Еколого-гігієнічне обґрунтування оптимізації регіональної системи рекреаційного використання водойм

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК: 614, 77; 502 51 (285)

Дисертація на здобуття наукового ступенякандидата медичних наук

Еколого-гігієнічне обґрунтування оптимізації регіональної системи рекреаційного використання водойм

14.02.01 - Гігієна та професійна патологія

Литвиненко Микола Ігоревич

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Щербань Микола Гаврилович

Харків - 2016

Зміст

• Перелік умовних скорочень
• Вступ
• 1. Огляд літератури
• 1.1 Системний аналіз динаміки розвитку рекреаційного водокористування в загальній системі рекреаційного природокористування
• 2. Об'єкти, об'єм та методи дослідження
• 3. Еколого-гігієнічна оцінка стану використання рекреаційних водойм
• 3.1 Оцінка виконання адміністративно-організаційних заходів з охорони реакційних зон у Харківської області
• 3.2 Еколого-гігієнічна характеристика водних рекреаційних зон регіону
• 4. Науково-методичні основи оптимізації рекреаційного водокористування в Харківській області
• 4.1 Загальні положення проблеми підвищення ефективності рекреаційного водокористування
• 4.2 Наукове обґрунтування та розробка еколого-гігієнічної складової до генеральної схеми рекреаційного використання водних об'єктів басейну річки Сіверського Дінця на перспективу
• 4.3 Наукове обгрунтування та розробка заходів з профілактики негативного впливу на довкілля наслідків рекреаційного водокористування
• 5. Наукове обгрунтування та розробка проекту нового нормативного документу з проблеми дослідження, облаштування та використання водних рекреаційних об'єктів
• 6. Наукове обрґунтування та розробка еколого-гігієнічної концепції та практичних заходів з підвищення ефективності оздоровлення та масового відпочинку населення на водних рекреаційних зонах
• 7. Аналіз та узагальнення результатів дослідження
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Перелік умовних скорочень

БСК - біохімічне споживання кисню

БГКП - бактерії групи кишкової палички

Б.В. - база відпочинку

ВУВГ - виробниче управління водного господарства

ГДК гранично допустима концентрація

ГДС - гранично допустимий скид

ДУ - державна установа

ДСТУ - державний стандарт України

ДСЕСУ - Державна санітарно-епідеміологічна служба України

ЄС - Європейське співтовариство

ЗМЧ - загальне мікробне число

ЗРВО - зона рекреації водних об'єктів

ІЗ - індекс забруднення

ІНБ - існуюча нормативна база

КМУ - Кабінет Міністрів України

КУО - колонієутворююча одиниця

ЛРФ - лікувально-рекреаційний фонд

ЛКП - лактозопозитивна кишкова паличка

МОЗ - міністерство охорони здоров'я України

НВ - небезпечні відходи

НС - навколишнє середовище

НДР - науково-дослідна робота

ПАР - поверхнево активні речовини

СПАР - синтетичні поверхнево активні речовини

ТПВ - тверді побутові відходи

ХСК - хімічне споживання кисню

ЦНДЛ - центральна науково-дослідна лабораторія

Вступ

Актуальність теми. Науково-методичне обґрунтування раціонального та безпечного водокористування - один із головних чинників задоволення підвищеного попиту населення на рекреаційні ресурси та послуги, що обумовлює визначену актуальність проблеми еколого-гігієнічної оцінки придатності рекреаційних поверхневих водойм для повноцінного і ефективного оздоровлення та відпочинку [23, 39, 88, 91, 117, 142].

Підвищення ефективності рекреаційного використання водних об'єктів потребує проведення наукових досліджень з широкого кола пов'язаних питань - гігієнічних, екологічних, соціальних, економічних тощо, а також реалізації практичних адміністративно-організаційних заходів на основі розроблених наукових рекомендацій з метою попередження забруднення води поверхневих водойм різними чинниками, враховуючи конкретні регіональні умови рекреаційного водокористування [5, 69, 82, 143, 148].

На сьогодні в Україні практично не запроваджуються рекомендації науковців і МОЗ України щодо обов'язкового проведення в регіонах до початку купального сезону попередніх досліджень стосовно цивілізованого використання водного фактору для підвищення ефективності організації повноцінного оздоровлення та відпочинку населення, для активної профілактики, відновлення та підтримки належного рівня фізичного й психічного здоров'я населення, зокрема, акцентуючи увагу на необхідності створення належних умов для оздоровлення матері й дитини [30, 81, 89, 134, 175].

Аналіз стану використання поверхневих водойм для рекреаційних цілей в Україні свідчить, що ціла низка взаємопов'язаних завдань вимагає науково обґрунтованого рішення щодо розробки комплексу практичних заходів, спрямованих на створення оптимальних умов для масового відпочинку населення біля води. Наразі визначення та оцінка проблеми рекреаційного водокористування в цілому та вплив його окремих складових на природне середовище набуває принципового значення. Якщо одні автори вважають, що зони відпочинку є тільки фактором ризику щодо забруднення водних об'єктів, то інші відносять рекреацію до групи основних антропогенних факторів, які негативно впливають на санітарний стан водойм. На особливу увагу заслуговує ризик виникнення інфекційних та паразитарних хвороб серед населення внаслідок рекреаційного використання водойм [33, 80, 107, 135, 142].

Вищевикладене свідчить про актуальність еколого-гігієнічних досліджень, присвячених обґрунтуванню та розробці заходів з оптимізації системи оздоровлення та масового відпочинку населення на рекреаційних водоймах. Зазначені проблемні аспекти та невирішені гігієнічні питання стали основою для сформування робочої гіпотези, мети та складання методичного арсеналу дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на базі центральної науково-дослідної лабораторії Харківського національного медичного університету в межах науково-дослідної теми «Еколого-гігієнічне обґрунтування оптимального антропогенного навантаження на рекреаційні зони водних об'єктів» (№ держреєстрації 0113U002535, термін виконання 2013-2014 рр.), виконаної за замовленням МОЗ України.

