Особливості виховання дошкільнят з порушенням слуху

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Види уваги, розвиток уваги, методи дослідження уваги у дітей з ВС дошк віку

Види уваги:

1. Мимовільна.

2. Довільна.

3. Післядовільна.

Методи дослідження уваги.

1. Метод вибіркового слухання К. Черрі. Одночасно предґявляють 2 повідомлення. Під час бінаурального предґявлення обидва повідомлення, записані на різні доріжки магнітофонної стрічки, подають одночасно в праве і ліве вухо. Піддослідний має дослухатися лише до одного повідомлення.

2. Метод вибіркового бачення У. Найсера. Накладалися один на одного два відеозаписи.

3. Методики, що вимагають розподілу уваги.

4. Методики пошуку. Таблиці Бурдона, таблиці Шульте, є завданням на зоровий пошук.

5. Методики повного відтворення дають змогу досліджувати обсяг уваги через аналіз кількості одночасно запропонованих елементів, які субґєкт може з ясністю сприйняти.

6. Методики передналаштування. Метод передналаштування дає змогу досліджувати спрямовану увагу, яка є наслідком очікування стимулу.

7. Методики реєстрації рухів оком спрямовані на дослідження напряму уваги під час виконання різної діяльності.

8. Методики, які використовують фізіологічні кореляти уваги. Метод реєстрації викликаних потенціалів.



3. Будова, функціонування та якості ЦНС дошкільника

Найбільш складні лобні ділянки мозку дозрівають повністю у дітей до 6-7 років. У цих відділах мозку спостерігається бурхливий розвиток асоціативних зон, у яких формуються психічні процеси, що обумовлюють виявлення складних інтелектуальних дій дошкільнят. Значна морфологічна перебудова структур мозку супроводжується суттєвими змінами в активності ГМ, що відбивається на психічних функціях.

ЦНС має здатність зберігати сліди тих процесів, які в ній відбулися. Звідси зрозуміло, чому діти такі сприйнятливі та здатні багато і легко запам'ятовувати. Термін, до якого дитина починає легко вимовляти слова, варіює.

Велика збудливість, реактивність, а також висока пластичність нервової системи в дитячому віці сприяє кращому і швидшому, ніж у дорослих, засвоєнню складних навичок в основних рухах та вправах спортивного характеру.

У зв'язку з тим, що процеси збудження в ЦНС дитини переважають над процесами гальмування, слід поступово виробляти у дітей уміння стримувати себе, обмежувати свої бажання, привчати до слухняності, виконувати вимоги дорослого, що приводить до вміння керувати власною поведінкою більш свідомо. Позитивні емоційні переживання під час виконання фізичних вправ і рухливих ігор ефективно впливають на функціональний стан мозку, підвищують тонус, що покращує його регулюючий вплив на діяльність усіх органів та систем і протікання біохімічних процесів. Унаслідок цього зростає працездатність та покращується загальний настрій дитини.



4. Хар-ка роботи: О.Л. Венгер, О.О. Венгер «Домашняя школа мишления» 5 років

У цій книжці ми даємо батькам поради про те, як забезпечити розумовий розвиток дитини 5 років. Орієнтування батьків на включення розумового виховання в характерні для дошкільника види діяльності - гру, ознайомлення з навколишнім, малювання, конструювання, ліплення.

Серед шестирічок чимало дітей, справляються зі всім цим нітрохи не гірше семирічних дітей і досить розвинених розумово, щоб розуміти і засвоювати шкільні знання. Але значна частина шестирічок, навіть перебуваючи в школі, за своєю психологією залишається дошкільнятами. Такі діти можуть успішно вчитися тільки в ситуаціях, що наближаються до ігрових, вони погано усвідомлюють своє нове положення учня.

Погано адаптуються до школи якраз ті діти, які раніше були «обділені» грою, казкою і тільки зараз, у шість років, починають входити в «країну фантазію».

Старші дошкільнята

Дочки-матері

У світі речей

Про що розповідіє казка

«... От і вийшов чоловічок »

Пластилінова груша

Ми будуємо дім

Більше, менше, порівну

З чого будувати слова

За порогом дитячої



5. Особливості протікання неусвідомлених процесів у дошк з ВС

Всі неусвідомлювані процеси можна розбити на 3 великих класи:

1. Неусвідомлювані механізми свідомих дій;

2. Неусвідомлювані побудники свідомих дій;

3. «Надсвідомі» процеси.

У перший клас входять 3 підкласи:

а) Неусвідомлювані автоматизми. Це звичайні дії або акти, які відбуваються «самі собою», без участі свідомості. Іноді говорять про «механічну роботу», про роботу, при якій «голова залишається вільної». «Вільна голова» і означає відсутність свідомого контролю.

6) Явища неусвідомлюваної установки. Установка - це готовність суб'єкта до здійснення певної дії або до реагування в певному напрямку. Готовність до майбутньої дії. Якщо навичка ставиться до періоду здійснення дії, то установка - до періоду, що йому передує. Стан готовності має важливе функціональне значення. Суб'єкт, підготовлений до певної дії, має можливість здійснити його швидко й точно, тобто більш ефективно.

в) Неусвідомлювані супроводи свідомих дій. Д.Н. Узнадзе і його послідовниками дали принципове значення результатам дослідження. Вони побачили в явищах неусвідомлюваної установки свідчення існування особої форми психіки. На їхню думку, це рання (у генетичному й функціональному змісті) щабель розвитку будь-якого свідомого процесу. Безумовний факт полягає в тому, що ці явища виявляють багаторівневу природу психічних процесів.



6. О.М. Леонтьєв, його теорія діяльності та корекційно-реабілітаційний розвиток дошк з ВС

О.М. Леонтьєвим була створена теорія діяльності, в якій вчений виходив з положення про те, що діяльність утілюється у своєму продукті. Відбувається ніби "опредметнювання" тих уявлень, які її спонукають і регулюють. Таким чином, у продукті діяльності ці уявлення набирають нової форми. На підставі цього положення Леонтьєв доходить висновку, що, взаємодіючи з предметами реального світу індивід засвоює "опредметнену" психологічну реальність. Це й становить процес його психічного розвитку. Виходячи з цих загальних положень, учений розкриває багато важливих психологічних понять. Таким чином, психіка перетворюється в реальність людської діяльності, чим заперечується можливість розглядати її як реальність, притаманну самому суб'єктові.

Згідно з уявленнями Леонтьєва, до структури діяльності входять такі компоненти: потреби, мотиви, завдання, дії та операції. Він зазначав, що діяльність містить три мікроструктури і блоки: перший пов'язаний з мотивами, другий - з метою, третій - з операціями.

Визначав особистість як цілісне утворення, яке є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку людини. Реальною основою особистості людини визнається сукупність її відношень до світу. Особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприяють здійсненню її діяльностей.

Є 3 параметри особистості: широта зв'язків зі світом, ступінь їх ієрархізованості та загальна структура. Важливою є думка про те, що особистість розвивається не в межах задоволення потреб людини, а у творчості, яка не знає меж.



7. Суспільно-історична природа психіки людини та її формування в онтогенезі

У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об'єктивної дійсності в мозку розвивалася залежно від умов життя, набувала дедалі складніших форм. Найвищим рівнем її розвитку є властива людині свідомість.

Психологія пояснює виникнення людської свідомості суспільним способом буття людей і трудовою діяльністю, що спричинила її розвиток. З переходом до суспільних форм життя докорінно змінилася структура людської поведінки. Поряд з біологічними її мотивами, виникли духовні мотиви та потреби, вищі форми поведінки, які зумовлені здатністю абстрагуватися від безпосереднього впливу середовища. Поряд з двома джерелами поведінки -- спадково закріпленою програмою та власним досвідом самого індивіда -- виникло третє джерело, що формує людську діяльність, -- трансляція та засвоєння суспільного досвіду. У задоволенні цієї потреби вирішальним чинником була мова, що стала формою існування свідомості.

В онтогенезі дитина водночас формується і як біологічна істота, і як продукт культурно-історичного розвитку.

Онтогенез психіки людини поділяється на сензитивні періоди, кожен з яких сприяє появі певних психічних новоутворень. Якщо новоутворення не з'явиться в свій час, імовірно, що воно може не з'явитися взагалі. Сензитивні періоди об'єднуються у стадії. Ці стадії існують об'єктивно, вони відокремлюються одна від одної віковими кризами, проте про зміст цих стадій єдиної думки немає.

8. Знання про відчуття, його розвиток у дошк з ВС

Відчуття -- психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні у мозку людини окремих властивостей, якостей предметів та явищ об'єктивної дійсності внаслідок їхнього безпосереднього впливу на органи чуття. Для виникнення відчуття потрібна наявність подразників на відповідні органи чуття, предметів або явищ реального світу. Фізіологічною основою відчуттів є складна діяльність їх органів - аналізаторів.

Види людських відчуттів:

Дистантні - зір, слух, нюх.

Контактні - смак, тактильні, дотик, біль, температурна, вібрація.

Глибинні - чуттєвість від внутрішніх органів, м'язова чуттєвість, вестибулярна чуттєвість.

Про багатство навколишнього світу, про кольори, запахи, музичні тони та шуми, вагу предметів, про спрагу та голод. За допомогою органів чуття людський організм отримує у вигляді відчуттів різноманітну інформацію про стан зовнішнього і внутрішнього середовища. У відчуттях інтегруються пізнавальні, емоційні та регулятивні аспекти психічного. Вони є первинною формою відображення об'єктивної дійсності в мозку людини.

Відчуття є первинною формою орієнтування організму в навколишньому середовищі. Відчуття є вихідною формою розвитку пізнавальної діяльності. Вони завжди емоційно забарвлені.

9. Анатомо-фізіологічний представництво в мозку дошк з ВС психічних процесів і станів

Кожен психічний процес, стан або властивість людини певним чином пов'язані з роботою всієї ЦНС. Хоча проблема локалізаціонізма - антілокалізаціонізма до цього часу не вирішена і нам відомо не так уже й багато про характер зв'язків, що існують між психічними явищами до роботою окремих ділянок і структур мозку, тим не менше інформація з цього приводу є.

Відчуття виникають в результаті переробки ЦНС впливів на різні органи чуття різних видів енергії. Вона надходить на рецептори у формі фізичних стимулів, перетворюється, передається далі в ЦНС і остаточно переробляється, перетворюючись на відчуття. Основні органи чуття, що є у людини, їх анатомо-фізіологічний субстрат, якості відчуттів, які вони породжують, і рецептори, здатні сприймати відповідні їм види енергії.

Сприймання (зорові, слухові, тактильні…).

11. Види уяви та її становлення у дошк з ВС

Види уяви:

1. Мимовільна;

2. Довільна (відтворююча, творча);

3. Активна

4. Пасивна.

Процеси уяви мають аналітико - синтетичний характер. Процеси уяви: антомонація, гіпербалізація, підкреслення, схематизція, типізація, літота.

У дітей з порушенням слуху є особливості ігрової діяльності, її розвиток загальмовується. Вже в ранніх етапах онтогенезу глухі діти починають відставати від чуючих однолітків у розвитку уяви. Уява пов'язана з розвитком мислення і мови, тому вона і загальмовується у розвитку ДВС. Через малий словниковий запас понятійне мислення збіднене, тому у ДВС дуже мале виникнення образів уяви, вони дуже бідні. Гра у ДВС більш предметна, потрібно навчати сюжетно - рольової гри. Діти спотворено сприймають словесну інформацію. Є великі труднощі в уявленні часових і просторових уявлень. У ДВС виникають труднощі наступності відтворення, можуть плутати початок і кінець, додавати події з особистого життя. Основна умова розвитку уяви - залучення дитини до різносторонньої діяльності. Уява в дошкільному віці розвивається за допомогою образотворчої та ігрової діяльності. Розвивати уяву потрібно шляхом створення завдань для дитини.

М. М.Нудельман - образи, що охоплюють глухих школярів під час читання літературних творів не завжди відповідають опису. Така невідповідність часто є наслідком неповного розуміння енсу прочитаного. У малюнках, зроблених до розповіді, зображувана обстановка не завжди відповідає його змісту. Чимало труднощів спостерігаються у відтворенні просторових відносин між об'єктами, описаними в літературному творі. Ще однією причиною відставання є бідність запасу уявлень, невміння їх перебудовувати.

12. Хар-ка роботи Л. М. Веккер. «Психические процеси». Т. 2

Психічні процеси - відчуття, сприйняття, мислення, емоцій, пам'ять, воля та ін, складають матеріал. Вичленовування понять про окремі психічні процеси є результатом даної роботи. Структура психічних процесів в гештальтпсихології в такій же мірі абстраговані від станів субстрату, що складають її вихідний матеріал, як це має місце в асоціанизмі щодо принципу зв'язку психічних елементів. Фундаментальною емпіричною характеристикою психічних процесів, особливо перцептивних образів, є їх цілісність. Послідовність ходу кожного окремого психічного процесу також визначається загальною стратегією експериментально - теоретичного дослідження. Найпростішим процесом, в якому виявляються всі основні пародоксально - специфічні характеристики психічного, є відчуття. Воно становить ту вихідну область сфери психічних процесів, яка розташовується біля кордону, різко розділяє психічні та не психічні або до психічні явища. Основні характеристики відчуття розглянути під градусом зору співвідношень між сенсорними сигналами і сигналами нервового збудження, вони тут проаналізовані як специфічні параметри, відсутні нижче границі між психічним і нервовим і появляються безпосередньо при її переході. Дослідження образів сприйняття, відносяться до діапазону максимальної повноти і адекватності, розглядаються як завершальній етап актуального ґенезу і онтогенезу сенсорно - перцептивних актів.

(Мислення...

Емоції -- складний стан організму, що припускає тілесні зміни поширеного характеру -- в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо -- і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки.
Пам'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності.)

13. Фізіологічні, нейрофізіологічні основи і механізми уваги. Увага та установка у ДВС дошк віку

Фізіологічною основою уваги є осередки збудження, що з'являється у корі великих півкуль ГМ під впливом подразнень.

У стані уваги людина напружує м'язи, має своєрідний вираз обличчя, здійснює особливі рухи (поворот очей і голови в бік подразника). Чутливість органів чуття до зовнішніх подразників підвищується або знижується. Змінюються вегетативні процеси: серцебиття, кровообіг. Зовнішні зміни, виразні рухи свідчать про стан уваги.

Анатомо-фізіологічною основою уваги є загальна активізація діяльності мозку, пов'язана зі збудженням ретикулярної формації, підкірки, яка підвищує тонус кори.

Фізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження, викликаного зовнішніми чи внутрішніми подразниками в певних ділянках кори ГМ. Психологічний механізм забезпечує її через різноманітні зв'язки людини з оточенням, здатність ставити перед собою мету, підпорядковуючи її досягненню свої можливості.

У ДВС підвищене навантаження під час сприйняття на зір вимагає більш глибокого зосередження, стійкої уваги. Внаслідок напруження діти швидше втомлюються. Характерні труднощі переключення уваги, потрібно більше часу на входження в роботу. Це веде до зниження швидкості виконання завдань та зростання кількості помилок. Продуктивність уваги залежить від образної виразності матеріалу (так, коректурні проби з фігурними таблицями дають кращі результати, ніж з буквеними).

Затримується розвиток довільної уваги, яка формується найбільш активно в підлітковому періоді (в нормі - на 3-4 роки раніше).

15. Пам'ять та її характеристика у розвитку дітей дошк віку з ВС

- Мимовільне запам'ятовування не поступається чуючим одноліткам.

- Образний матеріал глухі запам'ятовують більш успішніше, ніж чуючі, так як у них зоровий досвід багатший.

- Довільне запам'ятовування має ряд особливостей. При запам'ятовуванні подібних предметів глухі погано вміють використовувати прийом порівняння. Важкий для вербалізації матеріал глухі діти запам'ятовують гірше, ніж чуючі.

- Залежність запам'ятовування від способу пред'явлення матеріалу.

- Глухі значно гірше запам'ятовують об'єкти, які пред'являються їм по частинах, порівняно з чуючими. При пред'явленні цілої фігури запам'ятовування у глухих не має великих відмінностей від запам'ятовування чуючих.

- Особливості словесної пам'яті глухих знаходиться в прямій залежності від уповільненого темпу їх мовного розвитку. Глухі не можуть передати зміст тексту своїми словами, тому прагнуть до дослівного відтворення. Це пов'язано й тим, що використовувані слова застигли в певних поєднаннях.

- Глухі змішують подібні об'єкти, що призводить до менш точного їх впізнавання і відтворення.

- Для глухих характерні труднощі уявного зіставлення образів, що проявляється при запам'ятовуванні, впізнаванні і відтворенні об'єктів.

- У глухих спостерігається затримка в розвитку словесної пам'яті в порівнянні з чуючими.

- Мають особливості запам'ятовування слів, фраз.

- Механічна і смислова пам'ять. Глухі часто опиняються на проміжній щаблі розуміння, між відсутністю розуміння і повним розумінням. Таке розуміння виражається у спрощенні предметних відносин, в збідненості змісту. Спостерігається неповне, іноді викривлене розуміння.

- Особливості відстроченого відтворення. Труднощі глухих у відтворенні раніше завчено матеріалу стають тим очевидніше, чим довший термін між запам'ятовуванням і відтворенням.

- Причини забування слід бачити не в мозковому органічному захворюванні, а в способі запам'ятовування, у загальному рівні розвитку словесної мови.

16. Культурно - історична теорія Виготського та розвиток ДВС

Виготський в культурно - історичній теорії розвитку особистості виділяє 3 закони:

1) Закон переходу від безпосередніх форм поведінки до опосередкованих, що виникають в процесі культурного розвитку психічних функцій. Це процес перетворення від найпростіших форм людської поведінки у такі, що опираються на мову, мовлення і мислення;

2) Закон виникнення вищих психічних функцій із колективних соціальних форм поведінки. Розвиток індивідуальних форм поведінки і мислення лише у стосунках між людьми;

3) Закон переходу функцій із зовнішнього у внутрішній план. Закон інтерторизації. У цьому процесі виділяють 3 ступені:

а) коли вища форма поведінки виступає родинним засобом і набуває дитиною в процесі діяльності, поповнюється соціальним змістом, набуває довільності і цілеспрямованості;

б) характеризується опосередкуванням природної поведінки дитини соціальним змістом, коли дитина починає використовувати логічне мислення, уяву, мовлення;

в) характеризує наявністю самосвідомості, виникає у підлітковому віці, коли дитина усвідомлює себе як суб'єкт діяльності, само регулює поведінку відповідно до вимог соціального оточення.

17. Кризи у розвитку дошк з ВС

1. Криза 3-х років:

- Упертість. Головне прагнення - досягнення необхідного, а не бажаного. Намагається показати своє "Я".

- Негативізм. Прагнення зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Діє так, як йому хочеться.

- Норовистість. Починає висловлювати протести проти існуючого укладу, проти прийнятих правил, не погоджується виконувати звичні дії.

- Свавілля. Прагнення виконувати самостійно всі дії та операції.

- Знецінення.

- Протест. Бунт проти батьків, налаштованість на суперечку з ними;

- Деспотизм. Дитина різноманітними способами та засобами демонструє деспотичну владу щодо всього оточуючого.

У результаті подолання кризи виникають такі психічні новоутворення, як порівняння себе з іншими людьми, прагнення до самостійної діяльності, подібної на діяльність дорослих. Малюк, відокремлюючись від дорослого, одночасно встановлює з ним значно глибші взаємини.

2. Криза семи років. Діти 6-7-річного віку у зв'язку із психічним та особистісним розвитком виявляють виразне прагнення посісти нове, значуще становище у житті, виконувати нову, важливу не лише для них, а й для оточення роботу. Реалізуючи це прагнення, вони вступають у суперечність зі стилем свого життя, їх перестає тішити гра. Дошкільний період закінчується кризою семи років. Вона проявляється у втраті дитячої безпосередності, замкнутості, штучній поведінці дитини, клоунаді, кривлянні. Дитина починає диференціювати внутрішню і зовнішню сторони своєї особистості, усвідомлювати зміст своїх переживань, узагальнювати їх. Симптом «гірка цукерка».

18. Мовлення та його загальна хар-ка

Мовлення - це послідовність знакових одиниць спілкування конкретного мовленнєвого матеріалу в їх комунікативному застосуванні. Це динамічний процес.

Розгляд мовлення як психологічного процесу дозволить розглянути структуру мовної діяльності. Психологічна сутність опанування дитиною мовленням представлена в працях Лурія, Леонтьєва. Мовленнєвий розвиток дошкільників з ВС є багато планувальним процесом. Основні принципи формування мовлення дошкільників (Носкова): генетичний, діяльнісний, структурно-семантичний. Генетичний передбачає обмін загальних закономірностей мовленнєвого розвитку чуючих дітей на різних етапах онтогенезу. У кожний період навчання мовлення дошкільників з ВС має бути співвіднесення з етапом. Використання генетичного принципу дає можливість визначити вимоги до мовленнєвого розвитку дітей, виявити об'єм і структуру роботи, моделювати шляхи для розвитку мовлення. Тісний зв'язок розвитку мовлення з практичною діяльністю, бо тут зявляється потреба з засвоєння слів і їх активному вживанню. Структурно - семантичний принцип відображає систему органів мовлення. Мова є строго організованою системою, де мова може бути сформована по - рівнях.

Вигук…

Усне…

Діалогічне…

Монологічні…

Писемне…

Внутрішнє...

19. Індивідуальні відмінності памяті у дошк з ВС

- Мимовільне запам'ятовування не поступається чуючим одноліткам.

- Образний матеріал глухі запам'ятовують більш успішніше, ніж чуючі, так як у них зоровий досвід багатший.

- Довільне запам'ятовування має ряд особливостей. При запам'ятовуванні подібних предметів глухі погано вміють використовувати прийом порівняння. Важкий для вербалізації матеріал глухі діти запам'ятовують гірше, ніж чуючі.

- Залежність запам'ятовування від способу пред'явлення матеріалу.

- Глухі значно гірше запам'ятовують об'єкти, які пред'являються їм по частинах, порівняно з чуючими. При пред'явленні цілої фігури запам'ятовування у глухих не має великих відмінностей від запам'ятовування чуючих.

- Особливості словесної пам'яті глухих знаходиться в прямій залежності від уповільненого темпу їх мовного розвитку. Глухі не можуть передати зміст тексту своїми словами, тому прагнуть до дослівного відтворення. Це пов'язано й тим, що використовувані слова застигли в певних поєднаннях.

- Глухі змішують подібні об'єкти, що призводить до менш точного їх впізнавання і відтворення.

- Для глухих характерні труднощі уявного зіставлення образів, що проявляється при запам'ятовуванні, впізнаванні і відтворенні об'єктів.

- У глухих спостерігається затримка в розвитку словесної пам'яті в порівнянні з чуючими.

- Мають особливості запам'ятовування слів, фраз.

- Механічна і смислова пам'ять. Глухі часто опиняються на проміжній щаблі розуміння, між відсутністю розуміння і повним розумінням. Таке розуміння виражається у спрощенні предметних відносин, в збідненості змісту. Спостерігається неповне, іноді викривлене розуміння.

- Особливості відстроченого відтворення. Труднощі глухих у відтворенні раніше завчено матеріалу стають тим очевидніше, чим довший термін між запам'ятовуванням і відтворенням.

- Причини забування слід бачити не в мозковому органічному захворюванні, а в способі запам'ятовування, у загальному рівні розвитку словесної мови.

20. Розвиток відчуттів онтогенезі

Відчуття - відображення окремих властивостей і якостей предметів та явищ об'єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливові на органи чуття і збудженні нервових центрів кори головного мозку. Вважаються найпростішими з усіх психічних явищ.

Відчуття відбивають різноманітність значущих для людини властивостей навколишнього середовища. Органи чуття від народження пристосовані до сприймання та переробки різноманітних видів енергії у формі стимулів-подразників (фізичних, хімічних, механічних та інших впливів).

Уже в ранньому віці дитина відчуває і розрізняє фонеми - одиниці звукової будови слів мови, основні тони кольорового спектру, різноманітні властивості навколишніх предметів: обриси, колір, смак, запахи, звуки тощо. Виробляючи ці предмети й наділяючи їх новими властивостями та відповідними значеннями, людина вдосконалює свої відчуття і дедалі повніше відображає довколишнє.

Розвиток відчуттів дитини відбувається у межах освоєння предметів культури. Отже, відчуття є продуктом історичного й онтогенетичного розвитку людини.

Подальший онтогенез відчуттів відбувається в процесі ускладнення стосунків індивіда зі світом, зокрема в зв'язку з оволодінням ним професійною діяльністю. Саме у діяльності закладена можливість удосконалення відчуттів, збагачення змісту сенсорного образу.

Отже, людина у вигляді відчуттів отримує невелику, найбільш значущу частину тієї інформації та енергії, яка впливає на її організм.

21. Наукова та житейська дошк сурдопсих

Життєвий досвід, життєва психологія - база для психології наукової. Наукова психологія спирається на життєвий психологічний досвід, витягує з нього свої завдання і на останньому етапі життєвим досвідом перевіряється.

Основні відмінності життєвих і наукових психологічних знань:

1. Життєві психологічні знання конкретні. Вони завжди характеризують поведінку, думки і почуття людей в конкретних ситуаціях. Наукова прагне до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Наукові поняття чітко визначаються, співвідносяться один з одним, зв'язуються в закони.

2. Життєві психологічні знання носять інтуїтивний характер. Вони отримуються шляхом практичних проб і пристосувань. Наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені. Це означає, що вчений спирається у науковому пізнанні на прийоми і засоби логічного мислення, може дати собі звіт в способах отримання нових знань, логічно обгрунтувати їх, здатний довести істинність отриманих висновків.

3. Засоби передачі знань. У сфері життєвої психології така можливість обмежена. Це випливає з його конкретного і інтуїтивного характеру.

4. Методи одержання знань. Життєва психологя змушена обмежуватися спостереженнями і роздумами. У науковій психології до цих методів додається експеримент.

5. Наукова психологія має в своєму розпорядженні великий, різноманітний і фактичний матеріал, недоступним в усьому своєму обсязі жодному носію життєвої психології.



22. Формування і розвиток пам'яті у дошк

Пам'ять відзначається стрімким розширенням досвіду. Все ще залежить від можливостей її сприймання. Оволодіння предметною діяльністю у ранньому віці призводить до стрімкого стрибка у розвитку сприймання. Успіхи у розвитку сприймання позитивно позначаються на розвитку пам'яті. У впізнаванні дитина орієнтується на знайомі їй властивості предметів, а не на їх оточення, тому впізнавання стає позаситуативним. Зміна деяких зовнішніх ознак об'єктів не вводить більше дитину в оману.

Важливим етапом у розвитку пам'яті є її диференціація та інтеграція серед психічних процесів. Одразу після року пам'ять дитини поступово відокремлюється від процесу сприйняття. Замість впізнавання виникає власне відтворення з опорою на образ об'єкту за його відсутності. Зростає тривалість збереження образів пам'яті. Запам'ятовування включає не тільки образи об'єктів, осіб, але й способи поведінки та дій. Дитина засвоює, що можна, а що заборонено.

На основі розвитку мовлення стає можливою тісніша інтеграція мови із пам'яттю. У результаті інтенсивно розвивається словесна пам'ять. Починає діяти принцип смислової організації пам'яті, коли краще запам'ятовується те, що добре зрозуміле людині. Дитина не тільки краще розуміє слова дорослого, але й прагне до цього. На основі словесної пам'яті та процесу розуміння мовлення різко зростає лексичний запас. Перехід до активного мовлення зумовлений запам'ятовуванням слів, які дитина може доречно відтворювати для побудови висловлень.

23. Роль і значення психологічних знань у діяльності сурдопедагога

Успіх у вихованні та навчанні дошкільників з порушеним слухом в значній мірі залежить від професійної компетенції та особистісних якостей сурдопедагога. Спеціаліст-сурдопедагог повинен розуміти своє професійне призначення як надання різнобічної корекційно-педагогічної допомоги дітям з вадами слуху, наслідком якої може бути високий рівень їх реабілітації та інтеграції в середу нормально чуючих людей. Поряд з професійними знаннями важливе значення мають особисті якості сурдопедагога.

Сурдопедагог повинен володіти високим рівнем професійної підготовки, що передбачає як добре володіння професійними знаннями, так і високий рівень загального гуманітарної освіти. Сурдопедагог очолює невеликий педагогічний колектив групи, куди крім нього входять 2 або 3 вихователя, музичний керівник. Від психологічних знань сурдопедагога залежить ставлення всіх членів колективу до дітей, розуміння завдань і спрямованості розвиваючої та корекційної роботи, взаємозв'язок з батьками.

Сурдопедагог повною мірою відповідає за психологічний стан групі, з якою він працює кілька років. Основна робота здійснюється в процесі проведення фронтальних та індивідуальних занять.

Сурдопедагог має орієнтуватися в сучасній літературі з сурдопсихологии, дошкільної психології. Це дозволить грамотно вести роботу з батьками, дітьми, педколективом.

25. Репродуктивна уява, її розвиток у дошк з ВС

Репродуктивна уява - здатність відображати образи явищ та предметів за зразком, за словесним позначенням на основі усвідомлених бачень, знань.

Всі необхідні якості уяви виникають не спонтанно, а при умові систематичного впливу з боку дорослих. Вплив повинен збагачувати і уточнювати сприйняття і представлення дитини про навколишній світ. Дитині потрібно допомагати знайомитися з дійсністю, формувати пізнавальні інтереси. Якщо цю роботу не проводити, то уява значно відставатиме в розвитку. До кінця дошкільного віку повинні з'явитися психічні утворення: довільність, внутрішній план дій, рефлексія.

Репродуктивна уява дітей з ВС є недостатньо розвиненою. Глухі не в змозі уявити і відтворити прочитане. Розвиток творчої уяви гальмує формування досить стійких стереотипів, що стримують творчу думку. Цілеспрямоване покращення уяви дітей з обмеженими можливостями слухового аналізатора сприяє розвитку мислення і мови.

Соловйов вважає, що незначні розходження на початкових етапах онтогенезу в психічній діяльності глухої дитини і чуючої, поступово збільшуються. Проте внаслідок систематичних сурдопедагогічних впливів цей процес можна зупинити і надати динаміці психічного розвитку глухого позитивного характеру. Чим сприятливіші умови навчання і виховання глухого, тим швидше і значніше зближається розвиток дитини з порушеним слухом з розвитком здорової дитини.

26. Психіка і мозок дошк. Принципи і загальні механізми звязку

Психічні явища тісно пов'язані з роботою мозку людини. Великий внесок у розуміння того, як пов'язана робота мозку людини з психологічними явищами і поведінкою, вніс І. М. Сєченов. На його думку психічні явища входять як обов'язковий компонент у будь-який акт поведінки і представляють собою своєрідні рефлекси. Еволюцію зазнали ідеї І. П. Павлова, пов'язані з поняттям умовного рефлексу.

Е.Н. Соколовим і Ч.А. Ізмайловим було запропоновано поняття концептуальної рефлекторної дуги. У її блок-схемі виділяють 3 взаємопов'язані, але відносно автономно діючі системи нейронів: афферентні, ефекторні і модулюючі.

Н. А. Бернштейн довів, що навіть простий рух, придбаний за життя, не може бути виконаний без участі психіки. Найвищий рівень регуляції нових освоюваних складних рухів обов'язково пов'язаний зі свідомістю людини і є провідним для цього руху. Як тільки рух перетворюється на автоматизований навик і переключається з провідного рівня на фоновий, процес керування ним, його контроль йде з поля свідомості.

П. К. Анохін запропонував модель організації та регулювання поведінкового акту, в якій є місце для всіх основних психічних процесів і станів - модель функціональної системи. Вона розставляє акценти на взаємодії фізіологічних і психологічних процесів і явищ: й ті, й інші грають важливу роль у спільній регуляції поведінки.

А.Р. Лурія запропонував виділити 3 анатомічні автономні блоки ГМ, що забезпечують нормальне функціонування відповідних груп психічних явищ. Перший - блок мозкових структур, підтримують певний рівень активності. Другий блок пов'язаний з пізнавальними психічними процесами, сприйняттям, переробкою та зберіганням різноманітної інформації, що надходить від органів чуття. Tpeтий блок пов'язаний з мисленням, програмуванням, вищим регулюванням поведінки і психічних функцій, свідомим їх контролем.

27. Хар-ка роботи: О.О. Венгер, О.Л. Венгер «Домашняя школа мишления» (3, 4 роки)

Ця книга друга в серії з трьох книг, вона є продовженням «Домашньої школи мислення» розрахованої на трирічних дітей. У книзі розглянуті питання організації гри та інших видів діяльності, використання художньої літератури, навчання початкової математики та грамоти. Виділяються у всіх розділах тільки те, що спрямовано на розвиток розумових здібностей дитини.

У книзі викладено матеріал, що допомагає батькам навчитися правильно грати з дитиною і використовувати ігри для вирішення психологічних проблем, розкриття творчого потенціалу дитини, для оволодіння їм різних навичок.

Книга містить багато теоретичних матеріалів, описані психологічні особливості дітей кожного віку, особливості їх мислення, сприйняття, уяви. Даються поради, як організувати розвиваючо- ігрову діяльність з дитиною, щоб сприяти її розумовому вихованню. Всі завдання даються в ігровій формі, за їх подобою батьки зможуть придумати гри, орієнтуючись на свою дитину. Для кожного віку наведений опис сюжетно- рольових і дидактичних ігор, при цьому є приклади, як можна поєднувати ті й інші.

Всі заняття спрямовані на розвиток уяви, пізнавальних та творчих здібностей, враховані особливості психології дошкільнят. Автори пропонують зробити основний упор на розвиток сюжетно- рольової гри, дають масу підказок батькам, які вже забули, як грати.

На початку кожного розділу наводяться вікові норми, що варто знати і вміти дитині в цьому віці, які нові здібності і особливості з'являються.

28. Закономірності розвитку сприймання у дошк віці

Cприймання - це відображення людиною предмета або явища в цілому, коли вони безпосередньо впливають на органи чуттів.

Зміни дій сприймання проявляються під час ознайомлення дітей з новими для них предметами. 3-річні дошкільники, коли їм дають новий предмет відразу починають маніпулювати ним. Намагання розглянути предмет, відчути його на дотик їм ще не притаманні; на питання, який предмет, вони не відповідають. 4-річні діти вже починають розглядати предмет, але роблять це не послідовно, не систематично, часто переходячи до маніпулювання. У словесному описі вони називають лише окремі частини і ознаки, не пов'язуючи їх між собою.

5-6-річні діти починають більш планомірно і послідовно обстежувати та описувати предмет. Розглядаючи, крутять його у руках, обмацують, звертають увагу на найпомітніші особливості. Тільки деякі 6-7-річні діти цілком систематично і планомірно розглядають предмети, успішно описують його властивості через зорове сприймання, не тримаючи його у руках.

Розвиток сприймання охоплює такі етапи:

1) формування практичних дій з предметами, розвиток їх у процесі гри-маніпуляції з ними.

2) використання сенсорних процесів.

3) набуття перцептивними діями прихованості, згорнутості.

Отже, у дошкільників удосконалюються перцептивні дії, діти починають опановувати орієнтування у просторі і часі, у них формується художнє сприймання і сприймання людей.

29. Розвиток психічних процесів в онтогенезі

Характеристику розвитку психічних процесів особистості дав Г. С. Костюк, розробивши принцип розвитку у психології. За положеннями принципу, розвиток людської особистості -- це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Кількісні зміни зумовлюють виникнення якісно нових і знищення старих психічних властивостей. Зміни відбуваються протягом усіх етапів онтогенезу. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, визначаються наслідками взаємодії з зовнішнім світом.

Психічні процеси дитини формується з віком та ускладнюється як структурно організована динамічна система. Виникають нові психічні якості, нові складні психічні структури внаслідок диференціації наявних структур, виділення окремих функцій і їх об'єднання у нове ціле. Процес психічного розвитку йде від структурно нижчого до вищого цілого. Онтогенез психічних процесів виступає як незворотна послідовність ускладнюваних структур, відбувається не по прямій, а по спіралі. Кожна нова психічна структура виникає на основі попередньої. Більш ранні структури не зникають з появою пізніших.

З розвитком особистості виявляються типологічні й індивідуальні відмінності. Вони полягають у функціональних особливостях нервової системи, темпераменті, у потребах, інтересах, характері, моральних, вольових, емоційних, розумових якостях, рівневі розвитку здібностей тощо. При цьому складається неповторна специфічність особистості -- її індивідуальність.

30. Ігрова діяльність дошк з ВС та її розвиток

Гра - це особливий вид діяльності, в якій діти беруть на себе роль дорослих людей і у загальній формі шляхом моделювання відтворюють діяльність дорослих та відносини між ними.

Глуху дитину треба спеціально вчити вмінню грати. Слід також керувати її іграми. За відсутності такого керівництва затримується розвиток гри, що у своє чергу негативно б'є по формуванню особистості. Основний мотив у розвитку гри старших дошкільнят - рольове спілкування.

У результаті гри створюються особливо сприятливі умови для спілкування дітей, на формування механізмів узагальнюючої і регулюючої функції слова. Тому сюжетно-рольові ігри сприяють розвитку мови глухих. Саме гра штовхає дітей до оволодіння дедалі більше складними формами мови. Завдяки використанню у грі предметів-замінників діти проходять абстракцію, у результаті в них розвивається мовленнєве мислення. У разі гри створюються такі ситуації, що дозволяють збагачувати мовний запас дітей і розширювати значення слів.

Сюжетно-рольова гра виконує такі функції:

1. Розширення знань дітей з обраних тем, сфери використання досліджуваних об'єктів.

2. Діти відображають у іграх роботу дорослих, їхніх стосунків у процесі діяльності.

3. Розвиток словесного спілкування. Навчаються використовувати раніше засвоєний словник і розвивати специфічний, пов'язаний з сюжетами ігор.

4. Розвиток активності, самостійності, логічного мислення, уяви, формування пізнавальних інтересів.



31. Увага та її хар-ка

Увага -- спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкті або явищі, яке має для людини певне значення.

- Мимовільна;

- Довільна;

- Післядовільна увага (М.Ф.Добринін).

За видом діяльності:

- Сенсорна (сприймання);

- Інтелектуальна (мислення й робота пам'яті);

- Моторна (рух).

Увага людини має 5 основних властивостей:

Стійкість (здатність тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись);

Концентрація (утримання уваги на якому-небудь об'єкті);

Переключення (навмисне її переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший; повне й неповне переключення);

Розподіл (здатність роззосередити увагу, паралельно виконувати кілька видів діяльності. залежить від психологічного й фізіологічного стану людини).

Обсяг (визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги людини).

32. Неусвідомлені збудники дій та їх розвиток у дошк віці

Існує велика кількість психічних процесів і явищ, прояв яких «відбивається у свідомості людини». Ці процеси відносяться до групи неусвідомлюваних процесів, або до несвідомого.

Несвідоме - це сукупність психічних процесів, актів і станів, у впливі яких людина не дає собі відліку. Проблема несвідомого настільки велика, що вся усвідомлювана людиною інформація - це лише верхівка айсберга, більша частина якого не видно оку спостерігача.

Всі неусвідомлювані процеси можна розділити на три класи:

1) Неусвідомлювані механізми свідомих дій:

- неусвідомлювані автоматизми (первинні (безумовні рефлекси) і вторинні (умовні рефлекси));

- явища неусвідомлюваної установки;

- неусвідомлюване супровід свідомих дій;

2) Неусвідомлювані збудники свідомих дій (явища, описані Фрейдом):

- сновидіння;

- помилкові дії;

- невротичні симптоми;

3) Надсвідомі процеси:

- змінені стани свідомості;

- біоритми - циклічні коливання інтенсивності різних біологічних процесів, пов'язані зі зміною дня і ночі, «внутрішній годинник» організму. Період циркадних ритмів зазвичай близький до 24 години.

33. Предмет дошк сурдопсихології, завдання, методи

Обєкт - люди з порушеним слухом.

Предмет - закони псих розвитку дитини дошк віку з ВС, особливості окремих психічних процесів та різних видів дитячої діяльності дошкільного віку: гри, навчання, праці та особистості в цілому. Вивчення своєрідності психічного розвитку людей з ВС та встановлення можливостей та шляхів компенсації порушень різноманітної складності. Вивчає особистість дитини в цілому та її розвиток. Вивчає психологічний розвиток ДВС і їх закони. Грунтується на фактах та реальних явищах дійсності.

Завдання:

1. Виявити загальні та специфічні закономірності психічного розвитку дітей з ВС в порівнянні з людьми, мають збережений слух;

2. Вивчити особливості розвитку окремих видів пізнавальної діяльності дітей з ВС;

3. Вивчити закономірності розвитку особистості дітей з ВС;

4. Розробити методи діагностики та психологічної корекції порушень психічного розвитку дітей з ВС;

5. Дати психологічне обгрунтування найбільш ефективних шляхів і способів педагогічного впливу на дітей з ВС, вивчити психологічні проблеми інтеграції осіб з ВС у суспільство.

Методи:

1. Спостереження;

2. Експеримент (констатувальний, формувальний, лабораторний, лонгітюдний, контрольний);

3. Тести;

4. Бесіда;

5. Інтервю;

6. Анкетування;

7. Обробка здобутих даних;

8. Аналіз літератури;

9. Аналіз шкільної документації;

10. Аналіз продуктів діяльності.

34. Розвиток писемного мовлення дошк з ВС

У глухих дітей на початковому етапі навчання писемної мови формуються оптичні образи слів, підкріплені руховими відчуттями. Спочатку зорове сприйняття написаних слів глухими не відрізняється від сприйняття незнайомих фігурок. У процесі навчання поступово виробляється "маршрутний погляд": спершу глуха дитина бачить початкову і останню букви слова, а в міру засвоєння грамоти - всі букви, що входять до його складу.

Основною своєрідністю формування писемного мовлення у гл дітей є те, що воно протікає в умовах, коли оволодіння мовою неможливо без участі особи, яка навчає, одночасно і паралельно з навчанням усного мовлення. При письмовому викладі думок створюються великі можливості для підготовки, детального сприйняття, обмірковування і виправлення висловлювання. Тому воно має величезне значення для розширення спілкування з оточуючими і для формування абстрактного мислення.

Формування письмової мови вважається одним з найбільш важливих завдань навчання дітей. Оволодівання письмовою мовою відкриває перед глухими дітьми значні можливості для компенсації наслідків слухової недостатності і породжуваних нею дефектів, веде до розширення спілкування з оточуючими і сприяє більш успішному розумовому розвитку. Разом з тим оволодівання письмовою мовою викликає у глухої дитини труднощі: вона не може спертися на акустичні та кінестетичні образи, не володіє великим словником і практичними граматичними узагальненнями.

35. Функції мовлення у дошк з ВС

1.Формування готовності до спілкування. Формування умінь та навичок спілкування.

2. Розвиток слухо-зорового сприймання та мовлення.

3. Удосконалення голосоутворення, мовленнєвого дихання та звуковимови.

4. Розвиток моторики артикуляційного апарата, формування внутрішнього мовлення.

5. Формування складоритму та внутрішнього мовлення.

6. Формування умінь та навичок говоріння, сприймання, розпізнавання та розуміння знайомого мовленнєвого матеріалу за опорними звуками, доступними для слухового та слухо-зорового сприймання на основі складоритму.

7. Розвиток словесної пам'яті та мовлення.

Функції мовлення дошк:

1. Комунікативна (ситуативне-контекстне-пояснювальне);

2. Планувальна ( є провідною особливістю мовного розвитку дошкільнят, який спочатку виявляється у мовленні вголос, а з часом переходить у внутрімовний (інтеріоризуеться)-егоцентричне);

3. Узагальнювальна (фіксування у слові результату пізнавальної діяльності, закріплення його у свідомості дитини; не лише констатує сприйняте, відтворює минулий досвід, а й міркує, зіставляє факти, робить висновки, відкриває у предметі приховані зв'язки і закономірності).

4. Регулятивна і саморегулятивна (контроль і планування - логічне мовлення).

Отже, у дошкільному віці мовлення розвивається надзвичайно інтенсивно. Це пов'язано з ускладненням реальності дитини і зміною її стосунків з дорослими та однолітками.

36. Психічні процеси та їхній розвиток

Сенсорний розвиток. Передбачає засвоєння уявлень про різноманітні властивості й відношення предметів і явищ, опанування нових дій сприйняття, які дають змогу повніше й розчленованіше сприймати навколишній світ. У дошкільному дитинстві відбувається перехід від застосування предметних зразків до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів.

Розумовий розвиток. Основними показниками розумового розвитку дошкільників є розвиток мислення, уваги, пам'яті, уяви.

Розвиток мислення. Його розвиток залежить від розвитку уяви. Дитина замінює у грі одні предмети іншими, надаючи їм невластивих, але окреслених правилами гри нових функцій. Пізніше предмети вона замінює їх образами, у зв'язку з чим відпадає необхідність практичної дії з ними. У дошкільному віці дитина розв'язує життєві завдання 3 способами: наочно-дійовим, наочно-образним і завдяки логічним судженням з опорою на поняття.

Розвиток уваги. Увага у дошкільному віці відображає інтерес до навколишніх предметів і дій, які дитина виконує. Основна зміна у процесі розвитку уваги дошкільнят полягає в тому, що вони вперше починають керувати нею, свідомо спрямовувати її на предмети та явища.

Розвиток пам'яті. Пам'ять дошкільняти має мимовільний характер. Запам'ятовування і пригадування відбуваються незалежно від волі та свідомості, вони реалізуються у діяльності, зумовлюються нею.

Розвиток уяви. Дитина дошкільного віку уже здатна уявляти образи тих предметів і явищ, яких вона безпосередньо не бачила. Уява дитини формується у грі. Сформувавшись у грі, уява переходить і в інші види діяльності дітей.

37. Сприймання, його компенсаторні види, якості та розвиток дошк з ВС

Сприймання - форма цілісного психічного відображення предметів або явищ при їх безпосередньому впливові на організм.

Види сприймань: кінестетичні, зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові.

В залежності від провідних аспектів об'єкта:

1. Сприймання простору включає сприймання: відстаней; напрямків; розмірів; форм. Головну роль відіграють кінестетичний і зоровий аналізатори.

2. Сприймання часу пов'язується з тривалістю, швидкістю, послідовністю, одночасністю протікання тих або інших процесів. Головну роль відіграють слуховий, кінестетичний і тактильний аналізатори.

3. Сприймання руху -- відображення зміни положення предметів у просторі.

Якості:

1. Предметність (об'єкт сприймається нами саме як відокремлене в просторі і в часу фізичне тіло);

2. Цілісність (незалежність цілісного образу від якості елементів; внутрішній органічний взаємозв'язок частин і цілого в образі);

3. Узагальненість (віднесеність кожного образу до деякого класу об'єктів, які мають назву);

4. Константність (відносна незалежність образу від умов сприймання, що виявляється в його незмінності: форма, колір, розмір та інші ознаки предметів і явищ сприймаються нами як постійні, незважаючи на те, що сигнали, що надходять від цих предметів в органи відчуттів, безперервно змінюються);

...