Теоретичні і методичні основи підвищення ефективності праці вчителів фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України

УДК 37 : 372

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

БЄЛЬСЬКИЙ ЯНУШ

Київ - 2000

Дисертацією є монографія.

Робота виконана у Вищій педагогічній школі м. Пьотрков-Трибунальський (Польща)

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Вільчковський Едуард Станіславович, Інститут проблем виховання

АПН України, м. Київ, завідуючий лабо-

раторією фізичного виховання.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор Федоришин Борис Олексійович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, завідуючий відділом психології профорієнтації;

- доктор педагогічних наук, професор Шиян Богдан Михайлович, Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, завідуючий кафедрою теоретичних основ і методики фізичного виховання;

- доктор педагогічних наук, професор Похаленчук Юрій Тимофійович, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, м. Київ, завідуючий кафедрою фізичного виховання і спорту.

Провідна установа: Волинський державний університет ім. Лесі Українки, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Луцьк.

Захист відбудеться "22" листопада 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий " 20 " жовтня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ЦИБУЛЬСЬКА Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

педагог праксеологічний виховання професійний

Актуальність та доцільність дослідження. Специфіка професії вчителя та її унікальність стали предметом багатьох наукових досліджень у різних країнах світу. Автори психолого-педагогічних праць у Польщі та інших країнах Європи понад 70 років шукали відповіді на питання: яким повинен бути ідеальний вчитель, які він повинен мати особистісні риси, здібності і вміння для повноцінного виконання своїх функціональних обов'язків.

Покращання суспільного життя у Польщі неможливе без активної участі громадян, які могли б будувати своє особисте життя з почуттям високої відповідальності, передусім, за себе. Виховання свідомих і відповідальних людей пов'язане з функціонуванням всієї системи освіти і з діяльністю кожного педагога. На сучасному етапі розвитку суспільства потрібен вчитель, здатний оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у суспільстві, бачити проблеми особистої фахової підготовки, знаходити шляхи їх розв'язання на основі активізації власних внутрішніх ресурсів, постійно удосконалювати свою педагогічну майстерність.

У польській науковій літературі досить широко висвітлено узагальнені результати емпіричних досліджень педагогічних умов, що забезпечують ефективність роботи вчителя. Ця проблема розглядається у педагогічному, психологічному, соціологічному та праксеологічному аспектах (З. Забровський, Д. Залевський, Т. Зеленевський, Т. Катарбинський, Т. Томашевський та ін.). певні труднощі для дослідників, які вивчали ці питання, створює відсутність чіткого понятійного апарата з цієї проблеми.

За останні десять років у Польщі виявилась тенденція посилення уваги вчених педагогів та психологів до проблем вивчення особистості вчителя, обґрунтування критеріїв адекватності і доцільності його педагогічних дій, їх результативності у навчально-виховному процесі, підвищення ефективності системи фізичного виховання у школі (Я. Бєльський, С. Волошин, Х. Грабовський, М. Демель, З. Жуковська, С. Стришевський, Р. Цеслінський, З. Яворський та ін.). Результати досліджень цими вченими змісту і спрямованості фахової діяльності учителя фізичного виховання сприяли формуванню певного погляду на сучасну теоретико-методичну підготовку спортивних педагогів і систему удосконалення їх майстерності.

Проте, у Польщі майже відсутні дослідження, спрямовані на виявлення провідних педагогічних вмінь учителя фізичного виховання, їх класифікації. А саме результати таких досліджень можна було б покласти в основу визначення доцільності та оптимальних результатів його педагогічної діяльності. Немає також наукового обґрунтування критеріїв і технологій оцінки ефективності праці фахівців фізичної культури. Так само відсутні наукові і методичні публікації про основні чинники, які стимулюють педагогічну діяльність вчителя, про ступінь їх взаємодії та впливу на результати його праці. Не досліджувались останнім часом особливості стилю взаємодії вчителя фізичного виховання з учнями.

У зв'язку з реформуванням освіти у Польщі значно підвищуються вимоги до особистості вчителя фізичного виховання та його професійних якостей. В школах введено контрактну систему працевлаштування вчителів, а серед спеціалістів фізичної культури, особливо в містах, має місце значний конкурс. Тому в школі може працювати лише професіонал високої кваліфікації, досягти якої можна лише за умови впровадження сучасної системи науково-методичного удосконалення післявузівської підготовки вчителів фізичного виховання.

Об'єктивні, науково обґрунтовані висновки про те, яким повинен бути сучасний вчитель фізичного виховання, якими теоретико-методичними знаннями та педагогічними вміннями він повинен володіти, які він має специфічні труднощі у своїй професійній діяльності, що саме характеризує високу результативність його праці у фізичному вихованні школярів - такі висновки є важливими для удосконалення системи підвищення педагогічної майстерності спеціалістів фізичної культури як однієї з основних передумов успішного реформування освіти, що відбувається у Польщі.

Це потребує спеціальних досліджень, результати яких доцільно враховувати при розробці нових програм з теорії і методики фізичного виховання та інших навчальних дисциплін як для відповідних вищих навчальних закладів, так і для обласних, районних (міських) методичних центрів, що організують та проводять курси підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання. Висновки досліджень з цієї проблеми є також необхідні всім тим організаціям та керівникам шкіл, які безпосередньо відповідають за здійснення реформи освіти у Польщі.

Отже, актуальність даного дослідження зумовлюється об'єктивними суспільними потребами у підвищенні результативності праці вчителів фізичного виховання, від професійної діяльності яких залежить стан здоров'я, гармонійний фізичний розвиток і всебічна рухова підготовленість підростаючих поколінь до високопродуктивної праці. Разом з тим, актуальність нашого дослідження зумовлюється нагальною потребою в достатньому теоретико-методичному забезпеченні педагогічної праці вчителів фізичного виховання.

