Соціально-педагогічна діяльність сучасних громадських молодіжних об`єднань в Україні

У розділі охарактеризовано діяльність тих різновікових об'єднань, які здійснюють антинаркогенну профілактичну роботу і досягають позитивних результатів (формування стійких антинаркогенних установок).

У результаті проведеного дослідження виявлено, що значним соціально-педагогічним потенціалом володіють одновікові молодіжні об'єднання. Зокрема, аналіз роботи 49 молодіжних організацій різної спрямованості дав змогу встановити, що соціально-педагогічна діяльність одновікових молодіжних об'єднань (молодь 18-28 рр.) має складну структуру. Це зумовлено пріоритетною спрямованістю мети їхньої діяльності, соціальним статусом членів об'єднань, реґіональними, національними, ґендерними особливостями, ідеологічними переконаннями. Поряд з тим аналіз результатів першого і другого етапів дослідження, а також праць ряду науковців (А. Арет, І. Бех, І. Донцов, А. Дорошенко, О. Ковальов, Г. Костюк, А. Кочетов, В. Савченко та ін.) дозволив дійти висновку, що самовиховання є основою виявлення суті і змісту соціально-педагогічної діяльності. З'ясовано, що самовиховання членів молодіжних об'єднань, це: особливий вид діяльності, спрямованої на соціалізацію і самореалізацію особистості; усвідомлений, самостійний процес, який здійснюється в контексті реалізації мети і завдань роботи молодіжних організацій; діяльність, в якій загалом відображаються вимоги суспільства до процесу формування особистості.

У процесі констатувального експерименту, завдання якого полягало у встановленні зв'язку між діяльністю одновікових молодіжних організацій і змістом процесу самовиховання, виявлено самовиховну і соціалізаційну наповненість ФОСПД 16 одновікових молодіжних об'єднань саморозвивального і самовиховного спрямування, а також визначені напрями змісту самовиховання і соціалізації членів даних об'єднань. До них ми відносимо: громадянське самовиховання, економічне самовиховання, самовиховання інтересу і любові до історико-культурної і фольклорно-етнографічної спадщини українського народу та національних меншин, котрі проживають в Україні, моральне, естетичне, трудове, екологічне самовиховання, формування національної свідомості і самосвідомості, інтелектуальний саморозвиток, антинаркогенне самовиховання у поєднанні з антинаркогенною профілактичною роботою, фізичне самовиховання у поєднанні з формуванням установки на здоровий спосіб життя, правове самовиховання.

Аналіз мотивації участі молодих людей у роботі молодіжних об'єднань (дослідженням були охоплені 286 респондентів - членів 15 об'єднань) свідчить, що основним мотивом виникнення і формування смислової установки їх членства та участі у діяльності є: 1) потреба в активному, предметному, емоційно-дружньому і змістовному спілкуванні з ровесниками; 2) потреба в реалізації власної ініціативи через діяльність поза межами офіційних структур соціалізації, які, на думку респондентів, сковують їхню ініціативу, творчість, фантазію, ставлять у жорсткі рамки, визначених школою, вищим навчальним закладом, сім'єю правил поведінки та обов'язків.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що суспільно значущим компонентом соціально-педагогічної діяльності значної групи одновікових молодіжних об'єднань є діяльність, спрямована на поглиблення в країні демократичних процесів та на побудову в Україні громадянського суспільства. Розглядаючи цей компонент як складову частину соціально-педагогічної діяльності, ми виходимо з того, що участь у ній сприяє формуванню активної життєвої позиції, виховує особистість з демократичними і толерантними установками, орієнтацією на загальнолюдські духовні цінності, виховує повагу до законів нашої держави. Цей напрям соціально-педагогічної діяльності є пріоритетним у 22 всеукраїнських молодіжних об'єднаннях та у 121 молодіжній організації, які функціонують на обласному та районному рівнях.

До соціально значущих напрямів соціально-педагогічної діяльності спілок молоді нами віднесено всебічне сприяння професійному самовизначенню, науковій та підприємницькій діяльності своїх членів. Крім пріоритетно зорієнтованих на зазначену діяльність (професійно спрямовані молодіжні об'єднання), цей напрям присутній у діяльності багатьох інших молодіжних організацій.

Значним соціально-педагогічним потенціалом володіють громадські об'єднання молодих юристів та об'єднання правозахисного характеру, які в умовах відповідної підтримки могли б стати центрами правового виховання молоді.

Перспективною і соціально значущою є діяльність громадських молодіжних об'єднань науково-дослідницького спрямування. Сам факт існування таких молодіжних організацій сприяє підвищенню інтересу молоді до сфери наукової діяльності.

У контексті інтеграційних прагнень України інтерес викликають молодіжні організації, діяльність яких спрямована на розвиток міжнародного співробітництва з молоддю інших країн.

На особливу увагу заслуговують молодіжні об'єднання, які здійснюють волонтерську діяльність. Отримані в процесі роботи матеріали свідчать, що зазначена група молодіжних об'єднань бере активну участь у реабілітації дітей-інвалідів і молодих інвалідів, а також у антинаркогенній профілактичній роботі та боротьбі з поширенням серед молоді ВІЛ/СНІД.

Соціально важливу роботу виконують і молодіжні об'єднання, основою діяльності яких є взаємодопомога соціального характеру. До цих об'єднань входять молоді люди, які самі та члени їх сімей потребують соціального захисту і підтримки.

У розділі висвітлюються особливості діяльності молодіжних організацій, які здійснюють профілактику ВІЛ/СНІД та працюють з наркотично узалежненою молоддю. Серед них масштабами своєї діяльності виділяється всеукраїнське об'єднання “Молодь проти злочинності і наркоманії” (МПЗН), яке створює спеціалізовані консультаційні служби, центри психосоціальної реабілітації і ресоціалізації молодих наркоманів, ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД; розробляє і впроваджує в практику нові моделі надання допомоги дітям, підліткам і молодим людям “груп ризику”; проводить заходи для підлітків і молоді, спрямовані на профілактику різного роду узалежнень.

