Теоретико-методичні основи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону

Другий рівень - це рівень освітньої установи, яка має свою організаційну структуру і, відповідно до неї, виконує соціально-педагогічну діяльність з реабілітації соціально дезадаптованих підлітків. На цьому рівні структурні підрозділи зазначеної освітньої установи, інтегровані на основі загальної концепції, загальної реабілітаційної ідеї, здійснюють власну реабілітаційну роботу, спрямовану, насамперед, на максимально ефективне виконання завдань виховання й реабілітації соціально дезадаптованих дітей.

На третьому, районному, загальноміському, регіональному рівні створюється єдиний територіальний реабілітаційний простір, що синхронізує реабілітаційну роботу всіх освітніх установ і спонукає їх на продуктивну реалізацію всіх своїх реабілітаційних можливостей.

У дисертації обґрунтовано, що реабілітаційний простір виступає потужним чинником реабілітаційної діяльності із соціально дезадаптованими підлітками, бо за умови оптимального його функціонування дозволяє виконувати певні завдання: зміна умов середовища, у якому в соціально дезадаптованої дитини з'явилися небажані форми поведінки чи реагування; зменшення впливу на дезадаптованого підлітка несприятливого для нього середовища; підбір індивідуально прийнятного реабілітаційного середовища та його адаптація стосовно до природи дитини; створення „поля можливостей” особистості, індивідуального і соціального простору, що допомагає дезадаптованому підлітку розкрити його можливості; відновлення спільності інтересів і потреб дезадаптованого підлітка з первинним колективом, родиною і середовищем неформального спілкування, що позитивно впливають на реабілітаційний процес; компенсація соціокультурних обмежень у поведінці дитини; створення з урахуванням вікової специфіки й індивідуальних особливостей дитини умов для її саморозвитку, самовдосконалення і власної життєтворчості; інтеграція зусиль усіх соціальних інститутів регіону для здійснення реабілітації соціально дезадаптованих підлітків.

Установлено, що проблема реабілітації соціально дезадаптованих підлітків може частково чи повністю розв'язуватися завдяки створенню в регіоні цілісної системи реабілітаційної роботи із зазначеною категорією дітей, структурні елементи якої тісно взаємопов'язані і доповнюють один одного, яка (система) виступає інтегрованою умовою відновлення в дітей основних соціальних функцій особистості, психічного, фізичного і морального здоров'я, соціального статусу та забезпечує різноманітні форми соціально-педагогічної допомоги в кризових чи проблемних ситуаціях.

Саме тому одним із найважливіших завдань дослідження було створення моделі системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону, теоретичною основою якої (моделі) стали наробки сучасних науковців щодо педагогічних моделей і педагогічного моделювання (С. Архангельський, Р. Габдреєв, О. Дахін, Г. Коджаспірова); соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю (І. Звєрєва, Г. Лактіонова, С. Омельченко, Ю. Поліщук, Л. Штефан); соціального становлення особистості в умовах відкритої соціально-педагогічної системи (М. Гур'янова, О. Кузьменко); соціалізації дітей та молоді в умовах регіонального освітнього простору (П. Плотніков, С. Савченко, В. Тесленко); з технологізації соціальної педагогіки (А. Капська, Л. Міщик, С. Харченко); реабілітаційної роботи з різними категоріями населення (Б. Алмазов, С. Єрмаков, Р. Овчарова, В. Шпак).

Для розробки моделі системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону, ураховуючи цілі і завдання дослідження, насамперед, було взято за основу особистісно орієнтований, діяльнісний та системний підходи. У процесі створення моделі системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону ми виходили з того, що ця модель має складатися із взаємозалежних блоків, кожний з яких виконував би свій комплекс завдань, спрямованих на рішення єдиної мети системи - реабілітацію соціально дезадаптованого підлітка. Тобто під час розробки моделі системи реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону були окреслені такі завдання: формулювання системоутворювальної ідеї реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону; визначення суб'єктів реабілітаційної роботи із соціально деззадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону, координація їхньої діяльності та організація їх ефективної взаємодії; розкриття основних структурних компонентів реабілітаційної системи: види, напрями та етапи реабілітаційної діяльності, соціально-педагогічні умови здійснення ефективної реабілітаційної роботи; аналіз ефективності проведеної реабілітаційної роботи.

Розроблена модель системи реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону являє собою чотири блоки (мотиваційно-цільовий, координаційно-управлінський, змістовно-організаційний, контрольно-аналітичний), об'єднаних у єдину структуру. Ефективна організація реабілітаційного процесу передбачає реалізацію всього комплексу блоків у зазначеній послідовності.

У дисертації доведено, що реабілітаційна робота з соціально дезадаптованими підлітками повинна бути багатоплановою й містити в собі всі основні напрямки реабілітаційного процесу, а саме: організаторська діяльність; діяльність з діагностики психічного й особистісного розвитку дитини; профілактика; розвивальна й корекційна робота; консультування дітей, їхніх батьків і фахівців, що працюють з цією категорією дітей; соціально-педагогічний захист; соціально-диспетчерська робота.

Опрацювання наукових наробок М. Вайзмана, С. Бєлічевої, О. Молчан, Є. Постовойтова, С. Толстоухової, В. Чужикової дало змогу дійти висновку, що в реабілітаційній роботі з соціально дезадаптованими підлітками доцільно виділяти такі етапи: діагностичний етап; розробка плану реабілітаційної роботи з підлітком і його мікросоціальним оточенням; етап реалізації плану реабілітації соціально дезадаптованих підлітків; контрольно-аналітичний етап; перспективне планування подальшої реабілітаційної роботи. Зазначені етапи органічно взаємопов'язані і між ними немає чітких меж.

