Результати роботи ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України" за 2021 рік

2.5 «Дослідження частоти BRAF⁶⁰™ мутації в радіогенних і спорадичних папілярних тире- оїдних карциномах залежно від віку хворих на час операції» (наукові керівники: д-р мед. наук, проф., акад. НАМН України, чл.-кор. НАН України Тронько М.Д., д-р біол. наук, проф. Богданова Т.І.).

Вступ. Післячорнобильський радіогенний рак ЩЗ (РЩЗ) в опромінених дітей та підлітків України, як доведений основний медичний наслідок аварії на ЧАЕС, потребує довгострокового моніторингу захворюваності серед відповідного населення та детального аналізу поведінки папілярної тиреоїдної карциноми (ПТК). Розвиток ПТК пов'язаний із численними молекулярно-генетичними пошкодженнями в МАПК шляху, головним чином, із різними перебудовами в генах, так званими «fusions», і з точковими мутаціями, найчастіше BRAF^V600E мутацією.

Мета: продовжити моніторинг захворюваності на РЩЗ у групі підвищеного ризику (діти та підлітки України на момент аварії на ЧАЕС), визначити частоту BRAF^V600E мутації в радіогенних і спорадичних ПТК в однакових за віком групах, порівняти клініко-морфологічні показники BRAF-позитивних і BRAF-негативних карцином, а також провести клініко-гістопатологічний аналіз радіогенних ПТК пацієнтів віком до 49 років, опромінених у дитинстві, залежно від BRAF^V600E-статусу та рівня ймовірності причинно-наслідкового зв'язку (ЙПНЗ) між «чорнобильським» опроміненням та розвитком ПТК.

Матеріал і методи. Моніторинг захворюваності проводився з використанням епідеміологічних методів, наявність BRAF^V600E-мутації визначалася сумісно з Університетом Нагасакі (Японія) за допомогою імуногістохімічного дослідження з моноклональними антитілами anti-BRAF V600E (VE1) на 428 випадках радіогенних ПТК (пацієнти, які народилися до аварії на ЧАЕС) та 138 випадках спорадичних ПТК (пацієнти, які народилися після аварії на ЧАЕС). Висновки зроблено на основі детального статистичного одно- та багатоваріантного аналізу.

Результати. Встановлено, що захворюваність на РЩЗ у групі підвищеного ризику, як у цілому по Україні, так і в шести найбільш постраждалих північних регіонах, характеризувалася зрос- тальним трендом протягом періоду від 1990 до 2020 року. Суттєвою залишилася різниця між показниками захворюваності в найбільш і найменш постраждалих регіонах України протягом 2018-2020 рр.: 2,2 раза в дітей та 1,9 раза в підлітків на момент аварії на ЧАЕС. Захворюваність серед дітей, підлітків і дорослих (віком від 19 до 33 років), які народилися після аварії на ЧАЕС, протягом означеного періоду, як і в попередні роки спостереження, була значно нижчою в цілому по Україні, ніж у відповідних вікових групах осіб, які народилися до 1987 року. Зафіксоване в останні роки зростання захворюваності серед осіб, які народилися після аварії на ЧАЕС і не зазнали впливу радіаційного опромінення, віддзеркалює світову тенденцію поширення РЩЗ внаслідок значного покращення діагностичних можливостей щодо виявлення та видалення пухлин низького ступеня ризику. Частота BRAF^V600E мутації у пацієнтів віком до 28 років була вірогідно нижчою в радіогенних ПТК порівняно зі спорадичними (10,5% проти 30,4%, р<0,001). BRAF^V600E-позитивні ПТК характеризувалися подібними структурними та інвазійними властивостями, незалежно від етіології, та не були пов'язані з більш агресивним перебігом захворювання. На відміну від цього, BRAF^V600E-негативні ПТК частіше мали солідно-трабекулярний характер росту, екстратиреоїдне розповсюдження, віддалені метастази та виший загальний показник інвазійності (р<0,001 для всіх означених характеристик).

У пацієнтів віком до 49 років, опромінених у дитинстві, наявність BRAF^V600E мутації в ПТК асоціювалася з більш дорослим віком на момент аварії на ЧАЕС та на час операції, подовженим періодом латентності, низькими показниками ЙПНЗ, суттєвими розбіжностями в частоті різних структурних, інвазійних характеристик порівняно з пацієнтами з відсутністю BRAF^V600E мутації (р<0,001 для всіх означених характеристик), а також схильністю до розвитку радіойод-рефрактерних BRAF^V600E- позитивних рецидивів метастазів.

Висновки. 1. Встановлено, що захворюваність на РЩЗ в осіб віком до 18 років на момент аварії на ЧАЕС характеризувалася зростальними часовими трендами до 2020 року в різних регіонах України; наявна різниця між показниками в найбільш і найменш постраждалих регіонах може свідчити за наявність додаткової радіогенної компоненти захворюваності в забруднених регіонах України понад 30 років. 2. Захворюваність серед осіб віком до 33 років, що народилися після аварії на ЧАЕС була значно нижчою в цілому по Україні в усі періоди спостереження. 3. У пацієнтів віком до 28 років на час операції BRAF^V600E-мутація була більш властива спорадичним, ніж радіогенним ПТК. 4. У пацієнтів віком до 49 років, опромінених у дитинстві, наявність BRAF^V600E-мутації в ПТК порівняно з пацієнтами з відсутністю такої мутації асоціювалася з більш дорослим віком на момент аварії на ЧАЕС та на час операції, подовженим періодом латентності та низькими показниками ЙПНЗ. 5. Гістопатологічні та клінічні характеристики ПТК, пов'язані виключно з позитивним BRAF^V600E-статусом, незалежно від вікового конфаундеру та рівня ЙПНЗ -- це висока частота мікрокарцином, переважання папілярної будови та частіші онкоцитарні зміни. 6. BRAF^V600E-позитивні ПТК не асоціювалися з ознаками вищих інвазійних властивостей із підвищенням рівня ЙПНЗ, що не дає підстав для будь-яких особливих рекомендацій щодо первинного лікування хворих середнього віку з BRAF^V600E-позитивними ПТК, які зазнали опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС. 7. З огляду на те, що BRAF^V600E- позитивний статус ПТК мав прогностичний вплив на безрецидивну виживаність і підвищував шанс розвитку рецидивів радіойод- рефрактерних метастазів, визначення цього статусу та врахування специфічних патологічних ознак первинної пухлини, можуть бути корисними при проведенні радіойодтерапії та для більш ретельного післяопераційного спостереження за такими пацієнтами.

2.6 «Оптимізація діагностики, хірургічного лікування та прогнозування перебігу пухлин щитоподібної залози, інциденталом надниркових залоз та паратиреоїдних аденом» (науковий керівник: д-р мед. наук, проф., членкор. НАМН України Коваленко А.Є.).

