Особливості виховання дошкільнят з порушенням слуху

5. Апперцепція (зміст сприймання визначається і поставленим перед людиною завданням, і мотивами її діяльност);

38. Методи діагностики розвитку мислення

- Дослідження осмислення та розуміння, процесів узагальнення та відволікання. «Картки-малюнки». Учні відбирають серед малюнків ті, що мають спільні ознаки, та ті, які випадають із цієї групи внаслідок того, що в них відсутня загальна ознака. Після того, як учень виконає завдання, психолог запитує: «Чим подібні вибрані малюнки?», «Як можна назвати їх одним словом?».

- Дослідження вербально-логічного мислення. «Виключення слів». Піддослідному надається інструкція: «Я пропоную вам із чотирьох наведених слів визначити три, які є однорідними поняттями, та викреслити четверте, яке не підходить до цих однорідних понять».

- Дослідження образного мислення. «Виключення предметів». Піддослідному надається інструкція: «На зображених предметах є дещо спільне, що можна назвати одним словом, тобто узагальнити, а один предмет суттєво відрізняється од трьох інших. Знайдіть цей предмет та зробіть відповідну позначку на бланку для відповідей».

- Для діагностики окремих властивостей мислення використовуються субтести дитячого інтелекту Д.Векслера у модифікації Ю.Гільбуха. Піддослідному пропонується вписати літери, які пропущені у словах. Психолог відмічає час, витрачений на обмірковування окремого слова і нароботу з усім рядком.

- Визначення гнучкості побудови графічного образу. Дитині надається інструкція: «Тобі треба використати намальовані зображення, щоб придумати і домалювати якомога більше різних предметів і речей. Можна домальовувати будь-які деталі й поєднувати фігури в один малюнок».

Методика "Нісенітниці"

Методика "Пори року"

Методика "Кому чого не вистачає"

Методика "Розділи на групи"

40. Дошкільна сурдопсихологія як наука

Дошк сурдопсих пов'язана з сурдопедагогікою, заг псих, мед псих та ін. Поява науки обумовлюється вивченням зокрема дитячої та дошк сурдопс, яка впливає на розвиток особистості дитини в цілому. Галузь дошк сурдопсих ґрунтується на спільних з нею принципах та законах психологічної діяльності людини. Важливо для дошк сурдопсих дані фізіології, які показують через які стадії проходить процес удосконалення психологічної діяльності дітей. Вивчають і окремі питання, які мають теоретичні і практичні значення, зокрема про структуру окремих видів діяльності ДВС та зміст на різних вікових етапах розвитку. Вивчає особливості формування самостійності, різні форми активності і зміни та умови розвитку на різних вікових етапах.

Обєкт - люди з порушеним слухом.

Предмет - закони псих розвитку дитини дошк віку з ВС, особливості окремих психічних процесів та різних видів дитячої діяльності дошкільного віку: гри, навчання, праці та особистості в цілому. Вивчення своєрідності психічного розвитку людей з ВС та встановлення можливостей та шляхів компенсації порушень різноманітної складності. Вивчає особистість дитини в цілому та її розвиток. Вивчає психологічний розвиток ДВС і їх закони. Грунтується на фактах та реальних явищах дійсності.

Завдання:

1. Виявити загальні та специфічні закономірності психічного розвитку дітей з ВС в порівнянні з людьми, мають збережений слух;

2. Вивчити особливості розвитку окремих видів пізнавальної діяльності дітей з ВС;

3. Вивчити закономірності розвитку особистості дітей з ВС;

4. Розробити методи діагностики та психологічної корекції порушень психічного розвитку дітей з ВС;

5. Дати психологічне обгрунтування найбільш ефективних шляхів і способів педагогічного впливу на дітей з ВС, вивчити психологічні проблеми інтеграції осіб з ВС у суспільство.

Методи:

1. Спостереження;

2. Експеримент (констатувальний, формувальний, лабораторний, лонгітюдний, контрольний);

3. Тести;

4. Бесіда;

5. Інтервю;

6. Анкетування;

7. Обробка здобутих даних;

8. Аналіз літератури;

9. Аналіз шкільної документації;

10. Аналіз продуктів діяльності.



41. Первинні автоматизми і навички. Навички і свідомість. Явище неусвідомленої установки, специфіка формування у дошк віці

Автоматизм -- мимовільні, неусвідомлювані компоненти свідомої діяльності людини. Аналіз автоматичних процесів виявляє їхнє двояке походження. Деякі із цих процесів ніколи не усвідомлювалися, інші ж пройшли через свідомість і перестали усвідомлюватися.

Перші становлять групу автоматичної дії, другі - групу навичок. У групу автоматичних дій входять або вроджені акти, або ті, які формуються дуже рано. Завдяки формуванню навичок, дія починає здійснюватися швидко й точно. Цей процес лежить в основі розвитку всіх ЗУН.

Вироблення навички - це процес, що йде з двох протилежних сторін: з боку суб'єкта й з боку організму. Одночасно, уже без участі нашої волі й свідомості, іде процес автоматизації дії.

Неусвідомлена установка - це готовність діяти певним чином у певній ситуації. До складу особистісних установок входять такі види, як:

а) егоцентрична - суб'єктивні норми та аксіоми стосовно себе, свого образу «Я»;

б) інтрапсихічна -суб'єктивні світоглядні норми та аксіоми стосовно власної життєдіяльності, характеру, стереотипів поведінки тощо;

в) психофізіологічна -аксіоми й норми, що забезпечують життєдіяльність індивіда;

г) здоров'язбереження - суб'єктивні норми та аксіоми стосовно власного здоров'я;

д) загальнокультурна - сукупність загальноприйнятих культурних, етнічних норм та аксіом, які інтегруються, вбудовуються в поведінку особистості.



42. Види памяті та особливості її протікання і формування в онтогенезі

Пам'ять - процеси запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом свого досвіду.

За змістом:

1. Образна (Образи, уявлення конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв'язків і відносин між ними. Зорова, слухова, тактильна, нюхова).

2. Словесно-логічна (Думки, поняття, судження, умовиводи).

