Педагогічні основи формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх навчальних закладах гуманітарного профілю

г) правильний вибір мотивів поведінки у різних життєвих ситуаціях через систему взаємозв'язаних, необхідних елементів;

д) батьківську і педагогічну діагностику та підтримку. Адже людське життя, за висловом психолога А. Леонтьєва, це роздільне існування, головною ознакою якого є потреба зближення з іншою людською істотою. Існує природний закон прив'язаності - дитина з самого початку тяжіє до дорослого. Не має цього єднання - дитина гине. На думку Ш. Амонашвілі, якщо не супроводжувати дитину, то вона буде ходити над прірвою, буде шукати свого дорослого, який поведе по тому шляху, який ним обраний. Сім'я повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю. Майстерна передача інформації, звертання до дитини як до особистості, як до суб'єкта, як до унікального і рівноправного партнера викликає появу в неї почуття захищеності; спокою та розкутої свободи - все це є важливим педагогічним завданням для усіх його учасників при створенні творчого освітньо-виховного середовища. Мета ніколи не повинна бути діючою у бік руйнування.

Творче освітньо-виховне середовище є відносно цілісною частиною реальної взаємодії педагогів, батьків, учнів, соціуму, що оптимізує позитивний розвиток кожного. Йому властива соціально-культурна парадигма освіти, в якій процес пізнання ставить кожного його учасника в позицію здобувача та носія кращого духовного досвіду людства, в процесі освічення якого вони самі реалізуються як індивідуальності. Творче освітньо-виховне середовище - це спільний творчий пошук шляхів зростання, в якому домінуючими є емоційна, етична, духовна сфери розвитку інтелекту. Його місія - допомогти сучасному учню набути життєво необхідні знання і вміння: приймати рішення, застосовувати нові інформаційні технології, бути мобільним, адаптивним та здібним навчатися протягом життя. Нами зроблена спроба змоделювати творче освітньо-виховне середовище, яке покликане бути структуроутворюючим компонентом змісту навчально-виховного процесу закладу, що забезпечує входження учня в якості суб'єкта в суспільство, в життєві ситуації, в позитивно перетворюючу діяльність, змінює освітній вектор в такому напрямку, щоб учень був готовий і здатний безперервно набувати та оновлювати власний досвід, що адекватно відповідає тенденціям розвитку дійсності, попереджуючи можливі протиріччя та проблеми, тобто бути творчою особистістю з індивідуальною життєвою позицією, з власним стилем, з тільки йому притаманним творчим проявом. Адже кожна людина прагне набути власного „я”, бути індивідуальністю, особистістю та суб'єктом сталого розвитку самого себе, мінливого середовища своєї життєдіяльності, системи ціннісних відношень людини та суспільства до дійсності, результатів і наслідків перетворень, прагне до розкриття сутнісного потенціалу, самореалізовуватися, бути носієм смислів людини, її індивідуальності та прийнятих нею духовних змін.

Розглядаючи творче освітньо-виховне середовище як основу модернізації освіти, можна стверджувати: воно сприяє забезпеченню сталості життєдіяльності учня за допомогою освіти, перетворюючої та творчої діяльності, його знань, світогляду, мислення; емоційно-ціннісне відношення до дійсності основане на гармонійній взаємозалежності існування всіх його складових; відбувається прагнення до постійного розвитку культури, науки, освіти тощо; вибудовується відношення до самого себе як до єдиної цілісної особистості, яка збагачується за рахунок самовдосконалення та розвитку всіх своїх якостей - розуміння внутрішніх потреб, що виникають і виростають безперервно; виробляється здатність до виявлення протиріч та проблем, що перешкоджають їх задоволенню через позитивно творчу діяльність; властивості до добротворення, до аналізу та оцінки умов; упорядковується система освіти, яка має орієнтованість на внутрішню і зовнішню рівнозначність її компонентів, що вирішують задачу розвитку, навчання та виховання учнів всередині інфраструктури, що складалася зовні, та разом з нею, формується особистість з різносторонніми якостями, які мають можливість проявитися в індивідуальній, колективній та суспільно значущій діяльності. При його моделюванні нами враховувалося, що обов'язковою вимогою є її цілеспрямованість, тобто зв'язок параметрів з поставленою метою. Модель повинна бути достатньо гнучкою до перетворення відповідно до ситуації, вміщувати якомога більшу кількість альтернатив. Виходячи з вище зазначених положень, нами була розроблена функціональна модель творчого освітньо-виховного середовища (табл. 1), яка дозволила:

більш чітко сформулювати проблему, не надаючи великої уваги несуттєвим факторам при описові даного конкретного об'єкта;

встановити зв'язок розглядуваної проблеми з іншими, що мають подібну внутрішню структуру;

перевірити взаємозв'язок її складових як таких, що підсилюють доказовість суджень.

