9 квітня - створення Директорією УНР у Рівному уряду, очолюваного Борисом Мартосом.

29 квітня - отаман В. Оскілко зробив у Рівному спробу державного перевороту, який не увінчався успіхом.

24 травня - захоплення міста Новгород-Сіверською бригадою червоної армії.

13 серпня - захоплення міста польськими військами.

9 вересня - включення Рівного до складу новоутвореного Волинського округу Польщі.

20 грудня - помер від тифу Василь Тютюнник - командуючий Дійовою армією УНР, генерал-хорунжий. Похований на кладовищі по вул. Дубенській.

1920, 8 липня - загибель під Рівним учасника громадянської війни у Росії Олеко Дундича (перепохований у міському парку культури і відпочинку у 1940 році).

19 вересня - захоплення польськими військами м. Рівне.

1921, 4 лютого - Рівне стає повітовим центром новоствореного Волинського воєводства у складі Польщі.

1923 - прибуття в Рівне польського дослідника Якуба Гофмана, який майже 20 років свого життя присвятив вивченню та популяризації історії

Волинського краю, редактора «Rocznika Wotynskiego» («Волинського щорічника»).

Осінь - початок роботи української приватної гімназії (працювала до осені 1939р.).

1923-1927 - виходить газета «Дзвін», яку редагував Володимир Оскілко -голова Української народної партії (вбитий агентом ГПУ в 1926 році).

1927 - створення у Рівному «Союзу українок», сфера діяльності якого розповсюджувалась на всю Волинь.

1929, 2 квітня - поховання на кладовищі, що по вул. Дубенській, полковника УНР Костя Вротновського-Сивошапки (народився в 1891 році).

- початок роботи у Рівному т.зв. «Волинських торгів», які діяли до 1939 року (щорічно протягом двох тижнів).

1932-1933 - населення Рівненщини збирало кошти та продукти для голодуючого населення України. Радянська влада не дала згоди на переправу зібраного в УРСР.

1934, 30 червня - освячення костьолу св. Петра і Павла у Рівному (переосвячено 27.10.1991).

1936, 7 квітня - виступ на Шевченківському вечорі відомого українського громадського діяча, професора Краківського університету, видатного письменника Богдана Лепкого.

Середина 30-х pp. - будівництво в стилі конструктивізму триповерхового будинку, де розмістилася нова пошта і телеграф (архітектор Стелецький).

- будівництво автостанції (поруч з мостом, який веде на передмістя Воля). Закінчення будівництва у 1935р.

1930 - перейменування вул. Сільської на вул. ім. Тараса Шевченка.

1937 - політичний процес над українськими патріотами, звинуваченими у приналежності до ОУН.

1939, 17 вересня - вступ до міста підрозділів Червоної Армії.

4 грудня - створення Рівненської області з центром у м. Рівне.

- храми Рівного, як і всієї Західної України, без канонічних актів отримали юрисдикцію Московської патріархії.

- населення Рівного становить 43 тисячі чоловік.

1940 - у місті Рівному відкрито 155 магазинів, 45 їдалень, 36 буфетів, 4 лікарні, 2 поліклініки, протитуберкульозний диспансер, інститут удосконалення кваліфікації вчителів, вчительський дворічний інститут, у якому навчалось 210 студентів (стаціонар) та 545 заочників.

1939-1941 - масові арешти рівняй органами НКВС.

1941, березень - відкриття погруддя Тараса Шевченка (парк культури та відпочинку ім. Т. Шевченка).

28 червня - окупація Рівного фашистами.

З липня - створення управління Рівним (голова міської управи - П. Бульба).

20 серпня - декрет рейхсканцлера фашистської Німеччини про утворення рейхскомісаріату «Україна» з центром у м. Рівне.

31 серпня - створення у Рівному Української ради довіри, яку очолив Степан Скрипник (згодом патріарх УАПЦ Мстислав).

Літо - першоієрарх Православної церкви у Польщі митрополит Діонісій (Велединський) відновив свою юрисдикцію над Українською Православною церквою на західноукраїнських землях, в т.ч. й у Рівному.

1 вересня - вихід у Рівному першого номера газети «Волинь» (редактор Улас Самчук).

14 вересня - початок роботи Рівненського міського українського драматичного театру (директор і балетмейстер - А. Демо-Довгопільський, режисери О. Зарічний, М. Лісовик, М. Байдан та ін. за участю 70 акторів). Протягом своєї роботи (до січня 1944 року) театр поставив 20 нових спектаклів, дав ряд концертів.

Вересень ~ початок роботи Українського допомогового комітету в Рівному (голова Степан Скрипник).

II листопада - масова страта гітлерівцями рівненських євреїв в урочищі «Сосонки» під Рівним (17,5 тис. чол.).

1941-1944 - робота українського видавництва «Волинь» (з 1942 року його очолив Іван Тиктор).

1942 - початок роботи в місті підпільного центру ОУН.

1943 - населення Рівного становило 17330 чол.

Жовтень - у Рівненській в'язниці гітлерівці розстріляли 350 в'язнів після терористичного акту, здійсненого радянським терористом-розвідником М. Кузнецовим над високопоставленими фашистськими чиновниками. Серед розстріляних - член адміністратури УАПЦ о. Микола Малюжинський та член єпархіального управління в Рівному о. Володимир Мисечко, голова Українського Червоного Хреста Харитя Кононенко та ін.

1944, 2 лютого - вступ у Рівне підрозділів Червоної Армії.

- православні церкви Західної України, в т.ч. й Рівного, були насильно підпорядковані Московській церкві.

1945, 1 січня - населення Рівного становило 27307 чол.

1947, зима - зруйнування пам'ятника Й. Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі).

1954 - переведення з Києва до Рівного гідромеліоративного інституту (нині Український державний університет водного господарства і природо-охорони).

1957 - введення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури.

1958 - рівняни дістали можливість оглянути першу телепрограму (регулярні телепередачі розпочалися з 1967 року з введенням у дію потужної телестанції).

1959 - відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича (скульптор О. Бізюк).

- відкриття малої Рівненської залізниці.

1960 - завершення будівництва облмуздрамтеатру.

1962, 28 квітня - закінчення будівництва газопроводу до м. Рівне.

- закриття Свято-Воскресенського собору.

1963 - випуск першої продукції Рівненським льонокомбінатом.

6 лютого - зняття з реєстрації релігійного об'єднання Свято-Воскресенської соборної громади і переобладнання будівлі храму під музей атеїзму.

1967 - закінчено будівництво кінотеатру «Україна».

1969, поч. квітня - початок введення в дію першої черги Рівненського заводу азотних добрив.

1970 - територія міста - 2899 га, населення - 123,5 тис. чол.

1971 - Рівне простяглося із сходу на захід на 7,5 км, з півдня на північ на 6,7 км. Загальна площа міста становила 36 кв. км.

- населення міста - 128,1 тис. чол.

1973 - обрано 347 депутатів міської ради (145 тис. населення).

1974 - в місті 2905 автомобілів, легкових

- 2040, в індивідуальному користуванні 1504 автомашини, автобусів - 494.

5 грудня - введення в дію першого тролейбусного маршруту (7 км).

1975 - передача приміщення колишньої гімназії (обкому партії) Рівненському краєзнавчому музею.

1977 - в Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу.

1978, червень - відкриття Рівненського державного інституту культури.

1979 - закінчення спорудження адміністративного будинку (кол, облвиконкому та обкому партії) (нині майдан Просвіти).

1980 - закінчення спорудження першого в Рівному 14-поверхового 158-квартирного будинку (нині вул. Київська ,14).

1983 - урочисте відзначення 700-річного ювілею міста.

1985 - створено обласну письменницьку організацію. Відкрито палац школярів та молоді. Відкриття монументу Слави.

1988, 28 вересня - створення у Рівному Товариства української мови ім. Т. Шевченка (голова В. Червоній).

28 жовтня - відкриття меморіальних дошок, які увінчують перебування в будинку по вул. Драгоманова, 17 великого українського композитора Миколи Лисенка та відомого українського історика, археолога Миколи Біляшівського.

