Органозберігаюча хірургія селезінки при травматичних пошкодженнях органу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Діагностично-лікувальний алгоритм при травматичному пошкодженні селезінки

Слід зазначити, що у тяжких для діагностики випадках при отриманні під час виконання лапароцентезу серозної рідини (11 випадків), нами було застосовано розроблений в клініці спосіб діагностики ексудату черевної порожнини (патент на корисну модель № 43819 “Спосіб діагностики ексудату черевної порожнини”). Відмінною особливістю способу є використання для оцінки характеру вільної рідини черевної порожнини (0,5 мл досліджуваної рідини) 0,15 мл 50 % розчину етанолу, оцінка результату протягом 10 хв. Позитивним вважається результат, при якому утворюється гель. Фібрин-мономер є похідним фібриногену, котрий не трансформується в фібрин при додаванні тромбіну та входить до складу так званих середніх молекул, що накопичуються в біологічних рідинах при патологічних процесах. Відомо, що при додаванні до плазми крові 50 % розчину етанолу за наявності в ній комплексів фібрин-мономера з продуктами розщеплення фібриногену/фібрину і фібриногеном, відбувається вивільнення фібрин-мономеру, котрий полімеризується з утворенням гелю (Балуда В.П., Баркаган З.С., Гольдберг Е.Д., 1980). Результати класичного етанолового тесту (визначення зазначеного білка в крові) останнім часом активно використовують для оцінки важкості перебігу запального процесу в організмі людини. Якісне визначення фібрин-мономера в рідині, отриманій з черевної порожнини, забезпечує підвищення рівня діагностики гнійно-септичних ускладнень у хворих на гостру хірургічну патологію органів черевної порожнини, так як даний білок, згідно літературних даних (Газин И.К., 2008), присутній в ексудаті вже на ранніх стадіях розвитку цих захворювань. За результатами дослідження чутливість методики склала 97,36 %, специфічність - 87,5 %.

З метою розробки та удосконалення методик органозберігаючих оперативних втручань зі збереженим магістральним кровотоком при тяжких травматичних пошкодженнях селезінки нами було проведено дослідження макропрепаратів селезінки, що містили гілку селезінкової артерії I та II порядку. Було встановлено, що середня довжина артерій II-го порядку складає 1,3±0,22 см. При цьому від артерії II-го порядку відходять дрібні гілки, які приймають участь в утворенні артеріовенозних комплексів, розташованих під капсулою селезінки. При гістологічному дослідженні воріт селезінки були виявлені додаткові малі судини артеріального типу, що проникають через капсулу селезінки і кровопостачають малі порції селезінкової паренхіми (так звані “парагилярні гілки”), діаметр яких складав 120,83±29,14 µm.

На основі отриманих даних було удосконалено два способи субтотальної спленектомії. Показанням до їх застосування були травматичні пошкодження селезінки III-V ступенів. Перша методика полягала в укриванні площини зрізу органу клейовою гемостатичною пластиною (патент на корисну модель № 27061 “Спосіб органозберігаючого оперативного втручання при травматичному пошкодженні селезінки III-IV ступенів”). Операцію було виконано нами у 16 хворих. Спосіб відрізняється тим, що після мобілізації органу накладають клеми на гілки селезінкової артерії першого та другого порядку та вени, зберігаючи частину паренхіми на ділянці воріт селезінки, відсікають пошкоджену частину селезінки, перев'язують зазначені судини дистальніше залишеної паренхіми та вкривають площину зрізу клейовою гемостатичною пластиною.

Друга методика, яка використовувалась при травматичних пошкодженнях селезінки IV-V ступенів, полягала у субтотальній атиповій резекції селезінки з викроюванням паренхіми у вигляді муфт навколо артерій II-го порядку (патент на корисну модель № 43084 “Спосіб органозберігаючого оперативного втручання при травматичному пошкодженні селезінки IV-V ступенів”). З даною методикою було прооперовано 18 хворих. Спосіб відрізняється тим, що після ревізії органів черевної порожнини виконують розсічення шлунково-ободової зв'язки та виділення початкового надпанкреатичного відділу селезінкової артерії, тимчасове лігування стовбуру селезінкової артерії, мобілізацію органу, спленектомію зі збереженням ділянок паренхіми в вигляді муфт діаметром 1,1-1,5 см навколо артерій другого порядку, перев'язування внутрішньоорганних судин другого порядку дистальніше викроєних муфт з наступним вкриванням їх складкою паріетальної очеревини; контроль гемостазу здійснюють після зняття тимчасової лігатури зі стовбуру селезінкової артерії.

