Розвиток професійної освіти в Німеччині (кінець ХІХ-ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Розвиток професійної освіти в Німеччині (кінець ХІХ - ХХ ст.)

Абашкіна Неллі Володимирівна

Київ -- 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Ничкало Нелля Григорівна, Президія АПН України, академік-секретар Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти.

Офіційні опоненти: -- доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Гончаренко Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, головний науковий співробітник лабораторії професійного навчання у закладах профтехосвіти;

-- доктор педагогічних наук, доцент Гребенюк Георгій Євгенійович, Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, професор кафедри соціальної педагогіки та правового виховання;

-- доктор педагогічних наук, доцент Лещенко Марія Петрівна, Полтавський державний педагогічний інститут ім.В.Г.Короленка, завідуюча кафедрою естетичного виховання та хореографії.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет ім.М.Коцюбинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України, м.Вінниця. Захист відбудеться “12” травня 1999 р.о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254060, м.Київ, вул.М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (254060, м.Київ, вул.М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “8” квітня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Розвиток України як самостійної держави спричинив кардинальні зміни у суспільному житті, відкрив можливість її входження у світовий геополітичний простір, що зумовило перегляд характеру функціонування всіх соціальних інститутів і структур, включаючи і систему професійної освіти.

Міжнародна економічна інтеграція передбачає якісно вищий рівень соціально-економічного розвитку України, що, у свою чергу, зумовлює необхідність посилення вивчення досвіду зарубіжних країн. Ці фактори впливають на процес трансформації системи професійної освіти в Україні.

Нові вимоги суспільно-економічного розвитку до підготовки кадрів зумовлюють необхідність врахування у процесі їх розв'язання результатів досліджень з порівняльної професійної педагогіки, завданням якої передусім є виявлення переваг і особливостей у підготовці кадрів у різних країнах на основі порівняльного дослідження. Результати порівняльного аналізу є важливим показником науково обгрунтованого підходу до удосконалення системи професійної освіти в Україні.

Перед системою професійної освіти України постали нові завдання. Шляхи їх розв'язання визначено Указом Президента “Про основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні” (1996 р.), Законами України “Про освіту” (1996 р.), “Про професійно-технічну освіту” (1998 р.) та іншими нормативно-правовими документами.

У сучасних умовах удосконалюється напрям розвитку загальноосвітньої підготовки, загальнопрофесійного формування особистості. На всіх етапах процес навчання має спрямовуватися на формування компетентної особистості, яка поєднує теоретичні і практичні знання й уміння. Це потребує удосконалення змісту загальнонаукової, загальнопрофесійної і практичної підготовки у всіх закладах професійного навчання.

Успішне розв'язання нових завдань, що постали перед системою професійної освіти України, неможливо здійснити лише на основі розширення змісту професійної освіти і відповідного подовження строків навчання. У сучасних умовах постала потреба методологічного обгрунтування принципів, змісту професійного навчання, а також функцій загальноосвітньої і загальнопрофесійної підготовки. Важливим є формування соціального, технічного й культурологічного компонентів особистості працівника. Це можливо за умов досягнення високого духовного, соціально-культурного розвитку особистості, формування її інтелектуального потенціалу.

Разом з цим у нових соціально-економічних умовах розвитку України гостро постала проблема підвищення ролі особистості працівника як професіонала і громадянина для покращання соціального, господарського, культурного життя суспільства. Це вимагає обгрунтування нових підходів до навчання і виховання майбутніх фахівців у закладах професійної освіти різного типу, зумовлює необхідність розробки державної Концепції професійної освіти, яка базуватиметься не лише на законодавчих та нормативних документах України, а й враховуватиме досягнення науки, вітчизняного та світового досвіду у підготовці кадрів, створюватиме необхідні умови для розробки власної політики України у сфері професійної освіти.

Одним із головних чинників високих економічних показників Німеччини, поряд з постійною увагою до наукового обгрунтування, здійснення прогностичних досліджень технологій майбутнього, значним зростанням фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, є підготовка кадрів робітників-фахівців та інших працівників. У Німеччині завжди надавалося першочергового значення саме кадрам основному підготовленому складові працівників, які беруть безпосередню участь у створенні матеріальних благ та у наданні послуг згідно з попитом населення. Так, на початку 90-х років у Німеччині 70% випускників загальноосвітніх шкіл спочатку навчалися у системі початкової професійної підготовки і були зорієнтовані на здобуття робітничої кваліфікації, а після цього на навчання у закладах вищого освітнього рівня. Нині у професійних школах Німеччини навчається 1,8 млн. учнів, а в закладах профтехосвіти Україні 523 тис. учнів.

Важливість німецького досвіду підтверджується також його використанням у реформуванні систем професійної освіти в інших країнах, зокрема, у колишній Німецькій Демократичній Республіці. До викладеного вище можна додати ще дві важливі, на наш погляд, обставини: по-перше, на території нинішньої Німеччини досить тривалий час одночасно функціонували дві системи професійної освіти ФРН і НДР. Після об'єднання цих двох німецьких держав розпочалася трансформація системи професійної освіти НДР у напрямі її зближення з системою ФРН. Вивчення шляхів зближення, виявлення його особливостей відкриває науково обгрунтовані можливості для порівняльного аналізу та підвищує надійність прогнозування щодо можливих напрямів реформування професійної освіти в Україні, що зумовлено перспективною інтеграцією України у загальноєвропейський простір.

Дослідження розвитку професійної освіти в Німеччині від кінця ХІХ і упродовж ХХ ст. зумовило необхідність вивчення значної кількості оригінальних документальних, літературних та інших джерел з питань педагогіки професійної освіти. У працях А.Шельтена, М.Шміля, А.Ліпсмайєра, Й.Мюнха, В.Штратенверта, Г.Еблі та інших вчених відображено різні аспекти проблеми професійної освіти, педагогіки, методики професійного навчання, викладено положення щодо підготовки конкурентоздатних працівників. Ці праці допомогли з'ясувати, на яких філософських, педагогічних, соціологічних засадах будується система підготовки кадрів, функціонує система професійної підготовки в Німеччині. Не менш важливим для дослідження виявилося вивчення наукових праць з історії педагогіки, соціологічних теорій Г.Бланкертца, Г.-Й.Тенорта; німецьких філософів ХХ ст. Ю.Хабермаса, Т.Адорно; досліджень німецьких педагогів-теоретиків з питань порівняльної педагогіки О.Анвайлера, Л.Фрезе, І.Рюттеннауер, Г.Хілліга.

Наше вивчення вітчизняних досліджень з проблем становлення і розвитку професійної освіти за рубежем показало, що ця проблема розроблена недостатньо. Вона не дістала належного висвітлення і в дослідженнях педагогів часів існування СРСР і УРСР. Заслуговує на увагу праця білоруського дослідника Ю.І.Коваленка “Профессиональное образование в ФРГ” (1988 р.), хоч вона має ідеологічне спрямування на критику “буржуазного досвіду” ФРН. Інформацію про професійну освіту у ФРН подано також у “Педагогической энциклопедии”, т.4, виданій у 1968 році. Найбільш вичерпно проблеми професійної освіти в Німеччині висвітлено в дослідженні російського вченого Р.Г.Гатіна (1990 р.).

Серед українських дослідників, які безпосередньо займалися вивченням професійної освіти за рубежем, слід назвати Г.С.Воронку, Т.М.Десятова, А.В.Каплуна, М.П.Лещенко, Л.П.Пуховську, С.М.Романову, Л.В. Сакун.

У кінці 80-х років питання професійної освіти у зарубіжних країнах досліджувалися у єдності з проблемами загальноосвітньої школи. У дослідженнях Л.Б.Боярської, Б.Л.Омельяненка, Н.А.Рослика і Д.К.Рапопорта проблеми професійної освіти за рубежем розглядаються у контексті загальнооcвітньої підготовки.

Вивчення праць, присвячених системам освіти в зарубіжних країнах, показало, що питання професійної освіти не знайшли достатнього дослідження і висвітлення у вітчизняній педагогічній науці.

Викладене вище актуалізує нині необхідність великого досвіду професійної школи з підготовки кадрів у Німеччині, зокрема особливостей її розвитку в цій країні з кінця ХІХ і впродовж ХХ ст.

Здійснене нами дослідження є першою в Україні спробою розв'язати цю проблему.

Дослідження розвитку професійної освіти в Німеччині є актуальним, на наш погляд, для всіх, хто займається вивченням проблем професійної освіти з багатьох причин. У досвіді Німеччини є чимало цікавих здобутків щодо підготовки кадрів для виробничих галузей та сфери обслуговування. Вивчення цього досвіду є важливим ще й тому, що ця країна одна з найбільш економічно розвинених. Висока якість професійної підготовки німецьких спеціалістів має не лише давні традиції, але й стала однією з важливих умов її швидкого економічного відродження після другої світової війни.

З огляду на викладене вище, актуальність даного дослідження зумовлена:

соціально-економічними вимогами пошуку шляхів реформування професійної освіти в Україні у нових соціальних умовах, що має здійснюватися з урахуванням і використанням досвіду зарубіжних країн, зокрема Німеччини, завданнями інтегрування нашої держави у світовий економічний простір, що вимагає професійної підготовки конкурентоспроможних кадрів;

необхідністю розширення теоретико-методологічного обгрунтування подальшого розвитку професійної освіти в Україні з урахуванням досягнень професійної педагогіки Німеччини;

завданнями поглиблення і розробки нових педагогічних підходів до розв'язання проблем соціалізації учнівської молоді, її підготовки до самостійної трудової діяльності;

необхідністю розробки нового інструментарію теоретичного пізнання у сфері порівняльної професійної педагогіки, що стане можливим також завдяки виявленню принципів розвитку професійної освіти в Німеччині;

необхідністю збагачення форм організації професійного навчання кваліфікованих робітників в Україні на основі врахування досвіду професійної освіти Німеччини.

Теоретичне вивчення проблеми дозволяє сформулювати провідну ідею дослідження науково-педагогічний аналіз зарубіжного досвіду, зокрема Німеччини, виявлення у ньому здобутків та особливостей у змісті та формах організації професійного навчання стане одним із загальноприйнятих підходів до з'ясування основних напрямів удосконалення освітніх систем, включаючи і систему професійної освіти в Україні. Входження нашої держави у світовий геополітичний простір буде здійснюватися на основі врахування сукупності чинників, виявлених й на основі історико-педагогічного аналізу розвитку професійної освіти у зарубіжних країнах, порівняльного аналізу перспектив розвитку професійної освіти з огляду на вимоги інформаційно-технологічної революції. Виявлені принципи і закономірності функціонування професійної освіти в Німеччині демонструють загальні механізми її організації та умови діяльності, що сприяють забезпеченню підготовки висококваліфікованих працівників.

Враховуючи актуальність проблеми професійної підготовки працівників у нових соціально-економічних умовах розвитку України, недостатню дослідженість зарубіжного досвіду, а також доцільність розробки й реалізації ефективної політики нашої держави у цій галузі, темою дисертаційного дослідження обрано “Розвиток професійної освіти в Німеччині (кінець ХІХ - ХХ ст.)”.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України як складова частина колективної теми лабораторії порівняльної професійної педагогіки “Розвиток професійної освіти у зарубіжних країнах. Концепція професійної освіти, зміст та форми організації підготовки кадрів за рубежем” (РК №0196И003193).

Об'єкт дослідження -- професійна освіта в Німеччині у процесі її історичного розвитку.

Предмет дослідження -- становлення і розвиток професійної освіти в Німеччині від кінця ХІХ - впродовж ХХ століття.

