Теоретичні та методичні основи підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету

Спираючись на дослідження науковцями проблеми саморозвитку особистості, її самореалізації і самоутвердження у психології, філософії та педагогіці професійної освіти, конкретизовано такі важливі дефініції:

професійне самовдосконалення - це невід'ємний компонент підготовки фахівців, результат свідомої взаємодії фахівця з конкретним соціальним середовищем, під час якого він реалізує потребу розвитку у себе таких професійно важливих якостей (ПВЯ), відповідних знань і вмінь, що сприятимуть успіху у професійній діяльності та життєдіяльності взагалі;

потенціал майбутнього фахівця технічного університету - це інтегральна властивість у вигляді здатності, що дає змогу молодій особистості здійснювати предметну діяльність, є результатом природної і соціальної активності, зовнішнім проявом якої виступає праця або доцільна діяльність, що органічно включає свідомість і спілкування, які виявляються у формі пізнавальної та комунікативної діяльності;

творча самостійність фахівця - це здатність ставити перед собою цілі, знаходити способи й засоби для їхнього досягнення шляхом самоосвіти, самовиховання й самоактуалізації, а отже, є передумовою формування готовності до професійного самовдосконалення.

Доведено, що професійне самовдосконалення майбутнього інженера можна розглядати як процес інтеграції особистісного і професійного складників професійного зростання студента вищого технічного навчального закладу від початкового рівня готовності до майбутньої професійної діяльності до більш високого через формування ПВЯ, відповідних знань і вмінь.

З урахуванням розуміння професійного самовдосконалення як невід'ємного компонента професійної підготовки фахівців запропоновано таку дефініцію: готовність до професійного самовдосконалення особистості майбутнього інженера - як особистісне новоутворення, що відображає зміни не тільки у свідомості людини в найбільш повному виявленні вищої потреби в особистісно-професійному розвитку, але й набуття відповідних знань (науково-теоретичних; практично-процесуальних; знань щодо здійснення інженерної діяльності) та оволодінні й використанні сукупності вмінь (базових, які відбивають особливості самостей особистості; професійних, які відбивають специфіку інженерної діяльності; акмеологічних, спрямованих на досягнення акме-вершин) та застосуванні своїх здібностей і потенційних можливостей в діяльності зі створення нового, суспільно значущого продукту, метою якої є самоствердження людини у суспільстві.

Доведено, що професійна підготовка майбутнього інженера є соціально-педагогічною системою, яка спрямовується на формування ціннісних орієнтирів майбутнього фахівця з метою особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення (рис.1). Розкрито мету, завдання та зміст системи підготовки.

Метою системи підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення є формування й досягнення в них нового рівня сформованої готовності до особистісно-професійного розвитку і професійного самовдосконалення (ОПРС), яка відбувається під керівництвом викладачів і самостійно в процесі фахової підготовки у вищому технічному навчальному закладі. Надано змістовну характеристику компонентів процесу підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення: теоретико-методичного, змістово-процесуального, контрольно-оцінювального.

Завданнями системи підготовки є: набуття майбутніми інженерами досвіду самостійно визначати мету, завдання, суб'єкт, об'єкт, предмет професійного самовдосконалення; реалізовувати структурні й функціональні компоненти професійного самовдосконалення, їхній зміст; використовувати засоби (методи, форми, технології), які позитивно впливають на продуктивність особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення; сприяти створенню умов, що підвищать ефективність особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення; визначати показники власного рівня сформованої готовності до професійного самовдосконалення; формувати навички передачі досвіду набуття і розвитку готовності до професійного самовдосконалення студентам, колегам.

Динаміку й рівень особистісно-професійного розвитку і сформованої готовності до професійного самовдосконалення визначають основні критерії її структурних компонентів, а саме:

мотиваційний компонент сформованої готовності до професійного самовдосконалення студента ВТНЗ характеризує мотиваційно-спонукальний критерій і такі показники: потреба у творчій самореалізації, прагнення до підвищення освітнього рівня, бажання особистісно й професійно розвиватися під час оволодіння майбутньою професією інженера в умовах технічного університету, професійна спрямованість на досягнення вищого рівня особистісно-професійного розвитку й саморозвитку, прагнення до самовдосконалення, самоосвіти, саморозвитку, задоволеність професійною підготовкою тощо;

когнітивно-процесуальний компонент сформованої готовності до професійного самовдосконалення майбутнього інженера характеризує інтегративно-синтетичний критерій і такі показники: наявність базових загальноінженерних, інтегрованих психолого-педагогічних, управлінських знань, умінь, навичок щодо готовності до особистісно-професійного розвитку та професійного самовдосконалення, оволодіння методикою особистісно-професійного саморозвитку тощо;

особистісно-діяльнісний компонент сформованої готовності до професійного самовдосконалення майбутнього інженера характеризує рефлексивно-регулюючий критерій і такі показники: наявність у студентів умінь здійснювати самооцінювання й самоаналіз.

Визначено критерії, одночасна відповідність до яких є свідченням сформованої готовності до професійного самовдосконалення та сформованості потреби у творчій самореалізації, бажання розвитку особистісно-професійного потенціалу під час навчання в мовах технічного університету; розроблено інтервальну шкалу оцінювання вмінь і здібностей на кожному з п'яти рівнів (початковому, низькому, середньому, достатньо високому, високому).

У третьому розділі - “Науково-методичне забезпечення підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення” - досліджується суть і зміст педагогічних технологій у контексті формування готовності студентів ВТНЗ до професійного самовдосконалення, виявляються педагогічні умови успішності формування готовності до професійного самовдосконалення.

