Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика

УДК 616.314.-74-089.27

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Розробка та обґрунтування нових підходів до проведення реставрацій зубів та оцінки їх якості

14.01.22 - стоматологія

Удод Олександр Анатолійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі пропедевтичної стоматології Донецького національного медичного університету ім. М.Горького МОЗ України (ректор - заслужений діяч науки і техніки, академік АМН України, доктор медичних наук, професор Казаков В.М.).

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Павленко Олексій Володимирович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, директор Інституту стоматології, кафедра стоматології, завідувач.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач;

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Косенко Костянтин Миколайович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач;

доктор медичних наук, професор Ніколішин Анатолій Карлович, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач.

Захист відбудеться « 26 » лютого 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.613.09 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України за адресою: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 10-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий « 25 » січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М.Дорошенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Найбільш розповсюдженими захворюваннями, лікуванням яких займається лікар-стоматолог у своїй практичній діяльності, є карієс зубів і його ускладнення. Високий рівень поширеності цих захворювань, як відомо, тісно пов'язаний з недостатньою ефективністю діагностичних та лікувально-профілактичних заходів (Борисенко А.В., 2000; Косенко К.Н., Деньга О.В., Хоменко Л.А., 2004; Павленко О.В., 2008). Завершальним етапом у лікуванні карієсу і його ускладнень є відновлення анатомічної форми, функції та естетичних параметрів зубів. Для цього використовують різні відновлювальні матеріали: ті, що містять метали, цементи, композиційні матеріали хімічного або світлового твердіння. У сучасній стоматології найбільш часто застосовують фотокомпозиційні матеріали (ФКМ), тобто ті, що твердіють під впливом світлового потоку певної довжини хвилі від спеціальних пристроїв - фотополімеризаторів (Иоффе Е., 1997; Макеева И.М., 1997; Борисенко А.В., Неспрядько В.П., 2002; Грютцнер А., 2005; Шмидседер Дж., 2005). Ці матеріали мають ряд переваг перед іншими: можливість пошарового нанесення, контрольоване твердіння, швидка, досить повна полімеризація, широка колірна гама, прозорість, тривала стабільність кольору, значна зносостійкість (Николишин А.К., 2001; Білоклицька Г.Ф., 2001; Чиликин В.Н., 2004; Грютцнер А., 2005; Радлинский С.В., 2007; Manhart J., 2007).

Високі вимоги з боку пацієнтів до естетичності та терміну служби реставрацій стимулюють постійне вдосконалення складу та властивостей фотокомпозиційних матеріалів, адгезивних систем, технологій їх клінічного застосування. Але досить велика кількість ускладнень, найчастішими з яких є невідповідність кольору, порушення крайового прилягання та крайове забарвлення на межі реставрацій, вторинний карієс, шорсткість поверхні, спонукає шукати нові підходи до проведення реставраційних робіт не тільки у площині стоматологічного матеріалознавства, а й під час визначення показань до реставрації, оцінки стану твердих тканин зубів, що реставрують, та обсягу препарування, вибору матеріалів, методів їх полімеризації та обробки поверхні реставрацій тощо (Perinka L., 2002; Николаев А.И., Цепов Л.М., 2004; Schulz D., 2004; Белоклицкая Г.Ф., Дзицюк Т.И., 2008; Ернст К.-П., 2009).

Якість виконаної реставраційної роботи, з цілої низки загальновідомих причин, має бути адекватно оціненою. Відомі клінічні оціночні системи страждають суб'єктивністю та значною мірою залежать від інструментального забезпечення та навичок лікаря-стоматолога (Каральник Д.М., Балашов А.Н., 1978; Макеева И.М., 1997; Ryge G.,1998; Болховская С.М., 2000). Більшість систем для клінічної оцінки реставрацій відносяться до послідовного типу - для кожного критерію формулюються певні оцінки, що дають можливість обирати між аспектами й властивостями, які визнані клінічно значущими. Але на ранніх етапах порушень реставрацій, коли вони не визначаються візуально-інструментально, такі системи не дозволяють їх діагностувати.

Рішення проблеми проведення якісного лікування та об'єктивної його оцінки в реставраційній стоматології є неможливим без одержання та детального і всебічного аналізу необхідної інформації (Радлинский С.В., 2002; Thorsten J., 2003; Ahmad I., 2009). Досягти об'єктивізації оцінки якості можливо шляхом використання сучасних комп'ютерних технологій, зокрема, комп'ютерного аналізу цифрового зображення реставрацій зубів. У зв'язку з цим, актуальним представляється розробка та обґрунтування нових об'єктивних підходів до реставраційних технологій та клінічної оцінки якості реставраційних робіт. Це обумовило мету й завдання даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота була фрагментом планових наукових тем «Сучасні інформаційні технології в діагностиці та лікуванні стоматологічних захворювань» (№ держреєстрації 0101 U 007992) та «Комп'ютерні технології в реконструктивній стоматології» (№ держреєстрації 0101 U 008729), що виконувалися на кафедрі пропедевтичної стоматології Донецького національного медичного університету ім. М.Горького. Автор є керівником і безпосереднім виконавцем зазначених тем.

Мета дослідження: оптимізація якості реставрацій зубів шляхом розробки об'єктивних підходів до їх проведення та клінічної оцінки на основі комп'ютерного аналізу цифрового зображення.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:

1. Вивчити в лабораторних умовах втрати інтенсивності світлового потоку галогенового фотополімеризатора в твердих тканинах зубів і зразках фотокомпозиційних матеріалів різної товщини та мікротвердість матеріалів при полімеризації їх світловим потоком крізь тверді тканини.

2. Обґрунтувати вибір методу полімеризації фотокомпозиційних матеріалів залежно від товщини твердих тканин зубів та втрат інтенсивності світлового потоку фотополімеризатора.

3. Вивчити в лабораторних умовах шорсткість поверхні емалі зубів різними методами до та після дозованого кислотного впливу й розробити клінічні методи оцінки шорсткості поверхні емалі з використанням біофотометрії та комп'ютерного аналізу цифрового зображення.

4. Вивчити в лабораторних умовах і порівняти показники крайового прилягання фотокомпозиційних матеріалів, які полімеризували за різними методами, до твердих тканин зубів і розробити клінічні методи оцінки крайового прилягання фотокомпозиційних матеріалів, у тому числі в області дна і стінок каріозних порожнин, і крайового забарвлення з використанням комп'ютерного аналізу цифрового зображення.