Декомпозиція реабілітаційного простору на окремі змістовні реабілітаційні комплекси („Освітній стандарт”, „Виховання і розвиток”, „Правова освіта”, „Естетичне виховання”, „Здоров'я”, „Соціальна активність”) має за мету поглиблене вивчення особистості вихованця, здійснення реабілітаційного впливу на неї, перехід від єдиного узагальненого образу (портрета) соціально дезадаптованого підлітка до його багатоваріантності. У цих комплексах відображено всі основні форми організації реабілітаційного процесу, що припускають систему добровільного вибору підлітком форми і змісту участі в зазначеному процесі. Основне завдання педагогів та інших суб'єктів реабілітаційного процесу полягає у тому, щоб створити в соціально дезадаптованих підлітків позитивну мотивацію на участь у цьому процесі. За змістом кожен комплекс сприяє здійсненню реабілітації дезадаптованого вихованця, проте в обмеженому масштабі, і тільки реалізація всіх комплексів загалом дозволяє виконувати повний набір завдань реабілітації. Саме тому перед фахівцями з реабілітації ставиться мета зацікавити соціально дезадаптованого підлітка взяти участь у всіх запропонованих комплексах створеного для вихованця реабілітаційного простору.

У третьому розділі - „Експериментальне впровадження системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону” - розкрито організаційні основи діяльності реабілітаційного центру по роботі з соціально дезадаптованими підлітками як ключової складової запропонованої системи; визначено сутність практичної діяльності реабілітаційного центру по організації соціально-педагогічної роботи з дезадаптованими підлітками; обґрунтовано методику організації соціально-педагогічної роботи з батьками як необхідної умови ефективної реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками та визначено специфіку формування в педагогів готовності до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками.

Виконання окреслених завдань на формувальному етапі експерименту відповідає сформульованому раніше в гіпотезі дослідження положенню, згідно з яким ефективне функціонування системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону можливе за умови готовності до виконання завдань з реабілітації згаданої категорії дітей основних суб'єктів реабілітаційного процесу (вчителі, вихователі, психологи, соціальні педагоги, батьки і ін.) та координації їхньої діяльності в розв'язанні проблеми навчання, виховання, реабілітації, захисту прав та інтересів соціально дезадаптованих підлітків реабілітаційними центрами.

Формувальний етап експерименту полягав у впровадженні системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону, функціонування якої розглядається крізь призму діяльності регіонального реабілітаційного центру, що виступає координатором діяльності всіх суб'єктів реабілітаційного процесу цієї системи.

Основними етапами впровадження системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону були:

1. Створення позитивної мотивації на здійснення реабілітації соціально дезадаптованих підлітків у всіх суб'єктів реабілітаційного процесу, активізація і стимулювання їхньої реабілітаційної діяльності. На цьому етапі з працівниками реабілітаційних, освітніх закладів, представниками недержавних організацій, батьками проводилася роз'яснювально-просвітницька робота, тематичні семінари, круглі столи щодо необхідності реабілітації зазначеної категорії дітей.

2. Організація, координація та управління діяльністю всіх суб'єктів реабілітаційного процесу, що здійснювалася регіональним реабілітаційним центром - закладом, який завдяки концентрації в ньому засобів і ресурсів (кадрових, наукових, методичних, матеріальних, інформаційних та ін.) спроможний швидко й ефективно проводити психолого-педагогічну діагностику дезадаптованих підлітків, усувати наслідки соціальної дезадаптації, оздоровлювати вихованців, проводити комплекс соціальних і реабілітаційних заходів, здійснювати науково-методичне керівництво і надавати допомогу іншим суб'єктам реабілітаційного процесу, таким чином загалом сприяючи розвязанню проблем навчання, виховання, реабілітації, захисту прав та інтересів соціально дезадаптованих підлітків.

На цьому етапі експерименту здійснювалися інформаційне забезпечення системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону (збір інформації про соціально дезадаптованих підлітків регіону, її введення в Банк даних, збереження, систематичне поповнення і надання зацікавленим особам; виявлення потреби регіону в заходах реабілітаційного характеру; діагностика реабілітаційного простору, його факторів і потенціалу; діагностика індивідуальних особливостей соціально дезадаптованих підлітків, виявлення причин дезадаптації); науково-методичне забезпечення соціально-педагогічної діяльності всіх суб'єктів реабілітаційного процесу (забезпечення науковими та програмно-методичними матеріалами з проблеми реабілітації дезадаптованих дітей батьків, працівників державних закладів і служб, недержавних організацій; організація методичної допомоги суб'єктам реабілітаційного процесу); організація реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками регіону, під час якої організовувалося дозвілля і суспільна діяльність підлітків; проводилися заходи, спрямовані на попередження та корекцію відхилень у поведінці дезадаптованих вихованців; для зазначеної категорії дітей суб'єктами реабілітаційного процесу здійснювалася консультативна, розвивальна, диспетчерська діяльність; представлялися інтереси підлітків та їхніх родин у державних органах і громадських організаціях.

Реабілітація соціально дезадаптованих підлітків в умовах досліджуваного регіону здійснювалася на різних рівнях. На першому рівні реабілітаційна робота з дезадаптованими вихованцями організовувалася безпосередньо в сім'ях, закладах освіти, соціальних службах для молоді, реабілітаційних центрах силами батьків та працівників зазначених установ. При цьому їхня діяльність відбувалася в умовах методичної інформаційної взаємодії з регіональним реабілітаційним центром. Другий рівень організації реабілітаційної роботи полягав у здійсненні суб'єктами реабілітаційного процесу соціально-педагогічної роботи з дезадаптованими вихованцями за методичної підтримки і безпосередньої участі спеціалістів регіонального реабілітаційного центру. На третьому рівні реабілітація соціально дезадаптованих підлітків організовувалася в підрозділах самого регіонального реабілітаційного центру.

