Клініко–патогенетичні особливості, лікування та медична реабілітація хворих на хронічний некалькулезний холецистит, поєднаний з хронічним вірусним гепатитом С мінімального ступеня активності на тлі вторинних імунодефіцитних станів

При вивчені стану мікрогемодинаміки було встановлено, що у всіх хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, в періоді загострення захворювання виявлялися суттєві порушення з боку МЦР, ступінь вираженості і тривалість збереження яких залежали від тяжкості перебігу захворювання та частоти його загострень. Порушення з боку МЦР виражалися переважно у вигляді звивистості і нерівномірності калібру венул і капілярів, зменшення числа функціонуючих капілярів з утворенням аваскулярних зон, появи в ряді випадків сітчастої структури судин, що є ознакою функціонуючих АВА, зменшення АВК до 1:4 - 1:5; уповільнення, а у ряді випадків навіть ретроградного кровотоку; появи сладж-синдрому І-ІІ ступеня у венулах і капілярах у вигляді гранулярно-зернистого кровотоку; наявності периваскулярного набряку різного ступеня вираженості. При цьому у більшості хворих на ХНХ, поєднаний із ХВГС МСА, до початку лікування відмічалося підвищення усіх проаналізованих КІ, що свідчило про генералізоване порушення з боку показників мікрогемодинаміки та стану МЦР. При вираженому загостренні у хворих патологічного процесу у ГБС порушення мікрогемодинаміки були більш виражені. При проведенні ББК у таких хворих частіше виявлялися безсудинні зони, зменшення АВК до 1:5 - 1:6; сітчаста структура судин (що свідчило про наявність функціональних АВА), меандровидна звивистість венул. З внутрішньосудинних змін мало місце уповільнення, ретроградний кровоток і навіть повна зупинка потоку крові; внутрішньосудинна агрегація формених елементів крові (ВАЕК) II - III ступеня. У позасудинному відділі спостерігався виражений периваскулярний набряк та виникнення мікрогеморагій. При морфометрії капілярів встановлені блідість і каламутність фону, зниження видимості капілярних петель і зменшення їх числа (3-5 петель на 1 мм), поліморфність капілярів, уповільнення і зернистість кровотоку, у ряді випадків стаз крові.

При зіставленні рівня прозапальних ЦК з порушенням мікрогемодинаміки у хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА, встановлено наявність певних кореляційних взаємозв'язків. Індивідуальний аналіз показав, що ступінь підвищення ФНПб корелював із судинними порушеннями у мікроциркуляторному руслі в обстежених хворих (r=+0,711). Крім того, у хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА, були виявлені істотні порушення мікрогемоциркуляції в периваскулярному відділі МЦР, що корелювало з ступенем зростання рівня ІL-1в (r=+0,698). Виявлено також кореляційний взаємозв'язок між КІ_заг. та рівнем СМ у крові (r=+0,656) обстежених пацієнтів, що свідчить про суттєву патогенетичну роль СМІ у розвитку та прогресуванні порушень мікрогемодинаміки.

Для вивчення впливу комбінації ЛФБ, ПО та препаратів ЕФЛ (ліволін, лівенціале) на клініко-біохімічні, імунологічні та мікрогемоциркуляторні показники, усіх хворих на ХНХ, поєднанного з ХВГС МСА на тлі ВІДС, було поділено на дві групи, рандомізовані за віком, статтю та характером перебігу коморбідної патології. Основну групу склали 262 хворих та групу зіставлення - 126 пацієнтів.

Вивчення динаміки клінічних показників у хворих основної групи показало, що вже протягом перших двох тижнів з моменту початку лікувальних заходів зникає більшість клінічних симптомів, що свідчать про загострення патології ГБС. У пацієнтів, які отримували запропоновану комбінацію препаратів, зменшується та потім в більшості випадків ліквідується слабкість, нездужання, біль або тяжкість у правому підребер'ї, гіркота у роті, покращується самопочуття, зменшуються розміри печінки та селезінки. Водночас з поліпшенням клінічного стану відмічається також позитивна динаміка біохімічних показників крові, що характеризують функціональний стан печінки: нормалізується рівень загального та зв'язаного білірубіну, а також показник тимолової проби, активність сироваткових амінотрансфераз та екскреторних ферментів (ЛФ та ГГТП).

У хворих основної групи проведене лікування сприяє ліквідації порушень енергетичного метаболізму, зокрема призводить до значного підвищення концентрації АТФ у крові, а також збільшення енергетичного заряду клітин. В основній групі відмічено більш виражене зменшення вмісту ПГF_2б в результаті чого, коефіцієнт ПГЕ₂/ПГF_2б у цих пацієнтів підвищився до 1,1±0,03, у той час, як у групі зіставлення він був вірогідно зниженим, та складав у середньому 0,62±0,05 (Р<0,01). Суттєва різниця виявлена також у динаміці ЦН у вказаних двох групах. Дійсно, концентрація цАМФ знизилася в основній групі у середньому у 1,9 рази порівняно з вихідною, у той час у групі зіставлення - тільки в 1,26 рази. Відповідно до цього, коефіцієнт цАМФ/цГМФ в основній групі зменшився до верхньої межі норми, в той час, як в групі зіставлення був вірогідно вищим, як за норму, так і стосовно відповідного показника основної групи. Відповідно до суттєвої ролі ПГ та ЦН в регуляції імунних та метаболічних процесів слід вважати, що нормализуючий вплив данної комбінації препаратів на їх концентрацію в патогенетичному плані буде сприяти досягненю клініко-біохімічної ремісії при розглядаємій коморбідній патології.

Після завершення лікування в основній групі хворих концентрація СМ знизилась до верхньої межі норми, в той час як в групі зіставлення цей показник зберігався в 2,96 рази вище за норму (P<0,01) та в 2,9 рази вище відповідного показника в основній групі (P<0,01). Таким чином, у пацієнтів основної групи мало місце суттєве зменшення інтенсивності та навіть повна ліквідація СМІ. У переважної більшості хворих основної групи концентрація продуктів ПОЛ - МДА і ДК нормалізувалася, тоді як у групі зіставлення, не зважаючи на позитивну динаміку даних показників, їхній рівень залишався вірогідно вище як показників норми, так і основної групи, що свідчило про збереження підвищеного рівня ліпопероксидації. Дійсно, концентрація МДА в цей період була в середньому в 1,6 рази вище норми (Р0,05) та в 1,46 рази вище, ніж в основній групі (Р0,05). Рівень проміжних продуктів ліпопероксидації - ДК в крові хворих групи зіставлення був у середньому в 1,63 рази вище норми (Р0,01) та в 1,58 рази - вище концентрації ДК у крові хворих основної групи (Р0,01). Проведення кореляційного аналізу дозволило виявити, що в ході лікування у хворих зберігається пряма кореляційна залежність між рівнем МДА і СМ у крові (r=+0,634), ДК і СМ (r=+0,624), вмістом ДК і концентрацією ЦІК у сироватці крові (r=+0,586), значеннями показника ПГЕ та рівнем СМ у крові (r=+0,726). Середній показник активності КТ у хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, у групі зіставлення був в 1,2 рази нижче норми (Р0,05) та в 1,17 рази нижче, ніж в основній групі (Р0,05). Активність СОД у хворих групи зіставлення на момент завершення лікування була в середньому в 1,26 рази нижче норми (Р0,05) та в 1,25 рази нижче, ніж в основній групі (Р0,05). Показово, що інтегральний коефіцієнт Ф у хворих групи зіставлення був в 2,4 рази нижче, ніж у хворих основної групи (Р0,01), що свідчить про збереження у хворих групи зіставлення суттєвого дисбалансу у співвідношенні ПОЛ - АОЗ з перевагою прооксидантних властивостей крові.

