Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій

Сутність феномену техноматика. Сутність технології оновлення підготовки вчителя як засобу реалізації її моделі. Модульна програма навчального курсу "Інтегрований курс педагогіки". Рівень теоретичної і ступінь практичної підготовленості майбутніх учителів.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.06.2014
Размер файла 74,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

- креативний - характеризується тим, що вирішення проблеми не обмежується відтепер евристичними прийомами, а постає самостійною проблемою, призводить до теоретичного відкриття або до постановки нової проблеми.

Пізнавально-операційні модулі були підготовлені для реалізації на лабораторних заняттях з педагогіки з метою розширення, поглиблення і закріплення знань студентів, розвитку їхніх професійних і творчих здібностей за допомогою автоматизованої системи тестування знань ““.

Запропонований програмний комплекс дозволив створити позитивні умови для поточного і підсумкового контролю системи знань, норм і цінностей кожного студента з урахуванням його індивідуальних особливостей, а також звільнив викладача від рутинної перевірки та іспитів. Характерною особливістю означеного комплексу було те, що він давав змогу оцінити відповідь студента в довільній граматичній формі за допомогою спеціальної системи ідентифікації відповідей, що була розроблена на базі теорії подібності фраз. Ідентифікація полягала в порівнянні відповіді, що надходила від студента, з еталоном, який зберігався в памяті ЕОМ, в обчисленні величини подібності відповіді з еталоном, у виставленні оцінки на підставі цієї подібності.

Кожний пізнавально-операційний модуль передбачав:

- систему завдань до міні-модуля з урахуванням рівнів пізнавальної активності, створених на базі теоретичних положень змістових модулів, що реалізувавсь у двох режимах - “тренування” і “іспит”;

- “підручник”, створений на базі теоретичних положень відповідно змістових модулів, який дозволяв отримувати коротку інформацію щодо змісту кожного міні-модуля;

- систему “ів”, тобто систему допомоги тому, хто проходив тестування, як сутнісні відомості відносно кожного конкретного завдання.

Отже, оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів відбувалось на основі створення умов для формування нового світобачення та умов для самодостатнього розвитку особистості. З цією метою, з одного боку, був розроблений теоретичний курс, в основу якого була покладена інтеграція педагогічних дисциплін і суміжних з ними на ідеях єдності і гармонії. З іншого боку, на основі запропонованого курсу були створені змістові, технологічні і пізнавально-операційні навчальні модулі для реалізації умов щодо самодостатнього розвитку особистостей майбутніх учителів.

Забезпечення поєднання запропонованих умов з метою становлення педагогічного професіоналізму майбутніх учителів стало можливим завдяки створенню відповідного дидактичного процесу, який отримав назву модульного.

Модульний дидактичний процес має трьохкомпонентну структуру, до складу якої входить мотиваційний компонент, компонент пізнавальної діяльності і компонент управління цією діяльністю.

Мотиваційний компонент розглядається як процес, у результаті якого визначається діяльність, що має для індивіда особистісне значення, формує усталеність інтересу до неї і перетворює задані із зовні цілі у внутрішні потреби особистості. Забезпечення мотиваційного компонента дидактичного процесу відбувалося за допомогою таких умов:

- усвідомлення студентами ролі набутих знань, норм і цінностей у процесі реалізації навчальних модулів для майбутньої діяльності;

-стимулювання прагнення до виконання студентами ускладнених завдань;

- вільний вибір студентами рівня завдань щодо технологічного модуля;

- вільний вибір темпу і кількості випробовувань у процесі виконання завдань пізнавально-операційних модулів та можливість спілкуватись з компютером звичайною мовою;

- поступове залучення студентів до визначеного кола професійних інтересів з притаманною мовою спілкування, критеріями і престижем професійної компетентності.

Наступний компонент модульного дидактичного процесу - функціональний, тобто навчально-пізнавальна діяльність студентів. Його метою було забезпечення умов для становлення педагогічного професіоналізму майбутніх учителів як готовності до оволодіння системою основ наук, духовною і педагогічною культурою та виховною і дидактичною технологіями.

Сутність навчально-пізнавальної діяльності студентів полягала:

1) в оволодінні:

системою основ наук: наукові програми, теорії, закони, закономірності, моделі, класифікації, категорії, процеси, явища, поняття, факти тощо;

системою норм: цілі, плани, програми, проекти, алгоритми, інструкції, стандарти, методи, методики, технології, підходи, версії, правила тощо;

системою цінностей: ідеї, переконання, ціннісні орієнтації, концепції, світоглядні програми, установки, оцінки, ставлення, устремління, вірування тощо;

2) у формуванні готовності до оволодіння системою знань, норм і цінностей, духовною і педагогічною культурою, виховною і дидактичною технологіями;

3) у реалізації модульного навчання як інноваційної педагогічної системи, створеної на основі єдності трьох взаємозалежних модулів: змістового, пізнавально-операційного і технологічного.

Забезпечення навчально-пізнавальної діяльності студентів відбувалося на основі єдності змістового, технологічного і пізнавально-операційного модулів, що реалізувалось на таких етапах:

а) адаптивно-мотиваційний:

- знайомство із структурою і змістом модулів та з логікою їх побудови;

- сприйняття і осмислення змістового модуля, його мети і призначення;

- знайомство з методикою організації навчально-модульного процесу;

б) пізнавально-операційний:

- знайомство з автоматизованою системою тестування знань , її призначенням і особливістю застосування;

- засвоєння змісту конкретного міні-модуля в режимі “тренування”;

- тестове оцінювання рівня оволодіння знаннями, нормами і цінностями в процесі поточногоі підсумкового контролю в режимі “іспит”;

- корекційна діяльність щодо засвоєння навчального матеріалу;

в) діяльнісно-продуктивний:

- знайомство із структурою і змістом технологічного модуля, його метою і призначенням;

- відпрацювання вмінь, навичок і способів узагальнюючої і рефлексуючої діяльності;

- оцінка і самооцінка засвоєної системи знань, норм і цінностей;

г) контрольно-коригуючий;

- підсумковий контроль з кожного навчального модуля за рівнем засвоєння знань;

- корекція навчально-пізнавального процесу щодо засвоєння отриманого досвіду.

Наступний компонент модульного дидактичного процесу - управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Управління розглядається нами як система спостереження, корекції і контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів з метою підтримки і виконання поставлених цілей і задач. Залежно від функціонального призначення управління буває розімкнене і замкнене. Розімкнене управління здійснюється шляхом контролю і корекції процесу навчання за його кінцевим результатом. Замкнене управління передбачає постійне спостереження за кожним навчальним елементом, основними характеристиками начання і корекцією навчальної діяльності в разі відхилень від визначеної норми.

Управлінські можливості модульного дидактичного процесу поділяються на три фази, відповідно до функціональної сфери: управліня підготовкою завдань до пізнавально-операційних і технологічних модулів; управління процесом навчально-пізнавальної діяльності або процесом функціонування; управління процесом поточного і підсумкового контролю.

У пятому розділі “Дослідження результатів функціонування модульного дидактичного процесу” подано аналіз доцільності і результативності функціонування модульного дидактичного процесу та ефективності управління ним у ході його реалізації.

Доцільність функціонування модульного дидактичного процесу розглядалась як завершений процес засвоєння студентами системи знань, норм і цінностей, тобто досягнення ними нормативного рівня засвоєння і завершеності процесу оволодіння технологічним досвідом, досягнення ними другого рівня самореалізації.

Процес навчання буде вважатись завершеним, якщо коефіцієнт засвоєння Ка0,8, оскільки це означає, що в наступній діяльності студент буде здатний до самоуправління своїм навчанням, самовдосконалення своїх знань і до самостійного виправлення своїх помилок.

Показником якості засвоєння змістових модулів виступив параметр “рівень засвоєння системи знань, норм і цінностей”, який характеризує ступінь досягнутої в навчанні майстерності оволодіння теоретичними знаннями. Розглянемо три рівні засвоєння, що відрізняються способом використання вихідної інформації в діяльності:

І рівень - настановчий: грунтується на відтворенні сутності педагогічних явищ, процесів педагогічної дійсності за допомогою включення студента в ситуацію вільного вибору понятійно-термінологічного поля і зняття психологічного барєру в діалозі з компютером через систему “ів” і компютерного підручника;

характеризується рівнем подібності відповіді з еталоном 0,8, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,8 і оцінкою, яка належить проміжку (0,2;

ІІ рівень - нормативний: грунтується на застосуванні знань, норм і цінностей в типових ситуаціях за допомогою включення студента у проблемно-пошукове поле і поле оперативного зворотного звязку;

характеризується рівнем подібності відповіді з еталоном 0,7, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,7 і оцінкою, яка належить проміжку (2,4;

ІІІ рівень - продуктивний: грунтується на застосуванні знань, норм і цінностей в нетипових ситуаціях за допомогою включення студента і в нові умови діяльності;

характеризується рівнем подібності відповіді з еталоном 0,6, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,6 і оцінкою, яка належить проміжку (4,6.

Технологічний досвід визначався нами як сукупність знань, умінь і навичок, засвоєних у процесі оволодіння технологічними модулями.

Показник якості засвоєння технологічних модулів визначався за допомогою параметра “ступінь оволодіння технологічним досвідом”, як ступінь самореалізації в досягнутій практичній діяльності. Розглянемо три ступеня оволодіння, що відрізняються способом використання засвоєного досвіду:

І ступінь самореалізації: грунтується на діяльності, спрямованій на реалізацію засвоєного досвіду за допомогою включення студентів в умови здійснення вільного відтворення діяльності в типових ситуаціях;

характеризується коефіцієнтом повноти виконаного завдання Кп0,8, який еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,8, та оцінкою за виконане завдання, що належить проміжку (1,2;

ІІ ступінь самореалізації: грунтується на здійсненні вільного відтворення діяльності в нетипових, нових ситуаціях, що опирається на попередній досвід пошукової діяльності;

характеризується коефіцієнтом повноти виконаного завдання Кп0,7, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,7, та оцінкою за виконане завдання, яка належить проміжку (2,3;

ІІІ ступінь самореалізації: грунтується на створенні нової діяльності, тобто нових правил дій, у процесі яких здобувається обєктивно нова інформація;

характеризується коефіцієнтом повноти виконаного завдання Кп0,6, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,6, та оцінкою за виконане завдання, яка належить проміжку (3,4.

Аналіз дослідження підтвердив доцільність функціонування модульного дидактичного процесу як результату завершеності процесу засвоєння студентами системи знань, норм і цінностей, тобто досягнення ними нормативного рівня засвоєння і результату завершеності процесу оволодіння технологічним досвідом як основи професійно-педагогічної підготовки, тобто досягнення ними ІІ-го рівня самореалізації.

Доцільність функціонування модульного дидактичного процесу характеризується: підвищенням середнього балу до 4,2 і 4,1; переважною кількістю високих оцінок; переважною кількістю студентів (77,6%), які належать до нормативного і продуктивного рівнів і кількістю студентів, що належать до ІІ-го і ІІІ-го ступенів самореалізації (74,9%).

Експериментальна перевірка функціонування модульного дидактичного процесу підтвердила його результативність щодо впливу таких факторів: підвищення рівня засвоєння знань, норм і цінностей; формування вміння здійснювати самоуправління своєю навчально-пізнавальною діяльністю; оволодіння педагогічною технікою і майстерністю; розвиток самостійного мислення; формування нового світобачення.

Результати аналізу засвідчили також вплив на ефективність навчально-пізнавального процесу таких факторів, як індивідуалізація навчання; здійснення оперативного зворотного звязку; модульна структуралізація змісту навчального матеріалу; активізація процесу навчання.

У ході дослідження встановлено, що управління модульним дидактичним процесом характеризується: модульним навчанням, упраління якого відбувається під безпосереднім впливом викладача; компютерним управлінням процесу навчання; самоуправлінням своєю навчально-пізнавальною діяльністю самими студентами під опосередкованим управлінням викладача; розімкненим і замкненим управлінням у ході самого навчання.

Моделювання дозволило у відповідності з розглянутим характером управління створити шість дидактичних систем:

(РУВ) - розімкнене управління модульним навчанням здійснює викладач;

(ЗУВ) - замкнене управління модульним навчанням здійснює викладач;

(РУК) - розімкнене управління модульним навчанням здійснює компютер;

(ЗУК) - замкнене управління модульним навчанням здійснює компютер;

(РСУ) - розімкнене самоуправління модульним навчанням;

(ЗСУ) - замкнене самоуправління модульним навчанням.

Експериментально встановлено, що серед розглянутих дидактичних систем найбільш ефективними виявились: 1) (ЗУК) - замкнене управління за допомогою компютера; 2) (ЗУВ) - замкнене управління, що здійснював викладач; 3) ( ЗСУ) - замкнене самоуправління, що здійснювали студенти в ході виконання завдань.

Одержані результати дидактичного експерименту засвідчили, що впровадження модульного підходу до навчання за підтримкою компютерних засобів управління в сукупності з традиційними, тобто за допомогою викладача і самоуправління, сприяє постійному слідкуванню в ході навчання за основними характеристиками:

за рівнем засвоєння студентами системи знань, норм і цінностей;

за ступенем оволодіння ними технологічним досвідом;

за умовами, що сприяють самовдосконаленню студентів.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження було спрямоване на вивчення і розробку інноваційних технологій у професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителів. Автором було розроблено технологію оновлення означеної підготовки як засобу реалізації відповідної моделі та інформаційно - модульну технологію як засобу вдосконалення цілісного навчально - виховного процесу ВНЗу. Запропоноване дослідження здійснювалось у контексті проблем і завдань, що стоять перед фахівцями вищих навчальних закладів на засадах реформування концептуальних, структурно - змістових, технологічних і організаційно-дидактичних положень.

У дисертації подано результати реалізації освітніх реформ, засвоєння, впровадження і використання нових технологій як здійснення інноваційної діяльності в межах педагогічної сфери, що може відбуватися на макро-, мезо- і мікрорівнях і має складну динамічну структуру. Оскільки дослідження вимагало докладного вивчення педагогічної інноватики у звязку з технологічними процесами в освіті, було запропоновано специфічний напрям педагогічних досліджень - техноматику.

Техноматика це специфічний напрям педагогічної інноватики, що вивчає шляхи вдосконалення, трансформації і комплексного оновлення традиційного педагогічного процесу за допомогою технологічних нововведень. Технологічні нововведення реалізуються у процесах, що визначаються як сукупність послідовних дій, спрямованих на конкретний педагогічний результат.

Техноматика інтегрує в собі сукупність знань з філософії, педагогіки, психології, соціології та інформатики як наук, що лежать в основі проектування, створення і застосування технологічних процесів в освіті. Відтак, предметом техноматики як напряму педагогічної інноватики є технологічний процес, що охоплює широке коло сучасних проблем оновлення навчання, виховання, освіти, способів і засобів її інформатизації.

Провідними тенденціями техноматики є:

розробка, впровадження і розповсюдження педагогічних технологій, що прискорюють процеси оновлення і модернізації сучасної системи освіти;

підготовка майбутніх учителів упродовж усього періоду становлення професійної школи і педагогічної думки відбувається таким чином, щоб цей процес сприяв перманентному оновленню, усвідомленню і впровадженню нових ідей і технологій.

Для оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів було розроблено модель, що відтворює цілісну систему науково-методичного забезпечення, до складу якої входять такі компоненти: концептуальний - методологічні положення щодо процесу оновлення; структурно - змістовий - теоретичне обґрунтування цього процесу; технологічний - обґрунтування технологій оновлення підготовки; організаційно-дидактичний - управління модульним дидактичним процесом.

Запропонована модель забезпечує комплексне вирішення проблеми особистісно орієнтованої професійно-педагогічної підготовки вчителя за схемою: оновлення цілей підготовки, її змісту, структури, а також технологій навчання та управління.

Реалізацію даної моделі забезпечує відповідна технологія оновлення професійно-педагогічної підготовки, що була розроблена на основі горизонтального зрізу, тобто методологічного аналізу різних наукових підходів щодо підготовки, і вертикального зрізу, тобто впровадження нових технологій в цілісний навчально-виховний процес. Така технологія забезпечує: моделювання досвіду, тобто опис того, що ми прагнемо досягти; апробацію моделі на практиці; процесуальний аналіз експерименту, його корекцію в ході роботи; перевірку моделі на практиці з урахуванням корекційних змін; підготовку рекомендацій для широкого впровадження.

Шляхи досягнення прогнозованих результатів визначались відповідною діяльністю, спрямованою на:

формування нового світобачення як засобу визначення власної позиції людини щодо соціально-політичної, науково-теоретичної, філософської, релігійної, моральної та естетичної орієнтації в сучасному перебігу подій;

створення умов для самодостатнього розвитку особистості, який визначається як здатність до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання своєї індивідуальності, свого творчого потенціалу, готовності до інноваційної діяльності та творчої майстерності;

забезпечення гармонійного поєднання нового світобачення і умов для самодостатнього розвитку особистості з метою становлення педагогічного професіоналізму як духовної, інтелектуальної, емоційної і фізичної готовності до фундаментального оволодіння системою педагогічних наук, духовною і професійно-педагогічною культурою, дидактичною і виховною технологією.

Провідним засобом досягнення передбачуваних результатів виступила інформаційно - модульна технологія, що представлена у вигляді комплексу інформаційної і модульної технологій навчання, яка забезпечує його індивідуалізацію. Вона була спрямована на оновлення навчально-виховного процесу ВНЗу за рахунок: проектування модульного дидактичного процесу, створення навчальних модулів, інтегрування основних педагогічних дисциплін, акцентування поглядів на індивідуально-орієнтований підхід до навчально-пізнавальної діяльності студентів. Вона гарантує прогнозований кінцевий результат і завершеність процесу навчання.

Модульна програма до “Інтегрованого курсу педагогіки” подана як структура і зміст навчальних модулів. Означені модулі містять фундаментальні поняття з: історії, які характеризують зміну норм педагогічної дійсності; теорії, яка описує систему знань, що пояснюють явища, ситуації, процеси педагогічної дійсності; технології, в яких подано засоби реалізації теоретичних знань; творчості як культури діяльності, що виявляється у процесі впровадження засвоєного досвіду.

Модульна програма будувалась за такими принципами: пізнавально-операційний характер дидактичної спрямованості; відносна самостійність елементів модуля; цільове призначення інформаційного матеріалу; поєднання комплексних, інтегруючих і окремих дидактичних цілей; оптимальна передача інформаційного і методичного матеріалу; реалізація зворотного зв'язку.

Отже, дидактичною одиницею модульної програми виступив навчальний модуль як відносно самостійна і цілісна частина реального навчально-виховного процесу, що поєднує змістовий модуль, який забезпечує теоретичний виклад навчального матеріалу; технологічний, що його реалізує на лабораторно-практичних заняттях; пізнавально-операційний, який сприяє осмисленню навчального матеріалу, забезпечує корекцію і контроль за ходом його засвоєння через систему лабораторних занять за допомогою автоматизованої системи тестування знань CONTROL.

Технологіний модуль був представлений системою методичного забезпечення у вигляді інструктивних матеріалів, а саме: довідкового матеріалу для самостійної роботи студентів теми міні-модуля; завдань для самостійної роботи студентів до лабораторно-практичних занять з урахуванням рівнів інтелектуальної активності; інструкцій щодо виконання завдань; критеріїв оцінок якості виконаних завдань; словників використаних термінів; списку літератури; індивідуальних завдань; підсумкового контролю.

Пізнавально-операційний модуль було подано як автоматизовану систему тестування знань CONTROL, як-от: систему завдань до кожного міні-модуля відповідно до теоретичних положень змістових модулів, що реалізувались у двох режимах "тренування" і "іспит"; "підручника", створеного на базі змістових модулів для одержання стислої інформації; систему "help'ів" як відомості відносно кожного конкретного завдання.

Здійснення структурно - змістового обґрунтування підготовки майбутніх учителів дозволило визначити теоретичні засади "Інтегрованого курсу педагогіки", який було побудовано з урахуванням ідей внутрішньопредметної інтеграції, а саме: педагогічної аксіології, педагогічної антропології, педагогічної технології.

За допомогою внутрішньопредметного аналізу змісту основних педагогічних дисциплін було визначено базис, завдання і знаряддя означеної інтеграції. Кооперуюча дисципліна була базисом, вихідною проблемою, що формується в рамках базової дисципліни, були завдання, а теоретичний і технічних інструментарій базової дисципліни становили знаряддя.

У дисертації визначено і теоретично обгрунтовано, що базисом означеної інтеграції виступає педагогічна аксіологія, її завданням - всебічне вивчення об'єкта і суб'єкта педагогіки - педагогічна антропологія, а знаряддям - педагогічна технологія. Логіка побудови новоутворених педагогічних дисциплін базувалася на модульній розробці щодо їх структури і змісту, визначених модульною програмою, складеною шляхом поєднання змістових модулів.

Модульне структурування дисципліни дало можливість виокремити групи фундаментальних питань, логічно і компактно їх поєднати з метою запобігання дублювання в єдину адаптовану і відкриту систему знань, норм і цінностей, що створило основу змістових модулів. Педагогічна аксіологія була представлена змістовим модулем: І. Сутність педагогіки і педагогічної майстерності. Педагогічна антропологія містила такі модулі: ІІ. Особистість учителя як об'єкт вивчення. ІІІ. Дитина як суб'єкт виховання. ІV. Дитячий колектив як ядро виховної системи. Педагогічну технологію подано в таких модулях: V. Сутність навчально-виховного процесу. VІ. Сутність виховання. VІІ. Сутність навчання.

У міждисциплінарному курсі “Педагогічна інноватика” було зроблено спробу подати з позицій системно-концептуального підходу сукупність проблем, пов'язаних із використанням інновацій у системі освіти. Інтегративну цілісність такого підходу становило модульне структурування наукових дисциплін, що забезпечують потребу оновлення освіти. Базисом такої інтеграції став зміст основних системоутворюючих категорій: інновація, педагогічна інновація, інноваційний процес, удосконалення освітнього процесу, трансформація освітнього процесу, інформатизація і технологізація освіти, а також теоретичні і практичні положення щодо застосування різноманітних інноваційних технологій у системі освіти.

Логікою експериментального дослідження було передбачене виявлення теоретичної і практичної підготовленості майбутніх учителів до професійно-педагогічної діяльності. Теоретична підготовленість фахівців була визначена за допомогою параметра “рівень засвоєння системи знань, норм і цінностей” , практична - “ступінь оволодіння технологічним досвідом”.

Показником якості засвоєння змістових модулів виступив параметр “рівень засвоєння системи знань, норм і цінностей”, який характеризував ступінь досягнутої в навчанні майстерності оволодіння теоретичними знаннями. Було розглянуто три рівні засвоєння, що відрізнялись способом використання вихідної інформації в діяльності:

І рівень - настановчий: грунтувався на відтворенні сутності педагогічних явищ, процесів педагогічної дійсності за допомогою включення студента в ситуацію вільного вибору понятійно-термінологічного поля і зняття психологічного барєру в діалозі з компютером через систему “ів” і компютерного підручника;

характеризувався рівнем подібності відповіді з еталоном 0,8, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,8 і оцінкою, яка належить проміжку (0,2;

ІІ рівень - нормативний: грунтувався на застосуванні знань, норм і цінностей в типових ситуаціях за допомогою включення студента у проблемно-пошукове поле і поле оперативного зворотного звязку;

характеризувався рівнем подібності відповіді з еталоном 0,7, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,7 і оцінкою, яка належить проміжку (2,4;

ІІІ рівень - продуктивний: грунтувався на застосуванні знань, норм і цінностей в нетипових ситуаціях за допомогою включення студента і в нові умови діяльності;

характеризувався рівнем подібності відповіді з еталоном 0,6, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,6 і оцінкою, яка належить проміжку (4,6.

