Основы вокальной педагогики

Установлено, что нервные окончания (рецепторы), воспринимающие вибрацию, имеются во всех тканях нашего тела: в коже, в толще мышц, в сухожилиях, хрящах, тканях внутренних органов. Большое скопление вибрационных рецепторов обнаружено в области гортани, особенно в слизистой оболочке подсвязочного пространства и мягкого небо (Грачева, 1963). Виброрецепторы имеются в стенках ротовой, носовой полостях, придаточных пазухах носа: гайморовой, лобной, решетчатого лабиринта. В толще же самих голосовых связок очень мало вибрационных рецепторов. Отсюда слабая чувствительность голосовых связок к вибрационному раздражению.

Вибрационная чувствительность имеет непосредственное отношение к регулированию процесса певческого голосообразования. Так, сила голоса в области мягкого небо достигает более 136 дб. Мощные вибрационные раздражения возникают не только в ротовой полости, но и в области лицевых костей черепа (отсюда термины «маска» или «головной звук») благодаря придаточным пазухам носа. В вокальной теории до сих не решен вопрос: является ли носовая полость резонатором? Однако в практике используется понятие «головной резонатор», под которым подразумеваются придаточные пазухи. Причина в сильных вибрационных ощущениях певцов в области этих «резонаторов». Понятие «маска», пишет Морозов, в современной вокальной применяется редко и заменяется понятием «высокая позиция звука». Последнее понятие определяется не только вибрационными ощущениями, но и качествами тембра звука: богатством обертонов, хорошо выраженной ВПФ.

Вибрационным раздражениям подвергается и нижний (грудной) резонатор. Эти вибрации во многом определяют понятие «опора». При пении на опоре вибрация грудного резонатора усиливается даже тогда, когда звук тянется с одинаковой или несколько увеличивающейся силой. При пении без опоры, отмечает Морозов, «вибрация грудного резонатора по мере пения ноты совершенно отчетливо уменьшалась»,41 что свойственно неопытным певцам. Развитые вибрационные ощущения отражают степень вибрационных раздражений, т.е. работу резонаторов. Певец может, ориентируясь на них, сознательно управлять техникой резонанса, настройкой резонаторов, корректируя тембральное звучание голоса.

По мнению Морозова, вокальные педагоги в практике мало оперируют «вибрационными ощущениями» по сравнению со слуховыми или мышечными. При правильном пении на хорошей опоре и озвученностью всех резонаторов у певца возникает сильное ощущение вибрации во всем теле. Вибрационные ощущения для певца - важнейшее средство контроля над собственным голосом. Сильные вибрационные раздражения задней стенки глотки, мягкого и твердого неба певца рефлекторно придают его голосу большую звонкость и мощность. Эти рефлексогенные области Юссон назвал «активизирующими полями».

Юссон разработал своего рода чувствительную «клавиатуру», состоящую из девяти областей повышенных внутренних ощущений певца. К ним относится область: передненебная, задненебная или мягкого небо, заднеглоточная - здесь довольно сильно локализуются ощущения; гортанная - возбуждения слабые, почти невоспринимаемые; охватывающая костяк лица вплоть до черепной коробки - костная проводимость вибраций от хрящей гортани; внутритрахеальная - внутренние ощущения редко осознаются; грудной клетки - рассеянные возбуждения, плохо локализованы; брюшного пресса и нижнебрюшная, охватывающая мускулатуру таза - здесь двигательные возбуждения создаются фонационным выдохом.

Юссон пишет, что наиболее важны области передненебная и задненебная («место звучания»), ощущения которых смешивают с вибрационными ощущениями носо-лицевой области. Далее - ощущения в области брюшного пресса (иногда и нижнебрюшной) благодаря дыханию (опора дыхания). В области гортани не должно возникать никаких ощущений, кроме слабых рассеянных, приятного характера, несмотря на сильнейшее подсвязочное давление и огромный тонус смыкания голосовых складок. Вначале обучения осознаются ощущения в небе и брюшном прессе.

Постоянством возбуждения чувствительности отличается передняя часть твердого неба - оно возникает всегда на всех гласных и на всех тональных высотах. Когда осуществляется прикрытие, то область передненебной чувствительности отодвигается назад и нередко достигает задней стенки глотки в силу понижения гортани. Возникающие в этой области ощущения выполняют роль стимуляторов, повышающих блеск и полетность голоса. Отсюда небные области получили название активизаторов фонации.

Техника резонанса определяет тембральные качества певческого голоса. В истории вокальной педагогики были установлены два основные тембра, которыми оперировали педагоги (М. Гарсиа-сын) - это светлый и темный тембры. В эпоху классического бельканто, когда высокий регистровый переход определял технологию пения и исключал внутрирегистровый переход, светлый тембр являлся основополагающим. Использование в сольном пении смешанного голосообразования и прикрытия звука заставило певцов обратить внимание на темный тембр, его положительную роль в процессе постановки голоса. Каждый тембр, доведенный до преувеличения, как отмечает Гарсиа-сын, способствует возникновению недостатков в звучании голоса.

В певческой практике певцу важны резонанс и вибрационные ощущения грудной клетки, полости глотки, рта, отчасти - носоглотки. Выявление резонанса полостей в их совокупности, взаимодействии между собой, помимо гласных, определяют тембральные качества звука. Резонанс полости рта наиболее активен тогда, когда звук и струя активного выдоха «направлены в переднюю часть твердого небо к корню верхних передних зубов».42

Русский певец И. П. Прянишников выделяет «точку упора» звука в твердое небо. Резонанс грудной клетки Прянишников соотносит с точкой опоры звука в груди. Выявление и взаимодействие (сочетание) резонанса груди и рта способствует формированию тембральных качеств прежде всего в грудном регистре: «При грудных звуках на до чувствовать как бы две точки опоры звука: одну в груди, другую в твердое небо у передних зубов».43

Точка упора звука в твердое небо подвижна и может с повышением звука отодвигаться назад в мягкому небо и носоглотке. Поэтому важно, чтобы звук (струя озвученного выдыхаемого воздуха) всегда упиралась в твердое небо у корня верхних передних зубов, т.е. в переднюю часть твердого небо. Этому способствует расширенная глотка с одинаковым ощущением зевка на всех гласных. Следовательно, резонанс полости рта необходимо совмещать с резонансом полости глотки и грудной опорой звука, развивая таким образом вибрационные ощущения в пении.

Данная установка требует определенной работы голосового аппарата. Для выдерживания продолжительных звуков Прянишников советует сохранять неподвижными рот и язык, не менять положение гортани и направление выдыхвемой струи воздуха, «удерживать звук как можно глубже, чтобы поющему казалось, будто звук выходит из груди».44

Для пения в грудном регистре характерны вибрационные ощущения одновременно обоих точек упора звука: в груди и в твердом небо. При переходе на фальцетный регистр у женщин и при повышении звука по диапазону в грудном регистре у мужчин (вместо перехода на фальцет) «надо только закрыть голос, или, что то же, передвинуть упор воздуха с передней части твердого неба более назад, но сохраняя грудной оттенок, т.е. продолжая чувствовать упор звука в груди».45 Отодвигая «точку упора озвученного воздуха в твердое небо» назад при сохранении грудной опоры звука, можно достигать крайних высоких нот диапазона мужских голосов.

При регистровом переходе женщины часто теряют грудную опору звука, т.е. «звук перестает резонировать в грудной клетке. Чтобы придать этим нотам более звонкости, силы и полноты, надо искусственно удерживать грудной упор выше перелома, отчего звук получает характер грудного регистра, смешанный с головным, т.е. получается требуемый звук средняго регистра».46 Прянишников подчеркивает, что при регистровом переходе с грудного регистра на фальцетный микст звук «несколько закрывается», т.е. точка упора звука в твердое небо отодвигается несколько назад. С повышением звука по диапазону в фальцетно-микстовом регистре надо постепенно ослаблять «грудной упор звука» (вибрационные ощущения в груди) и отодвигать назад точку упора в твердое небо, не теряя, однако, грудного резонанса.

Подобной схемы вибрационных ощущений, которая определяет технику резонанса в связи с развитием певческого диапазона, придерживается современный американский вокальный педагог Сет Риггс: «Низкие звуки ощущаются так, как будто они звучат во рту и горле, а иногда и в груди... Когда вы поете выше, то ваш голос ... как бы уходит изо рта и движется все дальше и дальше за мягкое небо, пока, наконец, вы не почувствуете, что он исходит из задней части головы... Но испытываемые вами физические ощущения не имеют ничего общего с тем, что слышит ваш слушатель».47 Несомненно, Риггс дает четкую, но несколько упрощенную схему вибрационных ощущений, связывая ее с повышением звука и структурой диапазона, регистровой природой певческого голоса. Данная взаимосвязь и обеспечивает продуктивность вокально-педагогической практики.

При пении, пишет Морозов, голосовой аппарат решает одновременно две задачи: он работает как речевой аппарат и как музыкальный инструмент, обусловливая необходимый певческий тембр любого гласного на любой высоте. В одновременном выполнении этих задач (хорошей певческой кантилене и отличной дикции) Морозов усматривает один из самых сокровенных секретов вокального мастерства.

Примечания

1 Агафонников И.Г. Размышления о подготовке хормейстера в среднем звене музыкального образования // Методические записки по вопросам музыкального образования. Вып.3. - М.: Музыка, 1991. - С. 133 (Музыкальное училище при Московской государственной консерватории им. П.И.Чайковского).

2 Там же.

3 Дмитриев Л.Б. Интуиция и сознание в творчестве и вокальной педагогике // Вопросы вокальной педагогики. Вып.7 / Сост. А.С.Яковлева. - М.: Музыка, 1984. - С. 135-155.

4 Аспелунд Д.Л. Научно-исследовательская работа в области искусства // Материалы Всесоюзной конференции по вокальному образованию. Москва, 25.01.-03.02.1940г. / Отв. ред. А.Б.Гольденвейзер. - М.-Л.: Госмузиздат, 1941.-С. 21-34.

5 Там же. - С. 30-31.

6 Юссон Р. Певческий голос: Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса / Пер. с фр. Н.А.Вербовой. - М.: Музыка, 1974. - С. 47

7 Там же. - С. 48.

8 Люш Д.В. Развитие и сохранение певческого голоса. - К.: Музична Україна, 1988.- С.95-103.

9 Аспелунд Д.Л. Развитие певца и его голоса / Под ред. М.Львова. - М.-Л.: Госмузгиз, 1952. - С.9.

10 Там же. - С. 30.

11 Там же. - С. 9.

12 Фролов Ю.П. Пение и речь в свете учения И.П.Павлова. - М.: Музыка, 1966. - С. 11-19.

13 Рудаков Е.А. Новая теория физиологии и акустики певческого голоса (Е.Н.Малютин, Р.Юссон) // Назаренко И.К. Искусство пения: Очерки и материалы по истории, теории и практике художественного пения. Хрестоматия. - изд. 3, доп. - М.: Музыка, 1968. - С.322.

14 В язычковых трубах, с которыми классические теории сравнивали гортань, имеется прямая зависимость между высотой звука и воздушным давлением.

15 Юссон Р. Певческий голос. - С. 8.

16 Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - Л.: Наука, 1967. - С. 82.

17 Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. - М.: Музыка, 1968. - С. 152-172.

18 Дмитриев Л.Б. Голосообразование у певцов. (Материалы рентгенологических исследований). - М.: Госмузиздат., 1962.- С. 8.

19 Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. - С. 178. В.П.Морозов указывает область НПФ в отрезке 300-600 гц. См.: Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - С. 102.

20 Рудаков Е.А. О природе верхней певческой форманты и механизме ее образования // Развитие детского голоса: Материалы научной конференции по вопросам вокально-хорового воспитания детей, подростков и молодежи 26 - 30 марта 1961г. / Под ред. В.Н.Шацкой. - М.: АПН. 1963. - С.164.

21 РудаковЕ.А. О природе верхней певческой форманты и механизме ее образования. - С.167.

22 Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - С.112

23 Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - С. 112.

24 Левидов И.И. Направление звука в «маску» у певцов. / Предисл. Т.Л.Левина. - Л.: Тритон, 1926.- С. 21

25 Юссон Р. Певческий голос. - С. 15.

26 Юссон Р. Певческий голос. - С. 100.

27 Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. - С. 195.

28 Там же.

29 Для правильного понимания свойств импеданса Е.Рудаков предлагает опыт с тушением горящей спички: сильным выдохом на широко открытом рте - спичка горит; и, наоборот, выталкиванием воздуха сквозь маленькое отверстие вытянутых губ, создающем большое сопротивление, - огонь гасится. См.: Юссон Р. Певческий голос. - С. 20-21.

30 Аспелунд Д.Л. Научно-исследовательская работа в области вокального искусства // Материалы Всесоюзной конференции по вокальному образованию. Москва, 25.01.-3.02.1940 г. / Отв. ред. А.Б.Гольденвейзер. - М.-Л.: Госмузиздат, 1941. - С.30-31.

31 Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. - С.440.

32 Чаплин В.Л. Регистровая приспособляемость певческого голоса: Автореферат... канд. искусствоведения (17.00.02). - Тбилиси, 1977. - С. 27-28.

33 Чаплин В.Л. Регистровая приспособляемость певческого голоса. - С. 16.

34 Юссон Р. Певческий голос. - С.64.

35 Юссон Р. Певческий голос. - С.98.

36 Данные приведены по книге Р.Юссона.

37 Дмитриев Л.Б. Голосообразование у певцов. (Материалы рентгенологических исследований). - М.: Музгиз, 1962. - С.19.

38 Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - С.150.

39 Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - С.35.

40 Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - С.113-117.

41 Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - С.129.

42 Прянишников И.П. Советы обучающимся пению. - изд. 3, испр. и доп. - СПб.: Типография «Россия». 1903. - С.39.

