихованні. Від рухів фізичні вправи відрізняються тим, що мають цільову направленість на укріплення здоров'я, відновлення порушених функцій організму або фізичне вдосконалення людини. Фізіологічна дія фізичних вправ на організм людини обумовлене фізіологічними властивостями м'язів. Відомо, що кожний поперечнопосмугований м'яз складається з великої кількості (від сотен до десятків тисяч) м'язових волокон. Довжина волокна коливається від декількох міліметрів до 10-12 см. М'язове волокно володіє трьома фізіологічними властивостями: збудливістю - здатність реагувати на подразнення самого м'яза або відповідного рухового нерва; проводимістю - здатність проводити збудження по всьому м'язовому волокну; скорочувальністю - здатність змінювати свою довжину при збудженні. М'язове волокно здатне тим більше змінювати свою довжину при скороченні, чим воно довше. Чим товстіше волокно, тим більша сила розвивається при скороченні. Повний цикл одинокого скорочення м'язового волокна складається з двох фаз: фази скорочення з витрачанням енергії і фази розслаблення з відновленням енергетичного потенціалу.

Енергія, необхідна для скорочення м'язових волокон, виділяється в результаті складного біохімічного процесу в м'язових волокнах, який може протікати за участі кисню (аеробний обмін) або без нього участі (анаеробний обмін). Аеробний обмін припускає при короткочасній інтенсивній м'язовій роботі, а анаеробний - при помірній фізичній діяльності і забезпечує роботу в продовж тривалого часу. Кисень та речовини, які забезпечують енергетичний обмін в м'язах, доставляються кров'ю, а процес обміну речовин регулюються нервовою системою. Зміни в м'язовій діяльності при фізичних вправах неминуче викликає посилення діяльності інших органів і систем [7].

Лікувальна фізична культура як засіб впливу на організм людини використовує фізичні вправи та їх комплекси, підібрані у відповідності з вихідним станом організму та конкретними лікувальними задачами з урахуванням резервними можливостями організму. Під впливом дозованих фізичних вправ активуються дихання, кровообіг, обмін речовин, покращується функціональний стан нервової, м'язової систем і ін. Цілеспрямоване використання фізичних вправ сприяє нормалізації взаємозв'язку процесів збудження та гальмування в корі великого мозку і веде до вирівнювання порушених нервових і нейрогуморальних регуляцій, нормалізації взаємозв'язку між всіма системами і органами людини в цілому. При любій фізичній вправі всі ланки нервової системи приймають участь у відповіді організму на рух. Фізичні вправи стимулюють основні фізіологічні процеси в організмі людини, позитивно впливають на настрій та емоції. Потрапляючи в кров продукти діяльності залоз внутрішньої секреції (гормони), продукти м'язової діяльності викликають гуморальні зрушення, що також обумовлюють і загальну реакцію організму (гуморальна регуляція, гуморальний механізм дії). Лікувальна фізкультура використовує великий арсенал різних фізичних вправ, які піддаються дозуванню по кількості і розташуванню залучених у вправу м'язів, структурі і формі рухів, амплітуді, силі, ритму, темпу (швидкості) рухів, тривалості занять та складності вправ. Цим створюється можливість диференціювати характер і ступінь впливу фізичних вправ на організм людини [8].

3.1.1 Тренування для підвищення та збереження фізичних можливостей

Тренуванням називається процес систематичного впливу на організм фізичними вправами з метою підвищення та збереження на високому рівні фізичної та розумової працездатності і стійкості людини до впливу навколишнього середовища, негативним умовам життя та змінам внутрішнього середовища. Лікувальна фізкультура використовує тренування людей для досягнення терапевтичних результатів, тому що фізичні вправи сприяють нормалізації функціональних і структурних змін організму. Процес дозованого тренування в межах лікувальної фізкультури проходить при виконанні наступних фізіологічно обґрунтованих правил:

систематичність;

регулярність;

раціональній тривалості та чергування періодів роботи та відпочинку;

поступове підвищення фізичного навантаження на протязі курсу;

поєднання навантажень з правильним диханням;

дотримання гігієнічних правил;

індивідуалізація в методиці використання та дозування фізичних прав.

Суть змін, які наступають в організмі при тренуванні складна та різнобока. Вона включає фізіологічні та морфологічні зрушення. Кінцевий результат впливу фізичних вправ складається у вироблення нових складних умовних рефлексів, які підвищують можливості організму.

Під час тренування нових рухових навиків руху м'язів стають все більш економними, координованими, а рухові акти високо автоматизованими. Одночасно встановлюються більш правильні співвідношення між силою провідної м'язової роботи та інтенсивністю вегетативних функцій (кровообіг, дихання, вивідних процесів і ін.). Систематично треновані м'язи потовщуються, стають більш щільними та упругими, підвищується їх можливість до великих силових напружень. Вдосконалюється обмін речовин. Робота стає менш важкою і втомлювальною, процес відновлення після роботи протікає швидше.

Розрізняють загальне і спеціальне тренування. Перша має мету розвити функціональну адаптацію всього організму до фізичних навантажень, а друга направлена на відновлення функції, порушених внаслідок захворювання або травми.

Тренування фізичними вправами оказує багатоплановий позитивний вплив на організм, якщо проводиться з урахуванням його функціональних можливостей. При неправильній методиці та нераціональному режимі можуть розвиватися хворобливі стани.

3.1.2 Поняття про стомлення, перевтома, перенапруження, перетренування

Під стомленням розуміють тимчасовий нормальний стан організму, яке виникає внаслідок виконання роботи. Втома проявляється у відчутті втоми, зниження працездатності, погіршення техніки та координації рухів, ряду функціональних показників (прискорення дихання, серцебиття і ін.). Після роботи викликані втомою зміни поступово проходять і працездатність відновлюється, причому у відновлювальному періоді на деякий час рівень працездатності навіть перевищує вихідний рівень (фаза суперкомпенсації) [7].

Якщо після попередніх фізичних навантажень нові навантаження починають до момента повного відновлення працездатності, ознаки втоми накоплюються, і наступає стан перевтоми. Він є результатом порушень функціональної діяльності ЦНС і проявляється зниженням працездатності, підвищеною втомлюваністю при навантаженнях, погіршення самовідчуття, координації та чіткості рухів, швидкості, сили, витривалості, в'ялості, апатією розладом сну, нестійкістю артеріального тиску та серцевого ритму і ін. Для виключення перевтоми достатньо на протязі декількох занять зменшити об'єм, інтенсивність, тривалість навантажень і подовжити інтервали між заняттями.

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены