Почин української фольклористичної енциклопедії

П. - автор критичних оглядів праць українських фольклористів (К. Грушевська, Ф. Колесса, О. Андрієвський). У рецензії «Українські думи в новому виданні К.М. Грушевської» (1928) зробив зауваження до 1 тому, які автор врахувала, готуючи 2 том.

Пр.: Малорусскіе вирши и песни в записях XVI-XVIII вв. Вып. I-XIV // Известия отделения русского языка и словесности Императорской академии наук. СПб., 1899. Т. IV. Кн. 3. С. 869-938; Вып. XV-XXII. СПб., 1899. Кн. 4. С. 1218-1303; Историко-литературныя материалы. Т. 1. Ч. 1. Начало искусственной поэзии в России. Изследования о влиянии малорусской виршевой и народной поэзии XVI-XVIII вв. на великорусскую. К истории Богогласника. СПб., 1900. 425 с.; Ще раз дума про Олексія Поповича / Записки НТШ. Львів, 1925. Т. 141-143. С. 1-6; Студії над загадками // Етнографічний вісник. 1930. Кн. 10. С. 123-204; Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы. М., 1962. 254 с.

Літ.: Сумцов М. Діячі українського фольклору. Харків, 1910. С. 25; Франко I. В.Н. Перетц. Малорусские вирши и песни в записях XVI-XVIII вв. // Франко І.Я. Зібр. творів: у 50-ти т. К., 1982. Т. 33. С. 51-56; Колесса Ф. Історія української етнографії. К., 2005. С. 268-273; Список печатних трудов академика В. Н. Перетца, составлен В.П. Адриановой-Перетц // Перетц В.Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы. М., 1962. С. 234-253; Крекотень В. Володимир Перетц - дослідник давньої української пісні // НТЕ. 1970. №1. С. 20-24.

О.М. Кузьменко. «Пісні УПА» - збірник пісень, присвячених національно-визвольній боротьбі українців у ХХ ст. Виданий у 25 т. Літопису Української Повстанської Армії. Уклав та зредагував композитор, громадський діяч З. Лавришин (Торонто, Канада), 1996-1997. Нагромадження матеріалу до збірника відбувалося в діаспорі, в умовах, відірваних від живої народної традиції. Це пісні, які у різний час потрапили до Західної Європи та Північної Америки, зберігалися в рукописах або з'являлися у різноманітних збірках. Видання стало однією з відправних точок для фіксації відповідного матеріалу, що зберігся в живому побутуванні на теренах України. У «Передмові» обґрунтовано принцип укладення матеріалу, тематику, вказано на ключові образи, джерела та стан запису, специфіку ритмомелодики.

Акумульовано значний масив творів патріотичної тематики авторського та фольклорного походження, який побутував до створення УПА, під час її існування та після. Основна частина - 604 зразки, у «Додатку» - 60 пісень та 8 фрагментів. Матеріал розміщено у чотирнадцяти розділах:

І. Гимни і марші - авторські твори маршового характеру міжвоєнного періоду. Ілюструють історико-політичний контекст виникнення власне повстанської пісенності;

ІІ. Історичні (доповстанські: про Біласа і Данилишина, про Закарпатську Україну);

ІІІ. Про долю народу (мотиви: поневіряння народу, про загибель Є. Коновальця);

ІУ. Повстанський світогляд (незламність у змаганнях, усвідомлення соборності України, шана полеглим);

V. Доля повстанця (повстанець прощається з матір'ю, дівчиною та родиною; повстанець захоплюється війною, як коханою; останнє слово повстанця перед смертю; могили повстанців);

VI. Доля дівчини, мами, рідні (повстанська лірика);

УІІ. З тюрем і таборів (туга за волею; заслання у Сибір; на роботи у Донбас);

VIII. Любовні (розлука закоханих, обов'язок перед Батьківщиною понад особистим щастям);

ІХ. Військовий побут (батьки благословляють синів на боротьбу; поведінка у бою; герої вкорочують собі життя, щоб не потрапити до рук ворога);

Х. Для розваги (розлука закоханих; надії на краще майбутнє);

ХІ. Жартівливі (сатиричне зображення радянської дійсності та вождів Сталіна та Гітлера);

ХІІ. Коляди (військова звитяга, Різдво Божого Сина як символ відродження нації, сатиричне зображення тиранів, великодня пісня;

ХІІІ. Післяповстанські пісні;

ХІУ. Післяповстанські авторські пісні.

«Додаток» умістив уривки та пісні, згруповані за головними мотивами, що, в основному, дублюють рубрики різних частин збірника. Кожен із цих розділів поділений на дрібніші, не уніфіковані підрозділи: за періодом створення («доповстанські», «повстанські», «післяповстанські», «пісні повстанського періоду»), за тематикою та головними мотивами. У збірці вміщено «Примітки» - загальні і текстові. У перших - в алфавітному порядку подано перелік джерел певної пісні, паспортизацію, інформацію про історичну передумову пісні. Текстові примітки наведено в основній частині збірника підрядково. У «Бібліографії» - джерельна база збірника (129 позицій). У «Показник імен, ґеоґрафічних назв, вибраних гасл» входять згадані у піснях та примітках місцевості, прізвища та псевда повстанців. Г. Дем'ян позитивно відгукнувся на публікацію «Пісень УПА». Він зауважив, що структура хоча й не відповідає сучасним науковим вимогам до класифікації та систематизації фольклорних творів, однак прийнятна для орієнтації у великому масиві пісенного матеріалу, зосередженому у збірнику.

Пр.: Пісні УПА / зібрав і зредагував З. Лавришин / Літопис Української Повстанської Армії. Торонто, 1996; Львів, 1997. Т. 25. 554 с.

Літ.: Демян Г. «Пісні УПА / зібрав і зредагував Зеновій Лавришин / Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. 242. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 2001. С. 634-643.

О.І. Чікало. «Правда» - літературно-науковий і політичний журнал. Виходив з перервами 1867-1898 у Львові з різною частотністю: декадник, тижневик, місячник. Журнал дотримувався поглядів народовців, проводив політику гуртування і єднання культурних та політичних сил усіх українських земель. Відіграв визначну роль у поборюванні москвофільства й поширенні української національної свідомості. Публікувались літературні, наукові праці, різні дописи, висвітлювались питання мови, культури, політики. Вміщено фольклорні матеріали та фольклористичні дослідження. П. Павлусевич у зверненні «Письмо до Академіків руських про видаваннє збірників простолюдної літератури» (1867. №12) оголосив про намір видати збірники пісенного, прозового й музичного фольклору, помістив методику фіксації матеріалів й закликав пересилати їх у редакцію.

У часописі започатковано рубрику «З народніх уст», у якій друкувалися деякі зразки пісенних і прозових жанрів з різних місцевостей як Західної, так і Центральної України, зокрема колядки зі збірників О. Барвінського, Є. Желехівського, О. Партацького, В. Ганкевича; щедрівки із збірників М. Бучинського, О. Стефановича, П. Білінського; гаївки у записах Є. Желехівського, О. Партицького, В. Лучаківського, О. Даниловича, О. Танчаківського; загадки - В. Лучаківського; родинно-побутові пісні - В. Волошинюка; суспільно-побутові пісні, лірницькі, опришківські, співанки-хроніки, коломийки - без зазначення збирача, народні повір'я - Є. Желехівського; казки й легенди - Г. Забадька, Миколая М-ка, І. Рудченка. Цінними є публікації історичних пісень «Спів про Саву Чалого / зібрав і упоряд. Е. Сакун» (1872. №6); календарних і народних обрядів з пісенним супроводом: «Весілля в Котузові / описав В. Навроцький» (1869. №32-35, 39); «Народні звичаї, обряди та пісні в селі Крехові Жовківського повіту / зібрав В. Герасимович» (1893, 1894), «Звичаї, обряди і повір'я святочні в місті Яворові / зібрав О. Маковей» (1895) та ін. У журналі надруковано наукові розвідки: «Народня філософія, списана по народнім пословицям і приповідкам Євгенієм Згарським. І. Бог. Світ. Віра. Молитов. ІІ. Чоловік». (1867. №7-17). Партацький О. «Рахманський Великдень» (1867. №9-11); «Сліди поганської просвіти на Русі ведля народніх пісень, повірок, сказок і історичних записок. Написав Євгеній Згарський» (1868. №1-13); Е. Сакун «Чи не єсть дума «Про поход старшого поганського князя на Цареград» апокриф?» (1874. №12). У часописі опубліковано життєписи П. Куліша: «Жизнь Куліша» (1868. №2-4, 7, 24-28); кобзаря О. Вересая: Воловід М. «Остап Вересай, сокиренський кобзар» (1868. №15-18); «Листи Остапа Вересая до приятеля на чужину» (1868. №19, 21, 23, 36, 39). Поміщено рецензії на фольклористичні публікації, некрологи про відомих фольклористів М. Максимовича, С. Осташевського, О. Стороженка, М. Драгоманова. Перекладено з хорватської і надруковано першу частину дослідження В. Ягича «Історичні свідоцтва про співанє і пісні славянських народів» (1878).

Пр.: З народніх уст. 1867. №№22, 23; 1868. №№2, 4, 6, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 18, 19, 20, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 47; 1869. №№37, 39; 1873. №№16, 17; 1874. №4; 1875. №22; 1877. №№8, 9; 1879. №№1, 3, 4, 5,7; Павлусевич П. Письмо до Академіків руських про видаваннє збірників простолюдної літератури / Правда, 1867. №12. С. 95-96; Весілля в Котузові / опис. В. Навроцький // Правда, 1869. №32. С. 269-272, №33. С. 279-280, №34. С. 287-288, 35. С. 294-296, №39. С. 327- 328; Спів про Саву Чалого / зібр. і упоряд. Е. Сакун / Правда, 1872. №6. С. 276-289; Народні звичаї, обряди та пісні в селі Крехові Жовківського повіту / зібр. В. Герасимович / Правда, 1893. С. 247-250, 314-320, 372-381, 432-438, 482-486; 1894 С. 62-64, 193- 199, 390-398, 460- 468; Звичаї, обряди і повір'я святочні в місті Яворові / зібр. О. Маковей / Правда, 1895. С. 50-55, 210-215, 250-253, 286-289; Воловід М. Остап Вересай, сокиренський кобзар / Правда, 1868. №15. С. 176-178, №16. С. 188-189, №17, С. 201- 204, №18. С. 210-212;

Літ: Франко І. «Правда», письмо наукове і літературне. Від 1867 до 1883 року: [Покажчик статей]. Львів, 1884. С. 273-316; Енциклопедія українознавства. Львів, 1996. Т. 6. С. 2293; Животко А. Історія української преси / упоряд., іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик. К., 1999. С. 123-133, 134-136, 141-145.

Є.А. Луньо. Роздольський Осип Іванович (29.09. 1872, с. Доброводи, тепер Збаразького р-ну Тернопільської обл. - 27.02.1945, Львів) - український фольклорист, етнограф, класичний філолог, педагог, перекладач. Дійсний член Українського наукового товариства у Києві (1914), Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (1930), член Етнографічних комісії НТШ (1898) і ВУАН (1926). Дитинство пройшло у с. Берлин Бродівського р-ну на Львівщині. Навчався у Бродівській гімназії. Закінчив філософський ф-т Львівського ун-ту (1897). Разом з В. Гнатюком ще студентом здійснив першу експедицію на Закарпаття (1895).

Впродовж 1897-1929 - викладач гімназій у Коломиї, Перемишлі, Львові. Записував фольклор у Галичині, Наддніпрянській Україні. Заарештований російським урядом як австрійський підданий під час Першої світової війни на Чернігівщині (1915) і засланий у Симбірськ. Відбував заслання в Уральську, Симбірську, Казані одночасно з М. Мочульським, М. Грушевським. Після повернення до Львова продовжував викладати в академічній гімназії, не покидав фольклористичної та перекладацької роботи. З 1940 - старший науковий співробітник Львівського відділення Ін-ту фольклору АН УРСР. Зібрав десятки тисяч зразків усної народної словесності. Ранні записи опубліковані в «Житі і слові» (1894-1895): добірка кількох варіантів пісень про Кошута і Кошутську війну та три десятки оповідних творів. Прозові жанри - предмет ранніх польових досліджень Р., «дуже пильного і совісного збирача» (І. Франко). Опублікував персональні збірки: «Галицькі народні казки» (у двох частинах), «Галицькі народні новели», які вийшли черговими томами «Етнографічного збірника» (1895, т. 1; 1899, т. 7; 1900, т. 8). Їх появі сприяв І. Франко, він - упорядник збірок, автор ґрунтовних передмов до всіх трьох видань.