22 липня - установча конференція Рівненської регіональної організації Народного Руху України за перебудову.

26 жовтня - створення обласної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка (голова В. Червоній).

З квітня - передача приміщення Свято-Воскресенського собору Російській православній церкві.

1989, 12 січня - згідно з переписом населення у Рівному проживало 228 тис. чол.

1990 - участь рівнян у перших демократичних виборах до Рад усіх рівнів.

- участь рівнян у «живому ланцюгу» («Українська хвиля») з нагоди проголошення Дня Соборності України та 22.01.1919 р. акту возз'єднання УНР та ЗУНР.

25 лютого - 50-тисячний мітинг біля пагорбу Слави м. Рівне, присвячений обговоренню громадсько-політичної ситуації в області.

9 березня - встановлення меморіального знака на честь 150-річчя виходу з друку першого видання «Кобзаря» Т. Шевченка і підняття синьо-жовтого українського національного прапора в Рівному на майдані ім. В. Короленка.

квітень - створення у Рівному єпархії Російської православної церкви.

1 травня - відбулася остання першотравнева демонстрація жителів «Ровно»; завершили колону представники Руху, які цього сонячного дня проводили КПРС «в останню путь».

12 травня - президія Рівненської міської Ради народних депутатів прийняла рішення про використання української національної символіки на території міста.

16 червня - підняття над приміщенням Рівненської міської Ради українського національного синьо-жовтого прапора (підняли народні депутати України Левко Лук'яненко, Володимир Пилипчук, Василь Червоній).

7 липня - освячення першої в Рівненській області церкви УАПЦ (м. Рівне, церква св. Степана на Грабнику).

19 серпня - відродження організації «Союзу українок» у Рівному.

10 жовтня - створення в Рівному єпархії УАПЦ (перший єпископ - Антоній).

II листопада - освячення Святішим Патріархом УАПЦ Мстиславом пам'ятного хреста та каменя у Рівному (на Грабнику), де буде споруджений Свято-Покровський собор.

26 грудня - рішення міської Ради відновити старовинний герб Рівного. У цей час було затверджено і прапор міста (голуба смуга на ньому означає красу і велич, срібна - невинність та чистоту, зелена - надію, радість, щедрість).

1991, квітень - початок спорудження у Рівному Свято-Покровського кафедрального собору.

11 червня - з ініціативи Рівненського Народного Руху України на чолі з народним депутатом України Василем Червонієм Президія Верховної Ради Української РСР прийняла постанову №1183-ХІІ. «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідності до правил українського правопису». Надалі місто Ровно іменується Рівне, а Ровенська область - Рівненською.

11 липня - переіменування центральної вулиці Рівного на вул. Соборну та центральної площі міста (площа Леніна) на майдан Незалежності.

19, 20, 21 серпня - мітинги, організовані Рівненським Народним Рухом України (голова Василь Червоній), на яких рівняни виступили проти державного перевороту, вчиненого керівництвом КДБ, КПРС та міністерства оборони СРСР.

25 серпня - демонтаж пам'ятника Леніну в Рівному. 15-тисячний мітинг на честь проголошення Незалежності України, організований головою управи м. Рівне Іваном Федівим та народним депутатом України Василем Червонієм.

1994 - з ініціативи заступника начальника обласного управління СБУ Григорія Білоуса демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону спецпризначення Д. Медведеву.

17 травня - демонтаж пам'ятника радянському терористу м. Кузнецову.

- з ініціативи міського голови Володимира Мороза спорудження пам'ятника загиблим за Україну (перед будинком міської Ради).

1996, 19 квітня - відкриття меморіальної дошки у Рівному, яка увічнює пам'ять жертв Чорнобильської трагедії (цвинтар римо-католицького костьолу св. Петра і Павла).

1998, 3 лютого - включення Верховною Радою України в межі міста земель Рівненського району загальною площею 2042 га.

1999, 12 травня - відкриття та посвячення пам'ятного знака (скульптори Микола Сівак, Володимир Петухов), який увічнює пам'ять жертв локальних воєн. У траурних торжествах взяв участь Президент України Л. Кучма.