5. Розробити апаратурне забезпечення цифрової зйомки об'єктів порожнини рота та програмні продукти для комп'ютерного аналізу цифрового зображення цих об'єктів.

6. Розробити та обґрунтувати диференційовані підходи на етапі підготовки жувальних зубів до реставрації залежно від рівня структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів.

7. Провести порівняльну оцінку якості реставрацій жувальних зубів, які виконані з урахуванням розроблених диференційованих підходів з фотокомпозиційних матеріалів із застосуванням різних методів їх полімеризації, відповідно до клінічних критеріїв Ryge та клінічних критеріїв, які базуються на комп'ютерному аналізі цифрового зображення.

8. Провести порівняльну оцінку якості фотокомпозиційних реставрацій фронтальних зубів за критеріями Ryge та клінічними критеріями з використанням комп'ютерного аналізу цифрового зображення і обґрунтувати можливість розширення показань до проведення реставрацій фронтальних зубів залежно від гігієнічного стану порожнини рота пацієнтів.

Об'єкт дослідження - реставрація зубів, якість реставраційних робіт.

Предмет дослідження - інтенсивність світлового потоку фотополімеризатора, мікротвердість фотокомпозиційних матеріалів, шорсткість поверхні емалі зубів, структурно-функціональна кислотостійкість емалі зубів, гігієнічний стан порожнини рота, цифрове зображення реставрацій зубів, крайове прилягання та крайове забарвлення на межі реставрацій, клінічна оцінка якості реставраційних робіт.

Методи дослідження: фізичні - оцінка інтенсивності світлового потоку галогенового фотополімеризатора, визначення мікротвердості фотокомпозиційних матеріалів; біофізичні - профілографія-профілометрія поверхні емалі зубів, біофотометрична оцінка шорсткості поверхні емалі зубів, визначення мікропроникності між твердими тканинами зубів та фотокомпозиційними матеріалами; морфологічні - скануюча електронна мікроскопія (СЕМ) поверхні емалі зубів; клінічні - визначення індексів інтенсивності ураження зубів карієсом, гігієнічного стану порожнини рота, комплексного пародонтального індексу, структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів, електроодонтодіагностика, клінічна оцінка якості реставрацій зубів; комп'ютерні - комп'ютерний аналіз цифрового зображення поверхні емалі та реставрацій зубів, визначення показників крайового прилягання фотокомпозиційних матеріалів та крайового забарвлення, площі та товщини зубного нальоту; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. В лабораторних умовах визначені втрати інтенсивності світлового потоку галогенового фотополімеризатора в твердих тканинах зубів і зразках фотокомпозиційних матеріалів та вперше встановлена експонентна залежність втрат інтенсивності від товщини твердих тканин та зразків фотокомпозиційних матеріалів.

В лабораторних умовах вивчена мікротвердість фотокомпозиційних матеріалів при проведенні методу «спрямованої» полімеризації. Вперше показано, що за товщини твердих тканин зубів 3,00 мм мікротвердість фотокомпозиційних матеріалів як на поверхні, що прилягає до стінки каріозної порожнини, так і на вільній поверхні, є більш, ніж на 20% нижчою від мікротвердості за товщини твердих тканин 2,00 мм та менше.

Вперше надано лабораторно-клінічне обґрунтування вибору методу полімеризації фотокомпозиційних матеріалів залежно від товщини твердих тканин зубів та втрат інтенсивності світлового потоку фотополімеризатора. Доведено, що «спрямовану» полімеризацію можна проводити лише за товщини стінки каріозної порожнини 2,00 мм та менше.

Розроблені методи оцінки шорсткості поверхні емалі зубів з використанням біофотометрії та комп'ютерного аналізу цифрового зображення в умовах лабораторії та клініки.

Проведена в лабораторних умовах з використанням комп'ютерного аналізу цифрового зображення порівняльна оцінка крайового прилягання фотокомпозиційних матеріалів до твердих тканин зубів за периметром дозволила розробити клінічні методи оцінки крайового прилягання фотокомпозиційних матеріалів і крайового забарвлення на межі реставрацій.

Для досягнення певних параметрів цифрової зйомки об'єктів порожнини рота розроблено її апаратурне забезпечення та програмні продукти для комп'ютерного аналізу цифрового зображення об'єктів порожнини рота.

Розроблені диференційовані підходи на етапі підготовки жувальних зубів до реставрації залежно від рівня структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів. Вперше обґрунтований певний обсяг препарування каріозних порожнин у жувальних зубах залежно від цього показника.

Вперше проведена порівняльна оцінка якості реставрацій фронтальних і жувальних зубів, які виконані з фотокомпозиційних матеріалів із застосуванням різних методів їх полімеризації на підставі розроблених диференційованих підходів, відповідно до клінічних критеріїв, заснованих на комп'ютерному аналізі цифрового зображення.

Вперше клінічно доведено, що полімеризацію фотокомпозиційних матеріалів під час відновлення фронтальних зубів необхідно проводити за методом «м'якого старту».

Клінічними дослідженнями доведена можливість розширення показань до проведення реставрацій фронтальних зубів залежно від гігієнічного стану та кратності професійної гігієни порожнини рота.

Вперше розроблений клінічний метод оцінки прилягання фотокомпозиційних матеріалів в області дна і стінок каріозної порожнини у фронтальних зубах з використанням комп'ютерного аналізу цифрового зображення, за допомогою якого можна виявити порушення, що дозволяє запропонувати новий клінічний критерій якості реставрацій фронтальних зубів.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі отриманих результатів розроблено нові підходи до проведення реставрацій жувальних зубів залежно від рівня структурно-функціональної кислотостійкості емалі, обґрунтований вибір оптимального методу полімеризації фотокомпозиційних матеріалів, які дозволяють досягти зниження кількості ускладнень реставраційних робіт. Обґрунтовано розширені показання до проведення реставрацій фронтальних зубів залежно від гігієнічного стану та кратності професійної гігієни порожнини рота.

Запропоновані клінічні методи оцінки крайового прилягання фотокомпозиційних матеріалів до твердих тканин зубів і крайового забарвлення на межі реставрацій, метод оцінки шорсткості поверхні емалі зубів, а також метод оцінки порушення прилягання ФКМ в області дна і стінок каріозних порожнин у фронтальних зубах на основі комп'ютерного аналізу цифрового зображення з використанням власних комп'ютерних програм.

Розроблено апаратурне забезпечення цифрової зйомки об'єктів порожнини рота, а також об'єктивні методи оцінки площі та товщини зубного нальоту з використанням комп'ютерного аналізу цифрового зображення.