У дисертації розглянуто моделі вибору технології навчання у процесі підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення. Подано алгоритм вибору (проектування) і застосування моделі технології, яка має бути запроваджена в навчальний процес з метою підготовки майбутнього інженера в циклі психолого-педагогічних й управлінських дисциплін і формування у студентів готовності до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету. Звернено увагу, що в алгоритмі враховується дія як суб'єктивного чинника (пізнавальні можливості студента й викладача), так і об'єктивних чинників, поданих у вигляді: мети і завдань вивчення, складників моделі фахівця, які з точки зору навчальної дисципліни формує викладач; форми, методів і засобів навчання, які наведені у схемі окремим блоком. Проектування таких технологій здійснюється на основі взаємозалежних принципів: навчання на основі інтеграції з наукою і виробництвом; професійно-творчої спрямованості навчання; орієнтованості навчання на особистість і орієнтованості навчання на розвиток досвіду самоосвітньої діяльності майбутнього фахівця. Упровадження вищезазначених технологій на практиці доводить необхідність їх проектування, удосконалення та використання системного підходу при їх застосуванні на принципах поєднання взаємодії теорії і практики, індивідуальної і колективної роботи, навчання з грою, наставництва й самоосвіти.

Зазначено, що цілеспрямована робота із забезпечення особистісно-професійного розвитку майбутнього інженера й формування його готовності до професійного самовдосконалення в умовах інтерактивного навчання впроваджувалася поетапно і передбачала для кожного з етапів визначення його мети, завдань, вибір форм і методів реалізації.

Визначено етапи впровадження технологій реалізації системи підготовки до професійного самовдосконалення:

перший етап - початковий мав - інформативний характер і був спрямований на формування у студентів установки на особистісно-професійний розвиток і самовдосконалення у процесі професійного пізнання та самопізнання;

другий етап - процесуальний мав за мету формування у студентів ВТНЗ професійних знань, умінь, навичок, розвиток професійно важливих особистісних якостей (ПВЯ) засобами інтерактивного навчання;

третій етап - рефлексивно-оцінювальний - мав за мету застосування загально-інженерних, психолого-педагогічних, управлінських, акмеїчних знань, умінь, навичок у самостійній роботі під час професійної підготовки, виробничої практики; аналіз і оцінювання процесу особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення майбутніх інженерів в умовах інтерактивного навчання.

Головним завданням початкового етапу впровадження технологій реалізації системи підготовки до професійного самовдосконалення було активізувати у майбутніх інженерів мотиваційні чинники особистісно-професійного розвитку (ліпше виявити протиріччя між наявним і бажаним), виявити і створити сприятливі умови для їх розв'язання в навчально-пізнавальній діяльності, надати особистісний сенс власному професійному розвитку, розкрити роль інтерактивного навчання в оптимізації процесу особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення.

Для вирішення завдань використовувались діагностичні процедури: анкета “Визначення вибору професії та ВНЗ”, “Вивчення мотивів навчальної діяльності”, “Мотивація навчання у ВНЗ”, написання есе “Я і моя майбутня професія інженера”. Цілеспрямована робота проводилася з викладачами кафедр, що випускають, і кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами НТУ “ХПІ” з метою підготовки до впровадження розробленої технології реалізації системи підготовки до професійного самовдосконалення, вивчалась їхня думка та пропозиції щодо експерименту.

Зазначимо, що професійна спрямованість тісно пов'язана із професійним інтересом, який виступає суттєвим чинником у професійному саморозвитку особистості. Саме він виявляється у спрямованості особистості на оволодіння обраною професією в процесі усвідомлення її суспільної та особистої значущості й привабливості, у намірі глибше пізнавати свою професію, у сумлінному ставленні до оволодіння професійними вміннями й навичками, психологічній і практичній готовності працювати за обраною професією.

Головним завданням процесуального етапу впровадження технологій реалізації системи підготовки до професійного самовдосконалення було сформувати у студентів глибокі й міцні загальноінженерні, психолого-педагогічні, управлінські знання, розвинути вміння моделювати професійну діяльність майбутнього інженера, проектувати модель фахівця-професіонала, визначати психограму власну й ідеальну, визначати рівень розвитку особистісно-професійного потенціалу та ПВЯ засобами інтерактивного навчання.

Слід зазначити, що базою для забезпечення продуктивного особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення майбутніх інженерів у процесі професійної підготовки були зміст інтегрованих психолого-педагогічних й управлінських дисциплін та застосування інтерактивного навчання. Використовувалися різні форми навчально-освітньої та навчально-пізнавальної діяльності: інтелектуально-ігрове проектування (ігрові форми занять “Прийняття управлінського рішення”, “Делегування повноважень”, “Проведення ділових нарад”, “Ведення ділових переговорів”), ситуаційні вправи “Методи управлінської роботи з персоналом”, “Стратегії розв'язання конфліктів”, “Управління кар'єрою майбутнього інженера-професіонала”, дискусії “Професійна компетентність у структурі соціального управління”, “Імідж сучасного інженера”, “Презентація випускника”, що безпосередньо вплинуло на ефективність формування когнітивно-операційного компонента готовності до професійного самовдосконалення у майбутнього інженера.

Головним завданням рефлексивно-оцінювального етапу впровадження технологій реалізації системи підготовки до професійного самовдосконалення було: застосування набутих загальноінженерних, психолого-педагогічних, управлінських знань, умінь, навичок у практичній діяльності в ролі інженера, оволодіння методикою діагностики, рефлексивного аналізу власних результатів особистісно-професійного розвитку, корекції власної стратегії індивідуального розвитку й самовдосконалення.

Для реалізації завдань даного етапу важливою формою роботи була виробнича практика, яка максимально наблизила діяльність студентів до змісту реальної професійної діяльності інженера та надала можливість отримати оцінку з боку викладачів-практиків. Як метод оцінки на цьому етапі використовувався портфоліо, що дозволяло побачити ретроспективу процесу навчання й розвитку студентів, фіксувало процес змін на різних етапах підготовки, сприяло вивченню мотивації студентів.

