Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

УДК 378. 377.35

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ПІДГОТОВКА МЕНЕДЖЕРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ, КАНАДИ, США

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Прокопенко Іван Федорович, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, ректор;

Романовський Олександр Олексійович, доктор педагогічних наук, професор, Українсько-американський гуманітарний інститут "Вісконсінський міжнародний університет США в Україні", ректор;

Вачевський Мирон Васильович, доктор педагогічних наук, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, професор кафедри менеджменту, маркетингу і підприємництва.

Захист відбудеться "18" листопада 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий "5" жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Д. Сиротюк.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасні світові тенденції і зміни в життєдіяльності людської спільноти зумовлюють посилення вимог до підготовки фахівців для здійснення конкретних видів трудової діяльності відповідно до потреб суспільства і ринку праці. На часі професійна підготовка менеджерів - посадових осіб, обов'язком яких є управління організацією, її підрозділом, провадження певного напряму роботи в умовах зростання співпраці і конкуренції в сфері економіки і бізнесу.

В Україні освіта менеджерів є сектором ринку освітніх послуг, що пропонує різноманітні програми підготовки фахівців такого профілю. У багатьох випадках якість цих програм є недостатньо високою, вони вимагають постійного оновлення, пристосування до змінних умов змісту, форм і методів навчальної роботи.

За інтенсивного розвитку міжнародного освітнього простору, проблеми підготовки фахівців доцільно розв'язувати через інтеграцію з кращими здобутками світової педагогічної думки і творче використання досвіду зарубіжних країн - Великої Британії, Канади і США. Вищі навчальні заклади цих країн мають значні педагогічні досягнення і розвинену систему професійної підготовки фахівців-менеджерів.

Аналіз літературних джерел дав змогу виявити проблеми професійної підготовки менеджерів: 1) зниження рівня освіти, погіршення якості підготовки фахівців, необхідність глибоких перетворень у системі навчання (В.Д. Джонсон та ін. ? США); 2) мотивування, організаційна культура, лідерство, мікроклімат у колективі, управління освітніми закладами (Вайн К. Хой, Сесил Г. Ранскел та ін. ? США); 3) кризові явища у сучасній сфері освіти, концепції генетичної зумовленості розумових здібностей (Б. Саймон та ін. - Велика Британія); 4) управління освітою, соціальні проблеми, що впливають на діяльність закладів освіти (Дж. Джонсон, Г. Коллінз, Дж. Йохансен та ін. ? США); 5) перспективи менеджерської освіти (Р. Майлз та ін. ? США); 6) методи навчання менеджерів (Х. Мінцбург, Г. Прей, В. Томмас та ін. ? США); 7) психологічні й дидактичні основи організації освітнього процесу у вищій школі (Д. Бок, Дж. Елсон та ін. - США, Джон В. Сантрок та ін. - Велика Британія); 8) сучасний соціальний статус і місія університетів, цілі, зміст, методи навчання й структура вищої освіти (П. Кевін та ін. - Канада, Лоуренс Е. МкКібін, Ліман В. Портер та ін. - США).

У вітчизняній теорії і практиці освіти наявні підходи, близькі до сучасних зарубіжних концепцій учених англомовних країн. Значний інтерес становлять наукові праці з питань професійної підготовки фахівців у контексті суспільних трансформацій (В. Андрущенко, М. Євтух, І. Зязюн, О. Капітанець, В. Кремень, Н. Ничкало та ін.), визначення теоретичних основ професійної підготовки вчителів (Н. Хмель та ін.), розвитку особистості майбутнього фахівця у процесі професійної підготовки (Г. Балл, О. Пєхота, В. Рибалка, С. Сисоєва та ін.), формування професійних якостей фахівців (О. Гура, І. Омельчук та ін.), визначення засад сучасної підготовки керівників освіти в Україні (В. Пікельна, Є. Хриков та ін.), підготовки менеджерів в Україні в контексті Болонської угоди (Т. Бірюкова та ін.), формування у майбутніх менеджерів культури професійного спілкування (В. Лівенцова та ін.), формування професійної спрямованості студентів-менеджерів на початковому етапі навчання (В. Волкова та ін.).

Заслуговують на увагу дослідження українських і російських учених з аналізу теоретичних підходів і практичних засобів професійної підготовки фахівців за рубежем. Це - питання підготовки фахівців з управління освітою у США (С. Бурдіна); навчання менеджерів у Німеччині (Ю. Владимиров); напрями і засоби підготовки управлінців-професіоналів в Україні і за рубежем (Г. Войтелева); становлення, розвиток й особливості професійної підготовки майбутніх менеджерів у вищих технічних закладах Польщі (Л. Влодарска-Зола); методи навчання управлінських кадрів у США (С. Дударев); сучасний стан і тенденції розвитку зарубіжної школи (О. Джуринський); проблеми соціалізації працівників управління в нових історичних умовах (Л. Євенко, С. Климова, В. Соболєв), питання методології порівняльної педагогіки (М. Кларін, З. Малькова, Н. Никандров); технології підготовки вчителів за рубежем до естетичного виховання (М. Лещенко); опис американської моделі менеджменту (А. Власов, Ф. Шамхалов); досвід організації підприємницької освіти в економічно розвинених країнах світу (О. Романовський); управління державним сектором вищої освіти в США (С. Калашнікова) та ін.

Науковим доробком у галузі менеджменту є дослідження українських і зарубіжних учених з питань: праксеологічні аспекти менеджменту, американська модель менеджменту (А. Власов, П. Друкер, Х. Мінцберг, Ф. Шамхалов та ін.), дидактичний менеджмент і його використання в освітній діяльності (В. Гамаюнов та ін.), діяльність сучасної бізнес-адміністрації (Р. Епплбай та ін.), корпоративна соціальна політика і стратегічний менеджмент (А. Керол, Ф. Хой та ін.), стратегічний менеджмент: стейкхолдерський підхід (Е. Фрімен та ін.), обґрунтування принципів менеджменту (В. Маслов та ін.), управління якістю в діяльності компаній (Дж. Харингтон та ін.).

