Інтегративний підхід до формування готовності студентів вищих технічних навчальних закладів до професійної комунікації

Ключові слова: інтегративний підхід до професійної підготовки, професійна комунікація, модель формування готовності до професійної комунікації, інтегративна навчально-пізнавальна діяльність, професійно-орієнтовані засоби формування готовності до професійної комунікації.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.04.00 - "Теория и методика профессионального образования". - Институт педагогического образования и образования взрослых АПН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена проблеме формирования готовности будущих инженеров к профессиональной коммуникации на основе интегративного подхода. Определены теоретические основы формирования готовности к профессиональной коммуникации; проанализированы базовые понятия исследования; раскрыты тенденции развития высшего технического образования в мире и в Украине, особенности и проблемы профессиональной подготовки, будущих инженеров в высших технических учебных заведениях, определены основные подходы к проблеме формирования профессиональной коммуникации в контексте отечественной педагогики. Выявлены методологические основы формирования готовности студентов-инженеров к профессиональной коммуникации; осуществлен анализ современного состояния и проблем профессиональной подготовки, будущих инженеров на основе интегративного подхода в Украине и за рубежом. Изложены и обоснованы концепция и модель формирования готовности будущих инженеров к профессиональной коммуникации, определены ее критерии, показатели и уровни. Определены и обоснованы дидактические основы формирования профессиональной коммуникации: принципы, отбор и структуризация содержание учебного материала, особенности использования вербальных и компьютерных способов; обоснована структура управления учебно-познавательной деятельностью будущих инженеров в процессе формирования готовности к профессиональной коммуникации как составляющей профессиональной подготовки; предложен учебно-методический комплекс для преподавателей гуманитарных и технических дисциплин в высших учебных заведениях.

Эффективность осуществленного исследования определялась в процессе педагогического эксперимента, сущность которого заключалась в проверке результативности предложенного интегративного подхода к формированию готовности будущих инженеров к профессиональной коммуникации.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Інтегративні процеси розвитку суспільства впливають на внутрішні закономірності функціонування вищої школи, посилюючи тенденції глобалізації, розширюють і поглиблюють економічні, політичні та духовні зв'язки. Нова якість освіти і професійної підготовки майбутніх фахівців, на думку багатьох дослідників (В.Ю. Биков, Г.П. Васянович, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, І.М. Козловська, Е.В. Лузік, Н.Г. Ничкало, О.Г. Романовський, С.О. Сисоєва, П.В. Стефаненко та ін.), безпосередньо пов'язана з проблемою формування і розвитку у вищій технічній школі інтегрованих знань, умінь і навичок майбутніх фахівців на основі міждисциплінарних зв'язків гуманітарних, природничих і технічних циклів дисциплін та їх практичного застосування в майбутній професійній діяльності. Необхідність переходу вищої технічної освіти на якісно новий рівень пов'язана із суттєвими трансформаціями функцій професійної діяльності майбутніх інженерів, з урахуванням інтеграційних процесів, які визнаються сьогодні основною закономірністю розвитку педагогічної науки і освітньої практики. Все це зумовлює необхідність якісних змін у підготовці фахівців технічного профілю та потребу у формуванні нових професійних компетенцій. За таких умов проблема формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації набуває особливої актуальності, а її розв'язання потребує здійснення кардинальних змін у підготовці фахівців, зокрема, в організації процесу здобуття, засвоєння інтегрованих знань і набуття навичок їх застосування в практичній діяльності.

Основні напрями та вимоги до професійної підготовки майбутніх фахівців у сучасній вищій школі ґрунтуються на положеннях Конституції України, Законів України "Про освіту" (1996), "Про професійно-технічну освіту" (1998), "Про вищу освіту" (2002), "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" (2003), Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") (2000), Національній доктрині розвитку освіти (2001), Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти (Страсбург, 2003), документах і матеріалах Конференцій міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти (1999, 2001, 2003, 2005, 2007) та ін.