Уточнено дефініцію та визначено роль освітнього середовища у формуванні потреби до професійного самовдосконалення майбутнього інженера. Розглянуто особливості педагогічної дидактичної взаємодії у формуванні підготовленості майбутнього інженера до професійного самовдосконалення. Здійснено проектування педагогічної системи ефективного спілкування під час підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету.

Розглянуто особливості педагогічної дидактичної взаємодії у формуванні підготовленості майбутнього інженера до професійного самовдосконалення. Наведено дидактичні чинники впливу на формування підготовленості майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету: об'єктивні (терміни навчання; засоби навчання; структура, зміст та обсяг навчального матеріалу тощо) та суб'єктивні (організаційно-педагогічний вплив; мотивація навчання; загальні здібності; навченість студента тощо).

Виявлено педагогічні умови успішності підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення: створення ефективного освітнього середовища, яке надає можливості саморозвитку й самореалізації; здійснення теоретико-методичної підготовки викладачів і студентів до формування готовності до професійного самовдосконалення; забезпечення ефективної стійкої педагогічної взаємодії суб'єктів навчального процесу; мотиваційно-ціннісне забезпечення процесу формування готовності до професійного самовдосконалення, що виникає на основі усталеного інтересу та мотивації; організація особистісно орієнтованої підготовки студентів на основі діяльнісного підходу та інтегрованої структури виробничої діяльності; запровадження інтегрованого підходу щодо вибору форм і методів підготовки у галузі особистісно-професійного розвитку і самовдосконалення; впровадження в процес навчання інтегрованих психолого-педагогічних та управлінських дисциплін, які забезпечують основами знань у сфері особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення; проведення педагогічного моніторингу з метою визначення рівня особистісно-професійного розвитку студентів.

У четвертому розділі - “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності системи підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету” - розкрито організацію, зміст і форми педагогічного експерименту, аналіз й оцінку результатів дослідження.

При організації педагогічного експерименту дотримувалися вимог щодо організації педагогічних досліджень, які містяться в працях Ю. Бабанського, Н. Кузьміної, І. Лернера, С. Гончаренка, П. Воловіка, П. Образцова. Враховано, що одержання об'єктивних даних можливо лише за умови дотримання наукових принципів планування експерименту. Відповідно до теоретичних позицій був проведений педагогічний експеримент. Експериментальною базою став Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, де з 2000/01 по 2006/07 навчальні роки було проведено констатувальний, формувальний і контрольний етапи експерименту за участю експериментальних та контрольних груп ЕГ1(252 особи), ЕГ2(175 осіб) та КГ (270 осіб). Методом експерименту було обрано педагогічний аналіз, педагогічний нагляд, анкетування й опитування студентів.

Для визначення рівня сформованої готовності самовдосконалення залучалися всебічно обґрунтовані, апробовані на практиці такі методики: діагностика мотивації навчання у ВНЗ (методика Т. Ільїної), методика вивчення мотивів навчальної діяльності студентів (методика запропонована А. Реаном, В. Якуніним), методика оцінки рівня творчого потенціалу особистості (методика В. Андреєва), методика визначення рівня здатності до самовдосконалення (методика М. Лукашевича), методика оцінки рівня здатності до самоуправління (методика В. Андреєва у модифікації М. Лукашевича), методика самооцінки (модифікація Б. Сосновського). Було також застосовано анкети-опитувальники, розроблені нами щодо визначення рівня реалізації особистісного потенціалу студента в навчальній діяльності; визначення проблем самореалізації студентів у ВНЗ і планах на майбутнє; визначення впливу освітнього середовища на формування потреби і готовності до особистісно-професійного розвитку і самовдосконалення.

При визначенні ефективності впровадження розробленої нами системи підготовки основним дослідним критерієм став порівняльний аналіз декількох блоків наукової інформації. Проведено аналіз: динаміки готовності студентів до навчання в технічному університеті (табл. 1), динаміки відношення до само- менеджменту студентів технічного університету (табл. 2), рівень значущості (РЗ) різних сфер особистості для професійної діяльності інженера та рівня їх розвитку (РР) у процесі навчання в технічному університеті (табл. 3).

Якості й здібності, що були включені в модель професійно важливих якостей інженера (ПВЯ), в результаті оцінки експертів, були розділені нами на три рівні за ступенем розвитку професійно значущих якостей особистості інженера: а) ПВЯ, що розвивають добре в процесі навчання; б) ПВЯ, що розвиваються середньо; в) ПВЯ, що майже не розвиваються.

Респонденти (експерти, випускники і п'ятикурсники) оцінювали за семибальною шкалою як розвиваються професійно важливі якості особистості в процесі навчання. Так кількістю балів в 1 відзначались ти з них, що розвиваються дуже високо; 2 - високо; 3 - вище за середньо; 4 - середньо; 5 - нижче середнього; 6 - низько; 7 - дуже низько.

За допомогою анкети було опитано 65 експертів. З них молодих фахівців стаж до 3 років - 15 респондентів; фахівців зі стажем роботи від 5 до 10 років - 24 респондента; фахівців зі стажем роботи від 15 років і вище - 26 респондентів .

Респондентами із числа студентської молоді були обрані випускники технічного університету (обсяг вибірки становив - 60 осіб) та п'ятикурсники (вибірка сягала 60 осіб), тобто це ті майбутні фахівці, які з 2000/01 по 2006/07 навчальні роки в НТУ “ХПІ” брали участь у педагогічному експерименті, спрямованому на підтвердження основних положень концепції формування готовності до професійного самовдосконалення у майбутніх інженерів під час навчання в технічному університеті. Респондентам зазначеної групи було запропоновано виявити своє ставлення до визначення взаємозв'язку рівня значущості різних сфер ПВЯ особистості інженера та їх змін під час професійної підготовки. Одержані результати зведено в таблицю разом із даними експертних оцінок.

