Організація, діагностика і комплексне лікування герпетичного стоматиту

Встановлення зв'язку між віком і тяжкістю клінічного перебігу захворювання дозволяє прогнозувати динаміку розвитку захворювань і планувати найбільш раціональну терапію. Тактика лікаря при лікуванні як гострої герпетичної симптоматики, так і в разі рецидивного перебігу повинна визначатися ступенем тяжкості захворювання, періодом її розвитку, віком дитини. Лікування етапне. Хворі повинні отримувати не тільки місцеве, а й загальне лікування з використанням як патогенетичних, так і противірусних препаратів. При важкому і середньоважкому перебігу хвороби загальне лікування бажано проводити разом з педіатром.

Відомо, що критерієм ефективності лікування ГС служить тривалість загально інтоксикаційного синдрому, періоду висипань, їх епітелізації і періоду ремісії.

Місцеве лікування

Місцеве лікування повинно бути спрямоване на придушення репродукції вірусу простого герпесу в слизовій оболонці порожнини рота, патогенної кокової і грибкової флори, на ліквідацію запального процесу в слизовій і підвищення її захисних властивостей і визначається стадією розвитку захворювання і тяжкістю його перебігу.

Завданнями місцевої терапії є:

- Зняття або ослаблення болю в порожнині рота;

- Попередження повторних висипань елементів ураження;

- Сприяти прискоренню епітелізації патологічних елементів.

Висока болючість СОПР при порушенні цілісності її епітеліального покриву посилюється при мовленні, ковтанні, диханні. Це обумовлює необхідність впровадження заходів максимального полегшення життя дітей, що страждають на герпетичний стоматит. У зв'язку з цим, всі види обробки порожнини рота слід проводити в умовах максимального знеболення, використовуючи для цього 5% анестезинову емульсію або 2-3% анестезинову мазь, 1-2% розчин піромекаіна, аерозоль «Лівіан», розчин цитраля (25 крапель 1 % спиртового розчину на півсклянки води), аерозоль лідокаїну, лідохлоргель, топікаін, мундізал-гель. Із сучасних засобів, що володіють знеболюючим і одночасно пригнічувальною запальною дією, можна використовувати аерозоль «Тантум Верде» (0,15% розчин бензидаміну гідрохлориду). Спрей направляють на уражену ділянку СОПР і утримують на її поверхні 10-15 хв. Аерозоль «Тандум Верде» призначають щодня по 4-8 впорскування кожні 1,5-3 години. Він швидко знімає біль, що не порушує смакових відчуттів. Можна застосовувати також рідину «Тантум Верде» - 0,15% розчину для полоскання порожнини рота (15мл) протягом 20-30 секунд кожні 1,5-2 години. При виникненні печіння слизової оболонки розчин можна розвести водою. Після полоскання розчин випльовують з рота. При місцевому вірусному ураженні слизової ефективне застосування гелю «Холісал» (холіну саліцилат). Гелева основа препарату сприяє гарній адгезії і всмоктуванню лікувального засобу в слизову оболонку. Гель «Холісал» має протизапальну, анальгезуючу, противірусну дію. Застосовують у вигляді втирання в ділянки ураження слизової оболонки (в стадії дегідратації) 3-4 рази на день протягом 5-7-10 днів.

Мундізал-гель - болезаспокійливий і протизапальний засіб на желеподібній основі виробництва фірми "МУНДІФАРМА Гезельшафт М.Б.Х." (Австрія). До складу препарату входять: похідне ацетилсаліцилової кислоти (холінсаліцілат), поверхнево-активна речовина з антибактеріальними властивостями (цеталконіум-хлорид) і алкогольвмісна гелева основа. Завдяки сукупній дії цих речовин болезаспокійливий і протизапальний ефект мундізал-гелю настає через 2-3 хв і триває 30 хв-1 год. Препарат відрізняється високою адгезією і малої розчинність в слині. Не викликає неприємних смакових і нюхових відчуттів, не дратує слизову оболонку, які тривалий час утримується на ній, не змиваючись в процесі вживання їжі.

Препарат Піралвекс (виробництва фірми «Норгін Фарма») містить сухий очищений натрієвий екстракт ревеню і саліцилову кислоту, яка сприяє зменшенню болю і покращує загоєння пошкодженої слизової оболонки. Не містить цукру, тому може бути використаний у дітей з цукровим діабетом, для яких герпетичні ураження СОПР - одна з актуальних проблем. Крім того, сухий очищений натрієвий екстракт ревеню при місцевому застосуванні активний відносно ряду патогенних мікроорганізмів, особливо стафілококів, стрептококів, протея, а також Candida alb., що має важливе значення при одночасному ураженні СОПР. Випускається у вигляді розчину і гелю. На відміну від інших препаратів Піралвекс має деякі особливості, які обмежують його використання у дітей. Перш за все це можливе фарбування зубів в жовтий колір, а також наявність етилового спирту в його складі. Протипоказання - підвищена чутливість до похідних саліцилової кислоти.

З огляду на те, що з осередків ураження виділяється не тільки вірус простого герпесу, а й різноманітна кокова мікрофлора, гриби, лікування хворих повинно включати антисептики (цитологічними дослідженнями багатьох авторів показано збільшення кількості мікроорганізмів СОПР з першого дня захворювання герпетичним стоматитом). Антисептичну обробку проводять з метою профілактики вторинного інфікування. В якості антисептиків використовують 0,05% розчин хлоргекседину, 0,01% розчину мірамістину, 1% розчин перекису водню у вигляді ротових ванночок або ротових полоскань протягом 10-15 хв, не менше 3-4 разів на день протягом 5-7 днів. І.К. Луцька (2006) зазначає, що з антисептичною метою можуть бути використані лікарські рослинні препарати: листя евкаліпта, сік каланхое, календула, збір «Елекасол», до складу якого входить трава череди, квіти ромашки, коріння солодки, листя шавлії і евкаліпта, квітки календули . Ці препарати мають протизапальну дію. З цією ж метою можна використовувати для полоскання і ротових ванночок міцний розчин свіжозвареного чаю.

