Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край

Вступ

патріотичний рідний виховання педагогічний

Сучасний період розвитку суспільства в нашій незалежній державі відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти на основі принципу народності, що дасть змогу формувати духовно багате підростаюче покоління.

Вивчення праць В. Сухомлинського, С. Русової, К. Ушинського показує, що виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без ознайомлення в сім'ї, дитячому садку, школі з культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх патріотичного виховання.

Дошкільний навчальний заклад виконує важливу роль у вихованні дітей, формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам'яті, духовності, національного характеру. Адже все, що закладається дитині в період навчання і виховання в дитячому садку визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку.

Питання патріотичного виховання дошкільників, ознайомлення дітей з рідним краєм розглядали багато науковців: А. Богуш, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський.

Формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості нерозривно зв'язане із відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства. Виховання особистості вимагає перш за все удосконалення виховного процесу, врахування особливостей кожної дитини. Виховний процес у сучасному дошкільному навчальному закладі потребує збагачення шляхів, організаційних форм роботи з дітьми з питань ознайомлення вихованців з рідним краєм.

Таким чином, актуальність проблеми ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм, необхідність збагачення шляхів роботи з дітьми і зумовила вибір нами теми дослідження: «Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край».

Об'єкт дослідження - ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм.

Предмет дослідження - шляхи ознайомлення дітей дошкільного віку з рідним краєм.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи формування знань дітей старшого дошкільного віку про рідний край.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ознайомлення дітей з рідним краєм буде ефективним за умови:

· емоційно виразного спілкування вихователя з дітьми, яке допомагає викликати інтерес, глибше осмислити матеріал, сформувати громадянські почуття;

· систематичного, послідовного стимулювання і підтримання дитячої допитливості та уміння спостерігати за допомогою широкого спектра методів, прийомів, засобів та форм організації дітей;

· організації відповідного середовища і залучення до роботи вихователя по ознайомленню дітей з рідним краєм батьків та інших дорослих.

Відповідно до мети та гіпотези у дослідження розв'язуються такі завдання:

На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність понять «патріотичне виховання», «рідний край», «краєзнавство».

З'ясувати особливості та завдання ознайомлення з рідним краєм дітей старшого дошкільного віку. Виявити критерії та показники знань дітей про рідний край.

Експериментально перевірити шляхи ознайомлення старших дошкільників з рідним краєм.

Розробити загальні психолого-педагогічні рекомендації з питань ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм.

Методи дослідження:

· вивчення та аналіз наукової літератури;

· педагогічний експеримент;

· спостереження;

· бесіда;

· анкетування;

· методи математичної статистики.

1. Теоретичне розв'язання проблеми формування знань про рідний край у дітей старшого дошкільного віку

1.1 Формування знань про рідний край як складова патріотичного виховання

Історично склалося так, що кожне покоління завжди турбувалося, хто прийде йому на зміну, буде примножувати багатство держави. І завжди завдання виховання патріотичних почуттів стояло як одне з найголовніших. Сьогодні, коли йде реформування системи освіти України, в тому числі і дошкільної, питання формування особистості, якій притаманні високі моральні якості є дуже важливими. Невипадково у Базовому компоненті дошкільної освіти записано: «…дошкільний заклад відповідальний за процес соціального розвитку особистості, покликаний полегшити її входження у широкий світ і розвинути внутрішні сили - патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язане з ними» [4]. Не в школі, а значно раніше, з молоком матері дитині прищеплюється любов до своєї родини, домівки, своєї землі, на якій вона народилася.

Питання патріотичного виховання дітей дошкільного віку розроблялися багатьма науковцями, а саме: А. Богуш, А. Макаренко, С. Русовою, М. Стельмаховичем, В. Сухомлинським, К. Ушинським та іншими. Так, К. Ушинський відзначав, що під час ознайомлення дітей з рідним краєм слід пристосовувати до горизонту кожної місцевості, враховуючи «інстинкт місцевості», який проявляється в любові дитини до краю, де народилася вона і зросла [90, 26]. У краєзнавстві він вбачав передусім могутній засіб вивчення рідного краю, його природних ресурсів. Природа, на думку К. Ушинського, має вивчатися від знайомого - до загального, від близького - до далекого. Він наголошував на необхідності розвитку у дітей розуміння взаємозумовленості природних процесів, уміння бачити місцевість у цілому, з усіма особливостями її природи, життя населення, розвитку господарства. В кожному районі, зазначав учений, «зосереджена маса відомостей - історичних, географічних, етнографічних, статистичних, які вчитель повинен уміло використовувати, закладаючи надійні основи моральних почуттів, гуманізму, милосердя» [90, 27]. Визначаючи головні аспекти виховання дітей, К. Ушинський вважав, що справжня любов до Батьківщини повинна поєднуватися із знанням мови, мистецтва, кращих традицій і звичаїв народу. На його думку, виховувати патріотів - означає прищеплювати дітям почуття обов'язку перед Батьківщиною, відповідальності, громадянськості, високої гідності. Цілком справедливо стверджує К. Ушинський, що викладання рідної мови є основою всього навчання і найголовнішим його предметом. Дитина, оволодіваючи мовою своїх батьків, прилучається до рідної культури, засобами якої формується «корінь духовності».

Принципове значення має сьогодні праця С. Русової «Націоналізація дошкільного виховання». В ній наголошується, що найголовніше - «…аби навчання дітей з самого початку було збудоване на тому рідному ґрунті, на якому зростає дитина, щоб воно було міцно зв'язане тими враженнями, що їх заклала в багату душу дитини сім'я, рідна хата». [65, 44]. С. Русова дала конкретний перелік засобів, за допомогою яких вихователь зумів би захопити розум і душу дитини, розвинути в ній прекрасне і світле почуття любові до рідного краю і його людей.