Рівень ВГ в групі зіставлення на момент завершення лікування був в 1,28 рази нижче норми (Р<0,05) та в 1,23 рази нижче відповідного показника основної групи (Р<0,05). Концентрація ОГ у крові хворих групи зіставлення була в 2,56 рази вище норми (Р<0,01) та в 2,1 рази вище (Р<0,05) відповідного показника в основній групі. Виходячи з того, що у хворих групи зіставлення зберігалися суттєві зсуви рівня ВГ та ОГ, після завершення лікування коефіцієнт ВГ/ОГ в цій групі також був значно нижче норми - в середньому в 3,6 рази (Р<0,01) та менш відповідного коефіцієнта в основної групі (кратність різниці складала 2,7 рази; Р<0,01). В групі зіставлення, в якій проводилося лише загальноприйняте лікування, відмічалося суттєво менше відновлення активності вивчених ферментів СГ, а саме ГТП в середньому в 1,12 рази (Р=0,05), ГТР - в 1,08 рази (Р<0,05) та ГТТ - в 1,17 рази (Р=0,05).

При повторному вивченні показників клітинної ланки імунної відповіді після завершення курсу лікування було встановлено, що в основній групі хворих під впливом проведеної терапії кількість СD3+-клітин та Т-хелперів/індукторів (СD4+) значно підвищилася до нижньої межі норми, у зв'язку з чим імунорегуляторний індекс СD4/СD8 також наблизився до нормального значення. При цьому також спостерагалося відновлення функціональної активності Т-лімфоцитів, що підтверджується динамікою РБТЛ з ФГА. В цей період обстеження у пацієнтів з коморбідною патологією ГБС на тлі ВІДС відмічалася чітко виражена динаміка показників ФАМ, що свідчило про відновлення функціонального стану СФМ. На момент завершення лікування спостерігалася також нормалізація рівня ЦІК у крові та їхнього молекулярного складу, що свідчило про ліквідацію синдрому імунотоксикозу у обстежених пацієнтів основної групи. У хворих групи зіставлення, незважаючи на деяку позитивну динаміку, не відбулося нормалізації вивчених імунологічних показників.

При повторному вивченні ЦПК хворих основної групи після завершення лікування було встановлена чітко виражена позитивна динаміка. Так, в основній групі концентрація ІL-1в знизилася стосовно вихідного показника в 2,3 рази та досягла верхньої межі норми (Р>0,1). Рівень ІL-2 зменшився відносно початкового показника в 1,8 рази і також досяг верхньої межі норми (Р>0,1). Вміст ФНПб у сироватці крові хворих основної групи знизився в середньому в 1,75 рази відносно вихідного значення і вірогідно не відрізнявся від норми (Р>0,1). Концентрація ІL-6 в сироватці крові знизилася у порівнянні з початковою в 1,9 рази, що відповідало верхній межі норми (Р>0,1). Коефіцієнти, які відображають співвідношення ЦК з прозапальною та протизапальною активністю (IL-1в/IL-4, IL-2/IL-4, ФНПб/IL-4, IL-6/IL-4), суттєво знижувалися відносно вихідних значень і у хворих основної групи вірогідно не відрізнялися від нормальних значень (Р>0,1) . У групі зіставлення спостерігалася суттєво менша позитивна динаміка ЦК у сироватці крові, тому вивчені показники в цей період обстеження вірогідно відрізнялися від норми. Дійсно, рівень ІL-1в в середньому в 1,63 рази перевищував відповідний показник норми (Р<0,01), ІL-2 був в 1,65 рази вище норми (Р<0,05), ФНПб - в 1,42 рази (Р<0,05), ІL-6 - в 1,57 рази вище норми (Р<0,01), в той же час ІL-4 в 1,15 рази нижче норми (Р<0,05). Виходячи з цього, індекси, які характеризують співвідношення ЦК з прозапальною та протизапальною активністю, у пацієнтів групи зіставлення, були вірогідно підвищені: ІL-2/ІL-4 - в 1,45 рази (Р<0,05), ІL-1в/ІL-4 - в 1,44 рази (Р<0,05), ФНПб/ІL-4 - в 1,24 рази (Р<0,05), ІL-6/ІL-4 - в 1,35 рази (Р<0,05).

В основній групі під впливом проведеної терапії активність СІФ та вміст б- та г-IФН у крові значно підвищилися та практично не відрізнялись від норми. Активність СІФ після завершення лікування у хворих групи зіставлення залишалася в 1,7 раз менше норми (Р<0,05). Рівень б-IФН в сироватці крові також дещо підвищився, але залишався нижче норми в 1,49 раз (Р<0,05), аналогічно вміст г-ІНФ у хворих групи зіставлення після завершення лікування складав 33,1±2,0 МО/мл, що було в 1,45 рази менше норми (Р<0,05). Отже, після завершення лікування у хворих групи зіставлення вивчені показники ІФС істотно відрізнялися як від норми, так і від аналогічних показників хворих основної групи.