За матеріалами дисертації видано два інформаційні листи про нововведення в системі охорони здоров'я: «Спосіб оцінки якості реставраційних робіт» (2005 р.) і «Спосіб визначення площі й товщини зубного нальоту» (2005 р.). Отримані також свідоцтва про реєстрацію авторського права на твори «Комп'ютерна програма «Діагностика дефектів твердих тканин зуба» (2004 р.) і «Комп'ютерна програма «Dental Quality» (2007 р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес на профільних кафедрах Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», Одеського державного медичного університету, Луганського державного медичного університету, Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського, Білоруської медичної академії післядипломної освіти, Пермської державної медичної академії ім. акад. Є.А.Вагнера, а також у лікувальну роботу закладів охорони здоров'я м. Донецьк та міст Донецької області, м. Луганськ та міст Луганської області, м. Сімферополь та міст АР Крим, м. Київ, м. Одеса, м. Полтава, м. Кіровоград, м. Суми, м. Чернігів, м. Москва, м. Перм (Російська Федерація), м. Мінськ (Республіка Білорусь).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обраний та обґрунтований напрям дослідження, проведений інформаційний пошук та аналіз наукової літератури, сформульовані мета та завдання дослідження, розроблена програма та організовано проведення наукових досліджень, обрані вже відомі методи та створені нові методи дослідження, проведені лабораторні та клінічні дослідження. Дисертантом самостійно здійснений аналіз та узагальнення отриманих результатів, їх наукова інтерпретація та сформульовані висновки. Автором сформовано базу даних, здійснено їх статистичну обробку, оформлено дисертацію. У дослідженнях, результати яких опубліковані у статтях спільно з співавторами, участь здобувача є визначальною. За науковим напрямом, який створений та розроблений автором, під його безпосереднім науковим керівництвом виконано та захищено три кандидатські дисертації.

Лабораторні дослідження виконані автором разом зі співробітниками лабораторії фізичних методів дослідження Донецького науково-дослідницького інституту чорної металургії (завідувач лабораторії Гажура М.П.) та на кафедрі загальної фізики й дидактики фізики Донецького національного університету (завідувач кафедри д.ф.-м.н., доц. Русаков В.Ф., консультант - к.т.н., доц. Бешевлі Б.І.). Комп'ютерні програми розроблені на кафедрі обчислювальної математики та програмування Донецького національного технічного університету (завідувач кафедри д.т.н., проф. Павлиш В.В., консультант - к.т.н., доц. Шамаєв В.В.)*.

Апробація результатів дисертації. За матеріалами дисертації були зроблені доповіді на конференціях та з'їздах: міжнародна конференція «Вітчизняна стоматологія на рубежі століть (традиції, проблеми та перспективи розвитку)», м. Полтава, 2001; ювілейна науково-практична конференція «Розвиток і становлення стоматології в Україні», м. Полтава, 2002; ІІІ з'їзд Українського біофізичного товариства, м. Львів, 2002; міжнародна конференція «Центральні та периферичні механізми вегетативної нервової системи», м. Донецьк, 2003; 8-а міжнародна конференція з квантової медицини «Теоретичні й клінічні аспекти квантової медицини», м. Донецьк, 2003; міжнародна ювілейна науково-практична конференція «Сучасні методи діагностики, лікування та профілактики в терапевтичній стоматології», м. Полтава, 2003; науково-практична конференція лікарів-стоматологів та науковців «Сучасні питання стоматології, щелепно-лицевої хірургії та імплантології», м. Харків, 2004; міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми терапевтичної стоматології», м. Київ, 2004; II (IX) з'їзд Асоціації стоматологів України «Сучасні технології профілактики та лікуванні в стоматології», м. Київ, 2004; науково-практична конференція з міжнародною участю «Від фундаментальних досліджень до прогресу в медицині», присвячена 200-річчю з дня заснування ХДМУ, м. Харків, 2005; науково-практична конференція Донецького осередку Асоціації стоматологів України «Сучасні технології лікування й профілактики в практичній стоматології», м. Донецьк, 2005; науково-практична конференція Донецького осередку Асоціації стоматологів України, м. Донецьк, 2006; міжнародна науково-практична конференція «Досягнення й перспективи розвитку ортопедичної стоматології та ортодонтії в Україні», м. Полтава, 2006; науково-практична конференція «Сучасні досягнення в стоматології», м. Донецьк, 2007; міжнародна науково-практична конференція «Сучасні методи лікування та профілактики в терапевтичній стоматології. Алергологія в стоматології», м. Полтава, 2007; ІІІ (Х) з'їзд Асоціації стоматологів України «Інноваційні технології - в стоматологічну практику», м. Полтава, 2008; науково-практична конференція з міжнародною участю «Новітні перспективні технології діагностики та лікування в дерматовенерології та косметології», м. Донецьк, 2008; ювілейна міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання сучасної стоматології», м. Львів, 2008; IV конференція Українського товариства нейронаук з міжнародною участю, м. Донецьк-Слов'янськ, 2008; «Стоматологія вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку», м. Івано-Франківськ, 2009.

Публікації. За матерiалами дисертацiї опублiковано 53 наукові праці, з яких 33 - у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (14 - одноосібних, 19 - у співавторстві), 20 публікацій у збірках, матеріалах i тезах з'їздів та конференцій, отримано 10 авторських свідоцтв, деклараційних патентів та патентів України на винахід та корисну модель, 2 свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір «Комп'ютерна програма» та 13 посвідчень на раціоналізаторські пропозиції. Видано 2 інформаційні листи.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 385 сторінках друкованого тексту (основний зміст - 314 сторінок). Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису об'єктів та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 422 джерела (304 вітчизняних авторів та дослідників країн СНД і 118 іноземних). Текст ілюстрований 92 рисунками та 97 таблицями.