Вступ. В останні роки велике клінічне значення набуло молекулярне тестування як додатковий метод оцінки ризику злоякісності. Встановлено, що при тиреоїдних карциномах більшість молекулярних подій пов'язані з мутацією генів BRAF, RAS, RET/PTC і PAX8/ PPARy. Очікується, що молекулярні тести зможуть передбачити ризик раку в тиреоїд- них вузлах із високою точністю, усуваючи невизначеність цитологічного дослідження, а генетичний портрет пухлини визначатиме характер лікування та прогноз. Впровадження молекулярно-генетичного тестування в клінічну практику як діагностичного доповнення до цитопатології може знизити кількість необґрунтованих оперативних втручань діагностичного характеру.

Мета: визначити діагностичну значущість молекулярно-генетичного тесту, який складається з мутацій та транслокацій 7 генів BRAF^V600E, HRAS, NRAS, KRAS, RET/PTC1, RET/PTC3 і PAX8/PPARy в цитоморфологічній діагностиці вперше виявлених тиреоїдних вузлів.

Матеріал і методи. У дослідження ввійшли 228 пацієнтів із вперше виявленими вузловими утвореннями ЩЗ, серед яких 82 були згодом прооперовані та морфологічно верифіковані. Забір матеріалу для молекулярно-генетичних досліджень проводився шляхом тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії вузла ЩЗ. Нуклеїнова кислота була ізольована за допомогою афінних колонок та набору реагентів «Quick-DNA miniprep kit» («Zymo Research», США), після чого з нею був проведений ПЛР-аналіз.

Результати. Одночасний цитологічний та молекулярно-генетичний аналіз пунктатів вузлів ЩЗ показав, що позитивні генетичні маркери можуть виявлятися у всіх інформативних варіантах цитологічних висновків по класифікації The Bethesda System for Reporting Thyroid Cytopathology (TBSRTC). Відмічено, що частота мутаційно-позитивних спостережень збільшувалася від нижнього діагностичного класу -- II (доброякісні) (12 із 82 біопсій, 14,6%) до вищих класів. Діагностичні класи III і IV (атипія невизначеної значущості та фолікулярна неоплазія) показали вірогідне збільшення (p<0,001) частини мутаційно-позитивних спостережень (20 із 93 біопсій, 21,5%). У діагностичних класах V і VI (підозра на злоякісність і злоякісність) мутаційно-позитивні спостереження становили вже 47,2% (25 із 53 біопсій). Також відзначено, що BRAF- подібні генетичні альтерації (BRAF^V600E, RET/ PTC1 RET/PTC3) вірогідно частіше (p<0,001) відзначалися в діагностичних класах V та VI вищим ризиком малігнізіції (24 з 25 біопсій, 96%) порівняно з більш «спокійними» діагностичними класами II (4 з 10 біопсій, 40%), III і IV (9 із 20 біопсій, 45%). Навпаки, RAS- подібні мутації (HRAS, NRAS, KRAS і PAX8/ PPARy) частіше спостерігалися в діагностичних класах із нищим ризиком злоякісності: II (6 із 10 біопсій, 60%); III і IV (11 із 20 біопсій, 55%) на відміну від діагностичних класів V і VI (1 із 25 біопсій, 4%). При оцінці результатів молекулярного тестування тиреоїдних вузлів після їх хірургічного видалення виявлено, що найбільш показовою була присутність BRAF мутацій (56,2%) при класичному варіанті папілярної карциноми. Мутації онкогену RET при цьому типі карциноми були не так значущі та позитивні лише в одному спостереженні. RAS-подібні мутації (HRAS, NRAS, KRAS і PAX8/PPARy) найчастіше були виявлені у випадках фолікулярного варіанта папілярної тиреоїдної карциноми (18,7% спостереження), неінвазивної фолікулярної неоплазії з ядерними ознаками папілярної карциноми (NIFTP) (28,6% спостереження) і фолікулярної аденоми (28,5% спостереження).

Висновки. 1. Проведення молекулярно-генетичного тестування на доопераційному етапі може виявити наявність генетичних альтерацій, навіть у цитологічно доброякісних вузлах, та вплинути на тактику ведення таких пацієнтів. 2. Частота мутаційно-позитивних біопсій тиреоїдних вузлів була пов'язана з ризиком малігнізації в кожному діагностичному класі, що підтримувало ідентифікацію прогностично значущих діагностичних категорій. 3. Тест 7 генів може бути дієвим додатковим методом до аналізу стратифікації ризику малігнізації тиреоїдних вузлів цитологічних діагностичних класів III (AUS/FLUS) і IV (FN/SFN) зі складною невизначеною інтерпретацією результатів. 4. Для папілярної карциноми найбільш характерна присутність BRAF^V600E мутацій, але не у всіх випадках, що дозволяє їх розділити на BRAF-позитивні та BRAF-негативні. 5. Присутність RAS-подібних мутацій в тиреоїдних вузлах свідчить про необхідність хірургічного втручання у зв'язку з високим ризиком їх злоякісності.

2.7 «Оптимізація лікування хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією на підставі аналізу клініко-імунологічних особливостей перебігу захворювання та віддалених результатів лікування» (науковий керівник: канд. мед. наук, старш. наук. співроб. Терехова Г.М.).

Вступ. Автоімунна офтальмопатія (АО) -- автоімунне захворювання, що характеризується комплексним ураженням тканин орбіти та супроводжується інфільтрацією, набряком, проліферацією ретробульбарної жирової клітковини, м'язів та сполучної тканини. Патогенез АО тісно пов'язаний з автоімунними захворюваннями ЩЗ: із хворобою Грейвса (дифузний токсичний зоб, ДТЗ) -- у 90% випадків, із тиреоїдитом Хашимото -- у 10% випадків, але може перебігати і як незалежне від патології ЩЗ захворювання. Відомо, що ДТЗ -- це автоімунне захворювання, яке характеризується інфільтрацією тиреоїдних антиген-специфічних Т клітин у тканини, що експресують рецептори тиреотропного гормону (рТТГ). Доведено, що цитокіни беруть активну участь у розвитку АО при ДТЗ, однак залишаються дискусійними питання щодо специфічності цитокінів при АО. Актуальною проблемою є дослідження результатів лікування АО за ДТЗ та створення новітніх схем профілактики та лікування цієї патології.

Мета: оптимізу- вати лікування ДТЗ з АО на підставі аналізу клініко-імунологічних особливостей перебігу захворювання та оцінки віддалених результатів.

Матеріал та методи: анкетування, клінічні ендокринологічне та офтальмологічне обстеження, ультразвукове дослідження орбіт, гормональні, імуноферментні та біохімічні дослідження.