Теоретико-методологічні засади підготовки менеджерів з'ясовуються у дослідженнях поведінки й розумових процесів людини в процесі її навчання (Дж. Дьюї та ін.), проблем самооцінки (К. Роджерс та ін.), впливу позитивних стимулів на поведінку людини (Б.-Ф. Скіннер та ін.); впливу соціальних, когнітивних і поведінкових факторів на результати навчально-пізнавального процесу (А. Бандура та ін.), роботи закладу освіти як соціального інституту (К. Боулдінг, М. МакЛухан, В.-Ф. Орбан та ін.), діяльності закладів освіти в інформаційному суспільстві з формування цінностей особистості (П. Вагщал, Х. Сміт та ін.), проблем інтеріоризації взаємодії у групі (колективі), соціокультурної активності (Ж. Піаже та ін.).

Підґрунтям нашого дослідження стали наукові праці в контексті проблематики соціальної відповідальності менеджменту як добровільної реакції на соціальні проблеми, етичної поведінки менеджерів як сукупності вчинків і дій. Це роботи з проблем корпоративної соціальної відповідальності (Дж. Роуст, В. Фредерік та ін.), визначення підходів до соціальної відповідальності (Г. Джонс, Д. Джордж та ін.), моделювання корпоративного соціального відгуку (Р. Аккерман, Р. Бауер та ін.). Висновки вчених підтверджують, що підготовка менеджерів у ВНЗ є не лише процесом набуття знань, а й формування і розвитку професійно важливих якостей особистості фахівців.

Освітні підходи до професійної підготовки менеджерів, аспекти її здійснення потребують подальшого наукового висвітлення. Це питання: 1) розширення державно-громадського партнерства; 2) професійної підготовки майбутніх менеджерів у процесі вивчення непрофільних (соціально-гуманітарних) дисциплін, які забезпечують всебічний розвиток особистості майбутніх менеджерів і усвідомлення ними соціально-психологічних особливостей менеджерської професійної діяльності; 3) організаційних форм підготовки менеджерів у ВНЗ, які розширюють можливості студентів щодо опанування досвіду професійної діяльності; 4) форм і методів навчання, завдяки яким майбутні менеджери заохочуються до самостійного мислення, прояву ініціативи й активності; 5) аналізу програм підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади й США з метою врахування проблем економіки й підприємств; 6) підготовки фахівців до діяльності на міжнародному рівні тощо.

До останнього десятиліття проблема професійної підготовки менеджерів не була актуальною для української економіки і системи освіти. Порівняльно-педагогічні дослідження зосереджувалися на проблемах шкільної і педагогічної освіти інших країн. Через обмаль інформаційних джерел і брак можливостей для безпосереднього вивчення обґєкта дослідження виникають суперечності: між необхідністю вивчення і впровадження досвіду розвинених країн з підготовки менеджерів і нестачею наукових досліджень і науково-педагогічної літератури з цієї проблеми; між необхідністю вдосконалення підготовки менеджерів й обмеженістю інформації про сучасні зміст, форми і методи їхнього навчання.

Отже, недослідженість проблеми, недостатнє вивчення досвіду зарубіжних країн для прогнозування і проектування розвитку української системи вищої освіти зумовили вибір теми дослідження: "Підготовка менеджерів у вищих навчальних закладах Великої Британії, Канади, США".

Звґязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах Тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, науковий напрям "Теорія і технологія навчання і виховання в системі освіти", затверджений Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол №5 від 22 грудня 2006 р.). Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти НАПН України (протокол №7 від 23 червня 2005 р.) й узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №8 від 25 жовтня 2005 р.).

Мета дослідження - проаналізувати й узагальнити досвід підготовки майбутніх менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США, виявити можливості його використання для вдосконалення професійної підготовки менеджерів в Україні в контексті суспільних і соціально-економічних трансформацій.

Відповідно до мети дослідження було визначено такі завдання:

1. Проаналізувати наукові джерела, виявити стан розроблення проблеми дослідження.

2. Визначити основні етапи розвитку професійної підготовки майбутніх менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США, фактори впливу на розвиток освіти цих фахівців.

3. Проаналізувати наукові концепції, що лягли в основу теорії і практики професійної підготовки менеджерів у Великій Британії, Канаді й США.

4. З'ясувати особливості професійної підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США, виявити підходи до формування професійно значущих умінь менеджерів у діяльності ВНЗ в Україні та в зазначених зарубіжних країнах.

5. Виявити і проаналізувати сучасні тенденції у розробленні змісту, форм і методів навчання менеджерів, розкрити перспективні організаційні форми і методи навчання менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США.

6. Проаналізувати навчальні плани й програми ВНЗ цих країн, сформулювати висновки, які стануть у пригоді вітчизняним науковцям і практичним педагогам при розробленні відповідних документів.

7. Розробити науково обґрунтовані рекомендації з удосконалення професійної підготовки менеджерів у ВНЗ України на підставі досвіду цієї роботи у Великій Британії, Канаді і США.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США.

Предмет дослідження - розвиток й особливості підготовки майбутніх менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади й США (зміст, організаційні форми і методи навчання, основні тенденції розвитку, структура професійної підготовки, теоретичні засади організації процесу підготовки менеджерів).

Концепція дослідження. В умовах суспільних змін критерієм освіти менеджерів є не репродуктивне відтворення знань у вигляді стандартних рішень, а інтелектуальна ініціатива як уміння випрацьовувати рішення за межами визначених вимог у контексті проблемної ситуації, що потребує зміни моделі підготовки, вдосконалення змісту навчання таких фахівців. У розв'язанні цих та інших проблем підготовки менеджерів в Україні корисним може виявитися досвід розвинених країн, зокрема Великої Британії, Канади і США.