Подана до захисту наукова праця є результатом двадцятип'ятирічної дослідницької роботи автора як учителя загальноосвітньої школи, завідуючого відділом фізичного виховання Центрального інституту удосконалення кваліфікації вчителів, викладача у педагогічному інституті міста Пьотрков-Трибунальський в Польщі.

На основі систематизації та узагальнення наукових праць, опублікованих у Польщі, Україні, Росії, Німеччині, Швеції та в інших країнах, результатів власних досліджень, аналізу передового педагогічного досвіду та об'єктивно існуючої практики фізичного виховання школярів у Польщі, використання ідей класичних педагогічних теорій автором розроблені теоретичні і методичні основи підвищення ефективності праці вчителів фізичного виховання, що представлено в монографії-дисертації, а також в інших монографіях, посібниках та статтях дисертанта.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану наукової роботи Вищої педагогічної школи м. Пьотрков-Трибунальський (Польща).

Об'єктом дослідження є система професійно-педагогічної діяльності вчителів фізичного виховання у Польщі.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи підвищення рівня післядипломної теоретико-методичної підготовки вчителя фізичного виховання.

Мета дослідження полягає у визначенні та теоретичному обґрунтуванні впливу найбільш суттєвих чинників на ефективність педагогічної праці, виявленні та оцінці правильності професійних дій педагогів і розробці на цій основі праксеологічної моделі фахової діяльності вчителя фізичного виховання, здатного ефективно працювати в умовах реформування шкільної освіти у Польщі.

Концепція дослідження. В основу концепції покладено положення про те, що результати праці вчителя фізичного виховання залежать від правильності його педагогічних дій як компонентів фахової діяльності у здійсненні навчально-виховного процесу з фізичної культури в школі. У змісті поняття "правильність дій" відбивається певна структурно-компонентна динамічна узгодженість знань, умінь і навичок із їх спрямуванням на адекватну реалізацію дії у мінливих умовах педагогічної ситуації.

Діяльність вчителя фізичного виховання є певною технологічною системою, алгоритм реалізації якої повинен бути не лише педагогічно доцільним, а й науково вивіреним, правильним. Можна вважати, що "правильність" педагогічної діяльності залежить від умінь вчителя здійснювати навчально-виховній процес з фізичної культури в школі науково обгрунтовано, цілеспрямовано й організовано. Отже, сутність цієї "правильності", відповідно до поглядів багатьох науковців (Г. Мітчел, С. Стришевський, Р. Цеслінський, Б. Цеховська та інші) і наведеної характеристики цього поняття, є зумовленою певними професійними вміннями вчителя, що визначають результативність його дидактичної і виховної педагогічної діяльності.

Оскільки кожна педагогічна дія, її адекватність меті і кінцеві результати зумовлені різними чинниками, виникає необхідність визначення найбільш суттєвих чинників і виявлення в процесі емпіричних досліджень ступеня їх впливу на результативність педагогічної праці вчителя фізичного виховання. Праксеологи звертають увагу на їх внутрішню (диспозиційну) і зовнішню (ситуаційну) сторони (І. Зеленевський, Т. Катарбинський та інші).

Внутрішні (диспозиційні) чинники можна поділити на дві групи: спрямовуючі чинники, які визначають емоційну і мотиваційну сфери особистості вчителя, та інструментальні чинники, що актуалізують інтелектуальну і психомоторну сфери особистості вчителя.

Результативність праці вчителя зумовлюється також комплексом різних зовнішніх (ситуаційних) чинників. Ними детерміновано умови і ситуації, в яких відбувається педагогічний процес: умови середовища, соціальні і матеріальні умови праці вчителя, а також матеріально-дидактична база школи для забезпечення повноцінного фізичного виховання учнів.

Провідним чинником, що впливає на наслідки педагогічної праці, є також стиль взаємодії вчителя з учнями (Р. Уайт, Д. Залевський, М. Питкевич та інші). Як визначальна характеристика фахової діяльності вчителя фізичного виховання, він є проявом педагогічної культури та рівня його професійно-педагогічної підготовки.

Отже, динамізм і перспективність системи професійно-педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання зумовлюють доцільність застосованих ним педагогічних дій та найбільш оптимальні способи організації педагогічного впливу на учнів у навчально-виховному процесі з фізичної культури в школі.

Основні положення концепції знаходять відображення в гіпотезі дослідження. Вона полягає в тому, що ефективність педагогічної праці вчителя фізичного виховання безпосередньо залежить від його професійної підготовленості, яка детермінується обсягом педагогічних вмінь і рівнем сформованості інструментальних і ситуаційних чинників. Чим вищий позитивний рівень прояву цих чинників і більший діапазон фахових вмінь, тим кращі результати його педагогічної діяльності.

Між окремими чинниками, що впливають на ефективність праці вчителя, і педагогічними вміннями, які пов'язані з його функціональними обов'язками, повинна існувати тісна кореляційна залежність. Її об"єктивне визначення дозволяє виявити найбільш вагомі чинники і педагогічні вміння, котрі значною мірою зумовлюють результативність праці вчителя фізичного виховання.

Вважаємо, що ефективність педагогічної діяльності вчителя залежить від стилю його взаємовідносин з учнями. Це потребує виявлення найбільш доцільного стилю спілкування, який давав би можливість досягти високих результатів у навчально-виховному процесі з фізичної культури в школі.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети, концепції та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1. На основі аналізу стану досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці визначити тенденції розвитку системи підвищення кваліфікації вчителя фізичного виховання у Польщі.

2. Теоретично обґрунтувати поняття і категорії щодо виявлення й оцінки правильності професійних дій педагогів, а також ступеня їх впливу на результати праці вчителя фізичного виховання.

3. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити праксеологічну модель фахової діяльності вчителя фізичного виховання.