Серед окремих наук, які найкраще задовольняють цікавість дитини, С. Русова виділяє природознавство. Вона стверджує, що кожна пора року - весна, літо, осінь, зима - викликає свої розмови, спонукає до відповідної праці, тому закликала вихователів до того, щоб ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю відбувалося під час їх безпосереднього спілкування з природою: «Усе те, що там (город, сад, баштан) росте треба показувати дітям не на малюнках, а справді, щоб діти могли взяти в руки, понюхати, покуштувати, яке воно на смак… До того ж не вадити додати загадки з того ж поля, яке постачає матеріал для бесід» [65, 44].

Провідною ідеєю виховання у педагогічній спадщині В. Сухомлинського є синівська вірність Вітчизні, землі, народу. Видатний педагог постійно підкреслював, що справжнє народження дитини як громадянина, мислячої, натхненної благородними ідеями особистості, трудівника, борця за торжество правди і щастя, відбувається тоді, коди дитина відчуває себе часткою народу, і в ній, як сонячний промінь у краплі води, відображається багатовікова історія цього народу, його велич і слава, його любов і надія. Він вважав, що джерелом, яке живить могутнє почуття любові до Батьківщини є любов до матері, батька, рідного куточка землі, захоплення величчю своєю Батьківщини, її минулим і нелегким сьогоденням. На думку В. Сухомлинського формування особистості включає в себе пізнання, розуміння дитиною своєї Батьківщини, становлення в душі патріотичної серцевини.

В.О. Сухомлинський глибоко розкриває проблеми краєзнавства у працях «Моральні заповіді дитинства і юності», «Народження громадянина», «Батьківська педагогіка». Учений-педагог розробив струнку систему краєзнавства: кожний учень залучається до безпосередньої участі в справах суспільства. Надавав великого значення природознавству, емоційному сприйняттю дітьми об'єктів природи. Він був переконаний, що найголовніше у моральному вихованні - це навчити дитину робити добро, спонукати її до благородних вчинків, уміти глибоко проникнути в її духовний світ. Василь Олександрович завжди підкреслював, що треба навчити дітей розуміти природу, піклуватися про її збереження і примноження її багатств. Найголовнішими умовами виховання бережливого ставлення до природи, за його переконанням, є пізнання та вивчення рідного краю, активна практична діяльність. Пізнання та вивчення природи рідного краю, на думку В. Сухомлинського, необхідно починати із спостережень у природі, адже саме вони допоможуть створити цілісну картину довкілля.

Саме методом безпосереднього ознайомлення дітей з природою В. Сухомлинський надавав першочергового значення «Ведіть дітей у ліс, до річки, на луг, - писав він, - відкрийте перед ними джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя, і ви побачите, як діти стануть розумними, спостережливими, кмітливими» [85,55]. Природа є носієм естетичного завдяки своїм кольорам, звукам, формам, запахам, рухам. Діти дошкільного віку за своїми психологічними особливостями емоційно чутливі до яскравого, незвичайного, виразного.

Отже, відкриваються широкі можливості для виховання у дошкільнят морально-естетичного ставлення до природи.

Виховний процес має бути збалансованим так, щоб діти, милуючись красою природи, переймалися долею красивого. В. Сухомлинський вважав, що «…милування красою - це лише перші паростки доброго почуття, яке треба розвивати, перетворюючись в активний потяг до діяльності» [85, 65]. Своєю практичною діяльністю відомий педагог-гуманіст довів, що «…добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, гідність, доброзичливість народжуються у праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу» [67, 66].

Про доцільність регіонального підходу в ознайомленні з рідним краєм зазначає А. Богуш: «Патріотизм, патріотичне виховання у широкому розумінні - це любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги» [5].

Аналіз наукової літератури показує, що виховання любові до рідного краю починається ще у дошкільному віці і є складовою частиною морального (патріотичного) виховання. Моральне виховання дітей дошкільного віку - це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки вихованців. Патріотичне виховання - процес виховання у дітей патріотизму (любові до Батьківщини, відданість їй і своєму народові) [59]. Без любові до Батьківщини, готовності приумножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.

Аналіз наукових робіт показує, що патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та інші), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання дітей дошкільного віку визначено:

· формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

· краєзнавство;

· ознайомлення з явищами суспільного життя;

· формування знань про історію держави, державні символи;

· ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

· формування знань про людство [59,].

Виховати свідомого громадянина і патріота означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у повсякденних діях, вчинках, поведінці. Йдеться про:

· патріотичну самосвідомість, громадянську відповідальність і мужність, громадську ініціативність та активність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її, підносити її міжнародний авторитет;

· повагу до Конституції, Законів Української держави, прийнятих у ній правових норм, сформовану потребу в їх дотриманні;

· досконале знання державної мови, постійну турботу про піднесення її престижу;

· повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця та наступника;

· дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;

· фізичну досконалість, моральну чистоту, високу художньо-естетичну культуру;

· гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв інших народностей, що населяють Україну, високу культуру міжнаціонального спілкування [59].

Щоб діти стали справжніми громадянами, творцями своєї долі (а це покликана забезпечити незалежна Українська держава) необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім'ї, дошкільному закладі, школі міцно засвоїли духовність, культуру, історію рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом мислення, буття.

У працях Л. Артемової, А. Богуш, Г. Ващенко, Т. Кузь, Т. Поніманської, С. Русової, В. Сухомлинського та інших показано, що цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах. Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами, рідним краєм.

Одним із основних напрямів патріотичного виховання є краєзнавство.

