Вокальне мистецтво України з початку ХХ століття до 1941 року

Поряд з активним розвитком традиційних жанрових різновидів в українському театрі музичної комедії накреслюється тенденція до виходу за рамки усталеної тематики, засвоєння драматургічного матеріалу, що стикається з психологічною та героїчною драмою. Ця тенденція щільно пов'язана з опорою на творчість видатних письменників і утвердженням жанру мюзиклу як своєрідної театральної форми, що синтезує елементи оперети, опери, драми та сучасної естради.

Мюзикл В.Ільїна “Вечірня серенада” (1975, лібретто Ю.Рибчинського), створено за мотивами п'єси О.Арбузова “В этом милом старом доме”. Партитура мюзиклу характеризується сучасними естрадними ритмами, вирізняється рельєфною мелодикою і розгорненою лейтмотивною драматургією.

Значне розширення тематичних і драматургічних граней жанру пов'язане з мюзиклом Л.Колодуба “Я люблю тебе” (1975). Його лібретто порушує вагомі морально-психологічні проблеми кохання, особистого щастя. В творі виразно помітне наближення музичної драматургії до оперної. В партитуру введено розгорнені ансамблеві сцени, вокально-симфонічні фінали, поліфонічні хорові епізоди. Композитор широко застосовує мелодичні речитативи та завершені аріозні побудови, системи лейтмотивних характеристик.

Тенденції, що накреслилися в творчості українських композиторів 70-х років - розширення тематичного і жанрового діапазону оперети - продовжують розвиватися і в 80-х роках.

Оперета “Зоряний час” Аркадія та Віталія Філіпенків (1981) репрезентує героїко-романтичний напрям. В основу лібретто Г.Плоткіна покладено епізоди життя піонера вітчизняного повітроплавання з Одеси Сергія Уточкіна. Героїко-романтичну атмосферу сценічної розповіді виразно підкреслює музична характеристика мужнього авіатора, людини сміливої і чесної, одержимої мрією польоту. Через всю музичну тканину оперети наскрізно проведена його щедро мелодизована, піднесена лейттема.

В 80-х роках з'являються твори, що продовжують пошуки в жанрових різновидах драматизованого мюзиклу (переробка драми О.Арбузова “Місто на світанку”), оперети-водевілі (“Заведено справу про любов” І.Поклада), в сфері переосмислення національних класичних традицій (“Відставний жених” Я.Цегляра - Д.Шевцова за мотивами комедії Г.Квітки-Основ'яненка “Сватання на Гончарівці”).

Помітний вклад у розвиток театру оперети 80-х років внесла творчість О.Білаша, що ознаменувала щедре наповнення музичної драматургії пісенними елементами. Його твори написані на легендарно-історичну тематику. Сюжет оперети “Дзвони Росії” (лібретто В.Бикова та В.Неборачка, 1982) пов'язаний з історією побудови в древній Москві унікального храму Василя Блаженного і легендою про трагічну долю його зодчого, осліпленого царем.

“Легенда про Київ” (1982, лібреттисти В.Биков, В.Неборачок) написана на честь святкування 1500-річчя міста Києва. Зміст оперети спирається на старовинну оповідь про князя Кия, котрий заснував місто над Дніпром. Щедра емоційність і ліризм, опора на народнопісенні інтонації притаманні численним музичним номерам твору.

Шлях, пройдений українською оперетою, виразно засвідчує плідність пов'язання творчого процесу з національними традиціями та осучаснення останніх. Важливу лінію розвитку цього жанру визначили твори О.Рябова, О.Сандлера, А.Філіпенка, Я.Цегляра, О.Білаша та інших, характерні активним залученням до музичної драматургії українського пісенно-танцювального фольклору, що так широко практикувалося ще в українському класичному музично-драматичному театрі.