Методологічний аспект досліджуваної проблеми відображає взаємозв'язок і взаємодію наукових підходів до підготовки майбутнього менеджера, а саме: системного, крос-культурного, особистісно орієнтованого, рефлексивно-діяльнісного, компетентнісного. Системний підхід орієнтує на визначення у педагогічній системі інтегративних системоутворюючих зв'язків, з'ясування значення окремих її компонентів (зміст, форми, методи навчання) для розвитку суб'єктів педагогічної взаємодії. З позицій крос-культурного підходу з'ясовується культурологічна сутність освіти, приділяється увага вивченню взаємозв'язку і взаємозалежності понять "освіта" і "культура". Пошуки науковців ґрунтуються на усвідомленні, що менеджерська освіта як явище культури має брати до уваги закономірності її розвитку. Розгляд менеджменту і менеджерської освіти в контексті їх інтеграції в національну культуру сприяють підвищенню ефективності управління і дають змогу зберігати національно-культурні традиції, ефективно впроваджувати зарубіжний досвід. З позицій особистісно орієнтованого підходу розглядаються особливості організації навчального процесу і педагогічної взаємодії його учасників як суб'єктів освітньої діяльності. Реалізація рефлексивно-діяльнісного підходу передбачає збагачення навчально-пізнавальної діяльності студентів творчо-перетворювальним, проектним, дослідницьким аспектами. Сенс педагогічної взаємодії полягає у засвоєнні студентами досвіду професійної діяльності через активну самостійну роботу. За компетентнісного підходу коригуються уявлення про освіту менеджера: увага приділяється не лише засвоєнню інформації, знань, а й формуванню професійної поведінки і професійно важливих особистісних якостей, поліпшенню критеріїв оцінювання результатів навчального процесу, вдосконаленню структури і способів побудови змісту менеджерської освіти. Застосування компетентнісного підходу до опису моделі менеджера є перспективним засобом розв'язання проблеми оновлення змісту менеджерської освіти в Україні.

Дидактичний аспект проблеми дослідження відображає систему наукових поглядів на освітню політику, характер й обсяг знань, зміст освіти і навчальні програми. Розкриваються філософські, психолого-педагогічні й ідеологічні основи менеджерської освіти Великої Британії, Канади і США, подаються наукові концепції та ідеї теорій менеджменту, на засадах яких конструюється зміст освіти, розробляється структура підготовки майбутнього менеджера, формуються його здатність і готовність до здійснення професійної діяльності. Гуманістичні ідеї зарубіжних учених допомагають розвивати систему підготовки менеджерів у ВНЗ України у напряму подальшої демократизації, гуманізації, індивідуалізації навчання студентів. Реорганізація вищої освіти менеджерів має забезпечувати гнучкість системи вищої освіти менеджерів, її швидке реагування на нові потреби суспільства й освітній попит. Освітні послуги, що пропонують ВНЗ, враховують різноманітні інтереси населення і забезпечують право студентів на вибір власної стратегії набуття освіти. Одним з головних питань теорії і практики педагогіки є проблема оновлення змісту вищої освіти менеджерів, що передбачає раціональне збалансування його компонентів, посилення гуманістичних аспектів, розвиток міжпредметних зв'язків, створення інтегративних курсів, уведення матеріалів, які висвітлюють досвід зарубіжних країн. професійна освіта менеджер вищий

Дидактичний аспект проблеми дослідження передбачає створення організаційно-методичного забезпечення підготовки майбутнього менеджера, визначення форм і методів навчання, їх реалізацію у навчально-пізнавальній діяльності студентів.

Розглянуто інтерактивні і пошукові методи вирішення завдань розвитку здібностей студента з обробки і засвоєння навчальної інформації, формування відносин між учасниками навчального процесу у ВНЗ та взаємодії з навколишнім середовищем, а також методи особистісного розвитку студентів. Їх упровадження у навчальний процес українських ВНЗ постає як важливе науково-педагогічне завдання. У дослідженні з'ясовується ступінь впливу викладача на студентів, умови, що сприяють ефективному засвоєнню навчального матеріалу й формуванню навичок майбутньої професійної діяльності.

Соціальний аспект проблеми дослідження орієнтує на осмислення ролі вищої освіти менеджерів, визначення її місця в життєдіяльності суспільства. Без розвитку менеджменту в Україні неможливе її співіснування з іншими країнами в системі світової економіки. Сучасний менеджмент має зважувати на перетворення в суспільстві, враховувати зміни міжнародних стандартів у сфері бізнесу. Головна мета менеджерської освіти полягає в тому, щоб засобами різних форм і методів навчання і виховання підготувати студентів до професійної діяльності, активної участі в суспільному житті; створити умови для розвитку особистості менеджера, здатного практично оцінювати ситуацію і адаптуватися до соціальних змін, продукувати і реалізувати ідеї, намічати шляхи позитивних зрушень, проявляти ініціативу і творчість.

Розв'язання означених проблем формування особистості майбутнього менеджера передбачає розширення виховних функцій ВНЗ, посилення вимог до професорсько-викладацького складу. Моральні якості викладача, його професійна відповідальність, активна громадянська позиція слугують взірцем для студентів, механізмом формування їхніх професійно-важливих якостей.

Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання з її вимогами всебічного розгляду, врахування суперечностей як рушійних сил розвитку, об'єктивності, історизму; сучасна методологія порівняльної педагогіки (А. Джуринський, М. Кларін, З. Малькова, Н. Никандров та ін.); системний підхід, заснований на положеннях теорії систем, відповідно до якої підготовка менеджерів розглядається як єдина сукупність компонентів (Л. Берталанфі, В. Беспалько, Н. Віннер, В. Сластьонін, Дж. Форрестер та ін.); крос-культурний підхід у дослідженні менеджменту, який націлює на культурологічні важелі міжнародного й національного контексту (Р. Бріслін, Л. Харріс Г. Ховстед та ін.); концептуальні положення Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми "Освіта" (Україна ХХІ століття).

Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки вітчизняних і зарубіжних науковців, які стосуються історії розвитку вищої освіти у Великій Британії, Канаді й США (К. Балфор, Б. Вульфсон, А. Гілянова, Д. Джонстоун, В. Ігнатович, Л. Філіпова, Дж. Френч та ін.), сучасних тенденцій у вищій освіті (К. Керр та ін.), теорії і практики організації вищої освіти в Україні й в означених зарубіжних країнах (С. Змейов, В. Рижов, О. Романовський, Н. Федорова та ін.); ідеї прагматистів, які стосуються розвитку активності особистості, збудження інтересу як мотиву діяльності, виховання і навчання у процесі конкретної практичної діяльності (Дж. Дьюї та ін.), ідеї гуманістів щодо психологізації процесу навчання, наповнення психологічним змістом процедури педагогічної взаємодії, ролі гуманітарних предметів у розвитку інтелектуальних, моральних й естетичних якостей особистості (М. Ван Дорен, А. Маслоу, Н. Мурей Батлер, К. Роджерс, А. Флекснер та ін.), ідеї когнітивних підходів до навчання (соціально-когнітивний, інформаційно-процесуальний, когнітивно-конструктивістський, соціально-конструктивістський) щодо впливу соціальних, когнітивних і поведінкових факторів на результати навчально-пізнавального процесу (А. Бандура, Л. Виготський, Ж. Піаже та ін.); концепції соціальної, моральної і професійної відповідальності за соціальні проблеми людства (Г. Васянович, Р. Еггер, Р. Епплбай, К. Муздибаєв, Дж. Роуст, М. Савчин, М. Сметанський, В. Фредерік та ін.); ідеї компетентнісного підходу в освіті щодо визначення змісту освіти на основі моделі професійної діяльності, поведінки й особистісних якостей фахівця (Л. Дибкова, М. Євтух, І. Зимня, Дж. Равен, Дж. Стреч, А. Хуторський та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань використовувалися теоретичні й емпіричні методи дослідження: історико-ретроспективний аналіз і вивчення сучасного концептуального апарату науково-методичної вітчизняної і зарубіжної монографічної літератури, періодики, матеріалів конференцій, семінарів з проблеми дослідження; порівняльний аналіз для розкриття особливостей розвитку систем вищої освіти Великої Британії, Канади і США та України; структурний і порівняльно-зіставний (історико-компаративістський) методи аналізу для з'ясування впливу наукових концепцій на розвиток менеджерської освіти; змістовий аналіз інформаційних джерел і документації закладів освіти для зґясування і розкриття змісту навчальних програм менеджерів зарубіжних й українських ВНЗ, визначення вимог до професійного розвитку викладацького складу; методи зіставлення і класифікації для узагальнення і систематизації фактичного матеріалу про змістове наповнення, форми й методи підготовки менеджерів. Результативними слід вважати порівняльно-діагностичні методики (спостереження, опитування, бесіди, інтерв'ю, тестування, аналіз результатів діяльності навчальних закладів), виявлення організаційно-педагогічних умов підготовки менеджерів.

Джерельну базу дослідження складають навчально-методичне забезпечення програм підготовки менеджерів Великої Британії, Канади і США та України; фонди Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Наукової бібліотеки НАПН України імені В.О. Сухомлинського, Парламентської бібліотеки, Американської бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська академія", бібліотеки Британської Ради; ґрунтовними джерелами нашого наукового пошуку стали вітчизняна, американська, англійська й канадська педагогічна, бізнес- та управлінська періодика, ресурси INTERNET, журнали "Педагогіка і психологія", "Освіта і управління", "Шлях освіти", "Higher Education in Europe", "Educational Psychologist", "Harvard Business Review", "Guide to Graduate Management Programs in the USA", "The International Encyclopedia of Higher Education", "The Canadian Encyclopedia" й ін.

Наукова новизна дослідження:

Уперше:

- здійснено комплексне дослідження систем підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США, що дало змогу проаналізувати становлення, розвиток і сучасний стан професійної підготовки менеджерів у ВНЗ зазначених країн, визначити фактори впливу на становлення освіти менеджерів (технологічні, демографічні, географічні, історичні, політичні, культурні, релігійні); з'ясувати основні етапи розвитку професійної підготовки менеджерів, етапи розвитку вищої освіти у Канаді; виявити головні тенденції розвитку систем вищої менеджерської освіти (демократизація, гуманізація, інтеграція з наукою і виробництвом, компґютеризація, створення механізмів оцінювання ефективності роботи ВНЗ, розвиток неперервної освіти);

- теоретично обґрунтовано вплив на формування змісту, добір форм і методів навчання майбутніх менеджерів у зазначених країнах наукових концепцій і теорій, які ґрунтуються на ідеях взаємодії викладачів і студентів, навчання досвідом і в процесі професійної діяльності, позитивної соціалізації учасників навчального процесу;

- визначено сучасні моделі менеджерської освіти в зарубіжних країнах та здійснено їх порівняльний аналіз; виявлено позитивні (демократичний характер, варіанти децентралізованої системи управління в кожній країні, механізми співпраці в системі управління державних органів, громадських структур, організацій і підприємств, акредитації ВНЗ) і негативні (недостатній розвиток централізованих механізмів розв'язання проблем вищої освіти національного значення) характеристики зарубіжних систем управління системою вищої освіти менеджерів; зґясовано спільне і відмінне у професійній підготовці менеджерів у ВНЗ України й англомовних країнах.