Результати. Зі 100 пацієнтів _VERTE із ДТЗ і АО еутиреоз діагностували в 65% осіб, гіпертиреоз -- у 18% і субклінічний гіпертиреоз -- у 17%. Рівень антитіл до рецепторів тиреотропного гормону (АТ рТТГ) становив 11,07±1,03 Од/мл (норма: <0,55 Од/ мл), що підтверджувало наявність ДТЗ. Ці зміни супроводжувалися збільшенням рівня фактора некрозу пухлин а у сироватці крові до 7,12±1,3 пг/мл (індивідуальні показники: 4,0-9,3 пг/мл), що можна розглядати як один з аспектів патогенезу формування змін із боку органу зору. Рівень прозапального цитокіну Іл-1р вірогідно зростає в пацієнтів із ДТЗ порівняно з групою здорових осіб. У пацієнтів з активною стадією АО при ДТЗ рівень Іл-1р вірогідно перевищує цей показник у групі пацієнтів без АО, що може вказувати на специфічність даного цитокіну як маркера активності запального автоімунного процесу в орбітах. Клінічне обстеження стану орбіт виявило, що більшість осіб мали АО III-IV стадії за класифікацією NOSPECS і активнісь за шкалою CAS складала 2,64 бала (неактивна АО), тоді як у 49 осіб активність за шкалою CAS складала 5,20 бала (активна АО). За допомогою ультразвукового дослідження орбіт встановлені специфічні зміни ретробульбарної жирової клітковини та міопатія м'язів орбіти. Недостатність 25-гідроксивітаміна D є у всіх пацієнтів із ДТЗ, а в пацієнтів з АО його рівень вірогідно нижчий, ніж у пацієнтів без АО. Комплексне лікування АО з використанням пульс-терапії метілпреднізолоном, препаратів селену та вітаміну D₃ призводить до регресу проявів офтальмопатії. Рівень прозапально- го цитокіну інтерлейкіну-1р (Іл-1р) вірогідно зростає в пацієнтів із ДТЗ порівняно з групою здорових осіб. У пацієнтів з активною стадією АО при ДТЗ рівень Іл-1р вірогідно перевищує цей показник у групі пацієнтів без АО, що може вказувати на специфічність даного цитокіну як маркера активності запального автоімунного процесу в орбітах. Лікування хворих з активним перебігом АО, що прогресує, на тлі ДТЗ препаратом цитостатиків мофетилмікофенілатом дозволило отримати виразний позитивний ефект шляхом зменшення проявів активності АО за шкалою САS, рівнів АТ рТТГ і С-реактивного білка.

Висновки. 1. АО за ДТЗ призводить до значного зниження самооцінки та якості життя хворих, серед яких переважали жінки середнього віку; клінічне обстеження стану орбіт виявило, що більшість осіб мали неактивну АО III-IV стадії за NOSPECS; 49 осіб мали активну форму АО. 2. У хворих на АО виявлено підвищення рівня фактора некрозу пухлин а і рівня АТ рТТГ, який за тиреостатичної терапії вірогідно знижується; недостатність 25-гідроксивітаміна D є у всіх пацієнтів із ДТЗ, а в пацієнтів з АО його рівень вірогідно нижчий, ніж у пацієнтів без АО. 3. У хворих на ДТЗ з АО спостерігається збільшенння об'єму ретробульбарної жирової клітковини, набряк хоріоретинального комплексу та міопатія м'язів органу зору. 4. Вірогідне підвищення концентрації прозапального цитокіну Іл-1р та АТ рТТГ у пацієнтів із ДТЗ та АО, порівняно з пацієнтами без АО, може свідчити про специфічність цього показника як діагностичного маркера при автоімунному процесі в тканинах орбіт.

2.8 «Розробити та дослідити ефективність нових засобів профілактики захворювань ендокринної системи з метою їх впровадження в клінічну практику» (науковий керівник: д-р мед. наук, проф. Кравченко В.І.).

Вступ. Фактори зовнішнього середовища (зокрема, мікро- та макроелементи) чинять сильну дію на виникнення захворювань організму, зокрема ендокринних. Ми виявили дефіцит Zn, Fe, Se в раціоні населення північних регіонів України, який був більш виразний у пацієнтів із тиреоїдною патологією. Виявлені порушення вмісту мікроелементів у крові під час першої та другої половини вагітності.

Мета: розробити нові препарати для групової та індивідуальної профілактики ендокринної патології, дослідити їх ефективність та рекомендувати для впровадження.

Матеріал і методи. Обстежено 260 мешканців м. Києва та Київської області: 104 - із хворобою Грейвса, 16 - з автоімунним тиреоїдитом (АІТ), 35 - із зобом і 105 - без тиреоїдної патології (контрольна група), у сироватці крові яких визначали рівень селену спектрофлуориметричним методом, рівні інших елементів -- масспектрометричним методом.

Результати. Рівень селену в сироватці крові хворих Грейвса був вірогідно нищим порівняно з контролем: Ме становила 29,35 та 1-3 квартилі [6,85-58,77] мкг/л. З віком селенодефіцит посилювався. У пацієнтів із хворобою Грейвса спостерігали підвищений рівень тиреоїдних гормонів, знижений рівень тиреотропного гормона (ТТГ) і збільшений об'єм ЩЗ. Через 3 і 6 місяців після приймання тирозолу відбулася повна нормалізація рівня тиреоїдних гормонів і ТТГ, а також збільшення рівня селену в крові, який залишався нижчим порівняно з контролем. У групі хворих зареєстрований зв'язок між рівнем селену та йодурією (р<0,05), спостерігається кореляція між титром антитіл до рецептора ТТГ та рівнем селену в сироватці крові (р<0,05), та як і в контролі кореляція між показниками функції ЩЗ та рівнем селену в сироватці крові (р<0,05). Показано зниження титру антитіл до рецепторів ТТГ при підвищенні рівня селену в крові. У пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом встановлено збільшення об'єму ЩЗ, підвищення рівнів антитіл до тиреопероксидази та ТТГ. Ме екскреції йоду з сечею в дослідних групах був вірогідно нижчим порівняно з контролем (51,7 мкг/л проти 80,5 мкг/л, p<0,05), що свідчить про наявність йододефіциту слабкого ступеня. Відносний ризик розвитку АІТ при низькому вмісту магнію становив RR=5,4 (95% ДІ [2,7-8,8], р<0,001), при низькому вмісту кальцію -- 2,9 (95% ДІ [1,8-3,6], р<0,001) та при низькому вмісту цинку -- 2,3 (95% ДІ [1,6-2,6], р<0,01). У хворих із тиреоїдною патологією (тиреотоксикоз, зоб і гіпотиреоз) Ме екскреції йоду з сечею був вірогідно нижчим порівняно з хворими з еутиреозом (71,7 мкг/л проти 87,9 мкг/л), що свідчить про наявність йододефіциту слабкого ступеня. Встановлена вірогідна кореляція між вмістом цинку та заліза в сироватці крові контрольної групи та групи з тиреоїдною патологією. Розроблений лабораторний регламент виготовлення таблеток із цитратом кальцію і вітаміном D₃, таблеток з йодом, таблеток із селеном і таблеток із йодом та селеном.

