Ефективність використання комп’ютерних технологій в системі оволодіння теоретичними знаннями дітей 5-8 класів

У баскетболі правилами не дозволяється входити в безпосереднє зіткнення із гравцями команди супротивника. Особливо суворо стежать судді за тим, щоб захисники не торкалися гравця, що володіє м'ячем. За кожне торкання, зроблене в момент кидка, захиснику зараховують фол: фол записується до протоколу. Після п'яти таких фолів гравець не може продовжувати гру й замінюється без права виходу на майданчик. За кожний фол призначаються штрафні кидки, які виконуються постраждалим гравцем (якщо він може їх виконувати).

Правилами змагань не дозволяється передавати м'яч із передової зони у свою тилову зону. За порушення цього правила м'яч віддається команді суперників і вкидається через бокову лінію з місця її перетинання із центральною лінією.

Під час змагання з баскетболу суворо контролюється ігровий час. Так, не більш 3 секунд може перебувати нападаючий гравець у трисекундній зоні за умови, що за цей час він не виконав кидка по кільцю або не почав ведення м'яча у бік кільця. Не більше 5 секунд дається на володіння м'ячем без ведення, не вдаряючи об підлогу, на вкидання м'яча через межі майданчика, а також на пробивання штрафного кидка. За 10 секунд команда зобов'язана перевести м'яч зі своєї тилової зони в передову. Тільки 20 секунд дається на заміну гравця. Команда, що володіє м'ячем, зобов'язана за 30 секунд встигнути організувати атаку й виконати кидок по кільцю; а якщо ні, то м'яч у неї відбирається й передається команді суперників для вкидання через бокову лінію.

Штрафний кидок - це кидок у кільце, назначений за технічну або персональну помилку.

Фінт - це відволікаюча дія, рух з метою ввести в оману суперника відносно своїх справжніх намірів.

Тайм-аут - це хвилинна перерва у грі, дозволена правилами змагань.

4. Роль спорту у формуванні особистості.

Головним і найбільш загальним є поняття «фізична культура». Як вид культури вона в соціальному плані є найширшою галуззю творчої, наукової і практичної діяльності. В особистому плані вона є мірою і способом всебічного фізичного розвитку людини.

В обох випадках фізична культура має вирішальне значення не сама по собі як галузь діяльності, а її якісні результати, ступінь ефективності, цінності, користь для людини і суспільства. В більш широкому плані результативність цієї діяльності може проявлятися в стані фізкультурної роботи в країні, в її матеріально-технічній, теоретико-методичній і організаційній забезпеченості, в конкретних показниках фізичного розвитку членів суспільства.

Значне місце у ряді даних різновидів культури суспільства посідає фізична культура як одна з найважливіших її складових частин. У зміцненні здоров'я населення, гармонійному розвитку особистості, підготовці молоді до праці зростає значення фізичної культури і спорту, впровадження їх у повсякденне життя.

5. Особливості розвитку гнучкості та м'язової сили.

Гнучкість -- комплекс морфологічних властивостей опорно-рухового апарату, що обумовлює рухливість окремих ланок людського тіла відносно один одного.

Розрізняють активну і пасивну гнучкість.

Активна гнучкість - це здатність людини досягати великих амплітуд руху за рахунок скорочення м'язових груп, які проходять через той або інший суглоб. Наприклад, амплітуда підйому ноги в рівновазі «ластівка».

Пасивна гнучкість визначається найбільшою амплітудою рухів, яку можна досягти за рахунок додавання до частини тіла, яка рухається, зовнішніх сил: будь-якого обтяження, приладу, зусиль партнера і т.д. Показники пасивної гнучкості, перш за все, залежать від величини сили, що прикладається (тобто від ступеня насильного розтягання певних м'язів і зв'язок), від порога больових відчуттів у конкретного індивіда і його здатності терпіти неприємні відчуття.

Розвиток гнучкості представляє собою адекватно сплановану систему фізичних вправ, яка забезпечує постійне і поступове збільшення діапазону руху суглоба або ряду суглобів, що використовуються протягом певного часу.

Для розвитку гнучкості використовуються вправи зі збільшеною амплітудою рухів, так звані вправи на розтягування, прості рухи, пружинисті, махові, з самозахопленням, із зовнішньою допомогою.

Вправи на розтягнення сприяють збільшенню як активної, так і пасивної гнучкості, проте відмінність між пасивною і активною гнучкістю залишається незмінною.

М'язова сила як характеристика фізичних можливостей людини - це здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язової напруги.

При розвитку силових здібностей користуються вправами з підвищеним опором - силовими вправами. Залежно від природи опору вони підрозділяються на три групи:

1. Вправи із зовнішнім опором.

2. Вправи з подоланням ваги власного тіла.

3. Ізометричні вправи.

6. Надання першої допомоги у разі травмування.

Під першою медичною допомогою розуміють комплекс термінових первинних заходів щодо надання допомоги при нещасних випадках або раптових захворюваннях. Від того, наскільки швидко і якісно буде надано цю допомогу, нерідко залежить життя людини. І хоча надання першої медичної допомоги входить у прямі обов'язки кожного медичного працівника, тем не менш, необхідно, щоб і широкі верстви населення володіли найпростішим способам надання першої долікарської допомоги й могли б при необхідності використовувати свої навички для надання самодопомоги і взаємодопомоги. Як показала практика більшості розвинених держав, безліч людських життів вдається зберегти саме завдяки якісній першій долікарській допомозі.

