Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями

Размещено на http://allbest.ru

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені К.Д. УШИНСЬКОГО

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

сім'я дошкільний неблагополучний виховний

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями

Жаровцева Тетяна Григорівна

Одеса - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор

Хмелюк Раїса Іллівна,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет імені К.Д.Ушинського,

професор кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання АПН України, директор

доктор педагогічних наук, професор

Сущенко Андрій Віталійович,

Гуманітарний університет (Запорізький інститут

державного та муніципального управління)

завідувач кафедри управління педагогічними

закладами і педагогіки вищої школи

доктор педагогічних наук, професор

Грама Ніна Григорівна,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет імені К.Д.Ушинського, професор

кафедри теорії і методики дошкільної освіти

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені В.Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться “_11_” квітня 2007р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Нищинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського, за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “2” березня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Трифонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним із стратегічних завдань модернізації системи вищої освіти України на сучасному етапі є забезпечення якості підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти на рівні міжнародних вимог, відображених у Болонській декларації.

Особлива увага в останнє десятиліття приділяється сім'ї, наголошується на різкому зниженні її виховного впливу в соціалізації дітей та необхідності створення відповідних умов для повноцінного розвитку й виховання дітей у сім'ї. У зв'язку з цим розроблено і прийнято Закони України “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства”, “Сімейний кодекс України”. У нормативно-правових документах грунтовно проаналізовано кризові явища у вихованні дітей у різних освітніх установах; визначено завдання, закони, принципи й основні напрями організації виховання в освітніх установах різного типу, зокрема наголошується на виключному значенні дошкільної освіти.

Зазначимо, що все більше стали виявлятись ознаки кризи української сім'ї як педагогічної системи. Зростає кількість неблагополучних, конфліктних сімей, а відтак, і їх розпаду. Значно поширилися такі явища, як соціальне сирітство, бездоглядність, безпритульність дітей. Наслідком цього є зростання девіантної і делінквентної поведінки, збільшення кількості малолітніх правопорушників і злочинців.

Низка вихідних методологічних аспектів, пов'язаних із вивченням сім`ї у сучасній соціології і демографії, духовно-моральних проблем сім`ї, культури сімейних відносин досліджуються вітчизняними і зарубіжними (О.Антонов, О.Васильєва, С.Голод, М.Мацковський, В.Медков, Т.Алексєєнко, А.Харчев, З.Янкова, Роберт і Джин Байярд, Р.Бейзл, Т.Гордон, Д.Добсон, А.Маслоу, К.Роджерс, В.Сатір) науковцями. Зокрема, досліджено: психологічні умови розвитку особистості дитини в сім`ї (О.Асмолов, Р.Бернс, М.Бешкетников, Л.Виготський, О.Захаров, В.Котирло, О.Леонтьєв, С.Тищенко, З.Фрейд та ін), виховний потенціал сім`ї, роль батьків у вихованні дитини (І.Бестужев-Лада, М.Вовчик-Блакитна, Г.Клаус, С.Ковальов, І.Кон, В.Кравець, Л.Панків, В.Постовий, О.Савченко, В.Тарасенко, В.Титаренко та ін.), принципи, форми, методи роботи із сім`єю й батьками (Ш.Амонашвілі, Е.Арнаутова, С.Ковальов, В.Котирло, Т.Кравченко, С. Ладивір, Т.Маркова, В.Торохтій, Ю.Хамяляйнен та ін.), проблеми неблагополучної сім`ї (О.Арсентьєва, З.Байорюнас, Т.Бессонова, М.Бешкетников, М.Буянов, О.Гуляр, Т. Гущина, Ф.Думко, А.Захаров, І.Звєрєва, Л.Коваль, Т.Колесіна, Р.Овчарова, Л.Олиференко, І.Трубавіна, С.Хлєбник, Т.Шульга, Н.Щербак, П.Щербань). Науковці здебільшого єдині в тому, що “неблагополучна сім`я” як поняття і явище включає цілий комплекс різних проблем, які необхідно розглядати в умовах оцінки благополуччя суспільства, його рівня розвитку, пов`язаного з економічними, соціальними, психологічними й особистісними причинами.

Проблему підготовки студентів до педагогічної діяльності досліджували вчені (О.Абдуліна, О.Алексюк, Г.Арнаутова, В.Безпалько, І.Бех, Н.Бібік, І.Богданова, А.Богуш, В.Бондар, С.Гончаренко, В.Гриньова, О.Дубасенюк, М.Дьяченко, М.Євтух, І.Зязюн, Л.Кандибович, Е.Карпова, Н.Кічук, Ю.Кулюткін, З.Курлянд, С.Литвиненко, Г. Нагорна, Н.Ничкало, А.Сущенко, Р.Хмелюк, О.Цокур). Зокрема, досліджено процес формування професійної готовності студентів вищих навчальних закладів (Н.Грама, К.Дурай-Новакова, А.Капська, Т.Кловак, Л.Кондрашова, А.Линенко, О.Мороз, О.Пєхота, Г.Троцко), професійну підготовку педагогів дошкільної освіти (Л.Башлакова, А.Богуш, Р.Буре, Е.Гладкова, Е.Гребєнщикова, О.Драгунова, Т.Ерофеєва, Н.Ємельянова, М.Кавардакова, Т.Котик, В.Логінова, Е.Панько, Г.Петроченко, Л.Поздняк, Л.Сьомушкіна, В.Ядешко та ін).

Останнім часом з'явилися дослідження, присвячені проблемі підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів до роботи із сім`єю: діяльність учителя початкових класів із неблагополучними сім`ями (О.Арсеньєва, О.Гуляр), підготовка студентів педагогічних вищих навчальних закладів до спілкування з батьками (Г.Іванова ), орієнтація майбутнього вчителя на ціннісну взаємодію із сім`єю (І.Власюк), підготовка до роботи з неповною сім`єю школяра (Т.Гущина), підготовка до роботи з батьками молодших школярів (С.Корнієнко), формування готовності студентів педагогічних вищих навчальних закладів до здійснення взаємозв'язку суспільного й сімейного виховання (Д.Мукашева), підготовка студентів педагогічних вищих навчальних закладів до індивідуальної роботи із сім`єю (П.Півненко), формування культури спілкування з батьками школярів (Н.Стрельнікова ).

