Главная Коллекция "Revolution" Медицина Особливості клініки, діагностики, профілактики та лікування карієсу зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями

Особливості клініки, діагностики, профілактики та лікування карієсу зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями

Сучасні аспекти каріозного процесу за хвороб шлунково-кишкового тракту у дітей (огляд літератури). Клініко-патогенетичні фактори розвитку карієсу зубів у дітей з кислотозалежними хворобами. Характеристика біофізичних параметрів ротової рідини у дітей.

Рубрика Медицина
Вид диссертация
Язык русский
Дата добавления 26.06.2018
Размер файла 471,8 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дисертація на здобуття вченого ступеня

кандидата медичних наук

Особливості клініки, діагностики, профілактики та лікування карієсу зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями

14.01.22 - стоматологія

Карнаух Олена В'ячеславівна

Науковий керівник, доктор медичних наук,

професор Р.С. Назарян

Харків - 2016

Зміст

  • Перелік умовних скорочень
  • Вступ
  • Розділ 1. Сучасні аспекти каріозного процесу за хвороб шлунково-кишкового тракту у дітей (огляд літератури)
  • 1.1 Актуальні клініко-патогенетичні аспекти розвитку карієсу зубів за хвороб шлунково-кишкового тракту у дітей
  • 1.2 Сучасні клініко-діагностичні питання та прогноз карієсу зубів у дітей з хворобами шлунково-кишкового тракту
  • 1.3 Лікувально-профілактичні підходи щодо карієсу зубів у дітей з хворобами шлунково-кишкового тракту
  • Розділ 2. Матеріал і методи дослідження
  • 2.1 Дизайн дослідження
  • 2.2 Загальна характеристика контингенту
  • 2.3 Методи дослідження
  • Розділ 3. Клінічні аспекти карієсу зубів у дітей з кислотозалежною патологією шлунково-кишкового тракту
  • 3.1 Загальний стоматологічний статус дітей з кислотозалежними хворобами верхніх відділів шлунково-кишкового тракту
  • 3.3 Узагальнена характеристика клінічних аспектів карієсу зубів у дітей з кислотозалежною патологією шлунково-кишкового тракту
  • Розділ 4. Клініко-патогенетичні фактори розвитку карієсу зубів у дітей з кислотозалежними хворобами
  • 4.1 Результати оцінки загальних системних факторів розвитку карієсу зубів у дітей з кислотозалежними хворобами
  • 4.2 Характеристика біофізичних параметрів ротової рідини у дітей з патологією верхніх відділів шлунково-кишкового тракту
  • 4.3 Результати дослідження біохімічних та імунологічних показників ротової рідини у дітей з патологією верхніх відділів шлунково-кишкового тракту
  • 4.4 Особливості вмісту дефензинів HNP 1-3у ротовій рідині дітей з кислотозалежною патологією
  • 4.5 Інтегральна характеристика клінічних та патогенетичних факторів розвитку карієсу зубів у дітей з кислотозалежними хворобами
  • Розділ 5. Розробка програми діагностики, профілактики та лікування карієсу зубів у дітей з кислотозалежними хворобами
  • 5.1 Клініко-патогенетичні засади діагностичної дискримінантної моделі розвитку карієсу зубів у дітей з кислотозалежними хворобами
  • 5.2 Логіко-статистичне обґрунтування прогностичного алгоритму оцінки ризику виникнення карієсу зубів удітей з кислотозалежними хворобами та результати його клінічної апробації
  • Розділ 6. Оцінка ефективності лікувально-профілактичних заходів щодо карієсу зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями із додатковим застосуванням комплексного гомеопатичного препарату
  • Заключення та обговорення одержаних результатів
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Перелік умовних скорочень

ВР - відносний ризик

ВХДК - виразкова хвороба дванадцятипалої кишки

ГЕР - гастроезофагеальний рефлюкс

ГЕРХ - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

ДІ - довірчий інтервал

ІН - істинно негативний результат

ІП - істинно позитивний результат

ЛФ - лужна фосфатаза

НПЦ - негативна передбачувальна цінність

ПН - помилково негативний результат

ПП - помилково позитивний результат

ППЦ - позитивна передбачувальна цінність

ТЕР - тест емалевої резистентності

у. о. - умовна одиниця

ХГД - хронічний гастродуоденіт

ШКТ - шлунково-кишковий тракт

ЯЖ - якість життя

AUC - area under curve, площа під ROC-кривою

j - емпіричний кут Фішера

I - інформативність фактора

Ig - імуноглобулін

LQ - нижній квартиль

Me - медіана

OHI-S - oral hygiene index simplified, індекс гігієни порожнини рота за за Грін-Вер мільйоном спрощений

з - сила впливу фактора

PMA - папілярно-альвеолярно-маргінальний індекс

R - коефіцієнт кореляції Спірмена

ROC - receiver operating characteristic, робочахарактеристикаприйняття

UQ - верхній квартиль

карієс кислотозалежна хвороба дитина

Вступ

Актуальність теми

Карієс зубів залишається однією з важливих проблем як загалом [1], так і в дитячій стоматології зокрема [2, 3, 4]. Незважаючи на численні дослідження, проблеми лікування та профілактики каріозного процесу є провідними в науковій і практичній діяльності лікарів-стоматологів, особливо за поєднаної патології [5], що обумовлює актуальність розв'язання цих питань в даний час. Захворювання органів травлення займають значне місце в структурі дитячої соматичної патології. У всьому світі, в тому числі у високорозвинених країнах, кількість таких випадків постійно збільшується. У віці одного року у близько 15 % дітей виявляють уражені карієсом зуби, до трирічного віку розповсюдженість карієсу сягає 46 %, до шестирічного - 96 % [3]. Показник дитячої захворюваності на хронічніхвороби травної системи в Україні становить близько 150 на 1000 дітей і має тенденцію до зростання.

Найбільшу групу хронічних захворювань травної системи складають захворювання органів гастродуоденальної зони, серед яких поряд з функціональними процесами (функціональна або неорганічна диспепсія) більшу частину займають запальні і деструктивні зміни - хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки і шлунка, що нерідко поєднуються одне з одним [6, 7].

На сьогодні доведено певний зв'язок між захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та патологічними процесами, які виникають в порожнині рота [8]. Дослідження, які проводяться стоматологами та терапевтами, свідчать, що зміни в порожнині рота можуть бути ранньою діагностичною ознакою захворювання організму [9]. Крім цього, захворювання ШКТ можуть слугувати важливим пусковим моментом, який викликає зміни в порожнині рота.