Нами також було проаналізовано випадки ятрогенних пошкоджень селезінки під час виконання оперативних втручань на органах черевної порожнини. Так у 6 (5,66 %) хворих пошкодження селезінки виникло під час хірургічних втручань на органах черевної порожнини, як планових так і ургентних. У одного (16,66 %) з цих хворих виконувалась лівобічна геміколектомія з приводу пухлини нисхідної ободової кишки, у іншого (16,66 %) - лівобічна нефректомія з приводу раку лівої нирки, у однієї (16,66 %) хворої - видалення рецидивуючої лімфосаркоми черевної порожнини, у одного (16,66 %) хворого - гатродуоденопластика з приводу перфоративної виразки дванадцятипалої кишки, у іншого (16,66 %) - резекція шлунка з приводу виразки шлунка та у одного хворого (16,66 %) пошкодження селезінки виникло під час пункції лівого плеврального синусу з приводу лівобічного гідроторакса.

З метою попередження ятрогенного пошкодження селезінки при виконанні резекції шлунка та виявленні зрощень між капсулою селезінки та шлунком, нами було удосконалено спосіб резекції шлунка з збереженням селезінки (патент на корисну модель № 48775 “Спосіб пілорозберігаючої резекції шлунка з збереженням селезінки”). Відмінною особливістю способу є мобілізація великої кривини шлунка шляхом висічення його стінки у межах виявлених зрощень з селезінкою, з наступним проведенням гемостазу прицільною коагуляцією кривавлячих судин зрізу шарів стінки шлунка, зрощених з капсулою селезінки, перитонізацією висіченої ділянки шлунка. Це дає можливість поєднати надійний гемостаз (кровотеча з дрібних судин зрізу незначна, досить легко зупиняється прицільною коагуляцією) зі збереженням адекватної трофіки селезінки на різних етапах хірургічного лікування (живлення органу під час операції та в післяопераційному періоді за рахунок збереженого магістрального кровотоку) і зменшити частоту ускладнень під час операції та в післяопераційному періоді. Запропонований спосіб було застосовано у 5 хворих. Ускладнень у ранньому післяопераційному періоді у жодного хворого не спостерігалось, однак враховуючи невелику кількість спостережень ми можемо говорити тільки про тенденцію, а не статистичну достовірність щодо покращання результатів хірургічного лікування даної категорії хворих.

При локальних ураженнях хвостової частини підшлункової залози операцією вибору є дистальна її резекція зі збереженням селезінки. Нами було удосконалено цей спосіб (патент на корисну модель № 41332 “Спосіб дистальної резекції підшлункової залози зі збереженням селезінки”). Відмінною особливістю методики є вкриття судин селезінки пасмом сальника та фіксація його до паріетальної очеревини окремими вузловими швами, що дає можливість ізолювати судини від агресивної дії панкреатичного соку, який поступає зі зрізу залози, а також уникнути виникнення та утворення хибної аневризми селезінкової артерії в післяопераційному періоді. Запропонований спосіб було застосовано у 11 хворих. Ускладнень у вигляді арозивної кровотечі с судин селезінки у ранньому післяопераційному періоді у жодного хворого не спостерігалось.

Патофізіологічне обґрунтування розроблених методик полягає у збереженні певної кількості тканини селезінки з магістральним кровопостачанням. Це, в свою чергу, дозволяє розраховувати на збереження як червоної, так і білої пульпи органа. Виходячи з цього, запропоновані хірургічні процедури мають незаперечні переваги у порівнянні з аутотрансплантацією (зокрема ГАТС), при якій розвиваються лише структури, аналогічні червоній пульпі, а елементи білої пульпи відсутні.

