Психолого-педагогічні основи комплексної корекції мовленнєвого розвитку дітей з ринолалією

У 66 (70%) дошкільників виявлено уповільнений темп мовлення, більшість із них виявили несформованість немовленнєвого та мовленнєвого відчуття ритму. Характерною для цих дітей була загальна затримка темпу мовленнєвого розвитку, мовленнєва інактивність.

У результаті комплексного аналізу особливостей експресивного мовлення у дітей із ВНГП систематизовано характерні ознаки його порушень і зведено їх у відповідні симтомокомплекси: а) атипові симптоми порушень звуковимовних характеристик мовлення, спричинені ВНГП; б) типові симптоми порушень звуковимовних характеристик мовлення у дітей із ВНГП; в) симптоми порушень ритміко-складової структури слова у дітей із ВНГП; г) симптоми аеродинамічних, фонаційних та просодичних порушень, які мають поліморфний характер. Це дало підстави виділити синдром фонологічних порушень у дітей із ВНГП, розкрити механізм порушення фонологічної системи мовлення та визначити різни стани сформованості фонологічної складової за рівнем її ураження. На цьому етапі дослідження логопедичну діагностику ми співвідносили із класичною клініко-педагогічною класифікацією вад мовлення. У результаті комплексного клініко-логопедичного вивчення семіотичної підсистеми ФСММ запропоновано нову клініко-логопедичну класифікацію порушень фонологічної складової мовлення у дітей із ВНГП.

Виділено 5 груп післяопераційних дітей із ВНГП дошкільного віку, звуковимовні та просодичні показники яких мають суттєві відмінності й відповідають різним клінічним характеристикам фонологічних порушень та свідчать про своєрідність семіотичної підсистеми функціональної системи мови та мовлення (на експресивному рівні).

Групи вибудовано згідно з принципом ускладнення порушень фонологічної системи мовлення. За основу взято результати обстеження 106 післяопераційних дітей із ВНГП дошкільного віку.

Так, до першої, найменш чисельної групи увійшло 8% (8) дітей, звуковимова яких відповідала показникам фонетичної та просодичної норми. Тобто, цю групу післяопераційних дошкільників із ВНГП можна вважати найблагополучнішою з погляду фонаційного оформлення мовлення: голосоутворення, звуковимовної, темпо-ритмічної та інтонаційної організації. Дітей цієї групи ми віднесли до категорії дітей з нормальним розвитком звукової сторони мовлення.

До другої групи увійшло 11 дітей (10%), які не мали порушень тембру голосу (назальності), проте їх звуковимова залишалася порушеною й після п'яти років і мала усі ознаки функціональної дислалії (акустико-фонематичної та артикуляторно-фонетичної за Б.М.Гриншпуном). На нашу думку, дефектна звуковимова у цих дітей пов'язана з ненормованим відтворенням груп приголосних звуків у зв'язку із недостатньою сформованістю артикуляційної бази. У них переважали типові фонологічні (заміни, змішування) та фонетичні або антропофонічні (перекручування звуків) дефекти звуковимови.

До третьої групи увійшло 14 дітей (13%) з порушеннями тембру голосу, але без грубих порушень артикуляційних укладів, спричинених вродженою щілиною губи та піднебіння. Їх звуковимова розвивалася так, як і у дітей першої та другої груп, але характериним було те, що у них найбільше постраждала просодична сторона мовлення. У цьому випадку слід говорити про відкриту органічну ринофонію, а не про органічну відкриту ринолалію. При цьому в деяких дітей спостерігалася затримка загального темпу мовленнєвого розвитку.

У 32 дітей, які склали четверту групу (30%), виявлялися як специфічні (атипові), так і типові симптоми порушень звуковимови експресивного рівня. Тобто у цих дітей спостерігалося поєднання дефектів звуковимови, пов'язаних як із вродженим анатомічним дефектом щелепно-лицьової ділянки (ВНГП), так і з дефектами моторного управління, порушеннями кінестетичного праксису, що провокувало неправильні артикуляційні уклади, неточні рухи язика тощо. Йдеться про ускладнений механізм порушення усного мовлення - залучення декількох порушених ланок фонаційного оформлення мовлення. Мовлення дітей цієї групи відповідає уявленням про класичну органічну відкриту ринолалію, тобто про тотальне порушення механізмів артикуляції, голосоутворення та фонації.

Решту дітей ми об'єднали в одну клініко-логопедичну групу з огляду на обтяжений характер фонологічних порушень (на експресивному рівні). Таким чином, до п'ятої найбільш чисельної групи увійшла 41 дитина (39%) з комбінованим (обтяженим, ускладеним) варіантом порушень звуковимовної сторони мовлення. У групу комбінованого дефекту фонологічної сторони мовлення (на експресивному рівні) увійшли діти, які мали клінічні ознаки ринолалії та дизартрії (підгрупа А), вродженої органічної відкритої ринолалії та заїкання (підгрупа Б), вродженої органічної відкритої ринолалії та алалії (підгрупа В).

У дошкільників, яких віднесено до підгрупи А, виявлено порушення тембру голосу, специфічні та типові дефекти звуковимови, а також клініко-фізіологічні симптоми мінімальних проявів дизартрії, або, згідно з сучасними дослідженннями О.М.Корнєва, різних варіантів артикуляційної диспраксії, що свідчило про незрілість або аномальне формування артикуляційного праксису. Наявність синдрому артикуляційної диспраксії, на нашу думку, більш точно пояснює механізм недорозвинення або ушкодження складових, що забезпечують фонетичну сторону мовлення у цих дітей.

У дітей підгрупи Б виявлено ринолалію та заїкання (як невротичної, так і неврозоподібної форми).

У дітей підгрупи В зафіксована органічна відкрита ринолалія у поєднанні з алалією (моторною). Етіологія цього варіанту дизонтогенезу мовлення мала поліморфний характер. Вірогідною є наявність мультисиндромного стану тотального недорозвинення експресивного мовлення, що виражалося у первинному порушенні формування усіх підсистем ФСММ, тобто про первинність системного мовленнєвого порушення (у формі моторної алалії) і вторинність ринолалії як наслідку ВНГП.