Мета дослідження -- виявити провідні тенденції та принципи розвитку професійної освіти в Німеччині, обгрунтувати на їх основі теоретичні та практичні підходи до реформування професійно-технічної освіти в Україні в умовах переходу до ринкової економіки.

Хронологічні рамки дослідження -- від кінця ХІХ - до кінця ХХ ст. У цьому періоді умовно виділено чотири етапи: кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.; 1945-1970 рр.; 1970-1990 рр.; 1990-1998 рр. Така хронологічна періодизація дослідження грунтується на визначенні етапів об'єктивного соціально-політичного, економічного і культурного розвитку Німеччини та врахуванні особливостей розвитку системи загальної освіти й системи професійної освіти у цій країні.

Концепція дослідження. Реформування професійної освіти в Україні в умовах переходу до ринкової економіки потребує проведення теоретично обгрунтованих досліджень розвитку професійної освіти у зарубіжних країнах, зокрема в Німеччині, від кінця ХІХ ст., коли у цій країні було започатковано такий соціальний інститут, як ринок робочої сили. Дослідження цього розвитку пов'язане з виявленням у ньому провідних тенденцій, принципів та закономірностей функціонування. Тенденція, як напрям розвитку процесу, є формою прояву законів і принципів явища чи об'єкта. Обгрунтування закономірностей, принципів розвитку і функціонування професійної освіти в Німеччині може стати інструментарієм пізнання сутності явища, що досліджується.

Виходячи з того, що однією з найважливіших функцій порівняльних педагогічних досліджень є прогностична, механізмом її реалізації може стати виявлення принципів та закономірностей явища, що досліджується. Адже пізнані принципи та закономірності явища відкривають можливості передбачення перебігу процесу і управління ним, виявлення стійкої тенденції або спрямованості у змінах системи.

Професійна освіта розвивається і функціонує відповідно до власних специфічних закономірностей та принципів і відрізняється від загальної освіти, що надається загальноосвітньою школою або вищим закладом освіти.

Провідна ідея нашого наукового пошуку полягає у вивченні розвитку професійної освіти в Німеччині, що узгоджується з визначенням поняття принципу як узагальнення і поширення певного положення на всі явища тієї галузі, з якої даний принцип абстрагований.

Дослідження професійної освіти в Німеччині, виявлення соціально-педагогічних принципів в її розвитку допоможе встановити тенденції та загальні механізми функціонування системи як цілісної структури, спрямованої на забезпечення підготовки висококваліфікованих працівників.

Основні положення концепції відображені у вихідній ідеї дослідження про те, що всі освітні системи є відкритими, водночас тісно взаємопов'язаними. Між ними відбувається обмін інформацією, який сприяє їхньому вдосконаленню. Розвиток кожної освітньої системи, в тому числі й професійної освіти, істотно залежить від ступеня взаємодії з більш досконалими системами. Виходячи з цього, розвиток системи професійної освіти визначається впливом освітніх систем інших країн і взаємодією з ними. Особливо істотно ця взаємодія виявляється у критичних ситуаціях, у періоди переходу до вищих форм. Саме в такій ситуації перебувала професійна освіта в Німеччині у кінці XIX ст., коли тут було започатковано ринок робочої сили, після 1945 року та у кінці 60-х років у період переходу до впровадження досягнень НТР, зокрема, нових інформаційних технологій (НІТ). Система професійної освіти в Україні у нових соціально-економічних умовах здійснює пошук шляхів трансформації з урахуванням світових тенденцій.

Вивчення процесу перебудови професійної освіти в інших країнах дало змогу з'ясувати, що їх розвиток відбувався у процесі обміну інформацією, спрямованого на збагачення і поповнення власного досвіду прогресивними ідеями інших країн. З огляду на це можна припустити, що вивчення досвіду Німеччини розглядається як інформаційна взаємодія, котра може позитивно вплинути на розвиток професійної освіти в Україні.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети, концепції та вихідної ідеї визначено основні завдання дослідження:

1) виявити провідні ідеї професійної освіти у філософсько-педагогічних концепціях Німеччини у період індустріального та постіндустріального розвитку;

2) розкрити особливості становлення закладів професійної освіти у період доіндустріального та індустріального розвитку;

3) виявити соціально-економічні та організаційно-педагогічні умови виникнення та розвитку дуальної системи професійної освіти;

4) здійснити порівняльний аналіз професійної підготовки у ФРН і НДР та розкрити особливості реформування професійної освіти у східних землях об'єднаної Німеччини;

5) виявити загальне і специфічне у підготовці педагогічного персоналу для професійних шкіл у ФРН та НДР;

6) проаналізувати і розкрити соціально-педагогічне значення українсько-німецьких зв'язків у галузі професійної освіти;

7) виявити провідні тенденції та принципи розвитку професійної освіти в Німеччині на різних етапах досліджуваного періоду;

8) розробити рекомендації щодо використання прогресивних ідей професійної підготовки кадрів у Німеччині для реформування професійно-технічної освіти в Україні.

Загальна методологія дослідження. У нових історичних умовах, після проголошення самостійної України, у процесі обгрунтування методологічних підходів до вивчення досвіду зарубіжних країн виявилися необхідними інші орієнтири, ніж ті, що були до цього.

Передусім посилилась орієнтація на вивчення світових досягнень педагогічної теорії та практики, виникла необхідність налагодження зв'язків з іншими країнами, розвитку діалогу культур, обміну досвідом, постійної взаємодії.

Орієнтація на широкі соціальні загальноцивілізаційні процеси передбачає розширення міжнародних контактів, засвоєння загальнозначущих досягнень світового співтовариства, глибше проникнення у сутність педагогічних явищ і процесів, включаючи і систему професійного навчання.

Визначаючи концептуальні засади дослідження, ми виходимо з того, що методологія науки є найбільш загальним інструментарієм, який дозволяє реалізувати синтез наукового знання на теоретичному рівні. Як відомо, методологія наукового дослідження є важливою структурно-функціональною частиною науково-теоретичного значення, вченням про принципи побудови, способи і форми науково-пізнавальної діяльності.

