Система професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК: 378. 126 + 373. 31: 371. 3

СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАГАЛЬНОНАВЧАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового

ступеня доктора педагогічних наук

КОВАЛЬ Людмила Вікторівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Бердянському державному педагогічному університеті, м. Бердянськ, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Савченко Олександра Яківна, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії початкової освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Бондар Володимир Іванович, Інститут педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, директор;

доктор педагогічних наук, професор Біда Олена Анатоліївна, Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, директор;

доктор педагогічних наук, професор Хомич Лідія Олексіївна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, заступник директора з науково-експериментальної роботи.

Захист відбудеться „8” квітня 2010 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

Автореферат розісланий „5” березня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Д. Березівська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. До пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку суспільства належить модернізація системи вищої освіти України відповідно до національних потреб і тенденцій євроінтеграції з метою вдосконалення особистісно-професійної підготовки фахівців, здатних компетентно виконувати багатофункціональну педагогічну діяльність.

Методологічними засадами цього процесу є Державна національна програма „Освіта” („Україна ХХІ століття”, 1993), Концепція розвитку педагогічної освіти (1998), Національна доктрина розвитку освіти (2002), Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір (2004) та ін. Нормативне підґрунтя сучасного функціонування галузі визначають закони України „Про освіту” (1996), „Про загальну середню освіту”(1999), „Про вищу освіту”(2002).

У сучасних умовах важливо повною мірою враховувати нові вимоги до підготовки педагогічних кадрів, зокрема професіоналів нової генерації з конкурентоздатним рівнем кваліфікації, які мають не лише орієнтуватися в типових педагогічних ситуаціях, а й організовувати навчальну діяльність молодших школярів на основі цілеспрямованого, методично грамотного застосування концепцій особистісно орієнтованої, компетентнісної освіти. Такі зміни є важливим засобом інноваційного оновлення вітчизняної системи педагогічної освіти, оскільки спрямовують майбутніх учителів початкової школи на професійну діяльність у нових умовах розвитку шкільної галузі.

Перехід 12-річної загальної середньої освіти до єдиної за тривалістю початкової школи, що має варіативний характер і водночас покликана забезпечити навченість усіх школярів на рівні вимог Державного стандарту загальної початкової освіти, зумовлює принципово нові вимоги до підготовки майбутніх фахівців.

Проте дослідження здатності молодих педагогів початкової школи самостійно здійснювати професійну діяльність свідчить про недостатню готовність упроваджувати предметні та загальнонавчальні технології в реальний навчальний процес.

Нині в теорії та практиці вищої педагогічної освіти нагромадилися значні наукові напрацювання, що висвітлюють нові тенденції і потреби її розвитку в умовах суспільного реформування. Це науковий доробок з основних напрямів філософії та історії педагогіки (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.І. Луговий, В.О. Огнев'юк, Н.Г. Ничкало, О.В. Сухомлинська, В.Д. Шадриков, І.П. Яковлєв та ін.), методологічні та теоретичні дослідження, спрямовані на вдосконалення навчально-виховного процесу вищих педагогічних закладів (А.М. Алексюк, І.Д. Бех, О.Б. Бігич, В.І. Бондар, М.І. Бурда, С.У. Гончаренко, О.В. Глузман, М.Б. Євтух, О.А. Дубасенюк, А.В. Коржуєв, Н.В. Кузьміна, В.І. Лозова, В.А. Попков, О.М. Семіног, С.О. Сисоєва, Г.С. Тарасенко, Л.О. Хомич, Л.Л. Хоружа, М.Г. Чобітько та ін.), методики впровадження нових педагогічних технологій (В.П. Беспалько, К.О. Баханов, С.П. Бондар, І.М. Богданова, М.В. Гриньова, Л.І. Даниленко, В.І. Євдокимов, М.В. Кларин, Г.К. Селевко, І.О. Смолюк, С.О. Сисоєва, П.І. Сікорський, Т.С. Назарова, В.М. Монахов, О.М. Пєхота, О.І. Пометун, І.Ф. Прокопенко, Д.В. Чернілевський та ін.).

Проблеми розвитку зарубіжної педагогічної освіти розкриваються в дослідженнях Н.В. Абашкіної, І.В. Гушлевської, Н.П. Дічек, В.М. Жуковського, Н.М. Лавриченко, О.І. Локшиної, Л.П. Пуховської, А.А. Сбруєвої та ін. Важливим джерелом оновлення професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи є праці таких науковців: К.Б. Авраменко, М.В. Богданович, В.І. Бондар, Н.М. Бібік, О.А. Біда, Т.М. Байбара, М.С. Вашуленко, Н.М. Воскресенська, П.М. Гусак, Я.П. Кодлюк, Л.П. Кочіна, Н.В. Кічук, А.М. Коломієць, А.Г. Кучерявий, С.М. Мартиненко, І.О. Пальшкова, Д.І. Пащенко, Л.Є. Пєтухова, О.Я. Савченко, С.О. Скворцова, Г.С. Тарасенко, Л.О. Хомич, Л.Л. Хоружа, О.П. Хижна, І.М. Шапошникова та ін., які розв'язують загальнопедагогічні та методичні аспекти вдосконалення цієї галузі.

Аналіз наукових джерел, нормативно-правових документів, досвіду підготовки майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності засвідчив актуальність проблеми і доцільність її дослідження. Зокрема, нерозв'язаними залишаються суперечності між такими чинниками:

- необхідність обґрунтування нових підходів до модернізації вищої педагогічної освіти та їх недооцінювання у професійній підготовці майбутніх педагогів;

- потреба цілеспрямованої технологічної підготовки вчителів початкової школи та недостатнє врахування цієї складової у процесі навчання в педагогічних ВНЗ;

- інтегральний характер праці вчителя початкової школи та чітке розмежування викладання навчальних курсів з педагогіки, дидактики і предметних методик у педагогічних ВНЗ, що ускладнює цілісність формування професійної компетентності;

- значні наукові здобутки з окремих аспектів професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи й відсутність теоретичного та експериментального обґрунтування системи їхньої підготовки до застосування як предметних, так і загальнонавчальних технологій;

- зростання вимог до педагогічної підготовки фахівців в умовах постійної модернізації шкільної освіти і брак відповідних наукових досліджень, нормативного та навчально-методичного забезпечення цього процесу.

Актуальність потреби модернізації педагогічної освіти та зазначені суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Система професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри початкової освіти Бердянського державного педагогічного університету, де вивчалася комплексна проблема „Підготовка майбутніх учителів до методичної діяльності в умовах упровадження навчальних технологій у початковій школі”. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Бердянського державного педагогічного інституту імені П.Д. Осипенко (протокол № 5 від 25.01.2002) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 26.02.2002).

Мета дослідження полягає в теоретичному та експериментальному обґрунтуванні системи професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій в умовах вищої ступеневої педагогічної освіти.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

1. Здійснити ретроспективний аналіз етапів розвитку професійної підготовки майбутніх учителів (1956-2008) у контексті реформування початкової освіти.

2. Проаналізувати зарубіжний досвід та визначити можливості його використання в педагогічних ВНЗ України.

3. Вивчити стан підготовки студентів і молодих учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій.

4. Розробити концептуальні засади дослідження та визначити основні конструкти технологічної складової професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи.

5. Спроектувати й експериментально перевірити модель професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій в умовах вищої ступеневої педагогічної освіти.

6. Охарактеризувати організаційно-педагогічні умови професійної підготовки майбутніх фахівців до застосування загальнонавчальних технологій.

7. Оцінити ефективність системи професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій з урахуванням особливостей навчання на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях.

8. Підготувати для майбутніх учителів початкової школи ресурсне забезпечення щодо самостійного застосування загальнонавчальних технологій на етапі їхнього професійного становлення.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів початкової школи у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - теоретичні й методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців до застосування загальнонавчальних технологій на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях.

Концепція дослідження. Мета роботи, що визначається в умовах вищої ступеневої педагогічної освіти та впровадження Галузевого стандарту, зумовила розроблення концептуальних засад дослідження, які потребують обґрунтування на методологічному, теоретичному та дидактико-методичному рівнях наукового пошуку. Технологічна підготовка розглядається як складне інтегроване утворення, що відображає якісно нову характеристику функціонування дидактико-методичної системи навчання майбутніх учителів початкової школи.

Методологічний концепт передбачає вибір та взаємодію фундаментальних наукових ідей і підходів до вивчення проблеми, на які ми спиралися в процесі дослідження. Основоположними є ідеї гуманізації та людиноцентризму в освіті, що визначають аксіологічний аспект дисертаційної роботи, утверджують самоцінність особистості, усіх суб'єктів навчального процесу, розвиток та саморозвиток їх сутнісних сил.

Згідно із системним підходом ми розглядаємо систему вищої ступеневої педагогічної освіти як спеціально сконструйовану, цілісну, динамічну та керовану, де безпосередньо здійснюється підготовка майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях у спеціально створених умовах навчання в педагогічних ВНЗ.

Реалізація особистісно орієнтованого підходу в процесі професійної підготовки майбутніх учителів спрямована на формування творчих педагогів з індивідуальним стилем та активною професійною позицією, готових утілювати його основні засади в початковій школі. Пріоритетним є формування педагогічних цінностей і моральних принципів як найважливішої передумови професійної орієнтації студентів щодо усвідомлення ролі технологізації процесу навчання молодших школярів.

На теоретичному рівні проаналізовано провідні теорії, ідеї, концепції, визначено дефініції, покладені в основу дослідження проблеми, наукового опису фактів і явищ, їх аналізу, синтезу й узагальнення. Ретроспективне вивчення історичного контексту розвитку професійної підготовки вчителів для початкової ланки освіти з урахуванням процесів модернізації в шкільній практиці (1956-2008) та можливості впливу зарубіжного досвіду на розвиток вітчизняних освітніх технологій і вищої педагогічної освіти істотно сприяло обґрунтуванню концептуальних засад роботи та створенню варіативної моделі підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі. При цьому бралося до уваги, що на сучасному етапі актуалізується проблема технологізації професійної підготовки майбутніх фахівців, здатних повноцінно виконувати багатофункціональну педагогічну діяльність. Це дає змогу студентам усвідомити необхідність самостійно вибирати засоби навчання, проектувати, моделювати педагогічні ситуації, які мають відповідати індивідуальним можливостям і потребам молодших школярів, бути ефективними з позиції особистісно орієнтованої парадигми освіти.

