Імовірно, що відхилення в куті нахилу великогомілкового плато, що називають "тібіальным слопом", є однією з важливих причин первинного ушкодження передньої хрестоподібної зв'язки.

Біомеханічне дослідження стабільності колінного суглоба залежно від кута сагітального нахилу плато великогомілкової кості і стану хрестоподібних зв'язок. Роботу виконано експериментальним методом на 2 трупних препаратах колінного суглоба, які отримано з незажаданих трупів відповідно до чинного законодавства. Зміну нахилу великогомілкового плато виконували за рахунок асиметричного розкриття остеотомії шляхом введення клинів у передній або задній частині остеотомії.

Порядок проведення експерименту:

1) препарування бічних зв'язок колінного суглоба;

2) звільнення бічних відділів для гарної візуалізації;

3) нанесення вертикальних міток на зовнішню й внутрішню поверхні виростків стегнової й великогомілкової кісток;

4) виконання відкривної коригувальної остеотомії;

5) закріплення стегнової й великогомілкової кісток у випробувальній машині Р-10;

6) оцінка позиції міток після остеотомії під вертикальним навантаженням 100 кг;

7) оцінка позиції міток під навантаженням після збільшення нахилу великогомілкового плато дозаду за рахунок введення клинів у передньому куті остеотомії;

8) оцінка позиції міток під навантаженням після зменшення нахилу великогомілкового плато дозаду за рахунок введення клинів у задньому куті остеотомії;

9) перетинання передньої хрестоподібної зв'язки з оцінкою позиції міток;

10) оцінка позиції міток під на вантаженням після збільшення нахилу великогомілкового плато дозаду за рахунок введення клинів у передньому куті остеотомії;

11) оцінка позиції міток під навантаженням після зменшення нахилу великогомілкового плато до заду за рахунок введення клинів у задньому куті остеотомії;

12) відновлення передньої хрестоподібної зв'язки лавсановою стрічкою і перетинання задньої хрестоподібної зв'язки; 13) оцінка позиції міток під навантаженням після збільшення нахилу великогомілкового плато дозаду за рахунок введення клинів у передньому куті остеотомії; 14) оцінка позиції міток під навантаженням після зменшення нахилу великогомілкового плато дозаду за рахунок введення клинів у задньому куті остеотомії.

Відкривна коригувальна остеотомія дозволяє змінювати вісь кінцівки не лише у фронтальній, але й у сагітальній площині. Причому, зміна сагітального нахилу великогомілкового плато призводить до зсуву зони навантаження виростків стегнової кістки на плато великогомілкової. Зміна сагітального нахилу великогомілкового плато дозволяє компенсувати відсутність передньої або задньої хрестоподібної зв'язки. Зсув гомілки допереду, що утворився після перетинання передньої хрестоподібної зв'язки, удалося ком пенсувати шляхом зменшення заднього нахилу великогомілкового плато. Чітко виражений зсув гомілки дозаду після перетинання задньої хрестоподібної зв'язки компенсується збільшенням нахилу плато дозаду.

Вплив неспроможності передньої хрестоподібної зв'язки на характер ушкодження хряща колінного суглоба. Обстежено 52 пацієнти з одно бічним ураженням колінних суглобів. Жінок - 40, чоловіків - 12. Вік пацієнтів - від 34 до 75 років. До дослідження залучили пацієнтів, яким проведено ендопротезування колінного суглоба. Хворих розділили на 2 групи. До першої групи увійшли 24 пацієнти, у яких під час проведення ендопротезування колінного суглоба візуально констатовано наявність цілої передньої хрестоподібної зв'язки. До другої групи відібрали 28 пацієнтів із ушкодженням передньої хрестоподібної зв'язки в анамнезі, у яких не було виконано її відновлення. У ході виконання ендопротезування колінного суглоба робили фотографію внутрішнього виростка великогомілкової кістки. На ній позначали геометричний центр дефекту й після цього проектували перпендикуляри із центра цієї точки на лінії виміру сагітального і фронтального розмірів. Під час аналізу фотографій виростків чітко виділили 2 групи дефектів. У колінному суглобі зі збереженою передньою хрестоподібною зв'язкою зношення внутрішнього виростка великогомілкової кістки відбувається з формуванням увігнутого дефекту з поглибленням у центрі. У колінному суглобі з пошкодженою передньою хрестоподібною зв'язкою зношування внутрішнього виростка великогомілкової кістки відбувається з формуванням дефекту в задній його частині з нахилом площини дозаду і донизу. Таким чином, можна зробити висновок про те, що пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки впливає на руйнування колінного суглоба за рахунок зміни його біомеханіки.

