Теоретико-методологічні засади прикладних досліджень активізації пізнавальної діяльності дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора культурології

26.00.06 -- теорія та історія культури

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРИКЛАДНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

ДОЛБЕНКО ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА

Київ -- 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському національному університеті культури і мистецтв України, в м. Київ.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор

Чачко Ада Семенівна, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри книгознавства та бібліотекознавства.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Слободяник Михайло Семенович, Державна

академія керівних кадрів культури, зав.кафедрою документознавства

доктор філологічних наук, професор

Тимошик Микола Степанович, Київський

національний університет ім. Тараса Шевченка,

зав.кафедрою видавничої справи та редагування

доктор соціологічних наук, професор

Цимбалюк Наталія Миколаївна, Київський

національний університет культури і мистецтв,

зав.кафедрою соціології

Захист відбудеться 22 квітня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01601, м. Київ, Щорса, 36).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (за адресою: 01601, м. Київ, Щорса, 36).

Автореферат розіслано 22 березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Г. Петрова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Стрімкі соціальні, економічні і технічні перетворення у країні вимагають інтелектуалізації підростаючого покоління і, зокрема, підлітків шляхом, активізації їхньої пізнавальної діяльності.

З питань пізнавальної діяльності, зокрема дітей та підлітків, нагромаджено великий масив літератури. Це, зокрема, фундаментальні дослідження концепції філософії, соціології економіки, культурології у яких висвітлені загальні світоглядні аспекти пізнавальної діяльності та її активізації. У працях психологів аналізуються психологічні аспекти пізнавальної діяльності дітей та, зокрема, вікові особливості.

У працях визнаних педагогів висвітлена роль та значення активізації пізнавальної діяльності для розвитку повноцінної особистості.

Нарешті в роботі культосвітніх установах, зокрема, бібліотеках для дітей нагромаджений цінний практичний досвід, який потребує наукового узагальнення з метою його якнайефективнішого використання та поширення. Цим і зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.

Методологія і методи дослідження визначаються специфікою дисертаційної роботи та ґрунтуються на застосуванні комплексу підходів і методів, зокрема, системний підхід дозволив простежити процеси активізації пізнавальної діяльності дітей; пошук та аналіз публікацій з теми дослідження і суміжних з нею - для виявлення специфіки пізнавальної діяльності підлітків та способів її активізації; термінологічний - для уточнення ключових моментів та категорій; історико-генетичний - для дослідження еволюції поглядів на проблему активізації пізнавальної діяльності у ХХ столітті; порівняльний - для виявлення загального та специфічного в американській, англійській, російській, литовській, українській моделях активізації пізнавальної діяльності підлітків; факторний - для визначення основних чинників активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей України; структурно-функціональний - для визначення основних компонентів активізації пізнавальної діяльності підлітків, її функцій, внутрішніх і зовнішніх зв'язків; інформаційно-комунікативний - для обґрунтування інтеграційних та інформаційних зв'язків між елементами та системою в цілому із зовнішнім середовищем в сучасних умовах інформації суспільства; метод моделювання - для логіко-методологічного відображення системної сутності предмета вивчення; емпіричні, діагностичні і прогностичні методи для виявлення рівня здатності бібліотек для дітей до активізації пізнавальної діяльності підлітків 12-13, 14 років; кількісний та якісний аналіз емпіричних даних, зокрема планів і звітів - для виявлення напрямів форм, засобів і прийомів активізації пізнавальної діяльності підлітків; методи анкетування, інтерв'ювання, бесіди.

З метою перевірки ефективності напрацьованих у ході дослідження принципів, методів і технологій були використані Київські бібліотеки для дітей ім. Н. Забіли, ім. М.Коцюбинського, ім. В. Симоненка, бібліотеки № 15 та № 142 Центральної бібліотечної системи Голосіївського району, ім. М. Трублаїні та ім. А.Макаренка Центральної бібліотечної системи Печерського району. До наукового дослідження залучено 500 підлітків 12-13, 14 років.

Мета дисертаційного дослідження - на основі вивчення загальнонаукових та прикладних досліджень, узагальнення практичного досвіду виявити найбільш ефективні принципи та методи активізації пізнавальної діяльності дітей (віком 12-14 років) засобами бібліотечних технологій.

Завдання дослідження зумовлені його метою і передбачають узагальнення наукових досліджень щодо особливостей пізнавальної діяльності дітей-підлітків 12-14 років, дослідного інструментарію, зокрема, уточнення понять та формувань; здійснення порівняльного аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду активізації пізнавальної діяльності дітей зазначеного віку; розробка “моделі” активізації пізнавальної діяльності підлітків досліджуваного віку та перевірка її ефективності.

Об'єкт дослідження - пізнавальна діяльність дітей.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади практичних досліджень активізації пізнавальної діяльності дітей.

Наукова новизна одержаних результатів:

- введено до наукового обігу нові ідеї і поняття, що мають концептуальне значення для активізації пізнавальної діяльності підлітків (АПД) 12--13, 14 років;

- з'ясовані основні фактори, що суттєво впливають на якість АПД підлітків;

- через порівняльний аналіз виявлено загальне і специфічне в існуючих вітчизняних і зарубіжних підходах, на основі яких запропоновано концептуальну модель АПД підлітків 12--13, 14 років;

- викладено вперше розроблену, концептуальну модель АПД підлітків 12--13, 14 років;

- науково обґрунтовано систему інформаційних ресурсів, форм, засобів і прийомів активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей в Україні;

- удосконалено зміст та розроблено власну структуру поняття "пізнавальна діяльність", "засоби", "прийоми" та ін.;

- обґрунтовано умови ефективного становлення пізнавальної діяльності підлітків 12--13, 14 років;

- набула подальшого розвитку загальна бібліотечна технологія за рахунок використання ігрових форм, засобів і прийомів активізації пізнавальної діяльності підлітків на основі науково-пізнавальної літератури у бібліотеках для дітей;

-вперше в українському бібліотекознавстві на основі системного підходу розроблено концептуальну модель активізації пізнавальної діяльності підлітків 12--13, 14 років у бібліотеках для дітей, визначено її структуру, функції окремих елементів, внутрішні і зовнішні зв'язки, можливості вдосконалення.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована концептуальна модель створює надійне теоретично-методологічне підґрунтя для практичної реалізації активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей в Україні, здатної забезпечити розширення у підлітків 12--13, 14 років світогляду, інтелекту, пізнавальної самостійності, активності, відповідальності.

