Вірогідність і наукова обґрунтованість висновків дисертаційного дослідження були забезпечені теоретико-методологічним аналізом його основних вихідних положень; різноманіттям і взаємодоповненістю використання комплексу методів дослідження адекватних його меті, завданням і гіпотезі; достатнім обсягом і репрезентативністю експериментальних вибірок; тривалістю і широтою соціально-педагогічного дослідження, особистою участю в ньому автора, а також позитивними результатами впровадження.

Апробація і впровадження результатів дисертації здійснювались на регіональних, всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень 2 Всеукраїнського з'їзду працівників освіти” (Київ, 2001); “Інноваційні технології в сучасній освіті: стан і перспективи” (Донецьк, 2002.); “Перспективи розвитку вищої освіти в період суспільної трансформації” (Донецьк, 2002); “Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2002); “Соціальні, економічні, політичні і психологічні наслідки глобалізації в сучасному суспільстві” (Донецьк, 2003); “Молодь і майбутнє України” (Донецьк, 2003); “ДонНУ за підсумками науково-дослідної роботи за період 2001-2002 рр.,” (Донецьк, 2003.); “Ідеї В.І.Вернадського і сучасна гуманітарно-економічна освіта в контексті розвитку людства” (Кременчук, 2003.); “Інтелект. Особистість. Цивілізація” (Донецьк, 2003.); “Молодь і держава” ( Святогірськ, 2003); “Самостійна робота студентів - найважливіший засіб підвищення якості знань” (Донецьк, 2003.); “Профспілки і проблеми духовності” (Донецьк, 2003.); “Корпоративна культура як складова інноваційних технологій у вищій школі” (Донецьк, 2004.); “Молодь і майбутнє України (Донецк, 2004.); “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004.).

Кандидатська дисертація на тему: “Комплексний підхід до довгострокового програмно-цільового планування виховання молоді регіону” (спеціальність 13.00.01 - теорія і історія педагогіки) була захищена у 1984 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність соціально-педагогічного дослідження, визначено проблему, об'єкт, предмет, мету, викладено провідні положення концепції дослідження, його завдання, загальну та часткові гіпотези, методологічну основу соціально-педагогічного аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, окреслено експериментальну базу, сформульовано висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження, визначено особистий внесок здобувача, приведені статистичні дані про публікації.

У першому розділі - “Теоретичне обґрунтування дослідження соціально-педагогічних основ соціалізації молоді”- подане теоретичне обґрунтування процесу соціалізації української молоді (віком від 14 до 30 років), яка розглядається як особлива соціально-демографічна група, суб'єкт державної політики й об'єкт педагогічного дослідження; аналізуються теоретичні і методологічні основи формування гуманістичних якостей у молоді в процесі її соціалізації; розкриваються поняття: “гуманізація процесу соціалізації” і “молодь” з соціально-педагогічної точки зору; аналізуються особливості процесу соціалізації молоді промислового регіону; розглянуто соціалізаційно-ціннісні проблеми і зроблено аналіз процесу соціалізації молоді в період трансформації її в активну життєдіяльність регіону; накреслені шляхи реалізації державної молодіжної політики України на регіональному рівні.

Здійснено аналіз процесу соціалізації молоді на методологічному, загальнотеоретичному, порівняльно-історичному, соціально-педагогічному рівнях, викладена характеристика молоді як соціально-демографічної групи. На підставі вивчення праць філософів, педагогів, соціальних педагогів, психологів, демографів, істориків, культурологів, соціологів, документів і законів Верховної Ради, Указів Президента, постанов Кабінету Міністрів і розпоряджень Міністерства освіти і науки України щодо проблем соціалізації молоді і реалізації державної молодіжної політики нами виявлено, що соціалізація (від лат. socialis - суспільний) - розвиток людини впродовж усього життя в процесі засвоєння і відтворення культури суспільства. Термін “соціалізація” запозичений з політекономії; щодо розвитку людини став використовуватися в останній третині 19 ст., коли американський соціолог Ф.Гіддінгс у книзі “Теорія соціалізації” (1887) ужив його в значенні, близькому до сучасного.