Для оптимізації ефективності реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками здійснювалося максимальне насичення життєдіяльності вихованців соціально позитивними видами діяльності (відвідування гуртків і секцій, занять за інтересами, участь у вікторинах, конкурсах, виставках робіт дитячої творчості, спортивних змаганнях тощо), застосовувалися методи лікувальної фізкультури, дихальної гімнастики, логопедичної, ортопедичної корекції, аутотренінгу, музикотерапії, трудотерапії, аромотерапії і т.д.

У дисертації обґрунтовано, що реабілітаційний процес в умовах реабілітаційних та освітніх закладів може бути значно покращений за умови використання ігрової терапії як обов'язкового елементу навчальних, виховних, корекційних і лікувально-оздоровчих програм, яка реалізується в таких напрямках: ігрова терапія соціальних якостей (програвання вихованцями різних соціальних ролей і життєвих ситуацій); ігрова терапія порушень зору, слуху, постави (ігрова організація лікувальних процедур, корекційних занять, цілеспрямована організація спортивних вправ і групових ігор, індивідуальних видів спорту, занять за інтересами); ігрова психотерапія (включення соціально дезадаптованого підлітка в ситуації гри і ролі, що коригують його психоемоційний стан, непевність у собі, пригніченість, а також негативні характерологічні якості); ігрова корекція порушень пам'яті, уваги, мислення; ігрова корекція рухової активності, мовної артикуляційної системи під час корекційних занять.

Організована нами на цьому етапі впровадження системи реабілітаційної роботи соціально-педагогічна робота з батьками дезадаптованих підлітків, до проведення якої залучалися класні керівники загальноосвітніх закладів, педагоги реабілітаційних центрів, спеціалісти служби в справах неповнолітніх та служби в справах сім'ї та молоді, студенти-практиканти педагогічних ВНЗ, передбачала врахування суб'єктивної позиції батьків, їхній тісний взаємозв'язок зі школою, позашкільними та реабілітаційними закладами, а також постійну активізацію участі батьків у реабілітаційному процесі через застосування таких методів: аналіз педагогічних ситуацій, психолого-педагогічні проекти, дебати, тренінги, ділові та рольові ігри, які спрямовані на формування навичок співпраці з дітьми, вироблення здатності до самоаналізу та критичного мислення.

На цьому етапі також реалізовувалася авторська навчальна програма з підготовки педагогів реабілітаційних та освітніх закладів до реабілітації соціально дезадаптованих підлітків. Завданнями формування готовності педагогів до організації реабілітаційної діяльності з соціально дезадаптованими підлітками були: освоєння педагогами знань про реабілітацію, особливості дезадаптованих підлітків, механізми розробки і реалізації програм реабілітації і соціальної адаптації; розвиток у педагогів практичних умінь і навичок реабілітаційної роботи з цією категорією підлітків з урахуванням рівня їхньої соціальної дезадаптації; формування в педагогів емоційно-ціннісного ставлення до необхідності здійснювати реабілітацію, їхня орієнтація на гуманістичні ідеї і соціальну творчість.

Процес формування готовності педагогів до реабілітаційної роботи з дезадаптованими дітьми представлено в чотири етапи.

Перший, інформаційно-орієнтований, етап має за мету діагностування педагогів щодо наявності знань про дезадаптацію. На цьому етапі також організовується відвідування освітніх установ різних типів для формування спостережливості педагогів за зовнішніми проявами дезадаптації, стимулювання інтересу до проблеми дезадаптації, пошуку інформаційних джерел з означеної проблеми.

Другий етап характеризується як етап подальшого оволодіння основами професійних знань з проблеми дезадаптації. На цьому етапі здійснюється ґрунтовне ознайомлення педагогів із сутністю і змістом дезадаптації, її причинами і проявами, йде професійна адаптація, педагогами накопичуються навчально-дидактичні і методичні матеріали із зазначеного питання.

Третій етап передбачає розробку педагогами самостійних дослідницьких соціально-педагогічних проектів, вивчення основних видів допомоги дезадаптованим підліткам, ознайомлення педагогів з особливостями цілісного реабілітаційного процесу з дезадаптованими дітьми.

Четвертий етап - підсумковий - обґрунтування і реалізація накопичених ідей на практиці. На цьому етапі йде поглиблення і розширення кола інтересів педагогів з конкретних проблем дезадаптації, спеціалісти одержують навички проектування реабілітаційної діяльності, розробляють власні реабілітаційні проекти, впроваджують їх на практиці, аналізують отримані результати.

Експериментально доведено, що створення й оптимальне функціонування реабілітаційних центрів є одним із напрямів розв'язання проблем навчання, виховання, реабілітації, захисту прав та інтересів дітей різних категорій взагалі і соціально дезадаптованих підлітків зокрема, їхньої підготовки до самостійного життя в соціумі, забезпечення умов для їхнього саморозвитку, самовизначення, самореалізації.

Четвертий розділ „Аналіз результатів експериментально-дослідної роботи” присвячено розробці критеріальної бази та аналізу ефективності впровадження системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону.

Для дослідження ефективності експериментально-дослідної роботи із реабілітації соціально дезадаптованих підлітків в умовах індустріального регіону було проведено експеримент, який охопив центри реабілітації різних категорій дітей та молоді регіону, спеціалізовані соціальні заклади та служби Донецької області, загальноосвітні школи міста Слов'янська та Слов'янського району. Різними методами дослідження було охоплено близько 2,5 тисяч осіб.

Критеріальну основу оцінки експериментальної роботи ми розглядали як систему ознак, на підставі яких відбувається оцінка, визначення, класифікація та обґрунтування результатів, тенденцій відносно педагогічних, психологічних та фізіологічних процесів у соціально дезадаптованих підлітків, зумовлених механізмами реабілітації.

У роботі виділяється дві групи критеріїв оцінювання ефективності системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону: перша - критерії динаміки особистісних якостей соціально дезадаптованих підлітків як об'єктів реабілітаційного процесу; друга - критерії динаміки готовності педагогічних кадрів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками.