Технологічний досвід визначався нами як сукупність знань, умінь і навичок, засвоєних у процесі оволодіння технологічними модулями.

Показник якості засвоєння технологічних модулів визначався за допомогою параметра “ступінь оволодіння технологічним досвідом”, як ступінь самореалізації в досягнутій практичній діяльності. Було розглянуто три ступеня оволодіння, що відрізнялись способом використання засвоєного досвіду:

І ступінь самореалізації: грунтувався на діяльності, спрямованій на реалізацію засвоєного досвіду за допомогою включення студентів в умови здійснення вільного відтворення діяльності в типових ситуаціях;

характеризувався коефіцієнтом повноти виконаного завдання Кп0,8, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,8, та оцінкою за виконане завдання, що належала проміжку (1,2;

ІІ ступінь самореалізації: грунтувався на здійсненні вільного відтворення діяльності в нетипових, нових ситуаціях, що опирається на попередній досвід пошукової діяльності;

характеризувався коефіцієнтом повноти виконаного завдання Кп0,7, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,7, та оцінкою за виконане завдання, яка належить проміжку (2,3;

ІІІ ступінь самореалізації: грунтувався на створенні нової діяльності, тобто нових правил дій, у процесі яких здобувається обєктивно нова інформація;

характеризувався коефіцієнтом повноти виконаного завдання Кп0,6, що еквівалентний коефіцієнту засвоєння Ка0,6, та оцінкою за виконане завдання, яка належить проміжку (3,4.

Результати дослідження засвідчили: підвищення середнього балу до 4,2 і 4.1, тобто переважну кількість високих оцінок, отриманих студентами; 77,6 % студентів відповідали нормативному і продуктивному рівню теоретичної підготовленості; 74,9 % студентів відповідали ІІ-му і ІІІ-му ступеню самореалізації, тобто ІІ-му і ІІІ-му ступеню практичної підготовленості до професійно-педагогічної діяльності.

Організаційно-дидактичний компонент науково-методичного забезпечення дозволив створити модульний дидактичний процес, до складу якого ввійшли: компоненти - мотиваційний, функціональний, управлінський; етапи функціонування - адаптивно - мотиваційний, пізнавально -операційний, діяльнісно - продуктивний, контрольно - коригуючий; фази управління - підготовкою завдань, процесом функціонування, процесом контролю.

Експериментально перевірено, що впровадження модульного дидактичного процесу створює умови для самодостатнього розвитку особистості майбутнього вчителя і умови для теоретичної і практичної його підготовленості до професійно-педагогічної діяльності шляхом поєднання в єдине ціле змісту і різноманітних форм і методів навчання, що було подано в навчальних модулях. Встановлено, що навчальні модулі, до складу яких увійшли змістові модулі як основні компоненти структури, реалізуються через пізнавально-операційні і технологічні.

Аналіз дослідження підтвердив доцільність функціонування модульного дидактичного процесу як результату завершеності процесу засвоєння студентами системи знань, норм і цінностей, тобто досягнення ними нормативного рівня засвоєння і результату завершеності процесу оволодіння технологіним досвідом як основи професійно-педагогічної підготовки, тобто досягнення ними ІІ-го рівня самореалізації.

Експериментальна апробація функціонування модульного дидактичного процесу підтверджує його результативність під впливом таких факторів: підвищення рівня засвоєння знань, норм і цінностей; формування вміння здійснювати самоуправління своєю навчально-пізнавальною діяльністю; оволодіння педагогічною технікою і майстерністю; розвиток самостійності в мисленні; формування нового світобачення. Результати аналізу засвідчили також вплив на ефективність навчально-пізнавального процесу таких факторів: індивідуалізація навчання; здійснення оперативного зворотного зв'язку; модульна структуралізація змісту навчального матеріалу; активізація процесу навчання.

Конкретне впровадження модульного підходу до навчання за підтримкою комп'ютерних засобів управління в сукупності з традиційними дозволяє послабити існуючі в сучасній вищій школі суперечності між: колективною формою організації навчання та індивідуальним характером діяльності; перевагою традиційних методів навчання та їх творчим характером застосування; необхідністю завершеності процесу навчання і неготовністю до його виконання; необхідністю впровадження інноваційних засобів управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів і неспроможністю їх застосування.

Проведене нами дослідження дало можливість визначити низку рекомендацій щодо застосування нових технологій у процесі професійно -педагогічної підготовки майбутніх учителів: для успішного оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів необхідна реалізація відповідної моделі, побудованої за такими принципами: професійної спрямованості, індивідуально-особистісної спрямованості, інтегративності, права вибору, громадянського самовизначення, народності, інноваційності, безперервності. Реалізація нової моделі підготовки майбутніх фахівців можлива за таких умов:

розробка впровадження відповідної технології оновлення професійно-педагогічної підготовки вчителя як комбінації технологічних процесів, спрямованих на проектування, цілетворення, прогнозування і моделювання;

використання технології оновлення підготовки вчителя, яка б забезпечувала три рівні інтеграції: технологічну - для побудови інформаційно-модульної технології, внутрішньопредметну - для побудови “Інтегрованого курсу педагогіки”, міждисциплінарну - для побудови спецкурсу “Педагогічна інноватика”;

розробка і впровадження інформаційно-модульної технології як комбінації технологічних процесів для побудови навчальних модулів, що поєднують змістові, технологічні і пізнавально-операційні;

інтеграція основних педагогічних дисциплін і суміжних з ними в єдиний “Інтегрований курс педагогіки” і спецкурс “Педагогічна інноватика” на основі модульної структуралізації з метою формування нового світобачення майбутніх учителів;

реалізація модульного дидактичного процесу, з використанням комп'ютерних засобів управління в сукупності з традиційними, з метою сприяння самодостатньому розвитку особистості та забезпечення теоретичної і практичної підготовленості до майбутньої діяльності;

врахування таких принципів в організації модульного процесу навчання: модульності, динамічності, гнучкості, різнобічності запропонованих завдань, паритетності, об'єктивізації поточного і підсумкового контролю, замкненості управління навчанням. При цьому слід пам'ятати, що в ході проведення лабораторних і лабораторно-практичних занять кількість студентів не повинна перебільшувати 12-15 осіб.

