Методика викладання природознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція № 1

Тема: Вступ. Методика викладання природознавства як педагогічна наука

Ключові терміни: наукова гіпотеза, педагогічний експеримент, принципи навчання, методи дослідження, методологічні основи, навчально-методичне забезпечення.

Література до даної теми: 1, 2, 3, 41, 42, 47, 49, 50, 52,

Контроль до теми: тести, письмова робота.

План

природознавство викладання навчання

1. Методика викладання природознавства як педагогічна наука

2. Трирівневий характер змісту методики. Загальна сутність змісту кожного рівня, їх взаємопідпорядкування і взаємозумовленість

3. Навчально-методичне забезпечення методики викладання природознавства

4. Мета і завдання методики навчання природознавства

5. Методи дослідження методики навчання природознавства

6. Методологічні основи методики викладання природознавства, її зв'язок з іншими науками

Тести для самоконтролю

Контрольні завдання

1. Методика викладання природознавства як педагогічна наука

Методика викладання природознавства належить до педагогічних наук. Предметом її вивчення є процес навчання природознавства у початкових класах. Зміст методики розробляють насамперед на основі розуміння її як науки про організацію процесу навчання природознавства у початкових класах.

Формування педагогічного мислення у процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів є одним із основних завдань фахових методик, зокрема, методики викладання природознавства, оскільки вона має великий інтеграційний потенціал, зумовлений її безпосередньою практичною спрямованістю. Досягнення ієрархічно підпорядкованих проміжних і кінцевих власне педагогічних цілей вимагає конструювання цілісного процесу навчання природознавства у різних формах організації, його прогнозування і педагогічного управління відповідно до специфіки змісту навчального предмета та психологічних можливостей дітей молодшого шкільного віку.

Методика викладання природознавства, як педагогічна наука, розробляє зміст кожного компонента методичної системи, умови їхньої реалізації з урахуванням специфіки навчального предмета, та вікових особливостей молодших школярів, вивчає взаємозв'язки між ними й розробляє найефективнішу технологію управління процесом навчання, спрямовану на освіту, розвиток і виховання особистості кожного учня.

2. Трирівневий характер змісту методики. Загальна сутність змісту кожного рівня, їх взаємопідпорядкування і взаємозумовленість

Зміст методики навчання природознавства можна поділити на три рівні.

Перший рівень - сутність навчання і об'єктивні загальні закономірності його проходження.

Другий рівень - генезис компонентів методичної системи з природознавства, їхній зміст та загальні закономірності реалізації кожного на основі взаємозв'язків і взаємозалежностей між ними.

Третій рівень - способи, форми і засоби втілення закономірностей здійснення кожного компонента у конкретних педагогічних ситуаціях.

Перший рівень забезпечується під час вивчення педагогіки та психології. У методиці психолого-педагогічні знання актуалізуються у логічній послідовності з виділенням закономірностей і зв'язків між основними поняттями. На основі актуалізованих знань будується методична система.

Психолого-педагогічні знання є основою визначення генезису кожного з компонентів системи, їхнього загального змісту та закономірностей реалізації щодо навчального предмета- природознавства і вікових можливостей його засвоєння молодшими школярами. Ці узагальнені знання складають другий рівень змісту методики. Вони дозволяють орієнтуватися у педагогічних ситуаціях, формулювати педагогічні задачі та знаходити шляхи їхнього розв'язання за допомогою різноманітних способів, форм і засобів. Сукупність конкретно-методичних способів, форм і засобів й особливості їхнього використання залежно від змісту тем навчального предмета і підготовки учнів є третім рівнем розвитку методики.

3.Навчально-методичне забезпечення методики викладання природознавства

Відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти опубліковано нові програми та підручники: «Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи», Програми для середньої загальноосвітньої школи 3-4 класи.

У 1-2 класах вивчається предмет» Я і Україна. На виконання даного предмета виділено по 1 годині на тиждень навчання здійснюється за відповідними програмами і підручниками.

У 3 класі вивчення курсу здійснюється за навчальними програмами з природознавства «Я і Україна: Підручник для 3 класу - 1 год.

У 4 класі навчання здійснюється за програмами «Я і Україна. Природознавство» - 1 год.

Опубліковано серію зошитів з природознавства з друкованою основою призначених для учнів 3-4 класів, які містять навчальний матеріал, що відповідає чинній програмі Міністерства освіти і науки України та Державному стандартові початкової загальної освіти й доповнюють підручник « Я і Україна 3-4 клас» ( Т.М.Байбара, Н.М.Бібік. - К. : Форум).

Опрацьоване «Календарне планування для 3-4 класу на 2008 - 2009 навчальний рік згідно із чинними «Програмами для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи», а також « контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи.

Розроблено творчою групою та рекомендовано Міністерством освіти і науки України « Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Методичні рекомендації / Авторський колектив: Н. М. Бібік , О. Я. Савченко, Т. М. Байбара, М. С. Вашуленко та ін. - К. : Початкова школа, 2003. - 128 с.

Опубліковано для студентів педінститутів навчальний посібник Байбара Т. М. «Методика навчання природознавства в початкових класах».

Організаційна та навчально-виховна робота у 3-4 класах спрямована на формування у молодших школярів вміння вчитися, формування основних компетентностей, яких потребує сучасне життя.

Така діяльність покликана забезпечити подальше становлення особистості учня, створити умови для його самореалізації та розкриття індивідуальних здібностей, приділяти істотну увагу інтелектуальному, моральному та фізичному розвитку учня.

Ці завдання вирішує методика навчання природознавства.

На допомогу учителеві природознавства розроблені конспекти уроків, довідники, словники, позакласні заходи, спостереження та позаурочні роботи.

