Методологічні і методичні засади формування духовних інтересів та потреб у дітей 5-9 років засобами мистецтв

М. Бунаков, В. Водовозов, О. Духнович, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, звертаючи увагу на те, як краса світу повинна народжувати красу в самій людині, бачили вище виховне завдання у формуванні духовності, гуманізму, людяності.

Важливим аспектом духовного виховання є взаємодоповнення морального та художнього виховання в комплексному підході, який припускає єдність цілей та напрямків виховного впливу, включає поліпшення планування та координації роботи всіх засобів виховання, і тому репрезентована нами комплексна система формування духовності, духовних інтересів та потреб, за своєю сутністю є вже педагогічною технологією.

Необхідно повсюдно створювати всі умови для виникнення бажання, прагнення, потреби виразити свої враження та переживання засобами мистецтва. Лише синтез, взаємодія здатні породити нове, оригінальне. Духовна людина - це людина, обдарована в художній творчості, здатна будувати життя за законами краси. Духовність людини, що розвивається, має динамічний характер, і цим вона зобов'язана інтересам і потребам у першу чергу.

Всі форми художньо-естетичної діяльності мають місце вже в дошкільному віці (С. Алексєєва, Н. Ветлугіна, І. Дзержинська, В. Єнікеєва, Т. Казакова, Р. Плавець, О. Ушакова, Л. Фурміна, А. Шибицька та інші).

Проблема комплексного використання мистецтв породжена самим життям - процесом становлення художньої культури людства, де знайшли своє відображення диференціація та інтеграція окремих видів мистецтва. З особливою старанністю досліджується питання, якої якості мистецтво, в яких педагогічних цілях, в якому віці і як викладати, для того, щоб воно найоптимальнішим чином підтримувало розвиток дитини. Розвиток художнього смаку та емоційної чуйності в дитячому віці закладає фундамент для духовної культури людини дорослої.

І в шкільному виховному процесі, і в рамках додаткової освіти педагог просто зобов'язаний більше пояснювати, порівнювати, захоплювати, інтригувати та дивувати. Це - ключ до успіху. Необхідно давати дитині надію на успіх. Духовна діяльність дитини завжди повинна бути пов'язана з радістю - це найважливіша, найперша необхідність у формуванні духовних потреб та інтересів. Практика та життя підтверджують, що вкрай необхідна комплексна взаємодія мистецтв. Саме комплексний вплив мистецтв на особистість, яка розвивається, максимально сприяє формуванню її стійких духовних інтересів та потреб.

Батьківська любов - це найперша потреба маленької людської істоти. Любов є доброта. Головною умовою сімейного життя є здатність батьків до щирості. Світ прекрасного для дитини починається в родині. Батьки повинні сприяти формуванню допитливості. З 4-5 років відбувається формування моральних норм поведінки і зароджується тяга до прекрасного, всього ліпшого, кращого. Маленькі діти прагнуть до добрих вчинків. Поступово звичка робити добре, чинити добро переростає в них у почуття турботи про іншу людину, стає їх природною потребою, стилем життя, необхідністю. Потрібно виховувати працею духовною, тобто одухотвореним інтересом до людини.

Оптимальна батьківська позиція повинна відповідати трьом головним вимогам:

- адекватність позиції дорослого - ґрунтується на реальній, точній оцінці особливостей своєї дитини, на вмінні побачити, розуміти та поважати її індивідуальність;

- гнучкість батьківської позиції - розглядається як готовність та здатність зміни стилю спілкування, способів впливу на дитину, у міру її дорослішання і у зв'язку з різними змінами умов життя родини;

- прогностичність позиції - виражається в її орієнтації на “зону найближчого розвитку” дитини і на завдання завтрашнього дня; це - випереджальна ініціатива, це - рух уперед.

Виховання - це, насамперед, створення моральної та духовної основи. Головне у вихованні маленької людини - досягнення душевного єднання, морального зв'язку батьків з дитиною. Радість породжується любов'ю та добротою, на радості базується бажання творити, а творчість породжує красу, з якої поступово з'являється духовне. Радісне, гармонійне життя родини, побудоване на позитиві, розсудливості надихає та спрямовує дитину до творчого пошуку, творчої діяльності, до всебічного розвитку. Якщо в родині панують радість, любов, щирість, доброта, співучасть, справедливість, співдружність, уміння захоплюватися прекрасним, робити все разом - у дітей з'являються та міцніють духовні інтереси та потреби. Духовність - це основна цінність та мірило всьому.

Важливою проблемою освіти сьогодні є те, що вона фактично не займається вихованням інтересу особистості. Саме інтереси особистості лежать в основі ієрархії моральних загальнолюдських цінностей. Для розвитку творчої активності дітей, їх творчого пошукового інтересу необхідна наявність як об'єктивних, так і суб'єктивних умов.

Об'єктивні умови такі:

а) джерела різної художньої інформації, які збагачують переживання дітей, заняття, розваги, свята у дитячому садку, численні життєві ситуації, що оточують дитину;

б) умови матеріального середовища, які дозволяють дітям розгорнути свою діяльність та надати їй того чи іншого характеру, вибрати будь-який вид художньої практики;

в) характер і тактика керівництва педагога, його непрямі дії, співучасть, що проявляється у вираженні свого відношення до художньої діяльності, в заохочувальних зауваженнях, які створюють позитивну атмосферу.

До суб'єктивних умов відносяться:

а) художні інтереси дітей, їх вибірковість, сталість;

б) спонукання дітей, що викликають їх самостійну діяльність на основі прагнення виразити свої художні враження, застосувати набутий художній досвід або удосконалити його, включитися у взаємовідносини з дітьми.