В останні роки прояву захворювань ШКТ, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом (ГЕР), в порожнині рота приділяється особлива увага. Порожнина знаходиться в тісному анатомо-фізіологічному зв'язку з іншими відділами системи травлення. Дія різних кислотних субстанцій на тканини порожнини рота широко відома, але лише порівняно недавно шлункову кислотність було визнано причиною внутрішньоротових змін.

Всі зміни в порожнині рота за ГЕР умовно можна підрозділити на ураження м'яких тканин порожнини рота (червоної облямівки губ, слизової оболонки порожнини рота, язика, тканин пародонту) і твердих тканин зуба.

Деякі автори при обстеженні підлітків з патологією стравоходу і шлунку встановили схильність до генералізації запального процесу, виражені зміни з боку слизової оболонки порожнини рота і червоної облямівки губ, а також на розвиток хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту [6].

Анатомічно і функціонально порожнина рота пов'язана зі стравоходом, тому патологія стравоходу не може не відбитися на стані тканин пародонту [8]. Ланки патогенезу захворювань ШКТ формують причинно-наслідковий зв'язок зі змінами в тканинах пародонту.

У вітчизняній літературі роботи, присвячені даній проблемі, поодинокі. Так, в деяких роботах, відзначається наявність гінгівіту і пародонтиту у пацієнтів з патологією органів гастродуоденальної області [8]. Ураження язика за захворювань ШКТ зазвичай носять неспецифічний характер і проявляються появою нальотів, набряклістю, різним ступенем десквамації, атрофією сосочків [10].

Також в літературі відображені дані про зміни буферних властивостей слини, зменшення слиновиділення, зниження рН слини. Відомості про взаємозв'язок змін твердих тканин зубів і ГЕР у пацієнтів дитячого віку недостатньо конкретні і дуже суперечливі. Результати основних досліджень, проведених в цій області рядом авторів, вказують на наявність ерозій твердих тканин зубів.

У деяких дослідженнях були зроблені спроби встановити зв'язок між ерозіями зубів і кислотозалежних захворювань. Автори прийшли до висновку, що ерозія зубів у дітей з рефлюксом не завжди являє собою проблему в тій мірі, в якій бачать її у дорослих.

У зв'язку з означеним вище, з огляду на недостатню вивченість даної проблеми, суперечливість наявних відомостей і нечисленність вітчизняних та закордонних досліджень з високим рівнем доказовості, проведення дослідження, присвяченого вивченню стоматологічного статусу у пацієнтів з кислотозалежними захворюваннями з метою оптимізації методів діагностики, лікування та запобігання подальшого прогресування змін в порожнині рота і виникнення ускладнень, є доцільним і актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дослідження проводилося на клінічній базі кафедри стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицевої хірургіїтаімплантології, в умовах університетського стоматологічного центру, йХарківської міської клінічної лікарні № 19 (гастроентерологічне обстеження фахівцями кафедри дитячої гастроентерології і нутриціології Харківської медичної академії післядипломної освіти). Окремі лабораторні дослідження здійснено на базі лабораторії ТОВ фірма "Б.А. Т.".

Дисертаційне дослідження є фрагментом колективної науково-дослідної роботи "Діагностика та лікування захворювань органів та тканин щелепно-лицевої ділянки" (держ. реєстраційний номер 0113U002274), в якійздобувач є співвиконавцем.

Мета дослідження - підвищення ефективності діагностики, профілактики та лікування карієсу постійних зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом, шляхом раннього виявлення імунологічних маркерів карієсу та їх корекції.

Для досягнення поставленої мети сформульовано наступні завдання:

1. Вивчити стоматологічний статус дітей з хворобами верхніх відділів ШКТ, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом;

2. Встановити інтенсивність каріозного процесу у дітей з кислотозалежними захворюваннями, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом, особливості його клінічного прояву;

3. Визначити у дітей з кислотозалежними захворюваннями, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом, значення загальних і місцевих факторів розвитку карієсу, пов'язаних з тривалістю основного захворювання, наявності гастроезофагеального рефлюксу;

4. Дослідити біофізичні, біохімічні та імунозапальні показники ротової рідини у пацієнтів з патологією верхніх відділів ШКТ, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом;

5. Розробити програму діагностики, профілактики та лікування карієсу зубів для пацієнтів з патологією верхніх відділів ШКТ, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом;

6. Надати клініко-патогенетичне обрунтування і оцінити ефективність лікування і профілактики прогресування карієсу зубів у дітей з патологією верхніх відділів ШКТ, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом, із додатковим застосуванням комплексного гомеопатичного препарату.

Об'єкт дослідження: карієс зубів у дітей с кислотозалежними захворюваннями шлунково-кишкового тракту (гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, хронічним гастродуоденітом, виразковою хворобою дванадцятипалої кишки).

Предмет дослідження: імуноферментні (дефензини HNP 1-3), імунологічні (імуноглобулін А), біохімічні (концентрації кальцію, магнію, фтору), біофізичні (швидкість салівації, в'язкість, кислотність) показники слини, стан порожнини рота за індексними показниками КПУ, OHI-S, РМА, стійкістю емалі у тесті ТЕР, чутливістю зубів у пробі Shiff.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, інструментальні, статистичні.!!!

Наукова новизна отриманих результатів!!!

Доповнено наукові дані про фактори ризику розвитку каріозного процесу у дітей з кислотозалежними захворюваннями з метою оптимізації методів профілактики, лікування та запобігання подальшого прогресування змін в порожнині рота і виникнення ускладнень.

Удосконалено ранню діагностику порушень неспецифічної резистентності ротової порожнини шляхом виявлення маркерів карієсу у ротовій рідині.

Вперше розроблено програму діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, спрямовану на зниження розвитку каріозного процесу у дітей, із захворюваннями ШКТ, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом.

Здобуло подальшого розвитку вивчення імунозапальних та метаболічних факторів формування карієсу зубів за супутньої кислотозалежної патології.

Практичне значення отриманих результатів!!!

Розв'язання поставлених завдань надало змогу поглибити уявлення про клініко-патогенетичні аспекти розвитку карієсу зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями.

Для практичної охорони здоров'я запропоновано профілактичну тактику щодо зниження розвитку каріозного процесу у дітей, із захворюваннями ШКТ, що супроводжуються гастроезофагеальним рефлюксом.

Медична ефективність дослідження виявляється в оптимізації рівня профілактики розвитку карієсу зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями, що в подальшому зумовить зменшення кількості ускладнень каріозного процесу серед цієї категорії населення.