Основний зміст

Об'єкти та методи досліджень. Для дослідження динаміки інтенсивності світлового потоку галогенового фотополімеризатора Translux EC, Kulzer, при проходженні його крізь зразки твердих тканин зубів, композиційних матеріалів та зразки твердих тканин зубів разом з композиційним матеріалом було використано експериментальну установку та розроблену методику (посвідчення на рацпропозицію №5991 від 16.02.2004 р.). Інтенсивність світлового потоку була 800 мВт/см². Усі зразки твердих тканин зубів були розподілені на чотири групи: І група - зразки емалі товщиною від 0,30 мм до 1,00 мм, ІІ група - зразки емалі з дентином товщиною від 1,01 до 1,50 мм, ІІІ - зразки товщиною від 1,51 до 2,00 мм, ІV - товщиною від 2,01 до 3,00 мм. Усього досліджено 100 зразків різної товщини та різного ступеня зволоженості. Зразки фотокомпозиційних матеріалів різної товщини виготовляли за допомогою спеціального пристрою (посвідчення на рацпропозицію №5936 від 19.03.2001 р.). Вони були розподілені на дві групи. До І групи увійшли зразки фотокомпозиційних матеріалів емалевих кольорів: Charisma, Неraeus Kulzer, колір А1; Arabesk Top, Voco, колір A1; Brilliant enamel, Coltene, колір A1; Valux Plus, 3M, колір A1; до ІІ групи - зразки матеріалів опакових кольорів: Charisma, Неraeus Kulzer, колір OA3; Arabesk Top, Voco, колір UO; Brilliant dentine, Coltene, колір D3; Valux Plus, 3M, колір UO. Змінення інтенсивності світлового потоку досліджено в 20 зразках кожного кольору.

Для подальшого дослідження виготовляли зразки твердих тканин зубів з нанесеним шаром ФКМ. Товщина твердих тканин зубів становила від 0,30 мм до 3,00 мм, максимальна товщина матеріалу - 3,00 мм, яку поступово зменшували за допомогою шліфувальних дисків до 2,00 мм та 1,00 мм. Зразки були розподілені на дві групи. До І групи увійшли зразки твердих тканин з матеріалами емалевих кольорів: Charisma, Неraeus Kulzer, колір А1; Arabesk Top, Voco, колір A1; Brilliant enamel, Coltene, колір A1; Valux Plus, 3M, колір A1; ІІ групу склали зразки твердих тканин з матеріалами опакових кольорів: Charisma, Неraeus Kulzer, колір OA3; Arabesk Top, Voco, колір UO; Brilliant dentine, Coltene, колір D3; Valux Plus, 3M, колір UO. Для даного дослідження було виготовлено по 20 зразків кожного кольору.

Оцінку мікротвердості зразків ФКМ Charisma, Heraeus Kulzer, колір А1, і Brilliant enamel, Coltene, колір A1, товщиною 2,00 мм, які були полімеризовані світловим потоком фотополімеризатора крізь тверді тканини зубів, проводили через 1 добу після світлового впливу за допомогою мікротвердометра ПМТ-3 (Ремизов С.М., Скворцов В.Н., 2001). Поверхню зразку матеріалу, яка прилягала до твердих тканин зубів, позначали, як поверхню А, а протилежну їй - як поверхню В. Усього було досліджено 40 зразків, які були розподілені на чотири групи: до І групи ввійшли зразки із твердими тканинами зубів товщиною 1,00 мм, до ІІ - зразки із твердими тканинами товщиною 1,50 мм, до ІІІ - товщиною 2,00 мм, до IV групи - товщиною 3,00 мм. Інтенсивність світлового потоку фотополімеризатора складала 800 мВт/см².

Оцінку шорсткості поверхні емалі зубів до та після кислотного впливу проводили методами профілографії-профілометрії (Ремизов С.М., Пружанский Л.Ю., 1983), СЕМ (Гурин Н.А., 1976; Srinivasan M., 2007), комп'ютерного аналізу цифрового зображення (деклараційний патент України на винахід №59118 від 15.08.2003 р.), біофотометрії (деклараційний патент України на корисну модель №7716 від 15.07.2005 р.; деклараційний патент України на корисну модель №7742 від 15.07.2005 р.). Для дослідження були відібрані 10 вилучених за ортодонтичними показаннями інтактних премолярів.

Крайове прилягання ФКМ Charisma, Нeraeus Kulzer, та Brilliant, Coltene, до твердих тканин у штучних стандартних порожнинах у жувальних зубах, які віднесені, відповідно до матеріалів, до І та ІІ груп, оцінювали за периметром реставрації за допомогою комп'ютерного аналізу цифрового зображення за власною методикою і за мікропроникністю між ФКМ і твердими тканинами (Барер Г.М., Гринева Т.Б., Гройсман С.И., 2001). У кожній із двох груп було виділено по дві підгрупи, в одній з яких опромінення ФКМ проводили методом «спрямованої» полімеризації, в іншій - методом «м'якого старту». Досліджено 28 зразків жувальних зубів з ФКМ Charisma, Нeraeus Kulzer, та 26 зразків з ФКМ Brilliant, Coltene.

Для виявлення порушення прилягання ФКМ в області дна і стінок каріозної порожнини у фронтальних зубах методом комп'ютерного аналізу цифрового зображення були досліджені фронтальні зуби, штучні, так звані «наскрізні» порожнини на апроксимальних поверхнях яких були відновлені ФКМ Charisma, Нeraeus Kulzer, і Brilliant, Coltene (відповідно, І та ІІ група). У кожній із груп було виділено по дві підгрупи, у яких опромінення ФКМ проводили методами «спрямованої» полімеризації та «м'якого старту». У кожній підгрупі досліджено по 12 зразків.

На етапі лабораторного дослідження використовували цифрову фотокамеру «Olympus» в макрорежимі за нейтрального колірного фону. Для виявлення порушення прилягання ФКМ в області дна та стінок каріозної порожнини у фронтальних зубах використовували додаткове джерело світла, яке розташовували з оральної поверхні досліджуваного зуба, а цифрову фотокамеру - з вестибулярної (навпроти один одного). Фотокамера фіксувала світловий потік від додаткового джерела світла, що пройшов крізь тверді тканини зуба, реставраційний матеріал та сформував зображення.

Об'єктом клінічних досліджень були 428 пацієнтів віком від 20 до 45 років, у яких було відновлено 741 зуб із приводу середнього та глибокого карієсу за загальноприйнятими правилами з відповідними етапами. Клінічне обстеження пацієнтів проводили за загальноприйнятою методикою з використанням стандартних стоматологічних інструментів. При обстеженні стоматологічного статусу пацієнтів ураховували показники інтенсивності карієсу (КПВ), структурно-функціональної кислотостійкості (СФКС) емалі зубів, що визначали за тестом емалевої резистентності (ТЕР) (Окушко В.Р., Косарева Л.И., 1983), комплексного пародонтального індексу (КПІ) (Леус П.А., 1988), гігієнічного індексу ОНІ-S (Greene-Vermillion, 1969), гігієнічного індексу (ГІ) Федорова-Володкіної (1973), електроодонтодіагностики (ЕОД). Товщину стінки каріозної порожнини вимірювали за допомогою удосконаленого стоматологічного вимірювального пристрою (посвідчення на раціоналізаторську пропозицію №6009 від 22.03.2006 р.)

