Організація режисерських ігор у дошкільному навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація режисерських ігор у дошкільному навчальному закладі

Курсова робота з дошкільної педагогіки

Бар 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Проблема режисерських ігор у теорії та практиці дошкільного виховання

1.1 Особливості впливу режисерських ігор на дошкільника

1.2 Роль та значення режисерської гри в розвитку творчих здібностей дитини

Розділ 2. Система роботи по організації режисерських ігор з дітьми дошкільного віку

2.1 Роль розвитку предметного середовища в організації режисерських ігор

2.2 Особливості організації режисерських ігор у різних вікових групах

2.3 Аналіз рівня розвитку творчих здібностей

Висновки, методичні рекомендації

Література

Додатки

Вступ

Дошкільний вік - етап психічного розвитку від 3 до 6-7 років - характеризується тим, що провідною діяльністю дітей є гра, що має надзвичайно важливе значення для формування особистості дитини. У дошкільному віці формується внутрішнє життя дитини та її особистість. Саме в цей період складається образне мислення та уява, виникає прагнення «бути, як дорослий» і наслідувати його. Дошкільник починає свідомо контролювати свою поведінку і навчається діяти правильно ( за правилом ). Це вік інтенсивного становлення соціальних потреб та самосвідомості дитини, її ставлення до інших людей і до самої себе. У цей період складаються перші морально-етичні уявлення дитини про добро і зло, гарне й некрасиве, добре і погане. У цілому, - це вік активного дорослішання дитини та її соціального і особистісного розвитку.

Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі ( у працях Д.В. Менджерицької, Л.П. Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків), у сучасних розробках, зокрема Л.В. Артемової, у багатьох статтях педагогів-практиків і методистів, які друкуються у журналах «Дошкільне виховання», «Палітра педагога» та інших педагогічних виданнях.

В грі дитина не тільки отримує інформацію про оточуючий світ, про закони суспільства, про красу людських відносин, але й вчиться жити в цьому світі, будувати свої відносини, а це потребує творчої активності особистості (уваги, уяви, логіки, емоційної пам'яті, добре розвинутої мови, міміки), тобто вміння триматися в суспільстві.

Головна перевага гри полягає в тому, що це активна й самостійна діяльність дитини, у якій вона виявляє себе і бачить результати своїх дій. Грає маля завжди за власним бажанням, із задоволенням і заради самого процесу, а не його результату.

Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти? Цьому допоможе режисерська гра.

Режисерська гра дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов'язаних з:

– художньою освітою та вихованням дітей;

– формуванням естетичного смаку;

– моральним вихованням;

– розвитком комунікативних якостей особистості;

– вихованням волі, розвитком пам'яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

– створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Головне, режисерська гра розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.

Для того, щоб дитина проявила творчість, необхідно збагачувати її життєвий досвід яскравими художніми враженнями, надати необхідні знання і вміння. Чим багатший досвід малюка, тим яскравішими будуть творчі прояви в різних видах діяльності. Тому так важливо з самого раннього дитинства заохочувати дитину до музики, театру, літератури, живопису. Адже період 3 - 7 років - дошкільний, у цьому віці відбувається бурхливий психічний, фізичний розвиток дитини. Формуються основи її особистості.

Саме тому ми обрали тему курсової роботи “ Організація режисерських ігор у дошкільному навчальному закладі ” і вважаємо цю тему дуже актуальною на сучасному етапі розвитку режисерсько- ігрової діяльності.

Отже, предметом дослідження є режисерська гра дітей дошкільного віку.

Виходячи з цього ми висунули гіпотезу дослідження: кожна дитина - індивідуальність, що має від природи неповторний комплекс задатків, на основі яких можуть бути сформовані загальні та спеціальні здібності; завдання педагога полягає в тому, щоб якомога раніше діагностувати перші прояви здібностей і на цьому тлі створити умови для повноцінного гармонійного розвитку особистості кожної дитини. Режисерська гра як процес розвитку творчих здібностей дитини є процесуальною. Найважливішим в дитячому творчому театрі є процес репетицій, процес творчого переживання і втілення, а не кінцевий результат, оскільки саме в процесі роботи над образом відбувається розвиток особистості дитини, розвиваються символічне мислення, рухливий емоційний контроль, відбувається засвоєння соціальних норм поведінки, формуються вищі довільні психічні функції.

Об'єкт дослідження: формування творчих здібностей дошкільників засобами режисерської гри.

Мета дослідження: науково обґрунтувати позитивний вплив режисерських ігор на естетичне виховання та розвиток творчих здібностей старших дошкільників, формування особистості дитини.

Завдання дослідження:

– визначити роль режисерсько-ігрової діяльності в розвитку творчих здібностей дошкільників;

– проаналізувати особливості організації режисерських ігор у різних вікових групах;

– визначити загальні методи керівництва театралізованою діяльністю дошкільників;

– визначити стан організації режисерсько-ігрової діяльності в ДНЗ № 2 м. Бар Вінницької області;

– упорядкувати систему роботи з метою розвитку творчих здібностей дошкільників і дати їх на апробацію в ДНЗ №2 м. Бар;

– розробити методичні рекомендації для вихователів, музичних керівників по організації режисерсько-ігрової діяльності дітей дошкільного віку.

Методи дослідження: теоретичні ( системний аналіз та узагальнення методичної літератури з проблем розвитку режисерських ігор); емпіричні (діагностичні: тести, бесіди, анкети); статистичні ( кількісна і якісна обробка результатів дослідження) - з метою отримання достовірних результатів щодо режисерсько-ігрової діяльності. Також у роботі використані метод наочності, ігровий та практичний методи.

База дослідження: експериментальна робота здійснювалася на базі ДНЗ № 2 «Сонечко» м. Бар Вінницької області.

Структура дослідження: характер та коло висвітлених питань зумовили структуру курсової роботи, яка складається із вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Апробація результатів дослідження: результати дослідження використовуються вихователями ДНЗ № 2 «Сонечко» з метою визначення творчих здібностей дошкільників та їх розвитку засобами режисерської гри.

Розділ 1. Проблема режисерських ігор у теорії та практиці дошкільного виховання

1.1 Особливості впливу режисерських ігор на дошкільника

Суспільство ставить високі вимоги до формування творчої активності особистості. В “Концепції дошкільного виховання в Україні” вказується на вихідні засади розвитку і виховання дитини.

Мета дошкільного виховання - це перш за все формування основ духовності особистості.

Концепція передбачає формування провідних засад дошкільного виховання, які є основою для творчого використання в інтересах розбудови сучасного дошкільного закладу [15, с.5].

З появою Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», що визначає загальнодержавний компонент, розкриває інваріативну частину змісту дошкільної освіти, об'єднує освітній простір України, відкриваються широкі можливості для створення регіональних та авторських програм, які розкриватимуть специфічні особливості певної місцевості й культури або поглиблюватимуть ( з їх урахуванням ) той чи інший напрям навчально-виховної роботи, означений Базовою програмою, міститимуть вказівки щодо особливостей розвитку дитини різних категорій.

Час потребує педагога-новатора, здатного вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, винаходити щось корисне, змінювати віджиле новим.

Програма «Я у світі» зорієнтована на педагога, якому тісно в жорстких рамках приписів і регламентованих вимог, і який потребує права на власний вибір, прояв творчості та винахідництва.

Процес інтелектуалізації навчання і виховання, що розвивається протягом останніх років, при всіх своїх позитивних аспектах має і негативний вплив на дитину. Стосується це, насамперед, естетичного виховання дітей дошкільного віку. У “Базовому компоненті дошкільної освіти України”, основним складником якого є такі сфери життєдіяльності дитини, як “Природа”, “Люди”, “Я сам”, “Культура”, естетичне виховання входить до сфери “Культура” [7, с. 6-9 ].

Саме «Культура» вводить дитину у світ практичної і духовної діяльності людей, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, вчить отримувати задоволення не тільки від результатів, а головне від процесу творення, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань світової і національної культури.

Видатні суспільні діячі і педагоги розглядали естетичне виховання не як ізольовану ділянку роботи з дітьми, а як нерозривно пов'язаний з трудовим, моральним, фізичним вихованням процес.

Видатний педагог, фундатор українського дошкілля С.Русова вважає, що основним засобом виховання дошкільника є самостійна, некерована, творча гра, коли дитина, перевтілюючись, забуваючи про оточення, переймаючи рухи, настрої, емоції свого героя, випромінює всю свою життєву енергію на цей процес.

С. Русова висуває цілий ряд вимог до гри, аби вона мала найкращий вплив на дитину. Перш за все це свобода і самостійна ініціатива. Обов'язкові ігри, тобто ті, що нав'язуються дорослими, нецікаві для дітей. Якщо ж дорослі пропонують дітям якусь нову гру, то вони повинні чітко пояснити її правила і захопити дитину власним настроєм та емоціями. Після цього дорослому потрібно кілька разів брати участь у грі [26, с.1].

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби.

Організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят [10, с.8].

Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах. При цьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини.

Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми.

Значна частина творчих ігор - це сюжетно-рольові ігри « в когось» або « в щось». Діти зображають людей, тварин, роботу лікаря, будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра - не справжнє життя, малюки тим часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своє ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя. До сюжетно-рольових ігор належать також ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності.

Різновид творчої ігрової діяльності - театралізована діяльність. Вона пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва та відтворення в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключові поняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ. Любов Артемова поділяє театралізовані ігри залежно від їх виду та специфічного сюжетно-рольового змісту на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації [5, с.8].

У режисерській грі дитина як режисер і водночас «голос за кадром» організовує театрально-ігрове поле, акторами і виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами, режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто яку роль виконуватиме, що робитиме.

Режисерська гра вивчена дослідниками менше, ніж усі інші види дитячих ігор. Упродовж років режисерська гра в умовах суспільного виховання не була значимою, як, зрештою, й інші види індивідуальної діяльності дітей. Інтерес до неї виник в останні десятиліття. І лише тепер, коли наука звернулася до особистісно орієнтованої моделі виховання дошкільників, режисерську гру почали активно вивчати науковці. Серед них такі відомі постаті, як Олена Гаспарова, Олена Кравцова, Геннадій Кравцов.

Завдяки своєрідності режисерські ігри становлять особливий інтерес для психологів, бо в них дуже яскраво проявляються особистісні якості дитини. Видатний радянський психолог Даніїл Ельконін називав режисерські ігри особливим типом індивідуальних ігор дитини. У них дитина сама вигадує сюжет, наділяє предмети або іграшки тими чи іншими характеристиками. За ходом сюжету дитина керує діями декількох іграшок, не беручи на себе постійної ролі. Носіями ролей у такій грі виступають іграшки. Малюк регулює відносини дійових осіб як режисер. «Озвучуючи» героїв і коментуючи сюжет, дошкільник використовує різні засоби вербальної виразності. Тут дитина виконує функції й сценариста, й режисера, й акторів (рольові дії в реалізації ігрового задуму). Усе це має неоціненне значення як для загального психічного розвитку дітей, так і для розвитку ігрової діяльності зокрема.

Малюк, який оволодів режисерською грою, завжди зуміє підіграти реальному партнеру в сюжетно-рольовій грі. Окрім того, він зможе грати в одну й ту саму гру по-різному, вигадуючи нові події, обмірковуючи різні ситуації, які трапляються в його житті. Особливу значимість режисерська гра набуває у зв'язку з тим, що вона розвиває у дитини здатність бачити ціле раніше за його частини. А ця здатність, у свою чергу, є специфічною характеристикою уяви.