43 Прянишников И.П.- С.44.

44 Прянишников И.П. - С.42.

45 Прянишников И.П. - С.44.

46 Прянишников И.П. - С.46.

47 Риггс Сет. Как стать звездой: Аудиошкола для вокалистов / Пер. с англ. - М.: ГИД, б.г. - С.25.

Додатки

Основи вокальної методики

Програма

для музичних вузів за фахом

«Хорове диригування і спеціалізація - сольний спів»Програма

для музичних вузів за фахом

Хороведиригуванняіспеціалізація-сольнийспів

Укладач програми -

доктор мистецтвознавства,

професор

О. Г. Стахевич

Вокально-теоретична підготовка з проблем сольного співу є основою діяльності хорових диригентів - керівників хорових колективів. Хоровий диригент виконує обов'язки педагога сольного співу, від якого залежить розвиток голосового матеріалу співаків-хористів та звучання колективу у виконавстві.

Курс розрахований на 18 годин лекційних занять.

Мета курсу: ознайомити з теорією співацького голосу; історією розвитку вокальної педагогіки та вокально-виконавських стилів XVII-XIX ст. залежно від проблеми використання природи співацького голосу в оперній та хоровій культурі різних епох; дати знання суміжних наук, які вивчають мистецтво сольного співу, та методики вокального виховання.

Завдання курсу: відповідно теорії співацького голосу розглянути основположні принципи розвитку голосового матеріалу співаків; структуру співацького діапазону (дводілянкова, триділянкова, що співпадає або не співпадає з регістровою будовою голосу); класифікацію співацьких голосів; висвітлити методи та прийоми вокального виховання; засвоїти матеріал з історії вокальної педагогіки (основні вокально-методичні трактати минулих епох - Дж. Каччіні, П. Тозі, Дж. Манчіні, М. Гарсіа-сина, Г. Панофки, Г. Ніссен-Саломан, І. Прянишнікова); здійснити аналіз і розкрити вокальну стилістику хорової музики в історичному аспекті; з'ясувати закономірності роботи голосового апарата в співі та вивчити основні наукові концепції його діяльності (міоелестичну, нейрохронаксичну, акустичну теорії); одержати навички вокально-педагогічної практики в хоровому колективі.

Форма занять - групова.

Короткі методичні вказівкиКороткі методичні вказівки

Призначення даного курсу - дати представлення про феномен співацького голосу і його використання в співі, процес еволюції вокального виконавства в історичному аспекті. В основі тематики - поєднання розділу сучасної теорії співацького голосу і сольного співу з розділом історії вокальної педагогіки та практики. Цей підхід дає змогу визначити методику вокальної роботи в практичній діяльності диригента хору як вокального педагога.

Курс висвітлює проблему дворегістрового з низьким рівнем зміни регістрів на es1-f1 стилем вокального виховання. Історія вокального мистецтва свідчить про максимальне використання обох регістрів голосу в оперній і хоровій виконавській культурі минулих епох залежно від рівня регістрового переходу в співі. Технологія співу впливала на творчий процес композиторів, характер інтонування як оперної, так і хорової музики, формування стилістики вокальних творів.

Знайомство з науковою літературою про співацький голос та його використання в різні епохи західно-європейської музичної культури допоможе студентам опанувати вокальну стилістику хорової музики, а також - вирішувати як проблему використання співацького голосу у увиконавстві, так і проблему методики вокального виховання в хоровому колективі.

В темах № 2-3 доцільно розглянути анатомію і фізіологію голосового апарата, акустичні характеристики голосу, наукові концепції роботи голосового апарату в співі.

В темах № 4-5 необхідно висвітлити: регістрову, акустичну природу голосу; діяльність органів і їх координацію в процесі фонації; структуру співацького діапазону і його розподіл на дві або три ділянки, які можуть співпадати чи не співпадати з регістровою будовою голосу; роль акустики апарату зі зважанням на структуру діапазону; фонетичні властивості голосних та приголосних.

Тема № 6 присвячена проблемам методики вокального виховання та специфіці вокально-хорової роботи. Особлива увага приділяється вокальному вихованню дітей і підлітків. (тема № 7).

Тема № 8 розкриває еволюцію вокально-виконавської практики протягом XVII-XIX ст., реформи сольного співу в епоху класичного бельканто та епоху романтизму, формування дворегістрового з високим рівнем регістрового переходу стилю класичного бельканто XVIII ст. та його перетворення в XIX ст.

Вивчення європейських вокальних шкіл та вокально-методичних трактатів минулих епох є базою для визначення сучасного стану вокальної педагогіки та методики (тема № 9).

Коло наукових проблем вокального виконавства в зв'язку з музикознавством окреслюється в темі № 10. Бажано розробити тематику рефератів, в яких методом музичного аналізу розкривалася б вокальна стилістика хорової музики різних авторів.

Тематичний план

1. Введення в спеціальність (2 год.)

2. Будова голосового апарата (2) год.)

3. Наукові концепції діяльності голосового апарата в співі (6 год.)

4. Співацький діапазон і класифікація голосів (2 год.)

6. Методика постановки голосу і хорове виконавство (3 год.)

7. Дитячий голос та вокальне виховання дітей (1 год.)

8. Історія вокального виконавства та педагогіки (принципи вокальних стилів): XVI-XVII ст. - 1 год.; XVIII ст. - 1 год.; XIX ст. - 1 год. (всього: 3 год.)

9. Європейські вокально-виконавські школи і хорова культура (6 год)

10. Наукові проблеми вокального мистецтва (1 год.)

Зміст курсу

Тема 1. Введення в спеціальністьТема 1. Введення в спеціальність

Вокальне мистецтво і хорова виконавська культура - взаємозв'язок історії і теорії. Хоровий диригент як вокальний педагог - проблема професійної підготовки. Методики викладання. Вивчення зарубіжної і вітчизняної вокальної педагогіки як наукової дисципліни. Мета, задачі, об'єкт, предмет, матеріал курсу. Необхідність науково-дослідницького підходу і узагальнення сучасних методів викладання сольного та хорового співу в процесі вивчення курсу (творчість, виконавство, педагогіка, методика). Психофізичний фактор співу. Три принципи воклаьної педагогіки - поєднання художнього і технічного розвитку, поступовість і послідовність в підвищенні труднощів навчання, зважання на індивідуальні властивості голосу. Необхідність знань з анатомо-фізіології, акустики голосового апарата, діяльності вищої нервової системи, фонетики, психології. Понятійний апарат вокального мистецтва.

Література за темою

1. Аспелунд Д. Л. Развитие певца и его голоса. - М.-Л.: Музгиз, 1952. - 191 с.

2. Герсамия И. Е. К проблеме психологии творчества певца / АН ГССР. - Тбилиси, 1985. - 164 с.

3. Материалы Всесоюзной конференции по вокальному образованию. Москва, 25.01 - 3.021940 г. - М.-Л._ 1941. - 198 с.

