Главная Коллекция "Revolution" Медицина Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку

Фізична реабілітація жінок репродуктивного віку

Анатомія та фізіологія репродуктивної системи жінок. Шкідливі звички і репродуктивне здоров'я. Тренування для підвищення та збереження фізичних можливостей. Фізичні вправи і загартовування. Масаж та нетрадиційна медицина. Методи проведення дослідження.

Рубрика Медицина
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 27.09.2014
Размер файла 173,2 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Перенапруження може розвиватися при однократному фізичному навантаженні, яке перевищує можливості її виконання у людей з недостатньою фізичною підготовкою. Цей стан виникає раптово під час або після навантаження. Воно проявляється серцевою або судинною недостатністю: раптова слабкість, запаморочення, затемнення в очах, в важких випадках - нудота, блювання, задуха, ціаноз, ниткоподібний пульс.

Перетренування є невротичною реакцією організму і характеризується зниженням працездатності, захисних сил організму, функціональними порушеннями в різних системах, змінами загального нервово-психічного стану організму і загостренням прихованих хвороб. При такому стані необхідна допомога та тривалий відпочинок.

3.1.3 Засоби, методи та форми фізичної культури

Ефективність ЛФК залежить не тільки від дозування фізичного навантаження, а й від правильного вибору різноманітних засобів ЛФК, послідовності фізичних вправ при одноразовому занятті та в курсі. В основі ЛФК лежать дидактичні принципи фізичного тренування: повторність, регулярність та тривалість дії, необхідні для закріплення рухового навику; поступовість підвищення фізичного навантаження, що допомагає запобігти фізичному перевантаженню; всебічні дії (за допомогою вправ для різних груп м'язів); доступність вправ (залежно від індивідуальних особливості).

Найчастіше використовують наступні форми: ЛГ, РГГ, дозовану ходьбу, біг, вправи на тренажерах, фізичні вправи на воді, плавання в басейнах, спортивні ігри та ін.

Основний засіб ЛФК - фізичні вправи. До засобів ЛФК належать також природні чинники (опромінювання сонцем, аерація, водні процедури), а також масаж.

У ЛГ розрізняють три основні групи фізичних вправ: гімнастичні і спортивно-прикладні вправи (ходьба, оздоровчий біг, лижі, плавання тощо), спортивні та інші рухливі ігри. Гімнастичні вправи складають основу занять ЛГ і РГГ. Спортивно-прикладні вправи, як і спортивні ігри, можуть бути самостійною формою ЛФК або елементами занять ЛГ.

Фізичні вправи за спрямованістю дії поділяються на загально-розвиваючі (які дають загально зміцнювальний ефект) та спеціальні (їх завдання - вибіркова дія з урахуванням характеру ефекту). За характером м'язового скорочення фізичні вправи бувають: динамічні (ізотонічне скорочення), які за ступенем активності поділяються на активні та пасивні вправи, і статичні (ізометричне скорочення). За допомогою відтворення в думках виконують ідеомоторні вправи (посилання імпульсів до скорочення м'язів).

Застосовують і фізичні вправи, що ґрунтуються на принципі природних синкінезій. Крім цього, виділяють коригувальні вправи, вправи на розслаблення та розтягування м'язів, вправи на рівновагу, ритмопластичні та рефлекторні вправи. Останні призначені для дії на визначені м'язові групи шляхом застосування подразника.

Дихальні вправи поділяються на: локальні (для збільшення об'єму вентиляційної функції окремих частин легень), з опором дихання (для зміцнення дихальних м'язів), такі, що підвищують рухливість грудної клітки і діафрагми, з відтворенням звуків (для полегшення видику), дренажні, з дозованою затримкою дихання і з вольовим керуванням дихання. Їх можна виконувати в динамічному і статичному режимах, використовуючи або виключаючи рухи кінцівок і тулуба. На відміну від спокійного звичайного дихання, яке має бути оптимальним за частотою і глибиною, метою виконання дихальних вправ є гіпо - і гіпервентиляція легень.

ЛФК включає вправи з використанням гімнастичних предметів і приладів (гімнастична палиця, м'яч, гантелі тощо).

Заняття складається із вступної частини (15-20% загальної тривалості заняття), основної частини (65-75%) та заключної (10-15%). Вступна частина включає найлегші вправи, які готують організм до фізичного навантаження. В основній частині заняття використовують вправи, що справляють тренувальну та лікувальну дію, при цьому підтримується певна інтенсивність фізичного навантаження, яке визначається станом здоров'я, віком та фізичною підготовкою. У заключній частині фізичне навантаження поступово зменшується [12].

3.1.4 Фізичні вправи і загартовування

При гіподинамії та надлишковій вазі стійкість організму до простудних захворювань знижена, тому в комплексі з фізичними вправами широко застосовують загартовування. Поступове використання температурних подразників завдяки умовним рефлексам (що утворюється протягом всього життя людини) пристосовує організм до холоду і тепла, до вологого і сухого повітря, до енергії сонячних променів. Фізіологічну основу гартування складають реакції перебудови обміну речовин, діяльності органів і систем, терморегуляторних механізмів, при яких встановлюються міцні тимчасові зв'язки між зовнішнім середовищем і головним мозком, сприяючі звиканню організму до найнесподіваніших і різкіших коливань чинників зовнішнього середовища [10].

Гартування є простим, доступним і достатньо ефективним засобом, удосконалення обмінних процесів. Займаючись ЛФК, кожен повинен поєднувати елементи гартування з фізичними вправами, оскільки ці засоби фізичної культури доповнюють один одного.

Сучасна наука вимагає, щоб при гартуванні були дотримані певні правила. Одна з обов'язкових умов гартування - поступовість. Знижувати температуру води і повітря і збільшувати тривалість процедур слід поступово. Але не потрібно прагнути з перших днів обтиратися, обливатися або купатися в дуже холодній воді, а також непомірно користуватися сонячним опромінюванням. Не можна переривати загартовування на довгий час, від поступовості і систематичності використання подразників і залежить успіх гартування.