Особливе місце займають діти-сироти, яких зазвичай оперують у більш пізні строки. Вони мають гірші показники соматичного і психофізичного стану порівняно з ровесниками із ВНГП. Діти-сироти із ВНГП цілеспрямовану логопедичну допомогу отримують у кращому випадку лише у старшому дошкільному віці. Відсутність сімейного виховання, допомоги родини, відокремленість від суспільства ще більше ускладнюють розвиток мовлення такої дитини.

Виявлено, що суттєвий дефіцит мовленнєвої практики у сензитивний період розвитку мовлення, часті психотравмуючі ситуації, зазвичай болісна реакція на народження дитини із ВНГП та дискомфортна обстановка у сім'ї негативно впливають на формування комунікації, зменшують бажання говорити, що у свою чергу призводить до гальмування кінестетичної компоненти у мовленні.

Окрім порушень звуковимовної сторони мовлення, безпосередньо спричинених анатомічним дефектом, виявлено групу дефектів звуковимови, пов'язаних із порушенням здатності здійснювати динамічні комплекси артикуляційних дій. Обстеження сформованості звуко-складової структури слова виявило у 73 (69%) дітей із ВНГП порушення здатності перетворювати сукцесивно організовані комплекси артикуляторних дій у цілісну симультанну програму.

Також розподілено дітей за темброво-інтонаційним забарвленням голосу та ступенем назалізації. Відмінний стан (нормальний тембр голосу) зафіксовано у 16 дітей (15%); хороший (слабка назалізація і незначна носова емісія) виявлено у 22 дітей (21%); задовільний (назалізація середнього ступеня, виражена носова емісія) - у 38 дітей (36%); незадовільний (гіперназалізація) спостерігалася у 30 післяопераційних дітей з ВНГП 4-6 років (28%).

У 68% обстежених дошкільників ми констатували суттєві особливості формування семіотичної підсистеми ФСММ на імпресивному рівні. У цих дітей шкоди зазнали глибинні процеси формування рухових (артикуляційних) програм, своєрідно розвиваються механізми породження та засвоєння усіх категорій та понять мовної системи (фонетичних, лексичних, граматичних, синтаксичних), що у свою чергу стримує формування інтелектуальних мовленнєвих операцій та дій.

У переважної більшості (61%) обстежених дітей із ВНГП фонологічні порушення на імпресивному рівні мають вторинний характер. Їх можна назвати парціальними з огляду на те, що у багатьох дітей ці порушення носять нерівномірний, інколи вибірковий характер. У 39% виявлено первинний характер порушень імпресивного рівня, що передбачає первинні (тотальні) форми недорозвинення мовлення.

Одержані результати щодо стану сформованості фонологічної підсистеми на імпресивному рівні показали якісно різні характеристики у кожній зазначеній групі дітей з ВНГП відповідно до стану сформованості у них звукової сторони мовлення на експресивному рівні. Прослідковується тенденція до погіршення результатів залежно від ступеня тяжкості порушень експресивного мовлення.

Виявлено чітку залежність між станом звуковимовної сторони мовлення та здатністю дитини до засвоєння фонематичних процесів та оволодіння граматичними закономірностями розвитку мови.

Дослідженням визначено лінгвопатологічні узагальнені симптоми порушень сприймання мовлення (порушень імпресивного рівня) у дітей із ВНГП: а) несформованість артикуляторно-сенсорних еталонів звуків мовлення (тобто фонематичних уявлень), спричинена порушеннями артикуляторно-кінестетичних механізмів); б) неповноцінність слухової перцепції (дефекти фонематичного слуху, спричинені порушеннями фізичного та тонального слуху); в) недостатньо сформована здатність до диференціації перцептивних ознак фонем (порушення фонематичного сприймання); г) недостатнє розуміння складних за синтаксичною організацією та морфологічним оформленням фраз; складносурядних та складнопідрядних речень; д) лексичний дефіцит маловживаних слів, категоріальних понять, узагальнених значень. На основі зазначених лінгвопатологічних узагальнених симптомів порушень сприймання мовлення на імпресивному рівні у дітей із ВНГП визначені відповідні синдроми.

Доведено, що ураження фонологічного рівня мовлення у період інтенсивного розвитку мовленнєвої функції, згодом призводить до складної дезінтеграції та патології усього мовленнєвого розвитку дитини із ВНГП: 1) затримки темпів мовленнєвого розвитку; 2) вторинних порушень лексико-граматичної будови мовлення; 3) стійких порушень писемного мовлення; 4) мовленнєвої інактивності.

Результати констатувального експерименту виявили також суттєві відмінності від нормативних стану сформованості базових показників забезпечення підсистеми програмування та інтерпретації мовленнєвих актів ФСММ (кінестетичної перцепції, кінестетичного праксису, слухової перцепції та слухомовленнєвого гнозису). Використання у цьому контексті адаптованих нейропсихологічних методик забезпечило нові дані щодо просторового, кінестетичного, динамічного гнозису та праксису у дітей із ВНГП дошкільного та молодшого шкільного віку.

Експериментально доведено, що у дітей із ВНГП значно ушкодженим є не тільки операціонально-динамічний, а й комунікативно-мовленнєвий рівень регуляційної підсистеми ФСММ.

У результаті багатоетапного лінгвопатологічного обстеження науково обґрунтовано та визначено не лише симптоми, але й охарактеризовано лінгвопатологічні синдроми мовленнєвих порушень на рівні кожної із підсистем ФСММ.

Таким чином, визначені на констатувальному етапі дослідження узагальнені симптоми семіотичної підсистеми (на експресивному та імпресивному рівнях), підсистеми програмуванння та регуляційної підсистеми ФСММ у дітей із ВНГП, у більшості випадків складаються у відповідні синдроми.

На основі розробленої системи синдромологічного аналізу порушень мовлення при ВНГП виявлено комплекс синдромів, що характеризують мовленнєвий розвиток 82% (87) дітей із ВНГП дошкільного віку: 1) синдром порушень семіотичної підсистеми ФСММ (симптомокомплекси: сенсомоторних та артикуляційних розладів, порушень мовленнєвого дихання, порушень голосу, ритміко-мелодико-інтонаційної організації мовлення); 2) синдром порушень функцій програмування та інтерпритації мовленнєвих актів; 3) синдром порушень функцій регуляції та контролю мовленнєвої діяльності.