Незважаючи на посилену увагу вчених до проблеми формування готовності майбутніх фахівців до педагогічної діяльності, важливі її аспекти залишаються недостатньо дослідженими. Актуалізація потреби корінного перетворення освітньо-виховної роботи із сім'єю, надання педагогічної допомоги батькам у підготовці нового покоління до життєдіяльності вимагає високопрофесійної підготовки фахівців. Сьогодні необхідний компетентний, упевнений у собі, кваліфікований педагог, здатний здійснювати успішну педагогічну взаємодію із сім'ями різного типу. Водночас у змісті й технології професійної підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів до взаємодії із сім'єю наявні певні суперечності. Серед них:

- між характером сучасної взаємодії педагога із сім'єю й традиційною системою підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти;

- між соціально-педагогічними вимогами до професійної готовності майбутнього фахівця дошкільної освіти і змістом та наявним рівнем професійної підготовки;

- між традиційною технологією організації педагогічного процесу у вищому навчальному закладі й завданнями підготовки активного, творчого, високопрофесійного вихователя, здатного працювати із сім'єю в умовах сучасних соціально-економічних перетворень. Означені протиріччя й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження виконувалася в межах комплексної теми кафедри дошкільної педагогіки “Педагогічні засади варіативної системи підготовки фахівців у сучасних умовах” (УКР НТІ № 0101U006953), що входить до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського. Тема дисертації затверджена вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (протокол № 9 від 25 квітня 2002 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 8 від 29 жовтня 2002 р).

Мета дослідження: розробити науково-теоретичні й концептуальні засади системи підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями; визначити й обгрунтувати педагогічні умови ефективного формування готовності студентів до роботи з неблагополучними сім`ями.

Завдання дослідження:

Визначити сутність і структуру поняття “готовність майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями”; уточнити поняття “неблагополучна сім'я”, “система підготовки фахівців”, “діагностична діяльність”.

Виявити чинники, що впливають на формування готовності студентів до роботи з неблагополучними сім'ями.

Визначити критерії, показники, охарактеризувати рівні сформованості готовності студентів до роботи з неблагополучними сім'ями.

Виявити педагогічні умови ефективного формування готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями.

Розробити й експериментально апробувати модель і методику формування готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями.

З`ясувати тенденції процесу формування готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями.

Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Предмет дослідження - процес формування готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями.

Гіпотеза дослідження: процес підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями буде ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови:

- упровадження кредитно-модульної системи в процес підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти;

- забезпечення рефлексії в системі підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти;

- педагогізація взаємодії з неблагополучними сім'ями на основі інтерактивного підходу;

- конструювання особистісно орієнтованих технологій підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти;

- міждисциплінарна інтеграція змісту вищої педагогічної освіти для формування цілісного уявлення про неблагополучні сім`ї та взаємодія з ними;

- оволодіння студентами діагностичною діяльністю, що створює потенціал здійснення педагогічної підтримки неблагополучної сім'ї.

Провідна ідея дослідження - підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями є складовою цілісної моделі підготовки майбутніх фахівців і розглядається як педагогічна система, що включає принципи, мету, завдання, зміст, засоби, методи, форми, критерії й показники результативності підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти, що дозволить на професійному рівні забезпечити соціально-педагогічний захист дитини і сім`ї, підвищити освітньо-виховний потенціал неблагополучної сім`ї.

Концепція дослідження. Формування готовності студентів до роботи з неблагополучними сім`ями є спеціальним, цілеспрямованим, системним, керованим і вимірюваним процесом, що потребує використання сучасних інноваційних технологій.

Формування готовності фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями базується на моделі підготовки, що поєднує гуманістичний, особистісно орієнтований, аксіологічний, технологічний, контекстний і рефлексивний підходи. Визначаючи цілі і принципи підготовки фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями, означені підходи організують освітній простір, у межах якого відбувається професійне становлення студентів і опанування технологій професійно-педагогічної діяльності.

Готовність до роботи з неблагополучними сім`ями виступає системним показником ефективності підготовки фахівців дошкільної освіти до професійної діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах. Як новоутворення, готовність інтегрує в органічну цілісність знання і вміння фахівця, його досвід (життєвий і педагогічний), цінності й професійну позицію щодо взаємодії з неблагополучними сім`ями.

Методологічними засадами дослідження виступили фундаментальні теорії, ідеї та положення різних наукових галузей, що відображаються на філософському, загальнонауковому й конкретно науковому рівнях дисертаційного дослідження: філософські ідеї гуманізму і сучасні концепції гуманізації освіти ( К. Абульханова-Славська, Г.Балл, І.Бестужев-Лада, І.Бех, О.Бодальов, Л.Буєва, С.Гончаренко, І.Зязюн, М.Євтух, І.Кон, Б.Ліхачьов, О.Мудрик, Н.Ничкало, Ю.Мальований, О.Савченко, В.Семиченко, Є.Шиянов), теорії особистості й мотивації (О.Асмолов, Л.Божович, О.Леонтьєв, Б.Ломов К.Платонов, С.Рубінштейн), теорії відносин (Л.Байбородова, Н.Левітов, Х.Лійметс, В.Мясищев, Ю. Сокольников).

Теоретичні засади дослідження становлять положення: філософії освіти, зокрема врахування діалектичного принципу всебічності, який реалізується із застосуванням сукупності підходів до аналізу досліджуваного об`єкта (Ю.Бабанський, Л.Буєва, І.Зязюн та інші); теорії педагогічних систем (А.Алексюк, В.Бондар, С.Гончаренко, В.Загвязинський, М.Євтух, О.Дубасенюк, Н.Кузьміна, В.Лозова, І.Якіманська); теорії змісту й технології психолого-педагогічної підготовки фахівця (Г.Балл, Н.Грама, Г.Костюк, С.Максименко, Ю.Приходько, В.Семиченко); теорії діяльності та її суб`єкта (К.Альбуханова-Славська, Б.Ананьєв, І.Бех, Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн); педагогіки вищої школи, організації навчально-виховного процесу (С.Архангельський, Л.Вовк, А.Капська, В.Ляудіс, Л.Мітіна, О.Мороз, Н.Ничкало, І.Підласий, А.Реан, О.Савченко, В.Семиченко, А.Сущенко, Г.Троцко, М.Шкіль); теорії педагогічної і соціально-педагогічної діяльності (О.Безпалько, М.Галагузова, І.Звєрєва, А.Капська, Л.Коваль, О.Леонтьєв, С.Литвиненко, А.Мудрик, Р.Овчарова, В.Сластьонін та ін.).

Реалізація визначених завдань здійснювалася з використанням комплексу методів дослідження: теоретичні - системний аналіз філософської, психологічної, соціологічної і педагогічної наукової літератури з проблем сім`ї та сімейного виховання; професійно-педагогічної підготовки майбутнього фахівця дошкільної освіти, педагогічної діяльності використовувався на етапах визначення об`єкта, предмета, мети, гіпотези, розробки концепції, завдань дослідження, обгрунтування організаційно-змістових засад підготовки майбутнього фахівця дошкільної освіти; історико-логічний - під час дослідження теоретичних засад означеної проблеми; теоретичне моделювання - з метою розробки моделі підготовки студентів до роботи з неблагополучними сім`ями; емпіричні - діагностичні (бесіди, опитування, анкетування, тестування, вивчення документації) на пошуковому і діагностувальному етапах для вивчення готовності, стану підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями; обсерваційні - спостереження за навчально-виховним процесом, експериментальні (констатувальний і формувальний етапи експерименту) з метою формування готовності майбутніх фахівців до роботи з неблагополучними сім`ями; на етапі узагальнення одержаних результатів використовувалися кількісний і якісний аналізи, методи математичної статистики.

База дослідження. Експеримент проводився в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського на факультеті дошкільного виховання, Кримському гуманітарному університеті (м. Ялта) на факультеті педагогіки і психології, в Рівненському державному гуманітарному університеті, в дошкільних навчальних закладах №№ 47, 73, 74, 121, 126, 209, 267 м. Одеси та Одеської області. На всіх етапах педагогічного експерименту взяли участь 1196 досліджуваних. З них 545 студентів різних форм навчання і 26 викладачів, також 257 дітей дошкільного віку, 180 сімей, 146 вихователів, 42 керівники дошкільних навчальних закладів.

Наукова новизна дослідження:

- уперше розроблено теоретико-методичну систему підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями, що охоплює: методологічний (категорії, підходи, тенденції); теоретичний (фактори, умови, сутність підготовки, зміст); методичний (методики діагностики та формувального експерименту з підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями) аспекти;

- розроблено модель підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями на основі гуманістичного, особистісно орієнтованого, технологічного, контекстного, аксіологічного, рефлексивного, підходів, сучасних теорій педагогічної і соціально-педагогічної діяльності, професійно-педагогічної підготовки студентів у ВНЗ;

- теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано педагогічні умови формування готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями;

- визначено сутність і структуру поняття “готовність майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями”;

- уточнено сутність понять “неблагополучна сім`я”, “система підготовки фахівців”, “діагностична діяльність”;

- розроблено критерії, показники й охарактеризовано рівні сформованості готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями; сім'я дошкільний неблагополучний виховна

- дістала подальшого розвитку методика професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями.

Теоретична значущість дослідження полягає у збагаченні традиційних підходів до теорій професійної підготовки фахівців дошкільної освіти; в теоретичному узагальненні змісту педагогічної діяльності майбутніх фахівців дошкільної освіти з неблагополучними сім`ями і підготовки до її здійснення; виокремленні наявних проблем і труднощів щодо неблагополучних сімей та тенденцій їх виникнення; виявленні причин порушень міжособистісних стосунків у сім`ї та їх впливу на психіку дитини; вивченні та характеристиці педагогічної взаємодії соціальних інститутів з неблагополучними сім`ями у вихованні дітей дошкільного віку; виявленні тенденцій процесу формування готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями.

Практична значущість одержаних результатів дослідження полягає в розробці і впровадженні в практику підготовки фахівців дошкільної освіти у ВНЗ методики діагностики рівнів сформованості готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями, навчальних курсів “Сімейна педагогіка” і “Теорія і методика співпраці ДНЗ з родинами”, модульних програм навчання, методичних рекомендацій з педагогічної практики взаємодії із сім'ями дошкільників. Основні положення, результати і висновки проведеного дослідження можуть використовуватися при проведенні занять у педагогічних ВНЗ, інститутах післядипломної педагогічної освіти, педагогічних коледжах; для розробки нормативних і варіативних педагогічних курсів, а також для наукових досліджень.

Результати дослідження впроваджувалися в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (акт про впровадження № 1759 від 16.03.06), Республіканському вищому навчальному закладі “Кримський гуманітарний університет” (акт № 1532 від 12 травня 2006 р.), Рівненському державному гуманітарному університеті (акт № 1019 від 07.11.2006), Смоленському державному педагогічному університеті (акт № 662 від 29.12.05), Кишинівському державному педагогічному університеті (акт № 232 від 10.03.06), Бельцькому державному університеті ім. А.Руссо (акт № 935 від 15.11.05.), Обласному управлінні освіти і науки Одеської області (акт № 01-07/397 від 21.03.06.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалась опорою на наукову методологію, вихідні теоретичні положення і понятійно-термінологічний апарат, багаторічним вивченням проблеми, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних його предмету, об'єкту й завданням, результатами експериментальної перевірки розроблених положень і рекомендацій, поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаних емпіричних даних.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися на міжнародних: “Совершенствование процесса воспитания и обучения дошкольников” (Шадринск, 1992), “Я.А.Коменський та сучасна педагогічна наука” (Одеса, 1992), “Эмоциональная регуляция учебной и трудовой деятельности” (Одеса-Відень, 1993), “Дифференциация и интеграция психолого-педагогического знания в науке социальной практике и научных исследованиях” (Смоленськ, 2001), “Народні традиції, звичаї, обряди - основа національного виховання дітей в дошкільних закладах України” (Івано-Франківськ, 1993), “Українське довкілля: проблеми, пошуки, творчі знахідки” (Умань, 1996), “Актуальні проблеми психологічної служби в системі освіти” (Херсон, 2001), “Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003), “Наука і освіта - 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “К.Д.Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти” (Одеса, 2004), “Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти” (Рівне, 2007); всеукраїнських: “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти” (Київ, 2002), “Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені спадщині великого вітчизняного педагога К.Д.Ушинського” (Одеса, 2003, 2004, 2005, 2006), “Психологія особистості: досвід минулого - погляд у майбутнє” (Одеса, 2004, 2005), “Професійне становлення педагога в умовах модернізації вищої школи” (Одеса, 2005) конференціях; обговорювалися на щорічних науково-практичних підсумкових конференціях Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (1996-2004).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 67 наукових публікаціях, з них 23 одноосібних - у фахових виданнях; 2-ох одноосібних монографіях, 2-ох навчальних посібниках для студентів, магістрантів та аспірантів; 2-ох навчальних програмах і рекомендаціях для студентів і викладачів вищих педагогічних закладів, наукових статтях, матеріалах і тезах конференцій. У цілому авторський доробок становить 99 публікацій з проблем дошкільної освіти.

Особистий внесок автора. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій, не використовувались у матеріалах дисертації. Особистий внесок дисертанта в роботах у співавторстві полягає у визначенні понять “сім`я”, “сімейне виховання”, “педагогічна культура батьків”, “акцентуація характеру батьків”; розкритті проблеми формування в студентів уявлень про сім`ю і сімейні стосунки; в аналізі сучасних форм взаємодії дошкільного навчального закладу з сім`єю; обгрунтуванні необхідності психолого-педагогічного консультування батьків; визначенні причин негативного впливу розлучення батьків на розвиток дитини.

Матеріали кандидатської дисертації “Адаптація дітей дошкільного віку до умов суспільного виховання” (на матеріалі цілодобових груп), захищеної в 1991 році, в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п`яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (558 найменувань) , додатків. Зміст викладено на 370 сторінках тексту, до яких входять 19 схем, 12 таблиць, 2 рисунки, що займають 5 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об`єкт, предмет мету, гіпотезу та завдання дослідження. Розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, висвітлено методи дослідження; подано відомості про зв`язок роботи з науковими планами та програмами, експериментальну базу дослідження, апробацію результатів, публікації з теми дисертації, обсяг і структуру роботи.

У першому розділі - “Методологічні засади підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями” висвітлено методологічну базу дослідження, що передбачає визначення основних категорій дослідження, підходів, принципів, факторів дослідження, об`єктивні й суб`єктивні передумови підготовки майбутніх фахівців.

У дослідженні подано науково-теоретичне обгрунтування методологічних підходів щодо підготовки майбутніх фахівців до роботи з неблагополучними сім`ями, а саме: гуманістичний, особистісно орієнтований, технологічний, контекстний, аксіологічний і рефлексивний. Так, гуманістичний підхід був спрямований на одержання об'єктивної інформації щодо предмета дослідження, порівняння й узагальнення досліджуваних фактів і явищ. Аналіз наукових праць учених (Г.Балл, І.Бех, С.Гончаренко, Л.Гордін, В.Котирло, Ю.Мальований, А. Сущенко, Є.Шиянов) та представників зарубіжної гуманістичної педагогіки (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Сатир, Р.Сазек), а також практичного досвіду підготовки педагогів дошкільної освіти дозволив виокремити три аспекти гуманізації педагогічної освіти, що сприяють ефективній підготовці студентів до роботи з неблагополучними сім`ями: встановлення гуманних відносин учасників педагогічного процесу один з одним; оновлення змісту освіти; розробка нових методик (технологій) професійної підготовки фахівців дошкільної освіти.

У контексті проблеми підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями особистісно орієнтований підхід забезпечував майбутньому педагогу можливість опанувати певний рівень готовності в процесі спілкування з дітьми з неблагополучних сімей і здійснити соціальний контакт, від якого здебільшого залежить становлення окремої дитини як особистості, особливо з неблагополучної сім`ї, так і в цілому рівень соціального життя молодого покоління. Усе це виводить значущість особистісної зорієнтованості професійної освіти за межі власне педагогічної діяльності (Є.Барбіна, В.Лозова, А.Мудрик, Н.Ничкало, І.Прокопенко, В.Семиченко, Н.Щуркова).

Технологічний підхід дозволив визначити професійну підготовку як процес, що є сукупністю взаємозалежних безперервних видів діяльності чи функцій учасників педагогічного процесу (О.Безпалько, Т.Василькова, М.Галагузова, А.Капська, Р.Овчарова та ін.) й послідовно реалізувати педагогічні дії, спрямовані на забезпечення мети й одержання відповідних результатів в організації взаємодії майбутніх педагогів з неблагополучними сім`ями.

У межах дослідження контекстний підхід визначає мотиви, цілі, дії й операції, що входять до складу професійного навчання майбутніх фахівців дошкільної освіти. З позицій контекстного підходу (Б.Ананьев, Є.Головаха, І.Кон, С.Литвиненко, Н.Логінова й ін.), система уявлень студента про потенційні можливості в педагогічній діяльності виступає його життєвою (професійною) перспективою. Професійні плани є засобами здійснення педагогічних цілей, їх конкретизацією в змістовому й хронометричному аспектах, визначають порядок дій, необхідних для реалізації професійних цілей. Так, орієнтація на творчу працю в педагогічній професії сприяє досягненню рівня вільного володіння педагогічною професією, чіткому усвідомленню мети та визначенню послідовності професійних планів.

Аксіологічний підхід у процесі підготовки студентів дозволив ефективно вирішувати проблему формування професійних мотивів і цінностей (І. Артюхов, Є.Бондаревська, В.Ликова, Л.Разбєгаєва, Н.Щуркова). Під час аналізу аксіологічних аспектів підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями враховувалося такі концептуальні положення ціннісних орієнтирів у вихованні дітей дошкільного віку, як-то: усвідомлення цінності сім`ї у вихованні дитини; необхідність вивчення особливостей неблагополучної сім`ї; загальнолюдські цінності; індивідуально-особистісна орієнтація змісту сімейного виховання; суб'єкт-суб'єктна модель виховання; педагогічна взаємодія вихователя із сім`єю на основі діалогу, довірливості, співробітництва і співтворчості; використання виховних можливостей різних видів діяльності в сім`ї, що задовольняють потреби та інтереси дітей; прагнення до активності, творчості, самореалізації як педагога, так і батьків.