Експериментальне вивчення жорсткості остеосинтезу у разі високої відкривної остеотомії великогомілкової кістки. Дослідження виконували в межах просторового завдання теорії пружності методом кінцевих елементів у середовищі програмного комплексу ANSYS. Розглядали чотири типи кін цевоелементних розрахункових моделей системи "кістка-фіксатор", які відрізнялися типом фіксатора: модель 1 - звичайна пластина Пудду, модель 2 - удосконалена пластина Пудду з кутовою стабільністю гвинтів, модель 3 - пластина TomoFix з кутовою стабільністю гвинтів з кістковою пластикою дефекту, модель 4 - та ж пластина TomoFix без пластики дефекту. У процесі побудови моделі реальну форму розтинів заміняли еліпсами, осі яких було отримано в результаті вимірів, виконаних по КТ колінного суглоба пацієнта вагою 95 кг. У моделі виділяли корковий шар і спонгіозну кісткову тканину, шляхом виміру товщини коркового шару в тих же розтинах, з наступною по будовою еліпсів відповідних розмірів. Засобами програми AUTOCAD кожну серію розтинів було об'єднано в тривимірну фігуру. Кісткову тканину моделювали суцільним шматково-однорідним ізотропним середовищем. Корковий шар виділяли на ділянці від рівня 0 до рівня 120 мм і наділяли постійними по всій довжині пружними показниками: модуль пружності Е = 2Ч10⁴ МПа, коефіцієнт Пуассона н = 0,3. Спонгіозну кісткову тканину було розділено на три частини і наділено усередненими пружними властивостями реальної спонгіозної тканини відповідних відділів: від 0 до 60 мм - Е = 200 МПа, н = 0,3, від 60 до 120 мм - Е = 500 МПа, н = 0,3, від 120 до 140 мм - Е = 800 МПа, н = 0,3 (на цій ділянці кортикальний шар не виділяв ся). Моделі фіксаторів (пластини та гвинти) було побудовано відповідно до їх реальних розмірів. Матеріал фіксаторів - сталь із характеристиками: Е = 2Ч10⁴ МПа, н = 0,3. З'єднання гвинтів із пластиною в моделях імплантатів Пудду нової конструкції і Tomofix було твердим (пластини з кутовою стабільністю гвинтів). У моделях пластин Пудду старої конструкції гвинти з пластиною з'єднували за допомогою неідеальних шарнірів, які моделювали шляхом істотного зниження локальної згинальної твердості гвинта в ділянці його з'єднання із пластиною. Зниження твердості здійснювали за допомогою вставки, що складалася із зрізаного конуса і циліндра, що приєднується до меншої підстави конуса. Розсічення кістки моделювали клиноподібною щілиною шляхом вилучення з основного масиву кістки фігури у формі клина, верхня площина якого перебувала під кутом 15° до горизонтальної площини (максимальний розмір щілини змінювався від 7,5 до 22,5 мм для кожної із пластин).

Навантаження моделей здійснювали по всій площі верхньої під стави тиском р=0,3 МПа. Це відповідає рівнодійній, яка дорівнює 800 Н, що є близьким до навантаження в колінному суглобі за опору на одну кінцівку середньостатистичної дорослої людини. Кінцево-елементні розрахункові моделі будували на базі 10-вузлового кінцевого елемента у формі тетраедра SOLID 186 із трьома ступенями свободи в кожному вузлі. Розрахунки показали, що найбільших величин досягають нормальні напруги у_z, що діють у напрямку осі моделі, і виникають вони в кортикальній кістковій тканині. При цьому стискальні напруги у 3-7 разів перевищують ті, що розтягують. Максимальні стискальні напруги (_minу_z) виникають у місці з'єднання верхнього фрагмента кістки з основним масивом з боку зворотної площини симетрії, тобто у вершині клина розкриття остеотомії. Максимальні розтягальні (_maxу_z) напруги виникають у краю отвору верхнього гвинта, але також досягають іс тотних величин і в ділянці виникнення максимальних стискальних напруг. Найбільших величин серед всіх напруг досягають еквівалентні напруги (_misу), які виникають у тій же ділянці, де й максимальні стискальні. При цьому максимальна величина еквівалентних напруг перевищує величину максимальних стискальних напруг, отриманих в одній і тій же моделі, від 3,9% до 69,9%.