22 травня - відкриття та посвячення пам'ятника великому українському поету Тарасу Шевченку (скульптори Петро Подолець, Володимир Стасюк під керівництвом професора Емануїла Миська (Аьвів), спорудженого на кошти міської ради (голова Віктор Чайка).

2001, 14 жовтня - освячення Патріархом Київським і всієї України Руси Святійшим Філаретом Свято-Покровського собору в присутності народних депутатів України Віктора Ющенка, Василя Червонія та десятків тисяч рівняй.

- освячення каплиці пам'яті командира УПА-Північ Климу Савуру (Дмитру Клячківському) і героям національно-визвольних змагань 1918-1950-х років.

14 жовтня - освячення Патріархом Київським і всієї України Святійшим Філаретом першого в Україні пам'ятника голові Директорії УНР Симону Петлюрі (вул. С.Петлюри), спорудженого з ініціативи Українського Народного Руху (голова В.Червоній) при сприянні Рівненської міської Ради (голова Віктор Чайка).

2002, 14 жовтня - освячення Патріархом Київським і всієї України Святійшим Філаретом пам'ятника головному командирові Української Повстанської Армії генерал-хорунжому Климу Савуру (Дмитру Клячківському), спорудженого з ініціативи Українського Народного Руху (народний депутат України В.Червоній) при сприянні міської Ради (голова Віктор Чайка).

2003, 25 серпня - відкриття відновленої колони Божої Матері.

11. Освіта і культура

У Рівному нині налічується понад 60 вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів, в яких вчиться понад 70 тисяч юнаків та дівчат.

Вищі навчальні заклади:

Український державний університет водного господарства та природокористування (УДУВГП);

Рівненський державний гуманітарний університет;

Міжнародний університет "Рівненський економіко-гуманітарний інститут" ім. акад. С. Дем'янчука;

Рівненський інститут слов'янознавства;

Рівненське відділення Київського університету права;

Міжгалузевий інститут післядипломної освіти;

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти;

Західне представництво університету розвитку людини "Україна";

Міжнародна Академія управління персоналом;

Рівненське відділення Європейського університету інформаційних систем, менеджменту і бізнесу;

Рівненський базовий медичний коледж;

Рівненський кооперативний економіко-правовий коледж;

Технічний коледж УДУВГП;

Рівненський державний аграрний технікум;

Рівненський автотранспортний технікум УДУВГП;

Рівненський державний технікум економіки і підприємництва;

Рівненський текстильний технікум УДУВГП;

Рівненське музичне училище.

Професійно-технічні навчальні заклади:

Вище професійне училище №1;

Рівненський професійний ліцей сфери побуту;

Рівненський торгово-професійний ліцей;

Рівненський професійний ліцей.

Загальноосвітні та інші навчальні заклади:

До системи загальної середньої освіти м. Рівне входять ЗОШ №1-29. Державний загальноосвітній навчальний заклад І ст. "Гармонія"; Гуманітарна гімназія; Рівненська українська гімназія; Міський ліцей;

Економіко-правовий ліцей;

Вечірня школа;

Палац дітей та молоді;

Школа Центр надії ;

МНВК; " МСЮТ; ДЮСШ №1;

ДЮСШ №2; ДЮСШ №3;

Міський колегіум;

Рівненська духовна семінарія Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Діячі культури і мистецтва

У Рівному нині працює 34 діячі культури і мистецтва, які мають почесні звання. Серед них: "Народний артист України" - 4; "Заслужений артист України" - 11; "Заслужений діяч мистецтв" - 4; "Заслужений працівник культури України" - 14; "Заслужений майстер народної творчості" - 1.

Народний артист України

Гаврюшенко Анатолій Якович (1928 р.н.) - артист облмуздрамтеатру (1989 - рік присвоєння).

Морозюк Георгій Іванович (1944 р.н.) - провідний майстер сцени облмуздрамтеатру (1993 - рік присвоєння).

Ніколаєва Ніна Єгорівна (1944 р.н.) - провідний майстер сцени облмуздрамтеатру (1995 - рік присвоєння).