При проведенні ББК у динаміці було встановлено, що після завершення лікування в основній групі хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, мала місце тенденція до нормалізації показників МЦР, в тому числі зниження АВК, зникнення аваскулярних зон і сітчастої структури судин, прискорення кровотоку, ліквідація стазу крові, сладж-синдрому в артеріолах і капілярах і зниження вираженості периваскулярного набряку. У цих хворих поступово розсмоктувалися мікрогеморагії. При кількісній оцінці стану мікроциркуляції після завершення лікування, КІ_заг. склав 4,2±0,25 бали і був в 1,78 рази нижче (Р<0,01), ніж у групі зіставлення, наближаючись до показників норми (Р>0,05). У хворих групи зіставлення відмічалось збереження більш виражених зсувів з боку показників МЦР, що віддзеркалює збереження підвищення у цих пацієнтів показників КІ. Дійсно, КІ₁ знизився стосовно вихідного рівня в 2,2 рази (Р<0,01) та складав після завершення лікування 3,8±0,15, що було в 2,26 рази вище норми (Р<0,01); КІ₂ знизився в 3 рази стосовно вихідного рівня та становив після цього 2,4±0,8, що було в 2 рази вище норми (Р<0,05); КІ₃ знизився в 2,25 рази стосовно вихідного рівня та складав у середньому 0,8±0,02, що було в 8 разів вище норми (Р<0,01). Інтегральний показник КІ_заг. знижувався в ході лікування у хворих групи зіставлення в 2,5 рази та складав після завершення терапії 7,0±0,18, що, однак було в 2 рази вище норми (Р<0,01). Таким чином, отримані дані свідчать, що в пацієнтів групи зіставлення відмічається лише певне покращення стану МЦР, однак повної нормалізації показників мікрогемодинаміки все ж таки не відбувається.

Аналогічна тенденція виявлена і при морфометрії капілярів: у хворих основної групи зникали блідість і каламутність фону, підвищувалося число функціонуючих капілярних петель у полі зору і покращувалась їх видимість, нормалізувалася форма капілярів і їх калібр, прискорювався кровотік. У той же час у хворих групи зіставлення зберігалися суттєво виражені зсуви показників мікрогемодинаміки, в тому числі наявність каламутності фону та зменшення кількості функціонуючих капілярів, їх деформація та сповільнення кровотоку.

Протягом диспансерного спостереження у низки хворих виявлялися клініко-лабораторні ознаки високої ймовірності виникнення загострення патологічного процесу у ГБС. У таких хворих виявлялася тяжкість у правому підребер'ї; вони скаржилися також на слабкість, нездужання, зниження емоційного тонусу, спостерігалися прояви астенічного, астено-невротичного, рідше астено-депресивного регистру. У цих хворих зберігалася гепатомегалія, іноді і спленомегалія, слабо позитивний симптом Кера та виражені ознаки ВСД. При лабораторному дослідженні встановлено, що у всіх чотирьох групах обстежених пацієнтів до початку проведення реабілітації загальна концентрація білірубіну у крові в середньому була біля верхньої межі норми, вміст у сироватці крові прямого (зв'язаного) білірубіну був у більшості випадків помірно підвищеним (Р<0,05), активність АлАТ у середньому перевищувала верхню межу норми в 2,2 - 2,3 рази та АсАТ - в 1,9 - 2,1 рази, тимолова проба була також помірно підвищена (Р<0,05). В цілому дані свідчили про неповну ремісію та суттєве підвищення вірогідності у таких хворих загострення запального процесу в ГБС. Для більш надійного прогнозування ймовірності загострення ХНХ, поєднаного з ХВГС МСА на тлі ВІДС, в періоді диспансерного нагляду хворих проведено комплексне імуно-біохімічне дослідження, яке включало вивчення найбільш інформативних показників, що дозволило визначити показання до проведення медичної реабілітації. Так, у обстежених пацієнтів виявлялася помірна Т-лімфопенія, зниження ІП, ФАМ, підвищення концентрації СМ до 2,2-2,4 г/л, індексу ФНПб/IL-4 та КІ₃. Це надає можливість прогнозувати розвиток чергового загострення ХНХ та потребує проведення профілактичних реабілітаційних заходів.

При створенні раціональної програми щодо медичної реабілітації хворих на ХНХ, поєднаний із ХВГС МСА на тлі ВІДС, було запропоновано призначення препаратів рослинного походження з артішоку колючого (артіхолу або АЕЗ) в комбінації з сучасним вітчизняним гепатопротекторним засобом антралем або фітозасобу БДГ з вираженими гепатозахисними властивостями, які сприяють покращенню результатів лікування патологічного процесу у печінці та прискоренню досягнення стійкої та тривалої ремісії як ХНХ, так і ХВГС, та в цілому покращують якість життя пацієнтів. Тому частині хворих, у яких виявлена нестійка ремісія хронічного патологічного процесу ГБС, в середньому через 3-4 місяця після завершення основного курсу лікування було призначено курс медичної реабілітації. Диспансерне обстеження хворих після завершення основного курсу лікування проводилося протягом 1 року та більше. При цьому медична реабілітація здійснена 278 хворим на ХНХ, сполучений з ХВГС МСА на тлі ВІДС, з них перша група (82 особи) - вживала антраль та АЕЗ, друга (62 пацієнта) отримувала комбінацію - антралю та артіхолу, третя (66 хворих) - БДГ, четверта - контрольна група (68 осіб) отримувала гепабене.

В цілому дані свідчили про неповну ремісію та суттєве підвищення вірогідності у таких хворих загострення запального процесу в ГБС. Для більш надійного прогнозування ймовірності загострення ХНХ, поєднаного з ХВГС МСА на тлі ВІДС, в періоді диспансерного нагляду хворих проведено комплексне імуно-біохімічне дослідження, яке включало вивчення найбільш інформативних показників, що дозволило визначити показання до проведення медичної реабілітації. Так, у обстежених пацієнтів виявлялася помірна Т-лімфопенія, зниження ІП, ФАМ, підвищення концентрації СМ до 2,2-2,4 г/л, індексу ФНПб/IL-4 та КІ₃. Це надає можливість прогнозувати розвиток чергового загострення ХНХ та потребує проведення профілактичних реабілітаційних заходів.

У результаті клінічних спостережень було встановлено, що істотне поліпшення самопочуття та зникнення астенічних проявів у хворих, які одержували антраль в комбінації з АЕЗ або артіхолом, відбувається протягом перших 2 - 3 тижнів з моменту початку проведення курсу медичної реабілітації. Разом із істотним поліпшенням загального самопочуття хворих і значним зниженням числа скарг, що характеризують психо-емоційний стан, в першій та другій групі також істотно зменшилося число пацієнтів із скаргами, що характеризують загострення патології ГБС. Отже, включення антралю в комбінації з АЕЗ або артіхолом до комплексу реабілітаційних заходів у пацієнтів з ХНХ, поєднаним з ХВГС МСА на тлі ВІДС, сприяє істотному зниженню частоти симптоматики загострення захворювання в порівнянні як з їх початковою зустрічаємістю, так і частотою у контрольній групі. Це свідчить про позитивний клінічний ефект вказаної комбінації препаратів. Одночасно відмічається також позитивна динаміка біохімічних показників крові, що характеризують функціональний стан печінки у обстежених хворих. Так, пов'язана фракція білірубіну у пацієнтів першої групи зменшилася відносно початкового рівня в 3,2 рази і становила 3,30,1 мкмоль/л (Р<0,01). У той же час у контрольній групі пов'язана фракція білірубіну знизилася до 6,00,15 мкмоль/л, що перевищувало норму в 1,9 рази (Р0,05). Активність АлАТ суттєво зменшилася та досягла меж норми в першій групі, у контрольній групі також відмічалася позитивна динаміка активності сироваткових амінотрансфераз, однак суттєве менше виражена, ніж в першій групі, тому у хворих цієї групи активність АлАТ та АсАТ на момент завершення реабілітаційних заходів була в 1,2-1,3 рази вище норми та показника у хворих першої групи (Р0,05). Тимолова проба у пацієнтів першої групи також знизилася до норми, а в контрольній групі все ж таки дещо перевищувала межі норми (6,10,2 од.; Р<0,05). Отримані дані вказують на високу ефективність застосування в комплексі реабілітаційних заходів комбінації гепатопротектору антралю та препаратів з артишоку колючого (АЕЗ або артіхолу).