За певного рівня розвитку уяви дитина здатна переносити накопичений суспільний досвід у свою гру. Найрізноманітніші сюжети виникають тоді, коли дитина починає гратися з декількома фігурками людей, конструюючи для них відповідну ігрову декорацію.

Режисерська гра, як правило, озвучується дикторським текстом. Психологи називають його супроводжувальним мовленням. З такого мовлення можна отримати чимало інформації про дитину: її соціальне оточення, обізнаність, мовленнєвий розвиток. З одного боку, мовлення розвивається й актуалізується в грі, а з іншого - сама режисерська гра ускладнюється під впливом розвитку мовлення. Спочатку дитина, позначаючи словом свої ігрові дії, намагається усвідомити їх, потім вона використовує слово, щоб доповнити дії, пізніше починає пояснювати за його допомогою свої думки та почуття. Мовлення стає більш зв'язним і орієнтованим на слухача [22, с.38 ].

Як і інші ігри, режисерська гра має соціальну природу й будується за уявленнями дітей про життя дорослих. Поведінка дитини опосередковується образом іншої людини: вона стає на позиції різних осіб, відображає в грі стосунки між ними, особливості поведінки в різних ситуаціях. Уявлення, якими живиться гра, діти отримують з розповідей дорослих, прочитаних книжок, казок, переглянутих фільмів і мультфільмів. Таким чином, перед дитиною розкриваються не лише правила поведінки, а й їх значення для встановлення та підтримки позитивних взаємовідносин з іншими людьми.

Режисерська гра має важливе значення як для психічного, так і для соціального розвитку дитини дошкільного віку. В ній у дитини формується вміння регулювати свою поведінку, обмірковувати дії і слова, стримувати рухи. Ігрові переживання залишають глибокий відбиток у свідомості дитини. Багаторазове повторення дій дорослих, наслідування їхнім моральним якостям сприяють вихованню таких самих якостей і в дитини. Режисерська гра - засіб виховання гуманного ставлення до однолітків як частини соціального оточення дитини-дошкільника, що як у дзеркалі відображає досвід спілкування дитини в реальному житті.

Отже, можна виділити такі особливості режисерської гри:

- гра завжди індивідуальна;

- дитина намагається зберегти гру для себе, тому втручання дорослого призводить до її закінчення дитиною;

- для гри дитина обирає такі місця, куди дорослий не може потрапити непомітно, без її дозволу, а отже, не може спостерігати за грою.

1.2 Роль та значення режисерської гри у розвитку творчих здібностей дитини

Гра як основний вид діяльності дітей дошкільного віку, розвиваючи психічні, фізичні сили малюка (увагу, мислення, уяву, пам'ять, організованість, спритність), сприяючи освоєнню ним навколишнього світу і людських взаємин, пробуджує, задіює його творчий потенціал. На підставі того, якими іграшками грається і в які ігри грає дитина, можна зробити певні висновки про її задатки, нахили, окреслити програму їх розвитку в найближчій і віддаленій перспективі.

Під час ігор, які діти самі придумують, їх розвиток є особливо активним. Такі ігри вважають творчими, оскільки ігрова діяльність у них має яскраво виражений самодіяльний і творчий характер. Творчі ігри - ігри, які придумують самі діти, відображаючи у них враження від пізнання навколишнього світу.

Головною ознакою творчої гри є уявлювана ситуація, яку дитина створює замість реальної, діє в ній, виконуючи роль відповідно до тих значень, які вона надає предметам, що її оточують.

Творчу гру різнобічно характеризують такі особливості:

1. Уявлювана ситуація. У творчій грі все є умовним, але в цьому створеному уявою оточенні багато справжнього: ігрові дії учасників завжди реальні, їхні почуття, переживання щирі. Завдяки уявлюваній ситуації дитина вчиться мислити про реальні речі та дії. Із цією особливістю пов'язані виникнення задуму в грі, пошук засобів для його реалізації, що потребує творчої уяви, а також означає перехід до творчої діяльності.

2. Творчий характер. Дитина у грі не копіює дійсність, а, наслідуючи те, що бачить, комбінує свої уявлення. При цьому емоційний та інтелектуальний аспекти її розвитку взаємообумовлені. Дошкільник по-справжньому переживає те, що відображає в грі, і мислить про те, що раніше емоційно сприйняв.

3. Наявність ролей. Відображення дійсності відбувається в процесі прийняття дитиною певної ролі. Однак вона наслідує образи не повністю, оскільки не має змоги реально здійснювати операції, як виконував її персонаж насправді. Тому у творчій грі дошкільнята виконують символічні дії, замінюючи реальні предмети іграшками або якимись іншими предметами, приписуючи їм необхідні функції (кубик - «чашка», палиця - «коник» та ін.).

4. Довільність дій. Виконуючи прийняті ролі, діти неодноразово повертаються до дійсності, освоюються в ній, пізнають її поступово, добровільно, без примусу. Довільність дій є характерною особливістю творчої гри. Результати її не продуктивні, вони умовні, оскільки дитина майже нічого не змінює в навколишній дійсності. Однак її ігрова діяльність збагачується різноманітними уявленнями про навколишній світ: фізичні якості, суспільно значущі функції предметів, людські взаємини тощо. У дошкільному віці формуються і розвиваються індивідуальні та спільні ігрові інтереси, які сприяють розширенню досвіду дитини, її розумовому розвитку, збагаченню і поглибленню знань, формуванню моральних уявлень. Показниками розвинутого ігрового інтересу можна вважати тривалу зацікавленість малюка грою, бажання дитини приймати певну роль, наявність улюбленої ролі, небажання закінчувати гру, активне виконання всіх видів робіт з виготовлення іграшок і атрибутів, пов'язаних з темою гри, налаштованість ділитися з однолітками і дорослими враженнями після закінчення гри.