Тема 2. Будова голосового апарата

Голосовий апарат співака: органи звукоутворення - голосові складки та гортань; надставна трубка - горло, носова і ротова порожнина з додатковими порожнинами; органи дихання - трахея, бронхи, легені з плеврою, грудна клітка з дихальними м'язами та діафрагмою, м'язи брюшної порожнини; артикуляція - язік, рот, губи, нижня щелепа. Проблема координації органів голосового апарата в співі: дихання - надставна трубка, робота голосових складок і дихання.

Література за темою

1. Дмитриев Л. Б. Голосовой апарат певца: Атлас. - М., 1964.

2. Ермолаев В., Лебедева Н., Морозов В. Анатомия и физиология органов голосового апарата // Руководство по фониатрии. - Л., 1970. - С. 7-59.

3. Злобин К. Физиологические основы вокального искусства как метода предупреждения профессиональных заболеваний / Физиология пения в профилактике заболеваний голоса певцов. - Л., 1958. - С. 28-57.

4. Морозов В. П. О роли вибрационного чувства в регулировании голосовой функции человека // Вестник Ленинградского гоуниверситета. - 1960. - № 3. - С. 174-178.

5. Морозов В. П. Вокальний слух и голос. - М.-Л., 1965. - 86 с.

6. Морозов В. П. Биофизические основы вокальной речи. - М., 1977. - 231 с.

7. Морозов В. П. Тайны вокальной речи. - Л., 1967. - 204 с.

8. Музехольд А. Акустика и механика человеческого голосового органа. - М., 1925. - 128 с.

9. Фролов ю, Пение и речь в свете учения И. П. Павлова. - М., 1966.

Тема 3. Наукові концепції діяльності голосового апарата в співі

Природно-наукове обгрунтування роботи голосового апарата, суміжні науки і педагогіка сольного співу (протиріччя між ними):

а) міоеластична - фізіологія фонації, акустика (теорія Г. Гельмгольца, теорія Рокара) та основні якості, структура звука; звуки прості й складні; основний тон і обертони; (обертоновий ряд, НСФ, ВСФ, висота звука, голосні); явище резонансу та реверберації;

б) спів і вища нервова система - вчення І. П Павлова, нейрохронаксична терія Р. Юссона; теорія імпеданса;

в) необхідність створення вокально-педагогічної теорії співацького голосу - регістрова природа, акустика голосового апарата, робота голосового апарата в співі, мовні установки і вокальна позиція голосних.

Література за темою

1. Аллон С., Максимов Н. Музыкальная акустика. - М., 1971.

2. Дмитриев Л. Б. Основы вокальной методики. - М., 1963.

3. Фант Г. Акустическая теория голосообразования. - М., 1964.

4. Юссон Р. Певческий голос: Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса. - М., 1974. - 262 с.

5. Appelman D. R. The Sience of vocal pedagogy: Theory, a.application. - Bloomington-London: Indiana univ.press., 1967.- 434 p.

6. Barbereux-Parrey M. M. Vocal resonance: Its source a.Command. - Nort Quincy (Mass.): Christopher, 1979. - 303 p.

Тема 4. Теорія співацького голосу у вокальній педагогіці

Природа співацького голосу:

а) регістри та їх властивості, захисні механізми роботи голосового апарата - природа регістрових мікстів та прикриття звуку, регістровий і внутрішньорегістровий переходи, загальнорегістрова ділянка співацького діапазону;

б) акустика голосового апарата (порожнини-резонатори) і акустична природа голосних, виявлення акустичних можливостей апарата (резонатори надставної трубки - нестабільні, кісткових порожнин обличчя - стабільні, а також грудної клітки), чіткість голосних та прийом їх змішування - єдина вокальна позиція надставної трубки; фонетичний метод виховання голосу; вплив голосних на звукоутворення, роботу органів надставної трубки;

в) діяльність голосового апарата в співі: робота голосових м'язів в процесі фонації і регістри (атака звука), положення гортані в співі та побутовій (праці Л. Б. Дмитрієв, методика Сета Ріггса), роль горла та м'якого піднебіння, органів ротової порожнини (язик, губи, зуби), недопустимість участі зовнішних м'язів надставної трубки в співі, положення голови та тулуба, техніка співацького дихання - проблема сильного та слабкого під складками тиску (робота В. Л. Чапліна), робота діафрагми та нижніх ребер, прес живота; підвищене положення грудної клітки як резонатора; типи дихання, Л. Работнов і його теорія дихання; дослідження Л. Ярославцевої;

г) мовні установки і вокальна позиція - проблема їх поєднання і свобода співу; проблема дикції.

Література за темою

1. Багадуров В. А. Учение о регистрах человеческого голоса // Музыкальное образование. - 1929. - № 1. - С.8-16. - № 3-4. - С. 39-45; 1930. - № 2. - С. 33-38.

2. Вербов А. Техника постановки голоса. - М., 1961.

3. Гранстрем М., Кожевников В. Дыхание и речь // Физиология дыхания. - Л., 1973. - С. 287-328.

4. Канторович В. Учение о примарном тоне, закрытом звуке и регистрах в певческом и речевом голосе // Гигиена голоса. - М., 1955. - С. 68-74.

5. Панофка Г. Искусство пения. Теория и практика для всех голосов. - М., 1968. - 215 с., нот.

6. Прянишников И. П. Советы обучающимся пению. - изд. 3, испр. и доп. - СПб., 1908. - 110 с.

7. Работнов Л. Д. Основы физиологии и патологии голоса певцов. - М., 1932. - 153 с.

8. Работнов Л. Д. О фонографической записи певцов. - М., 1935. - 66 с.

9. Рудаков Е. О регистрах певческого голоса и переходе к прикрытым звукам // Музикальное искусство и наука. Вып. 1. - М., 1970. - С. 52-58.

10. Стахевич А. Г. Регистровые звукообразования певческого голоса в вокальной педагогике. - Сумы, 1989. - 24 с.

11. Стахевич А. Г. Теоретические основы процесса постановки голоса в вокальной педагогике. - Сумы, 1990. - 44 с.

12. Стахевич А. Г. Профессионально-техническая подготовка в искусстве пения. - Сумы, 1991. - 50 с.

13. Чаплин В. Л. Регистровая приспособляемость певческого голоса: Автореферат... канд. искусствоведения. - Тбилиси, 1977. - 29 с.

14. Яковлев А. Физиологическое закономерности певческой атаки. - Л., 1971.

15. Яковлева А. Формирование верхнего участка диапазона мужских голосов // Вопросы вокальной педагогики. Вып. 7. - М., 1984. - С. 73-86.

16. Ярославцева Л. К. О способах регуляции певческого выдоха // Вопросы вокальной педагогики. Вып 5. - М., 1976. - С. 176-201.