Водночас, у хворих першої групи, які в процесі медичної реабілітації отримували гепатопротектор антраль та фітозасоби з артишоку колючого (АЕЗ або артіхол), після завершення курсу медичної реабілітації відмічалася зниження до норми концентрації СМ у сироватці крові, що свідчить про ліквідацію або значне зменшення проявів СМІ, практично повна нормалізація показників ПОЛ (МДА та ДК) та ПГЕ, у той час як в контрольній групі зберігалося вірогідне підвищення рівня ліпопероксидації. Так, у хворих контрольної групи рівень МДА у крові залишався вище норми та концентрації МДА в першій групі в середньому в 1,5 рази (Р0,05).

Під впливом комбінації гепатопротектору антралю та фітозасобів з артишоку колючого (АЕЗ, артіхолу) суттєво покращуються також імунологічні показники в обстежених хворих: ліквідується Т-лімфопенія, підвищується кількість циркулюючих у периферійній крові CD4+-лімфоцитів, нормалізується імунорегуляторний індекс CD4/CD8, відновлюється функціональна активність Т-клітин за даними РБТЛ з ФГА. У четвертій групі хворих, яка вживала лише фітопрепарат гепабене, залишалося зниження як відносної (в середньому в 1,2 рази відносно норми; Р<0,05), так і абсолютної кількості CD3+-клітин (у середньому 1,4 рази; Р<0,01) та CD4+-лімфоцитів - відповідно в 1,24 рази (Р<0,05) та 1,27 рази (Р<0,01), зменшенні абсолютної кількості CD8+-клітин - в 1,27 рази (Р<0,05) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8 - в 1,06 рази (Р<0,05) і показника РБТЛ з ФГА - в 1,34 рази (Р<0,01). Поряд з нормалізацією імунологічних показників, які характеризують клітинну ланку імунної відповіді, в групах хворих, які отримувала комбінацію гепатопротектору антралю та препарати з артишоку (АЕЗ, артіхол), відмічається також відновлення СФМ в цілому, знижується вміст у крові ЦІК та нормалізується їхній молекулярний склад. При вивченні ЦПК хворих після завершення курсу реабілітації було встановлено чіткий позитивний вплив на динаміку ЦК комбінації антралю та фітозасобами з артишоку колючого (АЕЗ або артіхолу). Так, в першій групі хворих, яка отримувала дану комбінацію, відмічалася практично повна нормалізація як вмісту ЦК у крові, так і співвідношення між ними. В контрольній групі спостерігалася суттєво менша позитивна динаміка ЦК у сироватці крові, тому вивчені показники в цей період обстеження вірогідно відрізнялися від норми. Дійсно, рівень рівень ІL-1в в середньому в 1,68 рази перевищує відповідний показник норми (Р<0,01), ІL-2 - в 1,69 рази вище норми (Р<0,05), ФНПб - в 1,42 рази (Р<0,05), ІL-6 - в 1,56 рази вище норми (Р<0,01), в той же час ІL-4 в 1,2 рази нижче норми (Р<0,05). Виходячи з цього, індекси, які характеризують співвідношення ЦК з прозапальною та протизапальною активністю, у пацієнтів з контрольної групи були вірогідно підвищені: ІL-2/ІL-4 - в 1,84 рази (Р<0,001), ІL-1в/ІL-4 - в 2,22 рази (Р<0,001), ФНПб/ІL-4 - в 1,69 рази (Р<0,001), ІL-6/ІL-4 - в 1,86 рази (Р<0,01).

При проведенні ББК у динаміці було встановлено, що в ході медичної реабілітації в першій групі хворих, які отримували антраль та артіхол, мала місце чітко виражена тенденція до нормалізації показників МЦР, в тому числі зниження АВК, зникнення аваскулярних зон і сітчастої структури судин, прискорення кровотоку і зникнення стазу крові, ліквідації сладж-синдрому в артеріолах і капілярах і периваскулярного набряку. У цих хворих поступово розсмоктувалися мікрогеморагії, та в цілому покращувався стан мікрогемоциркуляції, про що свідчить підрахунок КІ. В першій групі хворих під впливом реабілітаційних заходів з застосуванням антралю в комбінації з АЕЗ або артіхолом усі вивчені КІ знизилися до верхньої межі норми (Р>0,05), що свідчило про суттєве покращення стану мікрогемоциркуляції у обстежених хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС. У хворих контрольної групи залишалися певні зсуви з боку показників МЦР, що віддображає збереження підвищення у цих пацієнтів показників КІ. Так, КІ₁, який характеризує судинні порушення, в цей період обстеження у хворих четвертої групи був підвищений в середньому в 1,64 рази стосовно норми (Р<0,05) та в 1,57 рази вище відповідного індексу у пацієнтів першої групи (Р<0,05). Кратність КІ₂, що характеризує вираженість внутрішньосудиннних порушень, у хворих четвертої групи в цей період обстеження стосовно норми було збільшено в 2 рази (Р<0,05) та відносно відповідного показника у першій групі - 1,85 рази (Р<0,05). Показник КІ₃, який відображає вираженість позасудинних розладів, у четвертій групі був збільшений в цей період обстеження в середньому в 5 рази відносно норми (Р<0,01) та в 3,33 рази - відносно відповідного показника у хворих першої групи (Р<0,05). Інтегральний показник КІ_заг, у хворих четвертої групи на момент завершення медичної реабілітації був підвищений в середньому в 1,8 рази (Р<0,01) відносно норми та в 1,68 рази більше відповідного показника у пацієнтів першої групи (Р<0,05). Аналогічні дані отримані також при морфометрії капілярів. У пацієнтів з першої групи в ході медичної реабілітації поступово зникали блідість і каламутність фону, підвищувалася кількість функціонуючих капілярних петель у полі зору і покращувалась їх видимість, нормалізувалася форма капілярів і їх калібр, суттєво прискорювався кровоток. У той же час у хворих контрольної групи в цей період дослідження зберігалися виражені зміни капіляроскопічної картини, які характеризувалися збереженістю каламутності фону та зменшенням кількості функціонуючих капілярів, їх деформацією та сповільненням кровотоку. Таким чином, на момент завершення медичної реабілітації у пацієнтів першої групи відмічалась чітко виражена позитивна динаміка, та в більшості випадків навіть практично повна нормалізація стану мікрогемоциркуляції, що характеризується покращенням показників МЦР. У хворих контрольної групи залишались суттєві зсуви морфологічних та функціональних показників мікрогемоциркуляції, що свідчило про певне збереження порушень з боку МЦР.