У спорті найчастіше зустрічаються такі травми: переломи, забиття, розтягнення зв'язок, розриви м'язів або зв'язок, вивихи.

Забиття. На місці забиття місця швидко з'являється припухлість, можливий синець. При розриві великих судин під шкірою можуть утворюватися скупчення крові (гематоми).

При забитті, насамперед, необхідно створити спокій ушкодженому органу. На забите місце необхідно накласти пов'язку, що давить, надати цій області тіла піднесене положення, що сприяє припиненню подальшого крововиливу в м'які тканини. Для зменшення болю і запальних явищ до місця забиття прикладають холод - холодні компреси.

Вивих -- досить серйозна травма. Відбувається сильний зсув костей, що становлять суглоб, перерозтягнення м'язів, зв'язок, а часто і їх розрив, що викликає сильний біль. Для вивиху характерні вкорочення або подовження кінцівки, біль, що зростає, у суглобі, який різко підсилюється при русі, утруднення активних рухів і різке обмеження пасивних рухів. Змінюється й конфігурація суглоба: вивихнута кістка виступає на новім, незвичайнім місці. При вивиху можуть бути ушкоджені зв'язки, судини, нерви. Перша допомога полягає, насамперед, у тому, щоб створити ушкодженій кінцівці нерухомість. Для цього накладають фіксуючу пов'язку або шину. Потім потерпілого треба обов'язково доставити в лікувальну установу. У випадку сильного болю слід дати йому таблетку знеболюючого. Щоб зменшити біль і набряк, рекомендується прикласти до місця вивиху грілку з холодною водою або змочений в холодній воді рушник.Вправляти вивих може тільки медичний працівник! Самим це робити в жодному разі не можна.

Переломи. При переломах основне завдання першої допомоги - додати хворій кінцівці саме зручне та спокійне положення. Кінцівка повинна перебувати в повній нерухомості під час доставки потерпілого в лікувальну установу. При ушкодженні голови, яке викликало несвідомий стан, кровотечу з вух або рота, слід думати про можливість перелому черепа. Перша допомога - холод на голову (посудина зі снігом або холодною водою, холодна примочка). При переломі хребта (різкий біль у хребті, неможливість зігнути спину або повернутися) перша допомога зводиться до наступного: підсувають обережно під потерпілого дошку, не піднімаючи його із землі, і стежать, щоб при підніманні потерпілого тулуб не перегинався (щоб уникнути ушкодження спинного мозку). Ознаки переломів костей рук: біль по ходу кисті, неприродна форма кінцівки, неприродна рухливість, припухлість. Перша допомога - накласти відповідні шини, зробивши кінцівку нерухомою.

Розтягання й розриви зв'язок суглобів виникають у результаті різких і швидких рухів, що перевищують фізіологічну рухливість суглоба. Причиною може бути різке підвертання стопи (наприклад, при невдалому приземленні після стрибка), падіння на руку або ногу. Такі ушкодження частіше відзначаються в гомілковостопному, колінному й лучезап'ястному суглобах.

Причини:

1. поява різких болів;

2. швидкий розвиток набряку;

3. значна зміна функцій суглобів.

На відміну від переломів і вивихів при розтяганні й розриві зв'язок відсутня різка деформація й біль в області суглобів при навантаженні по осі кінцівки, наприклад при тиску на п'яту. Через кілька днів після травми виступає синець, різкі болі в цей момент припиняються. Якщо болі не зникли через 2 - 3 дні і стати на ногу, як і раніше не можна, то в такому випадку можливий перелом щиколоток у гомілковостопному суглобі. Перша допомога при розтяганні зв'язок така ж, як і при забиттях, тобто насамперед накладають пов'язку, туге бинтування, що фіксує суглоб, накладають холодний компрес на область суглобу, що давить і шинну пов'язку, яка придає нерухомий стан кінцівці. При розриві сухожиль, зв'язок перша допомога полягає в створенні хворому повного спокою, накладенні тугої пов'язки на місце ушкодженого суглоба.

7. Оздоровлююче значення занять спортом.

Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, підвищенням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення про моторно-вісцеральні рефлекси показало взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м'язів і вегетативних органів. У результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево-судинної системи та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз та ін.). Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна «доза» рухової активності.

Серед різних напрямків рухової активності особливо виділяється галузь оздоровчо-профілактичної фізичної культури, яка знаходиться ніби між двома полярними системами, пов'язаними з фізичним навантаженням. Це галузь спорту вищих досягнень, з одного боку, і лікувальна фізкультура - з іншого.

Нині важливе місце в оздоровленні нації відводиться оздоровчо-профілактичній фізичній культурі, яка включає не тільки процес систематичних цілеспрямованих занять фізичними вправами з метою поліпшення здоров'я, але й вирішення тісно пов'язаних з ними проблем, а саме харчування, психічну регуляцію, формування індивідуального способу життя, виховання активної життєвої позиції.

8. Страхування та самострахування під час виконання різних вправ.