Соціальна ефективність полягає в актуалізації методів профілактики карієсу зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями, пов'язаної безпосередньо з підвищенням рівня пропаганди здорового способу життя населення.

Eкономічна ефективність стосується зменшення розвитку каріозного процесу та його ускладнень у дітей з кислотозалежними захворюваннями, що приведе до зменшення економічних витрат на їх лікування.

Аналіз результатів дослідження дозволив розробити!!!.

КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №2", КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №8", КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №3", КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №4", КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №7", КЗОЗ "Харківська обласна стоматологічна поліклініка", лікувально-профілактичних відділень КЗОЗ "Харківська міська дитяча поліклініка №23", КЗОЗ "Харківська міська дитяча стоматологічна поліклініка №1", ВДНЗУ "УМСА" кафедра дитячої терапевтичної стоматології з профілактикою стоматологічних захворювань, ІФНМУ кафедра дитячої стоматології, Університетського стоматологічного центру Харківського національного медичного університету, у клініці кафедри стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицьової хірургії і імплантології Харківського національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача

Здобувачем спільно з науковим керівником обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання. Самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, розроблено дизайн дослідження, первинну документацію, виконано клінічну частину роботи, здійснено статистичний аналіз й інтерпретацію результатів, а також впровадження висновків і практичних рекомендацій. Автором написано всі розділи дисертації, автореферат та взято участь у клініко-інструментальних та клініко-лабораторних дослідженнях, складанні друкованихматеріалів і доповідей за матеріалами дослідження.

Апробація результатів дисертації

Матеріали дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на наступних наукових форумах: всеукраїнській науково-практичній конференції "Медична наука - 2011" (Полтава, 29-30 листопада 2011 р.), международній науково-практичній конференції "Інноваційні технології в стоматології та клінічній медицині" (Полтава, 6-7 жовтня 2011р.), всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених "Сучасні проблеми здоров'я та якості життя дітей та підлітків" (Луганськ, 22-23 березня 2012 р.), 84-й міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених "Теоретичні і практичні аспекти сучасної медицини" (Симферопіль, 2012 р.), XIX Международному конгресі дитячих гастроентерологів Росії і країн СНГ "Актуальні проблеми абдомінальної патології у дітей" (Москва, 13-15 березня 2012 р.), міжвузівській конференції молодих вчених "Медицина третього тисячоліття" (Харків, 15-16 січня 2013 р.), 5-й міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання поліморбідної патології у клініці внутрішніх хвороб" (Белгород,19 апреля 2013 р.), науково-практичній стоматологічній конференції (Харків,20 листопада 2015 р.), науково-практичній конференції "Дні науки" (Софія, 22-30 березня 2016 р.).!!

Публікації

За темою дисертаційної роботи опубліковано 23 наукових праці: 10 статей, 9 з яких у фахових наукових виданнях, 13 тез у матеріалах вітчизняних та міжнародних наукових конгресів, з'їздів та конференцій.

Розділ 1. Сучасні аспекти каріозного процесу за хвороб шлунково-кишкового тракту у дітей (огляд літератури)

Сьогодні як в Україні, так і в усьому світі однією з найактуальніших проблем стоматології взагалі і дитячої зокрема, поряд із пародонтологічною та ортодонтичною патологією, залишається каріозне ураження зубів [1, 2, 3].

Так, в контингенті дітей віком 2-12 років у понад половині випадків причиною необхідності видалення молочних зубів є карієс [11].

Розвитку карієса та ризику втрати зубів істотним чином сприяє супутня патологія позаоральної локалізації, зокрема - внутрішніх органів [12, 13], особливо - травної системи, переважно верхньої частини шлунково-кишкового тракту [10].

Розповсюдженість карієсу у дітей варіює у широких межах.

Трирічне лонгітюдне обсерваційне спостереження та аналіз розвитку карієсу первинних та постійних зубів серед 652 шестирічних дітей у Китаї показало високу вихідну частоту карієсу (74 %, 76 %, 82 % у кожній з щорічних контрольних точок), її ріст зі збільшенням віку [14].

Вивчення розповсюдженості карієсу у Румунії виявило, що серед 548 дітей 6-8-річного віку частота карієсу склала 84,3 %; серед 592 дітей 11-13-річного віку - 83,1 % [15].

У Саудівській Аравії вивчення стоматологічного статусу серед 360 хлопчиків 12-річного віку дозволило виявити карієс у 57,2 %, причому високим виявився показник вираженого карієсу [16].

В Китаї також проведено обстеження 1794 дітей віком 7-9 років; розповсюдженість карієсу постійних молярів склала 48 %, частота пломбованих зубів - 2 % за значної відмінності залежно від віку та статі [25]. У цьому дослідженні встановлено істотну кореляцію між карієсом первинного та постійного зубів.

Обстеження 12-19-річних дітей у Нігерії дозволило виявити карієс у 11 % дітей, з них ураження премолярів встановлено у 13 %, молярів - у 87 % [17]. Серед премолярів більше уражалися другі премоляри. Серед молярів переважно були уражені перші моляри (69 %), рідше - другі моляри (31 %).

З порівняно більшою частотою розвитку карієса асоціюються наявність вроджених аномалій [18], тяжких неврологічних розладів [19] тощо.

Широка варіація частоти виникнення карієсу у різних верств дітей диктує необхідність визначення механізмів такої неодноманітності [20].

Патологія органів травлення посідає провідне місце в структурі дитячої соматичної захворюваності у всьому світі, в тому числі і в Україні.

Серед гастроентерологічних захворювань дітей різного віку перше місце посідає патологія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, складаючи 48-50 % всієї патології органів травлення.

Захворювання верхніх відділів травного каналу, до яких відносять, зокрема, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, гастрит, гастродуоденіт, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, є так званими кислотозалежними, адже в основі їх патогенезу лежить гіперпродукція соляної кислоти шлунком.

Хронічні гастрит та гастродуоденіт зустрічаються вельми часто і складає 70-80 % усіх захворювань травного тракту у дітей.

1.1 Актуальні клініко-патогенетичні аспекти розвитку карієсу зубів за хвороб шлунково-кишкового тракту у дітей

Велике значення у розвитку карієсу має мікробна представленість вмісту ротової порожнини. Так, показано, що розвиток раннього карієсу у дітей асоціювався з вірогідно більшою кількістю S. mutans [61], Lactobacillus spp. [62].

