Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК: 378. 9 : 796. 011

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ СПОРТИВНО - ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

Конох Анатолій Петрович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Сисоєва Світлана Олександрівна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, завідувач відділу інноваційних педагогічних технологій.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Вільчковський Едуард Станіславович, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, професор кафедри теорії та методики фізичного виховання;

доктор педагогічних наук, професор Арзютов Геннадій Миколайович, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, завідувач кафедри фізичного виховання олімпійських і масових видів спорту;

доктор педагогічних наук, доцент Бобрицька Валентина Іванівна, Київський міський педагогічний університет ім. Б.Д. Грінченка, професор кафедри теорії та історії педагогіки.

Захист відбудеться “21” листопада 2007 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “19” жовтня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Предмет дослідження: професійна підготовка майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в системі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту у вищих педагогічних навчальних закладах.

Мета дослідження: здійснити комплексний науковий аналіз проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі туризму та фізичної культури і спорту в контексті подальшої розробки та впровадження цілісної системи професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму; розробити і обґрунтувати теоретичні та методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих педагогічних навчальних закладах, організаційно-методичні умови реалізації цього процесу.

Концепція дослідження. Професійна підготовка майбутніх фахівців розглядається як цілісна система, що будується на основі органічної єдності загального, особливого й індивідуального (С.О.Сисоєва). Професійна підготовка майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму, як загальне, є складовою професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту; як особливе - має свою специфіку, зумовлену особливостями професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі; як індивідуальне - відображає залежність ефективності підготовки від особистісних якостей майбутнього фахівця, його психологічної культури, здатності до педагогічної та туристської діяльності.

Професійна підготовка майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму здійснюється в системі професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Разом з тим, принципово специфічною ознакою професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму є необхідність інтегративного підходу до формування змісту, відбору форм і методів професійної підготовки, оскільки вона інтегрує в собі як підготовку фахівців з фізичної культури та спорту, так і фахівців туристичної галузі.

Перевага в професійній підготовці майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму має надаватися діяльнісному підходу. Засобами реалізації професійних можливостей майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в професійній діяльності є їх фізкультурно-педагогічна (формування інтелектуально, фізично і морально розвинутої особистості) та туристська діяльність (менеджер спортивно-оздоровчого туризму). Особливість такої підготовки полягає також у тому, що фізичний розвиток учня, його спортивна та туристська підготовка відбуваються у нерозривній єдності і взаємозумовлюють одна одну, що дозволяє ввести нову функцію професійної діяльності для майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму, а саме - фізкультурно-спортивно-туристську.

Теоретико-методологічною основою професійної підготовки майбутнього фахівця із спортивно-оздоровчого туризму є модель професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму, що відображає цілісний і неперервний процес підготовки фахівців за трьома ступенями, які відповідають освітньо-кваліфікаційним рівням професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму - бакалавр, спеціаліст, магістр; визначає інтегрований зміст, форми і методи такої підготовки; розкриває закономірності та принципи професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму.

Модель професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму за змістом професійної підготовки охоплює цикли таких дисциплін: гуманітарні і соціально-економічні; фундаментальні (медико-біологічний, спеціально-теоретичний та спеціально-практичний блоки); професійно-орієнтовані; самостійного вибору вищого навчального закладу і студента. Специфіка змісту професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму полягає у введенні до кожного із циклів і блоків спеціальних туристських дисциплін, що викладаються протягом усього терміну професійної підготовки бакалаврів і глибоко вивчаються за програмами спеціаліста і магістра; кожний рівень підготовки має закінчуватися певним видом спеціальної туристської практики, яка спрямована на закріплення, поглиблення і вдосконалення як теоретичних знань з фізичної культури, спорту і туризму, так і формування у студентів необхідних для реалізації у майбутньому професійних функцій, практичних умінь і навичок.