Гартування повітрям сприяє активізації обмінних процесів в організмі, покращує зовнішнє дихання. Повітряні ванни можна приймати в закритому, хороше провітреному приміщенні, а влітку в гарну погоду - в захищеному від вітру і прямого сонячного випромінювання місці.

Тривалість повітряної ванни спочатку 5-10 хв. при температурі 20-22°С, потім, щодня додаючи 1-2 хв., доводять процедуру до 1год. При гартуванні повітрям людина не повинна відчувати ознобу, тому під час повітряних ванн можна робити самомасаж і фізичні вправи.

Хороший метод загартовування - ходьба босоніж. Цей вид загартовування краще здійснювати під час літнього відпочинку за містом. Поступово шкіра на підошвах звикне до температурних змін і її сприйняття до холодних подразників різко знижується.

Загартовування водою краще всього починати в кінці весни, на початку літа. Можна починати гартування з обтирання мокрим рушником або спеціальною губкою (температура води 30-32°С), потім поступово знижують до 18-16°С. Послідовність обтирання: верхні кінцівки, груди, живіт, спина, нижні кінцівки. Бажано цю процедуру проводити після УГГ.

Дуже ефективним методом гартування є щоденне занурення ніг в таз з водою, температура якої 18-20°С.

Найсильнішим засобом загартовування є душ. Крім температурного чинника під час прийому дута великий вплив па організм робить тиск, що створюється струменем води. Вода падає па шкіру з великою силою, це збуджує нервову систему. Температура води на початку процедури 30-32°С, поступово її доводять до 20°С. Тривалість душу 1-3 хв.

3.2 Масаж

Гігієнічний масаж є активним засобом профілактики захворювань і догляду за тілом для збереження нормального функціонального стану організму, зміцнення здоров'я. Завдяки йому підвищується життєстійкість організму та імунітет. Масаж буває загальним та локальним і його застосовують окремо або в поєднанні з ранковою гігієнічною гімнастикою (РГГ.). Гігієнічний масаж можна проводити у ванні та під душем. При цьому використовуються основні прийоми масажу: прогладжування, розтирання, розминання, вібрація.

Погладжування - цим прийомом починають та закінчують кожен прийом. Рука масажиста ковзає по шкірі, не здвигаючи її, проводить різні ступеня натискання. Глибоке погладжування стимулює відток лімфи та венозної крові, активно впливає на кровообіг в ділянці масажу, сприяє більш швидкій евакуації з тканин продуктів обміну, ліквідує застійні явища.

Фізіологічна дія погладжування на організм:

очищення шкіри від зроговілих лусочок і залишків секрету потових і сальних залоз, поліпшує дихання шкіри, активізує функцію сальних і потових залоз;

сприяє розширенню капілярів шкіри, тобто стимулює обмінні процеси в шкірі і підшкірній жировій клітковині;

сприяє поліпшенню кровообігу, оскільки внаслідок розкриття резервних капілярів збільшується об'єм кисню, що потрапляє в тканини. Корисну дію цей прийом справляє і на кровоносні судини, підвищуючи еластичність їх стінок;

сприяє відтоку лімфи та венозної крові;

сприяє очищенню організма, оскільки в результаті погладжування з організму виводяться продукти розпаду;

справляє заспокійливу дію на ЦНС;

сприяє м'язовому розслабленню;

збільшує число еритроцитів і тромбоцитів;

Розтирання. При розтиранні не важливий напрям лімфотоку. Масуюча рука не ковзає по шкірі, а проводячи натискання, зміщує в різні напрямки підлеглі тканини поступовими прямолінійними або круговими рухами, утворюючи спереду себе шкіряну складку у вигляді валика, проводячи зсування, розтягування та роз'єднання тканин.

Фізіологічна дія розтирання на організм:

посилює кровообіг за рахунок розширення судин і прискорення в них кровотоку, унаслідок цього тканини отримують більше кисню, поживних і хімічно активних речовин, швидше виводяться продукти обміну;

сприяє підвищенню рухливості і міцності суглобів;

сповільнює старіння суглобів;

сприяє зниженню в'язкості м'язів,їх розслабленню та підвищенню розтяжності й еластичності;

глибоке розтирання сприяє посиленню лімфоутворенню;

у місцях виходу нервів і за їх ходом знижується збудливість.

Розминання. Масажуючи м'яз захоплюють, піднімають та відтягують, здавлюючи і наче віджимають. Використовують приривчасте і безперервне розминання, а також розминання в продольному та поперечному напрямках.

Фізіологічна дія розминання на організм:

покращує циркуляцію крові, лімфи і тканинної рідини;

підвищує живлення тканин масажованої ділянки, насиченню тканин киснем;

поліпшує м'язовий тонус;

сприяє швидкому вивільненню з тканин вуглекислого газу і молочної кислоти, що суттєво зменшує м'язове стомлення;

підвищується еластичність м'язової тканини.

Вібрація. Прийом масажу, за яким масажованій ділянці передаються коливання різної швидкості й амплітуди. Коливання поширюється з масажованої поверхні на м'язи і тканини, розміщені глибше.

Фізіологічна дія вібрація на організм:

заспокоює та розслабляє.

3.3 Нетрадиційна медицина

Ароматерапія - прекрасний, мудрий, натуральний метод заспокоєння багатьох фізичних і психічних недуг. Її головна мета - повернення рівноваги тіла і духу, а також підтримка і стимулювання природних захисних реакцій організму. Використовувана відповідно до рекомендацій професіоналів, вона не тільки не пошкодить, але і буде приємна і корисна при застосуванні. Ароматерапія є методом терапії із застосуванням натуральних ефірних масел, що вводяться в організм через дихальні шляхи (нюхом, вдиханням, інгаляцією) і через шкіру (масаж, ванна або компрес).