3.5 Активний розвіток камерно-вокальної музики

Широко й багатогранно розвивається в 60-80-ті роки український романс. Плідно працюють у цьому жанрі композитори старшого та середнього поколінь, з'являються нові імена (В.Губаренко, Л.Дичко, Ю.Іщенко, І.Карабиць і ін.). Як і раніше, характерною рисою романсу є його жанрово-тематична різноманітність, що зумовлюється інтересом композиторів до найкращих зразків поезії минулого. Значно розширюється “текстовий діапазон” вокальної творчості - від далекої давнини (В.Шекспір, Г.Сковорода) до наших днів. Так, наприклад українські митці ніби знов прочитують О.Блока, відчуваючи його і як поета-громадянина, і як тонкого лірика (романси В.Рибальченка, М.Жербіна, В.Сильвестрова, Ю.Іщенка), охоче звертаються до віршів С.Єсеніна, А.Ахматової, М.Цвєтаєвої, української класики, в першу чергу до творів Т.Шевченка й Лесі Українки.

Серед композиторів старшого покоління найбільш активно працює в камерно-вокальному жанрі Ю.Мейтус. Його романси позначені глибиною та багатством змісту, емоційною насиченістю, яскравою образністю й високою професійною майстерністю. Композитор часто звертається до жанру балади з її гостроконфліктним сюжетним розвитком і контрастним протиставленням образів. Ця контрасність і картинність властиві таким його драматичним баладам, як “Ксеня”, “Кров”, трагічній баладі “Серце”, громадянсько-піднесеному романсу “Балада”, що завершує цикл “Мати” (вірші А.Малишка).

Характерною рисою романсів Ю.Мейтуса є посилення ролі фортепіанної партії. Гнучкою декламаційністю вирізняється вокальний стиль романсів-монологів Ю.Мейтуса. В них переважає філософська зосередженість і психологічна поглибленість (“Правда” в циклі з чотирьох монологів на вірші Є.Винокурова), патріотизм і громадянський пафос (“Был я в недра земли погружён” на вірші А.Ісаакяна). Людина в найкращих проявах її вдачі та світосприйняття - це головна тема вокальних циклів композитора 70-х років (романси першого та другого зошитів на вірші К.Кулієва, три романси на вірші Мустая Каріма).

Історії рідної землі та її людям присвячує свій вокальний цикл “Барви легенд” на вірші А.Німенка, В.Кирейко. У дев'яти його частинах-замальовках яскраво вписані картини життя українського народу від сивої давнини до наших днів, головна патріотична ідея розкривається в історико-філософському плані.

Новою образністю збагатила українську вокальну лірику композиторська молодь, що увійшла в музику на початку 60-х, а згодом і 70-х років. Саме в її творчості циклізація романсу набула значення стійкої загальної тенденції. Це п'ять вокальних циклів В.Губаренка (на вірші Й.Уткіна, І.Драча, Ф.Кривіна, В.Сосюри, Д.Павличка), чотири - В.Бібіка (на вірші В.Луговського, М.Волощака та ін.), чотири - Б.Буєвського (на вірші В.Шекспіра, П.Верлена, Р.Бернса, М.Вінграновського), шість - В.Сильвестрова (на вірші російських та українських поетів), цикли Лесі Дичко, Г.Ляшенка, О.Киви, І.Карабиця, Ю.Іщенка, В.Зубицького, І.Голубова, Я.Фрейдліна та ін.

Жанр романсу в українській музиці далеко не вичерпав своїх можливостей. Він зростав на міцних класичних традиціях. Збагачуються його тематика, засоби виразності, до романсу звертаються композитори всіх поколінь, прагнучи відобразити в ньому різнобічні явища нашої дійсності.

ВИСНОВКИ

Українська музика вирізняється серед інших композиторських шкіл національною своєрідністю стильових засад, своєю історично зумовленою стадіальністю жанрових процесів. Кожний з етапів шляху української музики відзначений своїм здобутком, на кожному вирішувалися певні, викликані життям, завдання.