Величина максимальних дотичних напружень на бічній поверхні гвинта склала 1,2 МПа. У всіх моделях остеотомії виникають напруги, що істотно перевищують зазначені (1,2 МПа). Для старої пластини Пудду перевищення становить 2-4 рази, для нової пластини Пудду - 1,5-5 разів, для моделі пластини Tomofix з кістковою пластикою дефекту - 1,2-2 рази, для моделі пластини Tomofix без кісткової пластики дефекту - 2-6 разів. Для моделі фіксації остеотомії пластиною Tomofix з кістковою пластикою перевищення напруг виникає у двох точках із дванадцяти, а в інших максимальні напруги менше в 2-5 разів. Схожа ситуація й для моделі фіксації остеотомії пласти ною Tomofix без кісткової пластики - у трьох точках з 12 напруги менше в 2-2,5 рази. У випадку фіксації остеотомії пластинами Пудду перевищення напруг виникає у всіх точках. Таким чином, повне навантаження на кінцівку після високої відкривної коригувальної остеотомії великогомілкової кістки є неможливим у випадках застосування усіх перерахованих імплантатів.

Зменшення навантаження на кінцівку за рахунок ходьби із тростиною дозволяє вдвічі знизити напруги, що діють у системі кістка-імплантат. У цьому випадку остеосинтез пластиною Tomofix з кістковою пластикою дефекту забезпечує достатню стабільність фіксації відламків.

Ефект раннього навантаження на кінцівку після високої закривної остеотомії великогомілкової кістки. Вивчено результати лікування 49 пацієнтів. Жінок - 42, чоловіків - 7. Пацієнтів обстежено в різні терміни після операції - від 2 до 9 років. Першу групу склали 34 хворих (5 чоловіків і 29 жінок) у віці від 48 до 62 років. У цій групі з 2-ї доби починали ізометричну гімнастику, іммобілізацію здійснювали протягом 4 тиж. Дозоване навантаження дозволяли через 6-8 тиж., а повне - через 10-12 тиж. після операції. Другу групу склали 15 хворих (2 чоловіків і 13 жінок) у віці від 34 до 58 років. Відновне лікування в цій групі також починали з ізометричних вправ на 2-гу добу. Дозоване навантаження на кінцівку дозволяли з 2-ї доби, іммобілізацію здійснювали протягом 4 тиж. Ходьбу із тростиною дозволяли з 2-го тиж. після операції залежно від фізичних кондицій пацієнта. У 8 випадках з 14-ї доби для іммобілізації застосовували шарнірний ортез, в інших пацієнтів протягом усього періоду іммобілізації - знімальну шину.

Для аналізу застосували шкалу KSS. У першій групі пацієнтів оцінка результатів (у середньому): до операції - 98 балів, через 4 міс - 145, через 1 рік після операції - 167 (максимум по шкалі 200 балів). У другій групі: до операції - 102 бала, через 4 міс - 167, через 1 рік - 172. Статистично значущих відмінностей у результатах лікування пацієнтів через 1 рік після операції не виявлено. Таким чином, раннє навантаження на колінний суглоб після закривної коригувальної остеотомії не погіршує процес реабілітації і результати лікування. Разом з тим, відновлення функції кінцівки за умов раннього на вантаження проходить трохи швидше. Віддалені результати лікування в першій і другій групах практично не відрізняються.

Для оцінки безпеки раннього навантаження на кінцівку після коригувальної остеотомії було проведено аналіз післяопераційних ускладнень. Значущих розходжень в ускладненнях між першою й другою групами пацієнтів не виявлено.