Висновки. 1. Виявлено низький рівень селену в сироватці крові та високий титр антитіл до рецепторів тиреотропного гормону (АТрТТГ) при хворобі Грейвса, зареєстрований зв'язок між рівнем селену та йодурією (р<0,05), спостерігається кореляція між титром АТрТТГ, та, як і в групі контролю, кореляція між показниками функції ЩЗ (р<0,05). 2. При лікуванні тирозолом підвищення рівня ТТГ та селену в крові знижувало ризик основного показника хвороби Грейвса -- титру АТрТТГ у сироватці крові. 3. При автоімунному тиреоїдиті у хворих Житомирської області вміст елементів Са, Мg, Zn і Cu в сироватці крові був знижений порівняно з показниками в контрольній групі. 4. Відносний ризик розвитку АІТ при низькому вмісту магнію становив RR=5,4 (95% ДІ [2,7-8,8], р<0,001), при низькому вмісту кальцію -- 2,9 (95% ДІ [1,8-3,6], р<0,001) та при низькому вмісту цинку -- 2,3 (95% ДІ [1,6-2,6], р<0,01). 5. У хворих із тиреоїдною патологією (тиреотоксикоз, зоб і гіпотиреоз) встановлено йододефіцит слабкого ступеня. 6. Створені ефективні та зручні для широкого кола споживачів і водночас доступні засоби для профілактики та лікування недостатності йоду, селену, кальцію, магнію та цинку -- швидкорозчинні шипучі таблетки, основною дієвою речовиною яких є цитрат кальцію; запропоновані таблетки можуть бути застосовані як самостійна біологічно активна добавка, або ж як носій інших мікроелементів/макроелементів з вітамінами.

2.9 «Удосконалення методів діагностики, прогнозування та корекції ендокринопатій (раку щитоподібної залози та цукрового діабету)» (наукові керівники: д-р мед. наук, проф., акад. НАМН України, чл.-кор. НАН України Тронько М.Д., д-р мед. наук, проф. Кваченюк А.М.).

Вступ. Проблема діагностики та лікування злоякісних пухлин ЩЗ і ЦД залишається актуальною в сучасній медицині.

Мета: розробити ефективні методи передопераційної діагностики та прогнозування радіойодрезистентності папілярного раку (ПР) ЩЗ для вибору тактики адекватного лікування.

Матеріал і методи. Цитологічні дослідження проводили на матеріалі тонкогольчастих аспіраційних пункційних біопсій (ТАПБ), отриманих від пацієнтів із патоморфологічно верифікованими ПРЩЗ. Імуно- цитохімічні дослідження проводили з використанням моноклональних антитіл (МКАТ) миші проти тиреоїдної пероксидази (ТПО). Концентрацію інтерлейкіну-10 (ІІ.-10) визначали за допомогою методу імуноферментного аналізу, кількість Treg у периферичній крові -- методом проточної цитометрії. Для визначення взаємозв'язку довжини теломер й активності теломерази з показниками ліпідного спектра, структурно-функціонального стану серця та церебральних судин і варіабельністю ритму серця (ВРС) у пацієнтів із церебральним атеросклерозом (ЦА) 1-3-ї стадій і ЦД2, пацієнтів розподілили на 2 групи: 1-а -- із ЦА 1-2-ї стадій, 2-а -- із ЦА 3-ї стадії, які перенесли ішемічний інсульт (ІІ). Для виявлення чинників, що впливають на довжину теломер, використовували метод побудови логістичних моделей регресії.

Результати. Встановлено наявність зворотного кореляційного зв'язку між вмістом епітеліальних клітин, які реагують з антитілами до ТПО, та частотою виявлення метастазів у цих пацієнтів у післяопераційний період (після проведення тиреоїдектомії та радіойодтерапії (РЙТ)) (p<0,05) як за визначенням гама-кореляції (-0,489362), так і за методом Спірмена (-0,344788). Показано, що при високому вмісті тиреоцитів із позитивною реакцією антитіл до ТПО у пунктатах ПРЩЗ (від 50,0% до 92,0%) не було визначено метастазів у післяопераційний період. При цьому, появу радіойодрезистентних метастазів (РЙРМ) реєстрували лише у випадках відсутності експресії ТПО в матеріалі ТАПБ ПРЩЗ, або якщо вона мала місце щонайбільше у 25,0% тиреоцитів у пунктатах. Показано, що визначення вмісту тиреоцитів за наявністі ТПО у матеріалі ТАПБ ПРЩЗ може бути використано для прогнозування їх поведінки та тенденцій їх метастазування в післяопераційний період. Післяопераційні метастази, зокрема РЙРМ, були визначені в 60,97% (25 із 41 випадків) за наявності особливих фенотипів епітеліоцитів (S-, або «світлих» клітин) у пунктатах первинних ПРЩЗ. Водночас у пацієнтів за відсутності цих клітин у пунктах ПРЩЗ, такі метастази визначено лише в 35,42% (17 із 48 випадків). Вірогідно підтверджена різниця між частотою метастазування в групах за наявності та відсутності S-клітин у пунктатах первинних ПРЩЗ (р=0,0272). Вперше запропоновано використання визначення експресії ТПО та S-епітеліоцитів у матеріалі ТАПБ ПРЩЗ із метою передопераційного прогнозування поведінку ПРЩЗ у післяопераційний період та розвитку радіойодрезистентності. Показано, що пік змін кількості регуляторних клітин в обох групах хворих як за наявності легеневих метастазів, так і без них, визначається через місяць після РЙТ, а через 3 місяці показник поступово нормалізується. Через півроку після РЙТ кількість Treg повністю відновлюється. Виявлено, що у хворих на ПРЩЗ із віддаленими метастазами вміст протизапального IL-10 у периферичній крові перевищує показники здорових донорів майже в 4 рази, у групі пацієнтів без віддалених метастазів середні показники були вище норми, але різниця не є вірогідною. У ранні строки (6-7 доба) після РЙТ не виявлено змін вмісту IL-10; через місяць спостерігається збільшення його секреції у хворих обох груп -- у період максимальної продукції прозапальних цитокінів; через 6 місяців у більшості хворих показники повертаються до норми. Вміст IL-10 залишається високим у 21% пацієнтів із віддаленими метастазами та в 6% пацієнтів без метастазів. Зважаючи на роль IL-10 у патогенезі фіброзів, визначення його вмісту може мати прогностичну цінність при оцінці можливих радіаційно-індукованих побічних ефектів. Вперше проведено комплексне дослідження структурно-функціонального стану серця, екстра- та інтракраніальних артерій, системної та мозкової гемодинаміки, варіативності серцевого ритму, особливостей довжини теломер та активності теломерази, маркерів оксидативного стресу, оцінено когнітивний статус у хворих із ЦА 1-3-ї стадій залежно від наявності порушень вуглеводного обміну різного ступеня. Встановлено, що для хворих на некомпенсований ЦД2 із ЦА 1-2 стадій порівняно з хворими на компенсований ЦД2 характерні більш суттєві потовщення стінок лівого шлуночка і збільшення міжшлуночкової перетинки, задньої стінки ЛШ, збільшення маси міокарда ЛШ, зниження фракції викиду (ФВ) і ударного об'єму (УО) на фоні пригнічення симпато/парасимпатичного балансу (НЧ/ВЧ) та гіперсимпатикотонії за відсутності значущих відмінностей у церебральній гемодинамі- ці. Доведено, що ЦА 3-ї стадії у хворих на ЦД2 супроводжується значним зниженням показників антиоксидативного захисту та розвитком атерогенної дисліпідемії на тлі скорочення довжини теломер і нижчого рівня фізичної активності порівняно з пацієнтами із ЦА 3 стадії без ЦД. Виявлено зв'язок довжини теломер із ЛПДНЩ, фракцією викиду і характеристиками діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів із ЦД2, а також активності теломерази з індексом атерогенності та індексом загальної напруги вегетативної регуляції ритму серця.