Помітну роль у процесі соціалізації молодого покоління відіграють громадські об'єднання жіночої молоді.

Значну роль у розвитку національної культури і мистецтва, а також в ознайомленні молоді з фольклорною скарбницею українського народу та національних меншин, що проживають в Україні, відіграють молодіжні об'єднання мистецько-культурного та фольклорного спрямування.

Серед молодіжних організацій своєю активністю і принциповістю виділяються молодіжні об'єднання екологічного спрямування. Вони здійснюють численні акції природоохоронного характеру, часто виступають перед учнями і студентами, намагаються не лише контролювати діяльність суб'єктів господарювання, а й активно впливати на неї.

Значну роботу з формування інтересу молоді до історичного минулого нашої країни проводять молодіжні об'єднання історико-просвітницького спрямування, які беруть участь в археологічних розкопках, реставрації історичних споруд, проводять ігри на історичну тематику.

Соціально значущою є діяльність молодіжних об'єднань національних меншин в Україні. Зокрема, діяльність всеукраїнського об'єднання “Німецька молодь в Україні” та об'єднань угорської, румунської, польської, грецької, кримськотатарської та єврейської молоді сприяє гармонізації відносин між молоддю різних національностей, дозволяє молоді національних меншин оволодівати духовно-культурними здобутками своїх народів, ознайомленню з ними молоді інших національностей, формуванню національної толерантності і поваги до культури інших народів.

Значний вплив на формування свідомості молодих людей здійснюють молодіжні об'єднання, які поєднують світський характер діяльності з певною релігійною спрямованістю та молодіжні об'єднання релігійного спрямування.

На основі аналізу основних структурних компонентів діяльності молодіжних об'єднань виявлено критерії, що покладені в основу їхньої соціально-педагогічної класифікації. Доведено, що основним і визначальним критерієм є пріоритетна спрямованість діяльності об'єднань. Це зумовлено особливостями мети і завдань діяльності молодіжних організацій. Проте не всі молодіжні об'єднання можна піддати класифікації на основі зазначеного критерію. Це спричинило введення таких додаткових критеріїв: національний склад (молодіжні об'єднання національних меншин), ґендерний аспект (об'єднання жіночої молоді), особливості світоглядних позицій (об'єднання, які поєднують світський характер діяльності з певною релігійною спрямованістю; об'єднання релігійного спрямування), віковий склад (різновікові об'єднання). У результаті виокремлені такі основні групи молодіжних об'єднань.

Класифікація одновікових молодіжних об'єднань: молодіжні об'єднання, діяльність яких спрямована на поглиблення в країні демократичних процесів та на побудову в Україні громадянського суспільства; молодіжні об'єднання саморозвивального і самовиховного спрямування; професійно спрямовані молодіжні об'єднання; громадські об'єднання молодих юристів та об'єднання правозахисного характеру; молодіжні об'єднання науково-дослідницького спрямування; молодіжні об'єднання, діяльність яких спрямована на розвиток міжнародного співробітництва з молоддю інших країн; молодіжні об'єднання, які здійснюють волонтерську діяльність; молодіжні об'єднання, в основі діяльності яких знаходиться взаємодопомога соціального характеру; громадські об'єднання студентської молоді; громадські об'єднання жіночої молоді; молодіжні об'єднання мистецько-культурного спрямування; молодіжні об'єднання фольклорного спрямування; молодіжні об'єднання екологічного спрямування; молодіжні об'єднання історично-просвітницького спрямування; молодіжні об'єднання патріотичного спрямування; молодіжні об'єднання національних меншин в Україні; молодіжні об'єднання спортивно-туристичного спрямування; молодіжні об'єднання, які поєднують світський характер діяльності з певною релігійною спрямованістю; молодіжні об'єднання релігійного спрямування.

Класифікація різновікових організацій здійснена на підставі пріоритетної спрямованості їхньої діяльності: різновікові об'єднання виховної і саморозвивальної спрямованості; різновікові об'єднання спортивно-туристичної спрямованості; різновікові об'єднання екологічного спрямування; різновікові об'єднання патріотично-виховного спрямування.

Викладені у розділі матеріали дають підстави стверджувати, що основна суть соціально-педагогічної діяльності членів спілок молоді полягає: в активному прагненні до особистісного самовираження й саморозвитку; в пошуку свого місця в процесі формування демократичного правового суспільства; у захисті своїх політичних, юридичних, соціальних прав; в активному виявленні доброти й милосердя в стосунках з людьми.

У четвертому розділі - “Громадське молодіжне об'єднання початку ХХІ століття як соціально-педагогічна система” викладено результати аналізу основних чинників, які впливають на суть соціально-педагогічної діяльності молодіжних об'єднань; визначено закономірності і тенденції процесу становлення і розвитку спілки молоді як інституту соціалізації і соціального виховання молоді.

На основі вивчення різних аспектів діяльності молодіжних об'єднань як важливого засобу соціалізації, виховання і самовиховання особистості з'ясовано, що вирішальним чинником у цьому процесі є вихід об'єднань на рівень функціонування в ролі соціально-педагогічної системи. Відповідно у розділі проаналізовано й теоретично обґрунтовано суть понять “педагогічна система”, “сучасне громадське молодіжне об'єднання як соціально-педагогічна система”, “модель технології соціально-педагогічної діяльності молодіжних об'єднань”.

Установлено, що до компонентів соціально-педагогічної системи можна віднести: вихідну концепцію діяльності спілки молоді, тобто її мету, завдання, зміст, а також чітко визначену соціально-педагогічну спрямованість діяльності; суб'єкти зазначеної діяльності (члени спілки і колектив спілки); організацію функціонування і діяльності колективу спілки молоді, а також інноваційний режим розвитку.

Якщо педагогічній системі властива відносна стабільність і визначеність параметрів, то соціально-педагогічну систему характеризують випадковість і невизначеність. З'ясовано, що соціально-педагогічна система молодіжного об'єднання як самоналаштовувана система формується з багатьох елементів, неоднорідних випадковостей. Зазначимо, що описати їх за допомогою імовірнісних моделей доволі складно, хоча за певних припущень і обмежень можливо. Центральними елементами цієї системи є суб'єкти діяльності. Їхнє функціонування пов'язане з особливостями міжособистісних відносин і психологічних впливів, а прогнозування з невизначеністю.

Вважаємо, що шлях до єднання, інтеграції складових частин соціально-педагогічної системи в єдине ціле не можна розглядати як рівномірний, постійний і односпрямований. Еволюційне сходження до більш складних, вищих форм організації діяльності молодіжного об'єднання проходить через ряд суперечливих циклів. Тому неправомірно чекати поступального лінійного розвитку досліджуваного феномена. Нестабільність - умова того, що діяльність колективу спілки молоді буде розвиватися, долаючи суперечності, які при цьому виникають. Встановлено, що суттєвою характеристикою соціально-педагогічної системи молодіжного об'єднання виступає цілісність як відображення концентрації зусиль членів об'єднання в контексті реалізації його мети і завдань діяльності.

З'ясовано, що для моделювання соціально-педагогічної системи молодіжного об'єднання важливе значення має обґрунтування технології соціально-педагогічної діяльності його членів, яка базується на таких основних положеннях: визнання особистісної участі членів спілки молоді у колективній діяльності спілки як одного із провідних чинників їхньої соціалізації і соціального виховання; визнання пріоритетності соціально значущої і суспільно корисної діяльності як ефективного засобу виховання і самовиховання; оптимального поєднання у процесі діяльності молодіжних об'єднань особистісних і внутрішньоспілкових інтересів; суспільно значущий характер діяльності молодіжного об'єднання, активний зв'язок з оточуючим соціумом; культура організації діяльності молодіжного об'єднання.

У найбільш загальному вигляді соціально-педагогічну систему громадського молодіжного об'єднання можна охарактеризувати як формалізовану соціально-психологічну контактну групу молодих людей, котра функціонує в рамках організованої структури і продукує виховні та соціалізуючі впливи.

У розділі проаналізовано роль і значення міжособистісних відносин і психологічних впливів у процесі становлення соціально-педагогічної системи молодіжної організації. Зокрема, проведений експеримент дозволив підтвердити гіпотезу про те, що між станом міжособистісних відносин в організації і “задоволеністю” (чи “незадоволеністю”) її діяльністю існує пряма залежність.

На основі наукових підходів, обґрунтованих А.Капською, Г.Лактіоновою, Л.Мардахаєвим, Л.Міщик, С.Савченком, а також аналізу досвіду діяльності молодіжних об'єднань розроблено модель соціально-педагогічної технології (СПТ) для молодіжної організації. Запропонована модель включає в себе орієнтовний, виконавчий і аналітично-контрольний компоненти та послідовно реалізується як етапи діяльності: інформаційно-аналітичний, етап вибору способу вирішення проблеми, прикладний (практичний) та експертно-оціннний.

Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати висновок, що запропонована модель соціально-педагогічної технології (МСПТ) для молодіжної організації може стати своєрідним еталоном, орієнтиром змін у практиці діяльності, до реалізації якого необхідно спрямовувати суб'єкти молодіжного руху.

Використовуючи МСПТ як зразок, ми розробили соціально-педагогічні технології трьох рівнів інтенсивності діяльності (низької, середньої, високої) та різної насиченості кількістю ФОСПД (різновікові об'єднання) і чотирьох рівнів інтенсивності діяльності (низької, середньої, достатньої, високої) та різної насиченості кількістю ФОСПД (одновікові об'єднання).

Розроблені СПТ для молодіжних об'єднань - це комплекси акцій і заходів, що відображають увесь спектр напрямів змісту виховання (різновікові об'єднання) і напрямів змісту самовиховання і соціалізації (одновікові молодіжні об'єднання), що реалізуються у певній послідовності впродовж одного року.

У процесі формувального експерименту (2001 р.) зазначені СПТ були апробовані у діяльності 15 різновікових об'єднань виховної і саморозвивальної спрямованості (участь в апробації взяли 553 члени об'єднань) та 20 одновікових молодіжних об'єднань саморозвивального і самовиховного спрямування (участь в апробації взяли 523 члени об'єднань).

Завданням другої частини експерименту із застосуванням СПТ в діяльності одновікових молодіжних об'єднань була спроба сформувати у членів об'єднань установки на суспільну необхідність участі у волонтерській роботі. У результаті використання СПТ спостерігається тенденція формування позитивного ставлення (у 2002 р.) до участі у волонтерському русі. Позицію: волонтерська діяльність - це необхідна суспільству діяльність і нашим обов'язком є активна участь у ній поділяють: 38,2% членів першої групи об'єднань (показник 2000 р. - 22,2%); 48,2% членів другої групи об'єднань (показник 2000 р. - 32%); 49% членів третьої групи об'єднань (показник 2000 р. - 37,2%); 61,2% членів четвертої групи об'єднань (показник 2000 р. - 40,2%).

Результати експерименту підтвердили ефективність розроблених СПТ та доцільність їхнього використання.

Отже, частина сучасних молодіжних об'єднань постають як ефективно функціонуючі соціально-педагогічні системи, які здійснюють різноманітну діяльність виховного і самовиховного характеру, що, як засвідчують результати проведеного дослідження, прямо впливає на формування комунікативних і організаторських здібностей, рис характеру та морально-вольових якостей особистості, сприяє її інтелектуальному саморозвитку.

У п'ятому розділі - “Молодіжний рух у європейських країнах: суть та соціально-педагогічні особливості” викладено результати дослідження за такими напрямами: “Державна політика і молодіжний рух у структурі суспільних відносин в європейських країнах” та “Участь громадських молодіжних об'єднань Європи в процесі соціалізації і соціального виховання особистості”.

Викладені у розділі положення, обґрунтовані на основі аналізу дослідницьких матеріалів, дають підстави стверджувати, що молодіжні організації країн Європейського Союзу і Російської Федерації активно співпрацюють із органами влади в контексті реалізації державної молодіжної політики і в ряді країн Європи відіграють провідну роль. В цілому за підходами до організації процесу соціалізації молоді і залучення до нього молодіжних об'єднань країни Європи можна поділити на дві групи.