За даними диспансерного нагляду тривалість повноцінної клініко-біохімічної ремісії у хворих з хронічною сполученою патологією ГБС на тлі ВІДС, які отримували антраль в комбінації з артіхолом або АЕЗ у 69 (84,1%) складала 1 рік та більше (період диспансерного нагляду) та у 13 (15,9%) - від 6 до 11 місяців. У 63 (59,4%) хворих, яким призначали в комплексі медичної реабілітації комбінований фітозасіб БДГ, тривалість повноцінної клініко-біохімічної ремісії дорівнювала 1 рік та більше, а у 43 (40,6%) осіб - від 6 до 11 місяців. Отже, клініко-біохімічні показники у цих хворих зберігалися стабільними, працездатність пацієнтів не страждала, вони успішно виконували свою повсякденну роботу, за даними біохімічного обстеження подальшого прогресування патологічного процесу в печінці не відмічено. В контрольній групі тривалість ремісії в більшості випадків була менше та становила у 41 осіб (60,3%) від 3 до 6 місяців, у 15 пацієнтів (22,6%) - від 7 до 11 місяців і лише у 12 хворих (17,1%) - 1 рік та більше. Тому, клініко-біохімічна ремісія тривалістю 1 рік та більше у хворих першої та другої групи відмічалася в 4,9 рази частіше, та третьої групи - в 3,9 разів частіше, ніж у пацієнтів контрольної групи (Р<0,01).

У третій групі хворих, яка отримувала в якості засобу медичної реабілітації комбінований фітопрепарат БДГ, також відмічено покращення клінічних, імунологічних, біохімічних та мікрогемодинамічних показників стосовно контрольної (четвертої) групи, пацієнтам з якої призначали гепабене. Однак в більшості випадків в першій та другій групах хворих сумарні показники ефективності медичної реабілітації, що проводилася, були більш кращими, ніж у пацієнтів третьої групи (що отримували БДГ). Тому можна вважати більш ефективним проведення медичної реабілітації з використанням комбінації антралю та препаратів з артишоку колючого (АЕЗ або артіхолу). Однак можливо також з даною метою використовувати БДГ, особливо коли у хворих є які-небудь протипоказання для призначення антраля.

Для прогнозування можливості загострення ХНХ, поєднанного з ХВГС з МСА, на тлі ВІДС, в періоді диспансерного нагляду хворих показано визначення концентрації СМ, фракції середньомолекулярних ЦІК, ФНПб/IL-4 та КІ3 як найбільш доступних та інформативних для використання у щоденній клінічній праці. При рівні СМ в крові 2,12 г/л та більш, концентрації середньомолекулярних ЦІК - та 1,15 г/л та більш, ФНПб/IL-4 - 2,21 та більше, і КІ₃ - 1,65 і більше, з ймовірністю 86±5% прогнозують розвиток чергового загострення ХНХ, що потребує проведення профілактичних реабілітаційних заходів, в тому числі із застосуванням комбінації антралю та препаратів з артишоку колючого (артіхолу та АЕЗ) або комбінованого фітопрепарату БДГ.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення наукової проблеми в галузі медицини, зокрема з внутрішніх хвороб, яке полягає у тому, що на підставі аналізу клінічних, біохімічних, імунних та мікрогемодинамічних порушень у хворих зі сполученою хронічною патологією ГБС у вигляді ХНХ, поєднаного з ХВГС МСА на тлі ВІДС, встановлені патогенетичні механізми розвитку даної коморбідної патології та розроблені раціональні підходи до її лікування та медичної реабілітації хворих.

В клінічному плані у хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, в период загострення хронічного патологичного процесу у ГБС, відмічається поєднання диспептичного, больового, гепатоспленомегалічного, астено-невротичного або астено-депресивного симптомокомплексів. У хворих з даною коморбідною патологією є характерним часті загострення запального процесу у ЖМ (4-5 разів на рік та більше), наявність фонової хронічної патології органів травлення (хронічного гастродуоденіту, панкреатиту, нерідко розвиток стеатозу печінки), а також астено-невротичної або астено-депресивної симптоматики, яка може мати характер синдромів підвищеної стомленості і навіть хронічної втоми, тривале збереження загострення запального процесу у ЖМ та паренхімі печінки, формування ДЖВШ.

Для пацієнтів з ХНХ, поєднаним з ХВГС МСА на тлі ВІДС, характерно наявність помірно виражених порушень з боку біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки у вигляді незначного підвищення рівня загального білірубіну за рахунок фракції прямого білірубіну, збільшення активності сироваткових амінотрансфераз - АлАТ - в 2-3 рази та АсАТ- в 1,8-2,6 рази, показника тимолової проби до 6-9 од., при коефіцієнті де Рітіса < 1,0, та рівня суми «печінкових» фракцій ЛДГ₄₊₅ в 2-2,4 рази. У 234 осіб (60,3 %) відмічено помірно виражене підвищення активності в сироватці крові екскреторних ферментів - ЛФ та ГГТП, а також збільшення концентрації холестерину та в-ліпопротеїдів, що свідчило про наявність в них часткового синдрому внутрішньопечінкового холестазу, тобто холестатичного компоненту при загостренні хронічної сполученої патології ГБС.

У хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, виявлені виражені порушення з боку енергетичного метаболізму, зокрема аденілової системи, які характеризуються суттєвим зменшенням концентрації АТФ у крові, падінням ЕЗЕ, що свідчить про зниження енергозабезпеченості органів та тканин. Поряд з цим відмічається помірне збільшення загальної активності ключового ферменту гліколізу - ЛДГ (КФ 1.1.1.27) у крові, та значне підвищення суми «печінкових» ізоферментів ЛДГ₄₊₅ та коефіцієнту ЛДГ₄₊₅/ЛДГ₁₊₂, що в патогенетичному плані свідчить про роз'єднування окислювального фосфорилювання та перемикання енергетичного обміну на менш ефективний шлях анаеробного гліколізу.