Клінічну оцінку реставрацій здійснювали безпосередньо після відновлення, через 6, 12, 24 й 36 місяців за критеріями USPHS (Ryge G.,1998): анатомічна форма (АФ), колірна відповідність (КВ), крайове прилягання (КрПр), шорсткість поверхні (ШП), крайове забарвлення (КрЗ), дискомфорт/чутливість (Д/Ч), вторинний карієс (ВК). За критеріями «крайове прилягання» та «крайове забарвлення» реставраційні роботи оцінювали також за допомогою розроблених нами методів. Додатково ввели критерій, що дозволяє оцінити порушення прилягання ФКМ в області дна та стінок каріозної порожнини у фронтальних зубах. Для проведення досліджень в області жувальних зубів використовували розроблений нами пристрій для проведення інтраоральної зйомки об'єктів порожнини рота (патент України на винахід №83713 від 11.08.2008 р.). Пристрій включає відеокамеру 1, яка розміщена в металевому корпусі 2, оптичний інтраоральний зонд 3 з віконцем для прийому зображення 4, освітлювач 5, світлодіод 6 освітлювача 5, оптоволоконний світловод 7 для передачі відеозображення на відеокамеру 1, додатковий освітлювач 8, світлодіод 9 додаткового освітлювача 8, шарнірний фіксуючий пристрій 10, блок живлення 11, ручку регулювання 12 інтенсивності світлового потоку основного освітлювача 5 і ручку регулювання 13 інтенсивності світлового потоку додаткового освітлювача 8, фізичні канали зв'язку 14 і комп'ютер 15 (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Пристрій для проведення цифрової інтраоральної зйомки об'єктів порожнини рота.

Пристрій використовували таким чином: розташовували зонд над досліджуваною поверхнею зуба або реставрації та спостерігали за нею на моніторі комп'ютера. Найбільш інформативні кадри відеоряду зберігали у форматі JPEG з дозволом 2600*2000 крапок, потім виконували комп'ютерний аналіз цифрового зображення в розробленому програмному продукті «Dental Quality» (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір «Комп'ютерна програма «Dental Quality» №22641 від 13.11.2007 р.). Для оцінки реставраційних робіт за критерієм «крайове прилягання» вимірювали периметр прилягання ФКМ до твердих тканин зубів та довжину ділянки порушення крайового прилягання, що контрастує в порівнянні з ділянками, де порушення відсутні. Довжину ділянки порушення показували у відсотках від периметра. З урахуванням цих кількісних показників ми запропонували таку систему оцінок якості реставрації за даним критерієм.

Найвищою оцінкою «А» оцінюють ті реставраційні роботи, у яких порушення крайового прилягання ФКМ до твердих тканин зубів не було.

Оцінкою «В» оцінюють реставраційні роботи, у яких довжина ділянки порушення крайового прилягання без оголення дентину або прокладки становить до 20% периметра реставрації.

Оцінкою «С» оцінюють ті роботи, у яких довжина ділянки порушення крайового прилягання становить від 21% до 50% периметра реставрації, а також роботи, у яких порушення крайового прилягання супроводжується оголенням дентину або прокладки.

Оцінкою «Д» можуть бути оцінені ті реставрації, у яких довжина ділянки порушення крайового прилягання становить 51% периметра й більше.

Оцінку «Е» одержує реставрація, якщо вона є рухливою або відсутньою. У такому випадку необхідно знов провести реставрацію зуба.

Для оцінки крайового забарвлення на межі реставрацій у програмі «Dental Quality» на отриманих цифрових знімках у стандартному діапазоні RGB детально вивчали периметр прилягання ФКМ до твердих тканин зуба. За допомогою «ласо» виділяли дві зони: одна охоплює весь периметр, інша розташована у ФКМ та є «еталоном». Далі автоматично проводили розподіл першої зони на 10 рівнозначних за площею ділянок і порівняння кожної з них за кольором з «еталоном». Запропонована система оцінок виглядає так.

Найвищу оцінку «А» одержують ті реставраційні роботи, у яких жодна з ділянок першої зони не відрізняється за параметрами градацій кольору від «еталона», це значить, що крайове забарвлення навколо реставрації є відсутнім.

Оцінкою «В» належить оцінити ті реставраційні роботи, у яких змінення кольору на межі реставрації та твердих тканин зубів визначено в одній або двох ділянках (тобто до 20% периметра реставрації).

Оцінкою «С» оцінюють ті реставрації, у яких змінення кольору на межі реставрації визначено в трьох - п'ятьох ділянках (від 21% до 50% периметра).

Оцінкою «Д» оцінюють ті реставрації, у яких змінення кольору на межі реставрації визначено більш, ніж у п'ятьох ділянках (51% периметра й більше).

Для виявлення порушення прилягання ФКМ до твердих тканин зубів в області дна та стінок каріозної порожнини у фронтальних зубах, крім оптичного інтраорального зонда, використовували знімний додатковий оптоволоконний освітлювач, який розташовували з оральної поверхні досліджуваного зуба, тоді як зонд - з вестибулярної. Далі виконували фотознімок у режимі макрозйомки та проводили його оцінку у програмі «Dental Quality». Порушення прилягання ФКМ в області дна та стінок каріозної порожнини виявляли після аналізу зображення в довгохвильовому та короткохвильовому діапазонах R-B: дефекти контрастували на однорідному фоні реставрації. Запропонована система оцінок виглядає так.

Найвищу оцінку «А» надають тим реставраціям, у яких порушення прилягання ФКМ в області дна та стінок каріозної порожнини не було.

Оцінку «В» одержують ті реставрації, у яких виявлені дефекти, що розташовані усередині реставраційного матеріалу.

Оцінку «С» одержують ті роботи, у яких порушення прилягання ФКМ були виявлені в області стінок каріозної порожнини.

Оцінку «Д» одержують ті роботи, у яких порушення були виявлені в зоні контакту ФКМ з дентином в області дна та кутів каріозної порожнини.

Реставраційні роботи з оцінками А або В за всіма критеріями можна вважати прийнятними, тоді як реставрації з оцінкою «С» та «Д» мають потребу в профілактичних втручаннях або заміні. Їх варто вважати неприйнятними.