Перша: у цій групі країн (Данія, Іспанія, Ірландія, Італія, Португалія, Велика Британія, Франція, Фінляндія) державна молодіжна політика не виокремлюється із загальної політики держави щодо молодого покоління, надаючи максимум самостійності молодіжним об'єднанням та різноманітним приватним структурам. Характерні ознаки цієї моделі державної політики:

а) роль держави є обмеженою. Її функції - законодавче забезпечення процесу соціалізації і соціального виховання молоді та допомога різноманітним громадським і приватним структурам щодо забезпечення молодіжних програм необхідним фінансуванням та соціальною інфраструктурою;

б) суть державної молодіжної політики визначається соціокультурними і соціоосвітніми цінностями. Вона реалізується на основі забезпечення конкретних соціальних потреб молодого покоління.

Для другої групи країн (Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Люксембург, Швеція, Швейцарія, Норвегія, Росія) характерним є такий підхід: тут хоч і визнають молодіжні об'єднання як обов'язкових партнерів, але основну роль віддають державним установам. Їхнім завданням є: стратегічне планування, яке має за мету всеохоплюваність молодіжних проблем; координацію зусиль різних суб'єктів молодіжної політики; розробку і реалізацію спеціальних програм, спрямованих на підтримку ініціатив молоді в галузі економіки, освіти, професійного самовизначення, культури, дозвілля, спорту; створення і підтримку спеціальних проектів, які допомагають молоді брати активну участь у різних сферах життєдіяльності країни.

Незважаючи на те, що між цими моделями є певні відмінності, в країнах Європейського Союзу відстежуються такі тенденції: активна допомога ініціативним групам молоді, спрямована на створення ними молодіжних об'єднань та налагодження їхньої діяльності (забезпечення інформацією, надання організаційної, матеріальної та фінансової підтримки); формування у молоді почуття соціальної відповідальності, розвиток її ініціативи і творчості; створення для молоді умов, за яких вона може брати активну участь у розбудові громадянського суспільства та гуманізації відносин між людьми; сприяння розвиткові у молоді інтересу до духовних цінностей інших народів, до культурологічної співпраці з молодими людьми інших національностей.

Для молодіжного руху в країнах Європейського Союзу та в Російській Федерації характерним є різноманітність напрямів діяльності. У працях західноєвропейських дослідників (К. Аллербек, Г. Кройтц, Л. Розенмайєр, Л. фон Фріденбург та ін.) проблему участі молодіжних об'єднань у соціалізації молодого покоління розглядають як одну із найбільш важливих і дискусійних.

З'ясовано, що європейський молодіжний рух перебуває в стані перманентної самоорганізації та вдосконалення форм і змісту діяльності, створюючи умови для формування особистості. Він функціонує як поєднання окремих національних об'єднань і, в той же час як єдина полікультурна молодіжна спільнота. На основі наукових напрацювань В. Барбакової, Т. Белікової, І. Здомблеж, Т. Егорової, А. Кулічкова, Л. Масльоннікової, Д. Нечаєва, Р. Свиридон, М. Степанова доведено, що для нинішнього європейського молодіжного руху характерними є розвинуті традиції, сформована система молодіжних цінностей і принципів функціонування, загальна соціально-педагогічна спрямованість діяльності.

Таким чином, можна констатувати, що діяльність молодіжних організацій країн Європейського Союзу та Російської Федерації загалом має соціальне суспільно корисне спрямування. Вона стимулює процес самоактуалізації, самовиховання, самовдосконалення, самореалізації і саморозвитку своїх членів, створюючи для цього необхідні умови.

У шостому розділі - “Прогностичне обґрунтування подальшого розвитку українського молодіжного руху в контексті загальноєвропейських соціально-педагогічних тенденцій” - на основі врахування загальноєвропейських підходів до процесу соціалізації і соціального виховання особистості розкрито перспективи участі у ньому національного молодіжного руху. У розділі обґрунтовано висновок щодо незначної уваги як з боку владних структур, так і науковців до проблем молодіжного руху. Виявлено, що в Україні об'єктом уваги науковців є лише різновікові об'єднання. Що ж стосується одновікових молодіжних організацій, то й досі їхня різноманітна за своїм характером соціально-педагогічна діяльність не привернула уваги дослідників.

Ознайомлення з міжнародною (європейською) практикою діяльності молодіжних організацій та реальним станом функціонування національного молодіжного руху дають підстави для перегляду ставлення до зазначеної проблеми. На нашу думку, необхідно ініціювати створення державного науково-дослідного інституту соціальної педагогіки громадських молодіжних об'єднань. Вважаємо, що окремим науковцям в рамках індивідуалізованих і нескоординованих єдиним планом досліджень, самотужки вивчити й описати всю багатогранність участі сотень молодіжних організацій у процесі соціалізації і соціального виховання особистості, а також створити й апробувати моделі технологій соціалізації, виховання і самовиховання юнаків і дівчат у молодіжних формуваннях, надзвичайно складно. Це робота для колективу науковців, об'єднаних єдиною стратегією дослідження та скоординованими головними напрямами науково-дослідної роботи з розробки теорії і методики соціальної педагогіки громадських молодіжних об'єднань та практики використання спеціально розроблених і апробованих технологій соціально-педагогічної діяльності колективів молодіжних організацій.

Обґрунтовуючи стратегію організації наукових досліджень, бажано взяти до уваги і європейський досвід, зокрема Німеччини. Так, з метою координації зусиль дослідників у ФРН в 90-х рр. ХХ ст. був створений Німецький інститут молоді в Мюнхені. Важливу роль у “югендфоршунг” (дослідження різних груп молоді і проблем її соціалізації) також відіграють Дослідницький центр з проблем молоді у Ганновері, Інститут соціології молоді при Кельнському університеті, Інститут емпіричних досліджень у Франкфурті-на-Майні.