У пацієнтів із загостренням ХНХ, поєднаного з ХВГС МСА на тлі ВІДС, встановлено формування синдрому “метаболічної” інтоксикації (СМІ), що в біохімічному плані проявляється суттєвим збільшенням вмісту у крові СМ. Поряд з цим було характерно підвищення інтенсивності процесів ліпопероксидації з накопиченням у крові продуктів ПОЛ - МДА та ДК на тлі зниження її антиоксидантних властивостей, а саме ферментної ланки системи АОЗ у вигляді пригнічення активності СОД та різноспрямованих змін з боку КТ та зменшення вмісту в крові ВГ і падіння активності специфічних ферментів редокс-системи глутатіону - ГТП, ГТР і ГТТ, що приймають участь у регенерації ВГ з ОГ. Максимальна інтенсивність СМІ та підвищення ПОЛ і водночас пригнічення активності КТ, СОД, а також глутатіонової системи відмічається при частих загостреннях ХНХ та ХВГС на тлі ВІДС.

У переважної більшості хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, виявлені чітко виражені зсуви рівня ПГ крові у вигляді суттєвого зростання ПГF_2б і менш значущого - ПГЕ₂, що свідчить про дисбаланс простагландинової регуляції запального процесу. Водночас у обстежених пацієнтів спостерігалися порушення з боку системи ЦН. При цьому більших змін зазнав цАМФ, кратність зростання рівня якого склала 2,5 рази у порівнянні з нормою, в той час як вміст цГМФ у крові збільшився лише в 1,6 рази. Коефіцієнт цАМФ/цГМФ внаслідок такого дисбалансу ЦН був в 1,5 рази вищим за норму, що свідчило про тривале збереження прозапальних властивостей.

Для хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, характерні чітко виражені імунологічні порушення з боку клітинного імунітету, які характеризувалися Т-лімфопенією, дисбалансом субпопуляційного складу Т-лімфоцитів з дефіцитом циркулюючих CD4+ лімфоцитів, а також зменшенням імунорегуляторного індексу (CD4/CD8) та значним пригніченням РБТЛ з ФГА, що в цілому свідчить про наявність вторинного імунодефіциту. Виявлені зміни супроводжувалися пригніченням функціональної активності МФС, зокрема зниженням показників ФАМ - ФЧ, ФІ, ІА та особливо ІП, що свідчить про незавершеність процесів фагоцитозу. Поряд з цим, відмічається накопичення ЦІК у крові, переважно за рахунок підвищення вмісту найбільш патогенних середньо- (11S - 19S) та дрібномолекулярних (<11S) фракцій.

У пацієнтів з ХНХ, поєднаним з ХВГС МСА на тлі ВІДС, має місце суттєве та досить тривале підвищення концентрації у крові прозапальних ЦК - ФНПб, ІL-1в, IL-2, IL-6 та, навпаки, відносне зниження вмісту протизапального ЦК - ІL-4. Виходячи з цього, коефіцієнти, які відображають співвідношення ЦК з прозапальною та протизапальною активністю (IL-1в/IL-4, IL-2/IL-4, ФНПб/IL-4, IL-6/IL-4) були суттєво збільшені, що свідчить про превалювання прозапальних властивостей крові над протизапальними. Поряд з цим, у хворих з хронічною коморбідною патологією ГБС на тлі ВІДС відмічається також дисбаланс ІФС, який характеризувався суттєвим пригніченням активності СІФ та зменшенням концентрації б- та г-ІНФ у сироватці крові.

Для хворих зі сполученою патологією ГБС у вигляді ХНХ, поєднаного з ХВГС МСА на тлі ВІДС, характерна наявність значних порушень мікрогемодинаміки у всіх відділах мікроциркуляторного русла (МЦР) - судинному, внутрішньосудинному та позасудинному, які характеризуються зменшенням кількості функціонуючих капілярів з утворенням аваскулярних зон, дилятацією венул та спазмом артеріол, у зв'язку з чим збільшується АВК, виникненням мікроаневризм, функціонуванням артеріоло-венулярних анастомозів, наявністю в периваскулярних зонах мікрогеморагій та пігментних плям. При зіставленні ступеня зростання концентрації прозапальних ЦК у крові та вираженості порушень мікрогемодинаміки у обстежених пацієнтів, встановлено наявність певних кореляційних взаємозв'язків. Індивідуальний аналіз показав, що ступінь підвищення вмісту ФНПб у хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС корелював із судинними порушеннями у МЦР - (r=+0,694). У обстежених пацієнтів були виявлені істотні порушення мікрогемоциркуляції в периваскулярному відділі МЦР, інтенсивність яких корелювала зі ступенем зростання рівня ІL-1в у крові (r=+0,685). Виявлено також кореляційний взаємозв'язок між КІ_заг. та рівнем СМ у крові (r=+0,656), що свідчить про суттєву патогенетичну роль СМІ у розвитку та прогресуванні порушень мікрогемодинаміки в обстежених хворих.

При застосуванні комбінації лаферобіону, ПО та препаратів ЕФЛ (ліволіну або лівенціале) у хворих зі сполученою патологією ГБС на тлі ВІДС, вже протягом перших двох тижнів з моменту початку лікувальних заходів зникає більшість клінічних симптомів, що свідчать про загострення захворювання. У цих пацієнтів покращується самопочуття, зменшуються та потім в більшості випадків ліквідуються загальна слабкість, нездужання, біль або тяжкість у правому підребер'ї, гіркота у роті, поступово нормалізуються розміри печінки та селезінки. Водночас з поліпшенням клінічного стану хворих відмічається також позитивна динаміка біохімічних показників крові, які характеризують функціональний стан печінки: нормалізується рівень загального та зв'язаного білірубіну, показник тимолової проби, активність сироваткових амінотрансфераз (АлАТ і АсАТ) та екскреторних ферментів (ЛФ і ГГТП).

Включення до комплексу лікування комбінації ЛФБ, ПО та препаратів ЕФЛ у пацієнтів із загостренням ХНХ, поєднаного з ХВГС МСА на тлі ВІДС, сприяло ліквідації СМІ, про що свідчило зниження концентрації СМ у крові до верхньої межі норми. Водночас відмічено зникнення порушень з боку енергетичного метаболізму, зокрема підвищення концентрації АТФ у крові, зростання ЕЗЕ, тенденція до нормалізації вмісту як загальної активності ЛДГ так і її ізоферментного спектру. У цих хворих також спостерігалося зменшення інтенсивності процесів ПОЛ та відновлення антиоксидантних властивостей крові як ферментної ланки системи АОЗ - КТ та СОД, так і редокс-системи глутатіону (ГТП, ГТР і ГТТ).