Проведене нами дослідження не вичерпує всіх питань даної проблеми. Перспективу дослідження ми вбачаємо у впровадженні в навчальний процес комп'ютерної техніки нового покоління, що має більш широкі технічні гіпермедійні можливості, дозволить здійснювати модульні дидактичні процеси, які матимуть можливість моделювати діяльність учителя у відповідних предметних середовищах, що сприятиме вдосконаленню їхньої підготовки.

ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

Монографії і навчальні посібники

1.Богданова І.М. Педагогічна інноватика: Навч. посібник.- Одеса:”ТЕС”,2000.- 148 с.

Богданова І.М. Технології в освіті: теретико-методологічний аспект: Монографія. - Одеса:”ТЕС”,1999.- 146 с.

Богданова І.М. Модульний підхід до професійно-педагогічної підготовки вчителя: Монографія. - Одеса: Маяк, 1998.- 284 с.

Богданова І.М. Модульна технологія у професійній підготовці вчителя: Монографія - Одеса: Учбова книга, 1997. - 289 с.

Богданова І.М. Інтегрований курс педагогіки: Навч. посібник . - Одеса: Хаджибей, 1996. - 160 с.

Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /І.А. Бартєнєва,І.М. Богданова; І.А. Бужина; Н.І. Дідусь; З.Н. Курлянд; І.А. Левіна, В.Г. Орищенко; Р.І. Хмелюк; О.С. Цокур; Н.А. Шевченко; О.М. Яцій. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2002. - 344 с.

Педагогіка: Навч. посібник /І.М. Богданова; І.А. Бужина; Н.І. Дідусь; Н.А. Кавалерова; З.Н. Курлянд; В.Г. Орищенко; Р.І. Хмелюк; О.С. Цокур; Н.А. Шевченко; О.М. Яцій. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2001. - 357 с.

Порівняльна педагогіка: Навч. посібник / І.М.Богданова, Н.І.Дідусь, З.Н.Курлянд, М.Ф.Ломонова, О.С.Цокур, Н.А.Шевченко, О.М.Яцій. - Одеса: ПДПУ ім.К.Д.Ушинського,2000.- 164 с.

Лекції з педагогіки: Навч. посібник/І.М.Богданова,Н.І.Дідусь,З.Н.Курлянд, Р.І. Хмелюк,О.М.Яцій.-Одеса:ПДПУ ім.К.Д.Ушинського,1999.-192с.

Педагогика высшей школы / И.М. Богданова, Н.И. Дидусь, З.Н. Курлянд, М.Ф.Ломонова, Р.И.Хмелюк, Н.А.Шевченко - Одесса: ЮУГПУ, 1998. - 96 с.

Дифференцированный подход к самостоятельной работе студентов по педагогическим дисциплинам / И.М. Богданова, Н.И. Дидусь, Ф.И.Казанжи, З.Н. Курлянд,Г.А.Нагорная, В.Г.Орищенко,Р.И.Хмелюк. - Одесса: ОИУУ, 1995. -95 с.

Збірник імітаційно-моделюючих ігор з педагогіки з урахуванням рівнів інтелектуальної активності / І.М. Богданова, Н.І. Дідусь, Ф.І.Казанжі, З.Н. Курлянд,Г.О.Нагорна, В.Г.Орищенко,Р.І.Хмелюк. - Одеса: ОДПІ,1993. - 86 с.

Методика діагностики та формування професійної усталеності майбутніх вчителів / І.М. Богданова, Н.І. Дідусь, Ф.І.Казанжі, З.Н. Курлянд, Г.О.Нагорна, В.Г.Орищенко, Р.І.Хмелюк.- Одеса: ОДПІ, 1993.- 242 с.

Учебное пособие по компьютерной диагностике педагогических способностей / И.М. Богданова, Н.И. Дидусь, Ф.И.Казанжи, З.Н. Курлянд, Г.А.Нагорная, В.Г. Орищенко, Р.И.Хмелюк.-Одесса:ОГПИ, 1992.-159 с.

Сборник методик для диагностики педагогических способностей, умений, качеств, интересов личности, психических состояний / И.М. Богданова, Н.И. Дидусь, Ф.И.Казанжи, З.Н. Курлянд, Г.А.Нагорная, В.Г.Орищенко, Р.И.Хмелюк.- Одесса: ОГПИ, 1991.- 142 с.

Статті у фахових виданнях:

Богданова І.М. Інформаційно-модульна технологія як умова забезпечення саморозвитку особистості майбутнього вчителя //Наука і освіта. - Одеса, 2002. -№1. - С.76-80.

Богданова І.М. Деякі підходи до структурування технологічних процесів в освіті //Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського.- Одеса.-2002.- Випуск 10. С. 155-157.

Богданова І.М. Філософія виховання Василя Сухомлинського і нова реальність //Наука і освіта. - Одеса. - 2001. - № 5. - С.14-15.

Богданова І.М. Модель оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів //Наука і освіта. - Одеса.- 2001.- № 2-3. - С.3-6.

Богданова І.М. Актуальні аспекти процесу оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів //Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. - Одеса. - 2001. - Випуск 6. - С.43 - 52.

Богданова И.М. Учителю о профессиональном самоопределении учащихся //Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського.- Одеса.-2000.- Випуск 11.-С.13-17.

Богданова И.М. К вопросу о личностной сфере старшеклассников //Наука і освіта. - Одеса.- 2000.-№6.- С.30-34.

