Етіологія та патогенез старечої в’ялості шкіри лиця і механізми формування його структурних змін у сучасної людини європеоїдного типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

"Інститут дерматології та венерології АМН України"

УДК 611.91+611.92 : 572.544+572.545

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

етіологія та патогенез старечої в'ялості шкіри лиця і механізми формування його структурних змін у сучасної людини європеоїдного типу

ВЕРЕЩАКА

ВОЛОДИМИР ВАЛЕНТИНОВИЧ

Харків

2008

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Калюжна Лідія Денисівна,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри дерматовенерології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Проценко Тетяна Віталіївна,

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри дерматовенерології та косметології ФІПО

доктор медичних наук, професор

Притуло Ольга Олександрівна,

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського МОЗ України, завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор

Свирид Сергій Георгійович,

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри дерматології та венерології

Захист відбудеться "17" грудня 2008 року о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.603.01 при Державній установі "Інститут дерматології та венерології АМН України" за адресою: 61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи "Інститут дерматології та венерології АМН України" (61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9).

Автореферат розісланий "17" листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к. фарм. н., с. н. с. Т.Д. Носовська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення морфофункціональних особливостей шкіри лиця і вплив на них факторів зовнішнього середовища останнім часом привертає все більше уваги дослідників і лікарів як у нашій країні, так і за кордоном [Белоусов А. Е., 1998; Буянова О. В. та співавт., 1998; Возіанова С. В. та співавт., 2003; Казинникова О. Г. та співавт., 2000; Alexiades-Armenakas M., 2006; Andersen W. K. et al., 1997]. Це зумовлено зростанням інтересу до індивідуальних особливостей лиця людини, пов'язаних з віком, статевими, конституційними та расовими відмінностями, поширеністю актинічних і сенільних дерматозів, постарінням населення України [Калюжна Л. Д. та співавт., 2002; Лизогуб В. Г. та співавт., 2001; Хертель Б., 2000; Aoki H. et al., 2007; Bensaleh H. et al., 2006].

Згідно з існуючими уявленнями, зміни еластичності шкіри, порушення пігментного обміну, утворення зморщок, атрофія епідермісу і дерми, підшкірно-жирової клітковини, нависання повік і шкіри є одними з основних ланок старіння лиця. Цим питанням присвячені численні роботи [Томилин В. В., 2000; Bermann P. E., 2007; Blaeser-Kiel G., 2007; Boente M. C. et al., 1999; Berlin A. L. et al., 2007]. Однак у літературі практично відсутні дані з всебічного дослідження атрофічних змін шкіри лиця, впливу окремих ділянок сонячного спектра на розвиток інволютивних змін, молекулярних механізмів зморшкоутворення, фотополімеризаційних процесів у структурі колагенового волокна, поглибленого вивчення взаємозв'язку структурно-морфологічних елементів лиця, механізмів їх формування, чинників, які зумовлюють вікові зміни шкіри обличчя. У зв'язку з цим комплексна оцінка морфофункціональних і біохімічних показників є актуальною при визначенні ролі актинічного фактора в розвитку вікових особливостей шкіри лиця. Разом з тим практично відсутні літературні дані про молекулярні механізми фотовпливу на розвиток старіння лиця, а свідчення про енергетичні процеси в клітинах шкіри обмежені поодинокими публікаціями [Cao C. et al., 2007; Tavadia S. et al., 2004]. Залишається відкритим питання про залежність старіння епідермісу і дерми від структурних особливостей сполучної тканини і про- та антиоксидантної рівноваги. Дані літератури з цього питання поодинокі та суперечливі [Farris P., 2007; Finkel T., 2001; Hsu J. et al., 2007]. Відсутні відомості про морфофункціональні, фізико-механічні і фізико-хімічні властивості шкірного покриву у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика і є науково-дослідною темою кафедри дерматовенерології "Вивчення етіології та патогенезу старечої в'ялості шкіри лиця і механізми формування його структурних змін у сучасної людини європеоїдного типу", номер державної реєстрації 0107U008065.

Дисертантом самостійно вивчено етіологію та патогенез старечої в'ялості шкіри лиця і механізми формування його структурних змін у сучасної людини європеоїдного типу.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - з'ясування особливостей лиця людини європеоїдного типу, пов'язаних з віком, і молекулярних механізмів розвитку старечої в'ялості шкіри на основі вивчення та комплексної оцінки морфофункціональних показників, дослідження фотополімеризаційних процесів у сполучній тканині під дією опромінення оптичного діапазону.

Відповідно до мети дослідження вирішувалися такі завдання:

1) встановити частоту виявлення старечої в'ялості шкіри лиця у осіб, що відвідують дерматокосметологічні установи, та дослідити її функціональний стан у несуміжних анатомічних зонах;

2) визначити особливості загальної морфології, гістоархітектоніки і енергетичних процесів на мембранних структурах шкіри у різних вікових групах, кількісні параметри колагену, вологість шкіри, температуру її зварювання, товщини сосочкового і сітчастого шарів дерми, кут нахилу колагенових пучків та їх зміни у разі розвитку старечої в'ялості шкіри лиця;

3) встановити паралелі між фізико-механічними показниками шкіри і особливостями її морфології у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця;

4) вивчити характер біомікроскопічних змін гемомікроциркуляції зовнішніх покривів лиця при ознаках його вікових змін, зв'язок з перекисним окисненням ліпідів (ПОЛ) і їх роль у патогенезі старечої в'ялості шкіри лиця;

5) визначити вміст лужноземельних і 3d-металів у шкірі практично здорових людей різного віку та вивчити стан про- та антиоксидантного гомеостазу у шкірі практично здорових людей різного віку і осіб з ознаками її старечої в'ялості;

6) дослідити в експерименті зміни загальної морфології шкіри та активність Са²⁺-АТФази на мембранних структурах клітин епідермісу і дерми при її опроміненні ультрафіолетовими (УФ) променями спектра В у гіпереритемних дозах;

7) визначити особливості енергетичного обміну в шкірі інтактних та кастрованих щурів, що зазнали локального УФ-опромінення спектра В при навантаженні та у спокої;

8) ідентифікувати функціональні хімічні групи, які відповідальні за процеси фотополімеризації і структуризації колагенового волокна під дією опромінення УФ і оптичного діапазонів і вивчити процеси лазерохімічного структурування при прямому та фотосенсебілізованому збудженні колагену шкіри;

9) дослідити явища лазерохімічного структурування за наявності лужноземельних і 3d-металів у колагеновій композиції під дією опромінення оптичного діапазону;

10) визначити функціональні хімічні групи колагену, що відповідають за деструкцію колагенового волокна при дії опромінення оптичного діапазону та роль перекисних радикалів у процесах фотодеструкції.