Лікування хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, з включенням комбінації лаферобіону, ПО та препаратів ЕФЛ сприяло нормалізації клітинного імунітету, зокрема забезпечувало виражене підвищення вмісту у крові циркулюючих CD3+ та CD4+лімфоцитів, а також збільшення імунорегуляторного індексу (CD4/CD8) та відновлення функціональної активності Т-лімфоцитів за даними РБТЛ з ФГА. Функціональна активність СФМ у обстежених пацієнітів суттєво покращувалась, причому показники ФАМ досягали нижньої межі норми, та одночасно ліквідувався синдром імунотоксикозу, про що свідчило значне зниження концентрації ЦІК та тенденція до нормалізації їхнього молекулярного складу. У хворих з коморбідною патологією ГБС на тлі ВІДС відбувалося зниження у крові до верхньої межі норми концентрації прозапальних ЦК (ФНПб, ІЛ-1в, IЛ-2). Виходячи з цього, коефіцієнти, які відображають співвідношення ЦК з прозапальною та протизапальною активністю (IL-1в/IL-4, IL-2/IL-4, ФНПб/IL-4, IL-6/IL-4) знизилися та вірогідно не відрізнялися від норми. Водночас спостерігалося підвищення активності СІФ та збільшення до нижньої межі норми концентрації б- та г-ІФН у сироватці крові.

12. Для попередження загострення патологічного процесу у ГБС доцільним є проведення медичної реабілітації з використанням вітчизняного гепатопротектору антралю та фітозасобів (артіхол, артишоку екстракт-Здоров'я, бонджигар), які забезпечують, з одного боку, покращення функціонального стану печінки і ЖВШ, нормалізацію показників мікрогемодинаміки, та з іншого боку, сприяють ліквідації СМІ, відновленню імунологічного та біохімічного гомеостазу. В клініко-патогенетичному плані застосування антралю та препаратів з артишоку колючого при проведенні медичної реабілітації хворих із такою коморбідною патологією є найбільш ефективним та забезпечує повну стійку клініко-біохімічну ремісію даної патології.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Хворим на ХНХ, поєднаним з ХВГС МСА на тлі ВІДС, в тому числі при наявності супутньої хронічної патології дигестивної системи (хронічний гастродуоденіт, стеатоз печінки, хронічний панкреатит), з метою оптимізації лікування та досягнення стійкої клініко-біохімічної ремісії захворювання доцільно включати до лікувального комплексу комбінацію препаратів з антивірусними, імуномодулюючими, антиоксидантними властивостями - лаферобіону у вигляді ректальних супозиторіїв по 1 млн. МО 2 рази на добу протягом 10 діб поспіль, потім по 1 млн. МО 1 раз на добу ще 10 діб, після чого здійснювати ще 10 введень по 1 млн. МО через день. Одночасно вводиться імуноактивний препарат поліоксидоній (ПО) внутрішньом'язово по 6 мг 1 раз на добу три дні поспіль, потім по 6 мг через день ще 5-7 ін'єкцій. При неохідності, виходячи з даних імунологічного обстеження, можна призначати повторний курс введення ПО в дозі 6 мг 2 рази на тиждень - ще 10 ін'єкцій препарату. В якості гепатозахисної терапії в цей період призначають препарати ЕФЛ - ліволін або лівенціале форте по 2 капсули 3 рази на добу під час їжі впродовж 30-40 діб поспіль.

При проведенні диспансерного нагляду хворих на ХНХ, поєднаний з ХВГС МСА на тлі ВІДС, після завершення основного курсу лікування з метою ліквідації залишкових явищ загострення патологічного процесу у ЖМ та підтримки стійкої довготривалої ремісії захворювання доцільно призначати сучасний гепатопротектор антраль усередину по 0,2 г 3 рази на добу протягом 30 діб поспіль та водночас препарати рослинного походження з артишоку колючого - АЕЗ по 300 мг тричі на добу або артіхол по 0,2 г 3 -4 рази на добу, безпосередньо після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль; або комбінований фітозасіб бонджигар по 2 капсули 2 рази на день протягом 30 - 40 днів поспіль.

Для прогнозування можливості загострення ХНХ, поєднаного з ХВГС МСА на тлі ВІДС, в періоді диспансерного нагляду хворих показано визначення концентрації СМ, фракції середньомолекулярних ЦІК, ФНПб/IL-4 та КІ₃ як найбільш доступних та інформативних для використання у щоденній клінічній практиці. При рівні СМ в крові 2,12 г/л та більш, концентрації середньомолекулярних ЦІК - 1,15 г/л та більш, ФНПб/IL-4 - 2,21 та більше і КІ₃ - 1,65 та більше з ймовірністю 86±5% прогнозують розвиток чергового загострення ХНХ, що потребує проведення профілактичних реабілітаційних заходів, в тому числі зі застосуванням комбінації антралю та препаратів з артишоку колючого (артіхолу та АЕЗ) або бонджигару.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Фролов В.М. Эффективность артишока экстракта-Здоровья в комплексной терапии хронического вирусного гепатита С / [Фролов В.М., Соцкая Я.А., Борзенко И.А.]; під ред. Бабак О.Я., Фролов В.М., Харченко Н.В. Артишока екстракт-Здоров`я (фармакологічні властивості та клінічне використання). - Харків-Луганськ: Елтон-2, 2006. - С. 49 - 54. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Фролов В.М. Оценка эффективности артишока экстракта-Здоровья в медицинской реабилитации больных хроническим вирусным гепатитом С, сочетанным с хроническим некалькулёзным холециститом / [Фролов В.М., Соцкая Я.А, Санжаревская І.В.]; під ред. Бабак О.Я., Фролов В.М., Харченко Н.В. Артишока екстракт - Здоров`я (фармакологічні властивості та клінічне використання). - Харків - Луганськ: Елтон-2, 2006. - С. 55 - 62. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Ефективність комбінації антралю та артишоку екстракту - Здоров`я в комплексній терапії хронічного вірусного гепатиту С та її вплив на показники ліпопероксидації і активність ферментів антиоксидантного захисту / В.М. Фролов, І.В. Санжаревська, Н.І. Хомутянська, Я.А Соцька // Український медичний альманах. - 2005. - Т. 8, № 1. - С. 178 - 182. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та біохімічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Використання комбінації антралю та артишоку екстракту-Здоров`я з метою оптимізації лікування загострень хронічного вірусного гепатиту С / В.М. Фролов, І.В. Санжаревська, Я.А. Соцька, І.О. Борзенко // Український медичний альманах. - 2005. - Т. 8, № 2. - С. 152 - 157. (Особисто здобувачкою було проведено підбір та клінічне обстеження хворих).