До текстів подано варіанти й паралелі, підготовлено покажчик основних тем і мотивів. «Галицькі народні казки» у записах Р. - перше українське видання цього жанру в Галичині. Збірки заявили про Р. як добре підготовленого збирача і стали помітним явищем в українській фольклористиці. Записи народних анекдотів увійшли до збірників В. Гнатюка «Галицько-руські анекдоти» (1899) (розділи «Різні верстви суспільні», «Анекдоти про Каньовського»); більше 40 текстів легенд - до «Галицько-руські народні легенди» (1902) (у розділах «Біблійні легенди старого завіта», «Біблійні легенди нового завіта», «Легенди про монстри та дивогляди»). Упорядковуючи том легенд у записах різних збирачів, В. Гнатюк відзначив тексти Р. як «дуже докладно позаписувані». Зібрання фольклорної прози Р. має лінгвістичну вартість - фонетичний принцип запису, застосований на практиці, дав змогу точно відобразити нюанси вимови, діалектну лексику, акцентуацію та народну стилістику.

Один із перших в Україні застосував фонограф для фіксацій народних мелодій (1900). Записи мелодій Р. (з одно- або дворядковими словесними підтекстовками), з нотними транскрипціями С. Людкевича, опубліковані у двотомнику «Гілицько-руські народні мелодії» (1906, ч. 1, 1908 ч. 2). Це унікальне видання дало «найповніший образ того, що в музикальнім напрямі утворив чи засвоїв наш народ» (І. Франко). Унікальність і в тому, що це, «мабуть, вперше у нас ужито фонографу в наукових цілях» (Ф. Колесса). Однак тут не подано повних словесних текстів, їх планували опублікувати окремо пізніше, але задум не здійснено. З інших пісенних жанрів записи весняного циклу увійшли до Гнатюкового збірника «Гаївки»: зі 180 вміщених мелодій 129 належить Р., (нотні транскрипції Ф. Колесси). Це гаївки із трьох повітів Галичини (Зборівський, Жидачівський, Богородчанський), спеціально обстежуваних Р. Узяв активну участь у проекті «Das Volkslied in Osterreich» - багатотомному виданні народних пісень етносів, що населяли Австрійську імперію. Підготував до нього близько тисячі пісень з мелодіями (транскрибував мелодії Ф. Колесса та частково Б. Вахнянин). Публікації перешкодила Перша світова війна і том залишився в рукописі. За життя фольклориста опубліковано мізерну частину пісень. У його фондах виявлено майже всі пісенні жанри. Серед них оригінальні новотвори «із зарібкової еміграції», маловідомий до того часу фольклор українців з Лемківщини, Буковини. У 1970-х «Пісні у записах О. Р.» передбачено було у проспекті 50-томного видання українського фольклору (рубрика «Унікальні рукописні збірки записів українського фольклору»). Проте цей задум не реалізований. Вибірково записи Р. публікували у серії «Усна народна творчість» («Колядки та щедрівки», «Балади», «Рекрутські та солдатські пісні», «Коломийки», «Казки про тварин» та ін.).

Неопубліковані фольклорні матеріали зберігаються у НАФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського: фонд 40-1 налічує 99 одиниць збереження загальною кількістю 9645 аркушів (пісенні тексти). Там же знаходяться інші його фольклорні записи та різні документи і матеріали (ф. 28-3, 34-2, 34-3). Частина джерел перебуває у приватних архівах.

Пр.: Галицькі народні казки / зібр. О. Роздольський / / Етнографічний збірник. 1895. Т. 1. С. 1-20; 1899. Т. 7. 168 с.; Галицькі народні новели / зібр. О. Роздольський // Етнографічний збірник. 1900. Т. 8. 160 с.; Галицько-руські народні мельодії / зібр. на фонограф И. Роздольський, списав і зредаг. С. Людкевич Ч. 1-2 / / Етнографічний збірник. 1906. Т. 21. 187 с.; 1908. Т. 22. 177-384 с. Гаївки / зібр. В. Гнатюк. Мельодії схопив на фонограф О. Роздольський, списав Ф. Колесса // Матеріяли до української етнольогії. 1909. Т. 12. 267, 100 с.; Зміст рукописних зібрань мелодій українських народних пісень, що увійшли до збірника «VOlkslied in Osterreich» / Приватний архів Г. Сокіл (папка «О. Роздольський). 120 арк.

Літ.: Медведик П. Фольклористична діяльність О.І. Роздольського // НТЕ. 1963. №3. С. 89-91; Сокіл Г. Із неопублікованого листування О. Роздольського / Народозн. зош. 1995. №4. С. 235-240; №5. С. 308-313; Сокіл Г. Осип Роздольський. Життя і діяльність. Л., 2000. 165 с. Довгалюк І. Осип Роздольський. Музично-етнографічний доробок. Л., 2000. 154 с. Сокіл Г. Українська фольклористика в Галичині кінця ХІХ - першої третини ХХ століття: історико-теоретичний дискурс. Л. 2011. С. 239251.

Г.П. Сокіл. Рудченко Іван Якович (псевд.: Іван Білик, Іван Руїна, Іван Кивайголова) (2.09.1845, Миргород - 1.10.1905, Петербург) - український фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, літературний критик, економіст. Брат Панаса Мирного. Освіта: приходська школа, потім повітове трикласне училище. 1863-1867 - вільний слухач лекцій словесного відділення історико-філологічного факультету до Київського університету. З 16 років на службі в казначействі. З 1881 - урядовець для особливих доручень при Київському генерал-губернаторові. Керував Вітебською, Херсонською, Варшавською казенною палатою. Член ради міністра фінансів Російської імперії. Автор праць про перетворення застарілого торгівельного податку у промисловий. З 1867 друкував поезії, переклади, літературно-критичні статті та рецензії у «Правді», «Зорі». Співавтор роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Перекладач творів І. Тургенєва, А. Міцкевича, Г. Гейне, Дж. Байрона.

Записувати фольклор Р. почав під час навчання в приходській школі. 1860 надрукував фольклорні записи в «Полтавських губернских ведомостях» №15-16 (пісні «Про Полтавську битву», «Про Палія та Мазепу»). 1862 опублікував народний переказ, записаний у Миргороді, «Про зозуль, посмітюх і гадюк» з коментарем. Низка матеріалів, надісланих в «Основу», залишились неопублікованими. Частину записів вміщено у збірнику «Народні пісні в записах Панаса Мирного та Івана Білика» (1970): 3 обрядових, 4 думи, 21 родинно-побутових, 14 соціально-побутових. У НАФРФ ІМФЕ зберігаються фольклорні матеріали, записані у середині 60-х ХІХ ст.: замовляння (10 текстів, від крикливець, зубного болю, більма) з примітками про місце запису та особу інформатора; «соромницькі» прислів'я та приказки, уривки з сороміцьких пісень, що їх співали на весіллі, а також народні вислови еротичного характеру, сороміцькі загадки (76 карток), що є цінним матеріалом для фольклористів з огляду на проблему еволюції фольклорних мотивів.

В українській фольклористиці Р. відомий передусім як упорядник фундаментальних збірників українських народних казок та чумацьких пісень. Збірник «Народные южнорусские сказки» (Вип. 1, 1869; Вип. 2, 1870), упорядкований Р., - перше видання казкового епосу в Україні. Два випуски містять 137 текстів української народної прози (83 у першому і 54 у другому), з них 121 казка, кілька народних оповідань, анекдотів та 2 віршовані кумулятивні казки. Матеріал у збірнику згрупований за тематичним принципом (про звірів, птиць; про нечисту силу, зміїв, богатирів та чисто побутові казки), яким послуговуються і сучасні видавці казкового епосу. Р. дотримався наукового підходу у відборі та редагуванні казок, зберігши діалектні особливості текстів. Важливе значення мають варіанти до окремих сюжетів. Архівні матеріали свідчать про підготовку третього випуску збірника, що мав би містити 47 казок та 16 варіантів. Р. розробив план видання казкового епосу у 5 т.:

1) тваринний епос,

2) богатирський,

3) легендарний,

4) побутовий епос,

5) науковий апарат і монографія «О значении южнорусских сказок».