Методологічну основу даного дослідження становить теорія наукового пізнання, положення про формування і різнобічний розвиток особистості, про те, що лише послідовне проведення принципу загального зв'язку і залежності дає змогу виробити вивірені практикою ідеали особистісного розвитку, принципи філософського вчення про діяльність, зокрема, філософсько-теоретичного тлумачення праці як матеріально-перетворюючої предметної діяльності.

До методологічної основи дослідження включаємо також положення щодо поняття “розвиток”, яке склалося у контексті філософії синергетики. Синергетика (у перекладі з грецької взаємодія, спільна дія з однаковою метою, дія в одному напрямі) це теорія самоорганізації, яка передбачає відкритість, готовність перебудовуватися за рахунок нових елементів середовища.

Як міждисциплінарний напрям наукових досліджень синергетика виникла на початку 70-х років ХХ ст. Її основне завдання пізнання загальних закономірностей і принципів, покладених в основу процесів самоорганізації різних систем: технічних, економічних, соціальних. Синергетика плюралістична, як і плюралістичний інтегральний образ оточуючого світу. В синергетиці відбувається відмова від образу світу, побудованого з елементарних частин цеглинок матерії, і прийняття образу світу як єдності різноманітних процесів.

У другій половині ХХ ст. завершився перехід більшості фундаментальних наукових дисциплін до вивчення нового типу об'єктів об'єктів, що самі себе організовують. Результати дослідження складних систем, здатних до самоорганізації, привели до радикальної трансформації механістичних уявлень про природу. Поряд з механістичним виникло синергетичне бачення світу, відповідно до якого більшість систем, що існують у природі, є системами відкритого типу. Оскільки більшість систем відкритого типу, то між ними постійно відбувається обмін інформацією, через що для них характерною є постійна змінюваність, розвиток.

На основі синергетичного бачення відбулася трансформація механістичних уявлень не лише про природу, а й про явища суспільного життя. З позицій синергетичного бачення жорсткий детермінізм і редукціонізм, що виступають основою механістичного бачення світу, не можуть розглядатися як універсальні принципи наукового пізнання, оскільки широкий клас явищ і процесів не вкладається у межі лінійних, рівноважних зворотних схем. У природі істотну роль відіграє реальна незворотність, що лежить в основі більшості процесів самоорганізації. Зворотність і жорсткий детермінізм мають місце в простих обмежених випадках.

У відкритому світі, де майбутнє не може бути точно передбачене, а сучасне має декілька потенційних ліній розвитку, людина перебуває у ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення.

Сучасна освіта передбачає відкритість майбутньому, а її подальший розвиток пов'язаний з подоланням закритості і наданням процесу навчання творчого характеру. Оскільки відкритість забезпечує постійність обміну інформацією, це вимагає коригування в організації діючої системи освіти, включаючи і систему професійного навчання. З огляду на це всі відкриті системи перебувають у стані постійної зміни, набуття вищого рівня організації. Чим відкритішою є система, тим більша ймовірність її подальшого розвитку. Виходячи з цього, поняття розвитку розглядається сьогодні у контексті відкритості й самоорганізації, що тлумачиться як добудова у процесі взаємодії з оточенням.

Формування сучасної концепції освіти пов'язується з тими вагомими змінами, які відбулися у суспільному, науково-технічному розвитку, а також в наших уявленнях про природу, процес пізнання і розвиток особистості на основі найновітніших досягнень науки.

Теоретичну основу дослідження становлять:

положення методології порівняльної педагогіки (В.Л.Вульфсон, З.О.Малькова, Т.Ф.Яркіна) та сучасної філософії освіти (І.А.Зязюн, М.Д.Култаєва, В.С.Лутай, С.С.Шевельова);

концепції розвитку освіти, виховання та навчання в сучасних умовах (А.М.Алексюк, С.У.Гончаренко);

ідеї та висновки щодо особливостей розвитку професійної освіти в Україні та Росії на різних історичних етапах (С.Я.Батишев, Н.Г.Ничкало, І.Л.Лікарчук, Г.І.Терещенко);

психолого-педагогічні теорії організації навчального процесу в закладах професійної освіти (А.П.Бєляєва, А.І.Дьомін, І.М.Старіков).

Методи дослідження. Специфіка предмета дослідження визначила використання переважно теоретичних методів дослідження, що базуються на позначених загальнометодологічних підходах: у процесі дослідження використовувалися окремі елементи загальнофілософського діалектичного методу -- аналіз, синтез, інтерпретація, абстрагування, узагальнення, аналогія, порівняння, поєднання логічного й історичного, порівняльно-історичних методів.

Дослідження грунтується на методі порівняльного аналізу, при цьому порівняння здійснюється на двох рівнях -- часовому та просторовому. Хронологічне порівняння сприяло виявленню не лише тенденцій розвитку, а й дало змогу також встановити незалежні від часу характеристики чи принципи, які мають неперехідне значення зіставлення у часові дало змогу, зокрема, простежити зміну форм його реалізації, а також виявити закономірності та рушійні сили цього процесу.

Методи теоретичного дослідження дозволили здійснити науковий аналіз різних літературних джерел з обраної проблеми, глибше проаналізувати структуру системи професійної освіти, її функціонування, виникнення та розвиток різних типів професійних навчальних закладів, підготовку для них педагогічного персоналу, виявити й обгрунтувати гносеологічне коріння розвитку професійної педагогіки. При цьому спеціальні методи наукового дослідження узгоджувалися із загальною запрограмованою методологічною основою дослідження.

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки вихідних припущень комплексно використовувалися методи, адекватні меті і завданням дослідження: хронологічний, діахронний, структурно-порівняльний аналіз педагогічної літератури і документальних матеріалів, метод перехресного вивчення літератури.