У процесі підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі реалізувалися технологічний і компетентнісний підходи.

Технологічний підхід ми розуміємо як чинник модернізації професійної підготовки студентів з орієнтацією на досягнення гарантованих результатів навчання молодших школярів. Його використання спрямовується на особистісний розвиток і саморозвиток майбутніх фахівців, сприяє професійній і соціальній мобільності відповідно до сучасних вимог на ринку педагогічної праці. У контексті нашого дослідження технологічний підхід реалізується через засвоєння педагогічно обґрунтованої сукупності загальнонавчальних технологій, що мають об'єднувальну мету, чітку процесуальну структуру, інваріантні умови й етапи їх успішного впровадження, прогнозовані результати, які підлягають кількісному та якісному оцінюванню. професійний підготовка учитель школа

Компетентнісний підхід застосовується в процесі засвоєння кожним студентом комплексу дій щодо безпосереднього упровадження загальнонавчальних технологій у початковій школі. Навчальна діяльність студентів набуває практико-перетворювального дослідницького характеру, що спрямовує цей процес на співпрацю, діалогічне навчання та самовдосконалення тих, хто вчить, і тих, хто навчається.

Система підготовки майбутніх педагогів до застосування загальнонавчальних технологій на засадах компетентнісного підходу створює умови для конкурентоздатності фахівців, що в свою чергу дозволяє їм формувати в молодших школярів міжпредметні та предметні навчальні компетенції, які визначаються Державним стандартом загальної початкової освіти.

Дидактико-методичний концепт дослідження передбачає модернізацію відповідної системи професійного навчання, що сприяє своєчасному та випереджальному реагуванню педагогічної освіти на інноваційні процеси, які відбуваються в початковій школі.

Дидактико-методичний концепт дослідження полягає в ознайомленні студентів з роботою вчителя в умовах багатопредметності початкової школи, обов'язкового виконання вимог Державного стандарту загальної початкової освіти. Особлива роль при цьому відводиться упровадженню технологічної підготовки, що реалізується на дидактико-методичному рівні як інструментальний засіб розв'язання конкретних методичних проблем. Такий підхід забезпечує інтеграцію дидактичних і методичних знань та умінь в умовах вищої ступеневої педагогічної освіти й істотно змінює характер навчальної взаємодії викладача та студентів.

Результатом модернізації дидактико-методичної системи навчання є готовність майбутніх учителів застосовувати загальнонавчальні технології в початковій школі. Ми визначаємо її як інтегровану особистісно-професійну якість, що характеризує певний рівень розвитку технологічної компетентності, взаємодія компонентів якої сприяє оволодінню студентами технологічно-проектувальними вміннями з організації технологічного процесу навчання в початковій школі.

Розроблена теоретична концепція дослідження є основою створення експериментальної системи підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій і може успішно використовуватись викладачами педагогічних ВНЗ у процесі засвоєння загальнопедагогічних та дидактико-методичних дисциплін.

Зазначені концептуальні положення покладені в основу формулювання загальної та похідних гіпотез дослідження.

Загальна гіпотеза дослідження: ефективність підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій можна значно підвищити, якщо в системі вищої ступеневої педагогічної освіти передбачається технологізація всіх її складових, а саме: загальнопедагогічної дидактико-методичної, педагогічної практики, самостійної й науково-дослідної роботи, а також контролю та оцінювання навчальних досягнень студентів.

„Змістовим ядром” системи має бути інтеграція дидактичних і методичних знань і вмінь, де інваріантною частиною є засвоєння знань про суть загальнонавчальних технологій та оволодіння особливостями їх застосування з урахуванням специфіки кожної. Упровадження технологічної складової підготовки дає змогу реалізувати варіативну структурно-функціональну модель експериментального навчання, що включає мотиваційно-ціннісний, когнітивно-процесуальний, технологічно-проектувальний та результативно-оцінний компоненти, зміст і взаємодія яких спрямовані на формування в майбутніх фахівців готовності застосовувати загальнонавчальні технології у початковій школі.

Похідними гіпотезами, що конкретизують загальну, є припущення стосовно організаційно-педагогічних умов і управлінських механізмів системи експериментального навчання.

Експериментальна система підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій на етапі навчання у ВНЗ на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях буде ефективною, якщо:

- викладач підготовлений до інноваційної педагогічної діяльності, самоорганізації, постійного вдосконалення професійної компетентності;

- у технологічній підготовці студентів використовуються технологічні карти та алгоритмічні приписи як інструмент ефективного засвоєння загальнонавчальних технологій;

- здійснюється моделювання квазіпрофесійної навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців;

- забезпечується поетапне управління процесом професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи, що передбачає неперервний моніторинговий супровід на критеріальній основі;

- створюється інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище, яке забезпечує технологізацію змісту й процесу навчання майбутніх фахівців.

Моніторинг, спрямований на виявлення динаміки сформованості технологічної компетентності, дає змогу оцінити ефективність системи професійної підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі за різними варіантами реалізації структурно-функціональної моделі експериментального навчання.

