Формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів

Виявлено, що проблему спілкування досліджують декілька наук - педагогіка, психологія, соціологія та ін., кожна з яких висвітлює її лише частково, однобічно. Узагальнивши одержані відомості, ми з'ясували, що спілкування є складним багатостороннім поняттям, у якому дослідники виділяють комунікативну, перцептивну та інтерактивну сторони. Враховуючи виняткову роль мотиваційних чинників у спілкуванні та позицію з цього приводу М.С. Кагана, ми також приділяємо значну увагу мотивації.

У результаті аналізу змісту спілкування було з'ясовано, що: основними елементами комунікативного процесу є учасники (відправник, одержувач), засоби передачі повідомлення (вербальні, невербальні, інтенціальні, неінтенціальні), канали його сприйняття (зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні), включеність (опосередковане спілкування, безпосереднє спілкування) та умови, в яких воно здійснюється (перепони, контекст)? основними елементами перцептивного процесу є елементи ситуації, що підлягають перцепції (суб'єкт спілкування, партнер по спілкуванню, ситуативний контекст), перцептивна інформація (загальна, конкретна, оперативно-регулятивна), відхилення у сприйнятті реальності (стереотипізація, референтні рамки, очікування, вибірковість, зацікавленість, проекція), зворотний зв'язок (позитивний, негативний, внутрішній, зовнішній, свідомий, несвідомий), а також якісні ознаки перцептивного процесу (глибина, творчість та ставлення до партнера)? основними елементами інтерактивного процесу є учасники (суб'єкт, партнер), предмет спілкування, спрямованість (на процес, на предмет, на партнера), зв'язок (доповняльний, перехресний, прихований), взаємодія (спілкування, обслуговування, комунікація, управління), рівень (наявного буття, екзистенції), результат (емоційний, фізичний, когнітивний, взаємовигідний, вигідний лише одній стороні).

Професійне спілкування перекладача ми визначаємо, як процес взаємодії перекладача з учасниками процесу міжмовної комунікації та колегами, змістом якого є обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації для встановлення взаємостосунків між ними з метою створення певного продукту праці. Спілкування виступає умовою виконання діяльності, яку воно обслуговує. Діяльність, у свою чергу, накладає відбиток на зміст, форму та перебіг процесу спілкування. Тому, розглядаючи професійне спілкування перекладача як видове поняття, ми виводили його основні характеристики з особливостей останнього. Специфічні риси визначались шляхом зіставлення функцій та типових задач, які виконує перекладач у процесі професійної діяльності, з елементами комунікативної, перцептивної та інтерактивної сторін спілкування. На основі цього визначено і описано такі різновиди професійного спілкування, як переклад, ділове та особистісне спілкування, а також комплекс особистісних рис, знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення ефективного професійного спілкування.

У процесі підготовки майбутніх перекладачів до ефективного професійного спілкування особливу увагу приділено: вихованню таких рис особистості, як високий інтелект, емоційна врівноваженість, сумлінність, гнучкість, впевненість у собі, здатність до самоконтролю поведінки, доброта, сміливість у спілкуванні? оволодінню знаннями з основ спілкування, теорії мотивації, теорії особистості, а також знанню вимог до професійної діяльності перекладача; здобуттю умінь визначати тип взаємодії, спрямованість та рівень, на якому відбувається спілкування, налагоджувати доповняльний зв'язок і досягати взаємовигідного результату, збирати та ефективно використовувати перцептивну інформацію, відслідковувати зворотний зв'язок, уникати негативної дії відхилень у сприйнятті реальності; оволодінню навичками ефективного читання та аудіювання, роботи з окремими особами, малими та великими групами, роботи в несприятливих умовах, безпосереднього та опосередкованого спілкування; подоланню стресу.

Аналіз теоретичних джерел з проблем стилів спілкування виявив три концептуальні підходи до їх вивчення: нормативний, ситуаційний та особистісний. У межах цих підходів описана значна кількість різноманітних типологічних стилів спілкування, проте, як свідчать самі розробники цих стилів, жоден із них не є універсально ефективним. Тому для успішного здійснення професійного спілкування майбутньому перекладачеві потрібно володіти різними типологічними стилями й застосовувати їх відповідно до нормативних, ситуаційних та особистісних чинників.

Результати констатуючого експерименту виявили, що у вирішенні проблемних ситуацій професійного спілкування студентами, майбутніми перекладачами перевага надається консультативному та партнерському стилям спілкування. Це призводить до того, що близько 40 % ситуацій професійного спілкування вирішуються студентами нераціонально, а це знижує ефективність професійного спілкування.

Пошук шляхів вирішення проблеми привів нас до висновку, що пристосування майбутнього перекладача до вимог професійного спілкування можна здійснити, виробивши у нього індивідуальний стиль професійного спілкування, який ми визначаємо як гнучку систему способів професійного спілкування, що виявляється в умінні перекладача максимально ефективно спілкуватися у професійній сфері, пристосовуючи особливості своєї індивідуальності до нормативних та ситуативних чинників професійного спілкування, і дозволяє перекладачеві досягати високих результатів у професійній діяльності.