Жанровим відкриттям 20-30-х років стала масова пісня. Саме в цей період сформувалися і стали характерними її інтонаційна близькість до ряду народних козацьких, юнацьких пісень, поєднання маршового ритму з широкою розспівною мелодикою та перетворення українського підголоскового складу в хоровому співі. В той же час розвивається жанр сольної і хорової обробки народних пісень, фундамент якого заклали ще М.Лисенко та М.Леонтович. Їх продовжувачі пильно вивчали досвід оволодіння ладоінтонаційним змістом та своєрідністю багатоголосного складу народної пісні, її вільними структурами й формами розгортання. У хорових, вокально-симфонічних жанрах українські композитори, зберігаючи зв'язок з традиціями та фольклорними джерелами, звертаються до великих форм для втілення образів сучасності. З'являються кантати й ораторії (М.Вериківського, Л.Ревуцького), масштабні хорові діптихи (П.Козицького).

20-30-ті роки - період створення української опери (роботи Б.Лятошинського), де поряд з історичними темами знайшла відображення і дійсність. На кінець цих років також припадає початок праці українських композиторів у галузі балету (творчість М.Вериківського, К.Данькевича, Д.Клебанова, М.Скорульського, В.Феміліді, Б.Яновського) та оперети (твори П.Рябова).

Значний крок вперед в цей же час зробили українські композитори в галузі камерно-вокальної та інструментальної музики (діяльність Б.Лятошинського, В.Косенка, Л.Ревуцького), що розвивалися на основі багатих традицій української та російської класики та збагатилися всіма жанровими різновидами: сонати, тріо, квартети, цикли інструментальних мініатюр.

У роки Великої Вітчизняної війни головне місце в творчості українських композиторів посідають пісенні хорові жанри - завдяки їхній активній дійовій функції в боротьбі проти ворога.

В кількісно невеликому симфонічному доробку композиторів воєнного періоду чітко намітилися якісно нові стильові тенденції, що виявились насамперед у певному відборі фольклорних джерел (героїко-епічні народнопісенні жанри), високому ступені їхнього узагальнення й симфонізації, масштабності композицій, застосуванні жанрового синтезування, а саме - симфонії та кантати, ораторії та опери (творчість П.Козицького, А.Штогаренка).

В камерно-вокальному та інструментальному доробках 40-50-х років намічаються тенденції до їхного укрупнення та симфонізації. Кристалізуються і якісно нові принципи переосмислення фольклорних джерел, що виявилося в доборі певних інтонацій, а також у їхній інтенсивній симфонізації, узагальненні (діяльність Б.Лятошинського). Інтерес до духовного світу людини збагатив емоційну палітру композиторів. Це насамперед позначилося на пісенній творчості 50-х років, з якими пов'язаний розквіт української ліричної пісні (твори А.Кос-Анатольського, П.Майбороди, Ю.Рожавської, А.Філіпенка).

В 60-70-ті роки в творчості українських композиторів активізуються тенденції синтезу, що протікає на різних рівнях - жанровому, стильовому, композиторської техніки, драматургічних прийомів. Цьому сприяло розширення спадкоємних і контактних зв'язків. Особливо відчутним стає вплив симфонізму Д.Шостаковича, виникають стильові паралелі з творчістю Р.Щедріна, А.Шнітке, Г.Канчелі та ін.

Продовжується тематичне і жанрове розгалуження опери (творчість В.Губаренка, В.Кирейка, Г.Майбороди, Ю.Мейтуса). Історико-революційні, лірико-психологічні з елементами народної фантастики, історико-епічні, комічні, монопери, опери-балети - ось далеко неповний перелік тематично-жанрових проявів української опери 60-80-х років.

В розвитку жанру оперети слід відзначити принципові зміни у підході композиторів до обрання тем і сюжетів. Оперети О.Сандлера, В.Ільїна, О.Білаша збагатили образну палітру музичної комедії героїко-революційними, історичними, героїко-романтичними образами.