Тема 5. Співацький діапазон і класифікація голосівТема 5. Співацький діапазон і класифікація голосів

Структура співацького діапазону: дводілянкова, триділянкова - стилістика оперного і хорового виконавства (дворегістровий спів з високим регістровим переходом і структура співацького діапазону, дворегістровий спів з низьким регістровим переходом і структура співацького діапазону, диференційоване використання голосових регістрів у виконавстві - однорегістровий спів одним з регістрів відкритого звучання (грудним чи фальцетним як жінки, так і чоловіки), однорегістровий спів одним з регістрів мікстово-прикритого звучання (фальцетним регістром мікстово-головного звучання - жінки; грудним регістром - чоловіки); акустика апарата (виявлення резонансу порожнин) і ділянкова структура діапазону; класифікація співацьких голосів: історія класифікації та сучасне її трактування залежно від проблеми використання регістрової природи голосу; «проміжні» типи голосів; визначення типів голосів за якістю звучання (ліричний, драматичний).

Література за темою

1. Стахевич А. Г. Типы вердиевских голосов в опере «Травиата» // Музыка Западной Европы XVII-XIX веков: Сб.н.трудов. - Сумы Сумы, 1994. - С. 22-35.

2. Стулова Г. П. Дидактические основы обучения пению: Уч. пособие. - М., 1988. - 69 с.

3. Тронина П. Л. Из опыта педагога-практика. - М., 1976. - 112 с.

4. Юдин С. П. Формирование голоса певца: Уч. пособие. - М., 1962. - 167 с.

5. Юдин С. П. Певец и голос. - М.-Л., 1947. - 140 с.

6. Cellini R. Scuole di canto e tipologie vocali // Seminario sulla vocalita. Conservatorio di musica di Napoli (8-11 dicembre 1971). - Napoli, 1972. - P. 41-46.

7. Pfau W. Klassifizirung der menschlichen Stimme. - Leipzig: Bart, 1973. - 125 p.

Тема 6. Методика постановки голосу і хорове виконавство

Методи виховання співацького голосу за Юссоном, «Єдиний метод» ДІМНа, «концетричний метод» М. І. Глінки; школа «примарного тону»; постановка голосу як систематизований процесс (теорія процесу, етапи розвитку голосового матеріалу); два принципи голосоутворення - на основі слабкого підскладкового тиску (відкрита манера звукоутворення) і сильного підскладкового тиску (прикрита манера звукоутворення); використання голосових регістрів в процесі постановки голосу і відповідні вправи; регістрові міксти і прикриття звуку; умови для прикриття звуку - тембр; розширення, збільшення порожнини горла; атака звуку і підскладковий тиск; виявлення та розвиток акустики - резонансу порожнин; вокальне дихання і проблема видиху; робота органів надставної трубки (гортані, горла, рота губи, язик); артикуляція і дикція; особливості вакальної роботи в хорі; академічний і народний типи звучання голосу в хорі; взаємозв'язок теорії і методики, практики; вокальний слух, критерії якості співацького звука; дефекти голосу - форсування, неякісні тембральні характеристики («горловий», «затиснутий», «плоский», «відкритий», «заглублений»...); вібрато; побудова вакальних занять-уроків; засоби впливу на процес розвитку голосового матеріалу - фонетика, розповідь, показ голосом педагога і метод наслідування, координація роботи органів голосового апарата, слухання платівок та інших засобів видатних співаків минулого та сучасності - вокально-слуховий досвід; вокальні помилки в хоровому співі - ігнорування регістрової й акустичної природи співацького голосу та структури діапазону (звучання грудного регістру в сопранових і альтових партіях академічного хору, фальцетного - в чоловічих партіях хору) у виконавстві на відміну від сольного оперного співу. Методика проведення вакальних занять: структура уроку, система вокальних вправ, вокалізи, художні твори, етапи процесу постановки голосу.

Література за темою

1. Аспелунд Д. Основные вопросы вокально-речевой культури. - М., 1933.

2. Васенина К. Правильное произношение слова как важнейший фактор в пении: Методическое пособие. - М., 1962.

3. Виноградов К. Работа над дикцией в хоре. - М., 1967.

4. Голубєв П. В. Поради молодим педагогам-вокалістам. - К., 1983. - 62 с.

5. Дмитриев Л. Б. Голосообразование у певцов. - М., 1962. - 56 с.

6. Ермаков В. Д. Дефекти вокальной методики и роль произношения в пении / Предисл. Л. В. Собинова. - Л., 1935. - 30 с.

7. Заседателев Ф. Ф. Научные основы постановки голоса. - мзд. 3, испр. и доп. - М., 1935. - 104 с.

8. Кантарович А. Культура вокального слова. - М., 1957.

9. Луканин В. М. Мой метод работы с певцами. - Л., 1972. - 88 с.

10. Менабени-Шамшинова А. Г. Певческое голосообразование: Уч пособие. - М., 1987. - 132 с.

11. Микиша М. В. Практичны основи вокального мистецтва. - К., 1971. - 90 с.

12. Органов П. А. Певческий голос и методика его постановки. - М.-Л., 1951. - 136 с.

13. Павлищева О. Методика постановки голоса. - М.-Л., 1964. - 124 с.

14. Риггс Сет. Как стать звездой. Аудиошкола для вокалистов: Полный учебный курс. - М.: ГИД, без г/и (1998?). - 110 с.

15. Садовников В. Орфоэпия в пении. - М., 1958.

Тема 7. Дитячий голос та вокальне виховання дітей

Вікові властивості дитячих голосів; відмінність голосового апарата дитини; регістри і діапазон; мутація та її три періоди; звукоутворення і класифікація дитячих голосів; методика вокального виховання і дитячому хорі - резонатори, дихання, органи надставної трубки, артикуляція; охоронав дитячих голосів.

Література за темою

1. Багадуров В. А. Вокальное воспитание детей. - М., 1953. - 95 с.

2. Добровольская Н. Н., орлова Н. Д. Что надо знать учителю о детском голосе. - М., 1972. - 32 с.

3. Левидов И. И. Вокальное воспитание детей. - Л., 1936.

4. Левидов И. И. Певческий голос в здоровом и больном состоянии. - Л.-М., 1939. - 254 с.

5. Люш Д. Развитие и сохранение певческого голоса. - К., 1988. - 138 с.

6. Малинина Е. Вокальное образование детей. - Л., 1967. - 88 с.

7. Менабени А. г, Методика обучения сольному пению. - М., 1987. - 96 с.

8. Охорона дитячого голосу: Методичний лист. - К., 1974. - 47 с.

9. Работа с детским хором: Сб.статей. - М., 1960.

10. Развитие детского голоса: материалы научной конференции по вопросам вокально-хорового воспитания детей, подростков и молодежи 26-30 марта 1961 года. - М., 1963. - 344 с.

11. Сергеев А. Воспитание детского голоса. - М., 1950.

12. Стулова Г. Хоровой класс. Теория и практика вокальной работы в детском хоре: Уч.пособие. - М., 1988.