3. Рухова (Запам'ятовування та відтворення рухів).

4. Емоційна (Запам'ятовування та почуттів. Запам'ятовуються не стільки емоції, скільки предмети та явища, що їх викликають).

За тривалістю:

1. Короткочасна;

2. Довготривала;

3. Оперативна.

4. Сенсорна.

За способом запам'ятовування:

1. Мимовільна;

2. Довільна (механічне, смислове).

Первісним проявом пам'яті можна вважати умовні рефлекси, які спостерігаються вже в перші місяці життя дитини. Більш чітко прояв пам'яті виявляється тоді, коли дитина починає пізнавати предмети. Вперше це спостерігається в кінці першого півріччя життя, і спочатку впізнавання обмежується вузьким колом об'єктів.

Істотні зміни відбуваються у розвитку довільної пам'яті. Спочатку пам'ять носить мимовільний характер - в дошкільному віці діти зазвичай не ставлять перед собою завдання щось запам'ятати. Розвиток довільної пам'яті у дитини в дошкільний період починається в процесі її виховання і під час ігор. Ступінь запам'ятовування залежить від інтересів. Діти краще запам'ятовують те, що у них викликає інтерес, і запам'ятовують осмислено, розуміючи те, що запам'ятовують. При цьому діти переважно спираються на наочні предмети, явища, а не на абстрактно-логічні відносини між ними.

43. Теорія екстеріоризації та інтеріоризації розвитку дошк з ВС

Інтеріоризація та екстеріорізація - поняття, що вказують на перехід, рух дію. Інтериоризація - перехід ззовні всередину, поетапне згортання і перезід всередину зовнішньої дії.

Завдяки інтеріорізациі психіка людини набуває здатності оперувати образами предметів, які в даний момент відсутні в полі зору. Людина виходить за рамки даної миті, вільно "в думці" переміщається в минуле і в майбутнє, в часі і в просторі. Дія людини звільняється від залежності даної ззовні ситуації.

Важливим знаряддям цінтериоризації служить слово, а засобом переходу - мовна дія. Слово виділяє і закріплює в собі істотні властивості речей і способи операції інформацією, вироблені практикою людства. Тому опанування правильного вживання слів є одночасним засвоєнням істотних властивостей речей і способів операції інформацією.

Словесні операції створюютьможливість оперувати інформацією про відповідні стосунки у відсутність самих речей, дозволяє регулювати діяльність і поведінку людини досвідом і знаннями, ідеалами і вимогами, сформованими практикою суспільства.

Інтериоризація сполучена зі своєю протилежністю - з екстериоризаціею, тобто з процесом переходу внутрішніх розумових дій в розгорнуті зовнішні предметно- чуттєві дії.

(У діяльності людини нерозривно зв'язані її зовнішня і внутрішня сторони. Зовнішня сторона - рухи, за допомогою яких людина впливає на зовнішній світ - визначається і регулюється внутрішньою діяльністю, мотиваційною, пізнавальною і регуляторною. З іншого боку, вся ця внутрішня, психічна діяльність прямує і контролюється зовнішньою, яка виявляє властивості речей, процесів, здійснює їх цілеспрямовані перетворення, виявляє міру адекватності психічних моделей, а також міру збігу отриманих результатів і дій з очікуваним.)

44. Характеристика роботи: А. Н. Леонтьев «Деятельность. Сознание. Личность». 1975

Глава I. МАРКСИЗМ І ПСИХОЛОГІЧНА НАУКА

1. Про загальних підставах марксистської психології

2. Теорія свідомості

3. Психологія пізнавальних процесів

Глава II. Психічне відображення

1. Рівні дослідження відображення

2. Активність психічного відображення

Глава III. ПРОБЛЕМА ДІЯЛЬНОСТІ В ПСИХОЛОГІЇ

1. Два підходи в психології - дві схеми аналізу

2. Про категорії предметної діяльності

3. Предметна діяльність і психологія

4. Співвідношення зовнішньої і внутрішньої діяльності

5. Загальна будова діяльності

Глава IV. ДІЯЛЬНІСТЬ І СВІДОМІСТЬ

1. Генезис свідомості

2. Чуттєва тканина свідомості

3. Значення як проблема психології свідомості

4. Особистісний сенс

Глава V. ДІЯЛЬНІСТЬ І ОСОБА

1. Особистість як предмет психологічного дослідження

2. Індивід і особистість

3. Діяльність як підстава особистості

4. Мотиви, емоції і особистість

5. Формування особистості

45. Сприймання та його хар-ка в онтогенезі розвитку дошк

Сприймання - це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їхніх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів. Одночасно з розвитком відчуттів у дітей у віці від 2 до 6 років триває розвиток сприйняття. У цей період під впливом ігрової та конструктивної діяльності у дітей складаються складні види зорового аналізу і синтезу, включаючи здатність подумки розчленовувати сприймається об'єкт на частини в полі, досліджуючи кожну з цих частин окремо і потім об'єднуючи їх в одне ціле. Дитина робить велику кількість помилок при оцінці просторових властивостей предметів. Навіть лінійний окомір у дітей розвинений значно гірше, ніж у дорослого. Певні труднощі виникають у дітей і при сприйнятті зображень предметів. Так, розглядаючи малюнок і розповідаючи, що на ньому намальовано, діти дошкільного віку часто роблять помилки у впізнавання зображених предметів, називаючи їх неправильно, оскільки поки що вловлюють тільки випадкове або малоістотні схожість з тим, за що вони їх приймають.

46. Види мислення та опосередкованість його формування у ДВС

Мислення -- це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях.

За змістом: наочно-дійове, наочно-образне, абстрактно-логічне.

За характером задач: практичне і теоретичне мислення.

За ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне і продуктивне.

Це етапи розвитку мислення у філогенезі та онтогенезі.

Мислення у глухих має низку особливостей, котрі зумовлені уповільненим і своєрідним розвитком мовлення. Через це виникають труднощі при оволодінні як образною, так і понятійною формами мислення.