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених дав нам змогу і підстави зробити класифікацію досліджень науковців за такими напрямками: філософський, соціально-педагогічний, соціально-психологічний, соціологічний і культурологічний. У кожного з таких напрямків формувались самостійні уявлення і відношення до процесів соціалізації відповідно до специфіки кожної науки. В розділі аналізуються витоки сучасної теорії соціалізації, що зосереджені в роботах Г.Тарда, У.Джеймса, З.Фрейда. Вони обґрунтували нові ідеї в пізнанні суспільства і людини, в розумінні процесу соціалізації на індивідуальному рівні. Еволюція теоретичних поглядів на проблему соціалізації набула особливої інтенсивності у ХХ столітті в працях Д.Дьюї, Е.Дюркгейма, Ч.Кулі, Р.Мертона, М.Міда, Т.Парсонса, Ж.Піаже, Ю.Хабермаса та ін. Усі вони виступали за нове розуміння сутності соціалізації і підкреслювали думку про те, що процес інтеграції індивіда в соціальну систему здійснюється за допомогою інтеріоризації загально прийнятих норм.

Нам імпонують дослідження Л.Кольберга, який, використовуючи ідеї Дж.Дьюї та Ж.Піаже, запропонував схему етапів морального розвитку людини, яку оцінював як підґрунтя морального виховання. Розглядаючи ідею виховання як стимулюючу систему постійного зростання людини, він протиставляє її рольовій теорії, яка наголошує на підпорядкуванні особистості нормам, що стають елементом свідомості індивіда в процесі інтеріоризації (присвоєння) цих норм. Надмірна соціалізація, на думку Л.Кольберга, невідворотно призводить до втрати особистістю своєї унікальності.

На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної, соціально-педагогічної, культурологічної та іншої наукової літератури можна стверджувати, що процес “соціалізації” умовно можна подати як сукупність чотирьох складових: стихійної соціалізації, зміст, характер і результати якої визначаються соціально-економічними і соціокультурними умовами, що склалися в суспільстві; відносно направлюваної соціалізації, коли держава вживає економічні, законодавчі, організаційні заходи, що об'єктивно впливають на життєвий шлях вікових і професійних груп молодого населення (визначення обов'язкового мінімуму освіти, віку і термінів служби в армії, віку одруження, віку виходу на пенсію тощо); відносно соціально контрольованої соціалізації - планомірного створення суспільством і державою умов для розвитку (виховання) людини; самозміни людини (більш-менш свідомої), що має просоціальний, асоціальний чи антисоціальний вектор спрямованості.

Сутність соціалізації молоді полягає в поєднанні пристосування (адаптації) і відокремлення особистості в умовах конкретного суспільства.

Об'єктивний зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю суспільства в тому, щоб його члени успішно засвоїли ролі чоловіка чи жінки (статеворольова соціалізація), стали суб'єктами економічного життя (професійна соціалізація), створили родину (сімейна соціалізація), були законослухняними громадянами (політично-правова соціалізація) тощо. Таким чином, людина розглядається, у першу чергу, як об'єкт соціалізації.

На думку психологів, соціалізація - це процес перетворення індивіда з його природними задатками і потенційними можливостями соціального розвитку на повноцінного члена суспільства.

Методологічними положеннями виховання і соціалізації особистості є концептуальні погляди М.Вебера, Дж.Дьюї, Е.Еріксона, Г.Маркузе, А.Маслоу, Т.Парсонса, П.Сорокіна, А.Тойнбі, А.Тоффлера, Ю.Хабермаса, К.Ясперса та інших. На думку Дж.Дьюї, істинне виховання є не щось таке, що накладається ззовні, а зростання, розвиток властивостей і здатностей, з якими людина з'являється у світ.

Дослідження цих проблем покладено і на соціально-педагогічну науку, що досліджує всю сукупність впливів на особистість і молодь, процес соціального формування людини, увесь комплекс факторів, що його визначають.

Філософія соціально-педагогічної науки покликана трансформувати глобальні загальнолюдські цінності через систему освіти і виховання. Однак ця мета не може бути досягнута тільки через інститути сім'ї і навчальних закладів або в рамках однієї лише педагогічної науки, а й через численні регіональні соціальні інститути, особливо, якщо мова йде про стратегічні цілі. Тому сьогодні об'єктивною необхідністю стає інтегрований підхід до дослідження проблем молоді у процесі її соціалізації в різних галузях науки і практики.