5. Специфічні мотиви. Дітей спонукають до гри прагнення наслідування, самостійності, спілкування, задоволення різноманітних пізнавальних і художніх інтересів, радість усвідомлення своїх можливостей тощо. З віком їх мотиви змінюються, що впливає на зміст ігор. Якщо дитину молодшого дошкільного віку спонукає до гри дія з привабливими для неї предметами, то для старшого дошкільника - відтворення стосунків дорослих, які зображуються у грі. Молодших дошкільників приваблюють більше зовнішні аспекти ролі, діти старшого віку обирають сюжет гри і роль, керуючись мріями про майбутню власну діяльність.

6. Соціальні відносини. Гра є «арифметикою соціальних відносин» (Д.Ельконін), засобом формування дитячого колективу. Вона вимагає прийняття спільного задуму, узгодженості дій, породжує спільні переживання.

Педагогічна цінність творчої гри полягає і в тому, що в її процесі, крім взаємин, обумовлених змістом, ролями, правилами, між дітьми виникають реальні стосунки. У грі дошкільники легше налагоджують контакт між собою, підпорядковують свої дії, поступаються одне одному. Реальні взаємини є основою організації дитячого товариства, що дає підстави вважати гру формою організації життя і діяльності дошкільнят.

Самостійною групою в системі творчих ігор є режисерські ігри.

Режисерські ігри - ігри дитини іграшками та їх замінниками за створеним нею сюжетом.

У цих іграх дитина переходить від ігрових дій з іграшками до гри за власним задумом, самостійно визначаючи сюжет, ігрові засоби. У них також наявна уявлювана ситуація, ролі, іграшки або предмети-замінники.

Режисерські ігри розвиваються з предметно - відображувальних ігрових дій дитини в процесі спілкування з дорослими, засвоєння запропонованих ними простих сюжетних зразків. У них дошкільник виявляє свою здатність відображати в грі не лише дії з предметами, а й відношення між двома або більшою кількістю персонажів. У нього з'являється уявлення про роль і обумовлені нею, підпорядковані єдиному ігровому сюжету дії. Водночас збагачується і неігровий досвід дитини, розвивається мислення й уява. Головною умовою подальшого розвитку режисерської гри є формування навичок спільних дій: уміння узгоджувати задум, підбирати іграшки і атрибути, розподіляти ролі, погоджувати дії [28, с.333 ].

Режисерські ігри дітей можуть бути індивідуальними і спільними.

Індивідуальні режисерські ігри . До них вдаються діти молодшого дошкільного віку. Найчастіше вони розігрують прості явища зі свого життя (годування ляльки, вкладання її спати), поступово насичуючи гру відображенням взаємин з дорослими (лагідне ставлення матері до малюка тощо). Збагачення соціального досвіду дитини розширює коло явищ, яке вона відображає в грі. Носіями ролей є іграшки, а дитина організовує ігрові ситуації, регулює взаємини персонажів, мотивує їхні дії.

Спільні режисерські ігри. Цей тип поширений серед дітей середнього і старшого дошкільного віку, кожен учасник гри діє за одного-двох персонажів. Вона передбачає і активну мовленнєву діяльність дитини, яка паралельно з ігровими діями описує їх послідовність, оцінює їх. Основою спільних режисерських ігор є досвід, але не особистий, як у іграх дітей молодшого віку, а опосередкований. Діти об'єднують у своїй грі враження і знання, почерпнуті з різних джерел (казок, віршів, мультфільмів). Сюжети цих ігор є більш складними і різноманітними.

Зміст, динаміка ігор залежить від загального досвіду дошкільника, а також від досвіду ігрової діяльності, взаємин, якого він набуває в спільній грі. За спостереженнями дослідників (О. Гаспарова ), під час індивідуальних режисерських ігор виникає більше нестандартних ситуацій, ніж під час спільних.

Спільні режисерські ігри передбачають ширші можливості для розвитку творчості, ніж індивідуальні [28, с.335].

Важливе значення для організації режисерської діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів. У таблиці 1 (додаток № 1) відображено основні види режисерсько-ігрової діяльності. Серед критеріїв їх визначення названо такі, як позиція дитини в режисерсько-ігровій діяльності (РД), функціональне призначення, пріоритетні мовленнєві завдання, вибір матеріалу, що змінювалися в кожному з видів діяльності.

Так під час сприймання театрального видовища дитина є глядачем, у режисерській грі вона - творець, актор, режисер; при підготовці театральної вистави - глядач, актор, сценарист, декоратор залежно від прийнятої ролі.

І щоразу режисерська діяльність виконує свої різні функції: сприймання театрального видовища - розвага; режисерська гра - власне гра; підготовка театральної вистави стає випробуванням, що потребує певних вольових і фізичних зусиль, пов'язаних з виконанням якихось обов'язків: репетиціями, відповідальністю, фізичним напруженням [14, с.66 ].

Кожний з видів режисерської діяльності ставить свої пріоритетні мовленнєві завдання. Коли дитина переглядає виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературного мовлення, що сприяє розвитку та вдосконаленню її власного зв'язного мовлення. У режисерській грі збагачується та активізується словник дітей, формується вміння самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати належне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Під час підготовки театральної вистави дитина також виконує вправи, спрямовані на розвиток виразності, образності мовлення та засвоює сприйняті раніше готові мовленнєві форми [25, с.4-5].

В багатьох дослідженнях, зокрема, за Л.В.Артемовою, театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:

1. Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль.

2. Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети ( іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).