4. Мета і завдання методики навчання природознавства

Мета методики навчання природознавства досягається через розв'язання конкретних завдань:

- вивчення історичного досвіду розвитку методики навчання природознавства;

- визначення освітніх, розвивальних та виховних цілей природознавства, його місця у системі початкової школи;

- розробку змісту природознавства як навчального предмета, що реалізується в науково-обгрунтованих програмах і підручниках;

- розробку методів, прийомів, засобів наочності та форм організації процесу навчання природознавства, критеріїв їхнього вибору стосовно кожної конкретної педагогічної ситуації;

- розробку системи підготовки майбутнього учителя до організації та керування процесом навчання молодших школярів.

Методика викладання природознавства відноситься до системи педагогічних наук, вона є складовою частиною методики викладання біології та географії.

У процесі навчання нерозривно пов'язані між собою зміст навчання, діяльність учителя і діяльність учнів.

Зміст початкового курсу природознавства має певні особливості, які впливають на процес вивчення даного предмета; отже методика викладання природознавства - наука про систему процесів навчання, виховання і розвитку молодших школярів, що обумовлена особливостями змісту навчального предмета. Вона, як і будь-яка інша методика навчання найчастіше пов'язана із педагогікою як по лінії дидактики так і по лінії виховання. Дидактика визначає загальні закони, принципи і правила навчання, що є обов'язковими і для методики природознавства. Методика природознавства застосовує й конкретизує загально-дидактичні положення відповідно до особливостей навчального матеріалу природничих дисциплін.

Як і усі інші педагогічні науки, дана методика покликана сприяти удосконаленню навчально-виховного процесу з природознавства у початковій школі через розв'язування ряду запитань.

В першу чергу методика природознавства дає відповіді на запитання:

Для чого вивчати навколишню природу учням початкових класів? Отже вона досліджує і розробляє цілі навчання з початкового курсу природознавства у школі відповідно до рівня розвитку суспільства на певному етапі, соціального замовлення, цілей навчання виховання та розвитку молодших школярів із урахуванням особливостей змісту предмета.

Методика викладання природознавства дає також відповіді на запитання:

Чому навчати? Таким чином, вона визначає зміст навчального матеріалу з природознавства у початковій школі, його ідеї, принципи добору фактів та побудови предмета.

Разом з тим методика викладання природознавства дає відповіді на запитання: як навчати, я к виховувати засобами предмета, які методи та прийоми можна ефективно використати для розвиваючого навчання і виховання молодших школярів через зміст природничого матеріалу, які форми навчання доцільні у навчальному процесі із урахуванням особливостей предмета? Методика визначає засоби навчання, виховання та розвитку школярів ( наочні посібники, обладнання).

Для виконання завдань, які стоять перед початковою школою у галузі природничо-наукової освіти, майбутні спеціалісти повинні добре знати програми з природознавства, зміст підручників, їхні основні ідеї та принципи побудови; вміти реалізувати у навчальному процесі виховні завдання, завдання розвитку, трудової підготовки оволодіння методикою використання різноманітних форм, методів, прийомів викладання.

5. Методи дослідження методики навчання природознавства

Кожне методичне дослідження, як правило, включає у себе використання історичного методу, який дозволяє ознайомитися із методичною спадщиною минулих років, вивчити та проаналізувати досягнуте, намітити подальші шляхи вивчення, уточнити цілі і задачі дослідження. Цей метод передбачає старанну роботу з педагогічною, психологічною та методичною літературою.

Велике значення для розв'язання багатьох методичних проблем має стан реального навчально-виховного процесу з природознавства у п0чаткових класах, тобто вивчення масового досвіду учителів.

Провідним методом у вивченні масового досвіду учителів є педагогічне спостереження, коли дослідник спостерігаючи навчальний процес, виявляє творчі досягнення вчителів та типові помилки у викладанні. Зібраний матеріал узагальнюється, теоретично осмислюється і стає досягненням науки.

Для вивчення масового досвіду викладання природознавства використовуються і такі методи, як анкетування учнів та учителів, співбесіда і письмові перевірочні роботи учнів, вивчення шкільної документації. При цьому необхідно чітко виділити мету вивчення досвіду, скласти план вивчення, розробити анкету для учителів.

Важливу роль у методичних дослідженнях займають математичні та статистичні методи. На основі розрахунків та статистичних даних, виявляють і пояснюють складні взаємозв'язки педагогічних явищ.

Центральне місце серед методів дослідження методики природознавства займає педагогічний експеримент - спеціально організована перевірка того чи іншого методу або прийому роботи з метою виявлення його дієвості та ефективності.

Як правило експеримент спрямований на створення нового педагогічного досвіду, в якому істотну роль відіграє сам дослідник. Перш ніж приступити до експерименту, дослідник на основі вивченої літератури і досвіду роботи школи виявляє проблему дослідження, висуває гіпотезу.

Наукова гіпотеза - обумовлене припущення про можливу ефективність того чи іншого методу чи нововведення, що експериментально перевіряється. Як правило експеримент призначають для підтвердження гіпотези

Педагогічний експеримент проводять у двох групах класів - експериментальних та контрольних. У перших перевіряють ефективність нових методик, чи вводять нові елементи знань, а в других - навчання здійснюють без змін.

Учні у експериментальних та контрольних класах повинні бути приблизно рівними за здібностями і рівнем підготовки.

Проводячи педагогічний експеримент все частіше використовують технічні засоби навчання: звукозапис, спостереження відео-зйомка, які дозволяють відтворити фрагменти навчального процесу для вивчення та аналізу.

Поряд із педагогічним експериментом усе частіше використовують і такі методи як психологічне спостереження і психологічний експеримент, які дозволяють виявити психологічні особливості молодших школярів, у ході експериментальної перевірки нововведень і на основі цього вирішувати доцільність їхнього використання у навчально-виховному процесі з природознавства. Заключним етапом методичних досліджень є формування висновків і практичне застосування результатів, які проходять широку перевірку в практиці навчання.

6. Методологічні основи методики викладання природознавства, зв'язок з іншими науками

Методика викладання природознавства як і будь - яка інша наука, розвивається за законами діалектики і науки. Вони дають можливість побачити основні закономірності процесу навчання і виховання школярів; встановити зв'язки між процесом навчання, виховання та розвитком особистості учнів; внутрішні протиріччя між кількістю та якістю методів, що використовують, методичними прийомами і засобами навчання.

Науковий підхід передбачає об'єктивну оцінку педагогічних явищ, аналіз їхнього розвитку із розкриттям їхніх внутрішніх причин і особливостей. Основною умовою функціонування процесу навчання є усунення суперечностей між теоретичним матеріалом і практичними завданнями, що ставлять перед учнями та досягнутим рівнем їхнього розумового розвитку.

Вирішення цих проблем має знаходити відображення перш за все у програмі курсу природознавства, у змісті шкільних підручників із даного предмета, основна ідея яких полягає у розкритті зв'язків неживої природи, життя рослин та тварин, у поясненні впливу усіх компонентів природи на трудову діяльність людини.

Методика викладання природознавства функціонує у тісній співдружності з іншими науками.

Перш за все з біологією і географією, так як зміст шкільного курсу природознавства включає елементи знань, які відображають основи обох наук. Зв'язок із біологією та географією відіграє особливу роль у розробці змісту цього предмету.

В основі змісту та побудови матеріалу курсу природознавства лежать принцип сезонності, який у свою чергу визначає специфіку методики викладання предмета.

Методика викладання природознавства є педагогічною укою, тому вона тісно пов'язана з її основним розділами: дидактикою та теорією виховання, вона розкривається відповідно до її законів і закономірностей.

Цей зв'язок двобічний: методика не тільки базується на загальних положеннях дидактики та теорії виховання, але й збагачує їх виявляючи раціональні шляхи, методи і засоби навчання та виховання у процесі викладання природознавства.

Методика викладання природознавства, досліджуючи проблеми раціональної організації та проведення навчально-виховного процесу в початкових класах, повинна врахувати психологічні особливості вікової групи дітей, які навчаються, тому вона тісно пов'язана із психологією.

Психологічна наука досліджує закономірності мислення, пам'яті уваги молодших школярів, які допомагають виявляти найбільш ефективні методи і засоби навчання та виховання учнів.

Використовуючи ті чи інші методи навчання молодших школярів, неможна не враховувати перевагу конкретно-образного мислення учнів даної вікової групи над абстрактним, нестійкої уваги та інших психологічних особливостей. Тому вчителю необхідно добре знати психологічні закономірності розвитку особистості учнів початкових класів.

Під час навчання учнів природознавству потрібно врахувати фізіологічні особливості їхнього розвитку, тому методика тісно пов'язана з віковою фізіологією та шкільною гігієною.

Методика повинна врахувати дослідження цих наук, щоб зберегти здоров'я дітей.

Отже, методика природознавства вивчається у тісному зв'язку із цілим рядом наук.

Тести для самоконтролю

1. Основним предметом вивчення методики викладання природознавства є:

а) процес навчання учнів початкових класів природознавству, їхнє виховання та розвиток у ході навчання;

б) навчання, виховання та розвиток молодших школярів;

в) форми, методи та засоби навчання.

2. Продовжити речення: «Методика викладання природознавства» функціонує у тісній співдружності з такими науками...

3. Методика викладання природознавства як навчальна дисципліна має на меті:

а) формування спеціаліста у галузі природничо-наукових дисциплін;

б) формування основ професійно-педагогічної майстерності учителя природознавства та початкових класів;

в) формування навичок природоохоронної діяльності .

4.Продовжити речення: „У курсі методики викладання природознавства ”висвітлюються такі аспекти:…

5.Продовжити речення: „Мета методики навчання природознавства досягається через розв'язання таких конкретних завдань…

6. Структура методики викладання природознавства у початковій школі обумовлена:

а) вимогами діючої програми початкової школи та сучасним розвитком у галузі педагогічної науки та природничих дисциплін;

б) вимогами міністерства науки та освіти України;

в) є довільною.

Контрольні завдання

1. Перерахувати з якими науками пов'язана методика викладання природознавства.

2. Визначити методи дослідження методики викладання природознавства.

Лекція № 2

Тема. Психолого-педагогічні основи побудови методичної системи навчання природознавства у початкових класах. Власне педагогічні цілі та зміст курсу природознавства у початкових класах

Ключові терміни: навчання, процес навчання, педагогічні цілі, освітня, розвивальна та виховна мета навчання, методика постановки цільових завдань уроку.

Література до даної теми: 1, 4, 5, 8, 12, 16, 35, 38, 41, 42.

Контроль до теми: тести, письмова робота

План

1 Поняття «навчання», процес «навчання». Компоненти процесу навчання: діяльність учителя; діяльність учнів; зміст навчального предмета

2. Загальна педагогічна ціль курсу природознавства у початковій школі

3.Суть освітньої, розвивальної та виховної мети навчання природознавства

Тести для самоконтролю

Самостійна та індивідуальна робота

1. Поняття «навчання», процес «навчання». Компоненти процесу навчання: діяльність учителя; діяльність учнів; зміст навчального предмета

Процес навчання - це система діяльності, яка створюється для виконання певних суспільних функцій. Основною з них є виховання підростаючого покоління, яке відповідає вимогам суспільства на певному історичному етапі його розвитку. Соціальне замовлення щодо цілеспрямованого формування особистості майбутнього громадянина є власне педагогічною метою школи, яка на сучасному етапі досягається шляхом передачі учням частини соціального досвіду, який відображений у змісті освіти та змісті навчальних предметів.

Навчання - це взаємодія між учителем і учнем з метою передачі учителем певної частини соціального досвіду, який трансформований у навчальному предметі, та засвоєння його учнем.

Процес навчання - це закономірний хід, розвиток якогось явища, послідовна зміна стану у розвитку його елементів.

Найважливішими компонентам процесу навчання є діяльність учителя, яка здійснюється через викладання і педагогічне управління та діяльність учня - учіння. Взаємодія між ними залежить від змісту навчального предмета і відображає специфіку навчання визначаючи рівень відносин: учень - учитель, учень - навчальний предмет, учень - інші учні. Провідним у навчальному процесі з природознавства є відношення між учителем та учнем, тобто між двома видами діяльності: педагогічним управлінням і учінням. Дидактично взаємодія учителя та учня включає в себе єдність педагогічного впливу і активного сприйняття, засвоєння його учнями та власну активність школяра

Учитель за допомогою дидактично опрацьованого навчального матеріалу та засобами навчання цілеспрямовано діє на учнів, організовує їх на навчально-пізнавальну діяльність, керує спілкуванням учнів.

Учні, користуючись різноманітними засобами навчання, дидактичними матеріалами, інструкціями під керуванням учителя оволодівають змістом предмета та різними видами навчально-пізнавальної діяльності. Також учень повідомляє про хід і результати своєї діяльності. Це дозволяє вчителеві контролювати, коригувати й оцінювати її.

Педагогічна взаємодія відбувається як безпосередньо так і опосередковано. У процесі безпосередньої взаємодії учитель і учень разом розв'язують навчальні задачі, а за опосередкованої - поставлені учителем завдання школярі виконують самостійно.

Основою педагогічної взаємодії на уроках природознавства є спілкування. Воно може здійснюватися:

- між учителем та учнем;

- між учителем та групою учнів;

- між учнем та іншими учнями;

У поєднанні зі спілкуванням, та практичною діяльністю, навчальне пізнання може бути джерелом розвитку учня, оскільки перехід від суспільного досвіду в індивідуальний досвід дитини передбачає спочатку співпрацю з учителем. У зв'язку з цим у процесі навчання необхідне спілкування, яке передбачає відносини співпраці та взаємодопомоги, на основі обміну інформацією між учасниками навчального процесу.

Процес навчання - це цілісне явище. Цілісність його зумовлюється єдністю педагогічного управління та учіння, оскільки діяльність учителя не може відбуватися без активної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

2. Загальна педагогічна ціль курсу природознавства в початковій школі

Освітня галузь «Людина і світ» реалізується через навчальний предмет «Я і Україна (Природознавство)», який може вивчатися варіативно: інтегрованим курсом або окремими предметами.

Відповідно до Концепції загальної середньої освіти та Державного стандарту визначені такі основні цілі початкового навчання, як: всебічний розвиток та виховання особистості; формування мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок; формування бажання і вміння вчитися.

Вимоги суспільства до освіти, тобто загальні цілі, втілюються у зміст навчальних предметів, який визначається як педагогічна модель соціального замовлення. У зв'язку з цим певна логічно завершена частина змісту передбачає реалізацію конкретних власне педагогічних цілей . Особливість їхнього визначення полягає у реалізації змісту предмета на власне педагогічні цілі з урахуванням конкретної педагогічної ситуації та з обов'язковим співвідношенням з цілями інших рівнів у їхній ієрархічній системі.

Досягнення власне педагогічних цілей здійснюється певним порядком, певною послідовністю у педагогічній взаємодії учителя та учнів. Ця послідовність визначається логікою процесу учіння . Сутність її полягає у поетапному русі школярів від незнання до знання шляхом оволодіння певної частини змісту навчального предмета. Оволодіння знаннями та способами дій це складний процес пізнавальної діяльності школярів, який охоплює процеси засвоєння знань, умінь, навичок та застосування їх із різним рівнем самостійності учнів. Будь-яка діяльність здійснюється за умови спонукання її відповідними потребами та конкретними мотивами.

Учитель повинен осмислити власне педагогічні цілі та конкретні завдання, трансформувати їх у навчально-пізнавальні цілі й завдання учня з урахуванням його потреб та реально діючих мотивів.

Першим етапом цілісного процесу навчання є постановка учителем цілей і завдань та усвідомлення їх учнями. А також здійснення загальної мотивації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Наступні етапи утворює безпосередня діяльність школярів - засвоєння та застосування знань, умінь і навичок.

Кожен навчальний предмет повинен стати не лише метою навчання, але насамперед засобом виховання і розвитку учня. Це потребує розвиваючого і діяльнісного характеру організації навчально-виховного процесу з природознавства.

Організація навчання з природознавства пов'язана із чітким усвідомленням освітньої, розвивальної та виховної мети. Вона визначається державними стандартами та документами уряду України.

Змістом початкової освіти також передбачені уміння, навички та способи діяльності дитини. Процес формування особистості школяра має свої закономірності, які зумовлюють ефективність його практичного здійснення та виражається у таких положеннях:

1. Особистість, що розвивається, формується тільки у процесі активної діяльності;

2. Процес формування особистості повинен супроводжуватися проявом високого гуманізму та поваги до дітей у поєднанні з високими вимогами до них;

3. У процесі формування особистості необхідно:

- розкрити перед учнями перспективи їхнього зростання;

- створити для них ситуації успіху;

- виділити позитивні якості школяра;

- урахувати вікові та індивідуальні особливості;

- постійно залучати до спільної діяльності з іншими учнями;

- сприяти виникненню потреб у самоудосконаленні, самореалізації й самовихованні.

Правильне визначення власне педагогічних цілей - одна із умов, що дозволяє свідомо організувати і керувати процесом навчання. Тому ефективність педагогічної діяльності значною мірою залежить від здатності учителя до ціле покладання, яке передбачає настанову на точне визначення цілей та правильний опис із використанням різних засобів. Цілі повинні відображати конкретні зміни у освіті, розвитку й вихованні особистості кожного школяра, які відбуваються у процесі навчання різних рівнів.

Досягнення власне педагогічних цілей здійснюється у результаті навчально-пізнавальної діяльності учнів. Здібність учителя до ціле покладання включає уміння трансформувати власне педагогічні цілі у навчально-пізнавальні цілі учнів.

3. Сутність освітньої, розвивальної та виховної мети навчання природознавства

Освітня мета природознавства полягає у формуванні системи уявлень та понять про предмети, процеси та явища природи; взаємозв'язки організмів із живою та неживою природою; особливості їхнього росту та розвитку; умінь спостерігати, визначати, розпізнавати, планувати й проводити дослідження та практичні роботи; аналізувати та порівнювати окремі об'єкти, явища природи; користуватися образотворчими засобами наочності; доглядати за рослинами та тваринами куточка живої природи.

Розвивальні цілі передбачають: розвиток інтелектуальних здібностей через оволодіння уміннями та прийомами розумової діяльності (сприйняття, уява, мислення, пам'ять, мовлення, аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, виділення головного, другорядного, узагальнення, висновки); створення умов для індивідуального розвитку школяра; здатності до творчості, спостережливості, самовираження; реалізацію компетентнісного підходу до змісту освіти; формування універсальних компетентностей.

Виховні цілі навального процесу з природознавства реалізуються через виховання засобами навчального предмета особистісних якостей школяра (етичних, санітарно-гігієнічних, трудових, фізичних), його патріотизму, екологічної культури, наукового світогляду, естетичних норм та цінностей.

Плануючи урок, учитель повинен чітко визначити завдання навчання, виховання та розвитку, віднаходити найефективніші способи активізації пізнавальної діяльності школярів упродовж усього уроку.

Тести для самоконтролю

1. До власне педагогічних цілей навчання природознавства відносять:

а) загальнодидактичні та спеціальні цілі;

б) освітні, виховні та розвивальні цілі;

в) загальодидактичні та виховні.

2. Продовжити речення: « Освітня мета природознавства полягає у формуванні системи уявлень та понять про …

3.Методика визначення цілей до окремих уроків залежить від:

а) типу уроку, навчального обладнання, змісту уроку, рівня підготовленості учнів;

б) змісту програми, змісту підручника, структури уроку, рівня підготовленості учнів;

в) наявного обладнання, змісту уроку, змісту програми, структури уроку.

4. Продовжити речення: «Розвивальні цілі передбачають: …

5. Організація навчально-виховного процесу з природознавства визначається:

а) Державним стандартом, документами уряду України;

б) підручником та навчальною програмою;

в) навчальним планом та підручником.

6. У Державному стандарті визначені такі цілі початкового навчання:

а) освітні, виховні, розвивальні;

б) виховні, навчальні;

в) освітні, наукові, екологічні.

Самостійна та індивідуальна робота

1.Розробити педагогічні цілі до 3-4 уроків у межах окремої теми чи розділу навчальної програми.

2.Скласти педагогічну ціль до окремої теми природознавства.

Лекція № 3

Тема. Засоби наочності та навчальні посібники у процесі навчання природознавства

Ключові терміни: засоби навчання та обладнання навчального і загального призначення, натуральні засоби навчання, зображувальні засоби навчання, прилади, пристосування, матеріали, комп'ютерна техніка, SMART-дошка, екскурсійне обладнання, текст, позатекстові компоненти, підручник, зошит з природознавства

Література до даної теми: 1, 2, 10, 13, 20, 22, 25, 29, 31, 48, 50.

Контроль до теми: тести. письмові завдання

План

1. Принцип наочності у навчанні

2. Класифікація засобів навчання, дидактичні вимоги до них

3. Натуральні засоби навчання

4. Зображувальні засоби навчання

5. Технічні та комп'ютерні засоби навчання

6. Прилади, пристосування та матеріали

7. Підручники і зошити з природознавства. Їхня структура

Тести для самоконтролю

Самостійна робота

1. Принцип наочності у навчанні. класифікація засобів навчання

Важливою умовою удосконалення навчально-виховного процесу з природознавства у сучасній початковій школі є використання засобів навчання і обладнання навчального та загального призначення.

У зв'язку із особливостями психічного розвитку та наочно-образного характеру розумової діяльності учнів початкових класів, уявлення про предмети і явища природи у них потрібно формувати на основі використання різноманітних засобів навчання.

Краєзнавчий матеріал, естетична та яскрава наочність сприяють стимулюванню пізнавальних інтересів, довільної уваги, позитивних емоцій у молодших школярів.

Вдало використані вчителем засоби навчання на уроках природознавства сприяють розвитку в учнів початкових класів уміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати. Вони формують навички проведення нескладних дослідів, вирощування рослини, догляду за дрібними тваринами, а також сприяють реалізації основних дидактичних принципів.

Засоби навчання та навчальне обладнання з природознавства класифікують та об'єднують у такі групи:

Засоби навчання та обладнання відділу природознавства:

- Зображувальні засоби навчання

- Натуральні засоби навчання

- Екранно-звукові засоби навчання

Допоміжне обладнання:

- Навчально-дослідна ділянка

- Екскурсійне обладнання

- Куточок живої природи

- Географічний майданчик

- Лабораторне обладнання

2.Натуральні засоби навчання

Натуральні засоби навчання відіграють провідну роль у вивченні природознавства. Їх поділяють на об'єкти живої та неживої природи. Серед предметів живої природи є живі й фіксовані. До живих відносять дерева, кущі, трав'янисті рослини, тварини. До фіксованих - колекції, гербарії, опудала, препарати, мумії, скелети.

Об'єкти неживої природи представлені колекціями ґрунтів, гірських порід, корисних копалин, та продуктів їхньої переробки.

3. Зображувальні засоби навчання

Зображувальні наочні засоби використовують здебільшого тоді, коли немає можливості використати живі об'єкти.

Зображувальні засоби навчання:

· Таблиці

· Муляжі

· Моделі

· Репродукції

· Дидактичний матеріал

· Карти стінні

· Кольорові ілюстрації

4.Технічні та комп'ютерні засоби навчання

Великі навчальні можливості мають технічні засоби навчання. У початковій школі широкого застосування набули відео та аудіо техніка. За допомогою відеофільмів учитель може продемонструвати різні предмети, явища і процеси природи у русі та взаємозв'язках.

З метою активізації навчально-виховного процесу, створення навчальних та ігрових ситуацій у початковій школі все більшого поширення набувають інтерактивні уроки із застосуванням SМАRТ - дошки. Використання SМАRТ - дошки сприяє кращому запам'ятовуванню, відтворенню навчального матеріалу, стимулює пізнавальні інтереси, посилює мотиваційну сферу школяра.

Зручні у використанні діафільми. Вони мають значну перевагу над картинами. Їх демонструють повністю або окремими фрагментами залежно від мети уроку. За допомогою діафільмів можна показати предмети у збільшеному вигляді, певній логічній послідовності та зв'язках, а також відтворити зображення тварин, рослин та предметів неживої природи.

Для кодоскопа добирається серія транспарантів, зображення яких проектується на екран чи дошку. За допомогою сучасної техніки можна копіювати малюнки із шкільних підручників, науково-популярної літератури та демонструвати у ході уроку.

За допомогою епідіаскопа демонструють листівки, марки, гербарії, рослини, колекції.

У початковій школі все ширшого застосування набуває комп'ютерна техніка. Її учителі успішно використовують на уроках природознавства та під час позакласних занять. Яскраві навчальні фільми розкривають зміст багатьох тем та сприяють образному мисленню молодших школярів.

5. Прилади, пристосування та матеріали

Важливу роль у забезпеченні навчально-виховного процесу з природознавства відіграє допоміжне обладнання. Це прилади та пристосування, матеріали і препарати, інструменти, хімічний посуд. Їх використовують під час виконання різноманітних дослідів на предметних уроках, екскурсіях, позаурочних заняттях, практичних роботах, а також під час виконання домашніх завдань.

Екскурсійне обладнання використовують для проведення дослідів та практичних робіт безпосередньо у природі. З його допомогою учні досліджують і вивчають склад та властивості ґрунту, виготовляють гербарії, колекції, різноманітні композиції з природного матеріалу.

У куточку живої природи діти виконують досліди, доглядають та спостерігають за представниками рослинного і тваринного світу.

На географічному майданчику працюють з вимірювальними приладами та пристроями, проводять систематичні спостереження за зміною висоти Сонця упродовж року, за силою та напрямом вітру, температурою, опадами, тиском, вологістю повітря.

Комплексне використання усіх засобів навчання на уроках, екскурсіях, позаурочних та позакласних заняттях дає можливість учителеві сформувати в учнів необхідні навчальні досягнення та отримати добрі результати у навчально-виховному процесі з природознавства.

6.Підручники і зошити з природознавства. Їхня структура

Підручник - це книга, в якій викладаються основи знань із певного навчального предмета відповідно до цілей навчання, програми та вимог дидактики.

Зміст підручника складають з урахуванням сучасних досягнень науки і культури. У ньому фіксують обсяг і систему знань, які необхідні для обов'язкового вивчення.

Для молодшого школяра підручник - основне джерело навчальної інформації. Він сприяє розвитку мислення, пам'яті, мовлення, вміння самостійно працювати з навчальною книгою. Сучасний підручник природознавства виконує розвивальну, інформаційну, мотиваційну та пізнавальну функції, спонукає учнів до самоосвіти, має чітку структуру, яскраві ілюстрації, кольорові та шрифтові виділення.

Підручник природознавства складається з окремих структурних компонентів.

Структурний компонент підручника - це необхідний елемент шкільного підручника, який має певну форму, виконує певну навчальну функцію та перебуває у тісному взаємозв'язку з іншими елементами даного підручника. У структурі підручника з природознавства виділяють дві основні частини - текст та позатекстові компоненти.

Текст - це літературний або інший твір чи його уривок для читання та аналізу. Залежно від його змісту та використання у навчальному процесі виділяють основний, додатковий та пояснювальний текст.

Основний текст включає систему понять, засобами яких розкривається зміст навчального матеріалу, він може бути описовим або роз'яснювальним.

Додатковий текст містить документально-хрестоматійні матеріали, звернення до учнів та матеріал, який необов'язковий для запам'ятовування.

Пояснювальний текст включає словники, роз'яснення, примітки.

До позатекстових компонентів підручника відносять ілюстрації, апарат організації засвоєння та апарат орієнтування.

Ілюстрація - це зображення у підручнику або журналі, що пояснює або доповнює зміст тексту. Ілюстраціями є малюнки, фотографії, фотомонтажі, репродукції, фотосхеми, плани, карти.

Апарат організації засвоєння складається із запитань, завдань, відповідей, таблиць, показчиків та інструктивних матеріалів.

Апарат орієнтування це - вступ, передмова, зміст, символи орієнтування, рубрикації, виділення у тексті (шрифтові, кольорові), бібліографія.

Методичний апарат підручника становлять запитання і завдання різноманітного значення. Ряд запитань мають репродуктивний характер і сприяють відтворенню змісту статей підручника. Вони допомагають учням повторити і закріпити отримані знання. Інші - спрямовують учнів до активної пізнавальної діяльності, розвивають мислення, уміння порівнювати, знаходити істотні та загальні ознаки предметів та явищ, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Є питання, які вимагають застосування знань у нових навчальних ситуаціях (виконання практичних робіт, дослідів, доведення).

Значну роль у засвоєнні змісту навчального матеріалу з природознавства відіграють навчальні посібники.

Як доповнення до шкільного підручника, з метою стимулювання пізнавальних інтересів, поглиблення та розширення знань учнів створюються навчальні посібники. Значення посібників зростає у зв'язку із посиленням уваги до самостійної роботи учнів з природознавства.

Навчальний посібник - це книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить нові, додаткові та цікаві відомості. До навчальних посібників з природознавства належать енциклопедії, атласи, довідники, словники, хрестоматії, визначники, контурні карти.

Підручник «Я і Україна. Природознавство» має інтегрований характер. Його зміст розкривається системою біологічних, географічних, хімічних, фізичних та астрономічних понять.

Для успішного оволодіння змістом підручника в учнів потрібно сформувати такі уміння:

v аналізувати, порівнювати, виділяти істотне, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, класифікувати;

v використовувати підручник та навчальні посібники як джерело нової інформації;

v цілеспрямовано заучувати та переказувати зміст, пригадувати прочитане, складати план, знаходити відповіді;

v відтворювати образи реальних об'єктів та явищ природи за текстом, ілюстраціями.

Роботу над формуванням умінь працювати з підручником слід розпочинати із вивчення його основних структурних елементів.

Спочатку потрібно ознайомити учнів з підручником, розповісти про авторів, його мету, зміст, особливості будови.

Наступний крок - це опрацювання апарату орієнтування. Учні вивчають вступ, передмову, визначають разом з учителем основні завдання навчального предмета, розглядають символи орієнтування, знаходять їх у підручнику, дізнаються про значення.

Учитель звертає увагу учнів на кольорові та шрифтові виділення розділів, тем, термінів, пояснює їх.

Під час ознайомлення зі змістом підручника, у якому відображено загальний план розміщення навчального матеріалу, учитель організовує з учнями вправи на знаходження назви статті, заголовків окремих тем, розділів, сторінок.

До текстів підручника розроблено питання, завдання, таблиці, які становлять апарат організації засвоєння. Вони спрямовані на свідоме сприйняття учнями змісту навчального матеріалу.

Важливу навчальну роль виконують ілюстрації. Вони становлять своєрідну навчальну інформацію. Учнів необхідно навчити прийомам використання ілюстрацій.

Під час опрацювання ілюстрацій учитель зосереджує увагу дітей на малюнках, скеровує їхнє сприйняття, навчає розглядати, порівнювати, виділяти істотні ознаки, класифікувати, знаходити у тексті опис рослин чи тварин

Робота з ілюстраціями підручника здійснюється комплексно, у поєднанні із роботою над текстом, натуральними та зображувальними засобами.

Під час розгляду ілюстрацій вчитель пропонує учням завдання:

v розглянути уважно малюнок, розказати, що зображено на ньому;

v охарактеризувати окремі об'єкти, описати їхню будову;

v порівняти об'єкти, зображені на одній чи кількох ілюстраціях;

v віднайти схожі та відмінні ознаки;

v порівняти зображене на ілюстрації з описом у підручнику.

Сучасний підручник природознавства повинен поступово готувати дітей до самонавчання, створювати установку на самоорганізацію й самоаналіз інтелектуальної праці. Важливими у даному аспекті є різні способи опрацювання текстів.

Організовуючи роботу учнів над текстом підручника, потрібно дотримуватися таких основних вимог:

v матеріал статті повинен бути викладений доступно, логічно та послідовно;

v перед опрацюванням тексту підручника необхідно зацікавити учнів, створити навчальну ситуацію, поставити проблемне запитання, запропонувати розгадати кросворд, розглянути предмети, про які буде мова у тексті.

Методика роботи з текстом залежить від його змісту, складності навчального матеріалу, вікових та психологічних особливостей учнів, рівня їхніх знань та мети, якої хоче досягнути учитель.

Під час опрацювання тексту вчитель демонструє учням таблиці, колекції, ілюстрації, натуральні об'єкти. Важливим прийомом є актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Потрібно вміло використати досвід школярів для застосування їхніх знань у нових навчальних та життєвих ситуаціях.

Розпочати роботу над текстом можна із таких простих завдань:

v прочитати абзац статті, розказати про що у ньому написано;

v знайти незрозумілі слова, пояснити їхнє значення;

v добирати заголовок на даний абзац тощо.

У подальшому робота над текстом ускладнюється. На основі попередньо сформованих умінь діти переходять до опрацювання текстів більших за обсягом. Під керівництвом учителя школярі виконують роботу у такій послідовності:

v читання всієї статті вголос;

v поділ тексту на смислові частини;

v підбір заголовку до кожної частини;

v написання плану статті;

v розповідь учнів за складеним планом;

v робота над новими термінами;

v знаходження у тексті відповідей на запитання;

v виконання дослідів за інструкціями підручника;

v проведення спостережень;

v заповнення систематичних таблиць;

v малювання схем, графіків.

Роботу учнів з текстом підручника доцільно проводити як під час опрацювання нового навчального матеріалу, так і на етапі його закріплення, а також у процесі виконання домашніх завдань.

Це сприяє виробленню в учнів умінь:

v логічно та послідовно будувати свою розповідь;

v порівнювати;

v аналізувати;

v систематизувати;

v класифікувати;

v виділяти основну думку в прочитаному;

v ділити текст на смислові частини;

v складати план прочитаного;

v знаходити необхідну інформацію;

v працювати із словником нових термінів;

використовувати набутий досвід у різноманітних навчальних та соціальних ситуаціях.

Організована таким чином пізнавальна діяльність передбачає активну участь школярів у навчально-виховному процесі з природознавства, враховує особливості учнів різних психологічних типів та стилів навчання, стимулює і розвиває пізнавальні інтереси, спрямовує навчання на окрему особистість.

Тести для самоконтролю

1.Натуральні засоби навчання класифікують на:

а) об'єкти живої природи, об'єкти неживої природи;

б) гербарії, колекції, препарати;

в) моделі, муляжі, прилади.

2.Об'єкти неживої природи це:

а) дерева, кущі, трав'янисті рослини;

б) моделі, муляжі, препарати;

в) колекції ґрунтів, гірських порід, корисних копалин та продуктів їх переробки.

3.До фіксованих предметів живої природи відносять:

а) колекції, гербарії, опудала, препарати, мумії;

б) гірські породи, корисні копалини, гербарії;

в) дерева, кущі, трав'янисті рослини.

4.Допоміжне обладнання з природознавства це:

а) прилади. пристосування, матеріали і предмети, інструменти, хімічний посуд;

б) гербарії, колекції, моделі, муляжі, таблиці;

в) препарати, опудала, мумії, предмети, інструменти.

5.Серед предметів живої природи розрізняють:

а) живі та фіксовані;

б) колекції, гербарії, моделі;

в) муляжі, препарати, гербарії.

6.До зображувальних наочних посібників відносять:

а) гербарії, колекції, моделі, таблиці;

б) таблиці, муляжі, моделі, карти, дидактичні матеріали, ілюстрації;

в) опудала, колекції, моделі, таблиці.

7.До об'єктів живої природи відносять:

а) тварини, опудала, препарати;

б) тварини, трав'янисті рослини, дерева, кущі;

в) колекції, дерева, трав'янисті рослини, дерева, кущі.

8.Географічний майданчик з його обладнанням та вимірювальними приладами використовують:

а) для виконання дослідів;

б) для вимірювань, демонструвань;

в) для ведення систематичних спостережень.

Самостійна робота

1.Скласти фрагмент уроку природознавства, розкрити методику використання засобів навчання на різних його етапах.

2.Виготовити дидактичні картки до окремих уроків.

Лекція № 4

Тема: Методи навчання природознавства. класифікація методів навчання природознавства. бесіда, розповідь

Ключові терміни: дидактична сутність та структура методу, структура методу навчання, загально-дидактичний метод, прийом, конкретно-предметний метод, класифікація методів, методи навчання за рівнем пізнавальної самостійності, інформаційно-рецептивний метод, спонукально-репродуктивний метод, метод проблемного викладу, головні критерії вибору методів, бесіда, розповідь.

Література до даної теми: 4, 7, 12, 14, 25, 30, 35, 41

Контроль до теми: тести. письмові завдання

План

1. Дидактична сутність та структура методу навчання

2. Класифікація методів навчання природознавства з урахуванням їхньої внутрішньої і зовнішньої сторін та логіки пізнавальної діяльності учнів

3. Функції методів навчання

4. Характеристика методів та прийомів навчання природознавства

5. Словесні методи навчання

Тести для самоконтролю

Контрольні завдання

1. Дидактична сутність і структура методу навчання

Педагогічний процес являє собою поєднання педагогічної діяльності учителя і навчальної діяльності учнів. Під методом навчання логічно слід розуміти спосіб передачі знань учителем та одночасно спосіб їхнього засвоєння учням.

Метод навчання це упорядковані способи взаємозв'язаної діяльності учителя і учнів, які спрямовані на вирішення; навчально-виховних завдань. Отже метод навчання поєднує дві взаємозв'язані сторони: діючу - вчителя і сприймаючу - учнів.

У філософській літературі метод характеризується як спосіб досягнення мети, як упорядкована діяльність, що спрямована на об'єкт.

Спосіб діяльності розглядається як система послідовних дій, які забезпечують досягнення визначеної мети. Отже метод - це система цілеспрямованих дій , направлених на об'єкт діяльності.

Спосіб діяльності реалізується за допомогою розумових, практичних та предметних засобів. Кожна дія здійснюється відповідними засобами, необхідними не тільки для її виконання, але і для контролю та регулювання, і має три компоненти: моторний сенсорний і центральний, функції яких - виконання, контроль та регулювання дії.

Результат способу діяльності залежить тільки від суб'єкта, його знань, умінь.

У процесі навчання об'єктом діяльності учителя (суб'єкта) є учень, клас, а предметом - навчально-пізнавальна діяльність кожного школяра. Власне педагогічною метою діяльності учителя є всебічний розвиток особистості учня, що досягається тільки у результаті навчально-пізнавальної діяльності дитини.

Педагогічна мета діяльності учителя досягається під час взаємодії з учнем. Учитель визначає дидактичні цілі і підлі своєї діяльності, аналізуючи зміст навчального предмета. Вони передбачають формування в учнів елементів знань та умінь їх застосовувати, розвиток психічних процесів та якостей особистості кожної дитини.

Зміст управлінської діяльності учителя визначається об'єктивними механізмами процесу оволодіння школярами змістом навчального предмета та внутрішніми можливостями дітей.

Способи діяльності учителя та діяльності учня не розглядаються незалежно, вони завжди взаємопов'язані і взаємозумовлені.

Реалізація кожного методу у здійсненні навчання, виховання й розвитку молодших школярів пов'язані насамперед з реалізацією об'єктивного змісту навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі оволодіння певним змістом навчального предмета та взаємодію вчителя, учня, колективу.

2. Класифікація методів навчання природознавства з урахуванням їх внутрішньої і зовнішньої сторін та логіки пізнавальної діяльності учнів

На сучасному етапі розвитку шкільної практики при вивченні природознавства розроблені й широко використовуються різноманітні методи навчання. Слід відмітити , що у сучасній дидактиці виділяють кілька класифікацій методів:

- за джерелами отримання знань та взаємопов'язаної діяльності учнів і вчителя;

- за рівнями пізнавальної самостійності учнів;

- за характером дидактичних завдань.

Дидакти вважають, що класифікація методів за джерелами отримання знань визначається за зовнішніми ознаками, а процес навчання здійснюється за внутрішніми законами та закономірностями, які й повинні бути відображені у класифікації методів навчання, тому ця класифікація має певні недоліки.

Внутрішніми показниками, на думку М. М. Скаткіна та І. Я. Лернера, являються рівні пізнавальної самостійності учнів, які дають підставу виділити наступні п'ять груп методів навчання:

- пояснювально-ілюстративні;

- репродуктивні;

- методи проблемного викладу;

- частково-пошуковиі, або евристичниі методи;

- дослідницькі методи.

Але, як відмічають дидакти, неправомірно відвертати увагу від зовнішньої сторони методів навчання, бо тільки через неї вчитель може керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Класифікація за джерелом знань є найбільш простою та широко відомо формою і включає такі методи як:

1) словесні

2) наочні

3) практичні.

У першій групі методів джерелом знань є слово, у другій - показ, а у третій - практична робота.

При використанні методів першої групи учні отримують знання у словесній формі із повідомлень учителя або з книг. У разі потреби використовується відповідна наочність. До даної групи можна віднести розповідь, бесіду, пояснення, читання підручника. Діяльність учнів полягає у слуханні осмисленні знань і наступних усних чи письмових відповідях. Отже, слово тут має вирішальне значення.

...