Для зменшення ознак запалення і запобігання активації умовно-патогенної флори Н.А. Савичук запропонувала використовувати препарат «Себедін». Його використання, за даними автора, в комплексній терапії приводило до швидкого регресу елементів ураження порожнини рота і скорочення термінів лікування у дітей з ГС. Справа в тому, що для локального впливу при ГС використовуються препарати з бактерицидною і бактеріостатичною дією, насамперед 0,1-0,2% розчини хлоргексидину (ХГ). У цих концентраціях препарат має бактеріостатичний ефект на цілий ряд грам-позитивних і грам-негативних мікроорганізмів, гриби роду кандіда. Найбільш зручною формою ХГ вважається офіцинальний препарат «Себедін», в якому бактерицидні властивості посилюються завдяки адаптивному впливу аскорбінової кислоти. Включення до складу препарату вітаміну С сприяє посиленню механізмів запалення СОПР за рахунок регулювання судинної проникності, балансу про- і антиоксидантних механізмів гомеостазу. З цією ж метою В.П. Михайловська з співавт. (1998) запропонувала використовувати препарат октенісепт в розведенні 1:2 дистильованою водою. Препарат виробляється фірмою «Шюльке і Майр (Німеччина)». Склад: на 100 г препарату: Октенідінгідрохлорид - 0,1; 2-феноксіетанол-2,0; корисні функціональні добавки - 2,0; вода. Препарат володіє бактерицидним ефектом відносно грам-позитивних і грам-негативних бактерій, хламідій, мікоплазм, грибів, найпростіших, ВПГ, вірусів гепатиту В і ВІЛ-інфекції. Препарат характеризується: добре переноситься при багаторазових аплікаціях, повною відсутністю сенсибілізуючого і місцевого дратівного ефекту, відсутністю цитотоксичної дії при тривалому лікуванні, не володіє тератогенним, канцерогенним ефектами. Препарат протипоказаний дітям до 3 років. Дія його починається вже через 60 секунд, зберігається і посилюється протягом години.

Як засіб, що володіє антисептичною і протизапальною дією, використовують препарат рослинного походження - «Стоматофіт А» (АТ «Фітофарм Кленка», Польща). Стоматофіт А містить кору дуба, квіти ромашки, листя шавлії, траву арніки, траву чебрецю, траву м'яти перцевої, кореневища лепехи, бензокаїн. Препарат має в'яжучу, пом'якшувальну, протизапальну дію на слизову оболонку порожнини рота завдяки екстрактам кори дуба, квітів ромашки і листя шавлії. Крім того, дубильні речовини і ефірні масла, що містяться в препараті, чинять антисептичну, антибактеріальну та протигрибкову дію на СОПР і ясен. Рекомендовано змащувати препаратом «Стоматофіт А» уражені ділянки 3 рази в день, розчин попередньо розводять кип'яченою водою в концентрації 1: 3. Крім того, після їди елементи ураження можна зрошувати 3-5 рази на день еліксиром «Лізомукоід» (1 ч.л. еліксиру на ј склянки води). «Лізомукоід» володіє епітелізуючою дією і підвищує неспецифічну резистентність порожнини рота за рахунок підвищення лізоциму (С.В. Шпак з співавт., 2012).

З місцевих препаратів слід згадати колібактерин, який нормалізує мікрофлору порожнини рота. Це виправдано (Ю.В. Дяченко, 1978), так як кишкова паличка є природним антагоністом стрепто- і стафілокока, роль яких у патогенезі ГГС нині не викликає сумнівів. Лікувальний ефект препарату обумовлений, мабуть, значним вмістом активізованих ферментів (РНК і ДНК), кількість яких у десятки разів перевищує їх вміст в слині.

З метою додаткового впливу на окремі фактори патогенезу захворювання (Г.В. Фокіна з співавт, 1978, 2000) пропонується використовувати протимікробний препарат етоній. Він активний по відношенню до кокової флори, грибів, стимулює репаративні процеси, характеризується місцево анестезуючим ефектом, найбільш значним на початку епітелізації. Як протимікробні засоби можна також застосовувати розчини фурациліну, риванолу, ектерицид.

При наявності некротичного нальоту на ерозійних поверхнях СОПР необхідно перед антисептичною обробкою застосовувати протеолітичні ферменти, які мають протизапальну і лізуючу дію.

При відвідуванні лікаря порожнину рота дитини обробляють 1-2% розчином протеолітичних ферментів (трипсин, хімотрипсин та ін.), Які сприяють розчиненню некротизованих тканин, а вже потім слизову оболонку носа, шкіру навколоротової ділянки обробляють одним із противірусних препаратів.

Ферменти - біологічні каталізатори білкової природи (складаються з однієї або декількох поліпептидних ланцюгів), вибірково і направлено каталізують різні біохімічні процеси в організмі.

У клініці з лікувальною метою найбільш широко застосовують протеолітичні ферменти тваринного походження - трипсин і хімотрипсин. Вони містяться в кожній клітині, в біологічних рідинах, секреті залоз і грають важливу роль в таких життєво важливих процесах, як травлення, згортання крові, регуляція артеріального тиску, в алергічних та запальних реакціях.

Здатність ферментів розщеплювати білки, особливо після їх денатурації, є одним з найбільш цінних їх властивостей для практичної медицини (використовують для швидкого лізису некротичних тканин при різних запальних процесах). В даний час трипсин і хімотрипсин для медичних цілей вітчизняна промисловість отримує з підшлункової залози великої рогатої худоби. Форма випуску: порошки, легко розчинні у воді і фізіологічному розчині, в герметично закритих флаконах і ампулах.

Крім основної лікувальної властивості - некролітичної, ферменти підсилюють і відновлюють фагоцитарну активність нейтрофільних лейкоцитів і фібробластів, і тому сприяють швидкому перебігу регенеративного процесу.

Одним з перспективних лікарських рослин з широкою програмою технології виробництва є солодка гола, цілюща сила якої загальновизнана. Солодковий корінь внесений до фармакопеї багатьох країн світу. Про ефективність випробування препарату солодки голої (лакриці) в якості терапії ГГС у дітей повідомляють Р.К. Алієва, Е.С. Мірзазаде (2009). Згідно з їхніми даними, офіційний препарат «Гліцер» має протизапальну активність, бактеріостатичну дію, має знеболюючий ефект. Основною біологічно активною сполукою, що входять до складу солодки голої, притаманна також і імуномодулююча дія.

Препарат використовують у віковому дозуванні протягом двох тижнів на тлі місцевого лікування за погодженням з педіатром.

Після того, як були розроблені противірусні препарати, хіміотерапія зайняла вагому позицію в лікуванні як гострих герпетичних інфекцій, так і при лікуванні рекурентних форм простого герпесу шкіри та слизових оболонок.

Місцеве противірусне лікування проводиться з перших днів захворювання до завершення епітелізації патологічних елементів. Застосовуються препарати алпізаріна, ацикловіру, бонафтона у вигляді очних мазей. У нашій країні широко використовується мазь «Рятівник» - на гідрофільній основі, що містить 2,5% ацикловіру, Віра-МП (відарабін фосфат) -10% гель. Використовують також 1% хелепінову мазь, 3% мегасінову, госіпол - ленімент, адімаль, полудан у вигляді мазей і аерозолю, які є індукторами інтерфероноутворення. Найменш ефективна у хворих з ГС оксолінова мазь. З успіхом застосовують мазі «Траумель С», препарати інтерферону (ІФН) по 5 разів на день після їди і очищення від нальоту поверхонь зуба.