Рефлексивний підхід оцінював рівень самоорганізації та емоційно-почуттєвої сфери підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучною сім`єю. Для педагога рефлексія виступає способом професійної діяльності, що дозволяє знайти шлях саморозвитку, коректувати свою поведінку, діяльність, відносини у процесі педагогічної взаємодії з дітьми й батьками. При виникненні труднощів і виході в рефлексивну позицію педагог не тільки перебудовує свої дії, але й переглядає можливі їх зміни, переосмислюючи свій попередній індивідуальний досвід (О.Анісімов, С.Васьковська, Б.Вульфсон, Л.Лузіна, В.Харькін).

У розділі визначено принципи організації дослідження проблеми підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями: цілісність вивчення проблеми, комплексне використання методів, зв'язок теорії із практикою, об'єктивність, педагогічна ефективність, міждисциплінарні зв`язки, додатковість, адекватність, варіативність, генетична зумовленість, цільова детермінація, кваліметрична обґрунтованість, системність.

Факторами ефективної підготовки студентів до роботи з неблагополучними сім`ями виступили толерантність викладача у відносинах зі студентами; наявність рефлексії в педагогічній діяльності; потреба педагога у творчій діяльності; здатність до педагогічного прогнозування; варіативність функціонально-рольових позицій взаємодії викладача зі студентами; здатність до емпатії; педагогічна мобільність; критичний склад мислення викладача ВНЗ; професійна компетентність.

Доведено, що професійне становлення майбутнього фахівця дошкільної освіти відбувається за об`єктивних і суб`єктивних передумов, пов'язаних із розвитком майбутнього фахівця як особистості, а це означає, що професіоналізація відбувається в межах двох просторів: “педагогічний простір студента” і “студент у педагогічному просторі”, яке є ширшим від безпосередньо педагогічного простору студента. Педагогічний простір стосовно студента виступає середовищем, що створює життєві сили для професіонала і забезпечує здійснення процесу підготовки до педагогічної діяльності.

Під готовністю майбутнього педагога до роботи з неблагополучними сім`ями розуміємо цілісну систему стійких інтегративних особистісних утворень (якостей), що володіє індивідуальними для кожного випускника ВНЗ ієрархічними особливостями й дозволяє йому забезпечити в процесі педагогічної діяльності взаємодії з дітьми та їхніми батьками.

У другому розділі “Сім`я як соціально-педагогічна проблема і виховна практика суспільства” розкрито феномен сім`ї як соціального інституту виховання дитини, проаналізовано специфіку функцій сучасної сім`ї, подано типи сімей та їх характеристику.

У роботі розглянуто багатогранність, багатоаспектність дефініції “сім`я”, що визначає необхідність різноманітних підходів до обгрунтування проблем сім`ї. У з`ясуванні соціально-економічного статусу сім'ї враховано кількісні та якісні критерії: рівень прибутків сім'ї, її життєві умови, предметне оточення, а також соціально-демографічні характеристики її членів. У науковій літературі сім`я визначається як фактор соціалізації особистості (І.Гребенещикова, В.Титаренко, А.Харчев), як середовище, що впливає на психічне формування особистості (О.Буренкова, А.Варга, А.Личко, І.Марковська), як інститут виховання дитини (Т.Алексєєнко, В.Котирло, С.Кулікова, С.Ладивір, Т.Маркова).

Учені (В.Бойко, В.Медков, Т.Алексєєнко, А.Харчев, З.Янкова) вважають, що інституційний характер сім'ї визначається вже тими обставинами, яким завдячує своїм виникненням, існуванням і розвитком, передусім суспільному становленню, що приписує подружжю дбати про своїх дітей і впливає на формування батьківських почуттів.

У розділі проаналізовано функції сім`ї (репродуктивна, первинної соціалізації, виховна, комунікативна, господарсько-економічна, організації сімейного дозвілля, регулятивна, рекреаційна і психотерапевтична, феліцитологічна), реалізація яких визначає основні потреби сім'ї, сукупність соціальних ролей і потенційні можливості сім`ї як виховного інституту (О.Антонов, О.Васильєва, І.Гребенніков, М.Мацковський, А. Харчев, Е.Ейдеміллер, В.Юстицкіс ).

Доведено, що вплив сім'ї на соціальний розвиток дитини визначається її типами (Н.Волкова, Т.Гущина, М.Мацковський, В.Торохтій, Р.Овчарова, А.Співаковська), які класифікуються за такими ознаками: кількістю дітей, складом, структурою, формою лідерства в сім'ї, сімейним побутом, сімейним укладом, однорідністю соціального складу, сімейним стажем, якістю стосунків і відповідно до атмосфери в сім'ї, за географічними ознаками, типом споживацької поведінки, особливими умовами сімейного життя, характером проведення дозвілля, соціальною мобільністю, ступенем кооперації спільної діяльності, за складом психічного здоров'я.

У процесі життєдіяльності сім'я перебуває в ситуації постійної зміни свого статусного положення, що стосується її типу та місця в поданій класифікації сімей. Зазначимо, що в будь-якому типі сім`ї можливі елементи неблагополуччя.

Вітчизняні й зарубіжні дослідники проблем сімейних відносин (В. Авдєєв, В. Леві, Дж. Скотт, Р. Коліс, Д. Куран та ін.) визначили причини порушень сімейних відносин: відсутність щирості й відкритості спілкування між членами сімейного колективу; відсутність високої самооцінки й гідної оцінки один одного; невміння взаємодіяти, прислухатись один до одного; відсутність довіри й поваги; невміння співпереживати та відсутність почуття відповідальності за кожного; очікування прояву несправедливості з боку членів сім'ї; незбалансованість взаємодії членів сім'ї; відсутність сімейних традицій, ритуалів; почуття гумору і корисного проведення дозвілля; неповага до таємниць і секретів кожного; відсутність трансактного обміну в сім'ї, тобто постійного обговорення один з одним актуальних питань, проблем, що виникають.