Прогноз результату високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки. Проведено аналіз даних 60 пацієнтів після високих коригувальних остеотомій великогомілкової кістки. Вік - 36-65 років. Чоловіків - 24, жінок - 36. Критерії відбору: строк після операції не менш 7 років; кут корекції - не більше 15; правильне відновлення осі кінцівки; відсутність ранніх ускладнень. По рентгенограмах до операції проведено вимір конституціонального великогомілкового варусного кута б. При статистичному аналізі пацієнтів було розділено на 3 групи залежно від значення кута б:

1) більше 87;

2) 83-87;

3) 82 і менш.

У першій групі пацієнтів з кутом б більше 87 (від 91 до 87) було 9 пацієнтів, з них у 4 був рецидив варусної деформації (44,4%). У другій групі (кут б 83-86) - 34 хворих, серед них у 2 був рецидив варусної деформації (5,8%). Третю групу (кут б 82 і менш) склали 17 хворих, серед них не було рецидивів варусної деформації. Таким чином, найкращі результати були в пацієнтів з конституціональним великогомілковим варусним кутом б = 86 і менш.

Артроскопічний дебридмент у сполученні з мікрофрактуризацією і мозаїчною пластикою застосовують як методи лікування гонартрозу першої лінії, які, проте, приносять стійкий ефект, якщо показання було обрано правильно. Мозаїчну пластику можна застосовувати як самостійно, так і в поєднанні з коригувальною остеотомією.

Коригувальна остеотомія - це метод другої лінії, що носить відновлювальний характер, і дозволяє зберегти колінний суглоб та продовжити його функціонування на строк, не менший за 7 років.

Методом третьої лінії є монокондилярне ендопротезування і четверта лінія представлена тотальним ендопротезуванням.

З урахуванням у всіх наведених вище фактів розроблено алгоритм диференційованого хірургічного лікування гонартрозу (табл.2). Принцип його застосування полягає в тому, що клінічні прояви гонартрозу у хворого аналізують по кожній групі лікування. Якщо пацієнт хоча б за одним параметром не підходить до першої групи, то застосовують метод лікування із другої або третьої групи. Серед пацієнтів можуть бути такі, які не попадають у жодну з груп. Саме цей показник говорить про правильність складеного алгоритму.

Перевірку ефективності алгоритму диференційованого хірургічного лікування остеоартрозу колінного суглоба проведено шляхом ретроспективного кореляційного аналізу між віддаленими результатами лікування 265 пацієнтів і оцінкою їхнього стану на початку лікування за запропонованим алгоритмом. Зроблено 2 вибірки хворих, яких лікували різними методами в межах поданої наукової роботи.

До першої вибірки відібрали пацієнтів, яких лікували методами мікрофрактуризації, мозаїчної пластики, коригувальної остеотомії, тотального ендопротезування. Розподілили їх за групами лікування. Визначали, скільки хворих не підходять в жодну із груп. Цей показник характеризує якість складеного алгоритму, наскільки широко він охоплює пацієнтів з їхніми особливостями перебігу гонартрозу.

До другої вибірки відібрали лише тих хворих, у яких були позитивні результати лікування. Аналізували, як часто метод лікування, що приніс успіх, збігався з методом лікування, що пропонував алгоритм. Таким чином була оцінена точність алгоритму.

Кількість пацієнтів, яких не вдалося точно віднести до жодної з груп, було 12, що склало 4,5%.

Розходження між кількістю пацієнтів, яким було застосовано мікрофрактуризацію, і кількістю хворих, які ретроспективно на підставі запропонованого алгоритму віднесені в дану групу, склало 4%.

Коригувальні остеотомії було виконано у 70 хворих з аналізованої групи. Ретроспективний аналіз показав, що виконання коригувальної остеотомії було показано 64 хворим - розходження склало 8,6%.

Не набагато більшим розходження було в групі монокондилярного ендопротезування - 14,5%. Ретроспективний аналіз всієї групи 265 хворих по казав, що до 4 групи були віднесені 43 пацієнти. Тотальне ендопротезування колінного суглоба виконано 50 хворим із даної вибірки. Таким чином, різниця склала 9,3%.