Моральне та художнє виховання співвідносяться в комплексному підході як цільова детермінанта та особливий спосіб її реалізації. Моральна сфера витікає з духовної. Моральні цінності виступають змістовим вираженням духовності, формування якої - цілеспрямований процес творчо активної особистості, яка здатна сприймати та оцінювати все в житті та мистецтві, жити і створювати за законами краси. Моральні якості - важливий фактор і умова розвитку основ духовності та душевності з раннього віку. Це пояснюється декількома причинами:

- по-перше, на етапі дошкільного дитинства відкривається існування норм і правил поведінки, починається усвідомлюватися їх роль у житті людини, наполегливо виражається домагання від інших їх дотримання;

- по-друге, лише через відкриття особливостей інших людей (якостей, поведінки, вчинків, результатів діяльності) дошкільник та молодший школяр поступово відкриває себе самого - реального і бажаного;

- по-третє, моральні якості є об'єднуючим елементом для інтеграції та диференціації дитиною “зовнішнього” та “внутрішнього” життя;

- по-четверте, моральний контекст - основний простір життя дошкільника та молодшого школяра, оскільки його основна увага зосереджена на встановленні взаємин з людьми - різними за віком, ступенем спорідненості, статевою приналежністю, симпатіями тощо.

Таким чином, саме моральна вихованість дошкільника та молодшого школяра є фундаментом його духовно-душевного розвитку. Важливо вчити дитину аналізувати свої думки, почуття, вчинки і прагнути до вищого, більш чистого, доброго. Форми і методи цієї роботи можуть бути різними. Головне, щоб вони формували в дитини альтруїстичну позицію, доброту, готовність завжди прийти на допомогу, здатність до жертовності, бажання більше віддавати, чим брати, уміння розуміти почуття інших людей і визнавати за ними право на власну індивідуальність. Саме ці риси поєднують високодуховних людей.

Виховуючи інтерес, педагог повинен стежити за тим, щоб він був різноплановим. Необхідне збереження дитячої наївності, незайманої реальності, зовсім відкритої здатності насправді захоплюватися прекрасним. Це одна з основних умов формування духовних потреб та інтересів у дітей 5-9 років. Проблема виховання добра є не винятковою проблемою виховання, а головною.

Моральна спрямованість - емоційний відгук дітей на доступні їх розумінню явища соціального життя; прагнення співпереживати чужу радість і сум; активні спроби перетворити побут, хоча б у грі; бажання брати участь у посильній художній праці, що прикрашає життя; потреба в спільних діях; здатність радіти успіхам інших.

Мета стратегії кожного вихователя - вказівкою, зауваженням, порадою, схваленням підтримати дитину, розбудити її кращі якості, віру у свої сили та можливості. Кожна дитина повинна бути впевненою, що дорослі вважають її розумною, доброю і, головне, - гарною, хорошою. Діти позитивно реагують на схвальність, чуйність, турботу, увагу, терпіння і, головне, - зацікавленість дорослого в спілкуванні з ними. Глибоке духовне спілкування - необхідна умова всебічного розвитку дитини. Перша сторона - розкриття духовних потенцій, друга - засвоєння духовних цінностей, третя - духовний творчий розвиток. Абсолютна більшість дітей відчуває потребу в увазі дорослого і болісно переживають її дефіцит. Бажаючи прискорити процес духовного розвитку особистості, педагоги намагаються зовнішні для індивіда цінності відразу зробити внутрішніми. Однак така тактика веде до виникнення поверхневого і штучного інтересу.

Все виховання - це цілеуправління, цілеспрямованість. Ми управляємо не дитиною, а її цілями. Усе, що є в дитині, виникає в результаті двох зустрічних рухів - зсередини дитини до світу і від світу - всередину дитини. Виховання є пошук особистістю (за допомогою наставника) способу побудови морального, справді людського життя на свідомій основі.

Для появи та затвердження гуманних відносин дітей до навколишнього світу людей можуть бути доцільними такі заходи:

· введення емпатійних проявів (форм співпереживання, співчуття, поділ радості іншого) у правила, що регулюють взаємодію в дитячому колективі;

· підвищення емоційної культури спілкування з боку педагогічних працівників і родини;

· створення та постійна підтримка в навчальному закладі та сім'ї сприятливого психологічного клімату, окультурення взаємин індивідів;

· побудова освітнього процесу на основі прийняття індивідуальності особистості;

· виховання потреби дитини у морально-ціннісних взаєминах, переведення дітьми гуманної взаємодії з плану знань у план реальної дії, вчинку шляхом осмислення та корекції на основі припущення ними ймовірних результатів;

· моделювання соціальних, моральних ситуацій у ході сюжетно-рольових ігор та інших форм спільної діяльності дітей, що дозволяють їм здобувати досвід побудови взаємин, шліфувати його; вся дитяча життєдіяльність повинна бути наповнена творчістю.

Ефективність засвоєння духовного досвіду індивідом залежить від таких умов:

- соціально-психологічних, що мають зв'язок з певними соціальними групами, у яких переважно поряд із загальнолюдськими цінностями відчувається істотний вплив суб'єктивних традицій, релігії, вірувань, історії, етносу, сімейні та родові відносини;

- психологічних, які пов'язані із психічними особливостями особистості: мотивами поведінки, ціннісними настановами, індивідуальним рівнем сформованості психічних процесів;

- педагогічних, куди входять принципи, прийоми, методи, які сприяють забезпеченню адекватності засвоєння навчального матеріалу в рамках встановленої структури діяльності; моральний, естетичний гомеостаз для духовного вдосконалення особистостей як вихователя, так і того, кого він виховує. Для дітей дошкільного віку - це забезпечення природного і безболісного входження в соціум.

У більшості досліджень духовне фігурує в предикативній формі, тобто додається до визначеної сутності - духовне спілкування, духовне виробництво, духовний потенціал, духовна культура та інше, - тобто аналізуються компоненти, сфери, норми існування духовного. Ми - не виключення. Комплексно формуючи інтереси та потреби, ми, тим самим, виховуємо активну, життєздатну людину. Ефективність процесу формування позитивної творчої особистості, духовно багатої, яскравої залежить як від освітньо-змістовних та організаційно-методичних умов та факторів, так і від комплексу соціально-педагогічних умов.

Основний принцип стосовно до дитинства - принцип задоволення - реалізується через гру, яка завжди обумовлена особистими інтересами. Розвиток інтересів проходить найбільш ефективно при наявності оточення, здатного позитивно впливати на розвиток особистості дитини.