Сніжний Володимир Адольфович (1937 р.н.) - артист облмуздрамтеатру (1997 - рік присвоєння).

Аматорські колективи міста

У закладах культури міста нині налічується майже 40 аматорських колективів, які носять звання народних, заслужених та зразкових.

Палац культури "Хімік" ВАТ "Рівнеазот": народний ансамбль "Криниченька"; народний ансамбль народної музики "Джерело"; народний ансамбль сучасного танцю "Ілюзія"; зразковий дитячий хор "Жайворонок"; зразкова театральна студія "Арлєкіно".

Міський будинок культури: заслужений ансамбль танцю України "Полісянка"; народний хор "Верес"; народний ансамбль народної музики "Наспів"; народний хор ветеранів війни і праці "Патріот"; народне вокально-інструментальне тріо "Срібна терця"; народне тріо бандуристок "Любисток"; народний квартет "Лукаш"; зразковий ансамбль танцю "Полісяночка"; зразковий ансамбль сучасного танцю "Етика"; зразковий ансамбль танцю "Джерельце"; зразковий вокально-естрадний гурт "Фантазія.

Міський палац культури: народний молодіжний театр; народний аматорський хор "Горинь"; народна хорова капела "Освітяни"; народний ансамбль сучасного танцю "Сузір'я Едельвейса"; народний духовий оркестр; народний ансамбль джазової музики "Гелікон"; народний аматорський ансамбль скрипалів "Арієтта"; народне тріо бандуристок "Либідь"; народний квартет; дитячий ансамбль сучасного танцю "Едельвейс"; дитячий духовий оркестр; дитяча студія музично-естетичного виховання "Ладоньки"; зразковий дитячий хор "Ремісолька".

Дитяча музична школа №1 ім.М.Лисенка: зразковий хор учнів старших класів "Унісон".

Дитяча музична школа №2: народний хор викладачів; народний вокальний ансамбль "Елегія"; народний оркестр народних інструментів "Оберіг"; народне тріо бандуристок "Либідь"; народний хор учнів "Аве Марія"; народний хор "Фантазія"; зразковий оркестр народних інструментів; зразковий духовий оркестр; зразкова капела бандуристів; зразковий фольклорний гурт "Уляночка"; зразковий ансамбль домристів.

Рівне в поетичних рядках

Ти - краса Полісся, ти - легенда-пісня

Рівне має особливий поетичний мікроклімат, здатний зачарувати серця, схильні до сприйняття прекрасного.

Рівненський поет Юрій Загорський надзвичайно вдало відгадав географічну домінанту міста, яке знаходиться на шляху зі Львова до столиці. Саме цим зумовлюється динаміка його сприйняття, що виявляється в співіснуванні теперішнього та минулого у провіщенні перспектив майбутнього. Красу рідного міста митець справедливо вбачає в чарівній волинській природі, засвідчуючи продовження народних поетичних традицій.

Марія Яковчук у своїй задушевній поезії "Я родом звідти" розгортає аналогічні мотиви, вдаючись до використання колористичних ефектів, які у фінальній строфі асоціюються із знаменитою "золотом цвяхованою блакиттю" стольного Києва.

У пропонованих поезіях має місце органічне поєднання внутрішнього світу ліричного героя із топосом рідного міста, яке є невід'ємним складником культурного і філософського простору всієї України.

Рівняни постійно фіксують своє ставлення до історії, мистецтва рідного краю. Нині вже маємо чимало нарисів, буклетів, статей, збірників, фотоальбомів. Майбутній 725-річний ювілей може увінчатися об'ємною енциклопедією про рідне місто, а також анотованим довідником про публікації, що карбувалися друкованим словом.