Результати наступного етапу аналізу, для якого відібрали тільки тих хворих, у яких були позитивні результати лікування, свідчать, що алгоритм показав досить високу точність, тому що пропонував вибір правильної тактики в 81,7 - 96,1%. Найменша точність була серед пацієнтів, яким проведено монокондилярне ендопротезування, найбільшу точність виявлено в групі пацієнтів, яким було виконано тотальне ендопротезування.

Таблиця 2

Алгоритм диференційованого хірургічного лікування остеоартрозу колінного суглоба

Висновки

Аналіз наукової літератури показав, що еволюція консервативних методів лікування гонартрозу практично відсутня за винятком появи нових препаратів із класу НПВС. Розвиток хірургічних методів іде паралельно за кількома напрямками:

1) пластика дефектів хряща;

2) коригувальні остеотомії;

3) ендопротезування. Теоретично найбільш ефективна методика пересадки автологічних хондроцитів на практиці дає не набагато кращі результати, ніж мікрофрактуризація дефектів хряща. Недостатньо з'ясована роль субхондральної кісткової тканини в його метаболізмі. Застосування коригувальних остеотомій сьогодні переживає період ренесансу, проте їх використовують з великою обережністю, тому що в частини пацієнтів важко прогнозувати результат лікування. Незадовільні результати лікування уражень хряща за гонартроз досягають 40-60%, що обумовлено відсутністю чітких показань до наявних методів лікування. Найбільш перспективним напрямком є розвиток методів лікування, які зберігають анатомо-функціональну цілісність колінного суглоба, але тривалі строки медичної реабілітації істотно обмежують їхнє застосування.

Біохімічні дослідження ефекту застосування глюкозаміна сульфату і натрієвої солі гіалуронової кислоти показали, що їхнє використання при зводить як до вірогідного поліпшення показників біохімічних маркерів руйнування сполучної тканини, так і дає позитивну клінічну динаміку за змінами індексу Lequesne і оцінкою за ВАШ.

Дослідження осередків набряку субхондральної тканини на МРТ показало, що їхня поява є вирогідним чинником ризику прогресування остеоартрозу колінного суглоба. Запропонована терапія, спрямована на купірування осередку субхондрального набряку кісткової тканини, дала позитивний ефект і може бути одним із методів попередження прогресування остеоартрозу.

Розроблено методику консервативного лікування остеоартрозу колінного суглоба шляхом застосування вальгізуючих стопу устілок, використання якої в пацієнтів з гонартрозом I-II ст. на тлі варусної деформації дало позитивні результати лікування у 67,9% хворих.

Мікрофрактуризація дефектів хряща була ефективна у 59,3% (у групі хворих до 55 років включно у 76%), мозаїчна пластика - у 67,7% хворих. Позитивні результати обумовлені вихідним станом пацієнта та анатомофункціональними особливостями колінного суглоба: вік хворого до 55 років, звуження суглобної щілини не більше I ступеня, медіальний великогомілковий кут 86° і більше. Успіх мозаїчної пластики не залежить від віку хворого, а визначається повнотою заміщення дефекту та стабільністю фіксації кістково-хрящових циліндрів. Вона є ефективною у випадку тих самих розмірів дефекту хряща (близько 4 см²), що і мікрофрактуризація. Розроблено спеціальну "Шкалу прогнозування результату пластики дефекту хряща колінного суглоба", що дозволяє дати точний прогноз використання мікрофрактуризації, мозаїчної пластики та інших методів відновлення дефектів хряща без корекції біомеханічних взаємин у колінному суглобі.

Ушкодження передньої хрестоподібної зв'язки є однією із причин розвитку гонартрозу. Також доведено, що збільшення нахилу латерального ви ростка великогомілкової кістки в сагітальній площині дозаду на 10° і понад істотно підвищує ризик її ушкодження. У результаті експерименту відзначено, що зміна передньозаднього нахилу плато великогомілкової кістки під час остеотомії впливає на фронтальну стабільність колінного суглоба і зміщає в ньому зону контактного навантаження.

Порівняльний експериментальний аналіз накісткового остеосинтезу високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки показав, що застосування стабільного остеосинтезу пластиною з кутовою стабільністю гвинтів TomoFix з кістковою пластикою дефекту дозволяє здійснювати раннє навантаження на оперовану кінцівку.

Використання високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки у випадку гонартрозу на тлі варусної деформації дало позитивні результати у понад 80% пацієнтів у строки 6 - 8 років після операції.