Створена нами функціональна модель творчого освітньо-виховного середовища відноситься до комп'ютерно-графічних, має текстовий супровід і базується: на теорії розвитку особистості С. А. Божевільного, поглядах Уільяма (1970), який зробив спробу об'єднати когнітивні і афектні аспекти розвитку обдарованих дітей початкової школи, на основних аспектах розвитку самостійної пошукової активності (Гілфорд, 1967), на моделі Рензуллі „Три вида збагачення навчальної програми” (1977), яка передбачає індивідуалізацію інтенсивності, або темпу, виділення часу для заняття улюбленою працею, на моделі Блума „Таксономія цілей навчання” (1968), суть якої полягає в системі класифікації предметів, принципів, фактів у співставленні з їх суспільними і логічними взаємодіями, на складанні навчального плану з урахуванням широкого діапазону в когнітивній сфері, на моделі Г. Воробей „Фізичний гарт” (1997), на модифікаційних, комбінаторних і радикальних інноваційних теоріях сучасної педагогічної освіти - поетапного формування розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна), на особистісно-зорієнтованому навчанні і вихованні (І.С. Якиманська, І.Д. Бех, І. Чечель), на теорії навчальної діяльності (Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, О.К. Дусовицький), на формуванні прийомів засвоєння знань та навчальної роботи (Д.Н. Богоявленський, Н.А. Якиманська) на проблемному навчанні (І.Н. Лернер, М.М. Махмутов, А.І. Матюшин, В.Ф. Паламарчук), на рівнево-структурному підході (Л. Буркова), диференційованому та інтегрованому навчанні й вихованні (О.І. Бугайов, Л.П. Вороніна, В.М. Мадзігон, Ю.І. Мальований, В.Ф. Паламарчук та ін.), на проектному навчанні (І. Чечель), на розвивальному навчанні (В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, А.В. Запорожець, О.К. Дусовицький та ін.), на моделі освітнього процесу (Г.Б. Корнетов), на типології парадигми в освіті (О.В. Бондаревська, А.П. Галицька, М.П. Карпенко, І.А. Колесникова, Г.Б. Корнетов, В.Н. Поногайбін, О.В. Сухомлинська, Е.А. Ямбург), на технології традиційної експертизи (К С. Агатурова, В.С. Грибов, В.І. Журавльов, М.Н. Скаткін, В.М. Полянський та ін.), на педагогічних інноваціях експертизи (І.П. Підласна, А.І. Підласний, Н.Г. Алексєєв, М.М. Князева, А.В. Майоров, В.А. Кальня), на дистанційному навчанні (Ю.О. Дорошенко), на навчальній програмі „Кирило і Мефодій” (для гуманітарних наук), на власних творчих пошуках.

Моделювання процесу створення творчого освітньо-виховного середовища передбачає наявність певної джерельної бази, яка забезпечує створювану модель необхідним теоретико-методологічним і практичним матеріалом.

Такими джерелами є:

історичний аспект аналізу проблеми в наукових джерелах;

концепції сучасних спеціалізованих гуманітарних шкіл;

практичні засади організації процесу навчання, виховання та розвитку в закладах гуманітарної спрямованості;

нормативні документи Міністерства освіти і науки України;

загальні теоретичні, методологічні ідеї сучасної педагогіки, в яких відбиті проблеми креативності, особистісно-орієнтований підхід до формування особистості в колективі, соціумі, середовищі.

Система гуманітарно-особистісного підходу надихає вчителя на створення такого освітнього процесу, в якому дитина у самого життя навчається змінювати, удосконалювати умови цього життя, підвищуючи його якість, а не пристосовуючись до умов, що склалися. Джерелом такого прагнення має стати висока духовність. Модель творчого освітньо-виховного середовища передбачає позитивно-активне, добротворче, особистісно-значуще ставлення до діяльності, діалог у взаєминах, „не позиція „над”, а позиція рівноправного, створення умов для творчого розвитку та саморозвитку особистості.

Творче освітньо-виховне середовище визначається такими параметрами, як:

- принцип колективного характеротворення;

- позитивна емоційна насиченість;

- толерантність та безцінність, рольова нерегламентованість, децентрованість, наявність креативних зв'язків;

- спрямованість на перебування в процесі (тут і тепер);

- проблемність та образно-інформаційна збагаченість;

- метакогнітивність;

- критичність;

- інтегративна діяльність;

- груповий характер використання.

Як показала практика, творче освітньо-виховне середовище, яке відповідає зазначеним параметрам, створює передумови для особистісної орієнтації змісту освіченості, що передбачає навчання та виховання з урахуванням інтересів і схильностей як підґрунтя розвитку життєвої самотворчості, життєвої активності особистості через застосування інтерактивних методів, які детермінують процеси особистісної трансформації та підвищують адаптивну здатність людини в комплексі, допомагають знайти шлях переходу від епохи жорстокості до епохи духовності, подолання кризи духу як найстрашнішої кризи людства. Адже тільки високодуховна людина здатна сприймати, відчувати, мислити, жити, творити, розрізняти рятівне та згубне у своєму оточенні.

Творче освітньо-виховне середовище сприяє розширенню уявлення людини про себе та ступінь її включеності до соціуму; дає змогу змінити межі взаємозв'язку учнівської індивідуальності з її оточенням; усуненням або послабленням захисних механізмів.

Це слугує підвищенню ступеня взаємодії у відносинах «індивідуальність - навколишній світ»; до саморегуляції, що фіксується в змінах ієрархії потреб; сприянню гуманізації відношень суб'єктів навчально-виховного процесу; розвитку самосвідомості - когнітивної, поведінкової; зростанню творчого потенціалу; спрямуванню його в русло життєвої самотворчості; побудові стратегії адаптації; розвитку здатності до рефлексії й саморефлексії; формуванню стійкої мотивації саморозвитку; забезпеченню особистісних духовних потреб.

Творче освітньо-виховне середовище - це таке оточення особистості, в якому гармонізується стан людини; нейтралізуються наслідки стресу; розвиваються творчі здібності; здійснюється оздоровчий вплив на весь організм; взаємовідносини із соціальним оточенням спрямовуються у конструктивне русло; полегшуються контакти з власною сутністю, з внутрішнім „я”; зростають можливості виявлення цілеспрямованої творчої активності, збільшуються можливості включення до процесу творчої імпровізації з максимально можливою індивідуалізацією, саморозвитком і самотворчістю, осмисленням і визначенням можливостей і життєвих цілей.

В четвертому розділі „Особливості функціонування творчого освітньо-виховного середовища в спеціалізованій гуманітарній школі за розробленою моделлю” дається характеристика навчально-виховному процесу, описана педагогічна доцільність та ефективність основних результатів дослідно-експериментальної роботи, запропонована система рекомендацій впровадження в практику загальноосвітніх шкіл гуманітарного профілю творчого освітньо-виховного середовища.

Організація та проведення формуючого експерименту (1998-2005 роки) дозволила виявити рівень готовності педагогів до експериментальної роботи (графік 1).

Графік 1

Зацікавленість учителів експериментальними формами роботи на початку їх проведення, різкий спад інтересу до оновлення в педагогічній практиці та деякий час його стабільність є свідченням того, що не всі педагоги, які згодилися на експеримент, були готові до такої роботи: бракувало знань про інноваційні технології, не всім достатньо було досвіду, щоб осмислити, відібрати ті проблемні теми, які найкраще розкриють особливість творчого освітньо-виховного середовища на уроці та в позакласній роботі. В результаті 62% педагогів виявили готовність до проведення експериментальної роботи.

Були створені творчі групи: „Інноваційні педагогічні технології”, „Перспектива”, „Творча обдарованість”.

Творчий характер освітньо-виховне середовище набуває за таких умов, як:

побудова навчально-виховного процесу за принципом надання можливості учневі самостійно обирати обсяг та рівень того соціального досвіду, який закладено у навчання, виховання та розвиток в залежності від його потреб, здібностей, нахилів;

впровадження авторської методики інтеграції в навчально-виховному процесі, яка передбачає горизонтальну і вертикальну площини:

між програмними темами;

між предметами, що стоять поруч у розкладі уроків;

між предметами, запропонованими для вивчення певною віковою категорією дітей;

внутріпредметну;

між гуманітарними дисциплінами;

між гуманітарними та точними дисциплінами;

між точними дисциплінами;

класно-предметну;

основану на зануренні в певну дисципліну в І півріччі, в іншу - в II-му;

між предметами в класі з поглибленим вивченням того чи іншого предмета.

інтеграція етичних знань учнів через вивчення курсу „Людина серед людей”, „Людина та суспільство”, „Етнолінгвістика”, „Література як мистецтво слова”. Це допомагає школярам глибше засвоїти норми гуманістичної моралі, оскільки вони постають у єдності з іншими суспільними явищами.

Такий підхід до планування навчально-виховного процесу допомагає відійти від репродуктивного засвоєння знань, де учень є лише об'єктом навчально-виховного процесу і включити їх до активної творчої діяльності. Опанувати різними новітніми соціальними технологіями, культуроцентричністю, поліваріантністю, діалогічністю, екзистенційністю, навчитися прийомам впровадження в життя власних позитивних прогресивно-творчих ідей, задумів, проектів, що носять індивідуальний характер з дивергентною, катарсичною спрямованістю, і оволодівати, за висловом Л. М. Щетиніної, методами ассертивної поведінки, критичністю мислення, креативністю, аргументованістю дії, створювати умови для поліпшення здоров'я дітей - духовного, естетичного, емоціонального, фізичного, психічного, сприяти їхній самостійності, що служить становленню їх як особистостей, що і є метою гуманітарної школи як закладу життєвої самотворчості, формуванню активної творчої позиції всіх учасників навчально-виховного процесу в створюваному творчому освітньо-виховному середовищі.

Навчально-виховний процес є системою умов, що сприяють самореалізації особистості, формують високу моральність, спонукають до творчості. Адже навчання і виховання - це розвиток, а розвиток - самоствердження особистості. На кожну сферу дитини - інтелектуальну, мотиваційну, емоційну, вольову, регулятивну, предметно-практичну, екзистенційну переважно впливають бінарні методи „виховання-самовиховання”. Самовиховання тільки тоді виховання, коли воно „само”. Людина сама себе створює. Це „само” надмірно проявляється у підлітковому віці, особливо в 13-14 років, коли активно складається уявлення про своє „Я”. Аксіологічний підхід до навчально-виховної діяльності - це орієнтація на цінності особистості, що відповідають її запитам, а також визначеним суспільством нормам у певній історичній та життєвій ситуації. Творче освітньо-виховне середовище передбачає забезпечення поваги до чужої думки, виявлення таких суб'єктивних якостей учнів, як участь у діалозі та вміння робити вибір, обстоювання своєї позиції в оцінюванні фактів, подій, почуттів і відкриттів, відповідальність і самодисципліна. Така організація навчально-виховного процесу разом з одержанням суми знань навчала способів здобуття знань із зростаючим ступенем самостійності, з використанням тих знань у житті. Адже не можна навчити дитину на все життя, її треба навчити вчитися все життя. Людину не можна зробити щасливою, але її можна виховати такою, закласти підвалини креативного мислення, активної самостійної творчої роботи і на цій основі поступового переходу до самоосвітнього навчання. За такого підходу відбувається самовдосконалення та самовираження, формування особистості з гнучким розумом, розвиненими потребами до подальшого пізнання і самостійних дій, певними навичками та творчими здібностями, які допоможуть їй самореалізуватися, а значить відчути в собі радість щасливої миті самодостатності. У зв'язку з цим вивчався рівень самоосвітньої компетентності випускників школи, тобто тих дітей, які протягом всього свого часу перебування в школі знаходилися в атмосфері створюваного творчого освітньо-виховного середовища. Результати обстеження представлені в табл. 2.

Таблиця 2 Рівень самоосвітньої компетентності випускників школи

Рівень компетентності	Експериментальні класи	Контрольні класи
Низький рівень самоосвітньої компетентності	4,0%	32,8%
Середній рівень самоосвітньої компетентності	60,8%	43,0%
Високий рівень самоосвітньої компетентності	35,2%	24,2%

Наступна група функцій спрямована на корекцію впливу різних суб'єктів соціальних відношень дитини (соціальна допомога сім'ї, взаємодія з педагогічним колективом, корекція впливу засобів масової комунікації, нейтралізація негативних впливів соціуму, взаємодія з іншими освітніми закладами). Виховання культури бажань великою мірою визначається тим, наскільки мудра гармонія встановлюється у житті людини між задоволенням матеріальних потреб і становленням, розвитком і задоволенням потреб духовних.

Досліджувалася результативність духовного розвитку школярів за такими параметрами:

взаємодія соціальних, виховних і навчальних факторів, котрі забезпечують суб'єкт;

суб'єктний зв'язок всіх учасників творчого освітньо-виховного середовища як такого, що сприяє життєвій самотворчості.