Звичайно, що найбільше увічненню пам'яті рідного міста присвятив публікацій поет, журналіст (в минулому головний редактор обласної газети "Червоний прапор") Георгій Сербін. Ним видані книги: "Ровенщина: історико-краєзнавчий нарис" (Аьвів, 1970) та "Ровенщина туристська: Путівник" (Львів, 1980). Якщо в першій книзі увага акцентується

Нині звертаємося до джерел найдоступніших, в яких можемо почерпнути цікаву інформацію про рідне місто від давнини до сучасності. Окремі з них зафіксовані в бібліографічному довіднику, виданому обласною науковою бібліотекою (Україна: історія, народознавство. Анотований бібліографічний довідник". В 2 ч., Рівне, 1994). Укладачка К.В. Краєвська прагнула засвідчити ставлення до міста через призму публікацій про видатні персоналіі, пов язані з нашим краєм. Бібліографічний довідник був визнаний найкращою книгою року в Україні.

Питанням розвитку Рівного та області, подаються відомості від XIII до середини XX ст., то в другій - рекомендуються тематичні маршрути для вивчення нашого краю і, звичайно, обласного центру. І в першій, і в другій книзі відчувається шанобливе ставлення до пам'яті минулого, наголошується, що історія сягає в сиву давнину, овіяну легендами, закарбована археологічними, архітектурними та літературними пам'ятками, що доносять до наших днів відгомін різних битв з гнобителями на цій землі і визначні мистецькі події.

У 1977 р. Георгій Сербін уклав ілюстрований довідник "Ровно" (Львів, 1977). Через дванадцять літ перевидання такого путівника розширилося і знову-таки наші краяни отримали цікаву книгу з своєрідними екскурсами до сивої давнини, уславленням рівняй - людей праці і творчості. У путівнику історія нашого міста заземлюється в пам'ятки X-XII століття, яка не може спростовуватися, бо засвідчується археологічними аргументами. Звичайно, чимало тут уваги приділено історії древнього замку, видатній ролі Марії Несвіцької - княгині Рівненської. Оповіді насичені статистичними і доказовими аргументами. За дорученням республіканського товариства "Україна" Г. Сербіним була підготовлена і видана книга "Ровенщина" (Київ, 1983), в якій рідному місту присвячено розділ "Серце квітучого краю".

Нині ми можемо не погоджуватися з рядом тогочасних ідеологічних трактувань, але вищезгадані книги дозволяли пізнати рідний край з його славним містом Рівне.

До 700-річного ювілею був підготовлений збірник "Ровно 700 років” Київ, 1983). Готувалося воно Державним архівом Рівненської області як збірник документів та матеріалів. Упорядниками їх виступали З.А. Андросова, О.Ф. Бобрик, Г.В. Бухало, Р.В. Засс, В.В. Масловська, Т.М. Павлова. До книги вперше вносилися документи про історію міста з часів його заснування до наших днів. Як зазначалося в анотації, акцент тут робився на розкритті історичного шляху розвитку міста, національно-визвольній і революційній боротьбі городян, на возз'єднанні західноукраїнських земель з Радянською Україною, бойових і трудових подвигах трудящих соціалістичного Ровно. Книга рекомендувалася краєзнавцям, пропагандистам, викладачам вузів і шкіл, всім, хто цікавиться історією нашої країни. Оскільки книга готувалася під керівництвом партійного архіву Ровенського обкому Компартії України, то, зрозуміло, що дорадянському періодові, що обіймав більше шести століть, відводилося майже тридцять сторінок, а етапові встановлення радянської влади протягом шістдесятиліття - понад сто п'ятдесят сторінок. Тому тут ідеологічні акценти тогочасної держави витримувалися сповна.

Ювілейний тодішній рік приніс ще ряд видань. Серед них знову-таки за однойменною назвою "Ровно-700" (Львів, 1983). Авторами його виступали В.І. Луценко, В.Т. Кобись, Г.И. Шенгера. Книга подавалася через призму соціально-економічного розвитку і буття міста. Головною думкою видання стверджувалося, що розвиток міста завдячує своїм краянам. Історичні екскурси тут дуже скупі, але не обминається згадка про Марію Несвіцьку, давній замок, Успенську церкву 1756 р. Як і в попередньому виданні, особливий акцент робиться на розкритті соціалістичної доби.

