Інтерактивні технології навчання на уроках математики та інформатики

При застосуванні формального підходу учні знайомляться з темою чи проблемою, а потім їх просять розіграти ситуацію чи вирішити проблему з погляду призначеної ролі. Учні починають з письмового сценарію, а потім виконують ролі і доходять до власного логічного завершення. Для неформальних чи спонтанних рольових ігор учнів просять відреагувати на запитання без підготовки з погляду визначеної ролі. У такій рольовій грі можуть брати участь два учні, які виконують «протилежні» ролі. Після їхнього короткого діалогу на запитання відповідає вся група.

При проведенні рольової гри вчителю необхідно проробити такі кроки:

1. Ініціатива й інструкції визначте тему чи проблему. Щоб «розігріти» учнів, проведіть «розминку». Наприклад, попросіть учнів визначити методом мозковою штурму людей, які можуть бути зацікавлені у вирішенні проблеми. Потім попросіть розбити список на категорії групи чи людей, у яких можуть бути схожі погляди на проблему;

2. Опис сценарію представте сценарій усно чи письмово залежно від його складності. Ролі можуть бути визначені за допомогою опису, наприклад, постановки проблеми. Сценарій повинен містити достатню інформацію, але він не має бути надто заплутаним чи мати очевидне закінчення У сценарії повинно бути досить місць, які учні заповнюють за своїм розсудом і створюють вчасне закінчення, що представляє собою рішення проблеми;

3. Розподіл ролей представте всі ролі, а потім розподіліть ролі серед учнів або по групах Слід розподіляти ролі довільно, намагаючись уникати ярликів;

4. Гра учні грають ропі відповідно до сценарію проблеми. Керуючись сценарієм, учні повинні задіяти всі свої знання, думки і досвід. Рольова гра має включати елементи навчання методом співробітництва. Учні можуть працювати в невеликих групах, зображуючи групу людей. Невеличка група може висунути свого представника, якого до гри готують усі члени групи. Можна використовувати тріади два учні беруть участь у діалозі, а один спостерігає і записує свої спостереження;

5. Підведення підсумків: цей крок с невід'ємною частиною рольової гри. Учням надасться можливість обговорити свої відчуття від зіграних ролей, за якими вони спостерігають. Нарешті, вони мають поділитися своїми враженнями на подію і сценарій та розповісти, як роль змінила їхню первісну думку:

- Під час рольової гри доцільно надати деяким учням можливість просто спостерігати і записувати свої спостереження;

- Якщо робота організована в невеликих групах, можна попросити одного чи двох учнів виконувати роль секретаря. Поки «актори» з їхньої групи «виконують роль», секретарі записують, що вони говорять, їх реакції і відповіді на репліки інших акторів, загальний тон;

- Під час підведення підсумків слід обговорити очікувані результати рольової гри. Чи було досягнуто згоди? Чи намагалися різні групи зрозуміти різні точки зору? Чи намагалися представники різних точок зору працювати разом? Якщо згоди не досягнуто, які фактори перешкодили це зробити? Як інакше могла б подати свою точку зору визначена група, щоб одержати значну підтримку чи розуміння інших груп?

Застосування активних нетрадиційних методик висуває певні вимоги до структури уроків. Інтерактивний урок містить такі елементи:

1. Мотивація. Мета цього етапу - зосередити увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Прийомами навчання можуть бути запитання, алгоритм, приклад працюючої програми, коротка історична довідка щодо створення або складових комп'ютера або деякого програмного забезпечення, невеличке завдання, рухлива гра тощо. Етап не має перевищувати 5% часу заняття;

2. Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів. Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їх діяльності, чого вони мають досягти в ході уроку й чого від них очікує вчитель. Подекуди доцільно залучати до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття (5% часу);

3. Надання необхідної інформації. Мета - повідомити учням достатньо інформації, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути опрацювання тексту посібника, міні-лекція,читання матеріалу, перевірка домашнього завдання. Для заощадження часу на уроці та максимального ефекту від нього можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (вдома) ознайомлення. Наприклад, окремі уроки побудовані таким чином, що в книжці для учнів є інформація, яку слід прочитати до уроку. її вистачить для виконання завдань. На уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо треба - прокоментувати терміни або організувати невелике опитування (10% часу);

4. Інтерактивна вправа - центральна частина заняття. Мета - практичне засвоєння матеріалу, досягнення поставлених завдань уроку. Послідовність проведення цієї частини уроку така:

- інструктування - вчитель повідомляє учням мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам;

- розподіл на групи і/або розподіл ролей;

- виконання завдання, коли вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись забезпечити учасникам максимальну можливість для самостійної роботи і навчання у співпраці;

- представлення групам, окремим учням результатів виконання вправи, загальне обговорення результатів (60% часу).

5. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку. Мета - рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати набуті під час уроку знання в майбутньому. Підведення підсумків бажано проводити у формі запитань: що нового дізналися, які навички здобули, як це може знадобитися на практиці. Крім того, можна ставити запитання щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалось, що бажано змінити в майбутньому. Важливо, щоб учні змогли самостійно сформулювати відповіді на ці запитання. Для оцінювання результатів варто залишити 20% часу.