Мета дослідження: наукове обґрунтування та розробка еколого-гігієнічної концепції з охорони здоров'я населення на водних рекреаційних зонах для оптимізації регіональної системи рекреаційного використання поверхневих водойм.

Завдання дослідження:

1. Вивчити досвід рекреаційного водокористування в Україні та світі.

2. Дослідити та дати гігієнічну оцінку стану проблеми рекреаційного використання поверхневих водойм населенням в Харківській області.

3. Вивчити та визначити комплекс заходів з оптимізації стану рекреаційного використання поверхневих водойм Харківської області для оздоровлення населення.

4. Обґрунтувати еколого-гігієнічну складову до генеральної схеми рекреаційного використання водних об'єктів басейну ріки Сіверський Донець на перспективу.

5. Розробити еколого-гігієнічну концепцію з охорони здоров'я населення на водних рекреаційних зонах та проекти нормативно-методичних документів з проблеми оптимізації системи рекреаційного використання поверхневих водойм.

Об'єкт дослідження: забруднення поверхневих водойм і можливість їх рекреаційного використання для оздоровлення та масового відпочинку населення.

Предмет дослідження: вода поверхневих водойм у зонах рекреації, пляжний матеріал, об'єкти зон рекреацій водних об'єктів, показники санітарно-гігієнічного моніторингу об'єктів довкілля регіону, показники захворюваності населення Харківської області.

Методи дослідження: системного підходу та аналізу - для вивчення стану рекреаційного використання поверхневих водойм в Україні та світі; пошуково-бібліографічний - для аналізу та систематизації нормативно-законодавчих актів з теми дослідження; гігієнічні - для вивчення стану водних рекреаційних зон на їх відповідність регламентованим гігієнічним нормам; експертних оцінок - для оцінки показників санітарно-гігієнічного моніторингу довкілля Харківської області; санітарного опису - для вивчення санітарного стану зон рекреацій водних об'єктів; медико-соціологічні - для визначення проблемних питань при використані населенням рекреаційних водойм; медико-статистичні _ для аналізу рівнів захворюваності населення Харківської області; математичні _ для статистичної обробки та аналізу отриманих матеріалів.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше науково обґрунтовано та розроблено еколого-гігієнічну концепцію з охорони здоров'я населення на водних рекреаційних зонах, пріоритетно-визначальними принципами якої є створення комфортних та безпечних умов для оздоровлення населення на воді на основі державного й громадського контролю та дотримання вимог природоохоронного й санітарного законодавств України та країн Європейського співтовариства. Набули подальшого розвитку знання щодо покращення умов оздоровлення населення на воді на основі проведеної аналітичної оцінки сучасної динаміки світових та вітчизняних тенденцій розвитку рекреаційного використання поверхневих водойм. Удосконалено існуючу нормативну базу, яка регламентує вимоги до функціонування зон рекреацій в Україні шляхом наукового обґрунтування та розробки нових проектів нормативно-методичних документів з проблем оптимізації системи рекреаційного використання поверхневих водойм.

Теоретичне значення отриманих результатів. Визначено умови для формування гігієнічно значимих пріоритетних факторів ризику для здоров'я населення при використанні поверхневих водойм для рекреаційних цілей. Внесено доповнення до теорії профілактичної медицини у галузі санітарної охорони поверхневих водойм, яке полягає в розробці комплексу специфічних та загальних заходів з попередження негативного впливу на довкілля наслідків рекреаційного використання водойм з урахуванням регіональних природно-кліматичних умов.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що на основі вивчення та системного аналізу санітарного стану рекреаційного використання поверхневих водойм Харківської області розроблено та впроваджено такі нормативно-методичні документи з проблем оптимізації системи рекреаційного використання водойм:

- спосіб оцінки ступеня медико-екологічної напруги в районі розташування водної рекреації;

- проект державних санітарних норм і правил «Еколого-гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і організації режиму діяльності зон рекреації водних об'єктів»;

- еколого-гігієнічна концепція з охорони здоров'я населення на водних рекреаційних зонах;

- практичний алгоритм реалізації еколого-гігієнічної концепції у форматі складової до генеральної схеми рекреаційного використання водних об'єктів басейну ріки Сіверський Дінць на перспективу.

Впровадження результатів дослідження здійснено:

а) на галузевому рівні: розроблено та представлено до МОЗ України:

1. Проект державних санітарних норм і правил «Еколого-гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і організації режиму діяльності зон рекреації водних об'єктів».

2. Методика оцінки ступеня медико-екологічної напруги в районі розташування водної рекреації.

б) на регіональному рівні: матеріали дисертації стосовно реалізації еколого-гігієнічних заходів з оптимізації системи моніторингу водних об'єктів Харківської області впроваджені в діяльність ДП «Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (акт впровадження від 25.02.2016) та комунального підприємства «Харківводоканал» (акт впровадження від 16.02.2016).

Практичний алгоритм реалізації еколого-гігієнічної концепції у форматі складової до генеральної схеми рекреаційного використання водних об'єктів басейну ріки Сіверський Донець на перспективу включено Харківською обласною профспілкою працівників та підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг, а також об'єднанням підприємств торгівлі та громадського харчування Харківської області до грантової програми Канадського фонду місцевих ініціатив «Розвиток зеленого підприємництва у Харківський області» (акти впровадження від 15.03.2016), а також впроваджені в діяльність Харківського регіонального управління водних ресурсів Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів (акт впровадження від 21.03.2016).

Еколого-гігієнічне обґрунтування оптимізації регіональної системи рекреаційного використання водойм впроваджено у навчальний процес кафедри комунальної гігієни та екології людини з секцією гігієни дітей та підлітків Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (акт впровадження від 30.03.2016).

