Теоретико-методичні основи формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди

БОЙЧУК Юрій Дмитрович

УДК 378.14:[504+613]

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

ЕКОЛОГО-ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Харків -2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант:

доктор педагогічних наук, професор

Іонова Олена Миколаївна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри природничо-математичних дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Гавриш Ірина Володимирівна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри теорії та методики професійної освіти;

доктор педагогічних наук, професор

Горащук Валерій Павлович,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фізичної реабілітації та валеології;

доктор педагогічних наук, професор

Лук'янова Лариса Борисівна,

Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України (м. Київ), завідувач відділу андрагогіки.

Захист відбудеться “11” березня 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розісланий “9” лютого 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність теми. Культурне й духовне відродження українського суспільства, входження країни у світове постіндустріальне співтовариство зумовлюють домінування гуманістичної парадигми в педагогічній теорії та практиці, що передбачає утвердження людини та її здоров'я як найвищих загальнолюдських цінностей.

Діяльність людини перебуває в безперервному динамічному взаємозв'язку з навколишнім середовищем, екологічний стан якого безпосередньо впливає на людське здоров'я. Так, експертами Всесвітньої організації охорони здоров'я доведено, що до 70-90 % патологій сучасної людини спричинено техногенною трансформацією довкілля, перманентною екологічною кризою. В Україні через несприятливу екологічну ситуацію стан здоров'я населення оцінюється як незадовільний і, таким чином, медико-екологічні показники стають визначальною характеристикою життєздатності та безпеки нації.

Вирішення нагальних екологічних проблем довкілля та охорони здоров'я людини вимагає трансформації політичних, економічних, соціокультурних та освітніх пріоритетів у характері стосунків людини з природою. Гуманітарно-освітню стратегію розв'язання цих проблем пов'язуємо з переосмисленням ролі й значущості вітчизняної системи освіти у становленні й розвитку еколого-валеологічної культури особистості, яка спрямована на забезпечення паритету суспільства та природи, гармонії людини й навколишнього середовища.

З огляду на це важливість нашої роботи визначається низкою чинників.

По-перше, здійснення цілісного комплексного дослідження теоретичних та практичних аспектів формування еколого-валеологічної культури людини знаходиться у площині розробки й утілення концепції переходу українського суспільства до сталого розвитку, що передбачає таку організацію господарської діяльності, яка не порушує біосферні процеси, має збалансований характер природокористування, не наносить шкоди здоров'ю людини.

По-друге, враховуючи соціальну місію вчителя, центр суспільної уваги фокусується навколо професіоналізму та еколого-валеологічної культури саме його особистості. Еколого-валеологічна культура як один із важливих складників загальної і професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя є мірою і засобом самоактуалізації та творчої самореалізації педагога. Водночас еколого-валеологічна культура виступає як інтегрована якість особистості, передумова ефективної еколого-валеологічної діяльності, показник професійної компетентності й мета професійного самовдосконалення. Еколого-валеологічна культура є узагальненою характеристикою рівня розвитку потреб і здібностей майбутнього вчителя, інтенсивності їх виявлення в різноманітних видах діяльності, а отже, за своєю сутністю виражає духовний світ особистості.

По-третє, від рівня сформованості еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя буде залежати успішність здійснення соціально-природної адаптації зростаючого покоління, орієнтація школярів на ціннісне ставлення до здоров'я людини й природного середовища, на здоров'язберігаючу та екологобезпечну поведінку.

По-четверте, розробка питань досліджуваної проблеми певною мірою заповнює “прогалини” в педагогіці, пов'язані з наявним незадовільним станом сформованості еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя. Це підтверджується аналізом теорії та практики підготовки педагогічних кадрів, а також результатами проведених нами опитувань 630 студентів старших курсів і магістрів педагогічних вищих навчальних закладів. Так, переважна більшість респондентів (67,3 %) не мали чіткого уявлення про сутність еколого-валеологічної культури, недостатньо усвідомлювали її значущість для майбутньої професійної діяльності. Майже половина опитаних характеризувалася володінням еколого-валеологічними знаннями фрагментарного характеру, несформованістю еколого-валеологічних умінь. Лише третина респондентів мала певний позитивний досвід здійснення діяльності, спрямованої на збереження власного здоров'я та поліпшення екологічного стану довкілля.

Отже, практика вищої педагогічної школи вимагає розв'язання проблеми формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя як одного з провідних факторів забезпечення коеволюції людини та природи.

Фундаментальну основу формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя становлять дослідження, що були здійснені в таких основних напрямах: філософському - формування уявлень про біопсихосоціальний феномен людини і здоров'я як один із його вимірів (В. Волков, С. Горбунова, Ю. Желєзнов, В. Казначеєв, Н. Кочубей, В. Кулініченко, М. Култаєва, Ю. Полікарпов, Є. Спірін, Г. Царегородцев та інші); біолого-екологічному - вироблення цілісного підходу до формування здоров'я людини з урахуванням її зв'язків із навколишнім середовищем (М. Агаджанян, М. Амосов, Г. Апанасенко, І. Брехман, Е. Булич, М. Гончаренко, В. Горащук, В. Горчаков, Л. Жаліло, О. Ізуткін, Ю. Лисицин, І. Муравов, А. Нагорна, В. Петленко, Л. Попова, В. Самохвалов, А. Сердюк, Н. Субота та інші), вивчення біоенергоінформаційної структурної організації людини (А. Акімов, А. Васильчук, В. Волченко, М. Гончаренко, В. Казначеєв, Г. Шипов та інші); медичному - санітарно-гігієнічна просвіта (В. Бардов, Л. Гербільський, Г. Голобородько, І. Даценко, С. Зільман, Ю. Пивоваров, Л. Трушкіна та інші), розробка основ безпеки життєдіяльності людини (П. Атаманчук, С. Величко, Н. Герман, С. Джигирей, Є. Желібо, О. Зацарний, Л. Муравей, І. Пістун та інші), обґрунтування здоров'язберігаючої післячорнобильської поведінки (Л. Асламова, Д. Долинський, В. Гончаренко, Д. Гродзінський, Л. Ільїн, І. Літяга, Г. Мегалінська, та інші), формування культури екологобезпечного харчування (М. Гончаренко, І. Іонов, В. Корзун, О. Микитюк, В. Смоляр, Е. Солошенко, Л. Щелкунов та інші), розробка методик онкоекологічної просвітницької роботи (М. Блохін, О. Ільницький, М. Напалков та інші); психолого-педагогічному - обґрунтування форм і методів екологічної освіти, орієнтованих на розгляд здоров'я людини й навколишнього середовища в нерозривному взаємозв'язку (Н. Абрамова, Л. Білик, Б. Величковський, М. Віленський, Л. Гербільський, Г. Голобородько, В. Горащук, М. Гончаренко, О. Гречишкіна, Р. Денисенко, Ю. Жданова, І. Звєрев, К. Кушніна, Б. Кваша, Л. Лук'янова, О. М'ягченко, Д. Натарова, В. Осіпова, Л. Пономарьова, О. Плахотнік, І. Суравегіна, З. Тюмасєва, А. Хрипунова, С. Шмалєй, Н. Щелчкова та інші), дослідження різноманітних аспектів створення здоров'язберігаючого освітнього середовища (В. Беспалько, О. Іонова, О. Лукашенко, О. Омельченко, О. Савченко та інші).

Водночас у педагогічній науці процес формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя не став предметом спеціального дослідження. Це зумовлює необхідність розв'язання низки існуючих суперечностей стосовно досліджуваної проблеми:

1) на концептуальному рівні сучасної освіти:

· між об'єктивною потребою переходу суспільства до сталого розвитку та відсутністю обґрунтованих освітніх стратегій для його забезпечення;

· між сучасним усвідомленням діалектичної єдності екологічної і валеологічної культур, необхідності їх формування в невіддільному взаємозв'язку та домінуючою у методології та теорії освіти моноспрямованою парадигмою їх формування як окремих, незалежних складників професійно-педагогічної культури;

· між достатньо високим рівнем розробленості загальної теорії професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя і недостатнім методолого-теоретичним обґрунтуванням еколого-валеологічної культури як її невід'ємного складника;

2) на рівні визначення цілей підготовки вчителя:

· між об'єктивною потребою суспільства в якісній підготовці вчителів та реальним станом сформованості еколого-валеологічної культури випускників вищих педагогічних навчальних закладів;

· між традиційним прагматичним розумінням функцій вищого педагогічного навчального закладу як транслятора професійного досвіду та сучасними вимогами до нього як центру освіти, науки та культури, орієнтованого на досягнення гуманістично-екологічних цілей у процесі становлення й розвитку якостей особистості студента як майбутнього вчителя;

3) на рівні змісту технологій підготовки майбутнього вчителя:

· між безальтернативним предмето-центрованим підходом до змісту, що обмежує підготовку майбутнього вчителя на функціональному рівні, і переходом до цілісних поліпредметних структур, що містять еколого-валеологічну компоненту і здатних забезпечити не тільки когнітивні, але і мотиваційно-ціннісні та соціально-поведінкові складники змісту;

· між необхідністю цілеспрямованого формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя та відсутністю необхідних для цього технологій, у процесі яких формується еколого-валеологічна культура.

У зв'язку з теоретичною та практичною значущістю виділених суперечностей і необхідністю їх вирішення сформульована проблема дослідження, яка полягає в пошуку теоретико-методичних основ цілісного процесу формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

Отже, актуальність, соціально-педагогічне значення досліджуваної проблеми, виявлені суперечності, недостатній рівень теоретичної та практичної розробленості, потреби освітньої практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Теоретико-методичні основи формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складником наукових досліджень кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, зокрема в контексті планової теми “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах” (державний реєстраційний номер РК № 1-200199004104).

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 3 від 24.06.2005 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 25.10.2005 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні впливу науково-методичної системи забезпечення формування еколого-валеологічної культури на якість професійної підготовки майбутнього вчителя.

Відповідно до поставленої мети в дослідженні визначено такі завдання:

1. Розкрити методолого-теоретичні засади дослідження еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя та процес її формування.

2. Визначити сутність, структуру та функції еколого-валеологічної культури.

3. Теоретично обгрунтувати модель науково-методичної системи забезпечення формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя та перевірити ефективність технології її реалізації в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

4. Уточнити критерії, показники та рівні сформованості еколого-валеологічної культури.

5. Забезпечити навчально-методичний супровід процесу формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутнього вчителя.

Предмет дослідження - науково-методичне забезпечення формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

Провідною ідеєю концепції є розуміння сутності еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя як важливого компонента його професійно-педагогічної культури, що грунтується на єдності та взаємозв'язку її екологічного та валеологічного складників. Формування еколого-валеологічної культури студентів характеризується як цілеспрямований і керований процес, який розпочинається у вищому педагогічному навчальному закладі й неперервно продовжується у подальшій професійній діяльності вчителя.

