Методика викладання природознавства

При використанні методів другої групи головним джерелом знань виступає показ, демонстрація предметів, речовин. Слово учителя лише спрямовує логіку мислення. Учні на основі спостережень осмислюють факти, роблять відповідні висновки, набувають нових знань, а іноді і умінь. За даних методів основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається провідником навчального процесу.

При використанні третьої групи методів навчання учні отримують знання переважно у процесі практичної діяльності під час лабораторних та практичних занять, екскурсій, слово учителя відіграє інструктивне значення, воно розкриває мету та завдання роботи. Учитель перевіряє хід роботи, керує пізнавальним процесом.

У своїх відповідях учні пояснюють хід роботи, демонструють її результати, роблять висновки.

Класифікація методів на словесні, наочні та практичні дещо штучна. Усі названі групи методів тісно пов'язані між собою і не завжди можна виділити між ними чіткі межі.

Застосування різних методів навчання перш за все, повинно бути спрямоване на стимулювання самостійного мислення учнів. Без збудження мислення не може бути розуміння, а отже свідомого засвоєння знань.

3. Функції методів навчання

Функції словесних методів:

· Навчальна

· Організаційна

· Виховна

· Контролююча

· Розвиваюча

При формуванні структури методів навчання необхідно враховувати їхні функції.

4. Характеристика методів та прийомів навчання природознавства

Кожен метод навчання має свою структуру. Він може включати кілька методичних прийомів.

Методичний прийом - це елемент того чи іншого методу, який виражає певну дію вчителя та учнів у процесі навчання.

Прийомами вважають відповідні види робіт з навчальними засобами: таблицями, картами, натуральними об'єктами, муляжами, малюнками учителя на дошці, демонстраціями екранних засобів навчання, шкільних дослідів, роботу в зошиті з друкованою основою. Усі прийоми залежно від навчальної мети уроку, вчитель узгоджує із основними методами.

Наприклад, застосовуючи метод бесіди, учитель використовує для створення проблемної ситуації навчальні таблиці, натуральні об'єкти, технічні засоби навчання. У процесі розповіді учитель поступово замальовує схему об'єкта на дошці, демонструє транспаранти кодоскопу , що сприяє підвищенню активізації навчання.

Кожен метод за певних умов може бути прийомом того чи іншого методу.

Наприклад, розповідь, пояснення, або бесіда можуть бути використані при вивченні одних тем як методи навчання і включати різні прийоми, а під час лабораторного та практичного занять відігравати роль прийомів.

Ефективність процесу навчання великою мірою залежить від вдалого вибору методів, умілого поєднання прийомів.

Для стимулювання мислення і пізнавального інтересу учнів молодших класів при вивчені природознавства застосовують різноманітні прийоми. Головним з них є збагачення навчального матеріалу новими цікавими фактами, які відсутні у підручнику, здійснення проблемного підходу до навчання, використання елементів цікавого, читання уривків з художньої літератури, науково - популярної, прислів'їв, приказок, демонстрування різних видів натуральних об'єктів, колекцій, опудал, діапозитивів. слайдів.

Різні види унаочнення стимулюють пізнання, конкретизують пізнавальні об'єкти, створюють умови формування уявлень.

Необхідною умовою навчання є правильне поєднання різних навчальних прийомів, які зможуть забезпечити навчальний і виховний ефект. Кожен метод на уроці забезпечується багатьма методичними прийомами. Цю різноманітність прийомів можна систематизувати у відповідні групи:

- логічні;

- організаційні;

- технічні.

Логічні-прийоми збудження і розвитку пізнання, виявлення істотних ознак об'єктів, або явищ, порівняння об'єктів (виявлення і відмінних рис) висновки, узагальнення. Ці прийоми забезпечать розвиток мислення учнів, самостійність їх роботи.

Організаційні прийоми - спрямовують увагу на сприймання і роботу учнів. Сюди належать індивідуальні, фронтальні, групові види проведення робіт; різні типи завдань.

До технічних належать прийоми, якими досягається підготовка робочого, місця, використання різного обладнання, допоміжних матеріалів і засобів поводження з об'єктами , що вивчаються. Варіанти поєднання різких прийомів можуть бути різними, залежно від змісту навчального матеріалу.

5. Словесні методи навчання природознавства

Словесні методи навчання є дуже важливими у початковій школі. Учитель застосовує їх з метою усного викладу навчального матеріалу, для створення проблемних та навчальних ситуацій, а також для активізації пізнавальної діяльності та логічного мислення молодших школярів на уроках природознавства.

Під час словесних методів знання учням передаються через слово і підкріплюються ілюстрацією наочних засобів у ході пояснення навчального матеріалу вчителем. При словесних методах наочність є ілюстрацією до слова вчителя або засобом підсилення образності його розповіді. Діяльність учнів виражається переважно у слуханні, осмисленні та усних чи письмових відповідях.

До словесних методів навчання належать: бесіда, розповідь, пояснення, читання статей підручника чи довідкової літератури

БЕСІДА - це діалог учителя й учня. Вона проводиться за наперед продуманим планом і реалізує певну навчально-виховну мету. Цілеспрямованість бесіди визначається тими питаннями, які потрібно розкрити, актуалізувавши знання учнів. З бесіди учні під керівництвом учителя повинні зробити висновки та узагальнення.

У початкових класах бесіду можна застосовувати на основі раніше вивченого матеріалу - під час екскурсій, спостережень, дослідів, практичних та лабораторних робіт; за планом, картою, ілюстраціями, підручником, екранними засобами, натуральними посібниками.

Бесіди проводять на різних етапах уроку. За дидактичними функціями вони можуть бути підготовчими, пояснювальними, контролюючими, підсумковими.

Підготовча бесіда сприяє актуалізації тих знань учнів, які стануть опорою в процесі опрацювання нової теми уроку.

Пояснювальна бесіда спрямована на організацію та засвоєння нового навчального матеріалу через діалогічне спілкування учителя з учнями.

Підсумкова бесіда проводиться як під час засвоєння змісту окремої частини навчального матеріалу, так і після опрацювання всієї теми. Вона виконує також функцію узагальнення, систематизації і підсумку вивченого.

Контрольно-перевірною бесідою вчитель фронтально перевіряє якість та рівень засвоєння навчального матеріалу на уроках природознавства. Школярам пропонуються питання як репродуктивного, так і творчого характеру. Цінними є питання на знаходження причинно-наслідкових зв'язків, на визначення, порівняння, узагальнення, класифікацію та систематизацію.

Евристична бесіда відбувається під керівництвом учителя за наперед продуманими і спланованими питаннями і завданнями - від їхньої постановки, аж до поетапного вирішення.

За способом мислення бесіди поділяють на індуктивні та дедуктивні.

Індуктивна бесіда проводиться на основі поставлених учителем конкретних взаємопов`язаних між собою запитань, які спрямовують мислення учнів від простого до складного, від конкретного до загального.

Дедуктивна бесіда будується на раніше засвоєних учнями знаннях і вміннях, з метою спрямування їхнього мислення від загальних понять до конкретних. Такі бесіди проводяться найчастіше на узагальнюючих і підсумкових уроках.

РОЗПОВІДЬ - це монологічна форма усного викладу навчального матеріалу. У початкових класах найбільш поширеними є описова розповідь, художня, розповідь з елементами бесіди, розповідь - пояснення.

Під час описової розповіді дається чітка й конкретна інформація про предмети і явища природи, їхні ознаки і властивості.

Художня розповідь використовується під час образної характеристики навколишнього середовища, природних угруповань, сезонних явищ, рослин, тварин та окремих об'єктів природи.

Розповідь з елементами бесіди проводиться під час демонстрування наочних засобів, а також тоді, коли вчитель може спиратися на знання учнів, які вони отримали під час спостережень, екскурсій, практичних та лабораторних робіт.

Пояснення - це послідовний логічний виклад змісту навчального матеріалу на основі аналізу предметів, явищ, процесів, способів дій під час спостережень, дослідів, практичних робіт. Цей метод поєднується з інструкцією, за допомогою якої вчитель скеровує самостійну пізнавальну діяльність учнів під час проведення дослідів, лабораторних та практичних робіт з природознавства.

Основним джерелом знань словесних методів є слово. Учні набувають знань, слухаючи вчителя, з підручника або з книг.

Тести для самоконтролю

1.Словесні методи є важливим джерелом знань, учитель застосовує їх …

2.Функції словесних методів:

а) навчальна, виховна, контролююча, розвиваюча, організаційна;

б) самоосвітня, контролююча, організаційна;

в) самоосвітня, організаційна, мотиваційна.

3. Бесіда - це …

4. Види розповіді:

а) описова, художня, розповідь з елементами бесіди, пояснення;

б) підготовча, пояснювальна, підсумкова, евристична;

в) пояснення, дедуктивна, підсумкова.

5. До словесних методів належать …

а) ілюстрування, розповідь, пояснення;

б) бесіда, розповідь, пояснення, читання статей;

в) розповідь, ілюстрування, демонстрування, бесіда.

6. Під час використання словесних методів діяльність учнів виражається переважно …

7. Розповідь - це …

8. Види бесіди:

а) підготовча, пояснювальна, підсумкова, контрольна, евристична, індуктивна, дедуктивна;

б) художня, описова, розповідь з елементами бесіди, дедуктивна;

в) підсумкова, контрольна, пояснення, художня.

Контрольні завдання

1.Розробити фрагмент уроку природознавства, розкрити методику використання розповіді.

2.Розробити питання і завдання для індивідуальної перевірки навчальних досягнень учнів

3.Розробити питання і завдання для фронтальної перевірки навчальних досягнень учнів.

Лекція № 5

Тема: Методи навчання природознавства. Спостереження, дослід, практична робота як методи навчання

Ключові терміни: практичні методи навчання, спостереження, практична робота, лабораторна робота, дослід, прийоми розпізнавання та визначення об'єктів, куточок живої природи, географічний майданчик, шкільна навчально-дослідна ділянка.

Література до даної теми: 10, 12, 15, 22, 30, 32, 37

Контроль до теми: тести, письмові завдання

План

1.Спостереження, дослід, практична робота як методи вивчення природи

2.Методика організації та проведення спостережень

3.Дослід. Дидактичні цілі використання досліду на уроках природознавства

4. Розпізнавання та визначення як різновиди практичних методів навчання

5. Лабораторний метод навчання природознавства

Тести для самоконтролю

Самостійна робота

1. Спостереження, дослід, практична робота як методи вивчення природи

Практичні методи навчання природознавства у початковій школі спрямовані на досягнення завершального етапу пізнання і являють собою складну взаємодію показу, слова та практичної роботи, які організовує і спрямовує учитель. Вони сприяють формуванню умінь і навичок учнів, логічному завершенню їхнього пізнавального процесу під час опрацювання окремої теми чи розділу підручника.

До практичних методів навчання відносять самостійні досліди учнів, спостереження з наступним реєструванням явища чи процесу, визначення, опис об'єкта, практичні роботи на шкільному географічному майданчику та навчально-дослідній ділянці. Під час практичних методів, відповідь на поставлене запитання чи проблемну задачу, учень дає результатами самостійно виконаної практичної роботи.

Практична робота учня спрямована на використання набутих у процесі навчання знань для розв'язання певних практичних завдань, виконання робіт та вправ. Здебільшого їх планують відповідно до певної теми чи сезону.

При застосуванні практичних методів навчання учні отримують знання, виконуючи практичні роботи на географічному майданчику, шкільній навчально-дослідній ділянці, у куточку живої природи, на уроках-екскурсіях. Навчальна робота школярів спрямована на дослідження, спостереження, визначення, опис, роботу з приладами, матеріалами та обладнанням.

Під час практичних робіт учитель долучає учнів до написання плану, виконання спостережень, проведення дослідів, визначення об'єктів, оформлення результатів самостійних спостережень, заповнення систематичних таблиць, креслення графіків і схем, написання звіту. Під час виконання таких робіт в учнів формують уміння не механічно, а на основі самостійних, практично отриманих знань.

Практичні методи перебувають у тісному взаємозв'язку зі словесними та наочними. Вони забезпечують закріплення набутих учнями знань, умінь і навичок.

2. Методика організації і проведення спостережень

Спостереження під час практичних методів відрізняються від спостережень під час наочних. За наочних методів учні спостерігають за дослідами, засобами, які їм демонструє учитель, а під час практичних учні самостійно виконують роботу і спостерігають за її перебігом. Вони вимірюють, замальовують, підраховують, гербаризують, виготовляють колекції, креслять схеми, заповнюють таблиці, визначають. Результати спостережень учні занотовують у спеціальних зошитах чи таблицях. Внаслідок спостережень під час практичної діяльності учні отримують не тільки знання, але й уміння та навички.

Спостереження бувають короткочасними та довготривалими. Короткочасні - проводять на предметних уроках, екскурсіях, під час виконання домашніх завдань.

Довготривалі - організовують тоді, коли необхідно сформувати в учнів правильні уявлення про явища та процеси природи, які відбуваються упродовж тривалого періоду. Такі спостереження проводять під час виконання позаурочних робіт.

Самостійні спостереження учнів необхідно постійно супроводжувати системою послідовних інструкцій, запитань та завдань, уточнювати їх і скеровувати. Самостійність учнів розвивається поступово. Вона залежить від сформованості уміння виконувати практичні роботи. Учитель планує роботу школярів, ділить її на окремі операції, проводить інструктаж.

3. Дослід. Дидактичні цілі використання досліду на уроках природознавства

Досліди та експерименти бувають короткочасними та тривалими. До короткочасних дослідів відносять роботи на визначення властивостей ґрунту, корисних копалин, гірських порід, води, повітря, досліди на визначення фізіологічних процесів.

Тривалі експерименти проводять, як правило вдома, у куточку живої природи, на географічному майданчику, шкільній навчально-дослідній ділянці. Ці експерименти потребують багато часу, тому на уроках їх не проводять, а демонструють лише етапи дослідів та їхні результати. Важливе значення має правильне фіксування спостережень результатів дослідів. Для цього учитель пропонує учням різноманітні завдання, дає інструкції.

4. Розпізнавання та визначення як різновиди практичних методів

Розпізнавання та визначення як різновиди практичних методів навчання природознавства найбільш поширені на предметних уроках, екскурсіях та під час виконання домашніх завдань і позаурочних робіт. В учнів формують уміння розпізнавати і визначати рослини, тварини, ґрунти, корисні копалини, гірські породи під час роботи із роздавальним матеріалом.

Практичні роботи на розпізнавання та визначення розпочинаються з виділення окремих частин, поступово формуючи поняття цілісного організму чи предмета, його місця і ролі у природі та житті людини. Для таких робіт учитель опрацьовує диференційовані завдання і запитання. Робота може виконуватися індивідуально, парами чи в групах.

5. Лабораторний метод навчання

Передбачає організацію навчальної роботи учнів шляхом використання спеціального обладнання та предметів для набуття і закріплення знань. Цей метод найчастіше використовують під час проведення предметних уроків з учнями 3-4 класів початкової школи.

Тести для самоконтролю

1. Продовжити речення: «Практичні методи навчання являють собою складну взаємодію …

2.До практичних методів навчання природознавства у початкових класах належать:

а) бесіда, розповідь, ілюстрація, демонстрація, практична робота;

б) спостереження, ілюстрація, демонстрація, практична робота;

в) лабораторні та практичні роботи, самостійні спостереження,

досліди, розпізнавання, визначення та опис предметів.

3. Продовжити речення: «Під час застосування практичних методів

навчання учні отримують знання…

4. Продовжити речення: «Спостереження під час практичних методів

відрізняється від спостереження під час наочних методів ...

5. Продовжити речення: «До практичних методів відносять ...

6.Розпізнавання і визначення найбільш поширені:

а) на предметних уроках, уроках-екскурсіях, під час виконання домашніх завдань;

б) на комбінованих уроках, під час роботи у куточку живої природи, на екскурсіях;

в) на уроках узагальнення та систематизації знань, під час практичних робіт на географічному майданчику.

Самостійна робота

1. Накреслити схему географічного майданчика.

Лекція № 6

Тема: Методи навчання природознавства. використання різних наочних посібників як методи навчання

Ключові терміни: наочні методи навчання, спостереження, демонстрація, ілюстрація, замальовування крейдяного схематичного малюнка, прийоми роботи з картою, глобусом, телурієм

Література до даної теми: 10, 12, 15, 17, 18, 25, 34, 35, 48

Контроль до теми: тести, письмові завдання

План

1. Характеристика наочних методів навчання природознавства

2. Спостереження - провідний метод вивчення природи у початкових класах Види спостережень

3. Демонстрація як метод навчання. Демонстрація дослідів на уроках природознавства

4. Навчальні фільми. Вимоги до методики демонстрування

5. Прийоми замальовування схематичного малюнка на дошці та в учнівському зошиті

6. Комп'ютерно-інформаційні технології. Можливості їхнього запровадження у навчально-виховний процес з природознавства

Тести для самоконтролю

Контрольні завдання

1. Характеристика наочних методів навчання природознавства

Наочні методи навчання виконують функцію методів, тоді коли учні у процесі розгляду, спостереження, сприйняття предметів, об'єктів чи процесів за допомогою сенсорних систем отримують певну інформацію про них, осмислюють шляхом порівняння і знаходження загальних та відмінних ознак, і на цій основі формують певні знання, а потім і компетентності.

Наочні методи характеризують тим, що у процесі їхнього застосування використовують наочні засоби з метою отримання нових знань.

Джерелом знань при застосуванні наочних методів служить система динамічних та статичних засобів, які супроводжують певним текстом, поясненням чи інструкцією.

Наочні методи навчання на уроках природознавства широко використовують учителі початкових класів. До них відносять: демонстрацію, ілюстрацію та спостереження.

Демонстрація - це метод навчання, який включає показ предметів, приладів, технічних пристроїв і процесів у натурі та динаміці.

Ілюстрація - це метод навчання, за допомогою якого предмети та процеси розкриваються через їхнє символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, стінні карти, репродукції, кодоплівки, листівки, діафільми, світлини). Ілюстрацію застосовують під час показу матеріалів у статичному вигляді.

Показ наочних засобів сприяє закріпленню зоровими образами словесної інформації, створенню правильних образних уявлень про предмети та явища навколишньої дійсності у свідомості дитини. Для сприйняття предметів і явищ природи, які потребують тривалого спостереження або недоступні для безпосереднього їхнього розгляду, учитель використовує графічні засоби: таблиці, рисунки, картини, схеми, кольорові листівки, дидактичні картки. Ілюстрація світлин, малюнків, схем, графіків та діаграм сприяє закріпленню зоровими образами словесної інформації.

Усі методи цієї групи тісно пов'язані. Їхнє використання залежить від дидактичних цілей уроку, його матеріального забезпечення, вікових та психічних особливостей молодших школярів.

Засоби наочності дуже різноманітні їх застосовують на уроках природознавства з різноманітними дидактичними цілями.

Функції наочних методів навчання:

· Засіб засвоєння нових знань,

· Засіб узагальнення знань систематизації знань

· Засіб формування умінь і навичок

Джерелом знань при використанні наочних методів є поєднання засобів навчання і слова учителя, яке спрямовує спостереження учнів, допомагає їм правильно сприйняти інформацію, зробити висновки. Основну роль під час передачі знань за допомогою наочних методів навчання відіграє показ, демонстрація, спостереження предметів та явищ природи. Слово учителя є провідником навчального процесу. Діяльність учнів виражається у спостереженні та розповіді про спостереження.

Під час проведення уроку наочним методом навчальним засобам відводиться провідна роль. Саме досліди, живі об'єкти, ТЗН, ілюстрації стають основним джерелом знань для учнів. Основною метою застосування наочних методів є збудження, розвиток та стимулювання пізнавальних інтересів молодших школярів.

У процесі використання наочних методів учні отримують знання, спостерігаючи за демонстрацією учителем предметів, речовин, процесів, явищ та засобів. Школярі, включаючи усі сенсорні системи у процес сприйняття, осмислюють, порівнюють, аналізують, систематизують та узагальнюють отриману інформацію.

2. Спостереження - провідний метод вивчення природи в початкових класах. види спостережень

Спостереження - це планомірне сприйняття навколишньої дійсності, яке спрямоване на розв'язання конкретних цілей і потребує певних вольових зусиль дитини.

У процесі спостереження слід використовувати інструкції, запитання і завдання, підготовлені заздалегідь учителем. Спостерігаючи, учні аналізують, осмислюють, порівнюють, роблять висновки і таким чином здобувають знання та уміння.

Демонстрація дослідів або їхніх результатів здійснюється фронтально, групами чи індивідуально, залежно від наявності обладнання. Метод полягає у наочно-чуттєвому сприйнятті процесів та явищ природи. Застосовується для розкриття динаміки явищ, спостереження за якими у природі вимагає багато часу і не завжди доступне для учнів. Велику навчальну цінність має демонстрування реальних об'єктів, явищ та процесів, які відбуваються безпосередньо у природі.

Вчитель розробляє завдання та запитання, які необхідно вирішити за допомогою досліду, пропонує простежити за його ходом, самостійно зробити висновки. Дослід також можна схематично зобразити на дошці чи в учнівському зошиті.

3. Демонстрація як метод навчання. демонстрація дослідів на уроках природознавства

Демонстрація натуральних засобів наочності важлива тим, що дає достовірні образні уявлення про предмети живої та неживої природи, вона уможливлює значно активізувати процес навчання. Учитель може демонструвати учням живі рослин, дрібні тварини, а також гербарії, колекції опудала, скелети, препарати. На основі побаченого в учнів нагромаджуються образні уявлення, а це сприяє виробленню таких логічних умінь, як опис, порівняння, аналіз, абстрагування. Цікаві, правильно поставлені учителем запитання, привертають увагу учнів до предметів.

Важливо дотримуватися вимог демонстрування. Для кращого розгляду об'єкти необхідно виставити на спеціальні підставки чи демонстраційні столики та забезпечити достатнє освітлення.

Послідовність спостереження необхідно спрямувати попередньо підготовленими запитаннями і завданнями. У завданнях вказують на те як потрібно спостерігати, з чим порівнювати, які ознаки виявляти. У процесі демонстрації учні можуть користуватися підручником та знаходити текстову інформацію, яка характеризує об'єкт.

4. Навчальні фільми. Вимоги до методики демонстрування

Велике значення у викладанні природознавства має використання технічних засобів навчання. До використання ТЗН учнів потрібно готувати, ставлячи перед ними попередні усні чи письмові запитання, чи завдання, на які вони повинні дати відповідь під час перегляду.

Навчальні фільми мають ряд переваг порівняно із іншими зображувальними засобами навчання тому їх демонстрація може використовуватися як метод навчання. Перегляд фільмів дає учням різноманітну та яскраву інформацію, яка сприймається у динаміці одночасно органами зору та слуху, на основі яких відбувається сприйняття об'єктів і процесів.

Фільми не повинні бути тривалими. Час їхнього демонстрування може займати близько 10 хвилин. Фільм забезпечує засвоєння у динаміці цілих явищ та процесів за короткий проміжок часу. Учитель повинен спланувати час та місце навчального фільму на уроці. Перед демонструванням фільму вчитель може показувати учням натуральні чи зображувальні засоби навчання.

5. Прийоми замальовування схематичного малюнка на дошці та в учнівському зошиті

Значну роль у процесі вивчення природознавства відіграє схематичний крейдяний малюнок на дошці чи у зошиті учня. Замальовування крейдяної схеми допомагає учителеві послідовно викласти матеріал, а учням зосередити увагу на сприйнятті тих деталей, про які йде мова у даний момент. Педагогічне рисування залучає до сприймання майже усі сенсорні системи дитини.

Показ наочних засобів сприяє закріпленню зоровими образами словесної інформації, створенню правильних образних уявлень про предмети та явища навколишньої дійсності у свідомості дитини. Для сприйняття предметів та явищ природи, які потребують тривалого спостереження або недоступні для безпосереднього їхнього розгляду, вчитель використовує графічні засоби: таблиці, рисунки, картини, схеми, кольорові листівки, дидактичні картки. Ілюстрація світлин, малюнків, схем, графіків та діаграм сприяє закріпленню зоровими образами словесної інформації.