Всі методи ароматерапії при використанні ефірних масел дуже швидко вводять їх в систему кровообігу, яка розносить цілющі молекули по всьому організму. Це дуже важливо, оскільки головною особливістю ароматерапії і використовуваних в цьому методі ефірних масел є різнорідність їх дії. Широке і різностороннє дія ефірних масел на організм людини є не тільки функцією складного складу масел, але також в рівній мірі функцією складної природи людини.

Ароматерапія нормалізує психічний стан пацієнта, покращує циркуляцію крові і лімфатичної рідини, врівноважує процеси, що протікають в організмі, а тим самим підвищує його опірність до шкідливих зовнішніх дій.

На відміну від сучасних пігулок і препаратів ефірні масла, зазвичай використовувані в ароматерапії, рідко володіють побічними ефектами. Замість цього вони допомагають досягти гармонії і здоров'я, миру і спокою. У разі неспокою, напруженого стану і нервової збудливості ефірні масла набагато безпечніші, ніж транквілізатори і стимулятори.

Масла мають тенденцію до нормалізації і встановлення душевної рівноваги, а не до безпосереднього стимулювання або седативному ефекту. Будучи органічної природи, вони так і діють - невловимими і складними шляхами.

Одне з можливих пояснень полягає в тому, що деякі молекули ефірних масел діють подібно до гормонів, проникаючи в системи організму, вдихаючи нове життя в наші емоції і фізичні реакції і регулюючи їх. Ефірні масла оптимізують захисні сили організму проти інфекційних захворювань. Вони здатні стимулювати утворення лейкоцитів в крові, які атакують шкідливі мікроорганізми.

Які ж методи ароматерапії і використання ефірних масел широко поширені у наш час? Ароматерапія пропонує вам:

ароматичний масаж відмінно впливає на центральну нервову систему, на кровообіг і дихальні органи. Ефірне масло змішується з базовим або масажним кремом, і вже по ним робиться масаж;

компреси з ароматичними маслами призначені для дії на певну ділянку тіла або орган. Для цього ефірне масло додають в гарячу (або холодну) воду, потім змочують тканину і наносять на потрібну ділянку на 10-30 хвилин;

ароматичні ванни зазвичай приймають курсами. Ефірне масло або суміш масел додають в найостанніший момент, щоб воно не випарувалося. Дія масел у ваннах заснована на тому, що вони миттєво вбираються в шкіру і проникають вже через декілька секунд у внутрішні органи: нирки, легені, печінку;

інгаляції з ефірними маслами аромалампи (у теплу воду додають краплі масла, запалюється свічка, що підігріває воду), гарячі інгаляції (коли потрібно дихати гарячим паром з додаванням масла, накрившись рушником) і холодні інгаляції (масло капають на тканину і нюхають протягом п'яти хвилин).

Глава ІІ. Власна дослідницька робота

Розділ 1. Загальна характеристика досліджуємих

В дослідженні приймають участь 30 дівчат, 15 з яких складає контрольну групу, а наступні 15 експериментальну. Саме для експериментальної групи буде складена реабілітаційна програма, за якою вони будуть займатися в продовж двох місяців. Наприкінці кожної неділі буде проводитися оцінка функціонального стану та самовідчуття за "щоденником самооцінки".

Як вже було сказано в досліджені приймають участь жінки, студентки медичного училища, вікової групи від 19 до 27 років.

Розглянемо найбільш типового представника групи за показниками систем організму за наступним планом:

1. Анамнез життя:

Загально біографічні дані;

Умови росту і розвитку;

Умови побуту, харчування;

Захворювання перенесені в минулому;

Шкідливі звички;

Сімейний стан;

Спадковий анамнез;

Алергологічний анамнез.

2. Дихальна система.

3. Серцево-судинна система.

4. Система залоз внутрішньої секреції.

5. Травна система.

6. Нервова система.

7. Сечова система.

8. Статева система.

1. Анамнез життя. Загально біографічні дані. Вікова група 19-27 років. Місце народження м. Артемівськ, Донецької області вказали 80% від загальної групи; 20% складають: м. Єнакієво 10% і м. Краматорськ 10%.

Місце проживання піддослідних на даний час м. Артемівськ, а студентки з інших міст отримують прописку в гуртожитку.

Умови росту і розвитку. Ускладнень при народженні не встановлено. Недоношений дітей серед піддослідних немає, народжені в термін 39-40 неділь. Народилися дівчата з масою тіла 3200-3400г 90 %, а масою 2900-3000г 10%; зріст 48-51 см у 90%, 52-54 см в 10%. Збільшення мали тіла проходило в межах норми, приріст зросту в межах норми. 60% піддослідних знаходилися на штучному вигодовуванні і лише 40% - природне вигодовування.

Психомоторний розвиток не відставав від загально прийнятих норм.

Умови побуту, харчування. Всі піддослідні середнього достатку.

Харчування задовільне. В раціоні переважають напівфабрикати, картопля, макаронні вироби, ковбаса, кетчуп, майонез, сухарики, чіпси. Обмежене споживання овочів і фруктів, круп, м'яса та риби. Режиму харчування не дотримуються. Перші страви 1 раз в день споживають лише 40% піддослідних. Серед напоїв переважають чай, кава, вода. Соки в раціоні є лише у 20% піддослідних. Кількість рідини на добу не перевищує 1,5л, при нормі 2л.

Захворювання перенесені в минулому.

Серед дитячих хвороб відмічається: скарлатина - 2 піддослідні; вітряна віспа - 3 піддослідні.

Респіраторні інфекції: грип - 20% піддослідних; ГРВІ - 100%, ангіна - 10%.

Шкідливі звички. Шкідливими звичками вважаються: вживання алкоголю, паління, вживання наркотиків. З всієї групи 10% (3 піддослідні) палять від 3до 5 цигарок в день, 80% (24) - не палять, але пробували; 10% (3) - не палять зовсім.

Алкоголь вживають всі 100%: слабоалкогольні напої від 4 до 7разів на місяць - 90%; горілчані напої 1 - 2 рази на місяць - 10%.

Наркотики не вживають.