На питання, поставлене перед учителями, „Що в першу чергу викликає у Вас стурбованість у поведінці дітей?” на початку експерименту - у 1998 році і в кінці 2005 року одержали такі відповіді (варіанти узагальнено):

1. зневажливе ставлення до старших - 84%, - 44%;

2. низький рівень культури спілкування з однокласниками - 69%, - 42%;

3. небажання читати програмну літературу - 58%, - 43%;

4. відсутність інтересу до книг взагалі - 51%, - 41%;

5. егоцентризм - 45%, - 39%;

6. тютюнопаління - 42%, - 38%;

7. замкненість - 39%, - 21%;

8. штучні вигадування причин не відвідувати заняття в школі - 37%, - 32%;

9. низький рівень успішності - 32%, - 26%;

10. нетривалість інтересів, захоплень - 27%, - 19%;

11. впевненість у своїх діях - 21%, - 35%.

Результати дещо змінилися на краще, про це свідчить шкала цінностей, представлена у вигляді рисунка 1.

Рис. 1. Шкала цінностей

Творче освітньо-виховне середовище сприяло зменшенню нейтральних позицій щодо морального оцінювання різних поведінкових ситуацій - від 58% до 43%. У молодшій віковій категорії дітей, де створені класи-групи: учитель, що веде клас, працює і в групі продовженого дня. В 1 класі клас-група створений на базі кожного класу протягом всього дня, в 2, 3, 4 класах - частково на базі кожного класу, коли дітей, що відвідують групу, багато, частково на базі зведення груп за паралелями. Відбулися зміни у ставленні до однолітків: від доброзичливого до тактовного - від 38% в 1 класі до 69% в 4 класі.

Школа в ХXI ст. в Україні - це школа полікультурного виховання, самовизначення й самореалізації особистості. На підставі аналізу наукових робіт та, спираючись на визначення виховної роботи як поліструктурної системи, нами з множини взаємозалежних її компонентів виділяється система роботи з самоврядування як основа формування життєвої самотворчості, самоудосконалення, самореалізації.

Експериментальна робота, підготовка та впровадження комплексно-цільових програм з визначенням проблеми, що носили характер оперативного чи стратегічного управління, з орієнтацією навчального закладу на соціокультурне середовище, дали змогу спроектувати та реалізувати стратегію ефективної взаємодії школи з соціумом і позитивно вплинути на нього, включали обліково-статистичну, контрольну, аналітичну інформацію, яка фіксувалася у спеціально розроблених формах: документах, інформаційних табло, таблицях, рисунках, схемах тощо і мала періодичний характер надходження до суб'єкта пізнання. Під вимірами в педагогіці та психології нами підрозумівалася система підходів, методів і прийомів кількісного вивчення та аналізу психолого-педагогічних явищ, процесів.

Проводилася квантифікація (від лат. Quantum - скільки) - процедура виявлення і уявлення властивостей, характеристик, відношень, соціальних, психологічних, педагогічних явищ, що піддаються вимірам у кількісній формі, і кваліметрія (від англ. Quals - який, якої якості і … метрія) - інтегративна наукова область, що займається концепціями та методами оцінки й виміру якості будь-якої продукції. Відношення, порівняння, аналіз і синтез освітньої інформації складали основу інформаціологічного підходу, спрямованого на дослідження і вивчення сприйнятої конкретної (предметної) освітньої інформації з її взаємовідношеннями, взаємозв'язками, внутрішніми протиріччями та сферами її практичного застосування. Основу інформаціологічної методології складали:

об'єднання на інформаційній основі всіх відомих принципів освітньої технології;

презентування освітньої інформації з такими важливими їх властивостями, як кількість та якість;

розповсюдження на освітню інформацію інформаціологічних законів: єдності, збереження, рівноваги, постійної зміни, симетрії і асиметрії та ін.

Дослідження творчого освітньо-виховного середовища були як фундаментальні - нами створено модель його функціонування, визначено рівні, так і прикладні - уточнювалися умови, фактори та сфери дій, функціонування і діагностування творчого освітньо-виховного середовища.

Оскільки спеціалізована гуманітарна школа зі створеним середовищем розглядалася нами як виробник інтелектуального продукту, який реалізуватиметься з тим чи іншим ступенем успішності на ринку праці, то кожному з них необхідна була квалиметрично обґрунтована система контролю якостей освітнього процесу, тобто перетворення якісного психолого-педагогічного опису освітнього процесу в кількісний, що містить емпірично визначені характеристики, які піддаються порівнянню з еталонними величинами. Кількісні показники, маючи статистичну значимість, дозволили провести глибоку інтерпретацію результатів досліджень у вербальному вираженні. Використаний математичний апарат відповідав вимогам лаконічного викладу понятійно-логічних взаємозв'язків між строго визначеними величинами, що характеризували як властивості окремої особи, так і творчого освітньо-виховного середовища в цілому. Адже освіта XXI століття - це освіта для людини, її стрижень - розвивальна, культуротворча домінанта, зокрема освіта в Україні - триєдина система навчання, виховання і розвитку людини.

Мав місце і латентно-структурний аналіз (від лат. lateng - скритний) - підхід до аналізу даних емпіричного дослідження, оснований на статистичному дослідженні якісних латентних (скритих, неявних) характеристик, шляхом їх прояву у відповідях і сталих (фіксованих спостереженнями, документами) формах поведінки обстежуваних. Розроблений цей підхід американським методологом П. Лазарефельдом. При проведенні різного роду досліджень прагнули до своєрідної апріорності достовірності як такої, що дозволяла зробити висновки про те, наскільки повно зафіксовані відповіді навчаючого представляють фактичний рівень його знань (тобто наскільки достовірна підсумкова оцінка). Оцінка якості кінцевого результату навчання і виховання здійснювалася на основі суб'єктивних і об'єктивних критеріїв, закладених у педагогічний стандарт.

Становлення колективу відбувалося у бік покращення результатів із зростанням часу перебування в школі, де створювалося творче освітньо-виховне середовище. Наявні позитивні зрушення і в різних групових видах діяльності. Менше стало дітей, ізольованих від колективних форм роботи. Проведене дослідження за тестом В. Ф. Ряховського на визначення рівня спілкування в 11 класах закладу, що діяв за експериментальною програмою „Спеціалізована гуманітарна школа як заклад життєвої самотворчості” показало: обстежені діти мають 4, 5, 6 рівні спілкування, тобто практично всі схильні до спілкування з нормальною комунікабельністю (4 рівень) - 32%, з підвищеним рівнем спілкування (5-й рівень) - 56%, з надзвичайно високим рівнем спілкування (6-й рівень) - 12%. Значно підвищився інтерес учнів до вивчення предметів гуманітарного циклу (табл. 3).