Еколого-валеологічна культура розуміється як система, що має власну структуру і функції. Ці положення випливають із того, що поняття “еколого-валеологічна культура” визначається згідно із соціальним замовленням суспільства - переходом його до сталого розвитку, збереження здоров'я людини і підтримання екологічної рівноваги навколишнього середовища. Основою забезпечення високого рівня еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя є методолого-теоретичне обгрунтування її сутності та розробка моделі науково-методичної системи забезпечення процесу її формування в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

Концепція дослідження. Науково-теоретичні засади та інтегрований характер сутності еколого-валеологічної культури зумовлюють обгрунтування ідей дослідження на методологічному, теоретичному та технологічному рівнях.

Методологічний концепт відображає взаємозв'язок і взаємодію різних підходів загальнонаукової і конкретно-наукової методології до вивчення проблеми формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя, а саме:

· системний підхід, який передбачає розгляд еколого-валеологічної культури як цілісної динамічної системи, системний характер її формування, дослідження особистості як відкритої, цілеспрямованої системи;

· культурологічний підхід розкриває зв'язок еколого-валеологічної культури із загальнокультурним фоном, сприяє вивченню її властивостей у руслі взаємовпливу педагогіки й культури;

· гуманістичний підхід, у межах якого людина виступає як неповторна унікальна цілісність, яка має невичерпні можливості особистісно-професійного зростання, розвитку еколого-валеологічної культури шляхом творчості;

· інтегрований підхід розглядає еколого-валеологічну культуру як інтегровану категорію, що складається зі взаємопов'язаних екологічної та валеологічної складників, сумісне функціонування яких сприяє появі нових (емерджентних) властивостей особистості;

· компетентнісний підхід забезпечує усвідомлення еколого-валеологічної культури як сукупності еколого-валеологічних компетентностей, що зумовлюють готовність майбутнього педагога до професійної діяльності зі збереження здоров'я та навколишнього середовища;

· аксіологічний підхід визначає орієнтацію студентів на обґрунтований вибір загальнолюдських, світоглядних, громадянських, професійно-педагогічних, еколого-валеологічних цінностей та їхню зорієнтованість на особистісний рівень;

· особистісно-діяльнісний підхід визначає пріоритетність індивідуально значущої сфери студента, забезпечує суб'єктивну позицію його розвитку через усвідомлення себе як особистості, надає можливість для виявлення й розкриття потенціалу і можливостей майбутнього вчителя у процесі організації еколого-валеологічної діяльності.

Теоретичний концепт визначає систему філософських, психолого-педагогічних, медико-біологічних, екологічних та валеологічних ідей, концепцій, вихідних категорій, основних понять, дефініцій, оцінок, без яких неможливе розуміння сутності явища, що досліджується. Формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя як процес має свою мету, завдання та принципи і передбачає оволодіння студентами знаннями про екологобезпечну і здоров'язбергіаючу поведінку в різних ситуаціях професійної діяльності, сформованість умінь і потреби діяти відповідально та будувати стосунки з навколишнім середовищем на основі еколого-валеологічних принципів, норм і вимог, а також сформованість рефлексивної позиції щодо оволодіння еколого-валеологічною культурою.

Технологічний концепт передбачає розробку та впровадження технології формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що в сучасних умовах зростаючого впливу й залежності здоров'я людини від навколишнього середовища ефективність формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя можна суттєво підвищити, якщо на основі методолого-теоретичного обґрунтування сутності й структури розробити відповідну науково-методичну систему забезпечення її формування.

Загальна гіпотеза конкретизована в часткових припущеннях, відповідно до яких формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя буде успішним, якщо:

· обґрунтування сутності еколого-валеологічної культури та специфіки її формування базується на основних положеннях загальнонаукових та конкретно-наукових підходів (системного, культурологічного, гуманістичного, інтегрованого, компетентнісного, аксіологічного, особистісно-діяльнісного) і відбиває єдність потребнісних (мотиви, цілі, ціннісні орієнтації), когнітивно-діяльнісних (знання, уміння і навички), особистісних (властивості, здібності, якості) компонентів, ураховує механізми їх генералізації та прояву;

· еколого-валеологічна культура включена до системи вимог, що висуваються до особистості майбутнього вчителя як невід'ємний складник його загальної та професійно-педагогічної культури;

· модель науково-методичної системи забезпечення формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя відображає мету і завдання, принципи (системності, наступності й неперервності навчально-виховного процесу, міждисциплінарності, інтеграції екологічних й валеологічних знань; урахування глобальних, національних і регіональних аспектів еколого-валеологічних проблем; єдності та гармонійного співіснування людини та природи) формування досліджуваної якості, зв'язок між структурними (мотиваційно-ціннісним, когнітивним, операційно-діяльнісним, рефлексивно-оцінним) компонентами еколого-валеологічної культури і процесуальними аспектами її формування (реалізація підготовчого, стимулювально-пізнавального, змістово-практичного, аналітико-результативного технологічних етапів) та передбачає: використання відповідних засобів (проектування змісту професійно-педагогічної підготовки з урахуванням еколого-валеологічного складника; форми і методи організації аудиторної та позааудиторної діяльності студентів), створення необхідних умов (опора на життєво-освітній досвід студента та набуття нового досвіду в процесі практичної діяльності, створення сприятливого освітнього середовища, стимулювання студента до самоосвіти), здійснення діагностики результативності процесу формування еколого-валеологічної культури за допомогою розроблених критеріїв, показників, які відбивають рівні її сформованості.