Нові тенденції у розвитку камерно-вокального жанру пов'язані з пошуками циклічних форм, що об'єднуються наскрізно жанровою, інтонаційно-образною драматургією (цикли Л.Дичко, Ю.Іщенка, В.Сильвестрова). Розширюється коло музичних жанрів, з якими вступає у взаємодію український романс, - від масової пісні до оперних і інструментальних форм (творчість Ю.Іщенка, В.Сильвестрова).

Отже, на сучасному етапі українська композиторська школа - за професійним рівнем та художнім досягненням - посідає одне з провідних місць у світовій музичній культурі. Твори українських композиторів звучать на міжнародних музичних фестивалях, одержують премії, додають авторитету українській державі.

В зв'язку з цим перед музикознавством постає чимало досить складних завдань з дослідження національної музичної культури, естетичному переосмисленню її здобутків, пропаганді справжніх шедеврів народної та професіональної музики, створенню системи розкріпаченого в умовах демократизації, гласності та політичного плюралізму засвоєння музичних цінностей з урахуванням загальнолюдської системи функціонування художньої культури, котра являє собою не просто суму різних національних культур, а саме систему їхнього єднання та взаємопроникнення при збереженні незалежності, самостій- ності, самобутності, оригінальності й неповторності.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архімович Л.Б. Шляхи розвитку української радянської опери. - К., Муз. Україна, 1970.

2. Архімович Л., Каришева Т., Шеффер Т., Шреєр-Ткаченко О. Нариси з історії української музики. - К., Мистецтво, 1964. - Ч. 2: Українська радянська музика.

3. Архимович Л., Шреер-Ткаченко А., Шеффер Т., Карышева Т. Музыка- льная культура Украины. - М., Гос. муз. Изд-во,1961.

4. Бас Л. Ю.Мейтус. - К., 1973.

5. Белза І.Ф. Б.М.Лятошинський. - К., Мистецтво, 1947.

6. Боровик М.К. Андрей Штогаренко: Жизнь, творчество, черты стиля. - К., Муз. Україна, 1984.

7. Булат Т. Український романс. - К., Наукова думка, 1979.

8. Булат Т. Я.Степовий. - К., Муз. Україна, 1980.

9. Бялик М. Л.Ревуцький. Риси творчості.- К., Муз. Україна, 1973.

10. Бялик М. Л.Н.Ревуцкий. Монография. - Л., Сов. композитор, 1979.

11. Виноградов Г. А.Штогаренко. - К., Муз. Україна, 1985.

12. Виткалов В.Г. Українська культура XX-го століття (деякі сторінки іс- торії): Навчальний посібник.- Рівне, РДІК, 1994.

13. Волинський Й. Анатолій Йосипович Кос-Анатольський. - К., Мистец- тво, 1965.

14. Гордійчук М. Л.Дичко. - К., Муз. Україна, 1974.

15. Гордійчук М. М.Леонтович. - К., Муз. Україна, 1977.

16. Гордийчук Н.М. Николай Леонтович.- К., Муз. Україна, 1977.

17. Гордійчук М. П.Козицький. - К., Муз. Україна, 1985.

18. Гривачевський Б.Є. Листи з Соловків. - К., Молодь, 1992.

19. Гусарова О. В.Золотухін. - К., Муз. Україна, 1988.

20. Довженко В. Нариси з історії української радянської музики. - К., Держ. вид-во образотворчого мистецтва і муз. літератури УРСР. - Ч. 1. - 1957; ч. 2. - 1967.

21. Єрмакова Г. І.Карабиць. - К., Муз. Україна, 1983.

22. Загайкевич М.П. С.П.Людкевич. - К., Держ. вид-во образотворчого мистецтва і муз. літератури УРСР, 1957.

23. Запорожец Н. Б.Н.Лятошинский. - М., Сов. композитор, 1969.