Відповідно до гіпотези, цілей, завдань і концепції на різних етапах наукового пошуку використано такі методи дослідження:

теоретичні: ретроспективно-порівняльний, логічний аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, дисертаційних праць з метою з'ясування стану та перспектив досліджуваної проблеми; синтез, узагальнення, теоретичне проектування, що дало змогу розкрити суть проблеми, сформувати базовий понятійно-термінологічний апарат, обґрунтувати структурно-функціональну модель експериментального навчання, виокремити основні компоненти професійної підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі, охарактеризувати технологічну компетентність у загальній структурі професійної компетентності;

емпіричні: діагностичні (психолого-педагогічне спостереження, бесіди, тестування, анкетування, інтерв'ю); педагогічний експеримент з якісним і кількісним аналізом результатів; власний педагогічний досвід, який дав змогу упровадити систему підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій у реальний навчальний процес педагогічного ВНЗ й перевірити її ефективність на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях.

У процесі дослідження, крім якісного аналізу, використано багатовимірний статистичний аналіз, здійснено кількісну обробку та графічну інтерпретацію одержаних результатів. Валідність і об'єктивність проведеного експериментального дослідження забезпечувалися застосуванням критерію Т² Готелінга.

На основі системного, особистісно орієнтованого, компетентнісного й технологічного підходів розроблено зміст формувального експерименту, спрямованого на перевірку різних варіантів упровадження моделі професійної підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі з метою визначення найефективнішого.

Загальну методологічну й теоретичну основу дослідження становлять парадигмальні положення філософії, педагогіки та психології стосовно модернізації професійної підготовки вчителів, що ґрунтуються на ідеях гуманізації, особистісно розвивальної освіти (В.П. Андрущенко, А.Г. Асмолов, Г.О. Балл, І.Д. Бех, Б.С. Гершунський, В.В. Давидов, І.О. Зимня, І.А. Зязюн, М.С. Каган, В.Г. Кремень, В.О. Моляко, О.М. Леонтьєв, В.С. Лутай, С.Л. Рубінштейн, Н.Ф. Тализіна, В.А. Семиченко та ін.); праці в галузі методології та методики педагогічних досліджень (С.У. Гончаренко, Ю.К. Бабанський, В.І. Загвязинський, В.В. Краєвський, А.В. Коржуєв, В.М. Полянський, В.А. Попков, О.В. Сухомлинська та ін.); теоретико-методичні основи професійної підготовки вчителів у вищому навчальному закладі (О.А. Абдулліна, А.М. Алексюк, А.М. Бойко, В.І. Бондар, М.Б. Євтух, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Н.В. Кічук, Н.В. Кузьміна, А.І. Кузьмінський, Н.Г. Ничкало та ін.); процес формування готовності майбутніх педагогів до використання педагогічних і навчальних технологій (В.П. Беспалько, В.І. Євдокимов, М.К. Кларін, О.А. Комар, В.М. Монахов, Т.С. Назарова, О.М. Пєхота, О.І. Пометун, І.Ф. Прокопенко, Г.К. Селевко, С.О. Сисоєва, Д.В. Чернілевський та ін.); особливості професійної підготовки вчителів початкової школи (Т.М. Байбара, Н.М. Бібік, В.І. Бондар, О.А. Біда, П.М. Гусак, М.С. Вашуленко, В.І. Завіна, Я.П. Кодлюк, Л.П. Кочина, С.М. Мартиненко, І.С. Руснак, О.Я. Савченко, С.О. Скворцова, Г.С. Тарасенко, Л.О. Хомич, Л.Л. Хоружа, І.М.. Шапошникова та ін.); теорії та концепції мотивації навчальної діяльності учнів (В.Ф. Башарін, Н.М. Бібік, Л.І. Божович, П.Я. Гальперин, В.В. Давидов, О.К. Дусавицький, Д.Б. Ельконін, М.С. Каган, О.М. Леонтьєв, А.К. Маркова С.Л. Рубінштейн, В.Г. Разумовський, Г.В. Усова, Г.І. Щукіна та ін); дослідження щодо проблеми педагогічної рефлексії (А.А. Бізяєва, А.А. Бодальов, В.В. Давидов, А.З. Зак, А.В. Карпов, Ю.Н. Кулюткін, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, Л.С. Подимова, В.О. Сластьонін, Г.С. Сухобська, та ін.); психологічні та педагогічні напрацювання, спрямовані на вивчення феномена „готовність” (Г.О. Балл, Н.Ф. Гоноболін, М.І. Дьяченко, Г.С. Костюк, В.А. Крутецький, Л.А. Кандибович, В.О. Моляко, С.Д. Максименко та ін.); наукові праці щодо реалізації компетентнісного підходу та організації моніторингових досліджень (Н.М. Бібік, Л.М. Ващенко, Л.М. Гриневич, В.А. Кальней, Л.Ф. Клименко, О.І. Локшина, Т.О. Лукіна, О.І. Ляшенко, О.В. Овчарук, М.М. Поташнік, О.І. Пульбере, О.І. Пометун, С.Є. Шишов та ін.) тощо.

Організація дослідження. Відповідно до мети й завдань педагогічного дослідження розроблено методику та визначено етапи роботи: констатувальний, пошуковий, формувальний, узагальнювальний.