Формування духовних потреб та інтересів дітей має катарсичну основу. Ефективне формування духовних потреб та інтересів дітей засобами мистецтва залежить від ряду педагогічних умов:

– виховання вміння захоплюватися та насолоджуватися прекрасним;

– регулювання контрастних духовних станів дитини;

– координації мети формування духовних інтересів, потреб і процесу навчання в цілому;

– створення розкутої інтелектуальної та психологічної атмосфери на заняттях;

– необхідність індивідуального підбору форм діяльності, повної відмови від примусу;

– педагогічної майстерності вчителя, його ерудиції в області мистецтва і культури;

– відповідності змісту творчих завдань рівню підготовленості дітей, їх можливостям;

– використання комплексу мистецтв як засобу пізнання, а не як ілюстрації до навчального матеріалу;

– мудре формування системи бажань дитини.

Благодатний вплив мистецтва на дітей приводить до їх позитивного емоційного стану, душевної рівноваги, прагнення бути гарним, до вміння дорожити радісними та щасливими митями, а значить - до гарних звичок - через духовні інтереси та потреби. Одне лише мистецтво (навіть в інтегрованому, синтезованому виді), незважаючи на потужність свого впливу на дитину, не може повністю вирішити таке надскладне завдання, як формування духовних інтересів та потреб. Красі необхідна деяка допомога Добра. Саме Краса і Добро, щира Любов до Мистецтва, бажання до нього прилучитися створюють високоморальний зразок особистості (аматора, цінителя, учасника і, зрештою, знавця мистецтв), яка має стійкі духовні інтереси та потреби.

Родина повинна жити піднесеними духовними інтересами, прагненнями і потребами. Через Любов і Доброту - до Радості, потім - до жаги Творчості, далі - до Краси і вже потім - до Духовного, розвитку якого сприяють наявність об'єктивності та справедливості, реалізму та оптимізму в поведінці батьків. Духовні інтереси та потреби - це взагалі “золотий ключик” до формування Духовності.

Соціально-педагогічні умови розвитку духовних потреб та інтересів у дітей полягають у наступному: розумне формування системи бажань дитини, творче співробітництво дорослих і дітей, виховання здатності любуватися і захоплюватися мистецтвом, людиною і світом, гармонізація світу людських відносин і мистецтва, що приводить до балансу духовних інтересів та потреб за допомогою мистецтва - до позитивного емоційного стану, душевної рівноваги дітей, прагнення бути гарними, мати суспільно значущі звички.

Комплексна система формування духовних інтересів та потреб у старших дошкільників та молодших школярів засобами мистецтв являє собою синтезовану систему естетико-етичного виховання, гармонічно поєднуючи в собі елементи як морального, так і естетичного виховання, що дозволяє вибудувати інтегровано-синтезоване мистецтво як сильнодіючий засіб для формування духовних інтересів та потреб у дітей.

У четвертому розділі “Особливості функціонування комплексної системи формування духовних інтересів та потреб у дітей 5-9 років засобами мистецтв” звертаємося до того, що людина духовна повинна бути гарна душею, шляхетна у своїх помислах та діяннях і тільки тоді вона буде вкрай необхідна навколишнім людям. У цілісній поведінці подібних людей спостерігається істинність, доброта і краса, уміння цінувати, множити та берегти ці якості.

Показниками духовної вихованості та розвитку зростаючої особистості є: загальна життєва активність, комунікабельність, прагнення до творчості в усіх видах діяльності, комунікативність, загальна оптимістична орієнтованість стосовно світу, до себе, до людей. Одним із інструментів досягнення вищезазначеного рівня є мистецтво.

Процес формування духовних інтересів та потреб відрізняється надзвичайною складністю, обумовленою як ієрархічною структурою мотиваційної сфери, так і всебічним впливом численних факторів їх об'єктивного та суб'єктивного характеру на процес її формування.

Дослідження формування духовних інтересів та потреб як процесу передбачає, насамперед, глибокий аналіз основних послідовних етапів. Спочатку сприйняття об'єкта, потім - визначаються механізми того, як це застосувати, пристосувати, вжити. Якщо цей процес супроводжується тільки позитивними емоціями, у дитини виникає стан внутрішньої потреби та визначене бажання повторити ці переживання через дії. Завдяки зіткненню з мистецтвом, піднесеному настрою, успішності своєї спільної творчої діяльності дитина проходить через катарсис (духовне очищення) і стає краще, добрішою, зацікавленішою, з'являється смак до духовного життя, бажання продовжувати духовно збагачуватися. Саме почуття, емоції, настрій, стан дитини є запорукою формуванню її духовних інтересів та потреб.

Основною формою роботи на всіх етапах були інтегровані заняття мистецтвом, що поєднують види художньої діяльності - музичну, художньо-мовну, декоративно-прикладну, театральну.

Цикл формування духовних інтересів та потреб складається з визначених етапів. Перший - виступає у вигляді захоплень, бажань, схильностей як на усвідомленому, так і неусвідомленому рівнях. На цьому ступені духовні інтереси та потреби найменше можна проконтролювати, оскільки вони замикаються в індивідуальному досвіді дітей.

На другому етапі проходить об'єктивація духовних інтересів - діти усвідомлюють об'єкт задоволення і прагнуть до досягнення та оволодіння ним.

Третій етап є вирішальним у формуванні духовних інтересів та потреб. Задоволення їх - це процес переходу інтересу у нову, більш високу, якісну форму. Це глибинний, суб'єктивний процес, що залежить від індивідуальних особливостей, специфічних рис особистості, ситуації та інше.

Для того, щоб створити модель структури духовних інтересів та потреб, необхідно враховувати наявність четвертого етапу. Сутність його полягає в тому, що інтерес, а далі і потреба, у якомусь об'єкті та діяльності при оволодінні ним виникає за умови набуття дітьми нормативних знань про мистецтво щодо вільної орієнтації в ньому.

Модель структури духовних інтересів та потреб складається також з чотирьох етапів, на яких можливо зовнішнє і внутрішнє педагогічне регулювання.

Перший етап: одержання дітьми первинних нормативних знань про естетичну сутність мистецтва. Тут педагогічне керівництво реально здійсненне.

Другий етап: виникнення прагнень, бажань до певного об'єкту мистецтва. Це індивідуалізований процес, і прямому впливу він не підлягає.

Третій етап: діяльність дітей у задоволенні інтересу та потреби в певному конкретному об'єкті. На цьому етапі можлива і необхідна корекція педагогом нормативних знань учнів про естетичну сутність мистецтва з вибором конкретного художнього твору з позицій оцінки критеріїв, що включають єдність естетичної, моральної та пізнавальної цінностей.