Висновки. 1. Доведено зворотний кореляційний зв'язок між вмістом епітеліальних клітин із позитивною імуноцитохімічною реакцією до ТПО у пунктатах ПРЩЗ та частотою їх післяопераційного метастазування. 2. Вміст ТПО-позитивних тиреоцитів у пунктатах ПРЩЗ <25% клітин не виключає його післяопераційного метастазування та появи РЙРМ, а вміст >50% дозволяє прогнозувати їх сприятливу поведінку без розвитку післяопераційних метастазів. 3. Доведена різниця між частотою післяопераційного прогнозування залежно від наявності особливих S-епітеліоцитів у пунктатах ПРЩЗ. Визначення експресії ТПО та S-епітеліоцитів у пункційному матеріалі ПРЩЗ може бути використано для прогнозування їх післяопераційного метастазування та радіойодрезистентності. 4. У хворих на ПРЩЗ із віддаленими метастазами вміст протизапального Іл-10 у периферичній крові перевищує показники здорових донорів майже в 4 рази, у групі пацієнтів без відділених метастазів середні показники вище норми, але різниця не є вірогідною. 5. У ранні строки (6-7 доба) після РЙТ не виявлено змін вмісту IL-10; через місяць спостерігається збільшення його секреції у хворих обох груп -- у період максимальної продукції прозапальних цитокінів; через 6 місяців у більшості хворих показники повертаються до норми. 6. Вміст IL-10 залишається високим у 21% пацієнтів із віддаленими метастазами та в 6% пацієнтів без метастазів. 7. Визначення вмісту ІЛ-10 може мати прогностичну цінність при оцінці можливих радіаційно-індукованих побічних ефектів. 8. Введення терапевтичних активностей РЙ хворим на тиреоїдний рак призводить до порушення кількості регуляторних Т-клітин периферичної крові: максимальні зміни вмісту Treg клітин лімфоцитів периферичної крові визначаються через один місяць після РЙТ; за наявності легеневих метастазів вірогідні зміни кількості Treg клітин спостерігається вже на 6 день. 9. Виявлено зв'язок довжини теломер із ЛПДНЩ, фракцією викиду і характеристиками діастолічної функції ЛШ у пацієнтів із різними стадіями ЦА, зокрема із ЦД2), а також активності теломерази з індексом атеросклерозу (ІА) та індексом загальної напруги вегетативної регуляції ритму серця. 10. У пацієнтів із ЦА 1-3-ї стадій виявлено асоціацію певних маркерів оксидативного стресу -- каталази, глутатіону -- із довжиною теломер й активністю теломерази незалежно від наявності ЦД2. 11. Для пацієнтів із ЦА 1-3-ої стадій, у яких активність теломерази є більшою, визначено вірогідно нижчі рівні каталази порівняно з даними показниками в пацієнтів із нижчою активністю теломерази. Найбільш стійкий прямий кореляційний зв'язок у даної категорії пацієнтів виявлено між глутатіоном та активністю теломерази, що може свідчити про ключову роль глутатіону в швидкості вкорочення теломер і розвитку атеросклерозу. 12. Встановлено позитивні зв'язки довжини теломер із комплексом інтіма-медіа та показником НЧ/ВЧ, а також негативний зв'язок із діастолічною функцією ЛШ.

2.10 «Удосконалити методи лікування хворих на ожиріння на основі вивчення деяких патогенетичних чинників цього захворювання» (науковий керівник: д-р мед. наук Орленко В.Л.).

Вступ. Поширеність ожиріння та його ускладнень обумовлює необхідність вивчення жирової тканини як ендокринного органу, а саме рівня гормонів, що виробляються в жировій тканині (лептин), гормонів шлунково-кишкового тракту (пептид YY), дослідження шляхів їх регуляції та взаємозв'язку з забезпеченістю вітаміном D (віт D), що поглибить розуміння патогенезу ожиріння у хворих на ЦД і буде сприяти розробці індивідуальних методів його профілактики та лікування. Останніми роками велику увагу приділяють проблемі комор- бідності, особливо в пацієнтів із метаболічним синдромом або ЦД на тлі ожиріння. Коморбідність коронавірусної інфекції (COVID-19) із ЦД та надмірною вагою/ожирінням підвищує ризик важкого перебігу цього інфекційного захворювання. Оскільки мішенями COVID-19 є ті ж органи та системи, які вже пошкоджені внаслідок дії метаболічних порушень на тлі ЦД та/або ожиріння, тому прогресивно зростає ризик несприятливих серцево-судинних подій та ризик декомпенсації основного захворювання. Це обумовлює необхідність пошуку нових шляхів попередження ускладнень і надання коректної медичної допомоги.

Мета: оптимізувати виявлення факторів ризику розвитку ожиріння у хворих із порушенням вуглеводного обміну для запобіганню його прогресуванню та розробки методів профілактики та лікування.

Матеріал і методи: біохімічні, імуноферментні, інструментальні та статистичні.