Аналізуючи лабораторні дані в ранньому та пізньому післяопераційних періодах відмічена статистично достовірна різниця між показниками згортаючої системи крові підгруп основної та контрольної груп хворих. При цьому у ранньому післяопераційному періоду в контрольній групі хворих відбувається активація як судинно-тромбоцитарної, так і коагуляційної ланок системи гемостазу, що проявляється збільшенням кількості тромбоцитів (477,16±39,8·109/л), скороченням часу згортання крові (3,41±0,37 хв.)(p<0,05). Вказані показники характеризують процес згортання крові в цілому та, в першу чергу, I фазу згортання - підсилення контактної активації в результаті прискорення утворення кров'яної протромбінази. Збільшення протромбінового індексу (113,59±3,11 %) та скорочення активного часткового тромбоцитарного часу (21,10±1,25 хв.) свідчить про підвищену активацію відповідно зовнішнього (фактор VII, а також II, V, X) та внутрішнього (фактори VIII, IX, XI, XII та прекалікреіну) шляхів коагуляції (p<0,05). Одночасно активується третя фаза процесу згортання крові - підвищується рівень фібриногену в крові (5,46±0,68 г/л)(p<0,05), а також спостерігається тенденція до підвищення відсотка позитивних проб на фібриноген “В” (p>0,05). У хворих другої підгрупи основної групи, яким була проведена резекція селезінки, а також першої підгрупи основної групи, показники згортаючої системи крові суттєво не відрізнялись від показників норми.

У пізньому післяопераційному періоді у пацієнтів, яким була виконана спленектомія (контрольна група), зберігається тенденція до гіперкоагуляції, що підтверджується збільшенням протромбінового індексу (111,11±3,79 %), скороченням активного часткового тромбоцитарного часу (22,33±1,31 хв.), часу згортання крові (3,69±0,3 хв.) та вмісту фібриногену крові (4,69±0,26 г/л)(p<0,05). При цьому у пацієнтів, яким проводилось консервативне лікування або органозберігаюче оперативне втручання (перша та друга підгрупи основної групи), показники згортаючої системи крові не відрізнялись від норми.

При дослідженні імунної системи у ранньому та пізньому післяопераційних періодах отримано статистично достовірну різницю між показниками імунної системи підгруп основної та контрольної групи хворих. Так при порівнянні з показниками норми у ранньому післяопераційному періоду в контрольній групі хворих спостерігається зниження концентрації IgG (6,61±0,58 г/л) та IgM (0,42±0,14 г/л), кількості зрілих Т-лімфоцитів (50,19±2,01 %), Т-хелперів (29,46±1,81 %) та показника співвідношення CD4/CD8 (0,76±0,09)(p<0,05). Разом з тим кількість Ig A, Т-цитотоксичних лімфоцитів та В-лімфоцитів залишається у межах норми. У пізньому післяопераційному періоді у пацієнтів контрольної групи спостерігається зниження концентрації IgG (6,83±0,75 г/л) та IgM (0,49±0,13 г/л), кількості зрілих Т-лімфоцитів (56,47±2,23 %), Т-хелперів (30,23±1,64 %) та показника співвідношення CD4/CD8 (0,76±0,07), підвищується кількість Т-цитотоксичних лімфоцитів (40,33±2,58 %) та В-лімфоцитів (16,19±1,06 %)(p<0,05), кількість Ig A залишається в межах норми.

У хворих, яким були проведені органозберігаючі оперативні втручання чи консервативне лікування, показники гуморального та клітинного імунітету не відрізнялись від показників норми як у ранньому, так і в пізньому післяопераційних періодах.