Не виключають роль грибкової інвазії у розвитку карієса. Так, за допомогою аналізу слини у 180 дітей виявлено зв'язок носійства грибку Candidaіз розвитком карієсу [63].

Істотну роль у розвитку хвороб шлунково-кишкового тракту, зокрема, категорії кислотозалежних, відводять хелікобактерній інфекції [64, 65]. Особливу гостроту питанню надає те що, що розповсюдженість інфекції Helicobacterpylori на даний час є високим як в Україні, так і у переважній більшості інших країн. Навіть у країнах із найнижчим рівнем розповсюдженості цієї інфекції, окремих регіонів Північної Америки та Північної Європи практично одна третя частина населення є інфікованоюH. pylori.

Відомі результати ряду проспективних досліджень, проведених з метою оцінки розповсюдженості хелікобактерного інфікування серед дітей. Так, у Японії вона виявилася порівняно низькою - до 1,9 % серед 835 дітей віком до 11 років, її розвиток автори пов'язують із передачею від батьків [66]. У Китаї серед 3491 дітей усіх вікових груп загальна частота склала 6,8 %, причому, вона була вельми низькою від народження до школи (0,6 %) і різко зростала, починаючи зі шкільного віку (13,5 %) [67]. У Аргентині серед 525 дітей віком 4-16 років цей частотний показник становив 25,1 % [68]. У цьому дослідженні автори не виявили статистично значимого зв'язку між характером харчування, апетитом дітей та інфікуванням Helicobacterpylori, хоча як відомий факт постулюється зв'язок інфікованості дітей, зокрема, у ранньому дитячому віці, та уповільненням подальшого росту у шкільному періоді [69]. У Саудівській Аравії частота інфікування становила 49,8 %, показано її асоціацію з віком до 10 років, наявністю більше 8 співмешканців тощо [70]. Бельгійськими дослідниками у контингенті 516 дітей 12 років і старше частотний показник хелікобактерної інфікованості встановлено в середньому на рівні 11 %, зокрема, 3,2 % серед дітей, народжених бельгійцями, і 60 % - серед дітей приїжджих батьків із країн з несприятливою ситуацією щодо поширення хелікобактерної інфекції [71]. Проспективне лонгітюдне (трирічне) дослідження за участі 1213 дітей 13-річного віку у португальській популяції показало 66-відсотковий рівень поширеності хелікобактерної інфекції, відносно нижчий серед дітей більш освічених батьків, і вищий - за наявності принаймні однієї іншої дитини у сім'ї; середньорічний темп зростання кількості інфікованих осіб становив 4 на 100 обстежених осіб [72].

Загалом, за результатами наведених вище та інших досліджень встановлено чинники інфікування: проживання в сільській місцевості, уперенаселених будинках, санітарний стан та особливості харчування; передача від батьків. Підтверджено передачу відматері чи бабусі до дитини у якості важливого механізму розповсюдження інфекції H. pylori. З іншого боку, відносно низький рівень інфікування серед дітей та підлітків порівняно із дорослими особами дозволяє фахівцям у галузі гастроентерології прогнозувати зменшення розповсюдженості його у подальшому [64].

У світовій літературі в останні десятиріччя з'являється усе більше робіт, присвячених проблеми взаємозв'язку ГЕРХ та хелікобактерної інфекції. Попри те, що більшість відомих досліджень проведено у змішаній популяції або серед дорослих, отримано певні відомості і щодо ситуації у дітей. Відмічено негативну кореляцію світової розповсюдженості інфікованості Helicobacterpyloriта частоти розвитку ГЕРХ [99]. З іншого боку, серед різних дослідників існують полярні точки зору на це питання: від визнання важливої ролі хелікобактерної інфекції у розвитку ГЕРХ, яке панувало раніше [100, 101], до повного заперечення такої (згідно більш сучасним дослідженням) [102, 103, 104]; відома думка навіть про захисну роль H. pylori щодо розвитку рефлюкс-езофагіту [105, 106, 107]. Заслуговує на окрему увагу концепція реалізації патогенетичної ролі цієї інфекції за ГЕРХ через розвиток H. pylori-асоційованого гастриту [108]. Отже, відомі результати клінічних досліджень зв'язку хелікобактерної інфекції та ГЕРХ є неоднозначними.

Набагато менше досліджено питання ролі H. pyloriу розвитку стоматологічної патології, зокрема карієсу, особливо серед дітей [109].

Ґрунтовні процеси, які відбуваються у ротовій порожнині людини в присутності інфекційного фактора як хелікобактерної, так і іншої природи характеризуються імунозапальними змінами, особливо за умов поєднаної патології.

В дослідженні 108 дітей 3-5 років у Китаї виявлено позитивну кореляцію між інтенсивністю каріозного ураження зубів та вмістом у слині хемокіну CCL28 та секреторного імуноглобуліну А [110].

Однією з ланок природженого неспецифічного гуморального імунітету є ендогенні антимікробні пептиди (кателіцидини, дефензини тощо), які секретуються епітеліальними клітинами порожнини рота, нейтрофілами, лімфоцитами й моноцитами [111, 112]. За хронічних стоматологічних захворювань, включаючи карієс, виявлено зміни цих показників.

Зокрема, в результаті дослідження у контингенті дітей 4-16 років із імуноферментним визначенням рівнів кателіцидинів (LL-37), дефензинів (HNP 1-3), оцінкою індексів каріозних, пломбованих та видалених зубів (КПУ), Гріна-Вермільона показано зниження відносно здорових осіб контролю концентарції дефензинів та кателіцидинів за поєднання карієсу з бронхіальною астмою і у групі з поєднаною патологією - за субкомпенсованого карієсу порівняно з компенсованим [113].

Істотну роль у розвитку карієса у дітей відіграють фактори способу життя [21, 114].

Дієтарні аспекти є безумовно важливими у розвитку як карієсу, так і органів шлунково-кишкового тракту.

Зацікавлює інформація щодо можливого зв'язку розвитку карієсу іще з раннього дитинства, пов'язаного з грудним вигодовуванням [22]. Хоча на теперішній час карієсогенність грудного вигодовування не є доведеною, існує думка про те, що невиправдано часте годування може стати фактором ризику карієсу молочних зубів через те, що вигодовування "за вимогою", зокрема у нічний час у перервах між сном, супроводжується збільшенням терміну перебування у ротовій порожнині молока [23]. Останнєєгарним поживним середовищем для мікроорганізмів, зокрема S. mutans [24]. Безумовно, такі фактори, як гігієна порожнини рота, мають бути набагато потужнішими чинниками, ніж грудне вигодовування. Більше того, в цьому сенсі біомеханіка грудного вигодовування істотно й вигідно відрізняється від штучного, оскільки молоко переважно контактує з м'яким піднебінням і далі проковтується без тривалого впливу на зуби. У будь-якому разі, заходи оральної гігієни мають запроваджуватися якнайраніше.