Результати. Аналіз результатів обстеження хворих після перенесеного COVID-19 із наявним ЦД2 до захворювання, вперше виявленим ЦД на тлі COVID-19, предіабетом та без порушення вуглеводного обміну з постковідним синдромом виявив вірогідне зниження показників якості життя в пацієнтів із ЦД2. Пацієнти з ЦД2, який був діагностований до перенесеного COVID-19, мали більше проявів постковідного синдрому по шкалі «біль/дискомфорт», ніж група контролю. Також було встановлено, що виникнення тривоги/депресії після перенесеного COVID-19 імовірно не пов'язане із наявністю порушення вуглеводного обміну. Також пацієнти із ЦД2 мали більше труднощів у своїй звичайній повсякденній діяльності порівняно з іншими групами. Таким чином доведено, що перенесений COVID-19 значною мірою вплинув на якість життя пацієнтів із ЦД2, як вперше виявленим, так і з вже наявним. Шляхом дисперсійного аналізу отриманих даних показано, що для пацієнтів з ЦД2, незалежно від перенесеного COVID-19, був характерний дефіцит або недостатність віт D. Також актуальним є вивчення особливостей перебігу COVID-19 у гострому періоді у хворих на ЦД та ожиріння. Проаналізовані результати обстеження та лікування у стаціонарі 75 пацієнтів із середнім та тяжким ступенем перебігу COVID-19 залежно від ступеня порушення вуглеводного обміну та наявності ожиріння. Ускладнення перебігу COVID-19 під час стаціонарного лікування зафіксовані в 30,4% пацієнтів. Встановлено, що частка хворих з ускладненнями протягом лікування в стаціонарі мала пряму кореляційну залежність від рівня глікованого гемоглобіну (НЬА1с) та індексу маси тіла (ІМТ). Так, порівняно з групою пацієнтів, що мають значення НЬА1с <6,4%, шанси мати ускладнення в пацієнтів зі значенням НЬА1с 6,5-7,0% -- вищі у 2,5 раза, у пацієнтів зі значенням НЬА1с 7,18,0% -- вищі в 6,3 раза, а в пацієнтів зі значенням НЬА1с >8,1% -- у 14,6 раза. При значенні ІМТ 25,0-29,9 кг/м² шанси на ускладнення в стаціонарі вищі в 3,4 раза, а при значенні ІМТ >30,0 кг/м² -- вищі в 11,5 раза, ніж при значенні ІМТ <24,9. Встановлено, що для чоловіків шанси важкого перебігу COVID-19 вищі в 6,3 раза. У хворих на ЦД2 з ожирінням рівень лептину підвищувався на тлі ожиріння, мав позитивний кореляційний зв'язок з ІМТ, рівнем інсуліну та рівнем загального та вісцерального жиру за показниками біоімпедансного вимірювання; його рівень не залежав від віку пацієнтів та статі. Вміст лептину суттєво не відрізнявся (p>0,05) при різних ступенях ожиріння. У групі жінок із I ступенем ожиріння виявлено позитивну кореляцію між рівнями лептину і холестерину ЛПНЩ (r=0,788, p=0,002), що дозволяє припустити вплив гіперлептинемії на формування дисліпідемії. Найвищий вміст лептину виявлено при абдомінальному типі ожиріння, що підтверджує численні дані про активну роль вісцеральної жирової тканини в розвитку гі- перлептинемії. Також встановлено, що вміст лептину вірогідно не відрізнявся між собою в групах пацієнтів з HbA1c <7,5 % і 7,5-8,5%, а при HbA1c >8,5% цей показник вірогідно знижувався. У хворих із HbA1c 7,5-8,5% лептин позитивно корелював з ІМТ (r=0,683, p=0,042) і рівнем глікемії (r=0,750, p=0,02). Виявлено, що концентрація лептину також знижується зі збільшенням тривалості ЦД2. При ультразвуковому дослідженні брахіоцефальних судин виявлено вірогідне підвищення показника товщини комплексу інтима медіа (КІМ) як у групі з глютеофеморальним типом ожиріння (1,00±0,06 мм, p=0,001), так і з абдомінальним (0,97±0,02 мм, p<0,001) порівняно з контрольною групою без метаболічних порушень (0,56±0,02 мм). Існують дані, що на тлі ожиріння порушується транспорт лептину в ЦНС і знижується його вплив на нейропетиди ЦНС, що мають анорексигенний вплив. Зниження рівня лептину у хворих на ЦД з ожирінням може стимулювати на тлі підвищення апетиту набір ваги та сприяти прогресування ступеня декомпенсації ЦД та інсулінорезистентності. Рівень пептиду YY був вірогідно нижчим у хворих на ожиріння порівняно зі здоровими особами (49,04±1,95 пг/мл проти 64,72±3,41 пг/мл, p<0,05), не залежав від наявності та ступеня компенсації ЦД і показників інсулінорезистентності. Спостерігалась обернена пропорційна залежність між ІМТ, показниками інсулінорезистентності та рівнем пептиду YY. Зниження рівня YYP може впливати на харчову поведінку хворих і порушувати центральні механізми харчового задоволення. У хворих з ожирінням виявлено низький рівень гідроксивітаміну D (25-OH-D3), що мав обернений кореляційний зв'язок із рівнем інсуліну і лептину. Мінімальний вміст вітаміну виявлено при абдомінальному типі ожиріння. Не було встановлено суттєвих змін рівня віт D залежно від ступеня ожиріння, тривалості та компенсації ЦД. У пацієнтів була виявлена негативна кореляція 25- OH-D3 та КІМ (r=-0,36, p=0,016). Аналогічні негативні кореляції цих параметрів виявлено у хворих із тривалістю ЦД >10 років (r=-0,769, p=0,015) та рівнем HbA1c (r=-0,486, p=0,008). Очевидно, вітамін 25-OH-D3 відіграє певну роль у розвитку атеросклеротичного ураження судин. Негативна кореляція рівня 25-OH-D3 та обводу талії (ОТ) і обводу стегна (ОС) (r= -0,85, p=0,004) у групі хворих із тривалістю ЦД2 >10 років дозволяє припустити, що вміст віт D залежить від типу ожиріння. Крім того, рівень 25-OH-D3 був вірогідно нижчим у хворих із вперше виявленим ЦД2 та в осіб чоловічої статі. Отже, наші дані підтверджують важливу роль вітаміну 25-OH-D3 в розвитку інсулінорезистентності та ЦД2. Важливим є дослідження позитивного впливу адекватних доз віт D на прогресування інсулінорезистентності та розвиток ЦД в групах ризику.

Висновки. 1. Метаболічні порушення є значущим фактором, що негативно впливає на перебіг інфекції COVID-19 та її можливі ускладнення. Особливо небезпечними є наслідки для осіб із вперше виявленим і декомпенсованим ЦД, надмірною вагою та ожирінням. 2. Контроль рівня HbA1c є важливим фактором для планування рекомендацій щодо лікування кожного конкретного пацієнта під час лікування хворих на COVID-19, оцінки тяжкості та прогнозу перебігу інфекційного процесу. 3. Наявність ЦД2 можна вважати фактором ризику виникнення постковідного синдрому в пацієнтів, які одужали від COVID-19. 4. У хворих з ожирінням виявлено вірогідне підвищення рівня адипокінів, а саме лептину та зниження пептиду YY і віт D на тлі підвищених показників інсулінорезистентності та рівня вісцерального жиру. Рівні лептину, пептиду YY та віт D залежали від компенсації ЦД і не змінювались залежно від ступеня ожиріння.

клінічний медицина ендокринний діабет

3. Міжнародні наукові програми Спільний Українсько-Американський «Науковий проект дослідження раку та інших захворювань щитоподібної залози в Україні в результаті аварії на Чорнобильській АЕС» (науковий керівник: д-р мед. наук, проф., акад. НАМН України, чл.-кор. НАН України Тронько М.Д.)

Вступ. Аварія на ЧАЕС в Україні 26.04.1986 р. призвела до викиду в атмосферу великої кількості радіоактивного йоду, який накопичується в ЩЗ людини при споживанні забруднених харчових продуктів і призводить до значного збільшення захворюваності на рак ЩЗ серед дітей та підлітків. Понад 20 років назад в рамках Українсько-Американського тиреоїдного проекту (УАТП) було сформовано когорту з 15 826 суб'єктів віком до 18 років на момент аварії на ЧАЕС з індивідуальними дозами опромінення ЩЗ, які кожні 2-3 роки проходили комплексне обстеження стану тиреоїдної системи. Під час першого обстеження в суб'єктів когорти було виявлено 3612 випадків основних нозологічних одиниць тиреоїдної патології. Протягом 17 років було проведено 6 скринінгів, однак надалі вони були призупинені через фінансові проблеми. Під час вагітності та лактації можливе підвищення чутливості до радіації через швидку проліферацію клітин і концентрацію радіойоду в молочних залозах, однак відповідні епідеміологічні дані вкрай обмежені.