Експериментальні дані оброблялися за допомогою табличного процесора Excel.97 і пакета прикладних програм Statistica 5.0 for Windows. У результаті обробки було отримано середньозважені значення по кожній якості ступеня розвитку ПВЯ особистості інженера. Рівні ступеня розвитку професійно значущих якостей особистості інженера було проаналізовано із урахування встановлених таких даних: а) за шкалою 4.45 бали й вище - ПВЯ розвиваються добре у професійному навчанні й діяльності (1-й рівень); б) за шкалою 3.45 - 4.45 бали - ПВЯ середньо розвиваються (2-й рівень); в) за шкалою 2.45 - 3.45 бали - ПВЯ, що майже не розвиваються в професійному навчанні й діяльності (3-й рівень).

Табличні дані свідчать про позитивну динаміку змін у майбутніх фахівців за всіма зазначеними сферами ПВЯ, як за середніми показниками серед блоків (табл. 3), й так і показниками в самому блоці (табл. 4). Статистично доведено значущість результатів експерименту шляхом використання - критерію Фішера отримали , що вказує на істотну відмінність між результатами КГ та ЕГ1, ЕГ2 і суттєві позитивні зрушення досліджуваних феноменів у результаті технологічної реалізації в навчальний процес ВТНЗ запропонованої системи підготовки студентів до професійного самовдосконалення. Таким чином, мету нашого дисертаційного дослідження досягнуто, завдання виконано, гіпотеза підтверджена, що дозволяє сформульовати загальні висновки.

Загальні висновки

1. Теоретичний аналіз проблеми дослідження в педагогічній теорії та практиці діяльності вищих навчальних закладів України та зарубіжних країн засвідчив, що значна увага приділяється вивченню методологічних, теоретичних, методичних аспектів підготовки майбутнього інженера. Незважаючи на світовий досвід, професійна підготовка майбутнього інженера до професійного самовдосконалення не набула комплексного, системного висвітлення на початку ХХІ століття.

Вивчення світових тенденцій і узагальнення зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутнього інженера (у Великій Британії, Латвії Німеччині, Нідерландах, Республіці Польща, Російській Федерації, Франції, Фінляндії, США, Чехії тощо), сприяло виявленню найбільш вагомих ідей, що раціонально упроваджувати у вищих навчальних закладах України. Серед них найбільш доцільними є: розробка державних, галузевих стандартів вищої інженерної освіти на основі компететнісного підходу; використання різних траєкторій професійної багатопрофільної підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів за паралельними, послідовними, інтегрованими, комбінованими моделями; диверсифікація освітньо-професійних програм поєднання ступеня з двох спеціальностей або двох галузей знань; формування змісту на основі міждисциплінарної інтеграції, фундаменталізації, професіоналізації, модульності та кредитного виміру якості.

2. Аналіз теоретико-гносеологічних знань свідчить, що професійний саморозвиток є інтегративним творчим процесом свідомого особистісного становлення, у результаті якого відбувається формування мотиваційної, когнітивної, ціннісної та діяльнісної сфер фахівця; професійно-особистісний саморозвиток здійснюється за допомогою механізмів самопізнання, самоорганізації, самоосвіти, самооцінки, саморегуляції, як прагнення до самоактуалізації на основі розвитку професійного мислення, реалізації творчого потенціалу, різноманітних форм дослідницької діяльності та інших способів інтенсифікації цього процесу; самовдосконалення є найважливішим шляхом формування себе не тільки як професіонала, а перш за все як особистості, розвитку своїх здібностей, набуття знань і вмінь.

Спираючись на дослідження науковцями проблеми саморозвитку особистості, її самореалізації і самоутвердження в психології, філософії та педагогіці професійної освіти, конкретизовано такі важливі дефініції: професійне самовдосконалення, потенціал майбутнього фахівця технічного університету; творча самостійність фахівця.

У дослідженні обґрунтовано сукупність базових положень і дефініцій, що складають теоретико-методологічну базу дослідження проблеми професійної підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення у вищих технічних навчальних закладах. На основі проведених теоретичних досліджень сукупність базових положень можна класифікувати на: дослідження проблеми професійної підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення (парадигми: антропологічна, гуманістична, гуманітарна); (концепції: неперервної професійної освіти, особистісно орієнтованої освіти); суті й специфіки професійної підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення (професіоналізм, професійна компетентність, професійне самовдосконалення, потенціал майбутнього фахівця технічного університету, творча самостійність, готовність до професійного самовдосконалення, освітнє середовище); дослідження сучасних підходів до професійної підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічних університетів (аксіологічний, акмеологічний, компетентнісний, системний, культурологічний, особистісно-діяльнісний, синергетичний підходи). У дослідженні підготовка майбутнього інженера до професійного самовдосконалення характеризується системною цілісністю, динамічністю, системоутворюючими зв'язками, суб'єкт-суб'єктним характером взаємодії, керованістю та самокерованістю в процесі навчання інтегрованої підготовки. У результаті особа здобуває освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра, магістра, в неї формується готовність до особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення.

3. Теоретико-методичну концепцію формування готовності до професійного самовдосконалення студентів ВТНЗ створено на основі органічного поєднання паралельних процесів: внутрішньовузівської теоретико-методичної підготовки викладачів і студентів до особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення та педагогічної підтримки суб'єктів освітнього процесу до особистісно-професійного самовдосконалення в підготовці в умовах ВТНЗ. Цілеспрямоване формування готовності до особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення в майбутніх інженерів сприяє підвищенню якості їхньої професійної підготовки, формуванню мобільності, конкурентоздатності на ринку праці. Концепція ґрунтується на розумінні сформованості у студентів рівня готовності до професійного самовдосконалення як невід'ємного складника особистісно-професійної характеристики майбутнього інженера, його професійної компетентності, професійної майстерності, професіоналізму.

Концепція підготовки майбутніх інженерів до професійного самовдосконалення ґрунтується на таких положеннях:

особистість студента ВТНЗ розглядається як суб'єкт професійного розвитку, який має відбуватися з урахуванням інтересів, переконань і здібностей, а також за узгодженням цих інтересів з потребами суспільства;

професійне самовдосконалення є найважливішим шляхом формування себе не тільки як професіонала, а перш за все як особистості, розвитку своїх здібностей, набуття знань і вмінь, успішність його формування може відбуватися тільки за умов забезпечення ефективної стійкої педагогічної взаємодії суб'єктів навчального процесу;

професійне самовдосконалення майбутнього інженера - процес інтеграції особистісного і професійного складників професійного зростання студента ВТНЗ від початкового рівня готовності до майбутньої професійної діяльності - до нового рівня через формування ПВЯ, відповідних знань і вмінь, яке уможливлює повне розкриття його мотиваційного, когнітивно-операційного та особистісно-діяльнісного компонентів;

досягнення високого рівня сформованої готовності студента ВТНЗ до професійного самовдосконалення відбувається у разі забезпечення необхідних і достатніх психолого-педагогічних умов та запровадження інтеграційного підходу щодо вибору змісту навчання, засобів, форм і методів навчання, а також ґрунтується на прагненні кожної особистості до самореалізації.

4. Розроблено й теоретично обґрунтовано систему підготовки до професійного самовдосконалення у майбутніх інженерів, яка ґрунтується на аксіологічному, акмеологічному, компетентнісному, культурологічному, особистісно-діяльнісному, системному, синергетичному підходах.

Схарактеризовано складники системи підготовки студентів ВТНЗ до професійного самовдосконалення: мету, завдання, принципи, засоби її науково-методичного забезпечення, критерії та рівні сформованої готовності, результати. Доведено, що професійне самовдосконалення є найважливішим складником професійної підготовки майбутнього інженера, що забезпечує його мобільність і конкурентоздатність на сучасному й майбутньому ринку праці, дозволяє найбільш повно розкрити свій особистісно-професійний потенціал у професійній діяльності, спираючись на загальноінженерні та спеціальні знання, уміння і навички.

Установлено, що професійне самовдосконалення є системою, інтегративною єдністю таких структурних компонентів: особистісного, змістовно-операційного та рефлексивного компонентів, які діалектично пов'язані між собою. Динаміка їх розвитку залежить від цілеспрямованості та інтенсивності впливу на них, створення відповідного освітнього середовища, психолого-педагогічних умов, урахування особистих потреб, інтересів, прагнень майбутніх фахівців інженерно-технічного профілю.

Ефективність упровадження системи підготовки підтверджують такі дані. Динаміка готовності студентів до навчання в технічному університеті за обраною спеціальністю (табл. 1) та динаміка ставлення до самоменеджменту студентів технічного університету є позитивною (табл. 2). Дані доводять, що у майбутніх інженерів був суттєвий чинник у професійному саморозвитку - професійний інтерес, який виявився у спрямованості особистості на оволодінні обраною професією - умови для розвитку професійної спрямованості. підготовка інженер професійний самовдосконалення

Динаміка результатів свідчить, що в ЕГ1 зросла кількість студентів з високим рівнем сформованої готовності до професійного самовдосконалення на 21,5 %, у групі ЕГ2 на 18,2 %. Збільшилась кількість студентів з достатнім рівнем готовності у групі ЕГ1 з 10 % до 43,8 % (приріст склав 33,8 відсотка) і у групі ЕГ2 з 7,8 % до 29,6 % (приріст склав 21,8 відсотка) та середнім рівнем сформованої готовності (приріст склав 5,5 та 3,9 відсотка для груп ЕГ1 та ЕГ2 відповідно). Водночас зменшилась кількість студентів з низьким рівнем сформованої готовності з 28,1 до 3,8 %, тобто на 24,3 відсотка для групи ЕГ2 і на 28 відсотка у групі ЕГ1. Відзначено, що позитивна динаміка зростання спостерігається у всіх студентів ЕГ1 та ЕГ2 за всіма структурними компонентами готовності, проте найбільші позитивні зміни відбуваються у мотиваційній сфері. Таким чином, можна відзначити, що найбільш прогресивними слід вважати результати педагогічного експерименту, що відбулися в групі ЕГ1, де враховувалися усі педагогічні умови процесу формування готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення.

Спостереження за студентами показало, що контингент студентів, який з першого курсу був залучений у підготовку до професійного самовдосконалення виявив більшу зацікавленість у навчанні (ЕГ1, ЕГ2), ніж у КГ (де підготовка проводилася за традиційною методикою). Значно відрізнялось у студентів експериментальних і контрольних груп ставлення до навчальної діяльності. У групах ЕГ1 та ЕГ2 65 % складали заліки і іспити достроково та 30 % у період сесійного контролю, з абсолютною успішністю 95% та якісним навчанням 80 % проти показників контрольної групи (КГ) із абсолютною успішністю 76% та якісною - 41 %. У студентів груп ЕГ1 і ЕГ2, були більш кращими показники ніж у КГ, стосовно самооцінки і ставлення до самоменеджменту, а також показники профілю якостей творчого потенціалу. Отже, індивідуальна траєкторія особистісно-професійного розвитку допомагає майбутнім фахівцям правильно спроектувати кар'єрний розвиток, самовдосконалювати себе протягом усієї життєдіяльності.

Думки випускників щодо переваг вищої професійної освіти (табл. 5), яку вони здобули під час навчання в НТУ “ХПІ”, є корисними: як показники якості підготовки фахівців, яких готують у нових умовах приєднання до Болонського процесу; як показники управління якістю підготовки, корегування моделі випускника ВТНЗ, змісту освіти, впровадження інноваційних освітніх технологій; як показники для власного особистісно-професійного самовдосконалення.

5. Доведено, що професійне самовдосконалення майбутнього інженера можна розглядати як процес інтеграції особистісного і професійного складників зростання студента ВТНЗ від початкового рівня готовності до майбутньої професійної діяльності - до нового рівня через формування ПВЯ, відповідних знань і вмінь.

З урахуванням розуміння професійного самовдосконалення як невід'ємного компонента професійної підготовки фахівців запропоновано таку дефініцію: готовність до професійного самовдосконалення особистості майбутнього інженера - як особистісне новоутворення, що відображає зміни не тільки у свідомості людини в найбільш повному виявленні вищої потреби в особистісно-професійному розвитку, але й набуття відповідних знань (науково-теоретичних, практично-процесуальних, знань щодо здійснення інженерної діяльності), оволодінні й використанні сукупності вмінь (базових, які відбивають особливості самостей особистості; професійних, які відображають специфіку інженерної діяльності; акмеологічних, спрямованих на досягнення акме-вершин) та застосуванні своїх здібностей і потенційних можливостей у діяльності зі створення нового, суспільно значущого продукту, метою якої є самоствердження людини в суспільстві.

6. Установлено, що необхідними й достатніми психолого-педагогічними умовами ефективної реалізації системи підготовки майбутніх інженерів до професійного самовдосконалення є такі: здійснення теоретико-методичної підготовки викладачів і студентів до формування готовності до професійного самовдосконалення; мотиваційно-ціннісне забезпечення процесу формування готовності до професійного самовдосконалення, що виникає на основі усталеного інтересу й мотивації; організація особистісно орієнтованої підготовки студентів на основі діяльнісного підходу та інтегрованої структури виробничої діяльності; забезпечення ефективної стійкої педагогічної взаємодії суб'єктів навчального процесу; запровадження інтеграційного підходу щодо вибору форм і методів; впровадження у процес навчання інтегрованих психолого-педагогічних й управлінських дисциплін, які забезпечують основами знань у сфері особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення; створення ефективного освітнього середовища, яке надає можливості саморозвитку й самореалізації; проведення педагогічного моніторингу з метою визначення рівня особистісно-професійного розвитку студентів.

7. Розроблено й експериментально перевірено методику оцінювання рівня готовності до професійного самовдосконалення в процесі вивчення психолого-педагогічних й управлінських дисциплін, задля чого використовували інтервальну шкалу. Кожна відповідь наділяється значенням “вище” або “нижче”, “більш” або “менш” та ін. Обґрунтовано, що інтервал між варіантами відповідей наближається до рівного значення, яке становить 2 бали. Для того щоб чіткіше показати відмінність, кожному варіанту відповіді на порядок нижче відповідає й кількість балів, яка менша від попереднього на 2 бали. У нашій методиці різним твердженням про рівень розвитку вмінь і здібностей майбутнього інженера відповідає така кількість балів: високий - 10 балів; достатньо високий - 8 балів; середній - 6; низький - 4; дуже низький або початковий - 2 бали.

Валідність і надійність методики оцінювання забезпечуються високим рівнем наукового обґрунтування сукупності вмінь і здібностей, які виявляються окремо мотиваційний компонент (мотиваційна готовність), когнітивно-процесуальний компонент (теоретична готовність), особистісно-діяльнісний компонент (практична готовність). На підставі загальної суми балів із кожного виду сформованої готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення визначається коефіцієнт, що є числом, яке виражає рівень розвитку всієї сукупності вмінь і здібностей. Коефіцієнт готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення (К _гпс) є середньоарифметичним суми таких коефіцієнтів: мотиваційної (К _мгпс), теоретичної (К _тгпс), практичної (К _пгпс) сформованої готовності до професійного самовдосконалення.

Наведена методика оцінювання рівня готовності до професійного самовдосконалення полягає в поетапному визначенні відповідних показників.

8. Важливе значення для забезпечення ефективної підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення має розроблений і впроваджений навчально-методичний комплекс для викладачів і студентів ВТНЗ IV рівня акредитації, що включає програми, змістовні модулі дисциплін, розроблені за вимогами кредитно-модульного навчання методичні посібники; технології. Реалізація основних положень дослідження спрямовується на якісне доповнення існуючої практики професійної підготовки майбутнього інженера, а також на подальший розвиток теоретичних і методичних основ в умовах інтеграції вищої освіти України у світовий і європейський освітній простори.

Експериментально перевірено ефективність навчально-методичного забезпечення системи внутрішньовузівської підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення. Встановлено, що така підготовка як цілісний процес включає: запровадження інтеграційного підходу щодо вибору форм і методів; впровадження в процес навчання інтегрованих психолого-педагогічних та управлінських дисциплін, які забезпечують основами знань у напряму особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення (“Основи управління соціальними системами”, “Управління розвитком соціально-економічних систем”, “Сучасні управлінські технології” для студентів інженерно-технічних спеціальностей) і психолого-педагогічної підготовки (курс “Основи психології та педагогіки” для студентів усіх спеціальностей та курс “Моделювання освітньої та професійної підготовки майбутнього фахівця в умовах технічного університету” для слухачів магістерської програми спеціальності “Педагогіка вищої школи”); проведення зі студентами й викладачами тренінгів з розвитку навичок і вмінь особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення; організацію позааудиторної та виховної роботи (диспути, дискусії, “круглі столи”); педагогічне консультування й педагогічна підтримка підвищення рівня сформованої готовності до професійного самовдосконалення суб'єктів освітнього процесу.

9. Визначено й наведено критерії оцінки ефективності підготовки майбутніх інженерів до професійного самовдосконалення: критерії якості професійної підготовки: “Якість підготовки майбутніх інженерів до професійного самовдосконалення ” (як процес - ПСП) виявлено показниками, що, демонтрують готовність першокурсників до навчання у ВНЗ за обраною спеціальністю і професією, мотиви професійної інженерної діяльності; “Якість підготовки майбутніх інженерів до професійного самовдосконалення ” (як результат - ПСР) подано показниками, що характеризують кінцевий результат професійної підготовки у форматі конкурентоздатного випускника; “Управління якістю підготовки майбутніх інженерів до професійного самовдосконалення ” (управління якістю - ПСУЯ) включають показники, що характеризують якість освітніх програм, здобутки суб'єктів управління, відгуки працедавців. Наведені критерії конкретизовано в показниках якості.

Проблема підготовки до професійного самовдосконалення студентів ВТНЗ є складною і багатогранною, тому проведене теоретичне й емпіричне дослідження не може вирішити всі її аспекти. На основі узагальнення результатів дослідження визначено прогностичні напрями професійної підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення та сформульовано рекомендації Міністерству освіти і науки України щодо підготовки конкурентоздатних інженерів у вищих навчальних закладах IV рівня акредитації: створення системи підвищення педагогічної майстерності викладачів з питань формування готовності до професійного самовдосконалення; детальну розробку методики розвитку у студентів окремих її компонентів, дослідження сформованої готовності до професійного самовдосконалення як важливої, системо- утворювальної характеристики якості особистісно-професійного розвитку й реалізації фахівця; формування змісту професійної підготовки майбутніх інженерів на міждисциплінарній основі.

Подальшого дослідження потребують: проблеми управління якістю професійної підготовки бакалаврів і магістрів технічних наук; теоретичні й методичні засади компетентнісного підходу до неперервної освіти інженера, маркетингові дослідження ринків освітніх послуг і праці для прогнозування напрямів підготовки інженера у вищій технічній школі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ігнатюк О.А. Формування майбутнього інженера до професійного самовдосконалення: теорія і практика: [монографія] /О.А.Ігнатюк. - Харків: НТУ “ХПІ”,2009. - 434 с. - Бібліогр.: с.409-429. - авт.арк. 25,1.

2. Ігнатюк О.А. Основи управлінських технологій: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л.Л. Товажнянський, О.Г. Романовський, О.С. Пономарьов, О.А. Ігнатюк. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. - 184с. - авт.арк. 3,25.

3. Ігнатюк О.А. Основи психології та педагогіки: конспект лекцій / [О.Г. Романовський, З.О. Черваньова З.О., В.Є. Михайличенко, О.А. Ігнатюк та ін.], за ред. проф.О.Г. Романовського. - Харків: ХДПУ, 2000. - Ч.1. - с.39-55. - авт.арк. 0.7.

4. Ігнатюк О.А. Типологія лідерства: метод. посібн. з курсу “Психологія управління”/ О.Г. Романовський, О.С. Пономарьов, О.А. Ігнатюк, К.В. Баженова. - Харків: ХДПУ, 2000. - С. 15-23. - авт.арк. 0.35

5. Ігнатюк О.А. Стилі керівництва: метод. реком. до курсу “Психологія управління / О.Г. Романовський, О.С. Пономарьов, О.А. Ігнатюк, М.В. Фоміна. - Харків: ХДПУ, 2000. - С. 10-16. - авт.арк. 0.31

6. Ігнатюк О.А. Методичні рекомендації до виконання курсових робіт для студентів магістерської програми зі спеціальності “Педагогіка вищої школи” / О.Г. Романовський, О.С. Пономарьов, В.В. Бондаренко, О.А. Ігнатюк, М.В. Фоміна. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2006. - С.10-19. - авт.арк. 0.44

7. Ігнатюк О.А. Результати дослідження впливу експериментальної системи підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету / О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб.наук.пр. - Запоріжжя: Запор.обл.ін-т після диплом. освіти, Гуманіт. ін.-т “ЗІДМУ”,2009. - Вип.53. - С.167-174.

8. Ігнатюк О.А. Особливості функціонування інженерної освіти в країнах Європейського Союзу / О.А. Ігнатюк // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: наук.прак.журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2009. - № 1. - С.82-96.

9. Ігнатюк О.А. Студентська мобільність: світові та вітчизняні тенденції розвитку / О.А. Ігнатюк, І.А. Сладких // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: наук.прак.журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2009. - № 3. - С.75-85.

10. Ігнатюк О.А. Освітнє середовище у формуванні потреби майбутнього інженера до професійного самовдосконалення / О.А. Ігнатюк // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Педагогіка. Психологія. Соціологія. - Донецьк: ДВНЗ ДонНТУ, 2009. - Вип. 4 (146). - С.172-179.

11. Ігнатюк О.А. Формування індивідуальної траєкторії особистісно-професійного розвитку майбутніх інженерів / О.А. Ігнатюк // Науковий вісник Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського. - Серія: “Педагогічні науки”. - Миколаїв: МДУ, 2008. - Вип. 20. - Т.1. - С.191-197.

12. Ігнатюк О.А Моделювання особистісно-професійного розвитку майбутнього інженера у циклі управлінських дисциплін / О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія професійної освіти: наук. метод. журнал. - Львів: Львів. наук.прак.центр проф.-тех.освіти АПН України, 2008. - №3. - С. 46-54.

13. Игнатюк О.А. Мониторинг личностно-профессионального развития будущего инженера / О.А. Ігнатюк // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: наук.практ.журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2007. - № 3. - С.86-93.

14. Ігнатюк О.А. Моделювання професійної діяльності як підґрунтя процесу формування готовності до професійного самовдосконалення майбутнього інженера / О.А. Ігнатюк // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: Харківська державна академія дизайну і мистецтв (ХХПІ), 2007. - № 12. - С.80-84.

15. Ігнатюк О.А. Критеріально-рівневий підхід до формування готовності професійного самовдосконалення майбутнього інженера/ О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб.наук.праць. - Запоріжжя: Запор.обл.ін-т після диплом. освіти, Гуманіт. ін.-т “ЗІДМУ”, 2007. - Вип.47. - С.153-158.

16. Ігнатюк О.А. Соціально-гуманітарна підготовка інженерів у системі формування їх професійної компетенції/ О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія професійної освіти: наук. метод. журнал. - Львів, Львів. наук.прак.центр проф.-тех.освіти АПН України, 2007. - №1. - С.83-92.

17. Ігнатюк О.А. Готовність до професійного самовдосконалення майбутнього інженера як психолого-педагогічна категорія / О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб.наук.праць. - Запоріжжя: Запор.обл.ін-т після диплом. освіти, Гуманіт. ін.-т “ЗІДМУ”, 2007. - Вип.44. - С.191-198.

18. Ігнатюк О.А. Оцінювання готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету / О.А. Ігнатюк // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету. Серія: Педагогічні науки. - Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. П.Могили, 2007. - Т. 75. - Вип.62. - С.42-52.

19. Ігнатюк О.А. Формування творчої самостійності й ініціативи у майбутнього інженера як передумова готовності до професійного самовдосконалення / О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб.наук.праць. - Запоріжжя: Запор.обл.ін-т після диплом. освіти, Гуманіт. ін.-т “ЗІДМУ”,2007. - Вип. 45. - С.148-155.

20. Ігнатюк О.А. Технологія формування професійно значущих якостей в системі соціально-гуманітарної підготовки інженерів /О.А. Ігнатюк // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: наук.прак.журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2006. - № 4. - С.75-84.

21. Ігнатюк О.А. Професіоналізм особистості як об'єкт вивчення: системний підхід / О.А. Ігнатюк // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб.наук.пр. - Х.:УІПА, 2006. - вип.12. - С.241-247.

22. Ігнатюк О.А. Проблеми професійного самовизначення особистості: теоретичний аспект / О.А. Ігнатюк // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету. Серія: Педагогічні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2006. - Т. 46. - Вип. 33. - С.89-94.

23. Ігнатюк О.А. Проблеми і перспективи організації самостійної роботи студентів технічного університету в контексті Болонського процесу / О.Г. Романовський, В.В. Бондаренко, О.А. Ігнатюк // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія:наук.практ.журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2006. - № 1. - с.3-10.

24. Ігнатюк О.А. Педагогічна взаємодія як дидактичний фактор у розвитку і реалізації особистісного потенціалу студента технічного університету / О.А. Ігнатюк // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: наук.прак.журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2005. - № 4. - С.35-42.

25. Ігнатюк О.А. Структура і зміст потенціалу особистості майбутнього інженера/ О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб.наук.пр. - Київ-Запоріжжя: Ін-т пед. і психол.проф.освіти АПН України, Запор.обл.ін-т після диплом. освіти, 2005. - Вип. 34. - С. 290-297.

26. Ігнатюк О.А. Модель оцінки реалізації особистісного потенціалу студента в технічному університеті / О.А. Ігнатюк // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія:наук.прак.журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2005. - № 1. - С. 37-46.

27. Ігнатюк О.А. Педагогічний такт як складова розвитку особистісного потенціалу майбутнього фахівця / О.А. Ігнатюк // Науково-інформаційний журнал “Новий колегіум”. - 2005. - №1/2. - С.74-48.

28. Ігнатюк О.А. Проблеми та перспективи розвитку і реалізації особистісного потенціалу майбутнього фахівця в технічному університеті /О.А. Ігнатюк // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету. Серія: Педагогічні науки. - Миколаїв: Видавництво МДГУ імені П.Могили, 2005. - Вип.29. - Т.42. - С.63-69.

29. Игнатюк О.А. Социально-психологические проблемы оценивания потенциала личности будущего инженера / О.А. Ігнатюк // Управління розвитком: зб.наук.пр.- Харків:Харк.нац.економ.ун-т, 2005. - №2. - С. 209-211.

30. Ігнатюк О.А. Проблеми формування гуманітарно-технічної еліти в теорії та практиці вищої школи / О.Г. Романовський, О.А. Ігнатюк, І.О. Калантоєвська // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: наук.прак.журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2005. - № 2. - С. 3-10.

31. Ігнатюк О.А. Внутрішня діяльність майбутнього фахівця як умова реалізації особистісного потенціалу /О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб.наук.пр. - Київ-Запоріжжя: Запор.обл.ін-т після диплом. освіти, 2004. - Вип.33. - С. 39-46.

32. Ігнатюк О.А. Реалізація особистісного потенціалу студента як педагогічна проблема /О.А. Ігнатюк // Педагогіка і психологія професійної освіти: наук. метод. журнал. - Львів: Львів. наук. прак. центр проф.-тех.освіти АПН України, 2004. - № 5. - С. 39-47.

33. Игнатюк О.А. Технический университет на рынке образовательных услуг /О.А. Ігнатюк // Науково-інформац. журн.“Новий колегіум”,2004. -№ 3. - С. 37-42.

34. Ігнатюк О.А. Особливості застосування педагогічних технологій у контексті формування гуманітарно-технічної еліти /О.А. Ігнатюк // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб.наук.пр. - Київ-Вінниця: Вінн. держ. пед. ун-т, 2004. - Вип.4. - С. 388-396.

35. Ігнатюк О.А. Управлінські технології в професійній діяльності керівника-лідера /О.А. Ігнатюк // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: наук. прак. журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. - № 1. - С. 19-29.

36. Ігнатюк О.А. Розвиток особистісного потенціалу /О.А. Ігнатюк // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету. Серія: Педагогічні науки. - Миколаїв: Видавництво МДГУ імені П.Могили, 2003. -Вип.15. - Т.28. - С.125-131.