Встановлено асоціацію між кількістю каріозних уражень та дієтою у дітей з частим розвитком карієсу за надмірного вживання легкозасвоюваних вуглеводнів; регулярне застосування фторованих ополіскувачів виявилося нерезультативним [26].

Важко переоцінити значення генетичних та середовищних факторів у розвитку карієсу [27].

Виявлено асоціацію частоти карієсу з індексом маси тіла у дітей дошкільного віку [28].

Ятрогенні чинники також можуть сприяти розвиткові карієсу у дітей. Так, за тривалого й частого застосування аерозольної терапії спостерігали явища гіпомінералізації зубів, особливо у хлопчиків [29].

В сучасних умовах акселерації та емансипації серед дітей не слід ігнорувати такий потужний карієсогенний фактор, як вплив тютюнопаління, причому не тільки активного, а й навіть пасивного [30].

Важливим аспектом патогенезу карієсу є роль протективних факторів.

Ферментативна активність слини (зокрема, уреазна) асоціюється з меншим каріозним ураженням серед дітей молодшого шкільного віку [115]. Проте, встановлено підвищення експресії лізоциму слини та його активності у дітей дошкільного віку з тяжким карієсом [116], що, на думку авторів, може бути пов'язане зі значним напруженням імунітету у таких клінічних випадках.

1.2 Сучасні клініко-діагностичні питання та прогноз карієсу зубів у дітей з хворобами шлунково-кишкового тракту

Клініко-анамнестично карієс у дітей може проявлятися больовими відчуттями. Дослідження бразильськими спеціалістами сприйняття зубного болю 1199 школярами показало, що воно істотно залежить від демографічних, соціоекономічних, психосоціальних, клінічних особливостей контингенту та суттєво впливає на сприйняття свого загального стану здоров'я [117]. Зубний біль потребує диференціальної діагностики, зокрема з пульпітом. Лазер-індукована флюоресценція дозволяє з великою вірогідністю діагностувати порушення у пульпі зуба, в той час як за інтактної пульпи дані цього методу не показові [73].

Для дітей з хронічним гастродуоденітом характерною є висока розповсюдженість (94-97 %) йінтенсивність (4,0-5,0) карієсу, незадовільний стан гігієни порожнини рота (OHI-S від 1,64 до 1,76), часто розвивається декомпенсована форма карієсу.

У дітей з хронічною патологією гастродуоденальноїділянки погіршення стану твердих тканин зубіву процесі онтогенезувідбувається більш інтенсивними темпами, ніж у практично здорових дітей. Частота ураження карієсом контактних, вестибулярних і оральних поверхонь зубів достовірно вища у дітей з гаститом чи гастродуоденітом.

У 54-71 % дітей з хронічним гастродуоденітом виявляють маргінальний гінгівіт легкогочи середнього ступеню тяжкості.

Зміни в порожнині рота за хронічного гастриту у дітей залежать від стану секретоутворюючої функціїшлунку загалом і кислотоутворюючої - зокрема. Підвищення кислотностішлункового соку супроводжується підсиленням салівації, гіпертрофією сосочків язика, блідістю йнабряклістю слизової оболонки порожнини рота, катаральним гінгівітом. За тривалого перебігу хронічного гастриту пацієнтискаржаться на металевий присмак, особливо вранці. Слизова оболонка біля вестибулярної поверхні губ витончена, на червоній каймі губ з'являються білісуваті сухі лусочки, поверхневі тріщини. Ниткоподібні сосочки дорсальної поверхні язика згладжені, в тойчас як грибоподібні, особливо у передні третині язика, здаються збільшеними. Для цієї форми патології характерноює наявність осередків вираженої атрофії ниткоподібних сосочків, аж до появи малопомітних ерозій, що виявляються лишеза стоматоскопічного дослідження. По периферії осередків атрофії може спостерігатися білісуватого кольору ободок, який складається з гіперплазованого епітелію. Суб'єктивноскарги полягають у відчутті печіння, болючості, особливо при прийомі подразнюючої їжі. Тривалість існування подібних осередків десквамації варіює від 3-5 днів до 2-3 тижнів. Частіше спостерігається фіксована форма десквамативного глоситу. Подібні зміни слизової оболонки язика найінтенсивніші у періодизагострення основного захворювання. Зміни ясневого краюможуть мати дистрофічний характер, оскільки відсутня ярко виражена ексудативна фаза запалення.

За хронічного гастродуоденіту близько третини дітей скаржаться неприємний запах з рота, присмак кислого, гіркоту, печіння, сухість, висипання на губах іу порожнині рота. Такі дітичастіше хворіють на рецидивуючі форми стоматиту, герпетичне ураження губ, різноманітні форми хейліту, гінгівіт. Сухість, лущення, гіперемія червоної кайми губ відмічають у 53-70 % хворих дітей, ці симптоми є наслідком полігіповітаминозу на фоніпорушення обміну вітамінів, особливо групи В.

Найхарактернішими змінами слизової оболонки порожнини рота у дітей с хронічним гастродуоденітом є набряклість, петехії, посилення судинного рисунку слизової оболонки (78-96 %). Для переважної більшості іще характерною є обкладеність язика внаслідок гіперкератозу ниткоподібних сосочків, що є проявом розладу трофіки тканин порожнини рота, гіперемія йнабряклість язика (69-84 %), гіпертрофія грибоподібних та листкоподібних сосочків (44-64 %), часто зустрічаються ділянки десквамації епітелію ("географічний язик").

Встановлено залежність змін в порожнині рота від формийтривалості захворювання, що пов'язаноз інтенсивністю міграції лейкоцитів до ротової порожнини ізлущуванням клітинепітелію. Ці показники за гіперацидного гастриту зростають, а за анацидного - знижуються. Порушується гідрофільність слизової оболонки порожнини рота. Ці зміни пояснюються, зокрема, тісним взаємозв'язком секреції слинних залоз із секрецією шлунку (зокрема, продукцією кислоти), функціонально напруженим станом епітеліальних клітині вираженими змінами з боку судин.

За даними російських вчених, розповсюдженість та інтенсивність каріозного процесу твердих тканин зубів у школярів з виразковою хворобою вища у всіх вікових групах порівняно з практично здоровими дітьми [13].