Наочно-дійова форма функціонує майже без мовлення. Діти діють з іграшками, з предметами, не знаючи ані назв предметів, ані назв дій. За таких умов наочно-дійове мислення є недосконалим. Необхідною умовою ефективного розвитку початкових форм мислення є формування мовлення як засобу мислення на наочно-дійовому й наочно-образному рівнях. Дитина повинна набувати практики розв'язання задач, умови яких подаються наочними засобами. Способи розв'язання задач - реальні дії з предметами чи оперування їх образами. Однак увесь цей процес розв'язання здійснюється в єдності з мовленнєвою діяльністю. Важливо вчити дітей володіти мовленнєвими засобами для висловлювання відносних понять, для опису просторових і часових відношень, для характеризування одних і тих самих зв'язків різнобічно. Глухі діти оволодівають мисленнєвими операціями значно пізніше, ніж їхні чуючі однолітки.

В ході оволодіння системами конкретних понять, а також початкового оволодіння ієрархічною понятійною структурою, логічними термінами у глухих поступово помічається перехід від конкретно-понятійної до абстрактно-понятійної форми мислення. Для формування абстрактно-понятійної стадії мислення важливо, щоб діти навчилися мислити на основі загальних принципів, керуватись певною стратегією.

47. Природничо-наукові основи дошк сурдопсих

Природничі основи психології (до яких можна віднести еволюційну теорію Ч. Дарвіна, вчення І.М. Сєченова про рефлекси головного мозку та І.П. Павлова про вищу нервову діяльність) довгий час існували у якості рівних по значенню теоретичним і методологічним основам. Психологія, щоб утвердитись як серйозна наука, вимушена була спиратися на факти фізіології, навіть коли мала достатньо власне психологічних фактів. Підкреслювати матеріальність предмету психології - а це було ідеологічно необхідно - дозволяло посилання на зв'язок психіки із діяльністю нервової системи. Цей зв'язок дійсно існує, але коли він перетворюється на ототожнення, психологія тим самим перетворюється на фізіологію центральної нервової системи - бо втрачає власний об'єкт вивчення - психічну реальність.

48. Методи психодіагностики дітей дошк віку з ВС

Психодіагностика - розділ психології, який розробляє методи виявлення індивідуальних особливостей і перспектив розвитку особистості.

Психодіагностичні методи (бесіда, інтерв'ю, анкетування, тестування, соціометрія, референтометрія, метод аналізу процесу та продуктів діяльності).

Існує багато методів психодіагностики. Р.С.Немов пропонує загальну схему класифікації психодіагностичних методів:

1. Методи психодіагностики на основі спостереження.

2. Опитувальні психодіагностичні методи.

3. Об'єктивні психодіагностичні методи, включаючи врахування і аналіз поведінкових реакцій людини і продуктів її діяльності.

4. Експериментальні методи психодіагностики.

50. Характеристика роботи: Н. Хомський. «Язик и мишление»

В даній монографії дається науково-теоретична хар-ка генеративної теорії, або теорії трансформаційних породжуючих граматик, в цілому та виявляється її місце як в історії мовознавства, та і на сучасному етапі розвитку науки про мову. Книга розглядає дані проблеми у широкому науковому плані, а тому являє інтерес для лінгвістів, психологів та інших спеціалістів, що цікавляться питаннями мови і мовлення. Це курс з 5 лекцій, прочитаних Хомським у 1987 році.

Зміст:

Передмова автора

1. Вклад лінгвістики у вивчення мислення. Минуле.

2. Вклад лінгвістики у вивчення мислення. Теперішнє.

3. Майбутнє.

51. Уява та її формування у патології розвитку

Сутність уяви як пізнавального процесу у перетворенні цієї уявлень, створення нових образів з урахуванням наявних. Уява виявляється у побудові образу засобів і кінцевого результату діяльності, у створенні програми поведінки у тому випадку, коли невизначена, в відтворенні образів, відповідних опису об'єкта.

ДВС мають специфічні особливості уяви, обумовлені уповільненим формуванням мовлення, своєрідним розвитком значень слів, відставанням у розвитку сюжетно-рольової гри та мислення. Згідно з дослідженнями Г.Л.Вигодской, глухі дошкільнята важко переходять від предметно-процессуальних ігор до сюжетно-ролевих, які вимагають створення уявлюваної ігрової ситуації. Їх сюжетні гри одноманітні, стереотипні. Глухі часто не можуть використати предмети-замінники. У них пізніше, ніж в чуючих, відбувається поділ в ланцюжку "предмет - образ - слово".

М. М.Нудельман - образи, що охоплюють глухих під час читання літературних творів не відповідають опису. Така невідповідність є наслідком неповного розуміння сенсу прочитаного. У малюнках, зроблених до розповіді, зображувана обстановка не відповідає змісту. Діти вносять в малюнки багато подробиць зі свого минулого досвіду.

На думку М. М.Нудельмана, великий інтерес представляє дослідження творчої уяви, оскільки обмеженість спілкування не дає їм можливості здобувати достатньо інформації, а відставання у розвитку мислення та мови перешкоджає засвоєнню прийомів та способів переробки наявних уявлень. Відставання у розвитку творчої уяви пояснюється недостатністю сенсорного досвіду, його малим розмаїттям, несформованністю комбінаторних механізмів уяви.

52. Завдання дошкільної сурдопсихології

1. Виявити загальні та специфічні закономірності психічного розвитку дітей з ВС в порівнянні з людьми, мають збережений слух;

2. Вивчити особливості розвитку окремих видів пізнавальної діяльності дітей з ВС;

3. Вивчити закономірності розвитку особистості дітей з ВС;

4. Розробити методи діагностики та психологічної корекції порушень психічного розвитку дітей з ВС;

5. Дати психологічне обгрунтування найбільш ефективних шляхів і способів педагогічного впливу на дітей з ВС, вивчити психологічні проблеми інтеграції осіб з ВС у суспільство.

53. Вимірювання відчуттів, їх особливості розвитку

Чутливість органу відчуття визначається мінімальним подразником, який за певних умов виявляється здатним викликати відчуття.

Мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття. Нижній поріг відчуттів визначає рівень абсолютної чутливості від конкретного аналізатора. Між абсолютною величиною чутливості та величиною порогу є зворотний зв'язок: чим менша величина порогу, тим вища чутливість цього аналізатора.

Верхнім абсолютним порогом відчуття називається максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття.

Величина абсолютних порогів, як нижнього, так і верхнього, змінюється залежно від різних умов: характеру діяльності та віку людини, функціонального стану рецептора, сили й тривалості подразнення і т. ін.

Мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття, називається порогом розрізнення. Поріг розрізнення характеризується відносною величиною, постійною для певного аналізатора.

На початок дошкільного віку зовнішні сприймаючі апарати дитини вже цілком сформовані. В дошкільному віці відчуття продовжують швидко вдосконалюватися насамперед за рахунок розвитку й ускладнення діяльності центральної частини аналізаторів, що призводить до підвищення чутливості до більш тонкого розрізнювання властивостей навколишніх предметів і явищ. Зростаюча участь другої сигнальної системи в процесах аналізу робить відчуття точнішими, і надає їм свідомого характеру.Інтенсивно розвиваються у дітей віком 3--7 років зорові відчуття, відчуття слухові, а також відчуття шкірні й рухові.

54. Хар-ка роботи: Р. Аткинсон. «Человеческая пам'ять и процесс обучения

Робота складається з 2 основних частин: у першій викладається загальна теоретична схема розгляду пам'яті у людини, у другій - представлені результати ряду експериментів, проведених на конкретних моделях, які можна було побудувати на основі загальної теорії.

Розділи II і III - в системі пам'яті виділяють 2 головних параметри. Сутність першого становить розрізнення постійних структурних характеристик системи і процесів управління, програму яких індивід може без зусилля модифікувати на свій розсуд або повністю міняти. Другий параметр поділяє пам'ять на 3 структурних компонента: сенсорний регістр, короткочасне сховище і довготривале сховище.

II Структурні характеристики системи пам'яті. У даному розділі описані постійні, структурні характеристики системи пам'яті. Основними структурним підрозділами є 3 компоненти: сенсорний регістр, короткочасне сховище і довготривалої сховище.

55. Теорії мислення у психології та особливості його розвитку

Мислення - це процес опосередкованого та узагальненого відображення дійсності під час її аналізу й синтезу, що виникає на основі практичної діяльності й досвіду.

Інтроспективна теорія (Ж. Адамар, О. Зельц) розглядає мислення як сукупність чистих операцій, тобто безсловесних, безобразних актів і свідчень видатних мислителів. Це мислення без внутрішнього мовлення.

Генетична теорія (Ж. Піаже) повґязує мислення з причинно-наслідковими звґязками, розвитком мислення у філогенезі та онтогенезі.

Асоціативна емпірична теорія - мислення зводилося до асоціацій, звґязків слідів минулого і вражень, отриманих від дійсного досвіду. Творчі здібності апріорні.

Гештальтпсихологічна теорія (М. Вертхаймер, Р. Вудвортс, К. Дункер, В. Келер) - ідея апріорно існуючих інтелектуальних здібностей - задатків. Здатність формувати і перетворювати структури, бачити їх у реальній дійсності і є основою інтелекту.

Інформаційна теорія (М. Вертхаймер, К. Дункер, О. Зельц). Мислення проходить такі етапи: створення образу, який відповідає умовам завдання; операції аналізу, синтезу і узагальнення; знаходження принципу розвґязування; одержання результату.

Теорія планомірного формування розумових дій і понять (П.Я. Гальперін). Виокремив етапи інтеріоризації зовнішніх дій, визначив умови, котрі забезпечують їх найповніший та найефективніший переклад у внутрішні дії із заздалегідь заданими властивостями.

Нейропсихологічна теорія (Бехтерєва, Лурія). Мислення ґрунтується на спільній роботі різних систем мозку. Воно має динамічну і системну локалізацію.

Біхевіористична теорія. Мислення - процес формування складних звґязків між стимулами і реакціями, становлення практичних умінь і навичок, повґязаних із розвґязанням завдань.

56. Відчуття та його характеристика у дошк з ВС

Відчуття -- психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу.

Для виникнення відчуття потрібна наявність дії подразника на відповідні органи чуття предметів або явищ реального світу. Фізіологічною основою відчуттів є складна діяльність їхніх органів, які І. П. Павлов назвав аналізаторами. Аналізатор містить три специфічні відділи: периферичний (рецепторний), провідниковий та центральний (мозковий)

Властивості: якість, інтенсивність, тривалість.

Закономірності: поріг чутливості, адаптація, взаємодія, контраст, синестезія.

Дистантні відчуття: зір, слух, нюх.

Контактні відчуття: смак, тактильні відчуття, дотик, біль, температура, вібрація, глибинні відчуття.

Чуттєвість від внутрішніх органів.

М'язова чуттєвість.

Вестибулярна чуттєвість.

59. Механізми організації рухів за М.О. Бернштейном та система постановки звуків у дошк з ВС

Об'єктом вивчення Н.А. Бернштейн були природні рухи нормального, неушкодженого організму. Це були рухи трудові, спортивні, побутові й ін. Розробив спеціальні методи реєстрації рухів. Результат будь-якого складного руху залежить не тільки від керуючих сигналів, але й від цілого ряду додаткових факторів, які мають загальну властивість: всі вони вносять відхилення в запланований хід руху, самі ж не піддаються попередньому обліку.

Н.А. Бернштейн запропонував новий принцип керування рухами; він назвав його принципом сенсорних корекцій. Розкрив додаткові фактори, які, крім моторних команд, впливають на хід руху: реактивні сили, інерційні сили, зовнішні сили, вихідний стан м'яза.

Дія цих факторів обумовлює необхідність безперервного обліку інформації про стан рухового апарату і про безпосередій хід руху. Ця інформація отримала назву "сигналів зворотного зв'язку".

Розробив теорії рівнів побудови рухів. Виявив наступне: у залежності від того, яку інформацію несуть сигнали зворотного зв'язку, аферентні сигнали приходять в різні чутливі центри ГМ і відповідно перемикаються на моторні шляхи на різних рівнях. Так були виділені рівні спинного і довгастого мозку, рівень підкіркових центрів, рівні кори.