Усі методи цієї групи тісно пов'язані. Їхнє використання залежить від дидактичних цілей уроку, його матеріального забезпечення, вікових та психічних особливостей молодших школярів.

Засоби наочності дуже різноманітні й застосовуються на уроках природознавства з різноманітними дидактичними цілями.

Після перегляду можна провести бесіду за запитаннями, чи індивідуальну перевірку знань використовуючи інформацію, яку учні отримали під час перегляду фільму та розгляду інших засобів навчання.

6. Комп'ютерно-інформаційні технології. Можливості їхнього запровадження у навчально-виховний процес з природознавства

Розвиток засобів інформації, поява сучасних технологій створює нові можливості для застосування комп'ютерів у навчально - виховному процесі з природознавства у початковій школі. Нові інформаційні технології дають можливість учням використовувати нетрадиційні джерела інформації, розвивати самостійність, творчість, реалізувати принципово нові форми та методи навчання і виховання.

Комп'ютер допомагає сформувати високий рівень зацікавленості в учнів початкових класів за допомогою інформації, виведеної на екран, особливо під час опрацювання ряду тем з вивчення і характеристики предметів живої та неживої природи, а також під час встановлення взаємозв'язків і залежностей між ними.

Тести для самоконтролю

1.Функції наочних методів:

а) навчання, виховання, розвиток;

б) навчання, формування знань, умінь та навичок, узагальнення та систематизація знань;

в) мотивація, актуалізація, спостереження, демонстрація.

2.Демонстрація - це метод навчання, який передбачає …

3.Основну роль при передачі знань за використання наочних методів навчання відіграє:

а) показ, ілюстрація, демонстрація, спостереження;

б) слово учителя, практична робота;

в) бесіда, розповідь, пояснення, читання.

4.Ілюстрація - це метод …

5.Досліди демонструють:

а) фронтально, в групах, індивідуально;

б) індивідуально;

в) фронтально.

6. Спостереження - це …

7. Наочні методи навчання - це:

а) демонстрація, ілюстрація, спостереження;

б) демонстрація, бесіда, практична робота;

в) спостереження, ілюстрація, практична робота.

8. Прийом замальовування крейдяної схеми сприяє:

а) послідовному викладу навчального матеріалу, зосередженню уваги, залученню сенсорних систем до сприйняття;

б) формуванню понять, зосередженню уваги, спостереженню, демонструванню;

в) залученню сенсорних систем учня до сприйняття, формуванню довільної уваги, мотивації, організації спостережень.

Контрольні завдання

1.Розробити фрагмент уроку природознавства. Розкрити методику використання зображувальних засобів навчання.

2.Розробити тестові завдання для перевірки знань учнів з природознавства засобами комп'ютерно-інформаційних технологій.

Лекція № 7

Тема: Форми організації навчально-виховного процесу з природознавства. Комбінований урок природознавства

Ключові терміни: типи уроків, дидактична макроструктура та мікроструктура уроку, форми організації навчально-виховного процесу з природознавства, типи уроків, функції уроку, комбінований урок, вступний урок, узагальнюючий урок, предметний урок, урок-екскурсія, макроетапи уроку, домашні завдання.

Література до даної теми: 3, 9, 12, 16, 20, 29, 35, 36, 38, 39, 41, 43, 45, 47, 49

Контроль до теми: тести, письмові завдання

План

1. Поняття « Форма організації процесу навчання». Види форм організації процесу навчання. Взаємозв'язки і взаємозалежності між ними

2. Урок - основна форма організації процесу навчання природознавства

3. Типи уроків у структурі програми з природознавства

4. Дидактична макроструктура комбінованого уроку, її варіативність

5. Методика підготовки і проведення макроетапів комбінованого уроку

Тести для самоконтролю

Контрольні завдання

1. Поняття «Форма організації процесу навчання». Види форм організації процесу навчання. Взаємозв'язки і взаємозалежності між ними

Ефективність навчально-виховної роботи з природознавства у початкових класах визначається формами її організації. Під формою організації навчання слід розуміти систему різноманітних видів і способів діяльності учителя з учнями певної вікової категорії у встановленому порядку і відповідному режимі. Кожна з форм організації характеризується певною структурою, принципами упорядкування її структурних елементів та взаємозв'язками між ними.

У початкових класах навчально-виховний процес з природознавства здійснюється за характерними даній дисципліні формами.

Форми організації навчально-виховного процесу з природознавства:

· Позакласна робота

· Домашня самостійна робота

· Урок

· Позаурочна робота

· Екскурсії

2. Урок - основна форма навчально-виховної роботи

Основною формою навчання природознавства в початковій школі є урок. Він проводиться в класі за чітко визначеними розкладом, програмою, з постійним складом учнів, у межах встановленого часу. Кожен урок у системі уроків теми чи розділу виконує ряд важливих функцій.

Функції уроку:

· Навчальна

· Мотиваційна

· Розвиваюча

· Стимулююча

· Виховна

· Самоосвітня

Кожен тип уроку природознавства має свою дидактичну макроструктуру.

Дидактична макроструктура уроку - це сукупність етапів, які логічно пов'язані між собою і забезпечують його цілісність і завершеність. Вона залежить від мети, змісту навчального матеріалу, рівня підготовленості учнів, засобів навчання.

3. Типи уроків у структурі програми з природознавства

У початкових класах організація процесу навчання природознавства здійснюється в основному у формі комбінованих уроків, уроків засвоєння нових знань, умінь, навичок (вступні уроки) та узагальнювальних (у кінці розділів, окремих курсів, усього курсу).

У методиці природознавства особливо важливе значення мають предметні уроки та уроки-екскурсії. За дидактичною структурою предметний урок є комбінованим, а урок-екскурсія може бути комбінованим, вступним, узагальнювальним, їхня назва підкреслює специфіку.

За дидактичною метою уроки з природознавства класифікують на такі типи:

Типи уроків природознавства

· Вступний урок

· Урок узагальнення і систематизації знань

· Урок засвоєння

· Урок-екскурсія нових знань умінь

· Предметний урок і навичок

· Комбінований урок

4. Дидактична макроструктура комбінованого уроку

Найпоширенішим у курсі природознавства початкової школи є комбінований урок.

Розглянемо дидактичну макроструктуру комбінованого уроку. Важливим його елементом є попередня організація класу. Учні молодшого шкільного віку дуже рухливі, емоційні, легко збуджуються. Попередня організація психологічно підводить їх до уроку, створює оптимальну робочу атмосферу. З цією метою учитель формує в учнів такі організаційні уміння як: вчасно заходити після дзвінка в клас, ввічливо вітатися, швидко та організовано готувати до уроку підручники, посібники, зошити, ручки та інше обладнання. Організаційний етап поступово доводиться до автоматизму і займає все менше часу, або зовсім не проводиться.

Перевірка навчальних досягнень школярів є обов'язковою складовою процесу навчання, яка забезпечує зворотний зв'язок між учителем і учнями. Вона може здійснюватися на різних етапах уроку, але найповніше реалізується під час перевірки домашнього завдання. Чітко і правильно організована перевірка забезпечує систематизацію та закріплення знань. Вона може здійснюватися в усній чи письмовій формі, фронтально та індивідуально.

Усне опитування дозволяє вчителеві перевірити вміння учнів логічно і послідовно будувати розповідь, виявити прогалини в знаннях і коригувати відповіді .

Письмова перевірка передбачає завдання конструктивного або вибіркового характеру. Виконання конструктивних завдань вимагає від учнів самостійного конструювання відповідей. Завдання вибіркового характеру - це завдання на знаходження правильних відповідей.

Актуалізація опорних знань і умінь учнів спрямована на виявлення тільки тих навчальних досягнень, які необхідні для усвідомлення змісту нової теми, її зв'язку з раніше вивченим матеріалом. Актуалізацію не слід ототожнювати з перевіркою домашнього завдання.

Повідомлення теми та завдань уроку. Залучення дітей до активної пізнавальної діяльності вимагає розуміння ними мети та завдань уроку.

Учні повинні усвідомити, які знання їм потрібно засвоїти, яких умінь набути, заради чого навчатися.

Мотивація навчальної діяльності сприяє перетворенню навчальної мети у мотиви школяра. Вона може здійснюватися шляхом розв'язання навчальної ситуації, використання цікавого матеріалу, обґрунтування необхідності знань для наступної успішної навчальної діяльності.

Етап вивчення нового матеріалу особливий тим, що на ньому формуються і розвиваються навчальні досягнення школярів.

Вивчення нового матеріалу можна організувати по-різному, залежно від його складності та рівня навчальних досягнень учнів. На цьому етапі навчання вчитель використовує різні методи і прийоми: організовує самостійну пізнавальну роботу учнів , демонструє досліди, проводить бесіду, розповідає, пояснює, ілюструє. Ця частина уроку закінчується висновками.

Закріплення вивченого матеріалу найчастіше проводять у формі бесіди, виконання завдань у зошиті учня, заповнення систематичних таблиць, розгадування кросвордів, ребусів, загадок. Важливо пам'ятати, що закріплюється не увесь навчальний матеріал, а лише основні поняття.

Домашня робота як вид позаурочної навчально-пізнавальної діяльності школярів є логічним продовженням класної роботи. Головне її завдання - осмислення учнем опрацьованого на уроці навчального матеріалу У домашній роботі повинні утворюватися багатогранні зв'язки між новим і вже пройденим матеріалом, поглиблене засвоєння раніше вивченого матеріалу, в результаті різностороннього його вивчення. Вона також передбачає творчі завдання, роботу з підручником, зошитом, додатковою літературою. Основними завданнями домашньої роботи є розширення і поглиблення знань; їхня конкретизація та систематизація, формування навичок застосування знань у стандартних та нових навчальних і соціальних ситуаціях.

Домашні завдання можна давати фронтально, індивідуально, диференційовано. Вони повинні бути зрозумілими, чітко регламентованими, враховувати завдання з інших навчальних дисциплін.

Дидактична макроструктура комбінованого уроку

Організація класу.

а) взаємне вітання вчителя і учнів;

б) перевірка відсутніх;

в) перевірка робочих місць;

г) організація уваги (підсумок спостережень за тиждень).

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіту.

Повідомлення теми і завдань уроку. Мотивація навчання.

Ознайомлення з новим навчальним матеріалом.

Закріплення знань:

а) осмислення;

б) узагальнення;

в) систематизація.

7. Підсумок уроку.

8. Домашнє завдання.

5. Методика підготовки і проведення макроетапів комбінованого уроку

Методика етапу постановки цілей і завдань уроку

Діяльність завжди цілеспрямована. Без усвідомленої мети її не буває. Тому залучення дітей до активної пізнавальної діяльності об'єктивно вимагає розуміння мети і завдань уроку. Крім того, це має велике значення для організації самоконтролю і самооцінки, оскільки учні можуть порівнювати як кінцевий результат своєї діяльності, так і проміжний, з тими, які необхідно досягти. Таке порівняння дає можливість оцінити використані способи діяльності, усвідомити їх сутність. Але цього замало, щоб діти активно включилися у роботу, їм необхідно усвідомити, заради чого вони будуть учитися -- мотив своєї діяльності.

Власне педагогічні цілі, трансформовані у навчально-пізнавальні цілі і поставлені учителем перед засвоєнням нового змісту, повинні стати мотивом діяльності учнів. Між метою і мотивами існують складні відносини. У початкових класах частіше використовується шлях від мотиву до мети, тобто в учнів спочатку формується мотив, який спонукає виконувати навчально-пізнавальну діяльність, прагнути до мети, що визначив учитель і яку сприйняли діти. В основному це зовнішня мотивація. Наприклад, вивчити, щоб отримати гарну оцінку, щоб правильно відповісти на запитання вчителя, щоб порадувати його своєю відповіддю, а батьків -- хорошою оцінкою.

Другий шлях мотивацій -- перетворення мети у мотив діяльності школяра. У цьому випадку створюються умови для розуміння змісту теми уроку, усвідомлення вагомості і послідовності шляхів її вивчення, спонукання до зацікавленості предметним змістом і діяльністю його засвоєння. Серед них: а) актуалізація опорних знань (основа розуміння формулювання теми, усвідомлення її зв'язку з іншими темами розділу);

б) включення дітей у визначення і формулювання теми уроку;

в) усебічний показ учителем вагомості теми уроку в курсі природознавства і для дитини особисто;

г) обговорення запропонованого плану вивчення, самостійне написання його учнями (за аналогією);

д) залучення учнів до визначення способів діяльності, які необхідні для досягнення проміжних та кінцевого результатів. Зауважимо, що загальна мотивація стосується всього змісту теми та процесу оволодіння ним на уроці, зумовлює позитивний емоційний настрій на весь урок і пізнавальний інтерес до нього. Однак мотивація діяльності учнів на уроці не складає єдиного самостійного етапу, а здійснюється протягом усього процесу навчання. Розв'язання дидактичних задач і підзадач потребує різних видів навчально - пізнавальної діяльності школярів, а ті в свою чергу відповідної мотивації як зовнішньої, так і внутрішньої. Вибір прийомів її здійснення залежить від конкретної ситуації. Тому на кожному етапі навчання учитель повинен цілеспрямовано передбачати різні прийоми локальної мотивації.

Оголошення теми і завдань уроку здійснюється різними прийомами. Тема уроку може бути сформульована як проблема у процесі аналізу створеної вчителем проблемної ситуації, яка викликає пізнавальний інтерес у школярів, бажання здобути нові знання або способи діяльності для розв'язання проблеми і переконатися у правильності своїх передбачень. Наприклад, учитель розповідає уривок з оповідання, казки, легенди, народної пісні, називає прислів'я, демонструє досліди і т. ін., в яких відображено певні явища, події, зміни з об'єктом, його ознаки, що входять у зміст нової теми. Далі школярам пропонується пояснити їх на основі засвоєних знань. Вони не можуть цього зробити або висловлюють кілька протилежних думок. Пошук відповідей або доведення правильності суджень відбувається у процесі оволодіння новим навчальним змістом.

Після усвідомлення мети учні знайомляться із завданнями уроку, які можна пропонувати у вигляді плану. План записується на дошці словами або умовними позначеннями і використовується у процесі уроку.

Аспект, на якому необхідно загострити увагу вчителя, є актуалізація опорних знань та умінь дітей. На етапі постановки мети і завдань уроку актуалізуються тільки знання і уміння, які необхідні для усвідомлення змісту формулювання теми, її зв'язку з раніше вивченими темами, а не ті знання, які є опорою у процесі засвоєння самого змісту.

Методика етапу засвоєння нових знань, умінь і навичок

Засвоєння -- це пізнання навколишнього світу, яке здійснюється у

процесі цілеспрямованого навчання. Специфіку цього виду пізнання зумовлює насамперед зміст, який є частиною соціального досвіду, результатом різних видів діяльності.

Сприймання -- перший обов'язковий етап засвоєння. У процесі навчання сприймання може бути безпосереднім і опосередкованим (раціональним).

Чуттєве сприймання -- це відображення реальних предметів, явищ, процесів навколишнього світу, які діють на аналізатори суб'єкта. Вони є основою формування уявлень і складають чуттєвий досвід дитини, без чого неможливе не тільки засвоєння теоретичних знань, а й опосередковане сприймання.

Під час організації чуттєвого сприймання одним із важливих моментів є попередній добір і показ дітям предметів, явищ природи, які за змістом повинні відповідати змістові того елементу знань, що засвоюються у логічно завершеній частині.

Чуттєве сприймання повинно усвідомлюватися молодшими школярами. Що це означає? Як його забезпечити у практичній діяльності?

Усвідомлення в процесі безпосереднього сприймання, як правило, починається з розпізнавання об'єкта (групи об'єктів), ознаки якого сприймаються. Розпізнавання відбувається через зіставлення наслідків сприймання з уявленнями дитини, якими вона вже володіє. Що багатший чуттєвий досвід, то вищий рівень усвідомлення мають сприймання. Отже, учень розуміє сприйняті ознаки, може їх назвати, пояснити значення для об'єкта, встановити зв'язки між ними.

Щоб забезпечити усвідомлене цілеспрямоване сприймання, учитель повинен актуалізувати в учнів необхідні знання і на їхній основі організувати сприймання певним способом.

Однак не завжди усвідомлення зводиться до розпізнавання. Якщо сприймаються нові або малознайомі об'єкти, то школярі самостійно можуть назвати тільки деякі загальні ознаки, спираючись на подібність із відомими предметами. У таких випадках найдоцільніше учителеві самому виділяти їх, називати, вказувати на зовнішні взаємозв'язки. Діти певною мірою залучаються до цієї роботи через систему послідовних запитань і завдань, але за умови, що вони вже володіють необхідними пізнавальними уміннями, запасом слів для висловлення добутих результатів.

Однією з важливих умов ефективного сприймання є вміння дітей розрізняти ознаки, властивості. Для цього необхідно здійснювати сенсорне навчання молодших школярів, тобто систематично організовувати засвоєння сенсорних еталонів, які виступають оперативними одиницями сприймання й опосередковують перцептивні дії дітей.

Осмислення -- це аналітико-синтетична діяльність, яка в процесі засвоєння здійснюється через: а) аналіз сприйнятих ознак і властивостей об'єктів, які відображені в уявленнях; б) порівняння; в) абстрагування і логічне сортування істотних та неістотних ознак і властивостей; г) мислений перехід від індивідуальних ознак, які властиві предметам і явищам, до істотних; д) встановлення внутрішніх взаємозв'язків.

Слід підкреслити, що, по-перше, мислительна діяльність розпочинається тоді, коли у свідомості дитини є достатня кількість уявлень, конкретних фактів, тобто матеріал для мислення. По-друге, осмислення -- вторинне щодо сприймання і усвідомлення, їх розподіл можливий лише теоретично для пізнання суті кожного. У навчанні ці процеси взаємозв'язані, але на окремих етапах один із них переважає і здійснюється як самостійний етап засвоєння. По-третє, осмислення -- це суб'єктивна пізнавальна діяльність. Хоч як би учитель доступно не викладав навчальний зміст, але якщо діти не включаться в самостійну мислительну діяльність, у кращому разі вони запам'ятають запропоновану інформацію, але не засвоять системи наукових понять та зв'язків між ними і не зрозуміють їх. По-четверте, результатом осмислення є не тільки розуміння змісту предмета, а також оволодіння прийомами мислительної діяльності (аналізу, синтезу, абстрагування, порівняння, узагальнення і т. ін.), спроможністю міркувати, висловлювати судження, доводити їх правильність.

Цим створюються умови для цілеспрямованого розумового розвитку та розвитку особистісних якостей кожної дитини: пізнавальної самостійності, активності, допитливості, формування морально-стичних поглядів.

Спостереження підтверджують, що у практичній роботі досить часто недооцінюється залучення дітей до осмислення знань, зокрема до аналізу, порівняння сприйнятих конкретних фактів, їхнього узагальнення. Основна увага зосереджується на висновках-правилах, визначеннях, які даються у готовому вигляді і заучуються. Це зумовлює розрив між знаннями та умінням їх застосувати.

Зміст поняття узагальнюється у правилі або визначенні. Поняття позначається терміном. Термін -- це слово або словосполучення, що служить для вираження чітко окреслених спеціальних понять з різних галузей науки, виробництва. Термін виконує дві функції: називає поняття (номінативне) і відображає його зміст, тобто істотні ознаки предметів і явищ у протиріччі і їхньому розвитку. Поняття і термін знаходяться у певних корелятивних відносинах: термін входить у поняття, але поняття не зводиться до нього.

3 одного боку, без осмислення змісту поняття термін залишається для учня просто словом. 3 іншого -- діти можуть осмислити поняття, але не можуть запам'ятати слово чи словосполучення, якими вони позначаються. Як правило, термінологічна робота в початкових класах зводиться лише до словникової роботи. Обидва випадки є причиною зниження успішності учнів. Ефективність оволодіння молодшими школярами природознавчими термінами, переведення термінів у словниковий запас і формування в них уміння використовувати їх у практичній діяльності залежить від урахування психолого-педагогічних, методичних і мовних основ цього процесу. Отже, головними елементами у такій діяльності є:

Засвоєння знань, умінь і навичок базується, як правило, на довільній пам'яті. Довільне запам'ятовування відбувається внаслідок виконання спеціально організованих мнемічних дій. Ці дії спрямовані на розв'язання мнемічної задачі, ціллю якої є запам'ятовування. Воно вимагає вольових зусиль. Мнемічні дії у процесі навчання формуються на основі пізнавальних дій.

Учитель повинен визначити, який навчальний матеріал усього курсу, розділу, теми кожного уроку стосується короткочасної пам'яті, а який -- довготривалої. He потрібно перенавантажувати дітей несуттєвим змістом (наприклад, значною кількістю конкретних фактів), а тим більше заохочувати до його запам'ятовування.

Осмислене запам'ятовування базується на осмисленні суті змісту навчального предмета, його зв'язку і місця в системі засвоєних знань. Воно здійснюється у процесі активної пізнавальної діяльності школярів. Зрозумілий матеріал запам'ятовується швидше, міцніше, надовго зберігається в пам'яті, оскільки викликає інтерес та позитивні емоції.

Тести для самоконтролю

1. Продовжити речення: „Форма організації навчального процесу з природознавства - це ...

2.Функції уроку в сучасній початковій школі:

а) виховна, навчальна, розвиваюча;

б) навчальна, виховна, розвиваюча, стимулююча, мотиваційна, самоосвітня;

в) загальноосвітня, розвиваюча, стимулююча, коригувальна.

3. Продовжити речення: „Дидактична макроструктура уроку природознавства - це …

4.Форми організації навчання з природознавства:

а) урок, позакласна робота, позаурочна робота, екскурсія, домашні завдання;

б) гуртки, тематичне читання, позаурочна робота, домашні завдання;

в) домашні завдання, індивідуальна робота, спостереження.

5.Домашня робота з природознавства передбачає такі види навчально-пізнавальної діяльності школярів:

а) спостереження, самостійну роботу, читання науково-популярної літератури;

б) творчі завдання, роботу з підручником, зошитом з друкованою основою, додатковою літературою;

в) самостійну роботу, творчі завдання, спостереження за змінами в природі.

4. Навести приклад способів перевірки і контролю навчальних досягнень учнів під час комбінованого уроку.

Контрольні завдання

1.Розподілити уроки за окремими темами чи розділами програми, визначити їх тип.

2.Визначити способи діяльності учителя і учнів у процесі навчання школярів на комбінованому уроці природознавства.

3.Проаналізувати навчально-методичну літературу з даної теми.

Лекція № 8

Тема. Форми організації процесу навчання природознавства. предметний урок. Особливості структури його предметного змісту

Ключові терміни: предметний урок, дидактична макроструктура предметного уроку, макроетапи предметного уроку, закономірності у методиці підготовки та проведення макроетапів предметного уроку.

Література до даної теми: 3, 9, 12, 16, 20, 29, 35, 36, 38, 39, 41, 43, 45, 47, 49

Контроль до теми: тести, письмові завдання

План

1. Предметний урок. Особливості структури його предметного змісту

2. Дидактична макроструктура предметного уроку, її варіативність

3. Закономірності в методиці підготовки і проведення макроетапів предметного уроку

Тести для самоконтролю

Контрольні завдання

1. Предметний урок. Особливості структури його предметного змісту

Предметний урок є зразком уроку, під час якого учні набувають первинних навичок лабораторних робіт.

Основна мета цих уроків - отримання учнями знань внаслідок безпосередньої роботи з корисними копалинами, водою, ґрунтом, гірськими породами, з предметами живої та неживої природи.

Більшість предметних уроків проводять після екскурсії, на якій учні мають можливість безпосередньо вивчати об'єкти.

...