Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: заслужений діяч науки і техніки України, доктор педагогічних наук, професор Харченко Сергій Якович, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Звєрєва Ірина Дмитрівна,Інститут проблем виховання НАПН України, головний науковий співробітник лабораторії соціальної педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор Міщик Людмила Іванівна, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, завідувач кафедри загальної та соціальної педагогіки;

доктор педагогічних наук, доцент Шпак Валентина Павлівна, Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, завідувач кафедри соціальної і корекційної педагогіки.

Захист відбудеться 22 жовтня 2010 року о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 276. дезадаптований підліток педагогіка

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 21 вересня 2010 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасна соціальна ситуація дозволяє виявити основні орієнтири для вітчизняної освіти. Створення умов для взаємодії дитини з іншими суб'єктами освітнього процесу в організації власного навчання і виховання, прояв її ініціативності, самостійності, уміння швидко адаптуватися до різних умов, ухвалювати самостійні рішення є основою сучасних вимог до побудови педагогічного процесу. Виконання поставлених завдань невідривно пов'язане з реалізацією Закону України „Про освіту”, Державної національної програми „Освіта” („Україна ХХI століття”), у яких проголошено забезпечення права кожної дитини народитися здоровою, вижити і мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально і психологічно захищеною. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті також наголошено на необхідності виховання гармонійної і всебічно розвинутої особистості дитини, формування в неї сучасного світогляду, створення умов для оптимального входження та існування вихованця в соціумі.

Особливо це стосується такої категорії дітей як соціально дезадаптовані підлітки, які мають проблеми в пристосуванні до умов соціального середовища, у засвоєнні його норм і цінностей. Реалії сучасного українського соціуму свідчать, що в духовному розвитку соціально дезадаптованих підлітків спостерігається розпливчастість життєвих цілей, девальвація загальнолюдських і культурно-національних цінностей, для значної частини дітей цієї категорії властиві стан соціальної інфантильності, неадекватна самооцінка, низькі культура спілкування й адаптованість до навчально-виховних колективів; нерозв'язані в сензитивному віці проблеми формування елементарної грамотності, загальнокультурної інформованості призводять до гальмівних явищ у розвитку особистості, збалансованості її потреб із соціальними вимогами і ціннісними установками суспільства і, відповідно, до незадоволення життям, відторгнення від соціуму, культури, самої себе і, тим самим, від майбутнього. В індустріальному регіоні падіння виробництва, поява безробіття призводять до збільшення кількості малозабезпечених та неблагополучних сімей, наслідком чого стає збільшення числа соціально дезадаптованих підлітків; у суспільстві спостерігається ускладнення в самоідентифікації і саморегуляції підлітків, дезадаптація їхньої особистості, зростання числа наркоманів, самовбивць, злочинців, осіб, віднесених суспільством до числа маргіналів; епоха техногенної цивілізації призвела до того, що число підлітків-маргіналів зростає темпами більш різкими, ніж удосконалення педагогічних технологій, способів і засобів виховання цієї категорії дітей; система педагогічної та реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками недостатньо відпрацьована.

З огляду на вищевказане суттєвого значення набуває проблема реабілітації такої категорії дітей як соціально дезадаптовані підлітки. Сьогодення вимагає створення концепції та моделі реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками; застосування прогресивних підходів щодо організації роботи з дезадаптованими підлітками, пошуку оптимальних шляхів, форм і методів взаємодії навчально-виховних закладів, реабілітаційних центрів, центрів соціальних служб для молоді, громадських організацій, благодійних фондів, здатних здійснити підтримку і сприяти розвитку всіх напрямів теорії і практики реабілітаційної роботи.

Питання соціально-педагогічної роботи з вихованцями залежно від наявних у них проблем щодо адаптації в навчальному і трудовому колективі, у сім'ї, товаристві ровесників, пошуку роботи та відновлення здоров'я розглядали Н. Агаркова, О. Беца, І. Бойко, В. Давидович, Б. Куган, Т. Лазаренко, С. Максименко, С. Нечай, О. Проскурняк, В. Слюсаренко, І. Цимбал та ін.

Дослідженню прояву дезадаптації різних категорій дітей і молоді присвятили свої праці Ю. Александровський, Ф. Березін, Л. Дзюбко, Н. Максимова, Л. Міщик, О. Новікова, І. Сабазнадзе та ін.