Еколого-гігієнічна концепція з охорони здоров'я населення на водних рекреаційних зонах, проект Державних санітарних норм і правил «Еколого-гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і організації режиму діяльності зон рекреації водних об'єктів» та спосіб оцінки ступеня медико-екологічної напруги при використанні водної рекреації впроваджено в діяльність ДП «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МОЗ України» (акт впровадження від 24.02.2016), впровадження в діяльність Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (акт впровадження від 01.03.2016) у навчальний процес кафедри загальної гігієни та екології Запорізького медичного університету (акт впровадження від 04.03.2016), кафедр загальної гігієни й гігієни та екології Дніпропетровської державної медичної академії (акти впровадження від 11.03.2016), кафедри загальної гігієни та екології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова (акт впровадження від 26.02.2016), кафедри загальної гігієни та екології ДВНЗ «Тернопільський державний університет ім. І.Я. Горбачовського МОЗ України» (акт впровадження від 20.04.2016), кафедри загальної гігієни та епідеміології Харківської медичної академії післядипломної освіти (акт впровадження від 25.02.2016), у навчальний процес кафедри клінічної лабораторної діагностики Національного фармацевтичного університету (акт впровадження від 03.03.2016), у навчальний процес кафедр гігієни та екології № 1 та № 2 Харківського національного медичного університету (акти впровадження від 10.03.2016).

Особистий внесок здобувача. Автором розроблено та науково обґрунтовано методичні підходи, відповідно до яких обрано робочу гіпотезу та програму дисертаційної роботи. Дисертантом самостійно здійснена розробка основних положень дисертації, проведений патентно-інформаційний пошук, аналіз даних вітчизняної та закордонної літератури за темою дисертації, проведені статистична обробка й аналіз отриманих результатів, оформлення їх у вигляді таблиць, графіків і діаграм, сформульовані висновки та практичні рекомендації дисертації. Автором самостійно взято участь у виконанні лабораторних досліджень води поверхневих водойм та ґрунту (піску) в зонах рекреацій водних об'єктів на базі лабораторій ДУ «Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України». Спільні дослідження, виконані за участю фахівців, не перевищують 15% загального обсягу роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлені та обговорені на: ІV Міжвузівській науково-практичній конференції «Екологія - шляхи гармонізації відносин природи та суспільства» (Умань, 16-17 жовтня 2014 року); міжнародній науково-практичній конференції «Медична наука та практика ХХІ століття (Київ, 6-7 лютого 2015 року); міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритети сучасної медицини: теорія і практика» (Одеса, 6-7 лютого 2015 року); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Епідеміологічні дослідження в клінічній та профілактичній медицині: досягнення та перспективи» (Харків, 12-13 березня 2015 року); науково-практичній конференції «Молода наука-2015» (Запоріжжя, 7 квітня 2015 року); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Гендер. Екологія. Здоров'я» (Харків, 21-22 квітня 2015 року); 57-й науково-практичній конференції «Наука і здоров'я» (Сімей, Казахстан, 21 квітня 2015 року); III Міжнародному форумі студентів, аспірантів і молодих учених (Дніпропетровськ, 23-24 квітня 2015 року); II Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих учених» (Алмати, Казахстан, 23-24 квітня 2015 року); ХVIII Міжнародній науково-практичній конференції «Екологія. Людина. Суспільство» (Київ, 27-29 травня 2015 року); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України» (Одинадцяті марзеєвські читання)» (Київ, 31 травня 2015 року); міжнародному науково-практичному форумі педагогів, психологів та медиків «Geneva theoretical and practical forum of free topics» (Женева, Швейцарія, 28 грудня 2015 року).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 наукову працю, у тому числі монографію «Регіональна система організації та контролю оздоровлення населення на рекреаційних водоймах», 5 статей - у фахових наукових виданнях України, 2 - в іноземних наукових виданнях, 11 публікацій апробаційного характеру , 2 - додатково відображають наукові результати дослідження.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 196 сторінках друкованого тексту, проілюстрована 31 рисунком, 20 таблицями; складається зі вступу, аналітичного огляду наукової літератури, опису методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел (усього 219 найменування, із них кирилицею - 175, латиницею - 44), 1 формули та 6 додатків.

1. Огляд літератури

1.1 Системний аналіз динаміки розвитку рекреаційного водокористування в загальній системі рекреаційного природокористування

Розробка інноваційних наукових підходів до проблеми використання рекреаційних водойм в багатьох країнах світу бере початок з 60 років минулого століття у зв'язку з появою багатьох публікацій, в яких неконтрольоване рекреаційне водокористування розглядалось в групі ризику для навколишнього природного середовища [177, 182, 186, 211, 219].

Відомо, що термін «водокористування» трактується як використання водних об'єктів для питних та рекреаційних потреб. В зарубіжній практиці водокористування (Water Management; Water Supply; Water Use Water - Management System) ? це область діяльності, яка забезпечує управління водними ресурсами з метою задоволення потреб населення та національної економіки у воді для питних потреб та рекреаційних цілей, а також діяльність з проблеми забезпечення раціонального водокористування та захисту водних об'єктів від забруднення [185, 187].

На період 1980-2000 роки набувають розвитку дослідження з проблеми пошуку ефективних схем раціонального використання рекреаційних водойм [180, 190, 193, 199].

У період 2000-2015 роки за даними літератури та в розпорядних документах органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на перший план постають питання розроблення екологічних схем використання зон рекреацій водних об'єктів, враховуючи попередні розробки [176, 178, 181].

Так, у роботі Стивена Джоржа Крэйга-Сміта [183] надано результати системного аналізу впливу розвитку туризму на відродження водних об'єктів взагалі та розвиток гідрографічної мережі регіонів зокрема.