Третій розділ “Неблагополучна сім`я: сутність, аналіз стану проблеми” присвячено аналізу сучасних проблем неблагополучних сімей; тенденціям виникнення неблагополучних сімей, міжособистісним стосункам у сім`ї як об`єкта теоретичного дослідження; причинам порушень міжособистісного спілкування в сім`ї, впливу міжособистісних сімейних стосунків на психіку дитини; педагогічній взаємодії соціальних інститутів із неблагополучними сім`ями в оптимізації виховання дітей.

Причини негативної забарвленості сімейних стосунків - це посилення розподілу сімей за рівнем прибутків; зростання кількості розлучень, позашлюбних дітей; порушення традиційної структури сім`ї; зміна усталених, загальних норм поведінки, характеру сімейних стосунків, взаємин між батьками і дітьми, ставлення до виховання (А.Адлер, Л.Ковальчук,С.Тищенко, М.Щербак, Є.Єйдеміллер). У результаті тривалого ігнорування народного сімейного досвіду виховання, що передавався від батьків до дітей, втрачено багато цінностей, що віками вважались основою національного виховання.

Так, нами разом з Управлінням у справах сім'ї та молоді по Одеській області було виявлено, що неповні, багатодітні, малозабезпечені сім'ї складали у 2005 р. кількість 145,141 тис., що відповідає 21,5 % від загальної кількості сімей: у 2006 р. кількість таких сімей складала 149,669 тис, що відповідає 22,3% від загальної кількості сімей. Також було встановлено, що кількість неповних сімей зросла від 85,463 тис. у 2004 р. до 101,531 тис. у 2006 р. Особливої уваги потребують неблагополучні сім'ї, кількість яких зросла майже вдвічі ( 2004 р. - 6,366 сімей, 2006 р. - 12,141 сімей).

Практика засвідчує, що більшість сімей відчувають значні труднощі у вихованні дітей: батьки визнають недостатність своїх психолого-педагогічних знань, труднощі у спілкуванні з дітьми, необхідність у спеціалізованій професійній допомозі, свою нестриманість, батьківський авторитаризм, що призводить до неповаги особистості дитини, постійних сімейних конфліктів. Це пояснюється як об`єктивними (суспільство сьогодні не створює умов для нормальної життєдіяльності сім`ї ), так суб`єктивними (обмежена міра втручання в життя сім`ї, оскільки стосунки в кожній окремій сім`ї формують лише її члени, сім`я є недоторканим осередком приватного життя) причинами.

На сучасному етапі одними з гострих соціально-освітніх проблем є відчуження сім`ї від дошкільного навчального закладу, педагогів від батьків, сім`ї від інтересів творчого та вільного розвитку особистості дитини, закриття дошкільних закладів. Також визначається тенденція зниження кількості дітей дошкільного віку, яка у 2004 р. склала 116,5 тис. в Одеській області дітей, 2005р. - 112,9 тис. дітей, 2006р. - 102,7 тис. Водночас відвідують дошкільні навчальні заклади лише 46 % дітей, а більшість з них (54%) виховуються у сім`ї.

Сімейні відносини завжди виступають у ролі найбільш важливих і значущих для індивіда, чим і визначається їх провідна роль у формуванні особистості (А.Адлер, Є.Берн, В. Дольник, І.Кон, О.Кроник, М. Мід, Ю.Семенов, А. Співаковська, Л.Файнберг, Є. Фромм, К. Юнг, В.Юстицкіс, Є.Єйдеміллер). Тому й порушення норм у міжособистісних взаєминах у сім`ї вважаємо основною причиною відхилень у психіці дітей. Суть цих причин, на думку психологів (Е.Берн, В.Бойко, О.Григоренко, І.Кошлань, Н.Курек, Т.Марютіна, І.Равіч-Щербо), полягає в некоректному ставленні батьків до дітей, їхній неправильній поведінці у спілкуванні з дітьми. Це означає, що спілкування відбувається без урахування вікових та індивідуальних станів нервово-психічної конституції дитини, дефіциту її нервово-психічної витривалості; без урахування органічних вікових потреб дітей у нормальному відпочинку, вільному русі та іграх, емоційному комфорті; без поваги до особистості дитини, тобто в принижуючих і образливих формах звертання старших до молодших; без дотримання старшими, батьками, членами сім`ї, усіх тих норм поведінки, дотримання яких вимагають від молодших.

Дані соціальних (Т.Бессонова, Л.Олиференко, Р.Овчарова, І.Трубавіна), психологічних (М.Буянов, А.Варга, О.Венгер, Н.Сінягіна, В.Целуйко) і педагогічних (О.Арсеньєва, О.Гуляр, Л.Алексієва, Ф.Думко, Н.Щербак) досліджень дозволяють констатувати факт існування неблагополуччя дітей у багатьох сучасних сім'ях. Зауважимо, що кожна сім'я в певний період свого існування проходить через низку кризових ситуацій, що стосуються як сім'ї загалом, так і окремих її членів. Різні періоди життя сім'ї викликають у її членів різні стреси, що провокують реальні кризи і спонукають кожного члена сім'ї або продовжити подальше зростання й розвиток, або зупинитися через острах змін.

Установлено, що саме "неблагополуччя" як поняття і явище включає цілий комплекс різних проблем. Під неблагополуччям сім`ї розуміється неможливість для сім`ї задовольняти свої основні потреби. Однак визначити ставлення членів сім`ї до таких понять, як "рівень життя", його "якість", "спосіб життя", "здоров'я і щастя", "виховання дітей" надзвичайно складно. Неблагополуччя - не стан сім`ї, а динамічний процес її життєдіяльності, що не оцінюється як об`єктивна реальність. Розуміння батьками проблем виховання дітей є важливою складовою сімейного благополуччя. Водночас благополуччя сім`ї розглядаємо в рамках благополуччя суспільства, рівня його розвитку.