Краєзнавство у дошкільному закладі А. Богуш та Н. Лисенко розглядають як організовану і керовану педагогом багатогранну пізнавальну пошуково-дослідницьку, суспільно-корисну працю дітей, спрямовану на комплексне вивчення рідного краю (природа, побут, господарство, культура), з посильною участю їх в охороні та збереженні здобутків національної культури і навколишньої природи. Краєзнавство є однією з важливих основ у зміцненні зв'язку дитячого садка з життям, працею дорослих [12].

Об'єднуючи в собі навчально-пізнавальну, пошуково-дослідницьку і суспільно-корисну діяльність дітей, краєзнавство, володіє великим виховним потенціалом. Це зумовлено насамперед тим, що природа, суспільне життя і праця, економіка, культура, історичне минуле рідного краю - невичерпні джерела пізнання, формування національної самосвідомості і світогляду особистості, її всебічного і гармонійного розвитку на основі сприйняття навколишнього. Краєзнавство як педагогічна категорія включає в себе поняття «рідний край». Поняття «край» досить умовне. Це, як правило, порівняно невелика частина території, кордони якої визначають залежно від того, хто і з якою метою має її визначати. Для дитячого садка край - це мікрорайон, у межах якого знаходиться дошкільний заклад. Тут проводяться спостереження, прогулянки, екскурсії, подорожі, здійснюється науково-дослідницька та природоохоронна діяльність.

Крім того, під рідним краєм розуміють адміністративний район, область, державу. Отже, ступінь локальності, тобто територіальний компонент, не може вважатися найістотнішою ознакою поняття «рідний край». Визначальними у цьому понятті є соціальні компоненти: трудова діяльність і побут народу, традиції, суспільні відносини, духовні і матеріальні цінності - все, становить суть національного в кожного народу.

Отже, краєзнавство - це багатогранна діяльність дітей, навчально-освітня, пошуково-дослідницька (результатом якої у дошкільному віці передбачається природоохоронна діяльність), суспільно-корисна.

Таким чином, у результаті аналізу психолого-педагогічної літератури нами з'ясовано, що:

1. Моральне виховання дітей дошкільного віку - це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

2. Патріотичне виховання - виховання любові до Батьківщини, відданість їй і своєму народові.

3. Одним із основних напрямів патріотичного виховання є краєзнавство. Краєзнавство - це вивчення учнями на уроках та в позаурочний час природи, соціально-економічного і культурного розвитку краю: шкільного мікрорайону, села, міста, району, області.

У дошкільному віці процес ознайомлення дітей з рідним краєм має свої особливості та завдання. Їх розкриттю буде присвячено наступний підрозділ роботи.

1.2 Особливості формування знань дітей про рідний край

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, сповідуючи історичний підхід патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. Базовий компонент дошкільної освіти України орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці. Необхідно виховувати у них громадянські почуття, вміння поводитися під час звучання Державного гімну, з повагою ставитися до Гербу і прапора України. Старші дошкільники мають знати назви великих міст України, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, заповідник Асканія Нова тощо). Ознайомлювати з визначними історичними датами, залучати до участі в їх відзначенні [4].

Учити розуміти та поважати споконвічні традиції, звичаї, символи українського народу. Знайомити з назвою рідного краю, міста, села, з відомими пам'ятками культури, легендами, оповідками, бувальщинами рідного краю. Виховувати почуття приналежності до свого народу, його духовності і матеріальної культури, яку слід оберігати і збагачувати. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній - повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина - це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина - України»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну Батьківщину - це народ, а ті, що народились і живуть в Україні - український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, казки, приказки, загадки, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма для старших дошкільників також передбачає формування у дітей явлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назви вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного міста.

Головним джерелом знань про рідний край є краєзнавчі об'єкти. За основними напрямами вивчення А. Богуш та Н. Лисенко їх умовно поділяють на такі групи:

· адміністративно-територіальні (населений пункт, район, область, край, країна);

· економічні (заводи, господарства, шахти);

· історичні (пам'ятки, заповідники, пам'ятки природи);

· культурно-мистецькі (театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади);

· природні (рельєф, гори, низовини, водойми, корисні копалини, рослини, тварини [12].

На думку А. Богуш та Н. Лисенко система краєзнавчої роботи у дошкільному закладі має відповідати таким основним вимогам:

· ідейність (у правильному розумінні)

· науковість і доступність;

· комплексність і систематичність;

· плановість, наступність, гласність;

· оптимальне поєднання пізнавально-пошукової і суспільно-корисної праці;

· спілкування дитячих колективів з місцевими установами і організаціями, які мають безпосереднє відношення до краєзнавчої діяльності;

· поєднання самостійної краєзнавчої діяльності дітей з кваліфікованим керуванням з боку дорослих [12].

Вивчення природи і багатств рідного краю дає можливість зрозуміти значення господарської діяльності населення краю, збагнути взаємозв'язок людини з природою. У свідомості дітей вихователі мають утвердити думку, що земля є найголовнішим багатством народу. Робота з вивчення природи рідного краю є могутнім засобом виховання у дітей цінних моральних якостей, насамперед національної свідомості, любові до своєї Батьківщини. Виховання у дошкільнят морально-ціннісного ставлення до природи, передбачає цілеспрямований розвиток моральних почуттів, формування моральної свідомості та оволодіння навичками і звичаями моральної поведінки. Моральні почуття - обов'язкова складова морально-ціннісного ставлення, яка проявляється у вигляді переживання дитиною різних аспектів взаємодії з іншими людьми та об'єктами і явищами навколишнього середовища, гуманного ставлення до себе та довкілля. Моральними почуттями є співчуття, співпереживання, жаль, страх за іншого. Якщо в дитини є сформовані початки моральних почуттів, то вона розумітиме іншого, а отже, жалітиме, співчуватиме і, головне, намагатиметься допомогти, захистити.