4. Визначити педагогічно доцільні стилі взаємовідносин вчителя фізичного виховання та учнів у навчально-виховному процесі школи і виявити їх вплив на ефективність педагогічної праці.

5. Розробити систему науково-методичного забезпечення післядипломної освіти вчителів фізичного виховання у Польщі.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія пізнання; основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; концептуальні положення системного і діяльнісного підходів у підготовці фахівців; принципи єдності теорії і практики, гуманізму і демократизму освіти; положення, викладені у документах, які було розроблено з питань реформування освіти та фізичної культури у Польщі в 90-х роках.

Теоретичну основу дослідження складають положення та висновки, що стосуються питань професійної підготовки особистості і зокрема - особистості вчителя (С. Волошин, С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, Т. Катарбинський, Н. В. Кузьміна, А. С. Нісімчук, В. О. Сластьонін, Б. О. Федоришин, А. В. Цьось та інші), теорії і методики змісту фізичного виховання учнів І-ХІ класів шкіл Польщі, України та Росії (Б. А. Ашмарін, Е. С. Вільчковський, Л. В. Волков, З. Жуковська, В. І. Завацький, О. С. Куц, Ю. Т. Похаленчук, Е. Н. Приступа, С. Стришевський, Б. М. Шиян, З. Яворський та інші).

Дослідження проводилось у 1980-1998 роках за такими етапами:

На першому етапі (1980-1985 роки) вивчався стан розробки даної проблеми в її теоретичному і практичному аспектах, аналізувались та узагальнювались результативність системи фізичного виховання у школах, досвід роботи вчителів і рівень підготовки спеціалістів фізичного виховання у Польщі та країнах Європи.

На другому етапі (1986-1993 роки) - теоретично обгрунтовано концепцію і гіпотезу, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено методику організації дослідницької роботи, розроблено і експериментально апробовано праксеологічну модель фахової діяльності вчителя фізичного виховання, проведено узагальнення одержаних даних у теоретичному і методичному аспектах.

На третьому етапі (1994-1998 роки) було узагальнено теоретичні і практичні результати дослідження, визначено умови та особливості організації педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання, критерії її ефективності, визначено перспективи подальшого дослідження даної проблеми, видано монографії, навчальні і методичні посібники, які рекомендовано Міністерством освіти Польщі для студентів вищих навчальних закладів і вчителів фізичного виховання.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел з проблем педагогіки, психології, теорії і методики фізичного виховання, соціології; педагогічний експеримент; спостереження; аналіз, класифікація та узагальнення педагогічного досвіду вчителів фізичного виховання; анкетування; експертні оцінки; моделювання професійної діяльності вчителя фізичного виховання; статистичні методи обробки кількісних показників та якісної концептуальної інтерпретації отримуваних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 520 вчителів фізичного виховання ІІ та ІІІ ступенів спеціалізації, які мали високі результати педагогічної діяльності, і 328 вчителів, які не мали таких ступенів. Експериментальна робота проводилась у Вищій педагогічній школі м. Пьотркув-Трибунальський, а також у Центральному інституті удосконалення вчителів та в методичних центрах підвищення кваліфікації вчителів 17 воєводств Польщі протягом понад двадцяти років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що: вперше визначено теоретичні та методичні засади підвищення ефективності педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання стосовно вимог реформи освіти у Польщі; обґрунтовано критерії оцінювання провідних педагогічних умінь, які детермінують "правильність" фахових дій творчих педагогів, і виявлено ступінь їх впливу на результативність праці вчителя фізичного виховання; визначено вірогідність взаємозв'язку між окремими групами чинників (диспозиційні, інструментальні, ситуаційні) і наявними педагогічними вміннями у вчителів, які працюють творчо, і тих, що працюють посередньо; розроблено праксеологічну модель фахової діяльності вчителя фізичного виховання, здатного ефективно працювати в сучасних умовах реформування системи шкільної освіти у Польщі.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у філософському, соціологічному та психолого-педагогічному обґрунтуванні понять і категорій, що стосуються виявлення та оцінки доцільності професійних дій і результативності педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання; у здійсненні праксеологічного підходу до визначення критеріїв та умов підвищення ефективності педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання; обґрунтуванні нових теоретико-методичних підходів до структури і змісту навчальних планів, програм курсів підвищення кваліфікації вчителя фізичного виховання.

Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає у розробці навчально-тематичних планів і програм основних форм підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання (післядипломне навчання, предметно-методичне навчання, адаптаційне навчання), змісту семінарських занять і конференцій для методистів-консультантів і викладачів курсів підвищення кваліфікації, тематики педагогічних консультацій у зв'язку з реформуванням освіти у Польщі та інше.

Впровадження. Результати дослідження впроваджено у практику роботи всіх воєводських методичних центрів Польщі, де проводяться курси підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання, а також у Вищій педагогічній школі м. Пьотркув-Трибунальський. Обгрунтовані автором положення і рекомендації використовувались при розробці нової концепції фізичного виховання учнів шкіл Польщі та стандартів Державних вимог в освітній галузі "фізичне виховання".

Протягом усього періоду теоретико-експериментальної роботи автор особисто брав участь в апробації і практичній реалізації розроблених положень і рекомендацій, працюючи в Інституті підготовки вчителів і Центрі удосконалення вчителів, а також у процесі надання науково-консультативної, методичної допомоги керівникам і вчителям загальноосвітніх навчально-виховних закладів, співробітникам міських і воєводських методичних центрів та відділів освіти Польщі.

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає: у теоретико-методичному обґрунтуванні та розробці праксеологічної моделі фахової діяльності вчителя фізичного виховання, який працює творчо; у визначенні змісту післядипломної підготовки фахівців фізичної культури; у розробці методичного забезпечення підвищення педагогічної майстерності вчителів; у науковому обгрунтуванні та впровадженні навчальних планів та програм підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання у методичних центрах Польщі; у науковому керівництві комісією з розробки концепції фізичного виховання учнів шкіл та стандартів Державних вимог в освітній галузі "Фізичне виховання".

