Клініко-експериментальне обґрунтування сучасного анестезіологічного забезпечення тварин залежно від типу больової реакції

Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

16.00.05 - ветеринарна хірургія

УДК 619:617-089.5:616.12-008.1/.3:636.2/.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук

КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СУЧАСНОГО АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТВАРИН ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ БОЛЬОВОЇ РЕАКЦІЇ

РУБЛЕНКО СЕРГІЙ

ВАСИЛЬОВИЧ

Біла Церква - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Білоцерківському національному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий консультант - доктор ветеринарних наук, професор, академік НААН України Власенко Володимир Максимович, Білоцерківський національний аграрний університет, радник ректора

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Петренко Олег Федосійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри хірургії імені проф. І.О. Поваженка доктор ветеринарних наук, професор Хомин Надія Михайлівна, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, професор кафедри хірургії доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Чумаченко Володимир Володимирович, Державний науково контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, завідувач науково-навчального відділу

Захист дисертації відбудеться “_23_”_вересня 2010 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 в Білоцерківському національному аграрному університеті за адресою: 09117, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1; навчальний корпус № 1, ауд. № 22.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1.

Автореферат розісланий “_19 ”_серпня_ 2010 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ______________ М.П. Чорнозуб Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успішний розвиток ветеринарної хірургії на всіх її етапах в істотній мірі залежав від наявності та ефективності засобів знеболювання (Магда І.І., 1947; Братюха С.І., 1975; Доніка Г.І., 1988; Начатов М.Я., 1991; Єлесін А.В., 1991).

За останні десятиріччя значно розширилися об'єми хірургічної допомоги, ускладнилася техніка операцій, посилилися біоетичні вимоги до їх виконання і, відповідно, анестезіологічного забезпечення (Власенко В.М., Тихонюк Л.А., 2000). Нині виконуються складні реконструктивно-пластичні операції на кістках, суглобах, сухожилках, очах, органах черевної порожнини у тварин різних видів (Петренко О.Ф., 2005; Сухонос В.П., 2006; Рубленко М.В., Данільченко С.І., 2007; Петренко О.О., 2007;). Набули розвитку малоінвазивні та високо-технологічні методи діагностики та оперативного лікування багатьох хвороб: лапароскопія, ендоскопія, зварювання тканин (Ільніцький М.Г., Ємельяненко О.В., 2007; Петренко О.Ф., 2007).

При цьому питання їх анестезіологічного забезпечення остаточно не вирішене, оскільки нові знання про молекулярно-біологічні механізми больової реакції (Женіло М.В., 2004; Ikoma A., 2005) потребують патогенетичного осмислення за різних нозологічних форм хірургічної патології, її оперативного лікування і, відповідно, знеболювання, що інтенсивно вивчається у світовій ветеринарній хірургії (Sano T.,2003; Fischer B.L., 2009).

Для вітчизняної ветеринарної медицини ця проблема є надзвичайно гострою, оскільки в її арсеналі відсутні реанімаційно-хірургічні монітори для комплексного контролю життєво важливих систем у анестезованих тварин і складне обладнання для інгаляційного наркозу та електрознеболювання. Місцева анестезія неспроможна забезпечити сучасні обсяги оперативних втручань, а низка її засобів (лідокаїн, тримекаїн, бупівокаїн тощо) недостатньо вивчені щодо їх фармакодинаміки у тварин різних видів залежно від способів застосування. Раніше запропоновані вітчизняними фахівцями схеми анестезій у тварин із використанням фентанілу, промедолу, сомбревіну, гексаналу, діазепаму, кетаміну без урахування вісцерального і соматичного компонентів больової реакції та реанімаційно-хірургічного супроводу нерідко призводили до кардіоваскулярних розладів і зупинки дихання. Більшість з них, як і закордонні наркотичні анальгетики для тварин, недоступні для практикуючих лікарів.

Отже, обґрунтування сучасних методів контролю та схем анестезіологічного забезпечення оперативних втручань у тварин на підставі вивчення нейрогуморальних механізмів різних типів больової реакції з урахуванням функціонального стану вегетативної нервової системи є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукової тематики “Вивчити видові особливості запальної реакції у тварин при хірургічній патології та розробити на цій основі ефективні діагностичні та лікувально-профілактичні заходи” (номер держреєстрації 0103U004461) та “Вивчення видових та вікових особливостей ноцицептивних систем, розробка та удосконалення на цій основі сучасних методів анестезіологічного забезпечення у тварин” (номер держреєстрації 0109U003112), а також галузевої науково-технічної програми УААН “Здоров'я тварин, якість та безпека тваринницької продукції в Україні” на 2006-2010 роки, завдання 01.101.02 “Розробка та впровадження схем анестезіологічного забезпечення хірургічної допомоги у тварин на основі комп'ютерного аналізу і контролю вегетативної нервової системи”.

Мета роботи - клініко-експериментальне обґрунтування сучасних методів контролю і схем анестезій залежно від типу больової реакції та стану нейрогуморальної регуляції організму тварин.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) адаптувати реанімаційно-хірургічний монітор ЮМ-300Р (“Ютас”, м. Київ) до застосування у ветеринарній медицині;

2) клініко-експериментально обґрунтувати метод комп'ютерного аналізу варіабельності серцевого ритму, визначити фізіологічні ліміти його показників у собак, свиней і великої рогатої худоби;

3) вивчити стан гемодинаміки і системи дихання за різних схем анестезії та оперативних втручань;

4) вивчити гематологічну та гемостазологічну реакції крові за різних схем анестезії при оперативних втручаннях у тварин із вісцеральним та соматичним типом больової реакції;

5) дослідити вплив внутрішньовенної анестезії на рівень ендотоксикозу за оперативного втручання та різних схем його анестезіологічного забезпечення;

6) вивчити патогенетичну роль антиноцицептивної системи у свиней і собак за хірургічних патологій, їх оперативного лікування та різних засобів анестезіологічного забезпечення;

7) клініко-експериментально обґрунтувати схеми внутрішньовенної анестезії у свиней та собак за найбільш поширених оперативних втручань із урахуванням типу больової реакції та стану нейрорегуляторних механізмів за варіабельністю серцевого ритму;

8) клініко-експериментально обґрунтувати та розробити схеми анестезії у собак із урахуванням типу активності вегетативної нервової системи.

Об'єкт досліджень - загальна анестезія у тварин.

Предмет досліджень - нейрогуморальні механізми та способи сучасного анестезіологічного забезпечення оперативних втручань у тварин за різних типів больової реакції.