Сімейний стан. З всієї групи 1 піддослідна одружена і має дитину, 29 піддослідних не одружені. 80% проживають у повних сім'ях.

Спадковий анамнез. Серед спадкових захворювань з'ясувалися наступні: мігрень - 10%, ожиріння - 40%, гіпертонічна хвороба - 20%.

Алергологічний анамнез. Харчова алергія на цитрусові встановлена в 2 піддослідних, яка проявляється кропивницею.

2. Дихальна система. Серед всієї групи (30 дівчат) виділяють наступні скарги: задишка після фізичного навантаження. Під задишкою розуміють порушення частоти, глибини, а іноді й ритму дихальних рухів, що залежить від розладів механізмів регуляції дихання або від потреби організму в підвищеному газообміні. Майже 100% піддослідних скаржаться на задишку після фізичного навантаження, яка проходить в середньому від 30сек до 1хв.

Фізичні методи дослідження. Огляд: шкіряний покрив звичайного кольову в 70% піддослідних, 30% має блідий колір.

Форма грудної клітки:

Нормостенічна грудна клітка в 60% піддослідних, яка характеризується добре розвинутою м'язовою системою з пропорційними співвідношеннями між її передньозадніми і поперечними розмірами (0,65-0,75), помірно вираженими над- і підключичними ямками. Лопатки щільно прилягають до грудної клітки, між ребер'я виражені нерізко. Епігастральний (надчеревний) кут наближається до прямого і становить майже 900.

Астенічна грудна клітка в 30% піддослідних, яка характеризується зменшенням передньозаднього розміру по відношенню до поперечного,що становить менше ніж 0,65. Внаслідок цього грудна клітка має плоску форму: над - і підключичні ямки виражені. Лопатки крилоподібні, відстають від грудної клітки, Х ребра не прикріплені до реберної дуги, міжреберні проміжки розширені. Епігастральний кут гострий-менше ніж 900. Міжреберні м'язи і м'язи плечового пояса розвинуті слабко.

Гіперстенічна грудна клітка має форму циліндра. Передньозадній діаметр грудної клітки становить більше ніж 0,75. Міжреберні проміжки вузькі, над - і підключичні ямки виражені слабко. Епігастральний кут тупий і становить більше ніж 900. Доволі сильний розвиток м'язів грудної клітки.

Тип дихання. В 100% піддослідних спостерігається грудний тип дихання, тобто дихальні рухи здійснюються в основному за допомогою скорочення міжреберних м'язів.

Частота дихання. Під час підрахунку числа дихальних рухів необхідно відвернути увагу піддослідної (наприклад, взявши його руку, ніби для визначення пульсу), і одночасно покласти її на надчеревну ділянку. Підраховують кількість вдихів протягом 1хв. В 100% піддослідних частота дихальних рухів в межах 17-20, що є нормою.

Пальпація грудної клітки. Еластичність грудної клітки визначають шляхом її стискування спереду назад або з боків. В 100% піддослідних стінка податлива.

Голосове тремтіння - відчуття коливань грудної клітки внаслідок вібрації голосу. Визначають шляхом прикладання долонь і пальців рук до симетричних ділянок грудної клітки. Піддослідна вимовляє слова. В 100% піддослідних голосове тремтіння проводиться однаково з обох боків.

Перкусія грудної клітки. Вистукування легень виконується у вертикальному положенні піддослідної. В 100% піддослідних на симетричних ділянках під час проведення порівняльної перкусії легень отримали чіткий легеневий звук, який є голосним, довгим і низьким.

Топографічна перкусія легень застосовується для визначення верхніх та нижніх меж легенів і рухомості нижніх країв легенів. Визначаючи межі легенів, необхідно дотримуватися таких правил: палець - плексиметр повинен лежати паралельно до межі, яку визначаємо; перкусію проводимо у напрямку від ясного легеневого звуку до тупого; позначку межі легенів робимо з того боку пальця - плексиметра, що звернена до легені.

Верхні межі легенів спереду ззаду знаходяться на 3-4 см вище від ключиці на рівні остистого відростка VІІ шийного хребця.

Нижні межі легень: парастернальна лінія - нижній край Vребра; середньоключична - нижній край VІ ребра; передня пахвова - нижній край VІІ ребра; середньопахвова - нижній край VІІІ ребра; задня пахвова - нижній край ІХ ребра; лопаткова - верхній край Х ребра; паравертебральна - на рівні остистого відростка ХІ грудного хребця; рухомість нижніх країв легенів 5-7 см.

Аузкультація легенів здійснюється за допомогою фонендоскопа. Під час дослідження в 100% піддослідних спостерігається везикулярне дихання, яке виникає в альвеолах внаслідок коливання елементів їх стінок під час надходження у момент вдиху і спадіння альвеол у момент видиху.

Методи функціональної діагностики. Визначення ЖЕЛ проводимо за допомогою спірометра. ЖЕЛ це об'єм повітря, яке піддослідна може видихнути під час глибокого видиху після максимального вдиху. ЖЕЛ в піддослідних складає 3800-2400л.

3. Серцево-судинна система. Серед всієї групи (30 дівчат) скарг не виявлено.

Фізичні методи дослідження. Огляд ділянки серця і периферичних судин. У всіх піддослідних у п'ятому міжребер'ї зліва посередині від серединно-ключичної лінії можна бачити обмежену пульсацію, що спричиняється ударом верхівки серця в стінку грудної клітки під час систоли і називається верхівковим поштовхом.

На шиї у всіх спостерігаємо за пульсацією лише сонних артерій, синхронних з верхівковим поштовхом.

Пальпація. Методом пальпації досліджують верхівковий поштовх і його основні властивості, виявляємо тремтіння грудної клітки, шум тертя перикарда, інші пульсації в ділянці серця і навколо неї.

Для визначення верхівкового поштовху долоню правої руки кладуть на ліву половину грудей обстежувальної, попередньо відвівши молочну залозу вгору і праворуч, основою кисті до грудини, а пальцями до пахвової ділянки між ІІІ і VІ ребрами. Відчувши поштовх верхівки серця, його локалізацію. Верхівковий поштовх локалізується у п'ятому міжребер'ї, на 1-1,5см досередини від лівої серединно-ключичної лінії. Вказана локалізація відповідає при положенні стоячи.