Мета: встановити поточний демографічний статус і наявність певних захворювань у членів когорти УАТП та жінок, які народили живу дитину в період з 01.04.1985 р. по 30.06.1986 р.

Матеріал і методи. Інформація від членів когорти та жінок була отримана шляхом заповнення спеціальних опитувальників через пошту, через телефонні контакти та під час перевірки суб'єкта і внесена в базу даних MS Access.

Результати. З вересня 2018 року проводиться моніторинг когорти за допомогою демографічного опитування. Оновлено демографічну анкету. Зібрано 13 445 демографічних анкет для 12 979 членів когорти (86,9% від загальної кількості в когорті), в тому числі 3604 анкети -- через пошту, 8187 анкет -- через телефонні контакти та 1654 анкети -- під час перевірки суб'єкта. Зібрано демографічні анкети або уточнено життєвий статус для 3502 (87,1%) жителів Житомирської області, 1783 (79,3%) жителів Київської області, 6084 (91,8%) жителів Чернігівської області, 1444 (89,0%) жителів міста Києва, 292 (81,8%) жителів інших областей України та 52 (20,2%) осіб, які перебувають поза межами України. У рамках пасивного скринінгу когорти УАТП обстежено 79 осіб та виконано 5 тонкоголкових аспіраційних пункційних біопсій ЩЗ. За цитологічними висновками двом суб'єктам була проведена операція та діагностовано два випадки папілярної карциноми. Отримана інформація про смерть 40 осіб. Завершено розподіл усіх наявних 230 випадків карцином ЩЗ, виявлених у членів когорти УАТП, за 7-м і 8-м виданнями Класифікації TNM, підготовлено електронні таблиці в цифровому форматі з детальними гістопатологічними та клінічними характеристиками 217 папілярних, 11 фолікулярних і 2 медулярних карцином. Підготовлено демографічне досьє для 15 826 членів когорти УАТП, яке передано співробітникам Національного реєстру раку України для процедури зв'язування. У базу даних додатково внесено 1344 анкети жінок, які народили живу дитину в період з 01.04.1985 р. по 30.06.1986 р. Завершено розрахунок можливих баз даних посилань для приблизно 12 500 жінок для виявлення випадків раку молочної залози. У результаті попереднього аналізу було виявлено 21 випадок захворювання (ICD10:C50) серед матерів членів когорти УАТП та 145 випадків -- серед інших учасників дослідження. За даними Національного реєстру раку України 57 осіб вже померли. Висновки. 1. Оновлено демографічну інформацію для 12 979 членів когорти УАТП, серед яких виявлено 230 випадків карцином ЩЗ. 2. Виявлено 166 випадків раку молочної залози, з яких 57 закінчилися летально. 3. Отримані дані дозволять зробити висновок щодо впливу опромінення радіойодом під час лактації на ризик розвитку раку молочних залоз.

4. Гранти міжнародних організацій Міжнародний проект «Чорнобильський банк тканин» (наукові керівники: д-р мед. наук, проф., акад. НАМН України, чл.-кор. НАН України Тронько М.Д., д-р біол. наук, проф. Богданова Т.І.). Резюме підготовлено науковим керівником міжнародного проекту д-ром біол. наук, проф. Богдановою Т.І.

Вступ. Аварія на ЧАЕС призвела до значного зростання захворюваності на рак ЩЗ (РЩЗ) в осіб, які зазнали впливу ¹³¹I у дитячому чи підлітковому віці. У жовтні 1998 року за підтримки Європейської комісії, Національного інституту раку (США), Меморіального фонду Сасакави (Японія) та ВООЗ було розпочато першу фазу багаторічного міжнародного проєкту «Чорнобильський банк тканин» (ЧБТ), який вже понад 20 років сприяє доступу міжнародної наукової спільноти до біологічних зразків пацієнтів із тиреоїдними пухлинами, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Останні 5 років ЧБТ фінансово підтримувався лише Національним інститутом раку (США) та Меморіальним фондом Сасакави (Японія), а координувався Імперським коледжем науки, технологій та медицини (Велика Британія).

Мета: збір і зберігання біологічних зразків доброякісних і злоякісних тиреоїдних пухлин, пов'язаних і не пов'язаних з опроміненням ¹³¹I внаслідок аварії на ЧАЕС, а також збір і зберігання загальних, клінічних і гістопатологічних даних на кожного пацієнта -- донора ЧБТ.

Матеріал і методи. Біологічні зразки (свіжо- заморожені пухлинні, позапухлинні та метастатичні (за наявності) тканини, відповідні парафінові блоки та зразки крові) збиралися в пацієнтів, які народилися в 1968 і наступні роки, постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС або не зазнали впливу ¹³¹I (народилися в 1987 і наступні роки), мали доброякісні та злоякісні тиреоїдні пухлини, підписали інформовану згоду та виявили бажання стати донорами ЧБТ. Інститут з самого початку виконання проєкту ЧБТ повністю забезпечував збір і зберігання зразків та інформації щодо них. Усі означені дані заносилися онлайн у ЧБТ базу даних за наявності відповідного доступу до сервера Координаційного Центру ЧБТ в Імперському Коледжі науки, технологій та медицини (Велика Британія).

Результати. Тиреоїдні пухлини в мешканців України (4002 випадки станом на 01.01.2022 р.) становлять більшість (>80%) випадків у ЧБТ. З 2017 року українська частина ЧБТ, окрім повної загальної та гістопатологічної інформації, включає також детальну клінічну інформацію про кожен випадок щодо гормонального стану, цитологічних висновків ТАПБ за класифікацією TBSRTC-2017, даних УЗД, тривалості спостереження, TNM-категорій (за 7-м та 8-м виданнями Класифікації TNM), результатів повторних операцій та радіойодтерапії, наявності додаткових видів раку, дати та причини можливої смерті від прогресії РЩЗ. Електронні таблиці з такою інформацією були автоматично згенеровані з клінічної бази даних Інституту за спеціально розробленим алгоритмом. Протягом 2017-2022 рр. перевірені електронні таблиці з клінічними даними щодо зібраних 4002 випадків було передано до Координаційного Центру ЧБТ. Зібрані випадки проходили додаткову верифікацію гістологічних препаратів Патологічною Панеллю (ПП) проєкту із затвердженням погодженого діагнозу (представник України проф. Т.І. Богданова була Головою ПП протягом 2010-2019 рр.). Українські біологічні зразки всі роки існування ЧБТ проєкту були найбільш популярними зразками для проведення наукових досліджень радіогенного РЩЗ. Понад 4000 українських зразків (заморожені тканини, парафінові блоки, цільна кров і аліквоти з екстрагованими нуклеїновими кислотами) розповсюджено до 38 провідних наукових центрів Європи, США та Японії, що дозволило науковій спільноті за участю співробітників Інституту отримати нові пріоритетні дані щодо гістопатологічних та молекулярно-генетичних особливостей радіогенного РЩЗ.