У дослідженні соціальна дезадаптація підлітків охарактеризована відсутністю у вихованців необхідних соціальних установок і цінностей, наявними проблемами в спілкуванні, самооцінці й емоційно-мотиваційній спрямованості. Зазначена позиція слугувала підставою для розробки трьох основних критеріїв динаміки особистісних якостей соціально дезадаптованих підлітків як об'єктів реабілітаційного процесу соціальної дезадаптації підлітків: „самооцінка особистості”, „комунікативні й організаторські здібності особистості”, „емоційно-мотиваційна спрямованість особистості”.

Виходячи з класичного опису критеріальної бази, ми виокремили три рівні прояву соціальної дезадаптації особистості: високий, середній і низький.

Для низького рівня прояву соціальної дезадаптації характерні: наявність у підлітків загальних знань про культуру і норми спілкування; в окремих випадках ідентифікація себе зі своєю соціальною роллю; наявність пробілів у знаннях з деяких шкільних предметів; усвідомленість необхідності дотримання соціальних норм; дотримання більшості морально-етичних норм поведінки; періодичне відповідальне ставлення до виконання доручень; епізодичний характер конфліктів з ровесниками і педагогами; незначний індивідуальний досвід спілкування з людьми; нестійкі порушення у сфері самооцінки; задоволення, здебільшого, своїм соціальним статусом; середні організаторські здібності; знижена мотивація до навчальної, трудової та інших суспільно значущих видів діяльності.

Середній рівень прояву соціальної дезадаптації характеризується такими ознаками: наявність фрагментарних знань про культуру і норми спілкування; слабка ідентифікація себе зі своєю соціальною роллю; періодичне заперечення необхідності дотримання соціальних і морально-етичних норм; періодичне дотримання морально-етичних норм поведінки; наявність пробілів у знаннях з більшості предметів; неохоче ставлення до виконання доручень; частий характер порушень соціальних і правових норм у практичній діяльності; конфлікти з ровесниками і педагогами мають неодноразовий характер; наявність нестійкої неадекватної самооцінки; переважно незадоволення своїм соціальним статусом; слабкі організаторські здібності; періодичні прояви мотивації до навчальної, трудової та інших суспільно значущих видів діяльності; переживання морально-психологічного дискомфорту через постійні проблеми в стосунках з оточенням.

Показниками високого рівня прояву соціальної дезадаптації в підлітків є: несформованість елементів і навичок навчальної діяльності, низький рівень успішності, духовного розвитку та культури спілкування; бідний лексичний запас, несформованість суспільно значущих цінностей і установок; регулярне порушення морально-етичних норм поведінки; категорична відмова виконувати доручення та займатися суспільно-корисною діяльністю; часті прояви девіантної та асоціальної форм поведінки в практичній діяльності; конфлікти з ровесниками і педагогами мають регулярний характер; наявність явно вираженої стійкої завищеної або заниженої самооцінки; статус маргінала в колективі ровесників; відсутність організаторських здібностей; повна відсутність мотивації до суспільно значущих видів діяльності.

Необхідність формування готовності педагогів до реабілітаційної роботи з дезадаптованими дітьми зумовлена потребою сучасного суспільства в педагогічних кадрах, що мають якісно новий рівень підготовки з урахуванням конкретної соціокультурної ситуації. Саме тому другою групою критеріїв щодо оцінювання ефективності системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону нами було обрано когнітивний, емоційно-мотиваційний та діяльнісний критерії готовності педагогічних кадрів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками.

Констатувальний етап експерименту мав за мету виявлення готовності педагогічних кадрів до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками та дослідження прояву дезадаптації в соціально дезадаптованих підлітків індустріального регіону.

Формувальний етап експерименту передбачав упровадження розробленої системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками, а саме: організацію просвітницької і консультативної соціально-педагогічної роботи з педагогами, батьками та іншими суб'єктами реабілітаційного процесу, а також проведення з соціально дезадаптованими підлітками реабілітаційної роботи, до якої максимально залучені всі суб'єкти реабілітаційного процесу і, найголовніше, педагоги, які мають мотивацію і достатній рівень знань, умінь, навичок до цього виду професійної діяльності.

Результати формувального етапу експерименту дають підстави стверджувати, що впровадження системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону сприяло росту коефіцієнта успішності засвоєння педагогами знань з проблеми реабілітації соціально дезадаптованих підлітків; розвитку особистісних якостей педагогів (мотивація професійного саморозвитку, емпатія, саморефлексія; сенсорна чутливість; об'єктивність сприйняття; позитивна комунікативна установка; відкритість; позитивна самооцінка; емоційна стійкість); формуванню в педагогів уміння організовувати власну реабілітаційну роботу та координувати дії інших учасників реабілітаційного процесу, а також формуванню в соціально дезадаптованих підлітків знань про правила поводження в соціумі й норми спілкування, збільшенню показника комунікативних і організаторських якостей дезадаптованих вихованців, формуванню в них адекватної самооцінки та позитивної емоційно-мотиваційної спрямованості особистості.

Проведена з соціально дезадаптованими підлітками індустріального регіону реабілітаційна робота не лише позитивно впливала на окремі показники учнів, але і взагалі сприяла збільшенню кількості вихованців з низьким рівнем прояву соціальної дезадаптації на 23,94 % (30,12% - констатувальний етап і 54,06 % - формувальний етап) та зменшенню підлітків із середнім рівнем прояву соціальної дезадаптації на 8,46 % (47,2 % - констатувальний і 38,74 % - формувальний), учнів з високим рівнем прояву соціальної дезадаптації на 5,48 % (22,68% - констатувальний і 17,2% - формувальний), що відображено на рис. 1.

Достовірність позитивних змін щодо даного показника доводилася нами за допомогою - критерію. Одержане нами значення = 21,6 більше відповідного табличного значення ступенів свободи, яке складає 14,62 при вірогідності допустимої помилки р<0,001.

Рис 1. Динаміка соціальної дезадаптації підлітків (констатувальний і формувальний етапи дослідження): 1 - високий рівень прояву соціальної дезадаптації; 2 - середній рівень прояву соціальної дезадаптації; 3 - низький рівень прояву соціальної дезадаптації.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що запропонована система реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону забезпечує комплексну взаємодію основних суб'єктів реабілітаційного процесу, сприяє зменшенню проявів соціальної дезадаптації в підлітків, відновленню в дітей основних соціальних функцій особистості, психічного, фізичного і морального здоров'я, соціального статусу та забезпечує різноманітні форми соціально-педагогічної допомоги дезадаптованим вихованцям у кризових чи проблемних ситуаціях.

Загальні висновки

Узагальнення теоретичних і емпіричних результатів дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Проблема реабілітації соціально дезадаптованих підлітків є міждисциплінарною, бо вона акумулює наукові знання медицини, історії, соціології, психології, педагогіки та інших наук. Вивчення наукової та методичної літератури, а також матеріалів попередніх досліджень дає підстави стверджувати, що проблема реабілітації розглядалася у вітчизняній педагогіці здебільшого відносно такої категорії вихованців як діти з обмеженими можливостями. Проте, для виконання завдань нашого дослідження важливими виявилися розроблені науковцями концептуальні підходи соціально-педагогічної роботи в умовах промислового регіону або великого міста (видом якої є реабілітаційна діяльність), зміст, форми і методи її організації.

2. Всебічний аналіз різних наукових першоджерел засвідчив, що поняття „реабілітація” з його багатим і різноманітним змістом посідає важливе місце в юридичній, медичній, психологічній і педагогічній практиці. Через об'ємність і неоднорідність цього поняття є багато його визначень. Узагальнення формулювань різних дослідників та адаптація їх до теми нашої роботи дозволило сформулювати власне визначення згаданого феномена. У дисертаційній роботі під поняттям „реабілітація соціально дезадаптованих підлітків” ми розуміємо комплекс педагогічних, психологічних, соціальних і медичних заходів, спрямованих на компенсацію соціальних відхилень у соціально дезадаптованих підлітків, відновлення в них порушених функцій організму.

3. Стосовно соціально дезадаптованих підлітків реабілітація у своїй сутності повинна виконувати морально-гуманістичну, діагностико-прогностичну, психотерапевтичну, виховувально-профілактичну, соціально-патронажну, аналітичну, соціоінтегративну, організаційно-методичну функції.

Реабілітаційна діяльність з соціально дезадаптованими підлітками має базуватися на таких загальних соціально-педагогічних принципах як гуманізм, сприяння самореалізації дітей у всіх сферах їхньої життєдіяльності, диференційований та індивідуальний підхід, системність, інтеграція, компетентність кадрів та специфічних для реабілітаційної роботи принципах єдності діагностики й корекції; зв'язку змісту і форм реабілітаційної роботи з конкретними умовами життєдіяльності дезадаптованої особистості; опори на позитивні й сильні сторони особистості соціально дезадаптованого підлітка.

Ефективна організація реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками можлива лише за умови глибокого знання фізіологічних, психологічних, соціальних та педагогічних особливостей цієї категорії дітей як об'єктів і суб'єктів реабілітаційного процесу.

4. У дисертаційній роботі соціальна дезадаптація розуміється як порушена взаємодія підлітка із середовищем, що характеризується неможливістю здійснення ним у конкретних мікросоціальних умовах своєї позитивної соціальної ролі і проявляється в несформованості в нього комунікативної культури, адекватної самооцінки, позитивної емоційно-мотиваційної спрямованості особистості.

5. Наявні чотири групи взаємозалежних причин, що спричиняють дезадаптацію: індивідуальні психічні відхилення в розвитку, пов'язані з порушеннями мотиваційної сфери особистості, аномаліями психічного розвитку в дитячому віці, несформованістю способів соціально прийнятного поводження, педагогічною занедбаністю; індивідуальні соматичні проблеми (хронічні захворювання, органічні поразки центральної нервової системи, інвалідність, відставання у фізичному розвитку тощо); соціальні причини позашкільного характеру (порушення прав дитини, відсутність опіки з боку дорослих, залучення до протиправних учинків, бідність родини і т.д.); соціальні шкільні проблеми (несприятливий психологічний клімат у класі, низький соціальний статус дитини в класі, невисокий рівень навчання і виховання в освітній установі, розрізненість (або відсутність) дій суб'єктів освітнього процесу стосовно дезадаптованих вихованців тощо).

6. Індустріальний регіон є потужним чинником соціалізації людини, що дуже важливо для здійснення реабілітації такої категорії населення як соціально дезадаптовані підлітки, бо в такому регіоні діти мають більші можливості для розв'язання соціальних проблем, мобільного пересування, одержання безпосередньої матеріальної, медичної, психолого-педагогічної допомоги та ін. Проте наявність соціально-економічного й педагогічного потенціалу індустріального регіону ще не розв'язує всіх проблем реабілітації соціально дезадаптованих підлітків, а лише підвищує можливість ефективного її здійснення.