Визначено, що показники неблагополуччя сім`ї пов'язані з економічними, соціальними, психологічними й особистісними причинами. При цьому виключається категоричність у трактуванні самого поняття "неблагополучна сім`я", бо сім`я, яка проходить певні життєві етапи, відчуває стан неблагополуччя й дискомфорту в найрізноманітніших проявах, що посилює, необхідність педагога в діагностуванні та підтримці неблагополучної сім`ї у більш широкому і різнобічному педагогічному діапазоні (Н.Волкова, З.Байорюнас, В.Целуйко, І.Трубавіна).

Неблагополучними, на думку вчених (О.Арсентьєва, З.Байорюнас, М.Бешкетників, О.Гуляр, Т. Гущина, Ф.Думко, А.Захаров, І.Звєрєва, Л.Коваль, Т.Колесіна, Т.Шульга), прийнято вважати сім'ї, в яких батьки зловживають алкогольними напоями, ведуть аморальний спосіб життя; сім'ї з низьким морально-культурним рівнем батьків; сім'ї зі стійкими конфліктами у взаємовідносинах між батьками, батьками і дітьми; сім'ї, зовнішньо благополучні, натомість батьки припускаються серйозних помилок у системі сімейного виховання. Здебільшого в неблагополучних сім`ях діти хворіють, оскільки постійна напруга призводить до неврозів та інших хвороб. У неблагополучній сім`ї спостерігається наявна чи схована емоційна напруга дитини. Отже, причинами неблагополучного стану дітей у сім`ї є: низький рівень педагогічної культури батьків, їхня педагогічна непідготовленість, відсутність педагогічних здібностей, елементів педагогічної майстерності й інтересу до виховної діяльності; особистісна виховна невпевненість батьків, що визначає зниження рівня вимог у сім`ї.

Отже, під неблагополучною сім`єю розуміємо сім`ю як явище ситуативне і динамічне, з низьким соціальним статусом, що не задовольняє своїх основних життєвих потреб, не виконує покладені на неї функції і потребує постійної соціально-педагогічної підтримки суспільства.

Нормальне спілкування з дітьми стає адекватним лише тоді, коли в батьків виникають соціально-значущі мотиви сімейної взаємодії: почуття обов`язку, симпатії, любові до дитини, потреба реалізувати і продовжити себе в дітях. Проблема взаємопорозуміння, спілкування в сім`ї між батьками, батьків із дітьми завжди розглядалась як одна з найважливіших передумов стабільності сім`ї, сімейного щастя й повноцінного виховання дітей. Саме тому на допомогу сім`ї приходять різні навчально-виховні заклади, серед яких першими за віковою класифікацією є дошкільні навчальні заклади, що пропонують найрізноманітнішу допомогу й види взаємодії, які визначаються конкретною соціальною ситуацією розвитку, конкретними взаємовідносинами між батьками й дітьми. Найважливішими з них є педагогічна просвіта батьків і залучення їх до організації життєдіяльності дітей та оцінювання педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі.

У четвертому розділі - “Характеристика рівнів готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім'ями” представлено критеріальний підхід і процедуру проведення експерименту, подано аналіз здобутих даних.

Діагностувальний етап було спрямований на з'ясування індивідуальної оцінки кожним студентом значимості професійно важливих для ефективної педагогічної взаємодії з неблагополучною сім`єю знань, умінь і властивостей особистості, а також самооцінки їх вираження в самих собі (в динаміці).

Критеріями готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями виступили пізнавально-орієнтований із показниками - обізнаність студентів з теоретичними основами сім`ї як педагогічної системи; зі змістом педагогічної взаємодії з неблагополучними сім`ями; методами дослідження неблагополучних сімей; діяльнісний - уміння обирати і втілювати адекватній зміст, методи, форми педагогічної взаємодії з неблагополучними сім`ями; вміння організовувати педагогічну взаємодію з неблагополучними сім`ями; вміння рефлексувати педагогічну взаємодію з неблагополучними сім`ями; ціннісно-сенсовий - визнання цінності сім`ї як педагогічної системи; визнання цінності педагогічної взаємодії з неблагополучними сім`ями; визнання цінності професійної готовності до роботи з неблагополучними сім`ями; визнання цінності дослідження педагогічного потенціалу сім`ї; потребнісно-орієнтований - ставлення педагога до неблагополучних сімей; здійснення педагогічного моніторингу взаємодії з неблагополучними сім`ями; вибір педагогом власної позиції в умовах взаємодії з неблагополучними сім`ями.

У дослідженні було розроблено методику діагностики готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями, яка містила адекватні діагностичні методики і спеціально розроблені завдання до кожного критерію, що дозволило визначити рівні сформованості готовності студентів до роботи з неблагополучними сім`ями: достатній, середній, низький. Охарактеризуємо їх.

До достатнього рівня було віднесено студентів, які розуміють роль сім`ї як соціального інституту, переконані в значущості сім`ї для виховання дітей, визнають цінність педагогічної взаємодії із сім`єю й необхідність дослідження педагогічного потенціалу сім`ї; озброєні знаннями основних педагогічних понять, орієнтуються у змісті, засобах, формах, методах педагогічної взаємодії із сім`єю; уміють обирати адекватні методи, форми педагогічної взаємодії з неблагополучними сім`ями й організовувати таку взаємодію; вміють аналізувати й оцінювати відповідність своїх дій ситуації спілкування із сім`єю, відчувають потребу в самовихованні й самоосвіті.

Середній рівень був властивий студентам, які розуміють роль сім`ї в житті суспільства й вихованні дитини, оцінюють значення педагогічної взаємодії із сім`єю; оперують основними педагогічними поняттями, орієнтуються в змісті, формах, засобах і методах педагогічної взаємодії із сім`єю; уміють аналізувати, регулювати ситуації й обставини, проте відчувають утруднення в організації педагогічної взаємодії з неблагополучними сім`ями; здатні до самоаналізу й самооцінки свого педагогічного потенціалу, однак зазнають певних труднощів у корекції особистісних і професійних якостей, не завжди вміють обрати адекватні ситуації форми спілкування із сім`єю.