Всі обстежені у клінічному дослідженні були розподілені на чотири основні групи.

Пацієнтів, у яких відновлювали жувальні зуби (каріозні порожнини I класу за Блеком), розподілили на дві групи залежно від товщини стінок відпрепарованої каріозної порожнини. До групи А включили 220 пацієнтів з каріозними порожнинами, у яких товщина кожної зі стінок (вестибулярної та оральної) не перевищувала 2,00 мм. У цій групі пацієнтів проводили метод «спрямованої» полімеризації ФКМ. До групи В увійшли 235 пацієнтів із каріозними порожнинами, у яких товщина хоча б однієї зі стінок (вестибулярної або оральної) була більшою, ніж 2,00 мм. У такому випадку проводили полімеризацію ФКМ за методом «м'якого старту».

Всіх обстежених у кожній з груп А та В розподілили на три підгрупи в залежності від структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів. До I підгрупи увійшли 89 пацієнтів з високим і середнім рівнем СФКС емалі, у яких відновлено 89 каріозних порожнин ФКМ Charisma, Herаeus Kulzer, і 82 порожнини ФКМ Brilliant, Coltene; до II підгрупи увійшов 71 пацієнт з низьким та дуже низьким рівнем СФКС емалі (показник ТЕР 6 балів і вище), відновлено 71 порожнину матеріалом Charisma, Herаeus Kulzer, і 63 порожнини матеріалом Brilliant, Coltene. У цих пацієнтів проводили препарування порожнин до здорових твердих тканин. У III підгрупі у 78 пацієнтів з низьким та дуже низьким рівнем СФКС (ТЕР складав 6 балів і вище) препарування каріозних порожнин проводили із профілактичним розширенням (були відновлені 78 порожнин матеріалом Charisma, Herаeus Kulzer, і 72 порожнини матеріалом Brilliant, Coltene).

Пацієнтів, у яких відновлювали фронтальні зуби (каріозні порожнини III та IV класів за Блеком), також розподілили на дві групи. До групи С увійшли 111 пацієнтів з каріозними порожнинами, у яких після препарування збережені вестибулярна й оральна стінки або одна з них. Пацієнти цієї групи були розподілені на підгрупи залежно від гігієнічного стану порожнини рота та кратності професійної гігієни. До І підгрупи увійшов 41 пацієнт з 73 реставраціями та задовільним гігієнічним станом; до ІІ підгрупи - 40 пацієнтів з 75 реставраціями, у яких початковий гігієнічний індекс Федорова-Володкіної був незадовільним (перевищував 1,5 бала), але яким попередньо була проведена професійна гігієна порожнини рота з навчанням раціональному догляду і періодичним повторенням професійної гігієни та контролем гігієнічного стану (1 раз в 3 місяці); до ІІІ підгрупи - 30 пацієнтів з 56 реставраціями та незадовільним станом гігієни (ГІ був більше за 1,5 бала) і одноразовою професійною гігієною перед проведенням лікування. Полімеризацію ФКМ проводили методом «м'якого старту». У пацієнтів І підгрупи було відновлено 41 зуб ФКМ Charisma, Нeraeus Kulzer, та 32 зуби ФКМ Brilliant, Coltene; у пацієнтів ІІ підгрупи було відновлено 40 та 35 зубів відповідними ФКМ; у пацієнтів ІІІ підгрупи - 30 та 26 зубів, відповідно.

До групи D увійшли 88 пацієнтів з каріозними порожнинами, у яких обидві стінки (вестибулярна та оральна) були відсутні, тобто з так званими «наскрізними» порожнинами. Всі обстежені цієї групи були розподілені на дві підгрупи залежно від методу світлового впливу на реставраційний матеріал. До І підгрупи ввійшли 39 пацієнтів з 39 відновленнями з застосовуванням «спрямованої» полімеризації (21 реставрація з ФКМ Charisma, Нeraeus Kulzer, та 18 - з ФКМ Brilliant, Coltene), до ІІ підгрупи - 43 пацієнти з 43 реставраціями з полімеризацією методом «м'якого старту» (відповідно, 23 та 20 відновлень).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням програмних продуктів Statistica 6,0 та Excel for Windows ХР.

Результати досліджень та їх обговорення. У результаті лабораторних досліджень встановлено, що світловий потік галогенового фотополімеризатора при проходженні крізь тверді тканини зубів значно втрачає в інтенсивності, зокрема, виявлено експонентну залежність втрат від їх товщини. Так, за товщини вологих зразків емалі до 1,00 мм втрати інтенсивності становили 39,721,25%. Втрати світлового потоку, що пройшов крізь вологі зразки емалі та дентину товщиною до 1,50 мм, становили 45,341,23%, товщиною до 2,00 мм - 68,911,51%, до 3,00 мм - 76,931,42%. Отримані результати між собою відрізняються вірогідно (р<0,05). Втрати світлового потоку зростали на 2-6% у разі, коли зразки твердих тканин зубів були сухими.

Виявлену експонентну залежність втрат інтенсивності світлового потоку від товщини твердих тканин можна виразити формулою: I=i/exp(0,49*t), де I - інтенсивність світлового потоку після проходження крізь тверді тканини зубів, i - інтенсивність світлового потоку фотополімеризатора, 0,49 - отриманий емпіричним шляхом коефіцієнт, t - товщина твердих тканин зубів.

Встановлено, що в фотокомпозиційних матеріалах опакових кольорів втрати інтенсивності світлового потоку вище, ніж в матеріалах емалевих кольорів. Найменші втрати були виявлені в зразках матеріалу Charisma, Неrаеus Kulzer, вони склали за товщини до 1,50 мм у зразках емалевого кольору А1 52,921,42%, опакового кольору ОА3 - 59,561,36%, за товщини до 2,00 мм у зразках емалевого кольору - 62,151,73%, опакового - 73,151,57%, до 3,00 мм - 73,641,17% та 81,631,84% (відмінності відповідних показників між собою є вірогідними, р<0,05). Трохи вище втрати були в зразках матеріалів Brilliant, Coltene, і Arabesk Top, Voco, а найбільші - у матеріалі Valux Plus, 3М. Останні склали за товщини до 1,50 мм у зразках емалевого кольору А1 64,561,63%, опакового кольору UO - 69,941,63%, за товщини до 2,00 мм у зразках емалевого кольору - 75,831,83%, опакового - 84,371,91%, до 3,00 мм - 82,271,36% та 91,631,54%, відповідно (р<0,05).