Віділено лінгвопатологічні симптоми, які є узагальнюючими і входять в усі зазначені вище синдроми: а) порушення загально-нормативного темпу мовленнєвого онтогенезу; б) ускладнений з різних причин процес породження мовлення; в) порушення сприймання та розуміння мовлення у зв'язку зі зниженням фізіологічного та тонального слуху; г) загальна інактивність та скутість мовлення.

Спираючись на агреговані результати вивчення семіотичної підсистеми функціональної системи мови та мовлення, запропоновано типологію варіантів мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП.

До умовно-нормативного варіанту ми віднесли результати, які «вписалися» у нормативні показники онтогенезу мовлення (18%). Решта (82%) мали ознаки ненормативного мовленнєвого розвитку: дисгармонійного варіанту мовленнєвого дизонтогенезу (затримка темпу розвитку усіх складових ФСММ); парціального (порушення є окремих підсистем ФСММ, дисоціація між загальним рівнем мовленнєвого розвитку та рівнем зрілості окремих функцій); та тотально ушкодженого (тотальне ушкодження усіх підсистем ФСММ змішаного генезу) (табл.1).

В основному йдеться про неповноцінність або темпові відставання формування різних підсисем функціональної системи мови та мовлення (так званих малих синдромів), які свідчать про загальну дисгармонійність або парціальність розвитку ФСММ у більшості дітей із ВНГП (43%), або про поєднання малих синдромів у великі, які вказують на синдром тотального недорозвинення мовлення змішаного походження у третини обстежених (39%). Загальна картина тотального недорозвинення мовлення у частини дітей із ВНГП створюється за рахунок поєднання в однієї дитини декількох лінгвопатологічних синдромів та поліфакторних механізмів і патогенезу. Мовлення решти 18% обстежених дітей відповідало нормативним показникам мовленнєвого розвитку.

Таблиця 1 Типологія варіантів мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП

Вищезазначене є безперечним підтвердженням того, що етіопатогенетичний підхід та системно-динамічний аналіз розвитку мовлення у дітей з ВНГП забезпечив можливість усебічно дослідити мовленнєвий онтогенез, розкрити механізми та структуру дизонтогенезу мовлення, розробити типологію варіантів дизонтогенезу мовлення у дітей із ВНГП. Комплексне дослідження психологічного статусу дітей з ВНГП також виявило суттєві особливості їхнього психічного розвитку. За психологічним змістом ці особливості ми віднесли до трьох сфер: особистісної (явища емоційно-вольової незрілості); когнітивної (дефіцитарність пізнавальних функцій); емоційно-вегетативної (невротична та неврозоподібна симптоматика). При цьому у дітей із ВНГП спостерігаються виражені симптоми раннього ушкодження психічних сфер, їх поступове нашарування та подальший перебіг психічного розвитку з ускладненнями. У зв'язку з частою госпіталізацією спостерігається зміщення основних акцентів психо-соціального та особистісного розвитку у цієї категорії дітей, у них страждає адекватність та своєчасність навчання та виховання.

Одержані дані свідчать про особливості психічного онтогенезу дитини із ВНГП, які часто межують з різними варіантами психічного дизонтогенезу.

Довільність психічної активності як реалізація регуляторного фактору розвитку стоїть на першому місці у процесі гетерохронного формування усіх психічних сфер дитини, зокрема пізнавальної діяльності та емоційно-вольової сфери. Аналіз рухової активності як основи «розгортання» психічного розвитку в цілому, яка «витягує» у ранньому віці і когнітивну, і емоційну сфери показав значні темпові та змістові відставання у формуванні так званих наскрізних базових компонетів психічного розвитку в 49% обстежених малюків із ВНГП. Це означає, що у ранньому віці у половини дітей із ВНГП сенсомоторна активність невчасно «включається» в ієрархічну структуру довільної активності, що уповільнює у майбутньому регуляцію психічних процесів, власних емоцій і, як результат, поведінки взагалі.

Узагальнюючі результати щодо стану сформованості довільної регуляції рухової активності засвідчують уповільнений темп розвитку психомоторики, яку ми розглядаємо як свідомо керовані рухові дії, у 77% обстежених дітей до 3 років, у половини з яких рівень сформованості загальних, дрібних рухів та їх координованості відповідав показникам низького та вкрай низького рівня. Для 36% малюків прості проби на динамічний праксис виявилися взагалі недоступними. Зафіксовано темпові відставання від норми на 1-4 місяці мовнорухової активності, які у свою чергу гальмують прояви ранніх форм мовленнєвого спілкування.

У більшості малюків із ВНГП у перші місяці життя спостерігався дефіцит емоційної інформації, яку малюк «адресує» дорослому. Одна з причин цього - недостатня емоційна сензитивність матері, яка у цей період розвитку дитини є емоційно спустошеною, з переважанням негативних переживань з приводу народження дитини із ВНГП, страхів за її майбутнє.

Так само із відставанням у строках формувалася друга лінія розвитку - оволодіння просторовими уявленнями, оскільки майже у 50% обстежених малюків було зафіксовано відставання у строках засвоєння вертикальної площини, що гальмувало засвоєння «цілісного» простору.

Для половини дітей із ВНГП перший рік життя характеризувався своєрідністю формування лінії афективної регуляції. У подальшому це ускладнювало формування пізнавальної діяльності та афективно-емоційної сфери, «проростаючи» і в особистісну сферу. 95% дітей із ВНГП до одного року (зокрема, усі діти-сироти) перебували у так званому стані емоційної депривації, переживали дефіцит позитивних емоцій. Більше того, у зв'язку з наявністю дефекту, частою госпіталізацією, зниженням емоційного фону у сім'ї, недостатнім усвідомленням батьками необхідності цілеспрямованого розвитку когнітивної сфери, більшість дітей відчували недостатність спільної діяльності з дорослими або спільних ігрових дій, що гальмує формування психофізіологічної основи базових структур функціональної системи мови та мовлення, комунікативної поведінки взагалі. При цьому спостерігався феномен «снігової кулі» - з віком у багатьох дітей із ВНГП зазначені особливості не зникали самостійно, а нашаровувалися, взаємно обтяжуючи одна одну, уповільнюючи загальний темп і погіршуючи якість психічного розвитку такої дитини.