Страхування - це готовність викладача або однокласника своєчасно надати допомогу виконуючому вправи у випадку їх невдалого виконання.

Страхування дозволяє вирішувати не тільки завдання психологічної підготовки, але й дозволяє уникнути травм. Страхування має важливе психологічне значення, особливо при виконанні вправ, пов'язаних з ризиком. У практиці застосовують індивідуальне страхування й групове страхування з використанням технічних засобів.

Варіанти страхування використовуються залежно від індивідуальних особливостей тренера й учня: росту, ваги, швидкості реакції, фізичної сили та ін. Той хто забезпечує страхування зобов'язаний добре знати техніку виконання вправ і залежно від обставин правильно вибрати місце для надання страхування, вміло використовувати різновиди страхування, не заважаючи спортсменові виконувати вправу; знати індивідуальні особливості учнів.

Для попередження травм велике значення має розминка перед тренуванням або змаганням. Її проводять при будь-яких метеорологічних умовах. Значення розминки не слід розглядати спрощено тільки як «розігрівання м'язів» (це є лише однією стороною складного процесу підготовки рухового апарата організму спортсмена до майбутнього фізичного навантаження). Розминка сприяє загальному підвищенню рівня діяльності: в нервових центрах та системах, що координують діяльність організму під час вправ, збільшенню газообміну, подиху й кровообігу.

9. Визначення реакції організму на різні рівні фізичних навантажень за частотою серцево-судинних скорочень.

До керування процесом самостійних занять відноситься дозування фізичного навантаження та його інтенсивності на заняттях фізичними вправами.

Тренувальні навантаження характеризуються фізичними і фізіологічними показниками. До фізичних показників навантаження відносяться кількісні ознаки виконуваної роботи (інтенсивність і обсяг, швидкість і темп рухів, величина зусилля, тривалість, кількість повторень).

Фізіологічні параметри характеризують рівень мобілізації функціональних резервів організму (збільшення ЧСС, ударного обсягу крові, хвилинного обсягу).

Тренувальні навантаження, які виконуються при ЧСС 131-150 уд/хв відносять до «аеробної» (першої) зоні, коли енергія виробляється в організмі при достатньому припливі кисню за допомогою окисних реакцій.

Друга зона -- «змішана», ЧСС 151--180 уд/хв. У цій зоні до аеробних механізмів енергозабезпечення підключаються анаеробні, коли енергія утворюється при розпаді енергетичних речовин в умовах дефіциту кисню.

Верхня границя ЧСС після інтенсивного навантаження для учнів основної медичної групи - 170-180 уд/хв (можливі випадки для добре підготовлених учнів - і до 200 уд/хв.)

Роботою середньої інтенсивності слід вважати таку, яка викликає ЧСС 140-160уд/хв, а низької інтенсивності -110-130 уд/хв. У кожне заняття рекомендується включати 2-3 коротких «піка» навантаження тривалістю до 2 хв. при ЧСС 90-100% від максимальної.

3.4 Теоретичний матеріал для 8 класу

1.Правила загальної гігієни та санітарії, забезпечення медичного контролю та розвитку рухових якостей.

Основними завданнями сучасної гігієни є наукова розробка основ попереджувального й поточного санітарного нагляду, санітарного законодавства, обґрунтування гігієнічних заходів щодо охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умов праці й відпочинку, охорона здоров'я дітей і підлітків, участь у розробці гігієнічних основ раціонального харчування, а також санітарна експертиза якості харчових продуктів і предметів побуту.

Знання гігієни необхідне для правильного рішення питань попередження захворювань, підвищення працездатності й опірності організму до несприятливих впливів навколишнього середовища.

Гігієна фізичної культури й спорту вивчає взаємодію організму, людей, які займаються фізичною культурою й спортом із зовнішнім середовищем. Мета такого вивчення - розробка гігієнічних нормативів, вимог і заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, підвищення працездатності й досягнення високих спортивних результатів.

Особиста гігієна містить у собі: раціональний добовий режим, догляд за тілом і порожниною рота, гігієну одягу й взуття.

Раціональний добовий режим створює оптимальні умови для діяльності й відновлення організму. В основі його лежить ритмічне й правильне чергування праці й відпочинку та інших видів діяльності.

Догляд за тілом. Гігієна тіла сприяє правильній життєдіяльності організму, сприяє поліпшенню обміну речовин, кровообігу, травлення, подиху, розвитку фізичних і розумових здатностей людини.

Гігієна одягу й взуття. Спортивний одяг повинен відповідати вимогам специфіки занять і правилами змагань різних видів спорту. Він повинен бути по можливості легкий і не стискувати рухів.

Раціональне харчування, побудоване на наукових основах, забезпечує правильний ріст і формування організму, сприяє збереженню здоров'я, високої розумової й фізичної працездатності й продовженню творчого довголіття.

Лікарський контроль.

Основна мета лікарських обстежень - визначення й оцінка стану здоров'я, фізичного розвитку й фізичної підготовленості обстежуваних.

Отримані дані дозволяють лікареві рекомендувати види фізичних вправ, величину навантаження й методику їх застосування відповідно до стану організму.

При нормальному стані у людини всі органі й системи функціонують найбільш правильно, відповідно до умов життя.