Однак через політичні та фінансові труднощі здійснити публікацію корпусу казок не вдалося. Невидані прозові фольклорні матеріали (близько 1800 текстів, за свідченням М. Сиваченка, пронумеровані на окремих аркушах), а також теоретичні напрацювання про казку зберігаються у відділі рукописів АН РФ у Санкт-Петербурзі. Збірник «Чумацкие народные песни» (1874) підсумовує фольклорно-етнографічне зацікавлення Р. чумацтвом. Виданню пісень передували розвідки вченого у 60-ті роки ХІХ ст.: «О чумаках и чумачестве» («Киевлянин», 1866-1867), нарис «Чумак в народних песнях» («Вестник Европы», 1872). Збірник відзначається новизною підходу до відбору і класифікації фольклорного матеріалу. З 250 варіантів чумацьких пісень, що репрезентували твори майже всієї української етнографічної території, Р. виділив 65 пісенних тем, які згрупував за тематичним принципом (мета чумацьких подорожей, ставлення до волів, валки, природи; чумаки в дорозі; чумацькі розваги; хвороба і смерть чумака в дорозі; чумаки вдома).

Після найповнішого тексту подавалися під окремими літерами варіанти, але лише ті строфи, що відрізнялися. У збірнику представлений репертуар чумацької пісенності з різних етнографічних регіонів України: власні записи чумацьких пісень з Полтавщини, з рукописних збірок Т. Шевченка, П. Куліша, О. Русова, Д. Пильчикова, Л. Ільницького, Ф. Штангейма, І. Новицького, К. Кибальчича, П. Рудченка, передруки з уже виданих збірників. Значну частину займає нарис «Чумаки в народних піснях». Наукову вартість має покажчик пісень за місцем запису та українсько-російський словник з прислів'ями з чумацького побуту.

Пр.: Народныя южнорусскія сказки / издал И. Рудченко. К., 1869. Вып. І. 219 с.; 1870. Вып. ІІ. 209 с.; Чумацкія народные песни / издал И.Я. Рудченко. К., 1874; Рудченко Іван // НАФРФ ІМФЕ. Ф. 8. Од. зб. 68.

Л-ра: Сиваченко М. Іван Рудченко як збирач і публікатор українських народних казок // Сиваченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. К., 1974. С. 337-401; Рудинська Є. До історії української етнографії. Іван Рудченко // Етнографічний вісник. К., 1927. С. 126-134; Пътин А. Этнография малорусская // Пыпин А. История русской этнографии. СПб, 1891. Т. 3. 425 с.; Грушевський М. Володимир Лисевич - Іван Рудченко. Некрольогічні замітки // Записки НТШ. Львів, 1905. Т. 68. Кн.6. С. 2-8; Лебедев Ю. І. Фольклористична спадщина братів Рудченків - Івана Білика й Панаса Мирного: автореф. дис. на здобут. наук. ступ. канд. філол. наук : спец. 10.01.07 «Фольклористика». К., 1999. 19 с.

М.В. Демедюк. «Сьпіваник українських січових стрільців» (Відень, 1918) - збірник пісень, упорядник Іван Боберський, член Боєвої управи УСС. Мета пісенника, який замовило товариство «Артистична горстка УСС», - «розбудити воєнного духа» українців, які у період після Першої світової війни змагали за власну державність. Цінність цього «найбільш авторитетного видання воєнного часу» (О. Правдюк) у відібраному матеріалі. Всього у реєстрі 83 літературні та народні пісні, де після національно-патріотичних гімнів («Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, «Не пора, не пора» І. Франка, «Грають труби над Дністром» О. Колесси) подано одну з перших публікацій розширеної версії стрілецького гімну «Ой у лузі червона калина» (С. Чернецького, Г. Труха). Далі в алфавітному порядку надруковані слова і ноти до популярних народних, а також січових та власне стрілецьких пісень (О. Маковея, Я. Ярославенка, Р. Купчинського, М. Гайворонського, Л. Лепкого, Ю. Назарака, Ю. Шкрумеляка та ін.), коротке «Кінцеве слово», в якому зазначено, що тут зібрані пісні, «що їх складали та співали стрільці в полі, коші, вишколі і збірнях».

Зміст пісенника дає змогу оцінити вподобання українських січових стрільців. Серед них переважають історичні пісні («Гей, гук, мати, гук», «Ой п'є Байда мед горілочку», «Ой наступила та чорна хмара», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой ішли наші славні запорожці»), також є козацькі балади («Ой на горі жито», «Ой закувала сива зозуленька»), рекрутські пісні («Кед мі прийшла карта нароковац», «Набирали некрутиків»), пісні літературного походження про козацькі бойові походи і подвиги («Засвистали козаченьки в похід з полуночі»), побутово-жартівливі («Ой сусідко, сусідко»), ліричні про кохання («Очерет лугом гуде», «Ой летіла горлиця через сад») та ін.