Перкусія. Методом перкусії визначають розміри, конфігурацію, положення серця і ширину судинного пучка. Серце, як щільний м'язовий орган під час перкусії створює тупий звук. Проте відомо, що передня поверхня серця частково прикрита легенями, і тільки її невелика частина безпосередньо прилягає до грудної клітки. Природно, що під час перкусії ділянки серця, яка не прикрита легенями, виникає абсолютно тупий перкуторний звук - так звана абсолютна серцева тупість.

У разі перкутування над частиною серця, яка прикрита краями легенів, виникає притуплений звук. Цю ділянку серця називають ділянкою відносної тупості.

Визначення відносної тупості серця. Перкусія серця проводять у такому порядку: спочатку визначають праву, потім ліву і нарешті - верхню межу відносної серцевої тупості, причому знаходять найбільш віддалені точки серцевого контуру. Нижню межу серця за допомогою перкусії не вдається визначити.

Перкусію серця починають з визначення висоти стояння діафрагми, оскільки вона істотно впливає на межі серцевої тупості. Висота стояння визначається в п'ятому міжребер'ї. Права межа відносної тупості розташована на 1-1,5см назовні від правого краю грудини. Ліва межа знаходиться у п'ятому міжребер'ї, на 1-1,5см досередини від лівої серединно-ключичної лінії. Верхня межа знаходиться вздовж нижнього краю ІІІ ребра, вона утворюється конусом легеневої артерії і вушком лівого передсердя.

Визначення абсолютної тупості серця. Права абсолютна тупість серця проходить по лівому краю груднини, ліва - співпадає з лівою межею відносної тупості, верхня межа - уздовж нижнього краю ІV ребра.

Аускультацію серця проводять у такому порядку: спочатку вислуховуємо мітральний клапан у ділянці верхівки серця (перша точка), далі переходимо до вислуховування аортальних клапанів у другому міжреберї праворуч від груднини (друга точка), клапани легеневої артерії - у другому міжребер'ї ліворуч від груднини (третя точка), тристулкового клапана - біля основи мечоподібного відростка груднини (четверта точка) і врешті ставимо фонендоскоп у точку Боткіна-Ерба (пята точка) для додаткового вислуховування аортальних клапанів. На всіх точках вислуховується два тони серця, відділені між собою беззвучними паузами. І тон - систолічний, ІІ тон - діастолічний.

Дослідження артеріального пульсу. Основним методом дослідження пульсу є пальпація. Найчастіше пульс досліджують на променевій артерії, оскільки вона розташована поверхнево, безпосередньо під шкірою, і добре промацується між шилоподібним відростком променевої кістки і сухожилком внутрішнього променевого м'яза. Дослідження пульсу на променевій артерії необхідно починати одночасно на обох руках. Під час дослідження пульсу визначають такі його властивості: частоту, ритм, наповнення, напруження, величину.

Частота пульсу ку піддослідних коливається в межах від 75-80 ударів за хвилину, правильного ритму, повного наповнення, середнього напруження.

Аускультація судин. Над сонною і підключичною артеріями вислуховується два тони. Перший тон обумовлений коливаннями напруженої артеріальної стінки в момент проходження пульсової хвилі, ІІ тон проводиться з півмісяцевих клапанів аорти, виникаючи при їх захлопуванні.

Вимірювання артеріального тиску. Розрізняють артеріальний тиск систолічний (максимальний), діастолічний (мінімальний). Систолічний артеріальний тиск - це тиск, який виникає в артеріальній системі після систоли шлуночків і знаходиться в піддослідний в межах 115-125 мм. рт. ст. В період діастоли артеріальний тиск знижується і підтримується на певному рівні за рахунок еластичного скорочення стінок артерій і опору артеріол, завдяки чому продовжується просування крові в артеріоли, капіляри і вени та знаходиться на рівні 70-80 мм. рт. ст.

4. Система залоз внутрішньої секреції. Розлади репродуктивної системи практично виникають під час розвитку всіх ендокринних захворювань. Зокрема, спостерігається зниження статевого потягу, дітородної функції, порушення розвитку статевих органів і вторинних статевих ознак. Можуть затримуватись статевий розвиток і порушуватись менструальний цикл, а також визначатись аменорея, відсутність лактації тощо. Для збільшення ендокринних захворювань характерним є зменшення або збільшення маси тіла, підшкірної основи та мязів.

Огляд. При огляді порушень з боку розвиткау в пропорціях тіла не виявлено. Надлишкова маса тіла спостерігається лише в 30% піддослідних, а в 70% відповідає нормі. Розрахунок маси тіла проводимо за індексом Брока:

М х 100%,

Зріст - 100

Пальпація. Цей метод має значення для дослідження щитовидної залози. Щитовидна залоза в нормі.

Перкусія та аускультація має обмежене значення.

Підшлункова залоза в нормі. Визначення глюкози в крові проведемо за допомогою індикаторної смужки, яка вказує на норму.

Надниркові залози в нормі.

5. Травна система. Порожнина рота: ясна блідо-рожевого кольору, язик чистий, без нальоту. Потребують санації зубів 80% піддослідних і лише 20% сановані.

Зів, мигдалики в нормі.

Живіт дещо випнутий, права і ліва половини симетричні. В однієї з піддослідних післяопераційний рубець з приводу апендиктомії.

Пальпація. При застосуванні орієнтовної поверхневої пальпації черевна стінка м'яка і податлива. Мязове напруження спостерігається в двох піддослідних в епігастральній ділянці. Вони пояснюють це тим, що напередодні зловживали жирною їжею.

Перкусія. Під час перкусії живота отримуємо тимпаничний перкуторний звук.

Аускультація, як метод дослідження великого значення не має.