Джерельна база дослідження:

-- офіційні документи і матеріали про розвиток професійної освіти в НДР, ФРН та об'єднаній Німеччини, зокрема, закони, нормативні документи, рекомендації;

-- статистичні дані про розвиток професійної освіти, про кількість учнів, викладачів, майстрів, мережу навчальних закладів у Німеччині;

-- навчальні плани професійних закладів різних рівнів підготовки спеціалістів у Німеччині (професійних шкіл неповного тижня навчання дуальної системи, одно- і дворічних професійних училищ, підвищених професійних училищ, вищих спеціалізованих навчальних закладів);

-- наукові праці німецьких філософів, соціологів, педагогів-спеціалістів професійної освіти й професійної педагогіки;

-- наукові дослідження вітчизняних учених з проблем зарубіжної школи і педагогіки, професійної освіти в Німеччині. Використовувалась також довідково-енциклопедична література Німеччини, СРСР, УРСР і України.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у 1980-1998 рр. та охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку:

1) На першому етапі (1980-1994 рр.) здійснювалося вивчення розвитку та сучасного стану професійної освіти в Німеччині, проводився аналіз наукової літератури, визначалися об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, розроблялися концепція та методологічні основи дослідження.

2) На другому етапі (1994-1996 рр.) продовжувалося вивчення, аналіз і узагальнення джерельної бази дослідження та первинна обробка одержаних даних.

3) На третьому етапі (1997-1998 рр.) здійснювався порівняльний аналіз особливостей розв'язання цих проблем у Німеччині та Україні, систематизувались та узагальнювались одержані дані, формулювалися основні положення, загальні висновки та перспективи подальшого вивчення проблеми, апробувалися головні результати дослідження.

Наукова новизна дослідження.

Вперше в історії педагогічної думки України відтворюється розвиток професійної освіти в Німеччині від кінця ХІХ до кінця ХХ ст.; розкриваються її суть, структура, зміст, виявляються прогресивні тенденції розвитку, соціально-педагогічні принципи та закономірності.

Подальшого розвитку набувають положення щодо особливостей законодавчої діяльності та її педагогічного значення для розвитку професійної освіти, розробки ефективних методів та організації професійної підготовки.

У науковий обіг української професійної педагогіки вводиться значна кількість нових фактів, теоретичних ідей, які базуються на вивченні наукових оригінальних джерел Німеччини, зокрема щодо подальшого розвитку філософсько-соціологічного і психологічного обгрунтування професійної підготовки, методології дослідження проблем професійної освіти, орієнтації на вивчення світових досягнень найвищого рівня у сфері професійної освіти.

Теоретичне значення дослідження полягає у розкритті історії становлення і розвитку професійної освіти в Німеччині у контексті філософських, соціологічних та педагогічних ідей кінця ХІХ - ХХ ст. як окремої галузі освіти, що має свої зміст, форми організації, принципи та закономірності розвитку, які інтегруються в єдину систему безперервної професійної освіти; виявленні теоретичних засад концепції діяльності професійної школи на основі комплексного використання здобутків, традицій та прогресивних ідей світової педагогічної науки і практики.

Практичне значення дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо оновлення системи професійної освіти в Україні, підготовці спецкурсів з проблем зарубіжної професійної педагогіки для вищих закладів освіти педагогічного профілю ІІІ-ІV рівнів акредитації, індустріально-педагогічних технікумів і коледжів, інститутів підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників закладів профтехосвіти, органів державної влади та управління освітою. Практичну значущість дослідження становлять: результати дослідження, висновки і рекомендації, які сприятимуть удосконаленню раціональної організації системи та розробці нових концепцій професійної освіти в Україні, слугуватимуть прогностичній спрямованості і можуть стати основою для розробки нових науково-теоретичних досліджень різних аспектів професійного навчання. Вони можуть бути використані у практичній діяльності педагогів професійних закладів України. Матеріали дослідження можуть сприяти розробці нових законів у галузі професійної освіти, піднесенню ефективності діяльності служб професійної орієнтації, перегляду діяльності загальноосвітніх шкіл з питань трудового навчання і професійної орієнтації, розробці нових програм та інтегрованих спецкурсів на модульній основі, методичних посібників та рекомендацій.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження.

Наукові положення виконаного дослідження використовувалися для теоретичного обгрунтування ряду положень Закону України “Про професійно-технічну освіту” (1998 р.), розробки концепції професійної освіти (1991 р.), нормативних документів з питань реформування професійної освіти, у роботі з інженерно-педагогічними працівниками навчальних закладів професійної освіти в Україні (довідка № 1/12-676 Міністерства освіти України від 29 березня 1999 року).

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні підходів до оцінки розвитку професійної освіти в Німеччині, у виявленні та науково-педагогічному обгрунтуванні соціально-педагогічних принципів розвитку професійної освіти, у порівняльно-педагогічному аналізі моделей професійної освіти у ФРН та НДР, у розробці науково обгрунтованих рекомендацій щодо удосконалення професійної освіти в Україні в умовах формування загальноєвропейського освітнього простору, а також у безпосередній участі автора в міжнародних наукових конференціях (Москва, 1988; Марбург, 1989; Полтава, 1991; Полтава, 1997; Вінниця, 1994; Львів, 1994). За науковим керівництвом дисертаціями з проблем теорії і методики професійної освіти в Німеччині підготовлено і захищено дві кандидатських дисертації: “Підвищення кваліфікації німецьких учителів” (Т.І.Вакуленко) та “Система підготовки кадрів для сфери туризму в Німеччині” (Л.В.Сакун).

Вірогідність та аргументованість одержаних результатів і висновків дослідження забезпечується аналізом оригінальних наукових джерел (законів, постанов, розпоряджень, циркулярів, статистичних даних, монографій тощо), методологічною обгрунтованістю вихідних позицій порівняльно-педагогічного пошуку, застосуванням комплексу взаємозв'язаних методів дослідження відповідно до мети та завдань дослідження, репрезентативністю, статистичною значущістю, порівнюваністю та зіставленістю виявлених даних у ході вивчення наукових джерел.