При лікарському обстеженні, визначаючи й оцінюючи стан здоров'я й рівень фізичного розвитку, лікар виявляє тим самим рівень фізичної підготовленості.

2.Розвиток швидкісно-силових якостей.

Умовно всі вправи, які використовуються для розвитку швидкісно-силових якостей можна розбити на три групи:

1. Вправи з подоланням власної ваги тіла: швидкий біг по прямій, швидкі пересування боком, спиною, переміщення зі зміною напрямку, різного роду стрибки на двох ногах, з ноги на ногу, на одній нозі, у глибину, у висоту, на дальність, а також вправи, пов'язані з нахилами, поворотами тулуба, які виконуються з максимальною швидкістю, і т.д.

2. Вправи, які виконуються з додатковим обтяженням (пояс, жилет, манжетка, найтяжкий снаряд). До цих вправ можна віднести різного роду біг, усілякі стрибкові вправи, метання й спеціальні вправи, близькі за формою до змагальних рухів.

3. Вправи, пов'язані з подоланням опору зовнішнього середовища (вода, сніг, вітер, м'який ґрунт, біг угору і т.д.).

Система вправ швидкісно-силової підготовки спрямована на рішення основного завдання - розвиток швидкості рухів і сили певної групи м'язів. Рішення цього завдання здійснюється за трьома напрямками: швидкісному, швидкісно-силовому й силовому.

Для розвитку спеціальних швидкісно-силових якостей використовуються різні вправи з опорами, що дозволяють впливати на м'язи, несуть необхідне навантаження в основній вправі при збереженні його динамічної структури. До групи вправ «вибухового» характеру відносяться вправи не тільки з ациклічною структурою руху (стрибки, метання й ін.), але й із циклічною структурою (біг і плавання на короткі відрізки, спринтерські велосипедні перегони на треку). Представляється доцільним розділити всі вправи для розвитку швидкісно-силових якостей на три групи.

Перша група: вправи з подоланням опорів, величина яких вище змагальної, у силу чого швидкість рухів зменшується, а рівень прояву сили підвищується.

Друга група: вправи з подоланням опору, величина якого менше змагальної швидкості рухів.

Третя група: вправи з подоланням опору, величина якого дорівнює змагальній величини, при цьому швидкість рухів - коломаксимальна й вище.

3.Засоби запобігання інфекційним захворюванням.

Екстремальні фактори постійно вносять виправлення в гомеостаз, розширюючи кордони адаптаційних зрушень. Так, організм - це цілісна система, яка саморегулюється й самоконтролюється на біологічному рівні.

Шкідливі звички, побічні продукти цивілізації, забруднення навколишнього середовища створюють сприятливі умови для активізації інфекції. Люди, які ведуть активний, здоровий спосіб життя, рідко схильні до захворювань та негативних впливів навколишнього середовища, а у людей ослаблених нераціональним режимом роботи й відпочинку, й тих, які ведуть малорухливий спосіб життя, в таких умовах тріумфує хвороба. У ряді засобів оздоровлення дітей і підлітків вирішальна роль належить раціональному руховому режиму харчування й загартовування.

Високий рівень фізичної й розумової працездатності у людей, які займаються фізичними вправами, зберігається значно довше, ніж у людей, які не займаються фізичними вправами. Зниження активної рухової діяльності згубно позначається на здоров'ї. У першу чергу воно сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, призводить до порушення обміну речовин. Фізичні вправи попереджають атеросклеротичні зміни в судинах, зменшують ризик захворювання ішемічної хвороби серця.

Здатність протидіяти змінам внутрішнього середовища організму, якими супроводжується виконання фізичних вправ, є специфічні властивості тренованого організму. Разом з тим, фізичні вправи підвищують і природню, захисну стійкість організму: людина знаходить надійну здатність активно боротися із хвороботворними агентами зовнішнього середовища.

4.Режим харчування школяра.

Складовою здорового способу життя є раціональне харчування. Коли про нього йде мова, слід пам'ятати про два основних закони, порушення яких небезпечно для здоров'я.

Перший закон - рівновага одержуваної енергії, що витрачається. Якщо організм одержує енергії більше, чим витрачає, тобто якщо людина одержує їжі більше, ніж це необхідно для нормального розвитку організму, для роботи й гарного самопочуття, - людина набирає зайву вагу.

Другий закон - відповідність хімічного складу раціону фізіологічним потребам організму в харчових речовинах. Харчування повинне бути різноманітним і забезпечувати потреби в білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах, харчових волокнах.

Головними правилами у будь-якій природній системі харчування повинні бути:

- Приймання їжі тільки при відчутті голоду.

- Відмова від приймання їжі при болях, розумовому й фізичному нездужанні, при лихоманці й підвищеній температурі тіла.

- Відмова від приймання їжі безпосередньо перед сном, а також до й після серйозної фізичної або розумової роботи.

Раціональне харчування забезпечує правильний ріст і формування організму, сприяє збереженню здоров'я, високій працездатності й продовженню життя.

5.Зовнішні ознаки, стадії і біологічне значення втоми.

Стомлення - це стан організму, який виникає внаслідок тривалої або напруженої діяльності і характеризується зниженням працездатності, воно виникає через певний проміжок часу після початку роботи і виражається в підвищених труднощах або неможливості продовжити діяльність із колишньою ефективністю.