Лікарські засоби для зовнішнього застосування призначають в продромальному періоді і при розвитку симптомів захворювання (до 4-5 разів на добу) не тільки при відвідуванні лікаря, але і вдома після антисептичної обробки.

Слід пам'ятати, що противірусними засобами потрібно діяти не тільки на область ураженої слизової, але і на область, де відсутні елементи ураження, так як ці засоби мають у великій мірі профілактичний ефект, ніж лікувальний.

Цікаві дані Р.Е. Хорунжої (2012) про використання для лікування лабіального герпесу вратизоліна. Вратизолін - крем для лабіального герпесу. Його використання краще, ніж використання ацикловіру. Справа в тому, що ацикловір не володіє початковою активністю проти вірусу Herpes simplex. Його активація можлива тільки після перетворення в трифосфат ацикловір. Описаний процес очікуваного перетворення ініціюється вірусним ферментом тимідинкіназою. Потім у присутності клітинних кіназ відбувається друге і третє фосфорилювання. І тільки після відбуваються метаморфоз ацикловір трифосфат як субстрат для вірусної ДНК - полімерази включається в реплікацію ними вірусного ДНК і зупиняє процес розмноження вірусу. Препарат викликає інтерес ще й тому, що, за даними літератури, у досить великої кількості хворих, які страждають РГ, в процесі лікування розвивається резистентність до ацикловіру або він з самого початку не надає лікувального ефекту. Механізм виникнення резистентності до ацикловіру пояснюють зниженням виробництва або відсутністю вірусної тимідинкінази, пошкодженням субстратної специфічності даного ферменту або зміною вірусної ДНК-полімерази (S Safrin, 1991; JP Lalezari, 1994).

У той же час, на відміну від ацикловіру вратизолін - початково активний противірусний препарат. Він не потребує активації вірусним ферментом (див. вище) і при цьому безпосередньо інгібує вірусну ДНК-полімеразу. Так як реалізація лікувального ефекту вратізоліна не пов'язана з біохімією ферментних перетворень, він починає діяти з моменту нанесення. Більш того, його використання в продромальний період здатне запобігти розвитку герпетичних проявів на губах. На відміну від ацикловіру час купірування симптомів ГІ скорочується до 5 днів при змазуванні уражених ділянок. Препарат має протизапальну і антибактеріальну дію і може стати препаратом першого вибору. Крім того, скорочується частота щоденної обробки locus morbi з 5-6 разів на добу до 2-3 при використанні вратизоліна. Автор відзначає більш тривалий період ремісії, ніж після лікування ацикловіром.

А.А. Халдін (2009) повідомляє про ефективність і безпечне використання 1% крему «Феністил Пенцівір» при купіруванні загострень простого лабіального герпесу. Справа в тому, що мазь, а потім крем, розроблений на основі ацикловіру, в цілому дали непогані результати, але з часом стали з'являтися роботи, які свідчать про збільшення резистентності до місцевого лікування ацикловіром (що значно рідше спостерігається при призначенні таблетованих форм препарату). В 1 г крему нового протигерпетичного засобу на основі синтетичного ациклічного нуклеозида нового покоління - пенцикловіру - Фамвір, міститься 10 мг активної речовини пенцикловіру. При його використанні відзначається швидка динаміка регресу основних симптомів загострення - на 20-30% в порівнянні з кремом ацикловіру. Крем наносять через кожні 2 години в період неспання протягом 10 днів. Препарат більш ефективний, ніж крем ацикловіру.

Звертає на себе увагу новий противогерпетичний препарат рослинного походження Pogonec-Unguentum Rhodopesum 5%. Активним компонентом препарату є сума фенольних сполук листя «Rhododendron ungernii Тrautv» (сімейство Ericacеа). Rhododendron ungernii - ендемічна для Кавказу реліктивна рослина, багаторічний вічнозелений чагарник, широко поширений в високогірних районах західної Грузії.

Сума фенольних сполук, виділених з листя рослини - флавоноїди, катехіни і лейксантоціанідіни - проявляє високий вірусподавляючий ефект, повністю затримуючи відтворюваність вірусу герпесу.

Лікарська форма суми фенольних сполук Rhododendron ungernii у вигляді 5% мазі на моногліцериди (22%) і парфумному маслі має назву Poдопес (Н.О. Ніжарадзе, 2008). Він дозволений для широкого впровадження при різних формах ГЗ, в тому числі в стоматологічній практиці. Для цього на основі готової лікарської форми створені його адгезивна паста і полімерна плівка, яка містить 5% активної субстанції препарату. Адгезивна паста розроблена на желатині і пектинцелюлозі.

Полімерна плівка товщиною 0,08-0,10 мм містить 5% субстанції родопеса, приготовлена на біодеградуючій поліефіраміді - 8 - Рhe-6 (себацинова кислота, фенілаланін і гександіол) і + фермент б - хімотрипсин. При використанні полімерних плівок відбувається концентрація великої кількості активної речовини на пошкодженій ділянці СОПР, забезпечується міцний контакт з тканинами. Ефект депонування сприяє більш рівномірному виділенню лікувального субстрату, що значно підвищує терапевтичну ефективність поряд зі зменшенням в 3-5 разів витрати лікувального препарату. Побічних явищ не описано. Терміни загоєння елементів ураження при використанні цього препарату складають 2-3 діб, що в 2 рази менше, ніж при використанні зовіракс і в 3 рази - інтерферону. Виявлений імуностимулюючий ефект цього препарату можна віднести до одного з механізмів протекторної дії його при герпетичній інфекції в порожнині рота.

Д. Ункуца (2012) в якості протизапального препарату запропонувала використовувати натуральний препарат БіоР у вигляді гелю. Цей препарат отриманий в результаті застосування оригінальної технології спрямованого синтезу і послідовної екстракції з біомаси штаму зелених водоростей Spirulina platensis (Nordst.) Geitler, який визнаний і офіційно затверджений в якості засобу, що володіє цитопротекторними властивостями і стабілізуючого клітинні і лізосомні мембрани, а також в якості стимулятора синтезу інтерферонів. Здатність препарату БіоР стабілізувати мембрани визначає його противірусні властивості, так як було відмічено, що він перешкоджає проникненню вірусу в клітини, і таким чином припиняється вірусна реплікація. Лікувальні та профілактичні засоби БіоР-гелю визначені в першу чергу складом препарату: екстрактами з перевіреної століттями ціанобактерії Spirulina platensis. Крім того, до складу БіоР-гелю входить диметилсульфоксид (ДМСО), що володіє властивостями трансмембранного перенесення, желатинізуючий агент, наповнювач і вода. Взаємодія перерахованих компонентів забезпечує синергічний ефект кінцевого продукту, що сприяє посиленню противірусної дії, особливо протигерпетичної: ДМСО забезпечує глибоке проникнення біологічно активних речовин з біомаси Spirulina platensis в тканини ураженої ділянки і перешкоджає проникненню вірусу в клітини. БАВ проникають в клітини і сприяють активізації процесів регенерації, підвищують клітинний імунітет.