Четвертий етап: характеризується моментом задоволення інтересів та потреб, завершенням їх циклічного формування і зародженням подальшого переходу до нового циклу.

Виходячи з чотирьохетапності, циклічності та моделювання наш формувальний експеримент також має чотири етапи формування духовних інтересів та потреб, морально-естетичного світогляду особистості дитини 5-9 років:

І. До 6-и років у дитини відбувається входження у світ краси та добра, розвиток почуттів та емоцій, світогляду, сприйняття прекрасного, душевного, поява творчого інтересу; одержання естетичних, етичних і світоглядних знань, укріплення творчого інтересу та поява потреби до творчості.

ІІ. До 7-и років - розвиток смаку до прекрасного, світогляду, переконань, укріплення ціннісних орієнтацій; формування естетичних уявлень та понять, світоглядного кругозору - через естетично прекрасне до морально-духовного.

ІІІ. До 8-и років - розвиток морально-естетичних світоглядних суджень, думок; поява та прояв духовних інтересів. Усе вищенаведене впливає на формування морально-естетичного світогляду, смаків, ідеалів; укріплення духовних інтересів та поява духовних потреб дитини та подальший їх розвиток.

IV. До 9-и років проходить інтенсивний розвиток художньо-творчих здібностей, можливостей розширення духовних інтересів та укріплення духовних потреб, обдарованості, розуміння етичних та естетичних поглядів, стабілізація духовних інтересів та потреб, перехід їх у звичку та життєву необхідність.

На етапі констатації духовних потреб та інтересів використано 15 методик дослідження дітей: коло інтересів, домінування потреб, спрямованість інтересів, мотиви діяльності, ціннісні відношення та орієнтації, творча обдарованість, оригінальність та гнучкість мислення, пошуковий творчий інтерес, усвідомлення моральних норм та моральний вибір, емоційне відношення до навколишнього.

Дослідження батьків проходило у площині вивчення відомостей про них та дитину, здібностей, бажань та потягів, ступінь доброти, ціннісні орієнтації. Велися й щоденники спостережень батьків та вихователів - окремо.

Для більш точного визначення критеріїв та виявлення кількісних та якісних параметрів спиралися на наукові концепції М. Бахтіна, І. Беха, Л. Бурлачука, В. Бутенко, О. Киричука, Є. Крупника, О. Олексюк, Г. Тарасова, Г. Шевченко та інших. Також керувалися досвідом вчених, що досліджували духовність (Є. Вороніна, К. Журба, Н. Іордакі, Н. Королькова, О. Кучерова, В. Москалець, О. Наконечна, Л. Солонько, Н. Чернуха та інші), духовні потреби (Г. Авдіянц, Ж. Петрочко, В. Пчелов), духовні інтереси (Т. Мальковська, З. Романовська), а також вплив видів мистецтв на творчу активність та духовне зростання дітей (Д. Джолі, А. Щербо та інші).

В нашому дослідженні визначені такі критерії: емоційно-естетичний компонент наявності та прояву духовних інтересів та потреб: радість, натхнення, піднесений настрій, творча активність, бажання; регулятивно-моральний компонент: розуміння Вічних цінностей та втілення їх в життя - дії, вчинки, поведінка, відношення; реалістично-оптимістична, конструктивна орієнтованість у відношенні до оточуючого світу, потреба контактів з цікавими, змістовними людьми, подіями, творами мистецтва, прояв посиленого інтересу до якогось виду мистецтва і зацікавленості ним та творчістю взагалі.

Нам уявляється доцільним зупинитися на п'ятьох рівнях оцінювання: високому; вищому за середній; середньому; нижчому за середній та низькому.

На етапі констатувального експерименту соціально-педагогічний фактор життя більшості дітей явно вимагає поліпшення. Естетично-творча спрямованість особистості дитини виявилася в 35% респондентів. Крім цього, більше половини дітей (54%) схильні до змістовного способу життя. Майже в половини дітей уже є початковий (уроджений) інтерес до прекрасного, творчого. Близько 70% батьків мають усі підстави духовно розвиватися та розвивати своїх дітей. У більшості дітей креативне начало слабо виражене. У переважної більшості дітей фокусування замикається на собі і своїх потребах, уявлення про свої здібності та можливості не відповідають дійсності, немає цілей, позитивних бажань і потягів, викривлене поняття про цінності, споживче відношення до своїх батьків, до суспільства, до життя взагалі. Значна частина дітей робить неправильний моральний вибір, виявляючи при цьому егоїзм, почуття власництва, іноді - навіть ворожості. У переважної більшості дітей домінує ігровий мотив потребнісної сфери. Мотивація дитини цього віку у зв'язку з низьким рівнем свідомості, несформована, неправильна. Спостерігається дефіцит доброти, уваги до оточуючих, але велике бажання задовольнити свої егоїстичні потреби. Дітей з явно вираженою гнучкістю та оригінальністю мислення, пошуковим інтересом виявилося більше половини. Духовно-душевне начало, наявність духовних інтересів та потреб у більшості дітей слабо розвинуті. Загальними рисами нашої методичної комплексної системи формування духовних інтересів та потреб у дітей засобами мистецтв є: гуманізація, індивідуалізація, синтез всього розмаїття форм, методів, прийомів навчально-виховного впливу.

Уявляється можливим визначення основних напрямків поетапного формування духовних інтересів та потреб у дітей засобами мистецтв. До них можна віднести:

· активне входження дітей 5-ти років у Світ Мистецтва за допомогою додаткової дисципліни; регулярно, один раз на тиждень, проводити заняття; первісна стимуляція естетичного і пізнавального інтересу;

· спираючись на стимуляцію нами інституту батьківства (“Школа педагогічних можливостей” для батьків) та з їх допомогою залучення дітей до культурно-естетичних заходів. Стимуляція інтересу до прекрасного не тільки в дітей, але й у батьків;

· залучення дітей до “живої” творчості (особистої участі в процесі): малювання, декламації, співу, ліплення та активного споглядання, співучасті - театр, кіно, розглядання картин, слухання казок, віршів, ігри та інше - для розвитку їх здібностей та дарувань;

· у проявах естетичного - пошук і знаходження етичного (від прекрасного - до доброго, корисного); при цьому необхідним фактором є гарний людський настрій. Базою для появи духовних інтересів є естетичний інтерес.