До режисерських ігор у дитячому садку відносяться настільний, тіньовий театр, театр на фланелеграфі. Тут дитина чи дорослий сам не є дійовою особою, він створює сцени, веде роль іграшкового персонажа - об'ємного чи площинного. Він діє за персонажа, зображує його інтонацією, мімікою. Пантоміма дитини обмежена, адже вона діє з нерухомою чи малорухомою фігурою, іграшкою.

В таблиці 2 (додаток № 2) відображається класифікація театралізованих ігор у залежності від засобів зображення, якими користуються учасники гри.

До настільних театралізованих ігор відносять:

Театр іграшок . В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки - фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод при переміщенні.

Театр картинок. Всі картинки - персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов'язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори.

Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева - це ліс, зелена тканина - галявина).

До стендових театралізованих ігор відносять: стенд-книжку, фланелеграф, тіньовий театр, пальчиковий театр.

Проаналізуємо їх можливості.

Стенд книжка - використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.

Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху.

Фланелеграф - картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати “ живі ” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

Тіньовий театр - тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Наприклад, спочатку тягне дід ріпку, закріпити фігуру на планці і виводити бабу і т.д. Фігури потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

Пальчиковий театр - це ігри - розваги, ігри - потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси - лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

Своєрідність кожного ігрового образу створюється при драматизації казок, авторських творів, полягає у єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи.

Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей - сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з'являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.

Можна створити ще багато видів режисерських ігор, головне, фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів.

Отже, режисерські ігри впливають на розвиток різних сторін життєдіяльності дитини. Вони сприяють розвиткові інтелектуальної сфери, адже засобами режисерської гри збагачуються знання дитини про різні сфери життєдіяльності. Дитина вчиться порівнювати героїв різних казок, планує власні дії щодо реалізації задуму майбутньої вистави [13. С 42].

Розділ 2. Система роботи по організації режисерських ігор з дітьми дошкільного віку

2.1 Роль розвитку предметного середовища в організації режисерських ігор

Психологи відзначають, що сьогодні в дитячих садках діти, особливо старші дошкільники, мало граються. Проблема в тому, що часто в дошкільних навчальних закладах педагоги, орієнтуючись на запити батьків, основну увагу приділяють розумовому вихованню дітей, підготовці їх до систематичного навчання в школі і забувають про можливості ігрової діяльності. Але загальновідомо, що в грі, як у провідній діяльності дошкільника, відбувається всебічний розвиток дитини, і будь-яку ігрову ситуацію, навіть ту, яка виникла спонтанно, можна використати і для виховання, і для навчання малюків. А індивідуальний підхід, особистісно орієнтовану взаємодію гра забезпечує якнайкраще, і особливо - гра режисерська.

Режисерська гра є дуже близькою до сюжетно-рольової, але відрізняється від неї тим, що здійснюється не з іншими людьми, а з іграшками, що зображують різні персонажі. Дитина сама дає ролі цим іграшкам, нібито оживляючи їх, сама говорить за них різними голосами та сама діє ними і за них. Ляльки, іграшкові ведмедики, зайчики або солдатики стають дійовими особами у грі дитини, а вона сама є режисером, що керується і керує діями своїх «акторів». Тому така гра й здобула назву режисерської. Для самостійної режисерської гри ( уміння дошкільника створювати сюжет, бути його постановником і виконавцем ролей за сюжетом) особливе значення має створення спеціальних умов:

- організація відповідного предметно-ігрового середовища;

- спілкування дорослого з дитиною [22, с.34].

На думку директора Інституту психології ім. Л.Виготського, доктора психологічних наук Олени Кравцової, для розвитку режисерської гри необхідним є «маркер простору уявного світу». Тобто предметно-ігрове середовище повинно містити спеціальний ігровий простір для дитини. «Маркером», який слугує стимулом і опорою для розгортання дитиною режисерської гри з дрібними іграшками, може бути макет, тобто зменшений предметний зразок простору і об'єктів уявного світу. Для дитячого садка найбільше підходить універсальний макет. Універсальні макети можна умовно поділити на два типи:

-макети-моделі, які є зменшеними цілісними об'єктами;

-макети-карти, які відображають певну територію і спрямовують дошкільника на розгортання сюжетних подій, що відбуваються на цій території та навколо об'єктів - складових її оформлення [22, с.35].

Створювати індивідуальний простір для гри можна за допомогою різноманітних ширм, пластикових і паперових загорож тощо. Але практика показала, що найкращим місцем для індивідуальної режисерської гри є різні за розміром коробки, виготовлені з картону, дерева, пластику.

Ігрове середовище повинно бути організовано таким чином, щоб спонукати дітей до гри. В ігровій кімнаті можна організовувати зони, спеціально призначені для різноманітних сюжетних ігор. Для годівлі і догляду за ляльками та ведмедиками на столику розставляється іграшковий посуд; облаштовується куточок для готування їжі, перукарні, для купання іграшок та укладення їх спати. У певних місцях розташовуються машинки і будівельний матеріал, зберігаються набори іграшок для гри в лікарню тощо. Ігровий простір повинен бути зручним і зрозумілим для дитини, надавати їй можливість гратися самостійно.

Разом з тим не потрібно суворо обмежувати ігровий простір дітей. Гра - це вільна діяльність, і дитина має право грати там, де їй зручно. Наприклад, із маленькими іграшками ( пупсиками, дрібними тваринами, пташками і т. д. ) вона може влаштуватися на вільному столику або килимку. Лікувати ляльку також можна в різних місцях, достатньо перенести її ліжечко і коробку з медичними інструментами в тихе місце, а можна просто посадити її на коліна. Змінюючи за своїм бажанням місце гри, діти почувають себе вільнішими. Освоєння більш широкого ігрового простору дає можливість варіювати умови гри, відкриває простір для дитячої фантазії.