Пошук противірусних засобів до теперішнього часу залишається актуальною проблемою. У літературі є відомості про противірусних властивості солей важких металів, в тому числі і сірчанокислої міді. Описано її антисептичну, виражену протизапальну, місцевоанестезуючу дію при місцевому застосуванні (К.І. Шадурський, 1959, В.В. Закусов, 1966). Препарат доступний, дешевий, не вимагає особливих умов зберігання. На підставі результатів експериментальних лабораторних і клінічних даних розроблено ефективний метод місцевого лікування ГГС з місцевим використанням сірчанокислої міді в якості етіотропного і патогенетичного засобу (С.В. Забишний, 1980; Н.Л. Елькова, 2006). При цьому застосування 1 і 2% розчину сірчанокислої міді сприяють відторгненню некротичного нальоту, препарат має противірусну, протизапальну, місцевоанестезуючу дію і достовірно скорочує терміни загоєння висипань на шкірі і герпетичного пароніхія в 2 рази. Крім того, автор зазначає терапевтичний ефект 1 і 2% розчинів сірчанокислої міді в усі періоди розвитку ОГС, а не тільки вперше 1-3 дні захворювання як у більшості інших противірусних препаратів. Застосування розчинів виключає застосування антисептиків, в той час, як при застосуванні інших противірусних препаратів необхідно їх призначення, так як з осередків ураження крім вірусу виділяється і кокова мікрофлора. 1 і 2% розчини сірчанокислої міді використовуються для змащування СОПР, аплікації при герпесі губ. При відсутності висипань слід проводити профілактичну обробку шкіри навколоротової ділянки в грудному і ясельном віці. Найбільш ефективними виявилися методики комплексного лікування з місцевим застосуванням 1 і 2% розчину сірчанокислої міді з 2% розчином бікарбонату натрію, яєчного лізоциму, каротоліна, перекису водню в їх різних комбінаціях.

Звертаємо вашу увагу на те, що до теперішнього часу обговорюється питання про доцільність застосування препаратів місцевої дії при лікуванні рецидивів герпесу. У той же час не викликає сумнівів той факт, що симптоматичне лікування герпесу має свою терапевтичну нішу, незважаючи на появу сучасних противірусних засобів (ацикловір, фамвір і ін.) та імунних препаратів профілактичної дії (інтерфероногени, полігерпетична вакцина). Використання топічних засобів при купірування загострень ПГ обумовлено патогенетично, і доказом цього служать дослідження стану місцевого імунітету проведені в місцях традиційних висипань, а так само вивчення біології вірусу при формуванні везикул. Так, в ряді досліджень показано, що поряд з системним імунодефіцитом, які лежать в основі реактивації ВПГ, спостерігається зниження місцевої резистентності шкіри і слизових, матеріальним субстратом якої головним чином є В-, Т-лімфоцити, макрофаги, нейтрофільні лейкоцити і кератиноцити. Результатом же депресії локального імунітету є незавершений фагоцитоз вірусів і зменшення продукції в першу чергу інтерферону б - природного «противірусного антибіотика», яка бере участь в цитолізі інфекційного початку. Доведено, що вираженість порушень місцевого імунітету прямо корелює з системним імунодефіцитом (при РГ) та вимагає корекції. Крім того, при електронній мікроскопії гістологічних біоптатів (шкіра) були отримані дані про наявність збудника у вигляді провіруса в період ремісії в місцях традиційних клінічних проявів. Вивчення механізмів персистенції і реплікації герпесвірусної інфекції показало, що, можливо, повний цикл репродукції ВПГ і вихід повноцінних віріонів відбувається саме в епітеліальних клітинах, тобто в процесі формування везикул, коли збудник проявляє своє цитопатичну дію.

Всі ці факти доводять необхідність включення місцевих противірусних засобів, включаючи терапію загострень герпетичної процесу. За сучасними уявленнями місцеве лікування ПГ виправдано в тому випадку, коли період продроми (явищ провісників рецидиву) вже упущений і має місце пік загострення, тобто 2-3 день рецидиву. Це пов'язано з тим, що до цього моменту реплікація ВПГ в чутливих гангліях вже сталася і призначення системних ацикличних синтетичних нуклеозидів не має сенсу. Саме в цій ситуації місцеві противірусні засоби здатні дати ефект, що полягає в скороченні термінів регресу герпетичних висипань або за рахунок активації місцевого імунітету, або за допомогою нівелювання цитопатичної дії самого вірусу на епітеліальні клітини.

Для поліпшення обмінних процесів в епітелії і прискорення епітелізації ерозій використовується солкосерил - дентальная адгезивная паста (СДАП) (виробництво фірми «Солко Базель А.Г (Швейцарія). Паста містить солкосерил (суху речовину), аліфатичний анестетик для зовнішнього застосування - полідоканол, консерванти ( метиловий і пропіловий ефіри пара-оксибензойної кислоти і вільна бензойна кислота), ароматизатори (м'ятна олія, ментол). Основу пасти складають желатин, пектин, карбоксиметилцелюлоза, парафінова олія.

Солкосерил - хімічно і біологічно стандартизований депротеїнізований апірогенний гідролізат, отриманий з крові здорових молочних телят. Полідоканол добре зв'язується слизовою оболонкою і викликає оборотне блокування периферичних нервових закінчень. Його активність у 400 разів перевищує активність прокаїну і в 4 рази тетракаїну. Знеболювання настає через 2-3 хв і зберігається в середньому до 3,5 годин. Таким чином, препарат відповідає всім принципам місцевого лікування ГС, так як має знеболюючу, антисептичну, кератопластичну дію.

Солкосерил дентальну пасту необхідно наносити тонким шаром на попередньо очищену і висушену ватним тампоном уражену слизову оболонку. Подальше змочування водою призводить до утворення желеподібної адгезивной плівки.

Збереження СДАП на поверхні рани тривалий час (2-3 години) веде до того, що безводна основа пасти, що складається з желатину, пектину і целюлози, поглинає слину і ранове відокремлювання. Вхідні в основу пасти компоненти набухають, утворюючи «адгезивную» плівку на поверхні рани, захищають її під час пиття і приймання їжі. Тривала адгезія сприяє всмоктуванню активних компонентів препарату.