Закономірності втрат інтенсивності світлового потоку в цьому випадку можна виразити за допомогою формули, яка аналогічна вище наведеній, де змінюється лише отриманий емпіричним шляхом коефіцієнт: для емалевих кольорів - 0,75, для опакових - 0,97.

Результати дослідження, у якому вивчали втрати інтенсивності світлового потоку в зразках, що складаються із фрагмента твердих тканин зубів з нанесеним на нього шаром ФКМ, показали, що мінімальними втрати були в тих зразках, товщина емалі в яких не перевищувала 1,00 мм і такою ж була товщина фотокомпозиційного матеріалу емалевого кольору: для зразків з ФКМ Charisma, Неrаеus Kulzer, втрати склали 70,231,46%, з ФКМ Brilliant enamel, Coltene, - 72,361,20%, Arabesk Top, Voco, - 74,321,24%, Valux Plus, 3М, - 76,521,16%. Показники зразків з ФКМ Brilliant enamel, Coltene, та Arabesk Top, Voco, відрізняються між собою невірогідно (р>0,05), в усіх інших випадках відмінності є вірогідними (р<0,05). Якщо ж товщина твердих тканин зростає до 2,00 мм, то ці показники також збільшуються: для зразків з ФКМ Charisma, Неrаеus Kulzer, втрати склали 84,651,21%, з ФКМ Brilliant enamel, Coltene, - 85,261,33%, Arabesk Top, Voco, - 86,471,59%, Valux Plus, 3М, - 90,241,15%. У випадку збільшення товщини шару до такої ж величини втрати світлового потоку склали: для зразків з ФКМ Charisma, Неrаеus Kulzer, - 91,251,41%, Brilliant enamel, Coltene, - 92,031,42%, Arabesk Top, Voco, - 93,461,43%, Valux Plus, 3М, - 96,571,13%. Це означає, що до поверхні шару фотокомпозиційного матеріалу, яка залишилася вільною, доходить менш 10% світлового потоку. Якщо товщина всього зразка становить 6,00 мм (по 3,00 мм твердих тканин і ФКМ), то у всіх випадках втрати інтенсивності світлового потоку сягають 98-99%. Дослідження зразків твердих тканин зубів з шарами ФКМ опакових кольорів показало, що втрати світлового потоку зростають на 6-11% у порівнянні зі зразками з матеріалами емалевих кольорів відповідної товщини (відмінності показників є вірогідними, р<0,05). Максимальних же значень втрати досягають уже за товщини шару ФКМ опакового кольору в 2,00 мм.

У результаті дослідження мікротвердості шарів ФКМ емалевих кольорів, світлову дію на які було здійснено за методом «спрямованої» полімеризації, встановлено, що найбільші її показники були визначені на поверхні А, яка прилягає до твердих тканин, у зразках усіх чотирьох груп (товщина твердих тканин зубів, відповідно, 1,00 мм, 1,50 мм, 2,00 мм й 3,00 мм). У зразках І групи мікротвердість матеріалу Charisma, Неrаеus Kulzer, склала 51,240,29 кГс/мм², ІІ групи - 50,600,34 кГс/мм², ІІІ - 50,260,24 кГс/мм², IV - 40,510,42; матеріалу Brilliant, Coltene, - 50,880,34, 50,240,41, 49,830,52 й 39,880,47 кГс/мм², відповідно. На поверхні В, яка залишилася вільною, була визначена вірогідно (р<0,05) нижча мікротвердість, у зразках І групи з матеріалом Charisma, Неrаеus Kulzer, вона склала 48,220,29 кГс/мм², ІІ групи - 47,570,34 кГс/мм², ІІІ групи - 47,310,41 кГс/мм², IV - 36,760,5 кГс/мм²; для матеріалу Brilliant, Coltene, показники склали 47,940,31, 47,210,38, 46,980,49 й 36,190,54 кГс/мм², відповідно. Звертає на себе увагу різке (на 20% і більше) падіння мікротвердості в зразках, де товщина твердих тканин сягає 3,00 мм, незалежно від поверхні, на якій визначали мікротвердість.

Результати цієї частини дослідження дозволили визначити максимально припустиму товщину стінки каріозної порожнини, за якої є можливим проведення «спрямованої» полімеризації ФКМ. На наш погляд, вона не повинна перевищувати 2,00 мм. Товщина ж шару ФКМ регулюється залежно від інтенсивності світлового потоку фотополімеризатора й опаковості. Якщо товщина хоча б однієї зі стінок каріозної порожнини (вестибулярної або оральної) перевищує 2,00 мм, проводити метод «спрямованої» полімеризації відносно шару ФКМ, який прилягає до цієї стінки, вважаємо недоцільним, альтернативою в такому випадку є метод «м'якого старту». На підставі результатів була складена формула, за якою при введенні показника товщини стінки каріозної порожнини можливо розрахувати мінімально припустиму інтенсивність світлового потоку фотополімеризатора для проведення «спрямованої» полімеризації: i=I*exp(0,49*t), де i - інтенсивність світлового потоку фотополімеризатора, I - мінімально-припустима інтенсивність світлового потоку для полімеризації ФКМ після проходження крізь тверді тканини зубів (300 мВт/см²), 0,49 - отриманий емпіричним шляхом коефіцієнт та t - товщина твердих тканин зуба. Саме такий обґрунтований підхід до вибору методу полімеризації ФКМ застосовували в клінічних дослідженнях.

У результаті дослідження шорсткості поверхні емалі зубів до кислотного впливу методами профілографії-профілометрії, біофотометрії, комп'ютерного аналізу цифрового зображення та СЕМ вірогідних відмінностей не виявлено. Так, шорсткість емалі за методом профілографії-профілометрії склала 0,0500,008 мкм, за методом біофотометрії - 0,0540,003 мкм, комп'ютерного аналізу цифрового зображення - 0,0510,004 мкм, СЕМ - 0,0490,009 мкм. Подальший аналіз показав високий лінійний кореляційній зв'язок між показниками шорсткості емалі, отриманими профілографією-профілометрією та СЕМ (R=0,97, р<0,05), профілографією-профілометрією та комп'ютерним методом (R=0,86, р<0,05), СЕМ та комп'ютерним методом (R=0,84, р<0,05). Значно нижчими були коефіцієнти кореляційного зв'язку між показниками профілографії-профілометрії та біофотометрії (R=0,56) і СЕМ та біофотометрії (R=0,54), які не мали вірогідного характеру (р>0,05).