Проблему профілактики відхилень у поведінці учнів досліджували Н. Агетик, І. Белінська, Н. Грінченко, Н. Квітковська, Л. Козаков, Т. Ма-лихіна, В. Оржеховська, Л. Просандаєва, А. Татенко, М. Фіцула та ін.

Низку питань, що стосуються проблеми особливостей підготовки педагога до професійної діяльності із соціально дезадаптованими учнями в закладах освіти, оздоровчих таборах, соціально-педагогічних службах, у своїх працях розглядали Ф. Думко, А. Іванченко, І. Звєрєва, Н. Кривоконь, Г. Лактіонова, Л. Міщик, Т. Осипова, Л. Пундик, С. Харченко та ін.

Філософському, соціологічному й психологічному осмисленню закономірностей, принципів і методів психолого-педагогічного впливу на особистість присвячено праці В. Андрущенка, І. Беха, І. Гавриленка, Б. Гершунського, М. Горлача, М. Кагана, В. Курила, О. Леонтьєва, В. Лутая, В. Москаленко, А. Рижанової, О. Скідана, Л. Сохань, В. Харчева, В. Чернобровкіна та інших.

Аспекти реабілітаційно-педагогічної діяльності з дезадаптованими підлітками розглядали Б. Алмазов, С. Бєлічева, М. Вайзман, А. Гордєєва, Т. Калиновська, О. Молчан, В. Мороз, А. Наточій, В. Нечипоренко, І. Пінчук, С. Толстоухова, В. Чужикова, В. Шпак та ін.

Особливо значущими для нашої роботи є докторські дисертаційні дослідження М. Дарманського „Соцiально-педагогiчнi основи управлiння освiтою в регiонi”; І. Звєрєвої „Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні”; Г. Лактіонової „Теоретико-методичні основи соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста”; В. Оржеховської „Соціально-педагогічні основи профілактики правопорушень важковиховуваних учнів”; П. Плотнікова „Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону”; С. Савченка „Науково-теоретичні засади соціалізації студент-ської молоді в позанавчальній діяльності в умовах регіонального освітнього простору”; В. Тесленка „Теорія і практика соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями в промисло-вому регіоні”; В. Шпак „Теоретичні та практичні засади реабілітаційної діяльності виправно-виховних закладів в Україні (XIX - поч. XX ст.)”, які пов'язані із загальною проблемою дисертаційної роботи.

Вивчення результатів теоретичних напрацювань учених і практичного досвіду педагогічної роботи із соціально дезадаптованими підлітками дало змогу виявити низку суперечностей, які об'єктивно наявні у вітчизняній педагогічній теорії і практиці, зокрема між:

- вимогами, що висуваються суспільством до навчальної, трудової, соціальної активності учнів загальноосвітніх закладів, та сформованими уявленнями, звичками, поведінкою соціально дезадаптованих школярів;

- потребою держави в реабілітації соціально дезадаптованих вихованців і недостатньою увагою державних та громадських структур до розв'язання цієї проблеми;

- необхідністю створення цілісної концепції реабілітації соціально дезадаптованих учнів та відсутністю системи і механізмів її реалізації, недостатніми темпами розвитку соціально-педагогічних і психологічних служб та наукових структур, котрі досліджували б проблему реабілітації цієї категорії дітей і розробляли обґрунтовані рекомендації щодо їх розв'язання;

- потребою суспільства в спрямуванні соціально-педагогічних процесів на створення реабілітаційного простору для соціально дезадаптованих дітей та відсутністю для цього науково-методичного забезпечення;

- сучасними запитами реабілітаційної практики щодо налагодження взаємодії всіх соціальних інститутів у реабілітації дезадаптованої особистості учня та відокремленим виконанням певних реабілітаційних функцій окремими соціальними інститутами;

- потребою в наявності педагогів різних закладів освіти, здатних ефективно здійснювати реабілітацію соціально дезадаптованих учнів, та недостатнім рівнем готовності фахівців до такого виду соціально-педагогічної діяльності.

З огляду на виявлені суперечності й науково-практичні потреби в їхньому розв'язанні, а також з урахуванням стану розробленості вищезазначеної проблеми було обрано тему дослідження „Теоретико-методичні основи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження включена до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, а також до плану спільного з АПН України Науково-дослідного центру проблем соціальної педагогіки і соціальної роботи при Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка як складова частина комплексної наукової теми „Теоретико-методичні основи змісту й технологій соціальної роботи” (державний реєстраційний номер 0101U001373). Тему дисертації затверджено вченою радою Слов'янського державного педагогічного університету (протокол № 10 від 29.04.2004 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 9 від 23.11.2004 р.)