А. Богуш та Н. Лисенко пропонують вивчати природу рідного краю в дошкільному закладі за такими напрямами: географічне розташування; рельєф, водойми, корисні копалини; видовий склад рослин, лісів, лугів, боліт, їх цінність; видовий склад тваринного світу, біологічні особливості тварин, їх значення; вивчення сезонних природних явищ; охорона і збагачення природи.

Спілкування з природою, елементи наукових знань, спостережливість роблять життя дітей яскравішим, багатшим, радіснішим, а на цій основі формуються почуття любові до природи, рідного краю.

Освітня система на сучасному етапі її розвитку виховує громадянина правової демократичної держави - освіченого, розвинутого, озброєного надійними знаннями. Цей процес розпочинається там, де дитина вперше усвідомлює себе особистістю - у рідному селі, селищі чи місті, у родині, колі друзів, у середовищі, в якому живе. Тому вона повинна мати знання про те місце, де народилася, живе, навчається, про все, що можна назвати коротко, але вичерпно - мала Батьківщина.

Рідний край - це рідний дім, дорогий і близький серцю кожної людини. Наш спільний дім (Харківщина) утворився багато століть тому назад. Його історія і сучасність сповнені складними і суперечливими подіями, бурхливими, трагічними, славетними. Сьогодні Харківщина є відомим промисловим, транспортним регіоном, великим освітнім і культурним центром України. Вражають її природні ландшафти, мальовничі куточки, природні пам'ятки. Та найбільша цінність Харківщини - люди, які живуть і працюють, щодня створюють матеріальні та духовні блага, що стають національним багатством нашої держави.

Цікавитися історією і сьогоденням рідного краю, повинні перш за все дорослі - вихователі, вчителі, батьки - і передавати свої знання в доступній формі дітям. А згодом і вони самі почнуть гортати сторінки, дізнаючись про землю, на якій живуть. Бо тільки те, що добре знаєш - міцно любиш.

Діти старшого дошкільного віку вже мають певний обсяг знань про своє місто, рідний край. Коло інтересів та уявлень значно ширший, а тому, керуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, де особлива увага зосереджується на доцільності свідомого засвоєння дітьми об'єктів оточуючого середовища, пізнавальний матеріал для ознайомлення з рідним містом слід відбирати так, щоб він в більшій мірі сприяв вихованню патріотичних почуттів.

У нашому місті безліч визначних, цікавих місць. Та про які б історичні події не йшла мова, з якими б пам'ятними місцями не знайомили педагоги дітей, завжди слід підкреслювати турботу харків'ян про рідне місто. Приклад дорослих служить для дітей могутнім виховним засобом. Дітям слід надавати можливість самостійно аналізувати, порівнювати ті явища з якими їх знайомлять, розвиваючи таким чином пізнавальну активність, допитливість.

Ознайомлюючи дітей з містом Харковом, матеріал слід систематизувати за тематичним принципом:

Історичне минуле та пам'ятні місця міста.

Подорож по районам міста.

Хто прославляє Харків (дітям про працю харків'ян).

Героїчні сторінки міста.

Знання старших дошкільників про рідне місто мають нести не лише інформативну функції. Вихователю необхідно вміло поєднувати минуле і сучасність, давати дітям спробу самостійно оцінювати соціальні явища, тим самим формувати в них початки громадських та патріотичних почуттів.

Таким чином, особливостями ознайомлення дітей з рідним краєм є універсальність і необмежена варіантність.

Краєзнавчі уявлення наповнюються природничим аспектом, а також історичним та географічним, що має надзвичайно важливе значення як для розумового, так і морального виховання.

У старшому дошкільному віці виникають реальні можливості для опосередкованого засвоєння дітьми знань, які виходять за межі їхнього життєвого досвіду і безпосереднього сприймання. Це створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з історією та сьогоденням рідного краю. Причому, вихователь користується різними методами і формами організації ознайомлення дітей-дошкільників з рідним краєм. Висвітленню цього питання буде присвячено наступний підрозділ роботи.

1.3 Завдання, методи та форми організації ознайомлення дітей дошкільного віку з рідним краєм

До ефективних методів і форм організації роботи по ознайомленню старших дошкільників з рідним краєм належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; екскурсії до лісу, парку, на луки; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми, узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родини у дитячий садок; зустрічі з батьками за межами дошкільному закладу за місцем роботи [59].

Диференціації понять «рідна земля», «батьківщина», «рідний край», знаходженню відмінних риси та схожості сприяють спостереження на прогулянках та екскурсіях, на яких кожне поняття вихователь повинен мотивувати. Адже саме від цього залежить якість і конкретність поставлених завдань. Спостерігаючи, вихователь звертає увагу на яскраві і динамічні об'єкти (будується будинок, школа, хто будує, як зводяться стіни і т. ін.).

Увага на шостому році життя характеризується довільністю, тому вихователь може попередньо ставити перед дітьми завдання: звернути увагу на те, що нового з'явилося на твоїй вулиці, майдані? В нашому селі? Місті? Логіка спостережень кожного разу буде залежати від мети і тих завдань, які конкретно намітив собі педагог, від рівня обізнаності з місцевістю. Так, ознайомлюючи з містом, вихователь називає, на березі якої річки воно розташоване, а спостереження за нею відводить окреме заняття у формі краєзнавчої комплексної екскурсії.

У вечірні години слід організовувати «Вечір загадок» про воду, річку, водяних рослин і тварин та розгляд ілюстрацій в альбомі «Річки України».

Високий пізнавальний рівень педагог забезпечить тоді, коли під час екскурсії буде активно використовувати прийом порівняння. Вихователь скеровує увагу дітей на виділення найсуттєвіших ознак рослин і тварин водойми, на пошуки залежності цих ознак від швидкості течії, глибини річки, чистоти і температури води. При цьому підтримує позитивні емоції і переживання дітей, використовує для читання твори фольклору та авторські загадки, прислів'я, приказки, прикмети. На екскурсіях вихователь дає дітям можливість самостійно уважно все розглянути, одержати певні враження про навколишнє, зорієнтуватися у ньому, під час спостереження послідовно ставить запитання різного характеру (репродуктивного, пошукового, узагальнюючого).

Діти 6-го року життя вже мають певний обсяг знань про своє рідне місто, рідний край. Коло інтересів та уявлень старших дошкільників значно ширше, а тому, керуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, де особлива увага зосереджується на доцільності свідомого засвоєння дітьми об'єктів оточуючого середовища, пізнавальний матеріал для ознайомлення з рідним містом, слід підбирати так, щоб він в більшій мірі сприяв вихованню патріотичних почуттів.

У нашому місті безліч визначних, цікавих місць, краєзнавчі уявлення дошкільників поповнюються знаннями про історичний та сучасний центр міста. Ознайомленню дітей з історичним минулим та пам'ятними місцями відводиться декілька занять, які відрізняються один від одного методами, прийомами та засобами досягнення мети. Одні заняття проводяться у формі екскурсії, другі - бесіди, інші проводяться у формі складання «Путівника», «Усного журналу» і таке інше.

Враховуючи вимоги Базового компоненту дошкільної освіти вихователь повинен сформувати у дітей «емоційно-ціннісне ставлення до рукотворного світу». Тому ряд занять відводиться ознайомленню старших дошкільників з працею дорослих на підприємствах міста, про продукцію промислових підприємств Харкова. Діти дізнаються про те, які продукти харчування виготовляються в нашому місті. Ці знання діти матимуть змогу реалізувати в сюжетно-рольових іграх, в малюнках, в побуті. Слід приділяти увагу участі та ролі батьків у соціальному процесі, що підвищує інтерес дітей до об'єктів та явищ навколишнього світу [20].

Новим для дітей старшої групи є поняття «країна», «Україна», «держава», «столиця». На шостому році життя діти повинні добре орієнтуватися на тому, що більше - місто чи село; що велике місто має центральну частину і райони (мікрорайони); що найбільше місто - столиця - менше, ніж держава; що кожна держава має свою назву, наша держава - Україна. Вихователь повідомляє дітям громадянами якої держави вони є, розповідає про те, яка багата наша країна на корисні копалини, яка багатонаціональна за складом; називає найбільші міста, річки, гори тощо. Провідний метод - бесіда із залученням допоміжних методів і прийомів.

Бесіду вихователь спрямовує на розуміння зв'язків між окремими явищами (велика територія держави - багато міст і сіл тощо). Постановка запитань і репродуктивних завдань сприяє пригадуванню дітьми цікавих фактів, прикладів подій, з якими вони добре знайомі із середньої групи. Діти аналізують різноманітну природу рідного краю, вихователь підводить їх до розуміння відомостей про відмінності кліматичних умов та залежності від них особливостей тваринного і рослинного світу. Під час бесіди використовуються літературні джерела, різні картини, наочні посібники, ілюстрації, ТЗН, запитання констатуючого і проблемного характеру. Розпочати бесіду можна з читання вірша Я. Полтави «Наша Батьківщина» (вихователем або трьома дітьми).

Складовою частиною бесіди є повідомлення назв найбільших міст України. Діти повинні запам'ятати їх, співвідносити з ними основні події та явища [5].

Протягом року плануються два-три заняття, присвячені цій темі. Їх основна мета - підтримати і зміцнити інтерес дітей до ознайомлення із столицею України, визначними містами міста, працею, побутом і відпочинком його мешканців.

При наявності у дітей досить узагальнених знань вихователь під час заключної бесіди підводить дітей до поняття «столиця» - найголовніше місто держави. Вихователь розповідає дітям історію Києва, основні пам'ятки культури та архітектури міста, його виданих людей, про історичні події пов'язані із заснуванням Києва і його сьогоднішнім днем.

У старшій групі дитячого садка ознайомлення дітей з рідним краєм набуває особливого дітей змісту і варіантності. Краєзнавчі уявлення наповнюються історичними та географічними аспектами, що мають надзвичайно важливе значення як для розумового, так і для морального виховання. Ознайомлення дітей з рідним містом (селом) педагог значно розширює, збільшуючи не лише обсяг інформації, а й її тематичну спрямованість. Наприклад, ознайомлюючи з містом або селом слід розпочинати з пояснення назви і тих символічних знаків, які історично в них закладені. Так, обов'язковим атрибутом міста як населеного пункту в традиціях минулого були герб і прапор. Кожен з них мав своє символічне і традиційне значення.

Дітей слід ознайомити з гербом міста. Ознайомлюючи з вулицями і майданами населеного пункту, вихователь поглиблює уявлення дітей про людей, чиїми іменами вони названі. Обов'язковими атрибутами вулиць і майданів є пам'ятники, барельєфи, меморіальні комплекси, байки. В цій віковій групі діти дізнаються від педагога про заслуги відомих людей у такому обсязі, щоб зрозуміти, чим вони видатні перед народом і країною.

Робота вихователя над цією темою передбачає проведення з дітьми цільових прогулянок, екскурсій, зустрічей і бесід з кращими людьми краю, розгляд наочних ілюстрацій. Діти сьомого року життя повинні добре диференціювати поняття «місто», «село», «держава», історичне минуле України.

Упродовж теми «рідний край» слід формувати у дітей сьомого оку життя історичні уявлення про Україну, основні віхи її становлення як держави, про національних героїв українського народу - борців за його визволення і незалежність.