Набули подальшого розвитку:

? концептуальні основи аналізу зарубіжних і вітчизняної систем менеджерської освіти, проблематика досліджень зарубіжної і вітчизняної порівняльної педагогіки; положення щодо динаміки зв'язків між змінами у вимогах до професійних функцій, компетентності менеджера і процесом формування його особистості; напрями модернізації професійної підготовки менеджерів у ВНЗ України, використання досвіду Великої Британії, Канади і США в українській освіті (подальша демократизація освіти, вдосконалення системи стандартів вищої освіти у галузі менеджменту, оновлення змісту освіти, розвиток мережі ВНЗ нового типу - відкритий університет, дистанційний університет і дослідницький університет, посилення звґязків з науковими установами, підприємствами, організаціями, обґрунтування прогностичного напряму вдосконалення процесу формування професійної спрямованості майбутнього менеджера у ВНЗ, доцільних форм і методів навчання менеджерів - польове навчання, навчання у процесі професійної діяльності й вивчення досвіду роботи, проектна діяльність, змішане навчання через раціональне узгодження очного і дистанційного навчання).

Уточнено:

? зміст термінології у вищій освіті загалом і менеджерській зокрема, її значення залежно від країни ("менеджер" і похідні терміни; терміни, що слугують для означення вищої освіти і ВНЗ у вказаних країнах; терміни, повґязані з міжнародними кредитно-модульними системами), що сприятиме більшій прозорості принципів функціонування освітніх систем, вивченню їх досвіду, усуненню проблем під час упровадження досвіду в українську освітню практику;

- етапи становлення і розвитку вищої освіти у Великій Британії і США.

Удосконалено наукові положення про теоретико-методологічні засади підготовки менеджерів в Україні.

Теоретичне значення дослідження: систематизовано знання про сучасні тенденції у побудові змісту, доборі форм і методів навчання менеджерів у Великій Британії, Канаді й США, що є практичними орієнтирами в проектуванні і технологічному забезпеченні вітчизняної освіти відповідно до світових досягнень; здійснено порівняльний аналіз понять, які вживаються для означення вищої освіти і ВНЗ у Великій Британії, Канаді й США, термінів, повґязаних з міжнародними кредитно-модульними системами; положення і висновки дисертації сприятимуть теоретичному аналізу процесів розвитку вищої освіти менеджерів.

Практичне значення дослідження: розроблено і впроваджено доповнення до навчальних планів і програм професійної підготовки менеджерів; укладено навчальний посібник "Основи перекладу. Курс факультативу" з огляду на мовну й комунікативну специфіку підготовки спеціалістів з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності; створено методичний посібник "Комплекс методик для діагностики професійної відповідальності та інших професійно важливих якостей викладача", діагностичні матеріали якого можуть застосовуватись як методи вивчення особистості викладача й інших категорій педагогічних працівників для формування у них умінь і навичок самоаналізу професійної поведінки, самокорекції і саморегулювання; розроблено модульний лекційно-практичний курс "Педагогіка вищої школи" для підготовки менеджерів у процесі викладання дисциплін "Професійна педагогіка" та "Педагогіка вищої школи", засвоєння яких сприяє усвідомленню актуальності педагогічних знань у професійній діяльності, формуванню умінь проводити заняття у ВНЗ і з персоналом організації на робочому місці; створено програми курсів "Основи соціально-педагогічних досліджень" для формування готовності майбутніх менеджерів соціальної сфери до наукового супроводу професійної діяльності; програми "Організація управління навчальним процесом у ВНЗ", "Управління навчальною і виховною діяльністю", навчальний посібник "Управління навчальною і виховною діяльністю: теорія і практика", які застосовуються для підготовки педагогічних кадрів до управління навчальним процесом;

? обґрунтовано необхідність посилення уваги до викладання іноземних мов, уведення професійно спрямованого факультативного курсу "Основи перекладу" (перший - третій роки навчання); вивчення фахових дисциплін іноземною мовою (четвертий - п'ятий роки навчання), що сприятиме розвиткові комунікативних умінь майбутніх менеджерів; доцільність введення до навчальних планів професійно спрямованих соціально-гуманітарних дисциплін "Професійна відповідальність менеджера", "Соціальна відповідальність менеджера", "Професійна педагогіка" (для підготовки менеджерів), "Проектування соціальної програми"; необхідність збільшення кількості інтрадисциплінарних програм для усунення перевантаження студентів.

Впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації, викладені в дослідженні, впроваджено у процес професійної підготовки майбутніх менеджерів в Інституті соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 285 від 20 жовтня 2009 р.), Краматорському економіко-гуманітарному інституті (акт від 29 листопада 2009 р.), Державному вищому навчальному закладі "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (довідка № 297 від 25 листопада 2009 р.), Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля (довідка № 108-115-2811/40 від 14 грудня 2009 р.), Харківській державній академії фізичної культури (акт від 15 грудня 2009 р.), Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького (довідка № 320/08-а від 16 вересня 2009 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних науково-практичних конференціях: "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору" (Київ, 2006 р.); "Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті" (Київ, 2007 р.); "Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування" (Краматорськ, 2008 р.); "Міжкультурний діалог у сучасній освіті" (Київ, 2008 р.); V Міжнародній науково-практичній ІНТЕРНЕТ-конференції "Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного освітнього суспільства" (Київ, грудень 2006 ? січень 2007 р., www.ipit.kiev.ua); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Інноваційні процеси у професійній підготовці педагогічних працівників та підвищення їх кваліфікації" (Донецьк, 2009 р.); на звітних конференціях: Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за 2005 р. "Теорія і практика професійної освіти в умовах європейської інтеграції" (Київ, 2006 р.); Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за 2006-2009 рр.; педагогічній вітальні кафедри педагогіки Краматорського економіко-гуманітарного інституту "Процес творчості у науково-педагогічному просторі" (Краматорськ, 2009 р.), лекції "Сучасні організаційні форми і методи навчання менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади, США" для викладацького складу кафедри менеджменту фізичної культури Харківської державної академії фізичної культури (Харків, 2009 р.).

Вірогідність отриманих результатів забезпечено дотриманням логіки наукового дослідження, коректним використанням наукового апарату; аналізом значної кількості теоретичних і практичних джерел; зіставленням освітніх програм і методик, що реалізуються більше ніж у 20 ВНЗ Великої Британії, Канади і США; зіставленням отриманих результатів з даними інших досліджень; несуперечністю висновків сучасним тенденціям розвитку освіти у світі.

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 33 публікаціях, серед яких 2 монографії, 3 навчальних посібники, 1 методичний посібник, 25 статей у наукових фахових виданнях, 1 стаття у науковому виданні, 1 доповідь на конференції у науковому виданні.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, пґяти розділів, висновків з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (299 найменування, з них 104 ? іноземними мовами), додатків. Загальний обсяг роботи становить 509 сторінок, з них 419 сторінок основного тексту. Дисертація містить 8 таблиць і 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано концепціцю дослідження, визначено мету, завдання, обґєкт, предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, визначено методи дослідження, схарактеризовано вірогідність результатів дослідження та їх апробацію.

У першому розділі "Історико-ретроспективний аналіз теорії і практики професійної підготовки менеджерів у Великій Британії, Канаді, США" висвітлено історико-ретроспективний аналіз теорії і практики професійної підготовки менеджерів у цих країнах.

Розглянуто проблему застосування різних термінів у менеджерській освіті. Зґясовано, що термінологія, яка стосується освіти загалом, вищої і менеджерської освіти зокрема, чітко не визначена на глобальному рівні. Таке становище спричинює непрозорість принципів функціонування освітніх систем, ускладнює вивчення їх досвіду, може створювати істотні проблеми під час його впровадження в українську освітню практику. Здійснений аналіз термінології сприятиме вивченню освітнього досвіду Великої Британії, Канади і США та його порівняння з досвідом України.

Історико-ретроспективний аналіз вищої освіти Великої Британії, Канади і США, сучасних тенденцій в ній дав змогу визначити подібні й відмінні характерні риси розвитку систем освіти цих країн.

Історія вищої освіти Великої Британії, Канади і США засвідчує взаємовплив систем освіти цих країн. Для організації вищої освіти США запозичили досвід своїх предків - англійців, французів, німців. З освітньої системи США значно черпала канадська система освіти. Аналіз історичних аспектів розвитку вищої освіти дав змогу підтвердити правомірність виникнення вищої освіти менеджерів з огляду на потреби великого бізнесу, зґясувати її місце серед інших типів освіти. Вищу менеджерську освіту було започатковано в США. В умовах зростання розподілу праці, великого обсягу інформації зґясувалося, що виокремлення управління як виду діяльності вимагає спеціальної підготовки, відповідної кваліфікації. У розділі представлено етапи розвитку цієї освіти.

1. Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. Створення перших професійних шкіл бізнесу, програми яких складалися відповідно до програм академічних курсів і курсів з економічною спрямованістю (1881); початок підготовки професійних управлінців у Гарвардській школі бізнесу (1908). Увага здебільше приділялась підготовці спеціалістів для колоніальної армії, а також фахівців у галузі озброєння. Також готували працівників колоніальної адміністрації та управління. З огляду на такі потреби розвивалася педагогіка професійної освіти.

2. Середина ХХ ст. - 80-ті рр. Поширення менеджерської освіти зумовлено значним розвитком бізнесу і промисловості після Другої світової війни, створення програм для підготовки магістрів бізнес-адміністрації (МВА) в межах освіти другого рівня (graduate).

3. З кінця 80-х рр. ХХ ст. - дотепер. Удосконалення підготовки менеджерів, реформування менеджерської освіти (в межах реформ у вищій освіті) внаслідок економічного розвитку і збільшення конкурентоспроможності виробництва.

Історико-ретроспективний аналіз вищої освіти Великої Британії, Канади і США й сучасних тенденцій в ній дав змогу визначити фактори, що впливають на розвиток менеджерської освіти. До таких факторів відносимо економічні, технологічні, демографічні, географічні, історичні, політичні, культурні, релігійні.

Урізноманітнення структур менеджерської освіти, впровадження необхідного обладнання, дослідницька робота в ній залежать від стану економіки. Впровадження нових технологій у різні сфери економіки стало дієвим чинником розширення напрямів навчання, створення додаткових дисциплін. Це стосується й України, в якій відбуваються динамічні зміни в усіх сферах життя, а тому потрібне додаткове фінансування підготовки висококваліфікованого штату управлінців. Наразі вища освіта менеджерів невіддільна від регіонального соціокультурного розвитку, який впливає на її стан і напрями розвитку. Збільшення за рубежем частки працюючого населення, яке потребувало вищих кваліфікацій, також вплинуло на структури вищої освіти. Деякі країни, наприклад Канада, через індустріалізацію в 60-х рр. ХХ ст. змушені були наймати висококваліфікованих працівників з-за кордону, щоб структури навчальних закладів мали змогу пристосуватися до нових соціоекономічних обставин.

На становлення вищої менеджерської освіти істотно вплинули демографічні фактори. Привабливість вищої освіти необґрунтовано призводить до збільшення кількості студентів. Неможливість повно передбачити контингенти студентів у галузях освіти, в т.ч. менеджерської, збалансувати наукову і навчальну складові в діяльності викладачів ускладнює освітню ситуацію. Щоб розвґязати проблему надання вищої менеджерської освіти всім бажаючим з огляду на посилення демографічних факторів, університети впроваджують структурні реформи для адекватного реагування на ринок праці, створюють нові навчальні заклади (дистанційні університети, відкриті університети, університети, що організують навчальний процес на вихідні дні).

Адаптація вищої менеджерської освіти до потреб суспільства, які постійно змінюються, і сфери виробництва вимагає від країн розвґязання проблем співвіднесення підготовки фахівців з потребами в них економіки, бізнесу, сфери послуг і більшого фінансування. Труднощі виникають, коли уряд змушений визначати пріоритети різних сфер життєдіяльності населення: освіти, охорони здоровґя, оборони країни тощо. Отже, впровадження нового оснащення, найму викладацького штату великою мірою залежать від ресурсних можливостей країни.

Інша група факторів - географічні (географічне положення країни, її ресурси, які використовуються для стимулювання соціоекономічного розвитку регіонів). Вища менеджерська освіта здатна допомагати країні долати певні регіональні труднощі. У провінціях Канади з освітньою метою використовуються інформаційні засоби для підтримання звґязку з кожною особистістю чи найменшим навчальним закладом, і дистанційна освіта розглядається як важливий компонент освіти упродовж життя. У США беруться до уваги географічні фактори адміністрування й фінансування різних систем освіти.

На розвиток освіти впливають історичні й політичні фактори. Цілі і політика університетів зумовлені тим, що кожне суспільство продукує власну систему освіти зі своєю структурою, системою фінансування й адміністративними правилами. У країнах з федеральною або конфедеральною структурою мінімізуються централізовані дії влади.

Освітній курс країни великою мірою визначається її ідеологічною системою. Провідна роль держави у здійсненні політики вищої освіти опосередкована виконавчою і законодавчою владою. У США Демократична партія обстоює федеральне управління, Республіканська партія ратує за його скорочення. Освітня політика залежить від політичних умов країни. Політичні події модифікують або змінюють структури ВНЗ, впливають на зміст навчання менеджерів.

На розвиткові вищої менеджерської освіти у Великій Британії, Канаді й США істотно позначилися їхня культурно-історична й релігійна ситуація. Ранні університети як відображення феодальних відносин більше переймалися засвоєнням студентами культури, ніж створенням нових знань. Наявність у суспільстві представників різних культур і лінгвістичних груп сприяє досягненню цілей освітньої політики. У регіонах, де співіснують різні мови, культури та релігії, розвиток ВНЗ здійснюється через налагодження тісних звґязків між ними. Існування різних культурно-історичних моделей повсякчас впливає на посилення диверсифікації вищої менеджерської освіти. Це створення ВНЗ нового типу, зокрема післясередніх технічних і технологічних коледжів, підготовчих центрів, відкритих університетів, дистанційних університетів, бізнес-університетів, які складаються із закладів фахової підготовки, що належать компаніям, а також створення нових програм і курсів. Збільшується кількість інтер- та інтродисциплінарних програм.

Дослідження умов і закономірностей життєдіяльності суспільства, що впливають на вищу освіту у Великій Британії, Канаді й США дало змогу зґясувати тенденції розвитку вищої освіти цих країн загалом та у сфері підготовки менеджерів зокрема, які складаються у відгук на багатоаспектний процес перебудовування: інтернаціоналізація і глобалізація, масовість, інтеграція з наукою і виробництвом, фундаменталізація, компґютеризація, зростання вимог до професіоналізму викладачів, демократизація, гуманізація і гуманітаризація, системне оцінювання суспільством ефективності роботи ВНЗ, розвиток неперервної освіти.

Вища менеджерська освіта у Великій Британії, Канаді й США адаптувалася до соціальних, економічних, політичних змін у суспільстві: постійного зростання кількості студентів, впливу науково-технічного прогресу, безробіття частини молоді, слабкої координації між підготовкою фахівців і потребою в них, працевлаштуванням. ВНЗ намагаються перевизначити свої цілі, ролі, функції. Щоб гармоніювати з середовищем на місцевому, національному й міжнародному рівнях, освітні системи мають дотримуватися сучасних вимог.

Знання історії освіти Великої Британії, Канади і США може слугувати базою для дослідження освітніх традицій українського суспільства, керівництвом для ухвалення рішень щодо майбутніх реформ. Розуміння проблем, з якими стикаються інші країни, є важливим для обґрунтування напрямів подальшого розвитку вітчизняної освіти й уживання запобіжних заходів до їх усунення.

У другому розділі "Наукові концепції та їх відображення в теорії та практиці професійної підготовки менеджерів у Великій Британії, Канаді, США" представлено зарубіжні концепції і теорії, що слугували фундаментом для практичної діяльності педагогічних колективів ВНЗ Великої Британії, Канади і США, які професійно готують менеджерів.

Залежно від наукової або практичної доцільності педагогіка професійної освіти, також менеджерської, спиралася на певне світорозуміння, відповідну парадигму наукового знання, психологічний образ фахівця. Аналіз основних етапів і напрямів розвитку концепцій менеджменту у ХХ ст. дав змогу зґясувати їх вплив на становлення вищої менеджерської освіти. Перший етап дістав назву наукового управління (1885-1920), повґязаного з роботами Г. Ганта, Л. Гілберт, Ф. Гілберт, Ф. Тейлора. Завдяки цьому напряму управління стало визнаватися самостійною спеціальністю і галуззю наукових досліджень. Керівники, практики й вчені виявили, що методи й підходи, які застосовувалися у науці й техніці, можуть ефективно використовуватись у практиці діяльності керівників для досягнення цілей організації. Сучасна менеджерська освіта, беручи до уваги ідеї тейлоризму, повґязує підготовку менеджерів зі знанням наукових основ менеджменту, наполягає на розвитку вміння збирати всі традиційні знання і навички ? складові професійної майстерності менеджерів, класифікувати їх, оформлювати у відповідні правила, закони і формули професійної діяльності менеджерів.

Класичну, або адміністративну школу управління (1920-1950) творили Д. Муні, А. Файоль, Л. Урвік. Принципи, функції, основні види діяльності в бізнес-організації, розроблені А. Файолем, і нині вивчаються такими дисциплінами, як "Основи менеджменту", "Адміністративний менеджмент" й ін. У процесі вивчення цих дисциплін здійснюється корекція ідей А. Файоля відповідно до сучасної ситуації. Перелік якостей менеджера, створений ним, поглиблює знання про особистість такого фахівця і береться до уваги при створенні його моделі.

Через нездатність суспільства до міри усвідомити значення людського фактора як головного елемента ефективності організації зародилася школа людських відносин - неокласична школа (1930-1950). Найбільшими авторитетами цієї школи вважають Е. Мейо і М.П. Фоллет. Вони рекомендували використовувати прийоми управління людськими відносинами, консультувати робітників, створювати умови для спілкування в межах їхньої професійної діяльності.

Поведінковий напрям (1950 і дотепер) розвивали К. Арджирис, Ф. Герцберг, Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор. Метою цієї школи було підвищення ефективності людських ресурсів, кожного працівника і підприємства загалом через правильне застосування науки про поведінку. Головні ідеї цього напряму щодо педагогічного процесу: правильне застосування у вихованні і навчанні дієвих стимулів; створення атмосфери напруженої розумової діяльності; застосування раціональних алгоритмів управління навчально-пізнавальною діяльністю, виховання якостей "індустріальної людини" (діловитість, організованість, дисциплінованість, підприємництво). Проблема педагогічної взаємодії трактується з позицій "стимул - реакція" і зводиться до кореляції певних поведінкових актів викладачів і студентів.

Наприкінці ХІХ ст. (у період виникнення вищої менеджерської освіти) більшість ідей щодо розвитку освіти науковці черпали з ідеалізму, реалізму і релігійних напрямів. Беруться до уваги ідеї класиків німецького ідеалізму кінця ХVII - поч. ХІХ ст. Г. Гегеля, І. Канта - розвиток суб'єкта пізнання, рефлексія, сутність людської культури. Згідно з ученням англійського філософа Дж. Локка, продукувалася ідея перебудови життя в розумних межах, залучення правителів до новітніх досягнень науки, просвіти монархів. Згодом поширилися ідеї прагматистів, екзистенціалістів, філософів-аналітиків й ін.

Прагматизм як філософське вчення виник на межі ХІХ - ХХ ст. Передумовами його появи були швидкі темпи розвитку науки, промисловості, техніки. Теорії освіти ? прогресивізм, експерименталізм, соціальний реконструкціонізм є напрямами прагматизму. Засновники прагматичної філософії В. Джемс і Ч. Пірс претендували на створення філософії, відмінної від ідеалізму і матеріалізму. Головні поняття прагматичної філософії - "досвід", "справа". Провідна ії ідея: пізнання дійсності зводиться до індивідуального досвіду людини, всяке знання істинне, якщо воно отримане в процесі практичної діяльності людини і є корисним для неї.

Ідеї ранніх прагматистів розвинув американський філософ і педагог Дж. Дьюї (1859-1952). Головні ідеї його праць: школа не повинна бути поза життям, а навчання поза вихованням; важливими принципами виховання і навчання мають бути розвиток активності особистості, збудження інтересу як мотиву діяльності; виховання і навчання здійснюються не в теоретичних формах, а в процесі конкретної практичної діяльності; індивідуальний досвід особистості - засада виховного процесу. Важливою для підготовки менеджерів є ідея Дж. Дьюї, згідно з якою освіта повинна зосереджуватися на особистості загалом, адаптувати студента до навколишнього середовища, навчати не лише вузьких академічних тем, а й вчити мислити, розвґязувати проблеми на рефлексивній основі. Ідеї Дж. Дьюї та інших прогресивістів швидко поширилися у США, були підхоплені вченими й освітянами Великої Британії, Канади та інших країн світу. Навчальний процес під впливом прагматично-прогресивістських ідей був особистісно орієнтованим, ширше застосовувалися лабораторні роботи, різні форми трудової діяльності, сенс яких полягав у наданні учням прямого і безпосереднього життєвого досвіду через активну самостійну роботу.

Сучасні напрями американської педагогічної думки методологічно близькі до прагматично-прогресивістської педагогіки. Зокрема це засвідчує послідовне застосування принципу індивідуалізму (Дж. Дьюї, представники екзистенціалізму): автономія індивіда - важлива цінність, навчальний заклад має максимально розвивати автономію індивіда.

В умовах науково-технічної революції постала потреба в людях з глибшими й упорядкованішими знаннями і принципами поведінки. Це зумовило перегляд і модернізацію класичного прагматизму, який у 70-х рр. ХХ ст. відродився як неопрагматизм. З огляду на новітні тенденції методологічні настановлення Дж. Дьюї були доповнені положеннями щодо розуміння виховання як процесу соціалізації особистості. Сутність неопрагматичної концепції зводиться до самоствердження особистості (Т. Браммельд, Е. Келлі, А. Маслоу, К. Роджерс, С. Хук та ін.). Ця позиція посилює принцип і природу індивідуалістичної спрямованості виховання: суспільні норми і принципи, думки людей не можуть впливати на свободу вибору особистості, міркування і оцінки. Неопрагматизм залишається провідним напрямом американської педагогіки та поширюється у західних країнах.

Нова педагогіка стала засадою оновлення освіти в першій половині ХХ ст. Особливо це відстежується у взаємодії з одним з провідних психолого-педагогічних напрямів США - біхевіоризмом. Представники біхевіоризму Ф. МакДональд, Б. Скіннер, Н. Флендерс розробили схему циклу педагогічної взаємодії, подаючи її крізь призму діяльності викладача. Тож для досягнення навчальних цілей варто застосовувати правила, алгоритми або еквівалентні процедури. Ймовірність успіху прямо залежить від вдалого формулювання викладачем цих цілей у біхевіористських термінах. Діапазон вибору широкий: від відтворення навчальної інформації до елементів самостійної творчості. У теорії навчання і дотепер реалізується загальновідомий скінерівський принцип покрокового вивчення (prograssive approximation), що пропонує поділ навчального матеріалу на невеликі порції наростаючої складності й перехід до наступної порції після повного засвоєння попередньої.