Також було проаналізовано клінічні прояви ускладнень післяопераційного періоду в залежності від обраної лікувальної тактики. Аналізуючи результати раннього післяопераційного періоду, виявлено тенденцію впливу на розвиток ускладнень ступеня травматичного пошкодження селезінки, виду виконаної операції та ступеня важкості супутніх пошкоджень. При вивченні впливу виду обраної операції на перебіг раннього післяопераційного періоду у пацієнтів з ізольованими або множинними пошкодженнями не отримано статистично вірогідні величини. Однак, відмічена тенденція щодо зниження частоти ускладнень при застосуванні органозберігаючих методик як при травматичних пошкодженнях селезінки I-II ступенів (при ізольованій травмі селезінки з 25,8 % до 10,52 % (p>0,05), при множинних пошкодженнях органів черевної порожнини з 33,33 % до 11,11 % (p>0,05)), так і при травматичних пошкодженнях селезінки III-V ступенів (у хворих з ізольованими пошкодженнями селезінки з 25,8 % до 10,52 % (p>0,05), у хворих з множинними пошкодженнями органів черевної порожнини, у тому числі селезінки, з 33,33 % до 12,5 % (p>0,05)). Крім того, наявність множинних пошкоджень призвела до збільшення частоти ускладнень у даної категорії хворих та до трьох летальних випадків в контрольній групі, пов'язаних з розвитком геморагічного шоку, ДВЗ-синдрому та двобічної плевропневмонії.

При аналізі раннього післяопераційного періоду у хворих, оперованих з приводу локальних уражень хвостової частини підшлункової залози, виникнення ускладнень спостерігалось в 6 (26,08 %) випадках. При застосуванні розробленого способу дистальної резекції підшлункової залози з збереженням селезінки виявлено тенденцію до зниження частоти виникнення ускладнень у даних хворих з 33,33 % до 18,18 % (p>0,05).

При вивчені пізнього післяопераційного періоду встановлено, що 59 (92,19 %) пацієнтів основної групи не пред'являють будь-яких скарг, що мають відношення до перенесеного раніше лікування з приводу травматичного ушкодження селезінки чи локального ураження хвостової частини підшлункової залози. Зазначені пацієнти почувають себе задовільно та ведуть активний спосіб життя. У 5 (7,81 %) пацієнтів цієї групи виявлено різні ускладнення, переважно з боку дихальної системи: у першій підгрупі у двох (6,25 %) пацієнтів, у другій підгрупі у трьох (9,38 %) пацієнтів. Так у першій підгрупі основної групи у однієї хворої відмічено виникнення двох ускладнень: часті застудні захворювання (більше ніж тричі на рік) та місцеві алергічні реакції в вигляді висипу на шкірі. Можливий алерген не виявлений, алергічні реакції виникали і зникали спонтанно.

У однієї хворої виник рецидив онкологічного захворювання (лімфосаркома черевної порожнини). У другій підгрупі основної групи у одного пацієнта, після оперативного втручання на селезінці, виник гострий бронхіт, який швидко перейшов у хронічну форму та один хворий був оперований з приводу спайкової кишкової непрохідності. У одного хворого відмічено виникнення вегето-судинних порушень (частий головний біль, підвищення артеріального тиску).

Результати лікування в групі хворих, яким була виконана спленектомія (контрольна група), були наступними: 28 (62,22 %) пацієнтів почували себе повністю здоровими, в той же час 17 (37,78 %) пацієнтів мали різні скарги, основні із яких були обумовлені залученням в патологічний процес плеври та легень.

Повторні операції на черевній порожнині перенесли троє (6,66 %) пацієнтів контрольної групи: двоє - з приводу спайкової кишкової непрохідності, один - з приводу абсцесу черевної порожнини. У одного хворого, що був оперований з приводу гострої спайкової кишкової непрохідності, також відмічались часті ГРВІ та збільшення лімфатичних вузлів, у іншого часті ГРВІ та захворювання дихальної системи (хронічний бронхіт). У переважній кількості випадків повторні операції виконувались протягом першого року з моменту виконання спленектомії. Відомо, що виникнення перитоніту та внутрішньочеревної кровотечі призводить до розвитку спайкової хвороби черевної порожнини. В групах, що порівнювались, різниця в частоті виникнення спайкової хвороби виявилась статично не вірогідною (p>0,05). Однак в контрольній групі повторні операції на черевній порожнині виконувались частіше, ніж в основній групі хворих.

Найбільш часті скарги, що пред'являли хворі в віддаленому післяопераційному періоді, були обумовлені розвитком хронічного бронхіту та виникненням пневмоній. Такі скарги виявлені у 8 (17,78 %) пацієнтів. До виконання операції жодний з хворих контрольної групи не мав проблем з боку органів дихальної системи. Слід відмітити, що загострення бронхіту відмічалось 3-4 рази на рік, при цьому перебіг носив затяжний характер.