Об'єкт дослідження: старіння лиця людини європеоїдного типу.

Предмет дослідження: стареча в'ялість шкіри лиця.

Методи дослідження. Для встановлення особливостей морфофункціонального статусу та вікових і актинічних змін шкіри був використаний комплекс методів, які включали: функціональні проби (еластичність шкірного покриву, швидкість відлущування рогового шару епідермісу, нейтралізуюча здатність шкіри стосовно лугів), визначення біологічного віку, біомікроскопію кровоносних мікросудин зовнішніх покривів (капіляроскопічні особливості морфофункціонального стану судин гемомікроциркуляторного русла (ГМЦР) бульбарної кон'юнктиви (БК), нігтьового ложа (НЛ), шкірного покриву лиця, визначення NO-залежної ендотеліальної дисфункції), мікро- та ультрамікроскопічні дослідження з використанням методів світлової та електронної гістохімії; дослідження фізико-механічних і хімічних властивостей шкірного покриву (вмісту вологи і колагену, виходу желатини, термічного зварювання, товщини шарів шкіри і їх структур, межі міцності при розтягуванні, відносного видовження при розтягуванні і розриві, відносного залишкового і пружного видовжень, умовного модуля пружності та жорсткості шкіри), фізико-хімічних властивостей колагену шкіри (поглинання вологи колагеном, дії лугів і кислот на колагенове волокно, відсотка вкорочення колагенових волокон під дією соляної кислоти), визначення вмісту 3d- і лужноземельних металів (атомно-адсорбційна спектроскопія поглинання), біохімічні методи (визначення про- та антиоксидантного гомеостазу в біоптатах шкіри дюдей і щурів, що зазнали локального УФ-опромінення), дослідження молекулярних механізмів розвитку фотополімеризаційних процесів у колагені шкіри під дією структурувальних агентів та опромінення оптичного діапазону (інфрачервона (ІЧ) та електронна спектроскопія поглинання (ЕСП).

Наукова новизна одержаних результатів. Результати дослідження поглиблюють існуючі знання про етіологію і патогенез старечої в'ялості шкіри лиця людини європеоїдного типу, а також його вікові особливості. Вперше проведено комплексну оцінку морфофункціонального стану шкіри лиця та підлеглих тканин при старечій в'ялості шкіри лиця з урахуванням ступеня вікових змін. Розроблено комплексну систему обстеження функціонального стану шкіри у осіб з ознаками її старечої в'ялості та практично здорових людей різного віку. Проведене поглиблене вивчення морфології шкіри лиця на світлооптичному та ультраструктурному рівнях і біомікроскопічна характеристика ГМЦР у зовнішніх покривах. Вперше виявлені ознаки епідермоцитарної і фібробластичної дисфункції шкіри. Вперше у осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри та практично здорових людей визначено Са²⁺- і Mg²⁺-АТФазну активності на мембранних структурах клітин епідермісу і дерми, а також NO-залежного типу дисфункції ендотелію у кровоносних мікросудинах шкіри. Визначено кількісні і фізичні характеристики колагену шкіри практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками її старечої в'ялості. Вперше проведено класичне дослідження фізико-механічних показників шкіри та встановлено їх зв'язок з архітектонікою сполучної тканини та топографією лиця. Методами фото- і атомно-адсорбційної спектрометрії досліджено вміст 3d- і лужноземельних металів, а також продуктів ПОЛ у шкірі практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками її старечої в'ялості. У експерименті на щурах продемонстровано порушення про- та антиоксидантної рівноваги і морфологічні зміни шкіри під впливом локального УФ-опромінення. Вперше за умов експерименту досліджено молекулярні механізми розвитку фотополімеризаційних процесів у колагені шкіри під дією структурувальних агентів та опромінення оптичного діапазону.

Практичне значення одержаних результатів. Результати цього дослідження розширюють і поглиблюють існуючі знання про морфофункціональну і біохімічну характеристику шкіри практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками її старечої в'ялості на світлооптичному і ультраструктурному рівнях, а також про структурні зміни, що виникають у різні строки відновно-адаптаційного періоду після локальної дії різних доз УФ- опромінення, що має важливе значення для розуміння механізмів реалізації організмом бар'єрно-захисної функції. Проведені паралелі між базальними епідермоцитами, ГМЦР, фібробластами, тканинними базофілами, про- та антиоксидантним гомеостазом, активністю Са²⁺- і Mg²⁺-АТФаз на мембранних структурах клітин шкіри і молекулярною будовою колагену розширюють уявлення про значення кожного з них у формуванні резистентних властивостей шкіри. Виявлені зміни у стінках судин ГМЦР свідчать про важливість судинного фактора в генезі патологічних змін під впливом УФ-опромінення, а вивчення клітинної реакції (зокрема базальних епідермоцитів, фібробластів, тканинних базофілів, ендотеліоцитів і перицитів мікросудин) можуть бути використані для подальших експериментальних досліджень і стати основою для розробки лікувальних заходів у дерматології. Наукові положення роботи є підгрунтям для розробки засобів і схем корекції порушень морфофункціонального стану шкіри за умов зазначених патологічних станів. Одержані результати можна використати у краєвій патології та включити у навчальні посібники з дерматовенерології, гістології, геронтології і клітинної біології.