Для прискорення епітелізації ерозій, в період згасання висипу призначають кератопластичні препарати: масло шипшини і обліпихи, каротоліна, масляний розчин вітаміну А.

Що стосується фізіотерапевтичного лікування, то використовують ультрафіолетове опромінення, лазерну терапію (має протизапальну, протинабрякову дію, нормалізує мікроциркуляцію, має аналгетичну, бактеріостатичну і бактерицидну дію, стимулює обмін речовин і прискорює регенерацію) з 1-го дня звернення дитини за допомогою і до завершення повної епітелізації ерозій.

Будинки в період висипань рекомендується змащувати противірусними мазями або зрошувати відповідними розчинами порожнини рота через 15-20 хв після їжі, попередньо очистивши порожнину рота від залишків їжі одноразовим полосканням лізоциму (один білок курячого яйця на Ѕ склянки 0,5% розчину новокаїну або розчину (1 ч.л.) кухонної солі) або міцним чаєм. Після обробки не рекомендується їсти 1-2 години. Інтерферон і інтерфероногени закапують в ніс, очі і порожнину рота 3-7 разів на добу.

У період згасання хвороби противірусні засоби і їх індуктори скасовують або скорочують застосування до одноразового в перші дні згасання хвороби. У цей період провідне значення слід надавати слабким антисептиком і кератопластикам, можна використовувати солкосерил СДАП, мундізал гель, Піралвекс (гель або розчин), масляний розчин вітаміну А, масло шипшини, сік каланхоє, мазі з метилурацилом.

Часті полоскання, обробка порожнини рота сильними антисептиками не рекомендується при легкій та середньо важкій формі хвороби, так як при цьому виникає в порожнині рота дисбактеріоз, що приводить до розвитку місцевого кандидозу, вимиваються і нейтралізуються лізоцим, інтерферон, активні лейкоцити слини і інші фактори місцевого імунітету.

Хочеться звернути увагу на неприпустимість застосування деяких лікарських речовин, в тому числі і препаратів срібла, так як терапія повинна бути щадною. Справа в тому, що застосування цих припікальних засобів пригнічує реактивні і пластичні властивості тканин, що може викликати атиповий ріст клітин і призводити до незворотних дегенеративних змін, а також знижує захисні властивості СОПР, негативно впливає на нормальну мікрофлору порожнини рота. (Р.Г. Синицин з співавт. 1976).

У разі приєднання грибкової інфекції використовуються антибіотики полієнового ряду: ністатин, леворин, амфотеріін В - у вигляді інгаляцій, мазей, мікосептін (мазь), декамін, клотримазол (канестін); препарати йоду, анілінові барвники, сангвиритрин у вигляді розчину, лінімент (препарат широкого спектра антимікробної активності).

Ряд дослідників включають до складу комплексної місцевої терапії антибіотики. Однак застосування їх не завжди ефективно, так як може розвинутися антибіотикорезистентні мікрофлора, а також вони негативно впливають на формування специфічного імунітету та природні захисні сили макроорганізму (Планельс і А. Харитонова, 1960). Крім того, антибіотики ведуть до дисбактеріозу.

Загальне лікування

І якщо лікування легкої форми ГС можна обмежитися тільки місцевою терапією, то при важкому перебігу захворювання обсяг терапевтичного втручання значно ширший. У зв'язку з тим, що герпетичні висипання супроводжуються симптомами вираженої інтоксикації, велика увага приділяється детоксикаційної терапії.

Слід вводити 30% розчин тіосульфату натрію (10мл щодня, 3-4 ін'єкції); гемодез (одноразова доза по 5-10 мл на 1 кг ваги дитини) повторне введення проводять через 10-12 годин. При великих ураженнях СОПР, зневодненні організму дитини проводиться внутрішньовенне крапельне переливання поліглюкіну, амінопептидів та інших колоїдних розчинів. Призначається рясне пиття - відвар шипшини, листя і стебел малини, чорної смородини, липи та ін збори. Раціональне харчування включає подрібнену, висококалорійну, вітамінізовану підтримуючу дієту.

У комплекс загального лікування слід призначати гіпосенсібілізірущую терапію при всіх формах перебігу стоматиту (димедрол, супрастин, піпольфен, однак частіше використовуються антигістамінні препарати ІІІ покоління (еріус, гісманал, Терф, телфаст), хлористий кальцій, гістоглобулін і ін. В вікових дозуваннях).

Препарати Са (кальцію глюконат) дітям старше 6 років по 1 таблетці, 4-6 років - по Ѕ таблетки; до 4 років - по ј таб).

У схему лікування обов'язково включають вітаміни, особливо АК і Р (аскорутин 0,05-2-3 рази в день протягом місяця).

За свідченнями призначається серцеві засоби; жарознижуючі, болезаспокійливі і протизапальні засоби, серед них еффералган (таблетки, сироп), панадол (сироп), Калпол (сироп) або тайленол (сироп, таблетки), анальгін (свічки) - по (5-10 мг / кг 3-4 рази в день).

При значних порушеннях загального стану показана госпіталізація хворого в інфекційну лікарню.

В умовах стаціонару можна застосовувати продигіозан (володіє інтефероногенним дією, надає неспецифічний стимулюючий ефект по 25-50 МКТ 1 р в 3-4 дня (3-5 ін'єкцій), лізоцим внутрішньом'язово.

При важкій формі захворювання, особливо якщо воно ускладнено фузоспірохетозом, всередину призначають метронідазол і антибіотики широкого спектру дії.

При важких загальних герпетичних уражень призначають протигерпетичні препарати: ідоксуридин - ІРУ, рибавірин, відарібін і інші всередину і інгаляційно (І.К Луцька, Р.І. Єршов, 2006).

Що стосується особливостей лікування РГС, то лікувальні заходи в основному спрямовані на запобігання рецидивам (Б.Г. Коган з співавт., 2009). Для цього проводять ретельне обстеження пацієнта з метою виявлення вогнищ хронічної інфекції в організмі в цілому, і в порожнині рота зокрема. Необхідна санація порожнини рота, включаючи лікування зубів з ускладненням карієсу, хвороб пародонту, лікування тонзиліту. Усувають місцеві причини, що сприяють герпетическим висипань на губах (сухість, лущення губ, травматичні фактори, хронічні тріщини губ, заїди). І якщо місцева терапія при ХРГС практично не відрізняється від терапевтичних заходів при гострому герпетическом стоматиті, то ендогенна терапія цієї патології є використання поєднання іммуннокорегуючих і противірусних препаратів.

Більшість досліджень показують, що ефективне медикаментозне лікування первинної герпетичної інфекції є важкодоступною метою, тому упор робиться на якісне комплексне лікування, яке може забезпечити більш-менш стійкий захист від рецидивів ГІ в тому числі і герпетичного стоматиту. Всі типи вірусу герпесу людини володіють унікальними біологічними властивостями: стійкістю, тобто здатністю до безперервної реплікації в тих структурах, які були обрані в якості мішені і які в подальшому будуть представляти загрозу реактивації інфекції; латентністю - здатністю зберігатися в неактивній, морфологічно і імунологічно зміненій формі в нервових клітинах локальних (по відношенню до локалізації вірусу герпесу) гангліїв до тих пір, поки під впливом внутрішньоклітинних і зовнішніх факторів відбудеться реактивація вірусу і рецидив вірусної інфекції, накінець, нейротропізмом вірусу, який віддає перевагу певним нервовим структурам.

Характер перебігу і тенденція до рецидиву герпетичної інфекції обумовлені неспроможністю імунної реакції на антигенні структури вірусу. Відсутність формування вторинного імунітету у вигляді феномена «імунної пам'яті» є однією з причин зниження резистентності організму і виникнення повторних загострень.

В останні роки збільшився ряд ефективних протигерпетичних і імунотерапевтичних препаратів, які швидко купіруют гострі прояви ГІ, однак вони не можуть запобігти ризику виникнення рецидиву хвороби. У зв'язку з цим на сьогоднішній день пріоритетним напрямком в лікуванні ГІ, що виявляється в порожнині рота у хворого, є поєднання імунокорекції з противірусним лікуванням, тому для досягнення довгострокових ремісій прийом протигерпетичних препаратів доповнюється імунотропними препаратами. Прийом засобів, що призначені для врегулювання імунної системи виправданий з точки зору етіології та патогенезу, так як реактивація вірусної інфекції вказує на зниження рівня імунного захисту організму.

Така комбінована терапія рецидивів ПГ дає більш високі клінічні результати і дозволяє повністю купірувати клінічні симптоми загострення на стадії провісників або еритеми у більшості хворих.

Справжнім проривом в лікуванні ПГ було створення в 1974 році у Великобританії високоспецифічних протигерпетичних препаратів - ациклічних нуклеозидів, які є синтетичними аналогами компонентів ДНК людини і вірусу простого герпесу. Перший і до теперішнього часу найефективніший препарат - ацикловір (зовіракс) - аналог природного нуклеозиду під назвою тимідин. Його дають всередину по 200 мг через кожні 4 години з нічною перервою, всього 5 разів на добу протягом 5-10 днів. (О.П. Максимова, 2009). Дія препарату базується на інактивації вірусної ДНК - придушення вірусних ферментів, що забезпечують життєдіяльність ДНК (Whitley RJ, 1993). Наступним після ацикловіру - валацикловір (валтрекс).

Валтрекс (валацикловір) є нуклеозидним аналогом пурину (гуаніну), застосовується в якості противірусного препарату. Як заявляють виробники, він швидко і майже повністю перетворюється в ацикловір. Останній, в свою чергу, є специфічним інгібітором ВПГ, проявляючи високу активність in vitro по відношенню до ВПГ Herpes simplex (VHS) першого і другого типу, а також по відношенню до вірусу складного герпесу Varicella Zoster (VZV), цитомегаловірусу (СМV), вірусу Епштейна-Барр (ЕВV) і вірусу герпесу людини (HHV6).

Ацикловір пригнічує синтез ДНК вірусу герпесу, як тільки відбувається його фосфорилювання з утворенням трифосфату. Перший етап фосфорилювання включає дію ензиму, специфічного для вірусу. У разі ВПГ цим ензимом є вірусна тимідинкіназа (ТК), що міститься в інфікованих клітинах. Ацикловір трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу та таким чином розриває ланцюг процесів синтезу вірусного ДНК і вірусну реплікацію в ньому. Біодоступність ацикловіру з валацикловіра становить 54% (ацикловіру 30%) і не схильна до впливу режиму харчування. Препарат ефективний і у пацієнтів з первинною інфекцією і у хворих з рецидивуючою формою герпесу. Валтрекс використовують в дозуванні 500 мг 2 рази на день протягом 5 днів. (Протипоказання дитячий вік до 12 років).

Ще один противірусний препарат - рибаверин, який ефективний не тільки щодо ДНК-містять, але і РНК вірусів. Хороший при грипі, прекрасно діє при лікуванні багатьох вірусних захворювань, в тому числі і герпетичного стоматиту.

Використання противірусних цитостатиків - відарабін, центорабіна, рібовіріна, фоскарнета (дія яких заснована на інактивації вірусної ДНК - пригнічення вірусних ферментів, що забезпечують життєдіяльність ДНК) - може супроводжуватися цитостатичними ефектами, пригніченням гомеостазу і мутаціями людської ДНК. У літературі є докази ефективності ациклічних нуклеотидів в лікуванні герпес вірусних інфекцій тільки в гострий період (виняток становлять вірус Епштейна - Барр та ВПГ - 6 типу).

Як специфічне противірусний засіб можна рекомендувати бонафтон. Препарат випускається в таблетках по 0,1 і 0,02 темно-червоного кольору, покритих плівкою. Його застосовують дітям протягом 5-10 днів по 0,02 2-4 рази на день, препарат покращує загальний стан, прискорює терміни репарації елементів більш ніж в 2 рази. Бонафтон ставитися до препаратів, що не допускає проникнення вірусу в клітину. Препарати, активні щодо позаклітинного вірусу (в тому числі Хелепін, флакопед) менш ефективні, ніж противірусні препарати - аномальні нуклеозиди, що сприяють продукції дефектних вірусних частинок.

Слід пам'ятати, що, незважаючи на те, що противірусні засоби залишаються головними в лікуванні герпесу, противірусна терапія далеко не завжди виявляється ефективною. При цьому вірус герпесу, носієм якого є більшість людей, йде з-під імунного контролю, що і призводить до важкого і рецидивуючого перебігу. Тому завдання терапії не тільки впливати на вірус, але і усунути ті умови, які перетворюють його в збудника грізного інфекційного захворювання. Вибір імуностимулятора або іммунокоректора проводиться в залежності від давності і частоти рецидивів, тяжкості клінічного перебігу. На початку захворювання, коли має місце, недостатнє вироблення специфічних антитіл, показані препарати, що регулюють гуморальну ланку імунітету. При неодноразових і частих рецидивах, що виникають на тлі високого титру антитіл, як правило, виявляються порушення клітинного імунітету. Тому показані препарати, що регулюють саме клітинну ланку. Імунокорегуюче лікування здійснюється спільно з педіатром.