У зв'язку з зазначеними науковими розробками водно-рекреаційні ресурси в цей період стають важливим елементом геоінформаційних систем (ГІС) різних країн світу, що ініціює та забезпечує ріст ефективності стратегічного планування та оперативного управління рекреаційним потенціалом [184, 190, 192, 196].

Так розділ «Рекреаційні території» спеціалізованого кадастру об'єктів рекреаційного призначення компанії IRIS «Data & Maps» надає 319 тисяч рекреаційних водних об'єктів інфраструктури США [195].

Значна кількість розробок стосується негативного впливу на водойми неорганізованого туризму, зазначеній проблемі присвячено наукові публікації, національні та міжнародні науково-дослідні програми, державні документи стратегічного планування в галузі водних рекреацій та туризму [190, 207, 208, 209].

В науковій літературі активно обговорюється проблема збільшення попиту на використання рекреаційних ресурсів та впровадження нових технологій щодо їх використання. Так, наведена схема найбільш раціональних методів використання рекреаційних ресурсів за системою «три S» («Sea - Sun -Sand» - «море - сонце - пляж») та «три L» («Lore - Landscape - Leisure» - «національні традиції - пейзаж - дозвілля») [187].

У переважній частині країн світу основною вимогою до інформації щодо водних рекреацій є їх географічне розташування, як основний фактор, що визначає рекреаційну придатність та цінність акваторій в цілому або окремих її ділянок [201, 217]. природокористування гігієнічний водний

Як приклад, питання охорони водних рекреаційних ресурсів від забруднення, змін тенденцій в їх використанні висвітлені у наукових роботах Ірландського інституту економічних та соціальних досліджень [184].

Актуальною на сьогодні є проблема забруднення рекреаційних водойм відходами, залишками продуктів згорання та паливо-мастильними речовинами від катерів та яхт. Практично в усіх країнах світу, на території яких розташовані великі водні об'єкти, це питання набуває особливої актуальності у зв'язку з поступовим збільшенням кількості катерів та яхт у населення різних країн світу [36, 37, 38, 212].

Згідно з існуючою інформацією [198] на теперішній час лідером з виробництва яхт є Італія (272 на рік), Нідерланди та США (66), Туреччина (63).

На сучасному етапі спостерігається зростання забруднення рекреаційних водойм інвазіями чужорідних видів, наприклад амброзією, різними видами пістії тілорізовидної (Рistia stratiotes) та іншими видами фітопланктонів, що обумовлює необхідність розробки заходів з проблеми захисту поверхневих водойм від інвазій на міждержавному рівні. Актуальною є також проблема підвищення ефективності рекреаційного водокористування у зв'язку зі зміною клімату та глобальним потеплінням, внаслідок чого значна частина синьо-зелених водоростей не відмирає протягом зими, що сприяє "цвітінню" води влітку [15, 179, 200, 205].

Питання охорони зон рекреації водних об'єктів, покращення стану якості води поверхневих водоймищ, підготовки пляжів до купального сезону тощо на теперішній час набирають особливої актуальності в усіх країнах світу. Вищезазначені заходи проводять, окрім спеціалізованих організацій також і приватні структури [189].

Значне місце в сучасних публікаціях займає питання забруднення води рекреаційних водойм відходами виробництва та побутової діяльності людини [68, 72, 202, 214], захист води рекреаційних водойм від забруднення стічними водами [71, 144, 145, 147, 210] та негативний вплив неконтрольованого (стихійного) використання рекреаційних водойм [218].

Так, повідомляється про ініціативу світової організації дайвінгу, яка з 1986 р проводить щорічні акції з очистки та прибиранню сміття на пляжах та в екваторіальній зоні в рамках проекту фонду Project A. W. A. R. E. [206].

В концепції розвитку туризму землі Мекленбург-Передня Померанія (Німеччина) [197] чітко висвітлюється проблема охорони рекреаційних водойм з метою запобігання виникнення та розповсюдження небезпечних інфекційних хвороб серед населення.

За висновками наукової міжнародної спільноти медико-біологічна проблема розповсюдження інфекційних захворювань внаслідок порушень вимог до рекреаційного водокористування є однією із пріоритетних [191, 203, 206, 215, 216].

Ця проблема знаходить відображення у висновках конференції з навколишнього середовища та розвитку ООН «Розпорядок дня на 21 століття», які були зазначені робочою групою ЮНЕСКО [213].

Крім цього цій проблемі були присвячені монографія під редакцією Дугласа С.К. «В пошуках сталого водного менеджменту» [185], міжнародна концепція комплексної системи оцінки ризиків [195], водна рамкова директива ЄС [27] та інші документи [83, 123, 194].

В ході проведеного огляду літератури встановлено, що на теперішній час в Україні та світі у більшості сучасних наукових публікацій відзначається висока актуальність проблеми необхідності оптимізації використання рекреаційних водойм, розробки методичні аспекти реалізації санітарно-гігієнічних заходів при виборі та функціонуванні водних рекреаційних зон, побудові нових сучасних прогнозних моделей, що встановлюють залежність впливу зон рекреацій водних об'єктів на здоров'я відпочиваючих, а також наявності великої кількості питань, що потребують свого рішення в гігієнічних дослідженнях [11, 18, 74, 75, 118, 119, 124].

На теперішній час, як в Україні так і в Харківській області значна частина поверхневих водоймищ втратила свою природну чистоту та здатність до самоочищення, а в регіонах відсутні адміністративно-громадські структури, відповідальні за організацію та контроль за оздоровленням населення на воді. В країні практично неврегульоване питання контролю за неорганізованим, "диким" відпочинком населення на воді. Негативна дія цього відпочинку обумовлена небезпекою в епідемічному плані для відпочиваючих через відсутність належних умов для відпочинку, забезпечення питним водопостачанням, організацією харчування, наявністю медичного та рятівного обслуговування тощо. Основною причиною незадовільної якості води водних об'єктів в Харківській області є недостатня очистка стічних вод, що скидаються у водні об'єкти та потрапляння значної кількості неочищених зливових та талих вод з території населених пунктів та підприємств, що приводить до додаткового забруднення води відкритих водоймищ хімічними речовинами та значного мікробного забруднення [51, 67, 77, 131, 142].