Вивчення документальних і літературних джерел, теоретичний аналіз проблеми формування готовності студентів вищих технічних навчальних закладів до професійної комунікації та вивчення практичного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців технічного профілю в Україні й за кордоном виявили ряд суперечностей, які гальмують цей процес, негативно позначаються на сформованості рівня готовності до професійної комунікації, а саме між:

– соціальним замовленням щодо якісної підготовки з професійної комунікації у вищих технічних навчальних закладах (ВТНЗ) і недостатнім рівнем сформованості у майбутніх фахівців технічного профілю готовності до професійної комунікативної діяльності;

– інтегративним характером вимог, що висуваються до майбутнього інженера, і недостатньою розробленістю теоретико-методологічних засад формування готовності майбутніх фахівців технічних спеціальностей до професійної комунікації;

– великим обсягом інформації, продукованої суспільством в умовах інтеграції освіти і реальними дидактичними умовами її засвоєння майбутніми інженерами у ВТНЗ;

– необхідністю впровадження інтегративного підходу в формуванні готовності майбутніх фахівців технічного профілю до професійної комунікації, подальшого його застосування у вирішенні професійно спрямованих завдань і дидактичними умовами забезпечення цього процесу в ВТНЗ;

– інтегративним характером сучасної освіти й відсутністю відповідної йому системи формування інтегративних характеристик усіх учасників освітнього процесу, їхньої готовності до індивідуальної творчої діяльності.

Подолання цих суперечностей потребує розробки й обґрунтування теоретичних і методологічних засад формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації.

Наукові дослідження різних аспектів проблем навчання студентів здійснювалися науковцями у різних напрямах. За характером ці дослідження можна розподілити на теоретико-методологічні (С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало та ін.), дидактичні (М.М. Скаткін, А.В. Хуторський та ін.), психологічні (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, Б.Ф. Ломов, Н.Ф. Тализіна та ін.).

Узагальнюючи результати вивчення педагогічних праць вітчизняних та зарубіжних учених та вивчення педагогічних праць, в яких розкриваються питання інтегративних тенденцій у сучасній освітній практиці, виділимо кілька напрямів здійснених наукових досліджень, а саме: проблеми філософії сучасної освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень та ін.), методологічні проблеми інтеграції (С.У. Гончаренко, І.М. Козловська, Ю.І. Мальований, О.В. Сергєєв та ін.), методологія гуманізації освіти (Г.О. Балл, Р.А. Бєланова, С.І. Дичковський, І.А. Зязюн та ін.), проблеми неперервної професійної освіти (С.У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва та ін.), теоретичні та методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі (А.М. Алексюк, С.І. Архангелський, В.А. Козаков, Е.В. Лузік, О.Г. Романовський та ін.). Значна увага приділяється у наукових дослідженнях проблемам впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищих технічних навчальних закладів (В.Ю. Биков, І.Є. Булах, Р.С. Гуревич, М.І. Жалдак, Е.С. Полат, П.В. Стефаненко та ін.). Значний інтерес становлять праці українських та російських учених, що розглядають теорію інтеграції у дидактичному аспекті (А.П. Бєляєва, О.Я. Данилюк, М.Н. Берулава, В.Т. Фоменко, В.І. Загвязинський та ін.), зокрема в аспекті професійної підготовки майбутніх фахівців (І.М. Козловська, Ю.М. Сьомін, Ю.С. Тюнников, І.П. Яковлев та ін.), міжпредметних зв'язків та професійної спрямованості навчання (І.Д. Звєрев, П.Г. Кулагін, В.В. Моштук, Л.В. Савельєва та ін.). Розроблено соціально-психологічні основи вербального спілкування (В. Кан-Калик, О. Леонтьєв, Дж. Міллер, Д. Уорт та ін.); загальнопсихологічні та психолінгвістичні основи вербального спілкування (Ч. Осгуд, Т. Сибсок та ін.); психологічний механізм взаємодії на основі історично відпрацьованої системи відповідних засобів спілкування (І.А. Зимня); теорію мовленнєвої комунікації (Є.Ф. Тарасов) та професійно-педагогічної комунікації (Н.П. Волкова); систему навчання студентів мовних фахів професійно спрямованому діалогічному мовленню з використанням ділової гри (Л.В. Ананьєва); теоретико-методичні основи навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного навчального закладу (Л.В. Барановська); принципи формування готовності до професійного іншомовного спілкування у майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності (Н.В. Логутіна); формування комунікативних умінь студентів економічного університету в процесі вивчання психолого-педагогічних дисциплін (Т.Л. Шепеленко); засади формування готовності студентів вищих педагогічних закладів до іншомовного спілкування (Л.П. Гапоненко); теоретико-методичні основи формування культури професійного спілкування студентів вищих аграрних навчальних закладів (С.М. Амеліна); основи підготовки студентів аграрних спеціальностей до професійного спілкування в іншомовному середовищі (Ю.О. Ніколаєнко); принципи формування комунікативних умінь (Л.П. Дарійчук), комунікативної компетенції (С.В. Козак), культури професійного спілкування (В.А. Лівенцова); основи формування комунікативної культури студентів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу (І.І. Тімченко); досліджувалося мистецтво ділової комунікації (Г.М. Сагач).