Ще А. Айдекс і І. Ліндеманн знайшли, що клітина, інфікована вірусами, починає виробляти і виділяти особливий білок - інтерферон, що захищає її від розмноження цих збудників інфекції. Так як відомо, що середньоважка і важка форми ГГС та РГС протікають на тлі зниження захисних сил організму, то доцільно застосовувати імуномодулятори, одним з яких є інтерферон і його індуктори.

Відомо, що ендогенний ІФН є фактором неспецифічного противірусного імунітету і сприяє одужанню при вірусних захворюваннях. У дітей з ГГС зміст його в слині різко знижений, особливо при тяжкому перебігу захворювання. Існують препарати ІФН, в тому числі рекомбінантні та індуктори інтерфероногенезу.

Є повідомлення про ефективне використання препаратів б, в, ?- ІФН у вигляді монотерапії. Найчастіше застосовується б-ІФН (рекомбінантний б2 - ІФН).

Ефективним, виявилося, призначення додатково до ацикловіру препаратів ІФН - концентрованого людського лейкоцитарного ІФ б2 і лейкінферона (комплексний препарат б2 - ІФ та цитокінів (НПФ «Інтеркор» Москва).

У лікуванні ГІ використовується препарат Інтерлок, отриманий біосинтетичних в культурі лейкоцитів донорської крові. Склад: не менше 5000 МО б - ІФН, в ампулах по 500.000 МЕ в ліофілізованої формі, вводиться внутрішньом'язово протягом 2 тижнів.

Одним з перших був отриманий концентрований людський інтерферон з лейкоцитів крові, однак на практиці він малодоступний. В даний час з оболонки людської плаценти отримано і почав застосовуватися плаферон, ще більш багатий фізіологічно активні речовини, ніж лейкоцитарний інтерферон, його активні речовини впливають на метаболізм клітини через її рецепторний апарат. Це препарат білково-пептидного походження, одна складова частина (фракція) його служить імуностимулятором, інша має інсуліноподібні властивості, третя впливає на гормони, регулюючи порушення, викликані вірусом в клітці.

До індукторів інтерфероногенезу відносяться речовини різної природи: бактеріальний ліпополісахарид - продигіозан і низькомолекулярні зразки - полівініловий спирт (ПВС) і полівінілпіролідон (ПВП).

Цикловерін, (причому є і лінімент) - відновлює показники клітинного імунітету і інтерфероногенезу (індуктор ІФ б, в і г типів, які поєднують високу біологічну активність з низькою токсичністю, відсутністю алергогенної, мутагенної, канцерогенної та ембріотоксичної дії). Збільшує ремісію Неовір (камедон) - лікування починається в період рецидиву, хоча його протирецидивний ефект досить слабкий.

Полудан призначають по 100 мкг через день. Значне поліпшення відзначається у 30% хворих. Арбідол підвищує активність фагоцитарної системи, його краще вводити в міжрецидивний період, що подовжує тривалість ремісії і супроводжується підвищенням функціональної активності фагоцитарної системи.

При імунодефіцитах в разі хронічної ГІ з успіхом використовують цитомедіни тимуса.

Цитомедіни тимуса (тимоптин) мають виражену імуностимулюючу дію на Т-лімфоцити клітинної ланки імунітету, активний фагоцитоз лейкоцитів і процеси інтерфероногенезу.

Можливо перспективним в стоматології виявиться успішне застосування в офтальмології при герпесвірусних процесах препарату тактивіну - засіб є імунологічним коректором активним фактором тимуса. (Ю. Майчук і ін., 1991). Відновлюючи клітинні механізми захисту, порушені у хворих герпесвірусної інфекції очей, він може посилити запальну реакцію в зоні ураження (в 20-25% випадках). Через 1-2 діб сповна поступаються місцем позитивної клінічної динаміці. Їх не можна віднести до побічної дії, так як вони пояснюються перебудовою і активацією імунних механізмів захисту. Препарат застосовується при частих рецидивах, уповільненому процесі, відсутності ефективності загальноприйнятої терапії. За даними авторів, застосування препарату дозволяє скоротити тривалість лікування майже наполовину, а також скоротити число рецидивів. Препарат вводять підшкірно відповідно для даного віку дозі (в гострій фазі 25 мкг для дорослих при офтальмогерпесі). Курс лікування 8 ін'єкцій, що вводяться через день. Для профілактики рецидивів курс повторюють кожні 3-6 місяців. У фазі ремісії одноразові дози препарату для дорослих становить 50 мкг, на курс 5 ін'єкцій через день. Проникаючи в клітину імунокомпетентного органу, вірус впливає на метаболізм «господаря», що накладає відбиток на процеси реалізації імунної відповіді і сприяє в деяких випадках вторинної імунодепресії, тобто вірусний процес формує стан вторинної імунодепресії.

Препарат мієлопід в дозі 0,003 г вводять в 2,0мл фізіологічного розчину в/м 1р в 3 дня (5 ін'єкцій) 2 курсу в кожні 7-10 днів. Він скорочує число рецидивів в 3-4 рази при монотерапії.

Як імунотропний засобів в стоматологічній практиці застосовують також левомізол, а також продигіозан, пірогенал (за схемою).

Лікувальна дія гамма-глобуліну відомо давно. Слід зазначити, що нормальні імунні гамма-глобуліни людського і тваринного походження поряд з готовими антитілами містять субстанції, які є активними стимуляторами продукції ендогенного інтерферону (Р.Х. Оганесян, 1968). В якості противорецидивного засобу гамма-глобулін використовується курсами внутрішньом'язово по 3,0 мл через 3-4 дні (всього на курс 6 ін'єкцій) з інтервалами в 2 місяці.

На усунення дефіциту секреторного імуноглобуліну А направлено застосування іммунозамінного препарата - «б глобуліну жіночого молока» (Л.І. Рубінов, 1984).

Альтернативним підходом в лікуванні ГІ є застосування герпетичної вакцини з метою активації імунної відповіді і гіпосенсибілізації. Застосування живої вакцини краще, так як вона індукує більш високий відповідь, але не виключає, однак розвиток латентної герпетичної інфекції. Вакцинотерапію проводять в міжрецидивний період 2 рази в рік з 15 років.

Г.М. Барер з співавт. (2005) при перманентному перебігу хронічного рецидивуючого герпетичного стоматиту рекомендує проводити противірусну терапію препаратами: циклоферон (індуктор інтерферону) і панавір (препарат рослинного походження, що містить біологічно активний полісахарид, що відноситься до класу високомолекулярних гексозних глікозидів складної будови, має противірусну та імуномодулюючу дію). Циклоферон призначають дітям з 12 років по 2 мл 12,5% розчину внутрішньом'язово перші 2 дні щодня, потім через день, на курс лікування 5-10 ін'єкцій, в залежності від інтенсивності поразок.