Модель професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму відрізняється від моделі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту тим, що в кожному блоці вивчення традиційних дисциплін поєднується із вивченням дисциплін спеціалізації “спортивно-оздоровчий туризм” та практиками (ознайомча, навчально-педагогічна, виробнича, зимові і літні туристські табори, зльоти, туристські походи, стажування за кордоном), що більшою мірою забезпечує практико-орієнтовану спрямованість останньої і сприяє реалізації діяльнісного підходу до навчання.

Інтеграція теоретичної (професійно-педагогічна) і практичної (фізкультурно-туристська) підготовки відображає сучасний системно-синергетичний підхід (від семінарсько-практичної, лабораторно-польової діяльності до виробничої фізкультурно-туристської та науково-дослідницької діяльності), забезпечує реалізацію операційно-технологічної, мотиваційної та рефлексійної функцій професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму з урахуванням новітніх технологій, форм і методів навчання.

Особливість психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму зумовлюється тим, що такий фахівець має володіти вміннями і навичками як з фізичної культури і спорту, так і менеджера туристичної галузі. У педагогічній системі “учитель - учень”, “тренер - спортсмен”, “інструктор - турист” особливого значення набуває особистість фахівця, його діяльність як педагога, який на відміну від праці учителя фізичної культури має певні відмінності (схильність до лідерства або вміння взаємодіяти з неформальним лідером; уміння своєчасно і правильно приймати рішення в різних ситуаціях і, особливо, в екстремальних; володіння такими морально-вольовими якостями, як цілеспрямованість, наполегливість, організованість, терпіння, спостережливість, ініціативність; наявність фундаментальних знань з педагогіки та психології).

Професійна підготовка майбутнього фахівця із спортивно-оздоровчого туризму спрямована на формування його здатності до фізичного розвитку, особистості учня у суб'єкт - суб'єктній взаємодії в системі “учитель - учень, “інструктор з туризму - учень”. Досягнення цієї мети можливе за умови підготовки майбутнього фахівця із спортивно-оздоровчого туризму до реалізації в навчально-виховному процесі загально-педагогічних принципів (індивідуалізації, диференціації, вибірковості, оптимальності, варіативності, взаємозалежності) та ідей гуманізації освіти, особистісно-орієнтованого навчання.

Концептуальні положення дослідження ґрунтуються на Законах України “Про фізичну культуру і спорт”(1993 р.), “Про туризм”(1995 р.), Державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 рр., Матеріалах Генеральної Асамблеї ВТО (1995 р.).

Реалізація концепції професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму потребує нормативно-правого, організаційно-технічного, фінансового і кадрового забезпечення.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що професійна підготовка майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму набуває ефективності, якщо вона:

- здійснюється в системі професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту, а її зміст, форми та методи формуються на основі інтегративного підходу і відображають специфіку професійної підготовки фахівців з фізичної культури і спорту та фахівців туристичної галузі;

- спрямована на формування фахівців із спортивно-оздоровчого туризму, які поєднують якості педагогічних працівників і менеджерів з туризму;

- забезпечує перебіг взаємопов'язаних процесів фізичного, інтелектуального, морального та естетичного розвитку як учнів-туристів, так і фахівців із спортивно-оздоровчого туризму під час навчальної та спортивно-оздоровчої діяльності.

Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових гіпотезах:

1. Професійна підготовка майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму набуває ефективності, якщо в процесі навчання таких фахівців формується їхня готовність до здійснення інтегрованої професійної функції - фізкультурно-спортивно-туристської.

2. Рівень професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму підвищиться, якщо процес навчання спрямовується на формування психологічної готовності, знань та вмінь у майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму до реалізації суб'єкт-суб'єктних відносин з учнями-туристами як під час фізкультурної діяльності, так і під час туристських мандрівок.

3. Ефективність професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму зростає, якщо під час практичних занять створюються умови для активного застосування набутих теоретичних знань, інтегрованих умінь і навичок, необхідних у фізкультурно-спортивній і туристській діяльності.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети, концепції та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практичній діяльності вітчизняних і зарубіжних вищих навчальних закладів; сучасний рівень розвитку туристичної галузі та його вплив на професійну підготовку майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму.

2. Обґрунтувати основні історичні етапи становлення спортивно-оздоровчого туризму на теренах України.

3. Розробити та обґрунтувати концепцію і модель професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

4. Виявити організаційно-методичні умови професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих педагогічних навчальних закладах.

5. Визначити критерії та показники ефективності професійної підготовки фахівців із спортивно-оздоровчого туризму.

6. Обґрунтувати перспективні напрями розвитку професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в Україні.

7. Розробити навчально-методичні матеріали для забезпечення професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму для студентів і викладачів вищих педагогічних навчальних закладів.

Методологічну основу дослідження становлять основні положення теорії пізнання; теорії систем; теорії управління; діалектичний принцип взаємозв'язку та взаємозумовленості закономірностей і явищ соціальної дійсності; загальнофілософські ідеї розуміння людини як абсолютної цінності й самоцілі суспільного прогресу; філософські, соціологічні, психолого-педагогічні ідеї та висновки щодо суспільних тенденцій модернізації вищої освіти в Україні; системний, діяльнісний, структурно-функціональний, прогностичний, синергетичний підходи до системи професійної освіти як відкритої системи, здатної до самоорганізації; положення про роль неперервної освіти у формуванні особистості; концептуальні положення щодо цілісності й наступності змісту багатоступеневої підготовки майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму у вищих педагогічних навчальних закладах.

Теоретичну основу дослідження становлять положення наукових праць із таких проблем: філософії освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.С. Лутай); неперервної професійної освіти (С.У. Гончаренко, Р.С. Гуревич, Н.Ф. Денисенко, Д.І. Латишина, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва та ін.); історії педагогіки (Л.П. Вовк, І.Л. Лікарчук, О.В. Сухомлинська), історії фізкультурно-спортивної освіти (В.У. Агеєвець, Г.А. Шашкін, історії туризму (Т.А. Дьорова, О.М. Костюкова, Я.В. Луцький, Г.С. Усискін, В.С. Журавський); вищої туристської освіти (В.І. Ганопольський, І.В. Зорін, А.А. Федякін); теорії і практики особистісно орієнтованої освіти (Г.О. Балл, І.Д. Бех, С.І. Подмазін, В.В. Рибалка); організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (А.М. Алексюк, В.І. Бобрицька, Н.Ф. Денисенко, Л.О. Хомич, Я.В. Цехмістер), зокрема у вищих навчальних закладах фізичної культури (Г.М. Арзютов, Е.С. Вільчковський, Л.П. Сущенко, В.М. Платонов, Б.М. Шиян); підготовки фахівців спортивно-оздоровчого туризму в зарубіжній школі (М.Б. Біржаков, І.І. Булигіна, І.Б. Петрунь); професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивного туризму (Л.А. Вяткін, І.В. Востоков, Е.В. Сидорчук, Ю.Н. Федотов), фахівців з оздоровчого туризму (В.О. Квартальнов, В.І. Курілова, А.М. Тучак, В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко).

Джерельна база дослідження. У процесі наукового пошуку використано 674 джерела, з них 191 архівне. Здійснювався історико-педагогічний аналіз літературних, архівних документів і матеріалів. Вивчено 36 справ із фондів Центрального державного історичного архіву України (м. Київ) та обласного історичного архіву м. Запоріжжя. Проаналізовано законодавчі та нормативні акти, що регламентують на різних етапах діяльність спортивно-оздоровчого туризму, навчальні плани і програми 13 вищих педагогічних навчальних закладів.

Методи дослідження. Для вирішення означених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези дослідження використовувався комплекс загальнонаукових методів: теоретичних - метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого зіставлялися наявні в психолого-педагогічній літературі теоретичні підходи до визначення й обґрунтування концепції, моделі професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму; метод історико-педагогічного аналізу архівних джерел, історичної та педагогічної літератури, законодавчих актів, за яких виявлено характерні особливості історичних періодів розвитку професійної підготовки фахівців спортивно-оздоровчого туризму в Україні; метод структурно-системного аналізу, який було використано для розроблення моделі і її впровадження в практичну діяльність вищих навчальних закладів; вербальний експеримент, що дав можливість здійснювати критичну рефлексію проміжних результатів і висновків; емпіричних - локальний педагогічний експеримент щодо впровадження моделі професійної підготовки майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму у вищому навчальному закладі; спостереження, анкетування, тестування, реєстрацію результатів для встановлення достовірності дослідження та ефективності моделі; методи математичної статистики використовувалися для обробки результатів експерименту за допомогою комп'ютерних технологій.