Разом з тим проблема формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації ще недостатньо досліджена у теоретичному та методологічному аспектах. Зокрема поза увагою фахівців залишилися такі важливі питання як: розробка й обґрунтування концептуальних положень, моделі та критеріїв ефективності професійної комунікативної діяльності, дидактичних умов їх реалізації в контексті інтегративного підходу.

Враховуючи необхідність якісної підготовки майбутніх фахівців технічного профілю в процесі формування готовності до професійної комунікації, недостатнє теоретичне обґрунтування цієї проблеми і практичну потребу її розв'язання в сучасних умовах інтеграції освіти, визначили тему наукового дослідження - "Інтегративний підхід до формування готовності студентів вищих технічних навчальних закладів до професійної комунікації".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою комплексних програм науково-дослідної роботи Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (до 20.02.07 - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України) "Психолого-педагогічні засади реформування організації і змісту діяльності вищої школи в Україні (теоретично-методологічний аспект) (РК №0196U008876)" і "Психолого-педагогічні основи технології навчання у вищій школі (РК №0199U0000390)".

Тема затверджена на засіданні вченої ради Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПК України (протокол № 3 від 26.03.2007 р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 24.04.2007 р.).

Об'єкт дослідження - формування готовності студентів вищих технічних навчальних закладів до професійної комунікації.

Предмет дослідження - інтегративний підхід до формування готовності студентів вищих технічних навчальних закладів до професійної комунікації.

Мета дослідження - розробити і теоретично обґрунтувати концепцію і модель формування готовності майбутніх фахівців технічного профілю до професійної комунікації.

Концепція дослідження. Дослідження формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації у ВТНЗ здійснювалося на засадах інтегративного, системного, культурологічного, професійно-діяльнісного, особистісного, діяльнісного, синергетичного та компетентнісного підходів. Формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації має розглядатися як цілісна система, що будується на науково обґрунтованій основі з урахуванням теоретичних і методичних положень вітчизняної і зарубіжної педагогіки, на загальній концепції дидактичної інтегрології як галузі наукового знання про суть, закономірності та застосування інтеграції, яка досліджує інтегративні процеси в межах теорії освіти і навчання. Досягнення мети можливе за умови реалізації у навчальному процесі системи загальнопедагогічних і спеціальних принципів, що належать до цілей і змісту формування готовності майбутніх фахівців технічного профілю до професійної комунікації, відображають інтегративний підхід до такої підготовки, розкривають особливості вдосконалення викладацької діяльності і характеризують самостійну навчально-пізнавальну діяльність майбутніх інженерів.

Дослідження формування готовності до професійної комунікації характеризується інтегративною цілісністю і процесуальною неперервністю в органічній єдності загального, особливого, індивідуального та міждисциплінарного. Як загальне система формування готовності студентів до професійної комунікації є частиною професійної підготовки (певної метасистеми), у яку вона вписана і в якій вона функціонує. Лише в такій єдності можна зрозуміти закономірності її виникнення, і призначення - роль, яку вона відіграє (покликання відігравати) у метасистемі, що включає її, тобто системі загальної освіти (у контексті нашого дослідження - вищої технічної). Рівень особливого відображає специфіку формування готовності студентів до професійної комунікації в умовах інтегративного підходу, зумовлену сприйманням гуманітарного знання як базисного у цьому процесі з його внутрішньою єдністю, взаємозв'язком компонентів професійно-особистісної моделі фахівця, яка детермінує успішну професійну комунікацію в соціальній та духовній сферах. Як індивідуальне, формування готовності до професійної комунікації передбачає професійний і особистісний розвиток майбутнього інженера, який забезпечує умови для реалізації в системі неперервної освіти. На рівні міждисциплінарного, формування готовності до професійної комунікації в умовах інтегративного підходу означає врахування дидактичних умов на основі викладання гуманітарних та технічних дисциплін.

Провідна ідея концепції ґрунтується на тому, що формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації має будуватися на основі інтегративного підходу до відбору і структурування її змісту, використання вербальних і комп'ютерних засобів навчання та особисто орієнтованого підходу, який забезпечує не тільки всебічний розвиток майбутніх інженерів у сфері професійної комунікації, а й поетапне формування їх готовності до професійної комунікативної діяльності відповідно до можливостей, здібностей та навчальних досягнень кожного з урахуванням вимог суспільства та ринку праці. Така підготовка має розглядатися як цілісна система, що базується на органічному поєднанні традиційних та інноваційних засобів навчання за принципом їх взаємного доповнення.

Формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації зумовлюється інтеграцією гуманітарної, соціально-економічної, природничонаукової і технічної складових змісту вищої технічної освіти; підвищенням мотивації, її затребуваністю при одержанні професійних інженерних знань, бажанням майбутнього інженера використати наявні гуманітарні знання, уміння і навички, інтересом до лінгвістичних дисциплін як навчальних. Цей процес має здійснюватися в рамках неперервної професійної освіти, де головною метою повинен бути розвиток особистості майбутнього інженера на рівні самокерування своєю професійною діяльністю (самостійне визначення цілей, самоорганізація своєї навчально-пізнавальної діяльності, самоконтроль і саморегуляція). Професійна діяльність майбутніх інженерів пов'язана із сформованою готовністю до професійної комунікації і має спрямовуватися на розвиток взаємозв'язку її структурних і функціональних компонентів. Структурні компоненти відображаються в сукупності знань студентів, функціональні - у сукупності вмінь і навичок. Лінгвістичні знання як основа формування готовності до професійної комунікації полягають принципам структурування в процесі їхньої інтеграції. Перебудова змісту професійної комунікації потребує удосконалення засобів та організаційних форм гуманітарної компоненти інженерної освіти, забезпечення навчального процесу оригінальними матеріалами, що мають професійну спрямованість, аудіовізуальними й технічними засобами.

Формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації здійснюється із застосуванням моделі, яка включає мотиваційний, інтегративно-когнітивний, інтегративно-операційний та особистісний компоненти і спрямована на забезпечення її вироблення у студентів упродовж інтегративно-лінгвістичного, інтегративно-гуманітарного та інтегративно-технічного етапів навчання у вищому технічному навчальному закладі. При цьому змінюється роль викладача, який стає координатором навчально-пізнавальної діяльності студентів. Успішне здійснення інтеграції в процесі формування готовності до професійної комунікації більшою мірою залежить від його кваліфікації як носія певних інтегративних характеристик. У сучасних умовах інтеграції й диференціації знань творча діяльність викладача має здійснюватися згідно з основоположним принципом, суть якого полягає в тому, що кожний викладач-вчений, дослідник, не тільки носіій певної навчальної інформації, але й перебуває в постійному пошуку ефективних шляхів реалізації інтеграційних зв'язків, їх нових організаційних форм. Зміни відбуваються на рівні змісту, форм і методів профорієнтаційної роботи.

Практична реалізація інтегративних зв'язків гуманітарних і технічних дисциплін підвищує роль мотиваційного компонента навчально-пізнавальної діяльності майбутніх інженерів, збільшує можливості особистісно орієнтованого підходу до рівня навчання. Визначальними чинниками цього процесу є: індивідуалізація процесу навчання гуманітарних дисциплін відповідно до можливостей і потреб студентів; надання всім студентам можливості засвоєння базових навичок професійно-орієнтованого володіння гуманітарними дисциплінами й подальшого розвитку готовності до професійної комунікації у мотивованих й працездатних студентів; достатній рівень інформаційно-технічної забезпеченості процесу підготовки у ВТНЗ, який дає змогу реалізувати сучасні підходи до навчання гуманітарних дисциплін; інтегративні зв'язки гуманітарних і технічних дисциплін, що виявляються в реальній професійній значущості матеріалів, призначених для засвоєння в інтегрованих курсах; внутрішньоциклові інтегративні зв'язки гуманітарних дисциплін, спрямовані на загальний розвиток студентів, і реалізуються за рахунок використання єдиних вимог й алгоритмів діяльності.

Дидактичними умовами поетапного формування готовності майбутнього фахівця технічного профілю до професійної комунікації є: відбір і структурування змісту навчального матеріалу, комплекс вербальних та комп'ютерних засобів навчання, управління якістю її формування відповідно до визначених принципів. На кожному етапі завдяки різним формам, методам і технологіям відбувається професійний і особистісний розвиток майбутнього інженера.

Ефективність формування професійної комунікації майбутніх інженерів може бути оцінена за допомогою мотиваційного, інтегративно-когнітивного і інтегративно-операційного критеріїв такої підготовки і її показників, які фіксують динаміку і результати поетапного формування комунікації в процесі їхнього навчання у вищому технічному навчальному закладі.

Реалізація концептуальної ідеї забезпечується теоретичними засадами - системою понять і дефініцій, необхідних для наукового осмислення сутності феномену "формування готовності до професійної комунікації", мети і завдань цього процесу; технологією, завдяки якій здійснюється спеціально організований, цілісний процес підготовки, що передбачає доповнення традиційних форм професійної підготовки майбутніх інженерів комплексом дидактичних умов в контексті інтеграції.

Провідна ідея та основні положення концепції відображені в загальній гіпотезі дослідження, яка полягає в тому, що формування готовності до професійної комунікації підвищує якість професійної підготовки в процесі поетапної організації навчально-виховного процесу у ВТНЗ з урахуванням сучасних інтегративних тенденцій в освіті та є особливим утворенням в структурі особистості майбутнього інженера.

Загальна гіпотеза дослідження конкретизована в часткових гіпотезах.

Формування готовності студентів до професійної комунікації залежно від ступеня інтеграції між гуманітарними, технічними й спеціальними дисциплінами набуває ефективності, якщо:

- вона реалізується на основі інтегративного підходу до змісту технічної освіти;

- впроваджується модель такої підготовки, яка передбачає поетапну підготовку кожного студента за індивідуальною траєкторією його научіння;

- для організації навчання студентів упроваджується навчально-методичний комплекс дисциплін гуманітарного циклу, що підвищує не тільки їх статус як навчальних дисциплін, але і внутрішню, і зовнішню мотивацію студентів;

- перевага надається детермінуючій ролі навчально-пізнавальної діяльності, спрямованій на розвиток навичок щодо її самокерування і підвищення активності студентів.

Відповідно до предмета, мети, концепції та гіпотези дослідження визначено основні його завдання:

1. Вивчити стан дослідженості проблеми формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації у вітчизняній педагогічній науці і практиці і в зарубіжних країнах.

2. Проаналізувати сутність поняття "готовність майбутніх інженерів до професійної комунікації" та визначити його структуру.

3. Розробити концепцію інтегративного підходу до формування готовності студентів технічних спеціальностей до професійної комунікації.

4. Обґрунтувати та експериментально перевірити модель формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації.

5. Визначити критерії ефективності формування готовності до професійної комунікації на основі інтегративного підходу до вищої технічної освіти.

6. Обґрунтувати дидактичні умови формування готовності майбутніх фахівців технічного профілю до професійної комунікації.

7. Підготувати навчально-методичний комплекс для викладачів гуманітарних, технічних та спеціальних дисциплін з формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації у вищих технічних навчальних закладах.

Методологічною основою дослідження є: філософські положення теорії пізнання щодо взаємовпливу і взаємозалежності явищ об'єктивної дійсності, єдності загального і особливого, теорії і практики; концептуальні положення педагогіки і психології щодо професійного розвитку особистості, інтеграції знань в освіті; методологія системного аналізу; загальнофілософські ідеї гуманізації освіти; принципи науковості, цілісності, неперервності, соціальної зумовленості, об'єктивності, індивідуалізації та диференціації навчання. Науковий пошук здійснювався на основі інтегративного, системного, професійно-діяльнісного, особистісного, синергетичного та компетентнісного підходів до створення системи формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації.

Теоретичну основу дослідження становлять провідні наукові положення та висновки щодо: філософії освіти (В.П. Андрущенко, Б.С. Гершунський, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень та ін.); концептуальних ідей неперервної професійної освіти (С.У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва та ін.); теорії особистісно-орієнтованого навчання та розвитку особистості майбутнього фахівця у процесі професійної підготовки (Г.О. Балл, О.М. Леонтьєв, В.В. Рибалка, М.Л. Смульсон та ін.); мотивації учіння (С.Л. Рубінштейн, А.К. Маркова та ін.); професійної підготовки фахівців у вищій школі (А.М. Алексюк, С.І. Архангельський, А.В. Коржуєв, О.М. Пєхота, Л.Л. Товажнянський та ін.); інтеграції знань у професійній підготовці майбутніх фахівців (М.М. Берулава, Л.І. Джулай, О.І. Джулик, І.М. Козловська, В.М. Максимова, Я.М. Собко та ін.); теорії модульного навчання (Л.М. Романишина, П.В. Стефаненко, П.А. Юцявічене та ін.); організації самостійної навчально-пізнавальної роботи студентів (І.А. Зимня, В.А. Козаков, М.М. Солдатенко та ін.); теоретичних засад формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності (Г.М. Жуков, А.Ф. Линенко, О.М. Семеног, О.М. Пехота та ін.); застосування інноваційних засобів, методів і форм організації професійної підготовки майбутніх фахівців у системі неперервної професійної освіти (С.У. Гончаренко, П.М. Воловик, Е.Е. Карпова та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети, підтвердження гіпотези використовувалися такі методи: теоретичні - вивчення та аналіз педагогічної, психологічної, методичної літератури, що висвітлює проблеми формування особистості майбутнього фахівця у процесі професійної підготовки в умовах інтегративного підходу, аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду і концептуальних підходів до вивчення цієї проблеми, нормативно-правових актів; аналіз досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих технічних навчальних закладах України; виявлення суперечностей і тенденцій розвитку системи вищої технічної освіти в сучасних умовах; моделювання навчально-виховного процесу, емпіричні - методи спостереження для виявлення стану дослідженості проблеми в педагогічній теорії і практиці; методи анкетування з метою з'ясування сформованості мотивації майбутніх інженерів до неперервної гуманітарної освіти та визначення її рівня щодо формування готовності до професійної комунікації; методи тестування для вивчення продуктів навчальної діяльності майбутніх інженерів з метою виявлення найбільш ефективних методів формування їхньої готовності до професійної комунікації; експериментально-теоретичні - педагогічний експеримент щодо оцінювання ефективності поетапного формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікативної діяльності; експериментальна перевірка ефективності формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації в умовах інтегративного підходу з метою виявлення її динаміки та ефективності; методи математичної статистики для формалізації емпіричних даних і виявлення тенденцій в їх зміні.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2000 - 2009рр. і охоплювало чотири етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому (аналітико-пошуковому) етапі (2000 - 2003 рр.) вивчались особливості та проблеми професійної підготовки майбутніх інженерів у вищих технічних навчальних закладах на основі інтегративного підходу, аналізувалася відповідна наукова література й досвід фахівців у сфері технологій інтегративного навчання у вищій технічній школі, формувався предмет і науковий апарат дослідження, розроблялася концепція дослідження; проведено констатувальний експеримент та здійснювалася первинна обробка результатів діагностичного дослідження рівня сформованості готовності до професійної комунікації студентів-інженерів.

На другому (науково-емпіричному) етапі (2003 - 2005 рр.) продовжувалося вивчення літературних джерел і періодичних видань, узагальнювався досвід упровадження моделей інтегративної освіти у вищій технічній школі у світі та в Україні, здійснювався його аналіз, розглядалися тенденції розвитку; розроблялася модель формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації й уточнювалися організаційні аспекти її впровадження у вищій школі.

На третьому (експериментальному) етапі (2005 - 2008 рр.) здійснювалася апробація результатів теоретичних досліджень шляхом упровадження моделі формування готовності студентів до професійної комунікації у навчально-виховний процес вищих технічних навчальних закладів; проведено формувальний експеримент, систематизовано та проаналізовано дані експерименту; результати дослідження були впроваджені в діяльність вищих технічних навчальних закладів IV рівня акредитації, у навчальний процес впроваджувалися розроблені навчально-методичні матеріали.

На четвертому (аналітико-корекційному) етапі (2008 - 2009 рр.) було підведено підсумки формувального експерименту, здійснено систематизацію і обробку експериментальних даних, проведено експертне оцінювання результатів дослідження; розроблено і впроваджено методичні рекомендації щодо формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації, сформульовано основні висновки.

Експериментальна база дослідження: Донецький національний технічний університет, Донбаський державний технічний університет (м. Алчевськ), Дніпропетровський національний гірничий університет (м. Дніпропетровськ), Криворізький технічний університет (м. Кривий Ріг), Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля (м. Антрацит Луганської обл.). Експериментальним дослідженням було охоплено 1192 особи. З них - 80 викладачів, 1112 студентів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше у вітчизняній педагогічній науці розроблено концепцію інтегративного підходу до формування готовності студентів технічних спеціальностей до професійної комунікації; теоретично обґрунтовано положення щодо творчого використання досвіду зарубіжних країн у справі інтегративного підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах з метою удосконалення системи підготовки майбутніх інженерів в Україні; обґрунтовано та експериментально перевірено модель формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації та її компоненти (мотиваційний, інтегративно-когнітивний, інтегративно-операційний); визначено критерії ефективності формування готовності до професійної комунікації; обґрунтовано дидактичні умови формування готовності майбутніх фахівців технічного профілю до професійної комунікації та розроблено систему управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, визначено її компоненти (організаційно-мотиваційний, інформаційно-процесуальний, критеріально-результативний); удосконалено принципи відбору та структурування змісту навчального матеріалу, вербальні та комп'ютерні засоби формування готовності до професійної комунікації на основі інтегративного підходу; подальшого розвитку набули положення щодо принципів формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації; структури та змісту навчання і підходів до розробки навчально-методичної документації на основі інтегративного підходу.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на підставі дослідження здійснено теоретичний аналіз дефініцій, які розкривають проблему і специфіку формування готовності студентів ВТНЗ до професійної комунікації ("професійна підготовка", "професійно-комунікативна підготовка майбутніх інженерів", "професійно-орієнтоване навчання", "готовність особистості до професійної діяльності", "система" як педагогічна категорія, "компетентність і компетенція", "професійна компетенція"); на основі інтегративного підходу визначено сутність поняття "готовність майбутніх інженерів до професійної комунікації" та його структуру; запропоновано авторське тлумачення понять "професійна комунікація", "готовність студентів вищих технічних навчальних закладів до професійної комунікації", "формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації", "інтегровані професійні знання", "інтегровані професійні навички", "інтегровані професійні вміння", "інтеграція змісту гуманітарної освіти".

Практичне значення дослідження полягає у розробленні типової та робочих програм з дисциплін гуманітарного циклу ("Культурологія", "Педагогіка і психологія", "Політологія", "Психологія", "Соціологія", "Українська мова за професійним спрямуванням", "Іноземна мова за професійним спрямуванням", "Ораторська майстерність", "Ділова та технічна іноземна мова для викладачів технічних дисциплін університету"), мета яких формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації відповідно до напряму підготовки; методики викладання дисциплін гуманітарного циклу на основі інтегративного підходу; створенні навчальних посібників: "Методичні вказівки для студентів економічних спеціальностей", "Ділова англійська мова в державному управлінні" (загальний курс), посібника "Розвиток навичок читання та перекладу оригінальних текстів з екології" для студентів екологічних спеціальностей усіх форм навчання, а також англо-російський словник з електротехніки та автоматики та ін.. Всі розробки рекомендовані для студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Навчально-методичні матеріали доцільно використовувати у вищих технічних навчальних закладах України в професійній підготовці майбутніх інженерів різних спеціальностей.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України: у Донецькому національному технічному університеті (довідка № 01-75/26 від 23.03.09.), Донбаському державному технічному університеті (м. Алчевськ) (37-021/2285 від 17.06.08.), Донбаській машинобудівній академії (м. Краматорськ) (довідка № 019-05-480 від 16.03.09.), Дніпропетровському національному гірничому університеті (м. Дніпропетровськ) (довідка № 12б-04/72 від 30.03.09.), Криворізькому технічному університеті (м. Кривий Ріг) (довідка № 01/11-450 від 06.04.09.), Індустріальному інституті (м. Красноармейськ) (довідка № 1-4/20 від 15.12.08.), Східноукраїнському національному університету ім. В. Даля (м. Антрацит Луганської обл.) (довідка № 79 від 21.10.09.).

Особистий внесок здобувача. У працях, опублікованих у співавторстві з П.В. Стефаненком, автору належать основні концептуальні ідеї, положення, висновки, зокрема: сутність та структура поняття формування готовності студентів вищих технічних навчальних закладів до професійної комунікації, розроблено модель формування готовності майбутніх фахівців технічного профілю до професійної комунікації та методику її поетапного впровадження, а також критерії та рівні визначення сформованості готовності до професійної комунікації та їх реалізація в практичних діях; розкриття особливостей організації навчально-виховного процесу у вищих технічних навчальних закладах на основі інтегративного підходу.

У навчально-методичних посібниках, написаних у співавторстві з викладачами кафедр гуманітарних дисциплін, автору належать: Навчальний посібник для студентів екологічних спеціальностей усіх форм навчання (автори Н.О. Бондарева, Л.А. Потапова та ін.) - ідея загальної структури посібника, зміст частин 1, 2, 3, 4; Методичний посібник з ділової англійської мові для студентів другого та третього курсів факультету економіки та менеджменту "Sketches on Business English" (автори О.І. Куксіна, Н.В. Соколова) - ідея загальної структури посібника, передмова, розділи 1, 2, 3, 4; Методичний посібник з граматики та лексики до підручника "Think Ahead to First Certificate" для студентів другого курсу усіх спеціальностей (автори О.Є. Бабаніна, Р.Р. Гільманова та ін.) - ідея загальної структури посібника, зміст частин 6, 7, 8, 9, 10; Методичні вказівки для студентів економічних спеціальностей (автори Л.А. Потапова, Н.О. Бондарева та ін.) - ідея загальної структури посібника, передмова, зміст частин 3, 4, 5. Навчальний посібник "Ділова англійська мова в державному управлінні" (загальний курс), підготовлено з Н.В. Соколовою та Н.Т. Осинською. У навчальному посібнику автору належить зміст частини 3. У Словнику з електротехніки та автоматики, укладеному у співавторстві з О.І. Куксіною, автору належать букви від "А" до "L".

Достовірність результатів дослідження забезпечена методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, відповідністю використаного комплексу взаємопов'язаних методів, об'єкту, предмету, меті, гіпотезі й завданням дослідження, об'єктивним аналізом результатів, всебічною апробацією основних положень у педагогічному експерименті, практичною реалізацією методичних розробок і рекомендацій, які стосуються впровадження моделі формування готовності студентів до професійної комунікації у реальний процес професійної підготовки.

На захист виносяться:

1. Теоретично обґрунтовані положення щодо формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації в умовах глобалізації та інтеграції у розвитку суспільства, динамічних змін на ринку праці та нових вимог до якості підготовки фахівців технічного профілю, що має ґрунтуватися на міждисциплінарних зв'язках гуманітарних, технічних та спеціальних дисциплін, які забезпечують здатність майбутнього інженера до ефективної самостійної професійної діяльності, до навчання впродовж життя.

2. Концепція інтегративного підходу до формування готовності студентів технічних спеціальностей до професійної комунікації, яка спирається на обґрунтовані базові дефініції дослідження, спрямовується на формування такого рівня готовності до професійної комунікації, який дає змогу ефективно здійснювати професійну комунікативну діяльність, забезпечує здатність майбутніх інженерів до ефективної самостійної професійної діяльності впродовж життя. Концепція інтегративного підходу до формування готовності студентів технічних спеціальностей до професійної комунікації випливає із теоретичних основ дидактичної інтегрології як сфери наукового знання про сутність, закономірності й використання інтеграції в теорії освіти й навчання та відображає найважливіший напрям, за яким розвивається навчальний процес у вищій школі - це інтегративні тенденції у світі та в Україні.

3. Модель формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації, яка включає мотиваційний, інтегративно-когнітивний, інтегративно-операційний компоненти, яка створена із врахуванням тенденцій інтеграції змісту освіти, спрямованості на гуманізацію і гуманітаризацію навчального процесу у ВТНЗ, адаптивності і відкритості до змін зовнішніх чинників, що впливають на ефективність кінцевого позитивного результату навчально-пізнавальної діяльності відповідно до вимог як ринку праці взагалі, так і фахівця зокрема, відображає сукупність педагогічного спілкування (майбутній інженер - викладач) у процесі професійної підготовки.

4. Дидактичні умови, комплексне забезпечення яких у навчальному процесі підвищує ефективність формування готовності майбутніх інженерів до професійної комунікації, а саме: реалізація принципів формування готовності до професійної комунікації та інтегративний підхід до їх використання, відбору та структурування змісту навчального матеріалу; оптимальне поєднання вербальних та комп'ютерних засобів професійної комунікації; інтегративний підхід до управління навчально-пізнавальною діяльністю майбутніх інженерів у процесі формування готовності до професійної комунікації як складової професійної підготовки.

Результати дослідження обговорювалися і доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблема цілісного розвитку особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії: глобальні та регіональні тенденції" (Донецьк, 2004, 2005); "Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії" (Донецьк, 2006, 2008); "Творчість врятує світ" (Київ, 2003), "Стратегія інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України" (Крим, Ласпі, жовтень 2008), "Мова і сучасність" (Донецьк, 2009); міжнародних науково-практичних семінарах: "Практика й перспективи розвитку партнерства у сфері вищої школи" (Таганрог - Донецьк, 2006, 2008, 2009); міжрегіональних конференціях: "Актуальні проблеми викладання іноземних мов у вищій школі" (Донецьк, 2005 - 2008); наукових конференціях: "Інформаційні технології в системі підготовки фахівців у вищий школі" (Київ, 2006); науково-практичних конференціях Донецького національного технічного університету (Донецьк, 2003, 2005-2006), "Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування" (Краматорськ, листопад 2008), "Проблеми освіти у Польщі та в Україні в контексті процесів глобалізації та Євроінтеграції" (Київ - Житомир, 22-24 квітня 2009).