Закономірно, що процес становлення соціально-педагогічної діяльності молодіжних об'єднань значною мірою зумовлюється наявністю фахової консультативної та організаційно-методичної допомоги активу молодіжних об'єднань з боку кваліфікованих спеціалістів.

У ході дослідження з'ясовано, що молодіжні об'єднання часто звертаються до державних структур за допомогою. Основні причини звернення молодіжних організацій до державних установ - необхідність: у забезпеченні матеріально-технічних умов діяльності; у проведенні організаційних заходів; у навчанні активу; в інформаційному забезпеченні своєї діяльності; у відсутності коштів, необхідних для організації діяльності.

У розділі обґрунтовано положення про державну систему правового та соціально-економічного захисту молодіжного руху та її основні компоненти. Розроблено систему заходів, спрямованих на забезпечення соціальних ґарантій суб'єктам молодіжного руху, а саме:

- соціально-економічні. Ґарантії мають забезпечити стабільність і надійність підтримки державою молодіжного руху як сукупності молодіжних об'єднань, що сприятимуть в комплексі активній участі у процесі соціалізації і соціального виховання молодого покоління;

- політико-правові. Ґарантії визначатимуть основні законодавчі акти державної підтримки, які регулюватимуть взаємодію молодіжної організації як юридичної особи із соціумом, забезпечуватимуть представництво інтересів членів молодіжних об'єднань в органах державної влади та систему державного і суспільного контролю в царині здійснення державної політики стосовно молодіжного руху та окремих молодіжних організацій;

- організаційні. Ґарантії сприятимуть діяльності уповноважених державою служб, які займаються питаннями співпраці з молодіжними об'єднаннями; зокрема, це стосується соціальних служб для молоді; удосконалення системи роботи з лідерами спілок молоді, їхньої психолого-педагогічної підготовки.

ВИСНОВКИ

Аналіз процесу зародження і становлення соціально-педагогічних засад функціонування національного молодіжного руху дає підстави сформулювати такі висновки.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення досліджуваної проблеми, що виявляється у теоретичному обґрунтуванні суті процесу становлення і розвитку громадського молодіжного об'єднання як соціально-педагогічної системи, у розробці та експериментальній перевірці концепції соціально-педагогічної діяльності громадських молодіжних об'єднань.

2. На “демонтаж” існуючих і народження нових, досить жорстких форм соціалізації певна частина молоді відповіла створенням принципово нового інституту соціалізації - громадського молодіжного об`єднання. У цьому контексті сучасні молодіжні організації постають своєрідною формою соціального і духовно-психологічного захисту молоді, є соціальною відповіддю на існуючі в суспільстві негативні прояви, а саме: егоїзм, індивідуалізм, цинізм, нігілізм, прагнення до особистого успіху будь-якою ціною тощо. Намагаючись вибороти своє місце в системі суспільних відносин і забезпечити своє майбутнє, члени спілок молоді протиставили виклику часу колективістську згуртованість, духовно-моральне єднання, взаємну підтримку один одного.

Феномен молодіжного руху має різноманітні аспекти і є дуже складним для дослідження. Це зумовлено, насамперед, тим, що незважаючи на офіційну реєстрацію, значна кількість молодіжних об`єднань продовжують зберігати свій, по суті неформальний характер, обмежуючись однією чи кількома обраними сферами діяльності. Це, безумовно, звужує вплив зазначених молодіжних структур на ефективність процесу соціалізації і соціального виховання даної категорії молоді. До негативних аспектів необхідно віднести і малочисельність спілок молоді, несистематичний (здебільшого епізодичний) характер їхньої діяльності, відсутність цілеспрямованого педагогічного впливу, слабку матеріально-фінансову базу, заполітизованість (суть діяльності частини молодіжних організацій полягає в обслуговуванні інтересів політичних партій). Це компенсується соціалізуючим і виховним впливом спільних справ різноманітного, в тому числі і творчого характеру.

3. Процес становлення і розвитку соціально-педагогічної діяльності молодіжних товариств другої половини ХІХ - початку ХХ століть, 20-30-х рр. ХХ століття (на західноукраїнських землях), а також ЛКСМУ радянського періоду доцільно розглядати як взаємопов'язану систему соціальних і виховних мотивів, відносин і взаємодій, що знаходилися в стані перманентного розвитку.

З'ясовано, що зміст становлення і розвитку соціально-педагогічної діяльності молодіжних товариств другої половини ХІХ - початку ХХ століть, 20-30-х рр. ХХ століття (на західноукраїнських землях) та ЛКСМУ радянського періоду доцільно трактувати, по-перше, як соціально-історичне явище, в якому сконцентровано історію, розвиток і формування духовно-культурної основи нації; по-друге, як процес передачі і засвоєння соціального досвіду, духовної культури та підготовки членів молодіжних організацій до самостійного трудового життя; по-третє, як самомотивований процес розвитку особистості членів спілок молоді; по-четверте, як синтез досягнень у сфері духовно-культурних надбань і національної педагогіки, по- п'яте, як процес формування принципово нового інституту соціалізації і соціального виховання молодого покоління.

4. Теоретично обґрунтовано суть категорій “соціально-педагогічна діяльність громадського молодіжного об'єднання”, “сучасне громадське молодіжне об'єднання як соціально-педагогічна система”, “модель технології соціально-педагогічної діяльності громадських молодіжних об'єднань”.

З'ясовано, що структура “соціально педагогічної діяльності молодіжного об'єднання” як наукової категорії включає в себе мету, завдання, зміст, технології, суб'єкт, об'єкт і результат. Загальна мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації особистості. Подальша конкретизація мети відбувається у завданнях. Мета, завдання і зміст соціально-педагогічної діяльності реалізуються через технології і спрямовані на досягнення прогнозованих наслідків. У результаті теоретичного аналізу категорії “сучасне громадське молодіжне об'єднання як соціально-педагогічна система” з'ясовано, що категорія “соціально-педагогічна система” - це множина взаємопов'язаних структур і функціональних компонентів, що підпорядковані меті реалізації завдань молодіжного об'єднання. Поряд з тим соціально-педагогічна система, як механізм соціалізації і соціального виховання, являє собою сукупність взаємопов'язаних засобів, методів і прийомів, необхідних для впливу педагогічного характеру на формування особистості.