Зміни твердих тканин зубів у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою характеризуються розвитком ерозії емалі зубу. На відміну від обмеженої інформації щодо проявів на м'яких тканинах, ерозію емалі зубу як прояв гастроезофагеальної рефлюксної хвороби вивчено більш глибоко, але у більшості випадків ці дослідження стосуються дорослого контингенту. Ерозію емалі зубу як прояв ГЕРХ визначають у вигляді втрати тканин зубу через безпосередній вплив кислоти на його тверді тканини.

Часта печія, блювання, відрижка кислим, булімія сприяє тривалому ерозивному впливові рефлюктанта на гладку поверхню зубів.

Американскими вченими проведено дослідження з метою встановлення причинних зв'язків між ерозією емалі й ураженою поверхнею зубу [35]. Встановлено, що ерозія, розташована на вестибулярних поверхнях, у більшій мірі викликана екзогенними факторами, а ерозія на оральній та оклюзійній поверхнях виникає внаслідок патологічних змін у твердих тканинах зубів, що виникають у результаті змін у ЖКТ. До екзогенних факторів відносять кислі харчові продукти, кислоти, присутні у вдихуваному повітрі, м'які напої, жувальні гумки, деякі лікарські препарати (залізовмісні, аскорбінова кислота) тощо.

Цілком закономірним є намагання оцінити зв'язок між ерозією зубів та ГЕРХ. Так, ерозії емалі зубів було знайдено у 20 % пацієнтів з діагнозом рефлюкс-езофагіту та виразки 12-палої кишки, що дозволило авторами зробити висновок про зв'язок ерозії емалі зубів з кислотозалежними захворюваннями. Результати інших досліджень були аналогічними.

Відомості про взаємозв'язки змін твердих тканин зубів і ГЕРХ у пацієнтів дитячого віку нечисленні і дещо суперечливі. Рядом авторів були проведені дослідження з метою встановлення наявності ГЕРХ і ерозії емалі у дітей з молочними та постійними зубами і зроблено висновок, що у переважній більшості дітей з підтвердженим діагнозом ГЕРХ виявляється ерозія. Причому, ерозія емалі найбільш велика на верхніх і нижніх центральних різцях. Тим не менше, ерозія дентину була відносно рідкою. У інших проведених дослідженнях взаємозв'язку між ерозією зубів та шлунково-стравохідним рефлюксом виявлено, що лише у близько 1 % дітей з рефлюксом у віці 2-16 років присутні ознаки ерозії зубів, а з них ерозія із залученням дентину була надрідкісною [36, 37]. Автори дійшли висновку, що ерозія зубів у дітей з рефлюксом не завжди являє собою проблему в тій мірі, в якій бачать її у дорослих осіб.

Отримані суперечливі результати цих досліджень можна пояснити відмінностями у кількості досліджених осіб, складом та численними можливими причинами ерозії емалі (особливо зовнішніх джерел). Також деякі автори описують випадки наявності стертості зубів у пацієнтів з ГЕРХ і відмічають зростання частоти випадків ерозивної стертості помірного й значного ступеня, викликані дією внутрішніх кислот, у пацієнтів з ГЕРХ. Локалізована стертість має комбіновану етіологію ерозії чи абразіїі часто вражає піднебінні поверхні верхніх передніх зубів.

Існує точка зору про те, що прояви на твердих тканинах стають помітними лише у пацієнтів з тяжкою і тривалою ГЕРХ. За легшого ступеня ГЕРХ кислотна регургітація або не піднімається до порожнини рота, або швидко очищується чи нейтралізується нормальними фізіологічними механізмами.

Означені вище зміни у порожнині рота за кислотозалежних захворювань, зокрема з боку твердих тканин зубу, потребують відповідної лікувально-профілактичної тактики.

1.3 Лікувально-профілактичні підходи щодо карієсу зубів у дітей з хворобами шлунково-кишкового тракту

З огляду на визначальну роль інфекції у розвитку карієсу, логічним кроком виглядає застосування протимікробних засобів з лікувально-профілактичною умовою, хоча із застосуванням таких заходів можна очікувати і небажані побічні ефекти у вигляді дисбіозу, безпосереднього ураження слизової оболонки та зубів препаратом тощо.

Зокрема, за даними кокранівського мета-огляду застосування хлоргексидину у вигляді гелю та лаку з метою профілактики карієсу у дітей та підлітків, не підтвердило і не спростувало істотних переваг порівняно з плацебо або відсутністю лікування, жодних побічних ефектів зареєстровано не було [74]. Підкреслюється доцільність продовження дослідження цього питання, у тому числі із застосуванням інших фармакологічних форм препаратів.

Поліпшенню метаболізму зуба сприяє професійний догляд за зубами, зокрема видалення зубного нальоту й каменя [75].

Важливим проблемним питанням у лікуванні карієсу в дітей є анестезіологічне забезпечення [76, 77].

Потужним фактором ендемічного карієсу зубів, особливо серед дітей, є дефіцит нутрітивного фтору у взаємозв'язку з есенціальними макро- та мікроелементами [78].

Окремим питанням профілактики карієсу є нейтралізація дії кислот, які здебільшого надходять іззовні з їжею або утворюються у процесі життєдіяльності сапрофітних чи патогенних мікроорганізмів [81].

Довгий час з профілактичною метою використювують зубні пасти, які містять фтор. Тривале, пожиттєве їх застосування дозволяє істотно зменшити ризик розвитку карієсу [82]. Встановлено, що фтор модулює ефекти мактриксних генів емалі [83].

Дослідження ефективності фторвмісних зубних паст з 1450 ppm (часток фтора на мильйон) з 1,5 % аргініну у 3706 дітей в Тайланді показало істотне (34 %) зниження частоти карієсу за два роки [85].

Проспективне подвійне сліпе дослідження ремінералізуючої здатності зубних паст протягом чотирьох тижнів за карієсу постійних зубів у стадії білої плями серед 786 дітей 6-14 років показало перевагу формул з казеїн-фосфопептидом-аморфним кальцію фторфосфатом порівняно з традиційним фторуванням [84].

Гарні результати демонструє додавання до зубних паст ксилолу. Постулюється, що вміст ксилолу повинен бути не менше 10 %. За даними нещодавно опублікованого кокранівського мета-огляду [79], що включав результати 10 досліджень за участі загалом 5903 осіб, використання цього профілактичного підходу протягом 2,5-3 років продемонструвало на 13 % кращий результат щодо розвитку карієсу, ніж аналогічні пасти без ксилолу. Проте, автори цього ж мета-огляду звертають увагу на відносно низький рівень доказовості відповідних досліджень, що відкриває подальші перспективи вивчення цього питання.