Теоретичне розроблення проблеми активізації пізнавальної діяльності підлітків дає змогу розширити, вдосконалити напрямки бібліотечної практики. Результати дослідження можуть бути реалізовані як в конкретній бібліотеці для дітей, в регіоні так і на рівні держави.

Отримані результати створюють базу для модернізації бібліотечної технології активізації пізнавальної діяльності дітей у бібліотеках для дітей, розширення їх світогляду, підвищенню інтелекту.

Результати дослідження можуть бути використані в розробці навчальної літератури, науково-методичних матеріалів, нових бібліотечних технологій, що сприятиме формуванню професійно-творчого і якісного рівня підготовки спеціалістів у бібліотечній сфері.

Основні наукові положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження реалізовано в практичному впровадженні у Київських бібліотеках для дітей ім. Н. Забіли, ім. М. Коцюбинського, ім. В. Симоненка, бібліотеках для дітей № 15, № 142 Централізованої бібліотечної системи Голосіївського району (Довідка від 1.03.2005 р. № 12), бібліотеці для дітей ім. М. Трублаїні Централізованої бібліотечної системи Печерського району (Довідка від 15.02.2005 р. № 12).

У процесі викладання в Київському національному університеті культури і мистецтв основні положення концептуальної моделі активізації пізнавальної діяльності підлітків 12--14 років викладалися в курсі "Бібліотечно-інформаційне обслуговування дітей".

Концептуальна модель, основні ідеї, висновки і практичні рекомендації дисертації можуть бути використані при створенні різних галузевих моделей, розрахованих на різні вікові групи читачів у бібліотеках для дітей, шкільних бібліотеках та інших позашкільних установах, у навчальному процесі вищих навчальних закладах (ВНЗ) культури під час підготовки спеціалістів для бібліотек.

Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано самостійно, найважливіші наукові результати одержані дисертантом особисто. Всі публікації автора за темою дисертації є одноосібними.

Апробація результатів. Основні наукові положення, висновки і результати оприлюднено в доповідях на наукових конференціях, семінарах міжнародного, державного і регіонального рівнів, зокрема: в інформаційному суспільстві: ресурси та нові технології (Київ, 2001), на Міжнародній науковій конференції "Професійний імідж бібліотекарям інформаційного суспільства (Київ, 2002), "Молодь і книга на межі двох тисячоліть" (Київ, 2000), "Інноваційна діяльність -- стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек" (Київ, 2003); українсько-німецьких семінарах "Основні аспекти та прогресивні технології діяльності дитячих бібліотек" (Київ, 1998), "Актуальні питання діяльності дитячих бібліотек України та Німеччини" (Київ, 1995); на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Інституту культури Київського національного університету культури і мистецтв.

Текст дисертації, її основні положення, висновки і рекомендації обговорено на засіданні міжкафедрального науково-методологічного семінару Київського національного університету культури і мистецтв.

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження відображенні в 40 одноосібних публікаціях. Серед них: 1 монографія, 2 посібники, 29 -- статей у наукових фахових виданнях України з педагогічних наук, 2 статті розміщені в Інтернеті, 3 тези доповідей на всеукраїнських наукових конференціях.

Кандидатська дисертація на тему "Проблемні ситуації як метод активізації читання природничо-наукової літератури в бібліотеках для дітей" була захищена в 1990 р., у Ленінграді (нині -- Санкт-Петербург); її матеріали в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження, логікою подання матеріалів та висновків. Вона складається із вступу, шести розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 567 сторінок: основний текст - 567 сторінок, список використаних джерел - 410 найменувань (на 36 сторінках) та 10 додатків (на 51 сторінці).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність і зв'язок з науковими програмами і планами, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, методологію і методи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, висвітлено їх апробацію та впровадження публікацій автора.

У першому розділі „Науково-теоретичні підходи до проблеми активізації пізнавальної діяльності підлітків 12-13, 14 років”, який складається з трьох підрозділів викладаються результати дослідження педагогічно-психологічних концепцій активізації пізнавальної діяльності підлітків, пізнавальної активності, як якостей діяльності юної особистості, умов активізації пізнавальної діяльності підлітків.

Розуміння взаємопов'язаних та взаємозалежних процесів активізації пізнавальної діяльності підлітків потребує звернення до основ її розвитку. Підтверджено, що пізнавальна діяльність підлітків розвивається у процесі навчально-пізнавальних дій, спрямованих на розв'язання пізнавальних завдань, формування пізнавальної самостійності та світогляду (Г.В. Сорвачова). Важливим для активізації пізнавальної діяльності підлітків є формування у них творчої, індивідуальності, яка передбачає внутрішній змістовий план творчої індивідуальності, пов'язаний з мотивами діяльності, визначенням своєї ролі й позиції в цій діяльності, самооцінку і оцінку результатів і зовнішнього поведінкового плану (Л.П. Тряпіцина). На процес формування творчої індивідуальності впливають такі фактори як: ціннісно-орієнтаційна єдність колективу, складність структури колективних відносин, існування визначеної емоційної атмосфери і наявність інтелектуального напруження в колективній навчальній діяльності, складність і привабливість загальних завдань, самоорганізація, самоосвіта, мотивація навчання, формування діючого практично спрямованого мислення і потреба в засвоєнні інформації (Г.В. Сорвачова). Результатом пізнавальної діяльності є пізнавальна самостійність, тобто здатність людини бачити пізнавальну задачу, вміння визначити і формулювати мету своєї пізнавальної діяльності, намічати план її здійснення, висувати та обґрунтовувати гіпотези (Є.М. Рябчинська). Раціонально організовувати пізнавальну діяльність можна за допомогою введення до процесу навчання перспективних пізнавальних задач, які є загальнішими відносно цілого ряду часткових і розв'язання їх можливе як результат вирішення останніх (Є.М. Рябчинська).