Однією з передумов теоретичного обґрунтування проблеми дослідження є сучасна українська соціалізація молоді - складова частина соціальної педагогіки, що сьогодні перебуває в кризовому стані, як і саме суспільство. З одного боку, значимість соціалізації молоді для успішної реалізації соціальних проектів і виходу з кризи неповною мірою усвідомлюється органами управління, з іншого боку - комерціалізація гуманітарної сфери, усе помітніше відходить від норм і цінностей “високого” рівня соціалізації до усереднених зразків освіти, агресивної масової культури, правового нігілізму і всього іншого, що входить до гуманітарної сфери соціалізації. Різкий перехід до ринкової економіки спричинив системну кризу, яка охопила і соціальну структуру українського суспільства, що закономірно привело молодь до зміни соціальних орієнтирів, переоцінки традиційних цінностей. У розділі теоретично обґрунтовується доцільність введення в науковий соціально-педагогічний обіг поняття “гуманізація процесу соціалізації”, а також подане визначення “молодь” із соціально-педагогічної точки зору; вона розглядається як суб'єкт державної політики і об'єкт педагогічного дослідження. Під класичним ідеалом гуманітаризації процесу соціалізації особистості ми розуміємо суспільну норму, що втілилася в цивілізованих зразках людських відносин європейської історії - з античності до наших часів. У межах цих зразків закладалося цілком визначене розуміння гуманітарної соціалізації й у цілому гуманітарності. На наш погляд, гуманітарність не зводиться до суми певних знань про людину й умінь, одержуваних індивідом протягом усього його життя. Гуманітарність - це самовизначення особистості в людському суспільстві і ступінь її людяності в процесі соціалізації. Ми вважаємо, що гуманізація процесу соціалізації - одна з форм людяності в людській діяльності, спрямована на досягнення індивідуальних чи суспільних змін на основі добрих людських відносин. У розділі здійснено аналіз сучасних міжнародних і державних документів щодо мети, завдань, змісту соціалізації молоді та методів вирішення її сучасних проблем. Розкриваються основні демографічні, соціально-педагогічні і психологічні проблеми, а також характеристики сучасної молоді. Визначається та уточнюється авторське розуміння терміну “соціалізація особистості”, який залишається предметом дискусії у науковому світі (Т.Дмитренко, І.Звєрєва, Л.Коваль, А.Капська, Г.Лактіонова, Л.Міщик, А.Мудрик, О.Савченко, С.Савченко, С.Харченко). Метою соціалізації, на наш погляд, має стати особисто зорієнтоване формування кожного індивіда і його соціальне виховання на прикладах позитивного ставлення людини до людини, суспільства до особистості й особистості до суспільства, розвиток соціально-економічних умов життя, а також виховання особистих гуманних якостей, які можуть бути реалізовані у різних життєвих ситуаціях людини.

Підкреслено, що теоретичним обґрунтуванням досліджуваної проблеми є складність сучасного життя молоді у промисловому регіоні, в якому присутні різні явища, фактори впливу на її самопочуття і поведінку в процесі соціалізації і трансформації в активну життєдіяльність регіону. Дослідження показало розходження між промисловим і, наприклад, сільськогосподарським регіоном, яке полягає в політичних, соціально-економічних, культурно-естетичних та інших функціях. За просторовими перетвореннями в мережі розселення приховуються зміни в її структурі і функціональній організації, що визначається соціально-економічними, політичними і культурними змінами суспільства, що впливає на процеси соціалізації молоді. Основу соціально-економічного розвитку цього територіального утворення складає промисловість як пріоритетна галузь. Відповідно до державного статусу воно може мати відносну соціально-економічну і політичну самостійність (М.Вебер, Т.Гарн'ьє, А.Мудрик, Н.Моїсєєв, А.Попов, А.Шингарєв, Е.Ховард). У процесі дослідження ми погодились із тим, що процес формування і розвитку промислового регіону варто вважати відкритою територіальною структурою для соціально-педагогічної науки і соціальної практики, як і для інших соціально-економічних і суспільно-політичних наук.