Встановлено, що в Україні на сьогодні проведено велику кількість досліджень з проблеми загального рекреаційного природокористування, а що стосується рекреаційного використання водойм, то більшість наукових розробок відноситься до рішень екологічних проблем. Слід зазначити, що проблема функціонування водних рекреаційних об'єктів у регіонах країни недостатньо вивчається науковцями та фахівцями медичного профілю, внаслідок чого переважна більшість наукових розробок з цього напрямку, в кращому випадку, відноситься, переважно, до питань проектно-районного планування територіальних комплексів з послідуючими економічними та екологічними рішеннями [18, 20, 33, 34, 49, 50, 82].

Зростаюче хімічне та мікробне забруднення води рекреаційних водойм потребує створення більш жорстких нормативних вимог, з метою попередження виникнення захворювань різної етіології (вірусні, паразитарні тощо), серед яких особливу занепокоєність у фахівців викликає зростання захворюваності населення на вірусний гепатит А [2, 3, 26, 73, 76, 110, 146].

За даними щорічних національних доповідей про стан навколишнього природного середовища в Україні значна частина рекреаційних водойм в Україні забруднені ентеровірусами, які є причиною виникнення багатьох хвороб від кишкових до різноманітних соматичних захворювань (менінгіт, інсулінозалежний цукровий діабет, кардіоміопатії тощо). Більш актуальною та небезпечною проблемою в Україні є захворюваність населення на вірусний гепатит А, однією з причин виникнення якого є вода незадовільної якості. На теперішній час в Україні залишається нестійкою епідемічна ситуація з паразитарних хвороб. Щорічно виявляється 33 нозології паразитозів та реєструється до 400 тисяч нових випадків [96, 97].

Встановлено, що головним недоліком існуючої в Україні практики використання рекреаційних водойм є відсутність в регіонах офіційних адміністративних структур з організації та контролю за належними умовами для оздоровлення та масового відпочинку населення на воді, що, по суті, обумовлює ситуацію стихійного використання водних рекреацій, а їх благоустрій та забезпечення нормативних вимог знаходяться у розпорядженні упорядників, які, не будучи фахівцями з проблеми, головною метою своєї діяльності мають економічні інтереси, зокрема, повернення з вигодою коштів, які були внесені за оренду пляжних об'єктів [4, 7, 21, 90].

На сьогодні в країні недостатньо вирішується питання гігієнічної оцінки та розробки профілактичних заходів з проблеми негативного впливу на довкілля та здоров'я населення наслідків рекреаційного водокористування [20, 26, 77, 78, 154].

На даний час на території України знаходяться тисячі річок, з яких 117 _ довжиною понад 100 км, де розташовано безліч зон рекреацій водних об'єктів. Найбільшими зонами рекреацій є річки Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Тиса, Десна, Дунай, Прут. Основна водна артерія України -- р. Дніпро, стік якого дорівнює близько 65 % стоку всіх річок України. Найбільша кількість річок припадає на басейн Дніпра - 27,7 %, Дунаю - 26,3%, Дністра - 23,7 % і Південного Бугу - 9,3 %. Більшість річок України впадає в басейни Чорного та Азовського морів і лише 4,4 % - у басейн Балтійського моря [25, 67, 96, 97].

Державна стратегія розвитку та функціонування рекреаційного потенціалу України визначає озера як значні рекреаційні ресурси. Відомо, що озера в Україні займають важливе місцеве рекреаційне значення. Але в більшості регіонів Україні значна частина озер _ маловодні та сильно забруднені, унаслідок чого не можуть вважатися зонами рекреації [16, 22, 86, 87, 95, 121].

Важливі також для народного господарства малі річки. Це не лише джерело водопостачання підприємств, міст, селищ, але і транспортні магістралі, найкраща можливість розвитку рибальства. Режим річкового стоку останніх річного періоду характеризується значною нерівномірністю й не відповідає рівневі споживання води населенням та галузями народного господарства [14, 19, 24, 52, 116, 118, 122].

Для резервування води та рівномірного її використання створюються водосховища. На Україні таких понад 250 із загальним об'ємом 50 км³, до яких належить каскад на Дніпрі (об'єм 43 км³), утворюваний Дніпропетровським, Каховським, Дніпродзержинським, Кременчуцьким, Канівським і Київським водосховищами [51, 67, 96, 97].

В цих умовах особливо велике значення для розвитку рекреації мають водосховища, які є істотним, а в деяких місцях і єдиним водним рекреаційним ресурсом. Однак, найпопулярнішими у мешканців України залишаються водні рекреації, пов'язані з морськими водними процедурами. Але разом з тим, як відзначають автори у своїх публікаціях, людям, які мають різні патології стану здоров'я, похилого віку рекомендується відпочивати у своєму регіоні в умовах звичного для них клімату [2, 55, 129, 149, 157].

У більшості літературних джерел зазначено, що основні вимоги до рекреаційних водойм _ це зручні під'їзні шляхи, благоустрій місця відпочинку та створення відповідної рекреаційної інфраструктури для короткотривалого (не більше 2 годин) та довготривалого відпочинку. Визначено, що особливо негативно впливають на водні рекреаційні зони та прибережний ландшафт тимчасові зупинки автотранспорту. В місцях їх зупинок значно забруднюється ґрунт нафтопродуктами та органічними речовинами [26, 54, 142, 160]. Стихійне використання водних ресурсів призводить до неконтрольованого антропогенного навантаження на водні рекреації, наявності великої кількості водних рекреацій в регіонах, які не відповідають вимогам санітарного законодавства, що не створює належних умов для населення та оздоровлення, а навпаки, сприяє виникненню та розповсюдженню захворювань різної етіології серед відпочиваючих, а також призводить до нещасних випадків на воді [34, 56, 108, 130, 158].