Богданова И.М. Исследование особенностей корреляционной структуры показателей личностной сферы учащейся молодёжи //Наука і освіта. - Одеса. -2000.- №5. - С.29-31.

Богданова И.М. Социализация агресии старшеклассников и проявление их тревожности как объективная проблема //Наука і освіта. - Одеса.- 2000.- Спецвипуск.- С.75-76.

Богданова И.М. Техноматика как новая отрасль педагогических знаний //Сб. науч. труд. “Современные проблемы взаимодействия культуры, искусства, образования”.- Смоленск. - 2000.- Выпуск I.- С.53 - 59.

Богданова И.М. Проблема человека: мировоззренческий аспект //Наука і освіта.- Одеса.- 1999.-№1-2.- С.36-39.

Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка вчителя. Теоретичне обгрунтування // Рідна школа. - Київ.- 1998. - № 1.- С. 23 -25.

Богданова І.М. Розвиток особистості як міждисциплінарна проблема //Зб. наук. праць учасників Пятих Костюківських читань “Психологія на перетині тисячоліть”.- Київ.-1998. -Том І. - С.145-152.

Богданова І.М., Чебикін О.Я. Виявлення і оцінка професійного самовизначення учнівської молоді //Наука і освіта.- Одеса.- 1998.- №4-5.- С.29-32.

Богданова І.М. Інноваційні підходи до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів //Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського.- Одеса.- 1998.-Випуск 6-7.- С.32-37.

Богданова І.М. Етапи розвитку педагогічної думки в Україні //Науковий вісник ПДПУ ім.К.Д.Ушинського.- Одеса.-1998.-Випуск 10-11.-С.6-11.

Богданова І.М. Соціально-педагогічні аспекти оновлення професійної підготовки вчителя //Практична психологія та соціальна робота - Київ. - 1998. - № 3. - С. 21 -23.

Богданова І.М. Щодо визначення сутності педагогічної аксіології //Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - Одеса. - 1998. - Випуск 2-3. - С. 64 - 71.

Богданова І.М. Технологія побудови і використання пізнавально-операційних модулів до інтегрованого курсу педагогіки // Наука і освіта. - Одеса. - 1997. - Спецвипуск. - С.74 - 79.

Богданова І.М. Інноваційні технології у професійно-педагогічній підготовці вчителя // Наука і освіта. - Одеса. - 1997. - № 1. - С. 2 - 6.

Богданова І.М. Оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів на основі застосування інноваційних технологій //Педагогіка і психологія. - 1997. - № 4. - С.14 -16.

Богданова І.М. Інноваційні технології як умова оновлення професійно-педагогічної підготовки вчителів //Наша школа.-1997.-№ 5-6.-С.5-10

Богданова І.М. Модульна технологія як засіб підготовки студентів до професійної діяльності //Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. - Одеса.-1997.-Випуск 1.-С.29-32.

Богданова И.М. Самостоятельная работа студентов как средство формирования педагогической культуры //Сб. науч. труд. “Педагогическая культура учителя” - Одесса. - 1995. - С. 10 - 12.

Богданова И.М. Ришильевский лицей: год 1991 // Педагогическая инициатива. - Одесса. - 1991. - № 6-7. - С. 33 - 35.

Богданова И.М. Как живешь, интернат? // Педагогическая инициатива. - Одесса.- 1991. - № 8. - С. 12 - 16.

Методичні рекомендації

Богданова І.М. Прикладна педагогіка: дидактичні можливості інформаційно-модульної технології. Методичні рекомендації. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2001. - 79 с.

Богданова І.М. Інноваційні технології у професійно-педагогічній підготовці вчителя //Визначення чинників та умов, що впливають на підготовку вчителя національної школи:Методичні рекомендації.- Одеса:ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2000.- С.8-13.

Богданова І.М. Формування педагогічних здібностей засобами інноваційних технологій //Розвиток здібностей: Методичні рекомендації.- Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського,1998.- С.42-47.

Богданова И.М. Роль и место компьютеризации в образовании школьников //Профессионально-педагогическая направленность подготовки учителя в условиях реформы школы: Методические рекомендации. - Одесса: ОГПИ.- 1987. - С.122 - 127.

Богданова И.М. Методика диагностики готовности будущих учителей к компьютерному образованию школьников // Формирование готовности будущих учителей и методистов дошкольных учреждений к коммунистическому воспитанию детей:Метод. рекомендации.-Одесса:ОГПИ.-1988.-С.54 - 58.

Матеріали наукових конференцій

Богданова І.М. Самостійна робота студентів в умовах реалізації інформаційно-модульної технології //Збірник статей науково-методичної конференції “Самостійна робота слухачів в умовах інформаційного суспільства” - Одеса, 2002.- С. 129-134.

Богданова І.М. Щодо створення нового наукового напряму педагогічних досліджень - техноматики // Наук.-метод. збірник”Нові інформаційні технології навчання у навчальних закладах України”. - Одеса.- 2001. - Випуск 8. - С.24-27.

Богданова І.М. Виховний колектив як засіб формування особистості дитини //Зб. стат. Всеукр. наук.-теорет. конф. “Педагогічні ідеї А.С.Макаренка і сучасність: проблеми та перспективи”.- Переяслав-Хмельницький.-1999.- С.15-18.

Богданова І.М. Модульна технологія як засіб формування педагогічних здібностей студентів //Мат. Всеукр. конф. “Методичні проблеми учнівських і студентських олімпіад та особливості роботи з обдарованою молоддю”.- Київ. - 1998.- С.363-368.

Богданова І.М. Тенденції та закономірності розвитку педагогічної інноватики // Доклады и сообщения Междунар. конф.”Образование в современном обществе: проблемы, теория, практика”. - Одеса.- 1996. - С. 14 - 17.

Богданова І.М. Концепція оновлення процесу професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів в умовах впровадження інноваційних технологій // Доклады и сообщения Междунар. конф.”Образование в современном обществе: проблемы, теория, практика”. - Одеса. - 1996. - С. 17 - 20. - 0,5 др. арк.