Розрізняють 3 стадії стомлення. У першій стадії продуктивність праці практично не знижена, почуття втоми виражене незначно.

Перша, початкова стадія відрізняється тим, що постійне зростання за рахунок збільшення вольової напруги рівня порушення всіх центральних (коркових, підкоркових, спінальних) структур моторного апарату забезпечує активізацію додаткових нейромоторних одиниць і в такий спосіб здійснює компенсацію зниження величини скорочувального ефекту, що приводить до легкого стомлення волокон у працюючих м'язах.

У другій стадії продуктивність праці знижена суттєво, почуття втоми виражене яскраво.

Друга стадія стомлення характеризується активним гальмуванням м'язової діяльності з боку програмно-контрольного механізму при наявності високого рівня активації всіх центральних структур моторної системи й наявності певних резервів у м'язовій системі, що створюють можливість ще якийсь час продовжувати виконання м'язової роботи.

У третій стадії продуктивність праці може бути знижена до нульових показників, а почуття втоми сильно виражене і зберігається після відпочинку а іноді ще й до поновлення роботи.

Конкретний момент припинення діяльності визначається програмно-контрольним механізмом відповідно до характеру мотивації й деякими іншими умовами виконання цієї діяльності. Цю стадію іноді характеризують як стадію хронічного, патологічного стомлення, або перевтоми. Перевтома проявляється в зниженні продуктивності праці, творчої активності й розумової працездатності, росту захворюваності. Відбувається й зміна періодики продукції біологічно активних речовин.

6.Методика і правила складання комплексів ранкової гімнастики.

Ранкова гігієнічна гімнастика - зарядка - одна з найпоширеніших форм застосування фізкультури. Зарядка складається з комплексу фізичних вправ помірного навантаження, що охоплюють основну кісткову мускулатуру. Проведена звичайно після сну, зарядка тонізує організм, підвищуючи основні процеси життєдіяльності (кровообіг, подих, обмін речовин і ін.). Зарядка мобілізує увагу, підвищує дисципліну (прищеплює гігієнічну навичку займатися фізичними вправами). Зарядка забезпечує поступовий перехід організму від стану спокою під час сну до його повсякденного робочого стану.

Зарядка повинна проводитися в добре провітреній кімнаті, а якщо дозволяють умови - на свіжому повітрі. Виконувати вправи треба в легкому одязі, що не стискує рухи. Після зарядки рекомендуються водні процедури - вологе обтирання, обмивання, приймання душу, влітку - купання. При виконанні зарядки необхідно стежити за самопочуттям і правильним подихом під час вправи. Особам літнього віку, а також особам, з будь-якими порушеннями в стані здоров'я перед тем як почати заняття зарядкою слід порадитися з лікарем і проводити заняття під його контролем. Для регулювання навантаження при заняттях зарядкою важливе значення як допоміжний засіб має самоконтроль - спостереження за фізичним станом (підрахунок пульсу, періодичне зважування).

Приклад комплексу ранкової гімнастики:

1. Ходьба на місці або з пересуванням з розмахуванням рук, стискаючи й розтискаючи пальці. Тривалість 1 хвилина.

2. Стоячи, ноги на ширині плечей. Ліву руку через сторону нагору, праву за спину, прогнутися й потягнутися, вдих; повернутися у вихідне положення, видих. Повторити, перемінивши положення рук. Темп середній.

3. Стоячи підніматися на носки, руки підняти через сторони нагору, прогнутися - вдих; повернутися у вихідне положення - видих.

4. Стоячи, ноги нарізно, ліву руку нагору праву на пояс; пружний нахил вправо; повторити те ж в іншу сторону. Подих рівномірний, темп середній.

5. Стоячи, мах лівою ногою назад, руки махом уперед, кисті розслаблені - вдих; вихідне положення - видих; повторити те ж із правої ноги.

6. Стоячи піднятися на носки, руки в сторони - вдих; випад правою ногою, нахил уперед, руками торкнутися підлоги - видих; вихідне положення - вдих; те ж з лівої ноги. Темп середній.

7. Сидячи на підлозі, руки до плечей. Три пружні нахили вперед, взявшись руками за гомілки - видих; випрямиться, руки до плечей - вдих. Амплітуду нахилів поступово збільшувати. Ноги не згинати. Піднімаючи тулуб, розправити плечі. Темп середній.

8. Вихідне положення - упор сидячи позаду. Прогинаючись перейти в упор лежачи позаду, зігнути праву ногу вперед; повторити те ж, згинаючи ліву ногу. Носки ніг відтягати. Подих довільний.

9. Вихідне положення - упор стоячи на колінах. Нахиляючи голову вперед і піднімаючи праве коліно, вигнути спину; вихідне положення; випрямити праву ногу назад і прогнутися; вихідне положення. Те ж саме з іншої ноги.

10. Вихідне положення - стійка на колінах. Руки вперед, нагору, у сторони, прогнутися з поворотом тулуба праворуч - вдих; повертаючись прямо й сідаючи на п'яти, нахил уперед, руки назад - видих; вихідне положення. Те ж саме роблячи поворот в іншу сторону. Темп повільний.