Доведено, що “модель технології соціально-педагогічної діяльності громадських молодіжних об'єднань” є зразком (ідеалізованим варіантом), що відображає цілеспрямовану, найбільш оптимальну послідовність діяльності соціально значущого і суспільно корисного спрямування (упорядковану сукупність дій, операцій, процедур, засобів, методів і прийомів, які забезпечують досягнення прогнозованої мети діяльності молодіжного об'єднання).

5. Концепція соціально-педагогічної діяльності сучасних громадських молодіжних об'єднань ґрунтується на таких основних положеннях: соціально-педагогічна діяльність є видом соціального проектування і конструювання; це організація соціально значущої і суспільно корисної діяльності дітей, підлітків і молодих людей, націленої на задоволення соціальних, культурних, освітніх потреб особистості; це наповнення життя молодої людини активним змістом, навчання мистецтву життєтворчості; це соціальний захист юної особистості, її політичних, економічних, культурних і соціальних прав; це формування активної соціальної позиції молодого покоління. Метою соціально-педагогічної діяльності є створення соціалізуючого і виховуючого середовища як важливого чинника соціально-педагогічного впливу на процес формування особистості; соціально-педагогічна діяльність - це особливий вид діяльності, спрямованої на соціалізацію і соціальне виховання особистості в системі взаємодій соціального середовища. Результатом соціально-педагогічної діяльності є формування світогляду, ціннісних орієнтацій, моральних переконань та особистісних якостей.

Обґрунтовуючи концепцію соціально-педагогічної діяльності ми виходили із припущення, що різноманітна спільна соціально значуща і суспільно корисна діяльність членів молодіжних об'єднань, яка активно впливає на процес соціалізації, виховання і самовиховання, і є соціально-педагогічною діяльністю. Результати дослідження підтверджують положення загальної і часткових гіпотез.

6. Доведено, що процес становлення і розвитку соціально-педагогічного потенціалу національного молодіжного руху і соціально-педагогічної діяльності молодіжних об'єднань складається з трьох етапів: перший - друга половина ХІХ - початок ХХ століть. Це період зародження процесу формування основних теоретико-методологічних засад соціально-педагогічної діяльності молодіжних об'єднань; другий етап - 20-і рр. - кінець 80-х рр. ХХ століття. У цей період відбулося завершення становлення суті, змісту, основних форм і напрямів діяльності молодіжних об'єднань; третій етап - кінець 80-х рр. ХХ - початок ХХІ століть. Це період становлення і розвитку соціально-педагогічної діяльності сучасних молодіжних об'єднань як основи формування принципово нового інституту соціалізації і соціального виховання особистості - українського молодіжного руху.

З'ясовано, що зародження, розвиток і становлення соціально-педагогічної діяльності сучасних молодіжних організацій характеризується такими особливостями і тенденціями:

- по-перше, відродження українського молодіжного руху в кінці 80-х рр. ХХ століття постає насамперед як: а) соціально-педагогічне явище, що відображає загальну кризу суспільної системи соціалізації і соціального виховання молодого покоління; б) системну кризу ЛКСМ України як інституту соціалізації і механізму виховання та самовиховання особистості;

- по-друге, поділом національного молодіжного руху на три групи об'єднань: 1) різновікові об'єднання; 2) політизовані молодіжні об'єднання; 3) неполітизовані молодіжні об'єднання.

Виявлено, що особливістю розвитку національного молодіжного руху постає загальна спрямованість діяльності її суб'єктів на захист соціальних прав молоді, боротьба за оптимізацію умов соціалізації молодого покоління; наявність значного числа професійно спрямованих молодіжних організацій (пріоритетний напрям діяльності); це характерно для діяльності багатьох (близько 40%) одновікових молодіжних об'єднань. Отже, спостерігається тенденція професіоналізації діяльності частини суб'єктів українського молодіжного руху, перетворення їх у своєрідні бізнесово-виробничі структури.

7. Основними чинниками, що характеризують становлення і розвиток молодіжного об'єднання як соціально-педагогічної системи є: мета і завдання як стартова основа його діяльності; наявність в активу об'єднань організаторських здібностей, певного рівня знань, умінь і навичок як загального, так і психолого-педагогічного характеру, матеріальне і фінансове забезпечення діяльності; інтенсивність діяльності членів об'єднань і її змістова насиченість; рівень партнерської співпраці з іншими суб'єктами процесу соціалізації і соціального виховання молоді (органами влади, соціальними службами для молоді, адміністрацією навчальних закладів, спонсорськими структурами, громадськими об'єднаннями); наявність кваліфікованої допомоги з боку соціальних педагогів, практичних психологів, науковців.

До механізмів функціонування соціально-педагогічної системи молодіжного об'єднання можна віднести: самоорганізацію як процес становлення і розвитку об'єднання; самореалізацію і саморозвиток особистості як процес участі індивідуума в діяльності об'єднання; самодіяльність як засіб саморозвитку особистості; самоуправління; соціальну ініціативу як джерело саморозвитку особистості.

8. Дослідження діяльності різновікових об'єднань дає підстави розглядати їх як важливий інститут соціалізації, виховання і самовиховання молоді. Зокрема, це стосується антинаркогенного виховання та формування установки на здоровий спосіб життя. З'ясовано, що у різновікових об'єднаннях, де здійснюється антинаркогенне виховання, значно зменшилась кількість членів об'єднань, які допускають можливість вживання алкогольних напоїв і тютюнопаління.

Значним потенціалом соціалізації і самовиховання володіють одновікові молодіжні об'єднання. Члени цих об'єднань переважають неспілкову молодь за багатьма параметрами формування моральних якостей і ціннісних орієнтацій. Найбільші успіхи у цьому плані мають ті суб'єкти молодіжного руху, які поєднують інтенсивність діяльності з її соціально-педагогічною різноманітністю, загальною гуманістичною спрямованістю.