Індивідуальний ігровий простір має відповідати таким умовам:

- місце для гри має бути невеликим, щоб його можна було охопити поглядом;

- треба, щоб дитина мала можливість подивитися на місце гри зверху, підійти до нього з різних боків [22, с.34].

Для хлопчиків і дівчаток режисерські ігри варто організовувати окремо, тоді вони сприятимуть гендерному вихованню дошкільників. Сюжет хлоп'ячих ігор може розгортатися навколо «чоловічих» професій (водій, будівельник, автослюсар ), а дівчачих - відповідно навколо «жіночих» (перукар, кухар, вихователь, лікар). Найкраще ж створювати умови для розгортання гри згідно з бажанням дітей.

Найсприятливіший час для режисерських ігор настає тоді, коли дитина першою прийшла в садок, або першою прокинулася після денного сну, або останньою ввечері чекає батьків. Слід пам'ятати, що такі ігри не повинні викликати конфліктних ситуацій, адже в режисерську гру дитина грає самостійно. У цих іграх вона - сама собі режисер. І лише у разі, коли вихователь розігрує сюжет для навчання малюків, за столик навколо гри - макета можна посадити декількох дітей [22, с.35].

Важливим елементом гри є іграшка. Вона розвиває уяву, пам'ять, почуття, формує смак. Традиційною забавкою для багатьох народів є лялька, вона змінювалася в усі часи багатьох народностей, але для дитини залишалася чи не найкращим другом. Іграшка, вважає С.Русова, повинна бути обов'язковим атрибутом у кожному дитячому дошкільному закладі [26, с.1].

Вважаючи на те, що режисерська гра дитини асоціативна, тобто залежить від іграшок, які потрапляють в поле зору дитини, педагогічна підтримка цієї гри здебільшого опосередкована створенням необхідного ігрового середовища. Головна функція іграшки - активізувати дитячу діяльність. Дорослий, правильно добираючи іграшку, допомагає дитині зростати творчою натурою, дає їй змогу зануритися в казку, режисером якої дитина буде сама. Варто пам'ятати, що кожній іграшці - свій вік.

Для режисерських ігор необхідні реалістичні й образні іграшки, що відтворюють вигляд людей, тварин, риси реальних предметів. До таких іграшок належать, наприклад, ляльки з віями та очима, що закриваються, рухливими частинами тіла, іграшкові тварини, посуд і меблі, наприклад, плити з конфорками і духовкою, що відкривається тощо.

Інший вид іграшок - прототипічні - лише умовно відтворюють деталі предмета, наприклад, лялька з намальованим обличчям і ліпною перукою або плита, на якій намальовані конфорки і духовка.

Третій вид іграшок - предмети-замінники, тобто, предмети, що не мають подібності з реальними речами, але є зручними для використання в умовному значенні, - палички, кубики, кульки, деталі від конструкторів тощо. Предметам - замінникам належить важлива роль у розвитку наочно-образного мислення, творчої уяви. Види іграшок у режисерській грі відображені у додатку № 3 .

Дітям можна давати іграшки всіх видів. Необхідно лише пам'ятати, що пристрасть дитини до дослідження може відволікти її від режисерської гри на маніпулювання предметом, що містить багато деталей. Наприклад, замість того, щоб готувати їжу на плиті з безліччю ручок, дитина може почати крутити їх або спробувати відламати. Тому перш, ніж організовувати режисерську гру з такими іграшками, потрібно спочатку дати їй можливість вивчити їх. Тільки після того, як орієнтовні дії зникнуть, іграшку можна використати для сюжетної гри.

Неодмінним атрибутом режисерських ігор є ляльки. До вибору ляльок слід підходити з усією відповідальністю. Лялька надає дитині простір для фантазії, стимулює придумувати для неї нові ролі. Тому не слід обирати для дитячих ігор ляльку з чітко промальованими подробицями, детальним і чітким алгоритмом її використання.

Особливе значення має розмір ляльок. Дуже великі ляльки незручні для маніпуляцій, малятам складно утримувати їх у руках, вони частіше сидять у статичних позах і використовуються в незначній кількості ігрових ситуацій. Наприклад, таких ляльок легше годувати і причісувати, але незручно сповивати або купати.

Для більш гнучкого використання придатні ляльки - пупси з намальованим обличчям і ліпним волоссям, не лише дівчатка, а й ляльки-хлопчики. Таких ляльок повинно бути досить багато. Вони повинні бути різних розмірів, з різною мімікою ( ті, що посміхаються, спокійні, сумні ), мати рухливі руки і ноги. Таких ляльок легко носити, заколисувати, сповивати, саджати та ін. Оптимальний розмір іграшок - не більше 10-12 см. Таку ляльку дитина може легко тримати в руці. Тому взявши в кожну руку по ляльці, можна влаштовувати між ними діалоги, вдавати, що вони обнімаються, стрибають, ходять разом тощо. Для маленьких ляльок легше споруджувати будиночки з кубиків або облаштовувати квартиру в коробці з-під взуття, саджати їх у машину, іграшковий літак, пароплав тощо [14, с.85].

Для розігрування різних сюжетів необхідно мати ляльок, що є представниками різних професій: лікар, міліціонер, пожежник, кухар, клоун, космонавт, гонщик тощо. Для хлопчиків будуть цікавими ляльки-солдатики.

Кожна лялька має бути реалістичною, але не дуже деталізованою. Для розвитку уяви необхідно й достатньо, якщо виділено характерні ознаки того чи іншого персонажа: у ляльки-дитини - дитячі пропорції і зачіска, у ляльки-дорослого - колір волосся, зачіска, відповідний одяг. Слід пам'ятати, що умовність дає простір для уяви [23, с.69].