Тема 8. Історія вокального виконавства та педагогіки

(XVI-XVII ст.; XVIII ст.; XIX ст)

Співацька практика, принципи використання регістрової природи голосу у виконавстві й реформи сольного співу в епоху класичного Bel canto (співаки-кастрати П. Тозі) і епоху романтизму (звичайні співаки посткласичного Bel canto Дж. Паста і Ж. Дюпре). Значення та роль співаків-кастратів в історії вокального виконавства і педагогіки. Формування вокальної стилістики оперної та хорової музики і типологія хорових колективів в історичному аспекті по епохам (епоха до виникнення опери - роль співаків-кастратів у формуванні хорових колективів, Мюнхенська хорова капела Орландо Лассо та венеціанські мадригалісти Андреа і Джованні Габріелі; XVII ст. - оперні хори К. Монтеверді, хорова творчість Й. Баха, Г. Генделя; XVIII ст. - класичне Bel canto і «Реквієм» В. А. Моцарта, Петербургзька Придворна співацька капела періоду Д. Бортнянського, XIX ст. - формування мішаного типу хора в епоху романтизму, реформа А. Архангельського), композиторська творчість (вокальне інтонування) і типи хорового звучання, манера хорового співу.

Література за темою

1. Стахевич А. Г. Искусство Bel canto в итальянской опере XVII-XVIII веков: Монография. - Х.: ХДАК. 2000. - 155 с., нот

2. Стахевич А. Г. Вокальное искусство Западной Европы: Творчество, исполнительство, педагогика: Исследование. - К.: НМАУ им. П. И. Чайковского, 1997. - 272 с.

3. Стахевич А. Г. Верди и Вагнер - пути еволюции вокального стиля в европейской опере 40-х XIX века // Проблемная аураавстро-германского романтизма: Сб.н.трудов. - К.: НМАУ им. П. И. Чайковского, 1993. - С. 95-111.

4. О феномене певцов-кастратов в итальянской опере // Музыка Западной Европы - классика и современность (творчество, исполнительство, педагогика): Сб.н.трудов. - К., 1994. - С. 3-17.

5. Brand-Seltei E. Bel canto. Eine Kulturgeschichte der Gesangkunst. - Wilhelmshofen, 1972. - 532 s.

6. Heriot A. The castrati in opera. - N.-York: Da capo press, 1975. - 243 p.

7. Reid C. L. Bell'canto: Principles and Practices. - N.York: Coleman-Rosa comp., 1950. - 212 p.

8. Scholz H. J. Das Registerproblem in der deutschen Gesangspдdagogik von J. Fr. Agricola bis Fr. Schmitt. Inaug. - Diss... vorgelegt von Heinz J-Scholz. - Kцln, 1972. - 178 s.

Тема 9. Європейські вокально-виконавські школи

і хорова культура

Вокально-методичні трактати (за К. Мазуріним, В. А. Багадуровим). - 6 год.

Італійська; французька; німецька; російська; українська.

Література за темою

1. Багадуров В. А. Очерки по истории вокальной мотодологии. В 3-х ч. Ч. 1. - М., 1929. - 247 с.; Ч. 2, - М., 1932. - 320 с.; Ч. 3. - М., 1937. - 255 с.

2. Гарсиа М. (сын). Школа пения. Ч. 1-2 / Пер. с фр., предисл., коммент. и прим. В. А. Багадурова. - М., 1956. - 127 с.

3. Гнидь Б. П. Історія вокального мистецтва: Підручник. - К., 1997. - 320 с.

4. Євтушенко Д. Г. та Михайлов-Сидоров М. Питання вокальної педагогіки. Історія, теорія, практика. - К., 1963. - 339 с.

5. Крушельницька С. Спогади. Матеріали, Переписка. У 2-х ч. Ч. 1. - К., 1978. - 398 с.; Ч. 2. - К., 1979. - 348 с.

6. Мазурин К. М. Методология пения. В 2-х т. Т. 1. - М., 1902. - 998 с.

7. Мишуга О. Спогади. Матеріали. Листи. - К., 1971. - 779 с.

8. Ниссен-Саломан Г. Школа пения. В 3-х ч. Ч. 1: теоретическая. - СПб., 1911. - 91 с.

9. Стахевич А. Г. Западно-европейские традиции оперного исполнительства и опера «Демон» А. Г. Рубинштейна (к проблеме становления русской вокальной школы) // Музыкальная культура Европы в межнациональных контактах: Сб.н.трудов по материалам Всеукраинской конференции 10-11 мая 1994 года. - Сумы, 1995. - С. 67-88.

10. Стахевич А. Г. Опера «Гугеноты» Дж. Мейербера в художественной культуре французского романтизма // Роберт Шуман и перекрестье путей музыки и литературы: Сб.н.трудов. - Х., 1997. - С. 240-253.

11. Шильникова Н. Н. Педагогические взгляды А. Роуза: Лекция к курсу «История вокальной педагогики и исполнительства» для студентов музыкальных вузов. - М., 1976. - 12 с.

12. Ярославцева Л. К. Зарубежные вокальные школы: Уч.пособие по курсу истории вокального исполнительства. - М., 1981. - 90 с.

Тема 10. Наукові проблеми вокального мистецтва

Вокальна історіографія та її автори (Г. Гольдшмідт, К. Мазурін, В. А. Багадуров, Д. Л. Аспелунд, Д. Євтушенко та М. Михайлов-Сидоров, Л. Б. Дмитрієв, Л. К. Ярославцева, О. Г. Стахевич); метод музичного аналізу і вокальна стилістика хорової музики.

Рекомендавана література

1. Багадуров В. Глинка как певец и вокальный педагог // М. И. Глинка. - М., 1950.

2. Варламов А. Полная школа пения. - М., 1953.

3. Вопросы вокальной педагогики: Сб.н.трудов. - Вып. 1-7.

4. Всесоюзная конференция по вокальному образованию. - М., 1966.

5. Дмитриев Л. Б. голосовой аппарат певца. Наглядное пособие. - М., 1964.

6. Донец-Тессейр М. Сборник упражнений для развития техники легких женских голосов. Вып. 1-6. - К., 1961-1972.

7. Доливо А. Заметки об истоках русской классической и советской вокальной школы // О музыкальном исполнительстве. - М., 1954.

8. Егоров А. Гигиена певца. - М., 1955.

9. Жинкин Н. Механизмы речи. - М., 1958.

10. Зданович А. Некоторые вопросы вокальной методики. - М., 1965.

11. Лаури-Вольпи Дж. Вокальные параллели. - М., 1973.

12. Левидов И. Певческий голос в здоровом и больном состоянии. - М., 1939.

13. Назаренко И. Искусство пения. - М., 1968.

14. Методика детского хорового воспитания и образования: Программа для музыкальных вузов по специальности «Хоровое дирижирование» / Сост. Л. М. Школьникова, под общ. ред. М. М. Берлянчикова. - М., 1985. (Новосибирская госконсерватория им. М. И. Глинки, кафедра педагогики и методики).

15. Основы вокальной методики: Программа для вокальных вузов и дирижерско-хоровых факултетов музыкальных вузов / Сост. Л. Б. Дмитриев. - М., 1976.

