Сучасна дифтерія у дітей: патогенез, клініка, лікування (клініко-експериментальне дослідження)

48. Мостюк А.І. Антибіотики в лікуванні дифтерії/ А.І.Мостюк, О.В. Прокопів // Сучасні інфекції.- 1999.-№2.- С.98-102. (Дисертантом самостійно проведено включені в статтю клініко-лабораторні дослідження, оформлено статтю, аналітичний огляд літератури спільний).

49. Вміст молекул середньої маси в сироватці крові та їх електрофоретична характеристика у хворих на дифтерію та епідемічний паротит/ Ю.І. Гринаш, В.М. Коробов, Прокопів О.В. та ін. // Лабораторная диагностика.- 1999.-№ 4.- С. 7-11. (Дисертантом проведено аналітичний огляд літератури, самостійно здійснено частину лабораторних досліджень з питань дифтерії, узагальнено їх результати; висновки та оформлення статті - спільні).

50. Мостюк А.І. Епідеміологічні закономірності сучасної дифтерії / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів // Матеріали наук.-практ. конференції, Львів (27-28 лютого).- Львів, 1997.- Кн.ІІІ.- С. 142-143. (Дисертантом проведено аналіз результатів спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, підготовлено доповідь та матеріал для публікації).

51. Мостюк А.І. Дифтерія / А.І. Мостюк, В.Ф. Марієвський, О.В. Прокопів. - Львів : Світ, 1996. - 208 с. (Дисертанту належить рівнозначна спільна участь у написанні всіх глав монографії та підготовці матеріалів до друку).

52. Фізіологічний метод еферентної детоксикації сілардом при інфекційних хворобах у дітей/ А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська та ін. // Матеріали наук.-практ. конференції: Тези доп.- Львів, 1993.- Ч.ІІ.- С.171. (Дисертантом проведено аналіз результатів спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, підготовлено доповідь та матеріал для публікації).

Анотація

Прокопів О.В. Сучасна дифтерія у дітей: патогенез, клініка, лікування (клініко-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.13 - інфекційні хвороби. - ДУ ,,Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2008”.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню методів лікування дифтерії у дітей на основі вивчення клініко-імуно-патогенетичних взаємозв'язків, їх патоморфологічного підґрунтя та механізмів пошкоджувальної дії дифтерійного токсина за умов моделювання експериментальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок. Вперше на органному, клітинному і субклітинному рівнях вивчені патогенетичні механізми розвитку поліорганних уражень, обґрунтовані можливості їх превентивної та перманентної корекції, удосконалені параклінічні методи моніторингу клінічного перебігу хвороби, оцінки ефективності лікування та повноти одужання. Обґрунтована детермінованість клінічного перебігу дифтерії функціональним станом локальних механізмів захисту. Встановлена інформативність кардіоінтервалографічних та електронейроміографічних досліджень щодо визначення субклінічного рівня ураження вегетативної та периферичної нервової систем. За умов експериментальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок з'ясовано ультраструктурні механізми пошкоджувальної дії дифтерійного токсину стосовно структурних елементів міокарда, нирок, вегетативної та периферичної нервової систем. Підтверджено імунокомплексний генез ураження гемокапілярів клубочкового фільтра за умов багаторазового введення мегадоз ПДС. Обґрунтовано доцільність застосування в комплексному лікуванні дифтерії ентеросорбентів.

Ключові слова: дифтерія, клінічний перебіг, міокардит, полінейропатія, токсичний нефроз, гломерулонефрит, локальний імунітет, експериментальна дифтерійна інтоксикація, лікування, ентеросорбенти.

Аннотация

Прокопив А.В. Современная дифтерия у детей: патогенез, клиника, лечение (клинико-экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.13 - инфекционные болезни. - ГУ ,,Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2008.

Работа посвящена усовершенствованию методов лечения дифтерии у детей на основании изучения клинико-имунно-патогенетических взаимосвязей, их патоморфологического субстрата и механизмов повреждающего действия дифтерийного токсина в условиях моделирования экспериментальной дифтерийной интоксикации у морских свинок.

Впервые на органном, клеточном и субклеточном уровнях изучены патогенетические механизмы развития полиорганных поражений, обоснованы возможности их превентивной и перманентной коррекции, усовершенствованы параклинические методы мониторинга клинического течения болезни, оценки эффективности лечения и полноты выздоровления.

Изучены эпидемиологические и клинические особенности современной дифтерии у детей. Установлено модифицирующее влияние сопутствующей стрептококковой инфекции на клинические проявления дифтерии. Определены возможности использования при дифтерии показателей уровня токсических метаболитов средней молекулярной массы в качестве критериев оценки степени тяжести и прогнозирования течения болезни. Установлено, что заболеваемость дифтерией, формирование разной степени тяжести болезни детерминированы функциональным состоянием локальных механизмов защиты. Подтверждена целесообразность проведения кардиоинтервалографических исследований в плане выявления субклинического уровня поражений вегетативной нервной системы при дифтерии у детей. Установлена информативность электронейромиографических исследований в качестве критериев прогнозирования развития поздних полонейропатий, оценки полноты восстановления двигательной функции периферических нервов нижних конечностей.

Новыми данными лабораторных и инструментальных исследований, проведенными у бактерионосителей C.d.tox+, подтверждена правомерность трактования бактерионосительства как активного инфекционного процесса субклинического уровня.

Впервые изучено влияние дифтерийного токсина на ультраструктуру клеточных элементов миокарда, почек, вегетативной и периферической нервной систем на последовательных этапах экспериментальной дифтерийной интоксикации у морских свинок. Деструктивные изменения терминальных окончаний интракардиальных безмиелиновых нервных волокон выявлены уже через 24 часа после введения подопытным животным дифтерийного токсина. В кардиомиоцитах в эти сроки выявляются ультраструктурные признаки снижения их энергетического потенциала. На последующих этапах экспериментальной дифтерийной интоксикации на фоне расстройств микроциркуляции определяется четкая прогредиентность изменений ультраструктуры сократительных и проводящих кардиомиоцитов. Ультраструктурные изменения периферических нервов отражают их обратимый характер, медленные темпы восстановления целостности субклеточных структур. В условиях моделирования экспериментальной дифтерийной интоксикации подтвержден иммунокомплексный генез ультраструктурных изменений, возникающих на уровне гломерулярного фильтра при многократном введении мегадоз противодифтерийной сыворотки (ПДС). Результаты клинических наблюдений созвучны с результатами экспериментальных исследований, что свидетельствует о целесообразности использования при проведении у больных дифтерией специфической детоксикации эквивалентными дозами ПДС, при минимальной введения в организм этого гетерогенного иммунопрепарата. Подтверждена эффективность использования в комплексном лечении дифтерии энтеросорбентов.

Ключевые слова: дифтерия, клиническое течение, миокардит, полинейропатия, токсический нефроз, гломерулонефрит, местный иммунитет, экспериментальная дифтерийная интоксикация, лечение, энтеросорбенты.

Размещено на Allbest.ru