11. Стійка ноги нарізно, руки вперед, пальці переплетені. Поворот тулуба вліво - вдих; вихідне положення - видих; нахил назад, руки за голову - вдих; вихідне положення - видих. Те ж саме в іншу сторону. Темп середній.

12. Стоячи, руки на пояс. Стрибки по черзі на правій і лівій нозі. Подих вільний. Темп середній.

13. Біг на місці або з пересуванням. Подих рівномірний. Темп середній.

Тривалість 40 - 50 секунд. Перехід на ходьбу з високим підніманням стегна.

14. Стоячи ноги нарізно, руки на поясі, руки вперед. Піднімаючись на носки, лікті назад, прогнутися - вдих; вихідне положення - видих.

3.5 Ефективність використання комп'ютерних технологій в системі оволодіння теоретичними знаннями учнів середнього шкільного віку

Впроваджена нами комп'ютерна програма була спрямована на підвищення та оцінку теоретичних знань учнів 5-8 класів з предмету «Фізична культура». Вона має багато переваг у порівнянні із традиційними навчальними посібниками:

- використання мультимедійних можливостей дозволяє зробити процес вивчення теоретичного матеріалу більш наглядним, зрозумілим та цікавим;

- дає можливість організовувати самостійну роботу учнів;

- контроль знань після вивчення матеріалу та вивід результатів на екран;

Ефективністю впровадження нами комп'ютерної програми у навчальний процес є результат проведеного нами експерименту.

Результатом педагогічного експерименту є те, що учні, які займалися вивченням теоретичних знань з предмету «Фізична культура» за допомогою нашої комп'ютерної програми краще засвоїли матеріал, ніж учні, які вивчали теоретичні знання традиційними методами. Після цього нами також було проведене комп'ютерне тестування рівня теоретичних знань контрольних та експериментальних груп.

В результаті цього тестування виявилося, що рівень теоретичних знань в експериментальних групах значно вищий, ніж в контрольних групах. Це можна побачити у таблицях, які приведені нижче.

Таблиця 3.1 Результати рівня теоретичної підготовленості учнів контрольних та експериментальних класів за результатами стандартного тестування перед початком експерименту

Значення	Контрольні класи	Експериментальні класи
	5-А	6-А	7-А	8-А	5-Б	6-Б	7-Б	8-Б
Х	7,2	6,95	7,53	7,23	7,34	7,45	7,3	7,47
у	1,16	1,20	1,27	1,24	1,19	1,23	1,26	1,31
m	0,23	0,26	0,23	0,27	0,25	0,26	0,23	0,27

Як ми можемо бачити з таблиці 3.1., результати контрольних та експериментальних класів суттєво не відрізняються і відповідають результатам «нижче середнього».

Після впровадження комп'ютерної програми з підвищення та оцінки теоретичних знань учні контрольних та експериментальних класів були протестовані за допомогою комп'ютерної програми. Результати рівня теоретичних знань контрольних та експериментальних груп представлені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Результати рівня теоретичної підготовленості учнів контрольних та експериментальних класів за результатами комп'ютерного тестування після експерименту

Значення	Контрольні класи	Експериментальні класи
	5-А	6-А	7-А	8-А	5-Б	6-Б	7-Б	8-Б
Х	7,52	7,14	7,63	7,23	9,34	9,8	9,57	9,86
у	1,12	1,17	1,17	1,23	1,4	1,38	1,21	1,44
m	0,22	0,25	0,21	0,26	0,3	0,3	0,22	0,3

Для того, щоб порівняти результати в контрольних та експериментальних групах ми створили таблиці 3.3 і 3.4.

Таблиця 3.3 Показники рівня теоретичної підготовленості учнів контрольних та експериментальних класів

Клас	Контрольна група	P1
	До експерименту	Після експерименту
	Х1± у	m	Х2± у	m
5-А	7,2±1,16	0,23	7,52±1,12	0,22	Р<0,05
6-А	6,95±1,12	0,26	7,14±1,17	0,25	Р<0,05
7-А	7,53±1,27	0,23	7,63±1,17	0,21	Р<0,05
8-А	7,23±1,24	0,25	7,23±1,23	0,26	Р<0,05

Таблиця 3.4 Показники рівня теоретичної підготовленості учнів контрольних та експериментальних класів

Клас	Експериментальна група	Р2	Р1
	До експерименту	Після експерименту
	Х1± у	m	Х2± у	m	Р<0,05	Р<0,05
5-Б	7,34±1,19	0,25	9,34±1,4	0,3	Р<0,05	Р<0,05
6-Б	7,45±1,23	0,26	9,8+1,38	0,3	Р<0,05	Р<0,05
7-Б	7,3±1,26	0,23	9,57±1,21	0,22	Р<0,05	Р<0,05
8-Б	7,47±1,31	0,27	9,86±1,44	0,3	Р<0,05	Р<0,05

Як ми бачимо з таблиць 3.3. і 3.4., в обох групах відбулося певне покращення результатів, але в експериментальній групі за даними комп'ютерного тестування, зміни відбулись значно суттєвіші, так як достовірність розбіжностей з показниками контрольної групи складала Р<0,05 (табл. 4).