16. Труды 1-й Всесоюзной конференции вокальных ученых и педагогов 1925 г. - М., 1926.

СОЛЬНИЙ СПIВ

П Р О Г Р А М А

для музичних вузiв за фахом “Хорове диригування”

Укладач програми -

доктор мистецтвознавства,

професор

О. Г. Стахевич

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Клас сольного спiву є однiєю iз спецiальних дисциплiн, яка визначає пiдготовку майбутнього диригента хору в музичних вузах та його подальшу практичну дiяльнiсть.

Курс розрахований на 105 годин протягом трьох рокiв навчання (стацiонарна форма).

Мета курсу: музично-естетичне виховання засобами вокального мистецтва, розвиток природи спiвацького голосу та вокально-виконавської майстерностi, освоєння специфiки спiву в академiчному, дитячому та народному хорi.

Задачi курсу: вокально-теоретична i практична пiдготовка майбутнього диригента до роботи з хором - вивчення теорiї сольного спiву та основних принципiв використання природи голосу в хоровiй виконавськiй дiяльностi; оволодiння вокальною технiкою, необхiдною для спiву в хорi.

Форма занять - iндивiдуальна.

Необхiдною умовою професiйної дiяльностi диригента академiчного хору (а також дитячого i народного) є оволодiння спiвацькими навичками та методикою вокальної роботи в колективi. Протягом навчання студенти повиннi засвоїти теорiю, методику i прийоми:

якiсного звукоутворення голосу; вирiвнювання та змiшування чiтких голосних “у”, “о”, “i”, “е”, “а” з метою формування єдиної позицiї їх вимови; активної вимови та озвучення приголосних;

визначення грудного та фальцетного типу голосоутворення та принципiв їх використання у виконавствi (що необхiдно в роботi як з академiчним, так i з дитячим чи народним хором);

формування дiлянки мiкстового звучання (в грудному регiстрi у чоловiкiв i фальцетному - у жiнок) та дво- або тридiлянкової структури спiвацького дiапазону (яка може спiвпадати з регiстровою природою голоса у спiвакiв народного хору через високий регiстровий перехiд - дводiлянкова побудова, а може частково не спiвпадати у спiвакiв академiчного хору через формування мiкстового типу звукоутворення в центрi дiапазону - тридiлянкова побудова);

з'єднання голосових регiстрiв в єдиний дiапазон та їх акустично-тембральне вирiвнювання на рiвнi регiстрового i внутрiшньорегiстрового (вiд “вiдкритого” на “прикритий” звук) переходiв;

виявлення акустичних можливостей голосового апарату завдяки розширенню i збiльшенню глоточної i ротової порожнин з метою їх максимального резонанса та посилення iмпедансу надставної трубки голосового апарату, а також грудної клiтки з метою виявлення грудного резонанса;

виходячи з вищевказаних пунктiв, опанувати основнi принципи роботи голосового апарату в спiвi (роботи голосових складок - щiльне замикання при твердiй, м'якiй та придихальнiй атацi звука; розкриття рота; положення язика, глотки i м'якого пiднебiння, гортанi, грудної клiтки, голови i тулуба в цiлому);

оволодiти установками спiвацького дихання в спiвi (вдихальної позицiї грудної клiтки i нижнiх ребер, що не повиннi спадати в спiвi; активної роботи дiафграгми-живота за формулою “глибоке вдихання - поступове видихання”; посиленої затримки позицiї вдиху в процесi спiву - як надставної трубки, так i органiв дихання);

виявити взаємозв'язок регiстрової природи спiвацького голосу та акустики голосового апарату, який визначає його роботу в процесi спiву, за структурою дiпазону (переважний резонанс ротової порожнини на нижнiй дiлянцi грудного регiстру, глоточної порожнини на центральнiй дiлянцi фальцетно-мiкстового звучання жiнок i прикритих звукiв чоловiкiв, носової порожнини верхньої фальцетно-головної дiлянки жiнок i високих прикритих звукiв чоловiкiв; стабiльне мовне i вiльне положення гортанi; баланс мiж видиханням i фонацiєю голосових складок; зменшення напруги органiв голосового апарату i максимальне виявлення його резонансних можливостей з урахуванням регiстрової природи, тощо).

досягнути високого рiвня художньо-виконавської майстерностi, випрацьовуючи кантиленний спiв, штрихи, динамiку (фiлiровку), фразування, драматургiчнi елементи виконавства; акторськi здiбностi; образну та емоцiйно-психологiчну сферу, стилiстику i характер творiв.

Iндивiдуальнi заняття проводяться протягом шести семестрiв навчання. Форми контролю - залiк (2, 4, 6 семестр).

ЗМIСТ КУРСУ

В першому семестрі студент виявляє природу спiвацького голосу (грудний и фальцетний тип звукоутворення), акустичнi можливостi голосового апарату (технiка резонанса), опановує роботу голосового апарату в спiвi чiтких голосних (органiв надставної трубки - ротоглоточної порожнини, гортанi, органiв дихання). Робота направлена на видобуття якiсного тембру, звiльнення недолiкiв i бiльш вiльного звучання голосу. Вправи для кожного студента пiдбираються iндивiдуально з урахуванням голосового матерiалу та пiдготовки. Вивчаються нескладнi вокалiзи, твори з текстом. В цей перiод складається характеристика музичних i вокальних даних студента, його знань i можливостей.

Протягом семестру бажано досягнути закрiплення початкової вокально-технiчної основи голосовидобування, резонанса, дихання, чiткостi i округлостi голосних. Розучуючи твори з текстом, придiляти увагу виконавським прийомам - кантиленi в зв'язку з видихом i вдихальною позицiєю, що розвиває так звану “опору” дихання (вдихальна установка, за професором МДК iм. П. I. Чайковського Д. Аспелундом); штрихам i динамiцi; фразуванню та логiцi вокального виконання.

В другому семестрi досягається вирiвнювання регiстрiв, ускладнюються вправи i вокалiзи. Вводяться елементи формування мiкстового звучання голосу, “прикриття” звуку у чоловiкiв на невисоких нотах дiапазону згiдно типу голоса (випрацьовується внутрiшньорегiстровий перехiд вiд “вiдкритого” на “прикритий” звук). У спiвакiв народного спiву розширюється вверх грудний регiстр i опановується регiстровий перехiд (особливо у жiнок). Елементи цiєї технiки спiву використовуються при вивченнi вокалiзiв i творiв з текстом.

Заключні уроки присвячуються закрiпленню одержаних спiвацьких навичок. Придiляється увага щiльностi атаки звука, виявленню акустики голосового апарату студента. В кiнцi семестру проводиться залік, який виявляє рiвень успiхiв в навчаннi.

