Етіологія та патогенез старечої в’ялості шкіри лиця і механізми формування його структурних змін у сучасної людини європеоїдного типу

Актинічні ураження виявлялися гіперкератозом, акантозом і дискератозом. У базальному шарі спостерігалося компенсаторне збільшення кількості мітозів, у шиповатому - міжклітинний набряк, вакуольна дегенерація, каріопікноз і каріолізис. Мікросудини шкіри розширювалися, виявлялося витончення їх стінки, що пояснює виникнення великої кількості телеангіоектазій. Спостерігались ознаки фіброзу базальної мембрани капілярів, тромботичні ураження. Дослідження морфологічної картини хронічного актинічного ураження дозволило виділити три основні форми реакції: нормо-, гіпер- і атрофічну. Гіпертрофічна форма виявляється потовщенням усіх шарів епідермісу та посиленням процесів ороговіння клітинних елементів. Атрофічна форма супроводжується витонченням усіх шарів епідермісу. При нормотрофічній формі виявлялися зміни осьової орієнтації ядер базальних епідермоцитів, порушення мітотичної активності гермінативного шару, збільшення кількості апоптозів у базальному шарі епідермісу при збереженні загальної структури епідермісу.

Методи кількісного біохімічного аналізу дозволили виявити досить значні топографічні відмінності за вмістом колагену у осіб похилого віку (метод К'єльдаля). Вміст колагену у привушній ділянці у осіб обох статей віком від 22 до 74 років коливається у межах від 37,63±4,05 до 42,22%±4,16% і не має статистично достовірних відмінностей за віком і статтю. У пупковій зоні осіб віком від 22 до 55 років його вміст коливається в межах від 37,02±4,7 до 37,96%±2,08%. Пупкова зона характеризується збільшеним вмістом колагену (50,68%±5,3%) відносно показників у осіб молодого і середнього віку. Стареча в'ялість шкіри лиця характеризується зменшеним вмістом колагену (21,16%±2,17%), що відрізняє її від вікової інволюції. Вміст вологи у шкірі лиця залежить від віку: у осіб віком від 22 до 35 років він становить 64,8%±1,46%, віком 36-55 років 49,3%±6,64%, віком 61-74 років 35,1%±4,35%. Стареча в'ялість шкіри лиця характеризується зменшеним вмістом вологи (39,0±5,38%), що наближує її до показників, отриманих у осіб похилого віку. Вихід желатини зі шкіри при гідротермічному зварюванні залежить від віку, що свідчить про існування відмінностей у фізико-хімічних властивостях шкіри осіб різних вікових груп. Найбільш стійкою до температурних впливів виявився колаген шкіри людей з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця, що характеризується низьким вмістом колагену і наявністю фотохімічних зшивок в його молекулі. Температура зварювання може стати критерієм вікових змін дерми. У молодих осіб цей показник становить 60,6±1,1 і 61,6⁰С±1,3⁰С (привушна і пупкова зони відповідно), у осіб середнього віку - 61,9±2,1 і 60,2⁰С±2,0⁰С (привушна і пупкова зони відповідно), у людей похилого віку - 69,2±1,6 і 70,0⁰С±2,0⁰С. При старечій в'ялості шкіри температура зварювання збільшується (68,7⁰С±2,0⁰С), що пов'язане з фотополімеризаційними процесами у колагені, зокрема утворенням фотозшивок. При набуханні нативного колагену відбувається поглинання рідини (3,04 г води на 1,0 г сухого колагену) у вигляді міцелярного (35,5%, безпосередньо колагеновими фібрилами) і капілярного (66,5%, міжфибрилярними просторами) зв'язування. Ультрафіолетове опромінення колагенових біоматриць призводить до зменшення набухання на 28,7% (2,17 г на 1,0 г сухої речовини), при цьому міцелярне набухання зменшується (21,3%), а капілярне набуває першочергового значення (78,7%).

Гістологічна будова дерми несуміжних анатомічних зон неоднорідна і залежить від функціональних особливостей топографічної ділянки. Різниці будови зумовлюють відмінності у функціональних властивостях окремих зон. Стареча в'ялість шкіри лиця характеризується зменшенням товщини сосочкового (266 мкм ± 21 мкм) і сітчастого (957 мкм ± 38 мкм) шарів дерми та кута нахилу колагенових пучків (46⁰±2⁰). Гістологічні дослідження сполучної тканини шкіри показали, що будова колагенових волокон, особливості їх архітектоніки, зв'язки між ними значно складніші на лиці, порівняно з іншими ділянками тіла людини. Будова пучків колагенових волокон шкіри привушної зони характеризується ромбо- і петлеподібними фігурами зі щільною укладкою пучків. У сітчастому шарі дерми лиця колагенові волокна мають відмінності у орієнтації: встановлено пласто-, ромбо-, вузлоподібний, складнопетлистий і змішаний тип їх переплетення. У осіб похилого віку виявлявся в основному пластоподібний тип розташування колагенових пучків, при цьому вони рихлі та набряклі. Формування архітектоніки сполучної тканини є багатостадійним процесом. Складність гістологічної будови пов'язана з умовами життя, зокрема дією міміко-артикуляційних укладів. У дермі пупкової зони виявляється простіша структура: зв'язок між волокнами войлокоподібний, чітких геометричних фігур не виявлено. Межа міцності при розтягненні, відносні видовження (при напруженні, розриві, залишкове, пружне), модуль пружності та жорсткість шкіри ідентичні на симетричних ділянках тіла і не мають відмінностей у осіб різної статі. Фізико-механічні властивості шкіри залежать від особливостей переплетення пучків у різних топографічних зонах. Міцність при розтягуванні шкіри прямо пропорційно залежить від товщини дерми і кількості волокон, орієнтованих у напрямку навантаження. Зменшення межі міцності при розтягуванні у осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця вказує на деструктивні зміни у колагенових волокнах і їх пучках. Неоднорідність волокнистої структури у різних анатомічних зонах призводить до змін фізико-механічних характеристик дерми, особливо межі міцності. На останній при розриві і видовження при розтягненні суттєво впливає здатність структурних елементів до орієнтації, яка залежать від способу переплетення пучків колагенових волокон. Залежно від переплетення колагенових волокон у сітчастого шару дерми розрізняють три основних типи їх будови. Щільний зв'язок, що характеризується великою кількістю перехрещених пучків, що тісно прилягають один до одного і утворюють ромбоподібні петлі. Зв'язок середньої щільності, що характеризується вертикальними і горизонтальними пучками волокон, між якими виявляються незначні проміжки. Нещільний зв'язок характеризується горизонтальними сплетеннями пучків колагенових волокон і значними проміжками між ними. Поряд з цим розрізняють ще проміжні типи. Концентрація колагену, щільність упакування колагенових волокон прямо пропорційні механічному напруженню, якого набувають певні анатомічні зони лиця. Вікові зміни складу і структури колагенових волокон призводять до порушення фізико-хімічних властивостей сполучної тканини, що зумовлює морфологічні ознаки старіння лиця. Проведені дослідження також дозволили зробити висновок, що еластичні волокна відповідальні за перерозподілення векторів механічних сил.