Таблиця 3 Розвиток мережі класів гуманітарного профілю

Рік	Українська мова і література	Іноземна мова	Право, історія	Етика, естетика	Біологія, валеологія, екологія
	Кількість класів	Кількість учнів	Кількість класів	Кількість учнів	Кількість класів	Кількість учнів	Кількість класів	Кількість учнів	Кількість класів	Кількість учнів
1997	-	-	4	128	2	61	-	-	-	-
1998	-	-	4	131	2	62	-	-	1	32
1999	1	33	4	129	3	84	-	-	-	-
2000	4	129	4	128	4	121	-	-	-	-
2001	4	131	4	132	4	128	-	-	-	-
2002	4	112	4	113	4	129	1	28	1	28
2003	4	117	4	118	5	150	1	32	1	32
2004	5	149	5	146	5	147	2	57	2	61
2005	6	168	6	165	6	166	3	85	3	89

Мета навчально-виховного закладу - зацікавити учнів навчальними дисциплінами, що викличе їх активність, сприятиме формуванню позитивного відношення до діяльності, запропонованої на уроці, а згодом, можливо, і в позаурочній, позашкільній роботі. З цією метою проведений тест „Оцініть своє уміння слухати” показав зростання досліджуваного показника до вище середнього від 32% до 44% в експериментальних класах та від 21% до 27% в контрольних класах, середнього рівня відповідно зниження від 80% до 56% в експериментальних класах та від 79% до 73% в контрольних класах. Відбулося демонстрування учнями середнього і вище середнього рівнів властивостей партнерських стосунків - уміння слухати. Низький рівень слухання не спостерігався у випускників ні експериментальних, ні контрольних класів. Це і слугувало передумовою створення позитивного творчого освітньо-виховного середовища, в якому особистість з цільовою установкою на роботу, забезпечувала високий рівень знань, умінь, навичок спочатку копіювального, репродуктивного, а згодом творчого характеру, що супроводжувалося стимулюванням навчальної діяльності - заохоченням, створенням ситуації успіху, спонуканням до активної роботи, активізацією самоконтролю в навчальній діяльності,творчим самопочуттям на уроці, психологічним контактом з класом (рис. 2).

Отже, підводячи підсумки проведення дослідно-експериментальної роботи в закладах гуманітарної спрямованості, робимо такі висновки: творче освітньо-виховне середовище на перше місце ставить особистість учня і характеризується процесами оновлення, самовираження, самоконтролю через спілкування, обговорення, об'єктивну оцінку, бесіду, бажання самореалізуватися, співробітничати з іншими учасниками, що прагнуть до творчості, новизни, розвитку, гармонійного поєднання фізичного, психічного і духовного здоров'я як результату самодисципліни, самопізнання, самореалізації.

Відбувається процес взаємодії педагога та учня з пошуку рішень невідомого, в ході якого здійснюється трансляція між ними культурних цінностей, результатом чого є розвиток дослідницького пізнання світу, інших і самого себе.

Педагог є організатором форм і умов дослідницької діяльності, а в учнів формується мотивація підходити до будь-якої наукової чи життєвої проблеми з дослідницької позиції.

Про це свідчать такі дані: якщо в 1998 році не виконувалося жодної

роботи в МАН, то в 1999 році - їх 7, у 2000 році - 11, 2001 році - 16, 2002 році - 18, 2003 році - 21, 2004 році - 22, 2005 році - 27 (рис. 3).



Рис. 3. Участь учнів у МАН за період 1999-2005 роки

Змінився не тільки кількісний склад участі учнів, а й якісний. Так, у 1999 році 2 учні були учасниками II етапу в захисті наукових робіт в МАН, то в 2000 році їх було 5 і один посів призове місце, в 2001 році - 7 і два призових місця, в 2002 році - 11 і два призових місця, в 2003 році - 17 і п'ять призових місць, в 2004 році - 18, 6 призових місць у II етапі захисту наукових робіт, 1-е - у III етапі захисту дослідницьких робіт в МАН, в 2005 році - 22 роботи і 9 призових місць у II етапі, 3 - у III-му.

Про зростання активності учнів свідчить рис. 4.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційному дослідженні теоретично обґрунтовано систему формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх закладах гуманітарного профілю та експериментально перевірено її ефективність.

2. У ході дослідження поглиблено розуміння освітньо-виховного середовища, яке набуває творчого характеру завдяки розробленій технології та є складним утворенням, що формується в системі як результат спільної організаційно-управлінської діяльності всіх його учасників і має певне змістове наповнення.

3. Творче освітньо-виховне середовище активно розвиває різноманітні компетенції керівників шкіл та педагогів і особливо таких, як:

функціональна компетенція, яка полягає у відтворенні традиційного для загальноосвітнього навчального закладу гуманітарного профілю циклу та в оволодінні вміннями здійснювати репродуктивні, репродуктивно-творчі та творчі види діяльності; в ліквідації непродуктивних контактів;

соціально-педагогічна компетенція, яка полягає в розвитку творчого освітньо-виховного середовища в спеціалізованій гуманітарній школі як соціальній системі, яка перебудовує і трансформує системні зв'язки рефлексивної культури з іншими компонентами суб'єктності, змінює її механізми та функції у процесі самовизначення педагогічної особистості, зв'язує цінності, смисложиттєві орієнтації в динамічну єдність;

інноваційна компетенція, яка полягає у спрямуванні на розвиток педагогічної системи школи шляхом інновацій: введення предметів варіативного компоненту за авторськими програмами, наявність рефлексивної педагогіки, система кабінетів за авторською концепцією, робота динамічних і статичних творчих груп, використання авторських навчальних посібників тощо;

фасилітативна компетенція, яка полягає у спрямуванні творчої діяльності педагогів на створення оригінальної освітньої практики, в якій взаємодіють суб'єктність і рефлексивна професійно-педагогічна майстерність, культура, саморозвиток, самовизначення, самореалізація. Конкретизація змісту та структура компетенцій дозволила розробити критерії та показники оцінювання створеного творчого освітньо-виховного середовища.