Порушень з боку стравоходу, шлунку не виявлено, лише підвищення секреції в однієї з піддослідних, але не набагато.

Печінка та селезінка в нормі, не виступають за межі реберної дуги.

6. Нервова система. З боку нервової системи відмічаються наступні порушення: безсоння - 1 з піддослідних; стресові навантаження в різній ступені важкості - 100%; психоемоційна перевтома 80%; напади гніву, роздратованості - 30%.

7. Сечова система. Скарг з боку сечової системи не виявлено. Діурез складає від 500 до 1500 мл за добу.

Пальпація. Основним методом фізичного обстеження нирок є глибока ковзна пальпація. При дослідженні нирки не пальпуються.

Перкусія нирок малоінформативна. У ділянці розташування нирок виявляємо тимпанічний звук, який обумовлений наявністю спереду від нирок кишкових петель.

Діагностичний симптом Пастернацького негативний.

Сечовий міхур не промацується і не визначається перкуторно.

Лабораторні методи дослідження. Загальний аналіз сечі в нормі.

8. Статева система.

Анамнез репродуктивного здоров'я: цикл - 28-30 днів, тривалість 3-5 днів;

Гінекологічний анамнез:

- перша менструація 11-13 років;

- цикл - 28-30 днів;

- тривалість 3-5 днів;

- характер менструального циклу: болісні менструації спостерігаються в 20% піддослідних; кількість крововтрати в межах норми.

- статева функція: статеве життя почалося в 16-19 років;

- методи контрацепції - презервативи;

- дітородна функція: з всієї групи лише одна жінка народжувала, знаходились на зберіганні під час вагітності; останні 29 вказали, що вагітностей не було, аборти не робили;

- гінекологічними захворюваннями хворіли: дві піддослідні - на хронічний аднексит, одна піддослідна - ерозія шийки матки, троє - вагініт. На теперішній час здорові, скарг немає.

Розділ 2. Методи проведення дослідження

2.1 Функціональними методами дослідження

Функціональними методами дослідження називають групу спеціальних методів дослідження, використовуваних для оцінки і характеристики функціонального стану організму. Використання цих методів в різних поєднаннях лежить в основі функціональної діагностики, суть якої полягає у вивченні реакції (реакція - у відповідь дія) на яку-небудь дозовану дію. Вивчення цієї реакції засноване на зіставленні фізіологічних показників, визначуваних у спокої і що характеризують стан конкретної функції при мінімальних до неї вимогах, з поляганням цих же показників в змінених умовах, що створюються штучно шляхом використання різного характеру навантажень.

Дані, отримані у спокої, є початковими. Ступінь і характер змін даних, отриманих у спокої, а також під впливом різних дій, дозволяє оцінювати стан функції досліджуваного органу або системи організму.

Деякі показники, визначені у спокої, можуть дати відоме уявлення про функціональний стан самі по собі, без проведення функціональної проби. Це відноситься перш за все до показників фізичного розвитку, а також до цілого ряду таких показників вегетативних систем, які можуть бути виражені в одиницях вимірювання.

Для цього слід розглядати ці показники по відношенню до якогось стандарту (нормі). Схема проведення функціональної проби така: перш за все визначаються у спокої початкові дані тих показників, які належить досліджувати, потім вивчаються характер і ступінь зміни цих показників, що відбуваються під впливом тієї або іншої функціональної проби, і, нарешті, аналізується тривалість і характер відновного періоду, протягом якого досліджувані показники повертаються до початкових величин. Останнім часом з'явилася можливість визначати зміни ряду показників безпосередньо під час проведення функціональної проби або під час тренувального навантаження.

Для того, щоб визначити рівень функціонального стану - функціональну здатність органів, системи органів або організму в цілому - використовуються різні функціональні проби. При будь-якій функціональній пробі можуть досліджуватися зміни функцій різних органів і систем, ступінь яких визначає характер і рівень реакції на впливаючий чинник.

При пробах з фізичним навантаженням використовуються біг, ходьба, присідання, під'їм і спуск зі сходинки певної висоти (степ-тест) і ін.

Для даного дослідження використовуємо Гарвардський степ-тест. Перед виконання тесту обстежувальна відпочиває 5 хв. Фізичне навантаження задається у вигляді сходження на сходинку висотою 45см. Темп сходження постійний і дорівнює 120 кроків за 1 хв. Кожний цикл підйому складає 4 кроки: раз - підйом однією ногою на сходинку; два - обстежувальна стає на сходинку обома ногами; три - обстежувальна опускає на підлогу ногу з котрої починав сходження; чотири - обстежувальна опускає другу ногу на підлогу. Тривалість виконання тесту складає 3 хвилини. Якщо учасниця тестування стомлюється і не може витримати заданий темп, тест припиняється і тоді фіксується час роботи до моменту зниження темпу.

Після виконання тесту досліджувальна сідає на стілець. Першу хвилину учасник тестування спокійно відпочиває. Потім протягом 30 секунд 2-, 3-, 4-й хвилин відновлення на променевій артерії підраховується показник ЧСС.

Індекс Гарвардського степ - теста (ІГСТ) визначається математичним методом по формулі:

ІГСТ = Т х 100/ (F1+ F2 + F3) х 2,

де: Т - час сходження (с), F1, F2, F3 - значення ЧСС за 30 с на 2-, 3-, 4-й хвилинах відновлення.

Величина індексу оцінюється за шкалою, яка наведена в таблиці (Додаток 1).

Об'єктивним достовірним показником тренованості є пульс, який у спокої у жінок, - 75-80 в 1хв. В стані спокою ЧСС залежить від віку, вертикального або горизонтального положення. Пульс в горизонтальному положенні менший, ніж у вертикальному. У здорової людини в стані спокою пульс ритмічний, хорошого наповнення і напруги. Ритмічним пульс рахують на променевій артерії за 1хв. Для підрахунку пульсу необхідний секундомір або годинник з секундною стрілкою.

Проби з затримкою дихання.