Розроблена нами комплексна система кількісної оцінки стану колагенового волокна шкіри за результатами визначення його скоротливих властивостей під дією 0,13 N HCl на основі зміни лінійних розмірів у практично здорових осіб і людей з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця, що дає змогу об'єктивізувати оцінку фізико-хімічних властивостей сполучної тканини у динаміці з науковою і практичною метою.

У практично здорових осіб віком від 22 до 35 років відсоток скорочення колагенових волокон шкіри становить у середньому 33,94%±1,69% у привушно-жувальній ділянці і 32,42%±1,39% у пупковій; у осіб віком від 36 до 55 років - 34,18%±1,25% у привушно-жувальній ділянці та 31,53%±1,24% у пупковій; у осіб віком від 61 до 74 років - 37,37%±1,43% у привушно-жувальній ділянці і 35,41%±1,48% у пупковій; у осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця віком від 36 до 55 років - 38,95%±0,92% у привушно-жувальній ділянці. Відсоток скорочення колагенових волокон залежить від віку, а не від статі. Реакція колагену на соляну кислоту виражається у істотному ущільненні зразка. Причина ущільнення - розрив поперечних зв'язків, що призводить до зменшення лінійних розмірів (контракції) структурних елементів волокна.

Фізико-хімічні показники колагену змінюються з віком. Метод кислотного набухання дає змогу об'єктивно визначити вікові зміни у фізико-хімічному стані колагенового волокна шкіри, а також виявити ступінь його ураження. Кислотне набухання колагену дає можливість об'єктивізувати функціональні зміни, що є особливо важливим у дослідженні патогенезу старечої в'ялості шкіри.

Досліджено вміст кобальту (привушно-жувальна ділянка - 0,15 мкг/г ± 0,02 мкг/г, пупкова - 0,16 мкг/г ± 0,03 мкг/г), нікелю (привушно-жувальна ділянка - 0,54 мкг/г ± 0,07 мкг/г, пупкова - 0,49 мкг/г ± 0,06 мкг/г), міді (привушно-жувальна ділянка - 2,35 мкг/г ± 0,29 мкг/г, пупкова - 2,56 мкг/г ± 0,16 мкг/г), заліза (привушно-жувальна ділянка - 32,02 мкг/г ± 3,09 мкг/г, пупкова - 28,14 мкг/г ± 2,19 мкг/г), цинку (привушно-жувальна ділянка - 38,87 мкг/г ± 2,78 мкг/г, пупкова - 37,04 мкг/г ± 1,89 мкг/г), магнію (привушно-жувальна ділянка - 0,18 мг/г ± 0,03 мг/г, пупкова - 0,21 мг/г ± 0,04 мг/г), кальцію (привушно-жувальна ділянка - 0,31 мг/г ± 0,02 мг/г, пупкова - 0,29 мг/г ± 0,03 мг/г) у шкірі практично здорових людей віком 22 - 35 років. Вміст кобальту (привушно-жувальна ділянка - 0,27 мкг/г ± 0,03 мкг/г, пупкова - 0,25 мкг/г ± 0,04 мкг/г), міді (привушно-жувальна ділянка - 3,14 мкг/г ± 0,28 мкг/г, пупкова - 3,07 мкг/г ± 0,21 мкг/г), заліза (привушно-жувальна ділянка - 35,47 мкг/г ± 1,6 мкг/г, пупкова - 34,04 мкг/г ± 1,56 мкг/г), кальцію (привушно-жувальна ділянка - 0,38 мг/г ± 0,03 мг/г, пупкова - 0,37 мг/г ± 0,02 мг/г) у шкірі практично здорових людей похилого віку збільшується у несуміжних анатомічних ділянках, а цинку (привушно-жувальна ділянка - 29,72 мкг/г ± 2,51 мкг/г, пупкова - 28,23 мкг/г ± 1,21 мкг/г) - зменшується. Стареча в'ялість шкіри лиця характеризується збільшенням вмісту кобальту (0,24 мкг/г ± 0,03 мкг/г), нікелю (0,66 мкг/г ± 0,05 мкг/г), міді (3,48 мкг/г ± 0,22 мкг/г), заліза (34,51 мкг/г ± 1,49 мкг/г), кальцію (0,39 мг/г ± 0,03 мг/г) і зменшенням - магнію (0,14 мг/г ± 0,2 мг/г). Кількість магнію у шкірі практично здорових людей не має статистичних відмінностей у віці від 22 до 74 років.

При віковій інволюції шкіри значно збільшується вміст первинних і вторинних продуктів ПОЛ у несуміжних анатомічних ділянках. Оксирадикальне ушкодження покриву тіла людини при розвитку старечої в'ялості шкіри лиця має локальний характер і залежить від площі зон надмірного УФ-опромінення. Виникнення морфофункціональних змін можна пояснити руйнівними властивостями продуктів ПОЛ. Особливості клінічних проявів старечої в'ялості шкіри лиця залежать від ступеня порушення про- та антиоксидантного гомеостазу.

У разі опромінення шкіри щурів УФ-променями спектра В у гіпереритемних дозах (1000 кДж·м^-2) поряд з дистрофічними процесами у глибині тканини розвивалась ексудативна реакція, що супроводжувалася набряком, гомогенізацією сполучнотканинних волокон, змінами кількості кровоносних капілярів, крововиливами, периваскулярною, перифолікулярною, дифузною інфільтрацією лейкоцитами, а також активацією тканинних базофілів. Променеві реакції характеризувалися нетривалими зворотними запальними і дистрофічними явищами епідермісу і дерми. Ураження проявлялись її стійкими змінами за рахунок деструктивних чи глибоких дистрофічних процесів не тільки епідермісу і дерми, а і гіподерми. Фотореакції характеризувалися нетривалими зворотними запальними і дистрофічними явищами епідермісу і дерми. При надлишковому УФ-опроміненні виявлявся архітектурний дисбаланс колагенових волокон, що є ознакою фібробластичної дисфункції, яка проявляється хаотичним розташуванням колагенових фібрил відносно поверхні фібробласта. УФ-опромінення спектра В у гіпереритемних дозах призводило до зменшення активності Са²⁺-АТФази на мембранних структурах клітин епідермісу і дерми, а також мікросудин. Виникненню старечої в'ялості шкіри лиця сприяють фототравми. Фотоальтерація виявляється дегенеративними процесами у клітинах епідермісу та дерми, ураженням сполучної тканини, склеротичними змінами мікросудин, збільшенням вмісту кальцію у тканинах дерми.