4. Втілення експериментальної програми „Спеціалізована гуманітарна школа як заклад життєвої самотворчості” сприяло тому, що:

можливості адаптації школярів у проміжку між першим та одинадцятим класом, де створювалося творче освітньо-виховне середовище, і цими ж віковими категоріями дітей у закладах, де не проводилася робота з його формування, значно вищі. Для першого класу дані можливості визначаються дошкільною підготовкою, зокрема, сприятливим чи несприятливим для дитини внутрісімейним кліматом. Для п'ятого класу такі можливості адаптації визначаються здатністю до самовизначення тією чи іншою особистістю, де не останню роль відіграє взаємовідношення індивіда з однолітками, батьками, викладачами, і, можливо, з протилежним полом. Навчально-виховний процес вибудовується за принципом самонавчаючого учіння. В цьому випадку задача школи в цілому і конкретного учителя зокрема полягала у створенні максимально насиченого середовища, що стимулювало розвиток свідомості, прояв суспільно зумовленого прояву ініціативи, конструктивних взаємовідносин „викладач-учень”, „викладач-клас”, „учень-клас”;

створення творчого освітньо-виховного середовища сприяло попередженню девіантної поведінки, подоланню підліткової зухвалості, зайвої самовпевненості, підвищенню успішності навчання як мотиваційної діяльності, що мало особистісний смисл для учня, зменшенню кількості негативних ситуативно-особистісних реакцій, таких, як: відсутність бажання контактів з навколишніми людьми; проявів позиції пасивності - демонстративна грубість або внутрішня образа, і, навпаки, - збільшенням проявів компенсації - прагненням учня скрити свою слабкість або нездатність в якійсь сфері діяльності, яка йому зразу не піддалася, через спрямованість на реалізацію „само” - самоосвіту, самооцінку, самоідентифікацію тощо, тобто перебудову своїх особистісних якостей.

5. Творче освітньо-виховне середовище виконує соціально-терапевтичні функції. Воно служить фундаментом школи життєвої самотворчості як закладу, що формує компетентність, інтелект, досвід, креативність і критичність мислення, відповідальність як регламентацію поведінки і метакогнітивної діяльності через метапізнання, метамислення, метапам?ять, способи і стратегії переосмислення життєдіяльності як життєвої самотворчості.

6. Створена функціональна модель творчого освітньо-виховного середовища, яка включає такі компоненти середовища, як: навчання творчої праці з превалюючою роллю учителя; навчання творчому пізнанню, де пріоритет надається саморозвитку; навчання спільного життя, в якому переважною є роль соціуму; навчання творчого життя, в якому ведуча роль батьків.

7. Для проведення експериментальної роботи було розроблено науково-методичний супровід, який передбачав творчу взаємодію суб'єктів освітньо-виховної діяльності. Її засадами є добровільність і партнерство, визначальними ознаками - особистісний розвиток всіх учасників творчого освітньо-виховного середовища, очікуваним результатом у даному експерименті служить позитивна динаміка сформованості особистісних творчих якостей.

8. Одержані результати дослідження свідчать про правильність обраної стратегії - створення творчого освітньо-виховного середовища як такого, що сприяє становленню сталих інтересів особистості, схильної до життєвої самотворчості, здатне спрямувати агресію на добродію, спроможне підвищити соціальну відповідальність кожного. Вони цілком підтверджують правильність гіпотетичних припущень про те, що процес формування творчого освітньо-виховного середовища буде успішним при розробці відповідних моделей, механізмів їх реалізації, які спираються на особистісно орієнтований підхід. Аналіз результатів, отриманих за допомогою розробленої системи критеріїв, показав досить стійку динаміку окремих показників і загального рівня розвитку дітей, залучених до дослідно-педагогічної роботи. Здійснена експериментальна робота підтвердила, що розроблена функціональна модель творчого освітньо-виховного середовища спеціалізованої гуманітарної школи як закладу життєвої самотворчості є дієвою, сучасною, динамічною і забезпечує наступність, цілісність, ефективність навчальних, виховних, розвивальних впливів на особистість дитини.

Творчого характеру освітньо-виховному середовищу в гуманітарній школі надає прагнення всіх, хто здійснює такий виховний вплив на учнівську особистість, який сприяє якомога повнішому розкриттю її здібностей, інтересів, нахилів, підвищує рівень духовного і морального становлення, а також спричиняє до самоудосконалення, саморозвитку, самореалізації пізнавальних потреб самої особистості в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах, ліквідує орієнтацію на посередність, передбачає розвиток ініціативи соціальної активності, створює умови для виявлення нових рис у міжособистісних стосунках як системоутворюючих компонентів, тобто формує відкриту особистість, яка усвідомлює свої природні можливості та спрямовує власне життя на досягнення поставленої мети. Виховний процес має два тенденційних напрямки: перший - виховання людини-державотворця, другий - виховання особистості з рисами власної життєвої самотворчості.

Творче освітньо-виховне середовище - це таке оточення особистості, в якому гармонізується стан людини, нейтралізуються наслідки стресу, розвиваються творчі здібності, здійснюється оздоровчий вплив на весь організм, взаємовідносини із соціальним оточенням спрямовуються у конструктивне русло, полегшуються контакти з власною сутністю, з внутрішнім „я”, збільшуються можливості включення до процесу творчої імпровізації з максимально можливою самореалізацією, саморозвитком і самотворчістю, зростають виявлення цілеспрямованої творчої активності, осмислення і визначення можливостей та життєвих цілей.

Таким чином, успішне розв'язання проблеми формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх навчальних закладах гуманітарного профілю на теоретичному, концептуальному, практичному рівнях підтвердило його стратегічні та тактичні шляхи досягнення високого наукового результату.