Висновки. 1. ЧБТ -- це унікальний банк біологічних зразків тиреоїдних пухлин, отриманих від донорів з групи підвищеного ризику щодо розвитку радіогенного РЩЗ після аварії на ЧАЕС. 2. ЧБТ має електронну базу даних з детальною загальною, клінічною, дозиметричною та патологічною інформацією, яка разом зі зразками може надаватися дослідникам за домовленістю з ЧБТ та Інститутом після затвердження Керівним комітетом ЧБТ, членом якого є директор Інституту академік М.Д. Тронько. 3. Виконання Інститутом ЧБТ-проєкту сприяло підвищенню рівня наукових досліджень в Україні в галузі радіаційної медицини завдяки можливості стажування в провідних наукових центрах світу та участі в спільних наукових проєктах, а також дозволило вдосконалити патологічну діагностику тиреоїдної патології внаслідок придбання сучасного обладнання та високоякісних реагентів. 4. Подальша підтримка вже існуючого ЧБТ та продовження збору нових зразків радіогенних і спорадичних тиреоїдних пухлин дозволить світовій науковій спільноті отримати нові знання, спрямовані на з'ясування особливостей радіаційного тиреоїдного канцерогенезу.

5. Співробітництво з науковими установами

Впродовж 2021 р. Інститут продовжив широке міжнародне співробітництво з питань, пов'язаних із вивченням впливу аварії на ЧАЕС на структуру та функцію ЩЗ. Проєкти виконуються в рамках Всесвітньої організації охорони здоров'я, Комісії Європейського Союзу, Дитячого фонду Організації Об'єднаних Націй, з установами США (Національний інститут раку, Колумбійський та Каліфорнійський університети), Великобританії (Ім- періал-коледж, м. Лондон), Німеччини (Науково-дослідний центр екології та здоров'я, м. Нойєрберг, Університет м. Вюрсбург, Університет ім. Гумбольдта, м. Берлін), Японії (Медичний університет, м. Нагасакі, Фонд «Сасакава»), Італії (Навчальний університет, м. Неаполь, Університет м. Мілан, Університет м. Піза), Франції (Університет м. Реймс), Канади (Університет м. Торонто), Бельгії (Вільний Брюссельський університет).

Поданий на конкурс Національного фонду досліджень України «Наука для безпеки і сталого розвитку України» проєкт № 2021.01/0213 «Дослідження перебігу та наслідків COVID-19 у хворих на ЦД та впливу інфекції SARS-CoV-2 на темп біологічного старіння» отримав грант на 2022-2024 рр. (Підстава: Рішення Наукової ради НФДУ, протокол №52 від 07.12.2021 р.).

За підтримки Європейського Союзу, Національного інституту раку (США) і Фонду «Сасакава» (Японія) в Інституті виконується проєкт СП5-Євроатом №211712 «Чорнобильський банк тканин -- координовані міжнародні дослідження радіоіндукованого тиреоїдного раку» (строки виконання 2008-2022 рр.).

У співпраці з лабораторіями тиреоїдного канцерогенезу Кембриджського університету (Великобританія), молекулярної біології Волтер Рід шпиталю (США), молекулярної патології Уельського університету та молекулярної патології Імперіал-коледжу м. Лондон (Великобританія) проведені молекулярно- біологічні дослідження з метою пошуку нових маркерів раку ЩЗ.

З 1998 р. в Інституті спільно з Національним інститутом раку (США) виконується Українсько-Американський тиреоїдний про- єкт «Дослідження раку та інших захворювань ЩЗ в Україні, спричинених аварією на Чорнобильській АЕС».

Здійснюється наукове співробітництво між Інститутом молекулярної біології і генетики НАН України та відділом фундаментальних і прикладних проблем ендокринології й відділом хірургії ендокринних залоз Інституту з визначення активності кінази S6R у відібраних зразках аденом та карцином ЩЗ в рамках виконання НДР «Оптимізація діагностики, хірургічного лікування та прогнозування перебігу пухлин щитоподібної залози, інциденталом надниркових залоз та паратиреоїдних аденом» (науковий керівник д-р мед. наук, проф. Коваленко А.Є., строки виконання 2020-2022 рр.). Рибосомальна протеїн-86-кіназа 2 (S6K2) -- це серин/треонінова кіназа, що належить до сімейства AGC-кіназ, яке включає Akt, PKC, PDK1 та SGK1. Клітини ссавців експресують дві ізоформи S6K -- S6K1 і S6K2. Кожна з них має ядерні та цитоплазматичні варіанти сплайсингу, які ініціюються з різних кодонів. Біохімічні та генетичні дослідження свідчать про участь S6K в регуляції клітинного розміру, росту та енергетичного обміну.

Дерегуляція функції S6K тісно пов'язана з низкою патологій, включаючи ожиріння, діабет та рак. Тому S6K вважаються хорошими мішенями для розробки нових діагностичних та терапевтичних підходів. У співробітництві з проф. Філоненко В.В. планується дослідити вміст ізоформ S6K в умовно-нормальній та пухлинній тканині папілярної карциноми ЩЗ. На цей час зібрано біоматеріал і проводиться екстракція мРНК та аналіз її чистоти та цілісності. У наступному році одержана мРНК буде аналізуватись методом кількісної ПЛР із використанням праймерів, синтезованих у відділі В.В. Філоненка.

У звітному році тривало наукове співробітництво між відділом епідеміології ендокринних захворювань інституту і лабораторією епігене- тики ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чебо- тарьова НАМН України» з метою проведення спільних досліджень, спрямованих на вивчення довжини теломер лейкоцитів периферичної крові хворих на ЦД і осіб із порушеною регуляцією рівнів глюкози. (НДР «Розробка, впровадження та оцінка ефективності рекомендацій щодо профілактики розвитку цукрового діабету другого типу серед населення України», наукові керівники д-р мед. наук, проф. Кравченко В.І. і д-р мед. наук, проф. Халангот М.Д., строки виконання 2019-2021 рр.). Вперше детально проаналізовані та опубліковані результати вимірювання відносної середньої довжини теломер лейкоцитів крові (LTL) в різних категоріях глікемії. Виконані епідеміологічні дослідження дали можливість встановити новий науковий факт: скорочення LTL переважно пов'язане не з гіперглікемією натще, а з порушеною толерантністю до глюкози.

Тривало наукове співробітництво між відділом епідеміології ендокринних захворювань інституту і ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» з метою проведення аналізу біологічного матеріалу на вміст макро- і мікроелементів (хрому, цинку, селену, мангану та молібдену) та їх біомоніторингу в рамках НДР «Розробити та дослідити ефективність нових засобів профілактики захворювань ендокринної системи з метою їх впровадження в клінічну практику» (науковий керівник д-р мед. наук, проф. Кравченко В.І., строки виконання 2020-2022 рр.).