Проба Штанге: зробивши вдих, досліджувана затримує дихання якомога довше (стискуючи ніс пальцями). З моменту затримки дихання секундомір відлічує час перерви у диханні. У момент видиху секундомір зупиняють. У здорових жінок час затримки дихання коливається у межах 30-40 с.

Проба Генче: зробивши видих, досліджувана затримує дихання якомога довше. З моменту затримки дихання секундомір відлічує час перерви у диханні. У момент вдиху секундомір зупиняють. У здорових жінок час затримки дихання коливається у межах 15-30 с. При перевтомі цей показник різко знижується.

Важливим показником функції дихання є ЖЕЛ - об'єм повітря, отриманий при максимальному видиху, зробленому після максимального вдиху. Вимірюють ЖЕЛ спірометром. Для цього на спірометр одягаю мундштук, потім пропонують глибоко вдихнути повітря і максимально видихнути в мундштук. Величина ЖЕЛ залежить віку і фізичної підготовленості. В середньому вона рівна у жінок 2,5-4л.

Для обліку ефективності вибраного комплексу важливо знати прості методи самоконтролю.

Самоконтроль - це регулярне спостереження за станом здоров'я і отримання об'єктивної інформації про функціональний стан власного організму.

При самоконтролі можна внести корективи в методику вибраних методів. Крім того, самоконтроль має виховну мету - привчає свідомо відноситися до занять фізичними вправами і дотримувати правильний розпорядок дня. Результати спостереження доцільно записувати в щоденник. Показники самоконтролю умовно ділять па 2 групи: суб'єктивні і об'єктивні. До суб'єктивних відносяться: самопочуття, настрій, сон, апетит, розумову і фізичну працездатність; до об'єктивних - ЧСС (пульс), АТ і частоту дихання у спокої і після фізичного навантаження, масу тіла, ЖЕЛ. Самовідчуття може бути хорошим (відчуття бадьорості, життєрадісності, енергії) та поганим (слабкість, млявість і інші неприємні відчуття). Характеризуючи сон, звертати увагу на характер засинання і пробудження, тривалість сну, чи стан сонливості або, навпаки, чи не турбує безсоння. Апетит може бути хорошим, задовільним, поганим або бути відсутнім зовсім. Розумову і фізичну працездатність визначають за об'ємом, інтенсивності виконуваної роботи і реакції організму на певне навантаження (звичайна, знижена, підвищена).

Нормальний міцний, освіжаючий сон, швидке засинання і пробудження, хороше самопочуття і настрій під час робочого дня, бадьорість і бажання займатися фізичними вправами - ознаки правильно підібраною, відповідною функціональним можливостям організму навантаження. Поганий сон, безсоння або підвищена сонливість вдень, поганий настрій, запальність, дратівливість, млявість, побажання тренуватися свідчать про те, що навантаження в зайнятих фізичними вправами надмірна і її необхідно зменшити. Якщо початкові симптоми перевтоми залишити без уваги і своєчасно не змінити навантаження, це надалі приведе до зниження розумової і фізичної працездатності, можуть з'явитися симптоми перетренування з боку серцево-судинної системи (біль в області серця, порушення ритму, підвищення артеріального тиску).

Оцінка самоконтролю представлена в балах: відмінна - 3, добре - 2, задовільна - 1, незадовільна - 0 балів. Щоденник самовідчуття (Додаток 2).

2.2 Математіко-статічній метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом

Згідно наведеними вище функціональними пробами проведемо початковий етап експерименту. А саме:

проведемо функціональну пробу, Гарвардський степ-тест, для піддослідних з експериментальної та контрольної груп та оцінемо результат за Ст'юдентом (таблиця 2.1, 2.2, 2.3);

проведемо проби Штанге і Генчи для піддослідних з експериментальної та контрольної груп та оцінимо результат за Ст'юдентом (таблиця 2.4, 2.5, 2.6,2.7);

проведемо визначення ЖЕЛ за допомогою спірометра для піддослідних з експериментальної та контрольної груп та оцінимо результат за Ст'юдентом (таблиця 2.8, 2.9, 2.10);

Таблиця 2.1 Оцінка результатів Гарвардського степ-тесту контрольної групи

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Р, до наван-я

74

75

75

78

80

74

73

78

76

78

75

75

76

78

74

Р, після навантаження

2хв

59

60

63

58

61

66

61

59

58

55

63

64

65

63

62

3хв

46

54

52

54

52

56

54

57

57

52

56

56

53

54

49

4хв

43

50

50

51

49

52

50

51

52

47

53

52

49

50

46

Бали

60

54

55

55

56

52

55

54

54

58

52

52

54

54

57
Таблиця 2.2 Оцінка результатів Гарвардського степ-тесту експериментальної група

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Р,

до наван-я

78

80

74

73

78

76

78

75

75

78

80

76

74

74

78

Р, після навантаження

2хв

61

66

61

59

58

55

63

64

65

63

62

61

66

61

63

3хв

52

56

54

57

57

52

56

56

53

54

49

52

56

54

56

4хв

49

52

50

51

52

47

53

52

49

50

46

49

52

50

53

Бали

56

52

55

54

54

58

52

52

54

54

57

56

52

55

52
Таблиця 2.3 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході проведення Гарвардського степ-тесту за Ст'юдентом

Експериментальна група

Контрольна група

Х = Е х/п,

де Е х - сума значень показників в групі

п - кількість людей в групі

д = R (мах - міп) /А,

де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А - табличне значення із значень п.

822/15=55

813/15=54

m = д / v п-1,де д - середнє квадратичне відхилення,

п - кількість людей в групі.

(60-52) /3,47=2,3

(58-52) /3,47=1,7

t - крітерій Ст'юдента.

t=х1-х2 /v m2 1+ m2 2,де х1 та х2 - середні арифметичні,

m1 та m2 - помилки середньої арифметичної.

t=55-54 /v 2,32 + 1,72=0,3

Ступень свободи.

f = (п контроль. + п експер) - 2,п - кількість людей в групах.

f = (15 + 15) - 2= 28.