На захист виносяться такі положення:

Розвиток професійної освіти в Німеччині на різних історичних етапах відповідав провідним економічним вимогам. Система професійних шкіл у цій країні гнучко змінювала свою структуру, посилювала індивідуалізацію практичного навчання і диференціацію закладів професійної освіти, що стало визначальною умовою підготовки компетентних робітників і спеціалістів.

Соціально-педагогічні принципи підготовки робітничих кадрів у Німеччині індивідуалізації практичної професійної підготовки, інтелектуалізації професійного навчання, дуальності, рофесійної перспективності, взаємодії, діалогу культур є важливою умовою і механізмом постійного оновлення змісту і форм організації професійного навчання; водночас їх врахування в комплексі впливає на забезпечення підготовки компетентних кадрів високої кваліфікації.

Професійна компетентність німецьких фахівців досягається завдяки дуальній системі професійного навчання, що передбачає науково обгрунтовану і чітко організовану практичну професійну підготовку на робочому місці та оволодіння спеціальними технологіями у закладах професійної освіти, а також завдяки висококваліфікованому педагогічному персоналу: досвідченим майстрам виробничого навчання та викладачам професійних шкіл, які одержують вищу спеціальну освіту, цільово трансформовану до педагогічної діяльності в закладах професійної підготовки.

Високий рівень професійної підготовки гарантує також законодавче забезпечення діяльності замовників кадрів, підприємств і навчальних закладів. Чітке правове регулювання державної політики в галузі професійного навчання має й загальнопедагогічне значення, сприяє забезпеченню наступності у розв'язанні освітньо-виховних завдань у професійному навчальному закладі та на виробництві і впливає на формування в учнів почуття захищеності, перспективності, інтересу до майбутньої професійної діяльності.

Сучасними тенденціями розвитку професійної освіти в Німеччині є неперервність професійного навчання, перехід до багаторівневої професійної підготовки, поглиблення індивідуалізації та диференціації в професійній освіті, подальша розробка і вдосконалення педагогічних основ впровадження НІТ, посилення уваги до теоретичного обгрунтування практичної професійної підготовки. Глобальною потребою професійного навчання є його інтелектуалізація, що забезпечується на основі оновлення змісту освіти, методів професійного навчання та формуванням педагогічного персоналу нової генерації.

У сучасних умовах реформування професійно-технічної освіти в Україні заслуговують творчого використання прогресивні ідеї німецького досвіду, зокрема гнучкості професійної освіти, врахування у змісті навчання науково-технічних досягнень у різних галузях промисловості, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг; індивідуалізації та диференціації професійної освіти; розробки навчальної документації з урахуванням глобальних економічних потреб та регіональних особливостей; визначення на загальнодержавному рівні специфічних функцій Торгово-Промислових Палат, які здійснюють оцінювання якості професійного навчання відповідно до державних стандартів з урахуванням світових тенденцій.

Апробація головних результатів дослідження. Результати виконаної роботи обговорювалися і знайшли схвалення на Міжнародних наукових конференціях, республіканських, регіональних, інститутських науково-практичних та звітних конференціях і семінарах (Вінниця, Львів - 1994р., Київ - 1996, 1997, 1998, Полтава - 1997 рр.), на засіданнях лабораторії порівняльної професійної педагогіки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, в закладах професійно-технічної освіти м.Києва.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 48 наукових працях, з них без співавторів - 41, у тому числі: 1 одноосібна монографія; 2 брошури, 35 наукових статтей у журналах та збірниках наукових праць, а також 4 статті у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску понад 30 авторських аркушів.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, шести розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (277 найменувань, з них 137 німецькою мовою). Робота містить 25 таблиць, 2 схеми, 4 рисунки. Загальний обсяг дисертації 401 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовується актуальність та доцільність дослідження; визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання, концепція, методологія та джерельна база дослідження; формулюються основні положення, що виносяться на захист; визначається теоретична та практична значущість дослідження.

У першому розділі -- “Проблеми професійної освіти у філософсько-педагогічних концепціях Німеччини періоду індустріального та постіндустріального розвитку” -- викладено результати вивчення теоретичних джерел педагогіки професійної освіти в умовах індустріального розвитку, а також розкрито значення соціалістичних і соціологічних концепцій у розвитку педагогічних основ системи професійної освіти Німеччини.

У процесі дослідження цієї проблеми нами було проаналізовано історичну, філософську, соціологічну та педагогічну наукову літературу Німеччини, СРСР, ФРН, НДР, України періоду ХІХ-ХХ століть.

Теорія професійної освіти сприяє осмисленню підготовки індивіда до перетворюючої діяльності, яка реалізується у різних видах праці. Це осмислення відбувається установленням доцільності прищеплюваних спеціальних практичних знань, умінь і навичок, а також якостей особистості, що узгоджуються між індивідуальними і соціальними вимогами.

Необхідні і доцільні якості професійної підготовленості особистості, виявлені у процесі дослідження наукових джерел, розглядаються крізь призму світоглядних і моральних цінностей, що склалися у філософських і соціологічних концепціях Німеччини ХІХ-ХХ століть.

Як показало дослідження, у період доіндустріального розвитку вирішальним для професійної підготовки вважалося поєдання індивідуального розвитку і діяльності на основі укорінення свідомості людини у практично-моральній сфері (Фіхте).

Філософія позитивізму дала поштовх становленню педагогічних засад професійної підготовки, стрижневими положеннями якої стає оволодіння корисними знаннями, необхідними для виконання конкретних виробничих завдань. З огляду на це у концепціях професійної освіти провідними виступають ідеї щодо реалізації природного покликання, виховання діловитості, розвитку адаптивних якостей особистості, почуття обов'язку (Е.Шпрангер, Т.Літт).