Організація дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2000-2007 рр. та охоплювало декілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (2000-2002 рр.) було сформульовано наукову проблему; аналізувалась історична, філософська, педагогічна, психологічна та спеціальна спортивно-туристська література з теми дослідження; вивчався вітчизняний і зарубіжний досвід професійної підготовки фахівців фізичної культури, спортивного та оздоровчого туризму; здійснювався аналіз навчально-методичної документації вищих педагогічних навчальних закладів, систематизація і первинне узагальнення результатів аналізу. Було сформульовано об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, основні положення концепції дослідження та розроблена модель професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму; проведено констатувальний експеримент; визначено програму подальшої дослідницької роботи.

На другому етапі (2003-2005 рр.) тривало вивчення літературних джерел, історико-педагогічні пошуки, аналізувалися архівні й нові документи; проводилася експериментальна перевірка моделі професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищому навчальному закладі; були створені і реалізовані організаційно-методичні умови; розроблялися та впроваджувалися навчально-методичні матеріали (робочі плани, програми, підручники) для професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму.

На третьому етапі (2006-2007 рр.) було проаналізовано, систематизовано та узагальнено результати педагогічного експерименту; здійснено експертне оцінювання дослідження, підбито його підсумки; сформульовано основні висновки й рекомендації, структурно і стилістично оформлено текст дисертації. Результати теоретичного пошуку і дослідно-експериментальної роботи відображено в докторській дисертації, монографії, навчальних і практичних посібниках; визначено перспективи подальших досліджень означеної проблеми.

Експериментальну базу дослідження становили Бердянський державний педагогічний університет ім. П. Осипенко, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, Запорізький національний університет, філіал Запорізького національного університету - Кримський факультет фізичної культури, спорту і туризму. В експерименті брали участь 1198 студентів, 120 викладачів вищих навчальних закладів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше визначено і обґрунтовано історичні етапи розвитку спортивно-оздоровчого туризму на теренах України, класифікацію видів спортивно-оздоровчого туризму; розроблено та обґрунтовано концепцію професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму та модель її реалізації, яка відображає процес професійної підготовки як цілісний і неперервний, визначає зміст, форми і методи професійної підготовки майбутніх фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями - бакалавр, спеціаліст, магістр; критерії ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму; виявлено та обгрунтовано організаційно-методичні умови професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму; вдосконалено методики вивчення ефективності професійної підготовки фахівців з фізичної культури і спорту; подальшого розвитку набули навчальні плани та робочі програми підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту; принципи відбору змісту їх професійної підготовки.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що визначено і теоретично обґрунтовано: історичні етапи становлення й розвитку спортивно-оздоровчого туризму на теренах України; класифікацію видів спортивно-оздоровчого туризму; критерії ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму; організаційно-методичні умови; витлумачено теоретичну сутність поняття “спортивно-оздоровчий туризм”; уточнено зміст понять “спортивний туризм”, “оздоровчий туризм”. Введено в науковий обіг та обґрунтовано зміст нової функції професійної діяльності фахівців із спортивно-оздоровчого туризму - фізкультурно-спортивно-туристської.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що розроблено і впроваджено навчальний план підготовки фахівців фізичної культури і спорту із спеціалізацією “спортивно-оздоровчий туризм”; навчальні плани та робочі програми з дисциплін: “Спортивний туризм”, “Рекреаційний туризм”, “Туризм з методикою викладання”, “Екстремальний туризм”, “Методика організації екологічного і спортивного туризму”, “Менеджмент і маркетинг в спортивному та екологічному туризмі”, “Спортивне орієнтування”, “Туристсько-рекреаційні ресурси України”, “Фізичне виховання та туристська робота у вищому навчальному закладі”, “Організація спортивно-масової та туристської роботи”, “Спортивно-оздоровчий туризм”; посібники: “Організація спортивно-масової роботи і екологічного туризму”, “Екологічний та спортивний туризм”, “Тактика орієнтування, роботи з картами та використання рельєфу під час орієнтування”, “Туризм”; навчально-методичні посібники: “Міні-словник спортивного туризму і орієнтування”, електронні версії посібників: “Історія розвитку туризму”, “Нестандартне обладнання у фізичній культурі і туризмі”, методичних розробок “Організація туризму”, “Спортивно-оздоровчий туризм в школі” для керівників, викладачів та студентів вищих педагогічних навчальних закладів фізкультурної та туристської спрямованості. Розроблено і впроваджено програми проведення поетапних педагогічних практик і науково-дослідницької діяльності студентів (літніх туристських таборів, зльотів, туристських маршрутів категорійних і оздоровчої спрямованості, стажування) для студентів вищих навчальних закладів фізкультурної та туристської спрямованості.

Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах фізкультурно-туристського спрямування, покладені в основу створення навчальних курсів, спецкурсів для студентів, авторських програм і навчальних посібників, а також можуть застосовуватися в системі підвищення кваліфікації фізкультурних і туристських кадрів.

Особистий внесок здобувача полягає в: системному аналізі й узагальненні теоретичних, методологічних і методичних положень щодо професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в Україні та за рубежем; вивченні й аналізі наявного світового досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму, визначенні її структури та теоретико-методологічних засад; висвітленні положень щодо відбору і структурування змісту інтегрованого навчального матеріалу для професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму; виявленні на основі порівняльно-педагогічного аналізу особливостей спортивно-оздоровчого туризму та професійної підготовки фахівців з цього виду туризму; обґрунтуванні форм практичної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури з спеціалізацією “спортивно-оздоровчий туризм” (педагогічної, виробничої, переддипломної практик, зимових і літніх туристських таборів, зльотів, змагань, категорійних та оздоровчих туристських походів, стажування за кордоном); прогнозуванні розвитку професійної освіти майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму на загальнодержавному, регіональному рівнях і на рівні вищого навчального закладу. У працях, написаних у співавторстві з М.В. Маліковим, С.А. Некрасовим і Ф.Ф. Товстоп'ятко, автору належать основні концептуальні ідеї, положення, висновки.

Вірогідність здобутих результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, комплексним застосуванням взаємопов'язаних методів, адекватних об'єкту, предмету, меті, завданням дослідження, ретроспективними логіко-системними дослідженнями, поєднанням якісного і кількісного аналізу одержаних результатів, а також їх математичною обробкою, позитивними наслідками експериментальної роботи.

Положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, упроваджено в систему професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в Бердянському державному педагогічному університеті ім. П. Осипенко (довідка 64/1590-01 від 17.10.2007 р.), Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного і муніципального управління” (довідка № 1031 від 12.06.2007 р.), Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім. Г. Сковороди (довідка № 672 від 17.10.2007 р.), Черкаському національному університеті ім. Б.Хмельницького (довідка № 1006/12 від 14.06.2007 р.), Запорізькому національному університеті (довідка № 01-09/871 від 11.06.2007 р.), Кримському факультеті фізичної культури і туризму (довідка № 348 від 16.10.2007 р.).

На захист виноситься:

1. Періодизація становлення й розвитку спортивно-оздоровчого туризму на теренах України та класифікація його видів.

2. Концепція професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих педагогічних навчальних закладах.

3. Модель професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих педагогічних навчальних закладах.

4. Організаційно-методичні умови професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих педагогічних навчальних закладах.