Доведено, що відсутність адекватної корекційно-розвивальної роботи з раннього віку ускладнює формування та функціонування базових складових психічного розвитку у подальшому.

Узагальнені результати засвідчують у дітей із ВНГП 3-4 років відставання у темпах психофізичного розвитку порівняно з нормативними у середньому на 41%, а темпові та якісні порушення мовленнєвого розвитку зафіксовано у 82% дітей цієї вікової категорії. Дещо вищими виявилися показники сформованості довільної регуляції рухової активності у дітей 5-6 років, які проявили в основному середній рівень її сформованості (за результами виконання нейропсихологічних проб на динамічний праксис, праксис пози, реципрокну координацію рухів, кінетичну мелодію тощо). Це у свою чергу засвідчило відносну сформованість довільної регуляції рухової активності у 49% післяопераційних дітей 5-6 років (враховуючи дані про те, що ця сфера вважається остаточно сформованою лише у 8 років). У решти дітей якісні показники відрізнялися більше, ніж на 40% від нормативних. Така сама тенденція спостерігалася за результатами сформованості рухів мімічних м'язів обличчя, артикуляційної моторики та кінетики.

Агреговані результати свідчать про негативний вплив недостатньої регуляції так званих нижчих рухових функцій (загальної, дрібної та артикуляційної моторики) у 94 (89%) дітей із ВНГП дошкільного віку на стан рухів вищого рівня - мовнорухового у 83 (78%) дошкільників. Узагальнені дані вказують на темпову незрілість або парціальну несформованість регуляторного компонента рухової діяльності, пов'язану в основному із психосоматичною та неврологічною симптоматикою у 78% дітей раннього та дошкільного віку із ВНГП.

Результати сформованості довільної регуляції рухової сфери взагалі, враховуючи лінгвопатологічну симптоматику, корелюють із даними про рівень розвитку складових функціональної системи мови та мовлення у різних клініко-логопедичних групах.

Результати дослідження другого компоненту (довільність психічних процесів і функцій) виявилися вищими, ніж результати довільності рухової активності (особливо мовнорухової) у дітей І, ІІ, ІІІ та частково ІV клінічної групи, які складають 41% від загальної кількості обстежених. Це означає, що, незважаючи на порушення фонологічної системи на експресивному та імпресивному рівнях, рівень довільної регуляції психічних процесів відповідав показникам високого та середнього рівнів, вірогідно, з причини достатнього мовленнєвого опосередкування та потенційно збереженого когнітивного ресурсу.

Решта дітей ІV групи та усі діти V групи (59%) виявили в основному низький та вкрай низький рівень довільної регуляції психічних процесів. Ці діти мали низькі показники сформованості усіх складових функціональної системи мови та мовлення або, за традиційною психолого-педагогічною класифікацією вад мовлення, - загальне недорозвинення мовлення різного рівня. Йдеться про недостатність цілеспрямованої діяльності, здатності до зосередження на конкретному завданні та утримання програми виконання на тлі інертності або ригідності способу дій у цих дітей. Для цих дітей було характерним зниження працездатності та мотивації на тлі швидкої втомлюваності і втрати інтересу до результату. Особливі труднощі відчувалися у разі необхідності проговорювати послідовність дій, програмувати або аналізувати власну діяльність.

Встановлено, що формування особистості підлітків із ВНГП розвивається переважно за дефіцитарним типом психічного розвитку (стійке зниження самооцінки, дефіцит диференціацій емоційних реакцій, низький рівень комунікації, відсутність бажання активно спілкуватися, субдепресивний фон настрою та ін.), що провокує дизонтогенез когнітивної та емоційно-вольової сфери.

Результати дослідження базових складових психічного розвитку дітей спиралися на визначення їх стану: збереженого (ЗБ), вторинно затриманого (ВЗ) чи первинно порушеного (ПП). Враховувалися якісні особливості формування складових психічного мікрогенезу - рівневих систем регуляції (Р), когніцій (К) та афективно-емоційної (А) сфери - як наскрізних психічних процесів (табл.2).

Таблиця 2 Матриця визначення варіантів психічного розвитку дітей із ВНГП

Системно-динамічний аналіз дизонтогенезу, зіставлення та узагальнення даних логопсихологічного діагностичного блоку, викладених у ІІ та ІІІ розділах дисертації, забезпечили підстави для того, щоб запропонувати типологію варіантів психічного розвитку дітей із ВНГП - нормативний (Н) та варіанти психічного дизонтогенезу: дисгармонійний (ДГ), затриманий (З), дефіцитарний (Д), тотальний (Т) (табл. 3).

У результаті міжсистемного багатофакторного аналізу агрегованих даних діагностики мовленнєвого та психічного розвитку осіб із ВНГП виявлено закономірності, взаємозалежність та взаємообумовленість формування функціональної системи мови і мовлення та базових складових психічного розвитку дітей із ВНГП від народження до повноліття.

Екстраполяція результатів мовленнєвого та психічного розвитку дала можливість узагальнити висновки про особливості психомовленнєвого розвитку дітей та підлітків із ВНГП.

Таблиця 3 Типи психічного розвитку дітей із ВНГП

Виявлено, що наявність стійких порушень функціональної системи мови та мовлення на тлі загальної психосоматичної ослабленості вторинно спричиняє порушення психічного розвитку по типу дисгармонійного, затриманого або дефіцитарного у 65% дітей із ВНГП. При цьому спостерігається поступове ускладнення характеру порушень психічного розвитку залежно від віку, терміну логопсихологічного впливу, взаємостосунків у сім'ї, соціального середовища. Уточнено погляди на взаємозалежність тяжкості мовленнєвого дефекту та виду ВНГП. Нами не відмічено суттєвої різниці у якості звуковимови дітей із одно- чи двобічними наскрізними вродженими незрощеннями губи та піднебіння. Встановлено, що ступінь ураження фонологічної системи на експресивному рівні перш за все залежить від строків, методик, якості проведедння хірургічних втручань (перш за все - відтворення функціонального м'якого піднебіння), терміну логопедичної корекції. З огляду на це, формувальний етап не передбачав диференціації методичних прийомів з урахуванням виду анатомічного дефекту.