У процесі порівняльного аналізу результатів лікування пацієнтів після високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки і монокондилярного ендопротезування доведено, що ці методи не є конкурентними, тому що застосовуються у різних групах хворих: остеотомію показано у разі ураження медіального відділу II ст. за Келгреном-Лоуренсом у пацієнтів не старше 55 років із мінімальним ураженням хряща латерального відділу колінного суглоба (не більше II ст. за Оутербриджем), а монокондилярне ендопротезування - у разі гонартрозу з варусною деформацією у випадку тотального дефекту медіальних виростків і повністю збереженому латеральному відділі колінного суглоба.

Проведені дослідження показали, що застосування раннього навантаження на кінцівку після мікрофрактуризації дефектів хряща колінного суглоба і після високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки у ви падку остеоартрозу колінного суглоба скорочує в 1,5 рази строки відновлювального лікування та істотно не впливає на віддалені результати лікування хворих.

Запропоновано алгоритм диференційованого вибору методу хірургічного лікування остеоартрозу колінного суглоба. Результати його перевірки по казали, що охоплення ним пацієнтів склало 95,5%. Перевірка точності ви бору лікування за алгоритмом показала, що правильний вибір методу був у більшості випадків - від 81,7% до 96,1%.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Орлянский В. Руководство по артроскопии коленного сустава / В. Орлянский, М. Головаха. - Днепропетровск: Пороги, 2007. - 152 с.

Особистий внесок автора полягає в узагальненні власного досвіду артроскопії колінного суглоба та написанні тексту книги.

2. Орлянский В. Корригирующие остеотомии в области коленного сустава / В. Орлянский, М. Головаха, Р. Шабус. - Днепропетровск: Пороги, 2009. - 159 с.

Особистий внесок автора полягає в узагальненні власного досвіду коригувальних остеотомій в зоні колінного суглоба та написанні тексту книги.

3. Рой І.В. Фізична реабілітація після артроскопічного відновлення передньої хрестоподібної зв'язки / І.В. Рой, М.Л. Головаха, І.А. Лазарев, Р.О. Сергієнко, Т.В. Заморський, Л.Д. Катюкова // Київ: МОЗ України, Український центр наукової медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи, 2009. - 24 с. (Методичні рекомендації).

Особистий внесок автора полягає в розробці протоколу реабілітації.

4. Корж М.О. Коригуюча остеотомія проксимального відділу великогомілкової кістки при гонартрозі з остеосинтезом пластиною з кутовою стабільністю гвинтів. (методичні рекомендації) / М.О. Корж, М.Л. Головаха, В.А. Філіпенко, І.В. Шишка // Київ: МОЗ України, Український центр наукової медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи, 2009. - 24 с. (Методичні рекомендації).

Особистий внесок автора полягає в розробці методики хірургічного втручання та реабілітаційного протоколу.

5. Лоскутов А.Е. К диагностическому значению артроскопии коленного сустава / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2000. - Випуск 9. - Книга ІІІ. - С.135 - 138.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та аналізі результатів дослідження.

6. Лоскутов А.Е. Использование артроскопии в комплексном лечении гон артроза / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2000. - № 4. - С.41-44.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та аналізі ускладнень.

7. Лоскутов А.Е. Наш опыт артроскопии коленного сустава / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2001. - №2. - С.108-109.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та аналізі матеріалу.

8. Лоскутов А.Е. Артроскопия и корригирующая остеотомия при лечении гонартроза / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2002. - № 2. - С.5-7.

Особистий внесок автора полягає у виконанні частини хірургічних втручань та аналізі матеріалу.

9. Лоскутов А.Е. Медицинская реабилитация больных после артроскопии коленного сустава / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2002. - № 3. - С.5-9.

Особистий внесок автора полягає в розробці протоколу відновного лікування хворих.

10. Лоскутов А.Е. Ранние осложнения артроскопии коленного сустава / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2004. - № 1. - С.47-49.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та аналізі матеріалу.

11. Лоскутов А.Е. Артроскопическое восстановление передней крестообразной связки / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2005. - № 1. - С.50-54.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та аналізі матеріалу.