Таблиця 2.4 Результати проби Штанге і Генчи контрольної групи

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Штанге

26

28

33

30

28

31

26

24

36

32

30

31

25

28

27

Генчи

20

18

21

24

15

23

21

19

20

18

21

23

20

19

15

Таблиця 2.5 Результати проби Штанге і Генчи експериментальної групи

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Штанге

28

31

26

28

36

32

30

27

28

33

30

28

31

26

28

Генчи

20

23

21

19

20

18

21

23

20

20

18

21

24

19

18
Таблиця 2.6 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході проведення проби Штанге за Ст'юдентом

Експериментальна група

Контрольна група

Х = Е х/п,

де Е х - сума значень показників в групі

п - кількість людей в групі

442/15=29,4

433/15=28,9

д = R (мах - міп) /А,

де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А - табличне значення із значень п.

(36-26) /3,47=2,9

(36-24) /3,47=3,5

m = д / v п-1,де д - середнє квадратичне відхилення,

п - кількість людей в групі.

2,9/v 15-1=0,8

3,5/v 15-1=0,9

t - крітерій Ст'юдента.

t=х1-х2 /v m2 1+ m2 2,де х1 та х2 - середні арифметичні,

m1 та m2 - помилки середньої арифметичної.

t=29,4-28,9 /v 0,82 + 0,92=0,4

Ступень свободи.

f = (п контроль. + п експер) - 2,п - кількість людей в групах.

f = (15 + 15) - 2= 28.

Таблиця 2.7 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході проведення проби Генчі за Ст'юдентом

Експериментальна група

Контрольна група

Х = Е х/п,

де Е х - сума значень показників в групі

п - кількість людей в групі

305/15=20,3

294/15=19,6

д = R (мах - міп) /А,

де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А - табличне значення із значень п.

(24-18) /3,47=1,7

(24-15) /3,47=2,6

m = д / v п-1,де д - середнє квадратичне відхилення,

п - кількість людей в групі.

1,7/v 15-1=0,5

2,6/v 15-1=0,7

t - крітерій Ст'юдента.

t=х1-х2 /v m2 1+ m2 2,де х1 та х2 - середні арифметичні,

m1 та m2 - помилки середньої арифметичної.

t=20,3-19,6 /v 0,52 + 0,72=0,8

Ступень свободи.

f = (п контроль. + п експер) - 2,п - кількість людей в групах.

f = (15 + 15) - 2= 28.

Таблиця 2.8 Результати отриманні після проведення спірометрії в контрольної групи

ЖЕЛ

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

2,4

2,8

3,0

3,5

2,7

2,5

2,5

3,0

3,1

3,0

3,4

3,3

3,8

2,6

2,5

Таблиця 2.9 Результати отримані після проведення спірометрії в експериментальній групі

ЖЕЛ

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

2,7

2,8

3,5

3,0

3,1

3,0

3,4

3,3

3,8

2,6

2,7

2,7

2,9

2,6

3,0
Таблиця 2.7 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході проведення спірометрії за Ст'юдентом

Експериментальна група

Контрольна група

Х = Е х/п,

де Е х - сума значень показників в групі

п - кількість людей в групі

45,1/15=3,0

44,2/15=2,9

д = R (мах - міп) /А,

де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А - табличне значення із значень п.

(3,8-2,6) /3,47=0,3

(3,8-2,4) /3,47=0,4

m = д / v п-1,де д - середнє квадратичне відхилення,

п - кількість людей в групі.

0,3/v 15-1=0,08

0,4/v 15-1=0,1

t - крітерій Ст'юдента.

t=х1-х2 /v m2 1+ m2 2,де х1 та х2 - середні арифметичні,

m1 та m2 - помилки середньої арифметичної.

t=3,0-2,9 /v 0,082 + 0,12=0,8

Ступень свободи.

f = (п контроль. + п експер) - 2,п - кількість людей в групах.

f = (15 + 15) - 2= 28.

Після проведення розрахунків отримані наступні результати.

Гарвардський степ-тест: в результаті оцінки для кожної піддослідної в групі підведена оцінка величини індекса, який виражений в баловій системі. Згідно якої в обох групах 73% мають незадовільний результат, 27% - показник нижче середнього. Математико-статичний метод обробки даних отриманих за Ст'юдентом дорівнює 0,3. Граничне значення t-критерій Ст'юдента рівне значимості від числа ступенів свободи для кількості 15 досліджених складає 2,13-2,95. Тому отримане значення t-критерія Ст'юдента менше Р-0,05, тобто достовірної відмінності між досліджувальним показником в контрольній та експериментальній групах немає, Р>0,05.

Проба Штанге. Математико-статичний метод обробки даних отриманих за Ст'юдентом дорівнює 0,4. Граничне значення t-критерій Ст'юдента рівне значимості від числа ступенів свободи для кількості 15 досліджених складає 2,13-2,95. Тому отримане значення t-критерія Ст'юдента менше Р-0,05, тобто достовірної відмінності між досліджувальним показником в контрольній та експериментальній групах немає, Р>0,05.

Проба Генчи. Математико-статичний метод обробки даних отриманих за Ст'юдентом дорівнює 0,8. Граничне значення t-критерій Ст'юдента рівне значимості від числа ступенів свободи для кількості 15 досліджених складає 2,13-2,95. Тому отримане значення t-критерія Ст'юдента менше Р-0,05, тобто достовірної відмінності між досліджувальним показником в контрольній та експериментальній групах немає, Р>0,05.

ЖЕЛ. Математико-статичний метод обробки даних отриманих за Ст'юдентом дорівнює 0,8. Граничне значення t-критерій Ст'юдента рівне значимості від числа ступенів свободи для кількості 15 досліджених складає 2,13-2,95. Тому отримане значення t-критерія Ст'юдента менше Р-0,05, тобто достовірної відмінності між досліджувальним показником в контрольній та експериментальній групах немає, Р>0,05.

Згідно наведених вище результатів на початок дослідження різниці м...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены