Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край

Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об'єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об'єкти природи, зв'язки між ними.

Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання; формування знань про найбільш важливі залежності в природі; доступні дошкільникам, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою, засвоєння правил про природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього середовища.

Праця об'єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може серед добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають. Під час догляду за рослинами, тваринами у дітей формуються трудові навички, бажання працювати.

У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей і природі: доручення, чергування, колективна праця. Також організовується праця, що зв'язана з доглядом за рослинами, з доглядом за тваринами, з охороною природи.

Для ознайомлення дітей з природою рідного краю широко використовуються дидактичні ігри, які виконують три функції:

· закріплення знань про природу;

· діагностика наявних у дітей знань про природу;

· формування знань про природу.

Специфіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в тому, що вони можуть проводитись лише, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності. Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу. Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякденного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть користуватись за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше використовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад із спостереженням.

В ознайомленні з природою використовуються дидактичні ігри з природним матеріалом, з картинками, з іграшками, словесні. У дидактичних іграх з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об'єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об'єкти природи. Наприклад, у грі «Відгадай з якого дерева листок» вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки.

У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок. Широко використовуються настільно-друковані ігри «Зоологічне лото», «Квіти» тощо.

Словесні дидактичні ігри проводяться з метою закріплення про певні об'єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв'язки в природі, узагальнювати.

Одним із методів ознайомлення дошкільників з природою рідного краю є словесні методи. К. Ушинський, В. Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідача - неодмінне професійне вміння вихователя, вчителя.

Науковці визначають цінність розповіді вихователя. Розповідь цінна:

· По-перше, оперативністю. Володіючи знаннями про різні явища, об'єкти природи, вихователь може негайно задовольнити дитячу допитливість, сформувати ставлення до об'єктів природи.

· По-друге, цінність розповіді полягає в тому, що вихователь може використовувати її у найбільш оптимальних педагогічних ситуаціях, коли у самих дітей виникає інтерес до будь-якого об'єкта природи.

· По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що потреба у її використанні виникає найчастіше при наочному сприйманні об'єктів природи або його зображенні на картинці, що забезпечує тісний взаємозв'язок між наочністю і словом.

· По-четверте, вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей ф їх підготовленості до сприймання тих чи інших явищ природи.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумового, доброго ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідного дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав.

До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання - різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується виконати. Цінність словесних логічних завдань полягає в тому, що:

· проблемне запитання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань;

· розкриття причинних зв'язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

· моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних завдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників.

У процесі розв'язання словесних логічних завдань діти стверджуються у знаннях про природокористування ставленні до природи. Словесні логічні завдання використовуються тоді, коли у дітей вже клалися певні знання про об'єкти природи. Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв'язання яких закріплюються знання про природокористування.

Літературні твори сприяють розширенню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати. Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів, спостережливості, допитливості.

Письменники знайомлять дітей з природою використовуючи жанри пізнавальної казки і реалістичного оповідання. Під час добору художніх творів про природу для читання їх дітям слід враховувати такі вимоги:

1. Відомості, які подаються у художньому творі, мають бути правильними, реалістичними.

2. Зв'язки і залежності повинні розкриватися у доступній дітям формі.

3. Художні твори для дітей мають бути цікавими, привабливими.

4. Мова художніх творів має бути виразною, поетичною.

5. У художніх творах, що використовуються для ознайомлення для ознайомлення дітей з природою, має проводитися ідея розумного, дбайливого ставлення до природи.

Цим вимогам відповідають твори письменників-класиків: К. Ушинського, Л. Толстого. Твори В.Біанкі, написані у жанрі пізнавальної казки («Перше полювання», «Пригоди муравлика», «Лісові хатинки») і у жанрі релігійних оповідань, сприяють формуванню у дітей наукових уявлень про спосіб життя комах, птахів, звірів, їхні зв'язки з умовами існування. Використовуються у дитячому читанні сповнені глибоких почуттів любові до рідної природи твори М. Пришвіна «Золотий луг», «Старий гриб» та ін. Люблять слухати дошкільники твори Є. Чарушина, сповнені теплих, добрих почуттів до тварин. Велику симпатію у дітей викликають його малюнки, якими ілюстровані всі його книжки.

Поряд з прозовими творами, широке використання в ознайомленні з природою знаходять поетичні твори українських поетів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Глібова, М. Рильського, П. Тичини та інших.

Дітей знайомлять і з творами сучасних письменників. Серед українських письменників заслуговують на увагу цікаві твори Є. Шморгуна, В. Чухліба. У творі Є. Шморгуна «Зелені сусіди» в цікавій казковій формі подобаються дітям реалістичні відомості про пустирні і придорожні рослини, що сприяє формуванню у дітей правильного ставлення даних. Серед російських письменників слід виділити Н. Павлову. Багато її творів написані у жанрі пізнавальної казки, з захопленням сприймаються дошкільниками. Це казки «Під кущем», «Травка-пуповка» та інші.

Дитяча природознавча література використовуються на заняттях та в повсякденному житті. Найчастіше природознавчу літературу рекомендується читати після спостережень. Невеликі поетичні твори, а також малі форми усної народної творчості часто використовують у процесі спостережень [99].

Слід звернути увагу на використання засобів народної педагогіки, народних природознавчих традицій з метою вдосконалення екологічного виховання дошкільників. Під народними природознавчими традиціями треба розуміти виховний досвід української нації, пов'язані з природою звичаї нашого народу, норми поведінки в природі, що склалися історично і передавалися з покоління в покоління засобами народного календаря, усної народної творчості, через обряди, свята тощо. Багато народних легенд, повір'їв, казок цілком доступні дошкільнятам, особливо, коли в них йдеться про бережне ставлення до живої та неживої природи. Наприклад: «Дідова та бабина дочка», «Про бідного парубка та царівну», «Чудо-груша». Винятково цікавими та корисними є прислів'я та приказки, які вчать, що природа - найважливіша цінність для людини, оскільки вона дає життя. Наприклад: «Земля наша мати всіх годує», «Хліб - батько, вода - мати».

Доцільно використовувати і такі прислів'я та приказки, які забороняють негативні дії у ставленні до природи: «Не брудни криниці, бо схочеш водиці». Запропонувати дітям самим поміркувати: чому споконвіку у нашому народі закладено такі заборони? Як їх можна тлумачити сьогодні? Такі приказки як «Без дощу і трава не росте», «Якщо дощу не буде, то й очерет не виросте» відображена пряма залежність між окремими природними явищами і розвитком рослин. А «Зрубав одне дерево - посади троє», «Посадив дерево - себе прославив, посадив сад - рід прославив» орієнтують на необхідність раціонального природокористування. Використовуються також і такі приказки і прислів'я, які допомагають встановити і зрозуміти причинно-наслідкові зв'язки між неживою і живою природою. Наприклад, «Зима без снігу - літо без хліба».

Легенди, які можна використовувати, практично пояснюють виникнення місцевих рослин і їх назви (наприклад, легенди про калину, кульбабу, тополю тощо).

Загадки, у яких звеличується природа, звертається увага дітей, на її красу і чарівність. Скажімо, весна - «пробуджує поля», «заквітчує гаї», сонце - «яснокриле», «життєдайне», ромашки - «сестрички із золотими очима та білими віями».

Широкі можливості у вирішенні проблеми екологічного виховання дає використання в навчальному процесі народних прикмет. Дошкільнята легко й з інтересом засвоюють, що «Перед дощем квіти пахнуть сильніше», «Як закриваються квіти кульбаби, календули-то на дощ», «Ластівки літають високо над землею», «Велика роса влітку» - до ясної погоди та інші.

Невід'ємною складовою комплексу народознавчого екологічного виховання є народні пісні: «Ой, минула вже зима», «Благослови мати». Ігри: «Гуси», «Мак» завжди радо сприймаються дошкільнятами.

Різноманітні методи - наочні, практичні, словесні - можуть застосовуватися під час різноманітних форм організації роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Такими формами є заняття, екскурсії як особливий вид занять, цільові і повсякденні прогулянки.

Заняття розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню дошкільників з природою, рідним краєм. Це зумовлено тим, що заняття дають змогу формувати знання у всіх дітей одночасно, у певній послідовності з урахуванням можливостей дітей і природного оточення. Під керівництвом вихователя відповідно до програми у дітей формуються системі знання, розвиваються пізнавальні процеси, здібності, формується правильне ставлення до природи.

Важливою формою роботи по ознайомленню дошкільників з природою рідного краю є екскурсії. Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомлять з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння. Екскурсії цінні тим, що на них діти можуть поправлятися у своїх знаннях про природокористування: в лісі ми гості і поводити себе треба чемно, не порушувати спокій тих, хто постійно там живе.

У зв'язку з обмеженою кількістю занять по ознайомленню з природою і потребою найкраще дізнатися про найближче природне оточення села, міста, закарбувати у пам'яті дітей яскраві картини чудової української природи проводяться цільові прогулянки в природу.

Вони інтегруються з пішохідними переходами і можуть поводитися не тільки з пізнавальною, але й пізнавально-практичною метою (збирання грибів, ягід, насіння дикорослих трав для підгодовування пташок тощо). Відмінність цільових прогулянок від повсякденних полягає у тому, що проводяться вони за межами дитячого садка. Цільові прогулянки вносять різноманітність у житті дітей, збагачують їх уявленнями, дозволяють краще пізнати природне середовище місцевості, де вони живуть: річку, ставок, поле, гай і т.д., сформувати правильне ставлення до них [98].

Дитячі садки знаходяться у найрізноманітніших природних умовах, тому визначати тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення дошкільного закладу, а також тих явищ у природі, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей. Наприклад, за наявності лісу поблизу дитячого садка цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за рослинами, що зимували під снігом; пожвавлення птахів; цвітіння глоду, черемхи; за першими комахами тощо. Якщо недалеко протікає струмок або є річка, озеро, водосховище цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за жабами, за рибами, що їх піймали рибалки, за молюсками, появою ряски, розвитком прибережних рослин.

Таким чином, вивчення та аналіз робіт науковців дозволяє визначити, що:

1. У дошкільній педагогіці визначено завдання ознайомлення дошкільників з рідним краєм. Ознайомлення дітей з рідним краєм здійснюється як комплексне розв'язання пізнавальних, навчальних, виховних та мовленнєвих завдань:

· розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якомога глибше пізнати свій народ, свої національні корені;

· формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати свої знання у побуті, власному дитячому житті, запам'ятовувати вірші, прислів'я, приказки;

· прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов'язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд; виготовляти різні вироби (іграшки, глиняний посуд, витинанки, аплікації тощо).

2. Серед методів ознайомлення дітей-дошкільників з рідним краєм визначено:

· організоване спостереження за навколишньою дійсністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розглядом картин;

· систематичне проведення екскурсій по найвидатнішим місцям рідного краю, відвідування музеїв, виставочних залів;

· співбесіда із застосуванням методичних прийомів (запитання, порівняння, індивідуальні завдання, звернення до досвіду дітей);

· безпосередня участь дітей в благоустрої та охороні природи;

· прилучення дітей до участі в народних традиційних святах;

· широке використання фольклору в усіх його жанрах (казки, загадки, прислів'я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні і танці, хороводні ігри);

· ознайомлення дітей з народним декоративно-прикладним мистецтвом, побутом, одягом.

3. Формами організації дітей у дитячому садку під час ознайомлення дітей з рідним краєм є: всі заходи, які проводяться в межах дитячого садка (бесіди про життя рідного краю, зустрічі з відомими людьми, заняття, ігри, виставки, вікторини, конкурси, свята, дозвілля), а також туристські - всі заходи поза межами дитячого садка (цільові прогулянки, екскурсії, спостереження, походи).

Експериментальному вивченню шляхів формування знань дітей про рідний край буде присвячено наступний розділ роботи.

2. Експериментальне вивчення шляхів формування знань старших дошкільників про рідний край

2.1 Виявлення первинного рівня сформованості уявлень старших дошкільників про рідний край

Вивчення та аналіз праць науковців з питань ознайомлення дітей дошкільного віку з рідним краєм дозволили визначитися з основними теоретичними поняттями, педагогічними умовами, методами, прийомами та організаційними формами роботи з дітьми. Перед нами постало практичне завдання перевірки шляхів ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм. З цією метою було організовано педагогічний експеримент, який пройшов три етапи (констатуючий, формуючий та контрольний). Розглянемо методику проведення констатуючого етапу дослідження.

Педагогічний експеримент проходив у дошкільному навчальному закладі №52 «Калинка» м. Харків. Всього в експерименті взяло участь 20 дітей старшого дошкільного віку.

Метою констатуючого етапу експерименту було виявлення рівнів сформованості знань дітей про рідний край.

У зв'язку з метою стало необхідним виконати такі експериментальні завдання:

1. Виявити критерії, показники та рівні розвитку у дітей старшого дошкільного віку уявлень про рідний край, їх емоційних та ціннісних орієнтацій.

2. Дібрати діагностичні завдання для констатуючого обстеження дітей старшого дошкільного віку.

3. Здійснити аналіз отриманих результатів, отриманих у процесі обстеження дітей. Визначити програму формуючого експерименту.

Оцінювання рівня сформованості ставлення дітей до рідного краю відбувалось за критеріями та показниками, які дозволили дати характеристику трьом умовним рівням (Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Критерії, показники та рівні ставлення дітей до рідного краю

Рівні	Критерії та показники
	уявлення	емоційні переживання	ціннісні ставлення
Високий	Діти можуть розкрити значення поняття «рідний дім», пов'язуючи його з рідною оселею, сім'єю, найближчими родичами. У ході розповіді згадують про поняття Батьківщина, називають країну, в якій вони живуть, рідне місто Харків. Діти знають українські казки, пісні, танці, звичаї.	Під час розповіді про рідний край діти із захопленням розповідають про те, що пережили самі, чому були безпосередніми свідками. Дошкільники із радістю та гордістю розповідають про своїх близьких. Із задоволенням та відповідною інтонацією розповідають українські казки, виконують пісні і танці.	Дошкільники демонструють шанобливе ставлення до дорослих членів родини, вшанування державних символів України.
Середній	З допоміжними запитаннями діти можуть розповісти про рідну домівку, свою родину. Називають окремі казки, але не завжди вони є українськими народними.	Діти люблять, цінують своє житло, де б вони не жили; радіють затишку, спокою і порядку, який панує в оселі.	Діти цікавляться та самостійно розповідають про предмети народного побуту, їх виготовлення та призначення. Виявляють захоплення розповіддю дорослого.
Низький	Діти не можуть розкрити значення поняття «рідний дім», потребують постійної допомоги дорослого, навідних запитань, прикладів, пояснення. Дошкільники не знають українські ігри. Під час організації їх діяльності дорослим не виділяють етнічного походження танців, малюнків тощо.	Із зацікавленням слідкують за дорослим. Участь в діяльності приймають лише на його запрошення. Не сміливі, не виявляють ініціативу.	Потребують підказок з боку дорослого, щоб розкрити зв'язки між окремими подіями життя та українськими народними звичаями, традиціями тощо. Ці діти не приймають участь у житті родини, рідко допомагають батькам, віддаючи перевагу тим видам діяльності, якими захоплюються самостійно.

Розглянемо хід діагностування.

Проводились спостереження, ігри, бесіди, які дозволили виявити знання дітей про рідний край та емоційно-ціннісне ставлення.

Завдання 1. «Намалюй рідний край».

Мета: з'ясувати знання дітей про рідний край, їх емоційно-ціннісні ставлення до Батьківщини, рідної оселі, сім'ї, українських звичаїв.

Завдання для дітей. Під час бесіди з експериментатором ми пропонували дошкільникам таке завдання: «Уяви, що ти художник. З допомогою ілюстрацій ти хочеш розповісти дітям, які ніколи не бачили твій рідний край про його найцікавіші місця. Що б ти намалював?».

Проведена бесіда з дітьми дала змогу виявити такі показники знань дітей про рідний край:

· Діхтовний А. та Зайцева Д. у своїй розповіді відзначили, що намалювали б Україну, дітей у національних костюмах, які грають на зеленій галявині. Дошкільники із захопленням розповідали про президента країни та події, свідками яких стали під час виборчої кампанії. Опис малюнків діти доповнювали яскравими фарбами, символікою (окремі діти - державною). Також у розповідях дітей згадувалось про рідне місто Харків.

· Буланов Д., Мирошніченко В., Ткачова Л., Грабович П. та інші діти відзначили, що намалювали б власний дім та свою сім'ю, як вони грають з батьками та братиками чи сестричками. Розфарбовували б вони свої малюнки яскравими тонами, намалювали б сонце, яке зігріває усе навкруги.

· словесні малюнки деяких дітей (Медяник Д., Зайцева І., Гурова О., Сисоєв С., Шаповаленко В., Андрущенко В., Філімонова А. та інші дошкільники) показували лише окремі їх захоплення, певні сюжети з власного життя, бажання отримати щось (іграшки, одяг, якісь речі тощо).

Узагальнені результати бесіди про рідний край з дітьми старшого дошкільного віку представлено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Рівні сформованості знань дітей про рідний край на констатуючому етапі експерименту

Рівні	Діти
Високий	2 дитини (10%)
Середній	6 дітей (30%)
Низький	12 дітей (60%)

Завдання 2. Завітала в гості казка.

Мета: виявити знання дошкільників про культуру рідного народу; емоційно-ціннісні переживання дітей, які викликають українські народні казки.

Завдання для дітей. Дошкільникам пропонувалося відповісти на ряд запитань дорослого:

1. Чи знаєш ти українські народні казки або казки інших народів? Які з них ти можеш розповісти?

2. Як називається твоя улюблена казка? Хто її автор? Перекажи її.

3. Як називається твоя улюблена пісня? Чи подобаються тобі українські народні пісні?

4. Який танок ти запропонував би станцювати, щоб усім було весело? Які українські народні танці ти знаєш?

5. Які звичаї українського народу ти знаєш?

Аналіз отриманих відповідей дошкільників показав, що більшість дітей не виокремлюють українські народні казки від сучасних, часто плутають їх з сюжетами відомих мультфільмів. Дошкільникам важко визначити й українські народні пісні. Окремі діти змогли назвати гопак як український народний танець. Переважна більшість дошкільників згадала народні свята - Різдво та Паску.

Узагальнені результати бесіди з дітьми старшого дошкільного віку представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Рівні сформованості знань дітей про культуру українського народу на констатуючому етапі експерименту

Рівні	Діти
Високий	3 дитини (15%)
Середній	7 дітей (35%)
Низький	10 дітей (50%)

Завдання 3. «Світлиця».

Мета: перевірити емоційно-ціннісне ставлення та знання дітьми українського побуту.

Нами проводилася бесіда з дітьми в українській світлиці. Дошкільникам пропонувалося розповісти про українську світлицю, відповідаючи на запитання:

1. Де ми знаходимось?

2. Що є в українській світлиці?

3. Для чого потрібен кожен з (названих дітьми) предметів?

Аналізуючи виконання дітьми цього завдання ми помітили, що більшість дітей не проявляло стійкого інтересу до предметів народного побуту та їх призначення. Дошкільники швидко відволікалися, заважали розглядати іншим дітям, починали бавитися. Частина дітей за допомогою допоміжних запитань змогли дещо розповісти. Але розповіді дітей були бідними, дошкільники не правильно називають деталі українського одягу, користуються сучасними словами для називання українського посуду, мало знають про призначення окремих предметів посуду у світлиці. Отже, загальні знання дітей не виявилися високими.

Узагальнені дані спостереження за використанням дітьми старшого дошкільного віку завдання 3 представлені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Знання, ціннісні орієнтації та емоційні прояви у дітей старшого дошкільного віку на констатуючому етапі експерименту

Рівні	Діти
Високий	2 дитини (10%)
Середній	8 дітей (40%)
Низький	10 дітей (50%)

Таким чином, було проведено виявлення рівня сформованості уявлень дітей старшого дошкільного віку про рідний край на констатуючому етапі експерименту.

Як свідчить аналіз отриманих даних дошкільники мають обмежений запас знань про рідний край. Як правило, діти мають обмежений запас знань українських народних казок, не можуть навести прикладів українських пісень та ігор. Дошкільникам важко розповісти про народні свята. Поширеною є думка дітей про те, що усі свята, які святкують у родині є народними. Також дітям важко зорієнтуватися у назвах предметів українського побуту, розміщених в українській світлиці. Зовсім не називають діти українського народного одягу. Знають тільки про віночок та шаровари і сорочку.

Звичайно, що така ситуація в групі дітей потребувала серйозної роботи з боку вихователя, планування заходів, спрямованих на ознайомлення дошкільників з рідним краєм.

Шляхом обліку середнього арифметичного отримаємо загальні дані про уявлення старших дошкільників про рідний край. Отримані дані представлено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Рівні сформованості знань дітей старшого дошкільного віку про рідний край на констатуючому етапі експерименту

Рівні	Діти
Високий рівень	2 дитини (10%)
Середній рівень	7 дітей (35%)
Низький рівень	11 дітей (55%)

Отримані дані будуть базовими для створення програми формуючого експерименту хід якого буде представлено у наступному підрозділі дослідження.

2.2 Формування знань старших дошкільників про рідний край під час занять та у повсякденному житті

З метою формування у дітей знань про рідний край нами було розроблено хід формуючого експерименту.

Необхідною передумовою роботи була необхідність створення відповідної матеріальної та навчальної бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, обладнання світлиці тощо). З цією метою для роботи з дітьми було створено відповідне розвивальне середовище:

· український куточок-світлицю, де розміщено герб та прапор України, українські рушники, сорочки-вишиванки, український посуд та іграшки, фотографії визначних місць Харкова та Києва;

· оформлено добірку віршів про Україну, Київ, Харків, рідну природу, Батьківщину тощо;

· підібрано українські народні прикмети, прислів'я, легенди, загадки, за клички, колисанки, народні ігри тощо;

· підібрано та розроблено дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу;

· підібрано ілюстрації, плакати, діафільми, карту України тощо.

Також нами було сплановано заняття по ознайомленню дошкільників з рідним краєм (Додаток А).

На підготовчому етапі роботи з дошкільниками основним завданням було підвищення інтересу дітей до розповідей про рідний край, народних ремесел, національного мистецтва, звичаїв, традицій, розучування народних ігор тощо. Нами комплексно використовувалися різноманітні форми роботи, методи та прийоми ознайомлення дітей з рідним краєм, спрямовані на розвиток різнобічного інтересу дітей до знань про рідний край. Враховуючи те, що у дітей був переважно низький та середній рівень знань про рідний край, працювали з усіма дошкільниками одночасно. Для більш успішних дітей планували складніші завдання.

Розпочинали роботи з дітьми із бесід про сім'ю, близьких родичів дітей, традиції, які існують в їх родинах. У бесідах ми стимулювали пізнавальну активність дітей, виховували у них прагнення до отримання нової, цікавої інформації. Запитання до дітей ставились так, щоб вони викликали інтерес до спілкування. Такі бесіди супроводжувались демонстраційним матеріалом (фотографії, твори декоративно-прикладного мистецтва, діафільми тощо). Дітям пропонувалось відповісти на ряд запитань, для того, щоб з'ясувати знання дітей про рідний край. Поступово стали читати вірші про рідний край. Наприклад, вірш Л. Забашти «Отчий дім».

Мій отчий дім, де всі стежки мої

Веселками ясними перевиті,

Де у садках співають солов'ї,

Де шлях в світи проліг в високім житі.

Мій отчий дім, ти дав усе мені.

Моя Вкраїна піснею багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

Мій отчий дім, не перебудь в мені

Пристанищем дитинства тимчасовим.

Мій отчий дім, даруй мені пісні

І мамине до болю рідне слово.

Також на цьому етапі ми зацікавлювали дітей до вивчення рідного краю за допомогою легенд. Наприклад, легенда «Наша земля» (Додаток Б).

Запропонована легенда справила дуже сильне враження на дітей. Деякий час приголомшливі такою казкою діти сиділи тихо. А потім стали розповідати, що їх країна дійсно дуже красива (Дихтовний А., Зайцева Д., Грабович П.), що в Україні є зелені луки, на яких діти полюбляють гуляти, коли приїздять до бабусі (Шаповаленко В., Гурова О., Рябінін Д.,

Буланов Д.). Гордієнко І. розповіла, що її бабуся живе біля моря, і там припливають кораблі, які охороняють Україну від ворогів. Так поступово, бесіда перейшла у гру, де діти зображали захисників України.

Скориставшись цим ми запропонували дітям поїхати на луку і подивитися на красу природи. Паралельно з краєзнавчою роботою, ми вирішували завдання інших напрямів виховання дітей-дошкільників. Так, в дошкільному віці діти повинні засвоїти такі правила поводження у оточуючому:

1. Треба оберігати рослин, тварин, не брати їх з місць існування.

2. Треба дбайливо ставитись до землі, води, повітря, бо це середовище де живуть живі істоти. Про землю треба турбуватися, воду використовувати економно; не забруднювати водойми, повітря.

3. Перебуваючи у лісі, на луці, річці, треба знати, що там постійно живуть комахи, риби, звірі, для яких це рідна домівка. Тому треба поводити себе пристойно, як в гостях: не псувати рослини, не смітити, не кричати.

Наприклад, було організовано екскурсію, на якій ми розповіли дітям про рослини рідного краю.

Завдання: узагальнити знання дітей про рослинний світ Харківщини; закріпити вміння класифікувати рослини по групам: дерева, кущі, трав'янисті рослини; вчити розпізнавати рослини; дати елементарні уявлення про характерні ознаки осені в живій і неживій природі, які діти можуть виявити в процесі спостереження; виховувати естетичні почуття, бажання оберігати і примножувати багатство рідного краю.

Обладнання: папки для гербарію; ножиці, сумки.

Підготовка вихователя до екскурсії: в лісі вибрати місце, де ростуть хвойні і листяні дерева, кущі і трав'янисті рослини; продумати маршрут, визначити місце зупинки; підготувати запитання для бесіди, загадки, ігри.

Підготовка дітей до екскурсії: бесіда, під час якої слід виявити, які дерева, кущі, лісові квіти, трави вони знають; що знають діти про ознаки осені в живій і неживій природі.

Проведення екскурсії.

На місці екскурсії звернути увагу дітей на красу осіннього пейзажу, читаємо дітям вірш С. Погорєловського:

Здравствуй, лес, дремучий лес, Полный сказок и чудес. Ты о чем шумишь листвою Ночью темной, грозовою? Что там шепчешь на заре, Весь в росе, как в серебре?	Кто в глуши твоей таится? Что за зверь? Какая птица? Все открой, не утаи: Ты же видишь - Мы свои!

1. Провести невелику бесіду про рослини Харківщини, значення зелених насаджень для міста:

- Які з дерев, кущів, трав'янистих рослин, які ростуть тут, ви знаєте?

- Станьте під березою і подивіться вгору. Що ви бачите через листя? (Сине небо).

- А тепер подивіться вниз і скажіть, що ви бачите на землі під березою? (Росте багато трави).

- Знайдіть липу. Опишіть її. Станьте під липу, подивіться вгору. Що ви бачите? (Небо видно неясно). Що ви бачите на землі під липою? (Трави мало). Зробіть висновок, що необхідно для росту коленої рослинки. (Світло). - Доведіть правильність нашого висновку. (Діти знаходять затінені місця, де мало трави).

- Тепер знайдіть дуб. Визначте, яке дерево вище: дуб чи береза? Чим відрізняються їх стовбури, гілки, листя?

Колективна робота: Розглянути дерева, порівняти їх, порівняти насіння, зібрати для колекції і гербарію. Порівнюються і запам'ятовуються листяні дерева (осика, горобина, вільха, клен, тополя і ін.) Паралельно вихователь розповідає дітям про ці дерева.

Знайомство з хвойними деревами. Відгадування загадок:

Зимою, як літом, Літом, як зимою.	Её всегда в лесу найдешь - Пойдем гулять и встретим: Стоит колючая, как ёж. Зимою в платье летнем.

- Про яке дерево говориться в загадках? Які слова вказують на суттєві ознаки цього дерева? Чому в нього зимою літнє платтячко? Розгляньте ялинку (будова, форма, колір хвої).

А про яке дерево йдеться у цій загадці:

У меня длинней иголки,

Чем у ёлки,

Очень прямо я расту

В высоту.

Если я не на опушке,

Ветви только на макушке

(Сосна).

- На прикладі сосни пояснюємо, як впливає світло на ріст і розвиток дерева. (Внизу гілля поступово відмирає, так як там завжди менше світла. Гілки сосни, яка виросла на окраїні лісу чи парку, розложисті, широкі, але це дерево нижче, ніж сосна, що виросла в густому лісі.).

Порівняльна характеристика сосни і ялинки: стовбури у дерев прямі, у ялини темно-коричневого кольору, у сосни - жовто-червоного; хвоя у ялинки коротша, ніж у сосни; шишки у ялинки продовгуваті, а у сосни - короткі.

Знайомство з кущами. Завдання: назвати рослину за плодом. Вихователь показує лісовий горіх (ліщина), шипшину, бузину, калину, глід і т. ін.

- До якого виду відносяться ці рослини? (Кущ).

Практична робота: Порівняти кущ з одним із листяних дерев (Дерево вище за кущ; стовбур у дерева один ы товщай; кущ має кілька товстих стовбурів).

Закріплюємо назви дерев і кущів, що ростуть на території Харківщини. Проводимо рухливу гру «Біжи до дерева чи куща».

Знайомство з трав'янистими рослинами. Зупиняємось на галявині.

- Погляньте навкруги, які ще рослини, крім дерев та кущів ростуть у лісі? Чим ці рослини відрізняються від дерев та кущів? (У трав стебла тонкі, соковиті, зелені і не дуже міцні). Що ж відбувається з ними восени?

Дидактична гра «Хто більше назве трав'янистих рослин» (пролісок, деревій, волошка, конвалія, суниця, ромашка, нагідки, чорнобривці, гвоздики, спориш, чистотіл та інші).

Пропонуємо дітям зібрати для гербарію по одному виду трав'янистих рослин.

2. Повторити правила поведінки в лісі:

· Ми тут в гостях, а хазяї - тварини, птахи, рослини.

· Гучна музика злякає птахів.

· Для вогнища збирають сухі гілки. Вогнище потрібно закидати піском, землею або залити водою.

· Не можна залишати після себе сміття.

· Брати яйця пташок не можна. Брати тваринок не можна. Не слід чіпати мурашники. Не можна бити змій.

· Не можна ховатися під одиноким деревом під час грози, бо в нього може влучній блискавка.

· Не можна зривати багато квітів, ламати гілки дерев та кущі.

У групі закріплюємо отримані дітьми знання з допомогою бесіди, розглядання гербаріїв, а також під час малювання.

Проведена екскурсія дозволила вихователю спонукати дошкільників замислитися про навколишнє, що їх оточує. Діти висловлювали думки про те, що треба оберігати оточуюче навколишнє середовище.

Також у роботі з дітьми почали широко застосовувати українські народні ігри «Подоляночка», «Коза-дереза», «Довга лоза», «В квача», «В піжмурки», «Ходить гарбуз по городу», «День та ніч», «Мак», «В хороводі були» та інші. Наприклад, гра «Довга лоза».

Перед початком гри у землю вставляють кільканадцять кілочків, утворюючи лабіринт. Узявшись за руки, діти ходять між тими паличками й співають:

У довгої лози Пасли хлопці кози, А дівчата козенята Та й померзли ноженята. Ой дівоньки гожі. Кидайте ті кози	В кривім танцю походжаймо Та ніженьки зігріваймо. Ой кривого танця Не виведу кінця. Треба його виводити, Кінець йому знаходити.

У грі «В хороводі були» діти стають у коло, а одна дитина ходить навколо й виконує усе, про що діти співають у пісні:

В хороводі були,

Що ми там бачили?

Гарну дівчину.

Як хоч - обернись,

Як хоч - поклонись,

Як хоч - затанцюй,

Кого любиш - поцілуй.

Той, кого поцілували, стає ведучим.

Така робота не тільки сприяла ознайомленню дітей з народними іграми, а й зближувала дітей, об'єднувала їх у спільній емоційно забарвленій діяльності, що дозволяло вирішувати різноманітні виховні завдання.

Поступово в роботі з дітьми ми стали вживати терміни «рідний край» та «Батьківщина». Під час спеціально організованих бесід ми уточнювали і розширювали знання дітей свого краю. Так дошкільники зацікавилися вивченням рідного краю, стали висловлювати оцінно-ціннісні ставлення до міста, в якому народилися (Харків). Це дало нам підставу перейти до другого етапу роботи.

Ознайомлення з рідним містом Харковом розпочали з пояснення назви та історії виникнення міста. Дітям розповідали про те, що існує багато легенд щодо назви міста. Дехто вважає - з назвою річки Харків. Існують і інші легенди.

Наприклад, дошкільників познайомили з тим, що більш як 350 років тому, на Узгір'ї біля річок Харків і Лопань була збудована фортеця, яка поклала початок одному з найбільших міст України. Із того часу фортеця носить назву однієї з річок - Харків. По сусідству з фортецею почали селитися інші люди. Харківська фортеця була укріпленням, у якому під час нападу ворога переховувалися мирні жителі, жінки та діти. А захищали місто мужні воїни - козаки. У центрі фортеці знаходилась найстаріша у Харкові мурована будівля - Покровська церква. Зараз вона є окрасою та історичною пам'яткою нашого міста. Діти дізнаються, що про минуле нагадують давні назви поселень і вулиць: Основа, Левада, Москалівна, Кузнечна, Гончарівка, Чоботарська, Косарська, Римарська і багато інших. Обов'язковими атрибутами міста як населеного пункту в традиціях минулого були герб і прапор. Кожен з них мав своє глибоко символічне і традиційне значення. Герб і прапор має і наш Харків.

Ми запропонували дітям розглянути і з'ясувати, який герб міста Харків, що означають символи герба нашого міста: зелений колір символізує надію, радість, добробут. Ріг достатку з плодами і квітами символізує народні багатства. Навхрест нього розміщено жезл Меркурія. Це казковий бог, який на думку стародавніх людей, захищав торгівлю та ремесла. Жезл - чарівна паличка Меркурія. Автори герба мріяли бачити Харків містом, де: розквітають торгівля і промисловість, а мешканці живуть у достатку.

Шляхом проведення бесід з використанням ілюстрацій та фотоальбомів з краєвидами міста Харкова ми зацікавили дошкільників, стимулювала їх бажання вивчати рідне місто.

Розглядаючи ілюстрації і фотографії ми, таким чином, ніби мандрували містом. Так виникла ідея складання путівника, який допоміг нам розширяти у дітей знання про рідне місто, його пам'ятні місця, архітектурні споруди.

Роботу з дошкільниками, як правило організовували на заняттях по ознайомленню з оточуючим та у другій половині дня, після денного сну, коли діти більш спокійні, налаштовані на роздуми, складання розповідей, створення малюнків тощо.

У результаті проведеної роботи діти дізналися, що один з найбільших майданів в Україні - майдан Свободи, на якому влаштовуються свята. А на майдані розташований Харківський національний університет, заснований нашим земляком - Василем Каразіним. Тут здобувають освіту студенти не тільки з України, а й з інших країн. На майдані розташована велика будівля - Держпром - дім державної промисловості. Це найперша багатоповерхова будівля зі скла і бетону. А біля неї Військовий університет, де навчаються майбутні військові - захисники нашої Батьківщини. Головна вулиця міста - Сумська. На ній можна побачити найкращий пам'ятник Т. Шевченку в усьому світі. Ім'ям Шевченка названо і сад, що знаходиться за пам'ятником.

Ознайомлюючи з вулицями та майданами, ми поглиблювали уявлення дітей про людей, чи їхніми іменами вони названі. Найбільшою гордістю міста завжди були талановиті і працелюбні харків'яни, які зробили багато корисного для інших. Їх згадують і шанують. Славетні люди жили у Харкові в різні часи. Іван Каркач був главою першого козачого поселення, жив і працював у місті мислитель, поет-мандрівник Григорій Сковорода. Вулиці Харкова і сьогодні прикрашають чудові будівлі Олексія Бекетова. Про славетне минуле нашого краю розповідають книги видатного історика Харків'янина Дмитра Багалія - усіх імен не злічити. Їх іменами названі вулиці, станції метро, назви навчальних закладів. Так, поступово ми формували у дошкільників почуття гордості за своє місто, бажання зробити його кращим і красивішим.

З накопиченням у дошкільників знань ми продовжували проводити заочні екскурсії містом. Дітям розповіли, що Харків - велике місто, яке поділене на ряд адміністративних районів. Також з дошкільниками розглядали фото транспорту Харкова, метрополітен.

Приклад заняття, присвяченого ознайомленню з містом Харків представлено у додатку В.

Після того, як дошкільники познайомилися із рідним містом, ми запропонували дітям розглянути карту України і подивуватися, скільки різних міст є в нашій країні. Окремі дошкільники з власного досвіду розповідали про назви міст, в яких їхні батьки бували. Так, поступово у дітей формувалося уявлення про безмежні простори нашої держави, про те, що по всій Україні живуть люди - дорослі і маленькі. Що у кожному місті України є свій прапор та герб, свої звичаї і традиції, навіть різним є національне вбрання.

Поряд з роботою по ознайомлення з рідним містом, проведенням заочних екскурсій та цільових прогулянок, читанням легенд, художньої літератури, ознайомленням з українським народним одягом ми залучали дітей до участі у традиційних народних святах: Свято врожаю, Обжинки, Зустріч зими, Святого Миколи, Різдво, Стрітення, Великдень та інші. Наводимо приклад сценарію свята Святого Миколи (із залученням батьків дітей).

Оформлення зали: Вечір. Кімната. В кімнаті стіл, стільці, тапчан, на ньому постіль. На столі папір, ручка.

(Яринка порається в кімнаті, потім сідає за стіл, пише.)

Яринка: Напишу, щоб Микола знав, до кого прийти, бо сьогодні його свято.

Входить бабуся: Добрий вечір, Яринко. Як у твоїй світлиці чистенько. Гостей чекаєш, чи що?

Яринка: Бабусю Ганнусю, а Ви, напевно, забули, що сьогодні ходитиме Святий Микола.

Бабуся: Не забула, ні, Яринко. Гадаю, що до такої чемної дівчинки він неодмінно завітає. Лягай спати. (Цілує Яринку, виходить.) Яринка лягає спати. Входить Микола з торбою за плечима. За ним Ангел.

Микола: Стомився. Сяду відпочину. (Сідає.) А хто тут живе?

Ангел: Яринка.

Микола: Знаю, знаю. Працьовита, чемна дівчинка. Я для неї приготував гарний подарунок. (Кладе під подушку.)

Яринка прокинулася, протерла очі, сіла на тапчані, дивиться то на Миколу, то на Ангела.

Микола: Ой, розбудили.

Яринка: Хто до мене завітав?

Ангел: Святий Микола.

Яринка: Він почув мій голос?

Ангел: Так, подивися під подушку, який подарунок тобі приніс.

Яринка: (Виймає, подарунок, притискає до грудей.) Дякую, Святий Миколо. Я піду бабусі покажу.

Микола: Біжи, біжи, Яринко, похвались. (Яринка побігла.)

Ангел: (Дивиться в залу.) Подивись, Отче Миколо, як тут дітей багато!

Микола: (Теж дивиться в залу.) Багато, багато. Давно ми не збиралися разом.

Вбігає чорт: Ох, ледве догнав вас. (Дивиться на дітей, повертається до Миколи.) Та ти знаєш, які вони пусті, Святий Отче Миколо. Дуже тебе благаю:



Тут є самі пустуни, Я їх сам всіх добре знаю, Я тобі всіх зачитаю. (Виймає папір, читає.) Іванко бігав над потоком І Гафійці підбив око.	В борщ Василько всипав солі, Андрій брехав, що є хворий, Мала Марійка, що й казати, Не раз лягала без молитви спати. Отак! На, на! (дає різки)

Микола: (До дітей.) То правда, діти?

Діти: Ні! Ні!

Микола: Ану, діточки, ходіть та про свої вчинки розкажіть. Чи ви чемні, чи правдиві, чи брехливі, пустотливі (Пауза). Не знаєте, що й казати? От я сам зараз перевірю. Всі ви знаєте, що коли встає сонечко, воно у своїх промінчиках купається, а потім все живе прокидається, і тоді дерева, звірі, пташки щось тихенько шепочуть. Тільки ми не чуємо цього. Як ви думаєте, діти, що вони шепочуть? Казку, пісню, молитву?

Діти: Молитву.

Микола: А ви вмієте молитву?

Діти: Уміємо.

Микола: Хто розкаже?

Дівчинка:	А Ісусик маленький Не спить, не дрімає, Своїми руками весь світ обнімає: І вашу хатину, і вашу родину, І всю Україну.

Микола: Розумнице, моя крихітко. Думаю, що всі діти знають молитву.

Діти: Знаємо. Ми знаємо ще пісеньку:

Ой хто, хто Миколая любить, Ой хто, хто Миколаю служить, Тому, святий Миколай, на всякий Час помагай, Миколає!	Ой хто, хто спішить в твої двори, Того Ти на землі й на морі Все хорониш від напасті, Не дає йому в гріхи впасти, Миколає!
Ой хто, хто до нього прибігає, На поміч його призиває, Той все з горя вийде ціло, Охоронить душу, тіло, Миколає!

Микола: Дякую за пісеньку. А я не знав, що таких чемних діток зустріну. Доведеться всім роздати подарунки. (Роздає.)

От і я зробив добру справу.

Хочете, діти, я вам перекажу притчу Христа про Самарянина.

Микола: Один чоловік йшов з Єрусалима до Єриха. Дорогою на нього напали розбійники. Покалічили, пограбували, залишили ледь живого на запорошеній дорозі. Тим шляхом пройшло троє людей і не допомогли побитому. Врешті тією дорогою проїздив на своєму ослі Самарянин. Побачивши пораненого, зупинився, оглянув його, потім промив вином рани і завіз до найближчого готелю. Доглядав цілу ніч, а вранці заплатив господареві за кімнату, додав ще два срібняки і попросив доглянути хворого до його повернення.

Скажіть, діти, як назвати вчинок Самарянина?

Діти: Добрим, милосердним, людяним…

Микола: Правильно, діти. Я хочу вам побажати робити всім тільки добро. Час мені вирушати в дорогу до інших діток.

Бувайте здорові,

Учитеся гарно, батьків пам'ятайте,

Ніколи й нікому ви зла не бажайте,

А через рік у гості знов мене чекайте.

Наступним кроком у проведенні формуючої роботи з дошкільниками було їх ознайомлення зі столицею України - містом Київ. Роботу з дітьми проводили на спеціально організованих заняттях та після сну розглядали краєвиди міста, розповідали дітям про його історію й найвизначніші місця.

Так, у зміст одного із занять включити пояснення того факту, що Київ не випадково збудували на березі річки, яку називають Дніпро-Славутич. Пояснюючи назву міста та його визначних місць розповіли дітям легенду про виникнення Києва, про те як над Дніпром, багато років назад оселився народ, який називали полянами. Були серед них три брати: Кий, Щек та Хорив та мали вони сестру Либідь. Жив Кий на горі, біля Подолу. Тепер це район у Києві. Збудували брати місто на ім'я старшого брата і назвали його Києвом. На честь сестри і річку назвали Либіддю, яка впадає зараз у Дніпро.

Знайомлячи дітей з історичним минулим, міста дошкільникам розповіли про князя Ярослава, який розбудував Київ. Він збудував багато церков, гарних будинків, Золоті ворота. Ще прикрасив золотом ним же збудований палац Софії, красою якого захоплюються люди і понині.

Разом з дітьми розглядали ілюстрації і фотографії історичних пам'яток Києва: Києво-Печерська лавра; Володимирський собор; Софіївський собор; Кирилівська церква; Золоті ворота; Андріївська церква. Все це було збудовано уже давно і знаходиться під захистом держави.

Також під час окремої бесіди з дітьми ми познайомили дітей з найбільшою і найкрасивішою вулицею Столиці - Хрещатиком, пояснили його назву: «На місті вулиці багато років тому простягався яр, який називали Хрещатим. Від назви цього яру центральну вулицю міста з давніх-давен називають Хрещатиком».

Пам'ятки історії культури та архітектури, якими багатий Київ і його околиці, потребували спеціального заняття. Для цього використовувалися найрізноманітніші засоби: фотомонтажі, картини, ілюстрації, літературні джерела. З їх допомогою на цьому занятті розв'язували різні завдання та найважливіше серед них - сформувати у дітей наочні образи тих пам'яток, які вони можуть безпосередньо сприймати, уточними, збагнути й скорегувати уявлення про них.

Також нами було продовжено ознайомлення наших вихованців з історичною спадщиною нашої країни, читання легенд. Так, розповідаючи про богатирів стародавньої України, ми конкретизували уявлення про відомих князів, чиї імена в історичних оповіданнях нероздільні з історією України. Наприклад, слухаючи розповідь про богатиря Добриню, діти більше дізналися про князя Володимира Великого, його просвітницьку і виховну діяльність, поро князя, якого в народі називали Красне Сонечко за те, що він хотів миру і добра людям, дбав про їхнє майбутнє. Великою славою овіяне в історії України ім'я князя Ярослава, якого в народі називали Мудрим. Для того, щоб пояснити народне ім'я князя, читали і розповідали про його великі справи, як-от вимогу посилати на навчання бо школи всіх дітей, щоб росли розумними, видавати книжки і навчити всіх читати, будувати.

Підсумком роботи стало заняття за аналогічною темою, в якій узагальнювали сформовані уявлення про те, що Київ - столиця України, найбільше місто держави, воно має давню історію, багато історичних пам'яток.

На третьому, заключному етапі роботи, ми продовжували збагачувати і уточнювати знання дітей про рідний край, запропонували дітям нові знання про державні символи України, а також спонукали вихованців використовувати набуті знання під час спілкування.

Так, на третьому етапі формуючого експерименту, ми продовжували пропонувати дошкільникам нові знання. На одному із занять дітей познайомили з прапором та гербом України:

- Золотий тризуб на блакитному тлі як державний знак - герб самостійної незалежної держави України. Пояснюючи дітям значення тризуба ми розповідали, що число «три» завжди вважалося казковим, чарівним. У народних казках йдеться про трьох богатирів, три бажання, які виконують чарівники, три дороги, що лягають перед казковими героями. Отже, у тризубі відображено триєдність життя. Це Батько - Мати - Дитя. Вони символізують собою Силу - Мудрість - Любов. Таке пояснення було доступне дітям.

Також знайомили вихованців з прапором. Прапор - це символ державності та національної незалежності. Нині жовто-блакитний прапор проголошено державним прапор незалежності України. Кольори прапора - жовтий і блакитний. Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому землі, це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б хліб. Це символ достатку українського народу. Блакитний колір - це колір ясного, чистого, мирного неба. Це колір води, без якої не дозрів би хліб. І ще - це колір миру.

Паралельно з ознайомленням з прапором і тризубом, на музичному занятті дітей познайомили з гімном України. Гімн - це урочистий музичний твір з віршами, що прославляють Україну та український народ. Дітям дошкільного віку ми пояснили, що гімн це хвалебна пісня своєї Батьківщині, в якій народ висловлює бажання бути вільним, незалежним, щасливим, жити в достатку. Гімн є візитною карткою держави. Його грають оркестри, коли приїжджає президент у гості до інших країн. Виконання гімну слугує повагою сторони, що приймає гостя України. Також гімн грає, коли наші спортсмени здобувають нагороди на спортивних змаганнях, під час підняття прапору України та у інших, особливо святкових випадках.

...