В активізації пізнавальної діяльності підлітків важливе значення має колективна навчально-пізнавальна діяльність, де виділяють такі поняття, як "вид", "організаційна форма". Колективна навчально-пізнавальна діяльність в активізації пізнавальної діяльності підлітків здійснюється в три етапи: організаційний, оперативний, контрольно-оціночний (Г.В. Сорвачова). У сучасних умовах активізація пізнавальної діяльності підлітків здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності в умовах комп'ютерного навчання. Комп'ютер використовується як в пасивному режимі, так і в режимі діалогу ("реактивного", "активного", "інтерактивного"), а також виступає в ролі співбесідника: відповідає на запитання підлітка, ставить йому запитання, у випадку необхідності приходить на допомогу учневі, здійснює повернення до початкового або раніше вивченого (Є.М. Рябчинська). Основними умовами активізації пізнавальної діяльності підлітків із застосуванням комп'ютера є забезпечення формування мотивів діяльності; успішного формування системи знань на основі самоврядування процесом навчання; залучення кожного учня до процесу активного навчання (Ж.А. Караєв). Серед методів активізації пізнавальної діяльності підлітків активно використовуються машино-орієнтовані методи (І.В. Работін), проблемні і частково-пошукові методи, методи для індивідуалізації процесу навчання (В.Л. Цибовський).

З'ясовано, що у педагогіці активізація пізнавальної діяльності розглядається як процес, що "керується" (Т.В. Бегієва, Л.В. Ричкова, В.О. Тюріна), як "взаємодія вчителя і учня" (А.П. Тряпіцина). Структуру пізнавальної активності утворюють такі компоненти, як мотиваційний, операційний, особистісний. До операційного компонента належать такі підрозділи: мисленеві операції та розумові вміння; властивості мислення, мовно-розумова діяльність. Мисленеві операції включають такі операції мислення, як аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, активне перенесення, визначення понять, виділення головного, абстрагування, встановлення причинно-наслідкових зв'язків та логічних міжпредметних і внутрішньо-предметних зв'язків, доведення -- спростування (Л.В. Мар'яненко).

Пізнавальна активність дітей буде ефективною, якщо у дітей будуть сформовані пізнавальні мотиви. Мотиваційному компонентові пізнавальної активності притаманні такі психологічні утворення, як загальна спрямованість учня на пізнання, навчальну діяльність, конкретне завдання; позитивне ставлення до пізнавальної діяльності; сформованість навчально-пізнавального інтересу; пізнавальної потреби як відчуття внутрішньої необхідності в навчально-пізнавальній діяльності; сформованість пізнавальної ініціативи як дійового початку пізнавальної діяльності; сформованість пізнавальної ініціативи як дійового виходу до межі заданого, ситуативно потрібного для поглибленого або всебічного пізнання (Л.В. Мар'яненко).

Основними моментами пізнавальної активності є потреба особистості в пізнанні; прагнення до самовиявлення в пізнанні; пізнавальна ініціатива особистості; надситуативність при самовияві; перетворювальність мислення особистості з метою творчості чи поглибленого пізнання (Л.В. Мар'яненко). Ефективною моделлю розвитку пізнавальної активності підлітків є модель формування вмінь загально-навчального характеру (В.М. Аксюченко), яка складається з таких етапів, як підготовчий, формуючо-коригуючий, застосування. Розвиток пізнавальної активності підлітків ефективно формує в них операційну сферу навчальної діяльності (В.М. Аксюченко). Головним серед інноваційних дидактичних моделей активізації пізнавальної активності підлітків є модульно-розвивальне навчання. Серед різних дидактичних версій найперспективнішою є та, що передбачає побудову діагностичних моделей розвитку пошукової пізнавальної активності учнів у процесі системної диференціації навчання (Б.Г. Комаровський).

Необхідною умовою пізнавальної діяльності підлітка є пізнавальний інтерес, він відображає суб'єктивне залучення особистості до різних сфер діяльності, його ставлення до навколишнього світу. Пізнавальний інтерес трактується як вибіркова спрямованість, як пізнавальне ставлення до навколишнього світу (В.Н. М'ясищев), як стимул і мотив пізнавальної діяльності, інструмент, стимулятор творчості, як структурний елемент творчої особистості, як уміння щось побачити, чимось здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається (В.П. Корнєєв). Саме наявність інтересів відбиває суб'єктивне входження особистості в різні сфери діяльності. Інтерес у соціальному значенні визначається як категорія, що виражає ставлення людини до навколишнього світу, а також до тих видів і явищ, які мають помітне значення для її існування (В.П. Корнєєв). Пізнавальний інтерес є мотивом навчання, яскравим показником розумового розвитку особистості (В. М. Марків). Пізнавальні інтереси учнів відрізняються змістовною стороною і виступають у якості вибіркової спрямованості дітей до пізнання предметної сторони конкретних навчальних дисциплін, які вивчаються в загальноосвітній школі (М.С. Вартанян). Пізнавальний інтерес є важливою ланкою формування світогляду особистості, найважливішим мотивом формування основ наукових знань (Г.У. Щукіна).

Науковцями доведено, що розвиток пізнавальних інтересів учнів проходить ряд етапів. Перший характеризується тим, що спочатку інтереси бувають несталими, ситуаційними. Для другого властиві елементи відбору. Наступний етап проявляється в активній самостійній діяльності, інтерес набуває значення нового стимулу, коли учні прагнуть до глибшого пізнання (В.П. Корнєєв). Основними стадіями розвитку інтересу вважаються допитливість, цікавість, діяльний пізнавальний інтерес, теоретичний інтерес (А.П. Савін). Фактори, які визначають пізнавальні інтереси, є задоволення від самого процесу виконання різноманітних рухових дій і пізнання природних і життєвих явищ, зміцнення здоров'я та осмислення причин, що відбуваються в навколишньому середовищі (М.С. Вартанян).