В третьому семестрi здiйснюється розвиток спiвацького дiапазону, вирiвнювання тембрiв голосових регiстрiв, удосконалюється процес спiвацького дихання. Бiльш чiтко формується дво- (з високим рiвнем регiстрового переходу у спiвакiв народного хору) i тридiлянкова структура (з мiкстовим звучанням в центрi у спiвакiв академiчного хору) спiвацького дiапазону. При цьому необхiдно враховувати рiзну вокальну пiдготовку та можливостi студентiв, якi повиннi використовувати регiстровий перехiд на с1-es1 (жiнки, чоловiки - фальцет) i в академiчному хоровому виконавствi.

Окремі уроки можливо присвятити формуванню мiкстового звуку, що є дуже складна проблема у вокальному мистецтвi. Максимальне виявлення акустичних можливостей голосового апарату, щiльнiсть атаки звука поєднуються зi свободою звучання голосу. В процесi вивчення творiв з текстом придiляється увага музичнiй виразностi виконання, емоцiйнiй та образнiй сферi твору. Проблема розвитку рухливостi вирiшується спецiальними вправами та пiдбором вiдповiдних вокалiзiв.

В четвертому семестрi закрiплюються навички сольного спiву з урахуванням мiкстового звучання голосу. Увага придiляється роботi голосового апарату в спiвi залежно вiд технiки виявлення резонанса надставної трубки, “грудної опори” звука. Поглиблюється робота з проблем вокального виконавства вивчених творiв. Залiк в кiнцi четвертого семестра виявляє рiвень освоєного матерiалу.

В п'ятому семестрi продовжується розвиток співацького діапазону i вдосконалюється звукоутворення, що дозволяє виконувати бiльш складнi твори. Поглиблюється робота саме в сферi виконавства - вмiння розкрити змiст, художнiй образ, стиль i характер твору, визначити виконавський план.

В шостому семестрi закрiплюється пройдений матерiал. Свобода спiву i музична виразнiсть поєднуються в єдину манеру виконання. Готується концертний виступ-залік.

Залікові вимоги: виконання вокалiзу та двох рiзнохарактерних творiв у концертному виступi.

ВИМОГИ ПО СЕМЕСТРАМ

Семестр програма

1 семестр: 2-3 вокалiзи; арiя композиторiв XVII-XVIII столiття; романс; двi народнi пiснi (одна з них - українська);

2 семестр: 2-3 вокалiзи; старовинна арiя; романс; двi народнi пiснi; (залік)

3 семестр: 2-3 вокалiзи; арiя композиторiв XVIII-XIX столiття; 2-3 романси (один з них українського композитора); двi народнi пiснi; сучасна авторська пiсня;

4 семестр: 2-3 вокалiзи; арiя; 2-3 романси рiзного характеру виконання; народнi пiснi: росiйськi, бiлоруськi, українськi та iншi; (залiк)

5 семестр: 2 вокалiзи; арiї, романси та народнi пiснi (захiдноєвропейських, українських та росiйських композиторiв)

6 семестр: 2 вокалiзи; арiї, романси та народнi пiснi (захiдноєвропейських, українських та росiйських композиторiв)

Концертний виступ (залік).

РЕКОМЕДОВАНИЙ РЕПЕРТУАР

Твори зарубiжних композиторiв

Арии композиторов 16-18 веков. - М., 1971.

Арии итальянских композиторов 17-18 веков. - М., 1975.

Арии зарубежных композиторов для меццо сопрано: Вып. 1. - М., 1984.

Вокальные произведения итальянских композиторов: Вып.1. - М., 1961.

Вокальная музыка итальянских композиторов 16-18 веков. - М., 1978.

Избранные арии: И.С.Бах, Г.Гендель, Х.Глюк, И.Гайдн: Для тенора в сопровождении фортепиано. - М., 1964.

Бах Й. Весняна пiсня. Рiдний край. Життя хороше. Зникає день.

Бетховен Л. Ван. Сурок. Чарiвна квiтка. До Моллi. Люблю тебе. Прощання Молли. Милее всех был Джемми. Под камнем могильным. Тiрольська пiсня. Люблю тебе.

Брамс Й. Соловейко. Колискова. Обр нар. песен. “Песочный человечек”, “Игры в лошадки”, “Охотник в лесу”. Напрасная серенада. Песня девушки. В зеленых ивах. Ода Сафо.

Векерлен Ж. Лизетта. Розочка. Бродя в лесах. Пастушка. Ах, зачем я не лужайка.

Гайдн Й. Серенада. Песня пастушка.

Григ Э. Детская песенка. Старая мать. Лесная песнь. Старая песня. Детская песенка. Нежна, бела, как снег она. По дороге на родину. Избушка. Заход солнца. К Родине. Колыбельная. Соловей. Майская песня. Избушка. В альбом. Родина. Песня Сольвейг. В челне. С лилией водяной.

Гуно Ш. Балада Маргарити з оп. “Фауст”. Молви куда нам плыть. Романс Зибеля из Оп.”Фауст”.

Джодани Д. О, милый мой.

Каччини Дж. Амариллис.

Моцарт В. Детские игры. Тоска по весне. Ария Барбарины “Уронила” из оп. “Свадьба Фигаро”. Маленька пряха. Фиалка. Ария Лепорелло “День и ночь” из оп. “Дон Жуан”. Ария Церлины, ария Керубино из оп. “Дон Жуан”. Ария Бастьены, ария Бастьена из оп. “Бастьен и Бастьена”. Ария Графини, ария Сусанны из оп. “Свадьба Фигаро”.

Скарлатти Д. Ах, нет сил сносить терзанья. Эрос, что ты медлишь.

Шуберт Ф. К лютне. Розочка на поле. Жалоба девушки. Мальчик и роза. Девушка и смерть. В путь. Форель. Ночная серенада. Весенняя серенада. Баркарола. К музiке.

Шуман Р. Вечерняя звезда. Весенняя весть. Мотылек. В старом замке. В легкой дымке. Летним утром. Подснежник. Приход весны. Лотос. Орешник. Посвящение.

Твори українських та росiйських композиторiв

Арiї та ансамблi з українських опер: Вип. 1. - К., 1980.

Арiї та ансамблi з українських опер: Вип. 2. - К., 1982.

Арии, романсы, песни из репертуара А.Пирогова. - М., 1969.

Гулак-Артемовский С. Песня Одарки из оп. “Запорожець за Дунаєм”.

Кос-Анатольський А. Вокальнi твори. - К., 1969.

Лисенко М.В. Пiснi Наталки, пiснi Петра, пiснi Миколи, пiсня Вибороного з оп. “Наталка-Полтавка”.

Педагогiчний репертуар спiвака-початкiвця: Пiснi, арiї, романси для сопрано. - К., 1969.

Педагогiчний репертуар спiвака-початкiвця: Пiснi, арiї, романси для тенора. - К., 1969.

Педагогiчний репертуар вокалiста: романси та обробки народних пiсень українських композиторiв-класикiв / Упор. Н.В.Татаринова. - К., 1966.

Романси композиторiв України: М.Лисенко, Я.Степовий, К.Стеценко. - М., 1970.

Романсы и песни из репертуара Н.А.Обуховой. - М., 1964.

...