12. Лоскутов А.Е. Повреждения коленного сустава, сочетающиеся с разрывом передней крестообразной связки / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2006. - № 2. - С.71-73.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та статистичному аналізі даних.

13. Лоскутов А.Е. Артроскопическое восстановление передней крестообразной связки / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха, С.В. Галушка // Спортивная медицина. - 2007. - № 3. - С.23-24.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та статистичному аналізі даних.

14. Головаха М.Л. Профилактика инфекционных осложнений при артроскопии коленного сустава /М.Л. Головаха // Літопис травматології та ортопедії. - 2008. - № 1-2. - С.109-110.

15. Головаха М.Л. Выбор анестезии при артроскопии коленного сустава / М.Л. Головаха, А.Г. Тютюнник, Т.М. Забашная // Травма. - 2009. - Том 10, № 1. - С.56-62.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань.

16. Головаха М.Л. Ранняя нагрузка после артроскопии коленного сустава / М.Л. Головаха // Травма. - 2009. - Том 10, № 2. - С. 191-196.

17. Головаха М.Л. Опыт электроденервации под артроскопическим контролем при пателлофеморальном артрозе / М.Л. Головаха, А.Е. Лоскутов, И.В. Шишка, О.В. Банит // Вісник ортопедії, травматології та про тезування. - 2009. - № 2. - С.18-21.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та аналізі ускладнень.

18. Головаха М.Л. Ранняя нагрузка после высокой вальгизирующей остеомомии большеберцовой кости при лечении гонартроза / М.Л. Головаха, А.Е. Лоскутов // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2009. - № 2. - С.13-16.

Особистий внесок автора полягає у виконанні частини хірургічних втручань та аналізі матеріалу.

19. Корж Н.А. К вопросу прогнозирования результата высокой корригирующей остеотомии большеберцовой кости / Н.А. Корж, М.Л. Головаха, В.А. Филиппенко, И.В. Шишка, О.В. Банит // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2009. - № 4. - С.5-9.

Особистий внесок автора полягає у виконанні всіх хірургічних втручань та статистичному аналізі даних.

20. Головаха М.Л. Биомеханическая модель остеосинтеза фрагментов більше берцовой кости при открывающейся корригирующей остеотомии / М.Л. Головаха, С.П. Панченко, И.В. Шишка, О.В. Банит // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва. - 2009. - Том 10, № 4. - С.113-118.

Особистий внесок автора полягає у постановці завдання та участі в аналізі результатів роботи.

21. Головаха М.Л. Планирование величины коррекции корригирующей остеотомии больше берцовой кости / М.Л. Головаха, И.В. Шишка, О.В. Банит, В.Л. Красовский // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2010. - № 1. - С.91-97.

Особистий внесок автора полягає у постановці завдання та участі у аналізі результатів роботи.

22. Корж Н.А. Прогноз прогрессирования остеоартроза коленного сустава / Н.А. Корж, М.Л. Головаха, Б.С. Гавриленко, Э. Агаев, Р. Шабус, В. Орлянский // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2010. - № 2. - С.28-34.

Особистий внесок автора полягає в проведенні аналізу результатів дослідження.

23. Головаха М.Л. Хондропластика дефектов хряща коленного сустава (обзор литературы) / М.Л. Головаха // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2010. - № 3. - С.125-129.

24. Головаха М.Л. Применение гемостатического турникета при артроскопии коленного сустава / М.Л. Головаха, И.В. Шишка, О.В. Банит, С.Н. Красноперов // Травма. - 2010. - Том 11, № 2. - С.167-170.

Особистий внесок автора полягає в постановці завдань, виконанні всіх оперативних втручань та написанні статті.

25. Головаха М.Л. Сравнительное биохимическое исследование результатов лечения больных с гонартрозом препаратами глюкозамина сульфата / М.Л. Головаха, Ф.С. Леонтьева, В.А. Туляков // Український морфо логічний альманах. - 2010. - Том 8, № 3. - С.24-28.

Особистий внесок автора полягає в постановці завдань, участі в аналізі результатів та написанні статті.

26. Головаха М.Л. Поражение суставного хряща при несостоятельности передней крестообразной связки / М.Л. Головаха, И.В. Шишка, О.В. Банит, А.О. Твердовский, Ю.А. Бабич, И.Н. Забелин, В. Орлянский // Запорожский медицинский журнал. - 2010. - Том 12, № 4. - С.135-139.