Таким чином, проведення констатувального дослідження (ІІ та ІІІ розділи дисертації) у п'ять етапів та у трьох стратегічних напрямах (клінічному, логопедичному, психологічному) забезпечило можливість отримання багатоаспектних даних щодо мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП раннього, переддошкільного, дошкільного та шкільного віку. Використання дворівневого аналізу дизонтогенетичних порушень мовленнєвої діяльності (симптоматичного та синдромологічного) у дітей із ВНГП дозволило систематизувати симптоми порушень підсистем функціональної системи мови та мовлення (семіотичної: на експресивному та імпресивному рівнях, підсистем програмування, інтерпретації мовленнєвих актів та регуляційної) і вийти на відповідні синдроми. Включення психологічних методик вивчення базових складових психічного розвитку (довільної регуляції: рухової активності, психічних процесів і функцій, емоцій та поведінки) дозволило визначити варіанти психічного дизонтогенезу (дисгармонійний, затриманий, дефіцитарний, тотальний), прослідкувати взаємовплив дефекту мовлення та психічного розвитку дітей, підлітків та юнаків із ВНГП.

У четвертому розділі «Система комплексної корекції мовленнєвого та психічного розвитку дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння у межах сучасного освітнього простору» розкрито авторський підхід до реалізації багатопрофільної системи диференційованої корекції порушень психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП від народження до 18 років. Система заснована на міждисциплінарному підході та інтеграції усіх ланок процесу супроводу дитини із ВНГП у закладах охорони здоров'я та освіти і є організованим неперервним освітнім простором, який заповнює спеціально скорегована взаємодія фахівців різних профілів, членів родини, та самої дитини. Висвітлено теоретико-методологічні основи корекційної технології, розроблено алгоритм функціонування багатопрофільної системи та її зміст, який включає інноваційні, включно з авторськими, технології логопедичної і психологічної корекції розвитку дітей із ВНГП та зміст логопсихологічного супроводу сім'ї.

Методологічною основою розробленої корекційно-розвивальної системи є сучасна концепція онто- та дизонтогенезу мовлення О.М.Корнєва, трикомпонентна модель базових складових психічного розвитку М.М.Семаго та Н.Я.Семаго, концепція морфофункціональної готовності дітей з особливостями розвитку до шкільного навчання В.В.Тарасун та інші як найдоцільніші в умовах міждисциплінарного багатовекторного підходу. При цьому враховувалися ідеї структурної організації дизонтогенезу Л.С.Виготського, В.В.Лебединського, Г.Є.Сухарєвої та сучасна типологія відхилень психічного розвитку М.М.Семаго, методологія аномального розвитку В.І.Лубовського, Л.М.Шипіциної, В.М.Сорокіна. Систему забезпечують пріоритетні напрями: діагностичний, лікувально-відновлювальний, логопедичний, психолого-педагогічний, сімейний.

Структура комплексної системи корекції психомовленнєвого розвитку визначалася такими компонентами та складовими елементами: цільовими (цілі, принципи, завдання); змістовими (базові складові, функції, основні напрями діяльності); операційно-дієвими (періоди, етапи, форми, методи, прийоми, умови, способи взаємодії); оцінно-результативними (критерії, показники).

Основні принципи побудови системи: загальнометодологічні, конкретно-методичні, принципи логопсихологічної корекції. Функціонування запропонованої системи передбачало чотири етапи: концептуально-орієнтовний; підготовчо-превентивний (загальнообов'язковий); корекційно-розвивальний (основний); контрольно-оцінювальний (завершальний).

Основний зміст корекційної роботи перенесено на ранній та дошкільний вік, оскільки ці періоди визначаються становленням і формуванням психічних функцій та адаптивних можливостей дитячого організму, варіативністю відмінностей у межах вікової норми, різноманітністю стратегій засвоєння ФСММ та соціально-емоційного досвіду, високим рівнем загальної та мовленнєвої сензитивності.

Вихідні параметри, які враховувалися при розробці змісту алгоритмів кожного з блоків експериментально-навчальної методики: рівень сформованості складових функціональної системи мови та мовлення; рівні сформованості базових складових психічного розвитку; вік дитини; етап лікування та логопедичного впливу.

Інструментом забезпечення змісту системи стала розроблена методика комплексного корекційного впливу на психомовленнєвий розвиток дитини із ВНГП. Методика комплексної корекції психомовленнєвого розвитку дітей різного віку із ВНГП складалася з авторських методик та методичних прийомів, а також адаптованих відповідних методик корекційно-розвивального навчання та розвитку мовної особистості дітей з порушеннями мовлення у нейролінгвістичному, нейробіологічному, логопедичному та психологопедагогічному напрямах таких сучасних дослідників як С.І.Блохіна, Т.В.Волосовець, А.В.Доросинська, Т.Ю.Дерунова, О.М.Корнєв, І.І.Мамайчук, Є.С.Набойченко, З.А.Рєпіна, М.М.Семаго та Н.Я.Семаго, Г.М.Соломатіна, В.В.Тарасун, М.К.Шеремет та ін.

Система розкриває основні напрями та зміст психологічної корекції дітей і підлітків із ВНГП з порушеним психомовленнєвим розвитком, а також вказує напрями та зміст психологічного супроводу сім'ї та корекції батьківсько-дитячих стосунків. В основу цього напряму покладено системний аналіз складної структури мовленнєвого дефекту та його впливу на загальний психічний розвиток дитини із ВНГП.

Функціональними складовими розробленої корекційно-навчальної методики є відповідні змістові модулі. Основа модульного принципу запропонованої системи - взаємодоповнюваність та мобільність внутрішніх структур окремих модулів (кластерів), їх можливість «працювати» в автономному режимі, виконувати конкретні завдання, але разом з тим бути спрямованими на вирішення загальної кінцевої мети.