Результати вивчення морфофункціонального стану шкіри лиця у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками її старечої в'ялості використовуються у викладанні на кафедрі дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика. Розроблені на їх основі об'єктивні критерії вікових змін зовнішніх покривів впроваджені в практику закладів охорони здоров'я, що представлено у методичних рекомендаціях "Клінічні методи дослідження гемомікроциркуляторного русла" (затверджені 18.02.08 р. директором Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України). В наукову практику Державної установи "Інститут дерматології та венерології АМН України" впроваджено винаходи і корисні моделі: "Аспіраційний пристрій" (Патент 41816, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 19.06.08), "Застосування визначення якісного стану колагену як способу діагностики функціонального стану шкіри людини" (Патент 28644, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Спосіб визначення змін гемомікроциркуляторного русла в шкірі людини" (Патент 28645, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), " Спосіб моделювання процесів перекисного окислення ліпідів у колагені шкіри" (Патент 28646, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Спосіб фотохімічного структурування колагенових композицій у твердій фазі" (Патент 28647, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Спосіб визначення NO-залежної ендотеліальної дисфункцій при використанні методів прижиттєвої діагностики мікросудин" (Патент 28648, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акрилату нікелю" (Патент 28649, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акрилату міді (Патент 28650, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акриламіду" (Патент 28651, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі метиленбісакриламіду" (Патент 28652, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Спосіб визначення системних змін гемомікроциркуляторного русла людини" (Патент 28653, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Спосіб фотобіохімічного структурування колагену шкіри у рідкій фазі" (Патент 28654, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акрилату кобальту" (Патент 28655, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08), "Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акрилату кальцію" (Патент 28656, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 25.06.08). У практичну діяльність Київської міської шкірно-венерологічної лікарні, Дніпропетровського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, Головного військового клінічного госпіталю МО України впроваджені способи діагностики: "Спосіб визначення змін гемомікроциркуляторного русла в шкірі людини" (Патент 28645, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 29.04.08, 05.06.08, 27.06.08), "Спосіб визначення NO-залежної ендотеліальної дисфункцій при використанні методів прижиттєвої діагностики мікросудин" (Патент 28648, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 29.04.08, 05.06.08, 27.06.08), "Спосіб визначення системних змін гемомікроциркуляторного русла людини" (Патент 28653, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 29.04.08, 05.06.08, 27.06.08). У науково-педагогічний процес Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Української військово-медичної академії, Національного університету фізичного виховання і спорту України впроваджені способи діагностики: "Спосіб визначення змін гемомікроциркуляторного русла в шкірі людини" (Патент 28645, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 19.06.08, 19.06.08, 25.06.08), "Спосіб визначення NO-залежної ендотеліальної дисфункцій при використанні методів прижиттєвої діагностики мікросудин" (Патент 28648, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 19.06.08, 25.06.08), "Спосіб визначення системних змін гемомікроциркуляторного русла людини" (Патент 28653, Україна, акт про використання об'єкта промислової власності від 19.06.08, 25.06.08).

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в одержанні наукових результатів полягає у визначенні напрямку, обсягу та методів дослідження, у постановці мети та формуванні завдань, проведенні експериментальних досліджень, в аналізі та узагальненні отриманих результатів, обґрунтуванні висновків роботи, а також в узагальненні наукових результатів та їх підготовці до публікацій. Дисертант брав безпосередню участь у виконанні всіх завдань роботи. Біо- і фотохімічні дослідження проводилися у співробітництві з д.мед.н., професором І.І. Мавровим (Інститут дерматології та венерології АМН України) та д.мед.н., професором Л.Д. Калюжною (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика); дослідження ультраструктурних змін шкіри лиця - з д.мед.н., професором В.Г. Черкасовим (Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця); дослідження прооксидантно-оксидантого гомеостазу - з д.б.н., професором С.А. Олійником (НДІ Національного університету фізичного виховання і спорту України), вивчення ГМЦР - з д.мед.н., професором Л.Д. Калюжною (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика) та к.мед.н. Сидоровою Н.М. (Українська Військово-медична академія МО України), а клінічні дослідження - з к.мед.н., доцентом Ж.В. Корольовою (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика). Отримані у співавторстві результати захищені патентами України на винаходи і корисні моделі та опубліковані як спільні наукові роботи.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях "Вік та шкіра" (Київ, 2004); "Досягнення молодих вчених дерматовенерологів" (Київ, 2006); "Сучасний менеджмент в дерматології: діагностичні, лікувальні та правові аспекти" (Київ, 2007); "Наукові розробки молодих вчених дерматовенерологів післядипломної освіти" (Київ, 2007); "Захворювання шкіри обличчя, волосистої частини голови та дерматози, асоційовані з ураженнями слизової оболонки" (Київ, 2008); "Новітні технології в спеціалізованій медичній допомозі" (Київ, 2007); "Новітні перспективні технології діагностики та лікування в дерматовенерології та косметології" (Донецьк, 2008); на 21 Всесвітньому конгресі дерматології "Global dermatology for a globalized world" (Buenos Aires, Argentina, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 53 наукові праці: 1 монографію, 1 методичні рекомендації, 31 статтю у журналах, атестованих ВАК України (22 - у моноавторстві), отримано 14 Патентів України на винаходи і корисні моделі, 6 тез у матеріалах наукових конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна праця оформлена у 2 книгах на 582 сторінках машинописного тексту і має ВСТУП, ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ, 4 розділи власних досліджень, які поділені на 26 підрозділів і 6 пунктів, АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ, ВИСНОВКИ, ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ, ДОДАТКИ (викладені у окремій книзі). Дисертація ілюстрована 165 рисунками і 35 таблицями. Список використаної літератури вміщує 526 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів.

Основний зміст дисертації

Матеріали та методи досліджень. У дерматокосметологічному відділенні спільного, ліцензованого МОЗ України, україно-угорського медичного підприємства (ліцензія АВ 300469, дерматовенерологія) обстежено 120 осіб обох статей, які зверталися з приводу профілактики вікових змін на шкірі лиця у вигляді витончення, локалізованих пігментних плям, незначної пористості шкіри лиця, поодиноких зморщок, кератом, телеангіектазій і ангіом. Відповідно до вікової періодизації [Автандилов Г. Г., 2002] пацієнти були розподілені на чотири групи, по 30 осіб у кожній. Перші 3 групи (І, ІІ, ІІІ) - практично здорові особи, які не мали ознак старечої в'ялості шкіри лиця. І група - обстежені зрілого віку (22 - 35 років; І період); ІІ група - особи зрілого віку (36 - 55 років; ІІ період); ІІІ група - люди похилого віку (61 - 74 роки) з віковими змінами шкіри лиця. До ІV групи ввійшли особи зрілого віку (36 - 55 років; ІІ період), які мали ознаки старечої в'ялості шкіри лиця. У всіх пацієнтів шкіра була нормальної жирності.

Обстежені особи не мали змін маси тіла (надлишок маси тіла не перевищував 5% згідно з рекомендаціями ВООЗ). Особи І - ІІІ груп не відмічали в анамнезі надлишкове УФ- опромінення, дію шкідливих чинників навколишнього середовища. Пацієнти ІV групи зловживали солярієм (1 - 2 відвідування на тиждень протягом року), щорічно перебували під прямими сонячними променями у період літньої відпустки (20 - 30 діб). Слід зазначити, що закриті ділянки тіла не піддавались опроміненню.

Для виключення прихованої патології проводилося розширене обстеження, яке включало клінічне дослідження, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини, офтальмоскопію, лабораторні методи: загальний аналіз крові, аналіз крові на цукор, визначення вмісту загального білка, активності аланін- та аспартатамінотрансферази сироватки крові, тимолову пробу, вміст холестерину, ліпопротеїдів різної щільності, білірубіну, С-реактивного білка, загальноклінічний аналіз сечі. Тривалість обстеження становила (91,5 ± 0,4) доби.

Морфологічним і біохімічним дослідженням підлягала шкіра 40 осіб обох статей, яким були проведені планові оперативні втручання з приводу усунення косметичних дефектів лиця у відділенні пластичної та реконструктивної хірургії Центральної міської клінічної лікарні Києва в 1998 - 2008 рр. Пацієнти були розподілені на чотири групи, по 10 осіб у кожній. Перші три групи - практично здорові особи, які не мали ознак старечої в'ялості шкіри лиця: І і ІІ групи - обстежені зрілого віку (22 - 35 років і 36 - 55 років відповідно); ІІІ група - люди похилого віку (61 - 74 роки) з віковими змінами шкіри лиця. До ІV групи ввійшли особи зрілого віку (36 - 55 років), які мали ознаки старечої в'ялості шкіри лиця.

Визначення швидкості відлущування рогового шару епідермісу проводили за методикою П. В. Кожевнікова і шкалою Л.І. Васильєвої [Калантаевская К. А., 1972], що дало змогу непрямим шляхом оцінити швидкість розмноження базальних кератиноцитів.

Нейтралізуючу здатність шкіри стосовно лугів вивчали колориметричним методом за Burckhat і Vermeer [Шишкина И. Г., 1980].

Вивчення тинкторіальних властивостей шкірного покриву виконано за допомогою сконструйованого нами пристрою [34], який працює за принципом аспірації з використанням прикладної кювети, що має круглий отвір із внутрішнім діаметром 20 мм, і негативному тиску 20 кПа, який подається на шкіру.

Біологічний вік визначали за методикою В.П. Войтенко та співавт., розробленою Інститутом геронтології АМН СРСР [Войтенко В. П. та співавт., 1984].

Дослідження кровоносних мікросудин БК здійснювали за допомогою щільової лампи Zeiss SL 160 (ФРН) зі збільшенням у 5,0-32,0 крат і стереоскопічного мікроскопа МССО (СРСР) зі збільшенням у 3,3-350,2 крат і оцінкою запропонованих нами критеріїв [1, 2, 13, 44].

Капіляроскопію НЛ проводили на верхніх кінцівках за запропонованою нами методикою [1, 2, 10, 36]. Біомікроскопічні дослідження проведені з використанням капіляроскопа М-70 А та стереоскопічного мікроскопа МССО (СРСР) зі збільшенням у 3,3-350,2 крат.

Капіляроскопія шкірного покриву проводилася на тильному боці дистальної фаланги безіменного пальця лівої руки та в зоні, розташованій на середені відстані між мочкою вуха і кутом рота за допомогою капіляроскопа М-70 А, стереоскопічного мікроскопа МССО (СРСР) [Зубанский Р. В., 1988].

Дослідження NO-залежного типу ендотеліальної дисфункції мікросудин НЛ (ішемічна проба) проводили за запропонованою нами методикою [1, 2, 39].

У морфологічних дослідженнях використовували шкіру, яку брали з привушно-жувальної та пупкової зон. Шматочки шкіри отримували за допомогою біопсійних лез фірми "Miltex Instrument Co" (США). Біопсію шкіри проводили на першій стадії глибини загального знеболювання, вибір місця був зумовлений використанням стандартного операційного доступу при хірургічних втручаннях.

Отримані біоптати шкіри для досліджень на світлооптичному рівні фіксували в 10%-му розчині нейтрального формальдегіду та піддавали рутинній гістологічній обробці. Гістологічні зрізи фарбували гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за методом ван Гізона після інкубації у розчині колагенази, а також без неї, пікро-індигокарміном, за методом Маллорі з використанням фосфорно-молібденової кислоти, за Касоном, резорцин-фуксином за Вейгертом, альдегідфуксином за Гоморі після обробки зрізів надоцтовою кислотою, а також без неї, гематоксиліном Верхгофа, толуїдиновим синім з обробкою контрольних зрізів тестикулярною гіалуронідазою, за методом Шиффа з використанням йодної кислоти після обробки амілазою слини в модифікації Мак-Мануса, за допомогою імпрегнації сріблом за методом Фута, а також за Місіме, за методом Перлса з використанням реакції берлінської лазурі за Лізоном, фарбування за Ганді і Майніні, за Коссом, за методом Макаллума, конго червоним, за Касоном, за Романовським - Гімзою, за методом Мая-Грюнвальда.

Матеріал для електронно-мікроскопічних досліджень (20 біоптатів шкіри, по 10 з кожної групи) подрібнювали на шматочки, товщиною до 1 мм і фіксували протягом 1,5-2 год при 3⁰С з триразовою зміною осмієвої кислоти. Після фіксації шматочки відмивали в 0,1 моль/л фосфатному буфері з pH 7,4, зневоднювали в зростаючих концентраціях етанолу, абсолютному ацетоні або в оксиді пропілену з попередньою дофіксацією та контрастуванням насиченим розчином уранілацитату і ущільнювали у суміші епону та аралдиту. Напівтонкі зрізи товщиною 1 мкм забарвлювали 1%-м розчином толуїдинового синього для світлооптичного вивчення і орієнтації вибраної ділянки для наступного електронно-мікроскопічного дослідження. Ультратонкі зрізи готували на ультратомі "LKB" і вивчали на елетронному мікроскопі Philips 400 T (Голландія) при прискорюючій напрузі 80 кВ.