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечена: методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням комплексу взаємопов'язаних методів, адекватних меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних результатів, а також позитивними наслідками їх впровадження. У процесі наукового дослідження здійснювався ретроспективний аналіз понад 30-річного досвіду роботи дисертанта у навчальних та методичних закладах Польщі.

На захист виносяться:

1. Праксеологічна модель фахової діяльності вчителя фізичного виховання, який працює ефективно і має високі результати в засвоєнні учнями навчальної дисципліни "Фізична культура".

2. Положення про психолого-педагогічні механізми діяльності вчителя, які спрямовані на комплексне вирішення завдань фізичного виховання учнів загальноосвітніх навчально-виховних закладів Польщі.

3. Класифікація найбільш суттєвих чинників (диспозиційних, інструментальних, ситуаційних), які детермінують педагогічну діяльність вчителя фізичного виховання, їх взаємодія та вплив на результативність його праці.

4. Система науково-методичного забезпечення післядипломної освіти вчителя фізичного виховання (нові навчальні плани, програми, посібники, методичні рекомендації), яка обумовлює удосконалення його творчої педагогічної діяльності.

Апробація результатів дослідження:

Основні ідеї, положення і результати дослідження обговорювалися і були схвалені на 6 міжнародних конгресах та конференціях (Гданськ, 1974; Прага, 1988; Познань, 1990; Катовіце, 1992; Луцьк, 1999; Київ, 2000), 11 Всепольських та 46 міжрегіональних науково-практичних конференціях і семінарах (1986-2000 роки). Будучи віце-президентом Польського наукового товариства з фізичної культури, автор безпосередньо брав участь в організації чотирьох Всепольських конференцій з проблеми "Педагогічне новаторство у фізичному вихованні", в ході яких втілювались пропозиції щодо підвищення ефективності праці вчителя фізичного виховання у світлі нової концепції розвитку фізичної культури підростаючих поколінь та реформування освіти у Польщі.

Публікації: Результати досліджень опубліковано у 138 друкованих працях, з них 136 одноосібних, загальний обсяг особистого внеску - 234 друкованих аркушів, у тому числі: 4 монографії, 6 методичних посібників, 103 статті у журналах та збірниках наукових праць, 14 статей у збірниках матеріалів та тез доповідей на наукових конференціях, 11 програм.

Структура дисертації: Дисертацією є монографія "Теоретичні та методичні основи підвищення ефективності праці вчителя фізичного виховання" (2000 р.) обсягом 27,5 др. арк. Робота складається з вступу, 9 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що включає 265 найменувань, з них 31 іноземними мовами, 4 додатки на 23 сторінках. Її повний обсяг становить 438 сторінок, робота містить 57 таблиць на 32 сторінках та 4 малюнки на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, сформульована мета дослідження та мотиви, якими керувався автор, досліджуючи проблему підвищення ефективності праці вчителя фізичного виховання. Підкреслено, що результати праці вчителя залежать від рівня його професійно-педагогічної підготовленості, яка не може обмежуватись лише підготовкою спеціаліста у вищому навчальному закладі. Педагогічна майстерність вчителя, який творчо і сумлінно ставиться до своїх професійних обов'язків, удосконалюється протягом усього періоду його праці в школі. Автором обґрунтовано положення про те, що узагальнення і поповнення теоретичних знань з піднятої проблеми та практичне використання отриманих результатів у процесі вузівської та післядипломної підготовки спеціалістів фізичної культури дає можливість значно покращити комплексне вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань з фізичної культури учнів загальноосвітніх навчально-виховних закладів Польщі.

У першому розділі - "Теоретичне обґрунтування умов, які визначають ефективність педагогічної праці вчителя" - проаналізовано, починаючи з 20-х років до сьогодення, польську та іноземну літературу з педагогіки, психології, теорії фізичного виховання, а також інших споріднених наукових дисциплін, в яких розглядались окремі питання досліджуваної проблеми.

Автором розкрито погляди різних вчених (С. Волошин, В. Гнієвковський, М. Демель, С. Стришевський та інші - Польща; Н. В. Кузьміна, Д. Фіш, Б. Брукман, Б. Ходан та інші іноземні дослідники) на проблему залежності ефективності праці педагога від умов, подано декілька парадигм, які складають теоретико-методологічну основу дослідження даної проблеми. Також обумовлено термінологічний апарат, основні поняття та категорії дослідження, а саме: ефективність роботи спеціаліста в універсальному вимірі та суто педагогічному; правильність педагогічних дій вчителя; різні чинники (спрямовуючі, інструментальні, ситуаційні), що зумовлюють результативність педагогічної праці та типові стилі взаємодії вчителя і учнів.

У цьому розділі на основі узагальнення наукових публікацій (І. Зеленевський, Т. Катарбинський, А. Матейко, В. Оконь, І. Поплуш, Т. Томашевський, І. Якобовський та ін.) розкрито основні умови, які забезпечують високоефективну педагогічну працю. Відповідно до теоретичних трактувань вчених та власних висновків із спостережень практики доведено, що ефективність праці вчителя фізичного виховання залежить безпосередньо від доцільності його педагогічних дій. Їх сутність, відповідно до поглядів багатьох авторів і поданої дефініції, складають три групи педагогічних умінь: діагностичні, дидактичні і модифікаційні.

На підставі аналізу літератури з педагогіки і психології автором також доведено, що кожна педагогічна дія та її доцільність визначені різними внутрішніми і зовнішніми чинниками щодо існуючого предмета. Тому необхідно було у власному дослідженні виявити найбільш значимі з них і визначити ступінь їх впливу на підвищення ефективності педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання.