Важливим заходом профілактики, ранньої діагностики та своєчасного лікування є регулярний огляд дитини стоматологом [80].

Базуючись на фундаментальних досягненнях у пізнанні механізмів розвитку карієсу у дітей розроблено широкий спектр лікувально-профілактичних заходів, регламентованих міжнародними та національними клінічними настановами, заснованими на доказах.

Італійські дослідники вивчили ефективність регіональних настанов щодо підтримання здоров'я зубів, обстеживши 1239 дітей обох статей віком 6 міс., а також 3, 6, 9 років протягом більше 3 років [86]. За результатами дослідження доведено істотне зменшення частоти розвитку карієсу зубів і зроблено висновок про велике значення взаємодії між стоматологами та педіатрами у запровадженні та контролі профілактичних заходів.

Крім вищеозначеного, про дієвість міждисциплінарної співпраці медичних працівників на теренах профілактики карієсу у дітей свідчить позитивний досвід різних досліджень [87]. Американські спеціалісти-стоматологи штату Огайо у співпраці з дієтологами досягли гарних результатів шляхом ширшого застосування спеціального дентального захисного фторвмісного лаку в контингенті 4360 дітей з сімей із низькими фінансовими статками [88].

Звісно, така співпраця потребує відповідних заходів зі спеціальної підготовки практикуючих лікарів різного профілю (педіатрів, сімейних лікарів тощо) [89].

Слід зауважити, навіть серед стоматологів різного профілю, зокрема, фахівців загального профілю та спеціалістів з дитячої стоматології, існують відмінності у сприйнятті можливих перешкод у наданні стоматологічної допомоги дітям дошкільного віку та схильності до конкретних заходів [90], на що варто зважати під час її організації.

Окремим напрямком у профілактиці карієсу у дітей є застосування освітніх програм для їх батьків та власне них безпосередньо [91, 92].

Так, дослідження обізнаності новозеландських батьків та доглядачів дітей щодо заходів гігієни порожнини рота у ранньому дитинстві у 670 сім'ях виявило істотно нижчий рівень знань серед інших доглядачів порівняно з матерями, а також ряд відмінностей у залежності від рівня освіти, тютюнопаління, національної приналежності тощо [93]. Китайськими авторами виявлено недостатнє розуміння заходів гігієни порожнини рота у дітей серед вагітних жінок [94].

Про істотність, але недостатність застосування лише цього заходу свідчать результати запровадження освітньої програми, здійсненої бразильськими вченими серед 240 учнів 5-7 років загальноосвітніх школ; показано, що за 3 роки істотні відмінності у стоматологічному здоров'ї взагалі та частоти карієсу зокрема учасників програми та решти студентів були відсутні [95].

Важко переоцінити важливість визначення якості життя (ЯЖ), зокрема пов'язаного зі стоматологічним здоров'ям, у оцінці ефективності лікувальних та профілактичних заходів. У світі запропоновано багато різних опитувальників та відповідних індексних параметрів ЯЖ (як загальних, так і призначених для використання у стоматології), деякі з яких дозволяють оцінити не тільки загальний рівень ЯЖ, але й охарактеризувати її структуру щодо ролі фізичних, психологічних, соціальних аспектів [96]. Найчастіше застосовуваними у стоматології вважають Oral Health Impact Profile, OHIP (Slade G., Spenser J.; 1994), Oral Health-Related Quality of Life, OHQoL (Kressin N., Spiro A., 1996), Dental Impact on Daily Living, DIDL (Leao A., Sheiham A.; 1996) тощо. Особливістю опитувальників стоматологічної спрямованості є врахування відповідних специфічних чинників (естетичності посмішки, свіжості дихання, стану жувальної чи травної функції).

Розроблено також спеціальні засоби оцінки якості життя, пов'язаної зі стоматологічним здоров'ям, призначені для використання у практиці дитячої стоматології, це здебільшого модифікації вищеозначених опитувальників, адаптовані для застосування у дітей.

Встановлено, що каріозне ураження зубів призводить до порушення якості життя дітей, для чого використовували шкалу впливу стоматологічного здоров'я у ранньому дитинстві, Early Childhood Oral Health Impact Scale (ECOHIS), опитуючи батьків 1062 дітей трьох-чотирьохрічного віку [98].

Успішно проведено валідизацію педіатричної шкали якості життя, пов'язаної зі здоров'ям порожнини рота, pediatric oral health-related quality of life (POQL), зокрема її версію для дошколят [97]

Все викладене вище свідчить про неоднозначність, подекуди навіть суперечливість літературних даних щодо клініко-патогенетичних аспектів карієсу зубів у дітей з кислотозалежними захворюваннями, а також нечисленність вітчизняних досліджень з достатнім рівнем доказовості, наявність цілого ряду нерозв'язаних питань щодо цієї проблеми та підкреслює її актуальність.

Перспективним є вивчення стоматологічного статусу дітей із кислотозалежними захворюваннями з метою удосконалення прогнозування, профілактики та лікування із запобіганням подальшого прогресування змін в порожнині рота і виникнення ускладнень.

Розділ 2. Матеріал і методи дослідження

2.1 Дизайн дослідження

Проведене дослідження є проспективним рандомізованим одночасним ("зрізовим") та динамічним (лонгітюдним) когорт ним контрольованим (рис.2.1).

Рис. 2.1 Дизайн дослідження

Критеріями включення дітей у дослідження були: наявність каріозного ураження зубів, зокрема, на фоні кислотозалежних захворювань шлунково-кишкового тракту; бажання дитини взяти участь у дослідженні та дозвіл на це її батьків.

Критеріями виключення були: наявність будь-якої патології, яка могла б істотно вплинути на результати обстеження; небажання дитини брати чи продовжувати брати участь у дослідженні чи відсутність дозволу на це її батьків.

Принцип первинного відбору кандидатів для участі у дослідженні полягав у формуванні вихідної бази даних пацієнтів та осіб групи контролю, які задовільняли критеріям включення у дослідження, і наступній рандомізації за стандартними алгоритмами програмного забезпечення "Statsoft Statistica 8.0" с частковою детермінацією за віково-статевими та нозологічними критеріями з метою забезпечення порівнюваності груп.

Дослідження виконано з дотриманням усіх національних та міжнародних норм з етики та біоетики. На проведення дослідження отримано дозвіл комісії з питань етики й біоетики Харківського національного медичного університету (протокол № 4 від 03.04.2013).