Виходячи з того, що Са²⁺-АТФаза відіграє важливу роль у клітинному метаболізмі, нами були проведені дослідження активності цього ферменту з використанням методів електронної гістохімії [Mayahara H. et al., 1980].

Для електронно-гістохімічного визначення Mg²⁺-АТФазної активності з солями свинцю застосовували методику Гоморі у модифікації Бухвалова [Саркисов Д. С. та співавт., 1996].

Фізико-механічні випробування шкіри проводили відповідно до ГОСТу 338-45.

Для визначення відсотка вологи у тканині зразки шкіри зважували на аналітичних вагах і висушували до постійної маси при 80⁰С у сушильній шафі СНОЛ 3,5.3.5.3.5/И1 (Росія).

Для визначення вмісту колагену використовували метод К'єльдаля.

При дослідженні функціональних властивостей шкіри визначали вихід з колагену желатини (показник глибини деструктивних змін) гідротермічним зварюванням шкіри при 100⁰С [Охмат О. А. та співавт., 2006].

Дослідження архітектоніки колагенових волокон шкіри виконували на нативних препаратах. За допомогою кріомікротома ТОС-2 (СРСР) вирізали шматочки шкіри товщиною 150-200 мкм, поміщали їх на предметні скельця, проводили морфометричні дослідження за допомогою окуляр-мікрометра мікроскопа МССО (СРСР) при 400-кратному збільшенні. Кут нахилу колагенових пучків (градуси) відносно поверхні шкіри розраховували як середнє значення у препараті.

Температуру зварювання шкіри визначали з використанням приладу ПТЗ-1 (СРСР).

Екстракцію колагену І типу зі шкіри людини виконували за методом, запропонованим Strom [Саркисов Д. С. та співавт., 1996].

Зв'язування кислот і лугів колагеновою біоматрицею (водний розчин колагену, масова частка 14%) визначали обробкою її різними об'ємами 0,1 N розчину HCl та NaОН з наступним вимірюванням рН потенціометричним методом за допомогою приладу рН-150М (Росія).

Вивчення скоротливих властивостей колагенових волокон під дією 0,13 N HCl проводили за модифікованою нами методикою [35].

У зразках шкіри визначали вміст кобальту, нікелю, міді, заліза, магнію, цинку, кальцію з використанням атомно-адсорбційного спектрометра SP 9 Pye Ynicam (Англія) [Бабко А. К. та співавт., 1974].

Визначення стану вільнорадикального окиснення шкірного покриву проводилося безпосередньо в тканинах шкіри спектрофотометричним методом [Барабой В. А. та співавт., 1991, Волчегорский И. А. та співавт., 1989]. У зразках шкіри визначали вміст первинних (ДК) і вторинних (МДА) продуктів ПОЛ. Вміст білка в пробах визначали за методом Лоурі.

Експериментальні дослідження проведені на 170 білих щурах лінії Вістар, яких утримували у стандартних умовах віварію.

Досліди з вивчення біохімічних механізмів реалізації окисного стресу у шкірі тварин, що зазнали дії різних доз УФ-опромінення спектра В проведені на 50 білих щурах-самцях лінії Вістар віком 3 - 5 міс, масою 250 - 300 г, які були розподілені на 5 груп по 10 в кожній: I - контрольна; II група - тварини, які зазнали лише іммобілізаційного стресу; IIІ група - тварини, які отримували УФ-опромінення спектра В (л = 297 нм) у суберитемних дозах (200 кДж^.м^-2); IV група -тварини, які отримали гіпереритемну дозу УФ-спектра В (1000 кДж^.м^-2); V група - тварини, які отримували гіпереритемну дозу УФ-спектра В (1000 кДж^.м^-2) на фоні кастрації, що була проведена за 1 міс до початку експерименту. Кількість опромінень - 10, інтервал - 1 доба. Щури ІІ - V груп зазнавали іммобілізаційного стресу, що пов'язано з умовами проведення експерименту. Опроміненню підлягала шкіра живота, яку голили за добу до початку експерименту; площа зони впливу в усіх групах була 2 см². Інтенсивність УФ-опромінення певної ділянки спектра визначали за допомогою ультрафіолетметрів УФМ-5, УФМ-65 (СРСР).

Для генерації УФ-опромінення використовували устаткування ОКУФ 5 м (СРСР), в якому джерелом світла була УФ-лампа ДРТ-1000 потужністю 1000 Вт (діапазон опромінення 240 - 380 нм). Опромінення направляли на шкіру живота щурів через інтерференційний фільтр і розсіювальний мікрооб'єктив.

Продукти ПОЛ у гептан-ізопропанольних екстрактах шкіри тварин визначали із використанням спектрофотометра СФ-46 (СРСР) за методом Волчегорського та співавт. [Волчегорский И. А. та співавт., 1989]. Вміст ДК (дієнових кон'югатів) розраховували за співвідношенням Е₂₃₂/Е₂₂₀ у гептановій та ізопропанольній фазах.

Визначення ТБК (2-тіобарбітурова кислота) - активних продуктів у тканинах проводили за методом, описаним Барабоєм [Барабой В. А. та співавт., 1997].

Відновлений глутатіон, а також глутатіонредуктазну активність постмітохондріальної фракції шкіри щурів щурів визначали за методом Путиліної [Путилина Ф. Е., 1982].

Глутатіонпероксидазну (ГПО) активність постмітохондріальних фракцій шкіри щурів вивчали за методом Кругликової [Кругликова Г. О. та співавт., 1997].

Визначення жирнокислотного складу ліпідів шкіри щурів проводили методом газорідинної хроматографії. Ліпіди з тканин екстрагували за методом Folch у модифікації Синяка [Синяк К. М. та співавт., 1976]. Газохроматографічний аналіз проводили на газовому хроматографі "Agilent 6890" (США) з полум'яно-іонізаційним детектором за методом Гички та співавт [Гичка С. Г. та співавт., 1998].

Визначення вмісту та ступеня відновленості піридинових нуклеотидів проводили за методом Слейтера [Slater T. F. et al., 1964] із використанням спектрофотометра "Specord-M40" (Німеччина).

Швидкість ферментативного розщеплення НАД⁺ (нікотинамідаденіндинуклеотид окиснений) визначали ензиматичним методом [Телепнева В. И. та співавт., 1965].

Активність АЛТ і АСТ у плазмі крові визначали за допомогою стандартних наборів реактивів фірми "Global Biomarketing Group" (США) із використанням спектрофотометра " Specord-M40" (Німеччина).

Вміст білка в пробах досліджували за методом Лоурі або за допомогою біуретової реакції із використанням спектрофотометра СФ-46 (СРСР).

Досліди з вивчення про- та антиоксидантної рівноваги при дії УФ-опромінення за умов гемічної гіпоксії проведені на 60 білих щурах-самцях лінії Вістар віком 3-5 міс, масою 250-300 г, яким перед введенням NaNO₂ (80 мг^.кг^-1) проводили УФ-опромінення шкіри живота. Тварини були розподілені на 4 групи по 10 у кожній: I - контроль; II група - тварини, які зазнали лише іммобілізаційного стресу; ІIІ - тварини з гемічною гіпоксією; IV - тварини, які отримували УФ-опромінення спектра В (л = 297 нм) у суберитемних дозах (200 кДж^.м^-2) протягом тижня; V - тварини, які отримували гіпереритемну дозу УФ-спектра В (1000 кДж^.м^-2) протягом тижня; VІ - тварини, які отримували гіпереритемну дозу УФ-спектра В (1000 кДж^.м^-2) на фоні кастрації. Кількість опромінень була 10, інтервал - 1 доба. Через 60 хв після введення NaNO₂ тварин декапітували, в тканинах шкіри визначали вміст ТБК-активних продуктів, а в постмітохондріальних фракціях цих самих тканин - активність ГР (глутатіонредуктази) та ГПО.

Вплив суберитемних та еритемних доз УФ-опромінення спектра В на ПОЛ у шкірі щурів при максимальному фізичному навантаженні досліджували при плаванні тварин з додатковим вантажем (10% від маси тіла) в басейні з температурою води 25⁰С. Досліди було проведено на 40 щурах-самцях, які були поділені на 3 групи по 10 у кожній : I - щури, які зазнали впливу максимального фізичного навантаження; II - тварини, які перед максимальним фізичним навантаженням отримували УФ-опромінення у суберитемних дозах (200 кДж^.м^-2) протягом тижня; IІІ - тварини, які перед проведеням максимального фізичного навантаження отримали еритемну дозу УФ (400 кДж^.м^-2) протягом тижня. Контролем були тварини, яких не піддавали максимальному фізичному навантаженню. Досліди проводили через добу після останнього сеансу опромінення. Реєстрували тривалість плавання щурів. Тварин декапітували через 60 хв після фізичного навантаження.

Виходячи з того, що з одного боку УФ-опромінення у суберитемних та еритемних дозах має певну АО (антиоксидантну) дію, а з іншого - в реальних умовах життя на шкіру виявляє свій несприятливий вплив також і сонячна радіація у надмірній кількості, ми провели дослідження динаміки процесів ПОЛ у шкірі щурів в умовах максимального фізичного навантаження та УФ-опромінення спектра В у гіпереритемних дозах для вивчення альтеративних змін при такому комбінованому впливі. Дослідження проведено на 3 групах щурів по 10 у кожній: I - контроль; II - щури, які зазнали впливу максимального фізичного навантаження у вигляді бігу у вільному третбані зі швидкістю 16 м/хв; III - щури, які отримували гіпереритемну дозу УФ-спектра В (1000 кДж^.м^-2) протягом тижня і зазнали впливу максимального фізичного навантаження у вигляді бігу в третбані зі швидкістю 16 м/хв через 1 год після останнього сеансу опромінення. Тварин декапітували і досліджували ті самі показники в ті самі строки, що і в попередньому досліді.

Продукти ПОЛ у гептан- ізопропанольних екстрактах шкіри тварин визначали із використанням спектрофотометра СФ-46 (СРСР) за методом Волчегорського та співавт. [Волчегорский И. А. та співавт., 1989]. Вміст ДК розраховували за співвідношенням Е₂₃₂/Е₂₂₀ у гептановій та ізопропанольній фазах.

Визначення ТБК-активних продуктів у тканинах проводили за методом Барабоя та співавт. [Барабой В. А. та співавт., 1997].

Вміст відновленого глутатіону в тканинах щурів визначали за методом Путиліної [Путилина Ф. Е., 1982].

Глутатіонпероксидазну активність постмітохондріальних фракцій шкіри щурів визначали за методом Кругликової [Кругликова Г. О. та співавт., 1976].

Визначення ролі УФ-опромінення у розвитку морфологічних змін шкіри проведено в експерименті на 20 білих щурах лінії Вістар обох статей віком 3 - 5 міс, масою 250 - 300 г, які були розподілені на 2 групи по 10 в кожній: I - контрольна, ІІ група - тварини, які отримали гіпереритемну дозу ультрафіолету спектра В (1000 кДж·м^-2). Опроміненню підлягала шкіра живота, площа зони впливу була 2 см².

Отримані біоптати шкіри для досліджень на світлооптичному рівні фіксували в 10%-му розчині нейтрального формальдегіду і піддавали рутинній гістологічній обробці. Гістологічні зрізи фарбували гематоксиліном і еозином, толуідиновим синім, альдегідфуксином за Гоморі, а також фарбами за ван Гізон та за Маллорі.

Електронно-мікроскопічному дослідженню підлягало 20 біоптатів шкіри (по 10 з кожної групи), які піддавались обробці для оглядового вивчення і визначення активності Са²⁺-АТФази за методиками, описаними вище.

Дослідження молекулярних механізмів розвитку фотополімеризаційних процесів у колагені шкіри під дією структурувальних агентів та лазерного опромінення проводилося з застосуванням устаткування, в якому джерелом був гелій-неоновий лазер з л = 633 нм і потужністю 10^-3Вт. Спектральний склад вихідного опромінення звужувався інтерференційним фільтром. Опромінення проходило через мікрооб'єктив і діафрагму, яка розташована у фокусі мікрооб'єктива. Потужність вихідного лазера контролювали вимірювачем потужності та енергії лазерного опромінення (ИМО-2 (н)). Пучок обмежувався діафрагмою і коректувався лінзою, після чого направлявся перпендикулярно до основи з колагеновим середовищем.

Дослідження фотобіохімічного структурування у рідкій фазі було проведене за допомогою устаткування рідкофазного синтезу. Опромінення гелій-неонового лазера направляли через інтерференційний фільтр і мікрооб'єктив, а розсіяне опромінення - на реактор із кварцового скла, що мав водяну сорочку, в який вводили колагенову композицію. Композиція постійно перемішувалася пропелерним змішувачем. Через боковий тубус вводили композицію та здійснювали відбір проб. Водяна сорочка з'єднана з термостатом у якому підтримувалася температура 40,0⁰С.

Для проведення спектроскопічних досліджень готували зразки декількох типів: використовували шари колагену, нанесені на скляні основи; для більш детальних досліджень готували тонкі колагенові плівки без основ методом їх формування між двома гідрофобізованими скляними пластинками, попередньо обробленими трихлорметилсиланом [Корешков А. П. , 1956]; для ІЧ-спектроскопії готували також зразки пресуванням плівок у таблетки з КВr і CsI [Смит А., 1982].

У діапазоні 400-4000 см^-1 ІЧ-спектри знімали на спектрофотометрах Nexus 470 фірми "Nicolet" (США) та Pye-Unicam SP3-300 (США) в діапазоні 200-600 см^-1.

Електронні спектри знімалися на спектрофотометрі "Specord M-40" та Pye-Unicam PU 8800 (США) у діапазоні 200-830 нм (UV/VIS) відносно еталона MgO.

Дослідження сорбції активних мономерів колагеном визначали для двох типів речовин: неіоногенного (акриламід) та іоногенного (акрилат кальцію).

Кількісне визначення сорбованості мономера колагеновою матрицею проводилося за методом Кноппа [Герасимов Я. И., 1970], який був модифікований для нашого експерименту.

Для дослідження структурних перетворень колагенових біокомпозицій, опромінених лазерним променем протягом 2 год в устаткуванні рідкофазного синтезу, формували у вигляді пластин і висушували у ексикаторі над Mg(ClO₄)₂ до постійної маси. Приготовлені зразки (однакової маси і форми) занурювали на платиновому дроті у воду, що знаходилася у кюветі термостату. Через 5 хв визначали масу набухлих зразків на торсійних терезах марки "ВТ-500" з точністю ± 0,5 мг.

Молекулярну масу ділянок макроланцюгів між зшивками у температурному інтервалі 293-313 К визначали з результатів набухання за рівнянням Флорі-Ренера [Brown H. R., 1978].

Густину зразків досліджували методом гідростатичного зважування [Клайн Г., 1966].

Для вивчення безпосередньої дії перекисних радикалів на молекулярну структуру колагенового волокна використовували устаткування, в якому джерелом опромінення був гелій-кадмієвий лазер з довжиною хвилі 325 і 441,6 нм і потужністю 0,1 Вт. В устаткування для проведення фотополімеризації у рідкій фазі вносили готову колагенову систему. Основою у ній був водний розчин колагену І типу зі шкіри людини (масова частка 14%) і 35%-й розчин перекису водню (10% від загального об'єму композиції). Використання перекису водню пов'язане з тим, що продукти перекисного окиснення миттєво піддаються деструкції, що не дає змоги їх використовувати у експериментах. Утворений розчин інкубували протягом доби, а потім піддавали опроміненню. З моменту початку експерименту кожні 120 хв відбирали проби, формували з них тонкі плівки і знімали ІЧ-спектри.

Для визначення ролі NH- і OH- груп були проведені дослідження, в яких замість колагену використовували розчин оксипроліну. Композицію готували на основі 14%-го водного розчину оксипроліну (масова частка 14%) з додаванням 35% розчину перекису водню (становив 10% загального об'єму композиції). Дослідження проводили за допомогою структурування у рідкій фазі. ІЧ-спектри в діапазоні 400-4000 см^-1 знімали на спектрофотометрі Nexus 470 фірми " Nicolet " (США).

Набухання колагену вивчали на нативних і опромінених плівках. Для генерації УФ- опромінення використовували устаткування, в якому джерелом був гелій-кадмієвий лазер з довжиною хвилі 325 нм і потужністю 0,1 Вт. Опромінення проводили у устаткуванні рідкофазного синтезу при 40,0⁰С. Водний розчин колагену зі шкіри людини (масова частка 14%), введений у реактор, постійно перемішували пропелерним змішувачем. З початку експерименту кожні 30 хв відбирали проби, формували з них тонкі плівки та знімали ІЧ-спектри на спектрофотометрі Nexus 470 фірми "Nicolet" (США). Опромінення проводили протягом 1 год, коли виявлялися спектроскопічні зміни у пробах. Отримання матеріалу зводилося до приготування колагенових шарів і нанесення їх на скляні основи. Для цього наважку колагену (14,0 г) поміщали у хімічну склянку та додавали 95 мл води. Суміш набухала протягом 24 год. Після цього отримували плівки на скляних основах "методом витягування", як описано вище. Плівки витримували в боксі протягом доби до висушування, після чого піддавали термічному твердінню в сушильній шафі впродовж 15-20 хв при 60⁰С. Опромінені та неопромінені зразки колагену зволожували дистильованою водою. Відокремлення міцелярної вологи колагену від капілярної проводили за допомогою центрифуги ЦУМ-1 (СРСР) протягом 10 хв (темперетатура середовища 36,6⁰С) при 8000 хв^-1. Капілярно утримана волога при цьому практично повністю видалялась, а міцелярно пов'язана - утримувалася.

Результати кількісних досліджень оброблялися методами варіаційної статистики з оцінкою достовірності різниць величин, показників кореляційного аналізу. Достовірність відмінностей визначали при порівнянні середніх арифметичних показників за критерієм t Стьюдента, а при порівнянні частоти ознаки у відсотках - методом альтернативного варіювання.