Низький рівень виявили студенти, які розуміють значення сім`ї у вихованні дитини, знають окремі педагогічні поняття, але несамостійні відносно вибору дій у педагогічних ситуаціях взаємодії, не можуть пояснити, не застосовують засоби реалізації своїх знань; у них не сформовані вміння аналізувати, коректувати й досліджувати процес взаємодії сім`ї з дитиною; інформація подається на рівні констатації; особливо слабкою ланкою в них є здатність до самоаналізу, корекції особистісних і професійних якостей. У цих студентів відсутня потреба в самоосвіті й самовихованні.

За результатами діагностувального етапу експерименту виявилося, що найвищий показник було одержано за пізнавально-орієнтованим критерієм. Так, 16,4 % студентів експериментальних груп денної форми навчання (ЕГ-ДН); 15,8% студентів контрольних груп денної форми навчання (КГ-ДН), 18,1% студентів експериментальних груп заочної форми навчання (ЕГ-ЗН), 17,8% студентів контрольних груп заочної форми навчання (КГ-ЗН) засвідчили достатній рівень; 57,4% (ЕГ-ДН), 55,5% (КГ-ДН), 59,6% (ЕГ-ЗН), 58,6% (КГ-ЗН) майбутніх фахівців виявили середній рівень і 26,2 % (ЕГ-ДН), 28,7% (КГ-ДН), 22,7% (ЕГ-ЗН), 23,6% (КГ-ЗН) студентів перебували на низькому рівні. Готовність за потребнісно-орієнтованим критерієм засвідчили: на достатньому рівні 14,3 % (ЕГ-ДН) майбутніх педагогів; 15,1% (КГ-ДН); 18,2% (ЕГ-ЗН); 17,7% (КГ-ЗН); середньому - 42,7 % (ЕГ-ДН), 44,3% (КГ-ДН), 50,8% (ЕГ-ЗН), 31,0% (КГ-ЗН) і низькому 43 % (ЕГ-ДН), 40,6% (КГ-ДН), 31% (ЕГ-ЗН), 30 % (КГ-ЗН) рівнях. Рівні готовності за діяльнісним критерієм розподілилися таким чином: достатній рівень був характерний для 11,7 % (ЕГ-ДН), 13,5% (КГ-ДН), 16,4% (ЕГ-ЗН), 15,6% (КГ-ЗН) майбутніх фахівців, середній рівень засвідчили 49,7 % (ЕГ-ДН), 46,4% (КГ-ДН), 51,3% (ЕГ-ЗН), 52,8% (КГ-ЗН) студентів, на низькому рівні знаходилися 38,6 % (ЕГ-ДН), 40,1% (КГ-ДН), 32,3% (ЕГ-ЗН), 31,6% (КГ-ЗН) майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Найменше сформованою виявилася готовність студентів за ціннісно-сенсовим критерієм: достатній рівень був характерний для 7,5 % (ЕГ-ДН), 8,1% (КГ-ДН). 11,2% (ЕГ-ЗН), 10,6% (КГ-ЗН); середній - 42,8 % (ЕГ-ДН), 39,7% (КГ-ДН), 46,8% (ЕГ-ЗН), 43,3% (КГ-ЗН); низький - 49,7 % (ЕГ-ДН), 52,2% (КГ-ДН), 42,0% (ЕГ-ЗН), 46,1% (КГ-ЗН).

Як бачимо, студенти заочної форми навчання як експериментальних, так і контрольних груп за всіма критеріями засвідчили вищі результати, ніж студенти денної форми навчання, що пояснюється як досвідом практичної діяльності, так і розумінням суті означеної проблеми.

Кількісні результати рівнів готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями на діагностувальному етапі експерименту подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні сформованості готовності студентів до роботи з неблагополучними сім`ями на діагностувальному етапі (%)

Рівні готовності
Групи	Достатній	Середній	Низький
ЕГ-ДН	12,1	47,2	40,7
КГ-ДН	12,7	45,6	41,7
ЕГ-ЗН	15,9	51,0	33,1
КГ-ЗН	15,5	51,2	33,3

Як засвідчують дані таблиці, достатній рівень сформованості готовності до роботи з неблагополучними сім`ями було виявлено тільки в незначної частини студентів (ЕГ-ДН-12,1 %; КГ-ДН-12,7%; ЕГ-ЗН-15,9%; КГ-ЗН-15,5%). Переважна більшість студентів перебували на середньому (ЕГ-ДН-47,2 %; КГ-ДН-45,6%; ЕГ-ЗН-51%; КГ-ЗН-51,2%) й низькому (ЕГ-ДН-40,7 %; КГ-ДН-41,7%; ЕГ-ЗН-33,1%; КГ-ЗН-33,3%) рівнях готовності.

Отже, на діагностувальному етапі експерименту студенти як експериментальних, так і контрольних груп знаходилися на відносно однакових рівнях готовності до роботи з неблагополучними сім`ями. Цей факт дозволив уважати контрольну вибірку тотожній експериментальній вибірці.

У п`ятому розділі - “Експериментальна робота з підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями” подано програму реалізації педагогічних умов готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями; розроблено й науково обгрунтовано модель і методику підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями; проаналізовано одержані дані на прикінцевому етапі дослідження.

Педагогічними умовами підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з неблагополучними сім`ями виступили впровадження кредитно-модульної системи у процес підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; забезпечення рефлексії в системі підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; педагогізація взаємодії з неблагополучними сім'ями на основі інтерактивного підходу; конструювання особистісно орієнтованих технологій підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; міждисциплінарна інтеграція змісту вищої педагогічної освіти; оволодіння діагностичною діяльністю при організації педагогічної підтримки неблагополучної сім'ї.

Сутність змісту й технології підготовки студентів до взаємодії з неблагополучною сім'єю зводилася до логічної схеми: первісне оволодіння студентами обґрунтованими і найбільш загальними моделями поведінки педагога в роботі з неблагополучними сім'ями; вибір кожним студентом моделей, що відповідають його індивідуальним характеристикам; апробовування обраних моделей у квазіпедагогічній чи професійній діяльності; аналіз власних результатів на рефлексивному рівні (вмію - не вмію, подобається - не подобається, можу змінити - не можу змінити); внесення елементів власної творчості й аналіз результатів.

...