Критерії. Бали.

Я вмію підбирати аргументи та чітко їх висловлювати.

Я вмію робити логічні висновки.

Я успішно застосовую перефразування.

Я вмію ставити запитання Я вмію сказати «ні».

Я вмію аргументовано відповідати на критику.

4. Використання інтерактивного навчання на уроках математики

Метою педагогічної діяльності педагога є забезпечення необхідного рівня засвоєння систематизованих знань з математики через розвиток комунікативної компетентності, формування здібностей до самоосвіти, потреби в самовдосконаленні.

У зв'язку з цією метою визначається мета педагогічної діяльності:

1) забезпечення якості засвоєння знань з математики;

2) забезпечення розвитку комунікативної компетентності;

3) розвиток загальноосвітніх умінь та навичок;

4) організація діяльності учнів, що спрямована на самореалізацію особистості.

Технологія досвіду відображає розв'язання цих завдань у навчальному процесі, але відомий у теорії та практиці досвід створення педагогічних технологій, орієнтований на формування особистості учнів, не завжди може бути використаний конкретним учителем, оскільки освіта на особистісному рівні - це змістовне, суб'єктивне сприйняття дійсності, і жодна предметна діяльність не гарантує утворення «вимагаючого» змісту.

Як зазначає сучасна педагогіка та психологія, стверджувати про технологію впливу на особистість можна лише з високою ймовірністю умовності, розуміючи, що особистість завжди виступає діючим об'єктом, співучасником, ініціатором процесу своєї освіти. Тому, виходячи з вище зазначеного і навчання вирішує одночасно три завдання:

- конкретно-пізнавальне, яке пов'язане з безпосередньою навчальною діяльністю;

- комунікативно-розвивальне, у процесі якого формуються основні навички спілкування всередині і за межами цієї групи;

- соціально-орієнтоване, у процесі якого виховуються громадянські якості, необхідні для адекватної соціалізації індивіда в суспільстві.

Розв'язання цих завдань на уроці з використанням методів інтерактивного навчання проходить шість етапів:

- підготовчий етап;

- перший етап - створення проблемної ситуації;

- другий етап - формування навчальних груп;

- третій етап - організація навчальної діяльності учнів у групах;

- четвертий етап - презентація групових розв'язань;

- п'ятий етап - рефлексія проведеного заняття.

На підготовчому етапі оцінюється суб'єктивний досвід учня. Учень будь-якого віку починає навчання не з «чистого аркуша», він уже має життєвий досвід, знання, інтереси. Деякі педагоги стверджують, що особистий досвід учня за деякими питаннями мізерний, у порівнянні з тим систематизованим та узагальненим досвідом, до якого їх намагаються залучити вчителі. Крім цього, вважають, що цей досвід заважає вчителю, ускладнюючи викладення нового матеріалу.

Але, крім того, якщо вчитель планує навчання, не враховуючи досвід учня, то така його позиція не виключає взаємодії цього досвіду з навчальним матеріалом. Учень вибірково сприймає все, що надходить до нього із зовнішнього середовища. Далеко не всі поняття, організовані за всіма правилами наукової та педагогічної логіки, засвоюються учнями, а тільки ті, що мають зв'язок із життєвим досвідом.

На першому етапі головними методами є проблемні методи, а головна мета педагога - залучити учнів до розв'язання створених проблемних ситуацій. Проблемні ситуації в навчальній діяльності дозволяють виявити наявність або відсутність визначених знань за тими чи іншими питаннями. Тільки логіко-психологічне протиріччя умов показує наявність в учнів визначених пізнавальних чи предметних стереотипів. Ядром проблемної ситуації повинні бути якісь значимі для людини розбіжності, протиріччя. Людина відчуває незнання, яке виникло за цих розбіжностей, більш чуттєво, ніж знання. Складається ситуація, яка відома під назвою ситуація розриву. Так, наприклад, під час порівняння кубів та квадратів чисел, які знаходяться в проміжку (0, 1), виявляється, що куб числа менший від квадрата.

відповідного числа. Це суперечить усталеному стереотипу - куб числа завжди більший, ніж його квадрат. Такий стереотип сформувався тому, що вивчення кубів та квадратів базувалося на натуральних числах (5 клас).

Другий етап - об'єднання навчальних груп. Існує два основних способи формування груп за бажання та під керівництвом учителя. Переваги Створення груп на основі інтересів очевидні: формується атмосфера, яка налаштовує на спілкування, знімається напруження, закріплюється «почуття ліктя», впевненості та підтримки тощо. На перших заняттях за технологією інтерактивного навчання тільки цей підхід, безперечно, повинен бути домінуючим у створенні груп.

Але в ньому наявні й суттєві недоліки: створені групи не рівнозначні за кількістю та якістю знань, а отже, може виникнути ситуація бездіяльності, коли інтерес до спілкування витісняє навчальні цілі.

Тому Г.А. Цукерман пропонує об'єднувати дітей у групи «з урахуванням їхніх особистих нахилів». «Слабкому» учню потрібний не стільки «сильний учень», скільки терплячий.

Враховуючи всі аспекти, учитель повинен володіти різними методами і прийомами для створення навчальних груп, незважаючи на те що організаційний момент громіздкий.

Варіанти вільного розподілу учнів у групах:

- учитель називає тільки кількість (наприклад, 3 учні);

- учні, входячи до класу, беруть різнокольорові картки й утворюють відповідні групи.

На столі лежать картки, які об'єднані спільною темою (математика: на одній записаний початок формули, на іншій - закінчення, на третій - застосування).

У педагогічній літературі одна з найбільш розповсюджених форм взаємодії учнів на уроці - робота в парі (діаді), з відповідними ролями Учня та Вчителя. Результат може бути достатньо вагомий, якщо виконується умова «Три рази їм розповів, на четвертий сам зрозумів». Але, на мій погляд, комунікативна результативність за такої форми роботи низька, оскільки учні спілкуються тільки один з одним. До того ж можна говорити про майже відсутній контроль з боку вчителя за тим, що промовляють учні.

На третьому етапі - організації навчальної діяльності учнів - у групі відбувається виконання завдань, які були поставлені перед групою: процес пошуку розв'язання, підбиття підсумків роботи групи, презентація своєї роботи із залученням усіх членів.

Групи (доповідачі, дизайнери, керівники, оператори ЕОМ тощо).

Але, як правило, проблема по-різному сприймається учнями. Це зумовлено індивідуальними особливостями сприйняття.

Тому необхідно для групи ставити, завдання, яке буде зрозумілим і припустимим для всіх членів групи.

Прикладом може бути дослідження тригонометричних функцій у 10 класі, а саме створення завдань різного характеру: створення групи дослідників, теоретиків, художників, операторів ЕОМ. Цінність таких уроків в активній позиції кожного учня.

Паралельно з роботою над навчальним матеріалом продовжується формування доброзичливого комунікативного середовища: напрацювання правил кооперації, співробітництва, які сприяють, а не заважають пошуку спільного рішення:

- у спільній праці немає «акторів» і «глядачів», усі - учасники;

- кожний член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали не заважаючи;

- якщо прозвучала незрозуміла інформація, ставити запитання «на розуміння» (наприклад, «Чи правильно я зрозумів, що...»), тільки після робити висновки;

- потрібно говорити так, щоб тебе розуміли, висловлюватися безпосередньо з теми, без використання додаткової інформації;

- критикуються ідеї, а не особистості;

- мета спільної діяльності не в «перемозі» якоїсь точки зору, а пошук найкращого розв'язання на підставі зібраних думок щодо проблеми. Тільки на цьому етапі можна виділити зовнішні та внутрішні результати навчання в інтерактивному режимі (див. таблицю 1).

Таблиця 1:

Четвертий етап - презентація групового рішення - залежить від задуму та логічних кроків членів групи.

Якщо розглянути класифікацію форм спільної діяльності, то можна визначити варіанти презентації групових рішень.



Таблиця 2. - Організація презентацій групових рішень:

Презентація розв'язань може проходити за сценарієм однієї із форм:

- усна доповідь;

- презентація у вигляді структурно-логічних схем;

- заповнення таблиць тощо.

Етап презентації групових рішень замінюється, виключно за своєю значимістю, п'ятим етапом, який можна означити як відмінну особливість інтерактивного навчання - рефлексією минулого уроку.

Учитель заздалегідь підбирає запитання, які допоможуть учням зрозуміти і рівнозначно висловити ставлення до процесу (дослідження). Наприклад: «Чи легко працювати в групі?», «Хто відчуває себе впевнено і чому?», «Чи завжди має рацію той, хто бере на себе відповідальність керівника групи?», тощо.

Якщо вчитель зацікавлений у тому, щоб учні вчилися розуміти й конструктивно оцінювати процес, він повинен приймати різні точки зору учнів. Ефективність рефлексивного етапу залежить також від готовності учнів до самоаналізу. Важливо, щоб І рефлексія була присутньою на кожному уроці.

Завершує етап рефлексії завжди вчитель, і він, крім конструктивної критики, повинен не скупитися і на позитивні оцінки. Можливо, потрібно завести Словничок добрих слів: «Радий усіх вас бачити!», «Ви - найкращі... (Ваня, Оля та ін.)!». Відмінність основ інтерактивного навчання від традиційного потребує перегляду системи оцінювання на суб'єкт-суб'єктне, з варіацією в бальній межі.

Робота за такою технологією потребує від учителя:

- вміння знаходити проблемне формулювання теми уроку;

- вміння перед учнями ставити запитання, які сприяють пошуку і спонукають до спільної роботи;

- готовності до детального аналізу і самоаналізу заняття, витрат часу на «педагогічні нотатки».

Таким чином, навчальна взаємодія побудована на основі методів інтерактивного навчання, які спонукають до розвитку навичок спільної праці, що, у свою чергу, забезпечує розвиток комунікативної - компетентності.

Пропоную увазі читачів урок з використанням інтерактивних методів навчання.

Тема. Площа трикутника. 8 клас.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Мета: навчальна: знаходити прийоми встановлення причинно-наслідкових зв'язків між математичними об'єктами та встановлення якісних співвідношень між ними на основі формул, порівнювати властивості геометричних фігур на основі раніше вивченого теоретичного матеріалу, показати можливості проективної діяльності для поглиблення знань із теми «Площі фігур», розвивальна: вдосконалювати практичні вміння оперувати величинами, що характеризують властивості трикутника, розвивати критичне та логічне мислення на основі роботи з дидактичним матеріалом(творчим завданням), прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, виховна: виховувати взаємоповагу, ввічливість, толерантність.

Девіз уроку:

Недостатньо лише мати гарний розум, головне - раціонально його використовувати.

Рене Декарт.

Обладнання: картки для роботи в групах, таблиця «Одиниці площі».

ХІД УРОКУ.

І етап. Мотиваційно-орієнтувальний.

1. Усвідомлення мети діяльності.

Учитель. До нас на урок завітали наші найкращі друзі НУЛИК і ОДИНИЧКА, які, як завжди, будуть чекати від вас творчої, натхненної праці і цікавих результатів. Від результату вашої діяльності будуть залежати відповідні бали. За самостійного розв'язання проблеми виставлятиметься «1», якщо ви скористаєтеся допомого Нулика або Одинички - «0». Але в жодному разі ні НУЛИК, ні ОДИНИЧКА не будуть вам заважати творчо працювати. Вони прийшли сьогодні до нас, щоб подивитися, які ви уважні, кмітливі, розумні, терплячі й толерантні. Сподіваюся, що ви будете чудовими дослідниками і продемонструєте свої знання і вміння. Налаштуйтеся на робочу атмосферу, працюємо ми сьогодні під девізом... Що на вашу думку він означає? Використовується метод «Мікрофон».

2. Мотивація навчальної діяльності.

Запитання до учнів.

1) Чи необхідні у житті знання з цієї теми? Відповіді обґрунтуйте;

2) Коли ми використовуємо ці знання? (Обчислення площі земельної ділянки у фермерських господарствах, під час ремонту квартири тощо);

3. Визначення завдань дослідження.

Запитання до учнів (фронтальне опитування):

1) Охарактеризуйте властивості площі. Назвіть одиниці вимірювання площі;

2) Чому вивчення теми ми починали із знаходження площі квадрата;

3) Як утворився прямокутник з квадрата;

4) Хто перетворив прямокутник у паралелограм? (Кут);

5) Яку з раніше вивчених фігур ви б поставили на наступне місце;

4. Оголошення теми уроку й очікуваних результатів навчальної діяльності.

Учитель. Отже, я вважаю, ви самі можете оголосити тему сьогоднішнього уроку. Учні називають тему уроку.

А тепер давайте проаналізуємо тему уроку. Використовуємо метод «Мікрофон».

Чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

Що ми повинні вміти після творчого опрацювання цієї теми?

II етап. Конструктивний.

1. Об'єднання учнів у групи (3-5 учнів).

Учитель.

На урок нам необхідно створити чотири (залежно від кількості учнів у класі) групи, які будуть мати справу зі своїм творчим завданням, від результату виконання якого буде залежати кінцевий результат, тому потрібно поставитися до нього відповідально.

Учні попередньо сідають по чотири за столи, далі вчитель формує групи за схемою.

Учитель.

Групи ми з вами створимо таким чином. Оскільки ви вивчаєте чотирикутники, то кожний учень із двох парт, буде кутом чотирикутника і частинкою своєї групи. Дивимося на схему.

За цією схемою утворюємо всі наступні групи. Серед учнів групи вибираються: теоретик, практик, сценарист, дизайнер та ін.

2. Складання плану міні-проектів.

Учитель. Уважно розгляньте подані схеми і за ними створіть план дій.



1) Проаналізувати призначення першої стрілки;

2) Призначення першого знака питання;

3) Проаналізувати заданий рисунок;

4) Встановити всі можливі формули для заданої фігури;

5) Призначення другого знака питання;

6) Записати найбільшу кількість задач до вашого завдання:

а) на одну дію;

б) на дві дії;

в) творчі завдання.

Міркування учнів:

- З якої раніше вивченої фігури утворилися задані трикутники?

- Які формули площ для раніше вивчених фігур?

- Як за допомогою раніше вивчених формул площ прямокутника та паралелограма дістати формули для наших трикутників?

- Які можливі ще випадки?

- Які є види задач до цієї теми?

Учитель.

Правильно. Молодці. Отже, ви визначили своє творче завдання.

А зараз запишіть творчі завдання, оскільки вони однакові для всіх груп:

1) Визначити формули площ для ваших трикутників;

2) Змоделювати, записати та розв'язати задачі на одну дію з утвореними вами формулами;

3) Змоделювати, записати та розв'язати задачу з двома логічними кроками (дві дії);

4) Змоделювати задачі з використанням функцій СИНУС, КОСИНУС, ТАНГЕНС для гострого кута прямокутного трикутника;

5) Скласти задачі з використанням теореми Піфагора;

6) Скласти задачі на три логічні кроки з використанням п. 3 та п. 4.

III етап. Презентаційний.

Захист проектів.

Захист проектів проходить у вигляді доповідей кожної групи, повідомлення про складені формули, задачі та способи їх розв'язання. Під час захисту проектів зараховується робота всіх членів групи: теоретика, практика, доповідача, асистента, дизайнера та ін.

Учні з інших груп мають можливість ставити будь-які запитання до виступаючих або до членів групи.

IV етап.

Експертиза проекту.

Завдання групам.

1. Естетично оформити задачі (відповідають дизайнери);

2. Чітко, швидко ознайомити з методом розв'язання (практики);

3. Ознайомити із виведеними формулами (теоретики);

4. Ознайомити з творчими задачами (капітани груп).

Запитання до класу:

1) Чи досягнуто поставленої мети?

2) До чого ви після цього уроку почали ставитися по-іншому?

3) У чому ви змінилися?

4) Які проблеми виникали в процесі дослідження?

Таблиця 3:

А зараз попрацюємо з додатковою літературою - «Довідничком-рятівничком». Доповніть ваші таблички формулами, які ви не в змозі були одерджати в результаті вашої творчої роботи.

Робота з додатковою літературою.

V етап. Оцінювально-рефлексивний.

А зараз наші шановні гості повідомлять результати вашої натхненної праці. Слово надається НУЛИКУ та ОДИНИЧНІ.

Таблиця 4:

VI етап. Домашнє завдання.

Скласти задачі за варіантами протилежних груп 1-3, 2-4.

Інтерактивні технології навчання на уроках математики сприяють ефективному розвитку в кожної особи математичних здібностей, розвитку логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки, як на уроках математики, так і в житті, розвитку здатності цінувати знання та вміння користуватися ними, усвідомленню особистої відповідальності та вмінню об'єднуватися з іншими членами колективу класу задля розв'язання спільної проблеми, розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини, формуванню навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи, взаєморозуміння та взаємоповаги до кожного індивідуума, вихованню толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування, почуття солідарності й рівності, формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних судженнях та аналізі дійсності, розумінні норм і порав поведінки. В умовах інтерактивного навчання на уроках математики забезпечуються формування в його учасників передусім таких інтелектуальних умінь, як аналіз, порівняння, виділення головного, а також критичне мислення та здатність приймати відповідальні рішення.

У результаті організації навчальної діяльності із застосуванням інтерактивних технологій в учнів на уроках математики розвиваються й ускладнюються психічні процеси - сприйняття. Пам'ять, увага, уява тощо, виявляються такі мислитель ні операції як аналіз і синтез, абстракція й узагальнення, формуються воля й характер тощо, при використанні різноманітних видів творчої діяльності на уроках в учнів розвиваються математичні здібності та проявляється інтерес до предмета.

Велика кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, включених у зміст знань, де застосовуються інтерактивні технології, дає поживу для розуму, розвиває уяву, спостережливість, розширює кругозір, знайомить з важливими елементами професійної діяльності, впливає на формування стійких пізнавальних інтересів, а в майбутньому - і на вибір роду занять, пов'язаних з математикою.

Під час активного навчання учень аналізуючи творче завдання, визначає потрібні для його виконання операції, послідовність дії, порівнює та визначає спільне й відмінне в способах реалізації аналогічних завдань, узагальнює способи його виконання. На основі таких осмислених дій розвивається інтелектуальна сфера особистості. Крім того, у процесі виконання навчальних дій учням доводиться робити певні розрахунки. Вони навчаються використовувати знання з інших предметів (тобто здійснюються міжпредметні зв'язки), мова школярів збагачується новими словами, термінами, що, у свою чергу, позитивно впливає на розумовий розвиток особистості. Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального учня який є вільною і водночас законослухняною, високоморальною, соціально та політично активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу, на формування в учнів громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла.

Інтерактивні вправи на уроках математики зорієнтовані на:

- розвиток належності мислення школярів, певної самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, „Робота в парах", „Робота в групах", „Карусель", „Пошук інформації" та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислитися („Чи справді це так?"), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв'язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;

- розвиток опору до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших: спонукають учнів до відстоювання власної думки, створюють ситуацію дискусії, зіткнення думок. Застування вправ „Аналіз ситуації", „Вирішення проблем", вчать дітей протистояти тиску більшості, відстоювати свою думку. Виявити помилку у судженнях, відповідях, вказати за неї і довести це спонукає завдання, де вчитель допускає помилки. Коли в завданнях наявна певна проблемна ситуація, то розв'язання їх в умовах інтерактивних технологій активно стимулює діяльність мислення, спрямовану на подолання протиріччя, непорозумінь. Через зіткнення поглядів учні осягають суть, причини дій, вчинків;

- вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них, сприяють розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних, порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють самопізнанню особистості і на цій основі взаєморозумінню вчителів і учнів та розумінню школярами вимог і критичних зауважень учителя. А розуміння власних дій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки. Завдяки правильному, адекватному усвідомленню не лише позитивного, а й негативного у власній поведінці, діях, навчанні виникає критичне ставлення до себе, що конче потрібне насамперед для сприймання вимог інших;

- розвиток пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань: передбачають вправи, які ставлять дітей у реальну ситуацію пошуку. Інколи вони пропонують нестандартні виходи із ситуацій, які ми, дорослі, часто відкидаємо як нереальні, неможливі. Такий категорійний підхід до ідей дитини гальмує в неї бажання ділитися власними ідеями, підриває віру у свої можливості. У процесі інтерактивних вправ „Розумовий штурм", „Коло ідей", „Вирішення проблем", „Незакінчені речення" приймаються всі думки дітей як реальні, так і вигадані. Вправа „Пошук інформації" вчить школярів самостійно працювати з додатковою літературою, дає можливість віднайти факт, який може заперечувати те, що раніше приймалося як незаперечне. Отже, це дає можливість для розвитку розумового скепсису щодо існуючих правил, висновків, думок;

- інтерактивні вправи спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками, на підвищення інтересу школярів до вивченого матеріалу.

„Рольові ігри" сприяють не лише розвитку вміння викладати свої думки, а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших. Атмосфера доброзичливості, заохочення під час обговорень, підтримка сором'язливих дітей під час інтерактивних вправ зумовлює розумову й емоційну розкомплектованість учнів, знижує страх перед можливими помилками, сприяє розвитку вміння аргументувати. Суть інтерактивного навчання на уроках математики полягає ще й в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів колективу.

Це спів-навчання, взаємне навчання (колективне, групує, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять рефлектують з приводу тощо, вони знають, вміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Воно ефективно сприяє формуванню математичних навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу, але варто підкреслити, що в процесі інтерактивного навчання вчителеві треба враховувати вікові особливості учнів.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так однієї думки над іншою.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, відкрито спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, самостійно приймати рішення.

Варто зупинитися на позитивних сторонах кооперативного учіння як одного з провідних у системі інтерактивного навчання, де кожен має допомагати, одержувати допомогу від іншого. Кожен бере участь у кооперативній творчості, тобто кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно під час вивчення великого за обсягом матеріалу. Обдаровані діти допомагають менш обдарованим. Кооперативне учіння позитивно впливає на всіх школярів - слабких, середніх і сильних. Слабкі можуть скористатися підтримкою групи і досягти успіху в опануванні навчальних програм з математики. Середні також бачать значно вищі горизонти своїх досягнень і мають почуттєві переживання від свого поступку. Найбільш сильні вчаться працювати разом з іншими, чого вони не робили раніше, коли буди впевненими у своїй талановитості лише для себе, а не для інших. Вони знаходять у кооперативній праці велике задоволення від допомоги іншим, виконуючи педагогічну функцію навчати менш підготовлених. Кооперативне учіння покликане розвивати толерантну поведінку серед учнів. Таке учіння знищує недовіру. Учні відчувають у конкретних виявах колективізму свою особисту участь і свою персональну значущість, усі відчувають комфорт від потреби спілкування з іншими. Усі відчувають власну вагомість і ексклюзивну вартість. Рідко зменшується самотність, підвищується мотивація, поліпшуються особисті досягнення.

Ситуації колективного учіння дають школяреві можливість співпрацювати в різних групах. Кожен школяр своєрідно переживає когнітивну ситуацію, а разом із тим психологічну і соціальну, постійно перебуваючи в стані зміни між особистісних зв'язків, досвіду пізнання й оцінок, дій і сподівань. Серед інтерактивних технологій кооперативного навчання можна виділити такі інтерактивні вправи: „Карусель", „Синтез думок", „Діалог", „Спільний проект", „Пошук інформації", „Коло ідей".

На мою думку, за умов інтерактивного навчання учень може навчатися робити свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив і брати на себе відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв'язку задач та вправ. Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно.

У результаті застосування інтерактивних технологій створюються сприятливі можливості й для духовного розвитку особистості, а також ефективному процесу соціалізації.

Слід зазначити, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень можна відобразити в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання":

- Лекція - 5% засвоєння;

- Читання - 10% засвоєння;

- Відео-, аудіо-матеріали - 20% засвоєння;

- Демонстрація - 30% засвоєння;

- Дискусійні групи - 50% засвоєння;

- Практика через дію - 75% засвоєння.

Навчання інших, застосування отриманих знань відразу ж - 90% засвоєння.

З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5%, читання - 10%), а найбільш інтерактивного (дискусійні групи - 50%, практика через дію - 75%, навчання інших чи негайне застосування - 90%), тому можна сформувати кредо інтерактивного навчання:

- Те, що я чую, я забуваю;

- Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю;

- Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти;

- Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань і навичок;

- Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром;

- Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти.

Процес навчання на уроках математики - це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини, її власної активності участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань.

Цього можна досягти тільки за допомогою активного та інтерактивного навчання на уроках математики. Майстерність учителя допомагає дітям досягти найкращих результатів тими засобами, які най оптимальніші в кожній окремій ситуації. Учитель не має права ігнорувати колективну ігрову діяльність учнів тому, що це може призвести до недовіри як між учнями, так і між учнями та вчителем.

Спільна діяльність в організації та проведенні ігор сприяє об'єднанню колективу та формуванню спільної мети. Ігрові технології інтерактивного навчання (ситуативне моделювання), які цікавістю, емоційністю позбавляють дитину почуття суспільного відчуження, сприяють соціальному розвитку дитини. Таким чином діти вчаться працювати в команді.

Для того, щоб учень добре навчався, він має бути постійно включений у процес учіння. Шляхом спілкування з учнями, учитель він має говорити на уроці не один і не два рази, а постійно спілкуватися.

Уроки математики, організовані за інтерактивними технологіями, сприяють розвитку мислення учнів уміння вислухати товариша і зробити свої висновки, вчитися повадки думку іншого і вміти аргументувати думку свою.

Тому, нас своїх уроках математики активно застосовую групову навчальну діяльність - модель організації навчання в малих групах, об'єднаних спільною навчальною метою. Найчастіше парну і групову роботу я проводжу на етапі застосування набутих знань.

Тому, клас поділяю н групи з різними навчальними можливостями, і кожна з цих груп потребує особливого, індивідуального підходу. Найважче працювати зі слабкими учнями, вони потребують дуже багато уваги на уроці, і ось постає питання, як організувати роботу з цими учнями. Щоб не залишати поза увагою інші групи дітей.

Малі групи використовую тільки в тих випадах, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

Особливість виконання вправ за інтерактивними технологіями полягає в тому. що будь-яка вправа або завдання складається з трьох елементів:

- інструкція;

- дія;

- рефлексія (осмислення), тобто спочатку йде пояснення, як роботи, далі учні виконують завдання, а в процесі рефлексії пояснюють, чому саме такий варіант або спосіб, дію обрали.

В кожній групі розподілені ролі, які вони повинні виконувати під час групової роботи.

Спікер, головуючий (керівник групи):

- зачитує завдання групі;

- організує порядок виконання;

- пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

- заохочує групу до роботи;

- визначає доповідача.

Секретар:

- веде записи результатів роботи групи;

- записи веде коротко й розбірливо;

- як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.

Посередник:

- стежить за часом;

- заохочує групу до роботи.

Доповідач:

- чітко висловлює думку групи;

- доповідає про результати роботи групи.

Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливості різні варіанти організації роботи групи.

Інтерактивну технологію, таку як „Пошук інформації", використовую для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал. Для груп розроблено запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації - це матеріал, підручник, довідкові видання. Учні об'єднуються в групи. кожен отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і розширюються всім класом.

До цієї групи необхідно помістити інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу, обговорення проблеми в загальному колі, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань, тому різновидом на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Разом з технологією „Мікрофон" використовую прийом „Незакінчені речення", формулюю незакінчене речення із правила і пропоную учням висловлюючись, закінчити його. Розвитку пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів розв'язку завдань дуже доцільно використовувати відому інтерактивну технологію колективного обговорення „Мозковий штурм".

Ця технологія спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета „Мозкового штурму" в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

В старших класах на уроках математики важливо використовувати інтерактивну вправу „Ажурна пилка" для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ця технологія ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися навчаючи.

Таким чином, використання інтерактивних технологій на уроках математики дає можливість збагачувати світоглядну і моральну основу суджень як окремої особливості, так і громадської думки учнівського колективу. За допомогою подібних інтерактивних вправ можна глибше осмислювати актуальні явища громадського, культурного, міжнародного життя, навчитися поважати власну думку, зрозуміти, що не завжди те, що висловлює більшість, є істиною.

І в цілому, інтерактивне навчання є однією з найбільш гнучких форм включення кожного учня в роботу, забезпечує перехід від простих до складних завдань, вчить використовувати не готові знання, а здобувати їх із власного досвіду, що веде до розвитку мислення - творчого і діалектичного. Новітні підходи до організації навчання роблять навчально-виховний процес різноманітним, цікавим та ефективним, а найкориснішим у такому навчанні є те, що математика починає подобатися.



Висновки

Для впровадження інтерактивних методів у навчальний процес необхідно провести реформаційне оновлення або навчання серед кадрів, тобто педагогів.

Жоден учитель, попередньо не пройшовши школу сучасного педагога, не зможе оперувати відповідними знаннями, щоби полегшити навчання й покращити рівень компетенції учнів.

Здається, це утопія. Але вже сьогодні, як в Україні, так і за кордоном, педагогіка масово працює над апробацією в навчальних закладах інтерактивних методів.

Сьогодні такий вид навчання називають особистісне зорієнтованим. Воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе та своїх обставин.

Визначальним для особистісне зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі «педагог-дитина» на основі її розуміння, прийняття й визнання. Як найактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання. Для чіткішого розуміння важливості інтерактивного навчання педагоги порівнюють його з відомими та раніше пасивним й активним навчанням. Якщо пасивне навчання - це репродуктивний метод, це вимога слухати та дивитись, активне - це безпосередня участь дитини у викладі матеріалу, то інтерактивне - це рівноправна взаємодія вчителя й учня. Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

Що таке інтерактивні методи навчання? Термін "інтерактивний" прийшов до нас із англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання.

Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-не будь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня".

За даними американських учених, під час лекції учень засвоює всього 5% матеріалу, під час читання - 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами - 20%, під час демонстрації - 30%, під час дискусії - 50%, під час практики - 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90%. Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навичок. Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил.

Наприклад, кожна думка важлива, не бійся висловитись, ми всі - партнери, обговорюємо сказане, а не людину, обдумав, сформулював, висловив, кажи чітко, ясно, красиво, вислухав, висловився, вислухав, наводь тільки обґрунтовані докази, умій погодитись і не погодитись, важлива кожна роль. Воно поділяється на чотири форми навчальної діяльності: парна (учень-педагог, учень-учень), фронтальна (учитель навчає групу чи підгрупу класу), групова, індивідуальна.

"Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитись дисципліни й уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри".

"У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні". Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті та слабкі.

Проте слід постійно заохочувати їх до роботи, створювати ситуації успіху. Треба постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей, у випадку невдачі переглядати стратегію й тактику роботи, шукати та виправляти недоліки.

Основні проблеми, з якими можна зіткнутись. У впровадженні інтерактивних методів існує низка типових проблем, з якими стикається велика когорта учнів. Головною проблемою визначають те, що учень часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "У нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, який має у класі авторитет у цьому предметі" тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі учні відразу стають пасивними.

За умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем. Тільки впроваджуючи інтерактивні методи навчання, як стверджують кваліфіковані педагоги, учні набуватимуть культури дискусії, вироблятимуть у собі вміння приймати спільні рішення, покращать уміння спілкуватись, доповідати, якісно зміниться рівень сприйняття учнями української літератури - він набуде особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" стане основним "обдумати", "застосувати". Основні технології інтерактивних методів навчання - інтерактивні методи включають велику кількість новітніх ідей у проведенні тематичних занять. Ці заняття можуть включати в себе кілька особистісне зорієнтованих підходів для фронтального та групового втілення. Найвідомішими на сучасному етапі є такі…

Коло ідей: метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах, після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали, групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді, під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей, коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.

Акваріум: такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах. Після того як учитель об'єднав учнів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші учні класу мають тільки слухати. Після закінчення 3-5-ти хвилин група займає свої місця, а клас обговорює, чи була думка аргументованою.

Навчаючись учусь: та кий вид навчальної діяльності дає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Після того як учитель назвав тему та мету уроку й роздав учням картки із завданням, їм тре ба ознайомитися з інформацією, що міститься на картці. Згодом необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуватись до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

"Мікрофон": "Мікрофон" дає можливість кожному послідовно чи хаотично (за вибором людини, яка проводить опитування) сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Рольова гра, імітація: мета розігрування ситуації в ролях - визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом «гри».

Крісло автора: несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів. Вона виконується в такий спосіб: учитель поступається місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи на місці педагога, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання. На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію "я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання - учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами, незважаючи на стаж і статок.

Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

- Те, що я чую, я забуваю;

- Те, що я бачу й чую - я трохи пам'ятаю;

- Те, що я чую, бачу й обговорюю - я починаю розуміти;

- Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;

- Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

Оголошення, представлення та очікуваних навчальних результатів.

Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці й чого від них чекає вчитель.

Без чіткого й конкретного визначення й усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, учні можуть сприймати навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. інтерактивний освітній учень

Вимоги до формулювання результатів ІV:

- висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя: «Після цього уроку учні зможуть...»;

- чітко відображати рівень навчальних досягнень: обсяг і рівень знань, що буде забезпечений на уроці, рівень розвитку навичок і вмінь, який буде досягнуто після уроку, формування (розвиток) емоційно-ціннісної сфери, яка забезпечує формування переконань, ставлень, впливу на поведінку тощо.

Отже, результати мають бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів:

1. Знання: пояснювати - визначати - характеризувати - порівнювати - відрізняти;

2. Уміння: дискутувати - аргументувати - давати власну оцінку - проаналізувати;

3. Компетентність: здатність сформувати та висловити власне ставлення до... - пояснювати власне ставлення до...

Правильно сформульовані й досягнуті результати - 90% успіху.

Алгоритм проведення II етапу:

- назвати тему (або учень прочитає її);

- звернути увагу на нові слова або проблемні запитання, якщо назва теми їх містить;

- оголосити очікувані результати;

- пояснити, як ви будете оцінювати досягнення учнів після цього уроку.

Цей етап займає не більше 5% часу.

Надання необхідної інформації.

Мета - надати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час.

Це може бути:

а) міні-лекція;

б) читання матеріалу;

в) виконання додаткового завдання;

г) опанування інформацією за допомогою технічних засобів навчання або наочності.

Ця частина уроку займає 10-15% часу.

Інтерактивна вправа - центральна частина уроку.

Мета: засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.

Займає 50-60% часу.

Обов'язкові послідовність проведення інтерактивної вправи:

1. Інструктування (1-2 хв.);

2. Об'єднання в групи або розподіл ролей (1-2 хв.);

3. Виконання завдання, при якому вчитель - організатор, помічник, ведучий, який надає учасникам максимум можливостей для самостійної роботи й навчання у співпраці один з одним (5-15 хв.);

4. Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.);

5. Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення (5-15 хв.).

Рефлексія дає можливість учням і вчителю:

- усвідомити, чого вони навчились;

- пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення;

- оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати реальні кроки його подальшого опрацювання;

- порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших й інколи скориговувати певні позиції;

...