Висновки

1. Аналіз спеціальної літератури по проблемі дослідження виявив широкі перспективи для НІТ у педагогічній області. Доцільність застосування ПЗ навчального призначення, визначається їхнім використанням у якості засобу візуалізації навчальної інформації, засобу формалізації знань про предметний світ, інструмента виміру, відображення й впливу на предметний світ.

2. З погляду педагогічної доцільності навчального процесу застосування предметно-орієнтованих ПЗ навчального призначення з використанням сучасних інформаційних технологій необхідне не стільки для підтримки традиційних форм і методів навчання, скільки для створення варіативних методик, що реалізують психолого-педагогічний вплив лонгіруючого характеру, який обумовлює інтенсифікацію процесу розвитку особистості учня - основу освітнього процесу.

3. Була розроблена комп'ютерна програма з підвищення та оцінки теоретичних знань учнів 5-8 класів за предмету «Фізична культура». Ефективність використання цієї програми в 1,5 разів вище в експериментальній групі, ніж у контрольній, де були використані традиційні методи вивчення теоретичного матеріалу. Комп'ютерна програма зручна у використанні та дозволяє оцінювати знання учнів за найбільш короткий час порівняно зі стандартним тестуванням. Також ознайомлення з теоретичним матеріалом за допомогою комп'ютерної програми викликає в учнів зацікавленість у вивченні цього матеріалу, та підвищує прагнення займатися фізичною культурою та спортом.

Елементарними формами використання інформаційних технологій виступають демонстрація ілюстрацій, анімаційних файлів та відеофрагментів. Це ні що інше, як наочність, проте вона має суттєві переваги над традиційною формою. Перш за все, це можливість демонстрації великої кількості високоякісних зображень, які, при необхідності, можна збільшувати, відокремлювати той чи інший елемент.

4. Мета інформатизації суспільного життя полягає у підвищенні ефективності експлуатації ресурсів суспільства шляхом системної комп'ютеризації усіх етапів життєвого циклу інформації - її створення, накопичення, зберігання, обробки та використання.

Тому наша комп'ютерна програма відповідає вимогам сучасності та спрямована на вдосконалення педагогічного процесу у середніх навчальних закладах.

Практичні рекомендації

Рекомендується використовувати розроблену нами комп'ютерну програму в навчальному процесі, тому що вона сприяла значному підвищенню рівня теоретичної підготовленості з предмету «Фізична культура» у дітей 5-8 класів. Ця програма ефективна при оцінюванні теоретичних знань, яке проводиться у формі тестування, сприяє значній економії часу процесу оцінювання теоретичних знань і після тестування виводить оцінку на екран. Практичне використання комп'ютерних програм в системі освіти дозволить успішно використовувати їх для подальшого впровадження в систему фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах.

Список використаної літератури

1. Антропова М.В. Работоспособность учащихся и ее динамика в процессе учеебной и трудовой деятельности. - М: Просвещение. 1968.-200 с.

2. Апанасенко ГЛ. Физическое развитие детей и подростков. - К Здоров'я, 1985.-96 с.

3. Арєф'єв В.Г., Столітенко В.В. Фізичне виховання в школі. - К. ІЗМН, 1997.-180 с.

4. Ашмарин Б.А. Теория и практика физ. восп. - М.: Физкультура и спорт, 1990. - 287 с.

5. Байков В. П. Взаимодействие школы и семьи. Физическая культура в школе 1987 - IX - 49 с.

6. Березин Ф.Б. Психическая и психофизилогическая адаптация человека. - Л: Наука, 1988. - 270 с.

7. Бишевець Н. Досвід застосування комп'ютерних технологій у процесі підсумкового контролю знань у вузах фізкультурного профілю // Спортивний вісник Придніпров'я . - 2005. №2. - С. 118-120.

8. Боголюбов В.И. Лекции по основам конструирования современных педагогических технологий. Пятигорск, 2001.

9. Бойко В.В. Целенаправленное развитие двигательных способностей человека. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 144 с.

10. Боришевский М.И. Психологические особенности самосознания подростков. - К., 1981.

11. Боришевський М.Й. Теоретичні й методолгічні засади дослідження самоактивності учнів у виховному процесі // Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навч.-метод.посібн./ За ред. М.Й. Боришевського. - К.: ЗМН, 1998.

12. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанти самоактивності особистості у вихованні й самовихованні // Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навч.-метод. Посібн./ За ред. М.Й. Боришевського. - К.: ЗМН, 1998.

13. Брановский Ю.С. Компьютеризация процесса обучения в пед. вузе и средней школе, 1990.

14. Бурмистрова Н. И. Образование и здоровье. Физическая культура в школе 1998- I

15. Веревченко А.П. Информационные ресурсы: определение и краткая характеристика. Под ред. В.М. Савинкова. Вып. 17. М. Финансы и статистика, 1991.

16. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. М.В. Мухиной. - М.: Просвещение, 1984.

17. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А.В. Петровского. - М., 1979.

18. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта: Издат-во «Олимпийская литература»,2002.

19. Выдрин В. М., Курамшин Ю. Ф., Николаев Ю. М. Осмысление интегративной сущности физической культуры - магистральный пут ее теории // Теория и практика физической культуры. - 1996. - №5.