В Україні провідною установою, яка займається проблемами впливу навколишнього середовища на здоров'я населення, вирішенню проблем ризику в медико-біологічній безпеці, та гігієнічними аспектами санітарної охорони водойм, є ДУ "Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМН України [131, 132, 133, 134, 135, 136].

В Харківській області провідною організацією, яка займається вирішенням вищезазначених питань є науково-дослідна установа «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем», однак в численних наукових публікаціях фахівців цієї установи основна увага приділяється екологічному оздоровлення поверхневих водних ресурсів України та регіону у т.ч. створенню державної програми екологічного оздоровлення р. Сіверський Донець, вирішенню екологічних проблем у водоохоронній діяльності, методичні аспекти реалізації санітарно-гігієнічних заходів при виборі та функціонуванні водних рекреаційних зон; побудовані прогнозні моделі, що встановлюють залежність впливу зон рекреацій водних об'єктів на здоров'я відпочиваючихта проведенню екологічного моніторингу довкілля [14, 16, 17, 18, 30, 31, 32, 33, 34].

Вимоги, що регламентують діяльність водного рекреаційного господарства, зазначені у наступних великої кількості нормативних документів, основними з яких є:

- водний кодекс України (213/95 - ВР) [28];

- земельний кодекс України (2768 - 14) [66];

- кодекс України про адміністративні правопорушення (80731-10)[79];

- Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1264 - 12) [57];

- Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (4004 - 12) [58];

- Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» (2918 - 14) [59];

- Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства України» (2988 - 14) [60];

- Закон України «Про загальнодержавну програму «Питна вода України на 2006-2020 роки» (2455 - 15) [61].

Управління водними ресурсами віднесено до пріоритетних напрямків державної політики України і розглядається як один із найважливіших чинників сталого розвитку суспільства [12, 13, 31, 112, 156, 168].

У Законі України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства України» від 17 січня 2002 року № 2988-III [60] зазначено, що в основі державної політики є запобігання зростанню антропогенного впливу на об'єкти довкілля, створення механізмів захисту водних ресурсів та механізмів їх раціонального використання в розрізі впровадження в дію басейнового принципу управління водними ресурсами тощо [100].

Харківська область має один із найбільш розвинутих народногосподарських комплексів України і межує з промисловими регіонами Донецької та Луганської області, Дніпропетровською областю і Російською Федерацією. Площа області складає 31,4 тис.км². Вона розташована на водорозділі річкових басейнів Дону (р. Сіверський Донець та р. Дніпр). Територіально до басейну р. Сіверський Донець в межах Харківської області належать 17 адміністративних районів, а до басейну р. Дніпра - 10 Регіон має надзвичайно низьку забезпеченість водними ресурсами - 1,8% від загальних ресурсів України. Водні ресурси області формуються за рахунок атмосферних опадів, місцевого стоку, підземних вод, а також за рахунок зовнішнього притоку із суміжних територій (транзитні води Росії). Всього в області нараховується 867 річок, в тому числі у басейні р. Сіверський Донець - 712, а також 57 водосховищ та 2538 ставків. Територія Харківської області має різноманітні природні умови, які є важливим чинником для широкого розвитку рекреаційної індустрії. Всього на території області налічується 8 рекреаційних зон загальною площею 443,2 тис. га. В області налічується близько 300 установ для оздоровлення та відпочинку, у тому числі більше 30 санаторіїв, пансіонатів і будинків відпочинку, близько 140 баз відпочинку та 100 таборів для відпочинку дітей [49, 50, 53, 67, 96, 97].

Характерною ознакою для Харківського регіону є тісний взаємозв'язок між якістю води поверхневих джерел питного водопостачання, станом рекреаційних водойм, демографічними показниками та захворюваністю населення.

На теперішній час переважна кількість населення Харківської області використовує воду для питних потреб з головного поверхневого джерела регіону ріки Сіверський Донець, басейн якої в той же час є головною рекреаційною водоймою [18, 33, 117, 146, 155, 159, 162, 163].

В історичному аспекті одна з основних рекреаційних водойм Сходу України та основна у Харківської області _ р. Сіверський Донець _ здавна привертала до себе увагу багатьох фахівців як найбільш потужне водне джерело східної частини України. У 1900 р. з'являються перші відомості про промислове забруднення р. Сіверський Донець стічними водами цукрових заводів. Пізніше з'являються відомості про негативний вплив стічних вод м. Харкова на водні об'єкти басейну р. Сіверського Дінця, що позначалося в посиленому розвитку низки синьо-зелених водоростей [71, 109, 125].

Цілеспрямоване вивчення р. Сіверський Донець і його притоків _ річок Лопань і Уди припадає на період 1924-1925 р.р. у зв'язку з вибором місця будівництва водозабору для Харківського міського водопроводу. В основу досліджень було покладено біологічне вивчення басейну ріки. Аналогічні дослідження, виконані професором Л.А. Шкорбатовим у 1926-1928 р.р., дозволили виявити сапробні групи водоростей і встановити динаміку процесів самоочищення, які в літню межень завершувалися в річці Уди, а в зимову - тривали в річці Сіверський Донець на рівні с. Черемушне - одного з передбачуваних пунктів будівництва водозабору [139, 169, 170].

Дослідження у ці роки дозволили виявити ряд нових для р. Сіверський Донець видів тварин, що стало основою для написання великої кількості великих статей щодо фауни р. Сіверський Донець, опублікованих у 1929 р. у виданні "Труди Харківського товариства дослідників природи" [64, 65, 137, 138, 140, 141].