У патогенезі фотоураження шкіри значне місце займає порушення процесів фізіологічної регенерації. В умовах наших експериментів через 24 год після опромінення не виявлялися мітози. Припинення мітотичної активності є результатом глибоких порушень процесів обміну речовин у клітинах, які викликає опромінення оптичного діапазону. Вирішальне значення у механізмах фотоураження мають зміни внутрішньоклітинного розподілення ферментів внаслідок дезорганізації молекул мембран і альтерації органел цитоплазми. Виходячи з усього вищезазначеного, зміни в епідермісі та дермі зони фотоураження, що виявлені нами за допомогою світлового мікроскопу, являли собою завершений процес, який є результатом попередніх змін, що настали у живій клітині через руйнування внутрішньоклітинних механізмів обміну і були тісно пов'язані зі змінами клітинної ультраструктури.

Виявлені при морфологічному дослідженні дистрофічні зміни - результат порушення обміну в опромінених тканинах. Виявлено між- і внутрішньоклітинний набряк у епідермісі, потовщення стінок мікросудин, зменшення кількості нервових волокон і їх закінчень. Електронно-мікроскопічне вивчення шкіри опромінених тварин дало змогу встановити, що під впливом УФ-опромінення у дозі (1000 кДж·м^-2) спостерігалися виражені зміни мітохондрій базальних епідермоцитів і фібробластів (набухання, зморщування, ущільнення матрикса, злипання, руйнування крист). Ядра базальних епідермоцитів і клітин остистого шару набували зубчастого вигляду, на окремих ділянках каріолема не виявлялась, ідентифікувалися ділянки ущільнення хроматину. У ядрах базальних епідермоцитів зони зниженої електронної прозорості хроматину межували з локусами просвітлення. Цитоплазма набувала щільності і зменшувалася у об'ємі. Клітини перетворювались у електронно-непрозорі безструктурні маси. На нашу думку, причиною загибелі епідермоцитів і фібробластів було руйнування мембранних систем (мітохондрій, плазматичних мембран). Перерозподіл хроматину ядер і рибосом у цитоплазмі, відіграє важливу роль у порушенні обміну речовин у клітинах, що призводить до їх загибелі. Виявлялося також ураження плазматичних мембран, міжклітинний і інтраплазматичний набряк. Імовірно, при загибелі базальних епідермоцитів важливе значення має реакція мітохондрій, що виражається у їх набряку, руйнуванні мембран і крист, що призводить до витоку окиснювальних ферментів і макроенергетичних фосфатних сполук. Таким чином, руйнування мітохондрій призводило до зменшення кількості енергії, що забезпечує метаболічні процеси, порушує регуляцію енергетичного обміну. Зміни ядер базальних епідермоцитів виявлялись у їх зубчастих контурах, руйнуванні ділянок каріолеми, конденсації гранул хроматину під оболонкою. У ядрах виникали зони конденсації гранул (щільні ділянки), що межували із зонами просвітлення. Поряд з темними ядрами зустрічалися світлі. У ендотеліоцитах виявлялося посилення везикуляції, вакуолізація цитоплазми, пухирці, розпад базальної мембрани капілярів. Таким чином, ультрамікроскопічне дослідження дало змогу встановити зміни ультраструктури шкіри опроміненої шкіри і розширило наше уявлення про механізми фотоураження шкіри.

Розвиток гострої ексудативної запальної реакції, збільшення судинної проникності у зоні опромінення, як результат деполімеризації колагену і розриву мембран за участю фотонів світла, спрямували нашу увагу на вивчення ПОЛ в ураженій УФ-променями шкірі, зокрема його молекулярних механізмів. Вивчали біохімічні механізми реалізації окисного стресу у шкірі щурів, що зазнали дії різних доз УФ-опромінення спектра В. УФ-інтоксикація спричиняє виражені порушення енергетичного обміну в шкірі (зниження вмісту окиснених форм і сумарного вмісту нікотинамідних коферментів, коефіцієнта окиснені/відновлені форми, підвищення швидкості ферментативного розщеплення НАД⁺), які супроводжуються значними змінами жирнокислотного складу ліпідів (збільшення вмісту ненасичених жирних кислот, перш за все, арахідонової), виникненням окисного стресу та функціональними порушеннями про- та антиоксидантної рівноваги (підвищення вмісту ТБК-активних продуктів, зниження вмісту відновленого глутатіону внаслідок його інтенсивного використання та змінами глутатіонредуктазної та глутатіонпероксидазної активностей). Кастрація значно зменшує ці метаболічні прояви токсичного ураження.

Гемічна гіпоксія та граничні фізичні навантаження, які характерні для осіб похилого віку, змодельовані у експерименті на щурах-самцях. Вивчали стан про- та антиоксидантного гомеостазу при комплексній дії з ультрафіолетом спектра В. Встановлено, що за умов гемічної гіпоксії УФ-опромінення в субереритемних дозах сприяє нормалізації вмісту ТБК-активних продуктів, зниженню вмісту відновленого глутатіону, глутатіонредуктазної та глутатіонпероксидазної активностей. Максимальне фізичне навантаження (біг у третбані або плавання) ініціює у щурів найбільш виражену активацію ПОЛ (підвищення вмісту ТБК-активних продуктів) у шкірі. Комбінований вплив максимальних фізичних навантажень та УФ опромінення в гіпереритемних дозах не призводить до підвищення активації ПОЛ. Навпаки, за цих умов сумісна дія зазначених чинників викликає значно меншу активацію ПОЛ, ніж окремо взяті опромінення та фізичне навантаження.

Для з'ясування особливостей фотополімеризаційних процесів було створено модельну біополімерну композицію, яка за основу мала водний розчин колагену (масова частка 14%), гідрохінон (масова частка 0,01%), триетаноламін (масова частка 0,01%), метиленовий блакитний (масова частка 0,0001%). З моменту початку опромінення кожні 120 хв відбирали проби, формували з них тонкі плівки і знімали ІЧ-спектри. Спектроскопічні зміни характеризувалися такими показниками частот хвильового числа: вузька смуга достатньої інтенсивності з максимумом поглинання 820 см^-1, що характеризувала позаплощинне деформаційне коливання д_as= СН₂; дублетна смуга з максимумами 965-990 см^-1 відповідала позаплощинному деформаційному коливанню д_as=СН; синглетна смуга значної інтенсивності є проявом валентного симетричного коливання _s=СН-С, максимум цієї смуги лежав у межах 1070 см^-1. У спектрах проб з експозиціями 24-36 год спектральні зміни зменшувалися градуально і через 42 год сходили нанівець (спектр не мав відмінностей у порівнянні з вихідним). Описані вище явища дозволяють зробити висновок про утворення функціонально активної вінілоподібної групи у колагеновій матриці у результаті лазерного опромінення. Найімовірніше, що ці групи утворювалися на бічних відгалуженнях колагенових ланцюгів, які мали максимальну рухомість, мінімальну кон'югацію з основним колагеновим ланцюгом. Наявність гідрохінону у системі дало змогу стабілізувати подвійні зв'язки вінільних груп, накопичити їх у системі до рівня концентрації, достатньої для ідентифікації методом ІЧ-спектроскопії. Одночасне зменшення інтенсивності всіх смуг у діапазоні 820-1070 см^-1 свідчило про розкриття подвійного зв'язку, тобто утворювався активний центр, здатний до подальшої структуризації, зокрема утворенню зшивок. Отримані результати свідчили про те, що вінільні функціональні групи, які формуються на бічних ланцюгових відгалуженнях колагену під дією опромінення гелій-неонового лазера, відповідають за процеси наступної структуризації колагену з подальшим утворенням зшивок між основними макроланцюгами.

Вивчені закономірності структурних перетворень, які були виявлені у колагеновому середовищі під дією лазерного опромінення видимої частини спектра, спонукали до вдосконалення модельної біоматричної системи, що дозволило глибше вивчити специфіку структурних перетворень, пов'язаних з віком. Наступне асимптотичне наближення до реальної сполучної тканини шкіри потребувало штучного підвищення фоточутливості модельного об'єкта за допомогою застосування джерела подвійних зв'язків для збільшення кількості активних центрів структуризації, що дало змогу дослідити глибинні закономірності структурних змін колагену.

Макромолекулярні властивості структурованих лазерохімічно зразків починали з дослідження стану вихідного колагену. Вивчалася кінетика його набухання у воді при температурі від 20 до 40⁰С з інтервалом 5⁰С. З аналізу кривих набухання встановлено, що при температурі від 20 до 25⁰С виникає обмежене набухання нативного колагену. Однак при 30⁰С і вище спостерігається необмежене набухання зразків. У цьому разі досягався максимальний ступінь набухання, який з часом починав зменшуватися, що видно з форми кінетичних кривих набухання у інтервалі 30-40⁰С. Це говорило про початок розчинення колагену, тобто молекули води руйнують утворений у результаті реакції гель і полімер колагену переходить у розчин у вигляді самостійних молекул, утворюючи справжній розчин. Усі отримані результати свідчили про те, що вихідний колаген не має у своїй структурі зшитих ділянок, у іншому разі не спостерігався б ефект розчинення. При 40⁰С виникало настільки стрімке розчинення колагену, що воно превалювало над процесом набухання.

Структуровані лазерохімічно зразки на основі колагену й амідів акрилової кислоти отримували в установці рідкофазного синтезу. Були досліджені процеси набухання цих зразків у воді при 20-40⁰С. Виходячи з форм кривих набухання встановлено, що внаслідок впливу лазерного опромінення на композицію утворювалися структури і колагенові композиції втрачали притаманну їм самостійність і можливість утворювати справжній розчин. На підставі цього ми зробили висновок про утворення у досліджених системах зшитих структур.

Встановлено, що за умов лазерохімічного впливу на колаген, який містив акриламід, утворювався прищеплений гребенеподібний полімер, тобто молекули колагену набували розгалуженої структури. Тоді як у разі зшивки колагену метиленбісакриламідом, спостерігалося зшивання активним мономером колагенових молекул з утворенням об'ємної зшитої структури.

Значення макромолекулярних показників зразків збігалися з результатами спектроскопічних досліджень. На утворення об'ємно зшитої структури колагену з метиленбісакриламідом вказувала більш висока щільність і менший максимальний ступінь набухання (практично у три рази нижчий, ніж у колагену, структурованого акриламідом). На це ж вказувала константа набухання, більша швидкість набухання акриламіду щодо метиленбісакриламіду. Безумовним підтвердженням утворення зшитої структури колагену з метиленбісакриламідом була мала молекулярна маса колагенового фрагменту між сусідніми зшивками. Тобто зшивка колагену метиленбісакриламідом під впливом лазерного опромінення призводила до більш глибоких структурних змін з утворенням щільніших агрегатів у порівнянні з процесами фотоструктурування колагену акриламідом. Таким чином, результати ІЧ-спектроскопічних досліджень процесів структуроутворення за участю амідів акрилової кислоти, а також отримані макромолекулярні показники зразків колагену, структурованих цими самими амідами, доповнюють одне одного і узгоджуються з теоретичними уявленнями про будову і властивості макромолекулярних структур.

Процес лазероструктурування колагену амідами акрилової кислоти виникає залежно від їх структури по-різному. Розрахунок макромолекулярних параметрів цих середовищ вказував на утворення більш щільної структури зі метиленбісакриламідом у порівнянні з менш щільною гребенеподібною структурою у разі колагену, структурованого акриламідом.

Проведені ІЧ-спектроскопічні дослідження з лазерного структурування колагену (а також оксипроліну) акриламідом показало, що у наведених процесах беруть участь NH- та ОН-групи колагенових макромолекул (оксипроліну). У цілому процес являв собою лазерохімічне прищеплення олігомерів акриламіду та макромолекули колагену. Утворений олігомер взаємодіє з функціональними групами колагену. Про це свідчить зниження інтенсивності смуг в ІЧ-спектрах, які відповідають коливанням ОН- та NH-груп колагену.

Аналогічним чином було проведене лазерохімічне структурування оксипроліну з метиленбісакриламідом. Цей процес зводиться до зшивання структури. Остаточний висновок про особливості структуроутворення колагену з амідами акрилової кислоти було можливим зробити при порівнянні макромолекулярних характеристик структурованих зразків.

Для з'ясування особливостей процесів фотохімічної полімеризації під дією лужноземельних металів і лазерного опромінення видимої частини спектра досліджували фотохімічні реакції, що відбуваються у колагеновій біоматриці, яка оброблена акрилатом кальцію. Аналіз спектра показував, що спостерігалася сукупність спектрів чистого колагену й акрилату кальцію. При інкубації нативного колагену у розчині акрилату кальцію поглинався останній колагеновою біоматрицею. Аналіз кінетичних кривих набухання свідчив про утворення зшитих структур, оскільки для них характерне обмежене набухання. У результаті взаємодії колагену з мінеральними речовинами, зокрема кальцієм, утворюється біологічна структура, яка має велику механічну міцність і малу біохімічну активність. Встановлено, що під дією опромінення оптичного діапазону колаген може індукувати на себе сорбцію іонів кальцію з плазми крові чи позаклітинної рідини. Органічна основа матриці утворюється за допомогою деструкції колагенового волокна і виникнення комплексів з лужноземельними металами, зокрема, кальцієм. Таким чином, утворення координаційних сполук кальцію з колагеном І типу під дією опромінення оптичного діапазону можна розглядати як захисну реакцію, яка підвищує резистентність сполучної тканини і протидіє патогенному фактору. Відкладання кальцію на полімерній матриці залежить від ковалентних поперечних зв'язків колагену, кількість яких характеризує ступінь зрілості колагену. Виявлений взаємозв'язок між структурою, організацією і пакуванням макромолекул органічного матриксу сполучної тканини. Виявлено, що ділянки поліпептидного ланцюга, які мають велику кількість негативно заряджених амінокислот відповідальні за ініціальні реакції кальцифікації.

Дослідження в модельних біосистемах акрилатів 3d-металів як структурувальних зшивальних агентів було перспективним, оскільки вони надавали можливість встановити факт утворення координаційних сполук між іонами 3d-металів і колагеном.

Порівняння електронних спектрів поглинання водного розчину акрилату кобальту та колагенової плівки, обробленої тією самою сіллю показало, що вони збігаються і практично ідентичні. Зіставлення положення максимумів смуг поглинання комплексу кобальту до і після гідратації показувало, що дегідратація викликає ослаблення сили поля лігандів внаслідок заміщення атомів кисню молекул води у внутрішній координаційній сфері комплексу кобальту на атоми кисню акрилатів і гідроксильних груп амінокислотних залишків оксипроліну, як найбільш характерного для колагену компонента.

Дослідження ІЧ-спектрів змішаних макрокомплексів 3d-металів з оксипроліном дало змогу з'ясувати участь NН- та ОН-груп амінокислотних залишків у фотобіохімічних реакціях з участю акрильних груп комплексів. Встановлено, що результатом лазерного впливу є приєднання до комплексу металу додатково - через аміно- і гідроксильні групи - двох макромолекули колагену через взаємодію з акрильними лігандами макрокомплексу, внаслідок чого утворюється координаційний поліедр, оточений з усіх боків кисневокоординованими до металу лігандами.

Методи фізичної і біологічної хімії дали змогу отримати принципово нові відомості про закономірності біосинтезу, молекулярної структури і катаболізму колагену при старечій в'ялості шкіри. Встановлено, що всі складові компоненти колагенового волокна після виходу з синтезуючих їх клітин набувають протягом життя складних хімічних і конфірмаційних змін на всіх рівнях структурної організації, причому більшість з цих змін зумовлені молекулярною структурою колагену. Протягом життя змінюється склад колагену шкіри лиця, активна модифікація його білкових структур, що виявляється у будові та формі тканин лиця. Характерною особливістю колагену шкіри при її старечій в'ялості є утворення внутрішньо- і міжмолекулярних поперечних ковалентних зв'язків, що забезпечують компенсаторну стабілізацію структури його молекули, визначають інтенсивність метаболізму і впливають на розчинність колагену.

На основі експериментальних досліджень та їх теоретичного обгрунтування з'ясовано біохімічні механізми реалізації оксидантного захисту сполучної тканини за патологічних станів організму, опосередкованих окисним стресом (опромінення УФ і видимої ділянки спектра). Встановлено, що безпосередня взаємодія продуктів ПОЛ з колагеном не призводить до його деструкції. Описане вище явище дає змогу зробити висновок про фотопротективну дію перекису водню відносно колагенових волокон шкіри. На нашу думку, стабілізувальна дія перекису водню пов'язана з утворенням гідратної оболонки на поверхні колагенового волокна, яка стабілізує всю колагенову структуру. У результаті лазерохімічного структурування колагену (оксипроліну) під дією опромінення УФ і видимої ділянки спектра виникають фотодисоціативні, фотоізомеризаційні та фотодимеризаційні зміни структури. Зміни колагену І типу при старечій в'ялості шкіри лиця спричинені фоторуйнуванням груп NH і ОН під дією опромінення УФ і видимого (фіолетового) діапазонів спектра.

Патогенез старечої в'ялості шкіри лиця зумовлений сумарним впливом багатьох чинників:

1) дегідратацією дерми відкритих ділянок шкірного покриву;

2) комплексоутворенням, що відбуваються між іонами металів та активними групами макромолекул колагену (набувають своєї комплексоутворювальної активності за умов дегідратації, коли молекули води, що відіграють роль дезактиватора бокових функціональних груп колагену, зникають, тим самим активуючи реакційно здатні групи колагену);

3) фотохімічним зшиванням, тобто фотополімеризаційними процесами, які відбуваються у дермі під впливом сонячних променів (УФ та видимий діапазони спектра);

4) порушенням динамічної рівноваги між процесами біосинтезу та катаболізму колагену;

5) розладом ауторегуляції клітин, порушенням роботи транспортних систем (розлади мікроциркуляції, основної речовини сполучної тканини), порушенням функції нервової і ендокринної систем.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове практичне розв'язання наукової проблеми відносно етіології і патогенезу старечої в'ялості шкіри лиця.

Науково обґрунтована патогенетична значимість опромінення оптичного діапазону спектра, гемомікроциркуляторних порушень, дисбалансу мікроелементів, реакцій фотополімеризації колагену у розвитку старечої в'ялості шкіри лиця, що відкриває перспективні напрямки для розробки лікувально-профілактичних заходів у дерматокосметології.

1. На сучасному рівні розвитку медицини стареча в'ялість шкіри лиця є однією з ключових медико-соціальних проблем дерматології, що пов'язано з її поширеністю, поліморфізмом клінічних проявів, труднощами діагностики, відмінностями перебігу та наслідків.

2. Аналіз 1624 амбулаторних карт осіб, які відвідують дерматокосметологічні установи, показав, що у 135 (8,3 %) з них виявлялася стареча в'ялість шкіри лиця у вигляді зморщок, зниження еластичних властивостей шкіри, телеангіектазій, ангіом, посиленої пігментації, сенільних кератом. Клініко-лабораторне обстеження осіб із зазначеною патологією показало виражені зміни швидкості відлущування рогового шару епідермісу, тинкторіальних властивостей, зниження захисних властивостей шкіри та її реактогенності. Ці показники наближуються до значень, отриманих у практично здорових людей похилого віку на обличчі, а на закритих ділянках тіла відповідають віковій нормі.

3. Встановлено, що межа міцності при розтягненні, відносні видовження (при напруженні, розриві, залишкове, пружне), модуль пружності та жорсткість шкіри ідентичні на симетричних ділянках тіла, не мають відмінностей у осіб різної статі і залежать від особливостей переплетення колагенових пучків у різних топографічних зонах. Міцність при розтягуванні шкіри прямо пропорційно залежить від товщини дерми і кількості колагенових волокон, орієнтованих у напрямку навантаження. Зменшення межі міцності при розтягуванні у осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця вказує на деструктивні зміни у колагенових волокнах і їх пучках.

4. Дані морфологічних досліджень вказують на те, що вікова інволюція шкіри лиця характеризуються значними змінами гістоархітектоніки, що виявляються порушенням процесів кератинізації (епідермоцитарна дисфункція), нерівномірним потовщенням базальної мембрани епідермісу, ознаками фіброзу дерми з невідповідністю напрямку колагенових волокон відносно повздовжньої осі фібробластів (фібробластична дисфункція), дегенерацією еластичних волокон, склеротичними змінами судин ГМЦР, зменшенням кількості нервових волокон та їх закінчень, дистрофічними змінами ендотеліоцитів, вогнищевою плазморагією. Електронно-гістохімічними методами встановлено, що базальні епідермоцити, ендотеліоцити мікросудин, перицити, м'язи шкіри виявляють активність Са²⁺-АТФази та Мg²⁺-АТФази на плазматичних мембранах, яка зменшується з віком. Стареча в'ялість шкіри лиця характеризується також порушенням енергетичних процесів, що виявляється зменшенням активності цих ферментів на мембранних структурах клітин епідермісу і дерми. Дегенеративні процеси, що відбуваються в шкірі лиця при її старечій в'ялості, характеризується зменшеним вмістом колагену та наявністю фотохімічних зшивок у його молекулі, зменшеним вмістом вологи, збільшенням температури зварювання, товщини сосочкового та сітчастого шарів дерми, а також кута нахилу колагенових пучків.

5. Морфологічні зміни мікросудин, розлади мікрогемодинаміки, зміни реологічних властивостей крові та NO-залежний тип дисфункції ендотелію характеризують вікову інволюцю шкіри. Гемомікроциркуляторні розлади на системному і місцевому, трофічному рівні, що супроводжують старечу в'ялість шкіри лиця, підсилюють її клінічні симптоми та сприяють погіршенню морфофункціонального стану.

6. Методами атомно-адсорбційної спектрометрії встановлено збільшення вмісту кобальту, нікелю, міді, заліза та кальцію і зменшення магнію у шкірі лиця при її старечій в'ялості, що є проявом захистно-пристосувальних реакцій. Вміст кобальту, міді, заліза та кальцію у шкірі практично здорових людей похилого віку збільшується у несуміжних анатомічних ділянках, а цинку - зменшується. Вміст магнію у шкірі практично здорових людей не змінюється у віці від 22 до 74 років. Стареча в'ялість шкіри лиця супроводжується підвищенням вмісту первинних (ДК-гідроперекисів) і вторинних (малоновий діальдегід) продуктів ПОЛ. Оксирадикальне ушкодження зовнішнього покриву при розвитку старечої в'ялості шкіри лиця має локальний характер і залежить від площі зон надмірного УФ-опромінення.

7. Експериментальні дослідження з впливу сонячного спектра на шкіру щурів показали, що при опроміненні УФ-променями спектра В у гіпереритемних дозах (1000 кДж·м^-2) поряд з дистрофічними процесами у глибині тканини розвивається ексудативна реакція, що супроводжується набряком, гомогенізацією сполучнотканинних волокон, змінами кількості кровоносних капілярів, крововиливами, периваскулярною, перифолікулярною, дифузною інфільтрацією лейкоцитами, а також активацією тканинних базофілів. Променеві реакції характеризуються нетривалими зворотними запальними і дистрофічними явищами епідермісу і дерми. Ураження характеризуються її стійкими змінами за рахунок деструктивних чи глибоких дистрофічних процесів не тільки епідермісу і дерми, а і гіподерми. При надлишковому УФ-опроміненні виявляється архітектурний дисбаланс колагенових волокон, що є ознакою фібробластичної дисфункції, яка проявляється хаотичним розташуванням колагенових фібрил відносно поверхні фібробласта. УФ-опромінення спектра В у гіпереритемних дозах призводить до зменшення активності Са²⁺-АТФази на мембранних структурах клітин епідермісу і дерми, а також мікросудин.

8. Експериментально встановлено, що УФ-запалення спричиняє виразні порушення енергетичного обміну в шкірі щурів (зниження вмісту окиснених форм і сумарного вмісту нікотинамідних коферментів, коефіцієнта окиснені/відновлені форми, підвищення швидкості ферментативного розщеплення НАД⁺), які супроводжуються значними змінами жирнокислотного складу ліпідів (збільшення вмісту ненасичених жирних кислот, насамперед, арахідонової), виникненням окисного стресу та функціональними порушеннями про- та антиоксидантної рівноваги (підвищеннія вмісту ТБК-активних продуктів, зниження відновленого глутатіону внаслідок його інтенсивного використання та змінами глутатіонредуктазної і глутатіонпероксидазної активностей). Кастрація тварин значно зменшує ці метаболічні прояви токсичного ураження.

9. Асимтотичне наближення in vitro показало, що світлочутливість колагену шкіри зумовлена реакціями фотополімеризації. Вінільні функціональні групи, які формуються на бічних ланцюгових відгалуженнях колагену під дією опромінення УФ і оптичного діапазонів, відповідають за процеси наступної структуризації колагену з утворенням зшивок між основними макроланцюгами, які утворюються при старечій в'ялості шкіри. Методами лазерохімічного структурування за участю акриламіду та метиленбісакриламіду доказано, що молекулярні механізми розвитку старечої в'ялості шкіри пов'язані з аміно- та гідроксильними групами макроланцюгів колагену.