Положення філософії позитивізму про корисні знання, які необхідні для виконання конкретних виробничих завдань, не суперечать установкам соціологічних та соціалістичних концепцій. Так, відповідно до соціологізму К.Маркса, доцільність прищеплюваних спеціальних практичних знань, умінь і навичок, а також якостей особистості повинна базуватися на повноцінній науковій освіті, на технічній підготовленості, що знайомить з основними принципами всіх процесів виробництва і водночас збагачує навичками поводження з найпростішими знаряддями всіх виробництв.

На початку ХХ ст. переважний вплив на формування основ професійної освіти в Німеччині мали ідеї соціологічного вчення М.Вебера щодо раціональності і рентабельності та соціальної взаємодії.

На розвиток теоретичних основ теорії і практики професійної освіти у другій половині ХХ ст. помітний вплив мали нові філософські концепції. Їх провідні ідеї полягали у поглядах на людину як недосконале творіння, а тому її головною ознакою повинна стати відкритість, готовність до постійного навчання і самоудосконалення.

З 60-х років ХХ ст. у ФРН теоретичним обгрунтуванням розвитку професійної освіти виступає концептуальна установка філософії спілкування. Однією з основних функцій спілкування є подолання обмеженості індивідуального досвіду і надання індивіду можливості освоєння досвіду, виробленого іншими. Завдяки конструктивістській позиції це філософське положення сприяє розробці нормативної концепції прирощення наукового знання, спрямованої на стабілізацію і розвиток наукової практики. Дослідження професійного навчання у контексті категорій спілкування і взаємодії сприяє виявленню глибинної сутності професійної підготовленості високого рівня, розробці ефективних підходів до його реалізації з огляду на індивідуалізацію.

Дослідження дало можливість з'ясувати також, що процес професійного навчання, розглянутий у контексті категорії спілкування, має виступати як засіб передачі практичних умінь, що передбачає безпосередній показ того, як необхідно діяти в умовах виробничого процесу. Це дає змогу зробити висновок про те, що ефективне професійне навчання вимагає міжособистісного контакту вчителя (майстра) й учня. Цей контакт грунтується на матеріально-практичній діяльності і на відношенні рівноправних суб'єктів.

В умовах інформаційно-технологічного розвитку, що передбачає наявність нових спеціальних знань, високої професійної підготовки, загальної культури працівника, уміння самостійно виконувати операції трудового процесу, першочерговою стає проблема адаптації підростаючої особистості до сучасних світових вимог.

Ця проблема нині є провідною у німецькій професійній педагогіці. Педагоги звернули увагу на труднощі соціального становлення молоді в умовах сучасного суспільства і вказали на недоцільність стихійного включення у самостійну активну діяльність, що породжує її відчуження від суспільного життя.

Найбільш розвиненим напрямом у Німеччині є виробнича педагогіка -- галузь професійної педагогіки, яка досліджує проблеми професійного навчання. Питання, що розробляються нею, спрямовані на врахування практичних вимог виробництва, створення сприятливого психологічного клімату, прийнятного стилю керівництва і управління, відчуття співучасті у загальній справі.

На основі вивчення філософсько-соціологічних джерел у розділі обгрунтовується положення про те, що сучасні філософи Заходу вважають за доцільне розглядати взаємозбагачення ідеями різних філософських течій і концепцій, що зорієнтовані на формування особистості висококваліфікованого працівника, методологічним підгрунтям професійної педагогіки.

Дослідження філософських та соціологічних концепцій Німеччини показало, що доцільними прищеплюваними якостями особистості працівника слід вважати: адаптивність, високий рівень загальної освіти, технічної підготовленості, уміння раціонального поводження, готовність до самоудосконалення, соціальність, діловитість.

У другому розділі -- "Становлення і розвиток закладів професійної освіти в Німеччині" -- викладено результати вивчення літературних джерел про виникнення і розвиток професій у процесі зміни характеру праці, про стан професійної освіти в Німеччині у період доіндустріального розвитку, виникнення дуальної форми професійного навчання та її соціально-педагогічне значення, а також охарактеризовано професійні заклади Німеччини на етапі постіндустріального розвитку. Зумовлений запровадженням машинної техніки поділ праці мав наслідком необхідність опанування більш досконалими уміннями розгалуження виконуваних робіт на все дрібніші операції. Це явище відкриває можливість для виникнення нових професій.

Якщо виходити з визначення поняття професії як виду постійної трудової діяльності людини, що уособилася і змінювалася разом з розвитком суспільного поділу праці, а також з того, що підготовка до професійної діяльності вимагає набуття індивідом специфічних знань, умінь і навичок у результаті відносно тривалого професійного навчання і накопичення професійного діяльнісного досвіду, то постане також проблема про заклади професійної освіти як соціальні інститути суспільства.

Вивчення становлення закладів професійної освіти в Німеччині дало можливість з'ясувати змістовно-методичні та організаційні засади професійної освіти, простежити еволюцію професійної освіти в найбільш узагальненому вигляді.

У результаті вивчення цього аспекту встановлено, що підготовка до професійної діяльності в Німеччині, як і в інших країнах, тривалий час здійснювалася двома шляхами: шкільного (“книжного”) і “некнижного навчання”. Так, шляхом “некнижного навчання” у майстра або разом з батьками чи дорослими членами сім'ї переважно методом тренування сенсорно-моторної сфери здійснювалася підготовка до ремісничої чи сільськогосподарської діяльності. Що ж стосується професій технічної чи економічної сфери, то тут переважало “книжне навчання”. Як свідчать джерела, в Німеччині тривалий час не було шкіл, де опановували ремісничі і сільськогосподарські професії, зате вже в ХІІІ ст. діяли школи торговельних професій.

У розділі викладено характеристику моделі професійної освіти, зумовленої тенденцією технократизму, на яку було взято курс у ХVІІІ ст. На етапі доіндустріального розвитку від навчання ремісничих професій відділилося навчання технічних професій, що сприяло виникненню нової структурної одиниці професійного навчання -- технічних училищ.