Розроблена авторська система корекції порушень психомовленнєвого розвитку вибудована таким чином, що зміст окремих її модулів розрахований на роботу з кожною дитиною (у ранньому та переддошкільному віці), а зміст інших модулів розрахований на роботу з дітьми, які мали ускладнені варіанти як мовленнєвого, так і психічного розвитку. Для забезпечення багатопрофільної диференційованої допомоги в системі комплексної корекції мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП розроблено три основні напрями всередині цієї програми.

Перший, загальний, напрям передбачав зміст корекційних технологій, які забезпечать подолання проблем психомовленнєвого розвитку, притаманних усім дітям із ВНГП. Другий напрям спрямований на диференційоване забезпечення складових розвитку дітей з різними варіантами психомовленнєвого дизонтогенезу. Третій передбачав розробку індивідуальних алгоритмів з урахуванням специфіки розвитку кожної дитини із ВНГП.

Дослідно-експериментальна робота мала неперервний, поліфункціональний, багатопрофільний, комплексний характер.

Результати експериментально-дослідної роботи, отримані під час навчально-формувального експерименту, аналізувалися шляхом порівняння якості виконання спеціального комплексу контрольно-діагностичних завдань. Завдання за змістом та діагностичним призначенням були аналогічними до тих, що виконувалися на етапі констатувального дослідження. Якісний та кількісний аналіз результатів навчального експерименту здійснювався порівняно з результатами констатувального етапу дослідження у зазначених вікових категоріях. З огляду на це порівняльний аналіз здійснювався за показниками рівнів сформованості базових складових ФСММ і психічного розвитку з урахуванням типології мовленнєвого та психічного дизонтогенезу. Розроблено відповідні критерії, оціночні шкали, профілі та порівняльні таблиці. Обчислення результатів проводилося аналогічно до технології обчислень у констатувальному експерименті з використання методів математичної статистики.

Впровадження корекційно-розвивальних програм лого-психологічного супроводу дитини та її батьків «Ранній вплив», «Я та моя дитина» (для дітей від народження до 3 років); програм «У світі звуків», «Сім'я +», «Радість і слово», «Логолокація» (для дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та їхніх родин); «Життєвий вибір», «Родинне дерево», «Комунікація як самовияв» (для підлітків та юнаків) передбачало постійний контакт з батьками та членами родини, що виховують дитину із ВНГП. До спільної роботи з родинами було залучено також волонтерів, які пройшли відповідну підготовку і працювали з майбутніми батьками ще до народження дитини із ВНГП; використовувалися організаційні та територіальні можливості медичних центрів лікування та навчальних закладів освіти; партнерські організації соціальних служб для молоді м. Києва - спеціальна «Школа життя» та громадська організація «Родинні світи» (об'єднання батьків, які виховують дітей із ВНГП).

У результаті навчально-експериментального дослідження доведено ефективність запропонованої системи багатопрофільної диференційованої корекції психомовленнєвого розвитку дітей із ВНГП. Аналізуючи результати дослідження та узагальнюючи висновки, ми не розмежовували мовленнєву та психічну сфери розвитку дитини із ВНГП, оскільки науковий сенс експерименту вбачали у паралельності, цілісності та неперервності логопедичної та психологічної корекції.

Порівняльний аналіз результатів дослідження виявив динамічне зростання показників психічного та мовленнєвого розвитку у тих дітей, з якими проводилася цілеспрямована корекційна робота з перших місяців життя у межах корекційно-розвивальних програм «Ранній вплив», «У світі звуків», «Я та моя дитина».

Є підстави говорити про покращення якості результатів сформованості психологічної бази мовлення у дітей із ВНГП до одного року, зменшення на 58% кількості дітей, яких ми потенційно відносили до групи логопедичного ризику. Створення умов (енергетичних, фізіологічних, психологічних, психолінгвістичних) для спонтанного розвитку психологічної бази мовлення у дітей раннього віку, включення дитини у спеціально організований разом з батьками корекційно-розвивальний простір забезпечило підвищення енергетичного, емоційного та сенсомоторного потенціалу, розширення сенсорного досвіду, покращення сенсомоторної взаємодії.

Використання спеціальних корекційно-розвивальних ігор-занять, ігрових, музичних, моторних, дихальних, голосових комплексів вправ та спеціальних прийомів скоротило терміни відставання темпів раннього розвитку з 3-4 місяців до одного. Узагальнена шкала показників психомоторного розвитку у дітей раннього віку зросла на 60%. Особливо відчутними були успіхи у темпах розвитку загальних та дрібних рухів, у загальній руховій координованості, у зосередженості уваги, покращенні здатності до наслідування рухів і дій, що засвідчує підвищення рівня довільної рухової активності. У дітей до 1 року із неврологічною симптоматикою показники загального психомоторного розвитку покращилися на 46%.

У результаті експерименту у дітей 3-3,5 років із ВНГП вдалося знизити показники відставання у темпах психофізичного розвитку порівняно з контрольною групою (КГ) із 41% до 19%, а темпові та якісні порушення мовленнєвого розвитку із 82% до 34%. Таким чином, кількість дітей групи логопедичного ризику скоротилася майже у три рази. Результати виконання серії завдань на довільну регуляцію моторної та мовнорухової активності дітьми 4 років показали високий рівень - 52% (на відміну від 25 % у КГ); середній рівень - 38% (на відміну від 40% у КГ), низький - 10% (на відміну від 25% у КГ). Показники вкрай низького рівня не зафіксовані (у КГ було 10%). У дітей 5-6 років відповідно також зросли показники сформованості базової регуляції рухів та дій: високий рівень проявили 52% (у КГ- 25%); середній - 48% (54% у КГ). Низький та вкрай низький рівень зафіксовано не було. Високі показники виконання нейропсихологічних проб на реципрокну координацію, праксис пози та динамічний праксис показали 48 % дітей 6 років порівняно із 32% у КГ, середні - 44% у порівнянні із 49% у КГ, та низькі - 8% (19% у КГ).