За двадцятирічний період досліджень було встановлено, що верхня течія р. Сіверський Донець, незважаючи на локальні забруднення, характеризується найкращою якістю води. На цій ділянці басейну ріки у складі води були представлені переважно олігосапробні представники гідрофлори і гідрофауни. На території Донбасу санітарний стан р. Сіверський Донець різко погіршувався внаслідок забруднення господарчо-побутовими, шахтними і промисловими стічними водами. На період 1925-1930 р.р. припадає зростання інтенсивності забруднення ріки Сіверський Донець промисловими стічними водами, що змусило органи влади організувати проведення комплексних експедицій за участю різних наукових та практичних установ і організацій. У 1940 р. було організовано нове дослідження р. Сіверський Донець на ділянці від р. Уди до р. Лугань. Проведені дослідження зареєстрували зростання інтенсивності забруднення водойми на Рубіжансько-Лисичанській ділянці, а також в районах впливу усіх обстежених приток, що виявлялося в якісній зміні складу флори і фауни ріки. З відновленням промислового потенціалу східної частини України у післявоєнні роки забруднення р. Сіверський Донець і водойм його басейну почало прогресувати, про що свідчили численні дослідження, виконані за 10 післявоєнних років. Усі вони були спрямовані на виявлення джерел забруднення і розробку заходів для запобігання забрудненню водних джерел, як шляхом очищення стічних вод і зміни технології виробництва, так і шляхом регулювання скиду стічних вод і обводнення річки. Проте, незважаючи на усі зусилля, санітарний стан р. Сіверський Донець в межах Донбасу залишався незадовільним [9, 29, 92, 93, 94, 141, 164].

На теперішній час у багатьох публікаціях науковців та фахівців вказується про забруднення головної рекреаційної водойми Харківської області р. Сіверський Донець та уповільнення процесів її самоочищення, внаслідок недостатньої очистки стічних вод, що скидаються у водні об'єкти басейни річки та потрапляння до неї значної кількості неочищених зливових й талих вод з території населених пунктів та підприємств, що приводить до додаткового забруднення води хімічними речовинами та значного мікробного забруднення, неконтрольованого й несанкціонованого розміщення побутових відходів поблизу водойми, а також хаотичної приватної забудови у санітарно-захисних смугах р. Сіверський Донець [6, 111, 113, 151, 153, 163, 166, 167].

Санітарний стан р. Сіверський Донець та її рекреаційних зон неодноразово обговорювався на науково-технічних нарадах, міжнародних конференціях представників різних міністерств та відомств, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, комунальних підприємств, організацій різної форми власності підприємства яких впливають на якість води у річці, а також фахівців медичного, екологічного та санітарно-гігієнічного профілів [8, 35, 115, 159, 150, 165].

За підсумками котрих був зроблений висновок науковців та фахівців про те, що вирішення проблеми покращення санітарного стану р. Сіверський Донець можливе лише шляхом розробки, з урахуванням попередніх наробок, комплексних природоохоронних, санітарно-гігіенічних, епідеміологічних та соціально-економічних заходів у цілому [17, 32, 114, 161, 152, 162].

Аналіз діючої в Україні основної та цільової нормативної бази щодо організації контролю оздоровлення і масового відпочинку населення на рекреаційних водоймах засвідчив, що сучасна нормативна база, що лімітує рекреаційне навантаження, застаріла, недосконала та не дозволяє об'єктивно урахувати територіальні і соціально-економічні особливості регіонів України.

На поточному періоді вимоги до зон рекреації водних об'єктів, що використовуються населенням для організованого масового відпочинку та купання, регламентуються великою кількістю нормативних документів та законодавчих актів, а також санітарних норм та правил в першу чергу, це: Конституция України [84], земельний кодекс України [66], водний кодекс України [28], Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [58], Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» [62], Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [57], Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства України» [60], Указ Президента України від 15 червня 2001 року №436/2001 «Про систему реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах» [103], постанова Кабінету Міністрів України від 6 березня 2002 року № 264 «Про затвердження Порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах» [104], постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 269 «Про затвердження правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення» [105], наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 272 від 03.12.2001 р. «Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об'єктах України» [106], ГОСТ 17.1.5.02-80 «Охрана природы. Гидросфера. Гигиенические требования к зонам рекреаций водных объектов» [40], державні будівельні норми Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій» [44], державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173 [45], державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, затверджені наказом міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 № 145 [46], ДСанПіН 5.5.5.23-99 державні санітарні правила і норми "Улаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів" [47], СанПиН № 4630-88 "Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения" [126], СанПиН № 4631_88 "Санитарные правила и нормы охраны прибрежных вод морей от загрязнения в местах водопользования населения" [127].

Нормативні вимоги знаходяться в складі декількох документів, є посилання на нормативні акти, які не діють на цей час, відсутні важливі розділи та відомості щодо організаційно-методичних механізмів та санітарних вимог для вибору та функціонування водних рекреацій.

Вирішення вищезазначених питань визначило мету, основні завдання дисертаційної роботи та сприяло складенню відповідної до них програми дослідження.

2. Об'єкти, об'єм та методи дослідження

Програма досліджень з дисертаційної роботи сформована відповідно до існуючих в регіонах України невирішених питань в галузі використання поверхневих водойм у рекреаційних цілях, які визначені в актуальності роботи та висновках огляду літератури.

На підставі системного аналізу існуючих проблемних аспектів рекреаційного водокористування було сформовано власний науково-методичний підхід об'єктивної оцінки місцевих умов і реальних можливостей регіонального розвитку водних рекреацій.