Результати досліджень. Аналіз 1624 амбулаторних карт осіб, які відвідують дермато-косметологічні установи, показав що у 135 (8,3 %) з них виявлялася стареча в'ялість шкіри лиця у вигляді зморщок, зниження еластичних властивостей шкіри, телеангіектазій, ангіом, посиленої пігментації, сенільних кератом. Результати проведеного нами клініко-лабораторного дослідження функціонального стану шкіри лиця у осіб зі старечою її в'ялістю свідчать про виражені зміни показників, зокрема зменшення швидкості відлущування рогового шару епідермісу, підвищення показника еластичності (миттєвої деформації), збільшення часу нейтралізації лугів у несуміжних анатомічних зонах. Зміни функціональних властивостей пов'язані, на нашу думку, з потенціювальною дією зовнішніх чинників навколишнього середовища. Отримані результати наближаються до таких, які отримано у осіб похилого віку (ІІІ група). Біологічний вік у осіб дослідних груп наближався до календарного. Таким чином, стареча в'ялість шкіри лиця не пов'язана з передчасним старінням організму.

Встановлено, що у осіб ІІ - ІV груп зміни стану судин БК виявлялась у вигляді патологічних форм звивистості та спазму артеріол, нерівномірності їх калібру, петель, мікроаневризм, патологічних форм звивистості капілярів, збільшення кількості функціонуючих артеріоло-венулярних анастомозів, порушення паралелізму мікросудин, петель і кутів капілярів, наявності аваскулярних полів, нерівномірності калібру капілярів, судинного новоутворення, зменшення кількості функціонуючих капілярів, звивистості венул, нерівномірності їх калібру, сакуляцій, петель венул, пігментації та зниження прозорості капіляроскопічного фону, екстравазатів, відкладень гемосидерину. Можна стверджувати про наявність мікроциркуляторних порушень у артеріальному та венозному відділах ГМЦР у осіб старших вікових груп, які збільшуються у людей похилого віку. Гемомікроциркуляторні розлади, що супроводжують старечу в'ялість шкіри лиця, підсилюють її клінічні симптоми та сприяють погіршенню морфофункціонального стану. Отримані результати вимагали дослідження ГМЦР безпосередньо в шкірі.

Аналіз результатів капіляроскопії НЛ у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця виявив зміни морфології ГМЦР у вигляді порушення паралелізму розташування петель, зменшення кількості функціонуючих мікросудин, аваскулярних полів, зменшення довжини артеріального та збільшення довжини венулярного колін петель, нерівномірності калібру артеріального та венулярного колін, зменшення діаметра артеріальної та збільшення діаметра перехідної і венулярної ділянок, мікроаневризм артеріального і перехідного та сакуляцій венулярного коліна, ампутації ділянок та перехрещення судинних петель. Позасудинні зміни виявлялися каламутним капіляроскопічним фоном, змазаністю контурів мікросудин, периваскулярним набряком, поодинокими екстравазатами, вогнищевою пігментацією капіляроскопічного фону. Інтрасудинна патологія була представлена стазами мікросудин, пристінковими агрегатами у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця, змінами напрямку та швидкості кровотоку, його порушеннями у вигляді дрібнозернистого, густого, порційного з рідкими і частими порціями крові, рухом крові з зупинками. Виявлені зміни превалювали у осіб ІІІ групи, що свідчить про зміни морфофункціонального стану ГМЦР у осіб похилого віку.

Оскільки не тільки проникність судин, але й їх готовність до відповіді на екзо- та ендогенні чинники є важливою ознакою у розвитку патологічних станів органів і систем, нами була запропонована нова методика з вивчення реактивності ГМЦР нігтьового ложа за результатами ішемічної проби, яка дає змогу виявити дисфункцію ендотелію у відповідь на вплив ендогенного вазодилататора, тобто діагностувати NO- залежний тип такої дисфункції. Ішемічна проба дозволила виявити NO- залежний тип дисфункії ендотелію у осіб ІІ - ІV груп. Показник ендотеліальної дисфункції був найбільшим у осіб ІІІ групи, що свідчить про порушення обмінних процесів у ендотеліоцитах мікросудин.

Вікові зміни шкіри лиця характеризувалися значними змінами гістоархітектоніки, що виявлялися порушенням процесів кератинізації (епідермоцитарна дисфункція), нерівномірним потовщенням базальної мембрани епідермісу, ознаками фіброзу дерми з невідповідністю напрямку колагенових волокон відносно повздовжньої осі фібробластів (фібробластична дисфункція), дегенерацією еластичних волокон, склеротичними змінами судин ГМЦР, зменшенням кількості нервових волокон та їх закінчень, дистрофічними змінами ендотеліоцитів, вогнищевою плазморагією. Вивчення ультраструктури шкіри лиця у осіб похилого віку виявило наступні особливості її будови. Спостерігалося витончення епідермісу, порушення процесів кератинізації. Зміна органел епідермоцитів проявлялася деградацією мітохондріального та гомогенізацією тонофібрилярного апаратів. Візуалізовані морфологічні ознаки апоптозу базальних епідермоцитів. Виявлено індивідуальні особливості змін базальної мембрани кровоносних капілярів залежно від групи обстежених. Найбільші структурні зміни спостерігалися в капілярах сосочкового шару дерми. Індивідуальні особливості змін мікросудин забезпечують особливості проявів старіння шкіри лиця. Зміни сполучнотканинної основи шкіри у всіх групах були ідентичними та характеризувалися ознаками фіброзу. В дермі виявлено збільшення кількості мікрофібрил колагенових волокон, зміни фібрилярної та енергетичних структур фібробластів. Отже, встановлені зміни можна вважати певними і характерними ознаками старіння шкіри лиця.

Базальні епідермоцити, ендотеліоцити мікросудин, перицити, м'язи шкіри виявляють активність Са²⁺-АТФази та Мg²⁺-АТФази на плазматичних мембранах, яка зменшується з віком. Стареча в'ялість шкіри лиця характеризується порушенням енергетичних процесів, що виявляється зменшенням активності цих ферментів на мембранних структурах епідермісу та дерми.