Результати обстеження артикуляційної моторики та кінетики як базових показників забезпечення звуковимовної сторони мовлення засвідчили підвищення показників високого та середнього рівня: відповідно 38 % (22 % у КГ) та 47 % (40% у КГ) дітей 6 років із ВНГП. Результати виконання блоку завдань на артикуляційний праксис та кінезис решти 15 % дітей відповідали показникам низького рівня (30 % КГ), що пояснювалося наявністю неврологічної симптоматики.

У результаті формувального експерименту за рахунок підвищення рівня регуляції нижчих рухових функцій (загальної, дрібної та артикуляційної моторики, кінетики та праксису) у загальному вдалося на 78% підвищити рівень регуляції рухів вищого рівня - мовнорухового у 69% дітей із ВНГП дошкільного віку.

Враховуючи структуру дефекту мовлення при ВНГП, важливим напрямом корекції було формування фонаційного дихання та координації процесів дихання, фонації та артикуляції. На відміну від 71% цих порушень у дошкільників на констатувальному етапі, вдалося знизити показники порушень до 21%. Використання спеціально розробленої технології розвитку дихання та комплексу фонологоритмічних занять з раннього віку дало можливість гармонізувати фізіологічне та мовленнєве дихання, подолати слабкість, поверховість та напруженість, покращити ритмічність та темп мовленнєвого дихання. Результати залежали від терміну початку корекційної роботи - ранній початок забезпечив більш високі показники.

Аналіз результатів виконання спеціальних фонопедичних тестів за такими показниками як резонанс (ступінь назалізації голосу), наявність/відсутність носової емісії, назальної турбулентності, гримас (компенсаторний механізм зменшення носовї емісії) показав результативність корекційних технологій подолання підвищеної назальності голосу. Так, у дітей 5-річного віку значно покращилися голосові характеристики: до нормативного рівня (без назалізації голосу) було віднесено 30% п'ятирічок порівняно із 15% у КГ; у 30% (18% у КГ) спостерігалася незначна назалізованість голосу, легка носова емісія; у 31% дітей виявлено середній ступінь назалізації голосу (було37 %); у решти 9% (було 13%) залишився високий рівень назалізації, носова турбулентність із підключенням компенсаторних гримас. Покращилися характеристики емоційної та ритміко-інтонаційної сторони мовлення у дошкільників завдяки корекційній роботі з постановки голосу. Мовлення стало більш емоційним, інтонованим, достатньо модульованим.

Показники домовленнєвого та раннього мовленнєвого розвитку підтвердили правильність обраного корекційного курсу: зменшилося відставання розвитку долінгвістичного і монологічного мовлення на 2-3 місяці. Ранньою логопсихологічною корекцією охоплено 98% дітей експериментальної групи, на відміну від 11% на етапі констатації. У спільну роботу включено усіх батьків та членів родини дітей від народження до 3 років.

Персонально-особистісний підхід у взаємодії дорослого та дитини забезпечив формування відчуття успіху та своєї неповторності на кожному занятті, оптимізацію психофізичного розвитку, заклав підвалини розвитку особистісно-орієнтованої моделі спілкування дитини із ВНГП у майбутньому.

64% дітей експериментальної групи до 3 років за даними сформованості базових показників фонологічної підсистеми ФСММ на експресивному та імпресивному рівнях із групи логопедичного ризику були віднесені до групи умовно-нормативного мовленнєвого розвитку на відміну від 18% контрольної групи. Спостерігалося розширення імпресивного та експресивного словника, мовленнєвої активності, рівня зв'язного мовлення у 78% дошкільників експериментальної групи порівняно з результатами констатувального дослідження.

У групі дітей, яких ми віднесли до дизонтогенетичного типу мовленнєвого розвитку, показники сформованості фонологічної підсистеми ФСММ зросли на 87% і відповідали показникам умовно-нормативного розвитку. У дітей з тотальними порушеннями підсистем ФСММ також зросли показники позитивної динаміки на 46% порівняно з контрольними даними.

У післяопераційних дітей дошкільного віку зросли на 61% базові показники забезпечення імпресивного рівня семіотичної підсистеми: фонематичні: сприймання, увага, контроль (аналіз), уявлення; імпресивний словник, розуміння фраз та логіко-граматичних конструкцій, словотворення та словозміна. Результати формувального етапу дослідження показали підвищення рівня сформованості просторових уявлень та їх вербалізацію як базисного показника забезпечення регуляції власної діяльності та афективно-емоційної сфери дітей дошкільного віку в середньому на 59 %.

Доведено взаємозалежність та взаємозумовленість агрегованих результатів, що засвідчили зростання на 69% базових показників забезпечення підсистеми програмування та інтерпретації мовленнєвих актів (кінестетична перцепція, кінестетичний праксис, слухова перцепція, слухомовленнєвий гнозис) та на 60% забезпечення регуляційної підсистеми (психомоторика, зв'язне мовлення, навички читання, комунікативні здібності, комунікативна поведінка), та результатів сформованості складових семіотичної підсистеми ФСММ у групі дітей із ВНГП дошкільного віку.

У результаті впровадження комплексної корекційної системи (КРП «Ранній вплив», «У світі звуків», «Радість і слово», «Логолокація») змінилася загальна картина мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП. До умовно-нормативного варіанта віднесено 67% дошкільників на відміну від 18% на рівні констатації.

Диференційоване застосування лого-корекційних технологій дозволило практично виправити темпові порушення розвитку ФСММ при дисгармонійному варіанті - із 20% до 7%; парціальні порушення знижено із 23% до 12%. Незважаючи на те, що у цих дітей залишилися темпові або якісні порушення на рівні підсистем ФСММ, змінився характер цих порушень: менш виразною стала лінгвопатологічна симптоматика уражень фонологічного, програмового та регулятивного рівнів. Зокрема, у половини вдалося подолати типові порушення звуковимовної сторони мовлення, подальшої корекції потребували лише ті вади звуковимови, які віднесено до групи атипових. Залишковий відсоток порушень ФСММ сформувався в основному у зв'язку з вторинною велофарингеальною недостатністю або неврологічним порушенням функції м'якого піднебіння. Однак значно покращилися артикуляційні та просодичні характеристики, що забезпечило підвищення рівня розбірливості мовлення на 53%.