5. Зміст професійної підготовки майбутніх фахівців із спеціалізації “спортивно-оздоровчий туризм”, який включає: теоретичний компонент (гуманітарні, соціально-економічні, медико-біологічні, професійно-орієнтовані дисципліни) і практико-орієнтований компонент (зміст ознайомчої, навчально-педагогічної, виробничої та переддипломної практик, стажування за кордоном, зимових і літніх таборів, зльотів, оздоровчих і категорійних походів).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорено на: 18 наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі: міжнародних - “Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (м. Вінниця, 2001), “Фізичне виховання, спорт і культура, здоров'я у сучасному суспільстві” (м. Луцьк, 2002) “Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи” (м. Київ, 2003), “Культура і освіта фахівців туристської сфери: сучасні тенденції та прогнози” (Київ, 2005), “Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти” (м. Переяслав-Хмельницький, 2006), “Актуальні проблеми фізичної культури, спорту та туризму в сучасних соціально-економічних і екологічних умовах (м. Запоріжжя, 2007); всеукраїнських - “Фізична реабілітація як напрям підготовки спеціалістів” (м. Київ, 2003); “Туризм в Україні: Сучасний стан та пріоритети розвитку” (м. Львів, 2005), “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві” (м. Луцьк, 2005); Всеукраїнська науково-практична конференція “Теоретичні та методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах” (м. Запоріжжя, 2006); міжрегіональних. -“Кінезіологія в системі культури” (м. Івано-Франківськ, 2002), “Физическое воспитание в высшей школе и его роль в подготовке специалистов” (м. Запоріжжя, 2001), “Фізичне виховання у вищій школі та його роль у підготовці спеціалістів” (м. Запоріжжя, 2003); міжуніверситетських - “Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту” (м. Харків, 2005); міжвузівських студентських - “Студент-98: Проблеми й перспективи виховної роботи в сучасному вищому навчальному закладі” (м. Запоріжжя, 1998), “Духовний світ людини і суспільство” (м. Кіровоград, 1998), ”Спортивний та спортивно-оздоровчий туризм: концепції та термінологічно-понятійний апарат”(м. Київ, 2006); міжнародних конгресах -“Здоровье и образование” (м. Санкт-Петербург, 1999), “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації” (м. Київ, 2000); засіданнях відділу педагогічних технологій неперервної професійної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України; щорічних, звітних конференціях професорсько-викладацького складу Запорізького національного університету; засіданнях науково-методичної ради і кафедр Запорізького національного університету.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту на тему: “Профілактика травматизму у дітей молодшого шкільного віку засобами фізичного виховання” була захищена в 2000 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 51 науковій та науково-методичній праці, з них 45 праць - одноосібні, у тому числі: 1 монографія (20,62 друк. арк.), запатентований один винахід, 5 навчальних і методичних посібників, 36 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 10 статей і тез у збірниках матеріалів міжнародних, всеукраїнських і міжрегіональних науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 58,6 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, проміжних і загальних висновків, списку використаних джерел, додатків (окремим рукописом). Загальний обсяг дисертації - 622 сторінки, основна частина - 494 сторінки, додатків - 128 сторінок. Список використаних джерел включає 674 найменування, з них 191 - архівні джерела, 8 - роботи автора; 19 - іноземними мовами. Робота містить 16 таблиць, 20 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, концепцію та методи дослідження, методологічну й теоретичну основи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження та особистий внесок здобувача; сформульовано концепцію та основні положення, що виносяться на захист; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах” - проаналізовано базові поняття дослідження, проблему професійної підготовки фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в системі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту та як складову професійної підготовки фахівців туристської галузі; визначено особливості психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму.

Теоретичний аналіз базових понять дослідження дав можливість зробити висновок, що в педагогічній теорії існують різні тлумачення понять “спортивний туризм” та “оздоровчий туризм”, а поняття “спортивно-оздоровчий туризм” взагалі не вживається. Так, поняття “спортивний туризм” дослідниками розглядається як: особливий вид діяльності в умовах подорожей для задоволення потреб людини у фізичному й естетичному вихованні, з метою досягнення спортивних цілей (І.Є. Востоков, Ю.М. Федоров,); спортивно-туристська діяльність, яка регламентується вимогами єдиної всеукраїнської спортивної кваліфікації (В.В. Абрамов); удосконалення фізичних та технічних умінь і навичок в умовах походу (В.І. Курілова); спортивне вдосконалення під час подолання природних перешкод (І.В. Зорін). Поняття “оздоровчий туризм” розглядається як туризм, пов'язаний із санаторно-курортним лікуванням (Н.А. Агаджанян); активно-рухова діяльність у взаємодії з природним середовищем, основною метою якої є профілактика захворювань (В.Н. Селуянов, А.А. Федякін); спеціально організована система розширеного відтворювання фізичних, інтелектуальних та емоційних сил людства на основі використання природних лікувальних чинників (О.Д. Дубогай). У 60-80 рр. ХХ століття вживалося також поняття “самодіяльний туризм”, тобто масовий вид активного туризму з яскраво вираженою спортивною спрямованістю (І.І. Булигіна, І.В. Зорін, В.О. Квартальний); особлива форма діяльності у вільний час, пов'язана з подорожжю, яка здійснюється з власної ініціативи туристів на принципах самозабезпечення і самообслуговування (О.І.Аппенянський).

Спортивний туризм розглядається як специфічний вид туристсько-спортивної діяльності, спрямованої на випробовування фізичних, психічних, духовних сил людини, удосконалення її туристської майстерності, основною формою проведення якого є похід (подорож) або змагання з видів туризму і регламентується вимогами єдиної всеукраїнської спортивної класифікації.

Оздоровчий туризм розглядається як особливий вид людської діяльності, мата якої формування і відновлення фізичних, психічних функцій організму в умовах подорожей у вільний від роботи час.

Спортивно-оздоровчий туризм розглядається як специфічний вид туристсько-спортивної діяльності, яка поєднує рекреаційну функцію туризму та елементи спортивного туризму, за умови, що фізичні навантаження при цьому не перевищують потенційні можливості людини. Показано, що цей вид туризму виник в Україні на самодіяльних засадах туристів-аматорів і поєднує в собі спорт, відпочинок і розваги, що дає змогу використовувати його в цілях національно-патріотичного виховання та укріплення фізичного і психічного стану людини, її підготовки до активного та якісного життя, професійної діяльності.

Аналіз сутності спортивно-оздоровчого туризму, його структури, форм проведення туристських заходів дав можливість зробити висновок, що професійна діяльність фахівця означеного виду галузі є багатофункціональною. Специфіка професійної діяльності фахівця із спортивно-оздоровчого туризму полягає в тому, що вона: 1) спрямовується на формування здорового способу життя, моральне та фізичне оздоровлення, патріотичне виховання молодого покоління і підготовку до служби в Збройних силах України; 2) фахівець із спортивно-оздоровчого туризму має бути людиною, здатною не тільки до організації туристських походів, розв'язання технічно-тактичних проблем спортивно-оздоровчого туризму, а й до виконання педагогічної, психологічної, юридичної, геологічної, дослідницької, медичної діяльності; 3) фахівець із спортивно-оздоровчого туризму має виконувати різноманітну змістовно-корисну діяльність (історико-краєзнавчу, патріотичну, оздоровчу тощо). Все це підтверджує необхідність визначення його нової функції професійної діяльності - фізкультурно-спортивно-туристської, спрямованої на фізичний розвиток людини, збереження її здоров'я, задоволення потреб в активному дозвіллі.

Аналіз професійної підготовки фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в системі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту засвідчив, що до 2000 року підготовка та перепідготовка фахівців для активних видів туризму, зокрема самодіяльного, спортивного та оздоровчого традиційно була пов'язана з підвищенням кваліфікації, що за відсутності базової освіти не вирішувало кадрової проблеми підготовки фахівців із спортивно-оздоровчого туризму (В.І. Ганопольський, В.О. Квартальнов, В.К. Федорченко). Вищі педагогічні навчальні заклади України були зорієнтовані на підготовку висококваліфікованих учителів фізичного виховання і до недавніх часів за спеціалізацією “спортивно-оздоровчий туризм” фахівців не готували. Інструктори-методисти, яких готувала федерація спортивного туризму України, не задовольняли вимоги, що стояли перед спортивно-оздоровчим туризмом.

Отже, закономірним є висновок: враховуючи особливості спортивно-оздоровчого туризму та значний попит на фахівців для цієї галузі, підготовка необхідних спеціалістів має здійснюватися на факультетах фізичного виховання, які готують фахівців для фізкультурної, педагогічної, виховної, оздоровчої роботи в початковій і середній ланках освіти, а педагогічне забезпечення масовості шкільного та студентського спортивно-оздоровчого туризму є одним із важливих завдань.

Аналіз професійної підготовки фахівців із спортивно-оздоровчого туризму як складової підготовки фахівців у туристській галузі (О.Д. Дубогай, Л.П. Сущенко, В.К. Федорченко) засвідчив, що завдання, цілі і потреби спортивно-оздоровчого туризму перетинаються з такими структурами, як: комерційний туризм (підготовка гідів-провідників, у тому числі для екстремальних і пригодницьких турів), міністерство надзвичайних ситуацій (підготовка рятувальників), міністерство освіти і науки (підготовка викладачів спортивно-оздоровчого туризму для шкіл і вищих навчальних закладів), управлінсько-туристська інфраструктура (підготовка директорів туристських клубів, працівників туристських регіональних держапаратів та ін.) та муніципальна влада (підготовка тур-організаторів). Отже з огляду на широту прикладання знань, умінь і навичок означених фахівців, їхня підготовка потребує пошуку нових підходів. Теоретичний аналіз проблеми (І.І. Булигіна, В.В. Васильєв, Є.З. Рут) та результати нашого дослідження дозволили зробити висновок, що в туристичній галузі найпоширенішими на сьогодні є такі спеціальності: менеджер з туризму, що забезпечує розробку турів та організацію туристського обслуговування на маршрутах; економіст (фінансовий менеджер) - забезпечує бізнес-планування та організацію комерційної діяльності туристичних підприємств і фірм; аніматор-фахівець з організації туристичної діяльності в туристичних групах; фахівець із туризму. В Україні понад 70 навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців тільки перших двох професій у рамках спеціальностей “Менеджмент” та “Економіка”, зміст яких не містить загальнопрофільних розділів з оздоровчих технологій, виховної, дидактичної роботи, організації туризму на індивідуальному і груповому рівнях, як головної мети туристичних подорожей. Саме тому в найближчі роки прогнозується дефіцит науково-педагогічних кадрів зі спортивного, оздоровчого туризму та анімації туристичної діяльності, які відповідають третій та четвертій з названих спеціальностей (В.Ю. Євдокименко). З'ясовано, що підготовка фахівців туристичної галузі різних видів, систем і сфер впливу на людину, вимагає створення державного освітнього стандарту підготовки фахівців із спеціалізації ”спортивно-оздоровчий туризм”, стандартизованого підходу до вивчення спеціальних дисциплін із спортивно-оздоровчого туризму в усіх вищих педагогічних навчальних закладах.

Визначено, що особливості психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму полягають у тому, що такий фахівець має володіти професійними вміннями, які притаманні вчителю фізичної культури (дидактичні, академічні, перцептивні, мовні, організаторські, авторитарні, комунікативні, педагогічна уява), та бути менеджером туристичної галузі, а тому володіти вміннями щодо організації і керування колективом людей різних за віком, професіями, інтересами; бути комунікабельним, мати високі моральні якості, бути відповідальним за діяльність підлеглих і за доручену справу.

Професійно діяльність фахівців з туризму полягає у взаємодії з людьми, тому важливим є вміння налагоджити особистісні відносини. Не менш важливою в психолого-педагогічній підготовці майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму є їхня готовність до реалізації “суб'єкт-суб'єктних” відносин у системах “учитель - учень”, “тренер - спортсмен”, “інструктор - турист”, що значною мірою залежить від особистісних якостей фахівця із спортивно-оздоровчого туризму. При цьому особистісні якості інструкторів різних видів туризму, на відміну від учителів фізичної культури, зумовлені специфікою видів туризму та особливостями діяльності.