10. Спектроскопічними методами встановлено, що процеси фотополімеризації колагену шкіри при її старечій в'ялості мають відмінності, які залежать від вмісту лужноземельних та 3d-металів. При інкубації нативного колагену шкіри у розчинах акрилатів Са (ІІ), Со (II), Nі (II), Сu (II) поглинаються останні, про що свідчать результати як ІЧ, так і електронної спектроскопії поглинання. Внаслідок взаємодії іонів кальцію з NH₂- та ОН- групами колагену утворюється зшита структура, яка містить у собі координаційні вузли. Результатом реакції фотозшивання акрилатів 3d-металів є приєднання до комплексу металу додатково - через аміно- і гідроксильні групи - двох макромолекул колагену за допомогою взаємодії з акрильними лігандами макрокомплексу, що призводить до утворення координаційного поліедру, оточеного з усіх боків кисневокоординованими до металу лігандами.

11. Зміни молекулярної будови колагену при старечій в'ялості шкіри лиця зумовлені фоторуйнуванням груп N-H і -ОН під дією опромінення УФ і видимого (фіолетового) діапазонів спектра. У результаті лазерохімічного структурування колагену (оксипроліну) під дією опромінення УФ і видимої ділянки спектра виникають фотодисоціативні, фотоізомеризаційні та фотодимеризаційні зміни структури. Безпосередня взаємодія продуктів ПОЛ з колагеном не призводить до його деструкції, а має фотопротективні властивості, які пов'язані з утворенням гідратної оболонки на поверхні колагенового волокна.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Верещака В. В. Етіологія та патогенез старечої в'ялості шкіри лиця і механізми формування його структурних змін у сучасної людини європеоїдного типу / В. В. Верещака. - К. : Наук. думка, 2008. - 481 с.

Клінічні методи дослідження гемомікроциркуляторного русла : метод. рекоменд. / Нац. мед. акад. післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика ; упоряд.: В. В. Верещака, Н. М. Сидорова, Л. Д. Калюжна. - К. : Наук. думка, 2008. - 43 с.

Верещака В. В. Біохімічні процеси у комплексах колагену шкіри з акрилатами 3d-металів після лазерного впливу / В. В. Верещака // Дерматология. Косметология. Сексопатология. - 2006. - Т. 9, № 3/4. - С. 55-63.

Верещака В. В. Визначення NO-залежної ендотеліальної дисфункції при використанні методів прижиттєвої діагностики мікросудин / В. В. Верещака // Дерматология. Косметология. Сексопатология. - 2007. - Т. 10, № 1/4. - С. 116-119.

Верещака В. В. Вміст металів у шкірі практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками її старечої в'ялості / В. В. Верещака // Пробл. старения и долголетия. - 2007. - Т. 16, № 4. - С. 355-361.

Верещака В. В. Вплив ультрафіолетового опромінення на прооксидантно-антиоксидантну рівновагу в шкірі щурів за умов гемічної гіпоксії та максимального фізичного навантаження / В. В. Верещака, С. А. Олійник // Український бальнеологічний журнал. - 2008. - №1/2. - С.15-21.

Верещака В. В. Дослідження макромолекулярних структур комплексів колагену з акрилатами 3d-металів, синтезованих за допомогою гелій-неонового лазера / В. В. Верещака // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2007. - Т. 16, кн. 2. - С. 576-583.

Верещака В. В. Дослідження макромолекулярної структури фотохімічно синтезованого біокомплексу колагену з акрилатом кальцію / В. В. Верещака // Дерматологія та венерологія. - 2007. - № 2 (36). - С. 15-19.

Верещака В. В. Зміни молекулярної структури біокомплексу колагену з акрилатом кальцію під дією опромінення гелій-неонового лазера з довжиною хвилі 633 нм / В. В. Верещака // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2007. - Т. 16, кн. 4. - С. 856-864.

Верещака В. В. Інтегральна кількісна оцінка стану мікроциркуляції нігтьового ложа за даними капіляроскопії / В. В. Верещака, Н. М. Сидорова // Серце і судини. - 2008. - № 1. - С. 86-93.

Верещака В. В. Комплексоутворення та лазерне структурування макрокомплексів колагену шкіри з акрилатами 3d-металів у практично здорових людей різного віку / В. В. Верещака // Пробл. старения и долголетия. - 2007. - Т. 16, № 1. - С. 30-40.

Верещака В. В. Комплексоутворення та структурування колагену шкіри з акрилатом кальцію під впливом лазерного опромінення / В. В. Верещака // Журн. АМН України. - 2007. - Т. 13, № 2. - С. 337-345.

Верещака В. В. Методика дослідження гемомікроциркуляторного русла бульбарної кон'юнктиви у стані спокою і при фізичних навантаженнях / В. В. Верещака, Н. М. Сидорова // Спортивна медицина. - 2007. - № 2. - С. 126-132.

Верещака В. В. Окисний стрес у шкірі щурів при патологічних станах, зумовлених дією ультрафіолетового опромінення / В. В. Верещака, С. А. Олійник // Журн. АМН України. - 2007. - Т. 13, № 4. - С. 795-806.

Верещака В. В. Особливості кровоносних судин шкіри людей різного віку / В. В. Верещака // Фізіол. журнал. - 2007. - Т. 53, № 5. - С. 75-80.

Верещака В. В. Особливості процесів фотобіохімічного структурування колагену шкіри амідами акрилової кислоти у рідкій фазі / В. В. Верещака // Дерматологія та венерологія. - 2007. - № 1 (35). - С. 13-16.

Верещака В. В. Особливості структурних змін гемомікроциркуляторного русла кон'юнктиви у людей різного віку / В. В. Верещака // Фізіол. журнал. - 2007. - Т. 53, № 6. - С. 60-66.

Верещака В. В. Особливості функціонального стану мікросудин кон'юнктиви ока у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця / В. В. Верещака // Експерим. і клініч. медицина. - 2007. - № 4. - С. 61-65.

Верещака В. В. Особливості функціонального стану мікросудин нігтьового ложа у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри лиця / В. В. Верещака // Сучасні аспекти військ. медицини : зб. наук. праць. - К., 2007. - Вип. 12. - С. 280-286.

Верещака В. В. Поглинання акриламіду колагеновими біоматрицями у водних розчинах / В. В. Верещака // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2007. - Т. 16, кн. 1. - С. 684-689.

Верещака В. В. Процеси сумісного структурування колагену комплексоутворенням з акрилатом кальцію і лазерним опроміненням / В. В. Верещака // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2008. - Т. 17, кн. 1. - С. 240-245.