Також зафіксовано позитивну динаміку у середньому на 48% показників сформованості функціональної системи мови та мовлення у післяопераційних дошкільників, які розвивалися за типом тотального ушкодження: зросли базові показники забезпечення фонологічної підсистеми ФСММ на 52%, підсистем програмування та регуляції мовленнєвих актів - на 44%. Це підтверджує переваги запропонованої системи комплексної корекції дітей з урахуванням найскладніших типів мовленнєвого дизонтогенезу. Більше того, паралельне проведення психокорекційної роботи з раннього віку забезпечило підвищення когнітивного рівня та покращення показників психоемоційного стану - довільної регуляції емоцій та поведінки в цілому. Тотальне недорозвинення мовленнєвих показників вдалося з 39% звести до 14%.

Таким чином, загальна картина мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП дошкільного віку кардинально покращилася у якісному та кількісному проявах. Скоротився відсоток дітей з дизонтогенетичним типом мовленнєвого розвитку - з 82% до 33%. Це означає, що потенційно до навчання у загальноосвітній школі загального типу виявилося готовими 67% дошкільників, на відміну від 18% до навчального експерименту.

Порівняльний психологічний аналіз результатів дослідження підтвердив, що у всіх дітей, задіяних у формувальному експерименті, значно зросли показники забезпечення довільної регуляції рухової активності, психічних процесів та функцій, а також довільної регуляції емоцій та соціальної і комунікативної поведінки.

Зменшення кількості відповідей категорій «пасивність», «тривожність», «агресивність» та скорочення латентного терміну реакції свідчать про загальне підвищення рівня психічної активності, зниження особистісної тривожності, зміну особистісної позиції, приховане бажання до комунікативної взаємодії тощо.

Зміна характеру емоційно-особистісних характеристик дітей забезпечила зменшення відсотка захисних та агресивних виборів у підлітків - із 68% до 19%, у дітей 7-11 років - із 43% до 8% на користь самостверджувальних завдяки усвідомленню власної неповторності, особистісної значущості та самоцінності. Також помітно змістилися акценти виборів відчуження у бік виборів позитивних переваг. Вважаємо позитивним появу демонстративних виборів переваг як таких, що виказують бажання дитини бути у центрі уваги, ініціювати спілкування та взаємодію на відміну від бажання бути непомітним, невиразним. Результатом тривалого психокорекційного впливу є поява у 55% підлітків соціально спрямованих виборів (на відміну від 14% у КГ), що підтверджує бажання бути корисним, свідомо позбутися соціально-психологічної скутості, невпевненості.

Найвищі результати відповідної психокорекції (КРП «Життєвий вибір», «Комунікація як самовияв») зафіксовані у розвитку емоційної та особистісної сфери підлітків та дітей-сиріт шкільного віку.

Впровадження програм логопсихологічного супроводу сім'ї «Я та моя сім'я», «Родинне дерево», «Сім'я +», починаючи від народження дитини із ВНГП до повноліття забезпечило повноцінне включення родини у спільний корекційно-розвивальний процес, підвищило рівень обізнаності батьків у питаннях психомовленнєвого розвитку їхньої дитини, сформувало готовність до розуміння і підтримки своєї дитини, відкриту позицію у спілкуванні та впевненість у її майбутньому.

Найбільш ефективною організаційною формою забезпечення комплексного інтерактивного корекційно-розвивального середовища виявилися «Центри розвитку дитини із ВНГП», діяльність яких побудовано на принципах невідкладності, комплексності, етапності, послідовності, систематичності. Такі центри стали об'єднувальною ланкою, яка забезпечила неперервний, тривалий та ефективний зв'язок сім'ї, яка має дитину із ВНГП, та системою державної підтримки.

Висновки

1. Актуальність та перспективність дослідження обраної проблеми зумовлена: стійкою тенденцією до збільшення народжуваності дітей із ВНГП; відсутністю в Україні сучасних моніторингових комплексних досліджень мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП, починаючи з раннього віку; наявною практикою одновекторного підходу до діагностики, формування та корекції мовленнєвих функцій; низьким рівнем ефективності логопедичної корекції; недостатнім вивченням психологічного розвитку дітей із ВНГП; недосконалістю логопсихологічного супроводу родини, що виховує дитину із ВНГП; необхідністю розробки комплексної, багатопрофільної раціональної системи психолого-педагогічної корекції мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП. Доведено доцільність здійснення дослідження розвитку мовлення дітей із ВНГП на основі міждисциплінарної взаємодії - у медико-психолого-педагогічному руслі на якісно новому рівні, враховуючи вікові показники, соматичний стан, структуру анатомічного дефекту, терміни хірургічного лікування і логопедичного впливу.

2. У результаті системного теоретико-методологічного, історичного й емпіричного аналізу означеної проблеми розкрито медичні, педагогічні та соціально-психологічні передумови становлення і формування наукових поглядів на фізичний, психічний та мовленнєвий розвиток дітей із ВНГП. На основі узагальнення міжгалузевих знань та практичного досвіду вивчення ВНГП, встановлено, що вони характеризуються двома основними напрямами: медичним, спрямованим на відновлення та реабілітацію фізіологічних функцій організму дитини, та логопедичним, у якому переважають пошуки технологій подолання ринолалії.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП у вітчизняній і зарубіжній медицині та логопедії визначив місце ринолалії у систематиці мовленнєвих вад, стан науково-методичного та організаційного забезпечення роботи з відповідною категорією осіб в Україні.

3. Розроблена система багатопрофільного корекційного впливу на психомовленнєвий розвиток осіб із ВНГП складається з двох органічно пов'язаних фундаментальних блоків - діагностико-диференціального та корекційно-розвивального. Вона заснована на мультиаксиальному, міждисциплінарному підході та інтеграції усіх ланок супроводу дитини із ВНГП у закладах охорони здоров'я та освіти спільно із сім'єю від народження до повноліття.

Здійснено системний аналіз мовленнєвого, психічного та соціального розвитку дітей із ВНГП на різних етапах онтогенезу на теоретико-методологічних засадах сучасної лінгвопатології, нейролінгвістики, психолінгвістики, логопедії та логопсихології, що дозволяє значно поглибити уявлення про механізми та структуру особистісного розвитку при ВНГП.