У другому розділі "Сучасний стан застосування засобів і прийомів в активізації пізнавальної діяльності підлітків 12--13, 14 років" розглядаються аспекти психологічної, педагогічної літератури з питань застосування засобів і прийомів в активізації пізнавальної діяльності 12--13, 14 років підлітків, розвитку у них пізнавального інтересу.

Формуванню пізнавальної діяльності сприяють дидактичні ситуації, які будуються на основі спільної продуктивної діяльності, у процесі якої витворяється нова інформація і засвоєння знання та способи діяльності використовується в новій ситуації (Л.В. Ричкова), застосування пошукових електронно-обчислювальних машин; створення пізнавальної перспективи, яка може бути важливим стимулом у розвитку їхньої пізнавальної діяльності, тобто вчить їх "йти від загальнішого" до більш часткового (В.О. Тюріна). Виявлено, що в активізації пізнавальної діяльності використовуються різні види прийомів, тобто як "системи дій, призначеної для розв'язання задач", що застосовується для розумового розвитку. Прийоми навчальної праці можуть бути елементами частковими й узагальненими, складними (В.К. Буряс). Н.Ф. Тализіна вважає, що поняття "прийом", "вид пізнавальної діяльності", "пізнавальне вміння (дія)" є синонімами. Виділення змісту кожного виду (прийому) пізнавальної активності -- особливе завдання, нерідко дослідницьке.

З'ясовано, що важливим системотворчим фактором розвитку пошукової пізнавальної активності учнів є проблемна ситуація, що забезпечує високу зовнішню вмотивованість діяльності, спричинює виникнення внутрішніх проблемних ситуацій кожної дитини і, сягаючи зони його найближчого розвитку, призводить до найповнішої реалізації інтелектуального й особистісного потенціалу. На сьогодні визначені такі параметри структури пізнавальної активності, її внутрішніх зв'язків, як критичність мислення, різноманітність формулювання проблем передбачення; доведення-спростування, логічність, уміння передавати думку своїми словами, встановлення міжпредметних зв'язків, точність висловлення, виділення головного, конструктивність мислення, активне перенесення, систематизація, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, визначення понять, широта мислення, самостійність, сміливість, глибина, гнучкість, проблемність, аналіз мислення.

У третьому розділі "Інформаційні потреби підлітків 12--13, 14 років як читачів бібліотеки для дітей з точки зору активізації їхньої пізнавальної діяльності" визначаються результати узагальнення фахової літератури з характеристики вікових, психологічних особливостей підлітків, важливих для розуміння проблем активізації пізнавальної діяльності підлітків, інформаційних потреб підлітків 12--13, 14 років в Україні і в зарубіжних країнах.

Для активізації розвитку пізнавальної діяльності підлітків важливе значення мають інформаційні потреби підлітків , їх вікові і психологічні особливості адже кожному періоду дитинства притаманні свої закономірності читання, читацькі запити і їхній зміст, мотиви звертання до літератури (В. Москалець). Соціально-психологічні дослідження читання дітей дали можливість уточнити вікову диференціацію читацьких груп. У педагогіці дитячого читання виділяють такі вікові етапи читацького розвитку: дитячий (6--9 років); перехідний від дитячого до підліткового (10--11 років); підлітковий (12--13 років); перехідний від підліткового до юнацтва (14 років) (В. Москалець). Весь процес дитячого розвитку в цілому ділять на такі етапи: дошкільне дитинство (від народження до 6--7 років); молодший шкільний вік (від 6--7 до 10--11 років); середній і старший шкільний вік (від 10--11 до 16--17) (Р.С. Нємов). Становлення особистості є зміною періодів, на кожному з яких відбувається якісне перетворення внутрішнього світу людини і радикальні зміни її стосунків з людьми, які її оточують, у результаті чого людина, як особистість, отримує дещо нове, характерне саме для даного періоду її розвитку, що зберігається в неї упродовж усього життя (Е. Еріксон).

Виявлено, що у світовому бібліотекознавстві існує давня традиція вивчення потреб читачів. Дослідження вивчення читачів в Україні почало розвиватися в другій половині ХІХ ст. Серед перших дослідників-читачезнавців були Х. Алчевська, С. Анський, Б. Грінченко, М. Рубакін та ін. Вивчення читачів проводилося загалом у школах. Загальні підходи до типологізації читачів-дітей в Україні розроблялись у 90-х роках ХХ століття. Пошуки основ для диференціації читачів велись у трьох аспектах: соціологічному, психологічному, соціально-психологічному. Соціальні групування читачів передбачають поділ людей на соціально-демографічні групи. Ознаками диференціації виступають стать, вік, освіта, професійна діяльність. Соціологами було введене поняття "читацька активність", групування читачів за цією ознакою та терміни "сильний", "середній", "слабкий" читач. Соціальні диференціації поділяють читачів на групи, залежно від різнобічності читання, широти читацьких інтересів, звернення до різних джерел друкованої інформації (газети, журнали, книжки). Групування читачів також відбувається і за їхнім ставленням до книжки, за її місцем у житті дитини в порівнянні з кіно, телебаченням, радіо, періодичним виданням чи іншими видами дозвіллєвої діяльності.

Домінуючими мотивами звернення дітей до бібліотеки у 90-х роках ХХ століття, на думку 87,6 % опитаних батьків, є розширення світогляду, пізнання таємниць світу, природи, суспільства; 50,6% -- формування позитивних моральних якостей; 49,4% -- формування культури читання; 38,2% -- читання літератури за шкільною програмою; 33,3% -- проведення вільного часу. 92,8% дітей відповіли, що батьки підтримують їхній інтерес до читання: 42,6% батьків відвідують разом з ними бібліотеку; 24,4% -- читають її згідно зі списками, отриманими дітьми в школі чи бібліотеці. Думку дітей щодо підтримки родиною їхнього інтересу до читання підтвердили своїми відповідями 95,1% опитаних батьків. Позитивний вплив читання на дитину і відвідування нею бібліотеки відзначають 91,8% батьків. Зокрема, на думку 68,2% з них, він проявився у розширенні і поглибленні знань; 52,8% -- у розвитку пам'яті, аналітичних здібностей; 40,1 % -- у розвиткові мови та комунікативних якостей; 39,3 % -- у появі нових інтересів та захоплень (В.М. Медведєва). На формування особистості дитини впливає книговидання та наповнення книжкового ринку літературою різного ґатунку.

Аналіз зрізу підліткового читання у середині 90-х років ХХ століття, засвідчив, що у вільний час 60% з підлітків люблять читати книжки, 36% -- читають, коли необхідно, взагалі не читають -- 4%. Систематично читають книжки лише 5 % підлітків, 15 % читають з діловими інтересами, 20 % взагалі не читають, навіть коли виникне необхідність. Читають відносно систематично 60 % підлітків. За тематикою читання на першому місці стоїть пригодницька література, фантастика, детективи. У 90-х роках в умовах нестабільної соціально-економічної ситуації стався певний розрив між читацькими інтересами, попитом і реальними можливостями його задоволення в бібліотеках, що обслуговують дітей. Ця ситуація поглиблювалась певними обставинами: з одного боку, відбувалися значні зміни у складі читацького контингенту, сформувався новий тип читача, а з іншого, -- обмежилися можливості бібліотек у задоволенні його запитів, а відтак і в розширенні свого читацького контингенту. В 90-х роках серед мотивів звернення до книжок природничої тематики на першому місці знаходяться мотиви, пов'язані з самоосвітою (70,5 %), 59 % учнів беруть літературу для підготовки домашніх завдань, 29 % -- для проведення вільного часу. Одним із основних мотивів є читацький інтерес до книжок, об'єднаних спільною темою: "Цікава фізика, хімія, математика". Нині в Україні спостерігаються тенденції до зниження читання у бібліотеках. Однією з причин є широке розповсюдження аудіовізуальних засобів масової комунікації -- радіо, телебачення, комп'ютерної техніки. Відбувається збільшення читачів, які приходять у бібліотеку з невизначеними запитами, і тільки невелика частка -- з конкретними. Найчастіше учні звертаються до природничо-наукової літератури за рекомендацією вчителя, коли потрібно підготувати доповідь, реферат, написати твір.

Порівняно інформаційні потреби підлітків читачів України і ряду зарубіжних країн. Так, у Росії чимало часу підлітки відводять читанню. Існує три його види: вільне (дозвіллєве) -- коли учень читає для себе із внутрішньої потреби, ділове -- з освітньою метою для підвищення розумових можливостей, при складанні іспитів та ін., маргінальне -- читання рекомендоване, але дає можливість вибору. Читання науково-пізнавальної літератури відноситься і до ділового читання, і до маргінального. Це пояснюється тим, що по-перше: ділове читання тісно пов'язане з кар'єрою людини, її бажанням набути знання для досягнення певної мети. І тому читачі-учні 7--9-х класів, усвідомлюючи цю необхідність, не зупиняються лише на читанні літератури, рекомендованої за навчальною програмою, а черпають інформацію з наукових видань. Маргінальне читання характеризується тим, що бібліотекар або викладач пропонує учневі книжку науково-пізнавального характеру, але той має право вибору. Всі три види читання можуть легко переходити з одного в інший. Але зі зміною змісту і методів навчання у структурі читання учнів частка ділового читання займає головне місце, а книжки науково-пізнавального спрямування стають одним із основних джерел отримання інформації.

В Україні для підлітків характерним є те, що читання лежить в основі всієї їхньої навчальної діяльності. Розширення сфери пізнавальної активності відбувається за рамками нормативного читання. У структурі вільного часу підлітків скоротилася частка читання, воно так і не стало улюбленим заняттям для більшості дітей різного віку. Серед старших підлітків збільшилась кількість груп, які істотно відрізняються своїм ставленням до книжки. Більшість 12--13-річних читанню у вільний час не надають великого значення, потреба в книжці має ситуативний характер, а читання займає третє місце в структурі вільного часу. Його обсяг досягає свого максимуму до дванадцятирічного віку, а потім поступово знижується. Підліток максимально підготовлений до читання, перетворюється з "читача блукаючого" в читача вибираючого. У коло читання 11-річних підлітків входять не тільки природознавча, а й історико-художня книжка. На нинішньому етапі розвитку суспільства дітей цікавлять такі питання, як вивчення основ бізнесу, ґрунтовні знання з історії своєї країни, економічної структури (банки, малі підприємства). За тематикою читання перше місце займають твори пригодницької, науково-фантастичної та детективної літератури. Майже так само популярна література про природу, кохання. Більше половини підлітків люблять читати про життя однолітків, історичну літературу. Зовсім мало з них зацікавлені читанням літератури про війну та політику. Найцікавіші теми: астрономія, фінанси, комп'ютерні технології, історія цивілізацій, економіка, світ тварин. У читачів-учнів 7--9 класів з'являється цікавість до професій; відбувається формування товариських груп за інтересами; окреслюється орієнтація на думку однолітків, їхній авторитет у питаннях читання, вибору і оцінки книжок; з'являється цікавість до норм поведінки і взаємин між людьми; а також потреба перечитувати книжки, "щоб відкрити нове, чого не помітили при першому читанні"; виникає інтерес до пригодницьких книжок. У 14-річних підлітків зміст читання визначається, як джерело переживання, як шлях до себе. У процесі читання великого значення набувають роздуми . У підлітків значно розширилося коло занять у вільний час. Посилилась орієнтація на спілкування з ровесниками, серед яких стало більше тих, хто читає у вільний час. 12--13-річні підлітки можуть займатися декількома справами одночасно.

Соціологічне дослідження в галузі бібліотекознавства, проведене на початку 90-х років ХХ століття у рамках програми ІФЛА, яке мало назву "Між минулим та майбутнім: потреби дітей і юнацтва в читанні", засвідчило, що одним із джерел, яке дає дітям та молоді можливість користуватися періодичними виданнями і аудіовізуальними матеріалами, є бібліотека. Дослідження показало, що діти становлять велику кількість читачів бібліотек. Так, в Англії вони -- чверть усіх читачів , у Польщі -- 37% (у сільських районах до 60%). Як самостійна група діти -- найактивніші читачі. В 1971 році в Данії створено дитячий клуб любителів книг, який нараховує 5 тисяч членів від 3 до 14 років, а в 1977 -- Гонтлдендейльський книжковий клуб дітей молодшого віку (4--10 років), який нараховує 30 тисяч членів. У Ісландії функціонує дитячий клуб Уолта Діснея, а в Словакії -- клуб маленьких читачів. Це дослідження дало можливість зробити такі висновки: для дітей читання, стало механізмом досягнення мети, найбільшою популярністю користуються книжки жахів та коміксів, наукової фантастики, про спорт, техніку; протягом останніх років діти читають все менш й менше не тільки книжок, а й журналів і газет. Час, який приділяють читанню діти 10--12 років, також скоротився. Проте кількість тих, хто користується бібліотеками, збільшилась. У 1987 році 75% усіх хлопців та 83% дівчаток відвідали бібліотеки. Це пов'язано з використанням шкільних загальноосвітніх програм; в усіх країнах підтверджується взаємозв'язок між активністю читання та освітнім рівнем. У Німеччині 37% підлітків дочитують книжки до кінця, тільки 28% читають щодня. Інші надають перевагу перегляду телевізійних програм. У підлітків є потреба у відвідуванні бібліотек. Так, у Латвії 51% учнів користуються домашніми, шкільними, дитячими бібліотеками, беруть книжки у друзів, 53% учнів користуються дитячою бібліотекою, 71% -- шкільною. Головною причиною недостатньо високого рейтингу дитячих бібліотек у підлітків у Латвії є "відсутність якісних книжок", в тому числі оригінальних видань латвійською мовою.

Установлено, що основними стимулами, які пробуджуються у читачів пізнавальну активність з погляду змісту творів, є: новизна, незвичайність і різноманітність науково-пізнавальної інформації; насиченість творів різноманітними за змістом та характером відомостями і фактами, що розкривають різні методи пізнання, результати досліджень, які дають підліткам змогу розширювати і поглиблювати вже наявні в них знання; гранично точно, у відповідності зі своїми індивідуальними особливостями, нахилами, інтересами, вибирати для себе найпривабливішу, життєво найважливішу і практично найзначимішу наукову інформацію.

У четвертому розділі "Ефективні напрями інформаційно-бібліотечного обслуговування підлітків 12--13, 14 років як читачів науково-пізнавальної літератури у бібліотеках для дітей" подаються результати аналізу основних напрямків і послуг інформаційно-бібліотечного обслуговування підлітків 12--13, 14 років, як читачів науково-пізнавальної літератури, застосування гри в активізації пізнавальної діяльності підлітків 12--13, 14 років.

Багатогранність тематики сучасної науково-пізнавальної літератури для дітей, оперативність висвітлення нових досягнень науки і техніки визначає такі напрями роботи з нею в бібліотеках для дітей України, як: ознайомлення підлітків з історією розвитку науки; ознайомлення підлітків з системою наукових знань; поглиблення знань підлітків про навколишній світ; розвиток у них бережливого ставлення до довкілля; визначення місця людини в природничому середовищі, шляхів взаємодії людини і природи; ознайомлення підлітків із законами охорони природи; формування у них розуміння необхідності раціонального використання природних ресурсів; розширення і формування у підлітків прагнення до новизни, творчого пошуку.

На сучасному етапі дитячі бібліотеки використовують різні форми і методи для формування інтересу до науково-пізнавальної літератури в читачів-учнів 7-9 класів. Вибір форм залежить від завдань, які ставлять перед собою бібліотекарі, асортименту книжок, які вони збираються рекомендувати читачам, відповідно до вікових і психологічних особливостей групи читачів. Основними формами масової роботи з науково-природничої літератури є книжкові виставки, тематичні огляди літератури (в тому числі й однієї книжки), групові бесіди, конкурси, вікторини, усні журнали. Як виявилось: ознайомленню підлітків з колом науково-пізнавальної літератури сприяють книжкові виставки на теми "Краса землі -- краса життя", "Земля в рожевому світанку", "Буду я природі другом", "Земля моя -- планета чарівна", "Жива думка природи", "Природа шукає друзів", "Охорона природи -- веління часу", "Земля наш дім", "За сторінками Червоної книги", виставки-вікторини, виставки-діалоги, на теми: "Ти, я і комп'ютер", "Ми і наша планета Земля", "Мандри навколо світу", "Море--планета таємниць", "Наука -- що це таке?"

Бібліотеки для дітей з метою популяризації науково-пізнавальної літератури застосовують індивідуальні форми роботи з підлітками, зокрема рекомендаційні бесіди, бесіди про прочитане, консультації біля виставкових стендів, книжкових полиць відкритого доступу до книг і картотек, які дають можливість конкретно, з кожним читачем вести розмову, роз'яснити не зрозумілі наукові поняття, зацікавити в читанні науково-пізнавальної літератури; групові бесіди на теми "І вічним іменем буде наша пам'ять", "День Чорнобильської трагедії", які присвячувалися героям пожежникам, які своїм життям відвернули смерть під час чорнобильського лиха. Для підлітків у бібліотеці систематично проводяться читання з природничих тем, огляди літератури та науково-пізнавальних журналів, літературні години "Топчу, топчу ряст", "Рослинні символи України", вікторини "Рекорди природи". Широкої популярності останніми роками набули усні журнали, які знайомлять юних читачів із найкращою літературою з різних галузей знань, дають бібліотекарю змогу відгукнутися на читацькі запити. Найпопулярний серед учнів 7--9 класів усні журнали на теми "Лікарські властивості рослин", "Тварини -- наші менші брати", "Легенди про світи", "Серйозно про несерйозне".

З'ясовано, що основною причиною незацікавленості в читанні науково-пізнавальної літератури є непереконлива популяризація літератури науково-пізнавального характеру. На думку працівників бібліотек, поліпшенню стану роботи можуть сприяти нові підходи, які б стимулювали у читачів самостійність, любов до читання. Одним із них є формування кола читання і розвитку літературного смаку підлітків.

Проаналізовано форми і методи обслуговування читачів-підлітків у зарубіжних бібліотеках для дітей. Так, у Латвії учні, які глибше цікавляться певним навчальним предметом або галуззю знань, мають можливість відвідувати гуртки або клуби за інтересами (юні друзі природи, юні математики, юні історики). Для них складаються бібліографічні списки, оформлюються виставки книжок, проводяться групові й індивідуальні бесіди, зустрічі з цікавими людьми. Дитячі бібліотеки діляться досвідом з поширення бібліотечно-бібліографічного обслуговування учнів-підлітків, радячи й такі активні форми спілкування, як: обговорення, дискусії, прес-конференції, літературні суди, турніри читачів.

З'ясовано, що досвід бібліотек США з формування інтересу в дітей до науково-пізнавальної літератури досить цікавий і корисний. Тут при обслуговуванні читачів-підлітків застосовують різноманітні форми і методи роботи: бібліотекарі дають консультації вчителям, батькам, різним організаціям, випускають плакати, рекомендації, бібліографічні списки літератури; проводять бесіди про книги з учнями, які приходять у бібліотеку на екскурсію; видають книги, відповідають на запитання, демонструють фільми та відеофільми, допомагають дітям користуватися мікрокомп'ютерами; бібліотекарі виступають у ролі ведучих на зустрічах з письменниками і під час вистав (теле- і лялькових театрів); при бібліотеках діють гуртки поезії, драми, танців і художніх напрямів; влітку працюють клуби читання і обов'язково проводяться різноманітні заходи; до програм телебачення часто включають огляди дитячих книг, бесіди з бібліотекарями про нові публікації та екранізації творів для дітей та ін.

В активній позиції учня-підлітка закладений великий потенціал формування його особистості та інтересів. Формування високого рівня показників пізнавального інтересу відбувається набагато інтенсивніше і надійніше, якщо колективна творчо-пошукова діяльність супроводжується виконанням індивідуальних практичних завдань, що обов'язково враховують особистості можливості, життєвий і читацький досвід, рівень знань й інтереси кожного читача-підлітка; розвивають потребу додатково читати науково-пізнавальну літературу з предметів, що зацікавили. Активізують пізнавальну діяльність, роблять її гнучкішою, емоційно насиченішою різноманітні засоби масової інформації. Вони допомагають підпорядкувати індивідуальне читання загальній, колективній меті й завданням; створюють кращі умови для міжособистісного спілкування підлітків.

Проаналізовано, наскільки на формування інтересу до науково-пізнавальної літератури впливає укомплектованість нею фондів бібліотеки і яка роль у цьому відведена бібліотекарям. Щоб бібліотека була добре укомплектована, необхідно кожному з них слідкувати за виходом книжок та появою їх у книгарнях, книжкових супермаркетах і кіосках, потрібно систематично і своєчасно інформувати підлітків, учителів і батьків про наявну в бібліотеці природничонаукову літературу, використовуючи для цього найефективніші форми роботи з читачами.

Установлено: формуванню у підлітків інтересу до науково-пізнавальної літератури може сприяти застосування проблемних форм популяризації літератури з врахування закономірностей їхнього мислення. Зокрема такі, як проблемна книжкова виставка, проблемна бесіда, проблемний огляд. Необхідно навчити учнів орієнтуватися в постійно зростаючому потоці наукової інформації, прищепити їм смак до дослідницької роботи думки, зацікавлення природничонауковою літературою, розвивати активний пізнавальний інтерес.

Для активізації пізнавальної діяльності підлітків велике значення має гра. У ній пізнаються різні якості предметів, різні сторони життя. З її допомогою діти одержують значну інформацію, і надходить вона до дитини без натиску й насилля. Важливе місце серед ігор займають ігрові свята, які сприяють формуванню людської особистості. Свято не може ототожнюватись тільки з забавами, в своїй ґенезі воно завжди торкається важливих проблем людського буття. Ян Корчак вважав „Не треба соромитися свята. Важливо не те, що грати, а як і що при цьому думати”; Володимир Левін писав „Тільки з середини гри відкривається справжній світ і душа дитини...”; Костянтин Ушинський - „Для дитини гра -- дійсність, і дійсність набагато цікавіша, ніж та, яка її оточує. Цікавіша вона для дитини тому, що є її власним творінням”; Василь Сухомлинський - „Гра -- це іскра, що запалює вогник допитливості і любов до знань. То що ж страшного в тому, що дитина вчиться писати, граючись, що на якомусь етапі інтелектуального розвитку гра у неї поєднується з працею”.

З'ясовано, що багато бібліотекарів негативно відносяться до захоплення підлітків телебаченням вважаючи, що воно відбиває потяг до читання. Однак сьогодні телебачення може стати посередником між читачем і літературою. Наголошується, що потрібно використовувати цілу систему ігор, пов'язаних з телебаченням. Ігри можна використовувати і проводити в усіх бібліотеках, популярні телевізійні ігри можуть допомогти в популяризації літератури серед підлітків, у розвитку їхнього інтелекту. Вміння грати -- необхідна умова для формування уяви. В грі розкривається перед дітьми довкілля, проявляються творчі можливості особистості. Прованалізовано, якою мірою бібліотеки для дітей використовують цю можливість у розвитку пізнавальної активності своїх юних читачів -- дітей та підлітків.

У п'ятому розділі „Методологія, методи і термінологічний аналіз предметної сфери розвитку активізації пізнавальної діяльності підлітків 12-13, 14 років у бібліотеках для дітей”.

У роботі надаються методологічні принципи, які забезпечують системну спрямованість наукового дослідження і практичного пізнання об'єкта, зокрема: цілісності, принцип переваги, ієрархічності, принцип самоорганізації, принцип взаємозв'язку із зовнішнім середовищем.

Проведене вивчення дає змогу зробити висновки, що термінологія предметної сфери процесу активізації пізнавальної діяльності підлітків 12-13, 14 років, метод системного підходу, сприяє адекватній постановці проблем, пов'язаних із активізацією пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей, розробленню ефективної стратегії їхнього вирішення; орієнтує на розкриття цілісності об'єкта дослідження -- процесу (явища) активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей, дає змогу виявити, що основою процесу можуть бути різні організаційні та функціональні системи, які мають свої підсистеми, а ті, у свою чергу, складаються з елементів. Системний підхід дав можливість на основі типізації охарактеризувати систему активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей як багатофункціональну, матеріальну (модель -- ідеальна (концептуальна)), відкриту, велику, складну, динамічну, детерміновану, телеологічну (цільову), регульовану. Цей метод сприяв виявленню різних типів зв'язків як у системі розповсюдження активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей в цілому, так зведенню їх у єдину концептуальну модель.

З'ясовано, що діяльнісний підхід є категорією предметної діяльності -- формою активності, що характеризує здатність людини чи пов'язаних з нею систем бути причиною змін довкілля, що було використано у дисертаційному дослідженні для вивчення діяльності юної особистості в широкому значенні цього слова -- як динамічної системи її взаємодії з довкіллям та у вузькому -- як специфічної навчальної, пізнавальної тощо форми активності підлітка, в якій він реалізує свідомо поставлені цілі, зумовлені певними потребами, що віддзеркалюються в певних завданнях і можуть бути реалізованими завдяки визначеній структурі діяльності, до якої належать: предмет, засіб, процедура та продукт діяльності (Г.І.Гінзбур).

Встановлено, що для визначення досліджуваного об'єкта дослідження ефективним є застосування поняття "функції" як способу практичної реалізації мети та призначення системи, зокрема системи активізації пізнавальної діяльності підлітків.

Встановлено, що метод інформаційного підходу, суть якого полягає в тому, що при вивченні будь-якого об'єкта, процесу чи явища, у природі чи суспільстві, насамперед, виявляються найхарактерніші для нього інформаційні аспекти (В.О. Ільганаєва, М.І. Сенченко, M.C. Слoбoдяник, Л.Я. Філіпова) дав можливість забезпечити в дисертації такі об'єктивні чинники як: "наскрізний" характер інформації, яка пронизує і супроводжує всі сфери людської діяльності; нарощення обсягів інформації, вирішення проблем її доступності й ефективного використання; інформатизація суспільства; розвиток інформаційної техніки і технології; становлення інформаційного суспільства, основним інтелектуальним продуктом якого є документи, інформація, знання. Останній чинник став приводом для застосування документної, інформаційної та когнітивної парадигми бібліотекознавства, обґрунтованих у вітчизняній бібліотечній науці В.О. Ільганаєвою, C.Г. Кyлeшoвим, Н.М. Кушнаренко, М.С. Слоболяником, Г.М. Швецовою-Водкою.

З'ясовано, що методи абстрагування, конструктивізації, аналізу і моделювання дали можливість у дослідженні зосередити увагу на вивченні проблеми співвідношення інформації з соціокультурними цінностями та пізнавальними властивостями. Про це йдеться у наукових працях, присвячених цілісним аспектам розвитку науки , активному застосуванню культурологічного (соціокультурного) підходу до вивчення закономірностей розвитку книжкової та бібліотечно-інформаційної галузі. Зразками застосування соціокультурного та пізнавального підходів можна вважати дослідження М.Я. Дворкіної, В.О.Ільганаєвої та ін. Встановлено, що культурологічний (соціокультурний) підхід, який останнім часом набув статусу загальнонаукової методології (А.С. Чачко), завдяки широкій палітрі культури дав можливість дослідити значну кількість культурологічних, інформаційних об'єктів активізації пізнавальної діяльності підлітків. Особливо плідним було використання методологічного потенціалу застосування, порівняльного бібліотекознавства (М.С. Карташов), яке було ефективним для одержання первинної інформації, у здійсненні порівняння зарубіжних та українських моделей активізації пізнавальної діяльності підлітків. Первинні дані були відповідно опрацьовані і перетворившись на вторинну (похідну) інформацію, допомогли у віднаходженні відсутніх елементів та включення їх до української концептуальної моделі. За допомогою методу індукції здійснено перехід від часткового до загального, а при застосуванні методу дедукції, який є взаємопротилежним методом пізнання, навпаки -- від загального до часткового. Індуктивний метод подібності та розбіжності, що поєднав метод єдиної подібності із методом єдиної розбіжності, уможливив виявлення елементів, що забезпечують успіх функціонування системи активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей.

Встановлено, що соціокультурний підхід -- теорія і методологія соціокультурного відтворення (репродукції), що акцентує увагу на єдності культури та соціальності, базується на наукових досягненнях педагогіки, культурології, соціології, історичної та психологічної антропології, теорії соціальних комунікацій тощо, забезпечив багатофакторний підхід до вивчення активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей, зокрема, соціокультурного середовища (простору), механізмів зв'язку "соціальної" і "культурної" систем. Аксіологічний (ціннісний) підхід, що базується на понятті цінності дав можливість з'ясувати якості та властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольнити потреби окремої особистості та певного суспільства, а також ідеї й спонукання у вигляді норми та ідеалу. Цінності -- це перевага певних смислів і побудованих на цій основі способів поведінки, що пов'язані з соціальним прогресом. Доведено, що система активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей, як у будь-якому соціальному інституті, спираючись на цінності більш загального рівня, формує специфічні цінності: педагогічні, культурні, наукові, пізнавальні та ін.