Богданова И.М. Формирование алгоритмической культуры мышления школьников //Матер. науч.-практ. конф.”Всестороннее развитие личности в системе воспитательной деятельности общеобразовательной и профессиональной школы”. - Кишинев: Лумина. - 1988. - С.25 - 26.

Богданова И.М., Хмелюк Р.И. Эмоциональная регуляция творческим потенциалом учащихся при компьютерном образовании//Сб. матер. Всесоюзной конф.”Эмоциональная регуляция учебной деятельности”. - Москва. - 1988. - С. 51 - 54.

Богданова И.М. Актуальные проблемы нравственного поведения детей //Зб. матер. Міжнар. наук. конф.”Я.А. Коменський і педагогічна сучасність”. - Одесса. - 1992. - С. 26 - 27.

Богданов Д.С., Богданова И.М. О роли учителя в современной школе //Сб. матер. Междунар. конф.”Новые подходы в обучении и воспитании учащихся: поиски, проблемы, задачи”. - Одесса: ОИУУ. - 1992. - С.101 - 103.

Богданова І.М. Формування творчих якостей майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін // Зб. матер. наук.-практ. конф. “Формування творчої особистості вчителя для оновлюваної національної школи”. - Умань. -1993. - С. 16 - 17.

Богданова І.М. Система оцінки результатів педагогічної діяльності майбутніх вчителів //Матер. міжрегіон. наук.-практ. конф. - Ч.2. “Психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителя-вихователя та сучасні технології навчання”. - Житомир. - 1993. - С. 168 - 169.

Богданова И.М. Психолого-педагогические аспекты компьютерной технологии обучения в системе подготовки будущих учителей //Зб. матер. Міжнар. конф.”Psychologico-pedagogical aspects of perspective technologies and systems of instruction: “View in future”” - Odessa. - 1993. - С. 104 - 106.

Богданова И.М. Система оценки результатов педагогической деятельности будущих учителей //Матер. науч.-прак. конф.”Современные проблемы подготовки учителя”. - Херсон.- 1993. - С. 127 - 129.

Богданова И.М. Психолого-педагогические проблемы информатизации обучения учащихся пилотных школ /Матер. Междунар. конгресса “Социальные аспекты психического здоровья детей и подростков”.-Одесса.-1994.-С.10

Богданов Д.С., Богданова І.М. Аспекти формування професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів в умовах модульної оптимізації навчання //Матер. Міжнар, наук.-практ. конф.-Ч.І.”Інноваційні технології в навчально-виховному процесі вузу”.- Київ.- 1996. - С.50 - 53.

Богданова И.М. Использование информационных технологий обучения в профессионально-педагогической подготовке будущих учителей //Сб. стат. ІІІ-й Украин. науч.-метод. конф.”Новые информационные технологии обучения в учебных заведениях Украины”. - Одеса.- 1996. - С. 14 -16.

Богданов Д.С., Богданова И.М. Компьютерная поддержка творческого уровня интеллектуальной активности будущих учителей // Сб. статей междун. симпоз. “Визуальное мышление и творчество: проблемы и перспективы исследования”.- Одесса.- 1996. - С. 35-37.

Богданова І.М.Технологія побудови інформаційно-розвиваючих модулів для формування професійно-педагогічної готовності майбутніх вчителів //Зб. стат. ІV-ї Укр. Наук.-метод. конф. “Нові інформаційні технології навчання в учбових закладахУкраїни”.-Одеса.-1997.-С.31-32.

Богданова И.М., Богданов Д.С. Совершенствование самостоятельной работы студентов в условиях информатизации образования //Зб. стат. ІV-ї Укран. наук.-метод. конф. “Нові інформаційні технології навчання в учбових закладах України”.- Одеса.-1997.- С.35-36.

Богданова І.М. Деякі аспекти технологічної підготовки вчителя //Тезисы докладов І Международного конгреса “Славянский педагогический Собор”. - Тирасполь, 26-29 июля 2002. - С. 340-342.

АНОТАЦІЯ

Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2003.

Дисертація містить теоретичне і практичне дослідження процесу оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів за модульним підходом до навчання за підтримкою комп'ютерних засобів управління в сукупності з традиційними. Розкрито тенденції і закономірності розвитку нового міждисциплінарного напряму досліджень - педагогічної інноватики та його специфічного напряму - техноматики. Створено модель оновлення професійно-педагогічної підготовки вчителя як цілісну систему науково-методичного забезпечення, що складається із чотирьох компонентів: концептуального, структурно-змістового, технологічного та організаційно-дидактичного. Розглянуто три рівні інтеграційних процесів: технологічний, внутрішньопредметний, міждисциплінарний. Реалізацію даної моделі забезпечує відповідна технологія оновлення професійно-педагогічної підготовки, яка передбачає: моделювання досвіду, тобто опис того, що ми прагнемо досягти; апробацію моделі на практиці; процесуальний аналіз експерименту, його корекцію в ході роботи; перевірку моделі на практиці з урахуванням корекційних змін; підготовку рекомендацій для широкого впровадження. Провідним засобом досягнення передбачуваних результатів виступила інформаційно - модульна технологія, що представлена у вигляді комплексу інформаційної і модульної технологій навчання.

Ключові слова: педагогічна інноватика, техноматика, модульний підхід, інтеграція, інформаційно-модульна технологія.

АННОТАЦИЯ

Богданова И.М. Профессионально-педагогическая подготовка будущих учителей на основе использования инновационных технологий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04. - теория и методика профессионального образования. - Інститут педагогіки АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация содержит теоретическое и практическое исследование процесса обновления профессионально-педагогической подготовки будущих учителей с помощью инновационных технологий. Предложено использование технологии обновления подготовки учителя как средства реализации соответствующей модели и информационно-модульной технологии как средства, которое предусматривает модульный подход к обучению при использовании компьютерных средств управления в совокупности с традиционными. Раскрыты тенденции и закономерности развития нового междисциплинарного направления в исследованиях - педагогической инноватики и его специфического направления - техноматики.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.