У однієї хворої, крім хронічного бронхіту, відмічено часті ГРВІ, астенічний синдром та алергічні реакції, у іншого хворого - хронічний бронхіт та алергічні реакції, ще у одного хворого - хронічний бронхіт, часті ГРВІ, гнійні захворювання шкіри та ще у одного хворого - хронічний бронхіт, вегето-судинні порушення, немотивоване підвищення температури тіла, алергічні реакції. Загалом алергічні реакції виявлені у трьох (6,66 %) обстежуваних. В двох пацієнтів спостерігались шкірні реакції в вигляді “кропивниці”, у одного відмічено алергічний рініт. Всі обстежувані не могли назвати алерген, реакції виникали і купувались спонтанно, без використання атигістамінних препаратів. Схильність до алергічних реакцій підтверджена дослідженням периферійної крові, де спостерігалось збільшення кількості еозинофілів.

У одного хворого, крім хронічного бронхіту та частих ГРВІ, відмічено вегето-судинні порушення, прояви астенічного синдрому та немотивоване підвищення температури тіла. В цілому підвищення температури відмічено у 4 (8,88 %) обстежуваних, температура підвищувалась до субфебрильних цифр без видимої причини, трималась протягом 1-2 діб і самостійно нормалізувалась. Підвищення температури не супроводжувалось інтоксикацією.

Збільшення лімфатичних вузлів загалом виявлено у двох (4,44 %) обстежуваних. Всі пацієнти відмічали збільшення пахових лімфатичних вузлів. Лімфатичні вузли збільшувались без видимої причини та зменшувались протягом декількох днів без будь-якого лікування. Їх збільшення не супроводжувалось скаргами, хворі не відмічали болючість чи підвищення температури.

Вегето-судинні порушення (головний біль, запаморочення, підвищення артеріального тиску, біль в ділянці серця) в поєднані з іншими симптомами ПСГС виявлені у двох (4,44 %) пацієнтів. Виникнення таких порушень не можна пов'язати з віком хворих, наявністю чи відсутністю супутніх пошкоджень. З вказаних симптомів частіше всього відмічалось запаморочення. На наш погляд, дані симптоми пов'язані з порушенням мікроциркуляції внаслідок підвищення в'язкості крові, що підтверджено даними літератури (В.В. Масляков, 2007).

Перенесені гнійні захворювання шкіри (фурункули, панариції, абсцеси) виявлені у 4 (8,89 %) обстежуваних. Слід зазначити, що в більшості випадків схильність до гнійних захворювань шкіри виникає через декілька років після операції та супроводжується іншими ознаками зниження імунітету, наприклад, частими застудними захворюваннями (тричі на рік та більше), що спостерігалось у одного хворого. Загалом ознаки частих ГРВІ виявлені у 6 (13,33 %) хворих. Такі прояви можуть бути обумовлені зниженням імунного статусу, що підтверджується змінами показників імунітету обстежуваних пацієнтів. У одного хворого, крім частого виникнення гнійних захворювань шкіри та підшкірної клітковини, розвився тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок та відмічалось немотивоване підвищення температури тіла, у іншого - тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок та виражений астенічний синдром. У цілому підвищена втомлюваність, роздратованість, порушення сну, стійке схуднення виявлено у 4 (8,88 %) пацієнтів, розвиток тромбофлебіту поверхневих вен нижніх кінцівок у двох (4,44 %) обстежуваних.

Таким чином, застосування органозберігаючих методик дало змогу зменшити частоту незадовільних результатів в пізньому післяопераційному періоді у першій підгрупі основної групи на 31,53 % (p<0,05) (довірчий інтервал з вірогідністю 95 % на величину від 13 до 51 %), у другій підгрупі основної групи на 28,4 % (p<0,05) (довірчий інтервал з вірогідністю 95 % на величину від 9 до 47 %).