Педагог планує читання і розповіді дітям на тему «Початки української держави» і «Богатирі стародавньої України», мета цієї роботи полягає в тому, щоб допомогти дошкільникам чітко диференціювати Київську Русь як історичний період у становленні Української держави на літературному на наочно-ілюстративному матеріалі; пояснити дітям події минулого і сьогодення через ознайомлення з пам'ятками культури та архітектури (Софійський Собор, Золоті ворота, пам'ятник Володимиру Великому, Києво-Печерська лавра, назви сучасних міст на честь князів). Розв'язуючи ці завдання, педагог використовує твори дитячої літератури. Чільне місце посідають твори А. Лотоцького «Княжа слава», «Володимир Великий», «Історія України», «Легендарні оповідання про початки Києва». Саме тут вихователь знайде захоплюючу і доступну дітям інформацію. Життєписи князів переплітаються з легендами, що «малі історики» слухають їх з неослабленим інтересам, а завдання вихователя полягає в тому, щоб уміло дібрати доступний дітям матеріал, орієнтуючись на ці інтереси, на обсяг попередньо набутих знань. Так, читаючи твори в обсязі теми «Початки Української держави», варто пригадати дітям, що запам'яталось їм про трьох братів і сестру і з чиїми іменами пов'язане заснування Києва. Чому саме так називається столиця України? Кілька запитань про пам'ятні місця столиці і її сьогодення підготують дітей до дальшої розповіді при Кия, Щека, Хорива, Либідь.

У старшій групі вихователь пояснює дітям назви тих історичних пам'яток, які засвідчують сьогодні пошану і пам'ять про засновників столиці (річка Либідь, гори Щекавиця, Хоревиця). А в оповіданнях «Нові прихідці» та «Дивна данина» подано не тільки історичні аспекти.

У підготовчій групі вихователь продовжує роботу над темою «Київ - столиця України».

Дальшої конкретизації потребують попередньо набуті уявлення, а їх розширення і поглиблення йде шляхом ознайомлення з назвами вулиць, майданів, пам'ятками архітектури, історичними місцями, працею людей сьогодні, їх оточенням. Так, заочні цільові прогулянки та екскурсії по столиці, роботу з ТЗН та іншими наочно-ілюстративними матеріалами вихователь спрямовує на аналіз архітектурного оздоблення споруд столиці, її національну традиційність і сучасну інтерпретацію. На це звертається увага дітей під час малювання, аплікації, конструювання, завдання вихователя полягає в тому, щоб показати дитині красу і велич столиці, виявити традиції у назвах її вулиць, розповісти про їх історичне минуле і сьогодення. Після цього педагог називає найвизначніші споруди (з точки зору їх архітектурної цінності та призначення), історію їх спорудження. В обсязі цієї розмови діти ще раз звертаються до княжої доби в історії України пізніших її часів.

Одночасно з наочно-ілюстративним матеріалом вихователь планує використання творів дитячої літератури та народної творчості.

У старшій групі дітям читають і розповідають легенди про Київ, про назви окремих його вулиць і майданів, про київські каштани. Розповідаючи, про київські пам'ятки історії і культури, використовують поезії «Майдан Софії», «Три брати» Ю. Кругляка, «Київщина» Р. Завадович, «Серце України» І. Савицької та інші.

Наступна тематика - формування уявлень про великі міста України. Часткові уявлення у дітей збереглися із занять у попередній групі, а в старшій групі увагу дітей слід звернути на те, у чому своєрідність і неповторність цих міст. Ознайомлення з великими містами - обласними центрами України - закладає елементарні основи поняття про територіально-адміністративний поділ держави, про зв'язки, які існують між містами (наприклад, транспортні, культурні).

Творчість вихователя полягає в тому, щоб вдало добирати теми цільових прогулянок та екскурсій, щоб сформувати уявлення про зв'язки між великими містами (залізниця, автотранспорт, аерофлот, річковий і морський транспорт). У бесіді діти дізнаються про сучасний територіально-адміністративний поділ держави (з цією метою вихователь використовує карту, макет, ілюстрації), посилається на життєвий досвід дітей.

Як і кожна держава, Україна поділена на адміністративні частини, які називаються областями, кожна область поділена на менші одиниці - райони. Область має, в свою чергу, головне місто. Від назви обласного міста походить назва області.

Розповідаючи про міста України, вихователь показує на карті або глобусі, де воно розташовано: на берегах яких річок, морів, біля підніжжя яких гір (на яких рівнинах України). У зв'язку з цією роботою глибшими і усвідомленішими стають уявлення про особливості клімату, а звідси про специфіку праці дорослих, видатних людей краю; про корисні копалини.

Одночасно з цією роботою вихователь планує цілий комплекс заходів щодо зображувальної діяльності, пісенно-музичної і ритмічної творчості, роботи з творами фольклору.

У темі «Великі міста України» вихователь має можливість повернутися до розмови про населений пункт за місцем проживання дітей, враховуючи попередні уявлення, поглибити і конкретизувати їх у новому обсязі.

Дітей старшого дошкільного віку доцільно познайомити з корисними копалинами рідного краю. Початок навчання вихователь планує в ранкові години. На першій прогулянці він проводить бесіду з дітьми про ті об'єкти природи, які вони вже добре знають, але ще не називають як корисні копалини (пісок, глина, крейда, камінь, мінеральна вода, сіль).

Кожний матеріал уявляється дітям через призму конкретно-прикладного значення: піском граються, посипають доріжки; крейдою малюють; сіль вживають у їжу тощо. В розмові з дітьми вихователь повідомляє про те, що всі ті речовини, які є на поверхні землі, корисні і потрібні людям. Пропонує їх ще раз розглянути, пояснює назву (копалини - від слова копають). Обов'язково слід говорити про те, що більшість із них лежить на поверхні - це земні багатства. Частина копалин залягає під землею, їх добувають спеціальними комбайнами, будують для цього шахти, це - підземні багатства. Україна дуже багата на корисні копалини.