Проведене дослідження не вичерпало всього комплексу проблем щодо функціонування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх школах гуманітарного профілю. Подальший його розвиток обумовлений необхідністю проведення досліджень як специфіки формування, функціонування творчого освітньо-виховного середовища в малокомплектних школах, школах-інтернатах тощо. Потребують подальшого вивчення, наукового обґрунтування змісту та технологій підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів гуманітарного профілю, в яких формується творче освітньо-виховне середовище, до управлінської діяльності. Заслуговує на увагу проблема формування ціннісного ставлення до професійного зростання, до життєвої самотворчості, тривалих умінь та навичок, які мають значення для педагогічної праці учителів, для обраних професій їх учнів. Актуальним є вивчення досвіду використання професійних способів діяльності, зокрема пошукового та творчого характеру, активізації їх у напрямку постійного зростання рівня сформованості якостей та вмінь самостійно аналізувати життєві ситуації та вирішувати конкретні індивідуально-особистісні проблеми. Не до кінця розробленою є постановка життєвих завдань на засадах акмемологічного розвитку професіоналізму учителів у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі з урахуванням міжгалузевих досліджень. Перспективним є дослідження закономірностей творчого розвитку всіх учасників творчого освітньо-виховного середовища, зокрема формування ціннісного ставлення до творчого зростання, до підвищення здатності до креативного, критичного мислення. Заслуговує на більш серйозне вивчення IV рівень функціонування творчого освітньо-виховного середовища, де ведуча роль батьків. Адже саме батьківська підтримка повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю. Наукова розробка зазначених проблем буде сприяти подальшому вдосконаленню соціально-педагогічної роботи з формування творчого освітньо-виховного середовища, підготовці його учасників до творчої самореалізації на благо України і дозволить: по-перше, зміцнити власну наукову базу гуманітарної педагогіки, поглибити розуміння навчально-виховного процесу з діалектичних позицій, водночас уможливити теоретичне збагачення та подальший розвиток дидактики, теорії навчання і виховання, школознавства, загалом сучасних педагогічних пошуків, інших наук, які вивчають людину в суспільстві, її творчість, використовуючи їх досягнення; по-друге, зміцнити теоретико-методологічну базу узагальнення досвіду та вдосконалення практики діяльності загальноосвітніх закладів гуманітарного профілю в умовах розвитку України на новому рівні соціально-політичного і економічного розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, книги, навчальні посібники:

1. Приходченко Е. И. Управление новыми технологиями преподавания в школе : учебное пособие / К. І. Приходченко. - Донецк, 2003. - 52 с.

2. Приходченко К. І. Творче освітньо-виховне середовище в загальноосвітньому закладі гуманітарного профілю : монографія / К. І. Приходченко. - Донецьк, 2007. - 640 с.

3. Приходченко К. І. Формування творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх закладах гуманітарного спрямування : навчальний посібник / К. І. Приходченко. - Донецьк : Каштан, 2007. - 158 с.

4. Приходченко К. І. Творче освітньо-виховне середовище навчального закладу : навчальний посібник / К. І. Приходченко. - Харків : Видавнича група „Основа” : „Тріада+”, 2007. - 160 с.

5. Приходченко К. І. Організація навчально-виховного процесу загальноосвітніх закладів гуманітарного спрямування : навчальний посібник / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - 98 с.

6. Приходченко К. І. Технології створення творчого освітньо-виховного середовища в загальноосвітніх закладах гуманітарного профілю : навчальний посібник / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - 116 с.

7. Приходченко К. І. Управління загальноосвітнім закладом гуманітарного профілю : навчальний посібник / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - 72 с.

Методичні рекомендації:

8. Приходченко К. І. Розвиток художнього смаку, творчих здібностей учнів засобами екранізації літературних творів : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк, 1998. - 64 с.

9. Приходченко К. І. Дидактико-методичне забезпечення розвитку творчих якостей учнів (на учбових заняттях з української мови і літератури в старших класах) : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк, 1998. - 48 с.

10. Приходченко К. І. Управління удосконаленням методичної роботи як умови розвитку творчості вчителя : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонДУ, 2001. - 42 с.

11. Приходченко Е. И. Системно-функциональный подход по созданию творческих условий для аттестации педагогических работников : методические рекомендации / Е. И. Приходченко. - Донецк, 2001. - 60 с.

12. Приходченко К. І. Створення творчого освітньо-виховного середовища : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонДУ, 2003. - 53 с.

13. Приходченко К. І. Рівні функціонування творчого освітньо-виховного середовища : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонДУ, 2003. - 50 с.

14. Приходченко К. І. Модель творчого освітньо-виховного середовища : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонДУ, 2003. - 18 с.

15. Приходченко К. І. Діагностування рівнів функціонування творчого освітньо-виховного середовища : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк : Каштан, 2007. - 44 с.

16. Приходченко К. І. Директору загальноосвітнього закладу щодо розробки концепції формування творчого освітньо-виховного середовища : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - 32 с.

17. Приходченко К. І. Рекомендації зі створення та функціонування творчого освітньо-виховного середовища : методичні рекомендації / К. І. Приходченко. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - 38 с.

Статті у фахових журналах:

18. Приходченко К. І. Комплексний підхід до виховання творчої особистості / К. І. Приходченко // Рідна школа. - 1998. - № 4. - С. 25-27.

19. Приходченко К. І. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою інтегрованого тематично-блочного алгоритму / К. І. Приходченко // Гуманізація навчально-виховного процесу : науково-методичний збірник. Вип. 7. - Слов'янськ : ІЗМН. - СДПІ, 2000. - С. 91-94.

20. Приходченко К. І. Форми роботи з розвитку творчої особистості учнів / К. І. Приходченко // Наукові записки : збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - Київ : НПУ, 2000. - Ч. 2. - С. 125-131.

21. Приходченко К. І. Творчий підхід учителя до всебічного розвитку учнів у процесі викладання української мови / К. І. Приходченко // Теоретичні питання освіти та виховання : збірник наукових праць. Вип. XIII. - Київ : Видавничий центр КДЛУ, 2000. - С. 36-40.

22. Приходченко К. І. Погляди Г. С. Сковороди на гармонійний розвиток особистості / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. - Київ-Запоріжжя, 2001. - Вип. 19. - С. 74-78.