Об'єкт дослідження - реабілітація соціально дезадаптованих підлітків в умовах індустріального регіону.

Предмет дослідження - система реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці теоретико-методичних основ системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону, спрямованої на соціалізацію дезадаптованої особистості в суспільстві.

Концепція дослідження. Основні концептуальні положення визначають стратегію й тактику наукового дослідження проблеми реабілітації соціально дезадаптованих підлітків в умовах індустріального регіону.

Згідно з першою концептуальною ідеєю дослідження під поняттям „реабілітація соціально дезадаптованих підлітків” розуміється комплекс педагогічних, соціальних, психологічних і медичних заходів, спрямованих на компенсацію соціальних відхилень у соціально дезадаптованих підлітків, відновлення в них порушених функцій організму. Очікуваним результатом реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками є соціалізація їхньої особистості в суспільстві, формування в них адекватної самооцінки, культури спілкування, відповідальної позиції в різноманітних видах діяльності, позитивної мотивації до саморозвитку та самовдосконалення.

Друге концептуальне положення полягає в тому, що ефективна організація реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками можлива лише за умови глибокого знання педагогами і батьками фізіологічних, психологічних, соціальних та педагогічних особливостей цієї категорії дітей як об'єктів і суб'єктів реабілітаційного процесу.

Згідно з третьою концептуальною ідеєю, реабілітаційна робота з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону є феноменом, виникнення та розвиток якого зумовлені сукупністю демографічних, економічних, соціальних, соціокультурних чинників. Навчально-виховні, позашкільні, оздоровчі, реабілітаційні та інші заклади, психологічні і соціальні служби, політичні партії, громадські, культурно-виховні, творчі об'єднання регіону, зокрема, та Донецька область як індустріальний регіон, взагалі, мають значний реабілітаційний потенціал, бо в цьому регіоні, порівняно із сільським, діти мають більші можливості для вирішення соціальних проблем, мобільного пересування, одержання безпосередньої матеріальної, медичної, психолого-педа-гогічної, реабілітаційної та ін. допомоги. Ефективна реабілітаційна діяльність перелічених вище служб і закладів має носити систематичний, комплексний характер і потребує об'єднання в єдиний реабілітаційний простір.

Четвертим концептуальним положенням є те, що проблема реабілітації соціально дезадаптованих підлітків може частково чи повністю розв'язуватися завдяки створенню в регіоні цілісної системи реабілітаційної роботи з даною категорією дітей, структурні елементи якої тісно взаємопов'язані і доповнюють один одного, яка (система) виступає інтегрованою умовою відновлення в дітей основних соціальних функцій особистості, психічного, фізичного і морального здоров'я, соціального статусу та забезпечує різноманітні форми соціально-педагогічної допомоги в кризових чи проблемних ситуаціях.

Згідно з п'ятою концептуальною ідеєю, теоретико-методичні основи реабілітації соціально дезадаптованих підлітків в умовах індустріального регіону нами розглядаються як цілісна динамічна система, підсистемам якої властиві відносна самостійність, взаємозалежність, технологічність та ефективність. У цій системі структура і зміст спрямовується на досягнення кінцевої мети реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками - соціалізація особистості підлітка в соціумі. Під теоретичними основами реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону ми розуміємо методологічні, загальнонаукові, соціально-педагогічні підходи, теорії, концепції про реабілітаційну роботу як вид соціально-педагогічної діяльності, її структуру, принципи, напрямки, зміст, умови здійснення, що виявлені в процесі розробки моделі системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками, а під методичними основами - сукупність технологічних та організаційних підходів до здійснення реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону.

В основу шостої концептуальної ідеї покладено визначення ролі реабілітаційних центрів у розв'язанні проблеми навчання, виховання, реабілітації, захисту прав та інтересів соціально дезадаптованих підлітків, бо завдяки концентрації в реабілітаційному центрі засобів і ресурсів (кадрових, наукових, методичних, матеріальних, інформаційних й ін.) можна швидко й ефективно проводити психолого-педагогічну діагностику дезадаптованих підлітків, усувати наслідки соціальної дезадаптації, оздоровлювати вихованців, організувати комплекс соціальних і реабілітаційних заходів, здійснювати науково-методичне керівництво і надавати допомогу педагогічним колективам інших освітніх і виховних закладів щодо здійснення ними реабілітаційних функцій.