Підбиваючи підсумки теоретичного обґрунтування предмету дослідження, можна констатувати:

- дослідження підтверджує, що молодь - велика суспільна і соціально-демографічна група, що має специфічні соціальні і психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їхнє соціально-економічне і суспільно-політичне становище, їхній духовний світ перебувають у стані становлення, формування;

- на процеси соціалізації молоді регіону впливають соціально-педагогічна і виховна діяльність різних соціальних інститутів, що є відображенням реально існуючого соціально-економічного ладу у державі, сформованої соціально-педагогічної практики роботи з молоддю і соціально-педагогічних інститутів з урахуванням соціокультурних особливостей конкретної території;

- вивчення питання про статус молоді в українському суспільстві промислового регіону, про соціальні функції молодого покоління, його політичні позиції, рівень освіти і професійної кваліфікації, моральний стан і культурні потреби підтверджують гіпотезу, що сьогодні молодіжні проблеми зазвучали по-новому і є актуальною потребою у зв'язку з відновленням суспільства і необхідністю у формуванні принципово нової концепції державної молодіжної політики, що в особі молоді ми бачимо майбутнє нашої держави.

Обґрунтування теоретичних і методологічних основ соціалізації молоді промислового регіону як особливої соціально-демографічної групи дало змогу визначити шляхи та методи, спрямовані на вирішення її актуальних проблем у різних сферах життєдіяльності, а також на розробку регіональної експериментальної соціально-педагогічної моделі системи соціально-педагогічної допомоги молоді.

У другому розділі - “Логіко-методологічний аналіз, методи і технології дослідження соціально-педагогічних основ соціалізації молоді промислового регіону”- подано характеристику структури наукової соціально-педагогічної програми дисертаційного дослідження; запропоновані критерії наукового аналізу соціально-економічного, морально-духовного самопочуття і поведінки молоді промислового регіону; подано опис етапів і послідовності реалізації програми соціально-педагогічного дослідження процесу соціалізації молоді, у тому числі методології та методів вивчення її соціально-педагогічних основ із застосуванням різних науково-дослідницьких технологій; викладено основні методи дослідної роботи наукового соціально-педагогічного пошуку і програма експерименту по деяким молодіжним проблемам, а також напрямки соціально-педагогічного аналізу; здійснено моніторинг наукового дослідження і програми експерименту.

Дослідницька робота проводилася із залученням різних науково-інформаційних джерел стосовно процесів соціалізації молоді, у тому числі з різних сфер знань: філософії, соціальної педагогіки, психології, соціології, культурології, демографії, статистичних даних, документів і звітів управлінь у справах сім'ї і молоді регіональних держадміністрацій, управлінь освіти міст і районів промислового регіону, ЗМІ тощо. Відповідно до концепції дослідження підтвердило, що тільки об'єднавши зусилля владних державних структур і регіонального суспільства, можна вирішити найгостріші проблеми молоді. У розділі обґрунтовано вибір напряму досліджень, наведені приклади задач і їх порівняльні оцінки, розроблена загальна методика проведення дисертаційного дослідження.

Автором виявлені актуальні проблеми молоді в процесі її соціалізації у національно-регіональному контексті. Серед них найбільш вагомими є проблеми соціально-економічного і морально-духовного характеру, які пов'язані з періодом становлення, соціальної зрілості, входження в процесі соціалізації у світ дорослих, адаптації до нього і майбутнього його відновлення. Коло, весь зміст якого детермінується поняттям “життєвий старт”, включає цілу гаму соціально-економічних і морально-духовних проблем, породжуваних процесами одержання освіти, початком трудової діяльності, формуванням родини, професійним ростом і подальшою кар'єрою, реальним та майбутнім рівнем життя тощо. Нами зазначені такі критерії та показники програми дослідження: соціально-економічне, морально-духовне самопочуття і поведінка молоді за останні 10-12 років; соціально-ціннісні орієнтири молоді промислового регіону; соціальна активність молоді у різних сферах життєдіяльності; забезпечення гідних умов життя молоді віком від 14 до 30 років; соціально-економічна стабільність у державі і регіоні та навпаки; ефективний соціально-економічний розвиток регіонів; національна безпека держави; конкурентноздатність і стійкий розвиток від конкретного регіону до всієї української держави; підвищення уваги до проблеми молоді в процесі її соціалізації; зайнятість молоді, у тому числі: навчання, вирішення проблем безробіття, відпочинку, охорона здоров'я та інше.