На констатувальному етапі (2002) вивчено різні аспекти досліджуваної проблеми в науковій літературі й практиці; визначено категоріальний апарат. Крім того, проаналізовано досвід вітчизняних і зарубіжних науковців щодо розв'язання проблеми дослідження; зібрано та систематизовано емпіричний матеріал, вивчено стан професійної підготовки студентів та молодих учителів (стаж роботи від одного до трьох років) до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі, а також труднощі, з якими стикалися викладачі дидактичних і методичних дисциплін у педагогічному ВНЗ.

На пошуковому етапі (2003) розроблено концептуальні засади дослідження, спроектовано модель експериментального навчання в умовах вищої ступеневої педагогічної освіти; обґрунтовано та охарактеризовано зміст сукупності загальнонавчальних технологій, які передбачалися для засвоєння в процесі технологічної підготовки майбутніх учителів; визначено організаційно-педагогічні умови, що сприяють ефективності цього процесу; дібрано діагностичний інструментарій для оцінювання ефективності системи експериментального навчання.

Формувальний етап (2003-2008) присвячено експериментальній перевірці моделі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій з урахуванням особливостей процесу навчання на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях; узагальненню та виробленню рекомендацій щодо вдосконалення технологічної підготовки, яка відображає якісно нову характеристику функціонування дидактико-методичної системи навчання.

На узагальнювальному етапі дослідження (2009) оброблялися якісні та кількісні дані формувального експерименту з метою з'ясування динаміки готовності майбутніх учителів застосовувати загальнонавчальні технології в початковій школі, що характеризувала певний рівень розвитку технологічної компетентності. Такий підхід дав змогу оцінити ефективність системи експериментального навчання за різними варіантами упровадження структурно-функціональної моделі. Результати дослідження викладено в тексті дисертації та монографії, визначено перспективи подальшого наукового пошуку цієї проблеми.

Експериментальна база дослідження. На концептуальних засадах дослідження розроблено зміст педагогічного експерименту, який реалізувався за допомогою різних форм і методів протягом 2002-2009 рр. Його особливостями є комплексність, орієнтація на широкий студентський контингент у різних регіонах України. У констатувальному зрізі взяли участь студенти Бердянського державного педагогічного університету, Глухівського державного педагогічного університету імені Олександра Довженка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Херсонського державного університету, Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. Крім того, у дослідженні були задіяні також учителі початкових шкіл Запорізької, Дніпропетровської, Донецької областей, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень „бакалавр” та стаж професійної роботи від одного до трьох років.

У формувальному експерименті безпосередньо брали участь студенти Бердянського державного педагогічного університету, Глухівського державного педагогічного університету імені Олександра Довженка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Херсонського державного університету, Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського.

На різних етапах були задіяні 950 студентів, 267 учителів початкових класів і 40 викладачів вищих навчальних закладів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено концепцію підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій на основі ідей особистісно орієнтованої педагогічної освіти, системного, технологічного й компетентнісного підходів та відповідно до вимог Галузевого стандарту вищої педагогічної освіти, актуальних потреб технологізації навчання у чотирирічній початковій школі; теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено структурно-функціональну модель підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях; визначено критерії оцінювання рівнів сформованості технологічної компетентності; уточнено суть поняття „загальнонавчальна технологія” як упорядкованої сукупності дій педагога, послідовність яких забезпечує управління продуктивною навчально-пізнавальною діяльністю учнів з метою набуття ними міжпредметних та предметних навчальних компетенцій; удосконалено принципи добору та характеристики змісту підготовки майбутніх фахівців до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі, а також його організаційно-методичне забезпечення, зокрема через визначення предметів загальнопедагогічного та дидактико-методичного циклів, педагогічної практики, самостійної і науково-дослідної роботи, інноваційних форм і методів навчання студентів та вдосконалення системи контролю й оцінювання навчальних досягнень майбутніх фахівців; набув подальшого розвитку понятійно-категорійний апарат, до якого увійшли такі терміни, як варіативна початкова освіта, професійна підготовка вчителя, педагогічні технології, технологічний підхід, система технологічної підготовки, технологічна компетентність, умови та етапи підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що визначено та охарактеризовано етапи розвитку професійної підготовки майбутніх учителів для початкової школи у вищих педагогічних навчальних закладах України за останні 50 років у контексті реформування початкової освіти; змістово-процесуально охарактеризовано сукупність загальнонавчальних технологій (організація навчальної взаємодії вчителя та учнів; формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів, організація диференційованого навчання; навчальної проектної діяльності; ігрової навчальної діяльності, поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу) та змодельовано поетапний процес оволодіння ними, що свідчить про нову якість підготовки майбутніх учителів початкової школи; педагогічну теорію доповнено ідеєю інтеграції дидактичних і методичних знань та вмінь, де інваріантною частиною є засвоєння знань про суть загальнонавчальних технологій та оволодіння особливостями їх застосування з урахуванням специфіки кожної; доведено доцільність використання цієї ідеї у ході технологічної підготовки майбутніх учителів початкової школи в умовах вищої ступеневої педагогічної освіти та вказано шляхи і засоби її реалізації; з'ясовані організаційно-педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх фахівців до застосування загальнонавчальних технологій на етапі навчання у педагогічних ВНЗ; уведено в науковий обіг поняття „технологічна компетентність” як структурно-функціональну складову професійної компетентності, що характеризується здатністю особистості майбутнього фахівця до самостійної організації навчального процесу в початковій школі на основі застосування загальнонавчальних технологій.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що:

розроблено програму навчальної дисципліни „Загальнонавчальні технології у процесі вивчення освітньої галузі „Математика” в початковій школі” для підготовки фахівців за спеціальністю 7.010102 „Початкове навчання”, освітньо-кваліфікаційний рівень „спеціаліст” (лист Міністерства освіти і науки України № 1.4/18.2 - 1322 від 8.06.2005 р.); програму інтегрованого навчального курсу „Методика навчання освітньої галузі „Математика” в початковій школі” для підготовки фахівців за спеціальністю 6.010100 „Початкове навчання”, освітньо-кваліфікаційний рівень „бакалавр” (лист Міністерства освіти і науки України № 1.4/18-Г-1062 від 9.11.2006 р.); навчально-методичний посібник „Сучасні навчальні технології в початковій школі”, затверджений Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів (лист № 14/18.2 - 948 від 17.04.2006 р.); підручник „Методика навчання математики в початковій школі: теорія і практика” (у співавторстві зі С.О. Скворцовою), затверджений Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів (лист № 1.4/ 18-Г-1384 від 11.06.2008 р.);

визначено інваріантну і варіативну складові підготовки майбутніх фахівців до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі, розроблено та експериментально перевірено технологію цього процесу в умовах вищої ступеневої педагогічної освіти;

запропоновано методичні рекомендації для студентів щодо моделювання та проведення уроків на основі застосування різних загальнонавчальних технологій, а також для викладачів педагогічних ВНЗ стосовно виконання курсових та дипломних робіт студентами з проблеми технологізації процесу навчання в початковій школі.

Викладені в дослідженні основні висновки та практичні рекомендації упроваджено в навчальний процес таких вищих педагогічних закладів: Бердянський державний педагогічний університет (довідка № 63/933-11 від 23.06.2009 р.), Глухівський державний педагогічний університет імені Олександра Довженка (довідка № 1953 від 14.09.2009 р.), Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського (довідка № 993 від 14.05.2009 р), Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини (довідка № 1219/01 від 3.09.2009 р), Херсонський державний університет (довідка № 07-12/1212 від 11.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Для якісного ресурсного забезпечення інтегрованого курсу „Методика навчання освітньої галузі „Математика” в початковій школі” у співавторстві зі С.О. Скворцовою видано підручник „Методика навчання математики в початковій школі: теорія і практика”, де висвітлено загальні питання методики навчання математики.

Здобувачеві належить ідея перебудови навчання методики математики в початковій школі в умовах варіативної організації навчально-виховного процесу із застосуванням міжпредметної інтеграції дидактичних і методичних знань та умінь про суть загальнонавчальних технологій, оволодіння методикою їх реалізації з урахуванням специфіки кожної, що забезпечує технологізацію змісту й процесу навчання майбутніх учителів початкової школи в педагогічному ВНЗ.

Підручник відповідає вимогам кредитно-модульної системи навчання, що сприяє формуванню у студентів професійної компетентності, зокрема технологічної.

У статті, написаній у співавторстві з І.М. Шапошниковою, розкрито особливості моделювання та проведення сучасного уроку математики із застосуванням різних загальнонавчальних технологій у початковій школі.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, репрезентативністю вибірки, позитивними результатами апробації, використанням комплексу методів дослідження, адекватних предмету, меті, гіпотезі та завданням дослідження; експериментальною перевіркою як окремих положень розробленої концепції, так і функціонуванням усієї моделі. У процесі дослідження використовувався багатовимірний статистичний аналіз, що дав змогу здійснити кількісну обробку та графічну інтерпретацію одержаних результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження автор доповідала на 27 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури й змісту початкової освіти” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Полтава, 2001 р.), „Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти” (Міжнародна науково-методична конференція, м. Київ, 2004 р.), „Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Херсон, 2004 р.), „Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Вінниця, 2005 р.), „Сучасні технології навчання в початковій освіті” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Київ, 2006 р.), „Формування професійної ментальності майбутнього спеціаліста дошкільної освіти” (Міжнародна науково-практична конференція, м. Мінськ, 2006 р.), „Формування професійної компетентності вчителя початкової школи в контексті моніторингу якості освіти” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Переяслав-Хмельницький, 2006 р.), „Організація навчально-виховного процесу у вищій школі в світлі входження України в європейський освітній простір” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Бердянськ, 2006 р.), „Особистісно орієнтовані педагогічні технології в початковій школі” (Міжнародна науково-методична конференція, м. Тернопіль, 2006 р.), „Реалізація компетентнісного підходу в педагогічній освіті як однієї з вимог уходження в європейський освітній простір” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Глухів, 2006 р.), „Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006” (Міжнародна науково-методична конференція, м. Дніпропетровськ, 2006 р.), „Методологія і методика інтерактивного навчання у вищій школі» (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Умань, 2007 р.), „Роль едукаційного середовища в підготовці вчителя сільської школи” (Міжнародна науково-практична конференція, м. Умань, 2007 р.), „Розвиток освітньо-виховного простору в Карпатах в умовах глобалізації: стан, проблеми, перспективи” (Міжнародна науково-практична конференція, м. Івано-Франківськ, 2008 р.), „Особистісно-професійна підготовка вчителя до формування культури мислення молодшого школяра” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Київ, 2008 р.), „Використання сучасних педагогічних технологій під час викладання дисциплін гуманітарного циклу в дошкільній та початковій ланках освіти” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Херсон, 2008 р.), „Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Міжнародна науково-практична конференція, м. Ялта, 2008 р.), „Актуальні проблеми формування творчої особистості педагога в контексті наступності дошкільної та початкової освіти” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Вінниця, 2009 р.), „Проблеми освіти в Польщі та Україні в контексті процесів глобалізації та євроінтеграції” (Міжнародна науково-практична конференція, Київ-Житомир, 2009 р.), „Підготовка майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності в умовах інноваційного освітнього простору” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Бердянськ, 2009 р.), „Сучасний стан та тенденції розвитку початкової освіти в Україні” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Слов'янськ, 2009 р.) та ін.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 35 наукових працях, з яких 33 - одноосібні. Це монографія, один підручник у співавторстві (затверджений Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів), навчальний посібник (затверджений Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів), дві навчальні програми (з грифом Міністерства освіти і науки України), 24 статті, опубліковані у фахових виданнях, 6 тез у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Кандидатську дисертацію на тему „Способи диференціювання домашньої навчальної роботи молодших школярів” (спеціальність - теорія та історія педагогіки) захищено в 1993 р., її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувались.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків на 94 сторінках, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 539 сторінок, з них 396 сторінок основного тексту. У списку використаних джерел подано 457 назв на 49 сторінках. Робота містить 21 таблицю, 19 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; зв'язок з науковими програмами, планами, темами; проаналізовано стан розробленої проблеми в науковій теорії та практиці підготовки майбутніх учителів; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, етапи дослідження; сформульовано основні положення концепції та гіпотезу; охарактеризовано методологічні, теоретичні й дидактико-методичні концепти, методи дослідження та етапи науково-педагогічного пошуку; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість здобутих результатів; визначено особистий внесок здобувача; обґрунтовано вірогідність одержаних результатів, відображено їх апробацію.

У першому розділі „Розвиток професійної підготовки майбутніх учителів у контексті реформування початкової освіти” визначено та охарактеризовано етапи професійної підготовки майбутніх учительських кадрів для початкової школи у вищих педагогічних навчальних закладах України за останні 50 років, оскільки раніше цю функцію виконували лише педагогічні училища. Установлено, що процеси модернізації в педагогічній освіті, як правило, пов'язані з основними тенденціями реформування початкової школи. Крім того, у розділі обґрунтовано можливості упровадження в українських педагогічних університетах кращих досягнень підготовки вчителів у країнах Європейського Союзу.

Історія становлення вищої педагогічної школи є невід'ємною складовою наукових досліджень щодо національної педагогічної освіти. До питання її періодизації в Україні зверталися А.М. Алексюк, Л.П. Вовк, Н.П. Калениченко, В.І. Луговий, Л.О. Хомич, М.Д. Ярмаченко та ін. Осмислити й об'єктивно оцінити сучасний стан і потреби професійної підготовки майбутніх учителів можна лише в контексті її історичного розвитку.

Орієнтирами періодизації були етапи реформування початкової школи, що знайшли відображення в розвитку педагогічної освіти. Саме тому на кожному з цих етапів шкільна освіта розглядалася як замовник професійної підготовки майбутніх фахівців.

Урахування процесів модернізації в початковій школі дало змогу визначити чотири етапи розвитку професійної підготовки майбутніх учителів:

- становлення вищої педагогічної освіти (1956-1971);

- удосконалення вищої педагогічної освіти в умовах реформування початкової школи (1972-1984);

- оновлення професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи (1985-1995);

- розвиток професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи на сучасному етапі (1996-2008).

На основі опрацювання наукових джерел з філософії, психології та педагогіки, вивчення статистичних матеріалів і документів Міністерства освіти і науки України охарактеризовано основні тенденції професійної підготовки майбутніх фахівців початкової школи протягом останнього півстоліття.

Підготовка майбутніх учителів початкових класів у вищій педагогічній школі України починається з 1956 р. З метою експерименту було створено перші факультети підготовки вчителів початкових класів у п'яти педагогічних інститутах: Київському, Вінницькому, Бердичівському, Ізмаїльському, Глухівському.

У розділі доведено, що етап становлення вищої педагогічної освіти (1956_1971) пов'язаний з активізацією наукових досліджень (Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, Н.О. Менчинська, Г.С. Костюк, В.О. Рєпкін та ін.) щодо підвищення теоретичного рівня навчання, її виховної та розвивальної спрямованості, оскільки робота початкової школи того часу не відповідала новим вимогам суспільства й надбанням психолого-педагогічної науки стосовно пізнавальних можливостей молодших школярів. Установлено, що саме це відіграло вирішальну роль у створенні спеціальних факультетів для підготовки вчителів початкових класів з вищою педагогічною освітою.

Вивчення особливостей наступного етапу свідчить, що вища педагогічна освіта вдосконалювалася протягом 1972-1984 рр. паралельно з реформуванням початкової школи. По-перше, передбачався перехід початкової школи на трирічний термін навчання; по-друге, планувалося проведення масштабного експерименту - залучення до шкільного навчання дітей шестирічного віку. Виявлено, що у зв'язку з принципово новими завданнями практики перебудовувалася вища педагогічна освіта: починали впроваджуватись ідеї розвивального навчання, уводилися нові плани, які передбачали підготовку майбутніх учителів початкової школи до навчання й виховання дітей шестирічного віку.

Теоретичний аналіз етапу розвитку вищої педагогічної освіти України (1985-1995) показав, що, по-перше, підготовка майбутніх учителів у цей період відбувалася з орієнтацією на паралельне функціонування двох типів початкової освіти: трирічної і чотирирічної; по-друге, демократичні перетворення в суспільстві передбачали перебудову вищої педагогічної школи на засадах гуманізму, упровадження інноваційних технологій навчання й виховання тощо; по-третє, економічна криза того часу істотно загальмувала розвиток інформаційної бази педагогічних факультетів, зумовила різке скорочення оплати педагогічних практик і методичного консультування, що призвело до зниження якості практичної підготовки майбутніх фахівців.

Різні підходи до модернізації вищої педагогічної школи, інтеграція у світовий освітній простір забезпечили перехід до ступеневої системи освіти, що дало змогу підготувати майбутніх фахівців на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях (бакалавр, спеціаліст, магістр), хоча це нововведення відбувалося складно й непослідовно.

Теоретичний аналіз, а також вивчення актуального стану професійної підготовки свідчать, що в 1996-2008 рр. реформи системи вищої педагогічної освіти проводилися в умовах уходження України до загальноєвропейського освітнього простору. У наукових працях (В.І. Бондар, Н.М. Бібік, О.А. Біда, М.П. Гусак, О.Я. Савченко, Г.С. Тарасенко, Л.О. Хомич, Л.Л. Хоружа та ін.) доведено, що підвищення якості освіти передбачає посилення ролі практико-орієнтованого характеру навчання та розвитку творчих здібностей фахівців. Результатом професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи має бути не лише засвоєння нових знань, а й відповідний особистісний розвиток, засвоєння гуманістичних і громадянських цінностей, уміння адаптуватися до нових умов праці, приймати педагогічно обґрунтовані рішення, орієнтуватися у виборі різних методик і технологій, що сприятимуть ефективному розв'язанню різноманітних професійних завдань. Однак ідея реформування професійної педагогічної підготовки з орієнтацією на інновації в початковій школі реалізувалася недостатньо, що послаблювало якість цього процесу.

Стрімкі соціальні трансформації наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., які відбуваються в державах глобалізаційного світу та країнах Європейського Союзу, актуалізують нові вимоги до реформування педагогічної освіти, серед яких:

- підвищення якості професійної підготовки вчителя, його статусу та поліпшення умов праці;

- поширення руху за професіоналізацію викладацької діяльності, що тлумачиться науковцями як процес набуття всіх ознак професії, і поступ до вищого рівня її розвитку;

- організація численних національних наукових фондів і центрів, які мобілізують педагогічну спільноту на наукові досягнення в галузі освіти, розробку нових концепцій, навчальних програм, експертизу інновацій тощо;

- співіснування в одному освітньому просторі різних парадигм навчання з метою підвищення якості, ефективності та привабливості педагогічної освіти.

Проведений західними науковцями (В. Ауден, Т. Еліот, М. Еппл, Д. Робертсон, Ф. Ваніскотт, М. Нейш, Е. Тофлер, Г. Хугхоф, І.В. Шлейфер та ін.) аналіз сучасних педагогічних досліджень свідчить, що в світовому освітньому просторі професійна діяльність учителя істотно змінилася. Тому особливу увагу вчені приділяють формуванню професійних компетентностей майбутніх фахівців, висвітленню інноваційного характеру навчання, який передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини між викладачем і студентами, а також особливостям упровадження різних технологій навчання для підвищення конкурентоспроможності національних систем професійної освіти. Пріоритетною стає концепція підготовки вчителя, здатного займатися творчою діяльністю, цінувати культурну спадщину, поважати права людини, дбати про довкілля, шанувати великі і малі народи, які населяють континент.

Отже, зміни у професійній підготовці вчителя, його функціях наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. тісно пов'язані з реаліями нашого часу, соціальним замовленням суспільства, що в нових умовах формуються світовим і європейським освітнім простором та активно впливають на розвиток вітчизняних освітніх технологій.

У другому розділі „Стан теорії і практики професійної підготовки майбутніх учителів до застосування загальнонавчальних технологій у початковій школі” розкрито тенденції розвитку сучасної початкової освіти, що характеризуються особистісною спрямованістю, утвердженням суб'єкт-суб'єктних відносин у навчанні та вихованні, варіативністю змісту, форм, методів і засобів навчання молодших школярів, упровадженням компетентнісного й технологічного підходів. Такий стан функціонування чотирирічної початкової школи відкриває широкі можливості для впровадження сучасних педагогічних технологій. Установлено, що запровадження технологічного підходу є важливим ресурсом підвищення якості професійної підготовки, який сприяє модернізації навчання в педагогічних ВНЗ України з орієнтацією на потреби шкільної практики.