Особистий внесок автора полягає в проведенні всіх хірургічних втручань та аналізі результатів дослідження.

27. Корж Н.А. Прогноз результата лечения повреждения хряща коленного сустава / Н.А. Корж, М.Л. Головаха, Э. Агаев, В. Орлянский // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2010. - № 4. - С.24-31.

Особистий внесок автора полягає в створенні концепції роботи, набору матеріалу та написанні статті.

28. Головаха М.Л. Биохимическое исследование результатов лечения боль ных с гонартрозом внутрисуставным введением препарата гиалуроновой кислоты / М.Л. Головаха, Ф.С. Леонтьева, В.А. Туляков // Запорожский медицинский журнал. - 2010. - Том 12, № 6. - С.43-48.

Особистий внесок автора полягає в постановці завдань та написанні статті.

29. Головаха М.Л. Ранняя нагрузка после микрофрактуризации дефектов хряща коленного сустава / М.Л. Головаха // Ортопедия, травматология и про тезирование. - 2011. - № 1. - С.99-102.

30. Головаха М.Л. Шкала прогнозирования результатов микрофрактуризации дефектов хряща при остеоартрозе коленного сустава / М.Л. Головаха, Ю.М. Нерянов, И.В. Шишка, О.В. Банит // Запорожский медицинский журнал. - 2011. - Том 13, № 3. - С.12-15.

Особистий внесок автора полягає в створенні концепції роботи, набору матеріалу та написанні статті.

31. Головаха М.Л. Влияние сагиттального наклона тибиального плато на риск повреждения передней крестообразной связки / М.Л. Головаха, И.В. Шишка, О.В. Банит, С.Н. Красноперов, Р. Шабус, В. Орлянский // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2011. - № 2. - С.30-33.

Особистий внесок автора полягає в створенні концепції роботи та написанні статті.

32. Головаха М.Л. Применение корригирующих стелек при остеоартрозе коленного сустава с варусной деформацией / М.Л. Головаха, В.А. Филиппенко, И.В. Шиш ка, А.М. Горелов, О.В. Банит, С.Н. Красноперов // Ортопедия, травма тология и протезирование. - 2011. - № 2. - С.64-70.

Особистий внесок автора полягає в створенні концепції роботи та написанні статті.

33. Жердев И.И. Эндоскопическая хирургия коленного сустава / И.И. Жер дев, М.Л. Головаха: Сборник научно-практических статей к 200-летию областной клинической больницы им. И.И. Мечникова, Днепропетровск, 1998/ Министерство здравоохранения Украины, Днепропетровск, 1998. - С.110.

Особистий внесок автора полягає в проведенні хірургічних втручань та написанні статті.

34. Лоскутов А.Е. Гонартроз - корригирующая остеотомия или эндопротезирование? / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха: Мат. пленуму асоціації ортопедів-травматологів України (Київ-Вінниця, 23-24 вересня 2004) / Українська асоціація ортопедів-травматологів, АМН України, МОЗ України. - Київ-Він ниця, 2004. - С.116-118.

Особистий внесок автора полягає в проведенні частини хірургічних втручань та написанні статті.

35. Лоскутов А.Е. Наш опыт артроскопического восстановления передней крестообразной связки / А.Е. Лоскутов, М.Л. Головаха: тези доповідей ХVІ з'їзду ортопедів-травматологів України (Одеса, 21-23 вересня 2006) / МОЗ України, АМН України, асоціація ортопедів-травматологів України. - Одеса, 2006. - С.303.

Особистий внесок автора полягає в проведенні всіх хірургічних втручань та аналізі матеріалу.

36. Головаха М.Л. Почему у нас так много артроза коленного сустава у молодых 40-50 лет пациентов / М.Л. Головаха, Р.В. Татарчук: сб. научных трудов по материалам международной научно-практической конференции "Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании`2007". - Одесса, 2007. - Т.18. - С.22-24. - (Серия медицина, ветеринария и фармацевтика, химия, история).

Особистий внесок автора полягає в сформуванні цілі та завдань роботи та аналізі результатів дослідження.