Верещака В. В. Роль ОН- та NH-груп оксипроліну в процесах лазерохімічного структурування колагену / В. В. Верещака, Л. Д. Калюжна // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. - 2007. - № 4. - С. 60-64.

Верещака В. В. Роль ультрафіолетових променів у патогенезі старечої в'ялості шкіри лиця: морфологічне дослідження / В. В. Верещака // Пробл. старения и долголетия. - 2008.- Т. 1, №1.- С. 26-42.

Верещака В. В. Роль ультрафіолетового опромінення у розвитку інволюції шкіри: експериментальне дослідження / В. В. Верещака // Журн. АМН України. - 2008. - Т. 14, №3. - С. 566-581.

Верещака В. В. Роль ультрафіолетового опромінення у розвитку старечої в'ялості шкіри: електронно-мікроскопічне дослідження / В. В. Верещака // Дерматологія та венерологія. - 2008. - №. 3 (41).- С. 14-25.

Верещака В. В. Стан вільнорадикального окиснення шкірного покриву у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри обличчя / В. В. Верещака // Медицина сьогодні і завтра. - 2007. - № 4. - С. 57-59.

Верещака В. В. Фізико-хімічні властивості колагену шкіри практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками її старечої в'ялості / В. В. Верещака // Дерматологія та венерологія. - 2007. - № 4 (38). - С. 12-18.

Верещака В. В. Фотополімеризаційні процеси у колагені шкіри при навантаженні гелій-неоновим лазером / В. В. Верещака // Спортивна медицина. - 2007. - № 1. - С. 133-137.

Верещака В. В. Фотопротективна дія перекисних радикалів на колаген шкіри / В. В. Верещака, І. І. Мавров, Л. Д. Калюжна // Дерматологія та венерологія. - 2007. - № 3 (37).- С. 16-21.

Верещака В. В. Фізико-механічні та хімічні властивості шкірного покриву у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками старечої в'ялості шкіри обличчя: клініко-морфологічні паралелі, методологія дослідження / В. В. Верещака // Дерматологія та венерологія. - 2008. - № 1 (39). - С. 20-33.

Верещака В. В. Функціональний стан шкіри у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками її старечої в'ялості залежно від біологічного віку, методика дослідження / В. В. Верещака, Ж. В. Корольова // Журн. дерматовенерологии и косметологии им. Н. А. Торсуева. - 2007. - Т. 16, № 1/2. - С. 17-28.

Калюжна Л. Д. Вплив амідів акрилової кислоти та лазерного опромінення на молекулярні механізми розвитку фотополімеризаційних процесів у колагені шкіри / Л. Д. Калюжна, В. В. Верещака // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. - 2007. - № 3. - С. 73-77.

Черкасов В. Г. Ультраструктурні механізми зміни шкіри лиця у процесі старіння сучасної людини європеоїдного типу / В. Г. Черкасов, В. В. Верещака // Вісн. морфології. - 2005. - № 2. - С. 203-206.

Пат. 41816 Україна, МПК⁸ A 61 B 5/00, A 61 B 5/026. Аспіраційний пристрій / В. В. Верещака. - № 2000095426 ; заявл. 22.09.2000 ; опубл. 17.09.2001, Бюл. № 8.

Пат. 28644 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Застосування визначення якісного стану колагену як способу діагностики функціонального стану шкіри людини / В. В. Верещака. - № a200706295 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. № 21.

Пат. 28645 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Спосіб визначення змін гемомікроциркуляторного русла в шкірі людини / В. В. Верещака, Н. М. Сидорова. - № a200706296 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. № 21.

Пат. 28646 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Спосіб моделювання процесів перекисного окислення ліпідів у колагені шкіри / В. В. Верещака. - № a200706297 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. № 21.

Пат. 28647 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Спосіб фотохімічного структурування колагенових композицій у твердій фазі / В. В. Верещака. - № a200706299 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28648 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Спосіб визначення NO-залежної ендотеліальної дисфункцій при використанні методів прижиттєвої діагностики мікросудин / В. В. Верещака, Н. М. Сидорова. - № a200706300 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28649 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акрилату нікелю / В. В. Верещака. - № a200706302 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28650 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акрилату міді / В. В. Верещака. - № a200706303 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28651 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акриламіду / В. В. Верещака. - № a200706304 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28652 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі метиленбісакриламіду / В. В. Верещака. - № a200706305 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28653 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Спосіб визначення системних змін гемомікроциркуляторного русла людини / В. В. Верещака, Н. М. Сидорова. - № a200706306 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28654 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Спосіб фотобіохімічного структурування колагену шкіри у рідкій фазі / В. В. Верещака. - № a200706307 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28655 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акрилату кобальту / В. В. Верещака. - № a200706308 ; заявл. 07.06.2007 ; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Пат. 28656 Україна, МПК⁸ A 61 P 17/00. Фотополімеризаційна колагенова композиція на основі акрилату кальцію / В. В. Верещака. - № a200706309 ; заявл. 07.06.2007; опубл. 25.12.2007, Бюл. №21.

Верещака В. В. Молекулярні механізми патогенезу старечої в'ялості шкіри під дією іонів кальцію / В. В. Верещака // Новітні технології в спеціалізованій медичній допомозі : матеріали наук.-практ. конф., 29-30 листоп. 2007 р. - К., 2007. - С. 29-30.

Верещака В. В. Молекулярні основи патогенезу старечої в'ялості шкіри / В. В. Верещака // Досягнення молодих вчених дерматовенерологів : матеріали наук.-практ. конф., 7-8 груд. 2006 р. - К., 2006. - С. 27-29.

Верещака В. В. Роль ультрафіолетових променів у патогенезі старечої в'ялості шкіри лиця: морфологічне дослідження / В. В. Верещака // Захворювання шкіри обличчя, волосистої частини голови та дерматози, асоційовані з ураженнями слизової оболонки : матеріали наук.-практ. конф., 20-21 березня 2008 р. - К., 2008. - С. 27-28.

Верещака В. В. Содержание металлов в коже практически здоровых людей разного возраста и лиц с признаками старческой вялости кожи лица / В. В. Верещака // Наукові розробки молодих вчених дерматовенерологів післядипломної освіти : матеріали наук.-практ. конф., 14 листопада. 2007 р. - К., 2007. - С. 14-15.

Верещака В. В. Фотопротективна дія перекисних радикалів на шкіру лиця при її старечій в'ялості / В. В. Верещака, І. І. Мавров, Л. Д. Калюжна // Сучасний менеджмент в дерматології: діагностичні, лікувальні та правові аспекти : матеріали наук.-практ. конф., 29-30 березня 2007 р. - К., 2007. - С. 23-25.