Усе вищевикладене можна віднести до першого етапу формування духовних інтересів та потреб у дітей. Отже, первісний етап формувального експерименту містив у собі три лінії, що йдуть паралельно:

· консультування вихователів, психологів, методистів, музичних працівників на предмет формування в дітей старшої групи дитсадка першооснов духовності, морально-естетичних інтересів та потреб;

· робота (згідно нашій педагогічній системі) вихователів, батьків, музичних працівників з дітьми;

· робота психологів, методистів, вихователів і безпосередньо наша з батьками.

Формувальний вплив створюють самі етапи-дослідження сформованості духовних інтересів та потреб у дітей. Справа в тому, що всі тести, анкети та інші методики в тому чи іншому ступені, так чи інакше стимулюють дітей міркувати та розвиватися як інтелектуально, так і емоційно. Слід зазначити, що експериментальна частина дітей не відбиралася за якимись високими рівнями здібностей. В експериментальній групі виявилися діти зі шкіл та дошкільних установ, керівники яких дали згоду на проведення експерименту.

У процесі експериментальної перевірки ефективності формування духовних потреб та інтересів у дітей досить виразно виявилися сім основних напрямків впливу дорослих і мистецтва, таких як:

- збагачення емоційної та моральної сфер дитини за допомогою мистецтва;

- створення такого стилю життєдіяльності, завдяки якому дитина вступає у взаємодію з найбільшою кількістю соціальних явищ та духовних цінностей;

- організація спільного з дітьми обговорення та осмислення проблем сучасного життя і значення духовних цінностей для кожної людини;

- стимулювання інтересу до занять тим видом мистецтв, до якого в дитини більше здібностей, бажання, а далі - до мистецтва взагалі; подальший розвиток смаку, міри тощо - прагнення, шлях до високих духовних ідеалів;

- формування в дітей здатності оцінювати навколишній світ, займати в ньому відповідну позицію, відрізняти хороше від поганого, справжнє від підробки, істину від фальші;

- створення максимально сприятливих умов для того, щоб діти жили у світі захоплення, натхнення, радості, добра, краси, гри, казки, малюнка, музики, фантазії, творчості;

- ініціювання відкритого індивідуального творчого самовираження дитини в соціумі, стану високої задоволеності і згоди, Духовного Щастя.

В дисертації визначено три експериментальних групи і три - контрольних, що пояснюється протяжністю експерименту. Коли діти пройшли половину експерименту (два роки) та з дитячого садка потрапили до школи (різних шкіл), то вони змішалися з дітьми, які не були в експерименті, тому були змушені з дітей, які тільки через два роки були включені в експеримент, утворити нову експериментальну групу Е₃. Та ж група дітей, яка раніше була Е розділилася на Е₁ - це діти, які з 6,5-7 років почали отримувати додаткову естетичну освіту та Е₂ - діти, які не отримували додаткової освіти, крім нашого формувального експерименту. Вибірка кількості дітей не рівнозначна тому, що частина експериментальних дітей при переході з дитячого садка до школи була не охоплена нами (діти перейшли до інших шкіл чи взагалі змінили місце мешкання). Подібне сталося і з групою контрольних дітей; група К розділилася на гр. К₁ - діти, які почали отримувати додаткову естетичну освіту та гр. К₂ - діти, які отримували тільки загальноосвітній рівень шкільної освіти. Група К_х взяла участь тільки у першій половині експерименту, тому що ці діти відвідували студії з естетичного виховання з п'яти до семи років, а далі ми не змогли прослідкувати їх розвиток.

Духовні потреби та інтереси являють собою динамічну властивість особистості, формуванням якої можна керувати, тільки цілеспрямовано організовуючи педагогічний процес. Аналізуючи результати формувального експерименту отримана об'єктивна картина динаміки розвитку якостей духовності дітей. Вона полягає в поетапності та тривалості в часі цього процесу, його специфічності.

За короткий час (наприклад, 6, 12 чи навіть 20 місяців) сформувати духовні інтереси та потреби неможливо. Саме стрімке якісне зростання сформованості показала група Е₁ на 3-му етапі (році) формування - 29%. Найпродуктивнішим в усіх 3-х підгрупах виявився 3-й етап формування. Порівняння експериментальних і контрольних груп в усіх варіантах показало явну дієвість комплексної педагогічної системи формування духовних інтересів та потреб. Статистична експертиза даних дослідження показала: була одержана значима різниця в показниках комплексної системи формування духовних інтересів та потреб у дітей засобами мистецтв на всіх чотирьох етапах. Значимість розходжень у результатах вимірів експериментальних груп на різних етапах дослідження така:

Е₁ - значимі, крім 5-го етапу дослідження;

Е₂ - значимі, крім 5-го етапу дослідження;

Е₃ - значимі, а 5-й зріз - межевий за значимістю, однак у динаміці розвитку видно, що й 4-й етап формування є плідним, але не настільки стрімкий, як інші три - особливо третій.

Значимість розходжень результатів вимірів між основними експериментальною Е₁ та контрольною К₂ групами наступна:

І етап дослідження - 1-й рівень розвитку духовних інтересів та потреб за результатами досліджень - не розрізняються на рівні значимості а?0,05;

ІІ етап - 2-й рівень - розрізняються на рівні значимості а?0,05 (у групі Е результат значимо вищий, ніж у групі К);

ІІІ етап - 3-й рівень - розрізняються на рівні значимості а?0,01 (у групі Е₁ результат значимо вищий);

IV етап - 4-й рівень - розрізняються на рівні значимості а?0,01 (у групі Е₁ результат значимо вищий, ніж у групі К₂);

V етап - 5-й рівень - розрізняються на рівні значимості а?0,01 (у групі Е₁ результат значимо вищий, ніж у групі К₂).

На початку дослідної роботи експериментальна група показала якісний результат наявності духовних інтересів та потреб 23%, а контрольна - 22%, група К_х - 23% (К_х - це група дітей, які займалися у студіях естетичного виховання). Після першого етапу формування показники були такі: Е - 30%, К - 23%, К_х - 32%. Після другого етапу формування (середина експерименту) показники були виражені так: Е - 37%, К - 24%, К_х - 35%. Саме на третьому етапі дослідження з причин, які від нас не залежали, виникли великі зміни: з експерименту зникла гр. К_х, але з'явилася нова група Е₃, її початковий показник виявився 20% - це дуже мало, навіть менше, ніж було два роки тому у групі К. Група Е розділилася на Е₁ - це діти, які почали одержувати ще й додаткову освіту і Е₂ - експериментальна без додаткової освіти; група К також розділилася на К₁ і К₂ з тієї ж причини. Після третього етапу формування результати виявилися такі: Е₁ - 66%, Е₂ - 60%, Е₃ - 41%, К₁ - 25%, К₂ - 23%. Заключний (четвертий) етап формування показав такі результати: Е₁ - 75%, Е₂ - 65%, Е₃ - 52%, К₁ - 29%, К₂ - 26%. Якісне зростання за усіма групами протягом всього дослідження: Е₁ - 52%, Е₂ - 42%, Е₃ - 32%, К_х - 12%, К₁ - 7%, К₂ - 4%. Різниця у сформованості між групами за весь період формування: Е₁ - Е₂ = 10%; Е₂ - Е₃ = 13%; Е₃ - К_х = 17%; К_х - К₁ = 6%; К₁ - К₂ = 3%; Е₁ - Е₃ = 23%; Е₁ - К₂ = 49%; Е₂ - К₂ = 26%. Найпродуктивніший результат формування був показаний на третьому етапі у групі Е₁ - 29%. Найменш продуктивний - на четвертому етапі у групі Е₂ - 5%.

Протягом експерименту найстабільнішим є середній рівень сформованості духовних інтересів та потреб у дітей. Пояснюється це так: в контрольних групах рівні майже не міняються, а в експериментальних групах відбувається рівний відтік із середнього рівня в більш високі та приток з низьких рівнів - у середній.

В усіх експериментальних групах найменше зростання духовності (інтересів та потреб) спостерігалося на четвертому формувальному етапі. Пояснюється це тим, що чим вищий рівень сформованості духовних інтересів та потреб у дітей, тим менший запас можливостей у дитини для подальшого їх розвитку. Можна зробити припущення, що в подальшому (після дев'ятирічного віку) важливим є підтримування рівня та розширення кола інтересів та потреб. Серед експериментальних дітей особливо відрізнялися четверо. Це ще раз підтверджує наші припущення про те, що в духовному розвитку існує певна обдарованість чи збіг деяких індивідуальних особливостей: вроджена доброта та альтруїзм, гарні риси характеру та людські якості, художнє мислення, старанність, допитливість, вдумливість, творча активність, весела вдача тощо.

Експеримент проводився протягом чотирьох років (від п'яти- до дев'ятирічного віку дітей). Він складався з чотирьох етапів формування духовних інтересів та потреб за допомогою комплексної (інтегрованої) системи мистецтв. Механізм дії та послідовність етапів у процесі формування із застосуванням комплексної інтегрованої системи мистецтв виглядали так: поява естетичних, етичних, потім духовних інтересів та потреб; потім - прояв та розвиток; задоволення, зміцнення та перехід у звичку, а потім у життєву необхідність. Якісні рівневі оцінки були засновані на таких критеріях: емоційно-естетичному; регулятивно-моральному - втілення Вічних Цінностей у життя; реалістично-оптимістичному - конструктивне відношення до людей, мистецтва, творчості, потреба у контактах з цікавими людьми творами мистецтва тощо.

Констатувальний експеримент показав, що у більшості дітей як контрольної, так і експериментальної груп духовні інтереси та потреби зовсім відсутні; в інших вони є, але недостатньо розвинуті, дифузні, нестійкі, нежиттєздатні. У багатьох дітей дуже вузьке коло інтересів, бажань, хоча більше 40% дітей мають здібності до художньої творчості. Значна частина дітей не розрізняє і не розуміє моральні норми, не переймається моральністю. Показники групи Е₃ на 3-му етапі дослідження (констатувальному) дають підстави припускати, що у деяких дітей рівень духовності, духовних інтересів та потреб протягом від 5 до 7 років (поки вони ще не взяли участь в експерименті) десь на 10% погіршився під впливом соціуму, який сам погіршується, а також відбувається занепад інституту сім'ї. У групі дітей, що відвідували студію естетичного виховання (К^х) духовні інтереси та потреби розвивалися стрімкіше, ніж у експериментальних дітей, але вже на другому етапі цей розвиток почав гальмуватися. Ця різниця пов'язана з силою впливу саме інтегрованого мистецтва, а не кожного виду мистецтв окремо.

Констатувальний та формувальний експерименти показали, що духовні здібності існують поряд з іншими. Присутність таких в усіх групах була 10% дітей, а відсутність - у 3% респондентів. В основному ці експериментальні діти і показали крайні рівні сформованості духовних інтересів та потреб засобами комплексу мистецтв.

За етапами духовні інтереси та потреби формувалися нерівномірно. Тут мали значення закон переходу кількісних змін в якісні, індивідуальні, а також вікові можливості. Велике позитивне значення у нашому експерименті має органічна єдність естетичного та етичного, причому не тільки у самих заняттях, але й в усьому оточенні.

Поетапна система формування приводить не тільки до появи і закріплення духовних інтересів та потреб, але і до появи смаку до Духовного Життя, необхідності жити саме таким життям - наповненим і осмисленим, яскравим і цікавим, спрямованим до Самодостатності.

Загальні висновки

Виховання гармонійної особистості буде можливим лише тоді, коли людство почне приділяти більше уваги питанням смислу життя. Система освіти поки що зневажає найважливіший чинник гармонізації особистості - орієнтування у пошуках сенсу життя. Правильні ж виховання та освіта можливі лише за умови обопільної згоди вчителя та учня, а також тоді, коли спілкуються не педагог з учнем, а людина з людиною, але це уже вихід за межі сьогоденної освітньої системи і перший крок до освіти, здатної гармонізувати особистість. Виховання людини, як і формування розвиненої особистості, становить одне з головних завдань сучасного суспільства. Без формування духовності успішного виховання не існує взагалі; духовність - це стрижень формування особистості, вершина виховання.

1. Встановлено, що методологічними засадами експериментального дослідження виступив поширений категоріально-аспектний аналіз таких понять, як “духовність”, “духовні потреби”, “духовні інтереси”, “мистецтво” з позицій філософії, педагогіки, психології, естетики, етики, соціології, антропології, мистецтвознавства. У дослідженні представлено принципово новий концептуально-методичний підхід до проблеми розвитку, формування духовних інтересів та потреб у дітей 5-9 років засобами мистецтв, який поєднує в собі такі чинники: комплексний розвиток інтересів та потреб; визначення впливу окремих видів мистецтва на формування духовних інтересів та потреб дитини та, власне, їх формування за допомогою комплексної системи інтегрованих мистецтв; безперервний формуючий процес (з 5 до 9 років); включення до комплексної системи формування як естетичного, так і етичного матеріалу; залучення сім'ї до формувального процесу. Проаналізовано, що “духовність”, “духовні інтереси та потреби” - поняття складні, феноменологічні та полемічні. Виразність та рівень духовності залежать від багатьох складових, від різних факторів впливу, від умов життя, але завжди при цьому є на меті етичний, естетичний та гуманістичний початок. Розвиток духовності грунтується на активній творчій діяльності людини, непереборному бажанні вдосконалюватися, постійному прагненні до Щастя. Розширення кола інтересів є неодмінною умовою розвитку особистості та формою вияву її духовного багатства. Духовні інтереси багатогранні та багатовимірні: це - позитивний емоційний відгук, вибіркова активність, інтенсивна творча “наповненість”, емоційна привабливість, душевна теплота, допитливість тощо. Збудження та розвиток духовного інтересу спричиняє і розвиток духовної потреби, яка є динамічною системою та визначаються як сукупністю окремих видів діяльності, так і комплексом специфічних зв'язків із зовнішнім світом; окремі види потреб взаємодіють та взаємодоповнюються. Духовна потреба - це комплексна потреба: естетична, етична, у творчості, спілкуванні, любові, взаєморозумінні, співчутті, співдружності, спільній діяльності, душевності, довірливості, в емоційній насиченості. Духовні потреби та інтереси людини є вершиною еволюції потреб, інтересів та життя в цілому, це ключ до торжества духовності в людині. Духовні потреби та інтереси - це фундамент того, на чому ґрунтується буття такої сутності, як людина; життєві орієнтації, розвиток та вдосконалення, нарешті, сам сенс існування людини закодовані саме в них.

2. За допомогою аналізу наукової літератури, особистих спостережень, індивідуальних бесід з дітьми, щоденників спостережень, порівнянь та зіставлень установлено, що: старший дошкільний вік та початок шкільного віку - найсприятливіша пора розвитку духовності у дітей; вік 5-6 років - це період інтенсивного розвитку всіх сфер особистості, період виникнення та розквіту внутрішнього світу людини, початок розквіту її Душі та Духу; інтерес до продуктивної творчої діяльності необхідно починати закладати з п'яти років; розвиток як внутрішнього світу дитини, так і її духовності здійснюється під безпосереднім впливом близьких дорослих та однолітків; дошкільні роки - період найбільш бурхливого становлення моральних підвалин особистості, розвиток її емоційної сфери; у дітей 5-7 років інтерес доволі часто має стихійний характер; ставлення дітей до мистецтва певним чином позначається на їх “духовній організації”; маленька дитина сприймає добре та красиве як щось цільне, єдине, нероздільне.

3. На основі аналізу літератури з естетики, мистецтвознавства, психології мистецтва, етики, культурології та багаторічних особистих спостережень і міркувань з'ясовано, що мистецтво, як жодна інша форма суспільної свідомості, сприяє духовному вдосконаленню людей, становленню традицій та норм культури, міжособистісному спілкуванню, формуванню понять про загальнолюдські цінності та критерії оцінки подій, явищ життя. Мистецтво варто розуміти як загальну психологічну потребу людини у вирівнюванні своєї свідомості зі світом, виході з дисбалансу та дисгармонії зі світом, як певну життєву корекцію. Воно гармонізує Людину, шліфує її душевно-духовний початок. Високе мистецтво позитивно впливає на морально-етичну сферу людини, удосконалює її позитивні людські якості та риси характеру. Виявлене значення та особливості кожного виду мистецтв окремо у формуванні духовних інтересів та потреб у дітей. Залучення дітей до різноманітної літературної спадщини не тільки розвиває креативно-когнітивну та емоційно-вольову сфери, але й значно розширює коло духовних потреб та інтересів, закріплює їх. Усне мовлення, інтонація - дуже швидко та ефективно впливають на свідомість та почуття дітей. Друковане слово дає можливість дитині зосередитися на своєму внутрішньому “Я”. Образотворче мистецтво формує у дітей морально-естетичну чуйність прекрасного та потворного в житті та мистецтві, художньо-творчу активність, бажання творити. Чим раніше формується інтерес дітей до образотворчого мистецтва, тим більш стійким він виявляється протягом усього життя людини. Завдяки образотворчому мистецтву, крім інтересу, у дітей формуються смак, почуття міри, уміння спостерігати. Стійкі та сильні потреби, інтереси дітей в області образотворчого мистецтва поступово трансформуються в духовні потреби та інтереси. Музика за силою свого впливу поступається тільки синтетичним мистецтвам (театру, кіно, телебаченню), але й у цих видах мистецтв вона присутня як важлива складова. Спочатку у дітей виникає бажання займатися музикою, зацікавленість, далі - через почуття задовольняється потреба в емоційній насиченості і на цій основі значно зміцнюються духовні інтереси та потреби. У процесі їх формування необхідно розуміти та враховувати те, що театр, кіно, цирк, естрада й телебачення - це сучасні синтетичні види мистецтва, сила впливу яких (позитивного або негативного) на зростаюче покоління - припадає саме на них. Тому стихійність, випадковість у відборі матеріалу повинна бути виключена. Усе повинно бути ретельно продумане, інакше - бездумне споглядання, поверхове сприйняття не тільки не будуть розвивати духовність, але, навпаки, пригальмовувати її розвиток. Все, що побачили діти, треба обговорювати з ними, терпляче їм пояснювати, неодноразово спілкуватися з цього приводу. Ще краще буде, якщо на додаток до вищесказаного діти самі братимуть активну участь у драматичних студіях, студіях художнього читання, театральних, хореографічних, циркових, мімічних, лялькових студіях тощо не як пасивні споглядальники, а як активні спостерігачі і навіть учасники-творці.

4. Через спостереження за загальною лінією поведінки дітей, емоційності їх естетичного сприйняття, дослідження та аналіз дій щодо мистецтва, багаторічне формування відчування-переживання простежені та проаналізовані психолого-педагогічні умови впливу мистецтва на дітей щодо формування у них духовних інтересів та потреб. Формування в ранньому віці стійкого інтересу до різних видів мистецтва призводить до появи та закріплення стійкої потреби в них через прекрасне до високодуховного і далі до досконалості. За допомогою впливу на дитину різними видами мистецтва у маленької людини, крім духовності, формується характер, вдосконалюється та збагачується емоційна сфера, виробляються чудовий смак, почуття міри та такту, з'являються нові творчі можливості особистості, бурхливо розвиваються здібності й дарування, розширюються обрії її світовідчування, світорозуміння, усвідомлення та відчування багатства світу. Необхідна мудра стратегія і тактика введення дитини у Великий Світ Мистецтва. Освічений дорослий, не поспішаючи, поступово вводить дитину в Світ Прекрасного, а через нього - у Світ Високої Духовності, де інтереси та потреби стануть невід'ємною частиною сутності людини, необхідністю її життєвості.

За результатами формування виявлено, що механізми, дії та послідовність чотирьох етапів появи, вияву та розвитку інтересів та потреб (естетичних, а потім і духовних) із застосуванням комплексної інтегрованої системи мистецтв мали такий вигляд: 1) зіткнення-знайомство; 2) сприйняття-розвиток; 3) прийняття-присвоєння; 4) зацікавленість, задоволення; 5) перехід закріпленого інтересу в потребу; 6) зміцнення потреби і поява смаку до духовного життя; 7) трансформація духовних інтересів та потреб у звичку, життєву необхідність.

5. За аналізом першоджерел, процесу формування та результатами досліджень визначено, що інтегроване мистецтво - це вимога сучасності, головний фактор формування духовності, духовних потреб та інтересів у дітей. Інтеграція та синтез мистецтв передбачає їх творчу єдність, за якої кожний вид мистецтва, взаємодіючи з іншими, взаємозбагачується і підсилює художню виразність, загострює сприйняття. Специфіка інтегрованого мистецтва у тому і полягає, що воно комплексно, гармонійно впливає на чуттєвість, інтелектуальність та волю особистості. Інтеграція змінює не лише якісні параметри змісту мистецтва, а й стимулює утворення нового знання, вражень, коли кількість переходить у якість. Безсумнівно, що синтезоване мистецтво глибше проникає в душу зростаючої особистості, стимулює трансформацію естетичного в етичне, допомагає активному формуванню духовності. Інтегроване мистецтво одночасно дуже потужно впливає на всі сфери особистості: емоційно-чуттєву, когнітивну, моральну, креатину, збуджує уяву та фантазію, стимулює творчу активність і має позитивний вплив на формування духовних потреб та інтересів дитини, підсилює стан катарсису, емпатію. Духовність - це інтегративна якість особистості, тому її якісне формування потребує впливу інтегрованого мистецтва.

6. Через аналіз соціально-педагогічної літератури, довгострокового процесу формування, власні спостереження та результати досліджень визначено та з'ясовано, що соціально-педагогічні умови розвитку духовних потреб та інтересів у дітей полягають у наступному: розумне формування системи бажань дитини, творче співробітництво дорослих та дітей, виховання здатності милуватися і захоплюватися мистецтвом, людиною та світом, гармонізація світу, що приводить до балансу духовних інтересів та потреб за допомогою мистецтва, душевної рівноваги дітей, прагнення бути гарними, до необхідності жити повноцінним Духовним Життям, а значить бути щасливими. З'ясовано та проаналізовано за результатами дослідження батьків значення родини як важливого фактору появи та подальшого розвитку духовних інтересів та потреб у дітей. Основи духовного розвитку дитини закладаються в родині. З раннього віку в дітей створюються уявлення про стосунки між людьми, про навколишній світ. Наскільки широкі ці уявлення, як швидко вони розвиваються - це залежить від батьків, від їх ставлення до означуваної проблеми та спілкування з дітьми. Духовне обличчя дитини складається під впливом духовного обличчя батьків. Родина обов'язково повинна жити духовними інтересами. Головне у вихованні маленької людини - досягнення душевного єднання, морального зв'язку батьків з дитиною. Родина, де провідним типом взаємин є співробітництво, набуває особливих якостей, стає групою високого рівня розвитку. Любов, піклування та участь дорослих, позитивне психічне, психологічне самопочуття дитини - підвалини для розвитку духовності. Любов і доброта породжують радість; радість породжує душевний порив до творчості, а творчість - красу (прекрасне), з якої народжується духовне (у тому числі - інтереси та потреби). Тільки радісне, гармонійне життя родини скеровує, спонукає зростаючу людину до активної творчої діяльності, до пошукового інтересу, до розвитку. Батьки задають вихідний рівень намагань дитини - те, на що вона може претендувати. Найбільше полегшення і благо, яке рідні можуть дати своїм дітям, - це озброїти їх засобами для успішної життєвої боротьби, розуміння призначення сенсу життя, яке самі пройшли. При демократичному стилі виховання насамперед враховуються інтереси дитини. Духовність - це те, що робить з людини Людину. Там, де в родині верховенствують, панують любов, доброта, щирість, співучасть, радість, співдружність, уміння захоплюватися, йти на допомогу один одному і повне взаєморозуміння - у дітей народжуються, формуються та міцніють високодуховні інтереси та потреби. Родина повинна жити піднесеними духовними інтересами та потребами. Необхідно, щоб стосунки в ній були наповнені співдружністю, співробітництвом. Духовності сприяють наявність об'єктивності та справедливості, реалізму й оптимізму в поведінці батьків. Духовні інтереси та потреби - це стрижень формування духовної культури.