У ньому вміщено анонімні тексти («Стрілець - то нині великий пан», «Пройшли гори, пройшли доли»,

«Прощайте, гори, настав вже час», «Гаразд, Горук, іще гаразд!»), а також перші редакції відомих стрілецьких творів, які згодом зазнали фольклоризації («Їхав стрілець на війноньку» чл. Пресової кватири УСС, «Гей, видно село» Л. Лепкого, «Чуєш, брате мій» Б. і Л. Лепкого). Видання щедро ілюстроване рідкісними фотографіями прапора Легіону УСС та картин стрілецького бойового шляху, графічними портретами українських князів і гетьманів (Святослава, короля Данила, Б. Хмельницького та ін.).

Збірник уперше представив стрілецькі пісні як певну жанрово-тематичну цілісність. 1990 у Львові вийшло репринтне видання із передмовою І. Калинця.

Пр.: Сьпіваник Українських січових стрільців. Відень, 1918. 130 с.

Літ.: Боберський І. Щоденник, 1918-1919 рр. / упоряд. Ю. А. Мицик. К., 2003. С. 50. Правдюк О. Стрілецькі пісні // НТЕ. 1991. №6. С. 33; Кузьменко О. Стрілецька пісенність: фольклоризм, фольклоризація, фольклорність. Львів, 2009. С. 19-20.

Список джерел

1. Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольклору / О. Андрієвський. - К., 1930. - Т. 1. - ХХУІІ. - 822 с.

2. Беларускі фальклор: энцыклапедыя. - Мінськ: Беларуская энцыклапедыя, 2005. - Т. 1. - 766 с.; 2000. - Т. 2. - 828 с.

3. Восточнославянский фольклор. Словарь научной и народной терминологии. - Минск: Навука і тэхнжа, 1993. - 478 с.

4. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика / М. Дмитренко. - К., 2001. - 576 с.

5. Дослідники українського фольклору: невідоме і маловідоме. Колективна монографія / за ред. М. Дмитренка. - К., 2008. - 384 с.

6. Звідомлення про діяльність Етнографічної комісії Української академії наук за рік 1926 // Етнографічний вісник. - К., 1926. - Кн. 3. - С. 181.

7. Кирдан Б.П. Собиратели народной поэзии: Из истории украинской фольклористики / Б.П. Кирдан. - М.: Наука, 1974. - 280 с.

8. Колесса Ф. Історія української етнографії / Ф. Колесса. - К., 2005.

9. Мала енциклопедія українського народознавства / за ред. С. Павлюка. - Львів, 2007. - 846 с.

10. Пыпин А.Н. История русской этнографии: Этнография малорусская / А.Н. Пыпин. - СПб., 1891. - Т. 3. - 425 с.

11. Русские фольклористы. Биобиблиографический словарь / отв. ред. Т.Г. Иванова, А.Л. Топорков. - М.: Пробел. - 2000, 2010. - 240 с.

12. Сокіл Г. Українська фольклористика в Галичині кінця ХІХ - першої третини ХХ століття / Г. Сокіл. - Львів, 2011. - 588 с.

13. Сумцов М.Ф. Діячі українського фольклору / М.Ф. Сумцов. - Харків, 1910. - 37 с.

14. Сумцов Н.Ф. Современная малорусская этнография / Н.Ф. Сумцов. - К., 1893. - Ч. 1. - IV. - 168 с.; 1897. - Ч. 2. - 85 с.

15. Українська музична енциклопедія. - К, 2006. - Т. 1. - 670 с.; 2008. - Т. 2. - 665 с.; 2011. - Т. 3. - 628 с.

16. Українська народна поетична творчість: у 2-х т. - К.: Радянська школа, 1958. - Т. 1. - С. 61-170.

17. Українська фольклористика: словник-довідник / уклад., заг. ред. М. Чорнопиского. - Тернопіль, 2008. - 448 с.

18. Slownik folklora polskiego / pod red. J. Krzyzanowskiego. - Warszawa, 1965. - 487 s.

Размещено на allbest.ru