Другий розділ - "Модель учителя фізичного виховання у світлі теоретичних праць та емпіричних досліджень" - присвячено аналізу наукових праць та публікацій, які розглядають питання специфіки педагогічної діяльності спеціаліста з фізичної культури. В ньому розглянуто теоретичні погляди, результати емпіричних досліджень та концептуальні підходи польських авторів (С. Волошин, З. Жуковська, Х. Грабовський, М. Маньківська, З. Яворський та ін.), що стосуються визначення характерних рис особистості вчителя фізичного виховання, його ставлення до педагогічної праці та удосконалення професійної майстерності.

Ці питання досить активно досліджувались також вченими України і Росії протягом останніх десяти років (С. Ю. Балбенко, А. Г. Граф, Л. В. Волков, О. С. Куц, М. Я. Віленський, Б. М. Шиян, В. І. Завадський, Ю. Т. Похаленчук, А. В. Цьось та ін.), в Чеській республіці (переважно в університеті м. Гломунця під керівництвом Б. Ходана). Предметом цих досліджень є особистість вчителя фізичного виховання, аналіз тих рис і якостей, що впливають на результативність його педагогічної праці (Л.Добри, Ф. Гулік, Б. Свобода, Р. Якуба та ін.).

Ефективність підготовки вчителя фізичного виховання та результативність його педагогічної діяльності активно досліджують вчені країн Західної Європи. Праці такої спрямованості опубліковано у Німеччині і Швеції (П. Барвік, Х. Брокман, Я. Водолер, Б. Грум, Л. Фриш та інші).

Дослідження, що проводились у різних країнах світу з метою вивчення особистості вчителя фізичного виховання і ефективності його педагогічної праці, мають, на наш погляд, як позитивні, так і негативні сторони. Позитивною рисою цих досліджень є те, що вони розкривають численні аспекти діяльності педагога, об'єднують теоретичні і емпіричні аспекти даної тематики та широко використовують результати досліджень інших галузей науки для вирішення означеної проблеми. Тому значна кількість науковців робить висновок, що результативність праці вчителя фізичного виховання зумовлюється дією складного комплексу чинників, на розкриття змісту і внутрішніх зв'язків якого мають бути спрямовані наступні дослідження.

Негативною рисою проведених досліджень особистості вчителя фізичного виховання і ефективності його праці, що змушує віднестись до них з певною долею критичності, є те, що серед них переважають емпіричні дослідження, які часто проводяться без достатнього теоретичного обгрунтування. У більшості з них відсутня розробка складових частин моделі діяльності вчителя фізичного виховання, не проведено поглибленого аналізу його професійних функцій, поверхово висвітлюється етичний аспект його праці. Недостатньою є також кількість міждисциплінарних досліджень з цієї проблеми. Таким чином, аналіз емпіричних досліджень та публікацій польських і зарубіжних авторів свідчить про те, що розроблені ними професіограми вчителя фізичного виховання зорієнтовані переважно на вимоги підготовки спортивних педагогів у вищому навчальному закладі. Вони передбачають виявлення й оцінку знань, фахових вмінь та навичок, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу. Конче потрібна сьогодні розробка таких моделей, які передбачали б вимоги до професійної підготовки педагога на певному етапі розвитку суспільства. Професіограми дають можливість модернізувати навчальні плани, удосконалювати програми з різних дисциплін, підготувати нові навчальні посібники для студентів тощо.

Однак, досить часто такі моделі не враховують особливостей практичної діяльності вчителя фізичного виховання, його особистісні риси, умови самовдосконалення педагога та ін. Тому наукове обгрунтування моделі вчителя фізичного виховання, який працює творчо і досягає високих результатів у своїй педагогічній діяльності, є своєчасним і необхідним в плані реалізації вимог реформування шкільної освіти у Польщі.

У третьому розділі - "Методологічні передумови досліджень умов ефективності педагогічної праці вчителя фізичного виховання" - обґрунтовано методологічні засади досліджуваної проблеми; підкреслено актуальність досліджуваних питань у зв'язку з реформуванням освіти у Польщі; сформульовано гіпотезу, розкрито організацію та зміст дослідницької роботи; розглянуто педагогічні методи дослідження та технологію їх застосування, а також статистичні методи обробки експериментальних даних.

У цьому ж розділі розкрито технологію відбору вчителів, які брали участь у дослідженні. До групи вчителів фізичного виховання, які досягли значних результатів у своїй педагогічній діяльності, ввійшли тільки ті, хто має другий або третій ступінь спеціалізації. Вона присвоюється воєводським методичним центром або Варшавським центром удосконалення педагогів після ретельного вивчення досвіду роботи вчителя та обов'язкового складання відповідного екзамену. Другу групу складали вчителі (спосіб відбору випадковий), які працюють посередньо і не мають відповідного фахового ступеня. Педагогічна діяльність вчителів обох груп оцінювалась методистами районних (міських) методичних центрів та керівниками шкіл за нашою методикою. Автор брав участь в прийманні екзаменів на третій ступінь у всіх учителів як член центральної методичної комісії, а також в прийманні екзаменів у більшості вчителів на другий ступінь спеціалізації.

У процесі дослідження виявлялись наявність відповідних педагогічних вмінь та особливості прояву чинників (спрямовуючих, інструментальних і ситуаційних), що детермінують ефективність праці вчителя фізичного виховання, а також стиль його взаємовідносин з учнями.

Педагогічні вміння оцінювалися самими вчителями. На нашу думку, вони могли це зробити більш об'єктивно, ніж методист або директор школи, які бувають у нього лише епізодично. Методика проведення самооцінки своїх вмінь доводилась до кожного обстежуваного.

Рівень прояву чинників, що детермінують ефективність праці вчителів та стиль їх спілкування з учнями, оцінювались методистами, вони також проводили бесіди з учнями кожного класу (не менше трьох), з якими працював обстежуваний вчитель. При цьому було взято до уваги: особливості взаємин педагога з учнями під час уроків фізкультури, об'єктивність оцінки вчителем їх поведінки, доброзичливість, оцінки висловлювання учнів щодо педагогічних вимог тощо.