Особливої уваги суспільства і владних структур потребують ті молодіжні об'єднання, діяльність яких спрямована на профілактику ВІЛ/СНІД та наркозалежності. Досвід організації діяльності таких об'єднань дає підстави вважати національний молодіжний рух значним резервом у боротьбі з негативними явищами у молодіжному середовищі. Вважаємо, що у контексті державної молодіжної політики необхідно: по-перше, всебічно підтримувати ці об'єднання (фінансово і матеріально); по-друге, активно пропагувати досвід їхньої діяльності (телебачення, радіо, преса, буклети, науково-популярна література); по-третє, сприяти формуванню нових молодіжних організацій цієї ж спрямованості; по-четвертє, актуалізувати дані напрями роботи у діяльності інших молодіжних об'єднань.

9. Застосування розроблених для молодіжних об'єднань соціально-педагогічних технологій дозволило з'ясувати наступне: 1) використання СПТ сприяє усуненню хаотичності і несистематичності їх діяльності, зводить її до логічно обґрунтованої послідовності дій з відповідним педагогічним ефектом; 2) дозволяє інтенсифікувати процес діяльності членів об'єднань, вивести її на більш високий рівень; 3) розроблені СПТ потребують подальшого вдосконалення з урахуванням результатів експерименту.

10. У вдосконаленні роботи з молоддю може допомогти використання досвіду як міжнародних, так і національних (європейських) молодіжних організацій. По-перше, європейський молодіжний рух розглядається як невід'ємна складова частина процесу соціалізації і соціального виховання молоді; по-друге, європейські молодіжні об'єднання є досить складними у контексті соціалізуючих і виховних впливів структурами за різноманітністю напрямів роботи, культурних уподобань, методів і прийомів соціально-педагогічної діяльності; по-третє, психолого-педагогічний вплив їхньої діяльності ґрунтується на засадах демократизму, толерантності і гуманізму. До характерних ознак зазначених об'єднань необхідно віднести значну чисельність молоді (членами молодіжних об'єднань у різних країнах Європи є від 30% до 70% всієї молоді (в Україні 3-4%). У країнах ЄС, на відміну від України, політизовані молодіжні об'єднання складають незначну частину від загальної їх чисельності.

11. На основі аналізу державної молодіжної політики обґрунтовано положення щодо розв'язання проблеми соціального партнерства суб'єктів українського молодіжного руху і держави. Значна увага приділена обґрунтуванню пропозицій стосовно покращання співпраці молодіжних організацій і владних структур. Зокрема, ми вважаємо, що державну політику відносно молодіжних об'єднань необхідно будувати так, щоб органи влади в своїх діях могли забезпечити послідовне і неухильне дотримання таких принципів:

- принцип полікультурності;

- рівності всіх спілок молоді перед законом; повна повага до їхніх прав на свободу думки, отримання інформації, дій, зборів тощо;

- пріоритетного ставлення до тих молодіжних об'єднань, в основі статутних положень яких покладено орієнтацію на загальнолюдські гуманістичні духовно-моральні цінності, а діяльність має яскраво виражений соціально значущий і суспільно корисний характер;

державних гарантій у здійсненні діяльності молодіжних організацій на різних етапах: створення, організаційного оформлення, безпосередньої багато профільної роботи;

всебічної підтримки традицій, змісту, форм і методів роботи молодіжних об'єднань;

узагальнення, осмислення і поширення кращого досвіду їхньої діяльності.

Вважаємо за доцільне акцентувати увагу на тому, що у своїй діяльності лідери молодіжних об'єднань мають враховувати стан полікультурності нашого суспільства, стимулювати молодіжні об'єднання до налагодження системи неформальної освіти.

Таким чином, подальший розвиток національного молодіжного руху доцільно спрямовувати на більш активну участь його учасників у соціально значущих і суспільно корисних справах, на боротьбу з негативними явищами у молодіжному середовищі.

Таким чином, отримані результати підтвердили висунуту гіпотезу, дозволили досягти мети й виконати всі завдання дослідження.

Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження доцільно використати Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту, УНКМО, обласним управлінням у справах сім'ї і молоді при облдержадміністраціях, обласним комітетам молодіжних організацій, викладачам педагогічних навчальних закладів.

12. Науково-методичні рекомендації для соціальних педагогів, працівників соціальних служб, активістів молодіжних формувань щодо впровадження соціально-педагогічних технологій у практику організації діяльності молодіжних об'єднань активно використовуються, про їх наявність, суть та особливості застосування неодноразово доповідалось на конференціях, симпозіумах, семінарах.

До подальших напрямів наукових досліджень висвітленої проблеми вважаємо за доцільне віднести: опрацювання теоретичних аспектів соціальної педагогіки громадських молодіжних об'єднань як складової частини наукового апарату соціальної педагогіки і разом з тим як теоретичної основи дослідження та осмислення процесу соціалізації, виховання і самовиховання зазначеної категорії молоді; розмежування дослідження участі громадських молодіжних об'єднань у процесі соціалізації і соціального виховання відповідно до специфіки їхньої діяльності, пріоритетної спрямованості, вікових, реґіональних, релігійних та інших особливостей; провадження державної молодіжної політики та її вплив на процес функціонування молодіжних організацій і суть їхньої діяльності; вплив співпраці молодіжних об'єднань з соціальними службами для молоді, іншими громадськими організаціями, колективами навчально-виховних закладів на суть їхньої діяльності та на процес соціалізації, виховання і самовиховання членів молодіжних об'єднань; подальшу розробку технологій соціально-педагогічної діяльності громадських молодіжних об'єднань та їхню апробацію.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Поліщук Ю.Й. Соціально-педагогічна діяльність сучасних громадських молодіжних об'єднань в Україні: Монографія. - Тернопіль: ТНПУ, 2005. - 432 с.

Науково-методичні посібники

2. Поліщук Ю.Й. Моральне виховання в контексті соціально-педагогічної діяльності сучасних молодіжних об'єднань: Науково-методичний посібник. - Тернопіль: Тайп, 1999. - 114 с.