Аналізуючи скарги хворих встановлено, що застосування органозберігаючих методик дало змогу знизити частоту виникнення бронхо-легеневих ускладнень у першій підгрупі основної групи з 17,78 % до 0 % (p<0,05), у другій підгрупі - з 17,78 % до 3,13 % (p<0,05), гнійних захворювань шкіри, випадків підвищеної втомлюваності та гіпертермії неясного генезу з 8,89 % до 0 % (p<0,05) в першій та другій підгрупах основної групи. Також виявлена тенденція до зменшення частоти виникнення ГРВІ, лімфаденіту неясного генезу, вегето-судинних порушень, алергічних реакцій, тромбоемболічних ускладнень у групах хворих, яким застосовувались органозберігаючі методики.

З метою візуалізації залишеної ділянки паренхіми селезінки, оцінки її структури та характеристики відновних процесів при застосуванні вказаних методик у ранньому та пізньому післяопераційних періодах проводили контрольне УЗД та КТ органів черевної порожнини. Аналізуючи отримані дані, було встановлено, що середній приріст площі селезінки при застосуванні способу субтотальної резекції органу з формуванням муфт паренхіми через два місяця складає 21,37±4,98 %, через рік - 40,2±3,4 % у порівнянні з вихідними даними. У пацієнтів, яким було застосовано спосіб субтотальної резекції селезінки з укриванням площини зрізу клейовою гемостатичною пластиною відмічалось більш інтенсивне збільшення розмірів залишеної паренхіми, що склало відповідно 27,26±2,21 % та 49,14±6,77 % в порівнянні з вихідними даними.

При вивченні змін фільтраційної функції селезінки у хворих, яким була виконана субтотальна резекція селезінки з формуванням муфт паренхіми навколо артерій II-го порядку, спостерігалась поява мішеневидних клітин, акантоцитів та галоцитів у периферичній крові, однак їх кількість була незначною та не перевищувала показників норми (не більше 3 %). При цьому появи фрагментованих, пошкоджених еритроцитів, а також зміни хромії еритроцитів в досліджуваних препаратах крові не відмічалось. При дослідженні крові пацієнтів, яким був застосований спосіб субтотальної резекції селезінки з укриванням площини зрізу клейовою гемостатичною пластиною, зруйновані та патологічно змінені еритроцити не візуалізувались або їх кількість не перевищувала показників норми.

Після спленектомії порушення фільтраційної функції органу проявлялись у вигляді появи в периферичній крові значної кількості зруйнованих (фрагментованих) еритроцитів, патологічних клітин (сфероцитів, серповидних клітин, мішеневидних клітин, акантоцитів тощо).

Таким чином, в результаті проведеного нами дослідження кращі результати лікування та оптимальні показники “якості життя” відмічено у хворих, що перенесли органозберігаючі оперативні втручання на селезінці. У хворих після спленектомії віддалені результати та якість життя виявились дещо гіршими. Доведено, що ускладнення і захворювання після операції пов'язані з відсутністю селезінки, а не з перенесеним оперативним втручанням (наркоз, крововтрата тощо), тобто по суті є постспленектомічними. Вище зазначене диктує необхідність нагального виконання органозберігаючих оперативних втручань при травматичних пошкодженнях селезінки, а також подальше удосконалення та впровадження методів інтраопераційної профілактики ятрогенних пошкоджень селезінки. Враховуючи розлади, виявлені в системі гемостазу та імунному статусі організму, у хворих після спленектомії можуть розвиватись різні постспленектомічні ускладнення, в зв'язку з чим прооперовані повинні знаходитись під постійним диспансерним наглядом у хірурга та дільничного лікаря.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено аналіз, науково-теоретичне узагальнення та вирішення актуальної задачі клінічної хірургії - покращання результатів лікування хворих на травматичні пошкодження селезінки шляхом удосконалення діагностики та впровадження органозберігаючих методик лікування хворих, розроблених на підставі вивчення особливостей магістрального артеріального кровопостачання селезінки, удосконалення хірургічної тактики, техніки оперативних втручань і профілактики післяопераційних ускладнень.