Для лікування гострого епізоду ГС у дітей як в якості стимулюючого, так і замісного засобу для корекції місцевого імунітету використовується імудон - активний специфічний протимікробний і протизапальний засіб, значно скорочує терміни епітелізації елементів ураження при ГГС у дітей шляхом корекції місцевого імунітету. Це полівалентний антигенний комплекс, склад якого (суміш лізатів) відповідає збудникам, найбільш часто викликають патологічні процеси в порожнині рота. Він підсилює фагоцитарну активність (за рахунок підвищення якісного і кількісного рівня фагоцитозу); збільшує вміст в слині лізоциму відомого своєю бактерицидною активністю; стимулює і збільшує кількість SIgA, що грає головну роль в системі захисту ротової порожнини; уповільнює окислювальний метаболізм поліморфноядерних лейкоцитів; має подвійну терапевтичним ефектом (лікувальним і профілактичному); зручний в застосуванні (таблетки для розсмоктування) і має приємний смак; поєднується з будь-яким видом терапії; не містить цукру; безпечний, тому що надає тільки місцеву дію. За рахунок м'яти відзначено нетривалий знеболювальну дію. Застосовувати препарат необхідно не раніше ніж через 30-40 хв після обробки порожнини рота антисептичними і противірусними препаратами. Після розсмоктування таблетки протягом 1 години не рекомендується застосовувати їжу, полоскати рот.

Дані В. М. Єлізарової (2012) свідчать про перевагу комплексної терапії гострої фази герпетичного стоматиту із застосуванням імудона, її високу ефективність, яка виражається в достовірному скороченні термінів епітелізації елементів ураження. перші ознаки регенерації елементів ураження в мазках - відбитках з'являються вже на 2-3 день від початку лікування. Ускладнень не спостерігалося.

Ефективне застосування Траумель С в формі сублінгвальних таблеток (по 1-3 рази на день через 0,5 години після їжі або за 0,5 години до їди).

В якості нового підходу пропонуються - Алоферон - нова група антивірусних препаратів природного походження (С.І. Черниш, 2005). Спочатку це сімейство бета-амілоїдних пептидів було виділено з клітин імунної системи «хірургічних личинок» - комах сімейства Calliphoridae. У ті часи, коли медицина ще не знала антибіотиків, хірургічні личинки і продукти їх життєдіяльності широко використовувалися для лікування інфікованих ран. Як показали дослідження, імунна система цих комах синтезує ряд потужних антимікробних факторів і містить клітини, функціонально подібні до природними кілерами ссавців. В даний час Алоферон виробляються шляхом хімічного синтезу, що дозволяє вводити їх до складу сучасних лікарських і косметичних засобів.

На основі Алоферон 1 розроблена ін'єкційна лікарська форма, яка випускається під назвою «Алоксін-альфа» і призначена для лікування рецидивуючого генітального герпесу, причому препарат показав більш високу ефективність, ніж при використанні ацикловіру. І особливо важливо, що він збільшував терміни ремісії.

Терапевтична дія Алоферон-3, як і інших алоферонів, направлено на посилення розпізнавання вірусних антигенів імуннокомпетентними клітинами і знищення вогнищ вірусної інфекції. Зокрема, в присутності препарату посилюється здатність природних кілерів розпізнавати і лізірувати аномальні клітини, а також продукція інтерферону лейкоцитами у відповідь на стимуляцію вірусними антигенами. І в тому, і в іншому випадку Алоферон -3 виступає в якості кофактора активації імунної відповіді, для формування якого необхідна участь основного сигналу - патологічно зміненої клітини або вірусного антигену.

Ця особливість дозволяє локалізувати дію препарату у вогнищі ураження, уникаючи надмірних реакцій імунної системи за його межами, характерних для інших імунотропних засобів.

Такий механізм найбільшою мірою відповідає сучасним уявленням про природу імунологічних дисфункціях, супроводжуючих ГІ. В даний час накопичений значний досвід застосування препарату при лікуванні різних форм ГІ, в тому числі орофаціального герпесу.

Таким чином, серед препаратів з імунотерапевтичними властивостями, виділяють 3 групи:

* препарати мікробного походження: пірогенал, продігіозан, рибомуніл, нуклеінат натрію і ін;

* препарати ендогенного походження: препарати тимуса (Т-активін, тималін, тимоптин, тімактід, тімостимулін і інші), препарати кістково-мозкового походження (мієлопід), цитокіни (молграмостін, реаферон та ін.);

* хімічно чисті синтетичні препарати: лікувальні препарати з виявленими імуномодулюючими властивостями (наприклад, діуцифон), аналоги речовин ендогенного походження (лікопід, тимоген та інші), власне синтетичні препарати (поліоксідоній та ін.).

У зв'язку з недостатньо вивченим патогенезом РГС спроба протирецидивного лікування навіть з використанням комплексного лікування (призначення противірусних, гіпосенсибілізуючих засобів, імуномодуляторів) не завжди є успішними (Н.О. Савичук, 2012).

Таким чином, для герпесу характерно хронічний перебіг і довічне вірусоносійство. Здатність до необмежено тривалого персистування в організмі хворого обумовлена життєвою стратегією цього вірусу, заснованою на блокуванні механізмів природженого і адаптивного імунітету. Використовуючи різні прийоми молекулярної мімікрії, придушення активності імуннокомпетентних клітин, віруси - представники родини Herpes - Viridae - забезпечують захист заражених ними епітеліальних клітин від знищення Т-лімфоцитами і природними кілерами, безперешкодну реплікацію вірусного генома і інфікування нових клітин - господарів. Імунна система здорової людини обмежує вірусну експансію, проте в більшості випадків не здатна елімінувати приховану вірусну інфекцію.

Навіть невеликі збої в системі імунологічного нагляду призводить до рецидиву захворювання, а стійкий стан імунодефіциту може супроводжуватися розвитком гострої вірусної інфекції, ураженням важливих внутрішніх органів і летальним результатом.

Не викликає сумнівів, що підтримка антивірусного імунітету на необхідному рівні є ключем до збереження здорового стану, однак проблема захисту від рецидиву герпесу поки ще, не дивлячись на різноманітність фармакологічних засобів, поки ще далека від свого вирішення.

На закінчення слід зазначити, що ГГС в будь-якій формі є гострим контагіозним захворюванням і вимагає у всіх випадках уваги з боку педіатра і стоматолога, щоб забезпечити комплексне лікування, виключити контакт хворої дитини зі здоровими дітьми і провести профілактичні заходи в дитячих колективах.