Крім ляльок, у дітей повинні бути іграшкові тварини ( кішечки, собачки, ведмеді), птахи ( курочка, півник ) тощо. Такі іграшки також мають бути маленькими: за розміром відповідати лялькам, та зробленими з різних матеріалів, мати яскраве забарвлення. Торгівля пропонує різні тематичні набори, які містять фігурки людей, тварин та елементи пейзажу. Ці набори легко розставити на підлозі, додати до них коробочки, деталі конструкторів, макети дерев, гір. Головне, щоб гра не обмежувалася лише підготовкою простору. Якщо у розпорядженні дитини буде 10-15 фігурок тварин з реальними виразними зовнішніми ознаками , вона матиме змогу створювати різні сюжети. Ландшафт можна створити самому, використовуючи підручні засоби: тканину (озера, річки, моря, луки), гілочки (дерева, кущі), стрічки (дороги). У продажу є готові елементи ландшафту: гори, дерева, кущі. Часто вони навіть мають назву «Набір для режисерських ігор» і містять ще й будиночки, маленьких ляльок. Зазвичай елементи ландшафту входять у набори конструкторів або інших ігор (наприклад, настільно-друкованих). Використання в грі елементів ландшафту сприяє розвитку уяви й творчих здібностей. Діти можуть самостійно створювати ландшафт, змінювати його за своїм задумом. Важливо, щоб учасники гри мали можливість оглянути місцевість з різних боків. Це допомагає розвивати наочно-образне мислення, розширює уявлення дітей, збагачує їхнє світосприймання.

Сатиричні, гумористичні, «олюднені» образи тварин будуть цікавими для дітей пізніше, вже в шкільному віці.

Розігруванню сюжетів із ляльками і тваринами допоможуть:

- лялькові меблі (столики, стільчики, лавочки, шафа тощо);

- набір «Кухня» для готування їжі (плита, стіл, холодильник, буфет, дощечки для нарізання продуктів тощо);

- іграшки для годування (чашки, тарілки, ложки, пластмасові ножики з тупими кінцями, каструлі, сковорідки тощо) і миття посуду (губка, мило або рідина для миття, мисочка або раковина);

- іграшки для укладання ляльок спати (ліжечко, колиска, подушечка, ковдрочка);

- ляльки в одязі, який можна знімати і надягати (ляльки в платтячках, кофточках, штанцях, туфельках, хусточках, капелюшках; одяг повинен зніматися легко);

- іграшки для прогулянки з ляльками (коляска з подушечкою і ковдрочкою, машинки);

- іграшки для купання (ванночки різних розмірів, флакони з-під шампунів, губка для миття, серветки для витирання);

- іграшки для лікування (іграшковий набір, який містить градусник, шприц, трубочка для прослуховування тощо). Крім того, у відкритому доступі повинна бути коробка з підручними матеріалами (нарізані листочки паперу - гірчичники, шматочки вати, бинтик, кришки від маленьких флаконів, банок тощо);

- набір предметів для «вбирання» кімнати (совок, віник, серветки);

- іграшки для гри в магазин (ваги, іграшковий калькулятор, гроші - нарізані листочки паперу; візитки тощо, набори овочів, фруктів, муляжі продуктів);

- набір предметів для перукарні (дзеркало, гребінець, щітки для волосся, стрічечки, флакони з-під лаку);

- будівельні набори, що містять кубики, циліндри, арки для будівництва будинків, доріжок, парканів, меблів;

- машини різного розміру, кольору, призначення («швидка допомога», пожежна машина, вантажівки);

- легкові автомобілі, гоночні машинки, піднімальний кран, літаки, вертольоти, кораблики, поїзд, трамвай, тролейбус тощо.

Ідеальним іграшковим транспортом є такий, якому властиві простота і незавершеність. Для режисерських ігор потрібні 2-3 прості машини. Бажано, щоб ці машини можна було добудовувати, переобладнувати, в результаті чого вони отримували б риси тієї чи іншої моделі. Важлива деталь у транспортному засобі - кабіна, куди можна було б помістити іграшкового водія, який міг би входити і виходити з кабіни, тобто бути активним персонажем режисерської гри;

- предмети-замінники в коробках (кубики, палички, шишки, жолуді, кульки, деталі від пірамідок, плоскі деталі від конструкторів різних форм, фігурні котушки, ганчірки, намальовані на картоні овочі і фрукти тощо). Їх значення важко переоцінити , адже вони можуть виконувати безліч функцій у будь-якій грі, зокрема і в режисерській. Тільки дія «ніби-то» розвиває уяву, що дуже важливо для повноцінного психічного розвитку дітей у дошкільному віці. Умовність - прямий шлях до абстрактного мислення. Ґудзики й камінчики, каштани й шишечки, кришечки і коробочки, палички - ці й інші предмети розширюють простір для дитячої уяви, вони відкриті для всіляких перетворень [14, с.86].

Важливу роль у режисерській грі відіграють і лялькові будиночки. Зазвичай кожна дівчинка мріє мати великий, гарний будиночок для ляльки. До його вибору треба підходити дуже серйозно. На сьогодні торгівля пропонує різноманітні іграшкові будиночки - від малесеньких і до таких, у яких дитина може поміститися і сама. Ці будиночки можуть бути виготовлені з тканини, пластику, дерева, розфарбовані в усі кольори веселки, багатокімнатні, з усіляким начинням. Перевагу варто надавати якісному, міцному, пофарбованому в пастельні кольори багатокімнатному будиночку. Здебільшого іграшкові будиночки продаються з меблями, домашнім начинням. Важливо пам'ятати, що гра дитини віком від трьох до шести років залежить від предметів: велика кількість меблів та начиння обмежить дитячу фантазію, спростить гру - призведе до маніпулювання предметами, а не до відтворення людських відносин. Дівчаткам дуже подобається гратися з будиночками для Барбі. Але такий будиночок «диктує» дитині ігрові дії. А режисерська гра тим і цінна, що в ній проявляються особистий досвід і власна фантазія дитини. Тому не варто обмежувати можливість облаштувати будиночок за вибором самої дитини, самостійно.