1. Середня довжина артерій селезінки II-го порядку складає 1,3±0,22 см; від них відходять гілки, які приймають участь в утворенні артеріовенозних комплексів, розташованих під її капсулою, а у клітковині воріт органу виявлено додаткові артерії діаметром 120,83±29,14 µm. Отримані дані пояснюють можливості регенерації тканини селезінки за рахунок елементів білої та червоної пульпи при збереженні незначної кількості її паренхіми в ділянці воріт.

2. Запропонований діагностично-лікувальний алгоритм при травмі селезінки дозволяє обрати раціональну тактику лікування хворих в залежності від стану гемодинаміки та ступеня травматичного пошкодження селезінки.

3. Використання способу дослідження характеру вільної рідини черевної порожнини при обстеженні хворих на травму селезінки при лапароцентезі дозволяє визначити оптимальну лікувальну тактику та знизити ризик виникнення гнійно-септичних ускладнень до мінімуму (чутливість методики 97,36 %, специфічність - 87,5 %).

4. Застосування запропонованих органозберігаючих методик не викликає патологічних змін показників системи гемостазу, імунного статусу пацієнтів та не порушує фільтраційну функцію селезінки на відміну від хворих, яким виконувалась спленектомія (p<0,05).

5. Впровадження удосконалених способів дистальної резекції підшлункової залози та пілорозберігаючої резекції шлунка дозволяє уникнути травматизації та видалення селезінки в ході операції.

6. Застосування запропонованих методик резекції селезінки у хворих з травматичними пошкодженнями органу III-V ступенів забезпечило зменшення частоти незадовільних результатів у пізньому післяопераційному періоді на 28,4 % (p<0,05). У ранньому післяопераційному періоді достовірної різниці у частоті виникнення ПСГС не отримано.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Травми підшлункової залози: сучасні питання діагностики та лікування В. М. Короткий, І. В. Колосович, Б. Г. Безродний, Р. Ю. Спіцин, Р. А. Сидоренко, С. О. Опарін, М. О. Мірошніченко, І. В. Ганоль // Харківська хірургічна школа. - 2005. - № 2.1. - С. 41-44. (Автором особисто проведено збір матеріалу, аналіз отриманих даних та узагальнення результатів).

2. Малоінвазивні хірургічні втручання при травматичних пошкодженнях селезінки / В. М. Короткий, І. В. Колосович, В. О. Красовський, Л. Д. Мартинович, С. О. Бутирін, І. В. Ганоль // Шпитальна хірургія. - 2006. - № 3. С. 77-79. (Автором проведено відбір хворих та аналіз отриманих результатів).

3. Оцінка результатів хірургічного лікування травматичних пошкоджень селезінки / І. В. Колосович, Б. Г. Безродний, В. О. Красовський, С. О. Бутирін, І. В. Ганоль, С. О. Опарін, В.В. Паюк // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”. - 2007. - Вип. 31. - С. 116-120. (Автором проведено збір матеріалу, клінічне та лабораторне дослідження, аналіз отриманих результатів та написання статті).

4. Органозберігаюча концепція хірургічного лікування тяжких травматичних пошкоджень селезінки / І. В. Колосович, Б. Г. Безродний, В. О. Красовський, І. В. Ганоль // Науковий вісник Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. - 2010. - № 1. - С. 134-139. (Автором проведено набір матеріалу, клініко-інструментальні обстеження, аналіз даних та узагальнення результатів).

5. Патент на корисну модель 27061 Україна, МПК А61В 17/00. Спосіб органозберігаючого оперативного втручання при травматичних пошкодженнях селезінки III-IV ступенів / В. М. Короткий, І. В. Колосович, І. В. Ганоль ; заявник та патентовласник НМУ імені О. О. Богомольця. - № u200707059 ; заявл. 25.06.2007 ; опубл. 10.10.2007. (Автором розроблено та запропоновано спосіб лікування, визначена його ефективність).

6. Патент на корисну модель 41332 Україна, МПК А61В 17/00. Спосіб дистальної резекції підшлункової залози зі збереженням селезінки / В. М. Короткий, І. В. Колосович, І. В. Ганоль ; заявник та патентовласник НМУ імені О. О. Богомольця. - № u200901354 ; заявл. 18.02.2009 ; опубл. 12.05.2009, Бюл. № 9. (Автором проведено аналіз матеріалу та складання формули винаходу).