Родинне виховання в системі шкільної освіти

-- захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

-- забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

-- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

-- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

-- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.

Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей в сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А-Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх.

Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.

Роботу з педагогічне неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.

Із сім'ями педагогічне пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.

У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.

Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить її самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, - що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.

З метою профілактики поширення серед учнів наркотичних речовин, батькам доцільно дати такі поради.

1. Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, коло її неформального спілкування, визнані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я; культивувати розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам і родичам, дітям, нужденним, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентне й педагогічне грамотно (без повчань, моралізування, надокучливості, залякування, з урахуванням індивідуальних і вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркоманів, токсикоманів, алкоголіків). Стежити і намагатися, щоб перша інформація про наркотичне лихо і сумнівний "кайф" надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії з вулиці.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує наркоманію, зваблює їх насолодою від вживання наркотичних і токсичних речовин.

7. Розвивати й заохочувати у дітей самостійність, уміння обстоювати власну позицію, переконання; навчати їх протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, прикрашеного наркотичними і токсичними речовинами, алкоголем тощо.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою, іншими виховними закладами, допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин, алкоголю (зміна фізичного стану, поведінки, активності тощо).

10. Бути готовими і рішучими до консультацій з педагогами, психологами, медиками; до відвертої, спокійної розмови з дитиною; до прийняття "дисциплінарних" рішень щодо обмеження "непродуктивного" часу життя дитини і контактування її з "підозрілими" товаришами.

У роботі з батьками учнів використовують різноманітні її види й методи. Наведемо основні з них. Відвідування батьків удома. Допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід передусім встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім'ї всіх учнів.

Відвідування сім'ї може мати різну мету: загальне ознайомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму, обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі школи, вивчення досвіду виховання в сім'ї. Перш ніж відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв'язки зі школою (особиста справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем), відтак з'ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Не обійтися без ознайомлення з педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвідування сім'ї. Бажано відібрати і порекомендувати батькам літературу відповідно до теми бесіди, яку проводитимуть з ними.

Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлінної підготовки, а й від поведінки вчителя. З самого початку зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. В сім'ях, які не мають систематичного зв'язку зі школою, візит учителя розглядають як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому, завітавши в сім'ю, слід одразу ж "зняти" будь-яку настороженість батьків. Бесіду про дітей починають з позитивних сторін їх характеру і поведінки. Залучаючи батьків до бесіди, поступово переходять до обговорення негативного у поведінці учня. Свої судження про нього слід висловлювати спокійно, тактовно, наводячи незаперечні докази і уважно слухаючи пояснення батьків.

Встановлення істинного стану справ дає змогу накреслити спільний план дій школи і сім'ї, домовитися про взаємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі.

Запрошення батьків до школи. У разі необхідності вчитель запрошує батьків окремих учнів до школи на розмову. Під час бесіди з ними дуже важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу доброзичливості, довір'я. Щоб викликати батьків на відвертість, треба розмовляти з ними про учня наодинці, переконати їх в конфіденційності розмови. Така бесіда буде корисна і для вчителя, і для батьків. Педагог відповідає на запитання батьків, висловлює їм свої вимоги. Батьки отримують корисні поради і допомогу від педагога, переконуються в його уважному ставленні до них, турботі про їхню дитину. У такій розмові педагог має бути особливо тактовним, пам'ятаючи, що надмірне акцентування на недоліках учня викликає в батьків насторогу, неприязнь, навіть якщо вони відчувають, що він має рацію.

День відкритих дверей для батьків у школі. Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В деяких школах їх присвячують питанням трудового, естетичного виховання дітей у сім'ї та ін. В одних школах день відкритих дверей для батьків проводять що чверті, в інших -- щомісяця. Роботу з його підготовки очолює батьківський комітет і комісія з питань педагогічної пропаганди. Його доцільно починати з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференційовано. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, учителями, класними керівниками, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування.

Класні батьківські збори. Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів. Їх проводять 1--2 рази на чверть. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об'єднанню їх в єдиний колектив. Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків. Збори можуть відбуватися у вигляді лекцій або доповідей класних керівників, виступів самих батьків та обміну досвідом виховної роботи з дітьми, із залученням учнів, показом їхніх класних робіт і художньої самодіяльності, демонструванням кінофільмів.

Учитель ще до зборів повинен поговорити з окремими батьками, звернути їх увагу на виставку дитячих робіт, стенди з літературою, спеціально випущену стінгазету. Доповідь або виступ вчителя слід виголошувати вільно. Зважаючи на особливості аудиторії, учитель має бути тактовним, не допускати повчального тону, різкості у критиці помилок. Якщо збори проводять у формі обміну досвідом виховання дітей у сім'ї, треба уважно і спокійно вислухати всі виступи і зауваження батьків. У заключному слові вчитель тактовно відповідає на запитання й висловлює конкретні пропозиції. Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з тих чи тих причин не змогли прийти на збори. Тому при зустрічі з ними вчитель повинен ознайомити їх із змістом зборів та прийнятими рішеннями.

Подібну підготовчу роботу проводять і перед загальношкільними батьківськими зборами, на яких обговорюють питання, що стосуються всіх батьків: про підсумки навчально-виховної роботи з учнями за півріччя або навчальний рік, про літній відпочинок школярів тощо.

З метою пропаганди педагогічних знань серед батьків організовують бесіди і лекції на педагогічну тематику. Їх проводять або для батьків учнів одного класу, або окремо для батьків учнів початкових класів, середніх і старших класів, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні лише тоді, коли спираються на конкретні факти, проілюстровані цікавими прикладами з питань сімейного виховання.

Глибшому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і вечори запитань та відповідей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів та інших фахівців, причетних до проблем виховання підростаючого покоління.

Для педагогічної пропаганди серед батьків використовують також диспут. Він найприйнятніший за умови, що в класі або в школі сформувався дружний батьківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки, більш тісним контактам з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації.

Для пропагування педагогічних знань практикують конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сімейного виховання з певної проблеми.

В останнє десятиліття виникли нові види виховної роботи з учнями, що передбачають активну співпрацю з батьками під час їх проведення. Це передусім усні журнали, прес-конференції, зустрічі "за круглим столом", батьківські університети, виконання батьками практичних завдань, ознайомлення з педагогічною літературою, перегляд фільмів на педагогічні теми, вечори сімейних традицій, виставки "Світ захоплень нашої сім'ї", прикладної, декоративної творчості, родинних альбомів, колекцій, випуск тематичних газет. Використовують також інші традиційні й нетрадиційні види пропагування педагогічних знань.

Відповідну роль у педагогічному навчанні батьків відіграє їх самоосвіта -- читання науково-популярної літератури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо-і телепередачі.

Процес формування і розвиток особистості починається з моменту народження дитини. Тому особливо велике значення сім'ї, яка є одночасно і середовищем для дитини і виконує функції відтворення населення, функцію передачі духовного багатства, моральних цінностей, культурних традицій народу, сім'ї.

Сім'я багато в чому передбачає те, якою стане людина в майбутньому. Саме сім'я закладає фундамент розвитку нахилів, здібностей дитини; формування їх моральних якостей, здоров'я. Саме через сім'ю дитина опосередковує норми людських стосунків, засвоює моральні відносини.

Висновки

родинний виховання педагогічний психологічний

Результати проведеного дослідження дають підстави сформулювати такі висновки:

Родинне (сімейне) виховання (те ж саме -- виховання дітей у сім'ї) -- спільна назва для процесів впливу на дітей з боку батьків та інших членів сім'ї з метою досягнення бажаних результатів.

Родинне виховання повинно здійснюватися в тісній взаємодії зі школою, зокрема, вчителям початкових класів, і мати на меті забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей, повноцінного розвитку готовності до школи, набуття життєвого досвіду.

Аналіз педагогічної, психологічної літератури, української літературної та педагогічної спадщини показує, що проблемою родинного виховання, зокрема, стосунками між батьками і дітьми та про напрямки сімейного виховання писали ще Аристотель, Г.Сковорода, Я.А. Коменский, Ж.-Ж. Руссо, Г. Песталоцці. Важливого значення даній проблемі надавали М. Барановський, О.Барвінський, Януш Корчак, А. Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський.

Спостереження і тестування педагогічної діяльності вчителів початкових класів та аналіз родинного виховання свідчить про те, що в дітей дошкільного віку потрібно спеціально формувати вміння і навички, необхідні для навчання в школі.

Дослідження свідчать, що діти 5-6 років мають значно більші ніж передбачалося, інтелектуальні, психічні і фізичні можливості, що дозволяє перенести частину програми першого класу в підготовчу роботу школи. Тому 5-6-рІчних дітей можна навчати початкам математики і грамоти, чим можна істотно поліпшити їхню готовність до шкільного навчання.

Вже в шестирічному віці дитина набуває деяких навичок навчальної роботи. Помітно проявляється емоційно-вольова спрямованість у досягненні мети.

Усе це створює важливі передумови для систематичної підготовки дітей до школи.

Для підготовки дитини до навчання в школі недостатньо виробити в неї певні уміння і навички, дати певні знання, вчити мислити. Треба, щоб до цього дитина була підготовлена і психологічно, і, передусім, морально, щоб вона виявляла бажання вчитися, мала інтерес до знань.

Реалізація ефективної підготовки дитини до навчального процесу в школі здійснюється за таких умов:

-- співпраця родини і вчителів у визначенні напрямків, форм, методів і прийомів підготовки дитини до школи;

-- систематичність і послідовність у підборі форм, методів і прийомів роботи з дітьми;

-- знання батьками їх дітей, бажання знати як позитивні, так і негативні особливості їх всебічного розвитку;

-- особистий приклад батьків, їх авторитет, характер стосунків;

-- стимулювання навчально-пізнавальної активності дітей;

-- педагогічна культура батьків.

У систему відносин «вчитель-батьки учнів» вчитель залучається об'єктивною необхідністю, самими умовами здійснення педагогічного процесу. Ця система відносин може існувати і функціонувати навіть без безпосереднього контакту її учасників, бо їх зв'язує учень як об'єкт взаємного впливу. Об'єктивна потреба співпраці вчителя і батьків учнів, що диктується єдністю цілей і завдань навчання і виховання, не означає непотрібності свідомих зусиль по організації цієї співпраці.

Відносини в системі «вчитель-батьки учнів» являють собою важливий педагогічний чинник, що сильно впливає на моральне життя учнів, які сприймають ці відносини як норму навіть в тому випадку, коли останні і не є нормальними.

Практика школи показує, що система реальних відносин «вчитель-батьки учнів» не завжди виконує свої функції. У цих відносинах нерідко зустрічаються такі недоліки:

- відсутність яких-небудь контактів в педагогічному впливі на дитину;

- вчитель іноді має невизначене уявлення про батьків учня, а батьки знають про вчителя тільки зі слів дитини;

- взаємне або одностороннє невдоволення один одним, мовчазне або відкрите несхвалення дій один одного, недовір'я і зневага аж до яскраво вираженої неприязні, часом перехідної у взаємні образи і приниження людського гідності, в гострий конфлікт, в який неминуче залучаються і діти, і який, внаслідок цього, не може не надавати руйнівної дії на педагогічний процес.

Відповідальність за моральні відносини, що складаються в системі «вчитель-батьки учнів» лягає на вчителя як на ведучу сторону, професіонально зобов'язану.

Природно, що здійснення ведучої ролі педагога в організації оптимальних відносин з батьками учнів являє собою іноді значну трудність.

По-перше, тому, що вчитель, крім морального авторитету, не має ніяких інших впливів.

По-друге, йому доводиться налагоджувати доцільні контакти з будь-якими батьками, незалежно від їх особистих якостей і особливостей, незалежно від того, чи бажають цих контактів батьки чи ні.

У сучасних умовах різко зменшилися контакти батьків з учителями, які найчастіше відбуваються через батьківські збори або індивідуальні виклики батьків до школи. Однак варто використовувати і інші форми роботи з батьками в школі.

Отже, вчителі, вихователі повинні вивчати сім'ю, щоб спрямовувати сімейне виховання на всебічний розвиток дитини, надавати допомогу батькам: у керівництві навчально-виховною роботою дітей у домашніх умовах; у визначенні методів і прийомів виховання, формування у них позитивного ставлення до школи, навчання дітей, їх участі у суспільній і трудовій діяльності; спонукати батьків до педагогічної самоосвіти, залучати їх до навчально-виховної діяльності у школі; за необхідністю коректувати виховні зусилля сім'ї, нейтралізувати негативні її впливи.

Без сумніву, виконане дослідження не претендує на повне розв'язання цієї багатоаспектної проблеми. Подальше вивчення її, на нашу думку, доцільно здійснювати за такими напрямками: особливості співпраці вчителя і родини при організації виховного процесу в початковій школі; форми і методи спільної роботи, прийоми роботи з дітьми з вадами мовлення.

Родинне виховання - це перевірений віками досвід національного виховання дітей у сім'ї. Воно є могутнім джерелом формування світогляду, національного духу, високої моральності, трудової підготовки, громадянського змужніння, глибоких людських почуттів, любові до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошани рідної мови, історії, культури.

Отже, основними завданнями родинно-сімейного виховання в умовах сьогодення є: виховання фізично й морально здорової дитини, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу); створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини, її самореалізації; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабих і людей похилого віку; залучення дітей до чарівного світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислів'їв, приказок, дум, лічилок тощо;

виховання поваги до школи і вчителя, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення; включення дитини в спільну з дорослими діяльність, розвиток,, творчої працелюбності, спрямування її зусиль на турботу про навколишнє середовище; виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин; формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти красиве і потворне в мистецтві і житті, поважати прекрасне у вчинках людей; забезпечення умов для їхньої творчої практичної діяльності;

забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу; прилучення дітей до народних традицій, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості.

Сім'я має шанувати й поважати українську мову, культуру, традиції і звичаї, виявляти шанобливе ставлення до національної літератури, преси, мистецтва, радіо і телебачення тощо. Дитині передається ставлення батьків та членів родини до національних цінностей через спілкування, споглядання та в інший спосіб. Народ здавна сповідує істину: батьки - головні природні вихователі й особистим прикладом роблять найбільший виховний вплив на дітей.

Добре виховати своїх дітей - не тільки найважливіший моральний, а й конституційний обов'язок батька і матері. За це вони відповідають перед своїм сумлінням і суспільством.

Список використаної літератури

1. Азаров А.П. Семейная педагогика.--М.: Политиздат, 1985.--238 с.

2. Алексєєнко Т. Ціннісні орієнтири сімейного виховання. // Рідна пік.--1987.--№10.--С.69-72.

3. Аристотель. Политика // История зарубежной дошкольной педагогики: Хрестоматия.--Москва, 1974.-- С.25.

4. Артемова Л.В., Котирло В.К. Підготовча до школи група в дитячому садку: методичний посібник.-- К.: Радянсяка школа, 1989.

5. Барановський Мечислав. Педагогіка: для семинарий учительских і учителїв шкіл народних.-- Чернівці": Руска Школа, 1901.

6. Бардман А. М. Воспитание детей в семье.-- М.: Педагогика, 1972.--160с.

7. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності у дітей 5-7 років.-- Тернопіль.: «Богдан», 1998.--48с.

8. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років.-- Тернопіль.: «Богдан»,1998.--88с.

9. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Як визначати рівень розумового розвитку дитини? Діагностика готовності дітей до навчання в школі. Тести для дітей 5-7 років.-- Тернопіль.: «Богдан», 1998.--84с.

10. Бибрик Роберт, Орлов А.Б. Монолог... или диалог? [Закономерности развития и формирования побуждений детей в семье].--М.: Знание, 1986.--80с.

11. Біанко де Бланко. Батьківські збори: Плюсы и минусы обучения за границей // Журнал для батьків.--2000.--№1.--С.22.

12. Боришевський М. Сімейне виховання, гарант морального встановлення особистості // Початкова школа.--1995.--№4.--С. 17-19.

13. Буграк.М. Національна програма «Освіта Прикарпаття»: формування виховного ідеалу //Голос Покуття.--1996.--24 січня.

14. Ващенко Г. Виховання волі і характеру.--К.:Школяр, 1994.--385с.

15. Вишневський О. Концепція демократизації українського виховання //Концептуальні засади демократизації та реформування освіти на україні.--К.: Школяр, 1997.--С.78-121.

16. Водзинский Д. И., Кочетов А. И., Кулинкович К. А. и др. Семейно-бытовая культура / Под ред. Д. И. Водзинского.--Мн.: Нар. асвета, 1987.--255с.

17. Волкова С.С. Как воспитать здорового ребенка.--К.: Радянська школа, 1981.--93 с.

18. Воспитание дошкольника в семье: [Вопросы, теории и методики] /Под ред. Т.А. Марковой.-- М.: Педагогика, 1979.--192с.

19. Вохмянин Г.И. Не подлежит оправданию.-- М.: Педагогика, 1986.--128с.

20. Вулгаїв П. Виховання маленьких дітей в українській родині // На грані двох світів.--1998.--№1 (лютий).

21. Гагозіна В. «Не бійтеся досконалості»...[Батькам про розвиток творчих здібностей дітей] //Рідна шк.--1998.--№12.--С.66-69.

22. Головач Л., Недільський С. М.Стельмахович Про статеве виховання дітей у сім'ї та школі // Сподвижник української етнопедагогіки: Серія "Педагогіка, етнопедагогіка".-- Вип.25.-- Івано-Франківськ, 1999.--С154-156.

23. Дерев'янко Н. Формування громадської культури сім'янина у педагогічній спадщині М. Стельмаховича // Сподвижник української етнопедагогіки: Серія "Педагогіка, етнопедагогіка". -- Вип.25. -- Івано-Франківськ, 1999.--С157-160.

24. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття).--Київ, 1994.--61с.

25. Діалоги про виховання: Кн. для батьків / Упоряд. О.Г. Свердлова, Редкол.: В.М. Столетов (відп.ред) та ін.-- К.: Рад. школа, 1985.--304с.

26. Додукіна О. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї // Початкова школа.--1997.--№6.--С.6-12.

27. Додукіна О. Зміст виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї // Початкова школа.--1991.--№5.--СІ7-24.

28. Етнопсихічні орієнтири сімейного виховання: Навч-метод. посібник / Ред. Л.Є. Орбан.-- Івано-Франківськ, 1996.--96с.

29. Єременко Г. М., Риженко Г. М. Дитина йде до школи.-- К.: Знання, 1985.--32с.

30. Єромицький П. Щедрі порадники батьків [Про діяльність народних університетів педагогічних знань для батьків у обл.] // Радянська освіта.--1976.--26 червня.

31. Задесенець М. П. Вікові особливості розвитку та виховання дітей.--К.: Радянська школа, 1973.--152с.

32. Закон України «Про освіту» / Про внесення змін і доповнень до закону Української РСР «Про освіту».-- К.: ГЕНЕЗА, 1996.--36с.

33. Злочевський С. Є., Котирло В. К. Сімейна педагогіка.-- К.: Знання, 1986.--48с.

34. История педагогики: Учеб. пособие для студ. пед. ин-тов / Под ред. М. Ф. Шабаевой.-- М.: Просвещение, 1981.--367с.

35. Івасів Л. Узгодження дій: Спільна робота дошільного закладу, сім'ї і школи з фіз. виховання дошкільників // Дошкільне виховання.-- 1996.--№1.--С18-19.

36. Ковалев А.Г. Психология семейного воспитания.-- Мн.: Нар.асвета, 1990.--256с.

37. Коваль І. Традиції виховання Галицько-Волинської держави.-- Івано-Франківськ, 1995.--С.41-43.

38. Ковбас Б. М. Стельмахович--один із основоположників теорії українського родинного виховання // Сподвижник української етнопедагогіки: Серія "Педагогіка, етнопедагогіка".--Вип.25.--Івано-Франківськ, 1999.--С.131-133.

39. Коломинский Я. Л., Панько Е. А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста: Книга для учителя.-- М.: Просвещение, 1988.--190с.

40. Комановський І.В. Педагогічний всеобуч батьків першокласників // Початкова школа.--1969.--№3.--С.60-63.

41. Коменский А.Я., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / Сост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский.--М.: Педагогика, 1987.--416с.

42. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения.:[В 2-х Т.] / Под ред. А.И. Пискунова и др.-- М.: Педагогика, 1982.--Т.1.--656с.

43. Коменский Я, А. Избранные педагогические сочинения.:[В 2-х Т.] / Под ред. А.И. Пискунова и др.-- М.: Педагогика, 1982.--Т.2.--576с.

44. Кононенко П., Усатенко Т. Концепція української національної школи-родини // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти на україні.--К.: Школяр, 1992.--С122-132.

45. Конституція України.--К.: Право, 1996.--55с.

46. Концепція народної освіти України: Проект // Світ молоді.-- 1990. -- 15 грудня.

47. Концепція національного виховання // Рідна школа, 1995.--№6.-- С.18-25.

48. Корнієнко С. М., Кодлюк Я. П. Батьківські збори у початкових класах: Навчально-методичний посібник.-- Тернопіль, 1995.--64с.

49. Коробко С. Л. Шестирічний учень.-- К.: Т-во «Знання» УРСР, 1986.--48с--/Серія 7 «Педагогічна»; №12/.

50. Корчак Януш. Избранное.--К.:Радянська школа, 1983.--С.5-28.--/ С.445-500.

51. Корчак Януш. Как любить детей // Избранные педагогические произведения.-- М.: Просвещение, 1996.--470с.

52. Корчак Януш. Как любить детей.-- М.: Знание, 1991.--192с.

53. Корчак Януш. Как любить ребёнка: Кн. О воспитании: [Сборник: Пер. с польского].-- М.: Политиздат, 1990.--492с.

54. Костів В. Методика виявлення рівня моральної вихованості дітей з неповних сімей.-- Івано-Франківськ, 1996.--132с.

55. Костів В. Проблеми виховання дітей із неповних сімей //Сподвижник української етнопед агогіки: Серія "Педагогіка, етнопедагогіка".--Вип.25.--Івано-Франківськ, 1999.--С. 150-153.

56. Костів В. Родинні взаємини і проблеми виховання дітей: Збірник статей.-- Івано-Франківськ, 1995.--48с.

57. Котирло В.К. Завтра в школу.--К.:Радянська школа, 1977.--128с.

58. Кравцов Г. Г., Кравцова Е. Е. Шестилетний ребенок: Психологическая готовность к школе.-- М.: Знание, 1987.--80с.

59. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе.--М.: Педагогика, 1991.--152с.

60. Крюков В. Родинно-сімейне виховання//Освіта.--1998.--29 липня--5 серпня.--С.7.

61. Кульчицкая Е. И. Родителям о воспитании культуры детей.-- К.: Радянська школа, 1980.--126с.

62. Ле Шан Эра. Когда ваш ребенок сводит вас с ума: [Пер. с англ.].-- М.: Педагогика, 1990.--272с.

63. Левицький М. Діти -- наше майбутнє: [Про умови життя і розвитку дітей, зокрема в обл.] // Єдність.--1999.--18 грудня.

64. Лесгафт П. Ф. Семейное воспитание ребенка.-- М.: Педагогика, 1991.--174с.

65. Лисенко Н. М. Стелъмахович про родинне виховання дітей дошкільного віку // Сподвижник української етнопедагогіки: Серія "Педагогіка, етнопедагогіка".-- Вип. 25.-- Івано-Франківськ, 1999.-- С.145-149.

66. Лисенко Н. У єдності з сім'єю // Дошкільне виховання.--1990.-- №4.--С18-19.

67. Луцик Д. В. Проблеми сімейного виховання і підготовки молоді до сімейного життя у педагогічній творчості М. Стельмаховича // Сподвижник української етнопедагогіки: Серія "Педагогіка, етнопедагогіка".--Вип.25.--Івано-Франківськ, 1999.--С. 134-139.

68. Луцик Д. В. Українська сім'я, її виховні функції.--Дрогобич, 1988.--132с.

69. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки.-- К.: 1999.--357с.

70. Макаренко А. С Книга для батьків: Лекції про виховання дітей.-- К.: Радянська школа, 1973.--336с.

71. Макаренко А.С. Твори, Т.1.--К.Радянська школа, 1955.--С.20-21.

72. Макаренко А.С. Книга для родителей.-- М.: Педагогика, 1988.--300с.

73. Махова Ф. С. Кого мы растим?: Беседы о материнском и отцовском воспитании.--М.: Профиздат, 1989.--144с.

74. Медведев Т. П., Над'ярний А. В. Все починається в сім'ї: із азбуки сімейного виховання.--К.: Молодь, 1983.--104с.

75. Мудрость воспитания: Кн. Для родителей / Сост. Б. М. Бим-Бад и др.--М.: Педагогика, 1988.--284с.

76. Назарчук Д. Уроки «нульового класу»: Шкільна реформа: досвід, проблеми [Галицький р-н.] // Прикарпатська правда.--1985.-- 7листопада.

77. Никитина Л. Е. Работа с детьми по месту жительства: [Опыт в Ив.-Фр. обл.] //Воспитание школьников.--1986.--№6.--С.59.

78. Нікітін Б. П. Сходинки творчості або розвиваючі ігри.-- К.: Радянська школа, 1999.--144с.

79. Нікітін Б. П., Нікітіна Л. О. Ми та наші діти. -- К.:Молодь, 1989.--240с.

80. Нікітін Б. П., Нікітіна Л. О. Наша сім'я: Ми і наші діти // Початкова школа.--1989.--№5.--С.64-67.

81. Общая психология: Учеб. пособие для студентов педагогических институтов / В.В. Богословского и др.-- М.: Просвещение, 1981.--383с.

82. Овчинникова И. Г. Родительское счастье.-- М.: Политиздат, 1987.--143с.

83. Огієнко І. Українська культура.-- К.: Абрис, 1991.--272с.

84. Організація роботи з батьками / За редакцією М. Кривка.-- Рівне, 1996.--267с.

85. Островская Л. Ф. Педагогические знания родителям: [Материалы семинаров для родителей].-- М.: Просвещение 1983.--176с.

86. Падалка О. С, Нісімчук А. М., Смолюк I. О., Шпак О. Т. Педагогічні технології.-- К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995.--256с.

87. Педагогіка народознавства // Освіта.--1990.--27 липня.

88. Педагогічний батьківський ліцей // Рідна школа.--1998.--№3.-- С.63-65.

89. Педагогічні задачі і завдання для батьків.: [Посібник / Підгок В. Г., Постовий та ін.].-- К.: Рад. пік., 1989.--187с.

90. Петровский А. В., Шпалинский В. В. Социальная психология коллектива: Учебное пособие для студентов педагогических ин-тов.-- М.: Просвещение, 1978.--176с.

91. Пінт О. О. Це вам батьки.-- К.: Радянська школа, 1973.--339с.

92. Подготовка детей к школе в детском саду / Под ред. Схина Ф. А., Тарунтаевой Т. В.--М.: Педагогика, 1978.--178с.

93. Подласый И. П. Новый курс: Учебник для студентов педагогических вузов: В 2 кн.-- М.: Гуманит. изд. ценр. ВЛАДОС, 1999.--Кн. 2: Процесс воспитания.--256с.

94. Психологическая теория коллектива / Под ред. А.В. Петровского.-- М.: Педагогика, 1979.--240с.

95. Рекомендації обласної науково-практичної конференції «Оновлення змісту навчання і виховання в національній школі» // Поліття.--1991.--№40 (грудень).

96. Родинному вихованню -- справжню турботу! [Звернення ряду педагогів республіки, в т.ч. доц. пед. інституту Стельмаховича М. Г. до всіх причетних до родинного виховання] // Культура і життя. -- 1989.-- 8 жовтня.

97. Розвиток народної освіти та педагогічної думки на Україні (X-поч.ХХ ст.): нариси.-- К.: Радянська школа, 1991.--381с.

98. Спок Бенджамин. Ребенок и уход за ним: [Пер. с англ.].-- К.: Наук, думка, 1992.--447с.

99. Стельмахович М.Г. Гармонія родини і громади: [Проблеми співробітництва сім'ї і школи] //Прикарпатська правда.--1990.-- 24квітня.

100. Стельмахович М.Г. Мудрість народної педагогіки.-- К.:3нання, 1971.--46с--(сер. 6; №8)

101. Стельмахович М.Г. Народна дидактика.-- К.: Знання, 1985.-- 48с.--(сер. 7 «Педагогіка»; №6)

102. Стельмахович М. Г. Національна педагогіка // Освіта.-- 1991.-- 5 березня.

103. Стельмахович М.Г. Новітні перспективи родинного виховання. // Рідна школа.--1998.--№78.--С.3-5.

104. Стельмахович М.Г. Родильна обрядовість українців: Види гри. Народна іграшка // Прикарпатська правда.--1991.--21 травня.

105. Стельмахович М.Г. Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX ст. // Рідна школа.--1992.--№3-4.--С. 14-19.

106. Стельмахович М.Г. Традиции и тенденции развития семейной этнопедагогики украинского народа: Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора педагогіка, наук.--Киев, 1989.--48с.

107. Стельмахович М.Г. Українська народна етнопедагогіка // Початкова школа.--1995.--№8.--С.4-10.

108. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка: Навчально-методичний посібник.-- К.: Фірма «Віпол», 1997.--231с.

109. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка.-- К.: ІСДО, 1996.--288с.

110. Стельмахович М.Г. Українське родинознавство.-- Івано-Франківськ.--7994.--56с.

111. Стефаник В. Вибране.-- Ужгород: Карпати, 1979.-- 391с.

112. Ступарик Б.М. Українська національна школа: витоки, становлення: Навч.-метод, посібник.-- К.: ІЗМН, 1998.--336с.

113. Ступарик Б.М. Українська національна школа: нова парадигма вартостей // Голос Покуття, 1996. -- 24 січня.

114. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.-- К.: Радянська школа.--1978.--263с.

115. Сухомлинський В.О. Серце віддаю.дітям.-- К.: Радянська школа, 1997.--Т. 3.--С.7-279.

116. Сушевський Б. Щастя батьків: [Університет педагогічних знань] // Радянська освіта.--1985.--15 січня.

117. Тарасук В.В. Тесты учебных способностей учеников 1 класса.--К.: РОВО «Укр. вуз. Поліграф».--1992,--72с.

118. Титаренко Т.М. Нравственное воспитание дошкольников в семье.-- К.: Радянська школа, 1985.--95с.

119. Традиції родинного виховання в українській сім'ї. // Початкова школа.--1987.--№5,--С.31.

120. Ушинський К.Д. Про сімейне виховання [збірник].-- К.:Радянська школа, 1974.--151с.

121. Федорак Я. Елементи гуцульського родинного виховання в школі // До знань.--1999.--10 вересня.

Додаток

Народна педагогіка про виховання в сім'ї:

Удома й стіни допомагають.

Скрізь добре, але вдома найкраще.

Нащо клад, коли в сім'ї лад" (родинне тепло).

Як батьки дружненькі, то й діти чемненькі.

Хороші діти -- це честь батька й матері.

Схема ознайомлення з домашніми умовами учня

Загальне ознайомлення з умовами життя учня вдома можна, проводити за такою схемою:

1.Прізвище, ім'я учня, клас.

2. Склад сім'ї.

3. Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім'ї (якщо вчаться -- де саме).

4. Матеріальне забезпечення сім'ї.

5. Квартирні умови.

6. Культурний рівень сім'ї (освіта, які читають газети, журнали, наявність телевізора, радіо, бібліотеки та ін.).

7. Режим дня школяра.

8. Чи облаштоване робоче місце учня?

9. Хто і як здійснює контроль за виконанням режиму?

10. Трудове виховання в сім'ї.

11. Хто з членів сім'ї допомагає учневі?

12. Які заходи заохочення й покарання вживають до дитини.

Нетрадиційні форми роботи

До не традиційних належать:

педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах);

дерево родоводу (зустрічі поколінь);

у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами);

родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звернення до народних традицій);

день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, учнів в організації відпочинку, ігри, вистави та ін. (альбом-естафета "Як ми відпочиваємо" -- досвід організації відпочинку в родині); дискусійний клуб;

клуб послідовників сім'ї Нікітіних; клуб "Сімейних традицій";

сімейна скринька (з досвіду родинного виховання);

аукціон ідей сімейної педагогіки; батьківський ринг (вирішення педагогічних ситуацій);

батьківська школа (клуб, в якому проводяться диспути, обмін досвідом, випускаються газети, бюлетені та ін.);

азбука родинного виховання (обговорення проблем виховання, виступи спеціалістів);

дні довіри (консультації різних фахівців);

сімейні свята в класі (спільні святкування днів народження дітей, календарних, народних свят).

Форми роботи школи і вчителя початкових класів з батьками учнів

У роботі з батьками учнів використовуються різні форми. Основні з них наступні:

Індивідуальні (відвідування сім'ї, запрошення батьків до школи;

індивідуальна педагогічна бесіда,

індивідуальна педагогічна допомога; листування з батьками; дні відкритих дверей);

Групові (зібрання батьківського активу; групові бесіди та консультації;

батьківський консиліум);

Колективні (лекції і бесіди; науково-практична конференція; батьківські дні;

вечори питань і відповідей; загальношкільні та класні батьківські збори; збори-концерти;

зустрічі за круглим столом тощо.

Анкета "Як ви оцінюєте свої педагогічні здібності?"

І. Чи вважаєте ви, що достатньо володієте основами педагогіки?

А. Володію.

Б. Не володію.

В. Не можу відповісти.

2. Чи повинні ви вивчати основи педагогіки?

А. Обов'язково.

Б. Не обов'язково.

В. Не задумувався.

3. Чи задовольняє вас робота класного керівника вашої дитина?

А. Задовольняє.

Б. Не задовольняє.

В. Не можу відповісти.

4 В яких заходах разом з дітьми ви брали участь?

А. В організації екскурсій.

Б. В організації вечорів.

В. У проведенні виховних годин.

Г. В інших заходах.

5. Чи хочете ви, щоб ваша дитина мала ту ж професію, що й ви? А. Хотів би. Б. Не хотів би. В. Не можу відповісти.

6. Хто, на ваш погляд, має на ваших дітей вирішальний вплив?

А. Мати.

Б. Батько.

В. Учитель.

Г. Товариші.

Д. Не можу відповісти.

7 Де після 9-го класу ваша дитина буде навчатись?

А. В ПТУ.

Б. У технікумі.

В. У школі.

8. Чи діляться з вами своїми планами та думками ваші діти?

А. Завжди. Б. Не завжди. В. Не довіряють. Г. Не можу відповісти.

9. Як ви проводите спільно з дітьми вільний час?

А. Відвідуєте кіно, театр. Б. Читаєте і обговорюєте молодіжну пресу. В. Займаєтесь спортом. Г. Просто гуляєте.

Анкета "Зміст і методика виховання школярів у сім'ї""

1 Яким чином ви виховуєте у дітей повагу до старших^.?

2. Як організовуєте статеве виховання дітей в сім'ї?

3. Чи розповідаєте ви своїм дітям про охорону природи?

4. Чи виховуєте ви у своїх дітей культуру мови і мовлення?

5. Як ви виховуєте у дітей самокритичне і вимогливе ставлення

6. Яким чином формуєте у дітей єдність переконань і поведінка

7. Чим ви керуєтесь у вихованні дітей: емоціями чи розумом?

8. Що ви робите для того, щоб діти поважали вас?

Анкета "Батьки як вихователі"

1. Як ви розумієте вислів "батьківський обов'язок"?

2. Чи можна вважати благополучною сім'ю, в якій вихованням займається лише хтось один із батьків?

3. Скільки часу протягом тижня ви проводите разом з дитиною? ;

4. Які традиції вашої сім'ї?

5. Оцініть традиційні взаємини у вашій сім'ї, стосунки між і дітьми?

6. Як позначається на дітях дефіцит батьківської любові?

7. Чи часто ви спілкуєтеся зі своїми дітьми?

8. Чи зважаєте ви на смаки та уподобання своїх дітей?

9. Як змінюєте ви стиль стосунків із дітьми в міру їх підростань

10. Чи користуєтесь ви у дітей авторитетом? Як ви утверджує авторитет?

Анкета "Чи знаєте ви своїх дітей?"

1. Чим особливо цікавиться ваша дитина?

2 Який улюблений предмет вашої дитини?

3. Хто є улюбленим вчителем вашої дитини?

4. Яку останню книгу прочитала ваша дитина?

5. В які ігри любить грати ваша дитина?

6. Де виконує домашні завдання ваша дитина?

7. З ким із учнів з класу дружить ваша дитина? Що знаєте ви про її друзів?

8. Де, коли і як проводить свій час разом із друзями ваша дитині занять у школі?

9. Які клуби, гуртки, секції відвідує ваша дитина?

10. Які телепередачі любить ваша дитина?

11. Як ви можете допомогти своїй дитині у навчанні?

Анкета "Як ви забезпечуєте умови для навчання дітей удома?"

І Як ви організовуєте процес виконання домашнього завдання своїми

2 Чи є у вас у квартирі куток для учня?

3 Як ви контролюєте виконання домашнього завдання своїми дітьми? 4. Чи звертаються до вас діти за допомогою при виконанні домашніх лань? У чому виявляється ця допомога? 5 Чи є у вашій домашній бібліотеці улюблені книжки ваших дітей?

6. Які журнали, газети ви виписуєте чи купуєте для своєї дитини?

7. З якими труднощами в організації праці учнів ви зустрічаєтесь? Як і долаєте?

8. Чи аналізуєте ви разом із дитиною причини виникнення у неї труднощів у її навчанні? Чи допомагаєте їх долати?

9. Як використовуєте методи заохочення і покарання для стимулювання і навчання дітей?

Анкета "Чи достатньо ви цікавитеся своїми дітьми?"

1. Чим цікавиться ваша дитина?

2. В якому віці вона навчилась читати і писати?

3. Якому заняттю надає перевагу?

4. Як часто дитина ставить вам запитання?

5. На які теми любить фантазувати ваша дитина?

6. Чи можете ви навести приклад вирішення вашою дитиною якихось проблем?

7. Чи звертається до вас ваша дитина за допомогою при виконанні зобов'язань та вирішенні проблем?

8. Чи вважаєте Ви, що у вашої дитини є особливі здібності до певного ' діяльності? У чому вони проявляються?

9. Коли саме було виявлено ці здібності?

Анкета "Як ви співпрацюєте із педагогічним колективом школи, у якій навчається ваша дитина?"

1 Яку інформацію ви хотіли б отримати на батьківських зборах?

2- Які питання виховання вас особливо хвилюють?

3- Яку пресу ви читаєте?

^4. Чим ви можете допомогти класному керівнику в роботі з учнями?

На що слід звернути особливу увагу вчителю в роботі з вашою дитиною.

Тест "Перевіримо, які ми батьки"

1. Чи допомагаєте ви вранці дітям одягатися?

2. Чи домагаєтесь ви того, щоб ваша дитина завжди була вдягнена бездоганно?

3. Чи тримаєте ви дитину за руку, переходячи через дорогу?

4. Чи часто ви повторюєте: "Ось виростеш великий, як тато..'?

5. Чи переконуєте дитину в тому, що вона повинна бути кращою однолітків?

6. Чи дозволяєте ви собі в присутності дитини критикувати її вихователів і вчителів?

7. Чи втручаєтеся ви в дитячі суперечки і конфлікти.?

8. Чи використовуєте в розмові з дитиною таке порівняння, як "А от -| в дитинстві..."?

9. Чи вимагаєте, щоб дитина завжди повідомляла вас, чим зайнята І ким дружить?

10. Відчуваючи недовір'я до інших батьків, чи пропонуєте ви своїм | тям не ходити в гості до друзів і товаришів, а запрошувати їх до себе?

Відповідати на запитання слід: "так", "ні", "інколи". За кожну відповідь "так" - 3 бали, "ні" - 1 бал, "інколи" - 2 бали.

Від 10 до 15 балів. Вам відомо, що не можна виховувати дитину за допомогою заборон, не можна зловживати опікою, настановами та моралізуванням. Ви правильно сприймаєте факт дорослішання сина чи доньки,! більше того, ви допомагаєте їм у становленні самостійності, прагнучи, вони зберегли довір'я до вас.

Від 16 до 23 балів. Вам важко, але ви допускаєте, що ваша донька має в житті власну стежку, що вона може бути не згідна з вами. Ви (| жди згідні з учителями, і тому із ними у вас не виникає взаєморозуміння. Вам важко жити з думкою, що ваша дитина росте і дорослішає, що її| залежність від батьків зменшується. Дайте їй трохи більше волі - це конче потрібно і вам, і їй.

Від 24 до ЗО балів. Вам не вдалося налагодити належні стосунки учителями, ні з друзями та однолітками вашого сина чи доньки. у надмірній, хворобливій любові до своєї дитини. Ви живете викликаючи у неї роздратування, у ній для вас - весь сенс життя. Навряд чи це сприяє виховані дитини, налагодженню нею контактів з людьми, що її оточують, неодмінно слід змінити стиль поведінки, відмовитися від ланцюгів, в кували власну дитину. Ви переконаєтеся, наскільки легше стане вам у вас вивільниться час, і ви зможете більше уваги приділити чоловікові

СІМ'Я І РОДИННЕ ВИХОВАННЯ (Концепція)

Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської цивілізації. В процесі цього розвитку сім'я набула функцій, які тільки в єдності і сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту й регульовані біологічними законами та морально-правовими нормами системи відтворення, збереження і зміцнення надбань духовної культури, звичаїв, традицій кожного народу та осягнення вселюдської культури, роду людського.

Деформація функцій сім'ї, яка послідовно здійснювалася в останні десятиліття шляхом соціальних та культурних реформ, позбавлення сім'ї приватної власності, засобів виробництва та реалізації продукції, пролетаризація населення, знецінення ролі особи в господарчій, науковій та духовній сферах призвели і до порушення в цілому зв'язків між ними. Особливо це позначилося на виховній функції, виявившись у відчуженні батьків і дітей, національному нігілізмі, духовному зубожінні молоді, втраті високих ідеалів української родинної педагогіки, що найповніше визначає ідеал сім'ї та людини, умови, форми й методи його досягнення.

Сучасні умови, в яких перебуває українська сім'я, характеризуються найперше різкою зміною соціально-економічних відносин у суспільстві, за яких пріоритети мають надаватися особистості людини, її практичній діяльності в усіх напрямах господарювання та духовної культури.

Разом з тим сім'я, як явище економічне й соціокультурне, зазнає в сучасних умовах значного впливу різних факторів. Причому їх дія часто має взаємовиключаючий характер. Зміцнення тільки економічної функції сім'ї може спричинити так званий егоїзм сім'ї, клановість, духовне зубожіння. Розвиток соціокультурної функції на шкоду іншим нерідко призводить до втрат зв'язків з реальним життям, інфантилізму та ін. Фактори стабілізації; сім'ї можуть одночасно виступати і як фактори її дестабілізації, консерватизму.

Процес формування, становлення і розвитку сучасної сім'ї, проходить у складних і суперечливих умовах. Вони характеризуються досить різкою зміною суспільних відносин, економічної функції сучасної сім'ї, її відношення до засобів виробництва та поглиблення автономізації.

Досвід минулих років існування сім'ї засвідчує, що разом із певними здобутками вона багато й втратила зі своєї педагогічної системи виховання особистості.

Сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом з тим, сучасна сім'я і сама потребує як матеріальної, так і педагогічної та культурологічної допомоги, її надають! певною мірою державні й виробничі організації, заклади освіти і культури] дитячі садки, школи, бібліотеки, клуби, будинки культури, громадські організації.

Проте ще й сьогодні суспільство та наука не позбулися старих підходів до оцінки суспільної ролі сім'ї, педагогічних явищ, вибудови теоретичних положень, які різнобічне охоплювали б умови й процес, за яких функціонує повноцінна сім'я, здійснюється освіта й виховання особистості. Все це зумовлює потребу по-новому підійти до проблеми сім'ї і виховання в ній дітей, її зв'язків з соціальним середовищем, осмислення історичного досвіду української родини та формування відповідно, в ній оригінального самобутньої педагогіки, освоєння й розвитку цієї педагогіки всіма наступними поколіннями українського народу.

В основі української родинної педагогіки й психології завжди чітко вирізнялися її ідеали, суттю своєю вкорінені в глибини життя народу, його свідомості, праці й творчої діяльності. Споконвіку для нашого народу найвищими і святими були ідеали сім'ї як першооснови життя людини, своєрідної фортеці, яка забезпечує розвиток і захист найкращих якостей особистості; праці як найповнішої форми вияву творчих здібностей і можливостей людини, джерела достатку й радості, забезпечення повноцінного життя родини; духовності, цієї синтетичної форми осягнення світу й себе в єдиному високоморальному вимірі творчої діяльності і гуманного ставлення до навколишнього середовища та людей; громадянства як відчуття особистої належності до рідної землі, держави, сім'ї, роду, способів життя, традицій і звичаїв, відповідальності за їх збереження, розвиток й примноження.

На цих засадах і має відроджуватись українська сім'я та виховання підростаючих поколінь. Такий підхід забезпечить повноцінний розвиток суспільства і суспільних відносин в умовах ринкових реформ, соціальної дестабілізації й моральної пригніченості значних мас населення, спаду народжуваності дітей, зниження сільськогосподарського і промислового виробництва.

...