Будиночок, виготовлений своїми руками, викликає у дитини більший емоційний відгук, аніж куплений. Виготовляючи його разом з дорослим, дитина творить: сама вирішує, що потрібно, а без чого можна й обійтися. Будиночок можна змінювати як у процесі гри, так і з дорослішанням дитини. Завдяки такому проектуванню і втіленню задуму розвиватимуться творчі здібності дитини, мислення й уява, дрібна моторика рук.

Створене дитиною «господарство» може легко поміститися в кріслі, коробці, під столом. Невеличкий ігровий простір легко охопити поглядом, а в цьому і полягає одне з найважливіших завдань, яке розв'язує режисерська гра - дивитися на ситуацію в цілому і одночасно бачити її в усій складності [23, с.68].

У режисерській грі використовуються також конструктори. Вибираючи конструктор, слід звернути увагу на те, щоб у комплект входили найрізноманітніші деталі: кубики, цеглинки, блоки, тонкі дощечки-перекриття, колони, шпилі тощо. Найкращий варіант конструктора - дерев'яний, не розфарбований. Готові споруди, збудовані з одноколірного конструктора, сприймаються як цільні будови, що дуже важливо для розвитку уяви дітей. Колір для них не є визначальним, більш важливі функціональність і цілісність будівлі. З конструктора можна споруджувати будинки, замки, меблі, гараж, огорожу тощо.

Найпопулярнішими й найрозповсюдженішими є м'які іграшки. Однак, обираючи їх для дитини, не слід керуватися лише привабливістю та зовнішніми характеристиками. Адже для дитини м'яка іграшка - це насамперед засіб для гри. Тому важливо розуміти, як діти граються саме з цими іграшками. М'яка іграшка має бути розміром від 10 до 40 см, щоб малюку було зручно здійснювати з нею різні дії. Чим іграшка м'якша, тим привабливіша вона для дитини і тим більше можливостей відкриває для її дій та фантазій. У руках дитини така іграшка може стрибати, бігати, говорити, гавкати, плескати в долоні тощо. Підбираючи м'яку іграшку, слід пам'ятати, що для ігор у «сім'ю», «зоопарк» підійдуть реалістичні м'які іграшки, а для вистав за казками - казкові.

Нові сюжетні іграшки, які педагог пропонує дітям для ігор, повинні бути близькими за змістом їхньому досвіду. В молодших і середніх групах вихователь спочатку особисто в присутності дітей обігрує нові іграшки, демонструє способи включення їх у знайомий сюжет. У старших групах діти вже мають певні уявлення про предмети і явища навколишньої дійсності, тому доцільно ініціювати їхні ігри з дрібними, багатофункціональними іграшками, іграшками-замінниками. Таким багатофункціональним матеріалом для режисерських ігор можуть бути різних розмірів кубики зі схематичним оформленням ( людські обличчя з ознаками веселого, сумного настрою), а також кубики, якими діти можуть замінити види транспорту, засоби зв'язку, меблі, тварини тощо. Розвиток творчості старших дошкільників стимулюють «пусті кубики», які діти оформляють відповідно до розвитку сюжету гри. Дбаючи, щоб вони з кожним днем ставали самостійнішими, педагоги залучають їх до майстрування окремих ігрових атрибутів, ініціюють самостійний підбір ними ігрового матеріалу, прибирання його після гри, контролюють правильність його зберігання у груповій кімнаті [28, с.336] .

Разом з тим, необхідно пам'ятати, що дитина зможе гратися з іграшками самостійно тільки тоді, коли вона вже вміє добре гратися і будувати свій уявний світ. Навчити її гратися може тільки той, хто вже володіє цією чудовою здатністю.

Передбачається, що в режисерських іграх діти самі мають вигадувати сюжет, реалізовувати свої задуми, створювати ігрові ситуації з готовими іграшками. Однак вихователь може виступати в ролі ненав'язливого помічника і непомітно впливати на дитячі ігри через створення предметно-ігрового середовища. Організовувати дитячу гру можна шляхом введення умовної ігрової ситуації. Наприклад, вихователь починає гратися сам: саджає іграшку-«глядача», бере в руки іграшковий мікрофон і проголошує, що вистава починається. Хтось із дітей обов'язково зацікавиться і підійде. Можна повністю передати ініціативу малюку, а можна попроситися у гру й залишитися гратися з дитиною.

Як і предметно-ігрове середовище, педагогічну підтримку режисерських ігор слід планувати, орієнтуючись на конкретні потреби кожної дитини.

Прийоми керівництва режисерською грою з боку дорослих повинні відповідати наступним вимогам:

1) стимулювати виникнення режисерської гри (цільовий підбір ігрового матеріалу; знайомство з новою іграшкою; розгляд ілюстрацій; читання художньої літератури);

2) заохочувати дітей до співтворчості з вихователем (сумісна зображувальна діяльність для оформлення макету; виготовлення атрибутів для макету);

3) допомагати дитині у процесі гри (проблемні й допоміжні запитання до дитини; створення умовних ігрових ситуацій; включення дорослого у гру дитини з її дозволу на партнерських засадах).

Слід уникати прямих вказівок і зауважень на адресу дитини, яка грається; оцінок діяльності дитини під час гри; втручань у гру без дозволу дитини [22, с.36] .

Отже, завданням вихователя під час створення умов для розвитку режисерської гри є організація предметно-ігрового середовища і педагогічна підтримка режисерської гри кожної конкретної дитини.

...