У другу половину дня вихователь планує роботу з натуральними зразками та наочно-ілюстративним матеріалом, де пояснює конкретні назви корисних копалин, їх використання в народному господарстві та в побуті. Наводить приклади того, як використовують вугілля, нафта, газ, торф, мінеральна вода тощо. Під час розгляду зразків та ілюстрацій варто виділяти ті якості, властивості та ознаки корисних копалин, які допомагають дітям встановлювати зв'язки між зображеним на картинці і присутнім у реальному житті: вугіллям зігрівають житло та ін.; газом користуються в побуті - готують їжу; торфом оборюють ґрунт на городі, в горщиках з кімнатними рослинами і т.ін.

У разі необхідності вихователь пояснює дітям, наприклад, чим корисна нафта - з неї виробляють зальне для літаків, автомобілів, тракторів тощо. Важливо доповнювати розповіді або судження дітей, викликати живий інтерес їх, формувати дитячу спостережливість, допитливість.

Посилювати інтерес до ознайомлення з корисними копалинами потрібно й тобі, коли діти їдять: вода і сіль - підземні багатства України, без них неможливе наше життя. Доречно пригадати водяні рослини, значення води в житті людини, в житті рослин і тварин. Від чого залежить смак чаю, супу, компоту? Корисні копалини супроводжують нас на кожному кроці, отже, їх необхідно оберігати й економно використовувати.

Розкриття цієї теми передбачає використання технічних засобів навчання - діафільмів «Про воду, пісок, глину», «Про пісок», «Ще раз про глину», «Чорне золото», «Цілющі джерела» та багато інших, які мають бути у фільмотеці дошкільного закладу.

Один-два рази у квартал вихователь планує цільову прогулянку або екскурсію до кар'єрів, у яких видобувають корисні копалини. Екскурсію слід планувати як комплексну. Дидактична основа екскурсій - спостереження за видобуванням корисних копалин. Вона також урізноманітнює, конкретизує уявлення дітей про особливості праці дорослих краю.

Сьогоднішній день України - її державність та незалежність. Отже, тема для розмови з дітьми - прапор, герб, державний гімн України. Перед тим як подати ці відомості, педагог підсумовує все, що діти знають із спорідненої теми - герб і прапор рідного міста.

Пізнання та вивчення природи рідного краю науковці радять починати із спостережень у природі, адже саме вони допоможуть створити цілісну картину довкілля. Спостереження, на думку В. Сухомлинського повинні викликати почуття радості, супроводжуватись короткими, емоційно насиченими розповідями про даний об'єкт звертати увагу красу навколишнього світу, пробуджувати бажання продовжувати спостереження і проводити їх у всі пори року. Перебуваючи у лісі, на лузі, біля водойми, слід пам'ятати, що під кожним кущем, на дереві, землі, у повітрі мешкає безліч живих істот. Можна пройти лукою кілька кроків, голосно погукати у лісі і порушуються звичайним ритм життя їх мешканців. Хтось з них залишився без нірки або злякався і покинув насиджене гніздечко.

Великої шкоди природі завдає надмірний шум. У лісі краще послухати пташиний спів, шерхіт листя, дзюрчання струмка. Адже ці звуки зачаровують, чим і приваблює до себе природа [83, 88].

Щоб прогулянка в природу була приємною і радісною подією треба вміти поводитися з тваринами, рослинами. Дуже чутливі до шуму птахи, вразливі тварини під час розмноження, насиджування, навчання дитинчат.

Є рослини, в яких ягоди, клубні, листя або насіння отруйні. Отже, найперше правило - не чіпати незнайомі рослини. Після збирання гербарію чи лікарських рослин, слід помити руки. Обережність не завадить і в поводженні з водою. Для вмивання користуються тільки чистою джерельною водою. Вода має бути прозорою, без запаху. Доцільно проводити прогулянки в одні й ті самі місця в різні пори року. Це значно полегшить дітям спостереження за сезонними змінами у природі.

До збирання природного матеріалу слід заздалегідь підготуватися. Наприклад, збираючись на прогулянку до річки, можна взяти сачок для виловлювання водяних жуків чи плаваючих рослин, прозорий посуд для них. Уважно роздивившись мешканців річки, обов'язково випускаємо їх у воду.

Напередодні прогулянки дітям треба повідомити, куди підуть, що будуть робити. Після прибуття на місце увагу дітей слід зосередити на особливостях пейзажу, допомогти відчути красу літнього лісу з його буйною зеленню, різнобарвним килимом лісових трав, дзвінкоголосим хором птахів.

Дошкільники ставлять безліч запитань. Пояснювати слід лише те, що дитина не здатна зрозуміти сама. Пояснення має бути коротким, говорити треба тільки про те, що дитина безпосередньо сприймає. Для знайомства дитини з новими, невідомими їй об'єктами, проводять цілеспрямовані спостереження. Кількість об'єктів не повинна бути великою. У старших дошкільників їх кількість може обмежуватись - трьома - чотирма. Увагу об'єктів можна привернути запитаннями. Емоційне сприймання об'єкта чи явища природи підсилить поетичне слово. Дорослий може розповісти невеликого віршика, заспівати пісню, загадати загадку.

Старшим дошкільникам, які вже мають конкретні уявлення про об'єкти природи, пропонують дидактичні ігри на порівняння предметів і впізнаванні їх за частинами. До них належить, наприклад, гра «Впізнай, з якого дерева листочок». Складнішими є словесні дидактичні ігри, які вимагають від дитини знань про деякі ознаки рослин, тварин, уміння розповісти про них. Це ігри типу «Квітковий магазин», «Овочевий магазин», «Упізнай предмет за описом», «Коли це буває».