3. Поліщук Ю.Й. Сучасне молодіжне об'єднання як соціально-педагогічна система: Науково-методичний посібник. - Тернопіль: Тайп, 1999. - 115 с.

Статті у фахових науково-методичних виданнях

4. Поліщук Ю. Ідея української державності і виховна діяльність національних молодіжних об'єднань (ХІХ - поч. ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - №3. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. - С.57-63.

5. Поліщук Ю. Формування активної життєво-соціальної позиції молодого покоління в умовах молодіжного об'єднання // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - №6. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. - С.13-18

6. Поліщук Ю.Й. Суспільно корисна і благодійницька діяльність громадських молодіжних об'єднань // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Випуск 2. Ч. 2. - Київ: НПУ, 1999. - С.105-112.

7. Поліщук Ю. ЗУНР та її історичне значення у формуванні національної свідомості і самосвідомості у членів українських молодіжних товариств (20-30-і рр. ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Історія. Випуск 8. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. - С.40-44.

8. Поліщук Ю. Молодіжні об'єднання в контексті сучасності: історія становлення і розвитку // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Історія. Випуск ІХ. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. - С.193-197.

9. Поліщук Ю.Й. Громадські молодіжні об'єднання в контексті соціальної педагогіки села // Науковий Вісник Київського національного аграрного університету. №30. - Київ: КНАУ, 2000. - С.254-260.

10. Поліщук Ю.Й. Спілкування як засіб соціалізації і виховання членів сучасних громадських молодіжних об'єднань // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Том ХХІІІ. Випуск 2. Ч.3. - Київ: НПУ, 2000. - С.128-134.

11. Поліщук Ю. Сучасне громадське молодіжне об'єднання як соціально-педагогічна система // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Педагогіка. Вип. IY. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С.93-100.

12. Поліщук Ю. Студентські молодіжні товариства в Австро-Угорській імперії та їх роль у національному вихованні молоді // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Історія. Випуск 11. - Тернопіль, ТДПУ, 2000. - С.188-195.

13. Поліщук Ю. Соціально-педагогічні взаємодії, відносини і впливи в контексті соціального виховання членів громадських молодіжних об'єднань // Збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету. Випуск третій. - Дрогобич: Вимір, 2001. - С.154-163.

14. Поліщук Ю. Соціально-психологічні умови ефективності роботи громадських молодіжних об'єднань // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць Волинського державного університету. Випуск 2. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. - С.59-69.

15. Поліщук Ю.Й. Громадське молодіжне об'єднання як сукупність суб'єктів спілкування // Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць Київського державного лінгвістичного університету. №15. - Київ: КДЛУ, 2001. - С.48-52.

16. Поліщук Ю.Й. Особистісні цінності у стратегії життєтворчості членів громадських молодіжних об'єднань // Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць Київського національного лінгвістичного університету. Випуск 16. - Київ: КНЛУ, 2001. - С.127-131.

17. Поліщук Ю.Й. Соціально-педагогічна діяльність сучасних громадських молодіжних об'єднань // Педагогіка і психологія. Формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Збірник наукових праць Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України та Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Випуск 18. - Київ-Запоріжжя: ЗОІППО, 2001. - 279-283.

18. Поліщук Ю.Й. Соціально-педагогічна установка в діяльності громадських молодіжних об'єднань 90-х років // Вісник Луганського державного педагогічного університету. - №1. - Луганськ: Альма Матер, 2001. - С.161-169.

19. Поліщук Ю.Й. Співробітництво з громадськими молодіжними об'єднаннями як чинник професійно-творчого самовизначення студентської молоді // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. ХІІІ. - Київ: Логос, 2001. - С.91-101.

20. Поліщук Ю.Й. Спілкування як основа і джерело формування особистості члена громадського молодіжного об'єднання // Вісник Луганського державного педагогічного університету. - 9(41). - Луганськ: Альма Матер, 2001. - С.167-17.

21. Поліщук Ю.Й. Сучасні українські молодіжні об'єднання і національне виховання підростаючого покоління // Педагогічні науки. Збірник наукових праць Сумського державного педагогічного університету. - Суми: ДПУ, 2001. - С.44-51.

22. Поліщук Ю.Й. Умови активізації особистісного потенціалу членів громадських молодіжних об'єднань // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. - Випуск 4. - Вінниця: ВАТ “Віноблдрукарня”, 2001. - С.83-86.

23. Поліщук Ю. Соціальне виховання і громадські молодіжні об'єднання // Обрії. Науково-педагогічний журнал. Засновник: Івано-Франківський інститут післядипломної освіти. - №1(12). - 2001. - С.26-29.

24. Поліщук Ю.Й. Громадська думка та її вплив на процес соціалізації членів сучасних молодіжних об'єднань // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. - Умань: УДПУ, 2001. - С.145-154.

25. Поліщук Ю.Й. Соціальна педагогіка сучасних громадських молодіжних об'єднань (деякі теоретичні аспекти) // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Том ХХІV. - Київ: НПУ, 2001. - С.87-97.

26. Поліщук Ю. Громадські молодіжні об'єднання у структурі соціалізації молоді в країнах - членах ЄС // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - №4. - Тернопіль: ТДПУ, 2001. - С.135-141.

27. Антинаркогенна профілактична робота в молодіжному об'єднанні “Пласт” // Вісник Дніпропетровського національного університету. Серія: педагогіка і психологія. Випуск 8. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С.159-165.

28. Поліщук Ю. Проблема ефективності соціально-педагогічної діяльності громадського молодіжного об'єднання // Науковий Вісник Чернівецького національного університету. Серія: Педагогіка та психологія. - Випуск 138. - Чернівці: Рута, 2002. - С.142-150.

29. Поліщук Ю.Й. Суспільні цінності і ціннісні орієнтації членів громадських молодіжних об'єднань // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Педагогіка. Соціальна робота. - №5. - Ужгород: УНУ, 2002. - С.61-67.

30. Поліщук Ю.Й. Самоідентифікація особистості в процесі соціально-педагогічної діяльності молодіжного об'єднання // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. Випуск 3. - Київ: Науковий світ, 2002. - С.114-122.