Фролов В.М. Вплив антралю на рівень “середніх молекул”, показники ліпопероксидації та стан системи антиоксидантного захисту у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з хронічною патологією гепатобіліарної системи невірусного генезу / В.М. Фролов, Я.А. Соцька, Л.І. Дорогінська // Український медичний альманах. - 2005. - Т. 8, № 3. - С. 171 - 175. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та біохімічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Фролов В.М. Иммунокоррекция и иммунореабилитация как основа терапии больных хроническим вирусным гепатитом С / В.М. Фролов, Н.І. Хомутянская, Я.А. Соцкая // Імунологія та алергологія. - 2005.- № 3. - С. 23 - 28. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та імунологічне обстеження хворих).

Фролов В.М. Раціональні підходи до оптимізації медичної реабілітації хворих на хронічний вірусний гепатит С, поєднаний з хронічним некалькульозним холециститом, в ході диспансерного спостереження / В.М. Фролов, Н.І. Хомутянська, Я.А. Соцька // Український медичний альманах. - 2005. - Т. 8, № 4. - С. 185 - 191. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та імунологічне обстеження хворих).

Патогенетичне значення порушень продукції цитокінів мононуклеарами периферійної крові хворих на хронічний вірусний гепатит С, сполучений із хронічним некалькульозним холециститом / В.М. Фролов, Н.І. Хомутянська, Я.А. Соцька, І.В. Санжаревська // Український медичний альманах.- 2005. - Т. 8, № 5. - С. 149 - 154. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та імунологічне обстеження хворих).

Ефективність комбінації антралю та фітопрепаратів в комплексі медичної реабілітації хворих на хронічний вірусний гепатит С, сполучений із хронічним некалькульозним холециститом / В.М. Фролов, Т.П. Гарнік, Я.А. Соцька, І.А. Борзенко // Український медичний альманах. - 2006. - Т. 9, № 1. - С. 150 - 157. (Особисто здобувачкою було проведено диспансерне спостереження хворих та аналіз ефективності проведеної реабілітації).

Фролов В.М. Оптимізація лікувальної тактики при хронічному вірусному гепатиті С, виходячи з концепції “метаболічної інтоксикації” Л.В. Громашевської / В.М. Фролов, Я.А. Соцька, І.А. Борзенко // Український медичний альманах. - 2006. - Т. 9, № 2. - С. 176 - 181. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та біохімічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Ефективність фітопрепаратів при лікуванні загострень хронічного вірусного гепатиту С, сполученого з хронічним холециститом / В.М. Фролов, Т.П. Гарник, Я.А. Соцька, В.С. Гришина // Фітотерапія. Часопис. - 2006. - № 2. - С. 21 - 25. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Фитотерапия больных хроническим вирусным гепатитом С, резистентных к раннее проводимому лечению / В.М. Фролов, Т.П. Гарник, Я.А. Соцкая, В.С. Гришина // Фітотерапія. Часопис. - 2006. - № 2. - С. 26 - 31. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Фролов В.М. Раціональні підходи до лікування хворих на хронічний вірусний гепатит С, сполучений з хронічною патологією жовчного міхура та жовчовивідних шляхів / В.М.Фролов, Я.А.Соцька, І.А.Борзенко // Український медичний альманах.- 2006. - Т. 9, № 4. - С. 117 - 124. (Особисто здобувачкою було проведено біохімічне обстеження хворих).

Фролов В.М. Ефективність ліволіну форте при лікуванні хронічного вірусного гепатиту С та його вплив на показники ліпопероксидації і активності ферментів антиоксидантного захисту / В.М. Фролов, Н.І. Хомутянська, Я.А. Соцька // Український медичний альманах.- 2006. - Т. 9, № 5. - С. 132 - 136. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та біохімічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Фролов В.М. Вплив лівенціале форте на показники ліпопероксидації і активність ферментів антиоксидантного захисту у хворих на хронічний вірусний гепатит С / В.М.Фролов, Я.А.Соцька, І.В.Санжаревська // Український медичний альманах.- 2006. - Т. 9, № 6. - С. 139 - 143. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Ефективність фітозасобів у комплексі медичної реабілітації хворих на хронічний вірусний гепатит С, сполучений із хронічним некалькульозним холециститом / В.М. Фролов, Т.П. Гарник, Я.А. Соцька, І.В. Білоусова // Фітотерапія. Часопис. - 2007. - № 1. - С. 34 - 42. (Особисто здобувачкою було проведено діспансерне спостереження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Вплив гепатозахисного фітопрепарату на стан ліпопероксидації і активність ферментів антиоксидантного захисту у хворих на хронічний вірусний гепатит С, сполучений із хронічним некалькульозним холециститом / В.М. Фролов, Т.П.Гарник, Я.А.Соцька, І.В Білоусова // Фітотерапія. Часопис. - 2007. - № 2. - С. 31 - 36. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та біохімічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Фролов В.М. Використання антигомотоксичних препаратів гепаркомпозитум та ехінацея композитум С при лікуванні загострень хронічного вірусного гепатиту С / В.М. Фролов, М.О. Пересадін, Я.А. Соцька // Сучасні інфекції. - 2007. - № 2. - С. 4 - 12. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Вплив гепатопротектору лівенціале форте на показники синдрому “метаболічної інтоксикації” у хворих на хронічний вірусний гепатит С, сполучений з хронічним некалькульозним холециститом / В.М. Фролов, Я.А. Соцька, І.В. Санжаревська, І.А. Борзенко // Український медичний альманах. - 2007. - Т. 10, № 3. - С. 141 - 144. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та біохімічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеного лікування).

Ефективність комплексної імунокорекції при лікуванні хронічного вірусного гепатиту С / В.М. Фролов, Я.А. Соцька, І.В. Санжаревська, І.А. Борзенко, Л.І. Дорогінська // Український медичний альманах. - 2007. - Т. 10, № 4. - С. 162 - 167. (Особисто здобувачкою було проведено клінічне та імунологічне обстеження хворих та аналіз ефективності проведеної імунокорекції).

Соцька Я.А. Морфологічні зсуви з боку мікроциркуляторного русла у хворих із хронічним некалькульозним холециститом, сполученим із хронічним вірусним гепатитом С з низьким ступенем активності на тлі вторинних імунодефіцитів / Я.А. Соцька // Український морфологічний альманах. - 2007. - Т. 5, № 4. - С. 65 - 68.

Соцька Я.А. Клінічні особливості хронічного некалькульозного холециститу, сполученого з хронічним вірусним гепатитом С з низьким ступенем активності, на тлі ВІДС / Я.А. Соцька // Укр. мед. альманах. - 2007. - Т. 10, № 6. - С. 151 - 153.

Соцька Я.А. Стан енергетичного метаболізму у хворих на хронічний некалькульозний холецистит, поєднаний з хронічним вірусним гепатитом С з мінімальною активністю / Я.А. Соцька // Український медичний альманах. - 2008. - Т. 11, № 1. - С. 149 - 151.