У четвертому розділі - викладено результати експериментальної роботи. Нами представлено дані, які стосуються робочого середовища обстежуваних вчителів, тривалості їх педагогічного стажу, впливу найближчого оточення на вибір спеціальності. Проаналізовано міркування вчителів щодо їхньої вузівської підготовки до педагогічної праці у школі, основних причин невдач у їх професійній діяльності та джерел їх педагогічних успіхів. Також узагальнено результати досліджень окремих умов забезпечення ефективності праці вчителя фізичного виховання.

Дослідження мотивації вчителів до діяльності за обраною професією показали, що у більшості тих, хто працює ефективно, переважає позитивне ставлення до своєї діяльності. Основний вплив на вибір ними в минулому цієї професії справив вчитель фізичного виховання (75,4 %), а також ровесники та батьки.

Слід відзначити, що значна частина вчителів, які працюють творчо (26,3 %), вказують на недостатню педагогічну та спеціальну підготовку у вищому навчальному закладі. Така оцінка має рацію. До цього часу в Польщі відсутня чітка система професійної орієнтації та відбору випускників шкіл до спеціальності педагога, зокрема, у вищі навчальні заклади, які готують вчителів фізичного виховання. Досить часто в фізкультурні вищі навчальні заклади поступають юнаки та дівчата, які мають високі досягнення в різних видах спорту, але у них відсутні необхідні здібності до педагогічної роботи з дітьми та молоддю.

У процесі вузівської підготовки мають місце певні недоліки у теоретико-методичній підготовці майбутніх вчителів фізичного виховання. Значна частина випускників вищих навчальних закладів недостатньо володіє науково-педагогічними, конструктивними, перцептивними здібностями, не вміє обґрунтовано і об'єктивно оцінити досвід своїх колег, опрацювати спеціальну літературу, підготувати авторську програму з фізичної культури для своєї школи та ін. Наші висновки з цього питання підтверджують також дослідження, які проводились в інших країнах (Б. М. Шиян, В. Б. Шпитальний, В. Г. Яловик та ін.). Тому традиційний зміст, форми та методи теоретико-методичної підготовки вчителя фізичного виховання у вищому навчальному закладі на сучасному етапі реформування освіти в Польщі теж безперечно потребують оновлення.

Заслуговує на увагу той факт, що 42 % вчителів, які досягли хороших результатів і працюють творчо, самокритично ставляться до своїх помилок і можливих невдач у роботі. Вони відзначають як основний свій недолік недостатню інтенсивність праці з особистого професійного вдосконалення. Це явище є позитивним, оскільки творчий вчитель активно реагує на всі заходи, які сприяють його професійному вдосконаленню.

Вчителі, які працюють посередньо, вбачають причини своїх педагогічних невдач у зовнішніх умовах, і ці умови вони ніяк не поширюють на власну персону.

У процесі проведення дослідної роботи нас цікавили питання про основні джерела знань, умінь та професійних успіхів вчителів фізичного виховання, які обстежувались. Результати досліджень свідчать про те, що вчителі, які досягли високих результатів у навчально-виховному процесі з фізичної культури, серед різних форм підвищення професійно-педагогічної майстерності виділяють самоосвіту і вбачають в цьому основну умову удосконалення педагогічних умінь та причину професійних успіхів. Ця риса відрізняє вчителів, які працюють ефективно, від тих, хто працює посередньо (відповідно 56,1 % і 16,7 %).

Самооцінка педагогічних умінь учителів фізичного виховання. Теоретико-методологічні підходи до аналізу причин успіхів у педагогічній діяльності вчителів фізичного виховання дозволили визначити три групи провідних умінь: діагностичні, дидактичні і модифікаційні. Кожна з цих груп включає певні показники. Дослідження спрямовувалось на вивчення фактичного рівня педагогічних умінь, якими володіють вчителі фізичного виховання, і обґрунтування ними ефективності своєї праці. При цьому нас цікавило, які конкретні вміння найбільш необхідні вчителям для успішної реалізації завдань фізичного виховання школярів. Результати самооцінки цих вмінь вчителями подано у таблиці 1.

Дані, наведені в таблиці 1, свідчать, що серед діагностичних вмінь найвищу оцінку в обох групах отримали вміння застосовувати тести для визначення рівня фізичної підготовленості учнів, а найменшу - вміння, що стосуються соціометричного тестування. Найвищий показник у вчителів отримали вміння планувати, контролювати та оцінювати учнів. Серед дидактичних вмінь, пов'язаних з організацією та проведенням уроків фізкультури, найвищу оцінку (4,46) мали вчителі, які працюють ефективно.

Всі вони на уроках досягають високої моторної щільності за рахунок застосування найбільш ефективних способів організації учнів та використання необхідної кількості інвентарю. У вчителів, які працюють посередньо, ця оцінка була значно меншою (3,7).

Вважаємо, що вміння планувати навчальну роботу, проводити на високому методичному рівні уроки з фізкультури, контролювати та оцінювати учнів є основними в педагогічній діяльності вчителя фізичного виховання. Високий бал отримали також вчителі, які працюють ефективно, за наявність модифікаційних вмінь, що пов'язані з удосконаленням спортивної бази і застосуванням у їх праці найбільш доцільних методів та прийомів організації навчання учнів фізичних вправ.

Оцінка спрямовуючих, інструментальних і ситуаційних чинників.

Рівень спрямовуючих чинників у вчителів, які працюють ефективно, по всіх показниках був досить високим. При порівнянні з учителями, що працюють посередньо, найбільшу різницю (0,68) мала позиція - усвідомлення своєї ролі у суспільстві (соціальна значущість професії вчителя фізичного виховання). Даний чинник слід вважати визначальним у постійному підвищенні професійно-педагогічного рівня вчителя. На розвитку цієї риси особистості потрібно акцентувати належну увагу в процесі вузівської підготовки майбутнього вчителя та післядипломної його освіти, а також брати до уваги під час набору молоді до вищих педагогічних навчальних закладів.

У вчителів, які працюють посередньо, зафіксовано низьку оцінку майже по всіх інструментальних чинниках. Потреба у професійному удосконаленні складає у них 1,75 бала, а розповсюдження власного педагогічного досвіду - лише 1,41 бала. Вчителі, що працюють ефективно, найвищу оцінку отримали за наявність необхідного педагогічного досвіду як комплексного поняття, що визначає професіоналізм вчителя, його творчу працю, новаторські підходи до вирішення навчально-виховних завдань (2,98), а також за використання своїх знань у вирішенні конкретних педагогічних ситуацій (2,95). Чинники, в яких виявлено найбільшу різницю між двома групами вчителів, що обстежувались, - це потреба у професійному удосконаленні (0,86) та наявність необхідного педагогічного досвіду (1,01). Їх слід вважати основними передумовами високої ефективності праці вчителя фізичного виховання.

Знання основних положень з методики фізичного виховання школярів, змісту програм з фізичної культури, а також вимог реформи освіти у Польщі мали найвищу оцінку в обох групах обстежених вчителів. Найвищий бал отримали знання методів педагогічних досліджень, які вчитель може застосовувати у своїй педагогічній діяльності.

Найбільшу різницю (1,07) між обома групами вчителів отримали знання сучасних тенденцій удосконалення методики фізичного виховання учнів шкіл. Це підтверджується також тим, що вчителі, які працюють посередньо, значно менше читають сучасну літературу з теорії та методики фізичного виховання (1,86) порівняно з вчителями, які працюють ефективно. Вони також рідко беруть участь у науково-практичних конференціях та семінарах з питань удосконалення системи фізичного виховання школярів.

Найбільш вагомим ситуаційним чинником для вчителів обох груп є ставлення керівництва школи до фізичного виховання учнів та праці вчителя. При цьому конфліктних ситуацій у вчителів, які працюють ефективно, з керівництвом школи майже не буває. Як правило, такий вчитель користується авторитетом та повагою не тільки серед учнів, а й в педагогічному колективі і серед батьків.

Результати досліджень, які наведено у таблицях 2, 3 і 5, свідчать про те, що в обох групах вчителів найвищий бал отримали спрямовуючі чинники. У педагогів, які працюють посередньо, найнижчу оцінку отримав рівень інструментальних чинників, що концентруються навколо інтелектуальної та виконавчої сфер особистості вчителя фізичного виховання. В оцінках цих чинників відзначається найбільша різниця. Це особливо стосується таких чинників, як педагогічний досвід і його поширення (особисті знання, уміння, навички) та професійне удосконалення.

Аналіз загальної оцінки спрямовуючих, інструментальних і ситуаційних чинників (табл. 6) свідчить про те, що встановлена між ними різниця є статистично значущою (тест Ст'юдента-Фішера) і достовірною - с < 0,001.

Показники кореляції між чинниками та педагогічними вміннями вчителів

Дані, що представлено у таблиці 7, підтверджують положення гіпотези дослідження, де прогнозується певна залежність між педагогічними вміннями вчителя та чинниками. Однак, ця кореляція не висока. Педагогічні вміння в учителів обох груп більшою мірою залежать від інструментальних та ситуаційних чинників, ніж від спрямовуючих.

Оцінка стилю взаємодії вчителя та учнів. У вивченні проблеми спілкування вчителів фізичного виховання з учнями ставилось таке питання: чи існує причинно-наслідковий зв'язок між стилем виховного впливу вчителя на учнів та ефективністю його праці? В цьому аспекті було опитано 848 вчителів. Анкета мала 40 запитань. Кожне з них було сформульовано так, щоб відповіді визначали певну частоту даних відносин (в шкалі від 0 до 4). Основна увага зверталась на стиль у взаєминах вчителів з учнями під час уроків фізкультури, сприйняття учнями оцінок вчителя, дотримання норм поведінки; оцінки висловлювання учнів щодо педагогічних вимог учителя тощо. Належність взаємовідносин вчителя з учнями до певного стилю визначалась кількістю отриманих балів відповідно до таких параметрів:

121 - 160 балів - демократичний стиль,

81 - 120 балів - проміжний стиль,

0 - 80 балів - автократичний стиль.

Результати цього дослідження подано у таблиці 8.

Наведені дані свідчать про те, що для переважної більшості вчителів, які працюють ефективно, притаманний демократичний стиль у взаємовідносинах з учнями, чого не можна сказати про вчителів, які працюють посередньо. В останніх частіше зустрічається проміжний стиль у взаємовідносинах. Автократичний стиль взаємовідносин педагога з учнями відсутній у групі ефективно працюючих учителів фізичного виховання, що дає підстави

Стилі взаємодії вчителів фізичного виховання та учнів (у %)

говорити про існування взаємозалежності між стилем взаємовідносин вчителя з учнями і результативністю його праці. Це також підтверджує визначена оцінка тесту хі - квадрат (Х), яка дорівнює 5,268 (статистично достовірна залежність).

У п'ятому розділі представлено праксеологічну модель вчителя фізичного виховання, який працює ефективно. У моделі окреслено основні професійні риси його професійної діяльності. На підставі тривалих спостережень (понад тридцять років) були визначені та охарактеризовані ознаки, якості, педагогічні вміння, чинники та певний стиль взаємовідносин педагога з учнями, які відрізняють вчителя, що працює ефективно, від тих вчителів, що працюють посередньо.

Дослідження показало, що вчитель, який працює ефективно, досягає у своїй практичній діяльності високих результатів у вирішенні оздоровчих, освітніх та виховних завдань з фізичного виховання учнів; йому властиві творчі, новаторські здібності і постійне прагнення до самоудосконалення.

Розглянемо складові праксеологічної моделі.

Результативність праці. Переважна більшість учнів у творчого вчителя характеризується міцним здоров'ям та фізичним розвитком, високим рівнем спеціальних знань та рухової підготовленості, що дає їм можливість брати активну участь в різних організаційних формах з фізичної культури та спорту; позитивним ставленням до вимог, що пред'являються у процесі фізичного виховання щодо здорового способу життя; стійкою потребою в особистій руховій діяльності (оздоровчій, спортивній); почуттям відповідальності за поліпшення стану здоров'я та особистий фізичний розвиток; певними досягненнями в спортивно-масовій роботі (участь у шкільних змаганнях, туристичних походах, систематичне відвідування спортивних секцій та ін.).

Фахова підготовленість. Вчитель закінчив вищий навчальний заклад, має високу професійну педагогічну підготовленість, яка постійно удосконалюється в різних формах післядипломної освіти. Він одержав відповідний ступінь фахової спеціалізації (третій або другий), а також може мати науковий ступінь кандидата наук (серед цих вчителів їх було 7 %).

Організація педагогічної діяльності. Високих результатів у своїй педагогічній діяльності вчитель, значною мірою, досягає за рахунок чіткої її організації, яка характеризується: свідомістю та цілеспрямованістю, конкретністю та чіткістю доручень учням і вимог до них у навчально-виховному процесі, раціональністю його змісту, засобів та визначення організаційних форм фізичного виховання учнів, вибором місця для занять, оптимальним використанням фізкультурного інвентарю та обладнання залежно від виду занять, місця їх проведення та кількості учнів, чіткою організацією проведення різних форм фізичної культури учнів (в режимі навчального дня та в позаурочний час).

Педагогічні вміння. Ефективність педагогічної діяльності вчителя обумовлена його педагогічними вміннями, найбільш важливими серед яких є: чітке планування програмового матеріалу для кожного класу на навчальний рік та на окремі уроки і оптимальне використання часу, відведеного на урок фізкультури (його висока моторна щільність); застосування у своїй педагогічній праці найбільш ефективних методів і прийомів навчання учнів різних фізичних вправ та їх виховання; використання новаторських елементів та творчий підхід до комплексної реалізації завдань фізичного виховання учнів; модернізація свого місця праці (фізкультурне обладнання та дидактичний матеріал, матеріально-спортивна база); виклик в учнів позитивного ставлення до систематичних занять фізкультурою та спортом.

Чинниками, які обумовлюють ефективність педагогічної праці вчителя, що працює з високою результативністю, є: достатній педагогічний досвід; усвідомлення своєї ролі у суспільстві, впевненість у важливості професії вчителя фізичного виховання; глибокі спеціальні знання з педагогіки, вікової психології, гігієни, фізіології, теорії та методики фізичного виховання; оптимальне використання своїх знань в професійній діяльності; постійне удосконалення педагогічної майстерності в різних формах післядипломної освіти та самостійно; висока відповідальність за стан здоров'я, фізичний розвиток та рухову підготовленість учнів; сумлінне ставлення до професійних обов'язків; об'єктивний аналіз своєї педагогічної діяльності, самокритичність і пошук причин непорозумінь в праці, перш за все - у своїй особистості.

Стиль взаємовідносин з учнями. Стосунки з учнями характеризуються доброзичливістю, тактовністю, об'єктивним ставленням до кожного з них, зацікавленістю особистими справами учнів, їх інтересами та можливостями, партнерськими стосунками. Вчитель є прикладом для учнів як різнобічна особистість і авторитетна людина, що у своєму особистому житті обов'язково дотримується постулатів фізичної культури, у стосунках з учнями переважає демократичний стиль.

Матеріальні та соціальні умови праці. Вчитель працює у хороших матеріальних умовах, які створено ним за період праці в школі. Він постійно дбає про модернізацію матеріальної бази (зал, майданчик) та придбання необхідного обладнання. Керівництво школи, педагогічний колектив, учні та їх батьки ставляться до нього з повагою як до авторитетної людини.

Суспільна діяльність та особисті інтереси. Вчитель бере активну участь в організації спортивно-масових заходів у своєму регіоні, а також в діяльності молодіжних організацій (спортивні та туристські клуби, секції). Він не обмежується тільки інтересами своєї професії, цікавиться літературою, музикою, та іншими галузями мистецтва. Все це значно збагачує його духовний світ, підвищує авторитет в школі і допомагає (опосередковано) досягти успіхів у педагогічній діяльності.

У шостому розділі "Фізичне виховання в умовах сучасних змін в освіті" проаналізовано основні цілі освітніх систем, а також їх ідеологічні засади (філософські та соціально-педагогічні) в історичному аспекті від стародавньої Греції до наших часів. Більш детально розглянуто основні ідеї реформування освіти за останнє десятиріччя у деяких європейських країнах та в Польщі.

Нова реформа освіти у Польщі поставила підвищені вимоги до системи фізичного виховання учнів шкіл: уточнення оздоровчих, освітніх та виховних завдань; удосконалення організації та змісту фізичного виховання школярів; визначення об'єктивних критеріїв оцінки результативності цієї системи та ін.

У розділі розглянуто теоретико-методичні вимоги щодо складання сучасних програм з фізичного виховання школярів і, зокрема, авторських. Обґрунтовано стандарти спеціальних знань, вмінь та навичок з фізичної культури і валеології, якими повинні оволодіти учні різних класів загальноосвітніх шкіл. Реалізація вимог нової реформи може бути здійснена лише за умови достатньої професійної підготовки вчителя фізичного виховання, його знань, вмінь та відповідальності за здоров'я, фізичний розвиток і рухову підготовленість підростаючих поколінь.

...