Аналіз навчальних планів і програм підготовки перекладачів, опитування 432 студентів та 25 викладачів перекладу виявили, що у процесі професійної підготовки у вищих навчальних закладах формування індивідуального стилю професійного спілкування не виділяється в окремий об'єкт педагогічного впливу. Це приводить до стихійного формування стилів спілкування, внаслідок чого знижується загальний рівень професійної підготовки майбутніх фахівців. Таким чином, у результаті констатуючого експерименту була доведена практична потреба у формуванні індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів у процесі їх професійної підготовки у вищих навчальних закладах, що обумовлює пошук шляхів і способів вирішення цієї проблеми.

У другому розділі “Шляхи формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів” розроблено методику визначення рівнів сформованості стилю, визначено основні педагогічні умови його формування, представлено модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, описано умови проведення та результати формуючого експерименту, сформульовано висновки та рекомендації щодо практичного застосування розробленої моделі та педагогічних умов.

На основі аналізу складових індивідуального стилю діяльності та спілкування, а також особливостей професійного спілкування перекладача, створено структурну модель формування стилю, яка має практичну педагогічну спрямованість і є цільовою частиною концептуальної моделі. Згідно з цією моделлю основними напрямами формування стилю є формування когнітивного, мотиваційно-ціннісного та поведінкового компонентів. Педагогічний вплив на когнітивний компонент має на меті формування високого рівня знань з основ спілкування, теорії особистості, теорії мотивації, вимог до професійної діяльності перекладача, особливостей власної індивідуальності. Педагогічний вплив на мотиваційно-ціннісний компонент передбачає виховання активних позитивних мотивів професійного спілкування, творчості у професійному спілкуванні. Педагогічний вплив на поведінковий компонент спрямований на формування високого рівня уміння успішно діяти в окремих ситуаціях професійного спілкування.

У результаті теоретичних та емпіричних досліджень створено методику діагностування сформованості як індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів в цілому, так і окремих його компонентів, яка полягає у розробці показників, рівнів, критеріїв їх сформованості та діагностичних процедур і матеріалів для їх здійснення. Основу цієї методики становить тест “Стиль”, за яким визначається рівень сформованості стилю в цілому. Низький рівень відповідає 0 - 50 % правильно вирішених ситуацій, запропонованих у тесті, і свідчить про те, що сукупний середній рівень сформованості компонентів індивідуального стилю професійного спілкування даної особи є низьким, спостерігається дезінтеграція у діяльності компонентів стилю, що виявляється у домінуванні одного чи двох типологічних стилів. Середній - відповідає 51 - 75 % правильно вирішених ситуацій і свідчить про те, що сукупний середній рівень сформованості компонентів індивідуального стилю професійного спілкування даної особи є середнім, компоненти працюють достатньо злагоджено, що виявляється у більшій варіативності у застосуванні типологічних стилів, їх кількість за тестом коливається від 2 до 3. Високий рівень відповідає 76 - 100 % правильно вирішених ситуацій і свідчить про те, що сукупний середній рівень сформованості компонентів індивідуального стилю професійного спілкування даної особи є високим, спостерігається високий рівень їх інтеграції, що виявляється у рівномірному розподілі стилів за тестом, число типологічних стилів, які застосувала особа, сягає 4.

Основою для формування стилю обрано системний підхід, застосування якого дозволило розробити концептуальну модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, яка відображає мету, завдання, зміст, стратегію педагогічного впливу, основні психологічні та методичні особливості.

Аналіз стратегій спілкування за Г. Ковальовим та особливостей формування стилю дозволив з'ясувати, що домінуючою у процесі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів повинна стати розвивальна стратегія педагогічного впливу, яка в сучасних умовах втілилась в ідеях особистісно-зорієнтованої освіти, висхідні положення та керівні ідеї якої узагальнені у принципах гуманізму, реалізму, діяльності, самоорганізації складних систем, ціннісно-цільової сутності пізнання, інтегративності, діалогової взаємодії, суб'єкт-суб'єктної сутності освітньої діяльності.

Проаналізувавши психологічні особливості формування індивідуального стилю професійного спілкування перекладача, ми дійшли висновку, що він формується у процесі самовдосконалення, основними етапами якого є самопізнання та усвідомлення необхідності формування стилю, планування та розробка програми його формування, безпосередня практична діяльність, спрямована на виконання поставлених завдань, самоконтроль та самокорекція цієї діяльності. Викладач у цьому процесі виступає більше у ролі консультанта та експерта, ніж у ролі керівника.

Аналіз психолого-педагогічних розробок з проблем стилю виявив, що його цілеспрямоване формування в основному здійснюється: у межах психолого-педагогічного тренінгу, експериментального спецкурсу, у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін, іноземних мов. На нашу думку, формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів набуває найбільшої ефективності у межах спецкурсу “Професійне спілкування перекладача.” Враховуючи психологічні особливості етапів процесу самовдосконалення, зміст спецкурсу розподілено на три тематичні блоки: перший - спрямований на загальне ознайомлення з проблемою професійного спілкування перекладача та створення мотивації до вивчення курсу, другий - створює основу для самопізнання, формування мотивації самовдосконалення, саморозвитку та побудови позитивної Я-концепції, метою третього є активне набуття студентами знань та вмінь ефективного спілкування, які, поєднуючись з основою, закладеною у перших двох блоках, створюють умови для виникнення та розвитку індивідуального стилю. Спецкурс розрахований на 18 годин аудиторних занять та 36 годин самостійної роботи.