23. Приходченко К. І. Використання уроків української мови та літератури для розвитку творчої індивідуальності учнів / К. І. Приходченко // Рідна школа. - 2001. - № 5. - С. 36-38.

24. Приходченко К. І. Управління процесом стимулювання соціально-комунікативної активності творчо спрямованих учнівських особистостей / К. І. Приходченко // Гуманізація навчально-виховного процесу : науково-методичний збірник. Вип. IX. - Слов'янськ : ІЗМН. - СДПІ, 2001. - С. 146-155.

25. Приходченко К. І. Управлінська діяльність і формування націотворчої учнівської особистості на засадах козацької педагогіки / К. І. Приходченко // Гуманізація навчально-виховного процесу : науково-методичний вісник. Вип.XVI. - Слов'янськ : ІЗМН. - СДПІ, 2002. - С. 153-163.

26. Приходченко К. І. Роль підручника з гуманітарних дисциплін у формуванні життєвої самотворчості / К. І. Приходченко // Гуманізація навчально-виховного процесу : науково-методичний вісник. Вип. XVII. - Слов'янськ : ІЗМН. - СДПІ, 2002. - С. 119-124.

27. Приходченко К. І. Організаційно-управлінська основа становлення особистості через розвиток творчих нахилів на уроках гуманітарного циклу / К. І. Приходченко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : збірник наукових праць. Вип. XX. - Київ : Видавничий центр КДЛУ, 2002. - С. 50-56.

28. Приходченко К. І. Система національного виховання як фактор цілісного розвитку особистості / К. І. Приходченко // Освіта Донбасу. - 2002. - № 1. - С. 60-69.

29. Приходченко К. І. Управління інтенсифікацією навчання як розвиваючим процесом становлення учнівської особистості / К. І. Приходченко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : збірник наукових праць. Вип. XXI. - Київ : Видавничий центр КНЛУ-НМАУ, 2002. - С. 163-168.

30. Приходченко К. І. Удосконалення учнівської індивідуальності на уроках розвитку мови / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. XXII. - Київ-Запоріжжя, 2002. - С. 347-350.

31. Приходченко К. І. Інтеграція в системі роботи учителя як розвиваючий метод навчання / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. XXV. - Київ-Запоріжжя, 2002. - С. 290-296.

32. Приходченко К. І. Розвивати кожного : шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі з поглибленим вивченням предметів гуманітарного циклу / К. І. Приходченко // Гуманітарні науки. - 2003. - № 1. - С. 28-32.

33. Приходченко К. І. Зростання ролі виховного процесу в творчому розвитку і саморозвитку учнів / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. XXVI. - Київ-Запоріжжя, 2003. - С. 96-99.

34. Приходченко К. І. Творчий освітньо-виховний простір в спеціалізованій гуманітарній школі / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. 29. - Київ-Запоріжжя, 2004. - С. 58-61.

35. Приходченко К. І. Погляди учених на проблему діагностування творчого освітньо-виховного простору / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. XXXIV. - Київ-Запоріжжя, 2005. - С. 256-264.

36. Приходченко К. І. Історичний аспект створення творчого освітньо-виховного простору / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. XXXV. - Київ-Запоріжжя, 2005. - С. 304-310.

37. Приходченко К. І. Виховання як важлива задача навчання у творчому освітньо-виховному просторі / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. XXXVI. - Київ-Запоріжжя, 2005. - С. 271-280.

38. Приходченко К. І. Роль творчого освітньо-виховного середовища у формуванні в учнів читацької культури / К. І. Приходченко // Рідна школа. - 2006. - № 10. - С. 23-26.

39. Приходченко К. І. Управлінські дії становлення особистості у творчому освітньо-виховному просторі / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. XXXVII. - Київ-Запоріжжя, 2006. - С. 60-66.

40. Приходченко К. І. Пріоритетні аспекти управління становленням учнівської особистості у творчому освітньо-виховному середовищі шкіл гуманітарного напряму розвитку / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. 39. - Запоріжжя, 2006. - С. 315-323.

41. Приходченко К. І. Самореалізація учня у творчому освітньо-виховному середовищі спеціалізованої гуманітарної школи / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. 40. - Запоріжжя, 2006. - С. 356-365.

42. Приходченко К. І. Моделювання творчого освітньо-виховного середовища в закладах гуманітарного профілю / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. 41. - Запоріжжя, 2007. - С. 291-298.

43. Приходченко К. І. Учні як суб'єкти творчого освітньо-виховного середовища закладів гуманітарного профілю / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. 42. - Запоріжжя, 2007. - С. 338-343.

44. Приходченко К. І. Виховний процес як невід'ємний фактор творчого освітньо-виховного середовища / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. 43.- Запоріжжя, 2007. - С. 242-247.

45. Приходченко К. І. Роль творчого освітньо-виховного середовища у формуванні компетентнісно орієнтованої особистості учнів / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. 44. - Запоріжжя, 2007. - С. 313-321.

46. Приходченко К. І. Здійснення дослідно-експериментальної роботи щодо вивчення творчого освітньо-виховного середовища загальноосвітнього закладу гуманітарного профілю / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. Вип. 46. - Запоріжжя, 2007. - С. 94-100.

47. Статті в інших наукових виданнях:

48. Приходченко К. І. Диференційоване навчання як форма розвитку творчих здібностей учнів / К. І. Приходченко // Лінгвістичні студії : збірник наукових праць. Вип. 4. - Донецьк : ДонДУ, 1998. - С. 245-250.

49. Приходченко К. І. Формування інтелекту учнів через розвиток їх творчих здібностей / К. І. Приходченко // Педагогічна скарбниця Донеччини. - 1998. - № 2. - С. 4-5.

50. Приходченко К. І. Нестандартні форми роботи з розвитку творчих здібностей учнів / К. І. Приходченко // Українська література в загальноосвітній школі. - 1999. - № 5. - С. 52-54.

51. Приходченко К. І. Проблемний метод як засіб гуманізації та гуманітаризації навчального процесу / К. І. Приходченко // Вісник : науковий журнал (серія гуманітарних наук). - Донецьк : ДонДУЕТ, 2001. - С. 212-217.

...