Методологічною основою дослідження є діалектичний взаємозв'язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об'єктивної дійсності; природничо-наукові уявлення про біопсихосоціальний і космопланетарний феномен людини; філософські, психологічні та педагогічні положення про особистість як найвищу цінність суспільства, діяльність і спілкування особистості як основні чинники її розвитку, про сутність пізнання та активності суб'єкта в цьому процесі; концептуальні положення про зв'язок свідомості й поведінки людини; концепції системного, культурологічного, інтегрованого, компетентнісного, гуманістичного, аксіологічного й особистісно-діяльнісного підходів до формування особистості, розвитку індивідуальності, соціальної відповідальності та забезпечення готовності до професійної діяльності.

Нормативно-правову базу дослідження складають основні державні документи, що стосуються збереження, зміцнення, відновлення та передачі здоров'я наступним поколінням, національної екологічної безпеки, підготовки педагогічних кадрів (закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, Концепція сталого розвитку України, Концепція екологічної освіти України, Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні, Національна програма “Діти України”, Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ сторіччі, Державна програма “Учитель”, укази Президента України “Основні напрямки розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя” та “Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України”, Сумісна декларація міністрів освіти країн Європи, Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту та інші).

Теоретичну базу дослідження становлять наукові положення, які ґрунтуються на таких наукових положеннях: засадах коеволюції суспільства і природи, ноосферогенезу та переходу людства до сталого розвитку (В. Вернадський, М. Голубець, Ю. Злобін, В. Крисаченко, М. Кисельов, М. Моїсєєв, Е. Леруа, О. Лосєв, А. Печчеї, М. Реймерс, К. Ситник, П. Тейяр де Шарден, Д. Урсул, М. Хілько та інші); концепціях формування екологічної культури (Л. Білик, Г. Білявський, О. Біда, В. Борейко, В. Бровдій, Я. Габєєв, В. Дем'яненко, С. Дерябо, О. Захлєбний, І. Звєрев, О. Злотін, Б. Іоганзен, В. Крисаченко, В. Кузнецова, І. Лаптєв, Н. Лисенко, Л. Лук'янова, Ю. Максимова, С. Малікова, О. Микитюк, А. Миронов, О. Мухіна, О. Плахотнік, Г. Пономарьова, Г. Пустовіт, Т. Святська, В. Скребець, А. Степанюк, І. Суравєгіна, Г. Тарасенко, Г. Філіпчук, Є. Флешар, Л. Харченко, С. Шмалєй, В. Ясвін та інші) та валеологічної культури особистості (І. Бердников, В. Бобрицька, І. Брехман, О. Вакуленко, І. Волкова, М. Гончаренко, М. Гриньова, В. Горащук, О. Дубогай, С. Єрмаков, Г. Зайцев, С. Кириленко, Т. Книш, Г. Кривошеєва, С. Лапаєнко, В. Оржеховська, І. Поташнюк, О. Савченко, С. Симоненко, В. Скумін, Н. Субота, Л. Сущенко, Л. Татарникова, В. Чаплигін, В. Шахненко та інші); ідеях взаємозв'язку культури й освіти, формування загальної культури особистості (К. Альбуханова-Славська, А. Арнольдов, С. Біблер, В. Давидович, А. Здравомислов, Т. Іванова, Л. Коган, Н. Крилова, Є. Маркарян, В. Межуєв, Л. Сохань, О. Сухомлинська та інші); теорії цінностей (Б. Ананьєв, С. Анісімов, С. Дробницький, В. М'ясищев, І. Нарський, Н. Ткачова, В. Тугарінов та інші); уявленнях про діяльність та розвиток особистості (Г. Балл, І. Бех, Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, Г. Костюк, Б. Ломов, С. Рубінштейн, В. Семіченко, Д. Узнадзе та інші); теорії змісту освіти (С. Архангельський, Л. Зоріна, О. Коваленко, В. Краєвський, М. Лазарев, В. Лєдньов, І. Лернер, О. Романовський, М. Скаткін, В. Сластьонін, А. Хуторськой та інші); основах професійної підготовки майбутнього вчителя, формування його професійної культури, педагогічної майстерності (О. Абдуліна, Є. Барбіна, А. Бойко, М. Васильєва, І. Гавриш, С. Гончаренко, В. Гриньов, В. Гриньова, М. Гриньова, В. Євдокимов, М. Євтух, С. Золотухіна, І. Зязюн, О. Іонова, І. Ісаєв, Л. Калашнікова, В. Кан-Калік, Н. Кузьміна, В. Лозова, О. Мороз, Н. Ничкало, М. Подберезський, Л. Попова, О. Попова, І. Прокопенко, Л. Рибалко, Т. Рогова, В. Семиченко, М. Сметанський, В. Сластьонін, А. Троцко, Г. Шевченко, В. Шпак, Л. Штефан, О. Юр'єва та інші); розробці та використанні педагогічних технологій у вищій школі (В. Безпалько, О. Гребенюк, В. Гузєєв, Т. Дмитренко, В. Євдокимов, О. Пєхота, І. Прокопенко, О. Савченко, Г. Селевко, С. Сисоєва та інші).

Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження використано сукупність взаємодоповнюючих наукових методів дослідження, які відображають діалектичну єдність теоретичного і емпіричного рівня пізнання:

· теоретичні: аналіз (історичний, порівняльний), узагальнення, систематизація, порівняння та зіставлення різних поглядів, які зробили можливим розгляд еволюції уявлень про еколого-валеологічну культуру та зіставлення різних підходів до цього питання; метод аналізу визначень понять з метою методолого-теоретичного обгрунтування сутності еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя; моделювання цілісного процесу формування еколого-валеологічної культури;

· емпіричні: методи анкетування, інтерв'ю, бесіди, опитування, експертні оцінки з метою визначення стану розвитку еколого-валеологічної культури; методи спостереження, самоспостереження для встановлення динаміки відповідних змін; педагогічний експеримент для перевірки ефективності реалізації моделі науково-методичної системи забезпечення формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя;

· статистичні: для якісного та кількісного аналізу результатів педагогічного експерименту.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше:

· з урахуванням соціальної місії майбутнього вчителя в суспільстві доведено необхідність формування його еколого-валеологічної культури як однієї з гуманітарно-освітніх стратегій подолання соціокультурної та екологічної криз у сучасних умовах, основи ціннісного ставлення до здоров'я і навколишнього середовища, вироблення свідомої поведінки щодо їх збереження, відновлення та розвитку;

· на підставі системного, культурологічного, гуманістичного, інтегрованого, компетентнісного, аксіологічного та особистісно-діяльнісного підходів визначено сутність еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя як цілісного інтегрованого особистісно-психологічного утворення, складний конгломерат еколого-валеологічних ціннісних орієнтацій, знань, умінь і якостей, які набули особистісного змісту в структурі його професійно-педагогічної свідомості та стали спонукальними мотивами професійної еколого-валеологічної діяльності (діяльність, що пов'язана з еколого-валеологічним навчанням і вихованням школярів; здійсненням спільно з педагогічним колективом еколого-валеологічної просвіти батьків, громадськості; самовдосконаленням, підвищенням своєї професійної майстерності в галузі збереження здоров'я та навколишнього середовища);

· досліджено сукупність функцій (гуманістично-аксіологічна, навчально-виховна, продуктивно-процесуальна, діагностико-корекційна) та структурні компоненти еколого-валеологічної культури (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний), їхні цільові характеристики та взаємозв'язки між ними;

· обґрунтовано модель науково-методичної системи забезпечення формування еколого-валеологічної культури, що охоплює теоретико-методичні та змістово-процесуальні засади, відображає єдність теоретичної та прикладної загальнонаукової, культурологічної, психолого-педагогічної та еколого-валеологічної підготовки студентів, зв'язок між структурними компонентами еколого-валеологічної культури та технологічними аспектами її формування;

· розроблено й експериментально перевірено ефективність технології, етапи якої (підготовчий, стимулювально-пізнавальний, змістово-практичний та аналітико-результативний) забезпечують формування еколого-валеологічної культури на засадах суб'єктності, варіативності, інтерактивності й рефлективності, передбачають реалізацію комплексу засобів (проектування змісту професійно-педагогічної підготовки з урахуванням еколого-валеологічного складника, використання комплексу організаційних форм аудиторної (лекції, семінарські й лабораторно-практичні заняття) та позааудиторної (навчально-польові й педагогічні практики, науково-дослідна робота, суспільнокорисна, громадська робота) і методів (монологічні, діалогічно-дискусійні, проблемно-пошукові, евристичні, проектно-дослідні, інформаційно-комунікативні) діяльності студентів, що дозволяє актуалізувати еколого-валеологічні цінності, засвоїти еколого-валеологічні знання, уміння і навички, розвинути професійно-особистісні якості, набути індивідуально-творчого характеру здійснення еколого-валеологічної діяльності;

· виявлено позитивний вплив розробленого науково-методичного забезпечення на якість професійно-педагогічної підготовки й активізацію процесів особистісно-професійного становлення майбутнього вчителя;

· визначено педагогічні умови, що впливають на ефективність процесу формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя (опора на життєвий і освітній досвід студента та набуття нового досвіду у процесі практичної діяльності, створення сприятливого освітнього середовища, стимулювання студента до самоосвіти).

Подальшого розвитку й конкретизації набули:

· зміст таких категорій, як “екологічне здоров'я” (здоров'я людини, показники якого визначаються впливом екологічних факторів навколишнього середовища); “екологобезпечна поведінка” (спрямована на збереження навколишнього середовища, дотримання моральних та нормативно-правових правил перебування на природі, безпосередня участь у природоохоронних заходах по збереженню та поліпшенню екологічного стану тих або інших природних об'єктів); “здоров'язберігаюча поведінка” (орієнтована на збереження свого здоров'я та здоров'я інших людей, дотримання здорового способу життя, здійснення самодіагностики й самооздоровлення в умовах погіршення екологічного стану навколишнього середовища);

· методолого-теоретичні засади формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

Уточнено: систему критеріїв, показників (особистісний критерій з показниками: ставлення до еколого-валеологічних проблем та інтерес до оволодіння еколого-валеологічною культурою; сформованість професійно-особистісно значущих якостей, необхідних для оволодіння еколого-валеологічною культурою; інтелектуально-процесуальний критерій із показниками повноти й характеру засвоєння знань, сформованості системи еколого-валеологічних умінь; діагностико-корегувальний із показниками: здатність здійснювати рефлексію) та рівнів сформованості еколого-валеологічної культури студентів (продуктивний, достатній, елементарний).

Практичне значення дослідження визначається тим, що створено й упроваджено в освітній процес модель науково-методичної системи забезпечення формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

Для забезпечення процесу формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя запропоновані такі розробки: монографію “Еколого-валеологічна культура майбутнього вчителя: теоретико-методичні аспекти”; навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів “Екологія і охорона навколишнього середовища” (надано гриф МОН, лист № 14/18.2-1001 від 13.05.2002 р.); “Основи екології і екологічного права” (надано гриф МОН, лист № 14/18.2.-670 від 29.03.2005 р.); “Екологія людини” (надано гриф МОН, лист № 14/18.2.-670 від 29.03.2005 р.); “Екологічні проблеми харчування людини”; “Медичні проблеми екології”; “Екологічна безпека харчування людини”; “Основи екології людини”; словник-довідник “Екологічна валеологія”; програмно-методичний комплекс “Основи екології”, який відповідає сучасним вимогам до електронних засобів навчання; навчально-методичні комплекси для формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя з курсів “Основи екології”, “Екологія людини”, “Радіобіологія”, “Глобальна і регіональна екологія”, ”Екологія міста”, “Медичні проблеми екології”, спецкурсу “Еколого-валеологічна культура майбутнього вчителя” (навчальні і робочі програми, матеріали для лекцій і лабораторно-практичних занять, матеріали до контролю знань, завдання для самостійної роботи та виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань, бібліографічні покажчики тощо).

Монографія, навчальні посібники, науково-методичні матеріали безпосередньо використані в системі професійно-педагогічної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів і неперервної післядипломної освіти педагогічних працівників, у викладанні нормативних курсів та спецкурсів екологічного й валеологічного спрямування, підготовці курсових, дипломних та магістерських робіт.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 01-667 від 23.12.2008 р.), Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (довідка № 0301-0183 від 07.11.2007 р.), Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 6055/01-37/33 від 10.11.2008 р.); Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського (довідка № 23/1147 від 01.12.2008 р.), Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (довідка № 499 від 22.10.2008 р.), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 01.12/1142 від 26.12.2008 р.), під час проведення циклу семінарів для керівників районних методичних об'єднань, учителів біології та екології - слухачів курсів підвищення кваліфікації Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (довідка № 169 від 16.02.2009 р.), семінарів та консультацій для вчителів та педагогів позашкільних навчальних закладів на базі Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості (довідка № 16 від 16.01.2009 р.).

Теоретичні положення, практичні напрацювання, викладені в дисертації, монографію, навчальні посібники, програми навчальних курсів і спецкурсу доцільно використовувати в навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів, системі післядипломної педагогічної освіти для підвищення якості професійної підготовки педагогічних працівників. Розроблену технологію формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя можна адаптувати до специфіки підготовки майбутніх учителів різних факультетів, різних курсів, а також до підготовки майбутніх фахівців непедагогічного профілю.

Особистий внесок здобувача у працях, написаних у співавторстві, полягає в теоретичному обґрунтуванні проблеми, науковій обробці результатів; розробці концепції та теоретичному обґрунтуванні провідних ідей і положень досліджуваної проблеми; розкритті сутності еколого-валеологічної культури, розробці моделі науково-методичної системи забезпечення формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

Вірогідність і наукова обґрунтованість висновків дисертаційного дослідження забезпечена методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; застосуванням усебічного кількісного та якісного аналізу досліджуваних даних; репрезентативністю вибірки для експериментальної роботи; тривалим терміном та позитивними наслідками впровадження результатів дослідження в навчально-виховний процес вищих педагогічних навчальних закладів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема, Міжнародних: “Франція і Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1997); “Екологічні проблеми: шляхи та перспективи їх вирішення в регіонах України” (Черкаси, 2001); “Фальцфейнівські читання” (Херсон, 1999, 2003, 2007); “Культура здоров'я як предмет освіти” (Херсон, 2004, 2006, 2008); “Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку” (Харків, 2004, 2005, 2006, 2007); “Динаміка наукових досліджень-2004” (Дніпропетровськ, 2004); “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2006); “Каришинські читання” (Полтава, 2004, 2007, 2008); “Молодь і поступ біології” (Львів, 2005); “Проблеми природокористування та охорона рослинного і тваринного світу” (Кривий Ріг, 2006); “Наука і соціальні проблеми людства: харчування, екологія, демографія” (Харків, 2006); “Екологія: освіта, природоохоронна діяльність” (Умань, 2007); “Вернадські читання” (Донецьк, 2007); “Теорія і практика сучасного природознавства” (Херсон, 2007); “Роль освіти, просвіти та поінформування при вирішенні проблеми небезпечних відходів та непридатних пестицидів в Україні” (Київ, 2007); “Міжнародні біологічні читання” (Миколаїв, 2007); Всеукраїнських: “Форми і методи екологічної освіти в Україні” (Луганськ, 1998); “Людина і навколишнє середовище - проблеми безперервної екологічної освіти у вузах” (Одеса, 1999); “Екологічна наука і освіта в педагогічних вузах України” (Умань, 2000); “Ефективність організації природничих практик у системі вищої освіти” (Херсон, 2002); “Проблеми екології людини” (Луцьк, 2004); “Здорове довкілля - здорова нація” (Бердянськ, 2004, 2006); “Молодь, соціальна політика і проблеми національного відродження України” (Донецьк, 2005); “Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов” (Алушта, 2005); “Ідеї, реалії і перспективи освітніх інновацій: філософія, психологія, методика” (Суми, 2006); “Хімічна освіта в контексті Болонського процесу: стан і перспективи” (Київ, 2006); “Біоетика: сучасний стан та перспективи розвитку” (Полтава, 2006); регіональних: “Наукові читання, присвячені 70-річчю від дня народження проф. О. П. Кропивного“ (Харків, 1999); “Харківська вища школа: методичні пошуки на рубежі століть” (Харків, 2001); “Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2006, 2007); “Методологія сучасних наукових досліджень” (Харків, 2006, 2007).

Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедр загальної педагогіки, теорії і методики професійної освіти, ради НДІ педагогіки і психології імені В. О. Сухомлинського, ученої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (2005-2008 рр.).

Кандидатська дисертація на тему “Принципи і методи добору вихідного матеріалу для культивування комах” була захищена у 1996 р. за спеціальністю 03.00.09 - ентомологія на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження опубліковано у 86 наукових і навчально-методичних працях (серед яких 48 - одноосібних), у тому числі: 1 монографії, 13 навчальних посібниках (3 з грифом МОН України), 1 програмі навчального курсу, 24 статтях у наукових фахових виданнях, 10 статтях в інших наукових виданнях, 37 матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій автора з теми дослідження становить 102,00 у.д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 4 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (409 найменувань, із них 17 - іноземною мовою) і 10 додатків (на 15 сторінках). Дисертація містить 15 таблиць (на 17 сторінках) і 7 рисунків (на 8 сторінках). Загальний обсяг роботи 456 сторінок, із них основного тексту - 398 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, представлено концепцію дослідження, сформульовано гіпотезу, методологічні та теоретичні основи дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів та їхнє упровадження, визначено особистий внесок здобувача, вірогідність і наукову обґрунтованість висновків дисертаційного дослідження, відображено відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження, подано інформацію про публікації та їхній обсяг, наведено дані про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі “Історико-гносеологічне та методологічне обґрунтування питань формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя” на підставі аналізу філософської, психолого-педагогічної, медико-біологічної, екологічної та валеологічної літератури досліджено історико-гносеологічні та природничо-наукові джерела ідей формування еколого-валеологічної культури, розкрито методологічні підходи до її формування.

Здійснений у дисертації аналіз праць про природу людини (М. Агаджанян, В. Афанасьєв, В. Вернадський, В. Волков, М. Гончаренко, Н. Добротіна, О. Іонова, В.Казначеєв та інші) дозволив виявити її біопсихосоціальну унікальність. З'ясовано, що соціоприродними вимірами феномена людини є її здоров'я, особливості еволюції як виду та здатність до ноосферогенезу. Здоров'я в цій тріаді посідає перше місце, оскільки характеризує гармонію людини з навколишнім середовищем, виступає інтегрованим показником його екологічного благополуччя.

Установлено, що генезис ідей формування еколого-валеологічної культури (С. Верхратський, Л. Вострокнутов, В. Гарбузов, Ю. Лісіцин, Б. Петров, А. Цьось, С. Чікін, Ю. Шевченко та інші) логічно пов'язаний із традиціями та стереотипами стосунків людей різних суспільно-культурних формацій із навколишнім середовищем у їхніх об'єктивних і суб'єктивних виявленнях. Урахування історичних досліджень еволюції еколого-валеологічних поглядів дозволило глибше осягнути їхній історико-генетичний фундамент, на основі якого в сучасних умовах можна здійснювати формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

У розділі зазначається, що в умовах пошуку гуманітарно-освітніх стратегій подолання екологічної кризи та відновлення здоров'я людини значну цінність мають наукові надбання філософів-космістів (В. Вернадський, М. та О. Реріхи, Г. Сковорода, П. Тейяр де Шарден, М. Умов, М. Федоров, П. Флоренський М. Холодний, К. Ціолковський, О. Чижевський та інші), де висловлюється ідея духовної еволюції людини, значної ролі освіти у вихованні так званої “екологічної людини” - людини, ідеалами життєдіяльності якої є визнання всеєдності, невіддільності людини і Космосу, поширення гармонії та досконалості на Всесвіт. Це дозволяє вважати ідеї космізму надзвичайно цінними для формування еколого-валеологічної культури особистості.

Вивчення вітчизняної та зарубіжної педагогічної спадщини дало підстави для висновку, що багато видатних педагогів минулого (К. Вентцель, А. Дістервег, Я. Коменський, Н. Крупська, П. Лесгафт, А. Макаренко, Й. Песталоцці, М. Пирогов, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Р. Штайнер та інші) звертались до різних аспектів природовідповідного, екологічного та валеологічного виховання особистості, а отже, їхній науково-педагогічний доробок становить невичерпну скарбницю для обґрунтування базових основ формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя.

Проаналізовано сутність санітарно-гігієнічної, природоохоронної, екологічної, валеологічної культур та виявлено певні недоліки у трактуванні їх сутності та способів формування, а саме: відсутність цілісного підходу до людини та її здоров'я як найвищих цінностей; повна відчуженість і відокремленість процесів їхнього розвитку; у більшості випадків формальний і декларативний характер формування; хворобоцентричний підхід до здоров'я людини; домінування прагматичного стереотипу мислення й споживацького ставлення до здоров'я людини та природи; відсутність гуманістичної спрямованості, орієнтації на духовність людини як основи гармонізації її стосунків із навколишнім середовищем.

Установлено, що для теорії та практики формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя значну цінність має накопичений досвід формування різних освітніх аспектів екологічного здоров'я в умовах погіршення якості навколишнього середовища розвинених країн світу (Голландія, Данія, Німеччина, Швейцарія, Швеція та інші). Вивчення впливу екологічних факторів на здоров'я людини в цих країнах складає обов'язковий складник спеціального курсу з навчання здоров'ю, що викладається в загальноосвітній та вищій школі. Освітні технології орієнтовані на формування дієвого підходу до збереження здоров'я, активної громадянської позиції щодо захисту й поліпшення навколишнього середовища.

У процесі дослідження розкрито значущість і правомірність застосування окремих загальнонаукових методологічних підходів до обґрунтування сутності еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя, а саме: системного, культурологічного, гуманістичного, інтегрованого, компетентнісного, аксіологічного та особистісно-діяльнісного.

Так, системний підхід дозволяє вивчати закономірності еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя як певної системи, що водночас виступає підсистемою його професійно-педагогічної культури, дослідити системостворювальні зв'язки процесу розвитку студента. Культурологічний підхід передбачає розгляд еколого-валеологічної культури в загальнокультурному контексті, виховання особистості майбутнього вчителя шляхом засвоєння як уже існуючих у суспільстві культурних надбань, так і створення нових. З позиції гуманістичного підходу еколого-валеологічна культура орієнтована на людину як єдність біологічного, соціального та духовного буття, а процес її формування має забезпечувати особистісно зорієнтований підхід до студента, розкриття його самобутнього творчого потенціалу. У межах інтегрованого підходу вирішується проблема діалектичного взаємозв'язку, інтеграції екологічної і валеологічної культури, уможливлюється виявлення структурно-фукціональних зв'язків між компонентами еколого-валеологічної культури, що сприяє цілісному розвитку студента. Компетентнісний підход створює умови для проектування компетентнісно-орієнтованого освітнього простору та компетентнісно-орієнтованої навчально-виховної роботи зі студентами, яка спрямована на розвиток еколого-валеологічних компетентностей майбутнього вчителя як складників його еколого-валеологічної культури. Аксіологічний підхід дає підстави визначати саме людину найвищою цінністю, її прагнення до збереження здоров'я, життя в екологічно сприятливому середовищі; для інтеріоризації та суб'єктивізації цих цінностей як рушійних сил розвитку майбутнього вчителя. Особистісно-діяльнісний підхід передбачає визнання особистості майбутнього вчителя суб'єктом педагогічної діяльності, орієнтує на всебічне залучення особистого досвіду студента у процес формування його еколого-валеологічної культури як засобу самореалізації людини.

Обрані підходи дозволяють урахувати взаємини людини й довкілля, людини й соціуму, міжособистісні зв'язки та здатність людини до розвитку й саморозвитку, здійснення ефективної еколого-валеологічної діяльності.

У другому розділі “Еколого-валеологічна культура як складник загальної та професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя” визначена сутність еколого-валеологічної культури як психолого-педагогічного феномена, обґрунтовано її функції та структурні компоненти.

Проведений науковий аналіз досліджень, присвячених питанням культури (Г. Драч, А. Кармін, В. Межуєв, М. Петрова та інші), загальної культури особистості (Т. Іванова, Н. Крилова, М. Мамардашвілі, Г. Нестеренко та інші), професійно-педагогічної культури (Є. Бондаревська, В. Гриньова, І. Ісаєв, В. Сластьонін та інші), екологічної культури (А. Горєлов, Ю. Злобін, В. Крисаченко, Л. Лук'янова, О. Плахотнік та інші), валеологічної культури (М. Гончаренко, В. Горащук, Г. Кривошеєва, В. Скумін та інші), дозволив зробити висновок про те, що еколого-валеологічна культура одночасно виступає категорією загальної культури і підсистемою професійно-педагогічної культури вчителя. Дослідження характеристик екологічної та валеологічної культур дозволило встановити, що вони мають тісні зв'язки між собою, джерела яких знаходяться в нерозривній єдності людини і природи. Здоров'я людини та навколишнє середовище невіддільні у своїх виявленнях, оскільки благополуччя людини зумовлене її біологічною, соціальною і духовною адаптацією до тих умов, у яких вона живе. Унікальність людини полягає в тому, що на відміну від інших організмів вона пристосовується до умов середовища не тільки за рахунок біологічних, але й культурних механізмів. Культура визначає способи і форми взаємин людства з навколишнім середовищем, виступає найголовнішим показником їхньої гармонійності. В умовах екологічного виклику саме екологічна й валеологічна культури стають специфічними формами осмислення і вирішення екологічних проблем, основою гармонізації взаємодії природних, соціальних і техногенних процесів.

Доведено, що в системі загальної культури екологічні та валеологічні норми людської поведінки якщо не однакові, то максимально наближені, оскільки їхня взаємодія та взаємопроникнення в межах культури особистості зумовлена моральними нормами, що визначають духовність особистості, якість і міру її свободи, самоорганізації, безпечну поведінку відносно свого здоров'я, здоров'я інших людей та екологічного благополуччя навколишнього середовища. Урахування екологічної залежності здоров'я - важливий аспект культурного розвитку людини, її взаємин із навколишнім середовищем. Це відкриває можливості та потреби синтезу екологічної і валеологічної культур, формування на цій основі еколого-валеологічної культури як якісно нової стратегії поведінки людини в навколишньому середовищі. Цей специфічний тип особистісної культури формується внаслідок інтеграції різних уявлень про взаємозалежність природи і людини, спільність яких полягає у визнанні морального абсолюту благоговіння перед усіма проявами і властивостями життя.

Як екологічна, так і валеологічна культура виступають інтегрованими факторами соціалізації особистості, певними способами її внутрішньої детермінації. Вони мають різні форми реалізації, але визначають єдиний спосіб ставлення людини до світу - гуманний і універсально-творчий. Ці дві культури збагачують свій концептуальний рівень за рахунок поглиблення теоретичного осмислення валеологічних і екологічних аспектів взаємодії людини з навколишнім середовищем.