2.2 Загальна характеристика контингенту

Серед усього контингенту 112 обстежених дітей осіб чоловічої статі було 66 (58,9 %), жіночої - 46 (41,1 %).

Вік учасників дослідження коливався від 8 до 18 років, медіана - 14 [10; 16] років.

Віково-статева характеристика обстеженого контингента демонструєпорівнюваність і репрезентативність вибірок (табл.2.1).

Таблиця 2.1. Віково-статева характеристика обстеженого контингента

Стать

Вік

Всього

до 10 років

10-14 років

15 і більше років

абс.

%

абс.

%

абс.

%

абс.

%

чоловіча

7

10,6

19

28,8

40

60,6

66

100,0

жіноча

7

15,2

17

37,0

22

47,8

46

100,0

Всього

14

12,5

36

32,1

62

55,4

112

100,0

З 88 осіб з патологією ШКТ у 17 (19,3 %) дітей встановлено діагноз гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), у 56 (63,6 %) осіб - хронічний гастродуоденіт (ХГД), у 15 (17,1 %) дітей - виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДК). Групу контролю склали 24 практично здорові дитини. Розподіл обстеженого контингенту за нозологічною приналежністю та віком є порівнюваним (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Розподіл обстеженого контингенту за нозологічною приналежністю та віком

Нозологічні групи

Вік

Всього

до 10 років

10-14 років

15 і більше років

абс.

%

абс.

%

абс.

%

абс.

%

Контроль

3

12,5

8

33,3

13

54,2

24

100,0

ГЕРХ

2

11,8

5

29,4

10

58,8

17

100,0

ХГД

7

12,5

19

33,9

30

53,6

56

100,0

ВХДК

2

13,3

4

26,7

9

60,0

15

100,0

Всього

14

12,5

36

32,1

62

55,4

112

100,0

Розподіл за нозологічною приналежністю та статтю демонструє рівномірне переважання чоловіків в контингенті осіб з ХГД (?=3,5; р<0,01) та ВХДК (j=1,9; р<0,05) івідсутність істотних відмінностей у решті нозологічних груп (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Розподіл обстеженого контингенту за нозологічною приналежністю та статтю

Нозологічні групи

Стать

Всього

Чоловіча

жіноча

абс.

%

абс.

%

абс.

%

Контроль

11

45,8

13

54,2

24

100,0

ГЕРХ

8

47,1

9

52,9

17

100,0

ХГД

37

66,1

19

33,9*

56

100,0

ВХДК

10

66,7

5

33,3*

15

100,0

Всього

66

58,9

46

41,1

112

100,0

Примітка. * - відмінність відносно чоловічого контингента вірогідна за р<0,05.

Серед 88 хворих дітей за тривалістю перебігу захворювань переважали (??1,6; p<0,05) категорії 1-3 рокита більше 3 років. Найістотнішеця закономірність простежувалася за ГЕРХ (?=3,0; р<0,01) та ВХДК (?=3,0; р<0,01), табл.2.4.

Таблиця 2.4. Розподіл обстеженого контингенту за нозологічною приналежністю та тривалістю перебігу хвороби

Нозологічні групи

Тривалість перебігу хвороби

Всього

до 1 року

1-3 роки

більше 3 років

абс.

%

абс.

%

абс.

%

абс.

%

ГЕРХ

1

5,9

8

47,1*

8

47,1*

17

100,0

ХГД

19

33,9

19

33,9

18

32,1

56

100,0

ВХДК

2

13,3

7

46,7*

6

40,0*

15

100,0

Всього

22

25,0

34

38,6*

32

36,4*

88

100,0

Примітка. * - відмінність відносно контингента з тривалістю хвороби до 1 року вірогідна за р<0,05.

2.3 Методи дослідження

Клінічні дослідження включалививчення симптоматики, індексну оцінку стоматологічного статусу, а також проведення відповідних тестів.

Результати рутинного стоматологічного обстеження додатково з метою подальшої статистичної обробки виражали за бальними шкалами інтенсивності симптомів, де більше значення відповідає більшій виразності ознаки.

Характеристику інтенсивності карієсу здійснювали за допомогою індексу КПУ [!!!];

Визначення індексу гігієни (OHI-S) проводили за Грін-Вермільйоном (Green-Vermillion) [!!!];

Оцінку ступеню запалення ясен реалізовано із застосуваннямпапілярно-альвеолярно-маргінального індексу (РМА) [!!!];

Визначення стійкості емалі проведено за загальновідомою методикою тесту емалевої резистентності (ТЕР) [325];

визначення чутливості зубів за допомогою проби Shiff.

Біофізичні параметри слини встановлювали за наступними показниками.

Швидкість салівації оцінювали за методом А.Н. Левкович!!!

В'язкістьротової рідини досліджували за методом Рединової Т.Л., Поздєєва А. Р.!!!

Кислотність ротової рідинивизначали!!!

Біохімічні дослідження передбачали наступне.

Визначення концентрації іонів кальцію, магнію, фтору в ротовій рідині!!!

Оцінка активності лужної фосфатази (ЛФ) в ротовій рідині!!!;

Імуноферментним методом визначали дефензиви HNP1-3!!!

Імунологічний метод застосовано для встановлення вмісту іммуноглобуліна А в ротовій рідині!!!.

Крім того, у комплексному обстеженні, зокрема, проведено вивчення кислотності у стравоході (!!!), тілі та антральному відділі шлунку.

Додатково до стандартних профілактичних антикаріозних заходів у відповідному дослідницькому контингенті дітей застосовано препарат "Бебінорм" (номер реєстраційного посвідчення UA/5901/01/01) за стандартною схемою.

Попередня оцінка характеру розподілу показників візуальним методом та із застосуванням критерію Шапіро-Уілка (Shapiro-Wilk W test) виявила, що він істотно відрізняється від нормального; це спонукало в подальшому використовувати засоби непараметричної статистики [118]. При аналізі кількісних показників для характеристики центральної закономірності та варіабельності ознак у групах обстежених осіб обчислювали медіану (Mе) та міжквартильний інтервал із наведенням значень нижнього, 25 % квартиля (LQ) та верхнього, 75 % квартиля (UQ), результат для стислості виражали у вигляді Me [LQ; UQ]. Вірогідність відмінностей у незалежних групах оцінювали за допомогою U-критерія Манна-Уітні (Mann-Whitney), у залежних групах - Вілкоксона (Wilcoxon). За збільшення кількості порівнянь застосовували поправку Бонфероні (Bonferroni) [119].

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены