Реалізація мовленнєвої лінії програми з української мови за новими підручниками

З метою засвоєння лексичного багатства мови введено рубрику «Тлумачний словник», у якій подаються лексичні значення слів.

У підручнику чітко розмежований теоретичний матеріал. У рамочці з позначкою у вигляді книжки подаються відомості, які дитина має глибоко засвоїти. У рамочці без позначки повідомляється інформація з пропедевтичною метою, її засвоєння відбувається практичним шляхом для забезпечення наступності у подальшій роботі.

Проаналізовано зміст розділу «Мова і мовлення», який укладений відповідно до програмових вимог.

Навчальний зміст розділу «Повторення вивченого» спрямований на «формування контрольно-оцінювальних умінь і навичок, самоперевірку письмових робіт, результатів навчання за орієнтирами, даними вчителем» Цей розділ незвично структурований і вміщує такі завдання: незакінчені речення, тести, слова із пропущеними орфограмами, буквами, тексти, які вимагають продовження, тексти для списування. Тексти для списування вміщують від 23 до 34 слів і супроводжуються іншими видами роботи.

Методика роботи на уроках української мови має забезпечувати єдиний процес сприймання і розуміння тексту і на його основі формування мовних і мовленнєвих умінь, тому робота над текстом складається з двох етапів.

На етапі сприймання і осмислення тексту учні визначають «про що?, про кого?» йдеться у ньому; «що саме говориться про...?», «якими засобами?» - словами і не тільки - автор говорить про це.

Граматичні поняття формуються в результаті використання системи завдань, запропонованих методичним апаратом підручника, що відповідають вимогам програми. Система завдань охоплює всі рівні вивчення української мови, а саме: фонетико-фонематичний, лексико-семантичний, словотворчий, морфемний, морфологічний, синтаксичний.

Враховуючи вимоги програми щодо кількості слів, яку має читати другокласник за хвилину, вміщені тексти налічують від 25 до 60 слів. Тексти, які вміщують більшу кількість слів, у переважній більшості призначені для слухання - розуміння, колективного читання або ж читання учнями, які мають високий рівень навченості читати. Методика опрацювання таких текстів вимагає від учителя застосування різних прийомів, в тому числі тих, які використовувалися у роботі з букварними текстами, а саме: прийоми перерваного тексту, самостійного причитування, читання в парах, групах. Розумінню прочитаного тексту сприяє відповідна словникова робота. Словникову роботу варто розглядати як сукупність систематичних вправ, спрямованих на засвоєння учнями лексичних, граматичних, орфоепічних і орфографічних норм літературної мови [27, с. 17].

Наводимо приклад роботи з навчальним змістом.

Тема уроку. Дієслово.

Навчальний зміст цього розвороту вміщує різножанрові тексти (казка про мишку, загадка про комп'ютерну мишку, науково-публіцистичний текст про комп'ютерну мишку), а також методичний апарат до кожної вправи.

«У садку був кущик, а під кущиком - нірка. У нірці жила мишка. Кущик шумівлистям. Мишка в нірці солодко спала або сиділа під кущиком. Гарно було!

Прискакав до кущика куцохвостий зайчик. Зіп'явся на задні лапки до найкращої галузки. А на ній сидів павучок.

— Ой, біда, біда! Рятуйте! - закричав зляканий павучок. Мишка вискочила зі своєї хатки:

— Пане Довговушенку, скажіть, будь ласка, чи не краще вам наїстися всмак молодої соковитої капусти?

— Де вона? -запитав зайчик.

— На грядці, - показала мишка.

— Спасибі! - сказали кущик і павучок [15, с. 12].

У цьому тексті 72 слова. Він поділений на частини, біля яких є відповідні логотипи-підказки. Перших два абзаци, у яких 38 слів, читає вчитель, краще підготовлений учень або ж використовується колективне читання. Продовження тексту-діалог, який, як підказує логотип, потрібно читати в парах. Саме такі тексти сприятимуть розвиткові монологічного і діалогічного мовлення.

До кожного тексту пропонується методичний апарат, який налічує кілька завдань, у цьому випадку - два завдання. Учителям варто звернути увагу на те, що до текстів не завжди пропонуються завдання, які спрямовані на виявлення розуміння змісту або які сприятимуть закріпленню вивченого на всіх рівнях. Такі обмеження зумовлені чітко регламентованою кількістю сторінок підручника.

Текст дає необмежені можливості для закріплення вивченого та засвоєння нового матеріалу. Виконання завдань може проводитися в усній та письмовій формах. Підкреслені у тексті дієслова є підказкою до виконання завдання вправи: випишіть дієслова до іменників за зразком. Зразок подається.

Діалог зайчика і мишки вмішує багато дієслів (закричав, вискочила, запитав, показала, сказали), що дає змогу вчителю продовжити закріплення вивченого матеріалу.

У змісті цього уроку наявна рубрика «Спілкуймося красно», яка звертає увагу на сутність слова ввічливість та повагу до співбесідника під час спілкування. Зміст рубрики вчителю необхідно пояснювати, наводити приклади із життя класу, переводити їх у практичну площину.

Наступною вправою є загадка про комп'ютерну мишку.

Я не нишпорю в коморах,

Не ховаюся по норах,

Ковзаю по столу трішки,

Бо-я... (мишка).

Розглядаючи ілюстрацію у підручнику, учитель звертає увагу на зовнішню подібність мишок. У змісті загадки є дієслова, які учителю варто опрацювати.

У тексті наступної вправи йдеться про роботу комп'ютерної мишки.

Комп'ютерна мишка «сидить» на робочому столі. Допомагає виконувати на екрані різні операції. Вона рухає курсор по екрану. Ставить його в потрібне місце.

Комп'ютерна мишка і знак м'якшення поставить, і крапку, і знак питання або знак оклику. Слово підкреслить, замінить малу літеру на велику. Отака комп'ютерна мишка!

Робота комп'ютерної мишки передається дієсловами сидить, допомагає, виконувати, рухає, ставить, поставить, підкреслить, закипить, що дозволить учителю повторити, на що вказують дієслова. Окрім завдань, які пропонуються у підручнику, учитель може повторити:

ѕ правопис апострофа (комп'ютерна, м'якшення);

ѕ правопис слів із подовженими приголосними (м'якшення, питання);

ѕ зробити звуковий аналіз цих слів;

ѕ повторити пряме і переносне значення слова;

ѕ звукові значення букв я, ю, є;

ѕ правопис знака м'якшення;

ѕ поділ слів на склади для переносу;

ѕ визначення частин мови [15, с. 13].

Під відповідним логотипом подається пояснення слова курсор.

Як бачимо, зміст навчального матеріалу уроку сучасний, пізнавально-розвивальний, насичений мовно-мовленнєвим змістом, емоційно навантажений.

Уроки з української мови треба будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на текст,набували вмінь культури мовлення й спілкування.

Зміст навчального матеріалу розділу «Писемне мовлення» спрямований на розвиток писемного мовлення, на створення зв'язних висловлювань різних типів і стилів. У другому класі, як зазначає програма, учень має вміти підписувати малюнок, серію малюнків, складати і записувати кілька зв'язних речень за змістом ілюстрацій, використовуючи виражальні засоби, відновлювати деформований текст, удосконалювати його [17, с. 17].

Ілюстрації, вміщені в підручнику, не тільки до уроків зв'язного мовлення, а й до інших тем виразні, сучасні, реалістичні, іноді казкові, з достатньою інтенсивністю кольорів, носять виховний та розвивальний характер. Окрім малюнків художників, у підручнику вміщені фотографії.

Якісним доповнення до уроків писемного мовлення можуть бути слайди, фотовиставки, мультфільми тощо.

Уроки писемного мовлення у підручнику подаються під рубрикою «Описуємо, розповідаємо, міркуємо». До кожного уроку подається предметний, сюжетний малюнок, серія сюжетних малюнків, художній текст-зразок, план, опорні слова. Якщо текст-зразок казки чи оповідання великий, то він поділений на частини, одна з яких подається у зошиті з друкованою основою. Цей текст пропонується для прослуховування і порівняння з власне створеним текстом.

Дієвим методом, за яким здійснюється розвиток мовлення у другокласників, є метод імітації, або, як його ще називають, метод наслідування.

Зразками для наслідування є запропоновані літературні твори. Тексти-зразки виконують важливу роль у процесі написання власного твору. Такі тексти уможливлюють активізацію лексики учня, збагачення словника виражальними засобами, синтаксичними конструкціями. Саме тому роботі над твором-зразком учитель має приділяти велику увагу [15, с. 16].

Змістом уроку розвитку зв'язного писемного мовлення на тему «Побудова і записування речень, що передають зміст малюнка», результатом роботи якого є зв'язний текст-опис «Оленятко», є вірш В. Марсюка «Моє оленятко» як текст-зразок, уривок казки Ф. Зальтена, великий малюнок до тексту і план розповіді.



Моє оленятко

Хто не бачив оленяти,

Можу вам намалювати.

В оленяти білініжки,

Мов тонесенькіберізки.

Шерсть м 'яка, неначе пух.

Два листочки - двоєвух.

Очі сливки, хвіст - що з вати.

Чи явміюмалювати.

Після прослуховування вірша доцільно обговорити його зміст, звернувши увагу на підкреслені слова, якими автор «намалював» оленятко і які можна використати їх у своєму тексті. Повторне читання вірша доцільно провести після розгляду малюнка

Зміст навчального матеріалу підручника «Українська мова» (2 клас) має мовленнєво-мовне спрямування, забезпечує соціалізацію учнів, спрямований на морально-духовне виховання дитини

2.3 Робота над вдосконаленням видів мовленнєвої діяльності

Зміст мовленнєвої лінії спрямований на формування у молодших школярів таких мовленнєвих умінь: розуміти і передавати на слух інформацію; підтримувати, ініціювати і вести діалог; правильно, вільно, виразно читати, і розуміти зміст прочитаного; будувати усні й письмові зв'язні тексти, висловлювати власну думку [27, с. 12].

З цією метою розвивають, удосконалюють чотири види мовленнєвої діяльності, якими учні певноюмірою оволоділи у 1-му класі: аудіювання, говоріння, читання і письмо.

Розвиток аудіативних умінь другокласників продовжуємо здійснювати на матеріалі елементів мовного потоку (звуків, складів, слів, словосполучень, речень), текстів та інструкцій щодо виконання навчальних дій.

У першому семестрі робота ґрунтується переважно на використанні елементів мовного потоку. З цією метою доцільно давати учням завдання такого змісту:

- визначення кількості почутих звуків, складів у слові;

- на встановлення кількості слів у реченні;

- на визначення кількості речень у невеликому тексті;

- на зіставлення ряду слів з малюнками, на якому зображений один з названих предметів;

- на поділ прослуханих слів групи за певною ознакою;

- на вилучення зайвого слова з групи слів [34, с. 8].

Для формування умінь слухати і розуміти текст можна використовувати різні жанри: казки, оповідання, вірші, навчальні тексти. Однак для контрольної перевірки аудіативних умінь слід добирати лише художні тексти обсягом 120-200 слів.

Після прослуховування зазначених текстів доцільно пропонувати другокласникам запитання і завдання такого змісту:

- на запам'ятовування персонажів тексту;

- на відтворення послідовності подій;

- на запам'ятовування елементів фактичного змісту (Хто? Що? Де?)

Належну увагу варто приділяти формуванню умінь слухати, правильно сприймати і розуміти усні інструкції з виконання навчальних дій. Основна мета цієї роботи - забезпечити не лише розуміння, а й адекватні дії учнів, спрямовані на реалізацію поставлених учителем навчальних завдань.

Доцільними з цією метою будуть завдання на уважність:

- виконання певних дій,озвучених учителем;

- відтворення змісту малюнка після короткотривалого його перегляду;

- знаходження в предметах чи мовних одиницях зазначених учителем ознак;

- знаходження сприйнятому на слух ряді слів;

- розподіл зазначених в інструкції для парної чи групової роботи обов'язків між учасниками [12, с. 49].

У процесі роботи над сприйманням і розумінням усних інструкцій недоцільно повторювати їх кілька разів. Важливо привчати другокласників виконувати завдання після одного прослуховування.

Розвиток усного мовлення (говоріння)здійснюють у двох напрямках: складання діалогів і побудова зв'язних висловлювань (переказування текстів та складання розповідей).

Для формування в другокласників діалогічного мовлення пропонуємо використовувати завдання такого змісту:

- відтворення діалогу із прослуханої чи прочитаної казки, розповіді;

- доповнення діалогу репліками-відповідями на подані запитання;

- побудова запитань до запропонованих реплік-відповідей;

- розігрування діалогу за ситуативним малюнком;

- складання діалогу за словесно описаною вчителем ситуацією;

- продовження діалогу за поданим початком [34, с. 10].

Важливу роль у процесі складання і розігрування діалогів необхідно відводити вивченню й доречному застосуванню формул мовленнєвого етикету (ввічливих слів) під час вітання, прощання, прохання, вибачення; дотриманню правил етикету у спілкуванні з людьми різного віку й статусу; вживанню українських форм звертання до дітей та дорослих [29, с. 245].

Треба уникати штучних діалогів, коли репліки-відповіді на запитання співрозмовника учні формулюють повними реченнями, надмірно (після кожної репліки) вживають ввічливі слова, повністю дублюють аналогічні запитання співрозмовника замість уживання притаманних діалогічному мовленню коротких, але зрозумілих з конкретної розмови запитань (А як у тебе? А що тобі?А з ким ти?), довго очікують або підказують запитання співрозмовникові, який не знає, чим продовжити розмову, намагаються чітко дотримуватися послідовності реплік тощо [4, с. 13].

У новій програмі змінено вимоги до обсягу складених учнями діалогів, зокрема, в 2-му класі ця норма становить 3-4 репліки на двох учасників розмови (у попередній було на одного учасника) без урахування етикетних формул початку і кінця спілкування.

Уміння будувати монологічні усні зв'язні висловлювання формують у процесі переказування текстів та складання власних розповідей, описів, найпростіших міркувань.

У роботі над усним переказом прослуханого чи прочитаного тексту в 2-му класі доцільно використовувати допоміжні матеріали: ілюстрації, серії малюнків, запитань, опорні слова і словосполучення. Переказуванню має передувати підготовча робота, а саме:тлумачення значення невідомих чи маловживаних слів, сталих висловів, коротка бесіда за змістом тексту з метою з'ясування, чи зрозуміли його учні, спостереження за виражальними засобами мови (яскравими, образними словами, словосполученнями) та доцільністю їх уживання [23, 17].

Під час переказування слід націлювати учнів на те,що про той самий епізод з тексту можна розповісти різними словами, і застерігати дітей від дослівного повторення оригіналу тексту або висловлювань своїх однокласників, а спонукати до переказування своїми словами. Однак заохочувати вжити виражальні засоби мови, використанні автором тексту.

З навчальною метою для переказування можна використовувати тексти різних жанрів і стилів, у тому числі й інструкції до ігор, навчальних дій тощо. Для контрольної перевірки програмою передбачено художній текст обсягом 40-50 слів.

Формуючи в другокласників уміння будувати самостійні зв'язні висловлювання, варто використовувати різноманітні допоміжні матеріали: малюнки й серії малюнків, опорні слова, початок або початок і кінцівка тексту тощо. Цінним та цікавим для учнів буде складання розповідей про прочитанні книжки, переглянуті фільми чи телепередачі, про побачені, почуті, пережиті ситуації з особистого життя. При цьому слід стимулювати дітей до оцінки розказаних подій, учинків, персонажів і висловлення власних думок, порад, пропозицій, побажань [15, с. 12].

Під час озвучуваннями учнями переказів та усних розповідей педагог має стежити за логікою і послідовністю висловлення думки, правильністю висловлення думки, правильністю побудови речень, сполучуваністю використання слів, дотриманням учнями орфоепічних норм української літературної мови. У полі зору вчителя мусить бути не тільки змістова сторона дитячих усних висловлювань, а також їхнє мовне оформлення: використання виражальних засобів мови,уникнення невиправданих повторів, використання між фразових зв'язків тощо. Виправлення допущених помилок має бути тактовим, коректним, доречним - таким, що не заважатиме учневі продовжити логічний виклад думки [47, с. 135].

Формування читацьких умінь здійснюють переважно на уроках літературного читання, однак певною мірою цю роботу проводять і на уроках української мови. Зокрема, вчить дітей:

- миттєво розпізнавати окремі характеристики тексту (наявність або відсутність заголовка, кількість абзаців);

- правильно інтонувати речення різні за метою висловлювання;

- дотримуватися відповідної інтонації під час читання речень. Які містять певні розділові знаки (кому, тире, двокрапку);

- дотримуватись орфоепічних норм літературної української мови під час читання слів з апострофом, зі звуками [ґ] і [г], [дж], [дз], [дз'], з продовженими приголосними звуками.

- знаходити в прочитаному тексті певне слово, речення чи абзац зазначеного змісту [24, с. 10].

Робота над формуванням писемного мовлення (побудовою письмових зв'язних висловлювань) носить у 2-му класі здебільшого пропедевтичний характер. Зокрема, програмою передбачено:

ѕ складання і записування підписів під серією малюнків;

ѕ побудова і записування окремих речень, що передають зміст малюнка, вид з вікна, дій, які виконують на уроці тощо;

ѕ записування складеного з 2-4 речень тексту на близьку і зрозумілу для дітей тематику;

ѕ написання записок, які містять певну інформацію, прохання;

ѕ відновлення і записування деформованих текстів ;

ѕ добір і записування заголовка до тексту;

ѕ удосконалення і записування тексту з часто повторюваними словами.

Систематичне виконання зазначених видів роботи забезпечить повноцінну підготовку учнів до побудови письмових диктантів, переказів і творів у 3-му та 4-му класах [27, с. 16].

На формування і розвиток аудіативних умінь, діалогічного та монологічного усного мовлення й читацьких навичок не відведено окремих годин. Реалізацію цих складників мовленнєвої лінії здійснюють протягом навчального року на кожному уроці української мови.

У 2-му класі для уроків розвитку зв'язного мовлення передбачено окремі години. На таких уроках у школярів формують уміння будувати письмові зв'язні тексти.

У програмі зазначено, що основною метою уроків зв'язного мовлення у 2-му класі є збагачення мовлення учнів виражальними засобами мови: порівняннями, епітетами, метафорами (без уживання термінів). Другокласники мають навчитися знаходити їх у текстах, правильно розуміти і доречно вживати у власному мовленні [27, с. 9].



2.4 Система завдань, спрямованих на розвиток комунікативних умінь учнів початкових класів на уроках рідної мови та читання

Комунікативний підхід до навчання української мови в початкових класах став домінуючим у сучасній методиці й практиці шкільного навчання, що насамперед передбачає засвоєння її безпосередньо через спілкування. Отже, основна увага вчителя зосереджується на мовленнєвій діяльності учнів на уроці. Одночасно передбачається і засвоєння мовного матеріалу, і формування мовно-мовленнєвих умінь та навичок.

Як відомо, мовленнєвий розвиток учнів здійснюється на основі здобутих знань про мовні (фонему, морфему, слово, словосполучення та речення) та мовленнєві (текст, його типи і стилі) одиниці.

Це дає змогу засвоїти певні групи операцій використання цих одиниць у структурі мовленнєвої дії. Відповідно й методи розвитку зв'язного мовлення школярів визначаємо з урахуванням рівнів засвоєння знань про мовні та мовленнєві засоби, а також завдань формування таких комунікативних умінь і навичок, що відповідали б характеру операцій у складі мовленнєвої дії [9, с. 30].

Ефективним є метод спостереження і під час засвоєння елементарних відомостей про інтонаційні засоби усного мовлення: паузи, логічний наголос, темп, сила голосу, різні відтінки емоційного забарвлення. Так, спостерігаючи за мовленням учителя, молодші школярі доходять висновку про залежність сили голосу від умов спілкування чи змісту висловлювання.

Наприклад, повідомивши другокласникам, що кожне висловлювання оформляється певною силою голосу (голосно, напівголосно, тихо), учитель демонструє всі три варіанти на прикладі такого вірша:

Завдання 1.

З якою силою голосу, на вашу думку, треба читати цей вірш? Чому? (Тихо, бо у вірші говориться про тишу на морі).

Морська

Тиша в морі, ледве-ледве

колихає море хвилі;

не колишуться од вітру

на човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег

рине хвилечка перлиста;

править хтось малим човенцем, -

в'ється стежечка злотиста

(Леся Українка).

Завдання 2.

Прочитайте обидва тексти. Визначте тему першого. Яка тема другого тексту? Який з них може помандрувати у читанку, а який у підручник з природознавства!

І. Дуб - це могутнє дерево заввишки 20-40 метрів. Гілки його дуже міцні. Стовбур товстий, з темно-сірою потрісканою корою. Живе це дерево 500-1000 років. В Україні дуби ростуть скрізь. Подекуди вони утворюють діброви. На відміну від інших порід, вони розвиваються дуже повільно. За рік молодий дубок підростає лише на півметра, а його стовбур стає товщим на 1-2 сантиметри.

II. На сонячній галявині поряд із кремезним дубом-татом притулився невеличкий молодий дубочок.

Кожного ранку, простягаючи зелені, ще тонесенькі гілочки до сонця, радісно зустрічає він перші ласкаві промені. А коли налетить вітрюган, нахиляється безпорадно дубочок до тата, простягає віти, шукаючи захисту, благаючи про порятунок. І зашумить старий, грізно захитає кроною: «Іди геть, злий вітриську! Не чіпай моє малятко»!

Так і підростає дубочок-у теплі, затишку і любові [17, с. 77].

Знайдіть у художньому тексті слова, які допомагають авторові передати ніжне ставлення до молодого дубка й обурення до вітру.З якою інтонацією їх треба промовляти?З якою інтонацією треба читати науковий текст?

Одним із досить ефективних прийомів протиставлення є також стилістичний експеримент - вибір із ряду пропонованих найдоцільнішої стилістичної одиниці в наявній мовленнєвій ситуації. На жаль, у практиці початкового навчання він не набув достатнього поширення. А користь від нього очевидна: підставляючи по черзі в текст кожну із пропонованих одиниць, дитина розвиває своє мовне чуття, усвідомлює відмінність у відтінках значення слова, привчається вдумливо, мотивовано використовувати мовні засоби, удосконалює свої аналітико-синтетичні здібності [44, с. 214].

Завдання 3.

Прочитайте текст. Визначте його тему і мету. Скажіть, які слова з поданих у дужках краще відповідають меті тексту. Чому? Прочитайте ще раз, додержуючи потрібної інтонації і добираючи необхідні для вираження думки слова.

На дитячому майданчику гралося двоє хлопчиків і дівчинка. Бабуся дала кожному по цукерці. Чорнявий хлопчик (швидко, похапливо) (поклав, тицьнув) цукерку до рота. Тим часом дівчинка і руденький хлопчик свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у дівчинки цукерку і (побіг, дременув) у під'їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала.

Як відомо мовленнєва діяльність передбачає не тільки оперування тими моделями, які зберігаються в довгочасній пам'яті в результаті набутого мовленнєвого досвіду (схеми побудови слів, словосполучень, речень, окремих уривків текстів), а й активну творчість: уміння конструювати нові необхідні в конкретній мовленнєвій ситуації одиниці. Тому вправи як методичний засіб навчання продукувати словосполучення, речення, твори-мініатюри є одним з ефективних шляхів удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів [26, с. 168].

Завдання 4.

До поданих слів доберіть слова та утворіть з ними словосполучення. Скажіть, які з них можуть негативно характеризувати людину.

Корисливий, ласкавий, щедрий, щирий, веселий.

Завдання 5.

Прочитайте текст. Який це текст-опис, розповідь?

Їжачок

Їжачок із себе невеличкий. Рильце у нього - ніби в поросятка. Живіт і ніжки вкриті шерстинками, а спина й боки - гострими голочками. Як зустрінеться їжачкові чи то Вовк, чи лисиця, він швиденько згорнеться клубочком, настовбурчить голки - і вже ніхто його не зачепить. Простягне звір лапу, щоб штовхнути клубочок. А їжачок як пирхне, клубочок як підстрибне - з вір лапу голками й поколе. Так і піде собі.

Завдання 6.

Прочитай текст. Визнач тему тексту.

Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися, як до святині. Про нього народ створив багато повір'їв, які мали практичний і ритуально-магічний зміст. Пильнували, щоб хліб не падав додолу, а якщо впав, то слід підняти, перепросити, поцілувати і з'їсти. Якщо так не зробити, то будуть великі збитки.

Як ти шануєш хліб? Які ти знаєш прислів'я про хліб? Знайди речення, в якому формулюється тема.

Підкресли слова, в яких є склади, що закінчуються на дзвінкий приголосний [24, с. 56].

Збагачення словника - це процес засвоєння нових, незнайомих учням слів, у результаті якого цілеспрямовано розширюється словниковий запас учнів і розвивається виразність їхнього мовлення. Наприклад: уточнення значення слів. Це завдання словникової роботи спрямоване на розкриття і пояснення учням широкого значення слова, на вироблення в учнів умінь вживати у мовленні найбільш точні і влучні за змістом слова.

Завдання 7.

Прочитайте слова, в кожному стовпчику знайдіть близькі за значенням і визначте зайве слово.

Ходити Хата Хуртовина

Ступати хвіртка хмара

стукати будинок заметіль

Активізація словника - це використання нових слів, висловів у власному мовленні дітей. Активізація словника може здійснюватися шляхом пояснення значення слова учнями, введення слова у словосполучення і речення в усному і писемному мовленні.

Завдання 8.

Доберіть слова-ознаки до поданих слів:

Сонце - ясне (тепле, привітне, лагідне).

Стежка - вузька (довга, звивиста, польова).

Струмок - дзвінкий (веселий, холодний, чистий).

Завдання 9.

Розташуй речення в певній послідовності. Запиши. Усно опиши пташку, яка тобі подобається. До виділених слів добери слова протилежні за значенням.

Соловейко

Він стрункий, в нього високі лапки, тонкий дзьоб і великі очі. Соловей гарний і граціозний птах. Пір'я м'яке, щільно прилягає до тіла. Соловей дуже моторний, спритний, пересувається по землі стрибками. Хвіст досить довгий, рудий. Спинка рудувато-бура, горло й грудка світло-сірі з ледь помітними зеленими цяточками, черевце біле.

Вживання слів у граматично правильній формі - це правильне поєднання слів у словосполученнях і реченнях, дотримання чергування звуків в основах, утворення порівняльного ступеня прикметників, ознайомлення зі способами сполучення іменників і дієслів. З метою удосконалення граматичного ладу мовлення другокласників можна запропонувати учням наступну вправу [47, с. 87].

Завдання 10.

Уважно послухайте вірш. Коли я читатиму вдруге, ви самостійно закінчуватимете рядок останнім словом.

Котигорошка

Був собі хлопчик Котигорошка,

І був у нього тато (Котигорох),

І була у нього мама (Котигорошиха),

І був у нього братик (Котигорошатик),

І була у нього сестричка (Котигорошичка),

І був у нього дідусик (Котигорогиусик),

І була у нього бабуся (Котигорошуся),

І був у нього котик (Котигороиютик),

І був у нього песик (Котшорошесик),

І жив він у місті (Котигорошисті),

І ходив він у садочок (Котигоросточок),

І мав він друзів (Котигорогиузів).

Наступні вправи приятимуть розвитку зв'язного мовлення.

Завдання 11.

Послухайте загадки. Коли відгадаєте, вкажіть малюнок-відгадку.

Тоненьке, кругленьке,

Серце чорненьке.

Хто на його слід погляне -

Думку його взнає.

(Олівець).

Я кругленьке і маленьке,

Каре, сизе, голубеньке,

Не ракета я, проте -

Знайте, дітоньки, про те -

Я всьому наперекір

Шлях долаю вмить до зір.

(Око).

Завдання 12.

Назвіть предмети одним словом.

Огірок, помідор, морква, квасоля - це... (овочі).

А ось і загадка:

Довгий, зелений,

Смачний солений,

Смачний і сирий, -

Хто він такий?

(Огірок).

Пальто, сорочка

костюм, кофта - це... (одяг).

Завдання 13.

Закінчіть речення за запитаннями.

Сосна росте (де?) (в лісі), а морква (де?) (на городі). Соловей літає (де?) (у небі), а олень бігає (де?) (у лісі).

Завдання 14.

Пригадайте казку «Колобок». Передайте розмову між Колобком та Лисичкою. Опишіть Колобка за запитаннями:

Якої форми Колобок?

Які в нього очі?

Який рот?

А який характер у Колобка?

Завдання 15.

Послухайте загадку, відгадайте і запишіть слово-відгадку.

Ось дивись, цей хитрунець

Сплів химерний ятірець.

Ятірець легкий, як пух,

Не для рибок, а для мух.

(Павук).

Має зуби залізні,

Гризе дерева різні,

Гризе, ріже з усіх сил,

Аж з-під неї сипле пил.

(Пилка).

Що за птах стоїть в лозі

На оранжевій нозі?

В голубім безхмарнім небі

Майорить червоний гребінь.

Відчайдух і забіяка,

Як же звуть такого птаха?

(Півник).

Завдання 16.

Назвіть явище природи, яке описують такі слова.

Іде, мрячить, ллє, накрапає - (дощ).

Дме, свище, завиває - (вітер).

Пливуть, вкривають небо, закривають сонце - (хмари).

Завдання 17.

Переставте слова місцями так, щоб вийшли речення. Запишіть слова. Панас, писав (Панас писав слова). Пісні, співала, Оксана (Оксана співала пісні).

Завдання 18.

Уважно послухайте слова. Знайдіть зайве слою.

Щиро, щедро, гордо.

Щасливі, блищить, блимає.

Щедрувати, щебетати, співати.

Завдання 19.

Послухайте вірш про щиглика і перекажіть його своїми словами.

Щиглик

Підборами поскрипує мороз-вусач,

а щиглику під липою хоч сядь та плач,

бо мав зерняток з осені

не жменьку - міх,

а випав сніг, то й досі їх знайти не зміг.

І де в таку погоду є смачні стручки?

Аж гульк - вітрець погойдує годівнички,

не знати ким розвішані між віт вгорі

на дубі, на горішині, на яворі.

Засніжено, занесено

зимовий гай,

а щиглику так весело,

що хоч співай.

Підсумовуючи все сказане, слід наголосити на необхідності включення комплексу мовленнєвих вправ у структуру не тільки кожного уроку навчання грамоти, а й у структуру інших уроків, здійснювати роботу з розвитку мовлення на уроках читання, природознавства, математики.

Завдання вчителя - добирати до вправ мовний матеріал, який би відповідав конкретній темі, меті і завданням уроку. Такий підхід допомагає вчителеві систематизувати весь комплекс завдань, спрямованих на розвиток мовлення, оскільки мова вивчається не задля мови, а задля мовлення.

Пропоновані вправи сприятимуть гармонійному розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності молодших школярів.

2.5 Педагогічний досвід вчителя

Ніна Іванівна працює над проблемою «Шляхи формування мовленнєвої компетентності учнів на уроках рідної мови», оскільки одним із найважливіших завдань сучасної початкової школи є формування мовленнєвої особистості молодшого школяра.

Мовленнєва змістова лінія навчання української мови у Державному стандарті початкової ланки освіти й чинній навчальній програмі є основною. Вона передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання і впливу. Комунікативна компетентність - необхідна умова життєтворчості кожного учня. Тому провідною ідеєю своєї діяльності Ніна Іванівна обрала створення оптимальних умов для формування мовленнєвої компетентності на уроках української мови, зокрема:

ѕ забезпечення сприятливих умов для невимушеного спілкування;

ѕ застосування діалогічних і дискусійних форм навчання;

ѕ постійне надання можливостей для самостійної творчої діяльності учнів;

ѕ використання ігрових, інтерактивних вправ для мовного розвитку.

«Заговори до мене, щоб я тебе побачив»,- говорить народна мудрість. Школа має готувати дитину до майбутнього життя. По тому, наскільки змістовно, чітко і правильно учень висловлює свої думки, можна судити про його загальний розвиток. Не завжди дитина, яка зазубрила правила, може зв'язно висловитися, спілкуватися з людьми.

Одним з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності учнів є читання.

Без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці... (В. О.Сухомлинський)

Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. Тому важливо саме в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра. Розвиток мовлення молодшого школяра виявляється в тому, що формується навичка читання, тобто досить швидке і правильне пізнання літер та їхніх поєднань, і перетворення побачених знаків у вимовлені звуки, слова. Для цієї роботи Ніна Іванівна використовує аналіз, абстрагування й узагальнення, це розвиває у дітей гнучкість мислення, мову.

Під час читання словниковий запас учнів активно поповнюється, а висловлювання стають найповнішими, найемоційнішими, найяскравішими. Важливим є те, що дитячий словник поповнюється не лише кількісно, а й якісно. Вчитель використовує на уроках статті для читання та художні ілюстрації, які ознайомлюють дітей з новими словами в галузі науки, техніки і культури, трудової діяльності людей, назвами рослин, тварин, предметів побуту.

Обов'язковим своїм завданням,Ніна Іванівна, вважає навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати працювати з книгою.

Мовленнєва діяльність - це спосіб реалізації суспільно-комунікативних потреб людини в процесі спілкування. Користуючись мовою як засобом пізнання і комунікації, дитина слухає, говорить, читає і пише. Одночасно відбувається практичне засвоєння формул ввічливості, розвиток творчих здібностей, створення власного мовленнєвого портрету:

Я - думаю.

Я - замислююсь.

Я - аналізую.

Я - висловлююсь.

Я - пробую творити.

За матеріальними засобами розрізняють усне і писемне мовлення, за умовами - діалогічне і монологічне. Отримання інформації здійснюється шляхом аудіювання та читання; передача - говоріння та письма.

Процес формування й удосконалення навичок усного мовлення учнів початкових класів досить складний. Він охоплює формування в учнів спочатку аудіативних умінь і навичок, а потім навичок говоріння, що включає роботу над побудовою як діалогічних, так і монологічних висловлювань.

Особливість розвитку в учнів початкових класів умінь слухати-розуміти полягає в тому, що на уроці все, що вимовляється, водночас і аудіюється. На кожному уроці здійснюється реальне (природне) аудіювання. Навчаючи слухати і розуміти текст на уроках української мови, вчитель привчає дітей визначати мету аудіювання. (Додаток А)

Отже, створюю мотиваційну настанову, спрямовану на виникнення в учнів бажання слухати, інтересу до роботи на уроці.

Формуючи навички говоріння, які передбачають побудову діалогічних і монологічних висловлювань, на кожному уроці вчитель створює ситуації, які змушують дитину говорити, спонукають до висловлення думки:

ѕ відповідь на поставлене запитання;

ѕ побудова діалогів за зразком, малюнком, словесно-описаною ситуацією;

ѕ обговорення життєвих ситуацій, висловлення своєї думки;

ѕ складання текстів-описів, розповідей, міркувань;

ѕ побудова своїх висловлювань на прочитаних чи прослуханих творах;

ѕ усний переказ прочитаного;

ѕ імпровізація казок, словесне малювання.

«Головне - навчити дітей мислити»,- писав Б. Брехт

Формуючи навички говоріння вчитель працює за двома основними напрямами:

ѕ структурним (мовна змістова лінія);

ѕ функціональним (мовленнєва змістова лінія).

Розвиток навичок діалогічного мовлення вчитель розпочинає з першого класу. Для дітей цей вид мовлення є важчим, ніж монологічне, воно формується в процесі розмови двох партнерів, його не планують заздалегідь, воно тісно пов'язане з ситуацією. Саме тому на уроках навчання грамоти в 1-му класі я Ніна Іванівна застосовує спочатку підготовчі вправи. Навчаю дітей будувати запитання і відповіді на них, тобто ознайомлюю із репліками-запитаннями та репліками-відповідями. Для цього використовую малюнки, невеликі за обсягом тексти, безпосередню навчальну ситуацію в класі.

Вправи для розвитку діалогічного мовлення

Вправа «Слухай уважно - відповідай»

Наприклад:

-- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

-- Так, я. (Ні, не я, а моя сестра.)

-- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

-- Так, піду. (Ні, не з можу.)

-- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

-- Так, піду сьогодні (Ні, не сьогодні, а завтра )

-- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

-- Так, із тобою (Ні, не з тобою, а з Оленкою.)

(Учитель пропонує послухати одне запитання, яке інтонує по-різному. Учні повинні відповісти стверджувально та заперечно, враховуючи зміст питання.)

Вправа «Питання - відповідь»

Пропоную учням розглянути предметні малюнки та з'ясувати, хто на них зображений. Учні працюють парами за малюнками, ставлять одне одному запитання, слідкують за правильністю відповіді.

-- Хто зображений на малюнку?

-- На малюнку зображений півень?

-- Як ця тварина розмовляє?

Можна запропонувати учням розглянути предметні малюнки та з'ясувати, хто на них зображений. Учні працюють парами за малюнками, ставлять одне одному запитання, слідкують за правильністю відповіді.

Пізніше ознайомити із реплікою-пропозицією, реплікою-проханням і відповідями на них (згода/незгода). При цьому звертаю увагу на те, що під час спілкування одне з одним люди часто пропонують що-небудь або просять про щось. Якщо людина відповідає згодою на пропозицію чи прохання, то вона має подякувати, висловити своє задоволення. Якщо співрозмовник відмовляється, то повинен вибачитися й пояснити причину незгоди.

Вправа «Пропозиція-згода»

Пропоную дітям розглянути сюжетний малюнок і з'ясувати, хто на ньому зображений.

-- Що роблять дівчатка? Придумайте їм імена.

-- Які слова могла сказати одна дівчинка? Що відповіла їй подруга?

-- Олю, візьми яблуко, пригощайся!

-- Дякую, Віро. Воно дуже велике. Давай з'їмо його разом.

-- Добре.

Вправа «Прохання-незгода»

(Учні розглядають сюжетний малюнок і з'ясовують, хто на ньому зображений.)

-- Чим займаються хлопчики, зображені на малюнку? Дайте їм імена.

-- Як ви гадаєте, чи хоче другий хлопчик теж пограти новою іграшкою? Як він про це може попросити?

-- Уявіть, що товариш відмовив. Як він це пояснив?

-- Толю, дай мені, будь ласка, пограти літачком.

-- Вибач, Владику, але це моя нова іграшка. Я ще сам нею не награвся.

-- А даси погратися пізніше?

-- Гаразд.

«Дайте дитині малюнок і вона заговорить»,- писав К. Д. Ушинський.

Оскільки молодшим школярам притаманне наочно-образне мислення, то формування навичок діалогічного мовлення здійснюється за допомогою різних видів опор:

ѕ малюнкові (конкретні предмети, сюжетні малюнки, предметні малюнки, маски для інсценування);

ѕ словесні (опорні слова, варіанти реплік початку діалогу, репліки одного із співрозмовників);

ѕ графічні (запитання-відповідь).

Використовувати зазначені види опор потрібно залежно від рівня сформованості навички діалогічного мовлення учнів. Слід пам'ятати, що для слабших учнів опора необхідна, а сильнішим - вона може заважати, оскільки допоміжні матеріали обмежують самостійність мислення таких дітей. Допоміжні матеріали прибираю поступово: спочатку - малюнки, потім - схеми й, нарешті, опорні слова й репліки. У 4-му класі учні повинні вміти складати діалоги самостійно, без допоміжних засобів.

Монологічне мовлення менш ситуативне, ніж діалогічне, воно потребує вольових зусиль, а часом - значної підготовчої роботи. Монолог не може бути стихійним, він завжди організований.

Результатом, продуктом усного монологічного висловлювання молодших школярів є:

ѕ усний, письмовий твір;

ѕ текст-розповідь, опис, міркування;

ѕ усний та письмовий перекази (детальний, стислий, вибірковий).

Дотримуючись Державного стандарту початкової загальної освіти та програми з української мови для 1-4-х класів, процес формування в учнів монологічного мовлення починаю з 1-го класу.

В учнів 2-го класу Ніна Іванівна формує вміння усно переказувати прослуханий чи прочитаний текст обсягом 40-50 слів з опорою на ілюстрації, слова та словосполучення; епізод із переглянутого фільму чи телепередачі, розвиваю вміння будувати усні твори на основі своїх спостережень, подій з власного життя з опорою на ілюстрації, складові частини тексту, план.

Найскладнішу та найзмістовну роботу передбачає розвиток і вдосконалення монологічного мовлення в учнів 3-го класу. Навчаю учнів усно переказувати текст обсягом 50 - 70 слів детально і вибірково, поступово вилучаючи ілюстрації і малюнки. Ознайомлюю учнів з елементами творчого переказу вчитель пропонує повторити зразок короткого висловлювання (3-4 речення) із внесенням своїх доповнень, міркувань, змін. У 3-му класі учні працюють над письмовими переказами. Для цієї роботи Ніна Іванівна обирає розповідний текст (обсяг - 40-50 слів), пропоную допоміжні матеріали, колективно складаємо план.

Розвиваю вміння будувати усні твори типу розповіді, опису, міркування (обсяг 5-6 речень, час звучання - 1-2 хв) з опорою на малюнки, план, опорні слова та словосполучення, частини тексту. Учні складають письмові висловлювання на основі вражень від прочитаного твору, переглянутого фільму, ситуацій з життя класу.

В учнів 4-го класу закріплюються й удосконалюються вміння і навички, які були сформовані у попередніх класах. Але завдання ускладнюються. Для усного переказу підбираю тексти художнього і наукового стилів, обсяг яких 70-90 слів. За типом ці тексти можуть бути не тільки розповідями, а й описами та міркуваннями. Крім детального і вибіркового, навчаю дітей переказувати стисло. Діти переказують без опори на допоміжні матеріали. Школярі самостійно будують усний твір типу розповіді, опису, міркування, план до усного чи письмового твору може бути складений колективно. Пропонуючи різноманітні вправи, закріплюю вміння виражати своє ставлення до предмета висловлювання.

Одним із найпоширеніших шляхів формування мовленнєвої компетентності на уроках української мови є переказ. У початкових класах учні складають детальні, вибіркові, стислі і творчі перекази. Кожен передбачає свою специфіку роботи, відрізняється навчально-виховними завданнями.

Учнів ознайомлюють із детальним переказом. Вчитель проводить словникову роботу слів «казати» і «переказувати». Далі пропонується прослухати невеликий за обсягом і простий за змістом текст літературного твору, аналізуємо його за питаннями. Потім учні прослуховують зразок переказу, щоб учні з'ясували, що авторський текст і переказ мають одну і ту саму мету, послідовність подій. Але переказ трохи коротший, у ньому замінюються окремі слова та вирази. Враховуючи ту особливість, що учні під час переказування не вживають нових слів, після бесіди за змістом проводиться лексико-семантичну роботу: нові, незнайомі, маловживані слова та образні вислови записую на дошці. Значення нових слів пояснюю ще до слухання тексту. У1-2-х класах учні вчаться переказувати художні тексти, а в 3-4-х - переходять на науково-популярні.

Ознайомлення з вибірковим переказом проводжу в порівнянні з повним. На етапі мотивації пояснюю, що тексти можна переказувати по-різному. Потім, прослухавши текст, учні готують детальний переказ, заслуховують 2-3 перекази однокласників. Пропонується послухати варіант вибіркового переказу.

Ніна Іванівна, порівнює його з учнівськими і підводить дітей до висновку: у вибірковому переказі передається не весь зміст, а лише його частина. На наступних уроках ознайомлює з двома видами вибіркових переказів: переказ окремого епізоду, переказ декількох епізодів, об'єднаних спільною темою. Наприклад, щоб описати зовнішність героя, недостатньо взяти одну частину тексту, деталі опису можуть бути в різних частинах. їх треба знайти та об'єднати у зв'язне висловлювання.

Ознайомлення із стислим переказом проводиться теж у порівнянні з детальним. Учні переказують текст детально, вчитель готує максимально стислий варіант. Школярі переконуються, що обидва перекази були повними, але в другому варіанті передано лише головний зміст, без подробиць, за допомогою узагальнення деталей. На наступних уроках, Ніна Іванівна, навчає учнів скорочувати текст за допомогою вилучення другорядних деталей.

Роботу над різними видами переказів проводжу з опорою на пам'ятки, в яких чітко визначено послідовність роботи.

Поряд із традиційними видами переказів я навчаю учнів переказувати творчо.

У своїй роботі використовую такі види творчих переказів:

ѕ заміна особи оповідача;

ѕ переказ від імені одного з персонажів;

ѕ продовження сюжету і долі героя;

ѕ розвиток епізодів, уведення нових епізодів;

ѕ словесне малювання;

ѕ інсценізація, драматизація;

ѕ зміна послідовності передачі епізодів (поставити на початок найцікавіший епізод);

ѕ заміна прямої мови на непряму.

Ознайомлення з творчим переказом і його видами проводжу на основі відомої учням казки. Спочатку діти перечитують або прослуховують казку, аналізують її ідейно-образний зміст, формулюють головну думку. Потім пропонується школярам пофантазувати:

ѕ Як ви гадаєте, що було далі з головними героями?

ѕ Як би змінилася казка, якби серед її героїв з'явився Кіт? Кому б він допомагав?

Наступним видом монологічного висловлювання є усний і письмовий твори.

Перший крок, який робить Ніна Іванівна, готуючи до побудови творів, знайомлю учнів із зразком висловлювання, щоб діти зрозуміли, що я від них вимагаю, говорячи слова «розповідай зв'язно». Зразок підбирає так, щоб його обсяг відповідав нормам певного класу, мав чітку будову, просту мову. Особливо ретельно підбираю зразки, які використовую в 1-2-х класах. Вони повинні вміщувати речення-вступ, основну частину і речення-кінцівку. Це може бути і текст із трьох речень. Під час проведення на уроці аналізу зразка висловлювання пропонується школярам послухати текст. Потім звертаю увагу учнів на тему прослуханого, початок розповіді, послідовність викладу. Відсутність повторів, головну думку розповіді. Якщо пропонується зразок усного твору, обов'язково звертається увагу на правильність вимови, загальний тон, інтонацію, темп. Безпосередню підготовку до усного і письмового твору у 3-4-х масах розпочинається за кілька днів до його складання на уроках мови. Вона охоплює такі етапи:

ѕ визначення теми і мети майбутнього твору:

ѕ підпорядкування свого твору головній думці;

ѕ накопичення матеріалу;

ѕ відбір і систематизація матеріалу;

ѕ складання плану розповіді;

ѕ складання усного чи письмового твору.

Надзвичайно важливим моментом у навчанні молодших школярів складати монологічні висловлювання є вибір теми і мети. Для роботи над твором у 1-4-х класах обираю добре відомі предмети зі світу природи, життєвого досвіду дітей, безпосередніх спостережень. Не потрібно пропонувати занадто загальні, широкі теми, тому що діти не зможуть їх повно розкрити. Наприклад, складаючи твір на тему «Осінь», учні намагаються охопити і сезонні зміни, і життя звірів у лісі, і поведінку птахів, і працю людей. Такі твори будуть занадто поверхові і загальні. Для складання творів намагаюся конкретизувати тему, наприклад «Осінь у лісі». Організовується колективне обговорення тем, пропонується учням, розглядаючи сюжетний малюнок, самостійно обміркувати тему, використовуючи інтерактивну технологію «Незавершені речення»: доповніть речення: «За цим малюнком я можу розповісти про...». Ця вправа стимулює бажання висловитися, розвиває вміння заздалегідь обдумувати свої слова, готує до самостійного обмірковування теми.

Тема твору нерозривно пов'язана з метою висловлювання. В учнівських творах виявляються почуття дітей. Іноді даються елементарні оцінки вчинків людей, життєвих подій, явищ. Ніна Іванівна, намагається організовувати роботу так, щоб усі учні усвідомили, навіщо вони розповідають. Проводяться конкурси на найкращий твір, презентації у «Кріслі автора», найвдаліші висловлювання записуються у творчий зошит найкращих дитячих творів, оформлюються творчі збірки «Писанка», «Перші ластівки», «Лист Святому Миколаю», «За що я люблю Шевченка». Готуючись до свята «На гостину до бабусі», учні написали твори-розповіді «Свою бабусю знаю я з ранніх літ», доповнили їх фотографіями і презентували на святі свою творчу збірку.

Відбір і систематизацію матеріалу, Ніна Іванівна, проводить на уроці у вигляді невимушеної бесіди.

(Хто що знайшов для твору? Звідки цей матеріал?). Під час обговорення вчитель допомагає учням зосередитися на основному, визначити найвдаліше підібраний матеріал, скласти план розповіді.

Потім після такої підготовчої роботи учні переходять до складання твору. Якщо не було попередньої роботи, то для накопичення матеріалу учням пропонується опорні слова, репродукції картин, зачитую уривки з яскравих авторських творів, загадки, поетичні твори.

Емоційним поштовхом до зацікавленого спілкування дитини є сюжетні малюнки, які використовуються на уроках української мови під час складання творів-розповідей, описів, міркувань, переказів. Особливу увагу звертаю на підбір малюнків. їхній зміст повинен відображати цікаву подію, нестандартну ситуацію, викликати яскраву емоційну реакцію, пробуджувати до роздумів, стимулювати фантазію.

Відповідно до теми і мети обирається тип тексту (розповідь, опис, міркування), уточнюється структура, планується зміст.

Дитяча гра - чудовий засіб для розв'язання мови дитини.

Для формування мовленнєвої компетентності учнів на уроках української мови використовуються ігрові прийоми роботи, які у невимушеній формі спонукають учнів до побудови діалогічних і монологічних висловлювань.



ВИСНОВКИ

Мовленнєва компетенція є однією з провідних складових характеристик особистості, що формується у процесі її розвитку. Особлива роль у цьому процесі належить початковій ланці освіти, де виявляються і планомірно розвиваються здібності дитини, формуються вміння, навички та бажання вчитися, створюються умови для розвитку всіх сторін особистості, її самовираження.

Проблема розвитку мовленнєвої компетенції дитини займає одне з провідних місць у сучасній педагогіці, саме цим обумовлюється необхідність цілеспрямованої, систематичної роботи щодо мовленнєвої підготовки школярів у школі, адже мовленнєвий розвиток особистості є одним з найважливіших показників її цілісності та самодостатності. Психологічні аспекти проблеми формування мовленнєвої компетенції відображені у працях Л. Виготського, М. Жинкіна, І. Синиці, Л. Щерби. Педагогічні і методичні питання формування мовленнєвої компетенції розробляли й сучасні вчені: В. Бадер, О. Біляєв, Т. Ладижинська, В. Мельничайко, Л. Мацько, М. Пентилюк, Г. Шелехова

У даній роботі проаналізовано педагогічну та методичні літературу з проблеми дослідження, виявлено сутність та етапи розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів, визначено можливості уроків рідної мови та читання у розвитку мовленнєвої діяльності, а такожзапропоновано завданняспрямовано на вдосконалення видів мовленнєвої діяльностіз молодших школярів на уроках рідної мови та читання.

Доведено, якщо забезпечити мовленнєву діяльність молодших школярів на уроках читання у початковій школі відповідно до психолого-педагогічних та методичних вимог, то це призведе до уточнення, збагачення і активізації словникового запасу молодших школярів.

Реалізація мовленнєвої лінії передбачає формування вмінь з усіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма) та розвиток уміння користуватися мовою як засобом спілкування і пізнання. Враховуючи те, що до початку навчання у школі діти майже або зовсім не володіють українською мовою, основною метою навчання у 1-му класі є формування і розвиток умінь усного мовлення - аудіювання і говоріння (діалогічне та монологічне мовлення). У 2-му класі ці вміння вдосконалюються й мають отримати подальший розвиток. Крім того, учні оволодівають уміннями читати і писати українською мовою. У 3-х класах розвиваються і вдосконалюються вміння з усіх видів мовленнєвої діяльності на основі визначених у програмі вимог до знань з мови, правопису й пунктуації.

...