24. Зинькевич Е. Евгений Станкович.- М., Сов. композитор, 1986, Вып. 5.

25. Зінькевич О. Г.Майборода. - К., Муз. Україна, 1983.

26. Зинькевич Е.С. Юрий Ищенко//Композиторы союзных республик. - М., Сов. композитор, 1977. - Вып. 2.

27. Золотовицька І. Д.Клебанов. - К., Муз. Україна, 1980.

28. Історія української культури/Під ред. І.Крип'якевича. - К., АТ Обере- ги, 1993.

29. История украинской музыки: Учеб. пособие для студентов муз. вузов СССР/Сост. и ред. А.Я.Шреер-Ткаченко. - М., Музыка, 1981.

30. Історія української музики в шести томах. - К., Наукова думка, 1989- 1991.

31. Касьянов Г.В., Данильченко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція: (20-30-ті роки). - К., Наукова думка,1991.

32. Конькова Г. Ю.Іщенко. - К., Муз. Україна, 1975.

33. Крушельницька Л. Рубали ліс:спогади галичанки//Дзвін. - 1990.- № 3.

34. Кузик В. П.Майборода. - К., Муз. Україна, 1978.

35. Лісецький С.Й. Риси стилю творчості К.Стеценка. - К., Муз. Україна, 1977.

36. Лісецький С. К.Стеценко. - К., Муз. Україна, 1974.

37. Лісецький С. Є.Станкович. - К., Муз. Україна, 1987.

38. Майбурова К. В.Кирейко. - К., Муз. Україна, 1979.

39. Малышев Ю.В. Ю.С.Мейтус: Очерк творчества. - М., Сов. Композитор, 1962.

40. Михайлов М. К.Данькевич. - К., Муз. Україна, 1974.

41. Михайлов М. А.Філіпенко. - К., Муз. Україна, 1973.

42. Москаленко В.Г. Евгений Станкович//Музыкальная культура братских республик СССР: Сб. статей. - К., Муз. Україна, 1982.

43. Музыкальная культура Украинской ССР: Сб. статей. - М., Музыка, 1979.

44. Нагаєвський І. Історія української держави XX століття. - К., Україн- ський письменник, 1993.

45. Немирович І. О.Білаш. - К., Муз. Україна, 1986.

46. Нестьева М. Творчество В.Сильвестрова//Композиторы союзных рес- публик. - М., Сов. композитор, 1983. - Вып. 4.

47. Павлишин С. В.Барвінський. - К., Муз. Україна, 1989.

48. Павлишин С. В.Сильвестров. - К., Муз. Україна, 1988.

49. Павлишин С. С.Людкевич. - К., Муз. Україна, 1974.

50. Пархоменко Л. Українська хорова п'єса. Типологія, тематизм, компо- зиція. - К., Наукова думка, 1979.

51. Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20-50-ті роки XX століття. - К., Наукова думка, 1994.

52. Степанченко Г. Я.С.Степовий і становлення української радянської музики. - К., Наукова думка, 1979.

53. Стецюк Р. В.Косенко. - К., Муз. Україна, 1974.

54. Стецюк Р. М.Жербін. - К., Муз. Україна, 1978.

55. Сучасна українська музика: Зб. статей - К., Мистецтво, 1965.

56. Творчість М.Леонтовича: Зб. Статей/Упор. В.Золочевський. - К., Муз. Україна, 1977.

57. Творчість С.Людкевича: Зб. Статей/Упор. М.Загайкевич. - К., Муз. Україна, 1979.

58. Терещенко А. А.Кос-Анатольський. - К., Муз. Україна, 1986.

59. Терещенко А. Українська радянська кантата і ораторія 1917-1945). - К., Наукова думка, 1980.

60. Українське музикознавство: Наук. методичний міжвідомчий щоріч- ник. - К., Муз. Україна, 1964-1989. - Вип. 1-23.

Размещено на Allbest.ru