20. Высочин Ю. В. Физическое развитие и здоровье детей. Физическая культура в школе 1999 - I - 69 c

21. Глухов В.И. Физическая культура в формировании здорового образа жизни. - К.: Здоров'я, 1989. - 72 с.

22. Єдинак Г.А., Плахтій П.Д., Яценюк Ю.П. Фізична культура в школі. - Кам'янець-Подільський: КПДУ, інформ.-видав. відділ, 2000. - 306 с.

23. Зайцева Т.И., Смирнова О.Ю. В сб.: Информационные технологии в образовании. М., 2000.

24. Зинченко В.П. Проблемы психологии развития // Вопросы психологии. - 1991. -№ 4-5.

25. Иванов В. А. О комплексном развитии физических качеств детей. Физическая культура в школе 1998 - IV

26. Киршев С.П. Компьютерные технологии обучения упражнениям на уроке физической культуры // Теор. и практ. физ. культ. 1993, №5.

27. Колесов Д.В. Физическое воспитание и здоровье школьников. М.: 3нание, 1983.-83 с.

28. Костюк Г.С. Вікова психологія. - К., 1978.

29. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989.

30. Корбейников Н.К., Михеев А.А., Николенко И.Г. Физическое воспитание. Учеб. пособие для средн. спец. учеб. заведений. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. Шк., 1989. -384 с.:

31. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. - К. Олимпийская литература, 2003.

32. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полынй жизненный цикл развития человека. Учебн. пособ. - М.: ТЦ «Сфера», 2001.

33. Кулинко Н.Ф. История и организация физической культуры: Учебное пособие для учащихся педагогических училищ по специальности №1910 «Физическое воспитание». - М.: Просвещение, 1982.-223с.

34. Лесгафт П.Ф. Руководство по физическому образованию для детей школьного возраста// Ласгафт П.Ф. Избранные труды. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - с.22-223

35. Максименко А.М. Основы теории и методики физической культуры. - М., 1999.

36. Мальцев А. П. О роли семьи и общества. Физическая культура в школе 1998 - III -42 - 43 c

37. Москаленко Н.В. Фізичне виховання молодших школярів: Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во «Інновація», 2007. - 252с.

38. Москаленко Н., Єфимов В. Застосування технологій для тестування теоретичних знань дітей молодшого шкільного віку // Спортивний вісник Придніпров'я. - 2006. - №1. - С. 118-122.

39. Николаев Ю. М. Физическая культура. Теория и практика. 1999- VII - 28 с.

40. Обухова Л.Ф. Возрастная психология. Учебн. пособ. - М.: Педагогическое общество России. -1999.

41. Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Прокопенко. - К., 1991.

42. Перфильева В. И. Физкультура для всех. Физическая культура в школе 1999 - VIII - 28 c

43. Петров П.К. Современные информационные технологии в системе повышения квалификации и непрерывном образовании специалистов по физической культуре и спорту// Теор. и практ. физ. культ. 2001№1

44. Роберт И. Современные информационные технологии в образовании. Москва, «Школа-Пресс». 1994.

45. Рыбалко Е.Ф. Возрастная и диффернциальная психология. - СПб.: Изд-во «Питер», 2001.

46. Сергієнко К., Бишевець Н. Використання комп'ютерної тестуючої програми «ANTS» в педагогічній практиці // Спортивний вісник Придніпров'я. - 2005. - №2. - С. 118-120.

47. Слободчиков В.И. Категория возраста в психологии и педагогике развития // Вопросы психологии. - 1991. - №2.

48. Солопчук М.С. Фізичне виховання дітей раннього і дошкільного віку. - Кам'янець-Подільський: К-ПДПУ, інформ.-видав, віддп 1997.-40 с.

49. Сонькин В.Д. Компьютерное программирование оздоровительных физических упражнений // Теор. и практ. физ. культ. 1996, №11.

50. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков.-М.: Медицина, 1991.-272 с.

51. Сущенко Л.П. Мета й завдання фізичного виховання у світлі цивілізаційного підходу: Навчальний посібник - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - 81 с.

52. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков.-М.: Медицина, 1991.-272 с.

53. Тимошенко В.В. Основные направления применения вычислительной техники в физической культуре и спорте// Теор. и практ. физ. культ. 1993. - 95с.

54. Теория и методики физического воспитания: Учеб. для студентов фак. физ. культуры/ Под ред. Б.А. Ашмарина. - М.: Просвещение, 1990. - 287 с.: ил.

55. Теория и методика физического воспитания: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/ Под ред. Б.М. Шияна. - М.: Просвещение, 1988. - 224 с.: ил.

56. Христочевский С.А. Электронные мультимедийные учебники и энциклопедии.//Информатика и образование. № 2. 2000.

57. Шамардіна Г.М. Основи теорії і методики фізичного виховання: Вибрані лекції. - Дніпропетровськ: Пороги, 2004. - 415 с.

58. Шестаков М.П. Современные компьютерные технологии в развитии спортивной науки// Теор. и практ. физ. культ. 1996, №8

59. Шиян Б.М. , Папуша В.Г., Теорія фізичного виховання. - Тернопіль: Збруч, 2000. - 183с.

60. Эльконин Д.Б. Введение в психологию развития. - М., 1994.

Размещено на Allbest.ru

...