Шорсткість емалі після дозованого кислотного впливу за методом профілографії-профілометрії склала 0,0700,009 мкм, біофотометрії - 0,0750,007 мкм, комп'ютерного аналізу - 0,0700,008 мкм, СЕМ - 0,0690,006 мкм. Показники шорсткості, отримані до та після дії кислоти, вірогідно відрізнялися (р<0,05). Знов високий кореляційний зв'язок був виявлений між показниками профілографії-профілометрії та СЕМ (R=0,89, р<0,05), профілографії-профілометрії та комп'ютерного методу (R=0,91, р<0,05), СЕМ та комп'ютерного методу (R=0,97, р<0,05). Коефіцієнти кореляції між показниками за відомими методами (профілографії-профілометрії та СЕМ), з одного боку, та за розробленим методом біофотометрії, з іншого, були цього разу вірогідними, але знов нижчими за вже наведені (0,76 та 0,68, відповідно).

Результати цього фрагменту лабораторного дослідження дозволили запропонувати два методи оцінки шорсткості емалі для застосування їх у клінічних дослідженнях: біофотометричний і комп'ютерного аналізу цифрового зображення. Виходячи з очевидних переваг останнього, саме його використовували в подальших дослідженнях.

У ході вивчення у лабораторних умовах крайового прилягання за периметром реставрації за допомогою комп'ютерного аналізу цифрового зображення у зразках І групи порушення крайового прилягання ФКМ Charisma, Неrаеus Kulzer, що становлять не більше 20% від периметра реставрації, були визначені в 3 випадках (21,43±10,97%) з 14 при проведенні «спрямованої» полімеризації та в 4 випадках (28,57±12,07%) з 14 при проведенні «м'якого старту». Однак ще в 2 випадках (14,29±9,35%) за «спрямованої» полімеризації було виявлене порушення прилягання, довжина якого була більше 21% від периметра реставрації. Метод «м'якого старту» такі порушення не спричинив. У зразках ІІ групи з матеріалом Brilliant, Coltene, була визначена аналогічна тенденція, а саме, порушення крайового прилягання до 20% периметра виявили у 3 зразках (23,0811,69%) з 13 за «спрямованої» полімеризації та у 4 зразках (30,7712,80%) з 13 за полімеризації ФКМ методом «м'якого старту». Як і у І групі, у 2 зразках (15,3810,01%) з «спрямованою» полімеризацією ФКМ були виявлені порушення, довжина яких складала від 21% до 50% периметра реставрації. Відмінності показників у залежності від застосованого методу полімеризації є невірогідними (р>0,05).

На підставі результатів були розроблені клінічні методи оцінки реставраційних робіт за критеріями «крайове прилягання» та «крайове забарвлення» з використанням комп'ютерного аналізу цифрового зображення (деклараційний патент України на винахід №62422 від 15.12.2003 р.).

Дослідження крайового прилягання до твердих тканин зубів за мікропроникністю у зразках І групи з ФКМ Charisma, Неrаеus Kulzer, та зразках ІІ групи з ФКМ Brilliant, Coltene, показало, що мікропроникність у зразках з «спрямованою» полімеризацією матеріалів трохи вище, ніж у зразках з полімеризацією за методом «м'якого старту», однак відмінності є невірогідними (р>0,05). Мікропроникність між твердими тканинами та ФКМ Charisma, Неrаеus Kulzer, склала 1,93±0,16 бала при проведенні «спрямованої» полімеризації та 1,86±0,18 бала при проведенні «м'якого старту». У зразках з ФКМ Brilliant, Coltene, цей показник був 1,85±0,15 та 1,77±0,23 бала, відповідно. Вірогідних відмінностей між мікропроникністю в зразках з різними ФКМ, що полімеризовані одним методом, також не виявлено.

На наступному етапі дослідження фронтальних зубів з відновленими штучними, так званими «наскрізними» порожнинами відразу після відновлення у зразках з «спрямованою» полімеризацією ФКМ Charisma, Herаeus Kulzer, та у зразках, де застосовували «м'який старт», порушення прилягання ФКМ в області дна та кутів каріозної порожнини було виявлено в однаковій кількості випадків: по 2 (16,67±10,21%) з 12. Повторне дослідження зразків через 7 діб показало наявність дефектів уже в 5 зразках (41,67±11,13%) з «спрямованою» полімеризацією та у тих, що й раніше, 2 випадках (16,67±10,21%) з полімеризацією методом «м'якого старту» (різниця є вірогідною, р<0,05). Вивчення зразків з ФКМ Brilliant, Coltene, показало аналогічну тенденцію. Всі порушення знаходилися на межі ФКМ і дентину.

На підставі результатів цього фрагменту був розроблений клінічний метод оцінки порушення прилягання ФКМ в області дна та кутів каріозної порожнини у фронтальних зубах (деклараційний патент України на винахід №65269 від 15.03.2004 р.), що використовували в клінічних дослідженнях.

Результати лабораторних досліджень дозволили перейти до клінічних досліджень із застосуванням розроблених методів оцінки.

Безпосередньо після відновлення всі реставрації жувальних та фронтальних зубів у пацієнтів усіх груп були оцінені найвищою оцінкою.

Подальші огляди показали, що значних коливань показників стоматологічного статусу пацієнтів усіх груп виявлено не було. Це стосується також і показників якості реставрацій у пацієнтів усіх підгруп груп А та В за усіма критеріями у термін обстеження 6 місяців.

Клінічні дослідження, які були проведені через 12 місяців після відновлення у пацієнтів групи А, у яких було застосовано метод «спрямованої» полімеризації ФКМ, дозволили визначити, що у пацієнтів І підгрупи з показником ТЕР 3,530,22 бала за критерієм «крайове прилягання» 92,11±4,37% реставрацій з матеріалу Charisma, Herаeus Kulzer, за візуально-інструментальним методом мали плавний перехід від матеріалу до емалі, що відповідає найвищій оцінці А. За комп'ютерним методом таку оцінку виставили 86,84±5,48% реставрацій. У пацієнтів ІІ підгрупи з показником ТЕР, що дорівнював 7,310,19 бала, та стандартним препаруванням каріозних порожнин під ФКМ найвищу оцінку А отримали 86,21±6,40% відновлень за візуально-інструментальним методом та 79,31±7,52% за комп'ютерним. Ці показники у пацієнтів ІІІ підгрупи, у яких показник ТЕР дорівнював 7,630,23 бала, а препарування каріозних порожнин проводили з профілактичним розширенням, складали, відповідно, 88,24±5,53% та 82,35±6,54%.