7. Ефективна організація реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками можлива за умови створення в індустріальному регіоні реабілітаційного простору, під яким розуміється динамічна мережа взаємозалежних педагогічних, психологічних, медичних і соціальних заходів, що створюється в середовищі життєдіяльності дезадаптованих дітей і дорослих зусиллями соціальних суб'єктів різного рівня (регіональних і міських) і яка здатна виступати інтегрованою умовою відновлення в них основних соціальних функцій особистості, психічного, фізичного і морального здоров'я, соціального статусу. Реабілітаційний простір виступає потужним фактором реабілітаційної діяльності з соціально дезадаптованими підлітками, бо за умови оптимального його функціонування дозволяє виконувати певні завдання: зміна умов середовища, у якому в соціально дезадаптованої дитини з'явилися небажані форми поведінки чи реагування; порушення зв'язків дезадаптованого підлітка з несприятливим для нього середовищем; підбір індивідуально прийнятного реабілітаційного середовища та його адаптація стосовно до природи дитини; створення „поля можливостей” особистості, індивідуального і соціального простору, що допомагає дезадаптованому підлітку розкрити його можливості; відновлення спільності інтересів і потреби дезадаптованого підлітка з первинним колективом, родиною і середовищем неформального спілкування, що позитивно впливають на реабілітаційний процес; компенсація соціокультурних обмежень у поведінці дитини; створення з урахуванням вікової специфіки й індивідуальних особливостей дитини умов для її саморозвитку, самовдосконалення і власної життєтворчості; інтеграція зусиль усіх соціальних інститутів регіону для здійснення реабілітації соціально дезадаптованих підлітків.

8. Створення моделі системи реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону є найважливішим завданням розв'язання проблеми розробки соціально-педагогічних основ реабілітації соціально дезадаптованих підлітків. Розроблена модель системи реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону являє собою чотири блоки (мотиваційно-цільовий, координаційно-управлінський, змістовно-організаційний, контрольно-аналітичний), об'єднаних у єдину структуру. Ефективна організація реабілітаційного процесу передбачає реалізацію всього комплексу блоків у зазначеній послідовності.

Наукова і практична новизна розробленої моделі системи реабілітаційної роботи із соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону полягає в тому, що визначено об'єкти та суб'єкти реабілітаційного процесу досліджуваного регіону; сформульовано соціальне замовлення щодо роботи із соціально дезадаптованими підлітками та визначено його джерела; виділено та обґрунтовано доцільність застосування основних видів, напрямів та етапів реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону; проведено декомпозицію реабілітаційного простору на окремі комплекси („Освітній стандарт”, „Виховання і розвиток”, „Правова освіта”, „Естетичне виховання”, „Здоров'я”, „Соціальна активність”), що дозволяє більш глибоко вивчити особистість дезадаптованого вихованця, здійснювати на неї реабілітаційний вплив, а також представлено обґрунтування розробки всіх комплексів; визначено соціально-педагогічні умови здійснення ефективної реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками (координація діяльності всіх суб'єктів реабілітаційного процесу та організація їхньої ефективної взаємодії; проведення послідовної комплексної реабілітаційної роботи з дезадаптованими дітьми, формування готовності педагогічних працівників до реабілітаційної роботи, здійснення систематичної соціально-педагогічної роботи з батьками).

9. Реабілітаційна робота з соціально дезадаптованими підлітками повинна бути багатоплановою й містити в собі всі основні напрямки реабілітаційного процесу, а саме: організаторська діяльність; діяльність щодо діагностики психічного й особистісного розвитку дитини; профілактика; розвивальна й корекційна робота; консультування дітей, їхніх батьків і фахівців, які працюють з цією категорією дітей; соціально-педагогічний захист; соціально-диспетчерська робота.

10. У реабілітаційній роботі з соціально дезадаптованими підлітками виділено такі етапи: діагностичний етап; розробка плану реабілітаційної роботи з підлітком і його мікросоціальним оточенням; етап реалізації плану реабілітації соціально дезадаптованих підлітків; контрольно-аналітичний етап; перспективне планування подальшої реабілітаційної роботи. Зазначені етапи органічно взаємопов'язані і між ними немає чітких меж.

11. Ефективність реабілітації соціально дезадаптованих підлітків залежить від того, наскільки реабілітаційне середовище може надати їм соціальну підтримку і готове сприяти в плані реабілітації. З боку установ і органів освіти потрібні: достовірна соціологічна, психолого-педагогічна діагностика; уміння і готовність залучити сили суміжників і партнерів у вихованні для індивідуалізації особистісного розвитку; бажання і готовність діяти на користь дезадаптованого; поліпшення наукової і методичної підготовки педагогічного персоналу; організація середовища соціального розвитку в освітньо-виховному і реабілітаційному закладі.

12. Завдяки концентрації в реабілітаційному центрі засобів і ресурсів (кадрових, наукових, методичних, матеріальних, інформаційних й ін.), можна швидко й ефективно проводити психолого-педагогічну діагностику дезадаптованих підлітків, усувати наслідки соціальної дезадаптації, оздоровлювати, проводити комплекс соціальних і реабілітаційних заходів, здійснювати науково-методичне керівництво і допомогу педагогічному персоналові інших освітніх і виховних закладів. Створення й оптимальне функціонування реабілітаційних центрів є одним із напрямів розв'язання проблем навчання, виховання, реабілітації, захисту прав та інтересів дітей різних категорій взагалі та соціально дезадаптованих підлітків зокрема, їхньої підготовки до самостійного життя в соціумі, забезпечення умов для їхнього саморозвитку, самовизначення, самореалізації.

13. Процес формування готовності педагогів до реабілітаційної роботи з дезадаптованими дітьми представлено чотирма етапами (інформаційно-орієнтований етап, етап оволодіння основами професійних знань з проблеми дезадаптації, етап розробки і впровадження педагогами самостійних дослідницьких соціально-педагогічних проектів, підсумковий етап) і спрямовувався на: освоєння педагогами знань про реабілітацію, особливості дезадаптованих підлітків, механізми розробки і реалізації програм реабілітації і соціальної адаптації; розвиток у педагогів практичних умінь і навичок реабілітаційної роботи з цією категорією підлітків з урахуванням рівня їхньої соціальної дезадаптації; формування в педагогів емоційно-ціннісного ставлення до необхідності здійснювати реабілітацію, їхня орієнтація на гуманістичні ідеї і соціальну творчість.

14. Результати дослідження цілком підтвердили правильність припущень про те, що висока ефективність реабілітаційної роботи з підлітками в умовах індустріального регіону досягається за таких умов: узагальнення та раціональне використання наявного в зарубіжній та вітчизняній педагогіці досвіду реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками; урахування в реабілітаційному процесі психофізичних та соціально-педагогічних особливостей зазначеної категорії вихованців та факторів, що спричиняють підліткову дезадаптацію; активне залучення учнів до соціальної й особистісно цінної діяльності з урахуванням потреб та інтересів кожної дитини; максимальне застосування в соціально-педагогічній роботі з дітьми реабілітаційного потенціалу Донецької області як індустріального регіону; створення в регіоні реабілітаційного простору як фактору соціально-педагогічної діяльності; існування в регіоні цілісної реабілітаційної системи, структурні елементи якої тісно взаємопов'язані і доповнюють один одного; наявність у батьків необхідних знань, умінь і навичок щодо реабілітації дезадаптованих дітей у сім'ї; сформованість у педагогічних кадрів готовності до реабілітаційної роботи з вихованцями, яка має бути спрямована на кінцевий результат - соціально адаптована особистість підлітка, що здатна до власної життєтворчості та прагне до саморозвитку і самовдосконалення.

Отже, успішне розв'язання проблеми реабілітації соціально дезадаптованих підлітків в умовах індустріального регіону на теоретичному і практичному рівнях підтвердило загальну гіпотезу дослідження, його стратегічні та тактичні шляхи досягнення високого позитивного результату.

Дисертація не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення потребують соціально-педагогічні аспекти реабілітації різних категорій дітей та молоді; індивідуалізація процесу реабілітації учнів в умовах закладу освіти; взаємодія освітньо-виховних закладів та закладів додаткової освіти в процесі здійснення реабілітації; особливості управління реабілітаційними закладами; взаємодія державних і громадських організацій у розв'язанні реабілітаційних проблем дітей та молоді. Наукова розробка зазначених проблем буде сприяти подальшому вдосконаленню реабілітаційної роботи з дітьми, підготовці їх на благо України.

Основні положення дослідження знайшли своє відображення в таких публікаціях автора

Монографії:

1. Коношенко С. В. Реабілітаційна робота з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону: монографія / С. В. Коношенко. - Слов'янськ : „Печатный двор”, 2009. - 251 с.

Статті у фахових виданнях

2. Коношенко С. В. Педагогічні умови формування у вихованців-сиріт позитивної мотивації до вибору професії / С. В. Коношенко // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. - К. : Наук.-метод. центр вищої освіти, 2003. - Вип. 32. - С. 69 - 72.

3. Коношенко С. В. Деякі проблеми реабілітаційно-виховної роботи з дітьми-сиротами в умовах реабілітаційного центру / С. В. Коношенко // Проблеми трудової і професійної підготовки : наук.-метод. зб. / за ред. М. Т. Малюта, В. В. Стешенко. - Слов'янськ : СДПІ, 2002. - Вип. 6. - С. 124 - 127.

4. Коношенко С. В. Педагогічна реабілітація дітей-сиріт / С. В. Коношенко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. - К., 2002. - Кн. 2. - С. 114 -118.

5. Коношенко С. В. Деякі шляхи оптимізації підготовки вихователів до професійної діяльності / С. В. Коношенко // Наука і сучасність : зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. - К., Логос, 2003. - Том ХХV. - С. 51 - 58.

6. Коношенко С. В. Педагогічний аналіз ступенів соціальної дезадаптації вихованців / С. В. Коношенко // Проблеми трудової і професійної підготовки: наук.-метод. зб. / за ред. М. Т. Малюта, В. В. Стешенко. - Слов'янськ : СДПІ, 2005. - Вип. 8. - С. 169 -173.

7. Коношенко С. В. Центр реабілітації дітей-сиріт та дітей, які залишилися без опіки батьків: зміст, функції, напрямки діяльності / С. В. Коношенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. / за заг. ред Євтуха М.Б. - К. : Видав. центр КНЛУ, 2002. - Вип. 21. - С.161 - 163.

8. Коношенко С. В. Алгоритм діяльності вихователя реабілітаційного центру з соціально-педагогічного захисту дітей-сиріт / С. В. Коношенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. / за заг. ред. Євтуха М. Б. - К. : Видав. центр КНЛУ, 2002. - Вип. 22. - С. 131 -133.

9. Коношенко С. В. Комплексна реабілітація дітей-сиріт, її зміст і значення / С. В. Коношенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. / за заг. ред. Євтуха М. Б. - К. : Видав. центр КНЛУ, 2002. - Вип. 23. - С. 70 - 72.

10. Коношенко С. В. Психолого-педагогічна позиція вчителя в роботі з соціально дезадаптованими учнями школи-інтернату / С. В. Коношенко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. І. Сипченка. - Слов'янськ : Видав. центр СДПУ, 2004. - Вип. 23. - С.109 - 113.

11. Коношенко С. В. Особистісно орієнтований підхід як один із важливих напрямків гуманізації реабілітаційної роботи з дезадаптованими підлітками / С. В. Коношенко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. Єрмакова С. С. - Х.; Донецьк : ХДАДМ (ХХПІ), 2005. - № 10. - С. 146 - 148.

12. Коношенко С. В. Психолого-педагогічні фактори шкільної дезадаптації підлітків / С. В. Коношенко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. Єрмакова С. С. - Х.; Донецьк : ХДАДМ (ХХПІ), 2005. - № 22. - С. 158 - 162.

13. Коношенко С. В. Специфіка прояву дезадаптації в обдарованих дітей / С. В. Коношенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. / за заг. ред. Євтуха М. Б. - К. : Видав. центр КНЛУ, 2006. - Вип. 30. - С. -81.

14. Коношенко С. В. Соціальна дезадаптація як явище об'єктивної реальності в умовах сучасного соціуму / С. В. Коношенко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. - К., 2005.- Кн. 2. - С.183 - 186.

15. Коношенко С. В. Особистість педагога як фактор соціальної дезадаптації підлітка / С. В. Коношенко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. І. Сипченка - Слов'янськ : Видав. центр СДПУ, 2005. - Вип. 25. - С. 98 - 102.

16. Коношенко С. В. Зміст категорії „соціальна дезадаптація” та її входження у психолого-педагогічну науку / С. В. Коношенко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. І. Сипченка - Слов'янськ : Видав. центр СДПУ, 2005. - Вип. 27. - С. 139 - 144.

17. Коношенко С. В. Соціально-педагогічні причини здійснення правопорушень дезадаптованими підлітками / С. В. Коношенко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / за заг. ред.. В. І. Сипченка. - Слов'янськ : Видав. центр СДПУ, 2005. - Вип. 28. - С. 178 - 182.

18. Коношенко С. В. Підліткова злочинність як соціально-педагогічна проблема / С. В. Коношенко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. І. Сипченка - Слов'янськ : Видав. центр СДПУ, 2006. - Вип. 29. - С. 165 - 169.

19. Коношенко С. В. Соціалізація особистості в педагогічній теорії / С. В. Коношенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. пр. / за заг. ред. Євтуха М. Б. - К. : Видав. центр КНЛУ, 2006. - Вип. 31. - С. 102 - 104.

20. Коношенко С. В. Специфіка роботи педагога з дезадаптованими вихованцями / С. В. Коношенко // Проблеми трудової і професійної підготовки : наук.-метод. зб. / Укл : В. В.Стешенко. - Слов'янськ : СДПУ, 2005. - Вип. 10. - С. 137 - 140.

21. Коношенко С. В. Формування здорового способу життя у підлітків / С. В. Коношенко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. Єрмакова С. С. - Х.. : ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 5. - С. 67 - 69.

22. Коношенко С. В. Формування у майбутніх педагогів позитивного ставлення до фізичної культури / С. В. Коношенко // Проблеми освіти : зб. наук. пр. - К. : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2009. - Вип.58. - Частина 1. - С. 275 - 277.

23. Коношенко С. В. Теоретичні аспекти проблеми формування у педагогів готовності до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками / С. В. Коношенко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / за заг. ред. проф. В. І. Сипченка - Слов'янськ : Видав. центр СДПУ, 2009. - Вип. 66. - С. 351 - 354.

Статті в збірниках наукових праць

24. Коношенко С. В. Гуманізація реабілітаційного процесу як чинника морального розвитку особистості дитини-сироти / С. В. Коношенко // Проблеми гуманізації навчання і культурологічний підхід до методики викладання мови і літератури : зб. наук. пр. - К., 2002. - Том 5. - С. 139 - 141.

Статті в збірниках матеріалів конференцій

25. Коношенко С. В. Організація самоосвітньої діяльності обдарованих дітей в умовах реабілітаційного центру / С. В. Коношенко // Актуальні проблеми психології : Том 6. Обдарована особистість : пошук, розвиток, допомога : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / за заг. ред. С. Д. Максименка. - К., 2002. - Вип. 3 (Ч. 2). - С. 105 - 109.

26. Коношенко С. В. Соціальна адаптація вихованців в умовах реабілітаційного центру / С. В. Коношенко // Людина, культура, техніка в новому тисячолітті : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Х., 2005. - С. 59 - 61.

27. Коношенко С. В. Психолого-педагогічні основи вивчення особистості соціально дезадаптованих підлітків в умовах реабілітаційного закладу / С. В. Коношенко // Молодь, освіта наука, культура і національна самосвідомість : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., у 6-ти т. / редкол. : Тимошенко І.І. (відп. ред.) та ін. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2005. - Т. 4. - С. 84 - 87.

28. Коношенко С. В. Депривації вихованців центру реабілітації дітей-сиріт та дітей, які залишилися без опіки батьків / С. В. Коношенко // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології : матеріали Міжнар. наук. конф. (17-18 груд. 2001 р., м. Київ). - Т. 2. - К. : Міленіум, 2002. - С. 151 - 155.

29. Коношенко С. В. Дезадаптація як явище об'єктивної реальності сучасного індустріального регіону / С. В. Коношенко // Молодь, освіта наука, культура і національна самосвідомість : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. / Редкол. : Тимошенко І. І. (відп. ред.) та ін. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2006. - Т. 3. - С. 120 - 123.

30. Коношенко С. В. Комплексна реабілітація дезадаптованих підлітків в умовах СОЦСРДС „Смарагдове місто” / С. В. Коношенко // Соціальна робота і сучасність : теорія і практика : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / Уклад. : Б. В. Новіков. - К., 2006. - С. 148 - 149.

31. Коношенко С. В. Задоволення професійних потреб педагогів щодо організації реабілітаційно-виховної роботи з соціально дезадаптованими вихованцями в умовах реабілітаційного центру / С. В. Коношенко // Наступність між початковою та основною ланками в контексті переходу школи на 12-річний термін навчання : матеріали електронної Всеукр. наук.-практ. конф. - Донецьк, 2007. - С. 239 - 242.

32. Коношенко С. В. Соціальна адаптація вихованців та формування в них соціальної компетентності в умовах реабілітаційного центру / С. В. Коношенко // Моделі компетентного випускника 12-річної школи: сутність, пріоритети, пошуки відповідей на виклики XXI століття : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Донецьк, 2007. - С. 79 - 84.

Анотації

Коношенко С. В. Теоретико-методичні основи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2010.

У дисертацій проаналізовано організацію реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в історії і теорії педагогіки; визначено сутність реабілітації соціально дезадаптованої особистості як виду соціально-педагогічної діяльності та розкрито причини і прояви дезадаптації в сучасних підлітків. Здійснено дослідження індустріального регіону як соціально-педагогічного феномену; охарактеризовано реабілітаційно-виховний простір як фактор реабілітаційної діяльності з дезадаптованими підлітками; теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель системи реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах індустріального регіону.