У системі професійного навчання в цій країні найголовнішим було упорядкування технологічних знань, стимулювання конструкторського і функціонального мислення, визначення підходів до впровадження нових технологій. Зацікавленість у покращанні професійного навчання в Німеччині вже у ХVІІІ ст. пов'язувалася із зміцненням економічного становища. З цією метою німецькі бюргери відкривали спеціальні навчальні професійні заклади, які сприяли розвитку техніко-економічного потенціалу країни.

У ХVІІІ ст. в Німеччині у сфері професійної освіти був здійснений поворот від середньовічних установок, але не відбулося переорієнтації на вимоги індустріального розвитку, що полягали у переключенні на машинний спосіб виробництва. Внаслідок цього система професійних закладів Німеччини до першої половини ХІХ ст. функціонувала на основі попередніх ремісничих засад, а не індустріально-технічних. Одним з доказів цього є відсутність у технічній професійній підготовці предметів, пов'язаних з машинобудуванням, оптикою і хімією.

Порівняння вихідних засад, на яких відбувалася індустріалізація в Англії, Франції і Німеччині у ХVІІІ ст., дало змогу зробити висновок, що система шкільної освіти, професійної освіти, навчання технічної вправності у цей період в Англії були розвинені недостатньо, але у сфері наукових відкриттів Англія випереджувала інші країни.

На відміну від Англії, у Парижі, а також у німецьких містах Геттінгені та Гісені було краще поставлено навчання математики та експериментального природознавства, хоча в цілому Франція була аграрною країною, а Німеччина в економічному відношенні відставала від Англії і Франції. Це відставання Німеччини тривало до початку ХХ ст. (Blankertz H. Die Geschichte der Padagogik. Von der Aufklarung bis zur Gegenwart // Wetzlar. - Buchse der Pandora. - 1982. - S.179).

На основі порівняння професійної підготовки в Англії, Франції та Німеччині з кінця ХVІІІ ст. до кінця ХІХ ст. у розділі доведено, що в Німеччині у цей період незадовільним був рівень початкової професійної освіти. Це зумовлювалося якістю загальноосвітньої та загальнотеоретичної професійної підготовки для переважної більшості майбутніх робітників. На відміну від Франції, де початкове професійне навчання здійснювалося у спеціальних професійних школах повного тижня навчання, німецькі організатори початкової професійної освіти реалізували його у школах неповного тижня навчання, що доповнювалося практичним навчанням на робочому місці.

Розвиток мережі ремісничих професійних шкіл неповного тижня навчання свідчило про усвідомлення значення теоретичних знань на рівні початкової професійної освіти, що було прогресивним фактором. Поряд з цим зазначимо, що переконання німецьких організаторів початкових професійних шкіл у тому, що практичну підготовленість можна досягти лише в процесі практичної діяльності, сприяло формуванню установки професійної підготовленості. Її сутність полягала в наданні максимуму трудових умінь та мінімуму теоретичних знань.

У розділі підкреслено, що педагогічне значення цієї установки мало позитивне значення і водночас було недоліком. Перше полягає в тому, що ширше використання сенсорно-моторної і емоційної сфер у формі тренування трудових умінь і навичок позитивно впливає на розвиток інтелекту: розум краще розвивається, коли “книжне навчання” поєднується з практичною діяльністю. Разом з цим для глибшого розумового розвитку особистості необхідним є поєднання практичних трудових умінь і навичок з теоретичними основами професії. Ця кардинальна проблема була розв'язана лише частково у системі початкового професійного навчання.

Початкова професійна освіта в Німеччині у першій половині ХХ ст. розвинулася до системи, яка стала відомою в світі як дуальна. Для неї було характерне поєднання двох форм навчання: практичної -- на підприємстві на робочому місці і теоретичної -- у професійній школі.

Як показало наше вивчення, необхідним елементом розвитку і зміцнення продуктивних сил на початку ХХ ст. все більше ставало включення досягнень природничих і математичних наук у систему підготовки кваліфікованих робітничих кадрів.

На основі порівняльного аналізу різних джерел виявлено провідні напрями професійної освіти з кінця 60-х років ХХ ст. Вони знаменували якісно новий етап розвитку дуальної системи професійного навчання, що зумовлюється посиленням науково-теоретичного компонента в системі професійного навчання. Ця установка змінила і раціоналізувала не лише професійну освіту, а й системи навчання у загальноосвітніх школах та у закладах вищої освіти.

На основі узагальнення досліджених матеріалів виявлено тенденції розвитку сучасної системи професійної підготовки в Німеччині. Передусім вони полягають у тому, що система професійного навчання в Німеччині відзначається посиленою диференціацією, яка зумовлює наявність великої кількості різних типів професійних шкіл, напрямів та рівнів спеціальностей.

В останній третині ХХ ст. система професійної освіти Німеччини стала більш упорядкованою і досконалою: внаслідок реорганізаційних заходів в ній стало можливим неперервне здійснення професійного навчання у закладах підвищеного рівня. Показником якісних змін професійної освіти Німеччини на сучасному етапі є створення нового типу вищого навчального закладу -- спеціалізованих вищих шкіл. Особлива увага в них приділяється підготовці до практичної діяльності, що базується на максимальному застосуванні наукових положень і наукових методів.

У третьому розділі -- "Професійна освіта в умовах існування двох німецьких держав -- НДР і ФРН (1949-1990 рр.)" -- на основі порівняльного аналізу викладено обгрунтування принципу перспективності професійного навчання в НДР і ФРН; розглянуто педагогічні основи підготовки до професійної діяльності в десятирічній школі НДР та у головній школі ФРН на основі аналізу трудового та політехнічного навчання; висвітлено методи навчання у закладах професійної освіти обох німецьких держав, а також охарактеризовано систему професійного підвищення кваліфікації працівників виробничої сфери.

...