Розробив принцип активності: він є узагальненням та розвитком основних уявлень про механізми організації рухів. Принцип активності протиставляється принципом реактивності, згідно з яким той або інший акт/ рух/дія - визначається зовнішнім стимулом.

60. Мислення та його розвиток у дошк з ВС

Мислення - процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ довкілля в їхніх істотних властивостях і зв'язках.

Наочно-дійове, наочно-образне, абстрактно-логічне - це етапи розвитку мислення у філогенезі та онтогенезі.

Мислення у глухих має низку особливостей, котрі зумовлені уповільненим і своєрідним розвитком мовлення. Через це виникають труднощі при оволодінні як образною, так і понятійною формами мислення.

Наочно-дійова форма функціонує майже без мовлення. Діти діють з іграшками, з предметами, не знаючи ані назв предметів, ані назв дій. За таких умов наочно-дійове мислення є недосконалим. Необхідною умовою ефективного розвитку початкових форм мислення є формування мовлення як засобу мислення на наочно-дійовому й наочно-образному рівнях. Дитина повинна набувати практики розв'язання задач, умови яких подаються наочними засобами. Способи розв'язання задач - реальні дії з предметами чи оперування їх образами. Однак увесь цей процес розв'язання здійснюється в єдності з мовленнєвою діяльністю. Важливо вчити дітей володіти мовленнєвими засобами для висловлювання відносних понять, для опису просторових і часових відношень, для характеризування одних і тих самих зв'язків різнобічно. Глухі діти оволодівають мисленнєвими операціями значно пізніше, ніж їхні чуючі однолітки.

В ході оволодіння системами конкретних понять, а також початкового оволодіння ієрархічною понятійною структурою, логічними термінами у глухих поступово помічається перехід від конкретно-понятійної до абстрактно-понятійної форми мислення. Для формування абстрактно-понятійної стадії мислення важливо, щоб діти навчилися мислити на основі загальних принципів, керуватись певною стратегією.

61. Дошкільна сурдопсихологія як наука

Дошк сурдопсих пов'язана з сурдопедагогікою, заг псих, мед псих та ін. Поява науки обумовлюється вивченням зокрема дитячої та дошк сурдопс, яка впливає на розвиток особистості дитини в цілому. Галузь дошк сурдопсих ґрунтується на спільних з нею принципах та законах психологічної діяльності людини. Важливо для дошк сурдопсих дані фізіології, які показують через які стадії проходить процес удосконалення психологічної діяльності дітей. Вивчають і окремі питання, які мають теоретичні і практичні значення, зокрема про структуру окремих видів діяльності ДВС та зміст на різних вікових етапах розвитку. Вивчає особливості формування самостійності, різні форми активності і зміни та умови розвитку на різних вікових етапах.

Обєкт - люди з порушеним слухом.

Предмет - закони псих розвитку дитини дошк віку з ВС, особливості окремих психічних процесів та різних видів дитячої діяльності дошкільного віку: гри, навчання, праці та особистості в цілому. Вивчення своєрідності психічного розвитку людей з ВС та встановлення можливостей та шляхів компенсації порушень різноманітної складності. Вивчає особистість дитини в цілому та її розвиток. Вивчає психологічний розвиток ДВС і їх закони. Грунтується на фактах та реальних явищах дійсності.

Завдання:

1. Виявити загальні та специфічні закономірності психічного розвитку дітей з ВС в порівнянні з людьми, мають збережений слух;

2. Вивчити особливості розвитку окремих видів пізнавальної діяльності дітей з ВС;

3. Вивчити закономірності розвитку особистості дітей з ВС;

4. Розробити методи діагностики та психологічної корекції порушень психічного розвитку дітей з ВС;

5. Дати психологічне обгрунтування найбільш ефективних шляхів і способів педагогічного впливу на дітей з ВС, вивчити психологічні проблеми інтеграції осіб з ВС у суспільство.

Методи:

1. Спостереження;

2. Експеримент (констатувальний, формувальний, лабораторний, лонгітюдний, контрольний);

3. Тести;

4. Бесіда;

5. Інтервю;

6. Анкетування;

7. Обробка здобутих даних;

8. Аналіз літератури;

9. Аналіз шкільної документації;

10. Аналіз продуктів діяльності.

63. Хар-ка роботи: Л.С. Виготський «Мышление и речь»

Робота Виготського присвячена теоретичному дослідженню проблеми мислення й мови і її експериментальній обробці.

Перша частина роботи складена з критичних статей, оцінок роботи найбільших буржуазних психологівз того ж питання. Дослідження автора, проведені майже протягом 10 років, йдуть по нових шляхах, що наближаються до діалектико-матеріалістичного пояснення проблеми мислення й мови. Відношення між мисленням і мовою змінюється в процесі розвитку у своєму кількісному та якісному значенні. Відсутність мови і обмеженість її уявлень являються причинами неможливості культурного розвитку. У мисленні дорослої людини відношення інтелекту та мовлення не являється постійними та однаковим для всіх функцій, для всіх форм інтелектуальної та мовленнєвої діяльності. Мовлення тісно пов'язане із рівнем інтелектуального розвитку і збагачується разом із його ростом.

Вчений дійшов висновку, що:

1. Мислення та мовлення мають різні генетичні корні.

2. Розвиток мислення та мовлення йде по різним лініям і незалежно один від одного

3. Відношення між мислення та мовленням не являється постійною величиною на всьому протязі філогенетичного розвитку.

4. У філогенезі мислення і мовлення можна констатувати домовленнєву фазу у розвитку інтелекту і до інтелектуальну фазу у розвитку мовлення.

64. Розвиток мислення у дітей дошк віку

У дошкільному віці діти починають пізнавати світ за допомогою мислення. Його розвиток залежить від розвитку уяви. Дитина механічно замінює у грі одні предмети іншими, пізніше предмети замінює їх образами, у зв'язку з чим відпадає необхідність практичної дії з ними. Основними напрямами розвитку мислення є вдосконалення його наочнообразності, пов'язаної з уявленням ситуацій і їх змін на основі уяви, довільної та опосередкованої пам'яті; початок активного формування словесно-логічного мислення шляхом використання мови як засобу формулювання і розв'язання інтелектуальних завдань.

У дошкільника мислення починає випереджати практичні дії, оскільки він уже навчається переносити раніше засвоєний спосіб дії на іншу, ае тотожну першій, ситуацію.

У дошкільному віці дитина розв'язує життєві завдання 3 способами: наочно-дійовим, наочно-образним і завдяки логічним судженням з опорою на поняття.

Основою розвитку мислення є формування розумових дій. Вихідним пунктом цього формування є реальна дія з матеріальними предметами. Потім дошкільник вдається до дій з реальними матеріальними предметами у внутрішньому плані, з їх образами. І, нарешті, дитина починає виконувати цілком внутрішні дії, в яких реальні предмети замінені уявленнями та поняттями. Отже, шляхом інтеріоризації зовнішніх дій виникають наочно-образний і логічно-понятійний види мислення.

На вищих етапах розвитку мислення, розумові дії здійснюються за допомогою внутрішнього мовлення, використання різних знакових систем. Однак дошкільник у процесі мислення оперує не стільки знаками, скільки образами.

За результатами досліджень Ж. Піаже, особливостями дитячого мислення є відсутність зворотності і вплив наочної ситуації на процес розв'язання завдання.

66. Психологічні закономірності розвитку свідомості дошк

діти дошкільний сурдопедагог слухання

Самосвідомість - один із проявів свідомості як відокремлення себе ("Я") від об'єктивного світу ("не Я"); усвідомлення, оцінка людиною себе, свого місця у світі, своїх інтересів, знань, переживань, поведінки тощо. Самосвідомість має ієрархічно побудовану структуру від елементарного самопочуття до самопізнання і найвищого рівня - самоставлення, що виявляються у самоконтролі та саморегуляції своєї поведінки.

Сукупність психічних явищ, що віддзеркалюють для особистості її "Я", отримали у психології назву "Я-концепції", що містить наступні компоненти:

- когнітивні - образ "Я", уявлення про власні якості, здібності, можливості;

- емоційні - самоставлення, самоповага, самолюбство;

- оцінно-вольові - самооцінка, саморегуляція.

Загальну схему розвитку самосвідомості Рубінштейн представляє наступним чином.

По-перше, самосвідомість виникає у ході розвитку свідомості особистості, по мірі того, як вона стає самостійним суб'єктом.

По-друге, самосвідомість розвивається завдяки ускладненню діяльності та взаємовідносин індивіда з оточуючими.

Основними етапами онтогенезу самосвідомості є наступні:

- оволодіння власним тілом, виникнення довільних рухів у процесі виконання предметних дій;

- здатність до самостійного пересування, ходьба, мовлення зумовлюють зародження самосвідомості, нову систему відносин з оточуючими - дошкільник;

- здатність самостійно ставити цілі, задачі, визначати напрям своєї діяльності, усвідомлення себе як особистості - підліток.



69. Хар-ка роботи: Е.У. Леонгард, О.А. Катаєва, Г.Л. Вигодська «Отбор детей в спец дошк учреждения»

Глава 1. Хар-ка психічного розвитку гл, сл/ч і розумово відсталих дітей раннього та дошкільного віку.

А. Ненавчені гл діти

- розвиток мови

- сенсорний та інтелектуальний розвиток

- розвиток моторики

- розвиток гри

- поведінка

Б. Ненавчені сл/ч діти -++-

В. Оглухлі діти

Г. Розумово відсталі діти -++-

Глава 2 Психолого- педагогічне обстеження

Устаткування для обстеження

Обстановка обстеження

Запис ходу обстеження

Методика обстеження, фіксація і оцінка результатів

А. Спостереження за грою і поведінкою

Б. Перевірка стану слуху

В. Перевірка стану мови

Г. Обстеження сприйняття та інтелектуального розвитку

Глава III Складання хар-ки і висновку про характер дефекту

Глава IV Уточнення діагнозу в процесі навчання і повторного обстеження

Програма роботи з дитиною

Навчання грі

I. Обігрування іграшок.

II. Навчання ігровим діям

70. Теорії і закони пам'яті як вихідні умови компенсації у розвитку дошк з ВС

Теорії пам'яті.

- Асоціативна теорія розкриває залежність процесів пам'яті від характеристик матеріалу, що запам'ятовується. В основі лежить поняття асоціації.

- Гештальтпсихологічна теорія підкреслює залежність процесів пам'яті від способів організації і структуризації матеріалу, що запам'ятовується.

- В біхевіористичній теорії закономірності процесів пам'яті розглядаються, як подібні до закономірностей утворення рухових навичок. На ефективність закріплення матеріалу впливає кількість вправ, проміжок часу між вправами, обсяг матеріалу та індивідуально-психологічні властивості людини.

- За когнітивною теорією пам'ять розглядається структура, призначена для обробки інформації. Ця структура складається з розпізнавання інформації, збереження та відтворення.

- В діяльнісній теорії розглядається залежність процесів пам'яті від діяльності людини.

Закони пам'яті.

- Закон осмислення: Чим глибше осмислення матеріалу, тим краще воно зберігається в пам'яті.

- Закон інтересу: Цікаве легко запам'ятовується, тому ми не витрачаємо на це зусиль. Основа формування інтересу - мета.

- Закон установки. Установка на запам'ятовування за часом. Установка на сприйняття матеріалу за змістом.

- Закон посилення первинного враження: Чим яскравіше перше враження від матеріалу, тим міцніше саме запам'ятовування.

- Закон контексту: Інформація легше запам'ятовується і відтворюється, якщо її співвідносити з іншими одночасними враженнями.

- Закон обсягу знань: Чим більше є знань з певної теми, тим краще запам'ятовується нове.

- Закон оптимальної довжини ряду, що запам'ятовується: Чим більше по довжині пред'являється ряд інформації, що перевищує обсяг короткочасної пам'яті, тим гірше він запам'ятовується.

- Закон гальмування: Усяке подальше запам'ятовування гальмує попереднє.

- Закон краю: Краще запам'ятовується те, що сказано на початку і кінці інформації та гірше запам'ятовується середина.

- Закон повторення: Повторення сприяє кращому запам'ятовуванню.

71. Діяльність дошк з ВС

Провідною діяльністю в дошкільному віці є ігрова. Виникнення гри пов'язане з розвитком предметної діяльності, яка формується у чуючих дітей на 2 році життя. У дітей з порушеннями слуху предметна діяльність формується переважно в дошкільний період дитинства. Більш пізнє формування предметної діяльності обумовлює запізнювання термінів формування гри. Особливості формування гри у дітей з порушеннями слуху пов'язані також із затримкою в розвитку сприйняття і мислення, недостатнім рівнем уяви. Недорозвинення мови і обмеженість мовного спілкування негативно впливають на становлення сюжетно-рольової гри.

Іграм глухих дітей властиве педантичне відображення предметних дій: замість розгортання сюжету діти відтворюють деталізовані предметні дії. Не вміючи самостійно вичленувати істотне, передати відносини людей, вони відтворюють елементи ситуації, які не є основними для даної гри. Багаторазово повторюються одні ті ж ігрові дії, особливо якщо вони раніше були продемонстровані дорослим.

Найбільш характерними для ігор глухих є труднощі використання предметів-замінників. У самостійних іграх глухі діти рідко вдаються до використання предметів в невластивих їм функціях.

Повноцінна сюжетно-рольова гра без спеціального навчання не формується, і в старшому дошкільному віці у більшості дітей спостерігаються процесуальні дії або ігри, які включають елементи сюжету. У слабочуючих дітей, які користуються фразовим мовленням, рівень гри вище: в старшому дошкільному віці в них з'являється сюжетно-рольова гра, однак вона не досягає рівня гри нормально чуючих однолітків.

72. Особливості наукових підходів Г.Л. Вигодської про формування ігрової діяльності у глухих дітей дошк віку

Навчання глухих дошкільнят сюжетно-рольових ігор. У книзі розглядаються питання, пов'язані з утриманням та методами роботи з навчання глухих дітей дошкільного віку сюжетно-рольових ігор. Методика проведення ігор викладається по етапах - підготовка гри, її організація, її подальший розвиток. Особлива увага приділяється місцю і ролі вихователя в організації ігрової діяльності дітей.

- Характеристика ігрової діяльності і особливості ігор глухих дітей

- Умови, необхідні для розвитку ігор дітей

- Перший рік навчання

- Другий рік навчання

- Третій рік навчання: гра в «магазин», гра в «автобус», гра в «шоферів», гра в «театр», гра в «пароплав»

- Четвертий рік навчання: гра в «льотчиків», гра в «зоопарк», гра в «поліклініку», гра в «перукарню», гра в «будівництво»

- П'ятий рік навчання: гра в «школу», гра в «пошту», гра в «вулицю», гра в «ательє», гра в «бібліотеку».

Розвиток мови у зв'язку з організацією та проведенням ігор

Планування та облік роботи з навчання дітей ігровий діяльності

73. Психічні факти і психологічні явища в онтогенезі розвитку дошк

Психічні явища - суб'єктивні переживання чи елементи внутрішнього досвіду суб'єкта. Поділяються на 3 групи:

I. Психічні процеси - окремі цілісні акти регуляційно-відбивної діяльності. Кожен психічний процес має свій об'єкт відображення, свою регуляционную специфіку і свої закономірності. Поділяються: пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, уява, пам'ять), вольові, емоційні.

II. Психічні стани - поточна модифікація психіки людини. Поділяються: мотиваційні (установки, бажання, інтереси, потяги, пристрасті); стану організованості свідомості (уважність, працездатність); емоційні (емоційний тон відчуттів, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація); вольові (стан ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості та ін).

III. Психічні властивості - типові для даної людини особливості його психіки, особливості реалізації його психічних процесів. Відносяться: темперамент; спрямованість особистості (потреби, інтереси, світогляд, ідеали); характер; здібності.

Психологні факти - коло проявів психіки, в тому числі їх об'єктивні форми (у вигляді актів поведінки, тілесних процесів, продуктів діяльності людей, соціально-культурних явищ), які використовуються психологією для вивчення психіки - її властивостей, функцій, закономірностей. Серед них - факти поведінки, неусвідомлювані психічні процеси, психосоматичні явища, творіння людських рук і розуму, тобто продукти матеріальної та духовної культури.



75. Творча уява дітей з ВС дошк віку

На думку М. М.Нудельмана, великий інтерес представляє дослідження творчої уяви глухих, оскільки обмеженість спілкування з дорослими і однолітками не дає їм можливості здобувати достатньо інформації, а відставання у розвитку мислення та мови перешкоджає засвоєнню прийомів та способів переробки наявних уявлень.

Згідно з дослідженнями Є.Р.Речицької і Е.АСошиной, глухі першокласники виявляють недостатню гнучкість використання ідей (вимагалося домалювати прості геометричні фігури). Типовими були малюнки, у яких одна й та сама постать перетворювалася на один і той самий предмет (коло - в колесо). Створені глухими дітьми композиції виявилися набагато менш оригінальними, ніж в чуючих дітей, більш стереотипними і шаблонними, більш залежними від заданих моделей, зразків дій. Відставання творчої уяви у глухих пояснюється недостатністю їх сенсорного досвіду, його малим розмаїттям, а головне -несформованістю комбінаторних механізмів уяви, що зумовлює труднощі в переструктуруванні минулого досвіду.

Дослідження творчої уяви глухих з допомогою таких методичних прийомів, як "творча реконструкція байки", "творчий опис картини" та ін, показали, що в них залишається залежність від раніше засвоєних уявлень чи реальних об'єктів, відсутність повноцінних трансформацій тексту байки, опис подій у цьому часу (без минулого й майбутнього), тобто відсутність поглядів на протяжність подій у часі.

77. Загальне поняття про психічний розвиток

Психічний розвиток - процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості. Має динамічний характер - розпочавшись ще до народження дитини, розгортається та триває все життя людини. Процес психічного розвитку індивіда характеризується рядом типових особливостей:

1) Суперечності як основа психічного розвитку. Бувають внутрішніми (між складовими психіки індивіда) та зовнішніми (між індивідом та соціумом).

2) Неперервність психічного розвитку. Розпочавшись ще до народження дитини і бурхливо розгортаючись після її народження, психічний розвиток триває кожного дня.

3) Дискретність - розподіл онтогенезу людини на окремі вікові періоди зі специфікою психічного розвитку у кожному.

4) Незворотність. Прогресивні зміни, які сформувались внаслідок психічного розвитку, не зникають, а залишаються надбанням особистості.

5) Взаємозв'язок психічного з іншими напрямками розвитку - фізичним, соціальним, фізіологічним.

6) Нерівномірність. В певному віковому періоді одні компоненти психіки розвиваються прискорено, а інші - уповільнено і навпаки.

7) Перехід від нижчих психічних структур до вищих. Кожна нова психічна структура виникає на основі попередньої, а не на чистому місці.

8) "Спіралеподібний" характер. Повернення до пройдених етапів, повторення на новій основі раніше пережитих взаємовідносин індивіда із суспільним середовищем.

9) Взаємозв'язок кількісних та якісних змін психіки.

10) Планомірність та наступність психічного розвитку.

Таким чином, психічний розвиток являє собою не послідовність окремих, неузгоджених між собою змін, а носить цілісний, системний характер, внаслідок чого зміни в одній області психіки викликають зміни інших психічних проявів.



78. Основні теорії психічного розвитку дитини

- Біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини:

а) Концепція рекапітуляції, базувалась на біогенетичному законі Е. Геккеля: онтогенез -- це коротке і швидке повторення філогенезу. Стосувалася ембріогенезу.

б) Біхевіористична концепція; ( Дж. Уотсон, Б. Скіннер та ін.), виникла під впливом вчення Павлова. Ототожнювала розвиток з научінням.

в) К. Бюлер - теорія триступеневого розвитку: інстинкт, научіння, інтелект. Пов'язував ці ступені з розвитком переживання задоволення, пов'язаного з дією.

г) Теорія конвергенції. В. Штерн, психічний розвиток -- це результат конвергенції внутрішніх задатків із зовнішніми умовами життя.

- Психоаналітичні теорії дитячого розвитку:

а) Динамічна концепція сексуального розвитку 3. Фройда. Стадії психічного розвитку -- це стадії, в яких відображено розвиток 3 основних компонентів особистості: "Воно", "Я", "Над-Я" та їх взаємовплив.

б) Епігенетична теорія Е. Еріксона. Кожній стадії відповідає очікування даного суспільства, яке індивід може виправдовувати чи не виправдовувати. 8 стадій життєвого шляху: немовляти, ранній вік, вік гри, шкільний вік, підлітковий вік, молодість, зрілість і старість.

- Теорія соціального научіння.Н. Міллер, Дж. Доллард. Всі індивідуальні відмінності в розвитку дитини є результатом научіння.

- Когнітивний підхід (вчення Жана Піаже).Розвиток - перехід від нижчої стадії до вищої. Попередня стадія готує наступну. Порядок чередування стадій є незмінним. Середній вік появи певної стадії визначається активністю дитини, її досвідом, навчанням та культурним середовищем.

- Концепція діалектичного характеру розвитку Г.С. Костюка. Особистість дитини розвивається у зв'язку з тими внутрішніми суперечностями, які виникають в її житті.

- Теорія розвитку вищих психічних функцій Виготського. Джерелом розвитку є середовище. Вищі психічні функції виникають спочатку як форма колективної поведінки і лише потім стають інтрапсихічними функціями. Сформулював закони психічного розвитку: розвиток відбувається нерівномірно в часі; перехід кількісних змін в якісні; нерівномірність розвитку; закон розвитку вищих психічних функцій.

79. Поняття про розвиток

Розвиток -- це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Г.С. Костюк писав: "Розвиток -- безперервний процес, що виявляється у кількісних змінах людської істоти, тобто збільшення одних і зменшення інших ознак (фізичних, фізіологічних, психічних тощо). Однак він не зводиться до кількісних змін, до зростання того, що вже є, а включає "перерви безперервності", тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку і зникнення старих".

Щодо людини виділяють три види розвитку -- фізичний, психічний і соціальний.

Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.

Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.

Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).



80. Типи розвитку за Л.С. Виготським

Аномальний і нормальний.

Виготський розумів віковий розвиток як складний процес, який приводить до змін всієї особистості дитини на кожному віковому етапі. Головною суттю розвитку є виникнення нового. Стадії розвитку характеризуються віковими новоутвореннями. Новоутворення з'являються закономірно, передумови для їх виникнення готуються у ході попереднього розвитку.

Виготський увів поняття "соціальна ситуація розвитку" - специфічне для кожного віку відношення між дитиною і соціальним середовищем. При переході від одного вікового періоду до іншого відбувається зміна соціальної ситуації розвитку. Зміни соціальної ситуації розвитку відбуваються на початку вікового періоду. Новоутворення з'являються у кінці періоду.

Виготський розглядав динаміку переходів від одного віку до іншого, виокремлюючи при цьому стабільні і кризові стадії розвитку. Кризи, на відміну від стабільних періодів, тривають недовго. Початок і кінець кризового періоду непомітні, межі його нечіткі. Загострення відбувається у середині періоду. Оточуючі помічають зміни в поведінці, "важковиховуваність.

Дитина виходить з-під контролю, з'являються специфічні симптоми кризи: афективні спалахи, капризи, гострі конфлікти з близькими. У школярів знижується працездатність, інтерес до занять, успішність, виникають переживання, внутрішньо особистісні конфлікти.

У кризові періоди загострюються основні протиріччя: з одного боку, між зростаючими потребами дитини і її обмеженими можливостями, з іншого - між новими потребами дитини і стосунками з дорослими, що склалися раніше.

Таким чином Виготський представив періодизацію психічного розвитку:

...