Для вирішення поставлених завдань протягом 2010-2014 р.р. були проведені комплексні еколого-гігієнічні дослідження води поверхневих водойм, які використовуються як зони рекреації, пляжного матеріалу, натурні дослідження зон рекреацій водних об'єктів Харківської області та соціологічні дослідження (анкетування) мешканців регіону стосовно вибору рекреаційних водойм, аналіз стану захворюваності та динаміки демографічних показників населення Харківської області.

Протягом зазначеного періоду було проаналізовано 15104 дослідження води поверхневих водойм, які використовуються в рекреаційних цілях установ та закладів держсанепідслужби у Харківській області та проведено 992 дослідження води в районі розміщення рекреаційних зон за санітарно-хімічними, бактеріологічними та паразитологічними показниками; проаналізовано 3023 дослідження пляжного матеріалу установ та закладів держсанепідслужби у Харківській області та проведено 150 досліджень грунту піску в зоні розміщення пляжів за санітарно-хімічними, бактеріологічними та паразитологічними показниками.

Загальна характеристика змісту та обсягу проведених досліджень, при реалізації яких використані адекватні поставленій меті та завданням методи, представлена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Матеріали, методи та обсяг досліджень

№	Етап	Об'єкт	Методи	Обсяг
1	Аналіз стану рекреаційного водокористування в Україні та світі	Друковані та електронні літературні джерела інформації	Системного підходу та аналізу	211 джерел
2	Гігієнічна оцінка стану рекреаційного використання поверхневих водойм населенням у Харківській області	Вода	Санітарно-хімічні, санітарно-мікробіологічні, паразитологічні	Проаналізовано15104 дослідження держсанепідслужби в Харківській області, самостійно виконано 902 дослідження
		Пляжний матеріал	Санітарно-хімічні, санітарно-мікробіологічні, паразитологічні	Проаналізовано 3023 дослідження держсанепідслужби в Харківській області, самостійно виконано 150 досліджень
				Усього 19509 досліджень
3	Науково-методичне обґрунтування комплексу заходів з оптимізації стану рекреаційного використання поверхневих водойм Харківської області для оздоровлення населення	Поверхневі водойми, які використовуються в рекреаційних цілях, об'єкти водних рекреацій зон	Санітарного опису, медико-соціологічні	Проведено 700 обстежень, опитано 866 респондентів
4	Наукове обґрунтування еколого-гігієнічної складової до генеральної схеми рекреаційного використання водних об'єктів басейну р. Сіверський Донець на перспективу	Регіональна система використання поверхневих водойм для оздоровлення населення, стан захворюваності населення регіону	Аналітичні, медико-статистичні	7 екологічних та соціальних програм розвитку Харківської області, стан захворюваності населення за період 2005-2014 рр.
5	Розробка еколого-гігієнічної концепції з охорони здоров'я населення на водних рекреаційних зонах та проектів нормативно-методичних документів з проблеми оптимізації системи рекреаційного використання поверхневих водойм	Показники санітарно-гігієнічного моніторингу довкілля, нормативно-правові акти, які регламентують вимоги до функціонування рекреаційних зон	Пошуково-бібліографічний, експертних оцінок	116 нормативно-законодавчих документів, матеріали санітарно-гігієнічного моніторингу довкілля установ та закладів держсанепідслужби за 2010-2014 роки

Законодавчим та методичним підґрунтям для проведення досліджень були основні вимоги та положення наступних нормативних документів: земельний кодекс України [66], водний кодекс України [28], Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [58], Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» [62], Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [57], Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства України» [60], Закон України «Про відходи» [63], Постанова КМУ від 30.03.1998 № 391 «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» [101], Постанова КМУ від 20.07.1996 № 815 «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод» [102], ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій» [44].

Дослідження стану забруднення води поверхневих водоймищ оцінювались відповідно до існуючих нормативних документів, а саме: санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения " (СанПиН 4630-88) [126], ДСТУ 4808:2007 «Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання» [48], ГОСТ 17.1.5.02-80 «Охрана природы. Гидросфера. Гигиенические требования к зонам рекреаций водных объектов» [40], Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 [45], Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, затверджені наказом МОЗ України від 17.03.2011 № 145[46].

Дослідження проводились з урахуванням санітарно-епідемічного та екологічного стану території Харківської області, враховуючи негативний вплив різних галузей промисловості та значного техногено-антропогенного навантаження на водні рекреаційні зони регіону.

Для аналізу та оцінки якості води поверхневих водойм були відібрані показники, які у повній мірі характеризують стан забруднення води поверхневих водойм Харківської області, зазначені у рекомендаціях науковців і відображені у нормативних документах (таб. № 2.2 та № 2.3).

Таблиця 2.2 Показники санітарно-хімічних досліджень води рекреаційного водоймища

Показники	Одиниці виміру	Нормативний показник
Запах	бали	2
Кольоровість	градуси	<= 35
рН	одиниці	6,5-8,5
Залізо	мг/дм3	0,33
Азот аміаку	мг/дм3	2,0
Азот нітратів	мг/дм3	45,0
Азот нітрітів	мг/дм3	3,3
Фтор	мг/дм3	1,56
Окиснюваність перманганатна	мгО2/дм3	10
Хлориди	мг/дм3	<= 350
Сульфати	мг/дм3	500,0
Загальна жорсткість	мг/дм3	<= 10,0
БСК5	мгО2/дм3	<= 4
Розчинений кисень	мг/дм3	>= 4
Свинець	мг/дм3	0,03
Алюміній	мг/дм3	0,53
Завислі речовини	мг/дм3	+0,75 до фонової

Таблиця 2.3 Показники санітарно-мікробіологічних досліджень води рекреаційного водоймища

Показники	Одиниці виміру	Нормативний показник
ЛКП	наявність в 1 дм3	1000
Escherichia coli	КУО/100 см3	5000

Стан забруднення пляжного матеріалу оцінювався за наступними показниками:

...