Методи досліджень - клінічні, пульсоксиметрія, аналіз варіабельності серцевого ритму, гематологічні (гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, гематокрит), імуноферментний аналіз (в-ендорфін, кортизол), біохімічні (молекули середньої маси, малоновий діальдегід), гемостазологічні (фібриноген, розчинний фібрин, активність фактора ХІІІ, протромбіновий час, фібриноліз, антитромбін-ІІІ).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що теоретично і клініко-експериментально обґрунтовано та розроблено сучасні схеми анестезіологічного забезпечення оперативних втручань у тварин різних видів за вісцерального і соматичного типів больової реакції із урахуванням функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС).

При цьому вперше у ветеринарній хірургії вивчені нейрогуморальні механізми різних типів больової реакції за комп'ютерним аналізом варіабельності серцевого ритму, встановлені фізіологічні ліміти її показників у собак, свиней і великої рогатої худоби та типи активності ВНС у хірургічно хворих собак - нормо-, симпатико- і парасимпатикотонія. Доведено, що больова реакція за хірургічної патології супроводжується збудженням антиноцицептивної та стрес-регулювальної систем організму тварин із зростанням рівнів у крові ендогенного опіоїда в-ендорфіну та кортизолу, які найвищі за недостатньої аналгезії традиційних схем анестезії (ацепромазин-тіопенталова у свиней та ксилазин-тіопенталова у собак).

Недостатнє знеболювання у тварин призводить до нерегульованого збудження симпато-адреналової системи з наступними розладами гемодинаміки і дихання у відповідь на операційну травму, а за наявності у схемах анестезій трамадолу чи ксилазину в комбінації з тіопенталом натрію виникає гіпотензія, гіпоксія та гіпотермія. Причому спектральний аналіз варіабельності серцевого ритму (САВСР) дозволяє виявити вегетативні дисфункції ще до прояву їх клінічних ознак. Посилення ноцицептивної імпульсації за неадекватної анестезії зумовлює подальше поглиблення в хірургічно хворих тварин після операцій гіперкоагуляційного синдрому, кініно-залежного фібринолізу та ендотоксемії за відсутності безпосереднього впливу компонентів анестезій на їх фактори, тоді як рівень активації пероксидного окиснення ліпідів залежить від наявності у анестезувальних препаратів про- чи антиоксидантних властивостей.

На підставі вивчення нейрогуморальних механізмів регуляції больової реакції за варіабельністю серцевого ритму (ВСР) обґрунтовано нові схеми анестезії: за абдомінальних операцій у свиней - ацепромазин- чи дроперидол-кетамін-тіопенталова; у собак - ацепромазин-кетамін-пропофолова, а за остеосинтезу - ацепромазин-буторфанол-кетамінова та ацепромазин-кетамін-тіопенталова.

Вперше у ветеринарній анестезіології доведено необхідність врахування типу активності вегетативної нервової системи для досягнення адекватного знеболювання за оперативних втручань у собак: за нормотонії - ацепромазин-кетамін-пропофолова; симпатикотонії - ксилазин-кетамін-тіопенталова; парасимпатикотонії - атропін-ацепромазин-кетамін-пропофолова схеми анестезії. Їх застосування зумовлює збалансоване пригнічення рівня нейрогуморальної регуляції, симпатичної та парасимпатичної активності за відсутності стадії збудження у відповідь на операційну травму і обмеження явищ гіперкоагуляції та ендотоксемії.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на підставі вивчення нейрогуморальних механізмів больової реакції розроблені та рекомендовані до впровадження нові схеми внутрішньовенної анестезії для проведення хірургічного лікування в свиней та собак залежно від функціонального стану їх вегетативної нервової системи. Адаптовано та впроваджено у ветеринарну хірургію вітчизняний реанімаційно-хірургічний монітор ЮМ-300Р для контролю життєво важливих систем організму під час анестезії за показниками САВСР. Запропоновано їх використання та визначення рівнів у крові в-ендорфіну й кортизолу як критеріїв адекватності знеболювання.

За матеріалами дисертаційної роботи розроблено методичні рекомендації, затверджені і прийняті до впровадження у практику ветеринарної медицини: науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини МАП України - “Моніторинг анестезованих тварин” (протокол № 4 від 23 грудня 2004 р.), “Використання лапароскопії у ветеринарній хірургії” (протокол № 3 від 20 грудня 2006 р.); науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України “Анестезіологічне забезпечення тварин” (протокол № 1 від 20 грудня 2007 р.); вченою радою факультету ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету “Анестезія свійських тварин та методи її контролю” (протокол № 12 від 2 липня 2009 р.). матеріали роботи ввійшли до підручника “Оперативна хірургія, анестезіологія та топографічна анатомія” (Біла Церква, 2006 р.), затвердженого міністерством аграрної політики України для підготовки фахівців у вищих аграрних навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації за спеціальністю “Ветеринарна медицина”.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг експериментальних досліджень. Уміст в-ендорфіну та кортизолу у крові визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА) в науково-дослідній лабораторії новітніх методів досліджень Білоцерківського НАУ (зав. д-р. вет. наук Сахнюк В.В.).

Апробація результатів. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 2003, 2005, 2008); “проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин” (м. Київ, 2003); “Современные проблемы ветеринарной хирургии” (Рос. Федерація,

м. Санкт-Петербург, 2004); “Актуальные проблемы ветеринарной хирургии” (Рос. Федерація, м. Троїцьк, 2004); III, IV, V Міжнародних конгресах спеціалістів ветеринарної медицини (м. Київ, 2005, 2006, 2007); “Здобутки і перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м. Суми, 2005); “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (м. Львів, 2006); “Наукові та практичні аспекти ветеринарної медицини в Україні” (м. Біла Церква, 2006); “Современные технологии сельскохозяйственного производства” (Респ. Бєларусь, м. Гродно, 2007); “Сучасні проблеми біотехнології, стандартизації та забезпечення контролю якості ветеринарних препаратів, кормів та кормових добавок” (м. Київ, 2008); “VІІ международной научно-практической ветеринарной конференции по проблемам мелких животных” (м. Чернігів, 2008); “Сучасні проблеми ветеринарної медицини” (м. Біла Церква, 2003, 2005, 2006, 2008); “Новітні методи досліджень біологічних об'єктів” (м. Біла Церква, 2004); “Сучасні проблеми ветеринарної хірургії” (м. Харків, 2004); “Аграрна наука виробництву: сучасні проблеми ветеринарної медицини” (м. Біла Церква, 2006, 2007, 2008); “Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті” (м. Біла Церква, 2003, 2004, 2007, 2008, 2010); “Організація ветеринарного обслуговування в сучасних умовах” (м. Полтава, 2007); наукових конференціях професорсько-викладацького складу Білоцерківського ДАУ (2004?2009 рр.). Матеріали роботи експонувалися на XVI Міжнародній виставці-ярмарку “Агро-2004” (м. Київ, 2004).

Публікації. Результати проведених досліджень представлені у 4 статтях у фахових періодичних виданнях і 17 статтях у фахових збірниках наукових праць; 4 науково-методичних рекомендаціях, затверджених: а) науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини МАП України (2); б) науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України (1); в) вченою радою ветеринарного факультету Білоцерківського національного аграрного університету (1); матеріалах конференцій (13); деклараційному патенті на корисну модель (3).

Структура і обсяг дисертації. Робота складається з вступу, огляду літератури, вибору напрямів досліджень, матеріалів і методів виконання роботи, 5 розділів власних досліджень, узагальнення результатів досліджень та їх аналіз, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 252 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 43 таблицями та 35 рисунками. Список використаних джерел включає 601 найменування, у тому числі 328 - авторів далекого зарубіжжя.

2. ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Роботу виконували протягом 2001?2010 рр. на великій рогатій худобі та свинях у господарствах Київської області і собаках в умовах клініки кафедри хірургії Білоцерківського НАУ.

на першому етапі досліджень проведено адаптацію реанімаційно-хірургічного монітора ЮМ-300Р фірми „Ютас” (м. Київ) для застосування у ветеринарній медицині, спільно з фахівцями якої розроблено програмне забезпечення „MonMetr V3.5” архівації даних монітора. На підставі цього в автоматизованому режимі комплексно визначали показники стану кардіоваскулярної, дихальної та центральної нервової систем, ВСР у клінічно здорових собак (60 гол.), великої рогатої худоби (38 гол.) і свиней (62 гол.).

На другому етапі клініко-експериментально обґрунтовували запропоновані нами схеми комбінованої внутрішньовенної анестезії у свиней та собак за оперативних втручань з урахуванням типу больової реакції. При цьому їх порівнювали з уже відомими схемами анестезії, які недостатньо вивчені за сучасними критеріями оцінки адекватності знеболювання.

Кастрація кнурів досить складна щодо фіксації, часто супроводжується різноманітними ускладненнями і у вітчизняній практиці виконується з використанням нейролептика та місцевого анестетика. У зв'язку з цим, у кнурів із масою тіла 150-450 кг (60 гол., по 15 гол. у групі) за кривавого відкритого способу кастрації вивчали ефективність низки схем внутрішньовенної (через очний синус) анестезії: у 1-й групі (традиційне застосування нейролептика з загальним та місцевим анестетиками) внутрішньом'язово (в/м) спочатку ін'єктували 1% розчин ацепромазину в дозі 0,5 мг/кг маси тіла, а потім через 15 хв - внутрішньовенно (в/в) 10% розчин тіопенталу натрію - 8 мг/кг. Для місцевої анестезії використовували 3% розчин новокаїну по 10 мл у паренхіму кожного сім'яника; у 2-й - в/в ін'єктували 1% розчин ацепромазину (0,8 мг/кг), а у сім'яники - по 10 мл 1% розчину хіноксикаїну (новий вітчизняний місцевий анестетик); у 3-й - для премедикації за 15 хв до операції в/м - 1% розчин ацепромазину (0,5 мг/кг), а потім для наркозу в/в - 5% розчин кетаміну (4 мг/кг) та інтратестикулярно - 2% розчин лідокаїну по 10 мл на сім'яник; у 4-й групі за 20 хв до кастрації в/м - 0,25% розчин нейролептика дроперидолу (0,15 мг/кг), після чого в/в - 5% розчин кетаміну (4 мг/кг), а інтратестикулярно - 3% розчин новокаїну по 10 мл на сім'яник.

Особливість хірургічної роботи у свинарстві - нерідко масове виконання абдомінальних операцій (кастрації свинок і крипторхідів, герніотомії), для яких характерний переважно вісцеральний тип больової реакції. Водночас свині досить чутливі до стресів, а тому не завжди адекватно реагують на анестезувальні засоби, у них складно контролювати перебіг наркозу. Зважаючи на це, клініко-експериментально обґрунтовано анестезіологічне забезпечення у свиней віком 2-8 міс. герніотомій - 40 гол., кастрації крипторхідів - 20 і свинок - 30 гол. Тварин розділили на 5 груп по 18 гол. у кожній залежно від схеми анестезії. Для премедикації у 1, 2, 3 та 5-й групах тваринам за 20 хв до ін'єкції анестетика в/м вводили 1% розчин ацепромазину: свиням до 50 кг - 1мг/кг, більше 50 кг - 0,5 мг/кг. У 4-й групі за 15 хв до ін'єкції анестетика застосовували в/м 0,25% розчин дроперидолу - 0,25 мг/кг. Для внутрішньовенної анестезії використовували: у 1-й групі - 5% розчин кетаміну (5 мг/кг), а для її подовження - 3 мг/кг; у 2-й, після премедикації, в/в повільно - 10% розчин тіопенталу натрію в дозі 10 мг/кг та 7 мг/кг - для подовження анестезії; у 3-й, після премедикації, спочатку ін'єктували в/в 5% розчин кетаміну (2,5 мг/кг), а потім - 10% розчин тіопенталу натрію, 8 мг/кг та для подовження анестезії - 5 мг/кг; у 4-й спочатку в/в 5% розчин кетаміну - 2,5 мг/кг, потім 10% розчин тіопенталу натрію - 8 мг/кг, та 5 мг/кг для подовження анестезії; у 5-й групі за 20 хв до ін'єкції анестетика премедикацію здійснювали в/м - 1% ацепромазин (0,5-1 мг/кг) та 5% розчин трамадолу гідрохлориду (2,5 мг/кг). Для наркозу - в/в тіопентал натрію у дозі 10 мг/кг, а за необхідності - 7 мг/кг.

У собак (n=125) клініко-експериментально обґрунтовували анестезіологічне забезпечення хірургічних операцій залежно від типу больової реакції. Абдомінальні операції (вісцеральний тип больової реакції) у собак віком 2-10 років включали: герніотомію - 35 гол., спленектомію - 20; резекцію кишечнику - 20; гастротомію - 5 гол. Залежно від схеми анестезії, тварин розподілили на п'ять груп по 16 гол. у кожній. У 1-й та 5-й для премедикації за 15 хв до ін'єкції анестетика в/м вводили 1% розчин ацепромазину (0,5 мг/кг). Тваринам 2, 3 та 4-ї груп за 30 хв до його введення підшкірно ін'єктували 0,1% розчин атропіну сульфату (0,03 мг/кг). У 2-й та 3-й групах, як компонент премедикації, за 15 хв до ін'єкції анестетика в/м вводили 2% розчин ксилазину (2 мг/кг). Собакам 4-ї групи за 25 хв до внутрішньовенної анестезії в/м - 0,25% розчин дроперидолу (0,2 мг/кг). Тваринам 1, 2 та 4-ї груп за 5 хв до оперативного втручання в/в вводили 5% розчин кетаміну - 8 мг/кг та 2,5 мг/кг для подовження анестезії. У 3-й групі безпосередньо перед оперативним втручанням застосовували в/в повільно 5% розчин тіопенталу натрію - 10 мг/кг та 5 мг/кг за потреби. Внутрішньовенна анестезія у тварин 5-ї групи після премедикації ацепромазином (0,5 мг/кг) передбачала введення безпосередньо перед оперативним втручанням у дозі 0,3 та 0,15 мл/кг за потреби поглиблення чи подовження анестезії суміші, яка у 1 мл містила 7,5 мг пропофолу і 12,5 мг кетаміну (до 3 мл 1% пропофолу додавали 1 мл 5% кетаміну).

Переломи кісток та їх остеосинтез супроводжує соматичний тип больової реакції. Собак віком 1-10 років (n=45) з переломами стегнової чи плечової кісток залежно від схеми анестезії розділили на три групи по 15 гол. у кожній: у 1-й групі для премедикації та анестезії за 15 хв до ін'єкції основного анестетика внутрішньом'язово вводили 1% розчин ацепромазину (0,5 мг/кг) в комбінації з 5% кетаміном (8 мг/кг), а безпосередньо перед остеосинтезом - в/в повільно 5% розчин тіопенталу натрію в дозі 5 мг/кг та 2,5 мг/кг для подовження анестезії; у 2-й (традиційна схема) для премедикації та анестезії за 15 хв до ін'єкції основного анестетика в/м - 2% розчин ксилазину (2 мг/кг) у комбінації з 5% кетаміном (8 мг/кг), а перед оперативним втручанням - в/в повільно 5% розчин тіопенталу натрію в дозі 5 мг/кг та 2,5 мг/кг для подовження анестезії.

Тваринам 3-ї групи для анестезії застосовували запропоновану нами схему загальної внутрішньовенної анестезії: за 15 хв до ін'єкції основного анестетика в/м вводили 1% розчин ацепромазину (0,5 мг/кг) у комбінації з 0,2% розчином буторфанолу тартрату (0,6 мг/кг), а за 5 хв до операції - в/в 5% розчин кетаміну (8 мг/кг та 2,5 мг/кг за необхідності).

Клінічне дослідження анестезованих тварин включало визначення стадій анестезії: початок, стадія хірургічної толерантності, відновлення після анестезії. Критеріями їх оцінки були розширення чи звуження зіниць, повіковий, пальпебральний, анальний рефлекси та тонус жуйних м'язів. Перфузію тканин оцінювали пульсоксиметрично. Клінічні показники реєстрували до, під час, після анестезії та у найбільш травматичні моменти операційного втручання. Частоту серцевих скорочень (ЧСС) і серцевий ритм встановлювали пальпацією ділянки серця та аускультацією; частоту і глибину дихання - за рухами грудної клітки та черевної стінки.

Поряд з цим показники гемодинаміки та перфузії тканин визначали на реанімаційно-хірургічному моніторі ЮМ-300Р. статистичні та показники спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму (САВСР), а також ЧСС, артеріального тиску (АТ), електрокардіограми (ЕКГ), рівень насичення киснем гемоглобіну артеріальної крові (SpO2) реєстрували в електронній картці пацієнта з наступною архівацією за допомогою програми „MonMetr V3.5”. Ректальну температуру тіла визначали цифровим термометром. Проби крові у тварин відбирали до анестезії та через 1 год після операції.

Рівень ендогенного пептиду - в-ендорфіну, як основного компонента ендогенної протибольової системи, визначали імуноферментним методом у плазмі крові (тест-системи Peninsula Laboratories, США), стрес-гормон кортизол (тест-системи DSL США) - у сироватці крові, а вміст у крові кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну та величину гематокриту - загальноприйнятими методами.

Будь-яка хірургічна операція супроводжується крововтратою, більшість анестетиків метаболізується у печінці, де також синтезуються основні фактори згортання крові. У зв'язку з цим у плазмі крові визначали кількість фібриногену за В.О. Беліцер зі співавт. (1997), розчинного фібрину (РФ) - за Т.В. Варецькою зі співавт. (1992), протромбіновий час (ПЧ) - за A.J. Quick (1974), сумарну фібринолітичну (СФА), плазмінову (ПА) та активність тканинного активатора плазміногену (t-РА) - за T. Astrup et S. Mulertz (1952), активність фібриностабілізувального фактора (ФХІІІ) та природного антикоагулянта антитромбіну ІІІ (АТ-ІІІ) - наборами фірми ”Simko Ltd” (Україна).

Операційна травма посилює в організмі катаболітичні процеси, тому оцінювали стан ендогенної інтоксикації за рівнем у плазмі крові молекул середньої маси (МСМ) за методом В.В. Ніколайчика зі співавт. (1991) та малонового діальдегіду (МДА) - за Л.І. Андреєвою зі співавт. (1988).

На третьому етапі досліджували активність різних ланок вегетативної нервової системи (ВНС) за показниками САВСР на моніторі ЮМ-300Р у 60 собак віком 2-7 років із показаннями до оперативних втручань (остеосинтез, герніотомія, спленектомія, інвагінація кишечнику) для обґрунтування їх анестезіологічного забезпечення залежно від функціонального стану ВНС.

На підставі цього тварин розділили на три групи: перша - собаки з нормотонією (n=18), друга - симпатикотонією (n=16), третя - з парасимпатикотонією (n=26). У 1-й групі застосовували запропоновану нами схему внутрішньовенної анестезії: за 20 хв до операції в/м - 1% розчин ацепромазину (0,5 мг/кг). Безпосередньо перед операцією в/в ін'єктували вищезазначену суміш пропофолу і кетаміну в дозі 0,3 мл/кг та 0,15 мл/кг для поглиблення чи подовження анестезії. У 2-й групі, для премедикації, за 15 хв до ін'єкції основного анестетика в/м вводили 2% розчин ксилазину (2 мг/кг), а за 5 хв до операції в/м - 5% розчин кетаміну (8 мг/кг). Безпосередньо перед операцією застосовували в/в повільно 5% розчин тіопенталу натрію 10 та 5 мг/кг за необхідності подовження анестезії.

Тваринам 3-ї групи за 40 хв до ін'єкції анестетиків підшкірно вводили 0,1% розчин атропіну сульфату (0,05 мг/кг), за 20 хв до операції в/м - 1% розчин ацепромазину (0,5 мг/кг), безпосередньо перед нею - в/в суміш пропофолу і кетаміну в дозі 0,3 мл/кг, а для поглиблення чи подовження анестезії - 0,15 мл/кг. При цьому в усіх групах проводили клінічні дослідження та моніторинг ВСР до та під час анестезії, у періоди найбільш травматичних етапів операцій та після їх завершення. Поряд з цим до анестезії та після операції досліджували морфологічний склад крові, показники системи гемостазу і фібринолізу, рівень у крові в-ендорфіну та кортизолу, МСМ і МДА.

Дослідження проводилися з дотриманням біоетичних вимог щодо дослідних тварин згідно Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження” від 28.03.2006 р. та “Європейській конвенції на захист хребетних тварин” від 13.11.1987 р.

Отриманий цифровий матеріал обробили методами варіаційної статистики за програмою “Statistika”на основі Microsoft Excel.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Інструментально-методичне забезпечення моніторингу анестезованих тварин

Адаптовано та впроваджено у вітчизняну ветеринарну медицину реанімаційно-хірургічний монітор ЮМ-300Р фірми “Ютас” (м. Київ), що дало можливість визначати в автоматичному режимі: SpO2, неінвазивний артеріальний тиск крові - систолічний, діастолічний та середній осцилометричним методом), ЧСС, ЕКГ, фотоплетизмограму, РТТ (ректальну температура тіла) та ВСР. монітор оснащений комп'ютерною програмою „MonMetr V3.5” для реєстрації та зберігання ЕКГ пацієнтів протягом 72 год, яка водночас дає можливість створювати реєстраційну картку пацієнта та зберігати дані SрО2, АТ, ЧСС, РТТ, ВСР у вигляді трендів і кривих ЕКГ для подальшого їх програмно-математичного опрацювання.

Модифіковано пульсоксиметричний датчик та визначено місця його прикріплення у тварин різних видів. Зважаючи на велику варіабельність розмірів різних видів тварин для вимірювання АТ нами розроблено манжети 3-х розмірів - малу, середню та велику.

Для реєстрації ЕКГ запропоновано електроди у вигляді ін'єкційних голок, які вводяться підшкірно, та схему накладання 5-електродного ЕКГ-кабелю у тварин різних видів, що забезпечує одержання об'єктивних результатів протягом тривалого часу.

У приладі ЮМ-300Р закладена система автоматизованого аналізу ритму серця, що дозволило встановити фізіологічні межі його параметрів. Під час запису ЕКГ-сигналу прилад реєструє послідовний ряд кардіоінтервалів - R-R-інтервалів ЕКГ, що викликані деполяризацією синусового вузла. Після накладання електродів перед початком дослідження тварині надавали час для адаптації до умов оточення протягом 10-15 хв (методичні рекомендації, затверджені науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини МАП України, протокол № 4 від 23 грудня 2004 р.).

Отримані результати досліджень ВСР показують, що середня тривалість R-R-інтервалу у клінічно здорових собак (n=60, 1-8 років, з них - 27 сук та 33 пси) становить 513±8,9 мс. Таких R-R-інтервалів з об'єму вибірки було 30,8 %, решта 69,2 % - у межах 444-582 мс. Поряд з цим 54,6 % від загальної кількості R-R-інтервалів відрізнялися за тривалістю більш ніж на 50 мс. Встановлено переважання спектра високих частот HF (відображає парасимпатичну активність) у середньому на 114 мс2, порівняно із спектром низьких частот LF (симпатична активність) - 328±11,8 мс2. Симпато-парасимпатичний індекс складав 0,79±0,02 (0,61-0,97), що свідчить про переважно парасимпатичний тонус у собак у стані спокою.

За результатами досліджень показників ВСР у клінічно здорових свиней (n=62, вік 2-8 міс., з них - 30 свинок та 32 кнурці) виявилося, що середня тривалість R-R-інтервалу в них у 1,4 раза коротша, ніж у собак (p<0,05) і становить 363,3±3,9 мс. Відсоток R-R-інтервалів, що відповідають значенню моди розподілення (значення кардіоінтервалів, які найчастіше реєструються), у свиней знаходиться на рівні 30,5±1,2 %. Кількість R-R-інтервалів, що відрізнялися за тривалістю більш ніж на 50 мс, була на рівні 51,5 %. Середньоквадратичне відхилення між тривалістю сусідніх синусних інтервалів у свиней виявилося в 1,2 раза (p<0,05) вищим, ніж у собак.

Виявлено широкі варіаційні межі спектра дуже низької частоти - VLF (відображає гуморальну регуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи), на що вказує середньоквадратичне відхилення (у) за спектрального аналізу ВСР, показник якого у свиней був вищим, ніж у собак у 1,5 раза (p<0,05) і складав 151,5 мс2. подібною виявилася ситуація щодо LF, тоді як для HF коефіцієнт варіації, навпаки, був у 1,3 раза (p<0,05) вищим у собак. Власне показник HF у 1,1 раза нижчий у свиней (p<0,05), що свідчить про дещо меншу активність у них парасимпатичної ланки ВНС порівняно з собаками. Тобто, у свиней у стані спокою також відмічається переважання парасимпатичної ланки ВНС за симпато-парасимпатичного індексу 0,83±0,02 (0,71-0,95).

у клінічно здорової великої рогатої худоби (12 бугайців віком 12-18 міс. та 26 корів віком 3-5 років) встановлено, що тривалість R-R-інтервалів, які найбільш часто зустрічалися за 5-хвилинний проміжок часу, була вищою, ніж у собак та свиней у 1,6 і 2,2 рази (p<0,05) відповідно. Відсоток кардіоінтервалів, що відповідає значенню моди розподілення (R-R), також виявився вищим у середньому в 1,3 раза (p<0,05).

За спектрального аналізу ВСР для великої рогатої худоби характерною є динаміка рівноваги регуляторних механізмів ВНС. При цьому симпато-вагусний індекс у неї вищий у 1,2 і 1,1 рази (p<0,05), ніж у собак та свиней (p<0,05) відповідно. У середньому він досягав майже одиниці - 0,94±0,03 (0,74-1,14).

Таким чином, дані аналізу ВСР у клінічно здорових тварин різних видів за короткі (2-5 хв) проміжки часу є достатньо стабільними. Їх широкі варіаційні межі свідчать про високу чутливість методу аналізу ВСР. Оскільки анестезія усуває психоемоційний вплив на ВНС з боку зовнішніх подразників, то залишається вплив самої анестезії та операційної травми на показники стану ВСР, що дає можливість якісної оцінки адекватності анестезії.

Клініко-експериментальне обґрунтування комбінованих схем анестезії за кастрації кнурів

клінічна характеристика схем анестезій. після ін'єкції анестетиків тваринам 1-ї групи через 0,51±0,03 хв у них з'являлися ознаки анестезії: розслаблення м'язів кінцівок і ануса, очні яблука западали у внутрішні кути орбіт, наступав глибокий наркотичний сон. У тварин 3-ї та 4-ї груп він наставав у середньому через 1,2-1,3 хв. Кнурі 2-ї групи за премедикації ацепромазином у наркотичний сон не впадали. У них спостерігали невпевнену ходу з періодичним спотиканням, провисання спини та ознаки часткової релаксації. Повал цих тварин виконували примусово. Під час інтратестикулярної ін'єкції хіноксикаїну спостерігали больову та тактильну чутливість. Оперативне втручання відбувалося за помірної больової чутливості.

стадія хірургічної толерантності найбільш тривалою виявилася у 3-й та 4-й групах кнурів - 22,9±0,82 та 21,3±0,89 хв відповідно, тоді як у 1-й вона виявилася в 1,3 раза (р<0,05) коротшою, оскільки тіопентал натрію справляє виразну, але короткочасну анестезувальну дію. Водночас, у кнурів 2-ї групи досягти стадії хірургічної толерантності не вдалося.

Термін відновлення після наркозу тварин 3-ї та 4-ї груп у середньому не перевищував 26-27 хв, тоді як у кастрованих кнурів 1-ї групи був у 1,2 раза (р<0,05) довшим (31,8±1,48 хв).

Зміни з боку серцево-судинної та дихальної систем у кнурів 1-ї групи виявилися найбільш істотними. Так, ЧСС у них зменшилася в 1,3 раза, до 58±1,7 уд/хв (р<0,05), а ЧД - в 1,4, до 12±0,6 рух/хв (р<0,05), досягнувши нижніх границь фізіологічних меж - 60 уд/хв і 12 дих. рух/хв відповідно. Менш вираженим - у 1,2 раза (р<0,05), виявилося зниження ЧСС і ЧД у кнурів 2-ї групи. Водночас у 3-й та 4-й групах кнурів, застосування кетаміну помірно стимулювало кардіоваскулярну систему та дихання, що пов'язано з його здатністю посилювати активність симпатичної нервової системи.

Найбільш травматичні моменти оперативного втручання у 2-й групі тварин характеризувалися різким підвищенням ЧСС до 89±2,6 уд/хв та ЧД - 19±0,8 рух/хв, що вказує на активацію симпатичного відділу ВНС у відповідь на больове подразнення, і, відповідно, недостатнє знеболювання. Водночас у інших групах кнурів значних коливань ЧСС та ЧД не встановлено.

Стан антиноцицептивної системи. рівень в-ендорфіну в плазмі крові кнурів до кастрації становив 0,42±0,01 нг/мл. Передопераційний стрес та ноцицептивний характер операційної травми спонукали до його збільшення у кастрованих кнурів. Так, у 1-й та 2-й групах він підвищувався, порівняно з доопераційним періодом, на 36 % (0,57±-0,02 нг/мл) і 40 % (0,59±0,02 нг/мл), р<0,001 відповідно. Однак у 3-й та 4-й групах, де складовою схем анестезії був кетамін, уміст у крові в-ендорфіну зростав меншою мірою - тільки на 19 (р<0,05) та 24 % (р<0,001) відповідно. Збільшувався у всіх групах і рівень у сироватці крові стрес-гормону кортизолу. Проте найвищим - у 2,8 рази (р<0,001), за доопераційного 220,7±4,2 нмоль/л, він виявився у тварин 2-ї групи, де знеболювання було недостатнім, тоді як у кнурів 1-ї - у 2,4 рази, до 527±12,9 нмоль/л (р<0,001), а у 3-ї та 4-ї груп - лише в 1,8 та в 1,9 рази (р<0,001) відповідно.

Отже, за недостатнього знеболювання у кнурів поряд із активацією антиноцицептивної системи підвищується і рівень кортизолу, що є ознакою активації структур центральної нервової та нейроендокринної систем у відповідь на больовий подразник з боку операційної травми.

гематологічні показники у тварин усіх груп змінювалися після кастрації у межах фізіологічної норми: дещо знижувалася кількість еритроцитів - на 13 % (р<0,001) у 1-й, на 7,8 та 8,7 % (р<0,05) - у 3-й та 4-й за відсутності змін у 2-й (р>0,05). рівень гематокриту знижувався на 11,3 % (р<0,001) в 1-й, на 3,8 (р<0,05) - у 2-й, на 7,7 (р<0,001) - у 3-й та 6,3 % (р<0,05) - у 4-й. Найбільш вираженим зниження рівня гемоглобіну було у 1-й групі - на 19 % (р<0,001), а найменше - на 8,6 % (р<0,001) у 2-й. Після кастрації кількість лейкоцитів знижувалася у 2-й групі на 12 % (р<0,001), у 1-й - на 10 (р<0,05), у 4-й - на 5 % (р<0,05) та без змін у 3-й. У середньому на 10 % у всіх групах збільшувалася кількість тромбоцитів за відсутності вірогідної різниці між ними. Тобто, під впливом анестетиків і кастрації відбуваються однотипні зміни гематологічних показників у межах фізіологічної норми, більш виражені за гіпотензивної і гіпоксичної дії комбінації ацепромазин-тіопентал натрію.

Стан гемостазу і фібринолізу. після кастрації у тварин усіх груп в плазмі крові підвищується рівень фібриногену: у 3-й групі - на 36,7 % (р<0,001), у 4-й - на 46 (р<0,001), у 1-й - на 49 (р<0,001), але найбільше у 2-й - на 59,6% (р<0,001) за недостатньої аналгезії. Також у плазмі крові з'являється метаболіт фібриногену - розчинний фібрин (РФ) як ознака тромбінемії, що свідчить про формування гіперкоагуляційного синдрому. Його рівень виявився найвищим у тварин 2-ї групи - 0,58±0,02 мг%, а найменшим у кнурів 3-ї - 0,48±0,02 мг% (р<0,001). Поряд з цим знижується активність ФХІІІ: найбільше у 1-й групі - на 11 % (р<0,001), а найменше у 4-й - на 6,5 % (р<0,001), що пов'язано з його використанням на утворення нерозчинного фібрину. Водночас в усіх групах тварин підвищувався ПІ: у 2-й - до 107,6±0,7 % (р<0,001), 1-й - до 106,6±1,5 за норми 100,1±0,1 %, тоді як у 3-й та 4-й - тільки на 3,1 та 3,6 % (р<0,001) відповідно. Тобто, відсутність у схемах анестезії достатнього анальгезуючого ефекту призводить до розвитку гіперкоагуляційних процесів.

Кастраційна травма також призводила до підвищення фібринолітичної активності плазми крові за чітко вираженої залежності від схеми анестезії. Так, СФА після операції у кнурів 2-ї групи збільшувалася на 46 % (р<0,05), тоді як

3-ї та 4-ї груп - тільки на 10 і 14 % відповідно. У 1-й групі фібриноліз посилився на 33 % (р<0,05). В усіх групах це підвищення відбувалося за рахунок плазмінової активності (ПА), через фактор Хагемана, який у свою чергу активується кінінами. Водночас у тварин 1-ї та 2-ї груп зменшувалася активність АТ-ІІІ на 9 і 10 % (р<0,05) відповідно.

Отже, встановлена закономірність менш виражених гемокоагуляційних змін за адекватного знеболювання, що зумовлює включення коагулограм до системи оцінки анестезіологічного забезпечення хірургічної допомоги тваринам.

рівень малонового діальдегіду та середньомолекулярних пептидів у крові кнурів за кастрації. До анестезії рівень МДА становив 9,32±0,14 мкмоль/л. Після операції він збільшувався у тварин усіх груп. Однак дещо вищим рівень МДА виявився у 2, 3 та 4-й групах - 13,46±0,12, 14,07±0,22 і 14,4±0,28 мкмоль/л (р<0,001) відповідно, тоді як у 1-й його вміст досягав лише 11,48±0,2 мкмоль/л (р<0,001). Якщо у 3-й та 4-й групах його підвищення зумовлене здатністю кетаміну посилювати вільнорадикальні процеси, то у 1-й та 2-й - недостатнім знеболюванням. Водночас менш виражене підвищення рівня МДА у тварин 1-ї групи спричинене антиоксидантними властивостями тіопенталу натрію.

Після орхіоектомії рівень МСМ залишився без змін у тварин 3-ї та 4-ї груп (р>0,05), тоді як у 1-ї та 2-ї він підвищився у середньому на 17 % (р<0,05) за норми 2,59±0,07 г/л.

Таким чином, за результатами представлених досліджень ацепромазин-кетамінова чи дроперидол-кетамінова анестезія у комбінації з інтратестикулярним введенням лідокаїну чи новокаїну забезпечує адекватне знеболювання за кастрації кнурів із швидким післяопераційним їх відновленням.

Клініко-експериментальне обґрунтування анестезіологічного забезпечення абдомінальних операцій у свиней

клінічна характеристика схем анестезій. ознаки загальної анестезії у тварин усіх груп з'являлися протягом 0,73-1,25 хв. її тривалість у тварин 2-ї групи була найкоротшою - 16,1±0,7 хв, тоді як 3-ї та 4-ї за використання кетаміну і тіопенталу натрію - у середньому в 1,4 раза (р<0,05) довшою. Ацепромазин-кетамінова анестезія (1-а група) за коротшого в 1,1 раза (р<0,05) періоду хірургічної толерантності під час повторного введення кетаміну забезпечувала необхідне її подовження. Водночас трамадол-ацепромазин-тіопенталова анестезія розвивалася найшвидше - 0,73±0,05 хв, але мала посередню тривалість стадії хірургічної толерантності - 18,2±0,76 при 23,2±0,76 хв за ацепромазин-кетамін-тіопенталової анестезії.

На стадії хірургічної толерантності анальгетичний ефект виявився недостатнім у тварин 2-ї та 5-ї груп, тоді як застосування одночасно двох анестетиків у 3-й та 4-й забезпечувало стан глибокої анестезії з адекватною міорелаксацією та аналгезією.

Зміни з боку серцево-судинної системи виявлені у тварин усіх груп. Так, у 1-й встановлено прискорення ЧСС під час анестезії на 15 % (р<0,05) та тенденцію до підвищення АТ (р>0,05). В інших групах у свиней під час анестезії реєстрували зменшення ЧСС, найбільш виражене у 2-й і 5-й - на 38 та 37 % (р<0,05), дещо менше у 3-й і 4-й - на 27 та 29 % (р<0,05) відповідно. після ін'єкції анестетиків у свиней 2-ї, 3, 4 та 5-ї груп поряд із цим реєстрували падіння АТ. Проте, якщо у 3-й та 4-й групах зниження його середнього значення виявилося невеликим - на 8 і 6,7 % (р<0,05), то у 2-й і 5-й воно було більш суттєвим - на 20,5 і 16, 3 % (р<0,05) відповідно. Останнє зумовлене синергідною гіпотензивною дією ацепромазину та тіопенталу натрію, тоді як у 3-й та 4-й групах їх дія нівелюється помірними гіпертензивними властивостями кетаміну.

У найбільш травматичні моменти операції внаслідок ноцицептивної стимуляції у свиней 2-ї та 5-ї груп збільшувалася на 60 і 43,8 % (р<0,05) ЧСС та, відповідно, підвищувався на 20,6 і 9,0 % (р<0,05) Атсер. Після операції ці показники стабілізувалися у межах фізіологічної норми.

Під час анестезії, за винятком свиней 1-ї групи, реєстрували зменшення ЧД: у 2-й і 5-й групах - в 1,6 і 1,7 рази (р<0,05) відповідно, менш виражене у 3-й і 4-й - у середньому в 1,4 раза (р<0,05). У найбільш травматичні моменти операцій змін ЧД у останніх не виявлено, тоді як у тварин 2-ї та 5-ї вона збільшувалася в 1,2 та 1,3 рази (р<0,05) відповідно.

до анестезії пульсоксиметрично у свиней встановлено рівень SpO2 у межах 96,7-97,8 %, який під час її проведення знижувався, що є свідченням пригнічення функції дихання. Найвиразнішим його зменшення виявилося у 2-й групі - на 7,3 % (р<0,05), тоді як у 1-й - лише на 2,2 % (р<0,05). У найбільш травматичні моменти операції у тварин 2-ї та 5-ї груп SpO2 знову збільшувався (р<0,05), але був на 3,9-8,4 % (р<0,05) меншим за норму. Поряд з цим загальна анестезія супроводжувалася закономірним зниженням температури тіла у свиней до межі 38 0С, але у тварин 5-ї групи воно призвело до стану гіпотермії - 35,8±0,16 0С (р<0,05).

Отже, за клінічною оцінкою, під час абдомінальних операцій у свиней найбільш адекватним анестезіологічним забезпеченням є застосування комбінацій двох анестетиків - кетаміну і тіопенталу натрію, на фоні нейролептиків ацепромазину чи дроперидолу.

аналіз адекватності різних схем анестезії за варіабельністю серцевого ритму. Проведений аналіз статистичних показників ВСР не виявив їх інформативної цінності щодо моніторингу адекватності анестезії. Водночас дослідження спектрального аналізу ВСР дозволило дати об'єктивну оцінку різним схемам анестезії за абдомінальних операцій у свиней. зокрема, під час анестезії реєстрували зниження VLF, найбільш виражене у свиней 5-ї групи - в 3,7 рази (р<0,05), а найменше - у 2,4 рази (р<0,05) у 1-й. Такі зміни VLF означають пригнічення центральних механізмів нейрогуморальної регуляції під впливом компонентів схем анестезії. У подальшому, в найбільш травматичні моменти операції, VLF підвищувався у 2-й і 5-й групах тварин - у 1,7 і 1,6 рази (р<0,05) відповідно.

Під час анестезії LF знижувався у тварин 2, 3 та 4-ї груп у 2,3-2,9 рази (р<0,05), що свідчить про пригнічення симпатичної ланки ВНС внаслідок дії анестетиків. У 1-й групі LF знизився лише в 1,7 раза (р<0,05), що пов'язано з дисоціативною дією кетаміну. Водночас у свиней 5-ї групи LF знизився в 3,9 рази (р<0,05), що вказує на надто негативну симпатиколітичну дію комбінації трамадолу з ацепромазином і тіопенталом. Надалі, у найбільш травматичні моменти операції ноцицептивна імпульсація зумовлювала у тварин 2-ї та 5-ї груп хвилю збільшення LF у 2,6 і 2,2 рази (р<0,05) відповідно, тоді як у решти груп цього не відбувалося, що свідчить про адекватне знеболювання.

Під час анестезії паралельно із зменшенням LF знижувався показник HF (парасимпатична активність): найменше у 1-й та 2-й групах - у 1,7 і 1,8 рази (р<0,05), а найбільше у 4-й та 5-й - у 2,5 і 2,6 рази (р<0,05) відповідно. На піку травматичності операції у 2-й та 5-й групах він підвищувався, відповідно, в 1,5 та 1,7 рази (р<0,05) за відсутності змін у решти груп.

Під час анестезії зміни LF/HF також підтвердили ослаблення впливу симпатичної ланки ВНС. Лише у 1-й групі, де застосовували анестетик кетамін з симпатикотонічними ефектами, їх не встановлено (р>0,05). За операційної травми змін також не виявлено у 1-й (1,12±0,04) та 4-й (0,84±0,03) групах свиней (р>0,05), а у 3-й відбувалося невелике збільшення LF/HF - у 1,1 рази до 0,89±0,02 (р<0,05), тоді як у 2-й та 5-й групах симпато-парасимпатичний баланс змістився у бік активності симпатичної ланки ВНС - в 1,4 і 1,3 рази (р<0,05) відповідно, що зумовлено активацією симпато-адреналової системи у відповідь на біль.

Отже, результати спектрального аналізу ВСР узгоджуються з клінічними та об'єктивно засвідчують адекватність анестезіологічного забезпечення за абдомінальних операцій у свиней ацепромазин-кетамінової, ацепромазин-кетамін-тіопенталової та дроперидол-кетамін-тіопенталової схем анестезії.

Стан антиноцицептивної системи. рівень в-ендорфіну в плазмі крові свиней з абдомінальною патологією до анестезії становив 0,46±0,01 нг/мл за норми 0,42±0,01 нг/мл (р<0,05). після операції у 3-й та 4-й групах свиней він збільшувався на 19 та 22 % (р<0,05) і складав 0,55±0,03 та 0,56±0,03 нг/мл відповідно. У 2-й та 5-й групах його рівень підвищувався на 61 та 41% (р<0,05) відповідно, а у тварин 1-ї групи на 30 % - до 0,59±0,04 нг/мл (р<0,05).

Рівень кортизолу до операції становив 333,8±5,6 нмоль/л за норми 220,7±6,3 нмоль/л (р<0,05). Далі, після операції він підвищився у 3-й і 4-й групах лише у 1,6 і 1,5 рази (р<0,05), тоді як у 2-й і 5-й - у 2,6 і 2,2 рази (р<0,05) відповідно. У тварин 1-ї групи збільшення його рівня виявилося помірним - у 1,8 рази (р<0,05).

отже, абдомінальна патологія у свиней характеризується напруженням стрес-регулювальних систем організму, яке посилюється у разі недостатнього знеболювання за її хірургічного лікування.

гематологічні показники у свиней до анестезії здебільшого знаходилися у межах загальноприйнятих норм за незначного лейкоцитозу - 17,8±0,11 Г/л. Наступні їх зміни після операції носили перерозподільний характер у зв'язку з гемодинамічними зрушеннями і відбувалися в межах фізіологічної норми.

Стан гемостазу і фібринолізу. За абдомінальних операцій у свиней кількість фібриногену в плазмі крові у 2-й та 5-й групах підвищувалася на 53 та 37 % (р<0,05) відповідно, тоді як у інших групах із адекватним знеболюванням - не більше ніж на 20-24 % (р<0,05). Також після операції підвищувався рівень РФ, але найбільше у 2-й та 5-й групах - у 9,1 та 8,3 рази, 0,58-0,64 мг% (р<0,05) відповідно, а у решти груп він коливався у межах 0,43-0,53 мг%. При цьому явище тромбінемії корелювало з підвищенням ПІ у 2-й та 5-й групах за межі 106 % (р<0,05). Це супроводжувалося зменшенням активності ФХІІІ у свиней 2-ї групи на 12,5 % (р<0,05), а в інших - лише на 5,8-8 % (р<0,05), за відсутності змін у 3-й групі.

Після операції у тварин 2-ї та 5-ї груп посилювався фібриноліз на 57 і 50 % (р<0,001), тоді як у 3-й та 4-й - лише на 22 і 27 % (р<0,001) відповідно. У перших це відбувалося за рахунок посилення в 2,7 і 2,5 рази (р<0,001) ПА (кінінозалежний фібриноліз), а у інших групах одночасно і t-PA (р<0,05), тобто зовнішнього шляху активації фібринолізу, що є більш фізіологічним.

Рівень у плазмі крові активності природного антикоагулянта AT-III після абдомінальних операцій у свиней найбільш суттєво також зменшувався у 2-й та 5-й групах - на 13,7 і 11,5 % (р<0,05) відповідно, але навіть у них він не виходив за межі норми (86-105 %).

Таким чином, і за абдомінальних операцій у свиней підтверджується закономірність щодо формування гіперкоагуляційного синдрому за недостатнього рівня знеболювання.

рівень малонового діальдегіду та середньомолекулярних пептидів. Після операцій найвищою концентрація в крові МДА виявилася у свиней 1-ї та 5-ї груп - 15,8±0,21 та 16,48±0,2 мкмоль/л (р<0,001) відповідно. У тварин решти груп вона була дещо нижчою - у межах 14,9-15,36 мкмоль/л за норми 12,8±0,16, що зумовлено антиоксидантними властивостями тіопенталу натрію.

концентрація у плазмі крові свиней МСМ до операції знаходилася на рівні 3,1±0,03 г/л, а після операції підвищувалася у тварин усіх груп у середньому на 7-13 % за відсутності вірогідної різниці між ними.

Отже, за результатами комплексної оцінки найбільш адекватними під час абдомінальних операцій у свиней є ацепромазин-кетамінова, ацепромазин-кетамін-тіопенталова та дроперидол-кетамін-тіопенталова анестезії.

Анестезіологічне забезпечення оперативних втручань із вісцеральним типом больової реакції у собак

Клінічні та гематологічні дані. У собак значно ширший спектр хірургічної патології, особливо складної за наявності інфекційно-токсичного стану, гіповолемії, серцево-судинної та дихальної недостатності, надпорогового ноцицептивного подразнення. У зв'язку з цим важливим є врахування типу больового подразнення для забезпечення адекватного знеболювання.