Остання, сьома концептуальна ідея полягає в тому, що педагоги як суб'єкти реабілітаційного процесу (вчителі, вихователі, соціальні педагоги та ін.) є значущими в системі реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими учнями за умови їхньої готовності до виконання завдань з реабілітації зазначеної категорії дітей.

Основні положення представленої концепції знайшли своє вираження в гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущеннях, що реабілітаційна робота з соціально дезадаптованими підлітками буде ефективною, якщо:

а) впроваджено модель системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону;

б) у межах системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону створено реабілітаційний простір;

в) реалізовано форми і методи реабілітаційної роботи, які враховують сукупність соціально-економічного, психофізіологічного, культурологічного, екологічного та інших аспектів розвитку особистості, що впливають на процес реабілітації соціально дезадаптованого підлітка;

г) педагоги як суб'єкти реабілітаційного процесу матимуть високий ступінь готовності до здійснення реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези було визначено завдання дослідження:

1. Узагальнити досвід організації реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками на різних етапах розвитку теорії та історії педагогіки.

2. Визначити сутність і зміст реабілітації соціально дезадаптованої особистості як виду соціально-педагогічної діяльності.

3. Розкрити психофізіологічні та соціально-педагогічні особливості проявів дезадаптації в підлітків та виявити фактори, що спричиняють соціальну дезадаптацію вихованців.

4. Охарактеризувати індустріальний регіон як соціально-педагогічний феномен та обґрунтувати необхідність створення в ньому реабілітаційного простору.

5. Теоретично обґрунтувати модель системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону.

6. Розкрити специфіку організації реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах реабілітаційного центру.

7. Розробити й теоретично обґрунтувати зміст формування готовності педагогів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками.

8. Розкрити сутність соціально-педагогічної роботи з батьками як необхідної умови ефективної реабілітаційної роботи з дезадаптованими підлітками.

9. Визначити критерії оцінювання ефективності системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону.

10. Дослідити ефективність системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону.

Загальна методологія дослідження базується на теорії пізнання, зокрема: філософському вченні про взаємозумовленість соціальних явищ і соціально-педагогічної дійсності, про необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах; на принципах єдності загального, особливого та одиничного в реабілітаційній діяльності; теорії соціалізації особистості і соціально-демографічних груп у полікультурному регіональному просторі; урбаністичних теоріях; діалектичному взаємо-зв'язку явищ і процесів; теорії систем, яка дозволяє представити реабілітаційну роботу з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону як складну і багаторівневу систему із властивими їй підсистемами; педагогіці взаємодії, підтримки й допомоги особистості і соціально-демографічній групі в соціальному середовищі; концепції гуманізації процесу соціалізації; ідеях сучасної філософії нестабільності, філософії освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять: наукові роботи з філософії, педагогіки, соціальної та реабілітаційної педагогіки, соціології та психології щодо: адаптації особистості в соціумі (О. Беца, В. Давидович, Т. Лазаренко, С. Максименко, С. Нечай, О. Проскурняк, В. Слюсаренко, І. Цимбал); факторів і проявів дезадаптації у вихованців (Ф. Березін, Л. Дзюбко, Н. Максимова, Л. Міщик, О. Новікова, І. Сабазнадзе); закономірностей розвитку особистості під впливом різних факторів соціального середовища й виховання (Л. Виготський, П. Гальперін, І. Зязюн, С. Іваненков, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Фельдштейн); змісту і технологій соціально-педагогічної роботи з різними категоріями дітей і молоді (О. Безпалько, О. Вакуленко, В. Кривуша, Г. Лактіонова, А. Наточій, В. Синьов, С. Толстоухова, І. Трубавіна, С. Харченко, Л. Штефан); соціалізації особистості (І. Бех, Б. Братусь, В. Войтко, Г. Гребенюк, І. Кон, А. Капська, В. Сухомлин-ський, С. Савченко); розвитку особистості на мікро-, мезо- та макрорівнях (Л. Буєва, Б. Бітінас, Л. Коваль, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, Л. Міщик, Т. Яркіна); урбаністичних теорій про регіон як мезофактор впливу на розвиток особистості в процесі її соціалізації та адаптації (С. Алексєєва, М. Вебер, М. Дарманський, В. Курило, А. Мудрик); теорії сучасної філософії освіти (В. Андрущенко, В. Алфімов, С. Дорошенко, М. Євтух, В. Кремень, В. Лутай, І. Прокопенко, М. Руткевич, Г. Філіпчук); питання соціальної детермінованості виховання і соціалізації особистості, її залежності від соціаль-но-економічних умов (Б. Грушина, С. Іконнікова); соціально-педагогіч-ної допомоги молоді в навчанні, адаптації в сім'ї, товаристві ровесників в учнів-ському і трудовому колективі (А. Бойко, З. Зайцева, В. Кравець, Г. Троцко); реабілітаційної роботи з різними категоріями населення (Б. Алмазов, М. Вайзман, А. Гордєєва, С. Єрмаков, О. Молчан, А. Наточій, В. Нечи-поренко, Р. Овчарова, І. Пінчук, С. Толстоухова, В. Чужикова, В. Шпак).

Важливу роль у розробці теоретико-методичних основ реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону відіграли концептуальні положення, відображені в законодавстві України про освіту, державну молодіжну політику, національне виховання тощо.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз філософської, психологічної, соціально-педагогічної, культурологічної вітчизняної і зарубіжної наукової літератури, нормативних і законодавчих документів з проблеми реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону для визначення понятійного апарату дослідження, виявлення структурних елементів процесу реабілітації соціально дезадаптованих підлітків в умовах індустріального регіону; аналіз, синтез, узагальнення - для формулювання концептуальних положень і висновків дослідження; теоретичне моделювання - для науково-методичної розробки моделі системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону; емпіричні: анкетне опитування, бесіда, інтерв'ю, оцінка (експертна й самооцінка), тривале спостереження на пошуковому та констатувальному етапі для вивчення прояву соціальної дезадаптації підлітків досліджуваного регіону; педагогічний експеримент (пошуковий, констатувальний, формувальний етапи), що мав неперервний характер, педагогічний моніторинг на всіх етапах експериментальної роботи для відслідкування динаміки соціальної дезадаптації підлітків індустріального регіону; методи математичної статистики для визначення статистичної значущості одержаних у ході експерименту результатів.

Експериментальною базою дослідження стали: 4 центри реабілітації різних категорій дітей та молоді регіону, спеціалізовані соціальні заклади та служби Донецької області, загальноосвітні школи міста Слов'янська та Слов'янського району. Усього дослідженням було охоплено близько 2,5 тисячі осіб.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- уперше розроблено теоретико-методичні основи створення та функціонування системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону; теоретично обґрунтовано модель системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону, сутність якої полягає у визначенні цілі, завдань, видів, напрямів, етапів реабілітаційної роботи, суб'єктів реабілітаційного процесу та механізмів їхньої взаємодії в межах загальної моделі; визначено соціально-педагогічні умови здійснення ефективної реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками (координація діяльності всіх суб'єктів реабілітаційного процесу та організація їх ефективної взаємодії; проведення систематичної і послідовної комплексної реабілітаційної роботи з дітьми, формування готовності педагогічних працівників до реабілітаційної роботи, здійснення систематичної соціально-педагогічної роботи з батьками);

- подальшого розвитку набули наукові уявлення про: організацію реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками на різних етапах розвитку теорії та історії педагогіки; соціально дезадаптованих підлітків як специфічну соціально-демографічну групу дітей, а також фактори, що спричиняють підліткову дезадаптацію; регіональний реабілітаційний простір, зокрема, його функції і можливості щодо формування соціально адаптованої особистості підлітка; сутність соціально-педагогічної роботи з батьками як необхідної умови ефективної реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; особливості підготовки педагогів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками;

- удосконалено принципи, структуру, зміст і логіку реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; форми і методи практичної діяльності реабілітаційного центру з організації реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; зміст діяльності батьків, педагогів, психологів закладів освіти, працівників реабілітаційних центрів, представників інших соціальних інститутів як суб'єктів реабілітаційного процесу щодо реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; підходи до визначення критеріїв оцінювання ефективності системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону (критерії динаміки особистісних якостей соціально дезадаптованих підлітків як об'єктів реабілітаційного процесу; критерії динаміки готовності педагогічних кадрів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у наступному: розроблено і запроваджено в діяльності реабілітаційних центрів та освітніх закладів модель реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону; розроблено тематику та методичне забезпечення семінарів і круглих столів з проблеми реабілітації для педагогів та працівників соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Донецької області; підготовлено науково-методичні рекомендації щодо організації реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими учнями для соціальних працівників і освітян; розроблено науково-методичне забезпечення для діяльності Лабораторії інноваційних досліджень (створена на базі реабілітаційного центру „Смарагдове місто”, м. Святогірськ Донецької області) щодо реабілітації різних категорій дітей; розроблено положення та статут реабілітаційного центру для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; запропоновано авторську навчальну програму і зміст спецкурсу з підготовки педагогів реабілітаційних та освітніх закладів до реабілітації соціально дезадаптованих підлітків; розроблено спецкурс „Реабілітаційна педагогіка” для студентів вищих навчальних закладів для спеціальності „Практична психологія і соціальна педагогіка”.

Положення та висновки дослідження можуть бути застосовані вчителями, батьками, лікарями, соціальними педагогами, соціальними працівниками, практичними психологами, спеціалістами реабілітаційних закладів, представниками державної влади та членами громадських організацій у своїй професійній діяльності для попередження та подолання соціальної дезадаптації учнів, у процесі підготовки соціальних педагогів, соціальних працівників, реабілітологів у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, у самоосвітній діяльності педагогічних працівників та батьків.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику діяльності відділу освіти Слов'янської міської ради (довідка про впровадження № 1528 від 24.11.2009 р.), у навчально-виховний процес освітніх закладів м. Слов'янська (довідка відділу освіти Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області № 03-12/76 від 03.12.2009 р.), у практичну діяльність реабілітаційних центрів, спеціалізованих соціальних закладів та служб Донецької області (довідка Донецького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді № 01-896 від 07.12.2009 р.), у навчально-виховний процес Слов'янського державного педагогічного університету (довідка про впровадження № 68-09-232 від 28.10.2009 р.) та Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 538 від 24.12.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати наукового дослідження автора було представлено в доповідях та повідомленнях на науково-практичних та науково-методичних конференціях різного рівня - Міжнародних: „Проблеми трудової і професійної підготовки на початку III тисячоліття” (Слов'янськ, 2002); ХII Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2003); „Духовне відродження фізичної культури і спорту” (Донецьк, 2005); „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (Харків, 2005); „Спорт, духовність і гуманізм у сучасному світі” (Донецьк, 2005); „Краєзнавство і учитель” (Харків, 2006, 2007); „Соціальна робота: теорія та практика” (Київ, 2006); „Проблеми трудової і професійної підготовки на початку XXI століття” (Слов'янськ, 2008); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 70-ти річчю з дня народження відомого вченого-педагога М. Б. Євтуха (Краматорськ, 2008); Всеукраїнських: „Григорій Сковорода та українська культура ХIХ - ХХ ст.” (Харків, 2002); „Педагогічні засади формування в підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 2002); IV конференція Всеукраїнської благочинної організації „ЛЕЛЕКА” „Громадянське виховання в умовах ДОТ” (МДЦ „Артек”, 2002); „Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Київ, 2002); „Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу” (Київ, 2005); „Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті формування сталого суспільства” (Київ, 2005); „Розвиток самостійності та формування життєво важливих компетентностей у дітей з особливими освітніми потребами в умовах спеціального закладу” (Донецьк, 2005); „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005); „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2005, 2006); електронна Всеукраїнська науково-практична конференція „Наступність між початковою та основною ланкою в контексті переходу школи на 12-річний термін навчання” (Донецьк, 2006); „Актуальні питання вищої професійної освіти” (Донецьк, 2007); „Моделі компетентного випускника 12-річної школи: сутність, пріоритети, пошуки відповідей на виклики XXI століття” (Донецьк, 2007).

Результати дослідження обговорювалися й дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного університету імені Тараса Шевченка; на засіданнях кафедр педагогіки, дошкільної освіти та соціальної педагогіки Слов'янського державного педагогічного університету; на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу вказаних університетів і Науково-дослідного центру проблем соціальної педагогіки та соціальної роботи АПН України та Луганського національного університету імені Тараса Шевченка; на методичній раді реабілітаційного центру для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків-ського піклування „Смарагдове місто” м. Святогірська Донецької області.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено у 32-ох одноосібних публікаціях, з них: 1 монографія; 22 статті в наукових фахових виданнях, 2 статті в інших виданнях, 7 статей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Кандидатська дисертація „Особливості роботи вихователя в умовах реабілітаційного центру” за спеціальністю 13.00.07 - теорія та методика виховання захищена в Інституті проблем виховання АПН України у 2002 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (509 найменувань, з них - 9 іноземними мовами). Робота містить 13 додатків на 30 сторінках, 16 таблиць, 20 рисунків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 478 сторінок, з них основного тексту - 399 сторінок.