Майже щодня ми бачимо одні і ті самі об'єкти природи. Тому доцільно спрямувати увагу дитини на довготривалі спостереження за розвитком рослин, їх змінами в різні пори року, поведінкою птахів. Завдяки цим спостереженням дитина вчиться помічати зміни в природі, в неї розвивається увага, інтерес до навколишнього світу. Серед розмаїття явищ та об'єктів природи слід відбирати типові для найближчого природного оточення.

Дуже важливо, щоб у дитини при зустрічі з новим об'єктом виникали позитивні емоційні переживання, які б закарбувалися у пам'яті. Для цього використовують сюрпризні моменти. Гуляючи по парку, загадайте їм загадку про дерево чи квітку і запропонуйте знайти відгадку серед рослин. У загадці повинні бути найяскравіші ознаки зовнішнього вигляду рослин. Наприклад, про берізку («Стоять сестрички: платтячка білі, шапочки зелені») або кульбабу («Росла кулька біла, вітер подув і кулька полетіла»). Відшукавши потрібну рослину, запропонуйте дитині показати «платтячко», про яке йшлося в загадці, порівняйте його з «платтячком» інших дерев. Знайдіть в берізки інші естетичні якості. Розкажіть про значення рослини для природи та людей. Після цього слід розглянути берізку на картинках, прочитати вірші про неї, намалювати.

Потреба використання ілюстративного матеріалу під час ознайомлення дошкільників з природою зумовлюється особливою привабливістю ілюстративного матеріалу для дошкільників і характером їх образного мислення. Розглядання картин, ілюстрацій у роботі з дошкільниками допомагає вирішувати різноманітні завдання, в першу чергу уточнювати, закріплювати знання про природні об'єкти, збагачувати їх.

Розгляданню ілюстративного матеріалу належить значна роль у збагаченні існуючих у дітей вражень про об'єкти природи. Тварини на ілюстраціях подаються у природному оточенні, що дозволяє показати дітям зв'язки тварин щ умовами середовища.

Ілюстративний матеріал є засобом формування уявлень про природні об'єкти у тих випадках, коли не можна показати їх дітям у реальному вигляді. Наприклад, свійських тварин за умов великого індустріального міста.

Важливе значення має ілюстративний матеріал у вихованні естетичних почуттів, формуванні гуманного дбайливого ставлення до рідної природи.

Для ознайомлення дошкільників з природою створені предметні і сюжетні картини. Широко використовуються серії картин С. Веретенникової «свійські тварини», «Птахи», «Трав'янисті рослини», О. Соловйової «Чотири пори року», «Дикі звірі». В Україні видавництвом «Мистецтво» видано серії картин «Дикі тварини» (автор З. Плохій), «Дошкільникам про ліс, луг, водойми», «дошкільникам про природу» (автор Н. Яришева).

Під час ознайомлення дошкільників з природою рідного краю слід використовувати технічні засоби навчання. Демонстрування кінофільмів, діафільмів та інших технічних засобів навчання є одним із джерел інформації, яке наділене великою силою емоційного впливу, здатне викликати співпереживання, співучасть, збагачуючи водночас знаннями, здійснюючи вплив на моральний та естетичний розвиток особистості.

Для ознайомлення дошкільників з природою, створено значну кількість діафільмів. Діафільми, що знайомлять з життям тварин: «Дикі тварини», «Птахи наших лісів», «Звірі наших лісів» та інші. Діафільми, що знайомлять з життям рослин: «Незвичайні рослини», «Лікарські рослини». Діафільми, що знайомлять з працею людей у природі. Демонстрування діафільмів використовується на заняттях і у повсякденному житті. Вони дають змогу розширити знання дітей, вивести за межі того, що діти бачать у найближчому оточенні. До перегляду діафільму проводиться попередня робота: спостереження, читання книжок, пов'язаних із змістом діафільму. Безпосередньо перед показом діафільму з дітьми проводять вступну бесіду, спрямовану на постановку завдання, на що треба звернути увагу під час перегляду.

Робота з дітьми після перегляду може проводитися у різних формах: бесіда, малювання на тему переглянутого діафільму тощо.

Значне місце під час ознайомлення дошкільників з природою відводиться діапозитивам. Вони мають ряд цінних переваг перед картинами і діафільмами:

· Діапозитиви не зв'язані системою кадрів. Це дає змогу вихователю відібрати тільки ту кількість кадрів, які відповідають дидактичним завданням, віку дітей, логіці матеріалу, що вивчається.

· Діапозитив, особливо кольоровий, має кращу якість зображення: воно яскраве, соковите, наповнене світлом.

· Цінна особливість діапозитивів - це можливість відображення в них природи рідного краю. Сприймання знайомого викликає у дітей зацікавленість, радість, що важливо для виховання любові до рідного краю.

· Важливе значення маєте, що діапозитиви можна зробити авторським шляхом. Діапозитиви, виготовлені на місцевому матеріалі, мають переваги над серійними. У дитячому садку слід створити фонд діапозитивів, знятих на місцевому матеріалі. Це можуть бути найбільш поширені рослини лісу, лук і водойм; цвітіння найбільш розповсюджених дерев і кущів; краєвиди рідних місць у різні пори року; найбільш розповсюджені комахи; свійські тварини, дикі тварини.

Діапозитиви можна використовувати на заняттях і у повсякденному житті. З використанням діапозитивів можна проводити дидактичні ігри. Наприклад, у грі «Відгадай, яка це квітка» вихователь демонструє діапозитиви і пропонує дітям відгадати назви рослин. Для систематизації знань дітей про об'єкти і явища природи доцільно проводити демонстрування діапозитивів і гру «Де що росте», «Коли це буває», де знайомі дітям рослини, картини природи, завдяки діапозитивам, повертають дітей до спогадів про пережиті ними враження і одночасно ставлять перед ними розумові завдання.

...