У наступному 1984 році рівняни отримали збірник "Місто, славне працею, братерством" (Київ, 1984). У ньому подавалися вітання містові з приводу 700-літнього ювілею, а найбільше матеріалів - уславлення нагородження обласного центру орденом Трудового Червоного Прапора. У документах чимало думок як політиків, так і діячів науки, мистецтва про етапи історії міста.

Ґрунтовне видання про історію нашого міста доктора філологічних наук, професора Я. Поліщука "Рівне: Мандрівка крізь віки. Нариси історії міста" (Рівне, 1998). Автор на основі відомих та маловідомих архівних джерел, раритетних українських, російських, польських видань вибудовує буття міста з його героїчними, трагічними епізодами, які подані за розділами: "Місто Марії Несвіцької", "Крізь руїни та лихоліття", "За князів Любомирських", "Рівне - повітовий центр", "Гімназія", "Події війни та революції", "Двадцять літ під Польщею", "Трагічні роки". Краяни знайдуть тут нову аргументацію фактів, подій та статей, які увіковічнили наше місто і гідні для пошанування та пам'яті. Книга завершується хронологією пам'ятних дат та найвагомішою літературою про наш край. Автор завершує книгу добрими побажаннями і сподіваннями: "Відродження благородних традицій минувшини має стати доконечною потребою нашої самобутності нашої душі". Будемо сподіватися, що рівняни успадковуватимуть все краще, що було в нашій історії, щоб гідно утверджуватися в майбутті.

Важлива інформація про Рівне і його околиці подається в книзі Г. Бухала та В. Матійченка "Рівне. Вулиці, проспекти, майдани. Короткий довідник" (Рівне, 2000).

Тут сповіщається про історію вулиць, їх перейменування, перебування в нашому місті різних політичних діячів, відомих і маловідомих митців, письменників. Тут же вміщені дані про існуючі релігійні об'єднання, святині міста, пам'ятники історії та культури, що визначалися до 1999 р.

Подальші події, що творяться на наших очах, закарбовані у запропонованім ювілейнім виданні.

Бібліографія основних праць про м. Рівне

1. Анципо-Чикунський А.А. Историческая записка о Ровенском реальном училище (1832-1889).-К., 1894.

2. Бухало Гурій, Матійченко Віктор. Рівне. Вулиці, проспекти, майдани... Короткий довідник. - Рівне: Волинські обереги, 2000.

3. Ilustrowany przewodnik po miescie Rowne m. Pod red. T. Gornickiego. - Rowne, 1937.

4. Історія міст і сіл УРСР. Ровенська область. - К., 1974. - С. 73-106.

5. Каганов М., Колобов В. Вогники рідного міста, Ровно, 1976.

6. Кравцов Л. Свідки народної величі. - Львів, 1972.

7. Літератори Рівненщини. Довідник. - Рівне: Азалія, 1995.

8. Міяковський В. Костомаров у Рівному //Україна, 1925. -№3. - С.28-67.

9. Молчанов О. Ровно. Історико-архітектурний нарис. - К., 1977.

10. Народні художні промисли УРСР. - К.: Наукова думка, 1986.

11. Orlowicz M. Ilustrowany przewodnik po Wotyniu. - Luck, 1929. - S.206-213.

12. Пероговский Василий. Замечания на статью "Город Ровно", помещенную в "Волынских епархиальних ведомостях" 1880 г. №5 и дополнения к ней // Волынские епархиальные ведомости, 1880.-№25. С. 1134-1153.

13. Поліщук Ярослав. Рівне. Мандрівка крізь віки. Нариси історії міста. - Рівне, 1998.

14. П.Т. Ровно. - Энциклопедический словарь / Издатели Ф.А. Брокгауз (Лейпциг), И.А. Ефрон (С. Петербург). - С. Петербург, 1899. - Т. XXVI

15. Прищепа Олена. Вулицями старого міста. Топонімічні дослідження з історії Рівного. - Рівне: ВАТ "Рівненська друкарня",1997.

Використана література

1. Рівне-720: від давнини до сучасності. Книга 1 та 2.- Рівне: Волинські обереги, 2003 р. (Рівненська Державна Обласна Бібліотека - „Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії”).

Размещено на allbest.ru

...